ТЕМА 8.

Правова система США 2 години

1. Формування та особливості правової системи США.
2. Джерела американського права.
3. Судова система США.
1. Формування та особливості правової системи США
Англійське право на території США з’явилось разом з англійськими
поселенцями, а починаючи з 1607 року – дати утворення першої колонії –
воно вважалось єдиним діючим правом. Однак англійське право притерпіло в
колоніях певних змін. Це було зумовлено тим, що соціально-економічні
умови і порядки в колоніях не зазнали такого впливу середньовічних
пережитків і тому суттєво відрізнялись від ситуації в метрополії. Потреба в
регламентації нових відносин, які складалися в колоніях, при відсутності
централізованої судової системи сприяла утворенню ідей про необхідність
писаного кодифікованого закону.
Боротьба за незалежність США висунула на перший план ідею
самостійного національного американського права, яке не мало нічого
спільного із своїм „англійським минулим”. Прийняття писаної федеральної
Конституції 1787р. і конституцій штатів, що увійшли до складу США було
першим і важливим кроком на цьому шляху. Передбачалась повна відмова
від англійського права, а разом з ним від принципу прецедента та інших
характерних рис загального права. В деяких штатах розпочалася кодифікація,
початок якій було покладено в Новому Орлеані складанням кодексів, перш за
все Цивільного (1808). В ряді штатів були прийняті кримінальні,
кримінально-процесуальні, цивільні і цивільно-процесуальні кодекси,
заборонені посилання на англійські судові рішення, винесені до прийняття
Декларації про незалежність США 1776р.
Однак, не дивлячись на це, переходу американського права до романо-
германської правової сім’ї не відбулося. Лише деякі штати, які раніше були
французькими та іспанськими колоніями (Луїзіана, Каліфорнія), прийняли
кодекси романського типу. В 1840р. в Техасі, а згодом і у всіх інших штатах
(за винятком Луїзіани, (Нового Орлеану), відбулося пристосування
англійського загального права до місцевих умов. За основу було взято
загальне право, сформоване в Англії до 1776р., тобто до проголошення
незалежності США.
За своєю структурою сучасне право США не відрізняється від права
Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості,
формується судовою практикою у вигляді прецедентів. Процесуальне право
домінує над матеріальним. Джерелами права є судовий прецедент, закон,
правова доктрина, розроблена окремими суддями та суддівськими
корпораціями.
В цілому в США склалась дуалістична система, схожа на англійську, а
саме прецедентне право взаємодіє із законодавством. Як і в Англії, в США
норми, встановлені законодавством, фактично входять до системи
американського права лише після того, як вони будуть неодноразово
застосовані і розтлумачені судами, коли можна буде посилатися не на самі
норми, а на судові рішення, як результат їхнього застосування.
Разом з тим право США має ряд специфічних особливостей і деякі з
них є досить суттєвим, зокрема: одна з них пов’язана з федеральною
структурою США. В США поряд з існуванням єдиного федерального права
особливу роль відіграє право окремих штатів. Штати наділені широкими
повноваженнями у створенні власного законодавства і системи
прецедентного права. Законодавча компетенція активно ними
використовується, особливо у тих випадках коли відсутні федеральні закони.
Поняття про співвідношення компетенції федеральних органів влади та
органів влади окремих штатів досить чітко вирішене десятою поправкою до
Конституції США, прийнятою в 1791р. Відповідно їй законодавча діяльність
належить до компетенції штатів, а компетенція федеральних органів влади в
цій сфері складає виняток, і завжди повинна ґрунтуватись на відповідній
статті Конституції.
Але навіть з тих питань, що віднесені до компетенції Конгресу США
окремим штатам надаються певні повноваження. Це так звана залишкова
компетенція. Окремі штати мають змогу займатися законодавчою діяльністю
з цих питань, однак вони вправі лише доповнювати федеральне право, або
усувати прогалини, які мають в ньому місце.
