ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................2
РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ ПІДГОТОВКИ ТА УХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ
ПИЛИПА ОРЛИКА 1710-ГО РОКУ.....................................................................4

1.1.Загальна характеристика Конституції Пилипа Орлика..............................4

1.2. Зміст і значення положень конституції Пилипа орлика............................9

Висновок до розділу 1........................................................................................16

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА

ОРЛИКА.................................................................................................................17

2.1. Правовий аналіз конституції пилипа орлика 1710 року.............................17

2.2. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних норм

конституційного права.......................................................................................22

Висновок до розділу 2........................................................................................23

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА.........................25

Висновок до розділу 3........................................................................................27

ВИСНОВКИ...........................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................30

1
 ВСТУП
Актуальність теми. Конституція Пилипа Орлика є найціннішою
пам’яткою українського конституціоналізму і містить у собі інтелектуальні
досягнення українського суспільства початку XVIII ст. Формування цього
документу слід розглядати в контексті прогресу європейської
правосвідомості, її розвиток пришвидшився у відомих працях Ф. Вольтера, Т.
Гоббса та Ш. Монтеск’є та прояснив перспективу, а не реальність. У
результаті цих подій конституція Пилипа Орлика — це філософія та
ідеологія «суспільного договору», виражена мовою правових норм. Прийнята
в 1710 році Конституція стала першою демократичною конституцією, яка
чітко розподілила законодавчу, виконавчу та судову владу, випередивши
США (1787), Францію та Польщу (1791). Незважаючи на те, що він бере свій
початок з початку XVIII століття, багато його положень актуальні й сьогодні.
Висвітлена в ньому ідея — досягнення політичного та соціально-
економічного розквіту України, свідчення досконалості національної
самосвідомості. Актуальність теми полягає в тому, що документ є важливим
кроком у становленні української нормотворчої традиції, що потребує
комплексного осмислення з урахуванням економічних, соціальних,
політичних, релігійних та культурних практик українського народу.
Перші наукові досліджен- ня, присвячені даній проблематиці,
з’явилися за часів української революції 1917–1921 рр. І в на- ступний після
неї період. Серед них варто виокре- мити працю М. Василенка, присвячену
аналізу основних положень Конституції 1710 р., її ролі в історії українського
державотворення. В умовах незалежності України з’являються наукові роз-
відки О. Апанович, В. Замлинського, В. Ульянов- ського, О. Субтельного, Т.
Чухліба й інших уче- них, у яких висвітлюються маловідомі сторінки життя
П. Орлика, аналізуються основні положен- ня його Конституції. Детальний
політико-пра- вовий аналіз і оцінку цього документа дають у своїх працях
історики-правники О. Лукашевич, К. Манжул, О. Кресін, І. Бойко й інші.
Об’єктом дослідження є конституція Пилипа Орлика.
2
 Предметом курсової роботи є визначення ролі Конституції Пилипа
Орлика в розвитку української суспільно-політичної думки.
Метою даної роботи є дослідити конституцію Пилипа Орлика та
державно-правова характеристика.
Для досягнення поставлених цілей були визначені та вирішувалися
наступні основні завдання:
1. Дослідити причини підготовки та ухвалення Конституції Пилипа
Орлика 1710-го року;
2. Зміст та правова природа Конституції Пилипа Орлика;
3. Визначте значення Конституції Пилипа Орлика.
Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновок,
список використаної літератури.

3
 РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ ПІДГОТОВКИ ТА УХВАЛЕННЯ
КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710-ГО РОКУ.
1.1.Загальна характеристика Конституції Пилипа Орлика
Конституції Пилипа Орлика (1710) — важливий український державно-
політичний документ, який яскраво відображає тогочасні ідеали української
нації.
«Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького», або так
звана «Конституція Пилипа Орлика», яка була проголошена в день його
обрання гетьманом, є унікальним документом, який дослідники справедливо
називають одним із перших. Демократичні конституції в світі.
Головною її ідеєю була повна незалежність України від Польщі та
Росії, а під керівництвом Богдана Хмельницького кордон із Польщею було
встановлено по річці Слуха. Окрім визначення території Української
держави, документ також визначав права всіх верств населення України та
незалежний від Польщі та Росії статус Запорізької Січі. Главою держави
призначався вождь, а поряд з ним діяла Генеральна рада сенату, яка певною
мірою обмежувала владу вождя і регулювала його відносини з народом.
До складу комітету, крім старшини, входили представники від кожного
полку. Національна скарбниця була відокремлена від комендантської
скарбниці, окремі землі були суворо розмежовані, кошти виділялися на
утримання полководця. Полковники й сотники мали обиратися
демократичним шляхом — вільним голосуванням козаків чи сотників.
Старшина слідкувала за справедливим розподілом і збором державних
податків, які сплачували козацькі підпомічники, селяни, міщани та купці.
Визначальною рисою конституції Орлика, яка фактично зробила її
одним із найдемократичніших з усіх подібних державних актів того часу,
було положення про обмеження повноважень старшини на користь Високої
ради – свого роду козацької ради, до якої входили не тільки старші генерали і
полковники, а й Представники Порозькі і кожного полку — по одному
заслуженому.
4
 Одразу після прийняття Конституцію України визнали уряди Швеції та
Туреччини. І сьогодні він вражає своєю актуальністю та високим правовим
рівнем. Науковці та політики тепер мають вагомі підстави вважати, що
втілюючи ідеї свого натхненника Івана Мазепи як державний акт у
республіканському напрямі, вона на 80 років випереджає ідеї Французької
революції.
Вона відображає протиріччя між європейськими традиціями та
новітніми ідеями того часу, протиріччя початку XVIII століття, коли Європу
роздирали непримиренні ворожі табори, в яких жила тогочасна Україна. Бо
саме через її територію проходить невидимий кордон між прагненнями
наших предків до свободи, незалежності та намаганнями наших сусідів
позбавити та зв’язати; кордон між християнським світом і мусульманським
світом завжди простягався.
Укладачі конституції П. Орлик і козацька старшина намагалися
зв’язати уламки свого минулого в єдине ціле й накреслити модель такого
суспільства, що містила б основні здобутки країни. Висловлені ідеї є
результатом майже тисячолітнього політичного розвитку України і є
свідченням високого рівня самосвідомості, політичної культури та творчого
потенціалу нації. Конституція постала як конкретизована ідея української
держави — емірату — і водночас як уточнення тогочасних уявлень про
природу держави. Звичайно, форма всього цього була не без недоліків
(точніше, особливостей того часу), але це була перша конституція України.
Конституція 1710 року була не тільки витвором імміграції, але
політичним актом усієї України. Це підтверджують слова самого Пилипа
Орлика: «Ми працювали над цим понад місяць. Мій емісар двічі їздив в
Україну і з України. Це було для мене найважче, бо я мав складати пункти з
цифрами. Допоміг мені в цьому П. Войнаровський».Ми отримали текст
конституції в латинському та неповному українському варіантах. Латинський
варіант більш повний завдяки викладенню легенди про походження народу

