Типові питання на іспит

1. Визначники: властивості, обчислення.

• Визначником n-го порядку звуть число Δn, яке за-писано у вигляді
квадратної таблиці чисел
а11 а12 ... а1n
а21 а22 ... а2 n
= n ,
... ... ... ..
аn1 аn 2 ... аnn

• Властивості:
1) заміна елементів строки елементами стовпців не змінює величини
визначника;
2) якщо один з рядків (строка або стовбець) визначника складається
тільки з нулів, то визначник дорівнює нулю;
3) при переставленні місцями двох рядків визначника дістаємо
визначник супротивного знака;
4) визначник, який має два однакові рядки, дорівнює нулю;
5.) якщо всі елементи деякого рядка визначника помножити на число
k 0, то сам визначник помножиться на k;
6) якщо один з рядків визначника пропорційний другому рядку, то
визначник дорівнює нулю;
7) якщо всі елементи і-го рядка визначника n-го порядку записати у
вигляді суми двох додатків , то визначник дорівнює сумі двох
визначників, у яких всі рядки, крім і-го, такі самі, як і в початковому
визначнику, і-й рядок одного з визначників складається з елементів аj,
а другого – з елементів bj;
8) визначник не змінюється, якщо до елементів одного з рядків
додаються елементи другого рядка, помножені на одне й те саме число.
• Обчислення:
2. Матриці, дії з матрицями.
• Прямокутна таблиця складена з чисел,
називається матрицею з m строк і n стовпців або
матрицею розміру m на n.
• Матриця – називається квадратною, якщо кількість
рядочків співпадає з кількістю стовпчиків.
Визначник не квадратної матриці не існує!!!!
• Квадратна матриця – називається симетричною якщо її елементи
розташовані симетрично.
• Квадратна матриця – називається діагональною за виключенням
можливо головної діагоналі.
• Діагональна матриця – всі діагональні елементи якої дорівнюють 1
називаються - одиничною матрицею
• Дії з матрицею
1) Сумою матриць А на В (однакової розмірності) – називається
матриця С тієїж розмірності
2) Добутком матриці А на число С = const, називається матриця В
кожен елемент якої помножений на число С
3) Квадратні матриці можна перемножити тоді і тільки тоді, коли
вони однакової розмірнсті
4) Дві матриці різної розмірності можна перемнжити тоді і тільки
тоді, коли коли кількість рядочків матриці А співпадає з
кількістю стовпчиків матриці В
• Обернена матриця Аn*m – називається оберненою по відношенню
Аm*n якщо А* А-1= А-1 *А= Е
• Якщо det A=0, то така матриця зветься виродженою
• Матриця в якій змінити рядочки і стовпчики місцями називається -
транспонованою
3. Ранг матриці.
• Рангом матриці A (rang А) звуть найвищий порядок відмінних від
нуля мінорів матриці А.
• Правила знаходження рангу матриці
1) зміна місць двох строк (стовпців);
2) множення строки (стовпця) на довільне, відмінне від нуля число;
3) додавання до одної строки (стовпця) другої строки (стовпця)
помноженої на деяке, відмінне від нуля, число.
• Для знаходження рангу матриці розміру т на п використовують
елементарні перетворення. Зводимо матрицю до діагональної (на
головній діагоналі стоять одинички)
4. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Матричний метод
розв’язання СЛАР. а11  х1 + а12  х2 + ... + а1n  хn = b1 ,

• Система т лінійних алгебраїчних а21  х1 + а22  х2 + ... + а2 n  хn = b2 ,
рів-нянь з n невідомими x1, x2, ..., xn ... ... ... ... ... ... ... ... ,
аm1  х1 + аm2  х2 + ... + аmn  хn = bm .
має вигляд
• Величини а11, а12,…, а1n, a21, a22, … , amn називають коефіцієнтами
системи
• Величини b1, b2, …, bm є вільні члени системи.
• Упорядковану множину n чисел k1, k2. ..., kn звуть розв'зком системи,
якщо при їх підстановці у систему замість невідомих х1, х2, .... хn усі
рівняння системи перетворюються у тотожності
• Система рівнянь сумісна, якщо вона має хоча б один розв'язок
• Система рівнянь несумісна, якщо вона не має жодного розв'язку
• Сумісна система лінійних рівнянь є визначеною, якщо вона має
єдиний розв'язок
• Сумісна система лінійних рівнянь є невизначеною, якщо розв'язків
більше ніж один.
• Система однорідних рівнянь завжди має нульовий розв'язок:
х1 = х2 = ...= хn = 0

5. Формули Крамера. Метод Гауса, розв’язання СЛАР

• Формули Крамера
Якщо визначник системи N лінійних алгебраїчних рівнянь з N
невідомими відмінний від нуля , то ця система має єдиний
розв'язок, який знаходиться за формулами Крамера:

