МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра трудового, земельного та господарського права

Екологічне право

ЛЕКЦІЯ ДО ТЕМИ:
ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА «ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА»

Обговорено
на засіданні кафедри
трудового, земельного та господарського права
факультету №1, Навчально-наукового інституту права та кібербезпеки
«18» серпня 2022 року
протокол № 1

Одеса 2022
Поняття та система «Екологічного права».

Навчальні та виховні цілі:

1. Визначити передумови виникнення науки екологічного права.
2. З’ясувати поняття, предмет та систему екологічного права.
3. Охарактеризувати основні джерела екологічного права.
4. Розвинути у слухачів правове мислення, дати основні знання та прищепити
вміння щодо самостійного опрацювання літератури й роботи з нормативно-
правовими джерелами.
Література:
1. Екологічне право України: курс лекцій / за ред. д-ра юрид. наук, проф.
кафедри аграрного, земельного та екологічного права НУ»ОЮА» Каракаша І. І. –
Одеса : 2020. 321 с.
2.Краснова, Марія Василівна. Екологічне право України. Загальна частина :
підручник / М. В. Краснова, Ю. А. Краснова. - К. : ВПЦ "Київський університет",
2021. 191 с.
3.Екологічне право : підручник / [А. П. Гетьман, Г. В. Анісімова, А. К. Соколова
та ін.] ; за ред. А. П. Гетьмана. – Харків : Право, 2021. 552 с

Вказівки щодо порядку й методики проведення лекції:

І. Загальні організаційно-методичні вказівки.
1. Підтримувати належний рівень дисципліни серед слухачів.
2. Активізувати увагу слухачів шляхом зворотного зв’язку.

II. Методичні вказівки щодо вступної частини.

1. Перевірити наявність слухачів.
3. Оголосити тему та вид заняття, навчальну мету, час, відведений на дане
заняття, навчальні питання та літературу.

2
4. Зробити вступ до викладення даної теми заняття, наголосивши на актуальність
її вивчення, а також показати її значення для практичної діяльності
випускників-юристів.

III. Методичні вказівки щодо основної частини.

1. Звернути слухачів на актуальність теми та її значення.
2. Викладаючи матеріал лекції, дати можливість слухачам законспектувати
основні положення даної теми.
3. По завершенні розгляду кожного навчального питання теми робити короткий
підсумок з основних положень, які було викладено.

IV. Методичні вказівки щодо заключної частини.

1. Підвести підсумок заняття, наголосивши на його основних положеннях.
2. Дати завдання та рекомендації на самостійну роботу
3. Відповісти на запитання слухачів.

Навчальні питання

1. ВИНИКНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ЯК САМОСТІЙНОЇ

ГАЛУЗІ ПРАВА.
2. ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА.
3. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА.
4. ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА.

Навчальний матеріал:
ПИТАННЯ 1. ВИНИКНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ЯК
САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ ПРАВА
Чому потрібно вивчати екологічне право?
- Це одна за найбільших за кількістю нормативного матеріалу галузей права;

3
 - Навіть якщо ми не будемо юристами, ми будемо природокористувачами,
тому нам потрібно знати свої права й обов’язки;
- Це комплексна галузь права, яка ґрунтується на базових галузях права:
конституційному, цивільному, адміністративному, карному тощо, тому ми
вдосконалимо наші знання з базових дисциплін;
- Практика застосування екологічного права в нашій країні зростає, тому це є
практична необхідність;
- Екологічне право має багатий матеріал для вивчення способів розв’язання
правових колізій, прогалин та інших правових проблем;
- Ми можемо пов’язати нашу кар’єру з екологічним правом: стати екологічним
аудитором, адвокатом, консультантом тощо;

Проблеми природокористування, як обумовлення виникнення екологічного

права
Людина, як субстанція тілесного виду поряд з іншими представниками
біосфери не є самодостатньою особою, вона як і все живе, вимагає стабільного
буття середовища, як необхідної умови, засобу та місця свого існування.
Усі форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем, взяті у
їх єдності та прикладному виразі умовно можна назвати природокористуванням.
Якщо розглядати етапи людського існування у природному середовищі то
можна виділити наступні: (збирально-привласнений, виробничо-продуктивний,
інноваційно-конструктивійський, ноосферний та інформаційний). Причому
основною ознакою інформаційного типу природокористування має стати
створення штучних саморегульованих біосистем.
Історія виникнення
Вперше термін "екологія" (від двох грецьких слів: oikos – житло і logos –
наука) в науковий обіг наприкінці ХIX століття ввів німецький біолог-дарвініст
Ернст Геккель у своїй праці "Загальна морфологія організмів" (Generelle
Morphologie der Organismen). На думку цього вченого екологія мала вивчати
взаємовідносини рослинних та тваринних організмів між собою та з довкіллям.

