МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
Чернівецький фаховий коледж Київського університету інтелектуальної
власності та права НУ «ОЮА»

№__________
Від «_____»______________2022 р.
Курсова робота

з дисципліни_____________________________________________
__________________________________________________________
на тему: __________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________

Студента(ки)______курсу_____групи
ОКР «Фаховий молодший бакалавр»
з галузі знань 08 «Право»
Спеціальності 081 «Право»
П.І.Б._______________________________
____________________________________
Керівник___________________________

Чернівці 2023 рік

2
Національна шкала ____________________________________________
(цифрою, прописом) (відмінно, добре, задовільно,
незадовільно)
Кількість балів: _______________________________________________
(цифрою, прописом) ( сто - бальна шкала )

Оцінка: ECTS ______________________

( A, B, C, D, E, FX, F )

Члени комісії
________________ ___________________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)

________________ ___________________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)

________________ ___________________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)

3
 ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА

ОРЛИКА……………………………………………………………………………

1.1. Пояснення історичних обставин, які призвело до ухвалення

Конституції П. Орлика в 1710р.
…………………………………………..8
1.2. Передумови виникнення Конституції П. Орлика…………………….11
1.3. Аналіз ролі та внеску П. Орлика в укладення цього конституційного
акта для Українського козацтва та спільного діяння з козацьким
гетьманом Іваном
Мазепою……………………………………………..13

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ КОНСТИТУЦІЇ

П. ОРЛИКА……………………………………………………………………...
…….15

2.1. Структура Конституції П.

Орлика……………………………………….15

2.2. Вивчення основних принципів та цінностей, закладених у

Конституції, таких як принципи громадських свобод права на власність та
інші…………17

2.3. Головні положення Конституції П. Орлика…………………………..…

21

РОЗДІЛ 3. СПАДЩИНА КОНСТИТУЦІЇ П. ОРЛИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА

СУЧАСНІСТЬ……………………………………………………………………..25

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31

4
 ВСТУП
Актуальність теми дослідження: Пилип Орлик, створює документ,
який на перший погляд легітимізує його в очах всього світу як обраного
гетьмана, бо цей документ «Конституція Пилипа Орлика» він означав, що саме
вільними голосами було обрано гетьмана, безпрецидентно в ті часи без
затвердження царською або іншої влади, по суті українці повертаються в
юридичну площину незалежності. Цей документ є дуже цікавим з багатьох
причин і тут в першу чергу ми говоримо про преамбулу. Для нас важливо, що
саме преамбула, котра описує про те, що наша держава є незалежною, що вона
має глибоку історичну тяглість, що ця держава була підкорена московським
царством на той час, але вона прагне до відновлення своєї незалежності.
Безперечно, що і інші пункти, які є в Конституції, окрім розподілу влади на три
гілки, є дуже багато інших пунктів. Конституція 1710 року, описувала Україну
як повноцінну державу, частиною заходу. За оцінкою істориків, вона є однією
із перших Європейських Конституцій нового часу. Вона на жаль не набула
чинності в Україні, оскільки була написана в умовах еміграції. Та варто
зазначити, що «Конституція Пилипа Орлика», стала тим зразком для наступних
Конституцій: Швецької Конституції, Польської Конституції і Конституцій
США, де чітко продекларовувалися демократичні засади розвитку Української
Козацької держави. Пилип Орлик, коли прийшов до влади і коли прийняв
«Конституцію 1710 року» він відразу згортував довкола себе простих та
звичайних козаків і старшину, і запорожців. Конституція Орлика визначала
зовсім новий політичний уклад України, вона ділила владу на: виконавчу,
законодавчу та судову. Вона відокремлювала Україну від Росії, ця Конституція
виривала український патріархат Київських із Московських лебет, визначала
кордони держави часів Богдана Хмельницького. Найважливіше про, що
свідчила ця пам’ятка є національна свідомість громадян.

Рівень дослідження: Ступінь розробленості проблематики постаті

Пилипа Орлика, його Конституції та проблемам українського

5
конституціоналізму присвячені наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних
учених (польських, шведських), зокрема М. Грушевського, В. Антоновича, І.
Борщака, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, М. Костомарова, М. Максимовича,
М. Маркевича, Б. Крупницького, B. Кульчицького, М. Костицького, В.
Кравченка, В. Ключевського, C. Соловйова, Ф. Сербан, С. Стецюка, В.
Сокуренка, А. Слюсаренка, Б. Тищика, М. Томенка, та ін. У зв’язку зі
«закритістю» козацької теми в радянський час ця проблема ще недостатньо
досліджена. Однак через те, що в радянський час існували певні обмеження на
всебічне висвітлення козацької тематики, тому лише з 90-х років ХХ ст. до неї
стало звертатись усе більше вітчизняних учених, зокрема правознавців.

Мета роботи: розгляд Конституції Пилипа Орлика та визначенні її ролі

для розвитку суспільно-політичної думки української держави.

Метою продиктовані завдання роботи:

• дослідити історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика;

• проаналізувати загальну характеристику та зміст Конституції Пилипа

Орлика;

• визначити значення Конституції Пилипа Орлика в історичному житті

України.

Об'єкт дослідження: Конституція Пилипа Орлика.

Предмет дослідження: визначення ролі Конституції Пилипа Орлика в

розвитку суспільно - політичної думки України.

Метод дослідження: головні положення й висновки Конституції Пилипа

Орлика, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про конституцію
держави та конституційну державу, виникнення та розвитку політико-правових
ідей конституційного характеру в Україні аналізуються на основі єдності
логічного та історичного принципів, дослідження явищ у конкретних
історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного, від

6
абстрактного до конкретного із застосуванням методів системно-структурного
й порівняльно- правового аналізу державно-правових явищ, а також історико-
правового та логіко-правового методів.