- визначники, утворений із заміною j-го стовпця,

стовпцем із вільних членів.
Якщо , а хоча б один з відмінний від нуля, то
СЛАР розв'язків немає.
Якщо ж , то СЛАР має безліч розв'язків.
6. Теорема Кронекера-Капеллі. Однорідні СЛАР.
• Теорема Кронекера—Капеллі
Щоб система рівнянь мала розв'язок, необхідно і достатньо, щоб
ранг розширеної матриці дорівнював рангу основної матриці:
1) Якщо ранги основної і розширеної матриць збігаються з числом
невідомих, то система має єдиний розв'язок.
2) Якщо ранг основної і розширеної матриць менший від числа
невідомих, то система має більш ніж один розв'язок.
• Однорідні СЛАР
• Система m лінійних рівнянь з n невідомими називається
однорідною якщо всі вільні члени b1=b2=...=bm=0 рівні нулю
• Нульовий розв'язок завжди задовольняє однорідну систему
рівнянь. Ненульовий розв'язок (якщо він існує) знаходять
методом Гауса. Якщо кількість рівнянь і невідомих однакові m=n
і головний визначник рівний нулеві то однорідна система має
безліч розв'язків. Кількість залежних розв'язків рівна рангу
системи лінійних рівнянь r(A), решта приймають будь-які
значення.
• Якщо детермінант рівний нулю , тоді система має безліч
розв'язків
• Якщо мінори другого порядку рівні нулю, то система зводиться
до одного рівняння з трьома невідомими. Надаючи двом
невідомим довільних значень знаходять третє.
7. Вектори. Лінійні операції з векторами. Проекція вектора на вісь.
• Вектором – називається направлений відрізок в просторі
• Довжиною вектора – називається відстань від початку до кінця
• Якщо початок і кінець співпадають такий вектор назіваається –
нульовим. Відмітимо що нульовий вектор не має напряму
• Два вектори називають - колінеарними , якщо вони лежать на
одній або паралельних прямих
• Лінійні операції з векторами (як правило додавання або
множення)
1) Сумою двох векторів а і b – називається вектор c, що
виходить з початку вектора а, і входить в кінець вектора b,
при умові, що початок вектора b суміщено з вектором а
Таке додавання називається – додавання за правилом
трикутника
Додавання трьох і більше векторів відбувається послідовно:
спочатку додають два вектори, тоді їх суму додають до
третього і так далі
 2) Добутком вектора а̅ на число λ називається вектор,
колінеарний вектору а̅, довжнина якого дорівнює 𝜆|𝑎 ̅ |, а
напрям збігається з вектором а̅, якщо λ > 0, і супротивний,
λ<0

8. Скалярний добуток, його властивості. Кут між двома векторами.

• Скалярним добутком двох ненульових векторів а і b , який
позначають ( а , b ), або а  b , є число, що дорівнює добутку
довжин векторів на косинус кута між ними: ( а , b )= | а |  | b |  cos  ,

де  = ( а , b ) - кут між напрямами двох ненульових векторів.
• Якщо хоча б один з двох векторів а і b нульовий, то
скалярний добуток цих двох векторів дорівнює нулю.
• Коли вектори а і b перпендикулярні один до одного,
скалярний добуток дорівнює нулю. Це тому, що cos( / 2 ) = 0 .
• Властивості скалярного множення векторів:
1) комутативність ( а , b ) = ( b , а );
2) асоціативність відносно множення на число (( k  а ),b ) = k  ( а ,b ) ;
3) операції додавання і скалярного множення векторів
зв'язані дистрибутивним законом множення відносно
додавання ( а ,( b + с )) = ( а ,b ) + ( а ,с ) .
• Скалярний добуток вектора на цей самий вектор дорівнює
квадрату числового значення його довжини: а  а =| а | . 2

9. Векторний добуток векторів, його властивості.

• Векторним добутком двох векторів а і b , який позначають [ а , b ],
або а на b є вектор, що визначається такими трьома умовами:
1) вектор [ а , b ] перпендикулярний як до вектора а , так і до вектора
b;

2) упорядкована трійка векторів ( а ; b ; с ), де с = [ а ,

b ], відкладених від однієї точки, утворює правий
(у загальному випадку косокутний) базис (рис.9);
 
3) модуль вектора с дорівнює | а |  | b | sin  , де  = ( а,b ) - кут між векторами
а і b.

• Якщо хоча б один з векторів а чи b нульовий, або вони

колінеарні (  = 0; =  ), то векторний добуток двох векторів
дорівнює нульовому вектору.
• Властивості векторного добутку:
1) зміна місць множників дає протилежний вектор
[ а , b ] = −[ b, а ] ;

2) асоціативність відносно множення на число [( k а ),b ] = k [ а , b ] ;

3) операції додавання і векторного добутку векторів
зв'язані дистрибутивним законом множення відносно
додавання [( а + b ),с ] = [ а , с ] + [ b, с ] .
10. Мішаний добуток векторів, його властивості.
• Мішаним добутком трьох не нульових некомпланарних
векторів є число, абсолютна величина якого дорівнює об'єму
паралелепіпеда з ребрами а , b , с , які відкладено від однієї
точки.
• Мішаний добуток векторів а ; b ; с позначають а ,b,с або ( а  b  с ) .
• Якщо вектори а , b , с компланарні, то мішаний добуток
дорівнює нулю: а,b,с = 0
11. Різні види прямої на площині (мабуть має бути більше)
1) у = k·x + b – рівняння прямої з кутовим коефіціентом
2) А(х-хо)+(у-уо)=0 – рівняння прямої, що проходить через задану точку
Мо(хоуо), перпендикулярно до нормального вектора
3) х/а + у/b = 1 – рівняння прямої у відрізках
4) (у – у1)/(у2 – у1) = (x – х1)/(x2 – х1) – рівняння прямої яка визначена
двома точками
5) у − у1 = k  ( х − x1 ) - Рівняння прямої, яка проходить через задану точку
А(х1, у1) у відомому напрямі k
6) tg = ( k2 − k1 ) /( 1 + k2k1 ) - тангенс кута між двома прямими
12. Визначення відстані від точки до прямої.

• "відстань від точки до прямої "

Вона справедлива, якщо точка і пряма знаходяться на площині, а не в

просторі. Залишилося пояснити Вам, які величини фігурують у формулі
13. Точка перетину двох прямих.
• Так як ця точка належить кожній з двох даних прямих, то її координати
повинні задовольняти як рівняння першої, так і рівняння другої прямої.
Таким чином, для того щоб знайти координати точки перетину двох
прямих, слід розв'язати систему рівнянь виду:

• Система має єдине рішення та . В цьому випадку прямі мають

одну точку перетину .
• Система несумісна тобто розв'язків не має. В цьому випадку спільних
точок прямі не мають (прямі паралельні).
• Система невизначена тобто має безліч рішень. В цьому випадку система
приводиться до одного рівняння (прямі співпадають).
14. Різні типи рівнянь площини: загальне, у відрізках, через три задані
точки
• Аx+Вy+С=0 – загальне рівняння
15. Кут між двома площинами. Умови паралельності і
перпендикулярності площин.
• Якщо задані рівняння площин
А1х+В1y+C1z+D1=0 і А2х+В2y+C2z+D2=0, то кут між площинами
можна знайти, використавши наступну формулу

• Умова перпендикулярності площин така:

• Умова паралельності площин:

16. Нормальне рівняння площини. Визначення відстані між точкою та

площиною. Зведення загального рівняння площини до нормального.
• Нормальне рівняння площини , де – радіус-вектор
довільної точки площини, –
иодиничний вектор, що має напрям перпендикуляра, опущеного на площину із
початку координат, – кути, утворені згаданим перпендикуляром з
осями координат , – довжина перпендикуляра. В координатній
формі рівняння записується
• Відстань від точки до площини — це довжина найкоротшого вектора,
проведеного до площини. Оскільки таким вектором є перпендикуляр, то відстань
рівна довжині перпендикуляра.
 • На практиці площину задають рівнянням Ax + By + Cz + D = 0. Точка в
просторі (3D) характеризується трьома координатами F(x0, y0, z0). Формула
Відстань від точки до площини знаходять за формулою

• Правило зведення загального рівняння площини до нормального виду.