5
та опису знущань української старшини. Очевидно, це текстова версія для
міжнародного використання. Проте обидві версії вважаються оригінальними.
Конституція складається з преамбули (преамбули) і статей, що
складаються з 16 глав. Уже у вступній частині «Історія Війська Запорозького
і всього руського народу» схематично викладено засобами бароко,
починаючи з попередника полководця — заснування Київської Русі, і
пояснює, чому Україна розриває з Московщиною і потрапляє під владу.
Шведська захист. Суть конституції — проголосити Україну незалежною від
Польщі та Москви.
Другий момент – це принцип консолідації діяльності органів державної
влади, Генеральна рада збирається тричі на рік. Конституція також
встановлювала панування православної церкви в майбутній державі та
безпосереднє підпорядкування Київської митрополії Константинопольському
патріарху, підтверджувала традиційний союз із Кримським ханством,
передбачала недоторканість територій і збереження рота й агітполк, які
фінансував сам командир, були ліквідовані.
Основну увагу в конституції приділялося також становищу міщан,
посполитих і козаків — «убогих людей», чітко обумовлюючи різні види
податків і пільг. Конституція обмежувала повноваження коменданта
інтересами вищого дворянства та чітко визначала переваги, якими міг
користуватися комендант, повноваження якого обмежувалися козацьким
парламентом, роблячи Україну правовою державою. Можна сказати, що це
перемога старшої знаті над самодержавством вождів.
За словами О. Оглоблина, конституція стала «другою поразкою
гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи..., яка завдала величезного
удару по владі гетьмана». Ця конституція поєднує в собі інтереси емірату,
старшини як українського проводу і Запоріжжя як військової сили, вона є
також проголошенням національної волі українського народу перед усім
культурним колом, і це століття- стара основа української національної

6
політичної думки Пам'ятник'', - так охарактеризував Бендерську конституцію
О.Оглоблін.
Важливою особливістю, яка відрізняє її від звичайної Командарської
клаузули та робить її подібною до пізніх європейських конституцій, є те, що
вона укладена не між Командантою та Володарем (протектором Української
Держави), а між Командиром і козаками. від імені всього українського
народу. Проте використане в назві слово «конституція» не мало того
значення, яке має сьогодні, тому було б неправильно вважати документ
конституцією в сучасному розумінні.
Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних
ідей і була на рівні найкращих досягнень тогочасної правової думки. Це
значно випередило свій час, і це свідчить про глибоку демократичність уряду
Пилипа Орлика та про те, якою простою особою він був.
Створення Конституції повністю забезпечує швидке повернення на
Батьківщину, де вона матиме силу закону для всієї України. Таким чином, на
момент його завершення він був задуманий як цілісна реальність, а не просто
теоретичний проект, який згодом став теоретичним проектом через
неможливість повернення його укладачів в Україну. Конституція так і не
набула реальної сили і тому історично служила своєрідною правовою
пам’яткою, своєрідною правовою платформою для «мазепинства» і,
насамперед, одним із перших конституційних актів в європейській історії, що
підтверджує існування парламентаризму. демократичної республіки.
В останні роки питання української мови набуло особливого характеру.
Така гострота є наслідком хибного догматичного підходу до розвитку
національних мов за останні 70 років. Національним мовним процесам та
відродженню національної свідомості сприяють історичні лінгвістичні
джерела, зокрема Конституція Пилипа Орлика – мовна пам’ятка українського
народу. З часом руйнувалися пам’ятки, гинули люди, зберігалися й
поповнювались писемні джерела. З них ми черпаємо знання, і вони

7
нагадують нам про наше коріння. Карл XII підтвердив ухвалену конституцію
і став гарантом незалежності України.
Шлях до незалежності і свободи, політичної незалежності лежить через
зростання національної самосвідомості, через усвідомлення конечної потреби
національного відродження українського народу, через боротьбу самих
українців та представників інших націй і держав. Народ, який пов’язав свою
долю з українською.
Основним автором і редактором Конституції, безперечно, був
майбутній новообраний гетьман П. Орлик, а в її виробленні та остаточному
затвердженні брали участь А. Войнаровський, покійний І. Мазепа, К.
Гордієнко, отаман Запорізької Січі. , прилуцький полковник Д. Горленко,
генеральний обозний І. Ломиковський, бунчужний Ф. Мирович, генеральний
осавул Г. Гердик, генеральний писар І. Максимович, генеральний суддя К.
Довгополий та інші старшини та представники рядового козацтва [6, с.
двадцять чотири]. Слід зазначити, що над цим конституційним актом
працювали з другої половини лютого до початку квітня 1710 року. Цікаво,
що в цей же час представники української еміграції здійснили декілька
таємних візитів на Лівобережну Україну для консультацій з окремими
представниками уряду новообраного гетьмана І. Скоропадського [6, С. 24].
Варто зазначити, що за своєю формою конституція Пилипа Орлика
нагадувала угоду між польськими шляхтичами та обраним ними королем.
Він складається з преамбули та 16 статей, які значно відрізняються за
обсягом, змістом і значенням. Вони чітко відображають політичні погляди та
інтереси не лише емігрантів-мазепинців, а й багатьох однодумців тогочасної
України. Цей конституційний законопроект не був звичайною теоретичною
розробкою чи спробою втілити бажане в реальність ідеалістами, не
пов’язаними з українськими реаліями того часу. Адже під час розробки
конституції вже активно готувалася нова військова операція проти
російського царя. Тож вона фактично оголосила про те, які дійсно
кардинальні зміни відбудуться в еміраті після переможної війни проти Росії.
8
 Конституція починається преамбулою, в якій коротко викладається
історія українського народу — «бойового, давнього козацького народу»,
обґрунтовується утворення Української козацької держави та вихід її зі
складу Речі Посполитої. Але згода Б. Хмельницького на зверхність Москви
призвела до спроб останньої знищити традиційні права і вольності козаків.
Тому І. Мазепа намагався виправити лихо, розриваючи стосунки з Москвою
й уклавши союз зі шведами. Для завершення своєї справи військо Запорізьке
обрало своїм полководцем Пилипа Орлика. Наприкінці преамбули
наголошується, що Конституції 1710 р. мають дотримуватись як
новообраний «вільний» гетьман, так і його наступники на гетьманській
посаді [16, С. 179–182].
1.2. Зміст і значення положень конституції Пилипа орлика
Окремі дослідники Бендерської конституції відзначили, що її статті,
здається, були зібрані без будь-якого логічного змісту чи розташування.
Проте, за словами О. Субтельного, детальне вивчення цього документу
показує, що його 16 пунктів дуже чітко розподілені на чотири логічно
змістовні розділи [13, с.13].
I. Загальноукраїнські завдання
Наголошення на православній вірі, над якою Б. Хмельницький
отримав заступництво з Москви, має бути основною релігією країни. Ніякі
інші віросповідання, особливо юдаїзм, заборонені. Конкретна пропозиція
підкреслювала прагнення українців розірвати стосунки з Москвою: щоб
усунути вплив Москви й підвищити престиж Київського митрополита,
необхідно відновити верховенство Константинопольського патріархату,
оскільки «переможний козацький народ у апостольська Столиця
Константинополь була просвітлена» [11, С. 27]. Як ми бачили,
підпорядкування київського митрополита великому московському патріарху
у 1680 р. дуже болісно сприйняло українців, головним чином духовенство, з
яким П. Орлик мав давні добрі стосунки.

