Sustematuzaciya I Yzagalnennya Shkilnogo Kyrsy Matematuku - PDF 1322915963

Випуск 4 (100)
Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua

Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»
Харків
Видавнича група «Основа»
2011
1
УДК 51
ББК 22.1
С42
Рецензенти:
Ректор Донецького обласного інституту післядипломної освіти, кандидат педагогічних
наук, доцент, академік Міжнародної академії наук педагогічної освіти О. І. Чернишов.
Завідувач відділом математики Донецького обласного інституту післядипломної
освіти, кандидат педагогічних наук, доцент Л. Я. Федченко.
Скнар Н. Г.
С42 Систематизація й узагальнення шкільного курсу мате-
матики. Підготовка до державної підсумкової атестації та
зовнішнього незалежного оцінювання. — Х.: Вид. група
«Основа», 2011. — 127, [1] с. — (Б-ка журн. «Математика
в школах України»; Вип. 4 (100)).
ISBN 978-617-00-0880-0.
У посібнику систематизовано й узагальнено навчальний матеріал
шкільного курсу з математики 5–11 класів відповідно до програми зо-
внішнього незалежного оцінювання.
Викладено теоретичний матеріал та наведено зразки розв’язання
основних типів задач, тестів.
Посібник стане в пригоді випускникам школи та вчителям у підго-
товці до зовнішнього незалежного оцінювання з математики.
УДК 51
ББК 22.1
Навчальне видання
Скнар Ніна Григорівна
Систематизація й узагальнення
шкільного курсу математики
Підготовка до державної підсумкової атестації
та зовнішнього незалежного оцінювання
Навчально-методичний посібник
Головний редактор І. С. Маркова
редактор Г. А. Новак
Коректор О. М. Журенко
Комп’ютерне верстання О. В. Лєбєдєва
Підп. до друку 15.04.2011. Формат 60×90/16. Папір газет.
Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 6,0. Зам. № 11—04/18—04.
ТОВ «Видавнича група “Основа”». Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
КВ № 1390-263Р від 26.06.2006. Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-32. E-mail: math@osnova.com.ua
Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+»
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15.
© Скнар Н. Г., 2011

