Лекція 1

1. ЕКОЛОГІЯ В СИСТЕМІ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ

Контрольні запитання
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
 
1. Що вивчає екологія? Дайте визначення екології.

Екологія (від дав. -гр. οἶκος — середовище, житло і λόγος — вчення,

наука) — це наука, що вивчає закономірності відносин між
організмами та довкіллям, а також організацію і діяльність
надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).
Термін вперше запропонував німецький біолог Ернст Гекель в 1866
р.

2. Основні принципи сталого розвитку.

Сталий розвиток впроваджується на основі таких принципів:

Принцип взаємозалежності передбачає оцінку взаємозв'язку
людини і природи на місцевому та глобальному рівнях.
Принцип різноманітності означає оцінку важливості природного і
культурного розмаїття в нашому житті, економіки і добробуту.

3. У чому полягають значення постулатів, сформульованих на

конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992р.?

принципів сталого розвитку говорилось про необхідність

збалансувати розвиток екології і економіки, економіки і соціальної
сфери і зробити це для теперішніх і прийдешніх поколінь. В
подальшому це формулювання уточнювалось і можна зустріти різні
акценти, зокрема в докладі ЮНЕСКО основні задачі стійкого
розвитку характеризуються наступним чином:
- підвищення економічного росту;
- охорона навколишнього середовища та відтворення стійких
природничих екосистем;
- досягнення соціальної справедливості.
Суть стійкого розвиту полягає в інтеграції економічних,
природоохоронних та соціальних цілей.
Результатом Всесвітньої конференції по розвитку навколишнього
середовища в Ріо-де-Жанейро в 1992р. було прийняття 3-х
важливих документів:
1.Декларація по навколишньому середовищу і розвитку
(Декларація Ріо);
2.Довгострокова програма дій в глобальному масштабі;
3.Принцип раціонального використання, збереження і освоєння
всіх видів лісів (Лісові принципи).

4. Що є відмінними рисами неоекології?

До числа відмінних рис неоекології відносяться:

1) присутність територіальності, що необов'язково для екології,
тобто пріоритетність у дослідженні територіальних структур;
2) пояснення і взаємне переплетення напрямків про екосистему і
геосистему;
3) виникнення нових течій, напрямків не характерних, але
головне, що виходять за межі вивчення класичної екології.

5. Дайте характеристику основним етапам розвитку екології.

Якщо проаналізувати підходи провідних екологів світу до визначенню

екології як науки, можна помітити, що вони базуються на наступних
поняттях: «живі системи» (організми, популяції, біоценози), «взаємодії»
(взаємозв'язки, взаємини, взаємозалежності) і «навколишнім середовищем»
(середовище проживання, зовнішнє середовище). Тому найбільш
прийнятним визначенням, що відображає сутність екології, може бути
наступне:

Екологія - це комплексна наука, що вивчає закономірності існування

живих систем у їх взаємодії між собою і навколишнім середовищем.

6. Перелічити основні наукові напрямки сучасної екології

В даний час в екологічній науці найбільший розвиток отримали наступні

напрямки:
Загальна або класична екологія - вивчає взаємодії біологічних систем з
навколишнім середовищем;
Соціальна екологія - розглядає взаємозв'язки в системі «суспільство -
оточуюче середовище»;
Геоекологія - вивчає геосистеми різного рівня організації та їх
антропогенне застосування;
Екологія людини - вивчає природну сутність людини, середовище його
існування, екологічні чинники здоров'я;
Прикладна екологія - вивчає взаємозв'язки агроекосистем, екосистем
міста, техносфери з навколишнім середовищем;
Екологічний моніторинг - це система спостережень, оцінки, аналізу і
прогнозу стану навколишнього середовища.
У свою чергу в класичній (загальній) екології виділяють: аутекологію
(екологію особин), демекологію (екологію популяцій), сінекологію (екологію
спільнот).
 Аутекологія (від грец. Autos - сам) встановлює межі існування особини
(організму) у навколишньому середовищі, вивчає реакції організмів на дії
чинників середовища, їх пристосовності до умов середовища перебування.
Термін введений швейцарським ботаніком К.Шретером в 1896р.
Демекологія (від грец. Demos - народ) вивчає природні групи особин
одного виду - популяції, елементарні надорганізменні системи. Її
найважливішим завданням є вивчення умов формування популяцій,
внутрішньопопуляційних взаємин, динаміки чисельності популяції.
Синекологія (від грец. Syn - разом) або екологія співтовариств вивчає
асоціації популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів, що
утворюють біоценози, їх взаємодію з навколишнім середовищем. Термін
запропонований К. Шретером в 1902р.