9
 Друга стаття підтверджувала утворення кордону та забезпечувала
територіальну цілісність Української козацької держави, яка мала об’єднати
Правобережжя, Лівобережжя та
Запоріжжя «Як кожна держава складається і тримається з безлічі
непорушних кордонів, так і мати наша Малоросія буде в межах своїх,
підтверджених договором Речі Посполитої і Московщини» [11, с.12]. За
прикладом Б. Хмельницького кордоном з поляками було оголошено річку
Случ. Проте про чіткий кордон із Московщиною не йшлося, оскільки це
питання залишається значною мірою проблемним через Слоборанщину, яка
переважно населена українцями, але перебуває під владою Росії. в мистецтві.
3 Воєначальник був уповноважений укласти союз із Кримським ханством,
«оскільки закон тісного зношення тісно прив’язував долю козаків до
Кримської держави» [16, с. 185]. Творцям конституції може бути важко
знайти надійних союзників за кордоном проти Москви. Таким чином, вони
змушені були забути про трагічні наслідки для України всіх попередніх
українсько-кримсько-татарських союзів, починаючи з Б. Хмельницького і
закінчуючи його послідовниками. На жаль, реальної користі від цієї унії П.
Орлик не отримав і, як і всі його попередники, у вирішальний момент
боротьби за відродження української державності вкотре був підступно
вбитий зрадженими кримськими татарами.
два. Проблема запорізького козацтва
Зважаючи на те, що запорожці становили більшість українських
переселенців Бендер, їхні інтереси були широко закріплені в конституції
1710 року. Особливо в ст.4 деталізується їхня головна проблема – російська
військова присутність у пониззі Дніпра, де росіяни збудували багато
укріплень для захисту від постійних нападів татар. Ці військові укріплення
дозволяли росіянам постійно втручатися у внутрішні справи запоріжців.
Тому вони вимагали: якщо в майбутній військовій операції «військо
Запорізьке не очистить себе і ті землі Дніпрові від насильства московського»,
то в разі переможної мирної угоди з царем командування магістрату повинно
10
було переконати короля Швеції вивести російські війська з цих земель [11, С.
11] в мистецтві. 5 травня місто Трахтемириф, яке здавна служило шпиталем і
реабілітаційним центром для хворих і старих козаків, просили передати під
контроль пані Скіхо. Сповнені рішучості зберегти пониззя Дніпра у своїх
руках, запоріжці також шукали запевнень у деяких важливих містах і
старостах у всьому регіоні, щоб допомогти їм запобігти зовнішньому
втручанню у їхні внутрішні справи [16, С. 16]. На думку Д. Яворницького, в
конституції 1710 р. запоріжці чітко обумовили всі вимоги, які вони висували
до всіх воєначальників у різний час, починаючи від І. Виговського, і до всіх
царів, починаючи від царя Олексія Михайловича [18, С. 347]. На думку О.
Субтельного, ці вимоги давали Січові широку автономію, яку не визнавали
інші воєначальники – попередник П. Орлика, який постійно виступав проти
автономного статусу Запорізької Січі [13, с. 63].
ІІІ. Організація Національної Командири
Основна частина конституції П. Орлика починається цілком
риторичним запитанням: Якщо в самодержавних країнах часто збираються
наради, і навіть диктатори часто прислухаються до порад своїх міністрів, то
чому вільні люди, як козаки, обирають старшин? Хіба вони не обговорювали
з козацьким проводом проблеми, які принесли полководці? Більше того, ця
демократична традиція донедавна навіть не виникла. Як зазначали творці
конституції, це питання постає лише тоді, коли отамани перебувають під
владою самодержавного правителя, і саме завдяки їм це право також
свавільно легалізовано в Україні: «Так хочу, так і наказую!» Авторами цих
статей є представники Генштабу, які вже давно обурені тим, що командири
заважали їм приймати важливі рішення в Україні. Після смерті І. Мазепи
головна старшина отримала реальний шанс відновити втрачений політичний
вплив. Щоб тримати майбутнього командира під контролем, вона хоче
запровадити метод консультування серед командирів. Зокрема, Конституція
вимагає від командира постійних консультацій з старшиною і полковником з
усіх важливих питань, особливо тих, що стосуються міждержавних відносин.
11
Крім того, кожен полк повинен «обрати генерального радника з розумних і
заслужених». Передбачається, що вони братимуть участь у 3-річних
консультативних нарадах під командуванням [16, с.16]. У політичному
розумінні ст. 6 була найважливішою в Конституції, оскільки дозволяла
старшині контролювати діяльність гетьманів, так само як польська шляхта
контролювала діяльність своїх виборних королів.Очевидно, певна логіка в
такій позиції є, оскільки в І. Мазепи Після його смерті козацька старшина не
побоялася виступити проти його авторитарного методу управління,
керуючись подібними мотивами, які нещодавно критикував сам полководець
за жорстокий деспотизм царя Петра Андрія, запроваджений у Московському
князівстві.
Слід зазначити, що при введенні
Відповідно до Конституції права і повноваження старшини є
необмеженими. Вона також вимагала заборонити начальникам карати тих,
хто ображає їхню честь і гідність. За пропозицією старшини справи
розглядалися звичайними судами [16, арк.16]. 188].
У всіх важливих випадках прагнення старшини чітко розмежувати
державний і приватний сектори було послідовним. При цьому командувач
повинен залучати до цих справ відповідних посадових осіб армії, а не своїх
особистих слуг (ст. 8). Після запеклої суперечки щодо скарбів Ма Цзепіна
старшина, зокрема, наполягав на розподілі прибутків армії та командувача.
Для цього в ст. У розділі 9 Конституції пропонується запровадити посаду
генерального заступника скарбника, куди можуть бути обрані лише
«важливі, почесні, багаті, порядні люди» [11, с.32]. Відтепер командир
позбавлений державних коштів, він може жити лише за рахунок власного
майна, яке виділено спеціально для його потреб. Старшина мала отримувати
прибутки з Гадяцького полку, Шепаківської сотні, військовозобов’язаних
Почепівського та Оболонського «маєтків». Крім того, кожен полк повинен
обрати двох заступників підскарбія з однаковими повноваженнями.
Конкретні положення, таким чином, чітко обмежували повноваження
12
