1

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ
Факультет № 1
Кафедра кримінального процесу та організації досудового слідства

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

з навчальної дисципліни «Кримінальний процес»

обов’язкових компонент освітньої програми
першого (бакалаврського) рівня вищої освіти

081 - Право (Поліцейські) Law (Police Officers)

262 - Правоохоронна діяльність (Поліцейські)

Law Enforcement (Police Officers)

за темою: «Загальні положення досудового розслідування»

Харків 2023
 2

ЗАТВЕРДЖЕНО
Науково-методичною радою
Харківського національного
університету внутрішніх справ
Протокол № 7 від 30.08.2023
СХВАЛЕНО
Вченою радою факультету № 1
Протокол № 8 від 16.08.2023

ПОГОДЖЕНО
Секцією Науково-методичної ради
ХНУВС з юридичних дисциплін
Протокол № 7 від 29.08.2023

Розглянуто на засіданні кафедри кримінального процесу та організації

досудового слідства факультету № 1 (протокол № 8 від 15.08.2023).

Розробник:
Доцент кафедри кримінального процесу та організації досудового слідства
факультету № 1 Харківського національного університету внутрішніх справ,
кандидат юридичних наук, доцент Салманов Олексій Валерійович.

Рецензенти:
1. Професор кафедри кримінального процесу та стратегічних розслідувань
ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат
юридичних наук, доцент Рогальська Вікторія Вікторівна.
2. Професор кафедри криміналістики, судової експертології та домедичної
підготовки факультету № 1 Харківського національного університету
внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор Степанюк Руслан
Леонтійович.
 3

План лекції

Вступ
1. Поняття, та сутність досудового розслідування.
2. Етапи та форми досудового розслідування.
3. Початок досудового розслідування.
4. Досудового розслідування, як стадії кримінального провадження.
5. Особливості початку досудового розслідування в умовах воєнного стану.
Висновки

Рекомендована література:
Основна
1. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: навч. посіб. /
авт. кол.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. Т.Г. Фоміної. Харків: ХНУВС, 2021.
300 с. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/2cd94b2a-37dc-
474c-bd8f-dbc600ec7de0/content.
2. Кримінальний процес: підручник / О.В. Капліна, О.Г. Шило,
В.М.Трофименко та ін.; за заг. ред. О.В. Капліної, О.Г. Шило; Нац. юрид. ун-т
ім. Ярослава Мудрого. - Харків: Право, 2018. - 584 с.
3. Кримінальний процес : підручник / Л.Д. Удалова, В.В. Рожнова, Д.П.
Письменний та ін.; за ред.: Д.П. Письменний, Л.Д. Удалова, М.А.
Погорецький, С.С. Чернявський; Нац. акад. внутр. справ. Київ : «Центр
учбової літератури», 2022. 780 с.
4. Основи кримінального процесу: навч. посіб. / О.В. Пчеліна,
Т.Г. Фоміна, В.В. Романюк, Г.І. Глобенко; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. Т.
Г. Фоміної. Харків: ХНУВС, 2023. 132 с. URL:
https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/a58adaa7-8aec-4c64-8e85-
5181e2e4356d/content.

Додаткова
1. Гловюк І., Дроздов О., Тетерятник Г., Фоміна Т., Рогальська В.,
Завтур В. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в
умовах воєнного стану: науково-практичний коментар Розділу ІХ-1
Кримінального процесуального кодексу України. Видання 4. Електронне
видання (станом на 30 грудня 2022 р.). Дніпро-Львів-Одеса-Харків, 2023. 82 с.
URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/141e9323-8f98-4f61-
bad9-bd88bb627707/content.
2. Sokurenko V., Morhunov O. , Ablamskyi S. Assessing the scope of legal
immunity in modern legal science: the need for questioning under Ukrainian law.
 4

Journal of Liberty and International Affairs.2023.№. 1. P. 265-276. URL:

https://www.ceeol.com/search/article-detail?id=1108833
3. Досудове розслідування : навч. посіб. / Р.І. Благута, А.-М.Ю.
Ангеленюк, Ю.В. Гуцуляк та ін.; за заг. ред. Ю.А. Коміссарчук, А.Я. Хитри;
Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2019. - 599 с.URL:
https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/3500/3/%D0%94%D0%BE
%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB
%D1%96%D0%B4_11-04-2019%20.pdf
4. Yukhno A., Hlobenko H., Fomina T., Denysova A., Rudoi K. Problems
of ensuring and implementing the rights of mentally disturbed people within
criminal proceedings of Ukraine (2019) Georgian Medical News, (286), pp. 90-96.
URL: https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-
s2.085062421356&origin=resultslist&sort=plf-f.

Нормативно-правові акти
1. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.
Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.
2. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 № 2341-
ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України: закон України від
13.04.2012 № 4651-VІ. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10.
Стор. 474. Стаття 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.

Інформаційні ресурси
1. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 2016 року №6
ст.55: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19#Text
2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 02.06.1992
№ 2135-XII: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text
3. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII: URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text.
4. Про судову експертизу : Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII: URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text.
5. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-
VIII: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.
6. Про Бюро економічної безпеки: Закон України від 28.01.2021. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1150-20#Text
7. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05 липня
2012 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.
8. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text
9. Про Національну поліцію: Закон України від 02 липня 2015 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text
 5

10. Офіційний вебпортал парламенту України «Законодавство

України» URL: http://zakon.rada.gov.ua .
11. Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України URL:
http://www.minjust.gov.ua
12. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України URL:
http://mvs.gov.ua
13. Офіційний веб-сайт Національної поліції URL:
https://www.npu.gov.ua
14. Офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора URL:
http://www.gp.gov.ua
15. Офіційний веб портал судової влади в Україні URL:
https://court.gov.ua
16. Офіційний веб-сайт Верховного Суду України URL:
https://supreme.court.gov.ua/supreme
17. Єдиний реєстр судових рішень в Україні URL:
http://www.reyestr.court.gov.ua
18. Рішення щодо України, винесені Європейським судом з прав
людини URL: https://minjust.gov.ua/m/str_9329
19. Практика ЄСПЛ. Український аспект URL:
https://www.echr.com.ua/rishennia-espl
20. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі
URL: http://eurocourt.in.ua/GetArticlesByCategory.asp?CategoryId=2
21. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Катан проти
України» («Katan v. Ukraine»), заява № 19397/10, від 10 жовтня 2019 року.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e17
22. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корбан
проти України» («Korban v. Ukraine»), заява № 26744/16, від 9 грудня 2019
року. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-200902
23. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського URL:
http://www.nbuv.gov.ua
24. Наукова бібліотека Харківського національного університету
внутрішніх справ URL: http://lib.univd.edu.ua
25. Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого URL:
http://nlu.org.ua