7
 РОЗДІЛ 1
Історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика

1.1. Пояснення історичних обставин, які призвели до ухвалення

Конституціїї П. Орлика в 1710 році

Ядром, основною частиною українських земель у складі Росії була

Лівобережна Україна. Українці називали її Гетьманщиною по державній
організації, котра існувала тут, а також «Військом Запорізьким». У ХVІІІ ст.
російський уряд встановив для Гетьманщині офіційну назву «Малоросія» [1,
с.216].

У ХѴІІІ ст., незважаючи на тиск з боку Росії деякі гетьмани як,

наприклад, І. Мазепа намагалися досягти спадковості гетьманської посади.
Цим прагненням рішуче запобігала не тільки царська влада, а й старшина.
Проте, коли Кирило Розумовський забажав закріпити гетьманство за своїм
родом, старшина його підтримала. Вона сподівалася, що встановлення
спадкового гетьманства допоможе зберегти Українську державу, захистити її
від зазіхань царату [1, с. 217] .

Мазепа разом із старшиною планували створити незалежне «особливе

князівство». Ще у 1706 році між Україною і Швецією було укладено угоду, за
якою Україна мала стати незалежним князівством, а Мазепа Після його смерті
мав бути обраний гетьманом або царем. Швеція зобов’язувалася захищати
Україну. Про шведсько-українську угоду знало невелике коло наближених до
Мазепи осіб. І коли Карл XII з’явився з військом в Україну, то не тільки
селяни, але й старшини не знали, що шведи прийшли не як вороги. На той час з
10 українських полків лише три було в Україні. Розташувавшись на зимівлю,
шведи вимагали продуктів харчування та фуражу, що викликало опір у
населення [2. с. 78].

Іван Мазепа від самого початку поставив перед собою завдання

створення самостійної України, повне відокремлення від Москви. На жаль, як
прихильник теорії Макіавеллі, він не врахував того, що в Україні зовсім інші
8
умови, ніж у Флорентійській республіці. Намагаючись створити сильну керівну
групу зі старшин, він, як і всякий аристократ, нехтував силою народних мас,
які у вирішальну хвилину не підтримали його. У цій складній соціально-
політичній ситуації й починає свою діяльність Пилип Орлик, домагаючись
затвердження програми не тільки побудови держави, а й утвердження самої
суті державності. Це була одна із спроб юридично мін закріпити владу
генеральної старшини, яка намагалася стати провідником інтересів усієї
України. При цьому вона протидіяла якому б то не було посиленню
самодержавної влади і ставила як основне завдання охоронне. Охорона
християнської цивілізації знайшла своє вираження у спеціальному пункті, що
обмежував права «чужовірців». Поряд з цим, як не Менш важливе,
оголошувалося завдання охорони «вольності златої», тобто утвердження
цінності кожного людського життя [3, с. 10].

Великим успіхом І. Мазепи був перехід на його бік 8 000 запорізьких

козаків. Але навесні 1709 році російське військо зруйнувало Запорізьку Січ, що
сприяло подальшому відходу від Мазепи і шведів українського населення. У
битві під Полтавою в червні 1709 році шведсько-українські війська зазнали
поразки. Карл ХІІ і Мазепа втекли до Бендер. Там незабаром і помер Мазепа [2,
с.78].

Після смерті Мазепи запорізькі козаки, що втекли разом із ним після

Полтавського бою, на своїй раді в Бендерах (1710 р.) обрали гетьманом Пилипа
Орлика, який став першим гетьманом України в еміграції. Він присвятив усе
своє життя боротьбі за вільну Україну. Одночасно з обранням гетьмана було
схвалено конституцію, що мала назву «Конституція прав і свобод Запорізького
Війська». У літературі її називають Конституцією Орлика. Основним її
пунктом є проголошення незалежності України, наголошувалося, що в Україні
повинна бути тільки православна церква, яка має залежати не від московського
патріархату, а від константинопольського. Конституція передбачала створення
вищого законодавчого органу - Генеральної Ради, який мав би скликатися

9
тричі на рік. Він мав складатися з Генеральної старшини, представників від
Запоріжжя та по одному представникові від кожного полку [2, с. 78-79].

Хоча положення цього документа не було реалізовано, він свідчив про

високий рівень розвитку української політичної думки і в подальшому
висвітлював шляхи боротьби українців за своє національне визволення.

Влада гетьмана не поширювалася на Запорізьку Січ і Слобідську

Україну, бо вони безпосередньо підлягали органам Російської держави.
Царський уряд робив усе, щоб перешкодити створенню цілісної території
України. Але у повсякденному житті між Гетьманщиною, Слобідською
Україною та Запорізькою Січчю існували зв’язки економічні, політичні та
культурні, які зміцнювали свідомість українців у тому, що вони є
представниками єдиної національної території [4, с. 30].

Перемога Петра I під Полтавою поклала початок успішній

експансивній зовнішній політиці Росії. Від Петра I Росія стала йменуватися
імперією. Україна ж протягом ХѴІІІ ст. поступово втрачає політичну
автономію. Ліквідація державності України була завершена на початку 80-х
років ХѴІІІ ст. [2, с. 78]

10
 1.2. Передумови виникнення Конституції П. Орлика
Після смерті Мазепи запорізькі козаки, що втекли разом із ним після
Полтавського бою, на своїй раді в Бендерах (1710 р.) обрали гетьманом Пилипа
Орлика, який став першим гетьманом України в еміграції. Він присвятив усе
своє життя боротьбі за вільну Україну. Власні погляди на устрій самостійної
Української держави він виклав у конституції прав і вільностей Запорізького
війська (1710 р.), яку було затверджено у день обрання Орлика на гетьманство.
Цей нормативний акт виходив з визнання природних прав народу чинити опір
гнобленню. Конституція, була не емігрантським, а всеукраїнським політичним
актом і збереглася у повному латинському і в неповному українському
варіантах. Принагідно зауважу, що XVII сторіччя було періодом схвалювання
конституцій: у 1787 - конституції США, 1791 - конституції Франції та Польщі.
Українська була створена найраніше - 5 квітня 1710 року, тобто у часи
боротьби за державну незалежність [3, с.58].