Суди кожного штату здійснюють свою юрисдикцію незалежно один від
одного. У зв’язку з цим рішення, що приймаються судами різних штатів по
аналогічним справам можуть не співпадати, а інколи навіть бути
протилежними. Це створює колізії, які посилюються можливістю
розходження між рішеннями судів окремих штатів та рішеннями
федеральних судів.
Своєрідністю правової системи США є більша питома вага
законодавства в порівнянні з правовою системою Англії. Це пов’язано, перш
за все, з наявністю писаної Конституції, як країни в цілому, так і окремих
штатів. Як зазначалося раніше, штатам надана широка законодавча
компетенція і саме тому на рівні штатів існує розгалужена система
законодавства, статутне право. Крім того, централізація, якою
характеризується розвиток американської федерації, призвела також до
значного збільшення обсягу федерального законодавства.
В статутному праві США на відміну від Англії зустрічається значна
кількість кодексів. В деяких штатах діють цивільні кодекси, в 25-цивільно-
процесуальні, у всіх штатах кримінальні, а у деяких кримінально-
процесуальні. Однак за винятком штатів французького походження, кодекси
північно-американських штатів не мають нічого спільного з європейськими
кодексами. В Сполучених Штатах, на відміну від романо-германського
права, кодекси не являють собою основи для розробки і розвитку права, вони
по суті є результатом консолідації прецедентів. Вважається, що законодавець
мав на меті відтворити в кодексі вже існуючі норми, створені юридичною
(судовою) практикою.
В США існує „Звід законів”, який складається із 50 розділів, кожний з
яких стосується певної галузі права або значного правового інституту. Крім
того він має додатки, в яких зазначені особливості правового регулювання
кожного штату. „Звід законів” США перевидається кожні шість років з
метою оновлення. Він доповнюється новими законами, що прийняті
Конгресом, а також змінами, внесеними до його глав і параграфів.
Особливою формою кодифікації в США стало створення так званих
типових законів і кодексів, мета яких полягає у створенні єдиного механізму
правового регулювання важливих сторін суспільного життя федерації.
Підготовку проектів таких законів здійснює Загальнонаціональна комісія
представників всіх штатів разом з Американським інститутом права та
Американською асоціацією адвокатів. Для того щоб проект став законом
необхідна його ратифікація штатами.
Першим і найбільш відомим серед таких кодексів є Типовий торговий
кодекс (ТТК), який було офіційно схвалено в 1962р. Він складається із 9
основних розділів: 1(загальні положення); 2(продаж); 3(торгові папери);
4(банківські депозити та інкасові операції); 5(акредитиви); 6(комплексна
установа); 7(складські свідоцтва, коносаменти та інші товаророзпорядчі
документи); 8(інвестиційні цінні папери); 8(забезпечення угод). В даний час
кодекс діє у всіх штатах за винятком Луїзіани.
Ще одна відмінність американського права в порівнянні з англійським
полягає в більш вільній інтерпретації правила прецедента. Якщо апеляційний
суд і палата Лордів в Англії зв’язані власними прецедентами, то вищі судові
інстанції штатів і Верховний Суд США ніколи не були обмежені власними
прецедентами. Це дає їм змогу переглянути свої рішення і в разі потреби
змінити свою практику, що робить їх більш пристосованими до умов, які
постійно змінюються.
Судова влада США наділена широкою компетенцією і відіграє важливу
роль в правовій системі. Право конституційного контролю належить
загальним судам штатів і федерації. Верховні суди штатів, а також
Верховний федеральний суд можуть визнати неконституційними відповідно
або закон штату, або федеральний закон. Про конституційність закону вправі
засвідчити будь-яка сторона під час розгляду кримінальної, цивільної або
іншої справи в суді загальної юрисдикції.
