МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНИХ СПРАВ

кафедра державно-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни " Теорія держави та права"

на тему :

«Інтегративне праворозуміння»
Студента 1 курсу 1 групи
галузі знань 08 Право
спеціальність 081 Право
Карамана Олега

Науковий керівник

Національна шкала_________
Кількість балів_____________
Оцінка: ECTS______________

Члени комісії _________ ________________________

(підпис) (ПІ)

_________ ________________________
(підпис)

_________ ________________________
(підпис)

м. Одеса- 2023 рік

1
 Зміст
Вступ……………………………………………………………………….3
Розділ 1 Загальні характеристики інтегративного
праворозуміння
1.1 Поняття інтегративного праворозуміння………………………..........4
1.2 Ознаки та функції інтегративного праворозуміння …………...........6
Розділ 2 Сутність інтегративного праворозуміння
2.1 Сутність інтегративного праворозуміння…………………………….9
Розділ 3 Основні концепції інтегративного праворозуміння
3.1 Комунікативна концепція праворозуміння
3.2 Лібертарна концепція праворозуміння
Висновки………………………………………………………………….
Список використаних джерел………………………………………….

Вступ
2
 Праворозуміння – це процес , а також результат осмислення сутності
права сутності права , що здійснюється шляхом визначення понять та
формування концепцій права, що завжди було темою дискусій .
Праворозуміння впродовж тисячоліть розвивалося завдяки протистояння
двох головних концепцій праворозуміння : природно-правової і позитивіської
, але в 20 ст. деякі вчені почали вказувати на те , що протистояння двох
концепцій не може й далі бути рушівною силою у розвитку праворозуміння,
ці вчені відмітили необхідність об’єднання концепцій . Тому Джером Хол у
своїй публікації 1947 року увів термін «інтегративне праворозуміння»
який ми зараз використовуємо в наш час . Прихильниками цієї нової
концепції Були такі вчені як С.І.Максимов ,О.В Петришин , Ю. Хабермас , А.
Кауфманн , М.Мюллер та ін., які її розвивали та створювали нові концепції
вже на основі інтегративного праворозуміння .
Мета цієї курсової поглибити знання про поняття, теоррії, зміст
інтегративного праворозуміння та його концепціїї .
Дляцього ми виконаємо такі завдання :
 Визначити поняття інтегративного праворозуміння
 Визначити ознаки та функції інтегративного праворозуміння
 Розкрити сутність інтегративного праворозуміння
 Розглянемо сучасні теорії

Під час виконання курсової роботи були використані методи дослідження,

такі як аналіз, діалектичний метод, синтез, класифікація, порівняльний метод,
метод узагальнення, літературний метод.
Курсова робота складається зі вступу , трьох розділів та п’яти
підрозділів , висновків та списку використаних джерел.

3
 РОЗДІЛ 1: ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ІНТЕГРАТИВНОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ

1.1 Поняття інтегративного праворозуміння

Визначення поняття права завжди було актуальною проблемою в світі .

