ЗМІСТ

Поняття множини. Дії над множинами…..3

Операції над множинами……………………...4
Дійсні числа……………………………………...5-6
Одночлени та многочлени………………….7-9
Числові та алгебраїчні вирази………..10-17
Порівняння алгебраїчних виразів………..18
Властивості функцій……………………….19-27
Перетворення графіків функції……….28-29
Тригонометрія………………………………...30-33
Рівняння і системи рівнянь……………..34-42
Нерівності……………………………………….43-46
Похідна…………………………………………..47-48
Первісна , невизначений інтеграл…..49-50
Визначений інтеграл…………………………..51
Числові послідовності…………………….52-53
Елементи комбінаторики………………..54-55

2
 Поняття множини.
Дії над множинами

Множина - це сукупність, зібрання деяких предметів будь-якої

природи, наприклад: множина учнів класу, множина цифр десят-
кової нумерації, множина букв українського алфавіту, множина
будинків на вулиці тощо.
Для позначення множин використовуються прописні літери ла-
тинського алфавіту або фігурні дужки: множина А
або {0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9}.

Озн 1. Предмети, з яких складається множина, називаються її

елементами.

Якщо множину цифр десяткової нумерації позначити через А, то

належність числа цій множині можна позначити так: 4 ϵ А; 7 ϵ А.

Число 15 не належить множині А, не є елементом цієї множини.

Це твердження можна записати так: 15 ϵ А.
Множини бувають скінченні (множина будинків на певній вули-
ці) і нескінченні (множина точок прямої).

Озн 2. Множина, у якій немає жодного елемента, називається

порожньою.
Позначається: Ø

Озн 3. Дві множини називаються рівними, якщо вони склада-

ються з однакових елементів.

Озн 4. Якщо множина В складається з деяких елементів даної

множини А і лише з них, то множина В називається підмножи-
ною множини А.
Позначаємо це так: А В

3
 Операції над множинами

Озн 5. Перетином множин А і В називається множина С, яка

складається з усіх тих і лише тих елементів, які належать ко-
жній із даних множин.

Позначаємо це так: А В

Озн 6. Об'єднанням або сумою двох мно­жин А і В називаєть-

ся така множина R, яка скла­дається з усіх елементів множин
А і В і лише з них.

Позначаємо це так: А В

Озн 7. Різницею двох множин А і В називається така множи-

на D, яка складається з усіх елементів множини А, які не нале-
жать множині В.
Записуємо D=A\B

Озн 8. Скінченна множина, для якої є істотним (важливим)

порядок елементів, називається впорядкованою.
Вказати порядок розміщення елементів у скінченній множині
з n елементів - означає поставити у відповідність кожному
елементу даної множини певне натуральне число від 1 до n.

4
 Дійсні числа

Розглянемо основні числові множини (натуральні, цілі, раціона-

льні, ірраціональні, дійсні числа) та їх властивості.

Натуральними називаються числа, що використовують при лічбі

(1;2; …10…). Множина натуральних чисел позначається: N.

Натуральне число називається простим, якщо воно має лише

два натуральних різних дільники: одиницю і само себе
(2; 7; 11…)

Число, яке має більше двох натуральних дільників називається

складеним.

Два числа, що відрізняються одне від одного лише знаком,

називають протилежними числами (5 і -5; 10 і -10, а і –а).

Натуральні числа, протилежні їм числа і 0 називають цілими

числами. Множина цілих чисел позначається: Z.

Числа, які можна подати у вигляді дробу, чисельник якого – ціле

число, а знаменник – натуральне називаються раціональними.
Раціональне число є нескінченним періодичним десятковим
дробом. Множина раціональних чисел позначається Q.

Нескінченні неперіодичні десяткові дроби називаються ірраціо-

нальними.

Раціональні та ірраціональні числа утворюють множину дійсних

чисел, що позначається: R.

5
Дійсні числа

6
Одночлени та многочлени

Найпростіші вирази - числа, змінні, їх степені і добутки

називають одночленами.