Ось як Пилип Орлик розповідає про створення Конституції: «Поміж

особами, які обмірковували точки цього документу, були пп. Войнаровський,
Гордієнко, Горлєнко, Ломиковський, Мирович, Максимович, Іваненко,
Карпенко і деякі прізвища я вже не пригадую за давністю часу (це було писано
у 1720-х роках - Олександр Пріцак), але були зі мною на нарадах люди
світського й духовного стану та численні знатні особи, котрі згодом відвезли
наші рішення на Україну» [3, с. 6].

Щодо історії створення цього визначного документу та його

практичного застосування існують неоднозначні погляди та висновки.
Наприклад, видатний канадський вчений О. Субтельний писав наступне: «У
1710 р. Пилипа Орлика, що при Мазепі був генеральним писарем, обирають
гетьманом у вигнанні. Намагаючись завоювати собі підтримку, Орлик складає
проект так званої Бендерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити
гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти
особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення
11
України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. За підтримки
Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською
Портою й на початку 1711 р. розпочинає спільний похід запорожців і татар
проти росіян на Україні. Після кількох вражаючих успіхів цей похід
провалився. Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників
їздить від однієї європейської столиці до іншої в пошуках підтримки своєї
справи. Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували в Оттоманській імперії.
Проте він не припиняв бомбардувати французьких, польських, шведських і
турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із
сином Григорієм планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від
московського ярма» [5, c. 208].

Наталія Полонська - Василенко так характеризує цю подію: «Ця

конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, старшини як
провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же
час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним
світом … До цього можна додати, що поява її негайно після Полатвської
катастрофи може в значній мірі пояснити, чому саме поляни великого гетьмана
зазнали поразки: вона свідчить, що він не мав під собою твердого грунту, не
мав середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла б примусити
всі середовища схилятися перед нею гетьманування Пилипа Орлика пройшло
поза Україною, але в боротьбі за її незалежність» [6, с. 173].

Отже, погляди більш авторитетних вчених схиляються до того, щоб

вважати «Конституцію Пилипа Орлика» лише талановитим твором людей,
котрі попередили час на майже 70 років (а саме через стільки часу з'явилися
перші конституції Європи та США). Але, приймаючи до уваги історичні
обставини епохи Північної війни, було б занадто ризиковано розглядати цей
документ як такий, що приніс би українському народові реальну користь.

12
1.3. Аналіз ролі та внеску П. Орлика в укладання цього конституційного
акта для Українського козацтва та спільного діяння з козацьким
гетьманом Іваном Мазепою
Пилипа Орлика було обрано гетьманом України 5 квітня 1710 році в
Бендерах. Саме в день виборів були прийняті «Договори і Постановлення Прав
і вольностей Війська Запорозького», також відомі як «Конституція Пилипа
Орлика» та «Бендерська Конституція». Головним змістом цього документу є
угода між гетьманом і його соратниками-козаками [2, с. 78].

П. Орлик розумів, що досягти будь-яких позитивних результатів у

тогочасних реаліях було неможливо без вироблення власної політичної
доктрини, чітко накресленої програми дій як на найближчу, так і більш
віддалену перспективу. Уперше основні постулати його майбутньої політичної
програми були озвучені уже в жовтні 1709 році у «Покірному меморіалі
запорозького війська до святого королівського маєстату Швеції» [7, с. 219].

«Бендерська конституція» проголошувала поновлення суверенної

козацької України під номінальною протекцією Карла ХІІ. Подібно до того, як
будь-яка держава існує і міцніє завдяки недоторканій цілісності кордонів, так і
наша батьківщина, Мала Русь, нехай лишається у своїх кордонах, затверджених
угодами Польської Речі Посполитої, славетної Порти Оттоманської і
Московського царства, зокрема тих, що по річці Случ, які визнані за правління
Богдана Хмельницького як володіння гетьмана і Війська Запорозького
вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і на вічно встановлені та
підтверджені силою договорів» [8, с. 218].

Повернемось у 1707 рік. При гетьмануванні Мазепи, Орлик стає

Генеральним писарем. По дорученню він вів таємне листування з
представниками польських та шведських політичних кіл. Саме в цей час він
присягнув на вірність гетьману в його прагненні домогтися незалежності
України з допомогою Шведського королівства і цій присязі він не зрадив до
кінця свого життя. Восени 1708 році Гетьман доручив саме Орлику написати

13
інструкцію на латинській мові для свого посланника Бистрицького. Документ
призначався для Карла XII, в ньому козаки звертались до шведського короля із
пропозицією переходу під його зверхність. Під час повстання проти влади
Московського царства, яке розпочалося наприкінці жовтня того ж року,
генеральний писар Орлик продовжував виконувати свої обов’язки, і був
першим помічником, радником і виконавцем усіх наказів Мазепи. Вважається,
що Орлик написав український варіант із Шведським королівством, який був
підписаний у селі Гірки поблизу Новгород-Сіверського наприкінці жовтня 1708
року [9, c. 15].
О. Апанович вважає, що саме тогочасний гетьман України Іван Мазепа мав
вирішальний вплив на службове становище і життя молодого канцеляриста,
оскільки він для здійснення своєї державної програми шукав здібних
співробітників і помічників, яким можна було б довіритися [10, с. 212].

