1. Поняття та види міжнародних перевезень.

Міжнародні транспортні
організації та їх роль в уніфікації законодавства про міжнародні
перевезення:
Міжнародні перевезення позначають переміщення товарів, пасажирів або
вантажівок через міжнародні кордони з однієї країни до іншої. Вони
змінюють важливу роль у глобальній економіці і забезпечують обмін
товарами та послугами між різними країнами.
Існують різні види міжнародних перевезень, залежно від транспортного
пошкодження та характеру перевезення:
1. Морські перевезення: вони призначені для переміщення великих обсягів
товарів на довгій відстані від моря. Морські контейнерні перевезення є
найбільш розширеними і забезпечують міжнародну торгівлю масовими
товарами.
2. Повітряні перевезення: цей вид перевезення є швидким і ефективним для
доставки товарів або пасажирів на великій відстані. Він особливо
використовується для швидкого постачання легкопсувних товарів або для
пасажирських перевезень.
3. Залізничні перевезення: залізниця використовується для переміщення
вантажів та пасажирів між країнами, які мають спільний кордон. Вона є
швидким і ефективним способом доставки, особливо для великих вантажівок
або великих відстаней.
4. Автомобільні перевезення: цей вид перевезень використовується для
переміщення товарів або пасажирів за допомогою автомобілів через
міжнародні кордони. Він особливо корисний для доставки товарів на
короткій відстані або туди, де інший вид транспорту не є доступним.
5. Трубопровідні перевезення: цей вид перевезення використовується для
переміщення рідинних або газових продуктів через трубопроводи між
країнами. Він широко використовується для транспортування нафти, газу та
інших ресурсів.
6. Міжмодальні перевезення: це поєднання різних видів транспорту для
забезпечення ефективної доставки вантажів або пасажирів. Наприклад,
товари можуть бути спочатку доставлені автомобілем до порту, потім
перевезені морем та завершені поставкою залізниці.
Це лише кілька основних видів міжнародних перевезень, існує багато інших
факторів, які можуть вплинути на вид перевезень, такий як тип товару,
відстань, строк доставки, вартість та регуляторні вимоги країни.
Міжнародні транспортні організації грають важливу роль у розвитку та
уніфікації законодавства про міжнародні перевезення. Вони співпрацюють з
урядами країн та іншими зацікавленими сторонами, щоб створити стандарти
та правила, які регулюють міжнародні транспортні операції. Ось кілька
важливих міжнародних транспортних організацій і їх роль:
1. Міжнародна автомобільна федерація (FIA): FIA сприяє розвитку
автомобільного транспорту та безпеки дорожнього руху. Вона також
встановлює стандарти для перевезення пасажирів та вантажів автомобільним
транспортом.
2. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA): IATA є глобальною
організацією, яка представляє авіакомпанії. Вона встановлює стандарти та
рекомендації для безпеки, ефективності та стандартизації в повітряному
транспорті.
3. Міжнародна морська організація (IMO): IMO встановлює міжнародні
стандарти та правила для безпеки, захисту морського середовища та
ефективності морського транспорту. Вона також займається уніфікацією
документації та процедур для міжнародних морських перевезень.
4. Міжнародна федерація перевізників (FIATA): FIATA є глобальною
організацією, що об'єднує професійних логістичних операторів та
перевізників. Вона сприяє розвитку та уніфікації міжнародних правил та
стандартів для логістичних операцій та міжнародних перевезень.
5. Європейська конференція зі залізничних вантажних перевезень (CER):
CER є організацією, що об'єднує залізничні компанії в Європі. Вона сприяє
уніфікації та розвитку залізничного транспорту в Європі та співпрацює з
урядами для створення спільних стандартів та правил.
Ці організації сприяють уніфікації законодавства про міжнародні
перевезення, створюючи міжнародні стандарти, рекомендації та правила, які
застосовуються у різних країнах. Це допомагає забезпечити безпеку,
ефективність та співробітництво в міжнародних транспортних операціях,
спрощує процеси митного контролю та документування, а також полегшує
торгівлю та переміщення товарів між країнами.

