1.

Зовнішньоторговельні операції
Обмін між виробниками різних країн здійснюється через зовнішньоторговельні операції. Під
зовнішньоторговельною операцією треба розуміти комплекс дій контрагентів різних країн,
спрямованих на здійснення торгового обміну.

Такі дії носять комерційний характер, тому операції обміну стають комерційними.
Зовнішньоторговельна операція передбачає наявність суб’єктів, які здійснюють цю
діяльність, і об’єктів, на які ця діяльність спрямована.

Суб’єктами зовнішньоторговельних операцій є підприємства, фірми, організації, котрі

одержали від держави право виходу на зовнішній ринок.

Об’єктами зовнішньоторговельних операцій виступають матеріальні процеси, що проявляють

себе в процесі обміну товарами, послугами, результатами виробничого і науково-технічного
співробітництва. Ці об’єкти визначають види зовнішньоторговельних операцій на світовому
ринку.

Зовнішньоторговельні операції поділяються на основні і допоміжні. Допоміжні операції

одержали назву операцій товаропросування, тому що пов’язані з рухом товару до споживача.

Основними операціями купівлі-продажу товарів є експортні, імпортні, реекспортні та

реімпортні.

Експортні операції передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність
іноземному контрагенту.

Імпортні операції – закупівля і ввіз іноземних товарів для подальшої їх реалізації на

внутрішньому ринку своєї країни чи використання підприємством-імпортером.

Реекспортні й реімпортні операції є різновидом експортно-імпортних.

Реекспортні операції пов’язані з продажем і вивезенням із країни раніше ввезеного до неї

товару без якого-небудь перероблення.

Реімпортні операції являють собою експортні угоди, що не відбулися, тобто ввіз в країну
раніше вивезеного товару, який там не перероблявся. Це можуть бути товари, не продані на
аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані споживачем.

Здійснення зовнішньоторговельної операції вимагає застосування певної правової форми і

використання конкретних способів (методів) її здійснення. Правовою формою, що
опосередковує зовнішньоторговельні операції, і є зовнішньоторговельна угода. Обов’язкова
умова угоди – підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом.

Під зовнішньоторговельною угодою розуміється договір (угода) між двома чи кількома

сторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів або наданню послуг.

Участь у міжнародних ланцюжках виробництва - це процес, в якому країна приймає участь у

глобальному виробництві товарів і послуг, шляхом спеціалізації на певних етапах
виробництва. Це дозволяє країні використовувати свої конкурентні переваги, такі як доступ
до дешевої робочої сили або природних ресурсів, для отримання вигоди від світової торгівлі.

Зовнішньоторговельні операції можуть бути здійснені як міжнародними корпораціями, так і

малими підприємствами. Основні фактори, які впливають на зовнішній торгівлю, включають
тарифи, мита, технічні стандарти, валютну політику та політичні обставини.

Зовнішньоторговельні операції можуть мати як позитивні, так і негативні економічні наслідки

для країн. Наприклад, експорт товарів може приносити вигоди, такі як збільшення валютних
доходів та економічний розвиток. Однак, імпорт товарів може призвести до недобровільного
зниження виробництва та робочих місць у відповідних секторах економіки.

Окрім того, зовнішньоторговельні операції можуть бути регульовані державою, щоб

захистити внутрішні ринки від конкуренції з-за кордону або підтримати певні галузі
економіки. Для цього держава може встановлювати митні бар'єри, тарифи, квоти на імпорт
та інші обмеження.

В цілому, зовнішньоторговельні операції грають важливу роль у глобальній економіці,

дозволяючи країнам співпрацювати і торгувати одне з одним. Вони мають значний вплив на
економічний розвиток країн, створення робочих місць та забезпечення доступу до різних
товарів і послуг для споживачів.
 2. Базові умови поставок товарів (Incoterms)

Інкотермс (Incoterms, International commercial terms) - це міжнародні правила в форматі

словника, що забезпечують однозначні тлумачення найбільш уживаних торговельних
термінів у договорах міжнародної купівлі-продажу, розроблені Міжнародною торговою
палатою .

Правила вперше опубліковані в 1936 році Міжнародною торговою палатою, перша редакція
відома як «Інкотермс-1936». Поправки і доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967,
1976, 1980, 1990, 2000, 2010 роках. На сьогоднішній день йде робота над Інкотермс-2020.

Правила Incoterms (Інкотермс) представляють собою скорочені за першими трьома літерами

торгові терміни, які відображають підприємницьку практику в договорах міжнародної
купівлі-продажу товарів. Правила Інкотермс визначають в основному обов'язки, вартість і
ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

Основні принципи, регульовані в термінах Інкотермс:

 розподіл між продавцем і покупцем транспортних витрат з доставки товару, тобто

визначення, які витрати і до яких пір несе продавець, і які, починаючи з якого моменту,
- покупець.
 момент переходу з продавця на покупця ризиків пошкодження, втрати або випадкової
загибелі вантажу.
 дату поставки товару, тобто визначення моменту фактичної передачі продавцем
товару в розпорядження покупця або його представника - наприклад, транспортної
організації - і, отже, виконання або невиконання першим своїх зобов'язань за строками
поставки.

