1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА
КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО, ГОСПОДАРСЬКОГО
ПРАВА ТА ФІНАНСОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Спіріна Анна Євгенівна

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни
«Адміністративно-процесуальне право»
на тему:
«Поняття, особливості та структура адміністративного процесу»

3 курс група Ю-01

Науковий керівник:
к.ю.н., доцент, старший викладач кафедри АГПФЕБ
Колеснікова Марія Вікторівна

СУМИ 2022
 2

ПЛАН

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТУ

АДМІНСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття та сутність адміністративного процесу.

1.2. Предмет та методи адміністративного процесу.

РОЗДІЛ 2. СУТНІСНА ХАРАКТЕРИТСИКА АДМІНСТРАТИВНОГО

ПРОЦЕСУ

2.3. Принципи адміністративного процесу.

2.4. Система та структура адміністративного процесу.

РОЗДІЛ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ З

ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА

3.5. Зв’язок адміністративного процесу з іншими галузями права.

 3

ВСТУП
Ця курсова робота спрямована на поетапне теоретичне дослідження
адміністративного процесу як складного комплексного інституту.

Актуальність цього дослідження не ставиться під сумнів. Адже в сфері

державного управління, регулювання та контролю знаходяться так чи інакше
всі громадяни та юридичні особи. У своїй життєдіяльності вони постійно
стикаються з рішеннями і діями службовців та посадових осіб, адміністрації та
органів виконавчої влади.

Ідеї та вимоги Конституції отримують свій розвиток і реалізацію у правових

інститутах. Одним з них є адміністративно-процесуальне законодавство,
завдання якого - забезпечити ефективне регулювання порядку реалізації
адміністративно-правових норм органами публічної влади, в першу чергу
органами виконавчої влади.

Слід зазначити, що в останні десятиліття в науковому світі з даної теми вийшло

чимало наукових робіт, статей, навчальної літератури. Теоретичну основу
дослідження склали праці наступних авторів: Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О.
В. Дьяченко, Г. А. Барібашев, С. С. Кравчук, Є. Ф. Губський, А. А. Пухтецьк,
Н.Г. Саліщев, В.К. Колпаков, Ю.М. Козлов, П.І. Кононов, М.М. Тищенко, В.Г.
Розенфельда, Ю.М. Старілова та інші вчені.

Об'єктом дослідження є адміністративний процес як інститут

адміністративного права, а предметом дослідження є теоретичні аспекти та
проблеми даного виду юридичного процесу.

Метою роботи є розгляд поняття, ознак, особливостей, відмінних рис і

структури адміністративного процесу.

Для реалізації даної мети, необхідно вирішити наступні завдання:

 Визначити поняття, сутність, предмет та методи адміністративного

процесу
 4

 Провести глибокий теоретичний аналіз сутності адміністративного

процесу: встановити і охарактеризувати структуру та особливості.
 Виявити концептуальну проблематику теорії адміністративного процесу
та шляхи їх вирішення.

Зазначена мета і завдання мають необхідність використання різних джерел:

нормативно-правових актів, навчальної літератури, періодичних видань,
наукових статей авторитетних теоретиків і практиків цієї галузі права.

Структура роботи включає в себе вступ, три розділи основної частини,

висновок і список використаних джерел та літератури.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи,

висновків та списку використаної літератури. Список літературних джерел
містить 17 найменувань. Загальний обсяг курсової роботи має 30 сторінок.
 5

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТУ

АДМІНСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття та особливості адміністративного процесу.

Адміністративний процес є специфічним видом юридичного процесу, що, на

відміну від Інших видів процесів (кримінального, цивільного), має складну
структуру проваджень, які відрізняються один від одного за характером справ.

Сучасне розуміння адміністративного процесу базується на широкому

розумінні даного явища, яке сформовано, як нами зазначалося вище, в
радянській правовій доктрині. Разом із тим, сучасна правова дійсність виходить
за межі наведених правових дефініцій, оскільки враховує появу нових
інститутів та правових явищ[1].

Отже, адміністративний процес - це урегульована адміністративно-

процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на
реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і
вирішення індивідуально-конкретних справ[1].

Специфіка адміністративного процесу, який сформувався в якості теоретично

виділюваної області правовідносин всередині адміністративного права, полягає
в тому, що на відміну від кримінального чи цивільного процесу, де процедура
встановлюється виключно стосовно до вирішення спірної ситуації в рамках
судочинства, адміністративний процес має в своїй основі позитивні процедури,
існуючі в рамках реалізації виконавчих і розпорядчих правомочностей суб'єктів
державного управління. Управлінська діяльність органів державного
управління та посадових осіб засобами адміністративного права укладена в
певні процедурні рамки.

По-перше, це сукупність, система послідовно здійснюваних суб'єктами

публічного права дій.
 6

По-друге, порядок здійснення юридично значимих дій регулюється

процесуальними нормами адміністративного права.

По-третє, адміністративний процес як діяльність суб'єктів публічного права

складається з стадій, на кожній з яких учасниками процесу відбуваються певні
юридичні дії, спрямовані на досягнення конкретного юридичного результату:
прийняття акта управління; видачу юридичного документа; надання інформації
тощо

По-четверте, кінцевою метою і результатом адміністративного процесу є

реалізація суб'єктами правовідносин прав і обов'язків на основі відповідних
матеріальних норм права[3].