Приклад:
3, -8/47, z, x2, 4a·10b - одночлени,

Якщо одночлен містить тільки один числовий множник, до того

ж поставлений на перше місце, і якщо кожна змінна входить
тільки до одного множника, такий одночлен називається одно-
членом стандартного вигляду.

Приклад:
7a·4c, 5x2x3, ab·7 - нестандартний вигляд;
6xy, 8a, 9 - стандартний вигляд.

Суму кількох одночленів називають многочленом.

6x+3a+15 - многочлен.
Кожний доданок многочлена називається його членом.

Приклад:
многочлен 2x2+7x+14а містить три члени: 2x2, 7x, 14a.

Многочлен, який містить два доданки, називається двочленом.

Многочлен, який містить три доданки, називається тричленом.

Подібні члени многочлену - це такі доданки, які відрізняються

тільки коефіцієнтами або й зовсім не відрізняються.
4с+8с (4 та 8 коєфіцієнти);

7
Одночлени та многочлени

Вважають, що многочлен записано в стандартному вигляді,

якщо всі його члени - одночлени стандартного вигляду і серед
них немає подібних.
4с+8с=12с; 12с-одночлен стандартного вигляду ,
4с+8с-многочлен

Щоб додати два многочлени, достатньо з'єднати їх знаком

плюс.

Коли пропонується знайти різницю двох многочленів, це озна-

чає - від першого з них відняти другий. Виконуючи таке завдан-
ня, після першого многочлена пишуть знак мінус і взятий у дуж-
ки другий многочлен.

Розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак мінус, знаки всіх

членів, що були в цих дужках, змінюють на протилежні.

Щоб помножити многочлен на одночлен, потрібно кожний член

многочлена помножити на даний одночлен і результати додати.

Приклад:

(3x+7y)·6a=18ax+42ay.

Щоб помножити многочлен на многочлен, потрібно кожний

член першого многочлена помножити на кожний член другого
многочлена і отримані добутки додати.

Приклад:

(5a+7b)·(2+4a)=5a·2+7b·2+5a·4a+7b·4a=10a+14b+20a2+28ab.

8
Одночлени та многочлени

Розкласти многочлен на множники - це означає замінити його

добутком кількох многочленів, тотожним даному многочлену.
Один із способів розкладання многочлена на множники - вине-
сення спільного множника за дужки
ax+ay=a(x+y).

Спосіб групування

ab+ac+xb+xc=(ab+ac)+(xb+xc)=a(b+c)+x(b+c)=(b+c)(a+x).

Формули скороченого множення:

a2-b2=(a-b)(a+b);
(a+b)2=a2+2ab+b2;
(a-b)2=a2-2ab+b2;
(a+b3=a3+3a2b+3ab2+b3
(a-b)3=a3-3a2b+3ab2-b3
a3+b3=(a+b)(a2-ab+b2);
a3-b3=(a-b)(a2+ab+b2);

9
 Числові та алгебраїчні
вирази

Числовим виразом називають будь-який запис із чисел, зна-

ків арифметичних дій і дужок.

Наприклад:
7+15·(8−2) — числовий вираз.

Дуже часто замість конкретних чисел вживаються букви, то-

ді — це буквені вирази.

Наприклад:
k·2−3p — буквений вираз.

Оскільки буквам, що входять до складу буквеного виразу,

можна надавати різні числові значення (тобто змінювати
значення букв), ці букви називають змінними, а сам вираз —
виразом із змінними (або зі змінною, якщо вона одна).

Числові вирази та вирази зі змінними називають алгебраїч-

ними виразами.

Алгебраїчні вирази можуть бути дуже громіздкими. Алгебра

вчить їх спрощувати, використовуючи правила, закони, влас-
тивості та формули.
Під час спрощення обчислень часто використовуються зако-
ни додавання та множення.

10
 Числові та алгебраїчні
вирази

Закони додавання

1. Від перестановки доданків сума не змінюється, тобто

a+b=b+a— переставний закон додавання.