Структура термінів сформована в послідовності наростання обсягу обов'язків продавця щодо

базисних умов поставки.

Кожен термін що визначається є трибуквеною абревіатурою, перша буква вказує на точку

переходу зобов'язань і ризиків від продавця до покупця:

 Група E - відвантаження, перехід зобов'язань - у місця відправлення ( англ. Departure).

Продавець зобов'язаний надати товари покупцеві безпосередньо на підприємстві-
виробнику, своєму складі, митне очищення товару продавцем не проводиться;
Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб; EXW.
 Група F - основне перевезення не сплачено продавцем ( англ. Main carriage unpaid),
перехід зобов'язань у терміналів відправлення для основного перевезення. Продавець
зобов'язується поставити товар в розпорядження перевізника, якого покупець наймає
самостійно; FCA, FAS, FOB.
 Група C - основне перевезення сплачено продавцем ( англ. Main carriage paid), перехід
зобов'язань - у терміналів прибуття для основного перевезення. Продавець
зобов'язаний укласти договір перевезення товару, але без прийняття на себе ризику
його випадкової загибелі або пошкодження товару; CFR, CIF, CPT, CIP.
  Група D - прибуття, перехід зобов'язань у покупця, повноцінна доставка ( англ. Arrival).
Продавець несе всі витрати з доставки і приймає на себе всі ризики до моменту
доставки товару в країну призначення; DAT, DAP, DDP.

В Інкотермс-2010 визначені 11 термінів, 7 з них можна застосовувати до будь-якого виду

транспорту основного перевезення.

 EXW ( англ. Ex works, франко-склад, франко-завод): товар забирається покупцем з

зазначеного в договорі складу продавця, оплата експортних мит ставиться в обов'язок
покупця.
 FCA (англ. Free carrier, франко-перевізник): товар доставляється основному
перевізнику замовника до зазначеного в договорі терміналу відправлення, експортні
мита сплачує продавець.
 CPT (англ. Carriage paid to ...): товар доставляється основному перевізнику замовника,
основне перевезення до зазначеного в договорі терміналу прибуття оплачує
продавець, витрати по страховці несе покупець, імпортне розмитнення і доставку з
терміналу прибуття основного перевізника здійснює покупець.
 CIP (англ. Carriage and insurance paid to ...): те саме, що CPT, але основне перевезення
страхується продавцем.
 DAT (англ. Delivered at terminal): поставка до зазначеного в договорі імпортного
митного терміналу оплачена, тобто експортні платежі і основне перевезення,
включаючи страховку, оплачує продавець, митне очищення по імпорту здійснюється
покупцем.
 DAP (англ. Delivered at place): поставка в місце призначення, вказане в договорі,
імпортні мита і місцеві податки оплачуються покупцем.
 DDP (англ. Delivered duty paid): товар доставляється замовнику в місце призначення,
вказане в договорі, очищений від усіх митних зборів і ризиків.

Також в Інкотермс-2010 визначені 4 терміни, застосовні виключно до морського транспорту і

транспорту територіальних вод:

 FAS (free alongside ship): товар доставляється до судна покупця, в договорі вказується
порт навантаження, перевалку і навантаження оплачує покупець.
 FOB( (free on board): товар доставляється на судно покупця, перевалку оплачує
продавець.
 CFR (cost and freight): товар доставляється до зазначеного в договорі порту
призначення покупця, страховку, основне перевезення, розвантаження і перевалку
оплачує покупець.
 CIF (Cost, Insurance and Freight): те саме, що CFR, але основне перевезення страхує
продавець.

Зміст Інкотермс в різних редакціях змінюється, так, в Інкотермс-2010 в порівнянні з

Інкотермс-2000 термін DAP введений замість виключених DAF (delivered at frontier,
доставка до кордону), DES (delivered ex ship, доставка на борту судна в порту
призначення) і DDU (delivered, duty unpaid, доставка в вказане місце без
розмитнення), а замість DEQ (англ. delivered ex quey, доставка в порт) введений більш
загальний термін DAT .
 3. Incoterms 2020: умови поставки у військовий час

Incoterms 2020 - це офіційний набір міжнародних комерційних термінів, які надають

конкретні правила та умови для здійснення поставки товарів між продавцем та покупцем.
Вони визначають, хто несе відповідальність за здійснення різних етапів транспортування
товарів, включаючи витрати, ризики втрати та пошкодження.

Основна мета Incoterms 2020 полягає в уніфікації міжнародних комерційних практик та

стандартизації угоди між сторонами при здійсненні міжнародної торгівлі. Вони дозволяють
вирішити спірні питання у разі непорозумінь або конфліктів між продавцем та покупцем
щодо відповідальності за поставку товарів.

Існує 11 основних умов поставки Incoterms 2020, які встановлюються для торгівлі товарами в
умовах військового часу. Ці умови окреслюють обов'язки продавця та покупця щодо
перевезення, страхування та передачі товарів, а також передачу ризиків та витрат.