Ознаками та особливостями адміністративного процесу є наступне:

 однією із сторін у адміністративно-процесуальних відносинах завжди

виступає орган владних повноважень, його посадова чи службова особа;
 неслужбова сфера процесуальної діяльності, тобто адміністративно-
процесуальні відносини, не пов’язані зі службовим підпорядкуванням (як
це спостерігається у дисциплінарних провадженнях);
 наявність адміністративної справи, задля розгляду і вирішення якої й
здійснюється адміністративне провадження;
 чітка регламентація повноважень органів влади в адміністративному
процесі, а не віртуальна узагальненість їх діяльності щодо реалізації
матеріальних норм;
 встановлення строків розгляду адміністративної справи, тобто жорстка
регламентація розгляду справи у часовому вимірі, тоді як провадження в
«широкому» розумінні у часові рамки неукладені (видання нормативних
актів, прийняття індивідуальних актів, діловодство тощо)[2].

Отже, адміністративний процес — це сфера визнання та забезпечення реалізації

прав, обов’язків, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а
також держави шляхом розгляду і вирішення конкретних адміністративних
 7

справ, а управлінська діяльність щодо реалізації норм матеріального права —

це сфера функціонування всієї системи повноважних органів, реалізації власної
управлінської компетенції шляхом організаційно-правових форм і методів
державного управління.

Нормами адміністративного процесуального права регулюються відносини

публічної адміністрації при вирішенні публічних інтересів учасників
адміністративного процесу, а не відносини в сфері державного управління.

1.2. Предмет та методи адміністративного процесу.

Традиційно до предмета адміністративного права належать суспільні

відносини, які виникають у сфері публічної діяльності держави, зокрема, у
сфері державного управління. Таке трактування предмета зазначеної галузі
права є дуже стислим і вимагає певних уточнень.

Для окреслення кола відносин, що потребують адміністративноправового

врегулювання, слід виходити з наступного.

1. Державне управління здійснюють з метою «впорядкування» різноманітних

процесів, які відбуваються в суспільстві,відповідно до правил, закріплених у
нормативноправових актах. У свою чергу, призначенням виконавчої влади є
виконання законів та інших правових документів. Отже, державне управління є
формою зовнішнього прояву виконавчої влади.

Однак за змістом таке управління не співпадає з виконавчою владою, оскільки

його здійснюють і за межами системи органів виконавчої влади. Так, функції
управління виконують керівники будь-яких державних органів, підприємств,
установ, організацій щодо службовців цих органів, персоналу підприємств,
установ, організацій[3].
 8

Таким чином, нормами адміністративного права регулюють відносини, що

виникають як у процесі реалізації виконавчої влади, так і здійснення
державного управління за межами цієї гілки влади.

2. В Україні управлінські функції виконавчої влади здійснюють не лише

державні органи. Так, ст. 143 Конституції встановлено, що органам місцевого
самоврядування законом можуть надаватися повноваження органів виконавчої
влади. Зазначене конституційне положення конкретизовано й деталізовано в
тексті Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.,
окремі статті якого містять переліки відповідних делегованих повноважень.

Крім того, зазначені функції можуть надаватися і деяким іншим недержавним

інституціям (наприклад, Законом «Про участь громадян в охороні громадського
порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р. члени громадських
формувань з охорони громадського порядку і державного кордону
вповноважені застосовувати примусові заходи, спрямовані на припинення
протиправних діянь, складати протоколи про адміністративні правопорушення
тощо.

Отже, предмет адміністративного права включає суспільні відносини, що

виникають у зв’язку зі здійсненням недержавними суб’єктами делегованих їм
повноважень виконавчої влади.

3. У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» міститься чіткий перелік

як власних (самоврядних), так і делегованих повноважень органів виконавчої
влади, які покладають на виконавчі органи місцевого самоврядування[5].
Зіставляючи ці повноваження, можна відзначити майже повну відсутність
принципової різниці між ними. Так, реалізуючи як власні, так і делеговані
повноваження, в яких зафіксований загальносуспільний інтерес, такі органи
впливають на різноманітні процеси, що відбуваються на певній території, в
тому числі шляхом прийняття рішень, забезпечених примусовою силою
держави. Метою такого впливу є створення сприятливих умов для втілення в
 9

життя законів, реалізації громадянами своїх прав і свобод, нормального

функціонування суб’єктів господарювання. Таким чином, зміст управлінських
відносин, що виникають у процесі діяльності органів місцевого
самоврядування, однорідний із відносинами управління з боку держави, а тому
перші потребують адміністративно-правового врегулювання[3].

4. Одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна

відповідальність. В Україні питання про притягнення винних до
відповідальності такого виду можуть розв’язувати представники органів
виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також судді. Останні,
розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, керуються нормами
адміністративного права, іншими словами, здійснюють правосуддя у формі
адміністративного судочинства.

