Тема 7.

УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА
1. Загальні аспекти управління в галузі
охорони навколишнього природного
середовища
2. Правове регулювання охорони
навколишнього середовища
 ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону навколишнього
природного середовища
(Відомості Верховної Ради України (ВВР),
1991, № 41, ст.546)
Документ 1264-XII, чинний, поточна
редакція — Редакція від 01.01.2021,
підстава - 377-IX
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Метою управління в галузі охорони навколишнього

природного середовища є реалізація законодавства,
контроль за додержанням вимог екологічної безпеки,
забезпечення проведення ефективних і комплексних
заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища, раціонального використання природних
ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і
громадських органів у галузі охорони навколишнього
природного середовища.
• Державне управління в галузі охорони
навколишнього природного середовища здійснюють
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи
сільських, селищних, міських рад, державні органи по
охороні навколишнього природного середовища і
використанню природних ресурсів та інші державні
органи відповідно до законодавства України.
• Державним органом управління у сфері охорони
навколишнього середовища і використання
природних ресурсів в Україні є Міністерство захисту
довкілля та природних ресурсів.
До основних функцій Міністерства захисту довкілля та
природних ресурсів належать:
- здійснення координації всіх природоохоронних робіт в
Україні;
- підготовка для Кабінету Міністрів пропозицій з питань
охорони і раціонального використання природних
ресурсів;
- розробка пропозицій щодо вдосконалення господарського
механізму управління процесом природокористування,
екологічних нормативів, правил та стандартів;
- підготовка довгострокових державних цільових програм з
охорони довкілля, затвердження ТКС;
- здійснення екологічної експертизи схем розвитку і
розміщення продуктивних сил України, проектів усіх
новобудов і діючих промислових об'єктів;
- здійснення контролю за дотриманням екологічних норм під
час розроблення нової техніки, технології та матеріалів.
Міністерство захисту довкілля та природних
ресурсів має право:
• заборонити будівництво, реконструкцію або
розширення об'єктів промислового чи іншого
призначення;
• заборонити проведення робіт з експлуатації
природних ресурсів, якщо вони порушують
природоохоронне законодавство;
• притягти до відповідальності організації, і окремих
громадян у разі порушення ними природоохоронного
законодавства.
• Рішення міністерства, винесені в межах його
компетенції, є обов'язковими для виконання всіма
міністерствами, об'єднаннями, підприємствами та
організаціями.
При Міністерстві функціонує Державна екологічна
інспекція України, до складу якої входять:
• Державна Азовська морська екологічна інспекція
(Л);
• Державні екологічні інспекціі 15 областей;
• Міжрегіональні територіальні органи: Державні
екологічні інспекції Столичного округу,
Центрального округу, Поліського округу, Південного
округу (Запорізька та Херсонcька області), Південно-
Західного округу (Миколаївська та Одеська області),
Придніпровського округу (Дніпропетровська та
Кіровоградська області), Карпатського округу.
Державна екологічна інспекція має право:
- обстежувати підприємства, їхні об'єднання, військові
та оборонні об'єкти з метою перевірки додержання
вимог екологічної безпеки, виконання заходів з
охорони навколишнього природного середовища і
раціонального використання природних ресурсів;
- обмежувати й зупиняти будівництво, реконструкцію,
розширення об'єктів промисловості, транспорту,
зв'язку, оборони тощо, якщо їхня діяльність
здійснюється з порушенням природоохоронного
законодавства;
- подавати позови про відшкодування збитків і втрати,
заподіяні внаслідок порушення законодавства, тощо.
Природоохоронне законодавство як важіль
управління процесом
природокористування, почало
формуватися з 1991 р., коли було
прийнято Закон України „Про охорону
навколишнього природного
середовища”, де сформульовано
завдання природоохоронного
законодавства.
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Стаття 2. Законодавство України про охорону

навколишнього природного середовища
Відносини у галузі охорони навколишнього природного
середовища в Україні регулюються цим Законом, а також
земельним, водним, лісовим законодавством,
законодавством про надра, про охорону атмосферного
повітря, про охорону і використання рослинного і
тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО НАДРА
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 36, ст.340 )
Редакція від 15.01.2022 (Оприлюднено новий Проект Кодексу України про надра, розробленого
Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України)

ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 24, ст.189)
Редакція від 01.01.2022

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27)
Редакція від 07.04.2022

ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 17, ст.99)
Редакція від 01.01.2022

ПОВІТРЯНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 48-49, ст.536)
Редакція від 19.02.2022
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Завданням законодавства про охорону