Пізніше Орлик не раз підкреслював, що він зберіг вірність Мазепі. І це

правда. Він поставив на карту і свій недавно набутий матеріальний достаток, і
свою родину, і своє життя, а гетьмана не покинув. У вирішальні моменти 1708 -
1709 рр. бачимо його на боці Мазепи [4, с. 45].

Отже, ставши гетьманом, Пилип Орлик вирішив продовжувати

політику Івана Мазепи. Тобто, визволити Україну з під «тиранського
московського ярма». Нового гетьмана підтримали запорожці під керівництвом
К. Гордієнка, старшина й козаки які після Полтавської битви 1709 р.
підтримали Мазепу. Але цієї військової сили було замало для походу проти
Московського царства, Орлик сподівався на допомогу Османської імперії.

14
 РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ КОНСТИТУЦІЇ П. ОРЛИКА

2.1. Структура Конституції П. Орлика

Конституція мала самобутнє вираження: її положення фіксувались як

договір між гетьманом і козацькою старшиною та запорожцями, що було
притаманно західній традиції й що підтверджує її демократичний характер .
«Ми, старшина й кошовий отаман із Військом Запорозьким, було сказано в
Конституції, уклали угоду з паном Пилипом Орликом, новообраним
Гетьманом, 3 і ухвалили, щоб не тільки його Ясновельможність... стежив за
виконаннями пактів і конституцій, викладе- них нижче по пунктах і
підтверджених його присягою, але щоб цього незмінно дотримувалися також і
наступні Гетьмани Війська Запорозького». Цей документ за своєю сутністю
обґрунтовував державний устрій України [11, с. 35].

Конституцію складали преамбули та 16 пунктів, де було сформульовано

основні принципи створення автономної держави. Вона несла демократичне
спрямування й уособлювала республіканську ідею. Текст Конституції було
надруковано латинською та руською мовами. Хоча ще до сьогодні залишається
відкритим питання щодо пошуку латиномовного оригіналу самої пам’ятки, а
також дотичних до її появи документальних свідчень в архівах і бібліотеках
цілої низки європейських країн [12, с. 7].

У преамбулі Конституції було коротко окреслено історію народу

Руського і Війська Запорозького. Творці цієї Конституції зображали політичну
вигадку, згідно з якою «народ козацький, давній та відважний, раніше зва- ний
Хозарським» став засновником Київської держави і раніше від князя
Володимира Святославовича християнство прийняв Каган «хозарів-козаків».
Так засновувався історична перевага Української держави, де першість була
властива козацтву. Це твердження постало «підґрунтям ідеї окремішності

15
руського - малоросійського - українського народу та його природного права на
власну державу» [13, с. 9].

Спершу в Конституції було висвітлено загальні тези. Зокрема, у пункті

першому розкривалось про «Віру Православного Східного Обряду» як
державну релігію, а також про відбудову автокефалії Української Церкви за
відносного підпорядкування Константинопольському патріархові. Надалі було
відображено становище національного суверенітету. Встановлювалися кордони
Української держави відповідно до умов Зборівського мирного договору 1649
року. з Річчю Посполитою, які було засвідчено ще за часів Богдана
Хмельницького. Гетьман повинен був гарантувати недоторканність і
непорушність кордонів і оберігати територіальну цілісність держави, а також
домогтися справедливого «відшкодування всіх збитків, заподіяних Україні
збройною силою». Деякі розділи (IV, V) стосувалися захисту інтересів Війська
Запорозького. Визнавалося, наприклад, віддавання у використання Війська
Запорозького «міста Терехтемирова з усіма прилеглими землями і з
переправою, що є тут же, через Дніпро», Переволочної, річки Ворскли з
млинами, що розташовані в Полтавському полку, а також Кодацької фортеці з
усіма прилеглими територіями, та потреба руйнування московських твердинь і
фортець, побудованих на Запоріжжі [13, с. 15-17].

Але головне місце посідає шостий пункт Конституції, де викладено

принципи організації діяльності органів державної влади. Пилип Орлик
створював систему державного управління, базуючись на відмежуванні
повноважень між зазначеними в Конституції органами державної влади й
паралельному поєднанні всіх гілок влади в цілісний державний устрій [11, с.
42].

У висновку цього підрозділу мені хотілося б зауважити, що деякі пункти

документу, особливо ті, що висвітлюють проблеми простого люду і несуть в
собі вирішення цих проблем, на період початку 18 сторіччя практично не мали

16
у світі аналогів серед офіційно затверджених, але не слід забувати, що
документ, підписаний Пилипом Орликом так ніколи і не вступив в дію.

2.2. Вивчення основних принципів та цінностей, закладених у

Конституції, таких як принципи громадських свобод права на власність
та інші
Головна ідея «Конституції» - повна незалежність України від Польщі та
Росії, при чому кордони з Польщею визначалися по річці Случ, як за Богдана
Хмельницького. Крім визначення територій української держави, цей документ
визначав права усіх верств населення України [3, с. 67].

У положеннях конституції немає декларування прав людини, а на

відповідних урядовців покладено певні зобов’язання щодо реалізації прав
відповідних груп населення. Підскарбію було приписано сумлінно опікуватися
скарбницею, пильнувати млини і доходи та обертати їх на громадські потреби,
а не на власний зиск. Сам же гетьман не повинен був мати жодного права
зазіхати ані на військовий скарб, ані на надходження до військової скарбниці,
обертаючи їх на власну користь. Він мусив задовольнятися власними доходами,
передбаченими для гетьманської особи і булави [3, с. 70] .

На гетьмана покладалося зобов’язання недремно пильнувати і

докладати особливих старань, щоб простим козакам і посполитим не чинилося
надмірних утисків, спустошливих поборів і здирство, військовим і посполитим
урядовцям заборонялося залучати до панщини та інших приватних робіт
козаків і посполитих людей, якщо вони не є їхніми слугами. Не дозволялося
також залучати без оплати ремісників до виконання панам урядовцям домашніх
робіт, а козаків увільняти від служби заради приватних панських доручень [3, с.
71].