Таким чином, суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням

правосуддя у формі адміністративного судочинства, також є складником
предмета адміністративного права. У законодавстві та літературі
словосполучення «адміністративне судочинство» згадують не лише в зв’язку з
розглядом судами справ про адміністративні правопорушення. Законом «Про
судоустрій в Україні» від 7 лютого 2002 р. передбачено, що в нашій державі
підлягають утворенню спеціалізовані адміністративні суди, які у формі
адміністративного судочинства вирішуватимуть спори, пов’язані з
правовідносинами у сфері державного управління й місцевого самоврядування.
Запровадження та діяльність таких судів зумовить те, що правосуддя у формі
адміністративного судочинства охоплюватиме не лише судовий розгляд справ
про адміністративні правопорушення, а й вирішення спорів, пов’язаних із
згаданими правовідносинами. Під час визначення предмета адміністративного
права важливо відзначити, що діяльність органів виконавчої влади, місцеого
самоврядування, інших уповноважених суб’єктів і відносини, що виникають
при цьому, мають велике значення для реалізації конституційних прав і
обов’язків громадян. У зв’язку з цим, у сучасних умовах, коли йдеться про
 10

запровадження справді демократичних відносин між владними структурами й

громадянами, адміністративне право, з одного боку, покликано забезпечувати
ефективну діяльність зазначених органів, а з іншого, – створювати умови для
реалізації і захисту громадян від сваволі суб’єктів управління шляхом чіткого
окреслення повноважень останніх і закріплення доступних механізмів протидії
їх незаконній діяльності[3].

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що предмет адміністративного

права становлять суспільні відносини, які виникають з метою реалізації і
захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування
громадянського суспільства й держави. Такі відносини пов’язані з:

1) діяльністю

органів виконавчої влади;

2) внутрішньоорганізаційною діяльністю інших державних органів,

підприємств, установ, організацій;

3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування;

4) здійсненням іншими недержавними суб’єктами делегованих повноважень

органів виконавчої влади;

5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Розглядаючи феномен методу правового регулювання в адміністративному

процесі, насамперед необхідно з'ясувати його юридичну природу та розкрити
роль, яку він покликаний виконувати. У загальному розумінні метод (грец.
теїЬосІоз - спосіб пізнання) становить-1) спосіб пізнання, дослідження або
практичного виконання чого-небудь; 2) спосіб, прийом дії.

Основоположне вчення про загальноправовий метод правового регулювання

сформовано теорією права, представники якої вважають, що останній становить
прийоми юридичного впливу, їх поєднання, які характеризують використання у
даній галузі суспільних відносин того чи іншого комплексу юридичних засобів
 11

впливу. Метод правового регулювання виражає саму суть того чи іншого

юридичного режиму регулювання, а, отже, у системі права він є саме тим
об'єднуючим початком, який компонує норми права в головні структурні
утворення - галузі права.

Практичне значення аналізу методу правового регулювання, який

застосовується у адміністративному процесі, та розкриття його особливостей
полягає в тому, що завдяки такому дослідженню стає можливим більш
вичерпне і спрощене з'ясування змісту статусу учасників адміністративних
процесуальних правовідносин, які виникають під час розгляду
адміністративних справ. Метод правового регулювання у загальному вигляді
вказує на умови і правила здійснення адміністративного судочинства, визначає
способи упорядкування адміністративних процесуальних правовідносин[6].

Метод правового регулювання вказує, як саме регулюються суспільні

відносини, що виникають з приводу розгляду та вирішення адміністративними
судами публічно-правових спорів.

Розглядаючи методи правового регулювання як реальні юридичні явища, які

реалізуються у межах галузей права, разом з тим необхідно вказати на деякі
первісні, вихідні методи, які становлять найпростіші прийоми регулювання, що
визначають головне у правовому статусі суб'єктів правовідносин. Такими
вихідними методами традиційно прийнято вважати':

- імперативний метод (метод субординації"). За наявності такого методу

регулювання правовідносин здійснюється на владно-імперативних началах,
"згори донизу". Вплив у такому разі здійснюється виключно "згори", від
державних органів до підпорядкованих їм суб'єктів;

- диспозитивний метод (метод координації") передбачає, що на процес

правового регулювання впливає активність учасників суспільних відносин.
Диспозитивний метод правового регулювання допускає вільний вибір
 12

учасниками правовідносин бажаного виду поведінки, який (вибір) абсолютно

не залежить від ініціативи інших учасників таких відносин[6].

Таким чином, за змістом метод адміністративно-процесуального права є

синтезованим, тобто імперативно-диспозитивним, сутність якого може бути
зведена до: а) встановлення певного порядку здійснення процесуальних дій; б)
заборони певних дій; в) надання можливості вибору одного із варіантів
належної поведінки; г) надання можливості діяти за своїм бажанням. У цьому
зв’язку за методом правового регулювання адміністративне процесуальне право
має риси, притаманні адміністративному праву та деяким іншим галузям права,
оскільки переважна більшість галузей права використовують поєднання
імперативного та диспозитивного методів (наприклад, фінансове, земельне,
цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне, господарське, транспортне
та інші галузі права). Проте це не позбавляє адміністративне процесуальне
право статусу окремої самостійної галузі права[7].

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що під методом адміністративного

процесуального права слід розуміти систему закріплених юридичними нормами
прийомів та засобів впливу на предмет суспільних відносин в процесуальній
формі, за допомогою яких створюються порядок і умови для реалізації та
захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, держави та
розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ.
 13

РОЗДІЛ 2. СУТНІСНА ХАРАКТЕРИТСИКА АДМІНСТРАТИВНОГО

ПРОЦЕСУ

2.3. Принципи адміністративного процесу.

Згідно з найбільш поширеним підходом термін "принцип" походить від лат.