• Щоб звести загальне рівняння площини до нормального виду, потрібно поділити
його на довжину вектора , взявши її із знаком “+”, якщо , і із знаком “–
”, якщо . Інакше кажучи, загальне рівняння площини слід помножити на

нормуючиймножник , причому знак вибирається протилежним

до знака вільного члена (при знак вибирається довільно):
• .
• При цьому . Отже,

Таким чином, будь-яке рівняння 1-го степеня відносно визначає площину.

17. Параметричне, канонічне та у вигляді перетину двох площин

рівняння прямої у просторі.
•
18. Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Кут між
двома прямими у просторі. Умова паралельності і
перпендикулярності прямих.
•
19. Взаємне розміщення двох прямих у просторі.
• у просторі можливі три випадки взаємного розміщення двох
прямих:
1) прямі лежать в одній площині і мають спільну точку - прямі,
що перетинаються
2) прямі лежать в одній площині і не мають спільних точок -
паралельні прямі
3) прямі не лежать в одній площині - мимобіжні прямі.
20. Взаємне розміщення прямої і площини: кут між прямою і
площиною, точка перетину прямої і площини, умова паралельності
і перпендикулярності, незалежності прямої до площини.
•
21. Еліпс. Канонічне рівняння. Директриса і ексцентриситет.
• Еліпсом - називається геометричне місце точок площини таких, що
сума відстаней від кожної з них до двох фіксованих точок площини,
які називаються фокусами, є величиною сталою і більшою за
відстань між фокусами
• Канонічне рівняння
22. Гіпербола. Канонічне рівняння. Директриса і ексцентриситет.
• Гіперболою – називається геометричне місце точок площини
таких, що модуль різниці відстаней від кожної з них до двох
фіксованих точок площини, які називаються фокусами, є
величиною сталою і меншою за відстань між фокусами
• Канонічне рівняння гіперболи
23. Парабола. Канонічне рівняння. Директриса і ексцентриситет.
• Параболою – називається геометричне місце точок площини, кожна
з яких рівновіддалена від фіксованої точки площини, що
називаються фокусом, та фіксованої прямої, яка називається
директрисою
• Канонічне рівняння параболи

24. Числова послідовність. Границя числової послідовності.

• Означення числової послідовності: Множину
чисел яка визначена для кожного
натурального числа за однаковим правилом називають числовою
послідовністю і позначають {xn}, де x1,x2,x3,... – члени числової
послідовності, xn– загальний член послідовності.
• Означення границі послідовності: Число a називається
границею числової послідовності {xn}, якщо для будь-якого як
завгодно малого додатного числа знайдеться таке натуральне
число , таке що при всіх n>N виконується нерівність

Якщо a є границею послідовності то записують

1) Зростаюча послідовність – кожен її член більший від

попереднього

2) Неспадна послідовність – кожен наступний член не менший

від попереднього
 3) Спадна послідовність – кожен новий член менший за
попередній

4) Незростаюча послідовність – кожен старший член не більший

за попередній

5) Обмежена послідовність має місце тоді, коли знайдуться такі

дійсні числа m і M, що для всіх натуральних
чисел виконується нерівність
6) Послідовність {xn} називається необмеженою, якщо вона
постійно або зростає або спадає.
7) Послідовність, що має границю
називається збіжною. Протилежна до неї послідовність –
відповідно розбіжною.
25. Властивості границь послідовності, пов’язані з рівністю та
нерівністю для членів послідовності.
• ВЛАСТИВОСТІ ЗБІЖНИХ ПОСЛІДОВНОСТЕЙ
1) Границя сталої послідовності рівна сталій.
2) Якщо послідовність має границю, то границя єдина. Звідси
слідує, що така послідовність обмежена.
3) Нехай границя числової послідовності існує і рівна
Тоді знайдеться таке число N, що для всіх більших за нього
значень n>N виконується нерівність xn<b.
4) Припустимо, що виконується нерівність

Якщо послідовності {xn} та {yn} збіжні та їх границі рівні

то послідовність {un} також буде збіжною, а її співпадатиме з

границями бокових послідовностей

5) Будь-яка монотонно обмежена послідовність має границю.

Частковим випадком числових послідовностей є арифметична та
геометрична прогресії.

26. Теореми про дії з границями числових послідовностей.

 •
27. Границя функції в точці та на нескінченності. Односторонні границі
функції.
Границя функції в точці та на нескінченності

Одностронні границі
• Означення. Число а називається границею функції f(х) в
точці х0 зліва, якщо для будь якого  > 0 можна знайти
 ( )  0 ,
таке що для всіх х, які задовольняють нерівність
0  x − x  ( ) , виконується нерівність f ( x) − a   .
0

Твердження про те, що а - границя функції f(х) у точці х0

зліва можна записати так: lim f ( x) = a . x → x0 − 0

• Означення. Число а називається границею функції f(х) в

точці х0 справа, якщо для будь якого  > 0 можна знайти
( )  0 , таке що для всіх х, які задовольняють нерівність
0  x − x  ( ) , виконується нерівність f ( x) − a   .
0

Твердження про те, що а - границя функції f(х) у точці х0

справа можна записати так: lim f ( x) = a . x → x0 + 0

28. Ознаки існування границі функції.

