1

Зміст
ВСТУП......................................................................................................................2
РOЗДІЛ 1.ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД УКРАЇНИ..........................................................4
1.1. Загальна характеристика земельного фонду..............................................4
1.2. Екологічні проблеми стану земельного фонду України............................4
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ФОРМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ
...................................................................................................................................5
2.1 Земельний фонд України як об'єкт правового регулювання.....................7
2.2 Поняття, зміст і функції управління.............................................................9
2.3 Функції управління земельними ресурсами..............................................11
2.4 Система органів управління у галузі використання та охорони земель. 13
РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ
.................................................................................................................................16
3.1 Поняття, зміст та завдання контролю........................................................16
3.2 Види контролю за використанням та охороною земель: державний,
самоврядний, громадський................................................................................18
ВИСНОВКИ...........................................................................................................25
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................27
 2

ВСТУП
Україна - країна з великим земельним фондом, який є об'єктом
правового регулювання та управління. Однак, стан земельного фонду
України має екологічні проблеми, які потребують уваги та вирішення.
Актуальність полягає в тому, що земельний фонд України є важливим
економічним та екологічним ресурсом країни. Зокрема, землі
використовуються для сільського господарства, промисловості, транспорту,
житлово-комунального господарства та інших цілей. Однак, стан земельного
фонду в Україні має свої проблеми, такі як забруднення ґрунтів та вод,
недостатня ефективність управління та контролю за використанням земель.
Результати дослідження можуть бути корисні для визначення шляхів
покращення стану земельного фонду та ефективнішого використання його
ресурсів.
Крім того, у зв'язку зі зміною законодавства, пов'язаного з земельними
ресурсами, актуальним є аналіз правових форм управління земельним
фондом та системи органів управління, які здійснюють контроль за
використанням та охороною земель. Розгляд видів контролю над
використанням та охороною земель, таких як державний, самоврядний та
громадський, допоможе визначити, яким чином можна забезпечити
ефективний контроль за використанням земельних ресурсів та збереженням
їх екологічної безпеки
Дане дослідження є актуальним у зв'язку з потребою в пошуку шляхів
покращення стану земельного фонду України, його ефективному
використанні та контролі за його охороною.
Метою даної курсової роботи є дослідження земельного фонду
України та правових форм управління земельними ресурсами з метою
визначення екологічних проблем стану земельного фонду та шляхів їх
вирішення, а також аналізу системи органів управління та контролю за
використанням та охороною земель.
 3

Задачі дослідження:
1. Вивчення загальної характеристики земельного фонду України.
2. Аналіз екологічних проблем стану земельного фонду та шляхів їх
вирішення.
3. Визначення поняття, змісту та функцій управління земельним
фондом.
4. Аналіз системи органів управління та контролю за використанням
та охороною земель.
5. Вивчення видів контролю над використанням та охороною земель.
6. Формулювання висновків та рекомендацій щодо покращення
стану земельного фонду та його ефективного використання.
Об'єктом дослідження є земельний фонд України, який є складовою
частиною земельних ресурсів країни та має значний вплив на економічний,
соціальний та екологічний стан України. Дослідження земельного фонду
України є важливим з метою виявлення екологічних проблем та вирішення
питань ефективного використання цього ресурсу на користь країни та її
населення.
4
 5

РOЗДІЛ 1.ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

1.1. Загальна характеристика земельного фонду
Земельний фонд України - це сукупність земель, що належать державі,
органам місцевого самоврядування та громадянам на правах власності,
постійного користування та оренди. Земельний фонд України є важливою
частиною національного багатства, оскільки земля є основним природним
ресурсом, на якому здійснюється сільське господарство, промислове
виробництво, будівництво та розміщення об’єктів житлово-комунальної
інфраструктури.
Земельний фонд України становлять сільськогосподарські, лісові,
водні, селищні та інші ґрунти. Загальна площа земельного фонду України
становить понад 60 млн га, з них понад 40 млн га відведено під
сільськогосподарське виробництво.
У земельному фонді України існують певні проблеми, зокрема,
неефективне використання земельних ресурсів, порушення екологічної
рівноваги, недостатній розвиток інфраструктури та недостатня нормативно-
правова база у сфері земельних відносин.
Крім того, однією з головних проблем Земельного фонду України є
незаконне використання та передача в оренду земельних ділянок без
відповідних процедур погодження. Це призвело до порушення прав
землевласників і зниження вартості їхніх ресурсів.
Важливою частиною земельного фонду України є природно-заповідний
фонд, до складу якого входять природні заповідники, національні природні
парки та інші природні заповідники. Вони займають понад 10% земельних
ресурсів України та важливі для захисту біорізноманіття та екосистем.
Загальна характеристика земельного фонду України дозволяє зрозуміти
його значення та проблеми, що виникають при його використанні та
збереженні.
 6