комендантів і суттєво посилювали повноваження старшини як у
політичному, так і в економічному сенсі старшини. Як слушно зазначали з
цього приводу В. Смолій та В. Степанков, конституція П. Орлика виступала
проти встановлення в Україні монархічної форми правління у формі
спадкової старшини та передбачала створення олігархічної республіки [12].
ⅠⅤ. Заходи боротьби з соціально-економічними правопорушеннями
Остання частина конституції була присвячена усуненню зловживань
влади з боку козацької верхівки Гетьманщини. Дивно, але незважаючи на
величезний вплив шейха в Бендлі, вміщені в ньому статті безпосередньо
зачіпали інтереси козацької верхівки. Ймовірно, що ці пункти, насичені
популістськими гаслами, були вписані в конституцію лише для піару та
залучення простих людей на свій бік. Інтереси низів можуть відстоювати
запоріжці, більшість з яких походить з цієї категорії в Україні. Однак це не
пояснює, чому у згаданій статті порушується питання про кричущу корупцію
серед чиновників і плачевну ситуацію в українських містах. Цілком
ймовірно, що ці статті відображають бажання автора виправити найяскравіші
й найболючіші недоліки емірату, навіть за рахунок своїх власних. Остання
частина конституції П. Орлика була, мабуть, специфічною відповіддю її
творців на відверто антимасову соціальну політику І. Мазепи, яка, як відомо,
стала однією з головних причин поразки його анти -уряд – боротьба за
визволення рос. На нашу думку, цілком слушною в цьому сенсі є оцінка
конституції П. Орлика українським істориком О. Оглоблиним, назвавши її
«другою поразкою гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи» [9, с 12].
38].
Повертаючись до останнього розділу Конституції, зазначимо ст. 10
Застерігає старшину не використовувати своє становище для шантажу
козаків, селян і ремісників. Він забороняв практику купівлі керівних посад,
оскільки «більшість форм гноблення та здирства бідних походить від підкупу
влади». Щоб припинити цю корупцію, старшини взялися ретельно стежити
за всіма посадами, починаючи з полковників, які обиралися [11, С. 11].
13
 У мистецтві виражена особлива турбота про низи українського
населення. ст. 11, 12 і 14. Відповідно до них сім’ї, вдови та сироти козаків,
які брали участь у військових діях, звільнялися від сплати податків та інших
повинностей. Ці положення обмежували обтяжливу повинність селян
забезпечувати підвозом військового аташе, передбачали вжиття необхідних
заходів для полегшення податкового тягаря з найбідніших селян. Ця стаття
особливо вражає з огляду на те, що в Україні, як і в усій Східній Європі,
відносини між місцевою шляхтою та містами були надзвичайно
напруженими. 13, де йдеться про жахливе зубожіння міст і пропонується,
щоб «столиця, Київ та інші українські міста» й надалі зберігали права і
привілеї, закріплені магдебурзьким правом. У двох останніх статтях
конституції були визначені конкретні заходи щодо полегшення долі бідних
верств населення України. в мистецтві. Стаття 15 спеціально визначає, щоб
були скасовані податки для селян, які власними коштами утримують
старшинську сотню і сердюцький полк, а остання стаття зобов’язує старшину
пильно наглядати, щоб ринковий комісар не обкладав такими податками
ярмаркових торговців, «бо це бідним не можна вільно з’являтися на
ярмарках» [11, с. 35].
До основного тексту Конституції було додано присягу новообраного
гетьмана, який зобов’язувався дотримуватися та виконувати положення
угоди «в усіх розділах, місцях, поняттях і пунктах», бути відданим
«Батьківщині нашій і дбати про неї». Його громадське благо і соборний
характер» [16, с. 193].
Як ми бачили, більшість статей конституції П. Орлика спрямовані на
вияв абсолютизму в еміраті та встановлення демократичної республіканської
форми правління, яка базувалася б на визнанні непорушності трьох елементів
а. держава.Суспільство, наприклад законодавча влада (вибрана загальна рада,
яка збирається тричі на рік), виконавча влада (командувач, дії якого обмежені
законом), старшина та єдність і взаємність представників, обраних полками) і
судова влада (загальні суди), відповідальна та контрольована. Ми віримо, що
14
на таких принципах будувалася українська держава. Водночас Конституція
сповіщала про значне розширення прав тогочасного українського населення
всіх категорій: козацької старшини, рядового козацтва, запорожців, міщан,
селян і найбіднішого посполитого населення. Як відомо, після смерті Б.
Хмельницького ці права постійно порушувалися або взагалі ігнорувалися в
період його наступників, особливо під проводом І. Мазепи.
Аналізуючи основні положення першого національного
конституційного акту, П. Хрушевський зазначив: «Хоч ці постанови не були
виконані, тому що цим людям так і не вдалося взяти Україну в свої руки,
вони служили вираженням поглядів і прагнень цих людей, які пов’язали свою
долю зі визволенням України.У цих постановах є багато нового, що могло б
стати важливим кроком вперед».На його думку, конституція Пилипа Орлика
орієнтована переважно на полководців «Влада деспотів» 1980-х років. , яка
легітимізувала свої «Власні права: так я хочу, так я наказую» та сповіщала
про чудові початки суто парламентської системи» [3, с.383–384].
Один із перших дослідників конституції 1810 р., видатний український
історик права М. Василенко назвав цей документ «своєрідно українською
конституцією, яка засвідчує політичну та інтелектуальну орієнтацію
тогочасних українських переселенців». Складання Орлика Ідея основу угоди
поділяли не тільки переселенці, але й найбільш свідома частина старшини,
яка не наполягала на Мазепі». За його словами, це конкретна і відкрита
конституційна відповідь, відкрите несхвалення і викриття їхньої політики
командування. Угода має запрацювати в Україні як правовий акт після
повернення мігрантів в Україну. Тому його можна розглядати як
конституційний акт, що обґрунтовує новий державний устрій [2, с. 153–171].
Український історик О. Оглоблін в оцінці конституції П. Орлика
наголошував на тому, що вона була колективним вираженням української
політичної думки і що три українські політичні сили в 1709-1710 рр. – шейхи,
шейхи та запоріжці – результат обговорення. Згідно з ним, Конституція