•
29. Нескінченно малі функції, їх властивості.
• Послідовність ( x ), яка має своєю границею.
n

• Число “0” називається нескінченно малою послідовністю.

Тобто lim x = 0 .
n →
n

• Теорема. Для того, щоб послідовність ( x ) мала n

границею число а, необхідно і достатньо, щоб різниця ( x - n

а) представляла собою нескінченно малу послідовність.

• Доведення. (Необхідна умова) Нехай послідовність ( x ) n

має границю, тобто lim x = a , тоді для будь-якого  > 0

n →
n

існує N() такий, що при n  N ( ) виконується умова x − a   n

• Позначимо a = x − a , тоді a    lim a = 0  a = x − a -

n n n
n →
n n n

нескінченно мала послідовність.

• Достатня умова. Нехай ( x − a ) - нескінченно мала
n

послідовність (Н.М.П.), тоді lim x − a = 0 n →

n

• Для заданого будь-якого  > 0 існує N() такий, що

при n  N ( ) виконується умова: x − a − 0   або n

x − a    a - границя послідовності ( x ) за
n n

означенням.
• Зауваження: Якщо послідовність ( x ) має границю n

(число а), то x = a + a , де a - нескінченно мала

n n n

послідовність.
30. Теореми про дії з границями функцій.
31. Нескінченно великі функції, зв’язок з нескінченно малими
функціями.
• Як відомо, сума, різниця та добуток двох нескінченно малих
функцій є функція нескінченно мала. Відношення ж двох
нескінченно малих функцій може вести себе по різному: бути
скінченим числом, бути нескінченно малою функцією або
взагалі не прямувати ні до якої границі.
• Дві нескінченно малі функції порівнюються між собою за
допомогою їх відношення.
• Нехай  =  ( x),  =  ( x) є нескінченно малі функції при x → x , тобто
0

lim  ( x) = 0; lim  ( x) = 0 .
x → x0 x → x0

• Означення. Нескінченно малі функції  ( x),  ( x) в точці x 0

називаються нескінченно малими одного порядку, якщо

 ( x)
lim = A  0; ( A  R) . В цьому випадку пишуть  ( x) = O( ( x)) ( альфа
x → x0  ( x)
дорівнює О-велике від бета).
• Означення. Нескінченно малі функції  ( x),  ( x) в точці x 0

називаються еквівалентними нескінченно малими при x → x , 0

якщо lim  ( x) = 1 . В цьому випадку пишуть  ( x) ~  ( x) .

x → x0  ( x)
 • Означення. Нескінченно мала функція  (x) називається
нескінченно малою більш високого порядку, ніж нескінченно
мала величина  (x) , якщо lim  ( x) = 0 або lim  ( x) =  . В цьомуx → x0  ( x) x → x0  ( x)
випадку пишуть  ( x) = o( ( x)) ( альфа дорівнює о-мале від бета).
• В цьому випадку нескінченно мала функція  (x) називається
нескінченно малою більш низького порядку, ніж нескінченно
мала величина  (x) .
• Означення. Нескінченно малі функції  ( x),  ( x) в точці x 0

називаються непорівнюючими нескінченно малими, якщо

 ( x)
lim не існує.
x → x0  ( x)
32. Перша визначна границя. Наслідки.
sin x
lim =1
x →0 x
• Доведення. Нехай х > 0 . Розглянемо х поблизу нуля, тому
припустимо, що 0  x   . Зробимо рисунок. Візьмемо коло з
2
центром у довільній точці О і радіусом R .

• Відкладемо кут  АОС, радіанна міра якого х. Маємо:

S OAC  S
 OAC  S ODC , де
сектора 

1 1
S OAC = R x; S ODC =  OC  DC = R tg ( x) , тоді
1 1
S OAC = R sin x;

2
сект
2

2

2 2 2 2
1 2 1 1
R sin x  R 2  x  R 2tg ( x), sin( x)  x  tg ( x) .
2 2 2
• Поділимо подвійну нерівність на sin х (sin х > 0) ,
1
x

1
, або cos x  sin x  1 . Оскільки lim cos x = 1 ; x →0
sin x cos x x
sin x
lim 1 = 1 ; тоді lim = 1; (х> 0) .
x →0 x →0 x
 Розглянемо випадок, коли х < 0 . Введемо нову змінну t = -
х , де t > 0 . Тоді lim sin t = 1 . Повертаючись до змінної х ,
t →0
t
sin( − x)
одержимо 1 = lim
sin t
= lim = lim
sin( x)
, де x < 0.
t →0 t x →0 −x x →0 x
• Таким чином незалежно від знака х виконується умова
sin x
lim =1
x →0 x
• Дана границя називається першою чудовою ( інколи її
називають важливою) границею.
• Зауваження. Нехай маємо функцію у(х), для якої
sin g ( x)
lim g ( x) = 0 lim =1
x →0 , тоді x →0 g ( x) .
33. Друга визначна границя. Наслідки.
• Теорема lim (1 + x ) x = e
1

x →0

• Доведення. Спочатку розглянемо випадок, коли х >0.

Оскільки х → 0 ,то вважатимемо, що 0 < х < 1. Згідно
аксіоми Архімеда маємо n  1  n + 1 , або 1  x  1
x n +1 n
Тоді виконуються такі нерівності 1 + 1
 1+ x  1+
1
n +1 n
Внаслідок того, що n
1
 n +1 , можна записати такі
x
1 1
n n +1
 1   1 x  1 x  1 
нерівності:   (1 + x )x  1 +   1 + 
1
1 +   1 +
 n + 1  n + 1  n  n
n +1
Тоді
n
 1   1
  (1 + x ) x  1 + 
1
1 +
 n + 1  n
n +1
 1 
n 1 + 
 1  n +1
• Якщо x → 0, то n→ маємо: lim 1 +  = lim
 =
e
=e
n →
 n + 1 n →
1+
1 1
n +1
n +1 n
 1  1  1
lim 1 +  = lim 1 +   1 +  = e  1 = e
n →
 n n →
 n  n
1 1
тоді границя lim (1 + x)
x →0
x
існує і lim (1 + x) = e
x →0
x