ISBN 978-617-00-0880-0 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011
2
Зміст
Передмова .......................................................................4
Алгебра і початки аналізу ....................................................5
Розділ 1. Числа і вирази. Функція .......................................5
Розділ 2. Рівняння і нерівності ......................................... 42
Розділ 3. Елементи комбінаторики. Початки теорії
ймовірностей та елементи статистики ............................ 62
Геометрія
Розділ 4. Планіметрія . .................................................... 72
Розділ 5. Стереометрія ..................................................... 88
Тести з алгебри і початків аналізу ....................................... 97
Указівки до тестів з алгебри і початків аналізу ................. 107
Вказівки до тестів з алгебри і початків аналізу .................. 115
Тести з геометрії ............................................................ 116
Указівки до тестів із геометрії ........................................ 123
Відповіді до тестів із геометрії ........................................ 127
Література ................................................................... 128
3
Передмова
Якісна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
з математики потребує тривалої фундаментальної роботи учня
і не може зводитися лише до розв’язування нехай навіть великої
кількості завдань, подібних до тих, які пропонувались у попередні
роки.
Однією з умов здобуття високих результатів зовнішнього не-
залежного оцінювання є свідоме розуміння та знання означень,
формул, аксіом і теорем, передбачених навчальною програмою,
а також уміння виконувати найпростіші тотожні перетворення,
спрощення та обчислення.
Відчутного результату можна досягти тільки тоді, коли сер-
йозно опрацювати всі розділи програми зовнішнього незалежного
оцінювання з математики.
Найбільш ефективним засобом підготовки є самостійна робота
випускника.
Добре підготуватися допоможе систематизація й узагальнення
шкільного курсу з математики.
Зведення знань у чітку систему є одним із найбільш ефектив-
них засобів їх зміцнення та закріплення.
Узагальнення навчального матеріалу дає можливість уявити
весь курс шкільної математики.
Теоретичний матеріал у посібнику з відповідної теми пода-
но у вигляді опорних конспектів, де визначено основні поняття,
зв’язок між ними, формули, методика їх застосування.
Практичний матеріал — приклади тестових завдань на пере-
вірку математичних здібностей.
4
Алгебра і початки аналізу
Розділ 1. Числа і вирази. Функція
Дійсні числа
Натуральні Ірраціональні
Цілі числа Раціональні числа
числа числа
5648 = 5000 + –48; 0; 6 7 3 9 π ≈ 3,14;
; − ; = 0, 9; 0; 8;
+ 600 + 40 + 8 1 8 10 2 ≈ 1, 4;
abcd = 1000a + 2 19
= 0,66...; = 0,2(1). 3 ≈ 1,7;
3 90
+ 100b + 10c + d 3
Число, яке можна ≈ 0, 4285714...
7
m
подати у вигляді , де
n
m — ціле число,
n — натуральне число,
називається раціональ-
ним
Порівняння за допомогою числової прямої або модуля
Із двох чисел більше те, яке лежить на числовій прямій правіше, менше
те число, яке лежить лівіше.
−7 < 0 ; 9 > 0 ; 2 3 4 2 < 3,
< 1; = 1; > 1;
−5 < 2; 3 3 3 (оскільки
−7 > −9 3 2 3 3 функція
> ; >
(оскільки 5 5 5 7 y= x
−7 < −9 ) зростаюча і
2 < 3)
Округлення
5648 ≈ 5650 ; 34,7583 ≈ 34,76 5648 ≈ 5600 ; 0, 0962 ≈ 0, 096
5699 ≈ 5700 ; 10, 959 ≈ 11, 0
Дії з числами. Ділити на 0 не можна
Додавання –14 + (–28) = 0, 45 3 + 2 ≠;
й віднімання –42; +
3, 9 2 3 + 5 3 = 7 3;
виконується 14 + (–18) = –4
порозрядно 4,35 2 3 −5 3 =
28 + 14 = 42; 2 5 9 3 1 = −3 3
28 – 14 = 14 + = = =1 ;
3 6 6 2 2
5
6 Алгебра і початки аналізу
Натуральні Ірраціональні
Цілі числа Раціональні числа
числа числа
2 5 1
− =− ;
3 6 6
2 3 2 1
6− =5 − =5
3 3 3 3
Множення −14 ⋅ ( −28) = 392 2 5 2 ⋅5 5 2 3 ⋅5 3 =
28 ⋅14 = 392 ⋅ = = ;
14 ⋅ ( −28) = −392 3 6 3⋅6 9 = 10 ⋅ 3 = 30;
3 7 3 3
7⋅ = ⋅ = ; 3⋅ 2 = 6
14 1 14 2
0, 45 ⋅ 3, 9 = 1,755
Ділення 1 2 5 2 6 2:5 2 =
28 : 14 = 2 −14 : ( −28) = ; : = ⋅ ;
2 3 6 3 5
2⋅ 2 2
1 1 1000 = =
14 : ( −28) = − = = 125 ; 5 2⋅ 2 5
2 0, 008 8
1, 96 : 1, 4 = 19,6 : 14
14 = 14 ⋅14 =
2
( −3) = 9;
2
 2
4
=
24 16
= ;
( 3 )2 = 3 ;
= 196;  3  34 81 3
( −3)3 = 27 ; −1
( 3 )3 = 3 2
196 = 14,  5
1
 6
1   =  ;
(оскільки 6 −3 = 6  5
63
142 = 196 ) 16 16 4
= =
81 81 9
Властивості дій
Переставна: a + b = b + a , a ⋅ b = b ⋅ a .
Сполучна: a + (b + c ) = ( a + b ) + c і a ⋅ (b ⋅ c ) = ( a ⋅ b ) ⋅ c .
Розподільна: ( a + b ) ⋅ c = ac + bc , ( a − b ) ⋅ c = ac − bc .
Арифметичний квадратний корінь