"principium" - начало, вихідний пункт, першооснова. Є. Ф. Губський вирізняє
два аспекти терміна: "у суб'єктивному розумінні - як основне положення,
передумова, в об'єктивному розумінні - як вихідний пункт, першооснова"1.
Свого часу Аристотель писав про принцип як про першопричину в
об'єктивному розумінні. А. А. Пухтецька зазначає, що поняття "принцип" у
європейських країнах усталено вживається з часів Середньовіччя, беручи
початок від "давньофр. "principe" і лат. "principium", які, у свою чергу, походять
від лат. "princeps" - лідер, імператор[9].

Звертаючись до поняття "правовий принцип", зауважимо, що за радянського

періоду розвитку правової науки теорія принципів права була предметом
численних наукових дискусій.

Зокрема, ряд авторів віддавали перевагу широкому розумінню принципів права

- так, Г. А. Барібашев, С. С. Кравчук зазначали, у контексті правового
становища громадян, що під принципами необхідно розуміти керівні начала,
провідні ідеї та установи, що визначають це становище і виражають соціально-
класову сутність. Таке розуміння вбачається надто широким. Інший підхід
щодо розуміння даного терміна акцентує увагу на провідній ролі закріплення
принципами закономірностей розвитку суспільства, поєднуючи вказану ознаку
з іншими ознаками даної категорії.
 14

Принципи адміністративного процесу базуються на конституційних принципах

юридичного процесу, конкретизуються в федеральних законодавчих актах, що
регулюють окремі види юридичного процесу, і уточнюються при
правозастосуванні.

Вихідними для адміністративного процесу є конституційні принципи:

законності; пріоритету прав і свобод людини і громадянина; рівності прав усіх
осіб перед законом і судом; а також принцип презумпції невинності; право
кожного на судовий захист; гласність, відкритість, доступність процесу; право
кожного на відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди у зв'язку з
незаконним обмеженням прав і законних інтересів.

Для всіх видів адміністративного процесу характерні наступні принципи .

1. Принцип законності. В адміністративному процесі він знаходить реальне

втілення в наступних вимогах, адресованих суб'єктам адміністративно-
процесуальних відносин:
2. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина втілений у
вимогах законодавства, що встановлюють:
3. Принцип доступності процесу означає надання громадянину або
організації реальної можливості звернутися з вимогою про реалізацію або
захисту своїх прав і законних інтересів у компетентний орган публічної
влади (до посадової особи), уповноважений законом або підзаконним
нормативним правовим актом на розгляд і вирішення конкретної
категорії справ. В адміністративному процесі не застосовується сплата
державного мита у випадках звернення громадян за захистом їхніх прав і
свобод в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а
також з питань притягнення до дисциплінарної або адміністративної
відповідальності.
4. Принцип гласності адміністративного процесу полягає в публічності
процесу. Процес ведеться, як правило, відкрито, за винятком випадків,
коли це може призвести до розголошення державної таємниці, а також
 15

відомостей про інтимні сторони життя що у справі осіб. Представники

громадськості, преси вправі відвідувати засідання судових і
адміністративних органів, що розглядають конкретні справи в
адміністративному порядку або в порядку адміністративного
судочинства.
5. Принцип державної мови і забезпечення права особи, що не володіє
державною мовою, на ознайомлення з усіма матеріалами справи. Розгляд
справ про оскарження нормативних і ненормативних правових актів, про
оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових осіб, державних і муніципальних
службовців, розгляд справ про адміністративні правопорушення ведеться
державною мовою Російської Федерації. Особам, які беруть участь у
справі і не володіють російською мовою, надається можливість
використовувати рідну мову або іншу вільно обраний даною особою мова
спілкування і в зв'язку з цим надаються послуги перекладача.
6. Принцип рівності всіх суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин
перед законом і судом, а також перед органом публічної влади,
уповноваженим порушувати провадження у справі або вирішувати
справи у сфері публічних правовідносин випливає з вимог ст. 19
Конституції РФ і ст. 7 Загальної декларації прав людини 1948 р, що
проголосила, що всі люди мають право без будь-якої різниці на рівний
захист закону.
7. Принцип об'єктивної істини в адміністративному процесі означає
обов'язок правоприменителя всебічно і повно досліджувати всі обставини
індивідуальної справи, виявити всі приводи і мотиви поведінки учасників
справи та забезпечити прийняття неупередженого, неупередженого
рішення у справі[8].

Поряд з перерахованими вище принципами адміністративного процесу,

характерними для всіх його видів, треба враховувати і специфічні принципи
 16

окремих видів процесу та адміністративно-процесуальних проваджень.

Зокрема, при провадженні у справах про адміністративні правопорушення
особливе місце займає принцип індивідуалізації покарань, у виробництві з
розгляду звернень громадян - принцип оперативності у прийнятті рішень.

2.4. Система та структура адміністративного процесу.

У системі адміністративного процесу систематизуючою основою є норми,

що регулюють порядок застосування норм матеріального права. Ці правила
виражені в адміністративно-процесуальних нормах. За своїм змістом
процесуальні норми неоднорідні, це дозволяє нам по-різному класифікувати
адміністративно-процесуальні відносини, тобто, представляти структуру
адміністративного процесу. Понад 40 років триває суперечка
адміністративістів з даного питання. Точки зору теоретиків
адміністративного процесу розходяться не тільки в напрямку змісту та суті
адміністративного процесу, а і в структурі та критеріях класифікації
адміністративних проваджень[10].