Лекція2
Контрольні запитання
Відповіді на запитання
 
1. Дайте визначення "жива система".
Жива (біологічна) система - одна з природних систем. "Система" дослівно
означає "ціле, що складається з частинок" (грец.). Основними елементами
системи є компоненти, зв'язки, границі.
2. Схарактеризуйте основні рівні організації живих систем.
Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації
біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють
шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний,
організмовий, популяційно-видовий, біогеоценотичний та біосферний.
3. Що називається гомеостазом живої системи?
Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються
біологічні процеси. Здебільшого цей термін вживається в медицині та
біології. ... Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей
внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації.
4. Які з відомих вам загальних законів природи можна застосувати до
живих систем?
Розкладання і горіння - процеси, зворотні зростанню, що ведуть до
руйнування складних органічних молекул і побудови з їх атомів більш
простих неорганічних речовин (дисиміляція або катаболізм). Подібні
перетворення хімічних речовин властиві всім хімічним реакціям і
підкоряються одному з загальних законів природи - закону збереження маси.
5. Чим відрізняються закони природи від законів суспільства?
Особливості існування та функціонування живих систем можна пояснити з
точки зору загальних і універсальних законів природи, що є основними і для
екологів. На відміну від законів суспільства їх не можна змінити або
скасувати. Описані закони, а також сучасні закони екології людство для
свого виживання має знати і неухильно виконувати!

Лекція 3
. ЕКОЛОГІЯ ОРГАНІЗМІВ (АУТЕКОЛОГІЯ)
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ :

1. Що вивчає аутекологія?

 Аутекологія — розділ екології, що вивчає вплив чинників довкілля на окремі організми,

популяції і види (рослин, тварин, грибів, бактерій).

2. У чому відмінність понять "довкілля", "середовище

проживання", "місце проживання".

ключова різниця між середовищем існування та екосистемою є те,

що середовище проживання - це природне середовище або
територія, в якій живе організм, в той час як екосистема є
функціональною одиницею, в якій рослини, тварини,
мікроорганізми та фізичне середовище взаємодіють один з одним.

3. Що називається екологічним фактором? Наведіть приклади

екологічних факторів.

Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́ вища —

сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість,
світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на
живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен,
плейоцен, біом, біосфера).
Приклади абіотичних факторів
Температура — найважливіший абіотичний екологічний фактор, на
який реагують усі живі істоти, адже вона визначає швидкість
хімічних реакцій у навколишньому середовищі й метаболізму в
більшості живих організмів.

4. Дайте коротку характеристику абіотичних, біотичних і

антропогенних факторів. Наведіть приклади.

Абіотичний фактор (англ. abiotic factor) — екологічний фактор, не

спричинений діяльністю живих організмів, наприклад,
температура, вологість, вітер, рН середовища та інші фізичні або
хімічні чинники.  Наприклад: температура

Біотичні фактори — форми впливу організмів один на одного, як

всередині виду, так і між різними видами. ... коменсалізм (0; +) —
спільне співжиття організмів різних видів, при якому один організм
використовує інший як житло і джерело живлення, але не завдає
шкоди партнеру. Приклади біотичних факторів
До цієї групи належать кузени рослин, тварин, грибів та бактерій.
Слід врахувати, що кожен із цих живих організмів прямо чи
опосередковано впливає на інші організми в екосистемі.

Антропоге́нні фа́ктори середо́ вища — фактори, зумовлені

діяльністю людини. Можуть бути прямими або непрямими. ...
Збільшуючи продуктивність земель, людина на місці натуральних
природних комплексів створила для культурних рослин і домашніх
тварин практично нове середовище, нові угруповання організмів —
агробіоценози . Прикладами прямого впливу людини на природу
можуть служити зведення лісів на значних територіях,
неконтрольований збір рослин, надмірне знищення промислових
тварин, що призводить до різкого скорочення чисельності багатьох
видів, а в ряді випадків до їх повного зникнення.

5. Як інтенсивність впливу екологічних факторів впливає на

живі організми?

Інтенсивність фактора, відповідна найкращим показникам його

життєдіяльності, називається оптимальною або точкою оптимуму.
Діапазон інтенсивності, що лежить поза оптимальних значень, і що
викликає стан гноблення при нестачі або надлишку називають
областями пессимуму.

6. Що означає оптимум дії екологічного чинника?

В екології ця закономірність має назву закону толерантності

Шелфорда. Ті значення чинника, що є найсприятливішими для
життєдіяльності організмів і за яких спостерігаються ріст й
розмноження організмів, називають оптимальними, а відповідні
значення чинника - оптимумом.

7 Сформулюйте закони Ю.Либиха і В.Шелфорда. Надайте

пояснення.

