Міністерство освіти і науки України ВСП “Житомирський

торговельно-економічний фаховий коледж Державного

торговельно-економічного університету”

Екологічні закони

Виконала: Бардошевська Каріна

Викладач: Осіпчук Дар'я Юрівна
План
1) Екологічні закони
2) Закон мінімуму
3) Закон оптимуму
4) Закон толерантності
5) Біосферологія та Вернадський
6) Закони Вернадського
7)Демекологія та демекологічні закони
8)Правило Глогера та Правило Аллена
9)Екосистемологічні закони. Правило екологічної піраміди
1. Екологічні закони

Завданням екології є пошук законів

Екологічний закон - це об'єктивний,
постійний і необхідний
взаємозв'язок між біосистемами та
навколишнім середовищем, що
випливає з їх внутрішньої екологічної
сутності.
функціонування та розвитку цієї
галузі об'єктивної реальності.
Історично першим для екології є
закон, що встановлює залежність
живих систем від факторів, котрі
обмежують їхній розвиток (так
званих лімітуючих факторів).
• Відомі також чотири закони екології,
американського вченого Б. Коммонера:

• — все пов'язане з усім;

• — все мусить кудись діватися;
• — природа знає краще;
• — ніщо не дається даремно.
 2. Закон мінімуму
• Стаціонарний стан - стан системи більш-менш
стабільний і не є перехідним
• На основі досліджень мінеральних добрив для
урожайності Ю. Лібіх вивів так званий закон
мінімуму:
• ріст рослин залежить не стільки від наявності
всіх речовин, скільки від мінімальної кількості
певної речовини, відсутність якої, у свою чергу,
призводить до затримки росту.
• Компенсація нестачі одного елемента іншим
не проходить. Речовиною, яка знаходиться в
мінімальних кількостях, регулюється урожай і
визначаються величина і сталість його в часі.
3. Закон оптимуму
• Ніяка система не може звужуватися або
розширюватися до нескінченності.
• Ніякий цілісний організм не може перевищити певних
критичних розмірів, котрі забезпечують підтримку його
енергетики. Ці розміри залежать від умов живлення та
факторів існування. У природокористуванні закон
оптимальності допомагає знайти оптимальні, з точки
зору продуктивності, розміри для ділянок полів,
вирощуваних тварин, рослин.
• Ігнорування закону — створення величезних площ
монокультур, вирівнювання ландшафту масовими
забудовами тощо — призводить до неприродного
одноманіття на великих територіях і викликає
порушення у функціонуванні екосистем, зумовлює
екологічну кризу.
4. Закон толерантності (закон Шелфорда)

