Есе на тему «Правовий режим використання та охорони виключної

(морської) економічної зони та континентального шельфу»

Правовий режим використання та охорони виключної (морської) економічної

зони та континентального шельфу визначений в різних нормативно-правових
актах , один з яких Закон України «Про виключну (морську) економічну зону
України» відповідно до статті 2 цього закону - морські райони, зовні прилеглі
до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй
належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Ширина
виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль,
відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

На відміну від виключної (морської) економічної зони поняття

"континентальний шельф" не визначено в національному законодавстві. Тому
через відсутність в Україні спеціального закону про континентальний шельф
відповідне поняття застосовується згідно з Конвенцією ООН з морського права.
А особливістю правового регулювання відносин, що виникають у сфері
використання мінеральних ресурсів континентального шельфу, є орієнтація на
міжнародні норми.

Згідно з п. 1 ст. 76 Конвенції ООН з морського права континентальний шельф

прибережної держави включає морське дно і надра підводних районів, що
простягаються за межі його територіального моря на всьому протязі
природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі
підводного краю материка чи на відстань 200 морських миль від вихідних ліній,
від яких виміряється ширина територіального моря. Оскільки ширина Чорного
моря не допускає встановлення в ньому континентального шельфу за межами
200-мильної зони, то в усіх причорноморських державах, у тому числі й
Україні, виключна (морська) економічна зона збігається з просторами
морського дна, що належить до континентального шельфу.

Україна, прибережна держава, здійснює над континентальним шельфом

суверенні права з метою його розвідки і розробки його природних ресурсів.

Відповідно до ст. 13 Конституції природні ресурси виключної (морської)

економічної зони і континентального шельфу України є об'єктами права
власності Українського народу. Ділянки континентального шельфу можуть
надаватися фізичним та юридичним особам України, а також іноземним
фізичним та юридичним особам у користування для розробки його природних
ресурсів, зокрема, геологічного вивчення Його надр та видобування корисних
копалин.
Використання природних мінеральних ресурсів континентального шельфу
України здійснюється за спеціальними дозволами, які надаються Міністерством
екології та природних ресурсів України на всі види користування надрами, на
які вони необхідні.

Особливістю використання природних багатств континентального шельфу та

виключної (морської) економічної зони України є те, що надання у
користування надр здійснюється з урахуванням правового режиму морського
простору. Дозвіл на користування надрами в межах континентального шельфу
та виключної (морської) економічної зони України, розташованої за межами
територіального моря, надається з урахуванням норм міжнародного морського
права та міжнародних договорів.

Виключна (морська) економічна зона України – це частина відкритого моря, де

не існує ніякого іншого правового режиму, окрім режиму відкритого моря.
Юрисдикція України як прибережної держави у цій частині відкритого моря
має обмежений функціональний характер. Звідси – характеристика безпеки
зони як політико-правового феномена надає можливість переходу від
конкуренції суверенітетів до єдності підходу у формулюванні характеристик
злочинів, які вчиняються у виключній (морській) економічній зоні.

Крім того, у випадку надання відповідного спеціального дозволу визначається

площа морського дна (ділянки надр), з вказуванням координат та меж, в яких
можливо здійснення діяльності, передбаченої у дозволі. У спеціальному дозволі
на користування надрами континентального шельфу передбачається
спеціальний режим ведення робіт, який узгоджується зі спеціально
уповноваженими центральними органами виконавчої влади, до ведення яких
належать питання охорони державного кордону, безпеки судноплавства,
рибного господарства, охорони навколишнього природного середовища.

Роботи по геологічному вивченню та видобуванню корисних копалин

континентального шельфу пов'язані з підвищеним технологічним та
екологічним ризиком, великою вартістю розробки, до того ж здійснюють
негативний вплив на стан водних живих ресурсів, всієї екологічної системи
морського простору. Тому постають питання обмеження розмірів та кількості
ділянок надр, наданих у користування; визначення окремого правового режиму
видобування в межах континентального шельфу нафти і газу тощо.

Інститут охорони виключної (морської) економічної зони розглядається як

форма реалізації суверенних прав прибережної держави на захист від
транснаціональних злочинів. Ґенеза кримінально-правової охорони території
виключної (морської) економічної зони залежить від характеристик
ексклюзивної юрисдикції прибережної держави і в умовах глобалізації веде до
формування передумов комплексного захисту світової спільноти за злочини
проти безпеки людства, екологічної, економічної та особистої безпеки та
міжнародного правопорядку, які мають транснаціональну спрямованість.
При цьому слід зазначити, що характеристика суверенних прав держави є
обмеженою правом на забезпечення безпеки виключної (морської) економічної
зони та морської (підводної) культурної спадщини. Саме безпека (стан
захищеності від загроз, стан захищеності живих та неживих натуральних
ресурсів, мінеральних ресурсів, енергії, що виробляється у межах зони з вітру,
води, течії, штучних споруд) виключної (морської) економічної зони та
морської (підводної) культурної спадщини має бути визнаною об’єктом
кримінально-правової охорони виключної (морської) економічної зони України.

Визначено, що право кримінального переслідування за діяння, вчинені на

території виключної (морської) економічної зони, виникає в результаті
формування міжнародною спільнотою ексклюзивних повноважень прибережної
держави на охорону ресурсів виключної (морської) економічної зони та
морської (підводної) культурної спадщини. Це означає, що саме на посягання
на живі та неживі натуральні ресурси, мінеральні ресурси, енергію, що
виробляється у межах зони з вітру, води, течії, штучні споруди поширюється
виключна юрисдикція України.

Отже , генеза кримінально-правової охорони території виключної (морської)

економічної зони залежить від характеристик ексклюзивної юрисдикції
прибережної держави і в умовах глобалізації веде до формування передумов
комплексного захисту світової спільноти за злочини проти безпеки людства,
екологічної, економічної та особистої безпеки та міжнародного правопорядку,
які мають транснаціональну спрямованість.На відміну від виключної (морської)
економічної зони поняття "континентальний шельф" не визначено в
національному законодавстві.Україна, прибережна держава, здійснює над
континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідки і розробки
його природних ресурсів.