Якщо суд визнає закон неконституційним і справа дійде до Верховного
федерального суду то рішення останнього з питання конституційності закону
буде обов’язковим для всіх судів. У випадку визнання закону
неконституційним він продовжує залишатись в Зводі Законів, але суди та
адміністративні органи держави його вже не застосовують.
Неконституційний закон позбавляється судового захисту, тобто фактично
втрачає свою юридичну силу. Судові рішення визнані такими, що не
відповідають конституційній нормі – анулюються.
Таким чином, правова система США формувалась під впливом
юридичних традицій Великобританії і історично походить від її англійського
загального права. В процесі розвитку запозичені англійські правові інститути
зазнавали суттєвих змін. З’являлись нові правові інститути, які відрізняли
американське право від англійського. В результаті склалась нова правова
система, специфіка якої визначається федеральним устроєм держави,
наявністю писаних конституцій (Конституція США і конституції штатів), а
також рядом особливостей соціально-економічного і політичного розвитку.
2.Джерела американського права
Право США, як і англійське право, - це в основному право судової
практики. Дане положення стосується розуміння норми права, а також
структури права. Питання про співвідношення джерел права, їх еволюцію
має суттєве значення для розуміння функціонування правової системи
Сполучених Штатів. Джерелами американського права є: судовий прецедент,
законодавство і звичай.
Судовий прецедент. Як уже зазначалось американська правова
система ґрунтується на англійській системі загального (прецедентного)
права. В загальноправовій системі судові рішення не лише розв’язують
конфлікти, що вже виникли (прецеденти), вони мають юридичну силу
прецедентів і в майбутньому. Рішення суду набувають такого ж значення, як
і чинні закони [2.с.44]. Тобто, сутність судового прецеденту полягає в тому,
що суди при розгляді справи повинні керуватись раніше прийнятими
судовими рішеннями з аналогічних справ.
В Сполучених Штатах принцип слідування судовому прецеденту має
свої особливості.Зокрема, судова практика характеризується гнучким
застосуванням цього принципу, пристосуванням його до політичних і
соціально-економічних умов на кожному історичному етапі розвитку країни.
На відміну від Англії, Верховний Суд США і верховні суди штатів не
зобов’язані слідувати власним рішенням і мають змогу, таким чином,
змінювати свою практику. Крім того, штати є суверенними, і правило
прецеденту стосується їх компетенції лише в межах судової системи
відповідного штату.
Зміни судової практики не рідкість, якщо звернутись до діяльності
Верховного суду США. Вони, в основному, стосуються тлумачення
Конституції США, тому що саме в конституційній сфері більше, ніж в будь-
якій іншій, судді не прагнуть зв’язувати себе своїми попередніми рішеннями.
В процесі інтерпритації Конституції, Верховний суд США розробив цілий
ряд категорій, зокрема: ”розмежування повноважень федерації і штатів”,
„поліцейська влада” та ін. Теж саме можна сказати і про Верховні суди
штатів.
Однак, що стосується інших аспектів їх діяльності, то слід зауважити,
що вони з великою обережністю допускають зміни судової практики,
прагнучи не порушувати стабільності правовідносин. Їх позиція схожа на ту,
яка існувала в англійській судовій практиці до XIXст., поки не було визнано
обов’язковим правило прецедента.
Саме тому в практичному аспекті між цими країнами не помітно
значної різниці по даному питанню і саме тому судові прецеденти складають
основу правової системи США.
Законодавство. Законодавство є важливим джерелом і компонентом
американського права.Законодавство складається із законів та нормативно-
правових актів органів виконавчої влади. Закони США – це, з одного боку
федеральні закони, а з іншого – закони штатів.
Серед федеральних законів особливе місце посідає Конституція США.
Вона являє собою акт створення держави. Вона є виразом суспільної угоди,
що об’єднує громадян і надає легітимності державній владі. Виходячи із ідей
природного права і суспільної угоди вона визначає межі повноважень
федеральних органів у взаємовідносинах зі штатами та окремими
громадянами. Конституція це верховний закон країни, вона є вищим
авторитетом.
