1

Тема: ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

План

1. Причини виникнення держави.

2. Поняття й ознаки держави.
3. Державна влада.
4. Функції держави.
Нормативно-правова

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
2. Декларацiя про державний суверенiтет України вiд 16 липня 1990
р. № 55-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text
3. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17
листопада 2011 р. № 4061-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу до
джерела : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17#Text
4. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.
№ 2235-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2235-14
5. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого
2014 р. № 794-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text
6. Закон України «Про місцеве самоврядування в України» від 21
травня 1997 р. № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу до
джерела : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text
7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня
1999 р. № 586-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/586-14
8. Закон України «Про громадські об’єднання» вiд 22 березня 2012
р. № 4572-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text
9. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001
р. № 2365-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text
 2

10. Закон України «Про прокуратуру» вiд 14 жовтня 2014 р. № 1697-

VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text.
11. Закон України «Про службу в органах місцевого
самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-III [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до джерела : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14#Text
12. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня
2016 № 1402-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
13. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня
2017 р. № 2136-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#Text
14. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» 10
лютого 2010 року № 1861-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу до
джерела : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17#Text
15. Кодекс України про адміністративні правопорушення від
07.12.1984 № 8073-X. Із змінами та доповненнями //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/80731-10
16. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. Із змінами та
доповненнями // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
17. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р. №
2947-III. Із змінами та доповненнями //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text
18. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. Із
змінами та доповненнями // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text
19. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Із
змінами та доповненнями // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
%2016

Допоміжна література

1. Адміністративне право України (загальна частина) : навч. посіб. /

[Остапенко О. І. Ковалів М. В., Єсімов С. С. та ін.] ; [Вид. 2-е, доп.] Львів :
СПОЛОМ, 2021. 616 с.
2. Гапотій В.Д., Слишик О. Основи права: підручник / В.Д. Гапотій,
О.А. Слишик.- 2-ге вид. із змінами та доп. – Мелітополь: Видавництво
МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2019. – 882 с.
 3

3. Конституційне право : підручник / МВС України, Харків. нац. ун-

т внутр. справ ; за заг. ред. О. С. Бакумова, Т. І. Гудзь, М. І. Марчука ; [О. С.
Бакумов, Л. Д. Варунц, Т. І. Гудзь та ін.] ; передм. М. І. Марчука. – Харків,
2019. – 484 с.
4. Конституційне право України : підручник / [Т. М. Слінько, Л. І.
Летнянчин, Ф. В. Веніславський та ін.] ; за заг. ред. Т. М. Слінько. – Харків :
Право, 2020. – 592 с.
5. Конституційне право України : підручник / Т. М. Слінько, Л. І.
Летнянчин, В.П. Колісник та ін.; за заг. ред. Т. М. Слінько. Харків: Право,
2020. 592 с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [А. А.
Васильєв, Є. О. Гладкова, О. О. Житний та ін.] ; за заг. ред. проф. О. М.
Литвинова; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2020. –
428 с.
7. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Є. С.
Назимко, С. В. Лосич, Ю. О. Данилевська та ін. / за заг. ред. проф. В. М.
Бесчастного та О.М. Джужи. – Київ : ВД «Дакор», 2018. – 386 с
8. Наровлянський О.Д. Правознавство (профільний рівень): підр. /
О.Д.Наровлянський. - Київ : Грамота, 2018. – 272с.
9. Сімейне право України: підручник / за ред. А. О. Дутко. Львів:
Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018. 480 с.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2605/1/simeine%20 pr.pdf
10. Теорія держави і права в схемах та таблицях: навчальний
посібник / Кол. авт.; за заг. ред. Л. Р. Наливайко. — К.: «Хай-Тек Прес»,
2020. — 296 с.
11. Теорія держави і права: навчальний посібник. / Шевченко А.Є.,
Старостюк А.В. – Вінниця, ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – 270 с.
12. Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, В. П.
Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д.
Гусарєва, О. Д. Тихомирова. – К. : НАВС, Освіта України, 2017. – 320 с.
13. Трудове право (в схемах та визначеннях) : навч. посіб. /
Коваленко А. В., Юнін О. С., Савєльєва М. О. та ін. – Дніпро : Видавець Біла
К. О., 2017. – 166 с.
14. Трудове право України: навчальний посібник / кол. авторів; за
ред. В. О. Кучера. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – 564 с.

