05.01.

2021 Конспект Джегур Поліна

Тема : Предмет вивчення екології, її завдання та методи. (​§ 3​

3)

Екологія - це наука про взаємозв'язки живого між ним та з навколишнім середовищем.Термін

«екологія» вперше ввів німецький зоолог Е. Геккель ще в 1866 р.
Об'єкти досліджень екології - це живі організми та надорганізмові біосистеми (популяції, види,
​
екосистеми, біосфера) у своїх взаємозв'язках із середовищем. На сьогодні основним об'єктом
екологічних досліджень є екосистеми на різних рівнях організації.
Предметом екології є різноманітність взаємозв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та
середовищем існування, а також закономірності функціонування надорганізмових біосистем.
Завдання екології полягає у тому, щоб розкритизакономірності екологічних зв’язків. У рамках
цього завдання вивчають :
➔ екологічні закономірності взаємодії біосистем​між собою та із природним середовищем;
➔ екологічну сутність​, тобто особливості внутрішньої структури та функціонування
надорганізмових біосистем;
➔ екологічні явища​, що виявляються у властивостях, функціях, адаптації дл змін
середовища та ін.
Основні завдання екології у XXI ст. :

➔ вивчення загального екологічного стану біосфери;

➔ причин його зміни під дією різних чинників;
➔ прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в просторі й часі;
➔ розроблення шляхів гармонізації суспільства й природи.
Розділи загальної екології :

● аутекологія ​(​екологія видів​, факторіальна екологія) вивчає організм та умови його

існування, онтогенез, розмноження, інші життєві функції в певних умовах природного або
штучно створеного середовища;
● демекологія (​екологія популяцій)​ досліджує властивості популяцій у конкретних умовах
їх існування, динаміки, адаптації до природного середовища, внутрішньо- і міжвидові
взаємовідносини;
● синекологія (​екологія біоценозів​, біогеоценологія) вивчає різноманітні угруповання
рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, трофічні зв'язки між ними, форми співіснування;
● екосистемологія (​екологія екосистем​) - вивчає екосистеми всіх розмірів і ступенів
складності, їх розвиток, особливості, еволюцію та динаміку.
Прикладні галузі екології : агроекологія, гідроекологія, екологія ґрунтів, екологія міських
екосистем, ландшафтна екологія, біосферологія (глобальна екологія), екологія енергетики,
космічна екологія та ін.

Методи екології - це шляхи й способи організації пізнавальної діяльності про характеристики

(структуру, функціонування, розвиток тощо) екологічних об'єктів дослідження.
Найважливішою групою екологічних методів є методи дослідження впливу чинників середовища
на функціонування біосистем. Ці методи поділяють на польові (маршрутні, стаціонарні, описові,
експерементальні) та лабораторні. 1​
​2​3
Загальнонаукові методи​: ​описовий​, ​історичний​, ​статистичний​, ​порівняльний​, ​спостереження​
.

1
​ постереження​- вивчення біосистеми шляхом фіксації певних її ознак.
С
2
Експеремент​- передбачає свідоме внесення змін і зіставлення результатів спостережень в
​
ескперементальній та контрольній групах або ділянках біосистем.
3
Біотестування​- експерементальне визначення впливу чинників за допомогою жвивих тест-об’єктів.
​
 Оцінювання стану навколишнього середовища є необхідною частиною будь-якого екологічного
дослідження. Для цього застосовують :
1. вимірювання​(отримання кількісних характеристик об'єктів і явищ);
2. екологічний моніторинг (організоване періодичне або безперервне спостереження за
станом екологічних об'єктів);
3. екологічну індикацію​(оцінювання стану середовища за допомогою живих об'єктів).

Для кількісного обліку організмів, оцінювання біомаси та продуктивності рослин і тварин

застосовують ​
метод аерокосмічної реєстрації (наприклад, чисельності стад, скупчень риби).
Через складінсть надорганізмових біосистем щодо їхнього вивчення часто використовують
метод екологічного моделювання​, що дозволяє прогнозувати динаміку розвитку біосистем.