15
проголошувала парламентську вождівську монархію з виборними членами
штатів [15, с. 436–437].
На відміну від нього, сучасний український юрист О. Кресін твердо
вважає Конституцію П. Орлика 1710 р. першим українським конституційним
проектом. Він встановлює форму правління, яку можна визначити як
парламентсько-президентську республіку. Вперше в історії України було
створено правову основу представницької влади та парламентської системи.
Договір розподіляв між органами влади Запорізького війська повноваження,
які до того часу належали цареві, і створював правові передумови для
подолання переривчастості українського політико-правового процесу [7, с.7].
Висновок до розділу 1
Так, Конституція Пилипа Орлика 1710 р. санкціонувала управління
демократичною державою, «вільним волевиявленням і голосуванням,
рівними, постійними і непорушними формами влади і покори».
Його схвалили. Ця форма правління характеризується специфічним
розподілом влади між різними гілками влади, а також наявністю системи
стримувань і противаг.

16
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА
ОРЛИКА
2.1. Правовий аналіз конституції пилипа орлика 1710 року
Серед пам’яток ранньомодерної української політико-правової думки є
одна, яка вже понад століття привертає увагу найрізноманітнішої верстви
представників суспільства [1]. Мова йде про національну конституцію, вона
називається «Запорізька конвенція і Конституція прав і вольностей війська».
5 квітня 1710 р. на генеральній козацькій раді під Бендою під проводом
кошового отамана К. Гордієнка відбулися вибори старшини війська
Запорізького. На зборах «всі в повній одностайності разом із старшинами і
урядниками з війська Запорізького на Січі, за давнім звичаєм і за давнім
правом, вільним голосуванням вибрали достойного старшиною пана Пилипа
Орлика. Тоді ж було проголошено й затверджено «Договір законів і
вольностей і Конституцію Війська Запорозького», згодом відому як
Конституція Пилипа Орлика. 10 квітня козацька конституція була завірена
королем Швеції Карлом XII як «покровитель і покровитель» України[5].
У Конституції є своя мова: вона передбачає
Він зафіксований як договір між старшиною та козацькою старшиною
та запоріжжям, що притаманно західній традиції та підтверджує її
демократичний характер [6]. В конституції сказано: «Ми, старшина і
кошовий війська Запорозького. За присягою своєю, але цього дотримуються
й наступні старшини війська Запорозького. Цим документом істотно
підтверджується український державний устрій[2]. преамбули та 16 статей,
Конституція закладає основні принципи створення автономної держави.Вона
має демократичне спрямування та втілює республіканські ідеї.Текст
Конституції надруковано латинською та російською мовами.Хоча
оригінальна латинська версія сама пам’ятка та Невирішеним залишається
питання про наявність відповідних документальних свідчень в архівах і
бібліотеках багатьох європейських країн [1, c.7].
У Преамбулі до Конституції коротко викладено історію Конституції
17
 Російський народ і військо Запорізьке. Творці цієї конституції малюють
політичну вигадку, згідно з якою
Засновниками Київської держави стали «козаки давні та хоробрі,
раніше Хозари», а раніше князя Володимира Святославовича християнство
прийняв хан «хозари-козаки». Так утверджувалася історична вищість
Української держави, в якій була характерна першість козацтва. Цей вислів
став «основою самостійної думки русько-малоросійсько-українського народу
і його природного права на свою країну» [7, с. 9].
По-перше, конституція висвітлює загальний момент. Зокрема, перший
параграф розкриває «східну православну віру» як державну релігію та
відновлення незалежного статусу Української Церкви відносно
Константинопольського Патріарха. У майбутньому буде відображена
ситуація національного суверенітету. Кордони Української держави були
встановлені умовами Зборівського мирного договору з Річчю Посполитою
1649 року, який був засвідчений за часів Богдана Хмельницького.
Командувач має гарантувати непорушність і непорушність кордонів,
захистити територіальну цілісність країни та домогтися «справедливого
відшкодування всіх збитків, завданих збройними силами Україні».
В окремих частинах (IV, V) йдеться про захист інтересів війська
Запорізького. Так, наприклад, визнається, що війську Запорізькому
надавалися в користування «город Терек Теміров і всі прилеглі до нього
землі і роздоріжжя тут же, через Дніпро», Переволочну, річку Ворсклу і
Млиновий полк, і Кодацьку фортецю з усіма прилеглими територіями, а
також необхідність знищення Московської фортеці та фортеці, побудованої
на Запоріжжі.
Але головне місце займає шостий параграф конституції, в якому
викладено принципи організації діяльності органів державної влади. Пилип
Орлик створив державний адміністративний устрій, заснований на
конституційному розподілі влади між державними органами влади та
паралельному поєднанні всіх гілок влади в єдину державну систему [8].
18
 Найвищий статус у цьому механізмі має колегіальна колегія. Якщо
Суверенна держава, як зазначено в Конституції, дотримується гідного
похвали та сприятливого порядку для громадської рівноваги, «тобто приватні
та громадські ради повинні бути скликані як під час війни, так і під час миру,
враховуючи загальні інтересах вітчизни, незалежні правителі повинні. Перед
ними немає колективного рішення відмовитися від надання своїх думок
урядовцям і радникам, тож чому вільна нація не повинна дотримуватися
такого ж прекрасного порядку?» Через це Конституція визначає, що
найважливіші питання життя держави і суспільства має вирішувати
Генеральна рада, і неодноразово підкреслює її законодавчу функцію.
встановлені для цієї мети
«Три генеральні ради, що щорічно збираються в геттльманському
домі».Перший збирався на Різдвяні свята, другий — на Великодні свята, а
третій — для Пречистої Діви Марії, що збиралася на заступництво, тобто
взимку, навесні й осінь [9, С. 3]. 198]. У Генеральній раді взяли участь
представники різних рівнів. Відповідно до наказів і законних зобов’язань
старшини, «не тільки полковник і його старшини і сотники, не тільки
генеральні радники з усіх полків, але й посли з низових запорозьких полків
збиратимуться в ці комісії для слухання і обговорення позитивної участі». ".
Коли командир виносить питання на розгляд комісії, в обговоренні
зобов'язані брати участь «всі без винятку». Ніхто не має права ухилятися від
виконання своїх обов'язків.
Рішення Генеральної ради мають вищу юридичну силу і в окремих
випадках є обов'язковими до виконання. Зокрема, у пункті XII зазначено, що
може бути ухвалене лише «рішення високого рівня, прийняте Генеральною
радою в присутності командувача».
«Урочисті та недоторканні»: мають право здійснювати відповідно до
закону, хто не має права здійснювати права управління публічною власністю
та які суб’єкти які обов’язки виконують. Крім того, рішення старшини
розглянути різні тягарі, що їх несли прості козаки на наших українських
19
землях, «буде розглянуто і постановлено детальніше на Генеральній раді»
(XIV), а про податки і станції «на Генеральній раді буде обговорити і
прийняти резолюцію» (XV).
Виконавча влада повністю знаходиться в руках Командора,
повноваження якого дуже різноманітні.
По-перше, командири повинні «розглядати, керувати та вирішувати
проблеми, які необхідно вирішувати, пильно ставлячись до потреб
батьківщини». Козаків і рядових урядовців обирали лише з дозволу