Інформаційні ресурси
 4

1. Офіційний сайт Верховної Ради України https://www.rada.gov.ua/

2. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України https://www.kmu.gov.ua/
3. Офіційний сайт МВС України https://mvs.gov.ua/
4. Офіційний сайт Верховного Суду https://supreme.court.gov.ua/supreme
5. Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ https://www.liga.net/
6. Єдиний державний реєстр судових рішень
http://www.reyestr.court.gov.ua/
7. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
http://www.nbuv.gov.ua/
8. Юридична бібліотека http://www.pravo.biz.ua/
9. Мета – українська пошукова система http//www.meta-ukraine.com –
10. Пошукова система Google http//www.google.com

1. Причини виникнення держави.

Держава набагато пізніше утворилася, ніж первісне суспільство. Її

створенню передував первісний лад - перша соціально-економічна формація,
що існувала в цих народах на ранній стадії їх існування.

Первісний лад послідовно проходив у своєму розвитку декілька стадій,

але тільки на певному етапі він став переростати в державно-організоване
суспільство.

Стадії розвитку суспільства:

У період дикості - здійснювалось присвоєння готових продуктів

природи, які добували за допомогою примітивних знарядь праці.

У період варварства виникло домашнє тваринництво, почали

вирощувати сільськогосподарські культури, удосконалювати знаряддя праці,
нагромаджувався досвід виробничої діяльності. Стала іншою і суспільна
організація - первісне стадо змінюється більш досконалим об’єднанням
людей, виникає окрема родина. Колективна власність на засоби виробництва,
соціальна єдність обумовлюють таку організацію влади, як первісне
народовладдя, первісне самоуправління. Найбільш важливі справи
вирішували спільно на зборах членів роду, на яких обирали старійшину,
вождя.

З переходом до цивілізаційної форми існування суспільство стає

соціально неоднорідним. У ньому складаються відносно самостійні групи
 5

людей (страти): касти, стани, класи тощо. Стратифіковане суспільство

завжди є внутрішньосуперечливе: інтереси раба прямо протилежні інтересам
рабовласника. Світовий досвід свідчить, що саморуйнуванню такого
суспільства в змозі запобігти тільки організована державна організація.

Поняття держава характеризує форму організації політичної влади в

межах країни.

Виділяють економічні, соціальні, демографічні та політичні передумови

виникнення держави.

Основні причини виникнення держави:

• потреба у більш досконалих формах керування суспільством у

результаті розвитку виробництва, поділу праці, зростання чисельності
населення;

• підтримання суспільного порядку, що забезпечується за допомогою

загальнообов’язкових соціальних норм;

• захист території та ведення війни;

• необхідність організовувати значні суспільні роботи.

2. Поняття і ознаки держави

У спеціальній науковій літературі існує чимало визначень поняття

«держава», які розкривають такі аспекти:

• держава як організація політичної влади;

• держава як апарат влади;

 6

• держава як політична організація всього суспільства.

Визначити загальне поняття держави, яке охопило б всі без винятку

ознаки і властивості кожного з її періодів у минулому, сучасному і
майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має низку таких
загальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку.

Ознаки держави

Цей перелік ознак держави не є вичерпним. Крім вищезгаданих,

іноді виокремлюють:

• об’єднання населення за територіальною ознакою через громадянство;

• наявність фінансової системи та грошової одиниці;

 7

• державна мова є законодавчо закріпленою тощо.

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства,

що має владу, яка здійснюється державним апаратом на основі правових
норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових,
індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус.

Філософські погляди на поняття

Англійський філософ XVII ст. Томас Гоббс порівняв державу зі

своєрідним звіром (Левіафаном), що підкорив собі всі існуючі структури

Німецький філософ XVIII ст. Йоганн Готтліб Фіхте визнавав державу як

найповніший вияв людського «Я», вищий емпіричний прояв людської
особистості

Німецький філософ XIX ст. Артур Шопенгауер писав, що «держава - не

що інше, як намордник для приборкання м’ясоїдної тварини, яка називається
людиною, та надання їй частково травоїдного характеру»

Представник німецької класичної філософії XIX ст. Георг Гегель убачав

у державі найдосконаліше втілення світової ідеї з притаманним їй
 8

саморозквітом. Для нього держава - це дійсність моральної ідеї, моральний

дух, як явна, сама собі ясна субстанційна воля, яка мислить і знає себе, і
виконує те, що вона знає, оскільки вона це знає.

3. Державна влада

Влада - явище соціальне. Соціальна влада присутня скрізь, де є усталені

об’єднання людей: у сім’ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є
реальна можливість впливати на поведінку людей. У широкому значенні
влада - завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою),
між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і
державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами.

Соціальна влада - здатність та можливість індивіда або колективу

впливати на волю, поведінку й діяльність людей за допомогою різноманітних
засобів (авторитету, переконання, насильства, примусу тощо).

