ТЕМА: ПОНЯТТЯ «СЕРЕДОВИЩЕ» ТА ЙОГО ПОХІДНІ.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА.

Мета: вивчення поняття «середовище» та його похідних, підходів та критеріїв типології
факторів середовища.
План роботи
1. Ознайомитися з етимологією поняття «середовище».
2. Вивчити похідні поняття «середовище», розглянути їх специфіку та взаємозв’язки.
3. Розглянути поняття «фактор» та критерії типології факторів середовища.
4. Вивчити класифікацію екологічних факторів на основі різних критеріїв.
5. Скласти кросворд «Багатолике середовище».
Література (основна)
1. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища:
Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002.- 284с.
2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навчальний
посібник. – К.: Знання, 2007. – 422 с.
3. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А.. Основи екології: Навчальний посібник. – К.:
Каравела, 2011.-304с.
5. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь -справочник. - М.:
Просвещение, 1992.-312с.
6. Словарь-справочник по экологии. Сытник К.М., Брайон А.В., Гордецкий А.В., Брайон А.П. /
под ред. Т.Л. Горбань. - К.: Наукова думка, 1994. - 668с.

Природа – це об’єктивна реальність, результат еволюції розвитку матеріального

світу, що існує незалежно від свідомості людини.
Середовище – це найбільш загальне, надзвичайно ємне в залежності від смислових
акцентів та ступеню конкретизації поняття, термін яким позначають все, що оточує об’єкт.
Середовища – це комплекс усіх умов, тіл та явищ, в яких існує організм і з якими
організм перебуває в безпосередніх або опосередкованих взаємозв’язках.
Видатний вчений І.М. Сєченов (1861) писав: “Організм без середовища, що підтримує
його існування, неможливий, і тому в наукове визначення організму завжди повинно входити й
середовище, що впливає на нього”.
Залежно від смислових акцентів та ступеню конкретизації поняття «середовище»
може мати наступні похідні.
Природне середовище – сукупність природних та змінених діяльністю людини факторів живої
та неживої природи, які можуть впливати на організм.
Зовнішнє середовище – сили та явища природи, її речовина та простір, будь-яка діяльність
людини, що знаходиться поза об’єктом або суб’єктом, що розглядається, та необов’язково
безпосередньо контактуюча з ним.
Навколишнє середовище – сукупність зовнішніх умов живої та неживої природи, при яких
існує організм і які прямо чи опосередковано впливають на стан, розвиток і розмноження як
окремих організмів, так і популяцій. Можна сказати, що навколишнє середовище це
зовнішнє середовище, яке знаходиться в безпосередньому контакті з об’єктом.
Середовище існування (середовище життя або екологічне середовище) – сукупність
абіотичних та біотичних умов, у яких мешкають певні особини, популяції, угруповання
організмів. Тобто, середовище існування аналог зовнішнього середовища, але за
відношенням лише до живих організмів чи об’єктів з участю живого, тому не можна казати
С.І. підприємства або технологічного процесу. Поняття «середовище існування» або
«навколишнє середовище» є менш ємними, ніж поняття «зовнішнє середовище», але більш
ємними, ніж поняття «природне середовище» або «соціокультурне середовище». Живі
організми планети освоїли чотири основні середовища існування: наземно-повітряне
середовище існування; водне середовищі існування; ґрунт як середовище існування;
організми як середовище існування.
Антропогенне середовище – природне середовище, певним чином змінене людиною.
Агресивне середовище – середовище шкідливе для живих організмів.
Абіотичне середовище – сукупність сил та явищ неживої природи, походження яких не
пов’язане із життєдіяльністю сучасних організмів.
Біогенне середовище – сукупність біологічного та біотичного середовищ.
Біологічне середовище – живі організми, в системі яких перебуває той чи інший організм або об’єкт.
Біотичне середовище – сукупність сил та явищ природи, які своїм походженням зобов’язані
життєдіяльності нині наявних організмів.
Квазіприродне середовище (середовище другої природи) – усі модифікації природного
середовища, ненавмисно та навмисно створені людиною (агроценозі, промислові відвали,
садово-паркові угіддя тощо). К.С. нездатне до самопідтримки і потребує періодичних
енерговитрат і капіталовкладень з боку людини.
Артеприродне середовище (середовище третьої природи, техногенне) – штучно створене
оточення людей, яке складається з суто технічних (споруди, будинки, штучне освітлення,
асфальт шляхів) та природних (повітря, природне освітлення тощо) елементів. А.С. без
штучної підтримки деградує та руйнується. В його межах різко порушені цикли кругообігу
речовин, типовим є накопичення відходів, високий рівень забруднення.
Середовище, що оточує людину (середовище життя людини) – сукупність абіотичного, біотичного
та соціального середовища, що сумісно та безпосередньо впливають на людей та їх господарства.