Теорії що досліджуються , не можуть дати однозначне визначення
поняття права .
Так, І. Кант, в своїх працях зазначав, що право існує 1000 років, а
юристи й досі не можуть визна-читись, що таке право.[1] На думку Б.
Кістяківсь-кого - в жодній науці не існує стільки теорій, як у науці право.
[2]
Ця проблема була , є і буде актуальною тому що таке явище як право є
динамічним та враховує багато факторів: економічних, політичних,
цивілізаційних, національних, соціальних, культурних, духовних,
релігійних, всіх інтеграційних процесів, які відбуваються в усьому світі. А
також досягання гуманітарних і природничих наук.
На мою думку в наш час аналізуючи концепції, єдина яка сьогодні дає
найоптимальніший варіантвизначення поняття права є інтегративна теорія
права. Дана концепція викликає серед науковців різні погляди. Одні
вважають, що інтегративна концепція є синтезом усіх традиційних
підходів щодо розуміння права: природно-правового, позитивістського,
соціологічного, інші – об’єднують найбільш цінні і привабливі, з їх точки
зору, ознаки права. Можливості концептуальної інтеграції та
життєздатність синтезу різноманітних елементів і основ різноманітних
концепцій праворозуміння безпосередньо залежать від виконання кількох
умов: розмежування цілісності як органічної цілісності, з одного боку, та
механічної, еклектичної, і напіввипадкове поєднання елементів – з іншого
боку; розуміння ідеї цілісності з позицій діалектичної логіки, зокрема з
4
опорою на принцип суперечності як основного закону суспільного
розвитку, принципи тотожності буття і мислення, єдності логіки та
історичного, теоретичного і практичного [ 10, с. 211-232; 11]. До
інтегративних теорій праворозуміння слід віднести наступні:
марксистську концепцію права ; інтегративну теорію Дж. Холла, який у
своїх поглядах спирався на єдність вузького та соціологічного
праворозуміння; неонормативну теорію М. Байтіна, який намагався
поєднати вузьке розуміння права з природно-правовою концепцією;
комунікативну теорії А. Полякова, який в своїх працях намагався
об'єднати вузьке розуміння права із соціологічним праворозумінням.
Відповідно теорії вченого що ввів термін «інтегративне праворозуміння»
Дж. Холла, необхідно виділяти юридичну та динамічну структуру права, а
саме систему норм, яка встановлює права та обов'язки суб'єктів права
процес реалізації юридичних норм. Юридична структура за своєю
природою стабільна та стала в свою чергу динамічна структура, навпаки
має характер, який постійно змінюється, та розвивається. Динамічна
структура права виявляється, а відповідно, й може бути зрозумілою в
правовому пізнанні.
Право як норма та право як процес - не протистояють одне одному ,а
лише доповнюються одне-одним. Вони складають єдине ціле, яке й слід
розглядати як право. [3] Дж. Холл визначав основою своєї теорії природно-
правову концепцію з якою об’єднав нормативіську та соціологічну, що дає
можливість використовувати їх переваги та в той же час подолати
недоліки, що властиві кожному з них. На основі такого союзу досягається
синтез юридичного поняття, цінності та факти, тобто виникає інтегративна
юриспруденція.
Термін право в інтегративній юриспруденції має три значення: перше з
них тісно пов’язане з природно-правовою традицією, акцент у якому ста-
виться на обов’язок підкорятися уряду; на морально зобов’язуючих
властивостях будьякого правового порядку; друге значення терміна право
5
 включає поняття веління держави, що держава оголосила нормою (саме
таке трактування характерне для юридичного позитивізму, в даному
випадку мова йде про розуміння права як позитивного законодавства в
його формальних характеристиках); третє, принципово відмінне від інших,
значення права бере початок із теорії правового реалізму та акцентує
поведінку офіційних осіб. Право в цьому значенні за своїми посиланнями
та за своїм характером не знаходиться в сфері законодаства. [4, с. 34]
В якості заключення для 1 підрозділу я зазначу своє бачення поняття
інтегративного праворозуміння . Інтегративне праворозуміння - це
концепція праворозуміння, що складається з різних аспектів які
відносяться як до позитивіськой так і до природно-правової концепцій та
тим самим долає їх недоліки ,але концепція не є досконалою хоча завдяки
поєднанню різних аспектів що доповнюють одне одного і долають свої
недоліки незважаючи на це в інтеграційному праворозумінні є інші які
виникають під час або після створення нової концепції наприклад:
зникнення чіткої межі між правовою нормою та правовим процесом,
також є проблема синтезу протилежностей буття і мислення, і завдання
розробки специфічного «правового об’єкта пізнання».

1.2 Ознаки та функції інтегративного праворозуміння

Для більш глибокого знання інтегративного праворозуміння необхідно

ознайомитись з його ознаками та функціями . Головними рисами
інтегративного праворозуміння є:

 Інтеграція. Замість протистояння концепцій відбувається синтез

різноманітних елементів і основ різноманітних концепцій
праворозуміння , що допомагає подоланню різних проблем .

6
  Наявність головної теорії. Так чи інакше інтегративні концепції
праворозуміння формуються з багатьох концепцій та окремих тез
навколо однієї головної .

 Спрямованість на практичний результат. Інтегративне праворозуміння

спрямоване на досягнення практичного результату, такого як більш
ефективне та справедливе застосування права.

 Відсутність єдиної інтерпретаці. що кожен представник теорії права,

визнаючи основні ідеї інтегративної юриспруденції, намагається
дативласнуінтерпретацію даної теорії.

 Комплексність. інтегративне праворозуміння розглядає право як

складну систему, що включає в себе різні складові, такі як
законодавство, прецеденти, доктрина, міжнародні правові акти,
культурні та історичні традиції та інші.

 Антропологічний підхід .інтегративне праворозуміння враховує

взаємодію права та людської поведінки, що дозволяє краще зрозуміти,
як люди сприймають та застосовують право у своєму житті.