Так, засновник теорії юрисдикційного адміністративного процесу Н.Г.

Саліщева розмежовує поняття «адміністративний процес» та
«адміністративне провадження», визначаючи адміністративний процес як
вужче поняття порівняно з провадженням, а саме адміністративне
провадження прирівнює до понять «цивільний процес» і «кримінальний
процес».

У свою чергу, професор В.К. Колпаков стверджує, що в структурі права

існує три види адміністративного процесу:

- адміністративно-правотворчий процес – діяльність державної адміністрації

з прийняття нормативних адміністративних актів у порядку, встановленому
адміністративно-процесуальною формою;
 17

- адміністративно-правонаділяючий (оперативно-розпорядчий) процес –

діяльність суб’єктів державної виконавчої влади з прийняття та виконання
оперативно-розпорядчих, правонаділяючих та інших правозастосовних
актів, спрямованих на організацію виконання законів, та інших правових
актів, здійснювана в адміністративно-процесуальній формі;

- адміністративно-юрисдикційний процес – діяльність суб’єктів державно-

виконавчої влади, спрямована на вирішення суперечок між різними
суб’єктами, а також застосування заходів адміністративного та
дисциплінарного примусу, здійснювана в адміністративно-процесуальній
формі[10].

Ю.М. Козлов адміністративний процес поділяє на адміністративно-

процедурний та адміністративно-юрисдикційний види.

П.І. Кононов вирізняє два види адміністративного процесу: адміністративно-

розпорядчий та адміністративно-охоронний.

М.М. Тищенко поділяє адміністративний процес на окремі процеси:

адміністративно-установчий, адміністративно-правотворчий,
аміністративно-правозастосовний та адміністративно-контрольний. У більш
пізніх роботах професор М.М. Тищенко пропонує поділяти сукупність
адміністративних проваджень на дві групи – юрисдикційні та
неюрисдикційні.

На думку В.Г. Розенфельда та Ю.М. Старілова, адміністративний процес

складається з трьох видів: правозастосовного, адміністративно-договірного,
адміністративно-юрисдикційного.

Така розгалужена картина точок зору щодо структури адміністративного

процесу іде від змісту, який вкладають в нього вчені-теоретики. Чим більше
детермінант адміністративного процесу, тим більше буде запропоновано
його структурних варіантів. Як слушно підкреслює І.В. Панова, такий
різнобій у поглядах теоретиків має своїм наслідком недостатню
 18

урегульованість на законодавчому рівні, що за принципом «замкнутого

кола» ставить під сумнів можливість вироблення єдиної доктринальної
концепції адміністративного процесу.

Єдине, в чому одностайні правники, є дихотомічний поділ

адміністративного процесу за ознакою наявності конфлікту між учасниками
правовідносин, регламентованих відповідною галуззю права.

Встановлюючи як першооснову класифікаційної ознаки адміністративного

процесу наявність або відсутність конфлікту у правовідносинах, мову можна
вести саме про неконфліктні та конфліктні провадження.

Неконфліктні:предметом цієї групи є окремі адміністративні провадження

неконфліктного характеру. В її рамках правова оцінка поведінки тієї чи
іншої особи є необов’язковою. Вона має місце як одна з умов задоволення
тих чи інших клопотань, причому предметом правового оцінювання є
відповідні документи. Дана група не має на меті застосування примусових
заходів. Її результат – задоволення законних інтересів фізичних чи
юридичних осіб, а також забезпечення ефективної роботи публічної
адміністрації. У рамках цієї групи процесу можливо здійснення
правоохоронної діяльності, але характер її інший, а саме: факт видачі
дозволу чи проведення реєстрації свідчить про те, що дозвіл або
зареєстрована діяльність відповідає вимогам законодавства та межах
законності[10].

Конфліктні:в основі змісту даної групи адміністративного процесу

покладено конфлікт між учасниками кореспондуючих матеріальних
правовідносин.

Адміністративний процес являє собою системне утворення, певними і

основними частинами якого є окремо взяте адміністративне провадження,
що здійснюється уповноваженою особою у межах конкретної справи з
метою виконання поставлених завдань.
 19

Особливості адміністративного процесу, що зазначені вище, зумовлюють

коло охоплюваних ним суспільних відносин. Ці суспільні відносини
складаються із однопорядкових груп процесуальних правовідносин,
утворюють різні види адміністративних проваджень, які значною мірою
детермінують структуру адміністративного процесу[11].

Розподіл адміністративного процесу на окремі провадження відбиває об

´єктивну необхідність урегулювання якісно однорідних суспільних відносин
за сферою їх дії, мети, кола завдань та способів їх вирішення, а також з
урахуванням професійної спеціалізації процесуальної діяльності різних
уповноважених суб´єктів[11].

Усі адміністративні провадження органічно пов´язані між собою, наділені

багатьма загальними ознаками з притаманними кожному провадженню
метою та колом завдань. Наприклад, мета провадження з адміністративного
судочинства зовсім інша, ніж мета провадження із застосування заходів ад-
міністративного примусу.

Кількість конкретних адміністративних проваджень, як зазначає В. К.