За різними класифікаціями різновидами соціальної влади є:

• за сферами суспільного життя - політична, економічна, релігійна та ін.;

• за суб’єктом, носієм влади - влада голови держави, керівника

підприємства, батьків;

• за методами та засобами організації влади - демократична,

недемократична.

Особливе місце серед видів соціальної влади в класифікації за сферами

суспільного життя посідає політична влада.

Політична влада - це особливий вид соціальної влади, за допомогою якої

реалізуються життєво важливі інтереси впливових соціальних груп.

Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо в

первісному суспільстві соціальна влада мала публічний характер, то в
класово-організованому - політичний.

Політична влада нерозривно пов’язана з державною, знаходить у ній

своє продовження. Державна влада - головний типовий засіб здійснення
політичної влади.

Державна влада - управління суспільством, яке здійснюється органами

держави в межах їхньої компетенції.

Характерними особливостями державної влади є:

 9

• публічність - виступає від імені всього суспільства;

• верховенство - юридично уособлює загальнообов’язкову волю всього

суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони
і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів;

• універсальність - поширює владні рішення на усе суспільство: вони є

загальнообов’язковими для всіх суб’єктів;

• суверенність - відділена від інших видів влади усередині країни (від

партійної, церковної тощо, від влади інших держав). Вона незалежна від них
і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;

• легітимність - юридичне обґрунтування і визнання народом країни, а

також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають
легітимності в результаті проведення виборів, регламентованих законом.
Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення
правових процедур під час проведення виборів або їх фальсифікація.
Визнання законності походження і способу встановлення влади означає
довіру з боку народу.

Конституція України

Стаття 5. Ніхто не може узурпувати державну владу.

4. Функції держави: поняття і види

Функції держави - це основні напрями її діяльності на певних етапах

розвитку, у яких виражається її сутність та призначення.

Конкретні функції держави, а їх досить багато, доцільно розглядати за

видами. Загалом функції держави можна поділити на такі групи:

За соціальною значущістю - основні та неосновні.

Основні функції - найважливіші напрями діяльності держави щодо

здійснення стратегічних завдань, що стоять перед нею у конкретний
історичний період. До них належать функції оборони, підтримання зовнішніх
відносин, охорони правопорядку, регулювання економіки, гарантування
екологічної безпеки, розвиток культури, організація освіти населення та ін.

Неосновні функції - напрями діяльності держави зі здійснення

конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. До них
належать: управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та
управління державним майном тощо.
 10

Залежно від територіальної спрямованості - внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції - такі напрями діяльності держави, у яких

конкретизується внутрішня політика стосовно економічних, ідеологічних,
екологічних, культурних та інших аспектів життя суспільства. До них
належать: регулювання економіки, захист усіх форм власності, гарантування
екологічної безпеки, охорона правопорядку та ін.

Зовнішні функції - основні напрями діяльності держави за її межами у

взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими
організаціями і світовим співтовариством у цілому. Функціями є: організація
співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин, захист
державного суверенітету, підтримка миру в регіоні, культурний та освітній
обмін тощо.

За часом здійснення - постійні та тимчасові.

Постійні функції - напрямки діяльності держави, що здійснюються на

всіх етапах її розвитку. Більшість функцій, здійснюваних державою, є
постійними.

Тимчасові функції - напрямки діяльності держави, що обумовлені

конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Прикладом
тимчасових можуть бути функції стабілізації економіки в перехідний період,
проведення антитерористичної операції (АТО).

За сферами суспільного життя - гуманітарні, економічні та політичні.

Гуманітарні функції: забезпечення, охорона та захист основних прав

людини; охорона природного середовища; соціальне забезпечення; освіта,
виховання, розвиток культури тощо. У міжнародній сфері - це участь у
міжнародному забезпеченні та захисті прав людини; допомога населенню
інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій тощо); участь у
захисті довкілля; участь у міжнародному культурному співробітництві.

Економічні функції: створення умов для розвитку виробництва на основі

рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби
виробництва; організація виробництва на державних підприємствах;
організація та стимулювання наукових досліджень. У міжнародній сфері - це
участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного
розподілу та інтеграції виробництва і праці; участь у розв’язанні
господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового
океану, досліджень і освоєння космосу тощо).
 11

Політичні функції: створення демократичних умов для вільного

волевиявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства,
зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших
громадських об’єднань; охорона і захист законності та правопорядку. У
міжнародній сфері до політичних функцій належить організація, підтримка і
розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних
принципів міжнародного права; участь у забезпеченні ненасильницького
миру в усіх регіонах планети.