• Розглянемо випадок, коли х < 0. Зробимо заміну

1+ x =
1
. Тоді x = 1 − 1 = − t .
1+ t 1+ t 1+ t
• Видно, якщо х < 0, то t > 0. Маємо:
1 1+ t 1+ t
) = lim (1 + t ) t = lim (1 + t )t =
1 −t 1
+1
lim (1 + x) = lim (
x
x →0 t →0 1 + t t →0 t →0

= lim (1 + t )t  (1 + t ) = lim (1 + t )t  lim (1 + t ) = e  1 = e

1 1

t →0 t →0 t →0
1
Тоді незалежно від знака х маємо lim (1 + x) x = e
x →0
 • Наслідок. Якщо зробити заміну x=
1
, тоді при
y
y →, маємо: 1
x →0+ lim (1 + ) y = e
y → y

• Наслідок. Нехай маємо функцію g(х), для якої

1

lim g ( x) = 0 Тоді lim (1 + g ( x)) =eg ( x)

x →0 x →0

34. Неперервність функції в точці, на інтервалі, на відрізку.

Неперервність елементарних функцій.
• Нехай функція y = f (x) визначена в точці х0 та в деякому
околі цієї точки.
• Означення. Функція y = f (x) називається неперервною в
точці х0 , якщо існує границя функції в цій точці і ця
границя дорівнює значенню функції в цій точці, тобто
• lim f ( x) = f ( x ).
x → x0
0

• або lim f ( x + x) = f ( x).

x → 0

• Легко бачити, що наведені вище рівняння будуть

виконуватись при одночасному виконанні наступних трьох
умов:
1) функція y = f (x) визначена в точці х0 та в деякому
околі цієї точки;
2) функція y = f (x) в точці х0 має границю;
3) границя функції в цій точці дорівнює значенню
функції в цій точці.
• Означення. Функція y = f (x) називається неперервною на
проміжку, якщо вона неперервна в кожній точці цього
проміжку.

35. Основні властивості неперервних функцій. Точки розриву і їх

класифікація.
• Теорема ( Вейерштраса). Якщо функція неперервна на
відрізку, то вона приймає на цьому відрізку своє найбільше
та найменше значення. Неперервна на [а; Ь] функція у = f(х)
приймає найбільше значення М в точці x1, а найменше m –
в точці x2. Для будь-якого x  [a; b] має місце нерівність m <
f(х) < М .
• Зауваження. Твердження теореми про існування
найбільшого та найменшого значень може бути невірним,
якщо функція задана на (а; b).
• Теорема. Якщо функція неперервна на відрізку, то вона
обмежена на цьому відрізку.
• Теорема.(Больцано-Коші). Якщо функція у = f(х)
неперервна на відрізку [а; b] і приймає на кінцях нерівні
значення f (a) = A  f (b) = B , то на цьому відрізку вона приймає
всі проміжні значення між А та В.
• Зауваження. Якщо функція на кінцях приймає значення
різних знаків, то на інтервалі існує хоча б одна точка x0, в
якій функція дорівнює нулю f(x0) = 0.
• Точки розриву функції та їх класифікація
• Точки, в яких порушується неперервність функції,
називаються точками розриву функції. Якщо х0 –точка
розриву функції y = f (x) , то в цій точці принаймні не
виконується одне із трьох умов означення неперервності
функції, а саме:
1) функція y = f (x) визначена в околі точки х0, але не
визначена в самій точці;
2) функція y = f (x) визначена в точці х0, в деякому околі цієї
точки , але в точці х0 не має границі;
3) функція y = f (x) визначена в точці х0, в деякому околі цієї
точки , в точці х0 має границю, але границя функції в
цій точці не дорівнює значенню функції в цій точці.
• Означення. Точка розриву х0 називається точкою розриву
першого роду функції y = f (x) , якщо в цій точці існують
скінченні односторонні границі функції, але вони не
співпадають, тобто
• lim f ( x) = A   ; lim f ( x) = A   ; A  A .
x → x0 − 0
1
x → x0 + 0
2 1 2

• Означення. Точка розриву х0 називається точкою розриву

другого роду функції y = f (x) , якщо в цій точці принаймні
одна із односторонніх границь функції не існує або
дорівнює нескінченності.
• Означення. Точка розриву х0 називається усувною точкою
розриву функції y = f (x) , якщо в цій точці існують скінченні
односторонні границі функції, вони співпадають ( тобто
 існує границя функції ),але не дорівнюють значенню
функції в цій точці, тобто
lim f ( x) = lim f ( x)  f ( x0 )
x → x0 − 0 x → x0 + 0

36. Похідні елементарних функцій.

• Для того, щоб краще зрозуміти зміст похідної, розглянемо
задачу про знаходження швидкості матеріальної точки, яка
вільно падає з деякої висоти (опором повітря знехтуємо).
Якщо час t (сек.) відраховується від початку падіння, то
пройдений за цей час шлях S (м) знаходиться, як відомо, за
формулою : S = g t 2,
2
• де g – прискорення вільного падіння.
• Для знаходження швидкості в момент часу t дамо змінній t
деякий приріст t . За час t точка проходить відстань  S = S
(t +  t) – S(t) = g (t +  t)2 - g t 2 = g (2t·  t +  t2).
2 2 2
• Знаходимо середню швидкість точки:
V = S = g 2t  t + t = g(t + t ).
2

