Реферат

«Стабільність екосистем та
причини її порушення»

Кораловий риф — високопродуктивна екосистема

Виконав учень:9-А класу

Тороп Ілля
 Зміст

1.Поняття «екосистема». Цілісність і саморегуляція екосистем.

2.Стабільність екосистеми.Взаємозв'язки організмів у екосистемах
3.Причини порушення стабільності екосистем
4.Екологічна сукцесія
5.Відновлюваність
6.Природні та штучні екосистеми
7.Висновки
8. Список використаної літератури

1.Поняття «екосистема». Цілісність і саморегуляція екосистем

Екосисте́ма або екологічна система — це сукупність живих
організмів (біоценоз), які пристосувалися до спільного проживання в певному
середовищі існування (біотопі), утворюючи з ним єдине ціле. Одне з основних
понять екології.
Цей термін вперше був введений англійським біологом А. Тенслі в 1935 р.
Цілісність і саморегуляція екосистем
Природні екосистеми містять значну кількість видів живих організмів. Ці
організми взаємодіють між собою, утворюючи єдину трофічну сітку. Усі
організми в екосистемі пов’язані між собою. Хоча часто такий зв’язок є не
прямим, а опосередкованим через інші види. Разом усі організми екосистеми
утворюють складну цілісну систему, яка перебуває в стані динамічної
рівноваги. Тобто через зміну якогось із елементів системи інші елементи
компенсують ці зміни й виправляють становище. Так, у разі масового
розмноження якогось виду різко зростає чисельність хижаків і паразитів, які
ним живляться, і досить швидко чисельність виду зменшується до нормальних
величин. Така здатність системи відновлювати свій стан після його порушення
називається саморегуляцією.
2.Стабільність екосистеми.Взаємозв'язки організмів у екосистемах
Під стабільністю екосистеми слід розуміти закладену в її генетичній пам'яті
здатність протягом усього періоду існування, незважаючи на ті чи інші
зовнішні впливи, неухильно реалізовувати свою життєву програму, тобто весь
час бути стійкою до впливу зовнішніх чинників.
Велике значення для підтримки стабільності екосистеми мають різні форми
взаємодії живих організмів. Кожен з видів живих організмів пов’язаний з
багатьма іншими видами. Навіть на прикладі людини можна продемонструвати
всі можливі варіанти взаємодії. Наприклад, людина конкурує зі шкідниками
сільського господарства за харчові ресурси. А міські ластівки по відношенню
до людини є коменсалами, бо використовують будинки для розміщення своїх
гнізд.
У біоценозах спостерігаються різні види симбіозу (форми співіснування
двох видів).
До них належать мутуалізм, паразитизм, коменсалізм. Також формами
взаємодії живих організмів є хижацтво і конкуренція.

Мутуалізм — взаємовигідне співіснування двох видів (найпростіші, здатні

перетравлювати клітковину, і рослиноїдні тварини, у кишечнику яких вони
живуть). Прикладом мутуалізму є відносини термітів та мікроорганізмів їх
кишечнику, які забезпечують розщеплення целюлози в травному тракті.

Паразитизм — співіснування двох видів (людина й стьожкові черви), за якого

один вид використовує інший як середовище існування і джерело харчування.
Прикладів паразитизму можна навести багато. Найзручніше згадати паразитів
людини, як зовнішніх (воші, клопи), так і внутрішніх (аскарида, гострик,
ціп’яки, ехінокок).

Коменсалізм — співіснування двох видів, за якого один вид використовує

інший вид або житло іншого виду як середовище існування, але не завдає йому
шкоди, а харчується відходами його життєдіяльності. Прикладом таких
співвідносин є кліщі, які харчуються шерстю, що випала, у норах гризунів.
 Форми взаємодії живих організмів у екосистемах

3.Причини порушення стабільності екосистем

Малюнок 1.Приклади порушення стабільності екосистем під впливом

абіогенного (а), антропогенного (б) та біогенного (в) факторів

Здатність до саморегуляції екосистем теж має певні межі. Якщо вплив якогось
фактора є надто сильним, динамічна рівновага в екосистемі порушується. Це
може призвести до руйнування екосистеми й вимирання багатьох видів (мал. 1).
Наприклад, виверження вулкана може просто знищити екосистему окремої
 території. Так, 1883 року виверження вулкана Кракатау знищило екосистему
острова, на якому він розміщується.
Причиною таких порушень може бути вплив будь-якого з екологічних
факторів.
Виділяють три основних групи факторів за характером походження:
1. )Абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:
 кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність,
солоність, вогонь, опади);
 орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
 геологічні тощо.
2.) Біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі
взаємовідносини між ними.
(Біотичними факторами, які порушують рівновагу в екосистемах, часто ставали
нові групи, які виникали в процесі еволюції. Так, виникнення голонасінних
рослин призвело до того, що наприкінці палеозойської ери вони заселили
значні площі суші, де не могли рости їхні попередники — спорові рослини —
через нестачу вологи. Формування рослинного покриву і припинення ерозії
призвело до різкого зменшення надходження мінеральних речовин до річок і
морів. Це призвело до руйнації водних екосистем і масового вимирання
організмів).
3. )Антропогенні фактори - вплив на живу природу життєдіяльності людини.
(Дія антропогенного фактора часто пов’язана із завезенням людиною в
екосистему нових видів організмів. Наприклад, у давнину моряки часто
залишали на островах кіз, щоб потім мати змогу поповнювати запаси м’яса,
коли заходили на острів, але без контролю хижаків кози швидко
розмножувалися й виїдали всю рослинність островів. У результаті острови
перетворювалися на пустелі.)
За характером їх дії:
1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне-
тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні
пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного
середовища планети Земля.
2. Змінні чинники, в свою чергу, поділяються на:
 закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори
зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції, сплячку, добову
активність та інші періодичні явища і життєві ритми).
 випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія
яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ,
вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).