1.2. Екологічні проблеми стану земельного фонду України

Екологічні проблеми Державного земельного фонду України є
надзвичайно важливим аспектом у сфері землеустрою та землекористування.
Однією з головних проблем є забруднення ґрунту та води. Найбільшу загрозу
для земельного фонду України становить забруднення промисловими
відходами, викидами автотранспорту та сільськогосподарськими хімікатами.
Ще однією проблемою є невідповідність використання земельних
ресурсів їх природному призначенню. Це неналежне освоєння мінеральних
ресурсів, лісових культур, пасовищ та незаконна забудова земель, що
порушує екологічну рівновагу та призводить до ерозії ґрунтів.
Крім того, проблемою є також низька якість ділянок, що призводить до
зниження їх виробничої потужності. Найбільшу загрозу якості ґрунту
становлять забруднення та засолення ґрунту, а також нестача вологи та
хімічних елементів, необхідних для здорового росту рослин.
Усі ці екологічні проблеми Державного земельного фонду України
призводять не лише до зниження продуктивності ґрунтів, а й негативно
впливають на здоров’я людей, економіку та загальний екологічний стан
країни. Тому вирішення цих проблем є одним із найважливіших завдань у
сфері землеустрою та землекористування.
Забруднення ґрунтів від використання агрохімікатів, токсичних
речовин у промисловості та інших видів діяльності людини є широко
поширеною проблемою в Україні. Надмірне використання хімічних добрив і
пестицидів спричиняє забруднення ґрунту та негативно впливає на рослини
та тварин.
Іншою екологічною проблемою є зміна ґрунтового покриву, викликана
вирубкою лісів, надмірним випасом худоби та іншою діяльністю людини, що
призводить до деградації ґрунтів і зниження їх родючості.
 7

Крім того, забруднення ґрунту та деградація землі є причиною

зменшення біорізноманіття та порушення екосистемних процесів.
Наприклад, забруднення питної води може завдати шкоди здоров’ю людей і
тварин і вбити водні організми.
Загальний стан земельного фонду України потребує ефективних
заходів щодо запобігання екологічним проблемам, покращення стану ґрунтів
і природних ресурсів.
Крім того, забруднення ґрунту може призвести до ерозії, деградації,
підвищеної схильності до ерозії, зниження родючості, зниження врожайності
та інших негативних екологічних та економічних наслідків.
Однією з найважливіших проблем є надмірна експлуатація земельних
ресурсів та їх недостатнє відновлення. Це може призвести до погіршення
якості ґрунту та водних ресурсів, зниження родючості та врожайності ґрунту,
а також зменшення біорізноманіття.
Крім того, існує також проблема надмірної забудови територій, яка
може призвести до скорочення площі земельних ресурсів та їх використання.
Це може бути особливо актуальним у міських та промислових районах, де
швидкий розвиток інфраструктури та промисловості призводить до
зростаючої потреби в земельних ресурсах.
У зв’язку з цим важливо приділяти достатню увагу збереженню та
відновленню земельних ресурсів, вживати необхідних заходів щодо
запобігання забрудненню та деградації ґрунтів, забезпеченню ефективного
використання та охорони земель, негативного впливу господарської
діяльності на довкілля. розробляти інноваційні технології екологічно чистого
використання земельних ресурсів.
 8

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ФОРМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ

РЕСУРСАМИ
2.1 Земельний фонд України як об'єкт правового регулювання
Земельний фонд України є об'єктом правового регулювання, що
охоплює всі земельні ділянки, що знаходяться в державній та приватній
власності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про землевпорядкування",
земельний фонд України складається з ділянок землі, що належать державі,
об'єктів права приватної власності на землю та інших видів прав на землю.

Земельні відносини на землях державної та приватної власності

регулюються законодавством України, зокрема Земельним кодексом,
Законом України "Про землевпорядкування", Законом України "Про оренду
землі" та іншими нормативними актами.
Згідно з Земельним кодексом, земельні відносини на землях державної
та приватної власності базуються на принципах законності, рівності перед
законом, правової визначеності, гласності та доступності інформації про стан
земельних ресурсів. Окрім того, законодавство передбачає забезпечення
державного контролю за використанням та охороною земель, а також
механізми врегулювання земельних спорів.
Таким чином, земельний фонд України є важливим об'єктом правового
регулювання, яке забезпечує збереження та раціональне використання
земельних ресурсів відповідно до законодавства та забезпечення прав
власності на землю.
Земельний фонд України є об'єктом правового регулювання, оскільки є
важливим елементом національної економіки та забезпечує здійснення
різних видів діяльності. Основними нормативно-правовими актами, які
регулюють використання та охорону земельного фонду, є Конституція
України, Земельний кодекс України, Закон України "Про землеустрій", Закон
 9

України "Про охорону земель", Закон України "Про земельні ділянки", та

інші.
Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, землі загального
користування, землі власності держави, місцевих рад, землі власності
юридичних та фізичних осіб, а також землі, що перебувають у комунальній
власності, утворюють земельний фонд України. Земельний фонд України
знаходиться у власності держави та є невід'ємною частиною національного
багатства.
Законодавство передбачає різні форми права на землю, такі як право
власності, право оренди, право постійного користування, право спільної
власності та інші. Відповідно до Земельного кодексу України, право на
землю може бути набуте за наступними підставами: власність, спадщина,
дарування, обмін, купівля-продаж, земельна реформа, відшкодування,
наслідування, подарунок, власність до будівлі або споруди, що знаходяться
на земельній ділянці, та інші.
За законодавством України, правове регулювання земельних відносин
здійснюється на різних рівнях - конституційному, законодавчому,
підзаконному та інших нормативно-правових актах. Основними законами,
що регулюють земельні відносини в Україні, є Конституція України,
Земельний кодекс України, Закон України "Про землеустрій", Закон України
"Про землевпорядкування", Закон України "Про охорону земель", Закон
України "Про оренду землі" та інші.
Земельний фонд України розподіляється між різними категоріями
власників, зокрема державою, територіальними громадами, фізичними та
юридичними особами. Кожна з цих категорій має свої права та обов'язки
щодо використання та охорони земель.
Одним із найважливіших принципів правового регулювання земельних
відносин є принцип збереження та відновлення родючості земель, що
передбачає здійснення раціонального, екологічно безпечного та ефективного
використання земельних ресурсів.
 10