Кожна концепція праворозуміння має певні функції як схожі так і

відмінні . Функції інтегративного праворозуміння:

1. Розуміння правової системи - інтегративна концепція дозволяє бачити

право як систему, у якій різні складові взаємодіють між собою та
утворюють цілісну структуру. Це допомагає зрозуміти, як право
функціонує та як відбувається його застосування.
2. Порівняння правових систем - інтегративна концепція дозволяє
порівнювати різні правові системи та виявляти схожості та відмінності
7
 між ними. Це допомагає зрозуміти, які аспекти права є унікальними для
кожної системи та які є загальними.
3. Вивчення історичного контексту - інтегративна концепція враховує
історичний контекст створення та розвитку правової системи. Це
допомагає зрозуміти, як право розвивалося та змінювалося з часом, та
які фактори впливали на його розвиток.
4. Формування розуміння права - інтегративна концепція допомагає
розуміти право як феномен людської культури та його роль у
суспільстві. Це дозволяє бачити право як не просто набір правил, а як
важливий елемент життя людей та суспільства в цілому.
5. Покращення застосування права - інтегративна концепція може
допомогти поліпшити застосування права, оскільки забезпечує більш
повне та глибше розуміння правової системи та її складових. Це може
допомогти зменшити непорозуміння між різними правовими системами
та забезпечити більш виправдане застосування правових норм у
конкретних ситуаціях.
6. Розвиток правознавства - інтегративна концепція праворозуміння
допомагає розвивати правознавство як науку, оскільки вона сприяє
глибшому вивченню правової системи та зв'язків між її складовими. Це
може допомогти виявляти недоліки в правовій системі та пропонувати
шляхи їх вирішення.

На мій погляд усі функції та ознаки інтегративного правознавства

допомагають у формуванні різних образів, понять, теорій права та правових
реальностей незважаючи на те що неможливо отримати досконале
визначення права або досконалу теорію, але завдяки ним є можливість
отримати самий оптимальний варіант .

Короткий підсумок аналізу першого розділу «Загальні характеристики

інтегративного праворозуміння» . Поняття інтегративного праворозуміння -
8
це підхід до розуміння права, який базується на ідеї того, що право потребує
комплексного підходу, що об'єднує різні дисципліни, такі як право,
соціологія, політика, психологія, філософія, історія та інші. Інтегративне
праворозуміння передбачає, що розуміння права вимагає поєднання різних
підходів та методів, щоб зрозуміти роль права в суспільстві та його
взаємодію з іншими аспектами життя. Розглянувши основні ознаки та
функції інтегративного праворозуміння можна стверджувати, що воно
спрямовано на надання праворозумінню нової рушійної сили для розвитку .