2. Щоб до суми двох доданків додати третій доданок, можна

до першого доданка додати суму другого й третього доданків,
тобто
(a+b)+c=a+(b+c) — сполучний закон додавання.

Закони множення

1. Від перестановки множників добуток не змінюється, тобто:

a·b=b·a— переставний закон множення.

2. Добуток не залежить від груповання його співмножників,

тобто:
(a·b)·c=a·(b·c) — сполучний закон множення.

3. Добуток суми декількох чисел на будь-яке число дорівнює

сумі добутків кожного доданка на це число, тобто:
(a+b)·c=ac+bc — розподільний закон множення відносно дода-
вання.
Ірраціональні алгебраїчні вирази

Алгебраїчний вираз називається ірраціональним, якщо в

ньому містяться дії винесення арифметичного кореня з букв
або виразів, що містять букви (змінні)

Наприклад:

11
 Числові та алгебраїчні
вирази

Алгебраїчні дроби і дії над ними

Алгебраїчним називається дріб, чисельник і знаменник якого є

алгебраїчними виразами.
Наприклад: ; .

Використані в записі алгебраїчного дробу букви можуть набува-

ти тільки таких значень, при яких знаменник цього дробу не до-
рівнює нулю.
Наприклад: , де а≠0 та а≠10.

Основна властивість дробу

При множенні чисельника і знаменника дробу на один і той са-

мий алгебраїчний вираз одержуємо дріб, що дорівнює даному
дробу

Скорочення алгебраїчних дробів

Використовуючи основну властивість дробу, можна скорочува-

ти алгебраїчні дроби на спільний множник чисельника і зна-
менника.
Наприклад:

Якщо змінити знак чисельника (або знак знаменника) дробу і

знак перед дробом, то одержимо вираз, що тотожно дорівнює
даному:

12
 Числові та алгебраїчні
вирази

Дії з дробами
Щоб додати (відняти) дроби з однаковими знаменниками, треба
додати (відняти) їх чисельники, а знаменник залишити той самий.
Наприклад:

Щоб додати (відняти) дроби з різними знаменниками, треба:

1) розкласти на множники чисельник і знаменник кожного дробу;

2) скоротити множники в чисельнику і знаменнику кожного дробу;
3) знайти і записати спільний знаменник дробів;
4) знайти і записати додаткові множники для кожного дробу;
5) записати суму (різницю) добутків чисельників і додаткових
множників, ураховуючи знаки, в чисельник дробу;

Щоб помножити дріб на дріб, треба перемножити їх чисельники і

перемножити їх знаменники перший добуток записати чисельни-
ком, а другий — знаменником дробу.
Наприклад:

Щоб розділити один дріб на інший, треба перший дріб помножити

на дріб, обернений до другого.
Наприклад:

13
 Числові та алгебраїчні
вирази
Модуль дійсного числа

Властивості кореня

Степеневі вирази

Добуток кількох однакових множників називать степе-

нем, наприклад:

6*6*6*6*6=65

Множник, що повторюється - основа степеня (a, b).

Число, що показує кількість таких множників - показник

степеня (n, m).

'6' - основа степеня, '5' - показник степеня.

Степінь від'ємного числа з парним показником - додатне

число, наприклад: (-11)2= 121

Степінь від'ємного числа з непарним показником - від'єм-

не число, наприклад: (-4)5= -1024

14
Числові та алгебраїчні
вирази
Степеневі вирази

1.
Наприклад, 50=1

2.
Наприклад, 121=1

3.

Наприклад,
4. am · an = am + n
Наприклад, 75·7--2=75--2=343

5.

Наприклад,
6. (an)m = an · m

Наприклад,

7. (a · b)n = an · bn

Наприклад,
8. (a : b)n = an : bn
Наприклад, (5 : 3)2 = 52 : 32 =2,7

9.

15
 Числові та алгебраїчні
вирази
Основні властивості логарифмів

1.