Окрім того, правове регулювання земельних відносин в Україні

включає в себе визначення порядку надання прав на землю, проведення
землеустрою та землевпорядкування, установлення вимог щодо охорони
земель від забруднення та зниження рівня родючості, встановлення
відповідальності за порушення законодавства про землю тощо.
Найвищим органом влади, який забезпечує виконання політики в галузі
земельних відносин та забезпечує реалізацію законодавства, є Кабінет
Міністрів України. Він здійснює контроль за виконанням законів та інших
нормативно-правових актів у галузі земельних відносин.
До компетенції органів виконавчої влади у галузі земельних відносин
належить розробка та здійснення державної політики у галузі
землевпорядкування, землекористування, охорони та використання земель,
контроль за додержанням вимог законодавства у сфері землекористування та
землеохорони, реєстрація прав на землю, складання та зберігання
документації, пов'язаної з виконанням функцій у галузі земельних відносин.
Однак існують випадки, коли використання земельних ресурсів
порушує права громадян на здорове довкілля та призводить до екологічних
проблем. Тому необхідно забезпечити раціональне та екологічно безпечне
використання земельних ресурсів шляхом встановлення відповідних
правових норм та механізмів контролю за їх виконанням.

2.2 Поняття, зміст і функції управління

Управління земельними ресурсами - це комплекс заходів, спрямованих
на забезпечення раціонального та ефективного використання земельних
ресурсів, їх охорону та збереження для майбутніх поколінь.
Зміст управління земельними ресурсами включає в себе:
1. Регулювання відносин щодо використання земельних
ділянок
2. Контроль за збереженням та відтворенням ґрунтів,
рослинного та тваринного світу
 11

3. Захист земель від ерозії та інших форм деградації

4. Планування та розвиток земельних територій
5. Забезпечення збалансованого використання земельних
ресурсів з урахуванням їх екологічної, соціальної та економічної
цінності
6. Встановлення та здійснення контролю за виконанням
законодавства щодо земельних відносин
Основні функції управління земельними ресурсами:
 Регулювання земельних відносин з урахуванням потреб
суспільства
 Охорона та збереження земельних ресурсів для майбутніх
поколінь
 Створення умов для раціонального використання земельних
ресурсів з урахуванням екологічних, соціальних та економічних
аспектів.
Крім того, управління земельними ресурсами передбачає:
 Розробку та здійснення заходів з раціонального використання,
відновлення та охорони земель;
 Контроль за дотриманням правил використання земельних
ресурсів;
 Планування та координацію дій між органами управління
земельними ресурсами та іншими зацікавленими сторонами;
 Підготовку та реалізацію програм розвитку землекористування та
охорони земель;
 Визначення обсягів та форм використання земельних ресурсів,
укладання договорів на земельні ділянки;
 Регулювання відносин між суб'єктами господарювання щодо
використання земельних ресурсів.
 12

Основною метою управління земельними ресурсами є забезпечення

сталого розвитку економіки та підвищення якості життя населення шляхом
раціонального використання земельних ресурсів. Для цього необхідно
забезпечити збалансований підхід до використання земельних ресурсів, з
урахуванням інтересів різних суб'єктів господарювання, а також
використовувати сучасні технології та наукові досягнення.
2.3 Функції управління земельними ресурсами
Функції управління земельними ресурсами включають ряд завдань, що
пов'язані з раціональним використанням та охороною земель. Основні
функції управління земельними ресурсами можна поділити на наступні
групи:
Регулювання земельних відносин, тобто формування правової бази, яка
регулює відносини між суб'єктами господарювання щодо використання
земельних ресурсів. До цих функцій належить забезпечення дотримання
правил земельного законодавства, вирішення питань відведення та вилучення
земель, затвердження земельних планів, погодження документації на
здійснення земельних робіт тощо.
Планування використання земель, що полягає у розробці та
затвердженні планів використання земельних ресурсів на різних територіях.
Ця функція передбачає розробку та затвердження земельних планів, в яких
визначається призначення земельних ділянок, їх категорія, тип ґрунту,
ступінь забруднення тощо.
Контроль за використанням та охороною земель, тобто здійснення
відповідного нагляду за дотриманням правил використання та охорони
земель. До цих функцій належить здійснення контролю за відведенням
земель, здійсненням земельних робіт, відповідністю землекористування
земельному законодавству, забезпеченням збереження та відновлення
природних екосистем тощо.
Управління земельними ресурсами має на меті ефективне
використання земель відповідно до їх призначення та забезпечення
 13

раціонального використання земельних ресурсів в межах законодавства та

вимог екологічної безпеки. Функції управління земельними ресурсами
можуть варіюватися в залежності від конкретних завдань, які стоять перед
управлінцями.
Однією з головних функцій управління земельними ресурсами є
регулювання використання земельного фонду. Це включає у себе здійснення
контролю за правильністю використання земельних ділянок, здійснення
нагляду за охороною земель, прийняття рішень щодо надання в оренду
земельних ділянок, вирішення спорів та конфліктів, пов'язаних із
землекористуванням та інші адміністративні процедури.
Ще однією з важливих функцій управління земельними ресурсами є
планування землекористування. Це включає у себе встановлення меж із
земельних ділянок, їх кадастрове облік, встановлення режимів
землекористування, розробку проектів землеустрою та інших проектів, які
пов'язані з використанням земельних ресурсів.
Крім того, управління земельними ресурсами передбачає забезпечення
участі громадськості у процесі управління земельними ресурсами, а також
вирішення питань щодо охорони та відновлення земельних ресурсів.
Однією з головних функцій управління земельними ресурсами є
забезпечення сталого використання земельних ресурсів, що полягає в
раціональному використанні та охороні земель з метою забезпечення потреб
сучасного покоління без ушкодження можливостей майбутніх поколінь. Крім
того, іншими важливими функціями управління є забезпечення максимально
можливого задоволення потреб суспільства у земельних ресурсах,
підтримання екологічно безпечних умов використання земель, а також захист
прав власників та користувачів землі.
Для забезпечення цих функцій створюються спеціальні органи
управління земельними ресурсами, які мають свої повноваження та
відповідальність за здійснення управлінських заходів. До таких органів
 14