t 2 t 2
• Бачимо, що середня швидкість, яка характеризує швидкість
в момент часу t, залежить від  t. Для того, щоб більш точно
виразити шукану швидкість за допомогою середньої
швидкості, потрібно брати менший проміжок часу  t.
Очевидно, найбільш повно характеризує швидкість руху
точки в момент часу t та границя, до якої прямує середня
швидкість  t → 0. Цю границю називають швидкістю
нерівномірного руху матеріальної точки в момент часу t,
тобто V = lim S = lim S (t + t ) − S (t )
t → 0 t t → 0 t
o Таким чином ми бачимо, що існують задачі, розв'язок яких
пов’язаний з знаходженням границь відношення приросту
функції до приросту аргументу, коли приріст аргументу
прямує до нуля. Такі задачі приводять до основного поняття
диференціального числення – до поняття похідної.
• Визначення похідної:
Нехай маємо функцію y = f(x), яка визначена на деякому
інтервалі (при кожному значенні аргументу х із цього
інтервалу функція y = f(x) має визначене значення). Нехай
аргумент х одержав деякий (додатний чи від'ємний,
 несуттєво) приріст  х. При цьому значення х+  х також
належить даному інтервалу.
• Приріст функції при цьому становить  y = y(x +  x) – y(x).
• Розглянемо відношення приросту функції  у до приросту
аргументу  х.
 y ( x + x) − y ( x)
= .
x x
• Означення. Якщо границя відношення приросту функції до
приросту аргументу, коли приріст аргументу прямує до
нуля, існує то її називають похідною функції в точці х і
позначають у´(х), тобто у´(х) = lim y( x + x) − y( x) .
x →0 x
• Зауважимо, що в загальному випадку для кожного значення
х похідна у´(х) має визначене значення, тобто похідна є
також функцією від х.
• Поряд з позначенням у´(х) або f´(х) (позначення згідно
Лагранжа), використовують інші позначення dy або df
dx dx
(позначення згідно Лейбніца) та Dy або Df(x). (Позначення
згідно Коші).
• Зауважимо, що позначення dy або df зараз приймаються, як
dx dx
цільні символи, пізніше покажемо, що їх можна розглядати
як дріб – відношення диференціалу dy (або df(x)) функції до
диференціалу dx аргументу.
• Операція знаходження похідної від функції f(x) називається
диференціюванням цієї функції.

Похідна оберненої функції.

• Якщо функція y = f (x) визначена на відрізку
• [а; b] і є на ньому неперервною і зростаючою (спадною), то
для цієї функції на відрізку  f (a); f (b)( f (b); f (a)) обернена функція
x =  ( y) , яка на відрізку  f (a); f (b)( f (b); f (a)) є також неперервною
і зростаючою (спадною).
• Доведення. Розглянемо випадок, коли функція y = f (x) на
відрізку [а; b] є зростаючою. Випадок, коли функція є
спадною доводиться аналогічно. Зробимо рисунок.
• Нехай A = f (a); B = f (b) . За теоремою про значення неперервної
функції для будь-якого числа С, що знаходиться між
 числами А і В, на відрізку [f(a); f(b)] існує хоча б точка с така
, що f (c) = C . Оскільки f (x) є зростаючою, то іншої точки с’=с,
яка б належала відрізку [a; b] і в якій би f (c ) = C , не існує '

(якщо c  c, то f (c )  f (c) і навпаки).

' '

• Отже, кожному числу C  [ A; B] за певним правилом відповідає

тільки одна точка з відрізку [a; b], а це означає, що на
відрізку [А; В] задана обернена функція x =  ( y) .
• Доведемо, що функція x =  ( y) є неперервною в точці C  [ A; B] .
Використаємо означення неперервності за Коші. Візьмемо
досить мале додатне число  таке, щоб точки с-  і с+ 
належали відрізку [a; b] (див. рисунок). Нехай f (c −  ) = C ; 1

f (c +  ) = C . Позначимо C − C =  ; C − C =  . Звідси C = C −  ; C = C + 
2 1 1 2 2 1 1 2 2

, де   0;  0 . Нехай  = min{ ; } , тоді для кожного числа

1 2 1 2

y  [ A; B] , яке задовольняє нерівність y − c   , справджується

нерівність x − c   . Отже, функція x =  ( y) у точці C  [ A; B] є
неперервною. Оскільки точка С є довільною точкою відрізка
[ A; B] , тому  ( y) є неперервною на всьому відрізку [ A; B] .
• Доведемо, що  ( y) на відрізку [ A; B] є зростаючою. Припустимо
супротивне. Нехай для точок y  [ A; B] , y  [ A; B] , які 1 2

задовольняють нерівність y  y , виконується нерівність

1 2

 ( y )   ( y ) , тобто x  x . Проте оскільки функція f (x) є

1 2
1 2

зростаючою, то f ( x )  f ( x ) або y  y . Зайшли у суперечність.

1 2 1 2

Теорему доведено.
37. Диференціювання складної та оберненої функцій.

38. Похідна неявної та параметрично заданих функцій.

Похідні вищого порядку неявно заданої функції
• Нехай функція задана неявно у вигляді рівняння F ( x; y) = 0.
• Продиференцируємо це рівняння по х і розв’язавши
одержане рівняння відносно y знайдемо першу похідну
функції.
• Продиференцируємо по х першу похідну, одержимо другу
похідну від неявно заданої функції. В неї будуть входити
x, y, y .
• Якщо підставити раніше знайдений вираз для першої
похідної у вираз другої похідної, можна виразити y через x, y
 • Аналогічно можна знайти похідну третього порядку,
четвертого і так далі.
Похідні вищого порядку від функції, яка задана
параметрично
• Нехай маємо функцію, яка задана параметрично
 x = x(t ),

 y = y (t ).
• Як відомо, перша похідна заходиться за формулою
y
y = . t
x
 xt
• Знайдемо другу похідну.
За означенням другої похідної маємо
 
 
yxx = ( yx ) x = ( yx ) t  t x =
( yx ) t
. Тобто yxx =
( yx ) t
.
xt xt
• Останню формулу можна записати інакше. Ураховуючи, що

 yt      ytt  xt − yt  xtt
• ( yx ) t =   t = ytt  xt − 2yt  xtt ,

одержимо yxx = ,
 xt  (xt ) (xt )3
• Знаходимо третю похідну. Використовуючи аналогічний
 
 y   t  y   t
 
підхід, маємо yxx = ( yx) x = ( yx) t  t x =   . Тобто yxx =  
x x
.
xt xt

39. Похідна показникові-степеневої функції. Метод логарифмічного

диференціювання.
Похідна степеневої функції
• Нехай маємо степеневу функцію y = x , тоді y =  x −1
• Доведення. Згідно означення маємо ( x  0 )
 x   
x 1 +  − 1
y ( x + x)  − x   x  
y  = lim = lim = lim =
• x →0 x x →0 x x →0 x Розглянемо
 x
 x  x   
x  x x  −1   x
= 1 +  - 1 ~    = lim = lim =  x  −1
 x  x  x → 0 x x → 0 x

випадок, коли х=0. Тоді

y (0 + x) − 0 0 при  1
• y = lim = lim = lim x −1 =  Таким чином, при
x → 0 x x → 0 x x → 0
не існує при   1
 1 y(0) = 0 .
Такий результат можна одержати по формулі
y =  x , яка одержана з допущенням, що x  0 . А тому на
−1

указане обмеження можна уваги не звертати і

 використовувати формулу y = (x ) =  x для всіх значень −1

аргументу із області визначення похідної.

