ОПОРНИЙ МАТЕРІАЛ

ЛЕКЦІЯ ТЕЗОВО

Лекція 1
«Предмет, система та основні поняття навчальної дисципліни «Організація
судових та правоохоронних органів»
1 Предмет, система, методи та загальна характеристика навчальної дисципліни
«ОСПО».
2 Місце «ОСПО» серед інших навчальних юридичних дисциплін.
3 Загальна характеристика правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні.
4 Поняття, ознаки, функції правоохоронних органів України.
5 Система нормативно-правових актів, що регулюють організацію і діяльність
судових та правоохоронних органів в Україні.
 1 Предмет, система, методи та загальна характеристика навчальної
дисципліни «ОСПО»
На відміну від багатьох інших курсів юридичних дисциплін, в основі яких є вивчення
галузі права, наприклад цивільного, адміністративного, кримінального, курс «Організація
судових та правоохоронних органів» не має такого підґрунтя. У певному сенсі цей курс -
комплексна юридична дисципліна. Зазначена дисципліна є універсальною, ввідною до
загальнотеоретичних і спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та
права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес тощо.
Мета вивчення цієї дисципліни - дати майбутнім юристам чітке уявлення про те, як
формуються ці органи, яка їхня система, які вони мають склад і структуру, якими є
принципи їх організації, які функції вони виконують, як ці органи взаємодіють один з
одним, іншими державними та громадськими організаціями, яке їхнє соціальне
призначення. Одна з особливостей цієї дисципліни полягає в тому, що від тих, хто її вивчає,
вимагається засвоєння численних нормативних актів. Становище ускладнюється ще й тим,
що триває процес відновлення законів та інших нормативних актів, у тому числі й тих, що
безпосередньо стосуються організації й основ діяльності судових та правоохоронних
органів.
Предметом будь-якої навчальної дисципліни є коло питань і проблем, що в ній
вивчаються. Предмет дисципліни «ОСПО» містить у собі характеристику правоохоронної
діяльності, відомості про органи, що її виконують, їх структуру і повноваження, а також
про статус посадових осіб, які працюють у цих органах. Отже, предметом «ОСПО» є
положення про організацію, завдання, систему, структуру й основні повноваження
правоохоронних органів і статус посадовців, які в них працюють.
Предметом навчальної дисципліни "ОСПО" є:
1) структурний устрій судових та правоохоронних органів у їх сукупності і кожного з них
окремо;
2) організація системи судових та правоохоронних органів щодо забезпечення виконання
поставлених завдань та цілей органу;
3) діяльність судових та правоохоронних органів в аспекті реалізації покладених на них
функцій.
 Предмет цієї навчальної дисципліни має тенденцію до розширення. Це відбувається
за рахунок як появи нових правоохоронних органів чи суттєвої реорганізації тих, що
існували раніше, але не вважалися правоохоронними, так і розширення та більш детальної
законодавчої регламентації окремих напрямків правоохоронної діяльності.
Під системою будь-якої науки чи навчальної дисципліни розуміють взаємопов'язане
розташування її розділів, які залежать від складових частин предмета конкретної науки чи
навчальної дисципліни. Система навчального курсу "ОСПО" також визначається його
змістом, що викладається у певній послідовності, забезпечуючи поетапне та зрозуміле
викладення цієї юридичної дисципліни.
Отже, система «ОСПО» становить собою перелік тем, що в ній вивчаються. В межах
курсу ми розглянемо загальнотеоретичні питання про зміст і призначення судової,
правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про компетенцію
вповноважених державних органів, їх структуру, підпорядкованість і взаємодію, статус
службових осіб цих органів.
Метод – це сукупність прийомів, способів і операцій практичного засвоєння
дійсності, за допомогою яких пізнаються державно-правові явища в процесі їх виникнення,
розвитку і функціонування.
Основним методом вивчення дисципліни «Організація судових та правоохоронних
органів» є метод діалектики, який складає філософську, світоглядну основу будь-якої
науки, в тому числі і правової. Крім загального діалектичного методу вивчення цієї
дисципліни застосовуються методи формально-юридичний, конкретно соціологічний,
порівняльного аналізу, системного підходу та деякі інші.