Культурне середовище – середовище історично конкретного рівня розвитку суспільства,
творчих сил і здібностей людей, яке визначається певними типами й формами організації
життя та діяльності людей, а також створеними минулими поколіннями матеріальними та
духовними цінностями.
Соціальне середовище – це середовище, що виникає в результаті суспільного життя й охоплює
соціальні взаємовідносини між людьми.
Соціально-психологічне середовище – це середовище, що формується у будь-яких людських
сукупностях (від малих соціальних груп (родина) до глобальних (людство)) на основі
позаекономічних відносин між людьми, які включають ступінь уваги один до одного,
взаємну повагу, або навпаки неповагу, байдужість тощо.
Соціально-економічне середовище – відношення між людьми (та їх групами) та між ними і
створеними та накопиченими ними матеріальними і культурними цінностями, які впливають
на людину.
Побутове середовище – середовище проживання людини, яке містить сукупність житлових
будівель, споруд спортивного та культурного призначення, комунально-побутових
організацій та установ.
Будь-яке середовище – це сукупність факторів, певних умов. Сукупність факторів,
які потрібні для існування та життєдіяльності виду, організму називають умовами існування.
Окремі властивості або елементи середовища, які впливають на організм і на які
організм відповідає пристосувальними реакціями називають екологічними факторами.
Соціальні фактори – фактори, джерелом яких є суспільні відношення людей
(соціально-психологічні фактори, соціально-економічні фактори).
Для класифікації екологічних факторів найчастіше використовують такі критерії:
І. Походження та специфіка дії:
Абіотичні (абіогенні) фактори – це фізико-хімічні фактори неживої природи, які впливають
на організм. Абіотичні фактори поділяються на : 1) кліматичні (температура, світло,
сонячна радіація, атмосферний тиск, вологість, вітер, рівень звукових хвиль, спрямованість
електромагнітних полів, опади тощо); 2) ґрунтові (механічний склад, фізичні властивості,
хімізм ґрунтів); 3) топографічні (висота над рівнем моря, рельєф, експозиція та крутість схилів).
Біотичні (біогенні) фактори – сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на
життєдіяльність інших організмів, а також і на неживу природу. Біотичні фактори
поділяють на: 1) фітогенні (впливи рослинних організмів); 2) зоогенні (впливи тварин).
Антропогенні фактори – сукупність факторів, пов’язаних як з прямим так й з
опосередкованим впливом діяльності людини на середовище існування та життєдіяльність
 організмів. Іноді антропогенні фактори поділяють на: 1) власно антропогенні фактори, які
не напряму пов’язані з діяльністю людини (техногенні фактори – будь-які впливи, пов’язані
з технічними засобами; фактори забруднення); 2) антропічні фактори – фактори, що виникають
в ході безпосереднього впливу людини на щось або когось (наприклад, фактор неспокою).
ІІ. Час дії фактору:
Еволюційні фактори (палеофактори) – фактори, характер сучасної дії яких був визначений у
минулі геологічні сторіччя в результаті життєдіяльності організмів (вміст кисню в атмосфері).
Історичні фактори – фактори, характер сучасного впливу яких визначений в ході історичного
розвитку людства, його взаємодій з природним середовищем (напр., підвищення концентрації
вуглекислого газу в атмосфері Землі за останні 150 років).
Діючі фактори – фактори, що діють в наш час.
ІІІ. Періодичність дії факторів:
Періодичні фактори – фактори, що діють строго циклічно;
Неперіодичні фактори – фактори, що виникають раптово, спонтанно, без строгої циклічності і
тому не дозволяють організмам поступово адаптуватися.
ІV. Черговість виникнення факторів:
Первинні фактори
Вторинні фактори – фактори, що виникають як наслідок дії первинних факторів (напр.
вегетація рослин пов’язана з кліматичними впливами, а ті у свою чергу – із сонячною
інсоляцією).
V. Дія факторів:
Фактор подразник – фактор, що викликає пристосувальні зміни фізіологічних і біохімічних
функцій.
Фактор обмежувач – фактор, що визначає неможливість існування організмів, видів, систем у
певних умовах.
Фактор модифікатор – фактор, що викликає анатомічні та морфологічні зміни організмів.
Фактор сигналізатор – фактор, що свідчить про зміни інших факторів середовища.
VI. Спектр дії факторів:
Фактори загальної дії – будь-які фактори, що впливають на широке коло об’єктів або
суб’єктів.
Виборчі (вибіркові) фактори – фактори, що впливають на одні об’єкти або суб’єкти і не
впливають на інші подібні (напр. ступень освітлення суттєво впливає на
життєдіяльність світлолюбних організмів і не суттєве для ґрунтових та абісальних
істот).
VII. Ступень впливу факторів:
Летальні фактори – фактори, що викликають загибель живих істот.
Екстремальні фактори – фактори, сила впливу яких перевищує звичайні пристосувальні
реакції живих систем, але не на стільки, щоб викликати миттєве їх руйнування, загибель.