можуть відноситися державні органи управління земельними ресурсами,

місцеві органи самоврядування, спеціальні комісії та агентства.
Земельний фонд України регулюється комплексом законів та інших
нормативно-правових актів, які визначають правові відносини
землекористувачів, власників, органів управління та контролю, а також
міжнародні зобов'язання України в галузі земельних відносин. До таких
нормативно-правових актів можуть відноситися Конституція України,
Земельний кодекс України, закони та постанови про землю, нормативно-
правові акти місцевого самоврядування та інші.
2.4 Система органів управління у галузі використання та охорони земель
Система органів управління у галузі використання та охорони земель в
Україні базується на законодавстві та включає наступні органи:
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
України - центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію
державної політики у галузі земельних відносин.
Державна служба України земельних ресурсів - центральний орган
виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної
політики у галузі земельних відносин, виконує функції з державного
земельного контролю та моніторингу.
Регіональні управління Державної служби України земельних ресурсів
- органи виконавчої влади у відповідних регіонах України, які забезпечують
реалізацію державної політики у галузі земельних відносин на місцевому
рівні.
Комітет з питань земельних ресурсів та землевпорядкування Верховної
Ради України - орган законодавчої влади, який розробляє та затверджує
законодавчі акти у галузі земельних відносин.

Місцеві органи влади - органи місцевого самоврядування, які

забезпечують реалізацію державної політики у галузі земельних відносин на
території відповідних місцевостей.
 15

В цілому, система органів управління у галузі використання та охорони

земель має на меті забезпечити ефективне та раціональне використання
земельних ресурсів, що є важливою складовою сталого розвитку
національної економіки та забезпечення екологічної безпеки.
Органи управління в галузі земельних відносин забезпечують
виконання законодавства щодо земель та контролюють використання
земельних ресурсів відповідно до затверджених правил і норм. Одним з
головних завдань цих органів є забезпечення гарантій прав власності на
землю та її надійної охорони від можливих порушень. Крім того, вони
здійснюють контроль за додержанням вимог екологічної безпеки та
вирішують конфліктні ситуації, що пов'язані з використанням земель.
Одним з важливих напрямків діяльності органів управління в галузі
земельних відносин є землевпорядкування, тобто комплекс заходів з
планування, обліку та кадастру земель, з метою їх ефективного використання
та охорони. Землевпорядкування допомагає вирішувати проблеми
земельного розподілу, забезпечує оптимальний розміщення об'єктів
інфраструктури та сприяє розвитку різних видів господарської діяльності.
Загалом, система органів управління в галузі земельних відносин в
Україні має на меті забезпечення ефективного використання та охорони
земельних ресурсів, захист прав власників землі, підтримку сталого розвитку
та забезпечення екологічної безпеки. Важливими завданнями органів
управління є розвиток землевпорядкування, вдосконалення законодавства та
підвищення ефективності контролю за використанням земельних ресурсів.
Для досягнення цих цілей необхідно підвищувати кваліфікацію працівників
органів управління та забезпечувати їх необхідними ресурсами та
інструментами для виконання роботи. Крім того, важливо залучати до
управління земельними ресурсами громадськість та зацікавлені сторони,
зокрема землевпорядні організації та органи місцевого самоврядування.
В Україні система органів управління в галузі земельних відносин
складається з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського
 16

господарства, Державної служби України з питань геодезії, картографії та

кадастру, Державної служби України з питань безпечності харчових
продуктів та захисту споживачів, Державної екологічної інспекції, а також
місцевих органів влади, зокрема районних державних адміністрацій та
органів місцевого самоврядування.
Загалом, ефективне управління земельними ресурсами є важливим
елементом сталого розвитку країни та забезпечення екологічної безпеки.
Уряд та органи влади мають прагнути до забезпечення ефективного
використання та охорони земельних ресурсів, з метою підтримки сталого
економічного та соціального розвитку країни.
 17

РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ

ЗЕМЕЛЬ
3.1 Поняття, зміст та завдання контролю
Контроль за використанням та охороною земель є важливим елементом
управління земельними ресурсами. Він забезпечує дотримання встановлених
вимог та норм у галузі земельних відносин, захист природних ресурсів та
екологічну безпеку, а також визначає відповідальність за порушення
законодавства.
Поняття контролю за використанням та охороною земель полягає у
системі заходів, спрямованих на перевірку дотримання вимог законодавства з
питань земельних відносин, виконання зобов'язань землекористувачами та
землевласниками, а також оцінку ефективності заходів з охорони та
використання земель.
Завдання контролю за використанням та охороною земель включає:
 Перевірку дотримання вимог законодавства про земельні відносини,
зокрема земельного кодексу, законів про землевпорядкування,
земельну реформу та землеустрій.
 Контроль за виконанням зобов'язань землекористувачами та
землевласниками щодо використання та охорони земель.
 Визначення фактів порушень законодавства з питань земельних
відносин, встановлення відповідальності за такі порушення та
прийняття відповідних заходів.
 Оцінка ефективності заходів з охорони та використання земель,
визначення проблем та розроблення рекомендацій щодо їх вирішення.
 Забезпечення взаємодії з органами державної влади та органами
місцевого самоврядування з питань використання та охорони земель.