Похідна показникової функції

• Нехай маємо показникову функцію y = ax , тоді y = a x  Lna
• Доведення. Згідно означення маємо
y = lim
y
= lim
a x + x − a x
= lim
( )
a x a x − 1
=
x → 0 x x x
• x → 0 x → 0

a x  x  Lna
 
= (a x - 1) ~ x  Lna = lim
x → 0 x
= a x Lna

• Таким чином y = (a x ) = a x Lna .

Похідна логарифмічної функції
• Нехай маємо логарифмічну функцію y = Loga x , тоді y =
1
.
x  Lna
• Доведення. Розглянемо спочатку функцію y = Lnx
x + x
Ln
y Ln( x + x) − Lnx
• Згідно означення маємо y = lim
x → 0 x
= lim = lim x =
x → 0 x x → 0 x

 x  x
Ln1 + 
      x  1
= lim  = тобто y = (Lnx ) =
x  x x 1
= Ln1 + ~  = lim x = lim
x → 0 x   x  x  x →0 x x →0 x  x x x

 Lnx 
• Оскільки y = Log a x =
Lnx
, то y = ( Log a x) =   = 1  (Lnx ) = 1
Lna  Lna  Lna x  Lna
Маємо y = ( Log a x) = 1
x  Lna

40. Диференціал функції, його геометричний зміст.

• Якщо границя відношення приросту функції до приросту
аргументу, коли приріст аргументу прямує до нуля, існує то
її називають похідною функції в точці х і позначають у´(х),
тобто
у´(х) = lim y( x + x) − y( x) . x →0 x
• Зауважимо, що в загальному випадку для кожного значення
х похідна у´(х) має визначене значення, тобто похідна є
також функцією від х.
• Поряд з позначенням у´(х) або f´(х) (позначення згідно
Лагранжа), використовують інші позначення dy або df
dx dx
(позначення згідно Лейбніца) та Dy або Df(x). (Позначення
згідно Коші).
• Операція знаходження похідної від функції f(x) називається
диференціюванням цієї функції.
Геометричне тлумачення похідної.
• Розглянемо графік деякої функції f(x) в прямокутній системі
координат:

• При деякому значенні x0 функція має значення f(x0 ). Дамо

аргументу приріст  х. Новому значенню аргументу x0 +  х
відповідає значення функції f(x0 +  х) = f(x0 ) +  y.
Проведемо січну М1М0 і позначимо через λ кут, утворений
січною з віссю Ох. З малюнка бачимо, що tg = y .
x
• Якщо x → 0, то січна М1М0 буде повертатись навколо точки
М0 і наближатися до дотичної. При цьому tg  = lim y = f ( x ) .
x
0 0
x →0

• Висновок: значення похідної в точці x0 дорівнює тангенсу

кута нахилу дотичної до графіка функції f(x) в точці x0 .
• При цьому рівняння дотичної має вигляд:  = f ( x ) + f ( x )(x − x )
0 0 0

• Оскільки нормаль і дотична взаємно перпендикулярні прямі

(добуток їх коефіцієнтів кутового нахилу дорівнює „-1”),
рівняння нормалі до графіка функції в точці x0 має вид
1
 = f ( x0 ) − ( x − x0 )
f ( x0 )
• Означення. Якщо функція y=f(x) має похідну в точці х, то
вона називається диференційованою в цій точці.
• Якщо функція диференційована в кожній точці деякого
відрізку [a;b] (інтервалу (a;b)), то вона називається
диференційованою на відрізок [a;b] (інтервалі (a;b)).
41. Властивості диференціала функції.
•
42. Похідні вищих порядків.
• Похідні вищого порядку неявно заданої функції
• Нехай функція задана неявно у вигляді рівняння F ( x; y) = 0.
• Продиференцируємо це рівняння по х і розв’язавши
одержане рівняння відносно y знайдемо першу похідну
функції.
• Продиференцируємо по х першу похідну, одержимо другу
похідну від неявно заданої функції. В неї будуть входити
x, y, y .
• Якщо підставити раніше знайдений вираз для першої
похідної у вираз другої похідної, можна виразити y через
x, y .
• Аналогічно можна знайти похідну третього порядку,
четвертого і так далі.
Похідні вищого порядку від функції, яка задана
параметрично
• Нехай маємо функцію, яка задана параметрично
 x = x(t ),

 y = y (t ).
yt
• Як відомо, перша похідна заходиться за формулою yx = .
xt
Знайдемо другу похідну. За означенням другої похідної
 
маємо  
yxx = ( yx ) x = ( yx ) t  t x =
( yx ) t
. Тобто yxx =
( yx ) t
.
xt xt
• Останню формулу можна записати інакше. Ураховуючи,

 yt      ytt  xt − yt  xtt
що ( yx ) t =   t = ytt  xt − 2yt  xtt ,

одержимо yxx = ,
 xt  (xt ) (xt )3
• Знаходимо третю похідну. Використовуючи аналогічний
 
 y   t  y   t
 
підхід, маємо yxx = ( yx) x = ( yx) t  t x =   . Тобто yxx =  
x x
.
xt xt
43. Диференціали вищих порядків.
•
44. Правило Лопіталя.
45. Умови представлення функції формулою Тейлора.

46. Представлення деяких функцій формулами Маклорена.

47. Монотонність функції. Необхідність та достатня ознака

монотонності функції на інтервалі.

48.Екстремум функції. Необхідна умова існування екстремуму функції.