Означення. a = b , a ≥ 0, b ≥ 0 і b2 = a .
Приклад. 64 = 8 , 8 ≥ 0, 82 = 64 ; 0 = 0; 1 = 1.
Властивості
( a)
2
1. = a , a ≥ 0.
2. a : a = a при a > 0.
3. a2 = a для будь-якого a .
Розділ 1. Числа і вирази. Функція 7
Приклад 1. Спростіть вираз 9a4 b2 c6 = 3a2 ⋅ b ⋅ c3 = 3a2bc3 , де a , b ,

c — додатні числа.
Приклад 2. Винесіть множник за знак кореня:
50x6 y = 5 x3 2y = −5x3 2y при x < 0, y > 0 .
Приклад 3. Внесіть множник під знак кореня:
mn2 5mn = −( −m)n2 5mn =
= − (( −m)n2 )2 5mn = − m2n4 5mn = − 5m3n5
при m < 0, n < 0.
4. Якщо a ≥ 0 і b ≥ 0, то ab = a ⋅ b .
Приклад 4. Обчисліть:
1) 80 ⋅ 45 = 16 ⋅ 5 ⋅ 9 ⋅ 5 = 16 ⋅ 5 ⋅ 5 ⋅ 9 = 4 ⋅ 5 ⋅ 3 = 60 ;
2) 15 ⋅ 60 = 15 ⋅ 60 = 15 ⋅ 4 ⋅ 15 = 15 ⋅ 2 = 30 ;
3) 12,5 ⋅ 24,5 = 12,5 ⋅ 24,5 = 125 ⋅ 0,1 ⋅ 245 ⋅ 0,1 =
= 25 ⋅ 5 ⋅ 0,01 ⋅ 5 ⋅ 49 = 5 ⋅ 5 ⋅ 0,1 ⋅ 7 = 17,5 .
a a
5. Якщо a ≥ 0 і b > 0, то = .
b b
7 16 16 4 32 32 16 4
1) 1 = = = ; 2) = = = .
9 9 9 3 50 50 25 3
6. Якщо a > b ≥ 0, то a > b .
7. Якщо a > b , то a > b ≥ 0.
Властивості арифметичних коренів
Для будь-яких натуральних n > 2 і k > 1, a ≥ 0, b ≥ 0:
k
1) a n = n ak ;
2) n ab = n a ⋅ n b;
a na
3) n = ( b ≠ 0);
b nb
( a)
k
4) n
= n ak ;
5) n k
a = nk a ;
6) n
a = nk ak ;
( a)
n
7) n
= a ( a ≥ 0);
8) n
a < n b , якщо 0 ≤ a < b;
2 n +1
9) 2n
a2n = a ; a 2 n +1 = a ; 2 n +1
− a = − 2 n +1 a .
Модуль числа
Модуль числа — відстань від початку координат до точки, що від-
повідає цьому числу.
0 = 0; 3 = 3; −3 = 3.
M (x )
x O x
x = ОМ
x, х ≥ 0, x − x1 , x ≥ x1 ,
x = x − x1 = 
 −х, x < 0; x1 − x, x < x1 .
y y
y= x y = x − x1
45° 45°
0 x 0 x1 x
x =2
–2 0 2 x
x = ±2
x <2
–2 0 2 x
−2 < x < 2
x >2
–2 0 2 x
x < −2,
x > 2

Раціональні дроби
7 2p 3x2 y 2ab
Приклад. , , , — раціональні дроби.
a q x − y (a + b)3
A A⋅C
1. = , де C ≠ 0 — основна властивість дробу.
B B⋅C
2xy 2
Приклад. 1) − 2 = − ;
5x y 5x
2) Скоротіть дріб
a2 + 2ac + c2 (a + c)2
= =
c2 + ac − ax − cx (c2 + ac) − (ax + cx)
(a + c)2 (a + c)2 a+c
= = = .
c(c + a) − x(a + c) (a + c)(c − x) c − x
−A A A
2. =− = .
B B −B
6ax 6ax 1
Приклад. 6ax : ( −18ax ) = =− =− .
−18ax 18ax 3
A B A±B
3. ± = — правило додавання і віднімання дробів з одна-
C C C
ковими знаменниками.
Приклад
2a + b 2b − 5a (2a + b) − (2b − 5a) 2a + b − 2b + 5a 7a − b
− = = = .
(a − b)2 (a − b)2 (a − b)2 (a − b)2 (a − b)2
A C A ⋅ D ± B⋅C
4. ± = — правило додавання і віднімання дробів
B D B⋅ D
із різними знаменниками.
5a 3b 5a ⋅ 2a − 3b ⋅ 3b 10a2 − 9b2
Приклад. 1) − = = ;
3b 2a 6ab 6ab
m +1 m+2 m +1 m+2
2) − = − =
m2 − m m2 − 1 m(m − 1) (m − 1)(m + 1)
(m + 1)(m + 1) − m(m + 2) (m + 1)2 − m2 − 2m
= = =
m(m − 1)(m + 1) m(m − 1)(m + 1)
m2 + 2m + 1 − m2 − 2m 1
= = .
m(m − 1)
2
m(m2 − 1)
Для того щоб додати (відняти) дроби з різними знаменниками,
потрібно:
99 розкласти знаменники дробів на множники, якщо це можливо;
99 знайти найменший спільний знаменник;