 2 Місце «ОСПО» серед інших навчальних юридичних дисциплін
Ця дисципліна є ввідним курсом, що дозволяє ознайомитися з правоохоронною,
судовою і правозахисною діяльністю в Україні та пізнати її різнобічні зв'язки з іншими
академічними курсами. 
Базою, основою курсу «ОСПО» є конституційне право України.
Дана дисципліна тісно пов’язана з Теорією держави і права.
Чимало точок зіткнення має ця дисципліна також з адміністративним правом
Дисципліна ОСПО тісно взаємопов’язана із цивільним і господарським процесами.
Тісний зв'язок дисципліни ОСПО прослідковується із Кримінальним правом.
Дисципліна "ОСПО" тісно пов'язана з навчальною дисципліною "Кримінальний
процес».
На старших курсах ви будете вивчати дисципліну «Прокуратура» - це предмет, що
знайомить студентів зі змістом, формою і методами здійснення всіх напрямків діяльності
прокуратури, які істотно розвивають і доповнюють матеріал теми «Прокуратура»
дисципліни ОСПО.
Матеріальне та соціальне забезпечення працівників судових та правоохоронних
органів регулюється нормами права соціального забезпечення, питання кадрового
забезпечення цих органів, дисциплінарної відповідальності працівників судових і
правоохоронних органів врегульовані нормами трудового права.
 3 Загальна характеристика правоохоронної та правозахисної діяльності в
Україні
За змістом правоохоронну діяльність поділяють на 2 види:
- правоохоронна діяльність в широкому значенні цього поняття;
- правоохоронна діяльність у вузькому його розумінні.
Змістом правоохоронної діяльності у широкому сенсі є охорона права від посягань,
тобто коли кожен орган держави займається правоохоронною діяльністю в межах своєї
компетенції. У вузькому розумінні слова – це спеціалізована діяльність із правової охорони
суспільних відносин, якою займаються спеціально утворені для цього правоохоронні органи
держави.
Ознаки правоохоронної діяльності:
1 така діяльність здійснюється не будь-яким способом, а лише за допомогою
застосування юридичних заходів впливу (заходи державного примусу і стягнення);
2 юридичні заходи впливу, які застосовуються в процесі її здійснення, повинні
суворо відповідати приписам закону або іншого правового акту .
3 правоохоронна діяльність реалізується в передбаченому законом порядку, з
дотриманням певних процедур (процесуального порядку);
4 реалізація правоохоронної діяльності покладається перш за все на спеціально
уповноважені державні органи (відповідна спец. підготовка, оснащення тощо).
Правоохоронна діяльність — це засіб забезпечення законності і правопорядку,
захисту конституційних прав громадян.  Правоохоронна діяльність виходить за межі
діяльності лише правоохоронних органів. Окремі її функції виконують законодавча та
виконавча гілки влади, президентські органи, інститути громадянського суспільства тощо.
Правозахисна діяльність має деякі спільні ознаки із правоохоронною діяльністю. Так,
адвокати можуть здійснювати правовстановлюючі або правозабезпечувальні дії. Досить
широкими є повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте
предмет правозахисної діяльності значно вужчий, ніж у правоохоронної діяльності. Він
стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям і
особам без громадянства та захисту фізичних осіб від обвинувачення.
 Правозахисна функція, яку виконують державні й недержавні органи, має багато
складових. Це, зокрема:
-                                       роз'яснення громадянам їхніх прав та обов'язків,
-                                       надання юридичної допомоги,
-                                       представництво в суді, правоохоронних органах тощо.
У Конституції України закріплюється важливе "право знати свої права та обов’язки"
(ст. 57) та право на професійну правничу допомогу (ст. 59).
Суб'єкти правозахисної діяльності:
1. державні органи в особі органів юстиції, Уповноважений з прав людини, органи
захисту прав споживачів тощо;
2. адвокатура;
3. підприємницькі структури, що надають різні юридичні послуги (консультації,
складання юридичних документів тощо);
4 громадські організації;
5 міжнародні та іноземні інституції.
 4 Поняття, ознаки, функції правоохоронних органів України
Категорія «правоохоронні органи» ввійшла в суспільно-політичний і науковий обіг
понад півстоліття тому. Але й досі в науці немає чітких критеріїв визначення системи
правоохоронних органів, яка була б загальновизнаною. Існує дві полярно різні думки щодо
системи правоохоронних органів в Україні.