ВСТУП
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції
України). Але перш ніж суд зможе здійснити судовий розгляд щодо вчиненого
кримінального правопорушення (проступку) й прийняти відповідне рішення
(вирок чи ухвалу) щодо винуватості чи невинуватості особи у його вчиненні,
необхідно пропрацювати ряд особливих дій, підготуватися. Якщо в
цивільному процесі така підготовка має відносно нескладний характер і
 6

ведеться сторонами і судом, який буде здійснювати судовий розгляд по суті

(гл. 3 ЦПК), то у кримінальному судочинстві встановлення обставин,
необхідних для вирішення провадження по суті, є інколи досить складним,
так, через неочевидний характер багатьох кримінальних правопорушень,
протидію з боку окремих суб’єктів тощо. Тому, на відміну від позивача в
цивільному процесі, обвинувач не може відразу остаточно сформулювати свої
вимоги (обвинувачення) і звернутися з ними до суду. Для цього йому
необхідно встановити обставини вчинення кримінального правопорушення,
сформувати доказову основу своєї правової позиції, повідомити особу про
підозру у вчиненні кримінального правопорушення, з’ясувати правову
позицію захисту та перевірити надані ним докази та інше.
Все це вимагає здійснення досудового розслідування спеціальними
державними органами, які наділені для цього відповідними повноваженнями.
Тому можна розглядати досудове розслідування як стадію кримінального
провадження так і як певну діяльність уповноважених осіб .
1. Поняття, та сутність досудового розслідування.
Поняття досудового розслідування як стадії закріплене в чинному КПК.
Так, від повідно до п. 5 ч. 1 ст. З КПК досудове розслідування є стадією
кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей
про кримінальне право порушення до ЄРДР (ч. 2 ст. 214 КПК) і закінчується
закриттям кримінального провадження або направленням до суду
обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення особи від
кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України), (ч. 2 ст. 283 КПК).
Як і будь-яка інша стадія кримінального провадження досудове розслідування
визначається такими ознаками: а) безпосередніми завданнями; б) колом
суб’єктів; в) процесуальною формою (порядком); г) часовими межами; д)
підсумковими рішеннями.
У разі введення воєнного стану та якщо відсутня технічна можливість
доступу до ЄРДР – рішення про початок досудового розслідування приймає
 7

дізнавач, слідчий, прокурор, про що виноситься відповідна постанова.

Відомості, що підлягають внесенню до ЄРДР, вносяться до нього за першої
можливості.
Досудове розслідування є першою (початковою) стадією кримінального
провадження, що передує судовому розгляду. На це вказує і сама його назва:
досудове – те, що передує провадженню в суді. Необхідність проведення
досудового розслідування, перш ніж кримінальне провадження буде
розглянуто у суді, обґрунтовується необхідністю встановлення особи, що
вчинила кримінальне правопорушення, та обставин, які входять до предмету
доказування (ст. 91 КПК України): подія кримінального правопорушення,
винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, обставини, які
впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
тощо. Для досягнення цієї мети на стадії досудового розслідування
проводяться слідчі (розшукові) дії і негласні слідчі (розшукові) дії та
застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження.
Завдання досудового розслідування є похідними від завдань
кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Такими
завданнями є: 1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників
кримінального провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та
неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто
вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в
міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений,
жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і
щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована
належна правова процедура.
2. Етапи та форми досудового розслідування.

Сьогодні у кримінальному процесі можна виділити такі етапи досудового

розслідування.
 8

Перший етап - початок досудового розслідування (ст. 214 КПК). Змістом

цього етапу є отримання і реєстрація інформації про кримінальне
правопорушення.
Другий етап - це розслідування, яке проводиться за фактом виявлення
події, що містить ознаки кримінального правопорушення (проступку),
відносно невизначеного (загального) кола осіб (коли ще не встановлено особу,
причетну до його вчинення (підозрюваного). Основною метою цього етапу
досудового розслідування є встановлення наявності або відсутності події
кримінального правопорушення (проступку), виявлення і викриття особи,
винної у його вчиненні. Навіть якщо в цей час вже є підстави вважати, що
якась особа причетна до вчинення кримінального правопорушення
(проступку), яке(ий) розслідується, вона вважається невинуватою не тільки в
силу закону (презумпція невинуватості), а навіть органами досудового
розслідування, оскільки підозра проти неї поки що офіційно не висунута.
Завершується цей етап досудового розслідування повідомленням про підозру
особі, щодо якої зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення нею
кримінального правопорушення (проступку). Варто зауважити, що письмове
повідомлення про підозру є початковим моментом притягнення особи до
кримінальної відповідальності, адже відповідно до п. 14 ч. 1 ст. З КПК
«притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального
провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у
вчиненні кримінального правопорушення».
Третій етап досудового розслідування проводиться щодо конкретної особи
(підозрюваного). На ньому, з урахуванням підтвердження або спростування
доводів суб’єктів сторони захисту, ще раз перевіряється обґрунтованість
обвинувальних доказів і визначається остаточне обвинувачення. У
кримінальному процесі цей етап починається після повідомлення про підозру і
завершується прийняттям підсумкового рішення, яким закінчується досудове
розслідування (обвинувального акта, клопотання про звільнення особи від
кримінальної відповідальності, про застосування ПЗМХ чи ПЗВХ та
 9