99 знайти доповняльні множники для кожного дробу, для чого
найменший спільний знаменник поділити на знаменник відпо-
відного дробу;
99 помножити чисельник кожного дробу на доповняльний множ-
ник;
99 додати (відняти) одержані добутки і записати у чисельник суми
(різниці) дробів, спростити чисельник;
99 виконати скорочення дробу, якщо це можливо.
A C A⋅C
5. ⋅ = — правило множення дробів.
B D B⋅ D
m − n 2mn (m − n) ⋅ 2mn (m − n)2 −2
Приклад. ⋅ = = = .
mn nm − m2 mn ⋅ m(n − m) −m(m − n) m
A C A D A⋅D
6. : = ⋅ = — правило ділення дробів.
B D B C B⋅C
8mx2 4m2 x 8mx2 ⋅ 5y 10x
Приклад. : = 3 = 2 .
3y 3
5y 3y ⋅ 4m x 3y m
2
n
 A An
7.   = n — правило піднесення дробу до степеня.
 B B
 2a 
Приклад.  2 3  =
4
(2a) 4
=
16a4
.
pq  ( )
4
p2 q 3 p8 q12
Будь-який раціональний вираз можна подати у вигляді дробу,

чисельник і знаменник якого — многочлени.
 a − b ab a + b  a − b a + b
Приклад.  ⋅ −  : ab =  − : ab =
 ab a + b a − b   a + b a − b 
=
(a − b)2 − (a + b)2 : ab = a2 − 2ab + b2 − a2 − 2ab − b2 : ab = − 4ab
: ab =
a −b
2 2
a −b 2 2
a − b2
2
−4ab
4 4
= 2 =− 2 = 2 .
(
a − b ab
2
)
a −b 2
b − a2
Відсотки
Основні задачі на відсотки
Знаходження
відсотка від числа числа за його відсоткового

15 кг відсотком відношення
18 кг ?%
30 %
300 га
30 %
30 400 га
= 0,3
100 30 % — це 18 кг
18 кг : 0,3 = 60 кг 300
30 % від 15 кг = 0,75 ⋅100 % = 75 %
15 кг ⋅ 0,3 = 4,5 кг 400
Якщо величину:
99 зменшили на 50 %, то вона зменшилась удвічі;
99 збільшили на 100 % — збільшилась удвічі;
99 збільшили на 200 % — збільшилась утричі і т. ін.
Розв’язування задач на відсотки за допомогою
складання пропорцій
Приклад 1. Власник магазину підвищив ціну на музичні дис-
ки на 25 %, але через таку високу ціну попит на товар знизився.
Це змусило власника знизити нову ціну на 25 %, після чого вар-
тість диска становила 24 грн. Якою була початкова ціна музичних
дисків?
Розв’язання. Нехай початкова ціна музичних дисків становила
x грн.
Підвищили на 25 %:
x грн — 100 %
? грн — 125 %
125x
? грн = = 1,25x грн.
100
Знизили на 25 %:
1,25x грн — 100 %
24 грн — 75 %
24 ⋅ 100
1,25x = ;
75
1,25x = 32 ;
x = 25,6 .
Відповідь. 25,6 грн.
Приклад 2. Банк сплачує своїм вкладникам 8 % річних. Скільки
грошей треба покласти до банку, щоб через рік отримати 600 грн
прибутку?
Розв’язання. Нехай до банку потрібно покласти x грн, тоді:
x грн — 100 %
600 грн — 8 %
600⋅ 100
x= = 7 500 (грн).
8
Відповідь. 7 500 грн.
Формула складних відсотків
Якщо:
A0 — початковий вклад на рахунок (капітал),
p — річний відсоток (приріст капіталу),
n — кількість повних років,
An — сума вкладу на рахунок через n років (нарощений капітал), то:
p%  p 
A1 = A0 + A0⋅ = A0  1 +  — сума вкладу на рахунок через рік;
100 %  100 
2
p%  p   p 
A2 = A1 + A1 ⋅ = A1  1 +  = A0  1 +  — сума вкладу на
100 %  100 100 
рахунок через два роки і т. ін.
n
 p 
An = A0  1 + — формула складних відсотків.
 100 
Приклад. Підприємець поклав до банку 50 000 грн під 10 % річ-
них. Яка сума буде на його рахунку через два роки?
Розв’язання. Суму грошей обчислимо за формулою:
n
 p 
An = A0  1 + .
 100 
A0 = 50 000 грн,
n = 2, p = 10,
2
 10 
A2 = 50 000  1 + = 50000 ⋅ 1,12 = 60 500 (грн).
 100 
Відповідь. 60 500 грн.
Степінь
an = a
⋅ 
a ⋅ a
⋅ a
⋅ ...
⋅a
n множникiв
an — степінь, a — основа степеня, n — показник степеня, n ∈� ;