Конституція Пилипа Орлика затверджувала державне управління, яке

«вільним волевиявленням і голосуванням стосовно рівної, постійної і ніколи не
порушуваної форми влади і підкорення було ухвалено». Особливістю цієї
форми правління було специфічне розмежування повноважень між окремими
17
гілками влади, а також наявність механізму стримування і противаг. Так,
рішення Генеральної Ради були обов’язковими для Гетьмана. Хоча Гетьман мав
право законодавчої ініціативи, бо міг запропонувати «публічній раді щось на
обміркування» (VI) [3, с. 72].

Також стримування виявлялося у взаємовідносинах Гетьмана і

Старшинської ради. Без попереднього рішення й затвердження Старшинської
ради Гетьман не міг нічого здійснювати. Додатково влада Гетьмана
стримувалася повноваженнями Генерального скарбника, хоча скарбник
обирався «на розсуд Гетьмана» та враховував у своїй діяльності його думку
(ІХ). Обмежувались повноваження Гетьмана і судовою владою, яка діяла
незалежно (VII). Так, через взаємне стримування і взаємоконтроль окремі гілки
влади утворювали єдиний державний механізм [3, с. 74] .

Для Конституції Пилипа Орлика характерні демократичні принципи. Не

раз у положеннях цього документа вирізнялася обов’язковість «вільних
виборів» та «вільного волевиявлення», впроваджувалася виборність посадових
осіб [14, с. 148-150]

Важливою ознакою Конституції було піклування про захист «простого

люду», тобто непривілейованих верств населення, тобто тим соціальним
прошаркам, які того потребували, переважно з «простого люду». Від будь яких
повинностей і громадських робіт звільнялися родини, зі складу яких до воєнних
походів відправлено козаків, або в цих родинах є осиротілі діти внаслідок
загибелі козака у поход. А саме: «Вдови козачі дружини козачі господарства і
жінки у відсутності їхніх чоловіків, і їхні осиротілі діти, коли ті будуть
зайнятими у воєнних походах або на якихось інших військових службах, щоб
не притягалися до виконання жодних повинностей ані до громадських робіт, які
входять в обов’язки посполитих, та щоб не обкладалися повітовими податками,
погоджено і затверджено» [15].

18
 Зазначено багато положень щодо звільнення трудового люду від
податків, виконання повинностей за користування угіддями чи маєтностями
Війська (державне майно) та інших різних повинностей (пошта, супровід,
заступництво), оренди або обмеження обсягу податків і повинностей (статті 12,
14—16) [3, с. 73].

Конституція має статті, що захищають права і свободи громадян. Тут

вперше висловлюється принцип недоторканності особистості та права будь-
якої людини на приватну власність, яка розглядається як складова частина прав
людини, повноправного громадянина. Тут від свавілля державних урядовців
закріплюються нормативи їх влади, прав та обов'язків, причому зустрічається
стаття, що по суті, є прототипом закріпленої Конституцією США процедури
імпічменту. Згідно з цим документом кожна людина має права та обов'язки
перед державою, які гетьман не може відмінити за своїм присудом. Цим П.
Орлик виявив далекоглядність, побачивши в гуманістичних течіях прообраз
правничої системи майбутнього, в якій велику роль буде віддано законам, що
охороняють права особистості [14, с. 58].

Конституція визначала права та обов’язки всіх суспільних станів України

й захищала інтереси рядового козацтва, міщан і посполитих, тобто селянства
[14, с. 59].

У дванадцятій статті говорилося про необхідність ревізії земельної

власності й укладання справи з повинностями, які несли посполиті: «нехай буде
призначена і через спеціально встановлених комісарів здійснена ревізія усіх
видів публічних і приватних володінь і за високим рішенням Генеральної ради
у присутності гетьмана нехай буде ухвалено урочисто й непорушно: кому
належить згідно з законом, а кому не належить користуватися правом
володіння, і які саме належить виконувати повинності підданим». Згідно з цим
параграфом захоплені старшиною земельні володіння міст мали бути повернені

19
їм. Це збільшило б прибутки міст та полегшило б становище міського люду
[15].

У чотирнадцятій статті забезпечувалися права українських міщан, купців,

селян. Враховуючи нарікання посполитого люду на зловживання гетьманських
урядовців під час переїздів і їх вимагання від містечок і сіл надавати їм
подарунки, харчі, підводи, супровід тощо, гетьман має встановити такий
порядок, щоб у кожному місті був присяжний скарбник, який би відповідав за
всі громадські прибутки й видатки і контролював розрахункові книги. Гетьман
має подбати про стягнення публічної підводної повинності на користь
офіційних осіб, але встановлювати її такою, щоб вона не була обтяжливою для
народу, враховуючи досвід зарубіжних країн [15].

Тому можна зазначити, що ці положення конституції спрямовані перш за

все на встановлення справедливості в країні. Пилип Орлик зі своїми колегами
перейняли ідеї не лише конституційної науки Заходу, створивши
парламентарний уряд з усіма атрибутами розвинутої державності, ай
запровадили засоби якісного контролю над економікою держави та боротьби з
економічними злочинами і корупцією

Вона зобов’язувала Гетьмана захищати козаків і «нещасний простолюд»

від незаконних податків (ХѴ), від здирства ринкових комісарів, відкупників
мита (XVI) і т. д. Йому належало «великодушно направляти і поліпшувати усі
права в країні стосовно надійного дотримання непорушних громадських
вольностей» (XVI) [14, с. 59].