4
 Починаючи з ХХ століття взаємодія суспільства і природи стала активно
проявлятися в двох формах суспільних відносин: у використанні природних
ресурсів і у охороні природи. Очевидно, що використання природних ресурсів
відображає економічні інтереси суспільства, спрямовані на задоволення його
матеріальних потреб, а охорона природи спрямована на захист екологічних
інтересів соціуму, пов'язаних з якістю та багатоманітністю оточуючого
природного середовища.
В умовах розвинутого суспільства ці інтереси є єдиними і спрямованими на
забезпечення добробуту людини. Але одночасно така єдність є суперечливою,
оскільки використання природних ресурсів для задоволення матеріальних потреб
суспільства відбувається на основі економічних законів розвитку соціальних
систем, які в умовах зародження ринкових відносин зводяться до одного:
отримання прибутків будь-якою ціною, в тому числі і за рахунок експлуатації
природних ресурсів.
Протиріччя між економічними й екологічними інтересами у життєдіяльності
людини і суспільства проявляються у наступному: чим більше природних
ресурсів відторгається з природного середовища для задоволення матеріальних
потреб, тим гірше якісний стан природного середовища, що знижує екологічними
умови існування людини і суспільства.
Охорона природи навпаки спирається на екологічні закони розвитку
природного середовища, найбільш важливі з яких були сформульовані
американським екологом Б.Коммонером в 1974 р.
1) «Все пов'язане зі всім» (про загальний зв'язок явищ та речей);
2) «Все повинно кудись подітись» (перефразування фундаментального
фізичного закону збереження матерії);
3) «Природа знає краще» (про обережне ставлення до природи);
4) «Ніщо не дається просто так» (закон об'єднує 3 попередні).1
Сучасний рівень розвитку екології дозволив синтезувати такі екологічні закони :

1
Коммонер Б. Замыкающийся круг: Природа, человек, технология. - Л., 1974. - С.32.

5
 Протиріччя між економічними та екологічними законами призвело до того, що
з початку ХХ століття загострився негативний вплив антропогенної діяльності на
навколишнє природне середовище (надалі - НПС), що потягнуло за собою
посилення уваги до екологічних проблем, викликало до життя та актуалізувало
природоохоронну діяльність.
Становлення екологічного права відбувалося на фоні дискусій представників
двох основних концепцій. Прихильники першої концепції вважали, що в системі
права немає місця для ”Екологічного права” і що екологічне навантаження
повинні нести всі галузі права, їх інститути та норми. Разом з цим, згідно цієї ж
концепції, виділяються галузі, які виконують функції регулювання відносин в
сфері ”суспільство-природа” - природноресурсове та природоохоронне право, які
іменуються екологічними галузями.

ПИТАННЯ 2. ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

Поняття ЕП
В еколого-правовій науці немає єдності думок, щодо визначення поняття, а як
наслідок визначення сутності, змісту та структури ЕП. Тому у літературі можна
знайти визначення не тільки ЕП, але й того поняття, як право навколишнього
середовища», доречи такий термін використовується і у Європейському
законодавстві.
Як галузь права, екологічне право – система норм права, що регулюють
порядок раціонального використання, відтворення та охорони природних
ресурсів, встановлюють гарантії забезпечення реалізації права людини на
безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище,
забезпечення екологічної безпеки суспільства та екологічних інтересів
нинішніх та майбутніх поколінь людей у якісному стані довкілля.
Єдність екологічних відносин припускає єдність законодавства про здійснення
природокористування та забезпечення охорони НПС.

6
 Особливість екологічного права як галузі права полягає в тому, що воно для
врегулювання відносин, які складаються в галузі раціонального використання та
охорони НПС запозичує правові норми із інших галузях права. Наприклад, для
регулювання відносин, пов’язаних з управлінням в сфері екології, визначенням
порядку надання дозволів на спеціальне використання об’єктів НПС –
запозичуються норми та методи правового регулювання, притаманні
адміністративному праву (насамперед, імперативні методи правового впливу на
відповідних суб’єктів). Навпаки, якщо мова йде про відносини, пов’язані із
власністю на об’єкти НПС – використовуються норми та диспозитивні методи,
запозичені в цивільному праві.
Як галузь права, екологічне право включає в себе три підгалузі: природо
користува; природоохоронне право; право екологічної безпеки.