наступним зверненням з ними до суду або закриття кримінального

провадження).
Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється
у формі досудового слідства та дізнання. Так, у формі досудового слідства
здійснюється розслідування злочинів (п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК України). У формі
дізнання – кримінальних проступків (п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Спільним для обох вказаних форм досудового розслідування є таке:
1) суб’єктами здійснення кримінального провадження є слідчий та
прокурор, які наділені відповідними повноваженнями, закріпленими статтями
40 та 36 КПК (як виняток, закон визначає можливість здійснення досудового
розслідування щодо кримінальних правопорушень іншими особами -
службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій (гл. 41
КПК). Так, відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні
кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження
слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися
співробітниками інших підрозділів органів НП, органів безпеки, органів,
БЕБУ, органів ДБР, НАБУ;
2) однаковими є і форми закінчення досудового розслідування (статті 283,
301 КПК).
Дізнання здійснюється за загальними правилами досудового
розслідування, але з урахуванням положень гл. 25 КПК України, яка визначає
його особливості (ч. 2 ст. 298 КПК України).
Особливості здійснення дізнання:
1) особливе коло суб’єктів, які здійснюють дізнання. Досудове
розслідування кримінальних проступків здійснюють дізнавачі.
2) розширений перелік процесуальних дій, що можуть бути здійснені до
внесення відомостей у ЄРДР. Так, крім огляду місця події, може бути: а)
відібрано пояснення; б) проводено медичне освідування; в) отримано
висновок спеціаліста; г) знято показання технічних приладів та технічних
засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і
 10

кінозйомки, відеозапису; ґ) вилучено знаряддя і засоби вчинення

кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом
кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи,
особистого огляду або огляду речей.
3) розширений перелік джерел доказів. Крім визначених ст. 84 КПК
України, ними є: пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок
спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають
функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису (ст. 298-1 КПК України).
4) особливості повідомлення про підозру. Письмове повідомлення про
підозру у вчиненні кримінального проступку складає дізнавач за погодженням
із прокурором.
5) скорочені строки дізнання. З моменту повідомлення особі про підозру
строки дізнання залежно від різних обставин, закріплених у КПК України,
становлять 72 години, 20 днів або 1 місяць (ч. 1 ст. 298-5, п. 1–3 ч. 3, п. 1 ч. 4
ст. 219, ч. 2 ст. 294). У разі необхідності проведення додаткових слідчих
(розшукових) дій строк дізнання може бути продовжений до 30 днів за
рішенням прокурора (ст. 298-5 КПК України).
6) скорочений перелік запобіжних заходів. Із загального законодавчого
переліку запобіжних заходів під час дізнання застосовуються лише особисте
зобов’язання, особиста порука та затримання як тимчасовий запобіжний захід
(ст. 299 КПК України).
7) звужений перелік випадків, коли особа може бути затримана
уповноваженою службовою особою. Особа, підозрювана у вчиненні
кримінального проступку, може бути затримана за умови що вона: 1)
відмовляється виконувати законну вимогу уповноваженої службової особи
щодо припинення кримінального проступку або чинить опір; 2) намагається
залишити місце вчинення кримінального проступку; 3) під час
безпосереднього переслідування після вчинення кримінального проступку не
виконує законних вимог уповноваженої службової особи; 4) перебуває у стані
 11

алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння та може завдати шкоди собі

або оточуючим (ч. 1 ст. 298-2 КПК України).
Строк затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок, не може
перевищувати 3 години з моменту фактичного затримання (ч. 2 ст. 298-2 КПК
України). У випадках, передбачених ч. 4 ст. 298-2 КПК України, строк
затримання не може перевищувати 24 або 72 години.
8) скорочений перелік негласних слідчих (розшукових) дій. Їх перелік
зводиться лише до: 1) зняття інформації з електронних інформаційних систем
за умови, що доступ до інформації не обмежується її власником, володільцем
або утримувачем або якщо таке зняття інформації не пов’язано з подоланням
системи логічного захисту; 2) установлення місцезнаходження
радіообладнання радіоелектронного засобу (ч. 1 ст. 300 КПК України).
9) особливості закінчення дізнання. Зокрема, дізнавач зобов’язаний у
найкоротший строк подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із
повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє
підозрюваного, його захисника, законного представника і потерпілого.
Прокурор зобов’язаний здійснити одну із дій, визначених у ч. 2 ст. 301 КПК
України. У разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з
обвинувальним актом чи клопотанням про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру він зобов’язаний забезпечити надання
особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи
його представнику копій матеріалів дізнання.
Також особливістю закінчення дізнання є те, що прокурор має право
надіслати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його розгляд у
спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

3. Початок досудового розслідування.

Приводи та підстава початку досудового розслідування. Відповідно до ч.

2 ст. 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення
 12

відомостей до ЄРДР. Для законного і обгрунтованого початку досудового

розслідування необхідна наявність приводу і підстави.
Привід для внесення відомостей до ЄРДР - це передбачене законом
джерело інформації, з якого слідчий, дізнавач або прокурор дізнаються про
вчинене кримінальне правопорушення (проступок) із моменту появи якого
розпочинається кримінальний процес (кримінальні процесуальні відносини).
Такі джерела отримання інформації в чинному КПК чітко не
перераховуються, однак з аналізуючи ч. 1 ст. 214 КПК можна зробити
висновок, що ними можуть бути: а) заяви, повідомлення фізичних чи
юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення (проступок); б)
самостійне виявлення слідчим (дізнавачем), прокурором кримінального
правопорушення (проступку) з будь-якого джерела.
Заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення
(проступок) як привід до по чатку досудового розслідування - це подана
слідчому (дізнавачу), прокурору інформація про обставини, що можуть
свідчити про вчинення кримінального правопорушення (проступку), яка
засвідчена певною особою (заявником або потерпілим). Вона не може
грунтуватися на догадках, припущеннях, слухах. Заяви або повідомлення
представників влади, громадськості чи окремих осіб про кримінальні
правопорушення (проступки) можуть бути усними або письмовими.
Повідомлення ж підприємств, установ, організацій (тобто юридичних осіб) і
посадових осіб повинні бути викладені лише в письмовій формі.
Самостійне виявлення кримінального правопорушення (проступку) з будь-
якого джерела слідчим (дізнавачем) чи прокурором означає, що ці суб’єкти
кримінального провадження самі, незалежно від будь-яких заяв і повідомлень,
виявляють ознаки кримінального правопорушення (наприклад, слідчий при
досудовому розслідуванні іншого кримінального правопорушення, прокурор -
при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового
розслідування у формі процесуального керівництва досудовим
розслідуванням). Формальним моментом відліку початку процесуальної
 13