2.

3.

4.

5.

6.
Наприклад

;
Слідства:

16
 Числові та алгебраїчні
вирази

Ірраціональні алгебраїчні вирази та дії над ними

Алгебраїчний вираз називається ірраціональним, якщо в ньому

містяться дії винесення арифметичного кореня з букв або виразів,
що містять букви (змінні)

Наприклад: ; ; ;

Щоб виконати множення чи ділення ірраціональних виразів з різни-

ми показниками кореня , потрібно: привести їх до спільного показ-
ника помножити (поділити) підкореневі вирази та записати добуток
(частку) під знаком кореня зі спільним показником .
Наприклад:

Щоб виконати зведення коренів у степінь , потрібно возвести в цю

степінь підкореневий вираз та залишити той же показник кореня
Наприклад:

Щоб дістати корінь з під кореня , необхідно перемножити показни-

ки коренів , а підкореневий вираз залишити без змін:
Наприклад:

Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу

Якщо знаменник дробу -корінь або добуток кореня на раціональний

множник, то слід чисельник і знаменник дробу помножити на такий
степінь кореня того ж показника, щоб отримати степінь з показни-
ком, рівним показнику кореня.
Наприклад:

17
 Порівняння алгебраїчних
виразів

Вирази зі змінними називають тотожно рівними на деякій множи-

ні , якщо їх відповідні значення співпадають при всіх значеннях
змінних , які належать цій множині
Наприклад : вирази 4(х+2) та 4х+8 – тотожно рівні на множині всіх
дійсних чисел .
Тотожним перетворенням виразу називається заміна виразу на то-
тожно рівний йому .
Рівність , у якій права та ліві частини -тотожно рівні вирази на де-
якій множині , називається тотожністю на цій множині.
Наприклад: (a-b)(a+b)= - тотож-
ності.

Нехай задані алгебраїчні вирази А і В на деякій множині та для будь

-яких відповідних значень значення виразу А більше (менше), ніж
відповідне значення виразу В, тоді говорять , що на цій множині
справедлива тотожна нерівність А>В( А<В)
Наприклад , на множині дійсних чисел справедлива тотожна нерів-
ність

Іноді виникає необхідність довести , що задана нерівність із змін-

ними правильне при всіх зазначених змінних . Це можливо зробити
на основі визначення понять «більше» чи «менше»: А>В, якщо різни-
ця А-В- додатне число ; А<В , якщо різниця А-В-від‘ємне число.

Наприклад , доведемо , що при додатних числах а і b

;
Отриманий вираз при будь-яких а і b невід’ємний .
Отже , при а> 0 і b>0, то

Нерівність має місце ще, коли а=b

18
 Властивості функцій

Лінійна функція y=kx+m

Графіком функції y=kx+m є пряма.

Властивості функції y=kx+m:

1) D(f)=(−∞;+∞) ;
2) зростає, якщо k>0 та спадає, якщо k<0;
3) необмежена ні знизу, ні зверху;
4) не має ні найбільшого, ні найменшого значень;
5) неперервна;
6) E(f)=(−∞;+∞) .

19
 Властивості функцій

Функція y=kx2, ≠0

Графіком функції y=kx2 , ≠0 є парабола з вершиною на по-

чатку координат і з вітками, напрямленими вгору, якщо >0
та вниз, якщо <0.

Властивості функції y=kx2, ≠0

Для випадку >0 :

1) ( )=(−∞;+∞) ;
2) спадає на промені (−∞;0] ,
зростає на промені [0;+∞) ;
3) обмежена знизу, необме-
жена зверху;
4) найм=0 , найбільшого не
існує;
5) неперервна;
6) ( )=[0;+∞) ;
7) опукла вниз.
Для випадку <0 :

1) ( )=(−∞;+∞) ;
2) зростає на промені (−∞;0] ,
спадає на промені [0;+∞) ;
3) необмежена знизу, обмежена
зверху;
4) найменшого значення не існує,
yнайб=0 ;
5) неперервна;
6) ( )=(−∞;0] ;
7) опукла вгору.