Предмет ЕП
Предметом ЕП є суспільні екологічні відносини, що врегульовані нормами
екологічного права. Суспільними екологічними відносинами є відносини між
людьми з приводу природи.
Як самостійна галузь права екологічне право має свій предмет, який можна
визначити як сукупність екологічних правовідносин, що виникають у галузі
раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення
безпечного для життя та здоров’я людини НПС.

Ці суспільні відносини поділяються на три групи

Природоресурсні Природоохоронні Із забезпечення
екологічної
безпеки
Щодо охорони та Щодо охорони особливо Щодо убезпечення
раціонального цінних та унікальних (предубеждение) від
використання окремих природних комплексів та окремих
видів ресурсів (землі, природних ресурсів: екологічних загроз

7
 води, надр тощо) (ядерної, хімічної,
біологічної, НЕС
тощо).
З огляду на опосередковані в праві інтереси та потреби людини і
громадянина в сфері взаємодії суспільства і природи, предмет сучасного
екологічного права утворюють відносини щодо:
власності на природні охорони об’єктів НПС від охорони об’єктів
об’єкти і ресурси; різних форм деградації та НПС від різних
природокористування; негативних впливів; форм деградації та
захисту екологічних прав і негативних впливів;
законних інтересів фізичних (поводження з
та юридичних осіб. небезпечними
хімічними
речовинами,
відходами,
радіаційна безпека
тощо);

Екологічні правовідносини, які складають предмет екологічного права мають

свої особливості. До таких особливостей необхідно віднести:
1) наявність особливих об’єктів правового регулювання.;
2) базування таких правовідносин на природничому праві людини на безпечне
для життя і здоров’я НПС;
3) орієнтація на збереження і охорону НПС.
Як учбова дисципліна, екологічне право має свою внутрішню структуру,
яка органічно поєднує загальну та особливу частини.
Загальна частина вивчає передумови виникнення екологічного права, його
поняття, предмет, систему, методи, коло суб’єктів, їх права та обов’язки, основні
питання, пов’язані з управлінням в сфері природокористування, порядок
реалізації правомочностей власників природних об’єктів та природо користувачів,

8
основні моменти, пов’язані із юридичною відповідальністю в сфері
природокористування.
Особлива частина охоплює правові норми, які визначають порядок
раціонального використання, відтворення та охорони окремих об’єктів НПС.
Екологічне право як навчальна дисципліна тісно пов’язана з іншими
правовими науками. Ця обставина вимагає при вивченні курсу відповідних знань
з конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, кримінального
та інших галузей права.
NB Детальний розгляд питань співвідношення ЕП з іншими галузями
права, а також методи екологічного права ми розглянемо на семінарських
заняттях!
Співвідношення
ПИТАННЯ 3. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Види об’єктів
Слід зазначити, що в екологічній літературі традиційно виділяють:
диференційовані (відокремлені природні об’єкти: земля, надра, вода) інтегровані
(НПС в цілому, життя та здоров’я людей) та комплексні об’єкти екологічного
( об’єкти ПЗФ, ландшафти, курорти тощо) законодавства та права.
Відповідно до статті 5 Закону України ”Про охорону навколишнього
природного середовища”2 до основних об’єктів, які підлягають державній охороні
і регулюванню в галузі екології належать:
Державній охороні і регулюванню використання на території України
підлягають: 1 навколишнє природне середовище як сукупність природних і
природно-соціальних умов та процесів, 2 природні ресурси, як залучені в
господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля,
надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), 3
ландшафти та інші природні комплекси.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5456-VI від
16.10.2012 )

2
Відомості Верховної Ради – 1991. - N 41 - ст.546.

9
 4.Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-
заповідного фонду України й інші території та об'єкти , визначені відповідно до
законодавства України. 5.Державній охороні від негативного впливу
несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя
людей.