a0 = 1 при a ≠ 0.
Приклад
a = a ; a2 = a ⋅ a ; 04 = 0; 23 = 2 ⋅ 2 ⋅ 2 = 8 ; 12 = 1; ( −1) = 1; ( −1) = −1.
1 2 3
1
a−n = при a ≠ 0
an
Приклад
−2 2 −3 3
1 1  2  3 9  2  5 125
=   = ; (0,4) =  
−3 −3
2 = 3= ;   =  = .
2 8 3  2 4  5  2 8
m
a n = n am при a > 0
1 1 3
a 2 = a , a 3 = 3 a , a 4 = 4 a3 при a ≥ 0.
Властивості степенів
am ⋅ an = am + n
1 2 8
−2 −
Приклад. a2 ⋅ a −7 = a2 + ( −7) = a −5 ; a 3 ⋅ a −3 = a 3
= a 3.
am + n = am ⋅ an
Приклад. a10 = a5 ⋅ a5 = a12 ⋅ a −2 = a3 ⋅ a7 ; 2x + 2 = 2x ⋅ 22 = 4 ⋅ 2x .
am : an = am − n , a ≠ 0
1
Приклад. a5 : a7 = a −2 = ; a5 : a −7 = a5 −( −7) = a12 .
a2
am − n = am : an
5
Приклад. a10 = a15 : a5 = a7 : a −3 ; 51− x = .
5x
(a )m n
= a m ⋅n
( )
−3
Приклад. a4 = a −12 .
( ) = (a )
n n m
a m ⋅n = a m
( ) = (a ) .
5 5 3
Приклад. a15 = a5⋅3 = a3
(ab)n = an ⋅ bn
( ) ( ) 1 6 −3
−3 −3
Приклад. 2x −2 y = 2−3 x −2 y −3 = x y .
8
an ⋅ bn = ( ab )
n
5 5 5 5
 4  9  4 ⋅ 9  3 243
Приклад.   ⋅   =  =  = .
 3  8  3 ⋅ 8   2 32
n
 a an
  = n , b ≠ 0
b b
Многочлен
Одночлен — вираз — добуток чисел, змінних та їх степенів.
Приклад. 3ax4 ; −2b3 .
Стандартний вигляд одночлена — тільки один числовий множ-
ник, відмінний від нуля, всі інші — степені з різними основами.
Числовий множник одночлена — коефіцієнт одночлена.
Приклад. −7,9a2bc4 ; −7,9 — коефіцієнт;
x3 y, 1 — коефіцієнт.
Подібними називають одночлени, в яких однакові буквені частини.
Подібними одночленами також є числа.
Приклад. Подібні одночлени:
2
− x3 y і −10,2x3 y; −a2bc4 і 6a2bc4 .
3
Приклад множення одночленів:
(
−x2 y ⋅ 4x3 y2 = ( −1) ⋅ 4 x2 x3 ⋅ yy2 = −4x5 y3 . )( )
Приклад піднесення до степеня:
( −2a b) = ( −2) ⋅ (a )
4 4 2 4
2
⋅ b4 = 16a8 b4 .
Многочлен — сума одночленів.
Додавання і віднімання многочленів