Контроль за використанням та охороною земель може здійснюватися

різними органами, в залежності від їх повноважень та компетенції.
 18

Основними органами контролю є державна інспекція земельного нагляду,

органи місцевого самоврядування, судові та правоохоронні органи.
Державна інспекція земельного нагляду є центральним органом
виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та
охороною земель. Вона забезпечує реалізацію державної політики у галузі
земельних відносин, виконання державних функцій з організації та
проведення контролю за використанням та охороною земель.
Органи місцевого самоврядування також мають повноваження
здійснювати контроль за використанням та охороною земель на своїй
території. Вони забезпечують дотримання встановлених вимог щодо
використання та охорони земель, перевіряють виконання зобов'язань
землекористувачами та землевласниками.
Судові та правоохоронні органи також можуть здійснювати контроль
за використанням та охороною земель, зокрема, розглядати справи про
порушення законодавства в цій сфері та приймати відповідні рішення.
Основною формою контролю за використанням та охороною земель є
перевірки, які можуть бути плановими або неплановими. Планові перевірки
здійснюються відповідно до річного плану контролю за використанням та
охороною земель, а непланові - у випадку отримання інформації про
порушення законодавства з причини контролю. Перевірки можуть
проводитись з метою виявлення порушень законодавства, встановлення
обставин, що мають значення для розгляду питань про встановлення чи зміну
меж земельних ділянок, а також для з'ясування фактів використання та
охорони земель.
Під час проведення перевірок контролюючі органи мають право
вимагати від землекористувачів та землевласників надання необхідної
інформації, документів та матеріалів, здійснювати перевірку об'єктів, зразків
ґрунту, води та інших природних ресурсів.
За результатами перевірок контролюючі органи складають акти, в яких
фіксуються виявлені порушення законодавства та надаються рекомендації
 19

щодо їх усунення. За встановленими порушеннями можуть бути застосовані

адміністративні та кримінальні санкції, а також здійснені інші заходи,
передбачені законодавством.
Окрім перевірок, контроль за використанням та охороною земель може
здійснюватись шляхом моніторингу та аналізу стану земель та природних
ресурсів, проведення досліджень та експертиз, участі у підготовці та
реалізації програм та проектів земельного управління.
Загальне завдання контролю за використанням та охороною земель
полягає в забезпеченні дотримання вимог законодавства у галузі земельних
відносин, збереженні та охороні природних ресурсів, а також у забезпеченні
раціонального використання та охорони земель, що сприяє сталому розвитку
суспільства.
3.2 Види контролю за використанням та охороною земель: державний,
самоврядний, громадський
Контроль за використанням та охороною земель може здійснюватись
на різних рівнях: державному, самоврядному та громадському.
Державний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється органами державної влади та їх територіальними органами, які
мають повноваження проводити перевірки та здійснювати контроль за
дотриманням законодавства у галузі земельних відносин. Державний
контроль зазвичай зосереджений на питаннях високого рівня та має на меті
забезпечення реалізації державної політики у галузі земельних відносин.
Самоврядний контроль здійснюють органи місцевого самоврядування,
які мають право проводити перевірки та здійснювати контроль за
дотриманням законодавства щодо земельних відносин на території своєї
громади. Самоврядний контроль зазвичай має на меті забезпечення
дотримання прав місцевих жителів щодо земельних відносин, а також
забезпечення реалізації місцевих інтересів у галузі земельного управління.
Громадський контроль здійснюють громадські організації та активні
громадяни, які мають право вимагати від органів державної влади та
 20

місцевого самоврядування здійснення контролю за використанням та

охороною земель. Громадський контроль може включати проведення
громадських експертиз, звернення до органів державної влади та місцевого
самоврядування з вимогою здійснення контролю, а також інші форми
громадської діяльльності, які сприяють контролю за використанням та
охороною земель.
Усі ці види контролю мають свої переваги та обмеження. Державний
контроль зазвичай здійснюється на високому рівні, але може бути
неефективним у випадку недостатньої уваги до місцевих проблем.
Самоврядний контроль дозволяє більш ефективно контролювати ситуацію на
місцях, але може бути обмеженим в повноваженнях. Громадський контроль є
важливим інструментом включення громадян у процес контролю, але його
обмеження полягає в тому, що громадяни не завжди мають необхідні знання
та ресурси для проведення детального аналізу ситуації.
Забезпечення ефективного контролю за використанням та охороною
земель є важливою умовою забезпечення сталого розвитку та збереження
навколишнього середовища. Кожен вид контролю має свої переваги та
недоліки, тому їх поєднання та взаємодія мають велике значення для
ефективного контролю за використанням та охороною земель.
Раціональне використання земельних ресурсів є одним із ключових
завдань захисту національних інтересів держави, і цілком логічно
стверджувати, що найважливішою національною безпекою країни в сучасних
умовах є раціональне та ефективне використання як відновлювальних, так і
невідновлювані ресурси. З метою запобігання цим загрозам та створення
безпечних умов життя громадян перед органами державної влади та
місцевого самоврядування стоїть завдання підвищення ефективності
використання ресурсів та створення збалансованої системи
природокористування. Ще в 1998 році Україна приєдналася до Європейської
хартії місцевого самоврядування, яка передбачала організацію місцевого
самоврядування з дотриманням принципів повсюдності та субсидіарності.
 21