Особливості об’єктів НПС

Таким чином, об`єктом екологічного права є навколишнє природне
середовище як сукупність природних умов і процесів, які забезпечують існування
людства на нашій планеті, природні ресурси, ландшафти (як природні так і
антропогенні, тобто створені або змінені людиною), екосистеми (сукупність
рослин, тварин, мікроорганізмів на певній ділянці, яка характеризується
стабільністю і чітко функціонуючим внутрішнім кругообігом речовин), життя і
здоров'я громадян.
Найфундаментальнішою категорією, яка складає об’єкт екологічного права є
поняття навколишнього природного середовища. Важливою характеристикою
НПС є його безпечність. Цей термін часто використовується в законодавстві,
практиці, а тому, поряд з поняттям самого навколишнього природного
середовища, може бути визнаний найбільш юридично значимим.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для
життя та здоров'я довкілля. Необхідність наявності такої норми зумовлена тим,
що антропогенний вплив на НПС привів до багатьох негативних і часто
неконтрольованих наслідків.
Об’єктам правової охорони в галузі екології можуть бути притаманні
певні ознаки, які характеризують їх виникнення та використання:
1. Природне походження та екологічний взаємозв’язок об’єктів. (для
позначення природних об’єктів є їхній екологічний взаємозв’язок з природним
середовищем, що забезпечує їх функціонування у складі природної екосистеми);
2. Соціально-екологічна цінність об’єкта – виконання функцій
життєзабезпечення.

10
 Визначити природні об’єкти як складові частини або компоненти НПС,
які мають ознаки природного походження і знаходяться в екологічному
взаємозв’язку з природними системами, здатні виконувати екологічну
функцію і забезпечувати якість середовища існування людини та
суспільства, охоронювані нормами екологічного законодавства.

Виходячи з такого визначення ми можемо класифікувати об’єкти природного

та неприродного походження та відповідним чином їх відмежовувати від об’єктів
цивільного права (вилучені з екосистеми: свійські тварини, вода в крані, квіти у
горщику, рибки у акваріумі тощо) та аграрного права (тварини вирощені
людиною, сорти штампи виведені людиною).
Так, деякі автори пропонують і інші класифікації об’єктів екологічного права
з огляду на їх екологічний характер. Так, до об’єктів можна віднести: екологічні
умови та чинники (властиві показники природних ресурсів – які опосередковано
можуть бути об’єктами екологічних правовідносин); речі що мають відношення
до довкілля (межові знаки, очисні споруди, хімічні речовини тощо); екологічні дії
та послуги (екоекспертиза, аудит); екологічна інформація (ст. 25 ЗУ про охорону
НПС); екологічні стани ( екобезпека, життя і здоров’я громадян тощо).

СУБ’ЄКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

Відповідно до ст. 2 ЦКУ учасниками цивільних відносин є фізичні та
юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна
Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти
публічного права.
Важливим у наведених положеннях є позначенням учасників суспільних в
якості суб’єктів публічного права, оскільки самій галузі екологічного права
притаманні ознаки публічної галузі права.

11
 Окремим суб’єктом права власності на природні ресурси визнається
Український народ (ст.13 КУ, ст.318 ЦКУ). Ці конституційні норми соціально-
політичного а не правового характеру.
Однак слід зазначити, що від імені українського народу, як суб’єкта
екологічного права його повноваження завжди здійснюються відповідними
органами державної влади. Поняття суб’єкта розкривається через поняття
правоздатності та дієздатності.
В екологічному праві існує також поняття спеціального суб’єкта – суб’єкта
наділеного, що наділений специфічними правами та обов’язками, які не мають
інші суб’єкти права, наприклад спеціальними суб’єктами є мисливці, державні
екологічні інспектори, лісники тощо.

ПИТАННЯ 4. ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

Кожна галузь права, в тому числі й екологічне право, ґрунтується на певних
правових принципах, що визначають її спрямованість з врахуванням
особливостей суспільних відносин, які нею регулюються.
Під принципами екологічного права необхідно розуміти виражені в його
нормах основоположні засади, положення, риси, згідно з якими здійснюється
регулювання екологічних відносин.
Відповідно до статті 3 Закону України ”Про охорону НПС”, основними
принципами охорони навколишнього природного середовища є:
а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання
екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів
при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я
людей;
в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища;
г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у
питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та

12
відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження
новітніх технологій;
д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних
об’єктів і комплексів;
е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних
інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних,
соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього
природного середовища;
є) обов’язковість екологічної експертизи;
ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на
стан навколишнього природного середовища, формування у населення
екологічного світогляду;
з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності
на навколишнє природне середовище;
и) безоплатність загального та платність спеціального використання
природних ресурсів для господарської діяльності;
і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та
погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної
порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміни
територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну
обстановку;
й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони
навколишнього природного середовища;
к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на
основі широкого міждержавного співробітництва3.

3
Додатково див.: Чаусова Л. Система принципів екологічного права України // Право України. - 1996. - N8. - С.47-49.; Гетьман А. Джерела
еколого-процесуального права України та їх ознаки // Вісник академії правових наук України. - 1997. N2. - С.81-84.

13