діяльності в таких випадках є складання вказаними посадовими особами

процесуального документа, в якому буде міститися ця інформація (наприклад,
рапорту, акта, довідки, протоколу).
Підстава для внесення відомостей до ЄРДР (початку досудового
розслідування) - обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального
правопорушення (ч. 1 ст. 214 КПК). Ці обставини насамперед повинні
підтверджувати наявність таких елементів складу кримінального
правопорушення, як його об’єкт і об’єктивна сторона. Для початку досудового
розслідування інформація про інші елементи складу кримінального
правопорушення є не обов’язковою (хоча, за окремими з них вона повинна
бути (наприклад, відомості про суб’єктів злочинів, передбачених статтями
393, 394 КК). Саме на підставі інформації про вказані обставини вносяться
відомості до ЄРДР про попередню правову кваліфікацію кримінального
правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про
кримінальну відповідальність.
Процесуальний порядок початку досудового розслідування. Процесуальний
порядок початку досудового розслідування включає в себе прийняття і
реєстрацію інформації про вчинене кримінальне правопорушення, які
докладно регламентуються відомчими нормативними актами.
Прийняття інформації про вчинене кримінальне правопорушення.
1. Чинне кримінальне процесуальне законодавство передбачає
необхідність прийняття (й подальшої реєстрації в ЄРДР) будь-якої інформації
про вчинене кримінальне правопорушення. Однак щодо цієї особливості
початку досудового розслідування можна зазначити:
а) інформація повинна стосуватися саме кримінального, а не
адміністративного дисциплінарного чи іншого правопорушення. Тобто при
прийнятті такої інформації потрібно визначити, чи має вона ознаки приводу до
початку кримінального провадження (заяви (повідомлення) про кримінальне
правопорушення чи самостійного виявлення кримінального правопорушення)
і чи міститься в ній визначена вище підстава для початку кримінального
 14

провадження (ця вимога випливає із положення ч. 1 ст. 214 КПК). Якщо ні, то
щодо неї не поширюються вимоги КПК. Така інформація кваліфікується як
звернення громадян, приймається і розглядається в іншому порядку (коли ж за
результатами перевірки цієї інформації буде виявлено ознаки криміналь ного
правопорушення посадова особа, яка її здійснювала, може ініціювати початок
кримінального провадження);
б) до початку досудового розслідування чинне кримінальне процесуальне
законодавство не передбачає проведення перевірки інформації про
кримінальні правопорушення (можливість проведення до внесення відомостей
в ЄРДР такої С(Р)Д, як огляд місця події (ч. З ст. 214 КПК), зумовлена
більшою мірою не потребою перевірити, а необхідністю запобігти втраті
доказової інформації).
2. Відомчі нормативні акти щодо порядку прийняття, розгляду і реєстрації
отриманої інформації про кримінальні правопорушення досить докладно
регламентують особливості адміністративного порядку дій відповідних
посадових осіб того чи іншого відомства. Вони містять норми щодо порядку
прийняття й реєстрації інформації про кримінальні правопорушення, що є
змістом не кримінальних процесуальних, а адміністративних правовідносин.
Це, зокрема, стосується:
- вимог щодо кола суб’єктів, які уповноважені на прийняття і облік такої
інфор мації. Зокрема, відповідно до п. 1 розд. 2 Інструкції про порядок
ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені
кримінальні правопорушення та інші події такими особами є уповноважені
працівники чергових частин органів поліції, працівники інших структурних
підрозділів цих органів, яких призначено під мінними черговими у
встановленому порядку, оператори телефонної лінії «102» або інші посадові
особи;
- необхідності реєстрації такої інформації у визначених певним відомством
облікових документах, електронних базах (наприклад, у п. 1 розд. 3 вказаної
Інструкції передбачено, що заяви і повідомлення про вчинені кримінальні
 15

правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах

органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження,
вносяться до журналу єдиного обліку (ЄО) та інтегрованої інформаційно-
пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО).
Таку реєстрацію не слід плутати із внесенням відомостей до ЄРДР.
Відмінність між ними в тому, що реєстрація в передбачених певним
відомством облікових базах є початковим моментом руху отриманої
інформації про вчинене кримінальне право порушення, а в ЄРДР - кінцевим,
яким розпочинається досудове розслідування.
3. При безпосередньому прийнятті інформації про кримінальні
правопорушення повинні бути дотримані вимоги КПК та відомчих
нормативних актів щодо його належного документування (це, зокрема,
стосується необхідності попередження заявника про кримінальну
відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне
правопорушення (ст. 383 КК), складання протоколу прийняття усної заяви про
кримінальне правопорушення).
Реєстрація (внесення) інформації про вчинене кримінальне
правопорушення до ЄРДР. Відповідно до п. 2 гл. 1 розд. 1 Положення про
порядок ведення ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи
електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання,
захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у п. 1 гл. 2 розд. 1, які
використовуються для формування звітності, а також надання інформації про
відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального
процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання
захисту персональних даних та доступу до інформації з об меженим доступом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не
пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне
правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела
обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,
зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та
 16