старшини, а після виборів «з уповноваження старшини» (X). Воєначальники
мали дбати про накладення «громадських підводних місій» (XIV), про те,
щоб простий народ «не був обтяжений, утиснутий і непомірно вимогливий»,
про заборону знущань над простими козаками, цивільними особами,
ремісниками (X) тощо. Хоча командир повинен виконувати все це під
пильним наглядом, але у важливих справах він повинен погоджувати свої
рішення зі старшиною. Враховуючи негативний досвід правління
попереднього коменданта, Конституція детально визначає норми діяльності
командувача та визначає обсяг його повноважень, щоб уникнути можливості
незаконного заволодіння державною владою. Зокрема, у проміжках між
засіданнями Генеральної ради, якщо необхідно вирішити, змінити або
реалізувати певні термінові питання, командувачу «надаються певні
повноваження і свобода впливу для вирішення таких питань за порадою
Генеральної ради. Голова." Конституція характеризується застосуванням
цього принципу обмеження та контролю в багатьох випадках. Як сказано в
конституції, Військо Запорозьке назавжди залишиться законом, «щоб у
нашій Вітчизні перша справа належала генеральній старшині, як з огляду на
її високу службу, так і з огляду на її постійне перебування при старшині».
Таким чином, органом, який керує діями командувача, є Вища рада, до
складу якої входять генерал, цивільний полковник, чиї обов’язки подібні до
обов’язків цивільного радника, і кілька видатних ветеранів, видатних діячів,
обраних полками за згодою командира. . «Цей генерал-голова, полковник і
20
генеральний радник будуть консультувати нинішнього Головнокомандувача,
Його Королівську Величність, і його наступника щодо цілісності Вітчизни,
загального добробуту та всіх державних справ. Ніякий початок не може
відбутися без за їхнім попереднім рішенням і на розсуд Головнокомандувача
вирішувати або виконувати будь-що (VI).
Якщо «протилежне» зустрічається в Гетьман
правосуддя і відхилення від закону або ущемлення свободи і небезпеки
для вітчизни», то старшини, полковники і радники можуть повним голосом
висловити свій осуд приватно або публічно проти «Його Величності
Мудрого Величності» і вимагати, щоб порушення законів батьківщини і
свободи поведінки, але без наклепу і без заподіяння найменшої шкоди
високій честі Командора».
Конституція приділяє особливу увагу управлінню фінансами. Як
свідчить досвід Війська Запорозького, треба було обрати за громадською
згодою генерального підскарбія, який би керував скарбницею, розпоряджався
заводами та всіма прибутками, і не для себе, а для генерального. вимагав,
«беручи до уваги думку Гейтмана», яку сам Гейтман не мав права жодним
чином обернути на свою користь, «обмежуючись часткою прибутку, що
належить скіпетру та особі Гейтмана» (IX). При цьому в кожному полку
необхідно було обрати двох присяжних підскарбій, затверджених спільною
постановою двох станів: козаків і посполитих.
Крім того, однією з гілок влади, передбачених конституцією, є судова.
Якщо старшина, полковник, генеральний радник, шляхетний козак чи інша
старшина чи рядовий козак вчинить злочин, що загрожує честі старшини,
такі злочинці не караються індивідуально старшиною «ініціативністю і
мстивістю», але це Такі порушення повинні бути розглядається звичайними
судами, які винесуть рішення, що «кожний повинен підкорятися закону»
(VII).
Конституція Пилипа Орлика уповноважує державне управління «як
рівну, постійну і непорушну форму влади і покори, визначену вільним
21
волевиявленням і голосуванням». Ця форма правління характеризується
специфічним розподілом повноважень між різними гілками влади та
наявністю системи стримувань і противаг. Тому рішення Генеральної ради є
обов'язковими для командування. Хоча комендант має законодавчу
ініціативу, оскільки може надавати «справи на розгляд громадських
комітетів» (VI). Стриманість проявляється і у стосунках між командиром і
старшими. Командор не може нічого робити без попереднього рішення та
схвалення Ради старійшин. Крім того, повноваження командувача обмежені
повноваженнями генерального скарбника, хоча скарбник обирається «на
власний розсуд командувача» і враховує його думку у своїй діяльності (IX).
Повноваження Командора також обмежуються незалежною судовою владою
(VII). Тому завдяки взаємній стриманості та взаємному контролю різні
державні відомства сформували єдиний національний механізм [8].
2.2. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних
норм конституційного права
Конституція Пилипа Орлика характеризується демократичними
принципами. Пункти цього документа неодноразово розмежовували
обов’язок «вільних виборів» і «вільного волевиявлення», запроваджуючи
право голосу для посадових осіб[10]. Відповідно до статуту обираються
командант, генеральна рада, головна старшина, полковий радник, полковник,
урядовці, головний скарбник і два присяжних скарбника (IX) кожного полку.
Водночас полковникам заборонялося призначати сотників та інших
посадових осіб «без вільного голосування повіту» (X).
Важливою рисою конституції є турбота про захист «простих людей»,
тобто незахищених груп населення, що надає документу гуманістичного
спрямування [9, с. 198]. Конституція визначає права й обов’язки всіх верств
суспільства в Україні, захищає інтереси рядового козацтва, громадян і
цивільних, тобто хліборобів [11]. Воно покладало на гетьмана завдання
захистити козаків і «нещасний простий народ» від шантажу незаконних
податків (XV), ринкових комісарів, митників (XVI) тощо. Він повинен
22
«великодушно керувати і покращувати всі права країни щодо надійного
дотримання непорушних громадських свобод» (XVI). Конституція Пилипа
Орлика своєю демократичною спрямованістю та значенням випереджала
тогочасну європейську громадську думку. Це втілення справжньої моделі
суверенної, незалежної держави, породженої природним правом на свободу
та самовизначення [10]. Конституція була відправною точкою для
української політичної думки XVIII ст. У ньому неймовірним чином
переплелися інтереси старшини як глави держави, старшини як основної
соціальної верстви населення та інтереси козацтва як могутньої військової
сили країни. Хоча, на жаль, через несприятливі політичні події того часу він
не був повною мірою впроваджений у суспільне життя [4, С. 130], проте
Конституційний договір став унікальним історичним документом, який
створив ядро демократичної системи емірату, заснованої на Козацькі
принципи.
Аналізуючи текст Конституції 1710 року, можна зробити висновок, що
Україна, яка два століття стояла на межі Сходу і Заходу, вистояла як
демократична держава. Конституція відображає прогресивні переконання
українського суспільства, яке повільно рухається до становлення
державності, а також акцентує увагу на майбутніх суспільних відносинах у
державі, управління якими здійснюватиметься за договором «влада-народ».
Цей документ спричинив появу нових ідей майбутнього, намагання «підняти
українську справу на міжнародний рівень», що підтримав гетьман Пилип
Орлик [3]. При цьому єдиною метою Пилипа Орлика є здобути політичну
свободу для своєї землі та народу, бо, як писав він у своєму останньому
серпневому листі, усі його сили спрямовані на те, щоб «зберегти наші права і
права моєї країни» 30.1741. до Флері, канцлера Франції [9, С. 193].
Висновок до розділу 2
Конституція Пилипа Орлика набула статусу пам’ятки української
філософсько-правової думки, але її велич залишається невідомою масі та

