Тема 1.

Екологічне право України – комплексна галузь права: загальна характеристика

1. Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на розвиток

екологічного права України.

1. Ідеї академіка В. Вернадського про ноосферу. Середовище існування сучасної людини можна
умовно розділити на дві сфери — природну і штучну, тобто створену людиною. Перша — біосфера,
друга — ноосфера.
Згідно з концепцією ноосфери, впливати на природу, змінювати біосферу слід дуже раціонально,
проектуючи майбутні наслідки. Це не стихійне руйнівне втручання у природу, а науково обґрунтоване
збереження на Землі умов для життя людей. В.І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан
біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на
планеті, геологічна сила.

2.Концепція сталого розвитку. Ця концепція передбачає гармонійний розвиток суспільства і природи,

який за сучасних умов стане передумовою для оптимального задоволення потреб майбутніх поколінь
на нашій планеті. Ця стратегія включає три складові: — екологічну — збереження і поліпшення
природного середовища; — економічну — подальший гармонійний розвиток виробництва,
продуктивних сил суспільства; — соціальну — підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх
життя, поліпшення соціальних умов та стандартів.

3.Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища. Згідно з цією концепцією будь-який

подальший розвиток не можливий, якщо в основу взаємин людини і природи не закласти біотичний
принцип регулювання. Це такий розвиток, який не виводить глобальну цивілізацію за межі природної
ємності біосфери і ґрунтується на процесах перетворення довкілля живою речовиною, величина і
потужність котрих значно перевищують процеси деградації довкілля.

4.Ідея коеволюційного розвитку людини і природи Передбачає спільний розвиток людини і природи,
але оскільки темпи розвитку природи і техносфери пропорційно несумісні, то концепція обґрунтовує
не що Інше, як повну адаптацію розвитку суспільства вимогам природи.

5.Концепції "неотехнооптимізму" Спираються на припущення про наявність можливостей швидкого

досягнення гармонії між суспільним розвитком і природою за рахунок найширшого впровадження
досягнень науково-технічного прогресу. Будь-яка позитивна зміна у розвитку технологій приводить
до появи позитивних тенденцій у інших галузях і сферах господарства. Таким чином можна досягти як
мінімум чотирикратного підвищення ефективності використання усіх наявних ресурсів, будь то
ресурси природні чи технічні, інвестиційні, фінансові та ін. Важлива роль у розвитку і реалізації таких
концепцій належить розвиткові так званого екологічного бізнесу.

2. Поняття і предмет екологічного права.

Екологічне право України – це комплексна галузь права, яка об'єднує сукупність еколого-правових
норм, установлених державою, спрямованих на регулювання суспільних екологічних відносин з
метою ефективного та раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів,
охорони природних комплексів і ландшафтів, забезпечення якості навколишнього природного
середовища, гарантування державою і господарюючими суб'єктами екологічної безпеки, реалізації та
захисту екологічних прав громадян

Предмет екологічного права становлять екологічні правовідносини, що виникають у галузі

використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення
екологічної безпеки, які базуються на множинності форм права власності на природні ресурси, права
природокористування і права громадян на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне
середовище

3. Поняття, види і склад екологічних правовідносин.

Екологічні правовідносини – це суспільні відносини, що врегульовані нормами екологічного права,
які виникають, існують і припиняються відповідно до вимог і на підставах, передбачених
законодавством.(Предмет екологічного права)
Екологічні відносини мають певні відмінності від інших відносин
- існують лише при наявності певних об'єктів без відриву їх від єдиного природного середовища
- Розвиваються за законами природи і вплив права є обмеженим
- Суб'єкти екологічних відносин зобов'язані дотримуватись екологічних стандартів, нормативів інших
вимог які є наукового обґрунтованими з точки зору існування єдиної екологічної системи
- Переважання імперативного методу
З ЛЕКЦІЇ
Предметом є відносини у сфері взаємодії суспільства і природи
1. Правовідносини які виникають у сфері використання природних ресурсів ( використання буваю
спеціальним і загальним)
2. Відносини у галузі навколишнього природного середовища
3. Відносини з забезпечення екологічної безпеки
Критерії:
за характером взаємодії суспільства і природи в предметі екологічного права
Такі суспільні відносини розподіляють на:
природоресурсні правовідносини — суспільні відносини стосовно використання природних ресурсів;
природоохоронні правовідносини — правовідносини в галузі екології. Відносини стосовно
попередження та уникнення погіршення екологічної ситуації у певній місцевості і в країні в цілому.
Антропоохоронні правовідносини включають відносини щодо охорони життя і здоровя людини від
впливу стихійних сил та природних явищ, а також самої людини у природному середовищі від
негативних наслідків природних явищ.