Статут був ратифікований Верховною Радою України і став частиною

національного законодавства. Він встановлює принцип повсюдності
місцевого самоврядування, що означає охоплення всієї національної
території, а принцип субсидіарності передбачає, що органи місцевого
самоврядування вирішують усі проблеми на місцевому рівні з метою
підвищення якості життя громади. Проте після підписання у 2015 році
Закону України «Про добровільне об’єднання органів місцевого
самоврядування» в нашій державі почали вживатися заходи щодо
трансформації місцевого самоврядування за принципом повсюдності та
субсидіарності [50].
Стрижневим елементом адміністративної реформи є децентралізація
повноважень органів державної влади у сфері використання та охорони
земель. Тому органи державної влади в особі Держгеокадастру України
повинні передати більшість повноважень щодо регулювання земельних
відносин та управління земельними ресурсами органам самоврядування
єдиних територіальних органів влади, а саме їх радам.
Така норма є справедливою, оскільки більшість земельних відносин
стосуються вирішення проблем на місцевому рівні, тож найкраще ними
опікуватимуться громади.
Про це свідчить досвід проведення пілотних проектів у Кіптівській
(Чернігівська область), Паланській (Черкаська область) та Миколаївській
(Донецька область) в об’єднаних місцевих органах влади з питань
нарощування потенціалу. Реалізація зазначених пілотних проектів показала,
що кожен із новостворених органів місцевого самоврядування зацікавлений в
оволодінні всіма інструментами управління використанням та охороною
земель на своїй території, починаючи від планування використання земель і
закінчуючи здійсненням контролю за використання та охорона земельних
ресурсів, оскільки муніципалітет знаходиться ближче до своєї землі, ніж інші
органи влади, будь то районні чи обласні чиновники. Територіальна громада
 22

має повну інформацію про потреби громадян на місцевому рівні та має

вирішувати проблеми, які виникають у більшості земельних питань.
Ефективним інструментом забезпечення реалізації правових приписів
держави є контроль, який одночасно виконує функцію регулювання та
управління і є основним засобом забезпечення дієвості законодавства та його
виконання суб’єктами відповідних суспільних відносин. Функція контролю
пов'язана з іншими функціями управління і фактично складає з ними єдине
ціле» [35].
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі
заходи щодо прискорення реформування сфери земельних відносин» від 6
листопада 2020 року № 1113 започатковано механізм повної передачі земель
сільськогосподарського призначення всім об’єднаним територіальним
утворенням України без виняток» [18]. Це сприятиме активізації заходів
щодо передачі земель сільськогосподарського призначення у комунальну
власність. У результаті, з одного боку, суттєво розширилися права та
обов'язки учасників земельних відносин щодо використання землі, з іншого
боку, змінилися особливості правового режиму, який встановлює обмеження
у використанні землі та обтяжує право власності на землю. земельна ділянка
мають велике значення. Іншими словами, правові межі є більш загальним
поняттям порівняно з правовими межами. Серед них, наприклад, можуть
бути встановлені додаткові правові обмеження, а саме: за умовами мораторію
обмеження прав власників землі щодо розпорядження ними для обігу земель
сільськогосподарського призначення є спеціальним правовим обмеженням
здійснення права на приватну власність над ними.
Проведення контролю на завершальних етапах управлінської
діяльності свідчить про те, що він є інтегративним засобом дотримання та
виконання поставлених цілей і завдань, а також дотримання всіх інших
функцій державного управління.
Варто зазначити, що під час управління земельними ресурсами
відбувається передача та обробка інформації, на підставі якої приймаються
 23

рішення, здійснюються певні дії та контролюється їх виконання, щоб

визначити, чи збігаються дії з прийнятими рішеннями. Контроль є складовою
управління земельними ресурсами і має велике значення в механізмі засобів
забезпечення дотримання вимог земельного законодавства, метою якого є:
- дотримання органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, юридичними та фізичними особами положень національних
правових норм;
- виконання завдань земельного права у сфері охорони та використання
земель;
- запобігання невиконанню норм законодавства України у сфері
використання та охорони земель, завчасне попередження таких зловживань
та вжиття певних заходів щодо їх вирішення;
- дотримання землевласниками та землекористувачами норм і
стандартів у сфері використання та охорони земель, запобігання
забрудненню ґрунтів, підвищення родючості ґрунтів та поліпшення рівня
рослинних і тваринних просторів, водних джерел тощо [17, c. 79].
Відповідно до Закону України «Про землю» функції контролю за
використанням та охороною земель здійснюються органами державної влади,
суб’єктами місцевого самоврядування, організаціями, суб’єктами
господарювання, установами та суб’єктами вітчизняного земельного права. У
країні контроль за використанням і охороною земель здійснюють певні
органи виконавчої влади щодо земельних ресурсів і відповідно до правових
норм щодо охорони земель - спеціалізовані органи щодо природних
екологічних джерел. Самоврядний контроль за використанням і охороною
земель здійснюють обласні, районні, селищні, сільські ради.
Основними завданнями самоврядного контролю за використанням та
збереженням земель територіальними об’єднаннями громадян населених
пунктів Нетішинської міської ради є:
- забезпечення повноважень Нетішинської міської ради у сфері
збереження та ефективного використання земель територіальних об’єднань
 24

громадян у пунктах Нетішинської міської ради;