23
маловідомою, оскільки текст Конституції П. Орлика досі знаходиться у
Швейцарії.
Але все ж слід зазначити, що тривалий час Конституція Пилипа Орлика
українськими культурними елітами вважалася не лише пам’яткою
української політико-правової думки, а й світової політико-правової та
філософської думки.

24
 РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА
У роботі розглядаються основні положення Конституції Пилипа
Орлика 1710 року. Розкрито також питання про значення конституції П.
Орлика, ознаки високорозвиненої суспільно-політичної та правової культури
України XVIII ст. 5 квітня 1710 р. Україна обрала нового полководця. Ним
став помічник Мазепи Пилипа Орлика. Того ж дня на Соборі Пилип Орлик
розробив, прийняв і проголосив Українську Конституцію з «повною назвою
закону Війська Запорозького і Ліберальної Конституції» старшини Війська
Запорізького і генеральної старшини, полковника, також іменованого
Військом Запорізьким, ухваленим громадським рішенням. обох партій, і
підтверджено на вільних виборах присягою Його Високості іменованим
Гетьманом року Божого 1710 5 квітня під Бендерами. "
В історико-правовій літературі Конституція Пилипа Орлика згадується
дуже опосередковано, тому розглянемо цей документ більш детально,
оскільки він є дуже важливим для українського народу та України. Вчені досі
сперечаються, чи була це перша Конституція України, Європи чи світу.
Проте безперечно, що Конституція 1710 р. була унікальним правовим
документом, ознакою високорозвиненої суспільно-політичної та правової
культури України XVIII ст. Сьогодні Конституція доступна як
староукраїнською, так і латинською мовами. Латинська копія зберігається у
Шведському національному архіві, українська – у Росії.
По-перше, Конституція Пилипа Орлика проголошує Українську
державу як республіку, більше того, ця конституція закладає основи поділу
влади, юридично закріплює виборчу систему, встановлює державний
суверенітет, визначає державні кордони, гарантує права людини, створює
правове суспільство. заснований на основі єдності та взаємодії трьох гілок
влади. Законодавчу владу представляє виборна Генеральна Рада, яка має
збиратися тричі на рік — на Різдво, Великдень і Покрову). Виконавчу владу
представляє вождь, дії якого будуть обмежені законом, що виключає
монархічну форму правління. Також відзначаються державні сектори, такі як
25
правосуддя, підзвітність і контроль. На той час конституція Пилипа Орлика
заклала невідомі в тогочасній Європі принципи й основи демократичного
суспільства.
Конституція 1710 р., як і літературний твір, ділиться на вступ і 16
розділів, на відміну від сучасних конституцій не ділиться на статті, але тим
не менш залишається унікальним зразком правової пам'ятки. У розробці
Конституції 1710 р. брав участь сам Пилип Орлик та його прибічники —
військові старшини Г. Герчик і А. Войнаровський.
У преамбулі Конституції розповідається про історію Війська
Запорозького Українського Народу та виражається прагнення українців до
створення власної держави. Крім того, в Конституції викладено коротку
історію відносин України з Москвою, починаючи з Переяславської угоди
1654 р. і закінчуючи повстанням під проводом полководця І Мазепи[1].
Автори Конституції вважали природним правом кожного народу
«звільнитися від гніту і прагнути відновити те, що відібрали в нас
несправедливі і торжествуючі влади: кожен знає, як з нами поводився
московський уряд». ... Військо Запорізьке вирішило обрати нового старшину
і уклало угоду з Його Преосвященством Пилипом Орликом у цей
надзвичайно сприятливий час для виконання цього завдання»[1].
Конституція Пилипа Орлика містить такі пункти:
- Передбачав підпорядкування Київської митрополії
Константинопольському апостольському престолу;
- Визначення державних кордонів;
- демонстрація необхідності жити в мирі з кримською державою;
– встановив необхідність захисту та підтримки Запорізького війська;
- Повноваження командира обмежені та контрольовані. Конфлікти між
полководцем і протиборчою стороною вирішувалися в суді (відверто кажучи,
на той час таке положення було прогресивним);
- Особисті службовці начальника відокремлені від підлеглих йому
державних службовців;
26
 – скарбниця перевищує власність і повноваження коменданта;
- Визначені обов'язки командира, захист народу від утисків і знущань,
боротьба з корупцією, призначення на посади не за хабарі, а тільки на основі
голосування;
- захист вдів і сиріт;
– Столицею визначено місто Київ. Підтверджено автономію міста [2].
Наприкінці документа комендант склав офіційну присягу,
підтверджуючи обов’язковість конституційних положень.
Висновок до розділу 3
Отже, ідеї, висловлені в Конституції 1710 р., стали втіленням
тисячолітнього політичного розвитку України, свідченням високої
самосвідомості нації, підтвердженням її високої політичної культури та
самобутності. Ця Конституція випередила свій час, була прийнята тоді, коли
французькі та англійські просвітителі тільки починали розвивати вже
закріплені в ній ідеї громадянства. Вона увібрала передову творчість і
наукові досягнення європейської політико-правової думки того часу і була
визнана першою демократичною конституцією у світі. Конституція Пилипа
Орлика вперше в Європі розробила модель справді вільної та незалежної
держави, яка ґрунтується на природному праві народів на свободу та
самовизначення, ґрунтується на невідомих досі демократичних засадах
суспільного життя.
На жаль, через певні історичні події конституція Пилипа Орлика так і
не відбулася. Україно, ми отримаємо задоволення, ризикуючи своїм життям,
щоб працювати на славу і велич нашої країни».