- за характером впливу на навколишнє середовище:

• правовідносини, повязані з вилученням речовин і енергії з навколишнього середовища, які, таким
чином, випадають з природних взаємозвязків;
• правовідносини, повязані з внесенням у навколишнє середовище речовин та енергії (у тому числі -
речовин і енергії, що не існували раніше або існували в незначній кількості);
• правовідносини, повязані з використанням корисних якостей природних обєктів (наприклад,
сільськогосподарське і лісогосподарське землекористування грунтується на використанні такої якості
грунтів, як родючість);
• правовідносини щодо перетворення природних обєктів. У свою чергу, перетворення може бути
радикальним (викликати зміну функцій природного обєкта - вирубка і розорювання ділянки лісу,
затоплення ділянки ріллі) або частковим (підвищувати ефективність використання функцій
природного обєкта - меліорація орних земель, що тягне підвищення їх родючості).
У процесі впливу на навколишнє середовище принципове значення має третій
класифікація екологічних правовідносин - по мірі необхідності отримання дозволу (за основою
виникнення):
• відносини спеціального природокористування (на підставі ліцензії - що видається уповноваженим
органом спеціального дозволу, в якому визначаються характер і межі впливу на навколишнє
середовище);
• відносини загального природокористування (у тих випадках, коли не потрібно одержання ліцензії,
тобто виникнення правовідносини не залежить від уповноваженого органу).

4. Методи екологічного права.

Методи екологічного права – це передбачені еколого-правовими нормами способи і прийоми, що

спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин, забезпечення реалізації прав і
дотримання обов'язків суб'єктами цих відносин у галузі природокористування, охорони та
відтворення довкілля і забезпечення екологічної безпеки громадян.

➔ В екологічному праві переважають авторитарні методи. Такі методи визначені в імперативних,

заборонних, обмежувальних та інших еколого-правових нормах. Так, законодавством заборонена
або обмежується діяльність, що завдає шкоди довкіллю; небезпечна для довкілля діяльність має
здійснюватися за наявності дозволу, виданого в порядку, визначених законом і з додержанням
установлених нормативів і лімітів; за порушення встановлених вимог застосовуються різні види
юридичної відповідальності.

➔ Мають місце і заохочувальні методи, які визначені в рекомендаційних, стимулюючих,

ініціативних, альтернативних, диспозитивних, автономних правових нормах, а також у нормах
еколого-експертних оцінок. Такі методи застосовуються зокрема для вирішення питань договірного
використання природних ресурсів, здійснення природоохоронних заходів за власною ініціативою
природокористувачів, заходів з пропагування екологічних знань, з інформування про стан
навколишнього природного середовища тощо

5. Функції та принципи екологічного права.

Функції екологічного права – це основні напрями впливу норм екологічного права на волю і
поведінку суб'єктів екологічних правовідносин і забезпечення належного екологічного правопорядку
в галузі. Вирізняють загальноправові та спеціально-правові функції:
➔ Загальноправові – це регулятивна, виховна, превентивна, охоронна.
➔ Спеціально-правові – це екологічна, природоохоронна, антропозахисна, відновлювально-
компенсаційна.

Принципи екологічного права – це вихідні правові засади та загальнообов'язкові правила, які

закріплені в регулятивних, заборонних, охоронних та інших еколого-правових нормах, що спрямовані
на досягнення мети і завдань національної екологічної політики України та забезпечення завдань
екологічного права. Принципи екологічного права в національному законодавстві запозичені з
положень міжнародних договорів, тому мають особливу значущість. Як правило, вони прямо
визначаються в спеціальних нормах (ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного
середовища", ст. 5 Земельного кодексу України тощо), або випливають із змісту правових норм.
Наука екологічного права поділяє їх на:

Загально-юридичні принципи:
1. Гласність і демократизм прийняття екологічно значимих рішень;
2. Компенсація шкоди, завданої порушенням вимог екологічного законодавства;
3. Поєднання заходів стимулювання та юридичної відповідальності за екологічні правопорушення;
4. Міжнародне співробітництво в галузі екології.