У 1840 Ю. Лібіх припустив, що витривалість організмів обумовлена

найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб. В даний
час правило Лібіха називається законом обмежуючого чинника або
законом мінімуму Лібіха :
У комплексі екологічних факторів сильніше діє той, який найбільш
близький до межі витривалості.

8. Надайте характеристику сонячної радіації як абіотичного

фактора. Які особливості впливу різних ділянок сонячного спектру
на організми?

Серед абіотичних факторів найбільш важливим є сонячна радіація.

Сонячне світло - основне джерело енергії для підтримки теплового
балансу планети, водного обміну організмів, створення і
перетворення органічної речовини, що зрештою робить можливим
формування середовища, здатного задовольняти життєві потреби
організмів.
Різні ділянки сонячного спектра нерівнозначні по біологічній дії.
Ультрафіолетова частина характеризується найвищою енергією
квантів і високої фотохімічної активністю. За допомогою
ультрафіолетових променів в організмі тварин здійснюється
біосинтез вітаміну D. Ці промені найкраще сприймають органи зору
багатьох комах, у рослин вони надають формотворчій ефект і
сприяють синтезу деяких біологічно активних сполук (вітамінів,
пігментів).

9. У чому полягає значення фотосинтезу?

Фотосинтез – єдиний процес у біосфері, що веде до збільшення її

вільної енергії за рахунок зовнішнього джерела. Запасена у
продуктах фотосинтезу енергія – основне джерело енергії для
людства. Щорічно внаслідок фотосинтезу Землі утворюється 150
млрд. тонн органічного речовини і виділяється близько 200 млн.

10. Охарактеризуйте вплив температурного фактора на

організми.

Більшість термофільних рослин в умовах тропічного і субтропічного

клімату здатні перенести дуже високу температуру. ... Для
тваринних організмів температурний фактор визначає швидкість
протікання біохімічних реакцій та активності ферментів, а
відповідно й активності усього організму, особливо в
пойкілотермних видів.

11. Поясніть екологічний зміст правила Бергмана і Аллена.

Правило Бергмана. Якщо два систематично близьких види

теплокровних тварин відрізняються розмірами, то більш великі
мешкають у більш холодному, а малі — в більш теплому кліматі.
Оскільки втрата тепла відбувається через поверхню тіла, то чим
більша за розмірами тіла тварина, тим менше відношення —
поверхня/об'єм.

У геометричних фігур, що мають однаковий об'єм, найменшу

поверхню має куля. Тваринам вигідно мати масивне тіло, що
наближається до кулі. Наприклад: найбільші за розмірами пінгвіни
(імператорський пінгвін, висота 1,2 м, вага 34 кг) мешкають в
Антарктиді. Найменший, 50 см заввишки, мешкає на Галапагоських
островах під самим екватором. Правило Бергмана має винятки,
якщо види різняться іншими пристосуваннями до терморегуляції.

Правило Аллена. У ссавців, що мешкають в районах з холодним

кліматом, спостерігається значне зменшення частин тіла, що
виступають (вуха, хвіст, шия, лапи; тіло стає більш приземкуватим).
Наприклад: порівняйте за зовнішнім виглядом лисичку — Фенька
(мешкає в пустелях і напівпустелях), руду лисицю (мешкає в наших
широтах) та песця (мешкає на півночі). Песець має більш короткі
вуха, лапи, хвіст.

12. У чому відмінність пойкілотермних від гомойотермних

тварин?

Пойкілотермні організми[ред. | ред. код]

Пойкілоте́рмні органі́зми (грец. ποικιλος — мінливий і грец. θέρμη
— тепло) — організми, які не спроможні підтримувати температуру
тіла на стабільному рівні. ... Терморегуляція пойкілотермних
організмів на відміну від гомойотермних тварин недосконала.

13. Наведіть класифікацію екологічних класів рослин по

відношенні до водного режиму.

Рослини по характерному для них водного режиму підрозділяють

на гидрофіти, гелофіти, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.

гідрофіти(Від грецького Гідор - Вода, фітон - Рослина) - водні

рослини, вільно плаваючі, або вкорінюються на дні водойми і
повністю занурені в воду. Прикладами плаваючих гидрофитов
служать елодея канадська, рдест плаваючий, латаття біле, кубушка
жовта. Для цих рослин характерні сильне розвиток воздухоносной
тканини - аеренхіма, велика кількість продихів у плаваючого листя.
Слабкий розвиток механічних тканин, іноді різнолистний.