Недивлячись на те, що Конституція США панує над корпусом
загального права, вона є законом романського типу, який встановлює норми
загального характеру, що передбачають порядок формування та компетенцію
вищих органів державної влади. Характеризуючи роль та значення
Конституції США Рене Давид писав: „вона – основний закон країни, і можна
вважати, що саме загальне право черпає в ній свою силу відповідно до ідей
школи природного права” .
Суди є провідниками Конституції. Вони наділені правом піддавати
перевірці рішення будь-яких (державних) органів на предмет встановлення їх
конституційності.
Однак, слід зазначити, що тлумачення законів і практики їх
застосування визначається нормами загального права. Тому верховенство
судового прецедента є і залишається одним із основоположних принципів
американської правової системи.
Після Другої світової війни значно зросла роль і масштаби
правотворчої діяльності законодавчих органів. Нормативні акти Конгресу
США і законодавчих органів окремих штатів охоплюють широкий спектр
суспільних відносин.
Слід також зазначити, що в США постійно зростає кількість
нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади.
Основою такого напрямку діяльності федерального апарату управління є
повноваження, які делегуються законодавчими органами органам виконавчої
влади. Адміністративні акти (накази, директиви, інструкції) видаються з
метою конкретизації і деталізації законів. Ця діяльність знаходиться під
контролем судів.
Звичай. Джерелом американського права є звичай, але він має другорядне
значення в порівнянні з основними джерелами (прецедентом і
законодавством). Американське право не являється звичаєвим правом, і
ніколи таким не було, воно є правом судової практики.
Разом з тим звичай відіграв значну роль в становленні та еволюції
правової системи США. І в наш час він має велике значення в сфері
функціонування інститутів державної влади. Багато з них утворились і
функціонують в силу традицій політичної практики, а не на базі
прецедентного або статутного права. Наприклад, такі інститути, як постійні
комітети палат конгресу США, політичні партії, регламентуються звичаями,
а не законами або Конституцією, яка взагалі не передбачає їх існування.
3. Судова система США
В США паралельно функціонує єдина система федеральних судів і
самостійні судові системи кожного із 50 штатів, округа Колумбія і чотирьох
федеральних територій. До компетенції федеральних судів входить розгляд
кримінальних справ про злочини, передбачені федеральним законодавством,
цивільних справ за позовами до федеральної влади або в зв’язку із
застосуванням федеральних законів, або якщо справа стосується громадян,
які проживають в різних штатах, якщо при цьому сума позову перевищує 10
тис. Доларів. Слід зазначити, що з деяких питань компетенція федеральних
судів і судів штатів співпадає як з кримінальних так і з цивільних справ.
Федеральна система судів складається із Верховного суду США,
апеляційних і окружних, а також спеціальних судів. Верховний суд очолює
всю систему. Він складається із 9 суддів, одного з яких президент США
призначає головою. Члени Верховного суду призначаються і затверджуються
Сенатом, це стосується і його голови. Кворум, необхідний для прийняття
рішення, складається із шести членів суду.
Основним призначенням Верховного суду США є розгляд скарг на
рішення федеральних судів і судів штатів, якщо вони торкаються
„федеральних питань”. Крім того, в якості суду першої інстанції він
розглядає справи, що стосуються суперечок між двома штатами (і більше), а
також за позовами, в яких однією із сторін є посол іноземної держави.
Апеляційні суди були створені в 1891р. в якості проміжної інстанції
між Верховним судом США та окружними судами. В наш час діє 13
апеляційних судів: один у федеральному окрузі Колумбія, 11 – в кожному із
апеляційних округів, що охоплюють територію від 3 до 10 штатів і мають
свій офіційний номер. До системи апеляційних судів входить створений у
1982р. Апеляційний суд федеральної юрисдикції, який розглядає скарги по
митним і патентним справам.