20
 Властивості функцій

Функція y=k/x

Графіком функції є гіпербола.

Властивості функції = /x

1) ( )=(−∞;0)∪(0;+∞) ;
2) якщо >0, то функція спадає на відкритому промені (−∞;0)
та на відкритому промені (0;+∞); якщо <0, то функція зростає
на (−∞;0) та на (0;+∞) ;
3) необмежена ні знизу, ні зверху;
4) не має ні найбільшого, ні найменшого значень;
5 неперервна на відкритому промені (−∞;0) та на відкритому
промені (0;+∞) ;
6) ( )=(−∞;0)∪(0;+∞) .

21
 Властивості функцій

Функція y = √ x

Графіком функції є вітка параболи.

Властивості функції y= √x

1 ( )=[0;+∞) ;
2) зростає;
3) обмежена знизу, необ-
межена зверху;
4) yнайм=0 , найбільшого
не існує;
5) неперервна;
6) ( )=[0;+∞) ;
7) опукла вгору.

Функція =∣ ∣

Графіком функції є об'єднання

двох променів: = , x ≥0 та
=− , x ≤0 .

Властивості функції =∣ ∣

1) ( )=(−∞;+∞) ;
2) спадає на промені (−∞;0] ,
зростає на промені [0;+∞) ;
3) обмежена знизу, необме-
жена зверху;
4) найм=0 , найбільшого не
існує;
5) неперервна;
6) ( )=[0;+∞) .

22
 Властивості функцій

Функція y=x3

Графік функції кубічна парабола

Властивості функції y=x3

1. Область визначення — множина R дійсних чисел.

2. Область значень — множина R
3. Функція непарна
4. Графік проходить через початок координат
5. Графік сіметрічен початку координат

23
 Властивості функцій

Функція y=ax

Функція, задана формулою y= (де >0, ≠1 ), називається

показниковою функцією з основою .

Властивості функції y=ax

1. Область визначення — множина R дійсних чисел.

2. Область значень — множина R+ всіх додатних дійсних чисел.
3. При >1 функція зростає на всій числовій прямій; при 0< <1
функція спадає на множині R .

< , якщо 1< 2,( >1) ,

> , якщо 1< 2,(0< <1)

24
 Властивості функцій

Логарифмічна функція

Функцію, задану формулою y=logax, називають логарифмічною

функцією з основою a . (a>0,a≠1)

Властивості логарифмічна функції

1. Область визначення логарифмічної функції - D(f)=(0;+∞) ;

2. Множина значень логарифмічної функції - E(f)=(−∞;+∞) ;
3. Логарифмічна функція на всій області визначення зростає при
a>1 , або спадає при 0<a<1 .
4. Логарифмічна функція не є ні парною, ні непарною;
не має ні найбільшого, ні найменшого значень;
5. Графік будь-якої логарифмічною функції проходить через точку
(1;0) .

25
 Властивості функцій

Властивості функцій y=sinx та y=cosx, їх графіки

Властивостi sinx cosx
D(y) R R

E(y)
Парнiсть непарна парна
Основний перiод
2 2
Нулi функцiї

F(x)

F(x)

Iнтеграли зростання
,
та спадання ,

26
 Властивості функцій

Властивості функцій y=tgx та y=ctgx, їх графіки

Властивостi tgx ctgx
D(y)

E(y)
R R
Парнiсть непарна непарна
Основний перiод
Нулi функцiї

F(x)

F(x)

Iнтеграли зростання
та спадання
Лише зростає Лише cпадає

27
Перетворення графіків
функції

28
Перетворення графіків
функції

29
 Тригонометрія

Значення тригонометричних функцій деяких кутів

Радіанна система вимірювання кутів і дуг

Наприклад:

Основні тригонометричні формули

30
Тригонометрія

Формули подвійного кута

Формули пониження ступеня

Формули додавання

31
 Тригонометрія

Формули перетворення суми тригонометрич-

них функцій у добуток

Знаки тригонометрических функцій

32
Тригонометрія

Формули перетворення добутку

тригонометричних функцій у суму

Формули половинного кута

Формули приведення

33
 Рівняння і системи
рівнянь

Лінійне рівняння з однією змінною

Лінійним рівнянням називається рівняння виду ax=b,

у якому a та b - деякі числа, а х- змінна

Квадратні рівняння

Дискримінант

Коренів
немає

34
 Рівняння і системи
рівнянь

Теорема Вієта

Неповні квадратні рівняння

Розкладання квадратного тричлена на множники

35
 Рівняння і системи
рівнянь

Раціональні рівняння

Рівняння f(x)=g(x) називається раціональним, якщо f(x) і g(x) –

раціональні вирази.
Щоб розв’язати раціональне рівняння, потрібно:
1. знайти спільний знаменник усіх дробів, що входять до
рівняння;
2. замінити дане рівняння цілим, помноживши обидві його ча-
стини на спільний знаменник;
3. розв’язати одержане ціле рівняння;
4. виключити з коренів цілого рівняння ті, які перетворюють
на нуль спільний знаменник.

36
Рівняння і системи
рівнянь

37
Рівняння і системи
рівнянь

Показникові рівняння

38
Рівняння і системи
рівнянь

Логарифмічні рівняння

39
Рівняння і системи
рівнянь

Ірраціональні рівняння

40
Рівняння і системи
рівнянь

Тригонометричні рівняння

41
 Рівняння і системи
рівнянь

Системи рівнянь
Графічний спосіб

Щоб вирішити систему рівнянь графічним способом, потрібно:

1. Виконайте перетворення систем, щоб було зручно побудувати
графіки рівняння системи
2. Знайдіть координати і побудуйте графік рівнянь системи
3. Знайти координати точок перетинання графіків.

Знайдені координати є рішенням системи рівнянь

Системи рівнянь
Спосіб підстановки

Щоб вирішити систему з двома змінними способом постановки,

потрібно:
1.Виразити з одного рівняння системи одну змінну через іншу
2. Підставити знайдене значення у друге рівняння системи і
отримати рівняння щодо другої змінної
3.Вирішити отримане рівняння
4.Підставити надійне значення виразу для першої змінної отри-
мати її відповідні значення

Системи рівнянь
Спосіб додавання

Щоб вирішити систему рівнянь способом алгебраїчного додаван-

ня, потрібно:
1.Прирівняти коефіцієнти при одній з змінних шляхом почленно-
го множення обох рівнянь на множники підібрані під конкретний
приклад
2.Скласти або відняти почленно рівняння системи
3.Розв'язати отримане рівняння з однією змінною
4.Знайти значення другої змінної підставляючи значення знай-
деної змінної

42
 Нерівності

Лінійні нерівності

Нерівність

Квадратні нерівності
Нерівність

43
Нерівності

Ірраціональні нерівності

Раціональні нерівності

44
Нерівності

Показникові нерівності

45
Нерівності

Логарифмічні нерівності

46
 Похідна

Основні правила диференціювання

, якщо

якщо , де ,

тоді або

Геометричний зміст похідної

Похідна функції y=f(x) у точці x=a дорівнює кутовому коефі-

цієнту похідної до графіку y=f(x) у цій точці:

Рівняння дотичної

Механічний зміст похідної

47
Похідна

Таблиця похідних

48
 Первісна , невизначений
інтеграл

Функцію F(x) називають первісною для функції f(x) на заданому

проміжку, якщо для всіх х із цього проміжку F′(x)=f(x), F′(x)=f(x).
Функція F(x)=x^2 є первісною для функції f(x)=2x, оскільки F’(x)=
(x^2)’=2x=f(x).
Основна властивість первісної
Якщо F(x) – первісна для функції f(x) на заданому проміжку, то
функція f(x) має безліч первісних, і всі ці первісні можна записати у
вигляді F(x)+C, де С – довільна стала.
Функції F(x)=x^2+C є первісними для функції f(x)=2х, оскільки F(x)’=
(x^2+C)’=2x=f(x)
Правила обчислення первіснoї
1.Первісна суми функцій дорівнює сумі первісних функцій: тобто як-
що F(x) – первісна для f(x), а G(x) – первісна для g(x), то F(x)+G(x) –
первісна для функції f(x)+g(x)
2.Сталий множник можна виносити за знак первісної, тобто
якщо F(x) – первісна для функції f(x) і С – стала, то CF(x) – первісна
для Cf(x).
3. Якщо F(x) – первісна для f(x) і k≠0, b – стала, то 1/kF(kx+ b) – перві-
сна для функції f(kx+b).

Невизначений інтеграл

Невизначеним інтегралом від функції f(x) називають вираз F(x)+C, тоб-

то сукупність усіх первісних даної функції f(x).
Позначається так: ∫f(x)dx=F(x)+C, де функцію f
(x) називають підінтегральноюфункцією; вираз dx –
підінтегральнимвиразом; F(x) – одна з первісних функції f(x);
С – довільна стала.

Основні правила інтегрування

49
 Первісна , невизначений
інтеграл

Таблиця первісних

Функцiя f(x) Первiснi F(x) Функцiя f(x) Первiснi F(x)

0 С

arctgx+C або

Таблиця невизначених інтегралів

50
 Визначений інтеграл

Нехай задано неперервну функцію f(x), визначену на проміжку

[a; b], тоді визначеним інтегралом від а до b функції f(x) назива-
ють приріст первісної F(x) цієї функції, тобто

Числа а і b називають відповідно нижньою і верхньою межа-

ми інтегрування.

Основні правила обчислення визначеного інтеграла

1.

2.

3.

4.

5. .

Приклад

51
 Числові послідовності

Арифметична прогресія

Арифметична прогресія - це послідовність чисел, кожний член

якої, починаючи з другого дорівнює попередньому члену, до якого
додається одне й те саме число.

n - порядковий номер члена прогресії,

a1 - перший член послідовності,
an – n-ий член послідовності
d - знаменник.

52
 Числові послідовності

Геометрична прогресія
Геометричною прогресією називається послідовність, де кожний
член, починаючи з другого, дорівнює попередньому, помноженому
на одне й те саме число q

53
 Елементи комбінаторики

Комбінаторика – це розділ математики, присвячений розв’язуван-

ню задач про вибір і розміщення елементів скінченної множини
відповідно до заданих правил.
Розміщення
Будь-яка впорядкована підмножина з n елементів даної множини
М, яка містить m елементів, де n ≤ m , називається розміщенням з
m елементів по n елементів.

Характеристичні ознаки розміщення без повторень:

усі місця й елементи різні;
0≤n≤m;
Усі n місць зайняті;
Порядок елементів важливий.

Перестановки
Будь-яка впорядкована множина, яка складається з n елемен-
тів, називається перестановкою з n елементів.

Характеристичні ознаки перестановок без повторень:

усі місця й елементи різні;
усі місця зайняті;
порядок елементів важливий.

Кількість перестановок з n елементів позначається Pn і обчис-

люється Pn = n!
( Читається « ен факторіал». Це добуток всіх натуральних
чисел від 1 до n. 0! = 1)

54
 Елементи комбінаторики

Комбінації
Комбінації без повторень – кожен елемент, що входить до комбі-
нації, представлений одним екземпляром, тобто всі елементи різні.
Характеристичні ознаки комбінацій без повторень:
елементи різні;
0 ≤ n ≤ m;
Порядок елементів не має значення.

Чи враховується порядок слідування елементів у сполуці?

Так Ні

Чи всі елементи входять до сполуки?

Так Ні

Формула перестанови Формула розміщення Формула комбінації

Без повторень З повтореннями Без повторень З повтореннями Без повторень З повтореннями

55