• Відсутність або неможливість розвитку екосистеми

визначається не лише нестачею, але й надлишком
будь-якого з факторів (тепло, світло, вода тощо).
• Цей закон може бути виражений іншими словами:
лімітуючим фактором процвітання організму може
бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу,
діапазон між якими визначає ступінь витривалості
(толерантності) організму до даного фактора.
• Згідно з цим законом будь-який надлишок речовини
чи енергії в екосистемі стає її ворогом,
забруднювачем. Надто багато хорошого — теж
погано. Діапазон між двома величинами складає межі
толерантності, в котрих організм нормально
функціонує і реагує на вплив середовища.
5. Біосферологія
та Вернадський
• Біосферологія (вчення про біосферу) —
наука, що вивчає виникнення, еволюцію,
структуру та механізми функціонування
біосфери. Більшість біосферологічних
законів сформувам Вернадський.
• Вчений В.І.Вернадський, створив учення
про біосферу, як особливу частину Землі,
населену живими організмами, вказавши,
що біосфера є визначеною природною
системою, а її існування в першу чергу
виражається в круговороті енергії і
речовин при участі живих організмів.
6. Закони Вернадського
• В. Біогеохімічні закони В.Вернадського
• Закон біогенної міграції: міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері
в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини. Жива речовина
або бере участь у біогеохімічних процесах безпосередньо, або створює відповідне,
збагачене киснем, вуглекислим газом, водою, азотом, фосфором та іншими
речовинами, середовище власного існування. Розуміння всіх хімічних процесів, що
відбуваються в земних оболонках (геосферах), неможливе без урахування дії
біогенних факторів, зокрема еволюційних.
• Закон константності: кількість живої речовини біосфери за певний геологічний час є
величина постійна. За законом константності, будь-яка зміна кількості живої речовини
в одному з регіонів біосфери призводить до такої ж за обсягом зміни її кількості в
іншому регіоні, тільки з протилежним знаком. Наслідком цього закону є правило
обов'язкового заповнення екологічних ніш.
• Закон фізико-хімічної єдності живої речовини: вся жива речовина Землі має єдину
фізико-хімічну природу, що не виключає біогеохімічних відмінностей.
7. Демекологія та
демекологічні закони
• Демеколо́гія (від грец. demos — народ), екологія
популяцій — розділ загальної екології, що вивчає
динаміку чисельності популяцій, внутрішньопопуляційні
угрупування і їх взаємовідносини.
• У рамках демекології визначаються умови, за яких
формуються популяції. Демекологія описує коливання
чисельності різноманітних видів внаслідок впливу
екологічних факторів та встановлює їх причини,
розглядає особину не ізольовано, а у складі групи таких
самих особин, що займають визначену територію і
відносяться до одного виду.
• Демекологічні закони - це закономірності екологічних
явищ на рівні популяцій та видів. Закон обмеженого
росту, закон Гаузе, правило Бергмана, правило Алена є
прикладами законів популяційної екології, що вивчає
динаміку розвитку популяцій, їхні механізми
саморегуляції, формування адаптацій та ін.
8. Правило Глогера
• Правило Глогера говорить про те що види тварин, які
мешкають у теплих та вологих зонах, мають інтенсивнішу
пігментацію тіла (найчастіше чорну або темно-коричневу),
ніж мешканці холодних та сухих областей.
• Дане правило було запропоноване К. Глогером (1833).
• Вважають, що така особливість забарвлення дозволяє
акумулювати тваринам достатньо велику кількість тепла.
• Встановлено, що правило Глогера поширюється на птахів,
ссавців, а серед комах − на метеликів. Правило діяло у 80%
досліджених видів ссавців та птахів. Однак метелики лише
частково підкоряються цьому правилу, а деякі комахи
зовсім не підпадають під нього.
• Згадані зміни у забарвленні підвищують рівень
адаптованості тварин.
Правило Аллена
• Правило Аллена — еколого-морфологічний закон, відкритий
та обґрунтований Джоелем Асафом Алленом у 1877 році.
Згідно із цим правилом у теплокровних тварин ті частини тіла,
що виступають, у холодному кліматі є коротшими, аніж в
аналогічних видів у теплому. Завдяки цьому тварини, що
мешкають у холодних природних умовах, набувають меншої
питомої поверхні тіла і, як наслідок, менше втрачають тепла.

• Прикладом спрацьовування правила Аллена можуть бути

представники родини псових (Canidae) з різних регіонів. Так,
найменші (відносно довжини тіла) вуха та ніс у цій родині
спостерігають у блакитного песця (Alopex lagopus), що
мешкає в Арктиці, а найбільші — у лисиці фенека (Vulpes
zerda), що мешкає в пустелях Північної Африки (в основному
в Сахарі).
9. Екосистемологічні закони.

Наприклад, правило екологічної піраміди

(правило 10%), відповідно до якого маса
організмів наступного трофічного рівня
Екосистемологічні закони відображають
складає 10% від маси попереднього.
закономірності існування екосистем та
Проілюструвати можна так: щоб маса
їхні взаємозв’язки.
рослиноїдного організму, скажімо,
корови, збільшилася на 10 кг, цій корові
потрібно з’їсти 100 кг трави.
Правило екологічної
піраміди
• Правило екологічної піраміди − продукція
організмів кожного наступного трофічного
рівня завжди менша у середньому до 10 разів
за продукцію попереднього. Тобто маса
кожної подальшої ланки ланцюга живлення
прогресивно зменшується. Зниження біомаси
при переході з одного харчового рівня на
інший обумовлене тим, що далеко не вся їжа
асимілюється консументами. Крім того,
велика частка енергії поживних речовин, що
всмоктується у кишечнику, витрачається на
дихання та інші процеси життєдіяльності і
лише 10-15% використовується на побудову
нових клітин.
 Висновок
• В екології існує ще більше законів, правил та принципів
(наприклад: правило константності, закон єдності
«організм-середовище», закон обмеженого росту, закон
Гаузе, правило Юджина Одума та інші) всі вони є
невід‘ємною частиною функціонування живих систем.
• Нам не слід забувати, що процвітання будь-якої
популяції залежить від комплексу екологічних факторів ,
з чого випливає, що ми мусимо мінімізувати наш вплив
на екосистему, адже «природа знає краще».
Дякую за увагу!