20
 2.3. Головні положення Конституції П. Орлика
Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де
сформульовані головні принципи побудови держави. У преамбулі схематично
викладено історію Війська Запорозького - всього малоросійського народу. У
першому параграфі розглянуто питання віри, заявлено про православ'я як
панівну релігію в державі, а також про відновлення автокефалії: «Тому
теперішній новообраний Ясновельможний Гетьман буде зобов'язаний і
примушений у законному порядку особливо дбати про те, щоб жодна
чужинська релігія не запроваджувалася на нашій Руській батьківщині гетьман
повинен буде сам з власної ініціативи її викорінити, не допускаючи
проповідування та розмноження кількості її прихильники, докладаючи
особливих зусиль, щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра Православна Східного
Обряду під священним Апостольським престолом у Константинополі. А задля
більшого авторитету першого в Малій Русі Київського митрополичого
престолу…» [16, с. 5-7].

Другий параграф важливий тим, що чітко означив кордони держави,

визначені Зборівською угодою 1649 року. Гетьман зобов'язаний оберігати
територіальну цілісність країни. Принциповий характер має шостий параграф,
де закладені принципи управління та діяльності органів державної влади.
Конституція певною мірою ґрунтувалася на ідеї розподілу законодавчої,
виконавчої та судової влад. Законодавча влада належить Раді, членами якої є
полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від всіх полків»
та «посли від Низового Війська Запорозького для слухання і обговорення справ,
щоб взяти активну участь». Було навіть визначено розпорядок роботи Ради,
адже Рада повинна збиратися тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні

21
(на Великдень) і жовтні (на Покрову), а також за рішенням гетьмана. Всі
важливі державні справи гетьман має попередньо узгоджувані «на власний
розсуд нічого не повинне ні починатися, і вирішуватися, не здійснюватися». На
своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне
благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру
йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину [16, с. 7-11].

Найважливішим кроком цього акта були положення щодо піднесення

до конституційного рівня місцевого самоврядування. Адже міста тодішньої
України, на відміну від Московії, вже кілька століть жили за магдебурзьким
правом. Утиски цього права поступово почалися з часу приєднання України до
Московської держави і набирали стрімких обертів з посиленням
абсолютистської монархії царя Петра I. Тому конституційне забезпечення прав
місцевого самоврядування для міст України можна розглядати як реакцію на
монархічну політику. В статті 13 акта зазначено: «Стольне місто Русі — Київ
— та інші міста України нехай непорушно і недоторкано зберігають всі свої
права і привілеї, слушно їм надані. Гідністю цих виборчих зборів постановлено
і доручено ствердити у свій час гетьманською владою» [16, с. 11-13].

Також слід зауважити те, що на етапі пізнього феодалізму та раннього

капіталізму в Конституції Пилипа Орлика вже визначалися соціальні підходи
до життєвих проблем певних прошарків українського населення (статті 9 — 12,
14 — 16), зокрема, заборона надмірної експлуатації селян та іншого трудового
люду. У статті 10 зазначається: «Усе те лихо — утиски і грабунок бідного
посполитого люду — корениться у честолюбстві захланних хабародавців. Не
маючи на те прав ані заслуг, а лише ненатлі бувши жадобою власного зиску,
вони заходяться купувати військові і посполиті посади, здобуваючи
гетьманську прихильність принадами хабарів, і таким робом допинаються поза
вільними виборами проти права і слушності до найвищих гідностей -
полковничої булави й інших посад» [16, с. 13-16].

22
 У положеннях конституції немає декларування прав людини, а на
відповідних урядовців покладено певні зобов’язання щодо реалізації прав
відповідних груп населення. Підскарбію було приписано сумлінно опікуватися
скарбницею, пильнувати млини і доходи та обертати їх на громадські потреби,
а не на власний зиск. Сам же гетьман не повинен був мати жодного права
зазіхати ані на військовий скарб, ані на надходження до військової скарбниці,
обертаючи їх на власну користь. Він мусив задовольнятися власними доходами,
передбаченими для гетьманської особи і булави [16, с. 16-19].

На гетьмана покладалося зобов’язання недремно пильнувати і

докладати особливих старань, щоб простим козакам і посполитим не чинилося
надмірних утисків, спустошливих поборів і здирство; військовим і посполитим
урядовцям заборонялося залучати до панщини та інших приватних робіт
козаків і посполитих людей, якщо вони не є їхніми слугами. Не дозволялося
також залучати без оплати ремісників до виконання панам урядовцям домашніх
робіт, а козаків увільняти від служби заради приватних панських доручень [16,
с. 20].

Певні привілеї було надано тим соціальним прошаркам, які того

потребували, — переважно з «простого люду». Від будь - яких повинностей і
громадських робіт звільнялися родини, зі складу яких до воєнних походів
відправлено козаків, або в цих родинах є осиротілі діти внаслідок загибелі
козака у поход. А саме: «Вдови — козачі дружини — і їхні осиротілі діти,
козачі господарства і жінки у відсутності їхніх чоловіків, — коли ті будуть
зайнятими у воєнних походах або на якихось інших військових службах, —
щоб не притягалися до виконання жодних повинностей ані до громадських
робіт, які входять в обов'язки посполитих, та щоб не обкладалися повітовими
податками, — погоджено і затверджено» [16, с. 20-21].

Зазначено багато положень щодо звільнення трудового люду від

податків, виконання повинностей за користування угіддями чи маєтностями
Війська (державне майно) та інших різних повинностей (пошта, супровід,
23
заступництво), оренди або обмеження обсягу податків і повинностей (статті 12,
14 — 16). Тому можна зазначити, що ці положення конституції спрямовані
перш за все на встановлення справедливості в країні. Пилип Орлик зі своїми
колегами перейняли ідеї не лише конституційної науки Заходу, створивши
парламентарний уряд з усіма атрибутами розвинутої державності, а й
запровадили засоби якісного контролю над економікою держави та боротьби з
економічними злочинами і корупцією [16, с. 21-23].