Колпаков, надзвичайно велика, що зумовлено характером самого публічного
управління, яке всебічно охоплює суспільне життя і різноманітністю
управлінських відносин. Повний перелік проваджень практично
неможливий1. Однак в юридичній літературі види, підвиди
адміністративних проваджень та їх кваліфікація з певними ознаками
настільки широко викладе-на2, що в окремих випадках не має ніякого
значення для юридичної практики. Насправді, чи є адміністративним
провадженням дії щодо відпрацювання та прийняття нормативних актів,
видання індивідуальних актів; систематизації, інкорпорації та кодифікації
нормативних актів; діловодство, установчі, дисциплінарні провадження
тощо? Це форми управлінської діяльності, які притаманні як сфері
державного управління, так і будь-якій соціальній управлінській системі. А
чи можемо ми в такому разі суто державницькі форми управлінської
 20

діяльності поширювати на суспільні відносини у всіх соціальних

системах[12]?

За радянських часів у науці існувала тенденція, яка збереглася і до цього

часу: для підсилення предмета адміністративного права якомога більше
розширити коло регулювання суспільних відносин нормами
адміністративного права та його процесуальним аналогом. Проте такий
підхід на сьогодні нівелює соціальне призначення і адміністративного права,
і адміністративного процесу, що виявляється у збільшенні надання
адміністративних послуг та зменшенні втручання органів владних
повноважень, їх посадових осіб у публічне і приватне життя громадян[12].

Кожне адміністративне провадження, яке входить до адміністративного

процесу, здійснюється в певній послідовності з дотриманням відповідних
процедур, що встановлюються державою у вигляді системи обов’язкових
правил.

Послідовність здійснення процесуальних дій забезпечує рух

адміністративної справи від порушення (відкриття) до досягнення певної
мети та розв’язання відповідних завдань. Послідовність процесуальних дій
логічно визначена і створює низку окремих операцій в адміністративних
провадженнях, які спрямовані на вирішення конкретних часткових завдань у
справі.

Такі операції прийнято називати стадіями провадження. Наприклад, стадія

вирішення питання про порушення або відмову в порушенні
адміністративної справи.

Стадія провадження - це певна частина розгляду і вирішення окремих питань

в адміністративній справі з метою забезпечення просування її до розгляду по
суті. Стадію юридичного процесу розглядають як динаміку відносно
замкнутої сукупності закріплених чинним законодавством способів, методів,
 21

форм, що забезпечують логіко-функціональну послідовність досягнення

кінцевого процесуального результату[13].

Стадії провадження, в свою чергу, складаються з етапів, спрямованих на

реалізацію проміжних цілей в адміністративній справі. Наприклад, на стадії
з’ясування фактичних обставин здійснюється вивчення матеріалів по справі,
встановлюється коло учасників адміністративного провадження, готується
справа до розгляду тощо.

 Процесуальний етап провадження - це частина стадії провадження,

спрямований на вирішення окремих конкретних завдань щодо
забезпечення провадження в адміністративній справі.
 Процесуальні дії (процедури) - це ще одна ланка або складова
структури адміністративного процесу, первинна підвалина того чи
іншого виду адміністративного провадження. Саме вони
характеризують діяльність учасників адміністративного процесу,
спрямовану на визнання, реалізацію та захист прав і законних
інтересів фізичних чи юридичних осіб, держави і суспільства в цілому.
 Процесуальні дії (процедури) - це визначені законом обов’язкові
правила, вчинення яких спрямоване на забезпечення розгляду і
вирішення адміністративної справи[13].

Таким чином, структура адміністративного процесу є п’ятирівневою:

процесуальні дії-процесуальні етапи-процесульні стадії-адміністративні
провадження-адміністративний процес.
 22

РОЗДІЛ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ З

ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА

3.5. Зв’язок адміністративного процесу з іншими галузями права.

Адміністративне процесуальне право, як і будь-яка інша галузь права, має

власний предмет правового регулювання — суспільні відносини, що
забезпечують реалізацію та захист прав, свобод і інтересів фізичних і
юридичних осіб в публічній сфері та відповідне нормативне врегулювання цих
відносин. Однак, як зазначає О. В. Кузьменко, наявність двох об´єктивних
ознак галузі права — предмета регулювання та певної системи організації —
ще не дає підстав для твердження про можливість виокремлення певної групи
норм в окрему галузь права. Для цього треба підтвердження щодо здатності цієї
групи норм взаємодіяти не тільки з нормами однойменної матеріальної галузі
права, а й з матеріальними нормами інших галузей [15].

Системний підхід до вивчення юридичних явищ, аналіз чинного законодавства

показують, що норми адміністративного процесуального права тісно пов´язані з
норами інших галузей права.

1.З конституційним правом. Конституція України визначає, що утвердження і

забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави (ст. 3);
 23

кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); право
громадян на участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на мирні
збори (ст. 39), право на звернення до органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та посадових і службових осіб (ст. 40); права і
свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55); кожен зобов
´язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині (ст. 66); кожен
зобов´язаний сплачувати податки і збори (ст. 67); кожен зобов´язаний
неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати
на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68); юрисдикція судів
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124)[14].

2.Тісний зв'язок існує між адміністративним і кримінальним правом. Останнє

як галузь суто охоронної спрямованості створює специфічний режим охорони
відносин у сфері державного управління через встановлення кримінальної
відповідальності за посягання на чинний порядок управління.