Лімітуючі (обмежуючі) фактори – фактори, що обмежують хід будь-якого явища, процесу чи
існування організму, виду, угруповання.
Фактори непокою – опосередкований фактор, що негативно впливає на нормальні умови
існування та викликає стрес.
Мутагенні фактори – фактори, які безпосередньо або опосередковано викликають генетичні мутації.
Тератогенні фактори – фактори, що призводять до виродливості (каліцтва) в ході
індивідуального розвитку або в короткому ланцюгу поколінь.
VIII. Умови дії факторів:
Фактори, що залежать від щільності – фактори, вплив яких на особин змінюється в
залежності від щільності населення цієї популяції.
Фактори, що не залежать від щільності.
IX. Об’єкт впливу факторів:
Індивідуальні фактори – фактори, що впливають на індивід, особину.
Групові фактори – фактори, джерелом і середовищем дії яких є група особин чи індивідів.
Груповий фактор включає: 1) етологічний фактор – фактор, що виникає при безпосередньому
контакті особин у групі; 2) соціально-психологічний – фактор, джерелом якого є суспільні
 (моральна, культурно-релігійна) настанови; 3) соціальний фактор – фактор, пов’язаний із
відношеннями в суспільстві людей або соціальною структурою у суспільних тварин; 4)
соціально-економічний фактор – фактор, що обумовлений відношеннями між людьми та
між ними та створеними ними матеріальними і культурними цінностями; 5) видовий
фактор – фактор, що виникає та діє в межах біологічного виду.
Х. Характер факторів:
Інформаційні фактори – фактори, що виступають як код життєво важливого повідомлення та
впливають на живе неадекватно (напр. вигляд хижака для жертви).
Речовино-енергетичні фактори – фактори, сила впливу яких адекватна потоку речовин та
енергії, що переносяться.
Фізичні фактори – фактори, джерелом яких є фізичний стан або явище (геофізичний фактор,
термічний фактор).
Хімічні фактори – фактори, що залежать від хімічного складу середовища (фактор солоності,
фактор кислотності).
Біогенні фактори – фактори живої природи, пов’язані із життєдіяльністю рослин тварин,
мікроорганізмів.
Комплексні фактори – фактори багатосторонньої дії (едафічні, кліматичні, орографічні).
ХІ. Середовище виникнення факторів:
Атмосферні фактори – фактори, пов’язані з фізичним і хімічним складом атмосфери.
Водні фактори (ф. вологості) – фактори, що визначають вплив на організми чи систему
водного середоутворюючого компоненту.
Геоморфологічні фактори – фактори, які пов’язані з геоморфологічними особливостями
(геологічні структури, рельєф тощо) місця існування об’єкту чи суб’єкту, що вивчаються.
Едафічні фактори – фактори, що визначаються особливостями ґрунтів.
Фізіологічні фактори – індивідуальні фактори, що впливають на функції того ж організму,
тобто самовплив.
Генетичні фактори – фактори, що пов’язані з генетичним кодом і залежать від його стабільності
та мінливості, а також від його зовнішніх змін в результаті зовнішніх впливів (мутацій).
Популяційні фактори – фактори, що пов’язані з безпосереднім або опосередкованим
взаємовідношенням особин у популяції.
Біоценотичні фактори – фактори, джерелом яких є сукупність діяльності організмів, які
складають біоценоз, безпосередній чи опосередкований їх вплив на середовище.
Екосистемні фактори – фактори, джерелом і середовищем яких є структура, історія, функції
екосистеми.
Біосферні фактори – фактори, джерелом і середовищем яких є біосфера в цілому. Те ж, що й
фактор екосистемний, але для вищого ступеню ієрархії екосистем.
XІІ. Здатність факторів змінюватися у часі:
Стабільні фактори – фактори, що не змінюються протягом довгих періодів часу: сила земного
тяжіння, випромінювання Сонця, склад та властивості атмосфери, гідросфери,
літосфери.
Фактори, що змінюються: 1) фактори, що змінюються закономірно, періодично (внаслідок
руху сонячної системи): сонячна радіація, фотоперіодизм (зміна дня і ночі), температура
(добові та сезонні зміни середніх значень), припливи та відпливи тощо; 2) фактори, що
змінюються без чіткої періодичності : більшість абіотичних факторів (вітер, опади, стан
погоди тощо), біотичні фактори, антропічні фактори.
Основні види абіотичних факторів
Кліматичні або Едафічні Орографічні Гідрологічні фактори
атмосферні (ґрунтові) водного середовища
фактори
Сонячна радіація, Структура ґрунту, Фактори рельєфу Освітленість,
температура, вологість механічний склад температура, солоність,
повітря, опади, газовий ґрунту, вологість газовий режим,
склад повітря, ґрунту, солоність тиск
атмосферний тиск, течії ґрунту, кислотність
повітря, атмосферна ґрунту (показник
електрика рН)