Урегульовано питання щодо військової справи. Положення статті 8

вказують на те, що ясновельможний гетьман має статус головнокомандувача
військ держави, а Генеральна старшина є, за сучасною термінологією,
Генеральним штабом; гетьман зобов’язаний вирішувати всі військові справи
саме з нею, а не зі своєю дворовою прислугою [16, с. 23].

Серед пріоритетів зовнішньої політики України названо необхідність

протекції з боку Швеції як гаранта незалежності й територіальної цілісності
країни та побратимські відносини з Кримською державою. Наскрізною в
конституції є ідея державної незалежності малоросійського народу - з
демократичною формою правління та убезпеченням від зазіхань з боку
Московської держави на власне руські землі [16, с. 24].

Аналізуючи статті Конституції Пилипа Орлика, можна дійти висновку,

що Україна, яка перебувала на межі двох століть, між західним і східним
напрямами змогла вистояти й стати демократичною країною. У Конституції
зображено прогресивні переконання українського соціуму, який повільними
кроками рухався до становлення державності, зосереджуючись і на суспільному
взаємозв’язку всередині майбутньої держави, де на договірних засадах за
схемою «влада - народ» втілюватиметься управління. Документ зумовив появу
надалі нових ідей, які прагнули до «виведення української справи на
міжнародній рівень», чому завжди сприяв гетьман Пилип Орлик.

24
 Тобто єдиною метою Пилипа Орлика було завоювати політичну
свободу своїй землі й народові, адже вся його енергія була спрямована на те,
«щоб заявляти мої права і права моєї нації на Україні», як писав він у своєму
останньому листі від 30 серпня 1741 року до французького канцлера Флері.

25
 РОЗІЛ 3
СПАДЩИНА КОНСТИТУЦІЇ П. ОРЛИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА
СУЧАСНІСТЬ

У Конституції П. Орлика сформульовані головні принципи побудови

незалежної держави: поділ влади, суверенність, демократизм, соціальність,
законність, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, правова
культура. В тексті цього правового документа відображено дух нації, її
демократичний менталітет [12, с. 156 ].

Ця традиційна миролюбна політика Української держави чітко

зафіксована у статті 18 теперішньої Конституції України: «зовнішньополітична
діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і
безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з
членами міжнародного співтовариства та загальновизнаними принципами і
нормами міжнародного права» [17].

Особливе місце в Конституції П. Орлика посідає визначення

демократичних засад управління та діяльності органів державної влади, у якому
категорично забороняється узурпація влади. Порушення цього принципу, як
зазначено в документі, спричиняє виникнення численних безпорядків,
порушення законів і вольностей, громадські утиски, насильницьке розміщення
військових постоїв тощо. Усі важливі державні справи гетьман має попередньо
узгоджувати, «на власний розсуд нічого не повинне ні починатися, ні
вирішуватися, ні здійснюватися» [15].

Отже, вже в ті далекі часи було зрозуміло, до чого призводить узурпація

влади одними руками. Зважаючи на досвід минулого.

Характеризуючи Конституцію України 1996 року за основними знаками,

можна сказати, що вона багато в чому збігається з Конституцією Пилипа
Орлика яка є договірна писана, чітка, республіканська, демократична унітарна.
Ці два нормативно-правових акти мають як спільні риси, так і певні
26
відмінності. До відмінностей належить таке Конституція 1710 року - це
незвичайна угода з козацтвом, а Конституція 1996 року - це Основний Закон і
акт вищої юридичної сили, що обумовлює прийняття законів та інших
нормативно-правових актів.

Конституція 1710 року опирається на Бога та Військо Запорозьке а

Конституція 1996 року має менш релігійне обгрунтування і лише
«усвідомлюючи відповідальність перед Богом», спирається на народ, закон,
суспільство Конституція 1710 року написана гетьманом при сприянні інших
вищих посадових, знатних та керівних осіб Конституція 1996 року написана за
участю Президента і Верховної Ради а також тимчасової комісії, до складу якої
входили науковці і експерти. Конституція 1710 року приймалася Запорозьким
Військом і гетьманом а Конституція 1996 року приймалася парламентом. У
Конституції 1710 року 16 пунктів, а у Конституції 1996 року 15 розділів 161
стаття і Перехідні положення [18, с. 65].

Закладена в Конституції П. Орлика ідея поділу влади на законодавчу,

виконавчу і судову знайшла своє втілення і в Конституції України. Кожна гілка
влади повинна не лише виконувати свої повноваження, а уважно спостерігати
за діями інших гілок влади, а за необхідності - стримувати їх від спроб
перебирання на себе, узурпації чиїхось повноважень. Тому єдиним органом
законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, органами
державної виконавчої влади - Кабінет Міністрів, центральні та місцеві органи
державної виконавчої влади; органами судової влади - Конституційний Суд
України та суди загальної юрисдикції. У Конституції П. Орлика визначається
рівність всіх перед законом: «якщо хтось із Старшини, Полковників,
генеральних радників, знатних козаків та інших урядників учинить злочин,
буде відповідати по всій суворості діючого закону» [18, с. 70, 73].

Важливою є і проголошена соціальна спрямованість документа.

Встановлено й оголошено непорушним, що «вдови козаків, їх дружини та діти-
сироти, козацькі господарства і господарства жінок, чоловіки яких на війні або
27
на якихось військових службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових
для простого люду загальних повинностей і не будуть обтяжені оплатою
податків» [18, с. 62].

Можна з впевненістю сказати, що Конституція Пилипа Орлика

справила великий вплив на Конституцію України 1996 року, навіть незважаючи
на те, що між ними велика відстань в часі майже 300 років. Новітня
Конституція України була прийнята 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної
Ради України. Конституція Пилипа Орлика мала значення договору між
гетьманом та козацтвом Військом Запорозьким (народ України), а Конституція
України 1996 року має вигляд не договору, а найвищого юридичного документа
Основного Закону України.