Хоча у Кримінальному кодексі України порядок управління безпосередньо не

визнано родовим об'єктом злочинів, нормами кримінального права
встановлюється кримінальна відповідальність за злочини у сфері держаного
управління як службовими особами, так й іншими суб'єктами і в той чи інший
спосіб порушують встановлений порядок управління. До таких злочинів,
зокрема, належать зловживання владою або службовим становищем;
перевищення влади або службових повноважень; одержання або давання
хабара; опір представникові влади, правоохоронного органу, члену
громадського формування з охорони громадського порядку і державного
кордону або військовослужбовцеві; погроза або насильство щодо службової
особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок; самовільне
присвоєння владних повноважень або звання службової особи тощо[16].

Зв'язок між адміністративною і кримінальною галузями права також

виявляється у взаємодії між інститутами адміністративної і кримінальної
відповідальності, які разом створюють, так би мовити, захисну оболонку для
 24

різних суспільних відносин. При цьому адміністративна відповідальність може

розглядатись як профілактичний засіб щодо багатьох видів злочинних діянь, за
які передбачена кримінальна відповідальність. Дуже часто зовні однакові
діяння залежно від ступеня їх суспільної небезпеки можуть бути підставами як
адміністративної, так і кримінальної відповідальності[16].

3. За допомогою норм адміністративного процесуального права значною мірою

реалізуються відносини у сфері дії господарського права. Господарським
кодексом України передбачено обмеження конкуренції (ст. 26), монополізму
(ст. 27); заборона неправомірних угод між суб’єктами господарювання (ст. 30),
дискримінації суб’єктів господарювання (ст. 31), недобросовісної конкуренції
(ст. 32), неправомірного використання ділової репутації суб’єкта
господарювання (ст. 33), створення перешкод суб’єктам господарювання у
процесі конкуренції (ст. 34) та інші, відповідальність за порушення яких
передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (статті
1643, 1661, 1662, 1663), а розгляд справ і притягнення до відповідальності
здійснюється саме через адміністративно-процесуальні норми. Господарським
кодексом України передбачена державна реєстрація суб’єктів господарювання
(ст. 58), ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності
(ст. 14), процедури визнання суб’єкта підприємництва банкрутом (гл. 23) та
інші відносини регулюються шляхом здійснення адміністративних проваджень.
Крім цього, главами 27 та 28 ГК України передбачено застосування
адміністративно-господарських санкцій та відповідальності за порушення
антимонопольно-конкурентного законодавства, що також потребує
застосування адміністративних процесуальних норм при розгляді і вирішенні
справи про спір чи спору про право в адміністративному чи судовому
порядку[17].

4. Адміністративні процесуальні норми взаємодіють з нормами у сфері:

фінансового права, наприклад, щодо обігу цінних паперів та діяльності
фондового ринку, банківської діяльності тощо; трудового права — щодо
 25

адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю та

охорону праці; земельного права, житлового права, природоохоронного права,
лісового права, водного права — щодо правил використання земельних,
лісових, водних ресурсів та житлового фонду і відповідальності за їх
порушення; податкового права, митного права — щодо сплати податків і
зборів; транспортного права — щодо правил безпеки перевезень пасажирів,
пошти, багажу, вантажів та відповідальності у разі їх порушення.

5.Норми адміністративного процесуального права мають тісний зв’язок з

нормами цивільного права. Так ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що у
випадках, визначених актами цивільного законодавства, цивільні права та
обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади та
місцевого самоврядування. Цивільним кодексом України встановлюється
державна реєстрація фізичних осіб (ст. 49) і правові форми участі держави і у
цивільних відносинах (ст. 167); розмежування відповідальності за
зобов’язаннями держави (ст. 176); право на особисту недоторканність (ст. 289);
умови викупу пам’ятки історії та культури з ініціативи державного органу (ст.
352); реквізиція з ініціативи державного органу в разі виникнення певних
надзвичайних обставин (ст. 353); відшкодування шкоди, завданої органами
держави (статті 1173—1177)[17].
 26

ВИСНОВОК
У цій роботі було проведено теоретичне структурно - логічне дослідження
поняття, сутності, структури і специфічних особливостей адміністративного
процесу, дана характеристика сучасного стану цього складного інституту

Адміністративний процес - складний і комплексний адміністративно-правовий

інститут, що складається з ряду відособлених видів, оскільки він пов'язаний з
різними видами діяльності органів публічної влади в їхніх взаєминах один з
одним і особливо з не підпорядкованими цим органам суб'єктами -фізичними та
юридичними особами, а також з судовим контролем за законністю дій і рішень
органів публічної влади та їх посадових осіб.

Підводячи підсумок, відзначимо, що складність категорії «адміністративний

процес» полягає в тому, що до теперішнього часу вона не отримала
законодавчого закріплення. Ототожнити його з адміністративним судочинством
сьогодні не представляється можливим, оскільки органами, які мають право
накладати адміністративні покарання, є не тільки суди, а й велика кількість
органів виконавчої влади.

