Міжнародне приватне морське право:

поняття, предмет та джерела

Міжнародне морське приватне право (також
застосовується морське право) визначають як
підгалуззю міжнародного приватного права, яка регулює
майнові відносини, ускладнені іноземним елементом, що
виникають у процесі міжнародного економічного
обороту та пов’язані з використанням моря. В країнах
англо-американської правової родини ця підгалузь
іменується «адміралтейським право» (англ. admiralty
law), хоча інколи також застосовується і термін «морське
право» (англ. maritime law).
Відношення міжнародного морського приватного права до частини міжнародного
приватного права зумовлюється особливими відмінностями від міжнародного
морського права, яке є галуззю міжнародного публічного права. Якщо останнє є
сукупністю принципів і правових норм, що регулюють режим морських просторів та
відносини між державами з питань використання Світового океану, то для першої
характерним є регулювання відносин, пов’язаних з використанням морського
простору, але які виникають між приватними особами та заснованими на вільному
волевиявленні, юридичній самостійності та майновій незалежності цих осіб.

Суб’єктами морського публічного права є держави,

які наділенні характерною особливістю –
суверенітетом; суб’єктами морського приватного
права є фізичні та юридичні особи, громадські
організації тощо, та держава, яка вступає в
приватноправові відносини.
 Предмет морського приватного права
В Україні легальне визначення цього поняття наведене в ст. 1
Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ). Так, під
торговельним мореплавством у цьому Кодексу розуміється
діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення
вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської
діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і
рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання
буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій,
навігаційно-гідрографічних робіт, прокладення кабелю, а також
для інших господарських, наукових і культурних потреб.

Також до предмета морського приватного

права відноситься правовий статус судна та
його екіпажу, морське страхування, морська
іпотека, відповідальність судновласника,
відшкодування збитків, завданих в процесі
торговельного мореплавства, регулювання
надзвичайних морських подій (загальна та
окрема аварії) тощо.
 Джерела морського приватного права (1)
В морському приватному праві активно
застосовуються міжнародні звичаї, зокрема
звичаї міжнародної торгівлі, lex mercatoria.
Також джерелами цього права є й звичаї
морського публічного права, які, наприклад,
регулюються правила судноплавства загалом та
в окремих морських просторах та питання
юрисдикції держав.

Для морського приватного права характерні такі форми прив’язки як

•lex flagi (закон прапору),
• lex voluntatis (закон, обраний сторонами правочину),
• lex loci contractus (закон місця укладання договору),
• lex fori (закон суду).
 Джерела морського приватного права (2)
Серед інших «міжнародних» джерел
морського приватного права –
численні конвенції, договори, угоди,
прийняті як в межах міжнародних
організацій (наприклад ООН), так і
двосторонні договори/угоді, що
укладаються між державами
(наприклад, Угода між Кабінетом
Міністрів України та Урядом
Італійської Республіки про
торговельне судноплавство).
Серед міжнародних договорів, що застосовуються в морському
приватному праві, віднесені такі:
•Конвенція ООН з морського права 1982 року;
•Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства
1965 року (з поправками 1998 р.);
•Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на
морі 1972 року (з поправками);
•Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року
(з поправками);
•Міжнародна конвенція про обмірювання суден 1969 року;
•Міжнародна конвенція про запобігання забрудненню з суден 1973
року (зі змінами в протоколі 1978 року);
•Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та
несення вахти 1978 року (з поправками);
•Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил, що стосуються
коносаментів;
•Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду,
заподіяну забрудненням моря нафтою 1969 року;
•Будапештська конвенція про договір перевезення вантажів
внутрішніми водними шляхами
 Національні джерела морського приватного права

Зокрема глава 2 КТМ встановлює сферу дії Кодексу.

В Україні ними є Згідно ст. 13, правила, передбачені КТМ,
Конституція України поширюються на морські судна під час їх прямування
морськими водними шляхами і внутрішніми водними
шляхами, якщо Законом України «Про внутрішній
Кодекс торговельного водний транспорт» або міжнародними договорами
України не встановлено інше, та на судна
мореплавства внутрішнього плавання під час їх прямування
морськими шляхами та у спеціально передбачених
Кодексом випадках. Закон України «Про внутрішній
Водний, Цивільний, водний транспорт» регулює відносини у сфері
Господарський кодекси внутрішнього водного транспорту, використання
суден, внутрішніх водних шляхів та їх берегових смуг
для судноплавства, визначає правовий режим
,Закони України «Про транспорт», «Про внутрішній річкових портів і терміналів, об’єктів
водний транспорт», «Про перевезення небезпечних інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
вантажів», «Про морські порти України» тощо. Обидва нормативно-правових акти не поширюються
на військові судна.
 Список використаних джерел:
Сікорський О.П., Сандюк Г.О. Морське право. Навчальний
посібник. - Одеса: ОЛДІ+, 2020. - 160 с.

Міжнародне приватне право: підручник / [Є.М. Білоусов,

І.М. Жуков, В.В. Комаров, І.В. Яковюк та ін.]; за заг. ред. Є.М.
Білоусова, І.В. Яковюка. - Харків: Право, 2020. - 408 с.

Кодекс торговельного мореплавства: Закон України від

23.06.1995 № 176/95-ВР станом на 01.01.2022 р.

Про внутрішній водний транспорт: Закон України від

03.12.2020 № 1054-ІХ станом на 31.03.2023 р.
Дякуємо за перегляд!