Точку х0 називають точкою локального максимуму (мінімуму) функції f (х),
якщо існує такий окіл 0 < |х - х0| < δ точки х0, який належить області
визначення функції, і для всіх х з цього околу виконується нерівність
f(х) < f( х0 ) (f х) > f(х0 )).
Теорема 1 (необхідна умова локального екстремуму). Якщо функція f (х) має в
точці х0 локальний екстремум і диференційовна в цій точці,
то f΄(х0) = 0
49. Перша достатня ознака існування екстремуму функції.
50. Друга та третя достатні ознаки існування екстремуму функції.

51. Опуклість та вгнутість кривої. Необхідна і достатня умова опуклості та вгнутості

кривої.

Криву у = f(х) називають опуклою на інтервалі (а;Ь) , якщо всі її точки, крім точки
дотику, лежать нижче довільної її дотичної на цьому інтервалі .
Криву у = f(х) називають вгнутою на інтервалі (а; Ь) , якщо всі її точки, крім точки
дотику, лежать вище довільної її дотичної на цьому інтервалі .
Теорема. Нехай функція у = f(х) є двічі диференційовною на (а, b). Тоді: 1) якщо f"(х)
<0, х Є (а; Ь), то графік функції у = f(х) опуклий на (а; b); 2) якщо f "(х )> 0 , х Є (а;
Ь) , то крива у = f(х) вгнута на (а; Ь).

52. Точки перегину кривої. Необхідна і достатня умови існування точок перегину у
кривої.
Точкою перегину кривої називається точка кривої в якій змінюється знак кривини.B
точці перегину друга похідна дорівнює нулю, якщо вона існує. Однак точками
перегину кривої у = f(х) можуть бути також і точки, в яких друга похідна f"(x) не
існує

53. Вертикальні і похилі асимптоти.

Асимптотою кривої у = f(х) називають пряму, до якої необмежено наближається
точка кривої при необмеженому віддаленні її від початку координат.
54. Загальна схема дослідження поведінки функції і побудова графіка.

55. Визначення функції двох незалежних змінних. Область визначення. Границя

функції двох змінних. Властивості.
56. Неперервність функції двох незалежних змінних в точці і в області.

Функцію, неперервну в кожній точці деякої області, називають неперервною в цій

області.
57. Частинна похідна функції багатьох змінних.
58.Диференційованість функції багатьох змінних. Достатня умова
диференційованості.

Якщо функція у деякому околі точки має

неперервні частинні похідні, тоді вона диференційовна в
точці .
59. Застосування повного диференціала функції у наближених обчисленнях її
значень.

Формулу застосовують до наближених обчислень значень функцій, оскільки

диференціал функції обчислити простіше, ніж її повний приріст.

60. Похідна складеної функції (три випадки).

Якщо функція y = f (u) має похідну в точці u , а функція u = g(x) — в точці x , то
складена функція y = f (g(x)) диференційовна в точці x , причому y′ = f ′(u) ⋅ g′(x) .

61. Частинні похідні неявно заданої функції.

62. Дотична площина і нормаль до поверхні в заданій точці.
Дотичною площиною до поверхні у точці дотику M0( x0, y0, z0) називають площину,
що містить у собі всі дотичні прямі в точці M0 до кривих, що лежать на поверхні і
проходять через точку M0 . Нормаллю до поверхні у точці M0 називають пряму, що
проходить через точку M0 перпендикулярно до дотичної площини в цій точці.

63.Частинні похідні вищого порядку функції двох незалежних змінних. Теорема про
змішані похідні.

Аналогічно визначають похідну другого порядку від функції z = f (xy) за змінною y.

Для функції двох

змінних z = f(x,y)
може
існувати
чотири
похідні
другого
порядку, серед яких дві похідні мішані.
64. Диференціали вищих порядків функції двох незалежних змінних.

65. Екстремум функції двох змінних. Необхідна і достатня умова існування

екстремума.

66. Найбільше і найменше значення функції у замкненій області.

Нехай у замкненій та обмеженій області D задано неперервну функцію z = f (x, y) .
Згідно з теоремою Вейєрштрасса функція z досягає свого найбільшого та
найменшого значень.
67. Умовний екстремум. Метод множників Лагранжа.

68. Скалярне поле. Похідна за напрямком. Градієнт. Властивості.

69. Невизначений інтеграл. Інтегральна крива заданої функції.

70. Властивості невизначеного інтеграла. Найпростіші правила інтегрування.

Основні методи інтегрування: 1. Метод безпосереднього інтегрування. 2. Метод

підстановки (заміни змінної). 3. Метод інтегрування частинами.
71. Інтегрування за допомогою заміни змінної.
72. Таблиця основних інтегралів.

73. Інтегрування частинами

74. Інтегрування виразів, що містять квадратний тричлен.

75. Метод інтегрування раціонального дробу. Інтеграли від найпростіших дробів.

76. Інтегрування найпростіших ірраціональних виразів.

77. Методи інтегрування тригонометричних виразів.

78. Визначений інтеграл як границя інтегральних сум. Теорема про існування
визначеного інтеграла.

Визначений інтеграл існує: 1) для кожної функції f (x) , обмеженої на відрізку [a,b] і
такої, що має не більше ніж скінченне число точок розриву; 2) для обмеженої і
монотонної на відрізку [a,b] функції; 3) для неперервної на відрізку [a,b] функції.
79. Найпростіші властивості визначеного інтеграла.
80. Формула Ньютона-Лейбніца.

81. Обчислення площі плоскої фігури.

Нехай плоска фігура обмежена кривою y = f (x) , де f (x) ≥ 0 — неперервна на відрізку
[a; b] функція, вертикальними прямими x = a , x = b та y = 0 — віссю абсцис (рис. 2.5).
Тоді площу криволінійної трапеції обчислюють за формулою
82. Обчислення довжини дуги.

83. Знаходження об’єму тіла за площею його поперечного перерізу.

84. Об’єм тіла обертання.

85. Невласні інтеграли з нескінченими границями. Збіжність.

86. Ознаки порівняння невласних інтегралів з нескінченними границями.