Основні умови поставки Incoterms 2020, які є релевантними в умовах військового часу,
включають:

1. EXW (Ex Works) - продавець передає товари покупцеві на своєму складі або виробничому
об'єкті, покупець бере на себе весь ризик та витрати з перевезення товарів.

2. FCA (Free Carrier) - продавець доставляє товари до зазначеного пункту перевезення,

обирає перевізника та здійснює митну оформленість, а покупець понесе витрати та ризик від
цього моменту.

3. CPT (Carriage Paid To) - продавець доставляє товари до зазначеного пункту призначення,
оплачує перевезення, а покупець понесе витрати та ризик від цього моменту.

4. CIP (Carriage and Insurance Paid To) - подібно до CPT, але продавець також має обов'язок
оформити страховку від ризику втрати або пошкодження товарів під час перевезення.

5. DAP (Delivered at Place) - продавець доставляє товари до зазначеного пункту призначення,

а покупець бере на себе всі ризики та витрати після поставки товарів.

6. DPU (Delivered at Place Unloaded) - подібно до DAP, але продавець також має обов'язок
розвантажити товари по прибуттю.

Ці умови Incoterms встановлюють юридичні зобов'язання сторін, але конкретні умови

поставки та процедури перевезення повинні бути деталізовані в комерційних договорах та
контрактах для забезпечення виконання норм, що стосуються поставки товарів під час
військового конфлікту.
 4. Митні режими
Митний режим - це встановлені правила і процедури, які регулюють перетин кордону
товарами або продуктами масового використання. Ці правила створюються з метою
контролювати іноземну торгівлю, захищати внутрішні ринки, забезпечувати безпеку та
здоров'я громадян у країнах.
Митний режим може бути класифікований в кілька типів залежно від його цілей та дій:
1. Вивізний режим: встановлює правила, які регулюють експорт товарів з країни. Цей режим
може включати встановлення експортних мит, котирувань і обмежень експорту з метою
захисту внутрішніх ринків або стимулювання експорту певних товарів для збільшення
доходів.
2. Імпортний режим: регулює ввезення товарів на територію країни. Цей режим може бути
встановлений для контролю ввезення певних товарів, з метою захисту внутрішніх ринків та
промисловості країни, або для стимулювання імпорту товарів, які не виробляються в межах
країни.
3. Транзитний режим: встановлює правила для переміщення товарів через територію країни.
Цей режим використовується для забезпечення безперешкодного руху товарів через державні
кордони та митні пункти.
4. Митний складський режим: цей режим дозволяє зберігати і обробляти товари в
спеціальних митних складах без сплати митних зборів або податків до тих пір, поки вони не
вивезені або ввезені на митну територію. Цей режим корисний для компаній, які потребують
інтернаціональних перевезень товарів, затримки при їх перегляді, обробленні або
переупорядкуванні.
5. Митна суміш: це поєднання різних митних режимів або спеціальних умов, які
використовуються для стимулювання торгівлі та привернення іноземних інвесторів.
Існує кілька підтипів митних режимів, які відрізняються залежно від цілей та умов
переміщення товарів.
Деякі підтипи митних режимів включають:
1. Митний транзит: цей режим дозволяє товарам перемішчуватися через територію країн, не
сплачуючи митних зборів чи податків, поки вони не досягнуть своїх кінцевих пунктів
призначення. Товари можуть бути транзитними через митний кордон однієї країни і можуть
бути призначені для доставки в іншу країну або для обробки/переробки у високо розвинутих
місцевостях.
2. Тимчасовий імпорт: в цьому режимі товари можуть бути імпортовані в країну тимчасово,
без сплати митних зборів та податків. Цей режим є корисним для товарів, які призначені для
тимчасових заходів, таких як виставки, виставки чи ремонт і повинні бути повернуті у
вихідну країну після закінчення заходу.
3. Вільний режим: цей режим дозволяє внутрішню торгівлю товарами всередині митної
території країни без обмежень та сплати митних зборів. Це означає, що товари можуть бути
переміщені з одного регіону країни в інший без обмежень.
4. Вивезення з митної території без оплати: цей режим дозволяє товару бути вивізним з
країни без сплати митних зборів або обмежень на його ввезення в інші країни. Це режим
підходить для товарів, які призначені для продажу за кордоном або для використання у
процесі виробництва в іншій країні.
5. Митне оформлення: цей режим означає сплату митних зборів та податків при ввезенні
товарів на митну територію країни. Товари, які вивозяться за межі країни, також можуть
підпадати під цей режим і вимагати сплати мита та податків перед вивезенням.
Це лише декілька прикладів підтипів митних режимів, але існує багато інших режимів, які
можуть варіюватися в залежності від країни та міжнародних угод.
В залежності від своєї політики та потреб, країни можуть встановлювати різні митні режими,
які забезпечують контроль та регулювання міжнародної торгівлі. Митні режими є важливим
інструментом для захисту внутрішнього ринку країни, контролю за потоками товарів і
стимулювання розвитку виробництва.