2. Міжнародні автомобільні перевезення. Конвенція про договори

міжнародного дорожного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р:
Міжнародні автомобільні перевезення є одним з видів міжнародної
транспортної логістики, який забезпечує перевезення вантажів на довгі
відстані між країнами. Автомобільний транспорт є одним з найбільш широко
використовуваних видів транспорту в усьому світі, тому міжнародні
автомобільні перевезення є важливою складовою міжнародної торгівлі.
Особливості міжнародних автомобільних перевезень полягають у тому, що їх
регулюють міжнародні договори та правила, які визначають умови
перевезення вантажів, права та обов'язки перевізника та відправника, а також
процедуру вирішення спорів. Один з найважливіших міжнародних договорів,
які стосуються міжнародних автомобільних договорів, є Конвенція про
договори міжнародного дорожного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року,
відома також як Конвенція CMR. Ця конвенція стандартизує правові норми,
що стосуються автомобільних перевезень вантажів між країнами-
учасницями.
Конвенція про договори міжнародного дорожного перевезення вантажів
(КДПВ) 1956 року, також відома як Конвенція CMR, є міжнародним
правовим документом, який регулює договори про автомобільні перевезення
вантажів між країнами-учасницями Конвенції. Вона була прийнята 19 травня
1956 року в Женеві і стала однією з ключових нормативних актів у галузі
міжнародних автомобільних перевезень.
Основна мета КДПВ полягає у стандартизації умов та обов'язків сторін, що
здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів. Конвенція
встановлює правила, які застосовуються до договорів про перевезення
вантажів, включаючи відповідальність перевізника за втрату, пошкодження
або затримку вантажу, обов'язки відправника та одержувача, процедури
страхування тощо.
Основні положення КДПВ включають:
1. Застосування Конвенції: КДПВ застосовується до міжнародних дорожніх
перевезень вантажів, коли пункт відправлення та пункт призначення
знаходяться у різних країнах, обидва країни є учасниками Конвенції або коли
перевізник, відправник або одержувач, зазначені у договорі, мають свої місця
знаходження у країні-учасниці Конвенції.
2. Відповідальність перевізника: Конвенція встановлює відповідальність
перевізника за втрату, пошкодження або затримку вантажу під час
перевезення. Перевізник несе відповідальність, якщо втрата або
пошкодження сталася протягом періоду, коли вантаж перебував під його
контролем.
3. Обов'язки відправника та одержувача: Конвенція визначає обов'язки
відправника та одержувача вантажу, такі як правильна підготовка вантажу
для перевезення, надання необхідної документації, оплата вартості
перевезення тощо.
4. Документи про перевезення: Конвенція встановлює вимоги щодо видання
документів про перевезення, зокрема квитанції про приймання вантажу
(накладної), яка підтверджує факт приймання вантажу перевізником.
5. Врегулювання спорів: КДПВ передбачає процедуру врегулювання спорів
між сторонами, яка може включати медіацію або арбітраж.
Важливо зауважити, що КДПВ має бути ратифікована державами-
учасницями, щоб мати силу закону в їх юрисдикції. Деякі країни можуть
також мати національне законодавство, яке додатково регулює автомобільні
перевезення вантажів.

3. Міжнародні морські перевезення. Конвенція ООН про морське

перевезення вантажів 1978 р. Міжнародна морська організація (ІМО):
Міжнародні морські перевезення є одним з найважливіших способів
транспортування товарів по всьому світу. Вони забезпечують ефективний та
надійний спосіб доставки великих обсягів товарів на довгі відстані.
Морські перевезення здійснюються виключно по водним шляхам, таким як
моря, океани, річки та канали. Головною перевагою морського транспорту є
його велика вантажопідйомність, що дозволяє перевозити великі кількості
товарів одночасно. Крім того, морські перевезення зазвичай є більш
економічно вигідними, особливо для великих вантажів.
Морські перевезення включають різні види суден, такі як контейнеровози,
судна для булькометану, нафтовози, балкери та ро-ро судна. Контейнеровози
є найпоширенішим видом суден для морських перевезень і
використовуються для перевезення контейнерів з товаром.
Морські перевезення мають свої особливості та регулюються міжнародними
стандартами і угодами, такими як Міжнародна конвенція про безпеку життя
на морі (SOLAS) та Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності
власників морських суден (LLMC). Ці нормативні акти встановлюють
правила та стандарти щодо безпеки суден, захисту навколишнього
середовища, відшкодування шкоди та багато іншого.
Міжнародні морські перевезення мають велике значення для глобальної
торгівлі, допомагаючи забезпечити постачання товарів по всьому світу. Вони
є незамінним ланком у логістичному ланцюзі та сприяють економічному
розвитку країн.
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів (UNCITRAL Convention
on the Carriage of Goods by Sea) була прийнята в 1978 році з метою
встановлення єдиних правил та стандартів для міжнародних морських
перевезень вантажів. Ця конвенція є однією з основних міжнародних
нормативних актів, що регулюють морські перевезення.
Основні положення Конвенції визначають права та обов'язки сторін у
контракті морського перевезення вантажу. Вона встановлює загальні правила
щодо відповідальності перевізника за втрату, пошкодження або затримку в
доставці вантажу, процедури подання претензій, строків давності, порядку
врегулювання спорів тощо. Конвенція також містить стандартні умови
перевезення, включаючи Оглядову статтю і стандартний текст попереднього
накладного.
Міжнародна морська організація (International Maritime Organization, ІМО) є
спеціалізованою агенцією ООН, відповідальною за регулювання
міжнародних стандартів та політики у сфері морського транспорту. ІМО
займається розробкою та удосконаленням міжнародних норм і правил, що
стосуються безпеки судноплавства, захисту навколишнього середовища та
ефективності морських перевезень.
Організація приймає Міжнародні конвенції, рекомендації та директиви, які
стають обов'язковими для держав-членів. ІМО також сприяє співробітництву
між країнами, обміну інформацією та наданню технічної підтримки для
забезпечення безпеки та ефективності морських перевезень.
Обидва ці міжнародні нормативні акти, Конвенція ООН про морське
перевезення вантажів 1978 року та робота Міжнародної морської організації,
грають важливу роль у регулюванні та підтримці безпеки, ефективності та
стандартизації міжнародних морських перевезень.