Спеціально-юридичні принципи:
1. Пріоритетність вимог екологічної безпеки, пріоритетність у використанні земель
сільськогосподарського використання, вод з метою задоволення питних і побутових потреб
населення, лісів у природоохоронних цілях, тварин і рослин у наукових, освітніх, естетичних цілях;
2. Обов'язковість додержання екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів у
процесі здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;
3. Гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
4. Запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища тощо.

6. Система екологічного права.

Система екологічного права – це відповідним чином структурно об'єднані елементи, що утворюють

відповідну галузь права. Система екологічного права – досить складне правове утворення, що
зумовлене складністю і об'ємністю відносин, які регулюються даною галуззю, характеризується
своїми закономірностями та тенденціями розвитку і не є сталим, закостенілим утворенням. З
розвитком екологічних відносин, законодавства в цій галузі система може видозмінюватись,
наповнюватися новими змістовими елементами.
Елементами екологічного права як галузі права виступають під- галузі, інститути, підінститути та
норми права, які в свою чергу об'єднані в Загальну, Особливу та Спеціальну частини.

Загальна частина екологічного права охоплює інститути, що містять найбільш важливі положення, які
мають спільний характер для цієї галузі.

У Загальну частину входять такі інститути:

• право власності на природні ресурси;
• право природокористування;
• екологічні права та обов'язки громадян;
• правові механізми управління в галузі охорони довкілля;
• екологічна експертиза;
• економічний механізм у галузі охорони навколишнього природного середовища;
• правове забезпечення екологічної безпеки;
• юридична відповідальність в галузі охорони довкілля.

Особлива частина містить норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням
специфіки окремих природних об'єктів.

В Особливу частину входять такі підгалузі та інститути:

• земельне право;
• надрове право;
• водне право;
• лісове право;
• фауністичне право;
• правова охорона атмосферного повітря;
• правовий режим екологічної мережі України, що охоплює правову охорону природно-
заповідного фонду, а також правовий режим лікувальних, оздоровчих, рекреаційних зон та інших
її складових;
• правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Спеціальна частина екологічного права охоплює норми, що регулюють міжнародне співробітництво в

галузі охорони довкілля.

У системі права України екологічне право існує не відособлено, а взаємодіє з іншими галузями права.

Екологічне і конституційне право. Конституційні норми закладають основи правової охорони

довкілля. Конституційному праву належить провідна роль у Системі галузей права, стосовно
екологічного права теж.

Екологічне й адміністративне право. Зв'язок екологічного й адміністративного права проявляється, в

першу чергу, в застосуванні однакових методів регулювання – імперативних. Адміністративно-
правові акти, як правило, виступають підставою виникнення, припинення чи зміни еколого-правових
відносин. Адміністративне право регулює порядок діяльності і компетенцію державних органів
управління, в тому числі у сфері охорони довкілля. Разом з тим екологічне право на відміну від
адміністративного права визначає зміст діяльності органів управління в сфері охорони природи, зміст
функцій управління, зокрема такі особливі функції, як ведення кадастрів, моніторинг тощо.

Екологічне і цивільне право. Цивільне право визначає та регулює відносини власності, майнові права
учасників відносин, виконує компенсаційну функцію у випадках відшкодування шкоди. Разом з тим
відповідні відносини в екологічному праві мають свою специфіку, зокрема відносини власності,
відшкодування шкоди тощо. В екологічному праві на відміну від цивільного переважає пріоритет
публічних інтересів у сфері охорони навколишнього середовища.
Екологічне і земельне право. Ці галузі найбільш тісно пов'язані між собою, оскільки земля є одним з
основних природних об'єктів. Разом з тим предметом земельного права є в першу чергу відносини
щодо використання землі. Землеохоронні відносини, а також інші тісно пов'язані охоронні відносини
щодо надр, лісів, вод є предметом екологічного права.

7. Джерела екологічного права та їх класифікація.