Таким чином, під адміністративним процесом слід розуміти врегульовану

адміністративно-процесуальними нормами діяльність виконавчих органів
(посадових осіб) з розгляду і вирішення адміністративних справ, що виникають
у сфері державного управління, в порядку реалізації завдань і функцій
виконавчої влади
 27

В якості висновку можна відзначити, що в законодавстві має бути поставлене

питання про адміністративному процесі як окремої юридичної категорії, так як
дане питання досить детально розглядається в науковій літературі, а
законодавці, хоча і виділяють адміністративне провадження, до досі піддають
сумніву існування даної юридичної категорії. Специфіка адміністративного
процесу, що відрізняє його, перш за все, від ц ивільного і кримінального,
полягає в особливостях виконавчої влади, юридичною формою якої і є
адміністративний процес.

Таким чином, адміністративний процес є правозастосовні та правореализующей

процесом у відносинах між суб'єктами публічної влади та суб'єктами, такий
владою не володіють, але перебувають під захистом держави та її органів.

На основі даної курсової роботи можна зробити наступні висновки про

адміністративне процесі:

1) адміністративний процес має всі ознаки юридичного процесу і має

характерні особливості, що дозволяє з урахуванням обширного масиву
адміністративно-процесуального законодавства поставити його в один ряд з
мають високий ступінь організації кримінальними і цивільними процесами. На
відміну, від яких адміністративний процес має більш складну структуру.

2) це складова частина управлінської діяльності в органах управління яка

підлягає правової регламентації;

3) це діяльність щодо застосування норм різних галузей права (в першу чергу,

адміністративного), здійсненню управлінських функцій з використанням
встановлених процедур управління;

4) це система різноманітних адміністративних проваджень, розмежованих

цілями, завданнями і предметом чинених управлінських дій, має складну
структуру, що складається з адміністративних процедур юрисдикційної
діяльності та адміністративної юстиції;
 28

Адміністративний процес знаходиться в даний час на стадії вдосконалення,

його розробці приділяється велика увага, тому саме адміністративний процес
лежить в основі регулювання державної управлінської діяльності, яка охоплює
всі сфери життя суспільства: господарську, соціально-культурну,
адміністративно-політичну

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Поняття та особливості адміністративного процесу в українській

адміністративно-правовій теорії. Pidru4niki. URL:
https://pidru4niki.com/1984121748250/pravo/ponyattya_osoblivosti_administr
ativnogo_protsesu_ukrayinskiy_administrativno-pravoviy_teoriyi (дата
звернення: 22.10.2022).
2. mix.sumdu.edu.ua/. Cuttly | Free Custom URL Shortener, Branded URLs, Link
Management, API. URL: https://cutt.ly/LB6y6Xi (date of access: 22.10.2022).
3. Сутність адміністративного процесу. Основні поняття. Stud. URL:
https://stud.com.ua/3012/pravo/sutnist_administrativnogo_protsesu_osnovni_p
onyattya (дата звернення: 22.10.2022).
4. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
5. Про місцеве самоврядування в Україні. Офіційний вебпортал парламенту
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text (дата
звернення: 22.10.2022).
6. Метод адміністративного процесуального права. Онлайн библиотека для
учебы и развития. URL: https://thelib.info/politologiya/2891619-metod-
administrativnogo-procesualnogo-prava/ (дата звернення: 01.11.2022).
7. Метод адміністративного процесуального права. Studies.In.Ua. URL:
https://studies.in.ua/admnstrativne-procesualne-pravo-ukrainu/1965-metod-
admnstrativnogo-procesualnogo-prava.html (дата звернення: 01.11.2022).
 29

8. Принципи адміністративного процесу. Stud. URL:

https://stud.com.ua/31453/pravo/printsipi_administrativnogo_protsesu (дата
звернення: 01.11.2022).
9. Принципи адміністративного процесу. Pidru4niki. URL:
https://pidru4niki.com/1380020147568/pravo/printsipi_administrativnogo_prot
sesu (дата звернення: 01.11.2022).
10.Система адміністративного процесу. Онлайн библиотека для учебы и
развития. URL: https://thelib.info/politologiya/398129-sistema-
administrativnogo-procesu/ (дата звернення: 01.11.2022).
11.Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо-
нографія. — К.: Юрінком Інтер, — С. 370.
12. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
— С. 210—212;
13.Структура адміністративного процесу. Онлайн библиотека для учебы и
развития. URL: https://thelib.info/pravo/1574750-struktura-
administrativnogo-procesu/ (дата звернення: 01.11.2022).
14.Курс адміністративного процесу - Кузьменко О.В. Бібліотека українських
підручників. URL: https://www.westudents.com.ua/knigi/434-kurs-
admnstrativnogo-protsesu-kuzmenko-ov.html (дата звернення: 01.11.2022).
15.Взаємодія адміністративного процесуального права з іншими галузями
права | Коментар. Мего-Інфо - Юридичний портал України №1, Коментар
ЦПК, КПК, КУПАП, ККУ, ЦК. URL: http://mego.info/матеріал/16-
взаємодія-адміністративного-процесуального-права-з-іншими-галузями-
права (дата звернення: 01.11.2022).
16.Взаємодія адміністративного процесуального права з іншими галузями
права. Онлайн библиотека для учебы и развития. URL:
https://thelib.info/pravo/2361142-vzaiemodiya-administrativnogo-
procesualnogo-prava-z-inshimi-galuzyami-prava/ (дата звернення:
01.11.2022).
 30

17.Взаємозв’язок адміністративно-процесуального права з іншими галузями

права України. Cuttly | Free Custom URL Shortener, Branded URLs, Link
Management, API. URL: https://cutt.ly/7NUQ4uf (дата звернення:
01.11.2022).