Функції екології :

➔ освітня функція -​ дає людині знання для того, щоб раціонально користуватися
природними ресурсами, усвідомити роль природного середовища для життя й здоров'я
людини, сформувати уміння й навички здорового способу життя;

➔ світоглядна функція - екологічні знання формують узагальнену систему ідей та

поглядів на світ, людину, її місце в світі;

➔ теоретична функція - екологія є теоретичним фундаментом для прикладних галузей

діяльності людини;

➔ практична функція - ​
результати екологічних досліджень є надзвичайно важливими і для
заповідної справи, природокористування та охорони природи; прогнозування розвитку
біосфери, наслідків антропогенного впливу та створення нових виробничих технологій,
проектів і планів соціального й економічного розвитку, для розв'язування глобальних
проблем сучасності.

Екологія як наука виникла у процесі розвитку біологічних наук і сформувалася в самостійну науку
з притаманними їй закономірностями й завданнями.

Самостійна робота з таблицею. Екологія як наука (стр. 127)

Ознака Пояснення

Живі організми та надорганізмові біосистеми (популяції, види, екосистмеи,

Об’єкти дослідження
біосфери)

Різноманітність зв’язків між організмами, їхніми угруповуваннями, та

Предмет досліджень
середовищем існування, а також закономінорсті функціонування біосистем.

● аутекологія (екологія видів, факторіальна екологія);

● демекологія (екологія популяцій);
Струтурні розділи екології
● синекологія (екологія біоценозів, біогеоценологія);
● екосистемологія (екологія екосистем).

Завдання екології Розкриття закономірностей екологічних зв’язків.

Спостереження, експеримент, біотестування, вимірювання, екологічний

Методи екологічних
моніторинг, екологічна індикація, метод аерокосмічної реєстрації, метод
досліджень
екологічного моделювання.

Екологія як наука тісно пов’язана з різнимим галузями біології (фізіологія,

Зв’язки з іншими науками
цитологія, біохімія, палеологія), астрономії, фізики, хімії, економіки.

Функції (значення) екології Пізнавальна, освітня, світоглядна, практична.

 Екологія є теоретичним фундаментом для прикладних галузей діяльності людини (медицина,
сільске господарство, селекція)ю Результати екологічних досліджень є надзвичайно важливими і
для заповідної справи, природокористування та охорони природи. Реалізація функцій екології
забезпечується тісним взаємозв’язком з іншими галузями рінзних наук. Сучасна екологія
використовує усі ефективні методи й засоби природничих, технічних, суспільних, гуманітарних
наук.

05.01.2021 Конспект Джегур Поліна

Тема : Екологічні зв’язки. Екологічні закони (​§ 3​

4)

Екологічні зв’язки - це закономірні взаємовідносини, що виникають між об'єктами неживої

природи й організмами та надорганізмовими біосистемами. Вони можуть бути : структурними й
функціональними, випадковими й необхідними, прямими й опосередкованими.

За походженням розрізняють :

● Внутрішні зв’язки - це зв’язки між елементами біосистеми, сукупність яких утворює її

структуру й сутність.
● Зовншіні зв’язки являють собою відносини між даним явищем і навколишніми об’єктами
або процесами.

За рівнями організації біосистем розрізняють :

● організмові ;
● популяційні ;
● видові ;
● біоцентричні (трофічні, топічні, фабричні, форичні) ;
● екосистемні (біогенетичні) ;
● біосферні.

За складовими обміну речовин, енергії та інцормації :

● речовинні ;
● енергетичні ;
● інформаційні.

Екологічнчі зв’язки визначають екологічну сутність і явища будь-якої біосистеми, оскільки вони
відкриті для середовища. Поняття ​екологічна сутність виражає головне в біосистемі, що
зуовлене внутрішніми зв’язками між складовими структруними компонентами. Категорія
екологічні явища відображає зовнішні властивості, процеси, зв’язки біосистеми з навколишнім
середовищем, що доступні для дослідження за допомогою екологіічних методів. До екологічних
явищ належать :

➔ екологічний стан біосистеми ;

➔ екологічні процеси біосистеми ;
➔ екологічні механізми саморегуляції, самооновлення та самовідтворення.