- забезпечення дотримання всіма суб’єктами вітчизняних норм чинного
земельного законодавства при застосуванні земельних масивів
територіальних об’єднань громадян у населених пунктах Нетішинської
міської ради;
- задоволення всіх суб’єктів щодо дотримання вимог щодо
використання земель громадських формувань на території Нетішинської
міської ради, встановлених статутними установчими актами;
- запобігання порушенням національних норм у сфері використання та
збереження земель, попередження цих зловживань на ранній стадії та
застосування певних коригувальних заходів;
- організація дотримання норм і стандартів у сфері охорони та
використання земель суб'єктами користування ґрунтами, запобігання
забрудненню територій і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення якості
рослинних і тваринних просторів, водних ресурсів тощо.
До об’єкта самоврядного контролю за використанням та збереженням
земель громадських формувань на території населених пунктів Нетішинської
міської ради належать усі надра в межах селищної території Нетішинської
міської ради, за винятком земель приватної власності.
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється через:
- Проведення дослідження нерухомості;
- врахування вимог фізичних та юридичних осіб;
- співробітництво в діяльності комісій щодо погодження застосування
механізмів меліорації та рекультивації земель, збереження лісових
насаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та подібних об’єктів,
створених для підвищення якості ґрунтів та забезпечення збереження земель;
- Перегляд законодавства про землеустрій, що забезпечує використання
та збереження земель [7, c. 120].
 25

Отже, доходимо висновку, що місцеві громадські об’єднання

безпосередньо або через органи місцевого самоврядування мають державні
повноваження щодо здійснення через органи самоврядування контролю за
використанням та утриманням земельних ділянок спільної власності з
можливістю отримання певних прав.
Цей вид контролю значною мірою носить характер взаємної
домовленості та спрямований на дотримання всіма суб'єктами правовідносин
правових норм щодо земельних відносин, обов'язків та законодавчого
забезпечення свобод і прав членів місцевих громадських об'єднань.

ВИСНОВКИ
У результаті написання курсової роботи можна зробити висновок, що
земельний фонд України є складною проблемою, яка вимагає постійного
уваги та контролю. Для ефективного вирішення проблем з управління та
 26

охорони земельного фонду України необхідно вдосконалювати правові

форми регулювання цієї галузі, а також забезпечувати належний рівень
контролю. У курсовій роботі були розглянуті основні питання пов'язані з
земельним фондом України, система управління, правові форми
регулювання, а також різновиди контролю за використанням та охороною
земель. Вивчення цих питань має велике значення для розвитку національної
економіки та забезпечення стійкого розвитку територій.
В ході дослідження було встановлено, що земельний фонд України має
свої особливості та проблеми, зокрема екологічні, які вимагають серйозних
заходів щодо їх вирішення. Відповідно, управління земельними ресурсами є
важливим фактором забезпечення сталого розвитку країни.
Правове регулювання земельних відносин передбачає наявність
різноманітних правових форм управління земельними ресурсами, включаючи
систему органів управління, яка забезпечує їх реалізацію. Заходи контролю
за використанням та охороною земель є необхідною складовою цієї системи.
Державний, самоврядний та громадський контроль за використанням
та охороною земель є важливими інструментами для забезпечення сталого
використання земельних ресурсів та забезпечення їх охорони. Кожен вид
контролю має свої особливості та спрямований на вирішення певних завдань.
Отже, управління земельними ресурсами та контроль за їх
використанням та охороною є важливими завданнями, які потребують
внимання та відповідального ставлення з боку держави та громадян.
В цілому, земельний фонд України є складною та важливою галуззю
національної економіки, яка вимагає уважного та дбайливого відношення з
боку держави та громадян. В умовах загострення екологічних проблем та
підвищення економічної конкуренції, правильне використання та охорона
земельних ресурсів стає одним із найбільш актуальних завдань. Для цього
необхідно забезпечити ефективне управління та контроль за їх
використанням та охороною, а також вжити необхідних заходів щодо
збереження та відновлення природних біоресурсів землі. Тільки таким чином
 27

можна гарантувати стале та ефективне використання земельних ресурсів для

задоволення потреб наступних поколінь та забезпечення сталого розвитку
країни.

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабушкіна Р. Оцінка ефективності використання земель
об’єднаних територіальних громад із врахуванням встановлених зон
 28

обмежень. Вісник Тернопільського національного економічного

університету. 2020. Вип. 4. С. 25-34.
2. Бізікін С. В. Періодизація нормативно-правової бази
регулювання земельних відносин органами місцевого самоврядування в
Україні. Актуальні проблеми державного управління. 2015. № 1. С. 235-242
3. Бізікін С. В. Організаційно-економічний механізм регулювання
земельних відносин органами місцевого самоврядування в Україні. Теорія
та практика державного управління. 2015. Вип. 1. С. 140-145.:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2015_1_24 (дата звернення : 05.11.2021).
4. Бобровська О.Ю. Механізм системи управління процесами
розвитку регіонів: концептуалізація конструювання і побудови. Державне
управління та місцеве самоврядування: збірник наукових праць / редкол.:
С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін.. Вид-во: ДРІДУ НАДУ. 2017. № 2 (33).
С.48-55
5. Боклаг B. A., Тютюнник C. M. Державне управління
земельними ресурсами в умовах об’єднання територіальних громад в
Україні. Держава та регіони. Серія: Державне управління, 2017. № 2 (58).
C. 26-31.
6. Ботезат О. П. Зарубіжний досвід землекористування як крок до
реалізації земельної реформи в Україні. Інвестиції: практика та досвід.
2016. № 24. С. 116-121.
7. Бурик З. Управління земельними ресурсами об’єднаних
громад.
Актуальні проблеми державного управління. 2016. Вип. 1. С. 119-124.
8. Бутенко Є.В. Динаміка розвитку нормативно□правової бази
управління земельними ресурсами в Україні. URL:

http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Zemleustriy/article/download/6657/ 6513
(дата звернення : 17.11.2021).
9. Бутко М.П. Механізми державного управління земельними
ресурсами сільськогосподарського призначення URL: http://www.irbis-
 29

nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe (дата звернення : 15.11.2021).