До складу кожного апеляційного суду входить від 4 до 23 суддів.
Обов’язки голови покладаються на того з них, хто довше всіх входить до
його складу, але не досяг 70-літнього віку. В роботі кожного з цих судів бере
участь один із суддів Верховного суду США.
Апеляційні суди, за винятком Апеляційного суду федеральної
юрисдикції розглядають скарги на вироки і рішення окружних судів, на
постанови ряду адміністративних органів.
Окружні суди – основна ланка федеральної судової системи. Вся
територія США поділена на округи з урахуванням кордонів між штатами. В
одному штаті нараховується від одного до чотирьох округів. Відповідні
окружні суди створені в чотирьох заморських територіях США. Всього в наш
час нараховується 95 окружних судів. В кожному з них працює від 2 до 27
суддів. Голова призначається за тими ж правилами що і в апеляційних судах.
Окружні суди, в якості судів першої інстанції розглядають цивільні та
кримінальні справи, що входять до компетенції федеральної юстиції, а також
скарги на дії адміністративних відомств. З 1968 року при окружних судах
створені федеральні магістрати, які готують справи до слухання і здійснюють
контроль за виконанням судових рішень.
Поряд з системою загальних судів існує декілька спеціалізованих
федеральних судів. Важливе місце серед них посідає Претензійний суд. Він
розглядає цивільні позови приватних осіб і корпорацій до уряду Сполучених
Штатів на суму, що перевищує 10 тис. доларів. До спеціалізованих судів
належить і Податковий суд, який розглядає суперечки пов’язані з
визначенням розміру податків та їх сплатою.
Судові системи штатів. В американських штатах діють різні системи
судів. В основному їх особливості пояснюються історичними умовами
формування судової системи відповідного штату. Інколи нові штати
переймали судову систему сусідніх штатів. Найчастіше в штатах
зустрічаються двох- і триступеневі системи загальних судів, а також
різноманітні суди спеціальної юрисдикції.
Суди, які очолюють судову систему штату в основному називаються
верховними судами в 39 штатах, хоча в деяких штатах вони мають назву
апеляційних. До їх складу входить від п’яти до дев’яти суддів, один із яких
призначається головою. В основному, верховні та відповідні їм суди штатів
розглядають апеляційні скарги на рішення нижчестоящих судів. В окремих
штатах діє правило, у відповідності з яким верховний суд зобов”язаний
розглядати всі без винятку скарги, які надійшли до нього.
Значну роль відіграють верховні суди в тлумачені конституції та в
оцінці законодавства штатів при розгляді судових справ або скарг на рішення
адміністративних судів.
Основною ланкою судової системи штатів є суди загальної юрисдикції.
Найчастіше вони мають назву окружних судів. Як правило, вони розглядають
кримінальні справи, що стосуються всіх видів злочинів, передбачених
законодавством відповідного штату, а також цивільні справи з будь-якою
сумою позову, крім тих категорій справ, для розгляду яких створені
спеціалізовані суди.
 Призначення на суддівські посади в судах штатів відбувається на
підставі різноманітних правил. Судді верховних судів і апеляційних
інстанцій в більшості штатів призначаються губернаторами за згодою Сенату
або іншого законодавчого органу терміном в деяких шатах від 6 до 15 років,
як правило, з правом повторного призначення. В такому ж порядку займають
посади судді нижчестоящих судових інстанцій, але в більшості штатів судді
обираються населенням.
Розслідуванням кримінальних справ займається ФБР та значна
кількість інших федеральних служб, а також незалежні одна від одної
чисельні поліцейські установи, які підпорядковуються або властям
відповідного штату, або місцевим властям графств, міст, або сільських
мініципалітетів. Вони вправі проводити арешти, допитувати підозрюваних,
розшукувати і збирати докази злочину. Арешти, обшуки та ряд інших
слідчих дій проводяться поліцією за попередньою, а у виняткових випадках,
послідуючою санкцією суду.