4. Міжнародні залізничні перевезення. Угода про міжнародні залізничні

перевезення (КОТІФ) 1980 р.:
Міжнародні залізничні перевезення є одним з важливих способів
транспортування вантажів та пасажирів між країнами. Цей вид перевезень
забезпечує швидку, ефективну та надійну доставку на великі відстані,
сполучаючи різні національні залізничні системи в єдину міжнародну
мережу.
Міжнародні залізничні перевезення регулюються міжнародними угодами,
договорами та правилами. Однією з основних угод є Угода про міжнародні
залізничні перевезення (COTIF), яка включає Основну конвенцію та Технічні
умови. COTIF встановлює загальні правила та стандарти для здійснення
міжнародних залізничних перевезень, включаючи права та обов'язки
перевізників, відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу,
процедури забезпечення безпеки та багато іншого.
Організацією, яка відповідає за розвиток та координацію міжнародних
залізничних перевезень, є Міжнародний союз залізниць (UIC). UIC є
некомерційною організацією, яка об'єднує залізничні компанії з усього світу
та сприяє співробітництву між ними. Вона розробляє стандарти, рекомендації
та технічні вимоги для покращення ефективності та безпеки залізничних
перевезень.
Міжнародні залізничні перевезення можуть бути здійснені шляхом
використання спеціалізованих вантажних поїздів, контейнерних поїздів або
сполучених перевезень, де вантаж переміщується на залізницю після
перевезення на інших видів транспорту, наприклад, морським чи
автомобільним.
Міжнародні залізничні перевезення є важливою складовою ланцюга
логістики та глобальної торгівлі, сприяючи зв'язку між країнами та
забезпечуючи швидку та ефективну доставку товарів.
Угода про міжнародні залізничні перевезення (COTIF) була прийнята в 1980
році. Вона складається з Основної конвенції та Життєвих правил для
залізниць (Uniform Rules Concerning the Contract of International Carriage of
Goods by Rail - CIM) та Загальних умов перевезень пасажирів та багажу
(Uniform Rules Concerning the Contract of International Carriage of Passengers
by Rail - CIV).
COTIF є ключовим міжнародним правовим інструментом, який регулює
міжнародні залізничні перевезення. Вона встановлює єдині правила та
стандарти для перевезення вантажів та пасажирів залізницями між різними
країнами-учасницями.
Основна конвенція COTIF визначає права та обов'язки сторін у контракті
залізничного перевезення, включаючи відповідальність перевізника,
процедури подання претензій, обмеження відповідальності, порядок
врегулювання спорів та багато іншого. CIM та CIV встановлюють стандартні
умови для перевезення вантажів та пасажирів залізницею.
Ці правові документи COTIF сприяють створенню єдиного правового
середовища для міжнародних залізничних перевезень, полегшують
міжнародну торгівлю та сприяють ефективності та безпеці залізничного
транспорту. Угода COTIF є важливим інструментом для розвитку
міжнародних залізничних зв'язків та співробітництва між країнами.