через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з

ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається
керівником органу досудового розслідування.
Частина 5 ст. 214 КПК містить вимоги до змісту відомостей, які повинні
вносити ся до ЄРДР:
1) відомості про джерело інформації про кримінальне правопорушення
(привід) (пп. 1-3 ч. 5: а) дата (та час) надходження заяви, повідомлення про
кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що
можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; б) прізвище,
ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; в) інше джерело, з
якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального
правопорушення);
2) наявність достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення
кримінального правопорушення (підстава) (пп. 4-5 ч. 5: а) короткий виклад
змісту цих обставин, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого
джерела; б) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з
зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність);
3) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора, який вніс
відомості до ЄРДР та/або розпочав досудове розслідування;
4) інші обставини, передбачені положенням про ЄРДР (зокрема, на
початковому етапі кримінального провадження (тобто разом із вищевказаними
відомостями) це можуть бути відомості про передачу матеріалів та відомостей
іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення
досудового розслідування (ч. 5 ст. 36, ч. 7 ст. 214, ст. 216, ст. 218 КПК), дата
затримання особи тощо).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється
номер кримінального провадження.
З моменту внесення відомостей до ЄРДР розпочинається досудове
розслідування. Виняток із загального правила передбачений ч. 3 ст. 214 КПК:
 17

«У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи

річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування
розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру
досудових розслідувань при першій можливості».
Про початок досудового розслідування, підставу початку досудового
розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК, слідчий
невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури (ч. 6
ст. 214 КПК).
4. Характеристика досудового розслідування, як стадії кримінального провадження.

Характеристика загальних положень досудового розслідування, які

стосуються забезпечення всебічності, повноти, неупередженості та
швидкості розслідування.
До цієї групи загальних положень досудового розслідування належать,
правила про підслідність; взаємодія органів розслідування; об’єднання і
виділення матеріалів досудового розслідування; строки досудового
розслідування; недопустимість розголо шення відомостей досудового
розслідування.
1. Правила про підслідність.
Підслідність – це сукупність установлених КПК України ознак
кримінального правопорушення (зокрема кваліфікація кримінального
правопорушення, суб’єкт та місце його вчинення), які дозволяють визначити
певний орган, уповноважений здійснювати досудового розслідування.
Правила визначення підслідності передбачені ст. 216, ст. 218 КПК
України. На їх підставі виокремлюють такі види підслідності: предметна
(родова), персональна, територіальна тощо.
Предметна (родова) підслідність визначається категорією кримінального
правопорушення. Вона залежить від ступеня і характеру суспільної небезпеки
кримінального правопорушення, а також від особливостей його об’єкта.
Предметна ознака підслідності виражається у кваліфікації злочину за статтями
особливої частини закону України про кримінальну відповідальність. Саме
 18

тому в КПК для кожного органу досудового розслідування визначені переліки

кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції. Підслідність
слідчих органів Національної поліції передбачена у ч. 1 ст. 216; слідчих
органів безпеки - ч. 2 ст. 216 КПК; детективів органів Бюро економічної
безпеки України - ч. З ст. 216 КПК; слідчих органів ДБР - ч. 4 ст. 216 КПК;
детективів НАБУ - ч. 5 ст. 216 КПК.
Наприклад, слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням
податкового законодавства здійснюється досудове розслідування злочинів,
передбачених ст. 204, 205, 205і, 212, 212і, 216, 218і, 219 КК. До підслідності
слідчих органів безпеки віднесено понад 30 складів злочинів, серед яких статті
109-114, 201, 258 та ін.
Персональна підслідність підслідність обумовлюється специфічними
(індивідуальними) ознаками суб’єкта (його посадою тощо) кримінального
правопорушення. Так, наприклад, кримінальні правопорушення, що вчинені
Президентом України, повноваження якого припинено, суддею, працівником
правоохоронного органу тощо є підслідними слідчим органів Державного
бюро розслідувань (ч. 4 ст. 216 КПК України).
Предметно-персональна підслідність визначається як виходячи з категорії
кримінального правопорушення, так і з характеристики суб’єкта вчиненого
кримінального правопорушення. Такий вид підслідності передбачений для
детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування злочинів,
передбачених статтями 191, 202, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників
юридичних осіб публічного права), 364, 366і, 368, 368:, 369, 3692, 410 КК, за
наявності таких умов: 1) злочин вчинено: Президентом України,
повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-
міністромУкраїни, членом КМУ тощо (ч. 5 ст. 216 КПК); 2) розмір предмета
злочину або завданої ним шкоди в п ’ятсот і більше разів перевищує розмір
прожиткового мінімумудля працездатних осіб, встановленої законом на час
вчинення злочину (якщо злочинвчинено службовою особою державного
органу, правоохоронного органу, військовогоформування, органу місцевого
 19

самоврядування, суб’єкта господарювання, статутному капіталі якого частка

державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків). Крім того, до
підслідності детективів НАБУ віднесені злочини, передбачені ст. 369, ч. 1 ст.
369.2 КК, якщо вони вчинені щодо службової особи іноземних держав (це
можуть бути особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або
судовому органі іноземної держави, працівники міжнародної організації,
члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна,
судді і посадові особи міжнародних судів тощо (п. З ч. 5 ст. 216 КПК, ч. 4 ст.
18 КК).
Підслідність за зв'язком проваджень має місце в тому випадку, коли
належність кримінального провадження певному органу досудового
розслідування визначається тим, що одне кримінальне правопорушення тісно
пов’язане з іншим, а розслідування цих кримінальних правопорушень різними
органами можуть зашкодити якості досудового розслідування. Наприклад,
якщо під час розслідування слідчим СБУ злочину, передбаченого ст. 328 КК
«Розголошення державної таємниці» буде встановлений злочин, передбачений
ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем», вчинений або
особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою,
якщо вони пов’язані із злочином, вчиненим особою, щодо якої здійснюється
досудове розслідування, вони будуть розслідуватися слідчим органів безпеки.
Якщо свідок належним чином був письмово повідомлений про
нерозголошення даних досудового розслідування щодо терористичного акту
(ст. 258 КК), проте невиконав свій обов’язок, та відомості щодо нього були
внесені до ЄРДР, то кримінальне провадження щодо цієї особи
здійснюватиметься слідчими СБУ, оскільки провадження за ст. 387 КК
«Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового
розслідування» розпочате у зв’язку із провадженням щодо терористичного
акту, яке здійснюється слідчими СБУ (див.: абз. 2 ч. 2; абз. 2 ч. З, ч. 7 ст. 216
КПК).
 20