10. Бусуйок Д.В. Управлінські та сервісні правовідносини в
земельному праві України: монографія. Київ: Ніка,Центр, 2017. 352 с.
11. Височанська М. Я. Зарубіжний досвід використання земельних
ресурсів. Агросвіт. 2015. № 15. С. 67-72.
12. Гаража О.П. Моделі ефективного управління земельними
ресурсами галузі сільського господарства на регіональному рівні. Приазов.
екон. вісник. 2019. № 4 (15). С. 34–42.
13. Голян В., Петруха С., Забловський А. Земельна реформа в
Україні: пріоритети та інституційні передумови поглиблення. Економiст.
№8. 2017. С. 8–17.
14. Горлачук В. В., Клименко О. В. Управління земельними
ресурсами об'єднаних територіальних громад у контексті
децентралізації. Агросвіт. 2019. № 20. С. 56–63
15. Гоштинар С.Л Зарубіжний досвід регулювання ринку землі та
можливості його адаптації в Україні при розгляді питання про скасування
мораторію на продаж землі. Юридичний науковий електронний журнал.
2020.
№3. С. 174-178.
16. Данкевич В.Є. Розвиток земельних відносин в умовах
глобалізації : монографія. Житомир : О.О. Євенок, 2017. 392 c.
17. Даугуль В., Алексенко А. Актуальні питання використання
земель сільськогосподарського призначення органами місцевого
самоврядування. Практичний посібник. Х. : Фактор, 2018. 176 с.
18. Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних
відносин: Постанова Кабінету Міністрів України № 1113 від 06 листопада
2020 року. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-
zahodi-

shchodopriskorennya-reform-u-sferi-zemelnih-vidnosin-i161120-1113
 30

(дата звернення : 22.11.2021).

19. Державний фінансовий аудит об’єднаних територіальних
громад. Ключові проблеми та шляхи їх вирішення. U-Lead з Європою.
Національний проект Децентраізація.
Київ. 2019. URL:
https://decentralization.gov.ua/news/12029 (дата звернення : 05.12.2020).
20. Дробот І.О. Децентралізація державного управління
земельними ресурсами територіальної громади URL:
http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2015- 02(14)/21.pdf (дата звернення :
05.10.2021).
21. Добряк Д.С., Мартин А.Г. Напрями удосконалення нормативно-
правової бази регулювання земельних відносин. URL:
http://zsu.org.ua/docs/articles/martyn_19.doc (дата звернення : 05.10.2021).
22. Дорош О.С. Реформування системи управління земельними
ресурсами в умовах децентралізації влади. Землеустрій, кадастр і
моніторинг земель. 2016. № 1-2. С.56-62.
23. Дудич Г.М. Застосування у сільському господарстві України
зарубіжного досвіду удосконалення земельних відносин. Аграрна
економіка. 2014. Т. 7. № 1-2. С. 101-107
24. Ібатуллін Ш. І., Степенко О. В., Сакаль О. В. та ін. Механізми
управління земельними відносинами в контексті забезпечення сталого
розвитку. Київ: Державна установа «Інститут економіки
природокористування та сталого розвитку Національної академії наук
України», 2012. 52 с.
25. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10.2001 р. №
2768-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення :
05.12.2020).
26. Зось-Кіор М.В. Використання моделей при прогнозуванні
ефективності управління національними земельними ресурсами. Вісн.
Сумського нац. аграр. ун-ту: зб. наук. пр. Серія “Економіка і
 31

менеджмент”. 2015. № 8 (65). С. 224-229.

27. Клиновий Д. В., Мельник О. В. Управління

природокористуванням в умовах децентралізації влади: міжнародний
досвід та національна стратегія розвитку. Економіка та держава. 2015. №.
2. С. 26– 30
28. Конституція України: прийнята 28.06.1996 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/254к/96 (дата звернення : 18.11.2021)
29. Ковда Н. І. Забарна Н. Р. Проблеми та перспективи реалізації
земельної реформи в умовах децентралізації.
URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/11_2020/102.pdf (дата
звернення : 18.11.2021)
30. Кожуріна В. М. Питання взаємодії суб’єктів публічного
управління земельними ресурсами територіальної громади. Державне
будівництво. 2021. № 1. С. 2-6.
31. Костишин О.О. Управління земельними ресурсами
територіальних громад. Збірник наукових праць ЧДТУ. Вип. 49. 2018. С.17-
24.
32. Кравченко Т.А. Основа сталого розвитку територіальних
громад - системний підхід до реалізації національних інтересів України.
Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування.
2014. № 1. URL: http://el-zbirn-du.at.ua/2014_1/24.pdf 41. (дата звернення :
20.11.2021)
33. Кулініч О. Запуск земельної децентралізації – час настав?
URL: http://agravery.com/uk/posts/author/show?slug=zapusk-zemelnoi-
decentralizacii- cas-nastav (дата звернення : 23.11.2021)
34. Лендєл М. А. Сільські території в системі сталого соціально-
економічного розвитку регіону. Науковий вісник Ужгородського
університету. Серія : Економіка. Вип. 1(2). 2016. 125-129.
35. Малоокий В. А. Становлення та розвиток системи управління
земельними ресурсами територіальних громад в Україні : дис. канд. наук
 32

держ. упр. Запоріжжя, 2021. 219 с. URL :

http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/sites/default/files/_dis_1.pdf.
36. Малоокий В.А. Теоретичні аспекти дослідження управління
земельними ресурсами територіальних громад. Державне будівництво.
ХарРІ

НАДУ. 2016 № 1. URL : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2016-

1/doc/2/10.pdf (дата звернення : 18.11.2021)
1.