Правило мінімуму Ф. К. Шпренгеля : ​ріст ролсин обмежується кількістю поживної речовини,

що міститься в найменшій концентрації.

Закон обмежувального чинника​: найбільший лімітуючий вплив на організм, популяцію або

угрупування мають ті життєво важливі чинник зовнішнього середовища, кількість
(концентрація) яких є близькою до мінімального критичного рівня.
Екологічний закон​- це об’єктивний, постійний і необхідний взаємозв’язок між біосистемами та
навколишнім середовищем, що випливає з їх внутрішньої екологічної сутності.

Аутекологічні Демокологічні Синекологічні Екосистемологічні Біосферологічні

закони закони закони закони закони

● Закон ● Закон ● Закон ● Правило ● Закон біогенної

обмежувального обмеженого обмеженості екологічної міграції хімічних
чинника росту природних піраміди елементів
● Закон єдності ● Закон Гаузе ресурсів ● Закон ● Закон єдності
середовища та ● Закон Бергмана ● Правило односпрмованості живої речовини
організмів ● Закон Алена екологічного потоку енергії ● Закон ноосфери
● Закон оптимуму дублювання ● Закон внутрішньої
● Закон ● Правило динамічної
взаємокомпенсації “метаболізм і рівноваги
екологічних розміри особин”
чинників

Методологічною основою сучасної екології є філософське розуміння поняття «система» та

системний підхід​як особливий напрям досліджень. Сутність цього підходу полягає у вивченні
кожного елементу структури системи в його взаємодії з іншими елементами й середовищем, що
уможливлює розуміння функціонування й змін системи в цілому. Застосування системного підходу
ґрунтується на основних положеннях:

1. кожна система має свою структуру, що утворюється сукупністю елементів;

2. кожна система має внутрішні й зовнішні зв’язки;
3. функціонування системи відбувається у взаємозв’язках із середовищем.

Застосування екологічних законів у практичній діяльності людини має відбуватися на основі

певних принципів :

❖ принцип оновлення ресурсів​– людина має використовувати такі ресурси й у такій

кількості, щоб відбувалося їх поступове відновлення внаслідок природних процесів;
❖ принцип цілісності природи​– вплив на якийсь елемент природи позначається на її
інших складниках, оскільки всі елементи й процеси природи нерозривно пов’язані між
собою;
❖ принцип рециклічності​ , або повторне багаторазове використання найважливіших
речовин, оскільки в природі є й невідновні ресурси;
❖ принцип завбачливості​– людина має передбачати наслідки впливу на природу,
запобігати виникненню та розвитку негативних змін.

Самостійна робота з таблицею. (стр. 131)

Застосування екологічних законів у практичній діяльності людини

Група Закон та його визначення Галузь застосування

Закон оптимуму :​кожен чинник

Аутекологічні закони позитивно впливає на життєдіяльність Генна інженерія
організмів лише в певних межах.​

Закон Гаузе : ​неможливость

Демекологічні закони стабільного співіснування двох видів, що Популяційна біологія
конкурують за однаковий набір ресурсів
за умови незмінності екологічних
факторів.

Закон односпрямованості потоку енергії : Обмежувач прямих аналогій і оцінок в

уявлення про потік енергії через «екологічній валюті» по відношенню до
Екосистемологічні закони продуценти до консументів і редуцентів еколого-економічних систем (гроші
з падінням величини потоку на кожному циркулюють, а при обміні гроші і енергія
 трофічному рівні. рухаються в протилежних напрямках)

Біосферологічні закони Закон єдності живої речовини : ​вся жива

речовина Землі фізико-хімічно єдина, що Аграрне діло
не виключає біогеохімічних відмінностей.​

Синекологічні закони Закон обмеженості природних ресурсів :

Економіка забруднення та вичерпання
усі природні ресурси та умови Землі
коричних копалин Землі
вичерпні.​