Ідея тотожності Основного Закону і суспільного договору дістала свій

прояв у тому, що конституції розглядалися як акти, прийняття яких вимагало
народного голосування або рішення обраного народом уповноваженого
представницького органу. Слід зазначити, що Конституція, як написано в
преамбулі, виражає суверенну волю народу, спираючись на багатовікову
історію українського державотворення, що передбачає врахування також і
принципів Конституції Пилипа Орлика. Конституція Пилипа Орлика
приймалася у 1710 року. Надзвичайно актуальним наразі є засудження в
Конституції таких негативних явищ як підкуп і протекціонізм:
«Ясновельможний Гетьман повинен заборонити ці зловживання, що так
поширилися, й, уникаючи їх, сам гідного наслідування прикладом
викорінюючи» [18, с. 64].

Отже, слід зазначити, що Конституцію Пилипа Орлика не можна

вважати конституцією в сучасному розумінні цього слова. Проте її вплив на
законотворчу діяльність в Україні важко переоцінити. І хоча вона й не набула
сили закону, проте стала унікальним історичним документом, цінним
здобутком політичної правової думки України. Політико-правові ідеї, викладені

28
в Конституції Пилипа Орлика, мали значний вплив на подальший розвиток
української суспільно-політичної думки.

29
 ВИСНОВКИ
Отже у висновку мені б хотілося зазначити, що Пилип Орлик належав до
тих наступників гетьманів, які вважали, що через «Переяславську угоду»,
українську державу було знищено.

Для України «Конституція Пилипа Орлика» була епохальним

документом, адже на вищому рівні затвердила такі модерні принципи як:
обмеження повноважень правителя, розподіл: законодавчої виконавчої та
судової гілок влади, виборність державних посад та ще скасування
оподаткування для вдів і сиріт, а також особливий статус міського
самоврядування, тож «Договори і Постанови Прав та Вольностей Війська
Запорозького 1710 року» є невід’ємною частиною історії українського
конституціоналізму.

Цей унікальний документ став своєрідною угодою між гетьманом та

народом України в особі Війська Запорізького, що було характерним для
Західноєвропейської традиції і відрізнялася від ідеї східних диспотій, де
традиційно панував єдиний володар.

Конституція Пилипа Орлика викликає гордість за українство — і

водночас гіркоту з приводу величезної інтелектуальної втрати. Уроки минулого
свідчать:

 влада, повинна слугувати народу;

 не можна поєднати демократичний режим з тоталітарним;
тоталітаризм відверто протипоказаний українській державності;
 у складному процесі державотворення слід більше розраховувати
на власні сили;
 більшість бід, що мала і має Україна, ідуть від протистояння
владних структур;
 неповага до селянина, його праці – одна з головних причин
занепаду України;

30
  неповага до старшого покоління, ігнорування його інтересів -
діяльність без майбутнього; - законодавство працює тільки тоді,
коли народ поважає владу.

Нам треба ще багато наполегливо працювати на всіх напрямках

державного будівництва, щоб Україна стала демократичною, сильною і справді
незалежною державою, а її працьовитий і талановитий народ мав належний
рівень життя.

31
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Історія держави і права України. Частина 1: Підручник для
юридичних вищих навчальних закладів і факультетів: У 14/ А.Й.
Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. Академії
правових наук України А.И. Рогожина. Підручник: Ін Юре, 1996. 368 с.
2. Історія держави і права України: навчальний посібник для
студентів юридичних вузів та факультетів. Підручник: Вентурі, 1996. 288
с.
3. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських
джерелах 1687 - 1709 / передм. Л. Винар. Мюнхен: [б.в.], 1988. 286 с.
4. Перша Констатація гетьмана Пилипа Орлика 1710. Підручник
1994. 30с.
5. Субтельний О. Україна. Історія. Підручник. 1992 с.
6. Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. 173 с.
7. Кресін О. Бендерська Комісія 1709 р. Енциклопедія історії
України: Т.1 / Редкол.: В. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут
історії України. Київ: видавництво «Науковадумка», 2003. 688 с.
8. Історія держави і права України: Навч. Посіб. Для студентів
юридичних вузів та факультетів. К.: Вентурі., 1996. 288 с.
9. Чухліб Т. Ідеальна держава в Україні? Козацький проект 1710
р. Київ: Києво-Могилянська академія, 2011. 103 с
10. Апанович О. Гетьман України – емігрант Пилип Орлик.
Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. Київ: Либідь, 1993.
420 с.
11. Мироненко О.М. Історія Конституціїї України. Київ: ІН Юре,
1997. 60 с.
12. Смолій А.В. «Пакти і Конституції» Української козацької
держави (до 300-річчя укладення). Львів : Світ, 2011. 440 с.
13. Слюсаренко А.Г. Історія української конституції. Київ : Т-во
«Знання» України, 1993. 191 с.
32
 14. Догматова І.Н. Пакти й Конституції законів та вольностей
війська Запорозького Пилипа Орлика в історії українського
конституціоналізму. Конституційне будівництво в Україні: теорія та
практика: матеріали міжнародної науково -практичної конференції,
присвяченої 4-й річниці Конституції України, м. Ужгород, 1-3 червня
2000 р. / голов. Ред. Г.М. Курій; орг. ком. В.Я Тацій, 2000. Ужгород 320 с.
15. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) //
Сайт Верховної Ради України. Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1710.htm
16. Кресін О. Пилип Орлик і його Конституція/ І. Кресіна, О. Кресін, -
К., 1997. 159 с.
17. Конституція України. Сайт Верховної ради України. Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#Text
18. Конституція України. Науково-практичний коментар. – Харків –
Київ, 2003. 384 с.

33