5. Міжнародні авіаційні перевезення:

Міжнародні авіаційні перевезення відіграють важливу роль у зв'язку між
країнами та сприяють глобальній мобільності пасажирів та перевезенню
вантажів. Цей вид транспорту забезпечує швидку та ефективну доставку на
великі відстані та з'єднує різні країни світу в єдину мережу повітряних
маршрутів.
Міжнародні авіаційні перевезення регулюються міжнародними конвенціями
та угодами, а також національними законодавствами. Однією з
найважливіших конвенцій є Конвенція Міжнародної цивільної авіації
(Convention on International Civil Aviation), відома як Чиказька конвенція. Ця
конвенція була укладена в 1944 році та стала основою міжнародного права,
що регулює цивільну авіацію.
Чиказька конвенція встановлює загальні принципи та стандарти безпеки,
експлуатації та регулювання цивільної авіації. Вона також створила
Міжнародну організацію цивільної авіації (International Civil Aviation
Organization, ICAO) — спеціалізовану агенцію ООН, яка координує розвиток
та стандартизацію міжнародної цивільної авіації.
ICAO встановлює міжнародні стандарти та рекомендації щодо безпеки,
експлуатації, навігації, охорони навколишнього середовища та інших
аспектів цивільної авіації. Ці стандарти є основою для розробки
національного законодавства країн та забезпечують високий рівень безпеки
та ефективності авіаційних перевезень.
Міжнародні авіаційні перевезення можуть бути здійснені регулярними
авіалініями або чартерними рейсами. Вони охоплюють як пасажирські, так і
вантажні перевезення. Авіакомпанії та аеропорти повинні відповідати
встановленим стандартам безпеки, які включають перевірку пасажирів та
вантажу, технічний стан літаків, навігацію, підготовку екіпажу та інші
аспекти.
Міжнародні авіаційні перевезення є важливою складовою глобальної
економіки та міжнародної торгівлі, сприяючи розвитку туризму, бізнесу та
культурного обміну між країнами. Вони забезпечують широкий доступ до
різних регіонів світу та відкривають можливості для співробітництва та
розвитку міжнародних зв'язків.

6. Міжнародні змішані перевезення. Конвенція ООН про міжнародні

змішані перевезення:
Міжнародні змішані перевезення (multimodal transportation або combined
transportation) — це вид транспортування, який включає в собі використання
кількох різних видів транспорту (наприклад, автомобільного, залізничного,
морського або авіаційного) для доставки вантажу з одного пункту виїзду до
пункту призначення.
При змішаних перевезеннях вантаж переміщується на протязі шляху через
різні види транспорту з використанням контейнерів, палет, транспортних
засобів або інших засобів упаковки. Кожен вид транспорту бере на себе
відповідальність за доставку вантажу на своїй ділянці шляху.
Для міжнародних змішаних перевезень існують спеціальні правила та угоди,
що регулюють відповідальність, страхування, документацію та інші аспекти
перевезень. Одним з найважливіших документів є Конвенція про договірні
змішані перевезення товарів (ММТ) 1980 року, яка встановлює правила та
стандарти для змішаних перевезень.
Міжнародні змішані перевезення є популярним вибором для глобальних
логістичних ланцюгів, оскільки вони поєднують переваги різних видів
транспорту для забезпечення ефективності та оптимальності доставки. Вони
дозволяють преодолівати географічні перешкоди та швидко доставляти
вантажі на значні відстані, забезпечуючи гнучкість та широкі можливості
маршрутизації.
Конвенція про міжнародне змішане перевезення вантажів — конвенція ООН,
прийнята Комісією ООН з прав міжнародної торгівлі 24 травня 1980 року у
Женеві.
Конвенція була прийнята з метою:
1. врегулювання міжнародних змішаних перевезень, як одного із засобів, що
сприяють цілеспрямованому розвитку світової торгівлі;
2. стимулювання безперешкодного розвитку раціональних і ефективних
змішаних перевезень, що відповідають потребам відповідного виду торгівлі;
3. забезпечення належного розвитку міжнародних змішаних перевезень в
інтересах усіх країн і необхідність розгляду особливих проблем транзитних
країн;
4. полегшення митних процедур і належного обліку проблем транзитних
країн;
5. встановлення визначених правил, що стосуються перевезення вантажів
відповідно до договорів міжнародного змішаного перевезення, включаючи
справедливі положення про відповідальність операторів змішаного
перевезення;
6. забезпечення збалансованості інтересів осіб, що надають послуги в сфері
змішаних перевезень і які користуються ними, тощо.