Альтернативна підслідність має місце, коли закон дозволяє розслідувати

кримінальне правопорушення тим органом, який розпочав досудове
розслідування. Наприклад, відповідно до ч. 9 ст. 216 КПК у кримінальних
провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 209 «Легалізація
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» та 209.1 КК «Умисне
порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму» досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який
розпочав досудове розслідування або до підслідності якого належить
суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (крім випадків, коли ці
злочини віднесені до підслідності НАБУ).
Територіальна підслідність визначає, що досудове розслідування, як
правило, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під
юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального
правопорушення (ч. 1 ст. 218 КПК).
Імперативна підслідність - це такий вид підслідності, який застосовується,
якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини,
вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою
особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої
ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює
у кримінальному провадженні досудове розслідування. У разі неможливості
виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор-процесуальний
керівник, своєю постановою імперативно визначає підслід ність всіх цих
злочинів (ч.10 ст. 216 КПК).
Імперативне визначення підслідності передбачене й ч. 5 ст. 36 КПК, згідно
з якою Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші
заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право
доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального
правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі
 21

слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі

неефективного досудового розслідування (крім тих, що віднесені до
підслідності НАБУ).
Будь-які спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури
вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може
належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор або його
заступник (ч. 5 ст. 218 КПК).
Слід також вказати на існування ще одного виду підслідності - виключної.
Виключна підслідність є винятком із загальних правил ст. 216 КПК, яка
встановлює спеціальний порядок визначення підслідності кримінальних
правопорушень, вчинених у районі проведення АТО, під час воєнного стану
або на тимчасово окупованій території. Правила про визначення підслідності в
таких випадках передбачені ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про здійснення правосуддя та
кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти-терористичної
операції» та ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий
режим на тимчасово окупованій території України». Відповідно до по ложень
вказаних законів у разі неможливості здійснення досудового розслідування
кримінальних правопорушень органом, визначеним у ст. 216 КПК, орган, який
здійснюватиме досудове розслідування визначається Генеральним прокурором
(або ОГП). У таких випадках матеріали досудового розслідування щодо
злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії
досудового слідства, передаються органам досудового розслідування,
визначеним Генеральним прокурором, протягом десяти робочих днів з дня
визначення підслідності. Таке правило про підслідність має виключний
характер, обумовлюється прагненням, з одного боку, забезпечити виконання
завдань кримінального провадження незалежно від території. З другого боку,
прагненням забезпечити безпеку слідчих шляхом передачі матеріалів
кримінального провадження органу, який є най більш підготовленим та
здатний працювати у складних умовах проведення АТО, під час воєнного
стану. У разі зміни меж району або завершення АТО, воєнного стану, орган,
 22

якому були передані матеріали досудового розслідування, продовжує

розслідування таких кримінальних право порушень до їх завершення.
2. Взаємодія органів досудового розслідування.
Взаємодія органів досудового розслідування —це регламентована
кримінальним процесуальним законодавством їх спільна узгоджена діяльність,
яка спрямована на вирішення завдань, що перед ними стоять. Така взаємодія
істотно впливає на досудове розслідування, а тому є її загальною умовою.
Взаємодія органів досудового розслідування відбувається в процесуальних та
організаційних формах залежно від закріплення їх у КПК або відомчих
нормативних актах.
До процесуальних форм взаємодії, тобто таких, які регулюються
кримінальним процесуальним законом, належать:
1) доручення слідчого, прокурора іншому органу досудового
розслідування про проведення С(Р)Д та інших процесуальних дій (ч. З ст. 39,
ч. 4 ст. 40 КПК), а також оперативному підрозділу про проведення С(Р)Д та
НС(Р)Д (ч. З ст. 41 КПК). За своєю сутністю доручення є письмовою
пропозицією-вимогою, обов’язковою для виконання. Процесуальний закон
передбачає два види доручень прокурора, слідчого: а) доручення за місцем
проведення досудового розслідування (пп. З, 4, 5, 17, 19 ч. 2 ст. 36, п. З ч. 2 ст.
40 КПК); б) доручення поза місцем проведення досудового розслідування (ч. 6
ст. 218 КПК).
2) залучення до участі в С(Р)Д та іншій процесуальній дії посадової особи
іншого органу досудового розслідування (співробітника оперативного
підрозділу, спеціаліста-криміналіста та ін.) для надання допомоги у виявленні
доказової інформації та належного використання спеціальних знань). При
цьому кожного, хто бере участь у С(Р)Д чи іншій процесуальній дії, необхідно
обов’язково вказувати в протоколі, яким фіксується його перебіг (п. 1 ч. З ст.
104 КПК);
 23

3) проведення досудового розслідування декількома слідчими. Згідно з ч. 2

ст. 38 КПК досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового
розслідування одноособово або слідчою групою (СГ).
Підставою для створення слідчої групи для розслідування кримінальних
правопорушень є необхідність інтенсивної, постійної взаємодії слідчих як
одного, так і декількох органів досудового розслідування між собою з метою
використання їх можливостей для успішного розслідування кримінальних
правопорушень при здійсненні кримінального провадження.
Потреба у такій взаємодії може виникати у випадку складності або
великого обсягу досудового розслідування (велика кількість епізодів
злочинного діяння, учасників вчинення кримінального правопорушення;
велика територія злочинної діяльності; необхідність перевірки багатьох
версій; встановлення в ході кримінального провадження наявності
організованої групи або злочинної організації; необхідність здійснення в
короткий строк (під час досудового розслідування) великого обсягу
організаційних С(Р)Д та НС(Р)Д тощо.
Рішення про здійснення досудового розслідування СГ чи про зміни в її
складі приймає керівник органу досудового розслідування, якщо до її складу
входять слідчі одного відомства (це випливає зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК) або
прокурор, якщо група формується із слідчих прокуратури або слідчих різних
відомств (це випливає з ч. 2 ст. 38 КПК), про що виноситься окрема постанова
(ст. 110 КПК) і вносяться відомості до ЄРДР.
До непроцесуальних (організаційних) форм взаємодії органів досудового
розслідування, тобто тих, які не регламентуються КПК, належать:
1) обмін взаємодіючих суб’єктів інформацією (зокрема, використання
можливостей автоматизованих баз даних, криміналістичних та оперативно-
довідкових обліків тощо);
2) складання узгоджених планів проведення С(Р)Д та НС(Р)Д;
3) проведення координаційних нарад щодо порядку проведення С(Р)Д та
НС(Р)Д;
 24