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ІНТЕГРАТИВНОГО

ПРАВОРОЗУМІННЯ

2.1 Сутність інтегративного праворозуміння

Сутність інтегративного праворозуміння частково можна проглянути через
його поняття , ознаки та функції, але вони не розкривають її повністю . Для
того щоб повністю розкрити сутність інтегративного праворозуміння
необхідно звернутися до дослідження яке спиралось на декілька
взаємопов’язаних концептуальних підходів, загальнонаукових та спеціальних
методів і засобів дослідження, які разом складають методологію даної роботи
П. М. Рабіновича, С. П. Рабінович, О. З. Панкевича.
Так автори, виходячи з діалектичного методологічного принципу
суперечності [6;7], вирішували проблему висвітлення сутності інтегративного
праворозуміння як спроби реалізувати синтетичне поєднання суперечливих
підходів до розуміння права як цілісного явища. Виходячи з методологічного
принципу єдності логічного та історичного, інтеграція тих явищ, які з певних
міркувань вважаються законними, у потреботворчу діяльність людини
трактується як усунення протиріч у процесі їх діалектичного розвитку.
Необхідність спиратися на діалектичну методологію зумовлена тим, що
9
завдання розробки концепції права, яка б послідовно включала в себе
конкуруючі підходи до її розуміння, видається практично нерозв'язною з
суворо позитивістських і наукових позицій.
Натомість більш оптимістична перспектива такого синтезу виникає на
основі звернення до діалектичної логіки [8]. Саме з таких позицій формально-
логічні взаємовиключні відповіді на Журнал Національної академії правових
наук України, вип. 28, № 3, 2021
Питання про те, що таке право, можна розглядати як результат
відображення/конструювання різних аспектів права як складного та
багатогранного явища: інтеграція концептуальних елементів відмінного
праворозуміння є створенням їх нової та органічної єдності та цілісності та
має бути результат акту синтезу. При цьому йдеться про синтез, де
зберігаються протиріччя, – а отже, про синтез, здійснений за методологічним
принципом єдності буття і мислення, а не за допомогою якоїсь формально-
логічної процедури, протилежної аналізу.[9, с. 49]
Звернувши увагу на результати дослідження зазначені вище можна
виділити «цілісність» як один з головних атрибутів сутності інтегративного
праворозуміння, що позначає відмову від боротьби природно-правових та
позитивістських концепцій описує стан єдності та нерозривної цілісності
його структурних частин (ідей, понять, принципів тощо) як складових
праворозуміння . Найпоширенішими способами побудови «цілісного»
праворозуміння в наш час є два основних методи: перший полягає в тому, що
з кількох давно відомих варіантів багатосмислового праворозуміння
вилучаються певні аспекти явища, при цьому кожен із них пропонується для
відображення терміну «право», а друга полягає в тому, що кілька таких
аспектів послідовно розташовуються в одному реченні, а отримане таким
чином судження оголошується «цілісним» праворозумінням.
Така цілісність не є абстрактного логіко-теоретичного (часто довільного)
поєднання якихось однопорядкових концептуальних елементів, а, навпаки,
10
проявом діяльнісно-практичного перетворення, “ гуманізація» природної та
соціальної дійсності в процесі задоволення людиною найважливіших потреб
її існування та розвитку[9, c.52 ].
Саме потребницький підхід дозволяє представити соціальну та
інституційно-правову практику як основу інтеграції, включення певних
елементів (ідеальних чи матеріальних) у таку практику, їх значення та
теоретичне осмислення.
Як заключення цього розділу хочу висловити свою думку сутність
інтегративного праворозуміння є складним явищем, яке включає в себе
синтез різних концепцій та підходів до розуміння права. Це підходить до
створення нової та органічної єдності та цілісності, де протиріччя
зберігаються, а синтез здійснюється на основі діалектичної логіки.
Інтегративне праворозуміння відмовляється від боротьби між протилежними
концепціями та намагається знайти спільне вирішення. Воно базується на
гуманізації природної та соціальної дійсності та задоволенні потреб людини.
Підхід до інтегративного праворозуміння заснований на потребах суспільства
та включенні певних елементів у соціальну та інституційно-правову практику.

11
 Список використаних джерел

1. Кузь Софія Василівна. / С. В. Кузь // Науково-інформаційний

вісник Івано-Франківського університету права імені Короля
Данила Галицького. Серія : Право. - 2016. - № 1. - С. 80-86.
2. Иммануил Кант. Критика чистого разума / Пер. с нем. Н.
Лосского сверен и отредактирован Ц. Г. Арзаканяном и М. И.
Иткиным; Примеч. Ц. Г. Арзаканяна. — М.: Эксмо, 2007. —
736 с. — ISBN 5-699-14702-0
3. Teremtsova N. (2016) The essence of this re-search is that the legal
liability is a dynamic category. International Journal of
“Supremance of Law”. 2, 15-20.
4. Комунікативна концепція права. URL : https://pidruchniki.com.
5. Кризис юриспруденции и дилетантизм в философии //
Юридический вестник. 1914, кн. 5.
6. Карбовський, Дж. (2019). Діалектичне міркування і діалектичне ремесло.
У методі Арістотеля в етиці: Філософія на практиці (с. 21-51).
Кембридж: Cambridge University Press.
7. Хлопчики-Стоунс, Г. (2017). Діалектика. У платонічній філософії 80 р.
до н. е. до 250 р. н. е.: вступ і колекція джерел у перекладі (стор. 365-
456). Кембридж: Cambridge University Press.
8. Ільєнков Є.В. (1964). Питання про тотожність мислення і буття в
домарксистській філософії. Діалектика — це теорія пізнання. Історико-
філософські нариси. Москва: Наука.
9. Рабінович П.М. Інтегральність праворозуміння як методологічна
проблема / Петро Мойсейович Рабінович, Сергій Петрович Рабінович,
12
 Олег Зіновійович Панкевич. - Вісник Національної академії правових
наук України. - 2021. - Т. 28. - № 3. - С. 47-55.
10. Ільєнков, Є.В. (1974). Діалектична логіка. Нариси історії та теорії.
Москва: Політиздат.
11. Рабінович С. П. (2010). Природно-правові підходи в правовому
регулюванні. Львів: ЛДУВС.

13