гелофіти (Від грецького гело - Болото, фітон - Рослина) водно -

наземні рослини, що ростуть як в воді на мілководдях, так і по
перезволоженим берегах річок, водойм, можуть мешкати і на
рясно зволоженою грунті в видаленні від водойм. До гелофіти
відносять очерет звичайний, частуху, стрілолист, сусак.

гігрофіти (Від грецького гігрос - Вологий, фітон - Рослина) - наземні

рослини, які ростуть в умовах підвищеної вологості грунту і повітря.
Їх тканини насичені водою до 80% і вище, є водяні продихи. До
гігрофітам відносяться кислиця звичайна, росичка круглолиста,
підмаренник болотний, рис посівний. Для гигрофитов характерна
слабка пристосованість до регуляції своєї гідратури. Тому зірвані
рослини з цієї групи дуже швидко в'януть.

мезофіти (Від грецького мезос - середній, фітон - Рослина) -

рослини пристосовані до життя в умовах середнього
водопостачання. Можуть переносити нетривалу і не дуже сильну
посуху. До цієї групи належить переважна більшість рослин лісів і
лугів.

ксерофіти (Від грецького Ксерос - Сухий, фітон - Рослина) - рослини,

пристосовані до життя в умовах низького водопостачання. Вони
здатні переносити грунтову і атмосферну посуху, так як мають
різноманітні пристосування для життя в умовах жаркого клімату
при дуже малій кількості опадів. Більшість ксерофитов мають
пристосування, що обмежують транспірацію: безлистность,
мелколистность, опушення, річний листопад.

14. Які фактори середовища називають едафічними?

Едафічні фактори — ґрунтові умови, що впливають на життя

організмів (родючість ґрунту, його зволоженість, реакція розчину,
вміст солей, фізичний стан тощо).

15. Що називається біологічними ритмами? Наведіть приклади

циркадних (добових), сезонних біоритмів.

Біологі́чні ри́ тми, біоритми — циклічні коливання інтенсивності та

характеру біологічних процесів, їх кількісні й якісні зміни, що
відбуваються на всіх рівнях життя.

Лекція 3

ЕКОЛОГІЯ ОРГАНІЗМІВ (АУТЕКОЛОГІЯ)

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ :

1. Що вивчає аутекологія?

Аутекологія (факторіальна екологія, екологія видів) — розділ

екології, що вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з
довкіллям. Аутекологія — розділ екології, що вивчає вплив
чинників довкілля на окремі організми, популяції і види (рослин,
тварин, грибів, бактерій).
Етапи розвитку екології як науки

Серед основних етапів розвитку екологічного вчення можна виділити

наступні:
1. Доісторичний етап. Людина абсолютно залежна від природи.
Природні сили є загрозою для існування людства.
2. Антична епоха. Формується уявлення про те, що людина є частиною
природи. Всі закони природи справедливі і для людини. Ідеал – це
існування у гармонії з природою.
3. Середньовічний етап. Природне є нижчим за людину. Навколишнє
середовища є джерелом зла. Природа не потребує пізнання. Тіло, як і всі
природні речі, – гріховні. Лише душа людини – божественна.
4. Ренесанс. Природа – джерело радості та натхнення. Людина є
частиною природи, тому пізнання природи є пізнанням людини.
5. Новітній час. Природа – джерело ресурсу та збагачення для людства.
Економіка залежить від використання природних ресурсів. Пізнання
законів довкілля є економічною необхідністю.

Рівні організації живих систем

Рі́вні організа́ції живо́ ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні

організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення.
Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів
життя: молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-
видовий, біогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку
кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і
підсистемою системи вищого рівня.
Слід підкреслити, що побудова універсального списку рівнів
біосистем дотепер була неможлива. Виділяти окремий рівень
організації доцільно в тому випадку, якщо на ньому виникають нові
властивості, відсутні у систем нижчого рівня. Наприклад, феномен
життя відомий на клітинному рівні, а потенційне безсмертя — на
популяційному[1]. При дослідженні різних об'єктів або різних
аспектів їх функціонування можуть виділятися різні набори рівнів
організації. Наприклад, у одноклітинних організмів клітинний і
організменний рівень збігаються. При вивченні проліферації
(розмноження) клітин багатоклітинного рівня може бути необхідне
виділення окремих тканинного і органного рівнів, оскільки для
тканини і для органу можуть бути характерні специфічні механізми
регуляції досліджуваного процесу.
Одним із висновків, що випливають із загальної теорії систем є те,
що біосистеми різних рівнів можуть бути подібні у своїх істотних
властивостях, наприклад, принципах регуляції важливих для їхнього
існування параметрів. Системологія завершує формування
біофізики складних систем і факт відкриття первинного
системогенезу та ієрархічного полісубстратного системогенезу
складають основу рівнів організації біологічних об'єктів.