4) залучення для сприяння при проведенні С(Р)Д (шляхом забезпечення

організаційних умов проведення (оточення, охорона, конвоювання тощо),
застосуванні примусу, заходів безпеки щодо учасників слідчої дії (коли є
підстави побоюватися ексцесів зі сторони підозрюваного та інших осіб) тощо).
При цьому варто пам’ятати, що співробітника, який сприяє слідчому при
проведенні С(Р)Д, вказувати в протоколі цієї дії не обов’язково;
5) спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи (СОГ).
Підстави й порядок створення і функціонування СОГ врегульований, хоча й не
досить повно, відомчими нормативними актами. На підставі їх аналізу та норм
КПК можна зробити висновок, що характерною особливістю цієї форми
взаємодії є не поєднання в діяльності СОГ процесуальної та оперативно-
розшукової функції, а лише включення до їх складу співробітників слідчих,
оперативних та інших підрозділів (наприклад, оперуповноваженого карного
розшуку, спеціаліста-криміналіста). Адже на сьогодні діюче кримінальне
процесуальне законодавство не передбачає можливості проведення
оперативно-розшукової діяльності щодо кримінального правопорушення, за
яким здійснюється кримінальне провадження. Таким чином, взаємодія в складі
СОГ полягає в можливості доручення слідчим - керівником групи проведення
лише С(Р)Д та НС(Р)Д. Що стосується підстав, порядку створення та
діяльності СОГ, то вони багато в чому такі ж, як і слідчої групи.
Об’єднання і виділення матеріалів досудового (ст. 217 КПК України).
Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування
віднесено виключно до компетенції прокурора. Ці рішення не можуть бути
оскаржені. У разі необхідності в одному кримінальному провадженні можуть
бути об’єднані матеріали досудових розслідувань: 1) щодо декількох осіб
підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення; 2) щодо
однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
3) якщо досудовим розслідуванням не встановлено підозрюваних, проте є
достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких
здійснюються ці розслідування, вчинено однією особою або особами.
 25

Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових

розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків,
коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та
судового розгляду (ч. 2 ст. 217 КПК України).
У разі необхідності матеріали досудового розслідування можуть бути
виділені в окреме провадження щодо одного або кількох кримінальних
правопорушень: 1) якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох
кримінальних правопорушень; 2) якщо дві чи більше особи підозрюються у
вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Крім того виділення матеріалів досудового розслідування в окреме
провадження можливе за випадків: 1) якщо у кримінальному провадженні
наявні підстави для зупинення досудового розслідування, але вони стосуються
не всіх підозрюваних, то матеріали стосовно таких підозрюваних можуть бути
виділені в окреме кримінальне провадження за рішенням прокурора (ч. 3
ст. 280 КПК України); 2) якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні
кримінального правопорушення разом із повнолітнім, матеріали
кримінального провадження щодо неповнолітнього можуть бути виділені в
окреме провадження (ч. 1 ст. 494 КПК України).
Водночас матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в
окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту
досудового розслідування та судового розгляду (ч. 4 ст. 217 КПК України).
Поряд із цим КПК України передбачає низку випадків, коли виділення
матеріалів досудового розслідування в окреме провадження є обов’язковим, а
саме: 1) якщо згода щодо укладення угоди про визнання винуватості була
досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, які підозрюються чи
обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних
правопорушень, матеріали щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди,
підлягають виділенню в окреме провадження (абз. 1 ч. 8 ст. 469 КПК
України); 2) якщо згоду щодо укладення угоди про примирення досягнуто не з
усіма потерпілими, кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якою
 26

досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (абз. 3 ч. 8 ст. 469

КПК України).
Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в
окреме, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі
матеріали, а у провадженні, в якому об’єднано матеріали кількох досудових
розслідувань, – день початку розслідування того провадження, яке
розпочалося раніше (ч. 7 ст. 217 КПК України).
4. Строки досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК строк досудового розслідування
обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне
правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня
звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру чи клопотанням про
звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня прийняття
рішення про закриття кримінального провадження.
У кримінальному провадженні окремо обчислюються строки досудового
слідства та строки дізнання.
Строки досудового слідства. З моменту внесення відомостей про
кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру
строк досудового розслідування злочинів становить: 1) 12 місяців – щодо
нетяжкого злочину; 2) 18 місяців – щодо тяжкого або особливо тяжкого
злочину (ч. 2 ст. 219 КПК України).
З дня повідомлення особі про підозру строк досудового розслідування
злочинів незалежно від ступеня їх тяжкості становить 2 місяця (п. 4 ч. 3 ст. 219
КПК України).
Строки дізнання. КПК України передбачено три види граничних строків
проведення дізнання, які обраховуються з дня повідомлення особі про підозру
та залежать від різних обставин, а саме:
 27