4.Екологічна сукцесія
Одна з характеристик більшості екосистем і угрупувань – це поступова
зміна в складі видів на одній і тій же території під впливом природних факторів
або діяльності людини, яка називається екологічної сукцесію.
 Якщо ділянка, яка заселяється, раніше не піддавалась впливу якихось
угрупувань, то це первинна сукцесія.
Якщо рослинність місцевості частково або повністю знищена, але має добре
розвинений гpунтовий шар, в якому залишаються насіння або спори, наступну
зміну видового складу називають вторинною сукцесією (наприклад, заселення
видів після пожежі).
Як правило, сукцесія супроводжується зростанням продуктивності
екосистеми і збільшенням кількості видів на одиницю площі, з’являються види,
які ефективно використовують кожну калорію. Під впливом закону
оптимуму, будь-яка система краще функціонує при визначених просторових
часових межах і тому крупні особини із-за браку харчування помирають і
забезпечується стійкий розвиток екосистем.
Найвища, найбільш збалансована ступінь сукцесії називається клімаксом і
тому може існувати досить довго.
Стан рухомо-стабільної (динамічної) рівноваги екосистеми називають
гомеостазом. Гомеостатичність є найважливішою умовою існування будь-якої
екосистеми. Іншими словами, гомеостаз - це здатність екосистеми протистояти
зовнішнім та внутрішнім змінам і зберігати при цьому динамічну рівновагу
своїх складу і властивостей, тобто підтримувати стійкий стан системи. Він
підтримується за рахунок видового складу і чисельності особин у екосистемі.

5.Відновлюваність

Відновлюваність – це здатність системи повертатися до первинного стану

після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника. Час відновлення
первинного стану системи може бути різним: від кількох годин (наприклад,
відновлення 17 нормального стану атмосфери після залпового атмосферного
викиду забруднювальних речовин) до багатьох сотень років (наприклад,
відновлення ландшафтів субполярного поясу після їх антропогенної
деградації). Якщо відновлення екосистеми не відбувається, це означає, що її
запас стійкості був недостатнім. Особливий характер має такий вид стійкості
екосистем, як здатність до самоочищення від забруднення. Він вирізняється не
за характером, механізмами стійкості, а за виглядом дії. Здатність до
самоочищення від забруднень може бути віднесена до пружності (якщо
забруднення не зумовило великих перебудов у екосистемі) або до
відновлюваності (якщо забруднення призвело до виходу екосистеми за межі
інваріанта).

6.Природні та штучні екосистеми

Екосистеми, які розглядалися до цього, є природними. Вони виникли і

розвивалися без участі людини. Людина і зараз є складовою частиною цих
екосистем, але вона також формує і власні екосистеми — штучні.

Штучні екосистеми часто розглядають як окремий тип екосистем

(агроценози). Вони створюються людиною і використовуються нею для
господарських цілей. Це поля, на яких ростуть культурні рослини, пасовища, де
випасають худобу, морські ферми, на яких вирощують молюсків та рибні
ставки.

Поле кукурудзи Ферма молюсків

Існувати без підтримки людини такі екосистеми не можуть. У них

переважають організми одного виду, і вони не здатні до саморегуляції.
Регуляцію цих систем виконує людина. Вона також постійно вилучає із систем
речовини (коли споживає вирощену в них продукцію). Тому ці речовини
доводиться постійно відновлювати (вносити добрива).

7.Висновки

Стійкістю називається властивість системи зберігати притаманні їй риси та

особливості за умов впливу факторів, що виводять систему з рівноваги.

Ступінь досягнутої стабільності досить різноманітний і залежить як від

жорсткості навколишнього середовища, так і від ефективності внутрішніх
механізмів управління.

Біосфера “прагне” до підтримки такого рівня біорізноманіття, який

необхідний при існуючій мінливості умов на планеті, обумовленої зовнішніми
(геологічними й астрофізичними) впливами. Саме тому зростання
біорізноманіття варто розглядати як основний шлях еволюції екосистем

Список використаної літератури

 Білявський Г. О., Бутченко Л. І. Основи екології: теорія та практикум.
Навч. посіб. — К.: Лібра, 2006. — 368 с. 
 Вікіпедія
 https://osvita.ua/vnz/reports/ecology/21137/
 Екосистема // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О.
Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С.,
2013. — С. 82-83.
 Екологія
o https://osvita.ua/vnz/reports/ecology/21137/
 Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ Юрій
Бойчук, Михайло Шульга, — Суми: Університетська книга, 2004. — 351
с.
 Підручник з Біології 9 клас.К.М. Задорожний. Харків: Ранок, 2017  с.192-
195