Джерела екологічного права – це форми вираження еколого-правових норм. З таких міркувань щодо
них можна здійснювати наукові класифікації. У науці екологічного права умовно з методологічної
позиції щодо джерела екологічного права поділяють за об'єктами правового регулювання:

➔ Диференційні – Земельний кодекс України; Кодекс України про надра; Водний кодекс України;
Лісовий кодекс України; Закони України "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про охорону
атмосферного повітря". Такі джерела є основними (загальними), кодифікованими та
некодифікованими. На виконання їхніх положень приймаються спеціальні закони: "Про охорону
земель", "Про оренду землі", "Про державну геологічну службу", Гірничий закон України, "Про
мисливське господарство і полювання", "Про рибне господарство, промислове рибальство та
охорону водних біоресурсів" і багато інших;

➔ Інтегровані – Конституція України, Закон України "Про охорону навколишнього природного

середовища". На виконання положень цих основних законів прийнято багато спеціальних Законів
України: Основи законодавства України про охорону здоров'я, "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про
захист людини від іонізуючого випромінювання", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про відходи",
"Про оцінку впливу на довкілля", "Про стратегічну екологічну оцінку" та багато інших;

➔ Комплексні – це переважно спеціальні закони: Закони України "Про природно-заповідний фонд

України", "Про екологічну мережу", "Про курорти", "Про виключну (морську) екологічну зону України"
та ін. Спеціальним законом можна вважати й Закон України "Про Червону книгу України". Підзаконні
нормативно-правові акти як джерела екологічного права характеризуються різноманітністю
повноважень органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо
прийняття таких актів, які конкретизують положення законів, є обов'язковими або для відповідної
сфери (напр., постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України, накази Міндовкілля, інших органів державної виконавчої влади в галузі використання та
охорони надр), або є обов'язковими на відповідній території (напр., затвердження обласною радою
регіональної екологічної програми на відповідний строк).

Джерелами екологічного права можуть бути й загальнодержавні, регіональні та місцеві

референдуми. Правові засади референдумів визначені Конституцією України. Наприклад, відповідно
до положень ст. 13 український народ реалізує своє право власності на природні ресурси
безпосередньо (тобто шляхом проведення референдумів із цих питань) або через органи державної
влади. Беззаперечним фактом є наявність положень міжнародних договорів в екологічній сфері, які
належним чином ратифіковані (схвалені) та імплементовані (упроваджені) в національне
законодавство і стають джерелами екологічного права. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України. Таких міжнародноправових документів достатньо багато.
Наприклад, Конвенція ООН про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним
чином як середовище існування водоплавних птахів. Джерелами екологічного права стають норми
цивільного, господарського, фінансового, адміністративного, кримінального законодавства, оскільки
ці галузі відповідно до вимог міжнародно-правового принципу екологізації всього суспільного
виробництва, управління, науки тощо зобов'язані у своїх положеннях враховувати екологічні вимоги.
Задача 5

Діяльність побудованого у зоні добровільного гарантованого відселення підприємства ПрАТ

«Коростеньський завод МДФ» (далі - ПрАТ) здійснюється з численними порушеннями
природоохоронного законодавства.

Серед речовин, що викидаються підприємством в атмосферне повітря, є ті, що викликають

односпрямований несприятливий вплив на організм людини, тобто призводять до одних і тих самих
захворювань, що підвищує ризик захворюваності населення.

У зв’язку з цим, група мешканців м. Коростеня звернулася до суду із позовом про припинення
діяльності підприємства як такої, що порушує основні принципи охорони навколишнього природного
середовища: 1) принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки при здійсненні господарської,
управлінської та іншої діяльності; 2) принцип гарантування екологічно безпечного середовища для
життя і здоров'я людей; 3) принцип запобіжного характеру заходів щодо охорони навколишнього
природного середовища.

Визначити коло правовідносин.

Обґрунтувати їх належність до предмету екологічного права.

Здійснити класифікацію наявних у задачі екологічних правовідносин за інституційною ознакою в

залежності від їх місця в системі екологічного права.

Встановити, яким є правове значення принципів охорони навколишнього природного середовища в

системі еколого-правових норм у контексті їх застосування?

Надати правову оцінку діям ПрАТ.

Чи підлягає позов задоволенню?

Вирішити справу.

Задача 7

Гр. Круглов звернувся до районної ради із заявою про передачу й‌ому у власність затоки місцевоі
річки загальною площею 2,5 гектари, розташованої неподалік від и‌ого присадибноі‌ділянки.

У районній раді гр. Круглову відмовили, пославшись на те, що вирішення цього питання не належить
до компетенції районної ради, і порадивши звернутися до обласної ради.

Визначити види правовідносин та здійснити їх класифікацію. Обґрунтувати, які з цих правовідносин

належать до предмету екологічного права.

Надати правову оцінку діям гр. Круглова.

Надати правову оцінку діям районної ради.

Вирішити справу.