1) 72 години – загальний строк проведення дізнання щодо всіх

кримінальних проступків та у разі затримання особи в порядку,
передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПК України (п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України);
2) 20 діб – у таких випадках: а) якщо підозрюваний не визнає вину; б)
необхідно провести додаткові слідчі (розшукові) дії; в) кримінальний
проступок вчинено неповнолітнім (п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК України);
3) 1 місяць – у разі повідомлення особі про підозру, якщо вона заявляє
клопотання про проведення експертизи у разі її незгоди з результатами
проведеного щодо неї медичного освідування або висновку спеціаліста (п. 3 ч.
3 ст. 219, ч. 2 ст. 298-4 КПК України).
Розгляд клопотань під час досудового розслідування. Відповідно до ст. 220
КПК України, під час досудового розслідування сторона захисту, потерпілий і
його представник чи законний представник, представник юридичної особи,
щодо якої здійснюється провадження вправі заявити клопотання (офіційне
прохання) слідчому, дізнавачу, прокурору про виконання будь-яких
процесуальних дій. Слід зазначити, що крім вищевказаних учасників
кримінального провадження, клопотання можуть заявляти й будь-які інші
особи, які заінтересовані в реалізації своїх прав і законних інтересів, зокрема,
свідок п. 8 ч. 1 ст. 66 КПК України, перекладач п. 4 ч. 2 ст. 68 КПК України,
експерт п. 7 ч. 2 ст. 69 КПК України.
Заявлене клопотання слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в
строк не більше трьох днів з моменту його подання. За наявності відповідних
підстав вони зобов’язані задовольнити клопотання. У разі повної або часткової
відмови в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія
якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення
з об’єктивних причин надсилається їй.
Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його
завершення (ст. 221 КПК України). Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний
за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи,
щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового
 28

розслідування для ознайомлення за винятком матеріалів: а) про застосування

заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві,
оскільки розкриття таких даних може зашкодити життю, здоров’ю, майну осіб,
взятих законом під охорону; б) ознайомлення з якими на цій стадії
кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню
(наприклад, може завдати шкоди законним інтересам відповідним учасникам
кримінального судочинства).
Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа,
оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не
допускається.
Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, яка
його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 221 КПК
України). Слідчий, прокурор такій особі мають створити для цього належні
умови (наприклад, надати необхідний для цього відповідний час та дозвіл на
виготовлення копій матеріалів кримінального провадження).
5. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
Положення ч. 1 ст. 222 КПК України передбачають, що відомості
досудового розслідування розголошені бути не можуть. Перш за все, це
обумовлюється тим, що виконання завдань кримінального провадження,
передбачених положеннями ст. 2 КПК України, нерозривно пов’язано з
недопустимістю розголошення його відомостей. Вказаний чинник, з одного
боку, є запорукою ефективного розслідування, а з іншого гарантією
дотримання прав та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Це правило направлене на забезпечення інформаційної безпеки кримінального
процесу, яка на сьогодні, за умов зростання рівня злочинності має суттєве
значення. Оскільки, зацікавлені особи з метою протидії розслідуванню
різними шляхами намагаються отримати інформацію про кримінальне
провадження. Така поведінка має на меті, зокрема, приховати майно, отримане
в результаті вчинення злочину, здобути відомості про місце проживання
свідків, потерпілих для їх залякування, шантажу або навіть фізичного
 29

знищення. В результаті чого вказані учасники кримінального провадження

змінюють свідчення, чинять інші дії, які від них вимагають або взагалі
відмовляються від співпраці з судовими та правоохоронними органами.
Правовими засобами забезпечення таємниці розслідування є
кримінальний та кримінальний процесуальний закон. Так, гарантією
забезпечення належної поведінки учасників досудового розслідування
виступають положення, передбачені ст. 222 КПК України (Недопустимість
розголошення відомостей досудового розслідування», а також ст. 387 КК
України (Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового
розслідування), яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення
вищевказаного припису.

5. Особливості початку досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Якщо відсутня технічна можливість доступу до Єдиного реєстру

досудових розслідувань, слідчий, дізнавач прокурор виносить постанову про
початок досудового розслідування, яка повинна містити відомості,
передбачені частиною п’ятою статті 214 КПК України. Відповідні відомості
вносяться до ЄРДР за першої можливості. Такі правила передбачені у п. 1 ч.1
ст. 615 КПК України. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані винести
постанову невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви,
повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після
самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити
про вчинення кримінального правопорушення.

Ч.4 ст. 39 КПК України передбачено, що керівник органу досудового

розслідування під час дії воєнного стану має право своєю вмотивованою
постановою, погодженою з керівниками відповідних органів досудового
розслідування, утворювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі
старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих.

ВИСНОВКИ
 30

Загальні положення досудового розслідування - це встановлені

кримінальним процесуальним законом правила, які визначають особливості
досудового розслідування та найбільш істотні вимоги, що пред’являються до
порядку проведення про цесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. У
них містяться правові вимоги, які забезпечують досягнення мети і виконання
завдань кримінального провадження в цій стадії. Вони рівною мірою, за
окремими винятками, поширюються на обидві форми досудового
розслідування - досудове слідство та дізнання.
Глава 19 КПК яка називається «Загальні положення досудового
розслідування», містить низку таких загальних правових вимог. Однак окремі
процесуальні норми, розміщені в інших главах, також визначають зміст
досудового розслідування і, таким чином, підпадають під поняття його
загальних положень (наприклад, здій снення розслідування групою слідчих,
взаємодія слідчого з оперативними підрозділами та ін.).
В юридичній літературі по-різному визначають види загальних положень
досудвого розслідування, класифікація ж їх, як правило, не здійснюється
взагалі. З урахуванням сутності пропонованих до аналізу загальних положень
досудового розслідування, вважається, що їх можна розділити на такі групи.
а) які стосуються забезпечення всебічності, повноти, неупередженості та
швидше - ті досудового розслідування,
б) які стосуються забезпечення прав і законних інтересів учасників
кримінального провадження.
Цей поділ є досить умовним, оскільки зрозуміло, що при дотриманні
приписів закону щодо проведення досудового розслідування всебічно, повно,
неупереджено та швидко (тобто положень першої групи), будуть забезпечені й
права і законні інтереси учасників кримінального провадження (тобто загальні
положення другої групи). І навпаки, однією з передумов всебічного, повного,
неупередженого швидкого проведення досудового розслідування є
дотримання вимог закону щодо забезпечення прав і законних інтересів
 31

суб’єктів кримінального процесу, які беруть участь у досудовому

розслідуванні.