27
 ВИСНОВКИ
Робота на тему «Конституції Пилипа Орлика 1710-го року(державно-
правова характеристика) складається зі вступу, трьох розділів, 4 підпунктів,
висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних
джерел.
В історії української правової думки значними стали зусилля Пилипа
Орлика. Ця конституція пронизана духом демократії і визначає напрямок
прогресивного історичного парламенту для реформування та розвитку
країни. Конституція Пилипа Орлика не лише зображує державницьку
традицію, яка намагається законодавчо врегулювати український народ, а й
зображує зміни у владних відносинах. Хоча він так і не був реалізований, він
є найвидатнішою пам’яткою вітчизняної політичної історії. «Договір і
Конституція прав і вольностей Війська Запорізького» заслуговує на місце в
історії і, здається, актуальна для незалежної України й досі. Аналіз
документу свідчить про те, що норми цього нормативно-правового акту вже
містять елементи теорії природного права і, насамперед, що виконавча влада
держави функціонує у трьох самостійно функціонуючих сферах —
законодавчій — регулювання теорії поділу влади , виконавча та судова .
У Конституції Пилипа Орлика 1710 року втілено правове спрямування
багатьох явищ, а саме: суверенітет українського народу, поділ влади,
парламентаризм тощо. Тому претензія на історичний досвід цього документа
— це передусім звернення до національних ідей, які становлять правову
основу національних ідей політичного характеру, з’ясовуючи сутність
настроїв українського народу.
Підсумовуючи, зазначимо, що Конституція Пилипа Орлика 1710 р.,
незважаючи на те, що вона набула власного імені в історії країни, насправді
була не одноосібним твором українського отамана-вигнанця, а колективною
вимогою еміграції перших українських політичних представники: козаки
Частина старшини, представники запорізького та рядового козацтва, які були
позбавлені прав, привілеїв і вольностей за часів старшинства І. Мазепи й
28
усунені ним від участі в керівництві країною. Саме на основі цих вимог вони
намагалися повернути в Україну демократичні традиції, започатковані Б.
Хмельницьким. Важливо, що порівняно з іншими європейськими країнами,
де на той час панував абсолютизм, основні положення першого
конституційного акта України створювали міцну основу для
представницького правління та парламентарства та створювали широкі
можливості для запровадження республіканської форми правління в Україні.

29
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Пилипа Орлика 1710 р., її основні положення та значення для
зародження українського конституціоналізму: веб-сайт. URL:
https://pidru4niki.com/75289/pravo/konstitutsiya_pilipa_orlika_1710_
osnovni_polozhennya_znachennya_zarodzhennya_ukrayinskogo_konstitutsi
onalizmu
2. Конституція Пилипа Орлика 1710 року – перша конституція Української
держави: веб-сайт. URL: https://www.ea.org.ua/2020/11/17/ pylyp-orlyk/
3. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. Київ :
Либідь, 1993. 288 с.
4. Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 р. Великий українець
: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського. Київ : Веселка, 1992.
551 с.
5. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. Київ : Товариство
«Знання» України, 1991. 48 с.
6. Замлинський В. Пилип Орлик. Історія Украї- ни в особах: IX–XVIII ст. / В.
Замлинський (кер. авт. кол.) та ін. Київ : Україна, 1993. 396 с.
7. Енциклопедія історії України: у 10-и т. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 8. 520
с.
8. Кресін О. «Пакти й конституції законів і вольностей Запорозького
Війська <…>» 1710 р. Український історичний журнал. 2005.
9. № 2. С. 192–203.
10. Крип’якевич І. Історія України. Львів : Світ, 1992. 556 с.
11. Крупницький Б. Гетьман Пилипа Орлик (1672–1742). Його життя й доля.
Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1956.
12. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа і Москва. Київ : Рада, 1994. 173 с.
13. Слюсаренко А., Томенко М. Історія україн- ської конституції. Київ :
Товариство «Знання» Украї- ни, 1993. 192 с.
14. Смолій В., Степанков В. Українська державна ідея XVII–XVIII ст. : проблеми
формування, еволюції, реалізації. Київ : Альтернативи, 1997. 367 с.
30
15. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст.
Пер. з англ. В. Кулика. Київ : Либідь, 1994. 240 с.
16. Телешун С. Державний устрій Украї- ни: проблеми політики, теорії і
практики. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. 344 с.
17. Ульяновський В. Пилип Орлик. Володарі гетьманської булави. Київ : Варта,
1994. 560 с.
18. Хрестоматія з історії держави і пра- ва України : навчальний
посібник / упорядн. : А. Чайковський (кер.) та ін. Київ : Юрінком- Інтер,
2003. 656 с.
19. Шевчук В., Тараненко М. Історія української державності : Курс лекцій. Київ
: Либідь, 1999. 480 с.
20. Яворницький Д. Історія запорозьких коза- ків : у 3-х т. Київ : Наукова думка,
1990–1991. Т. 3. 1991. 557 с.

31