Згідно з першою позицією правоохоронна функція держави зосереджена на виконанні
завдань по забезпеченню законності і правопорядку, на боротьбі зі злочинністю, корупцією
та іншими правопорушеннями. Тому до правоохоронних органів слід відносити ті, які
займаються забезпеченням законності, громадського порядку, громадської безпеки.
Другий підхід розширює перелік правоохоронних органів, включаючи до них усі
органи, які тією чи іншою мірою займаються забезпеченням правопорядку, підтриманням
громадського порядку, контролем за проведенням масових заходів, забезпеченням охорони
вищих посадових осіб тощо.
У той же час обидва підходи не можна вважати науково обґрунтованими. Саме
другий підхід дістав своє нормативне закріплення в ЗУ «Про державний захист працівників
суду і правоохоронних органів» (ст. 2). Правоохоронні органи - органи прокуратури,
Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону,
органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи
державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи,
які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. До того ж цей перелік
правоохоронних органів є невичерпним, а лише орієнтовний.
Ознаками державного правоохоронного органу є:
1 правоохоронний орган спеціально створюється для охорони норм права від
будь-яких посягань;
2 організація і діяльність правоохоронного органу регламентується спеціальним
законодавчим актом (чи низкою актів);
3 правоохоронний орган здійснює свої повноваження не довільно, а з
додержанням установлених законом процедур, тобто за процесуальною формою діяльності;
 4 правоохоронний орган наділяється владними повноваженнями, що виявляється
в його праві видавати юридичні акти, що тягнуть за собою юридичні наслідки, а його
законні й обґрунтовані рішення є обов’язковими для виконання на всій території держави;
5 правоохоронний орган наділяється повноваженнями із застосування
відповідних заходів юридичного впливу.
Правоохоронний орган — це державний орган, основним (або головним) предметом
діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права,
відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної
(державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.
 5 Система нормативно-правових актів, що регулюють організацію і
діяльність судових та правоохоронних органів в Україні
Особливістю курсу «Організація судових та правоохоронних органів» якраз є
відсутність єдиного базового НПА, як скажімо в Кримінальному праві, Кримінальному
процесуальному праві, Цивільному процесуальному і т.д.
Щоб забезпечити максимально ефективне вивчення курсу Судові та правоохоронні
органи в юридичній літературі прийнято класифікувати НПА за двома критеріями:
1 За юридичною силою.
За цим критерієм найвище місце в ієрархії НПА належить Конституції України.
На підставі ст.9 Конституції України друге місце в системі НПА за юридичною силою
займають міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.
Закони України, що приймаються ВРУ або всеукраїнським референдумом.
Далі йдуть
постанови ВРУ
укази Президента України
постанови КМУ
накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади
накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади.
2 За змістом НПА поділяють на:
1) акти загального характеру (КУ, міжнародні договори, згода на обов’язковість
яких надана ВРУ)
2) акти про суд, правосуддя і судоустрій (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від
2.06.2016 р., «Про КСУ» від 13.07.2017 р., «Про доступ до судових рішень» від
22.12.2005 р., )
3) законодавство про установи та органи юстиції й органи, що здійснюють
виконання судових рішень (положення "Про Міністерство юстиції України",
затверджене постановою КМУ від 2.07.2014 р.; «Положення про міжрегіональні
управління Міністерства юстиції України», затверджене Наказом Міністерства
юстиції України від 23 червня 2011 р.; ЗУ «Про нотаріат» від 2.09.1993 р.; Закон
України "Про виконавче провадження" від 2.06.2016 р.)
4) законодавство про діяльність органів прокуратури (ЗУ «Про прокуратуру» від
14.10.2014 р.; накази Генерального прокурора України)
5) законодавство про органи досудового розслідування злочинів (Кримінальний
процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р., ЗУ «Про Національну поліцію»,
від 2.07.2015 р., ЗУ «Про СБУ» від 25.03.1992 р., ЗУ «Про оперативно-розшукову
діяльність» від 18.02.1992 р., положення «Про МВС» затверджене постановою
КМУ від 28.10.2015 р.)
6) законодавство про організацію правової допомоги (ЗУ «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» від 5.07.2012 р., ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»
від 2.06.2011 р.)