навколишнього природного середовища є:
регулювання відносин у галузі охорони,
використання і відтворення природних ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки, запобігання і
ліквідації негативного впливу господарської та
іншої діяльності на навколишнє природне
середовище, збереження природних ресурсів,
генетичного фонду живої природи, ландшафтів
та інших природних комплексів, унікальних
територій та природних об'єктів, пов'язаних з
історико-культурною спадщиною. Ст.1
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього

природного середовища
Державній охороні і регулюванню використання на території
України підлягають: навколишнє природне середовище як
сукупність природних і природно-соціальних умов та
процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг,
так і невикористовувані в економіці в даний період (земля,
надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність,
тваринний світ), ландшафти та інші природні території.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти
природно-заповідного фонду України й інші території та
об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Державній охороні від негативного впливу
несприятливої екологічної обстановки підлягають також
здоров'я і життя людей.
 Юридичну базу природоохоронного
зобов'язання становить Конституція
України, де в ст. 16 записано:
„Забезпечення екологічної безпеки і
підтримання екологічної рівноваги на
території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи – катастрофи
планетарного масштабу, збереження
генофонду Українського народу є
обов'язком держави”.
Стаття 50 Конституції України
проголошує:
„Кожен має право на безпечне для життя і
здоров'я довкілля та на відшкодування
завданої порушенням цього права
шкоди”.
Основними напрямами співробітництва з
міжнародними організаціями є:
• охорона біологічного різноманіття;
• охорона транскордонних водотоків і міжнародних
озер;
• зміна клімату;
• охорона озонового шару;
• охорона атмосферного повітря;
• поводження з відходами;
• оцінка впливу на довкілля.
Україною ратифіковано міжнародні
конвенції:
„Про охорону біологічного різноманіття”
(1994);
„Про охорону дикої природи, фауни і
природних середовищ існування в Європі”
(1996);
„Про речовини, що руйнують озоновий
шар” (1996) та ін.
Систему права у сфері раціонального
природокористування складають:

– правове регулювання, збереження й

відновлення природних ресурсів;
– державний і громадський контроль за
виконанням вимог охорони природи і
раціонального природокористування;
– юридична відповідальність
правопорушників.
• Контроль за дотриманням природоохоронного
законодавства в Україні здійснюють різні державні та
громадські організації.
• Серед них вирізняються державні органи загальної,
спеціальної та галузевої компетенції.
• Для першої групи органів природоохоронний
контроль – це частина їхніх загальних контрольних
повноважень, що здійснюються в різних сферах
життя суспільства.
• До цих органів належать Верховна Рада, Кабінет
Міністрів, виконавчі комітети місцевих Рад народних
депутатів, місцеві адміністрації.
• Важлива роль в охороні навколишнього
середовища належить правоохоронним органам.

• Органи прокуратури здійснюють вищий нагляд за

виконанням законодавства про охорону
навколишнього середовища всіма міністерствами
й відомствами, підприємствами, установами і
громадянами.

• Судом розглядаються кримінальні, громадянські

та адміністративні справи, пов'язані, зокрема, з
порушенням вимог природоохоронного
законодавства.
Державні органи спеціальної компетенції
уповноважені контролювати діяльність підприємств,
установ, організацій і громадян тільки з питань
охорони навколишнього середовища і раціонального
використання природних ресурсів.
Це, зокрема, органи контролю за охороною і
раціональним використанням природних ресурсів –
земель, вод, надр, лісів, атмосферного повітря тощо,
які діють у складі відповідних міністерств і відомств.
Окремі з цих органів мають внутрішньовідомчі, інші –
надвідомчі контрольні повноваження.
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Стаття 68. Відповідальність за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного
середовища
Порушення законодавства України про охорону
навколишнього природного середовища тягне за собою
встановлену цим Законом та іншим законодавством
України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і
кримінальну відповідальність.
 Стаття 69. Особливості застосування цивільної
відповідальності
(ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»)

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про

охорону навколишнього природного середовища, підлягає
компенсації в повному обсязі.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на
відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний
для відновлення здоров'я, якості навколишнього
природного середовища, відтворення природних ресурсів
до стану, придатного для використання за цільовим
призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної
небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду
громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що
шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи
навмисних дій потерпілих.
 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

Стаття 70. Адміністративна та кримінальна

відповідальність за екологічні правопорушення і
злочини
Визначення складу екологічних правопорушень і
злочинів, порядок притягнення винних до
адміністративної та кримінальної відповідальності за їх
вчинення встановлюються Кодексом України про
адміністративні правопорушення та Кримінальним
кодексом України.
Дякую за роботу!