Під час додавання і віднімання многочленів слід пам’ятати:
99 розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак «плюс», знаки
всіх членів, що знаходяться в цих дужках, не змінюють.
( )
Приклад. 5x2 + −3x2 + 6 = 5x2 − 3x2 + 6;
99 розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак «мінус», знаки
всіх членів, що знаходяться в цих дужках, змінюють на проти-
лежні.
( )
Приклад. 5x2 − −3x2 + 6 = 5x2 + 3x2 − 6.
Множення одночлена на многочлен

( ) (
Приклад. −3a2 4a3 − 1 = −3a2 ⋅ 4a3 + −3a2 ⋅ ( −1) = −12a5 + 3a2 . )
Множення многочлена на многочлен
( )(
Приклад. 2x2 − y 3x + 2y4 = )
= 2x2 ⋅ 3x + 2x2 ⋅ 2y4 + ( − y ) ⋅ 3x + ( − y ) ⋅ 2y4 = 6x3 + 4x2 y4 − 3xy − 2y5 .
Розкладання многочлена на множники — подання многочлена
у вигляді добутку.
Способи розкладання на множники

Винесення спільного множника за дужки:
Приклад. a5 − 6a3 = a3 a2 − 6 ; ( )
(c + 3)2 − 5(c + 3) = (c + 3)(c + 3 − 5) = (c + 3)(c − 2) .
Групування:
( ) ( )
c4 − c3 y − cy3 + y4 = c4 − c3 y + y4 − cy3 = c3 ( c − y ) + y3 ( y − c ) =
= c3 ( c − y ) − y 3 ( c − y ) = ( c − y )( c 3
) ( )
− y3 = ( c − y ) c2 + cy + y2 .
2
Застосування формул скороченого множення

Формули скороченого множення
Формули, які застосовують, якщо Формули, які застосовують, якщо
потрібно: потрібно записати у вигляді до
99 розкрити дужки бутку
99 спростити вираз;
99 подати у вигляді многочлена
( a + b ) ( a − b ) = a 2 − b2 ; a 2 − b2 = ( a + b ) ( a − b ) ;
(a + b)2 = (a + b)(a + b) = a2 + 2ab + b2; a2 + 2ab + b2 = (a + b) ;

2
(a − b)2 = (a − b)(a − b) = a2 − 2ab + b2; a2 − 2ab + b2 = (a − b) ;

2
(a − b)2 = (b − a)2 ; a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 = (a + b ) ;

3
( −a − b)2 = (a + b)2 ; a3 − 3a2b + 3ab2 − b3 = (a − b ) ;

3
(a + b)3 = a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 ; (

a3 + b3 = (a + b) a2 − ab + b2 ; )
(a − b)3
= a3 − 3a2b + 3ab2 − b3 ; a −b
3 3
= (a − b)(a 2
+ ab + b )
2
(a + b)(a2 − ab + b2 ) = a3 + b3 ;
(a − b)(a2 + ab + b2 ) = a3 − b3
Приклад. 1) 4n2 − 9y2 = (2n ) − (3y ) = (2n − 3y )(2n + 3y ) ;

2 2
(
2) 27m3 + 64c3 = (3m ) + (4c ) = (3m + 4c ) 9m2 − 12mc + 16c2 ;
3 3
)
( )
3) 3x2 − 24x + 48 = 3 x2 − 8x + 16 = 3( x − 4) .
2
Розкладання на множники квадратного тричлена

ax2 + bx + c = a ( x − x1 )( x − x2 ),
де x1, x2 — корені квадратного тричлена.
 2
Приклад. 3x2 − 13x − 10 = 3  x +  ( x − 5) = (3x + 2)( x − 5) .
 3
(Корені квадратного тричлена 3x2 − 13x − 10 дорівнюють
2
x1 = − , x2 = 5 .)
3
Тригонометричні вирази
Вступ до тригонометрії
числова пряма числове коло
– + у
0 x
+
t х
0
–
числу відповідає точка; числу відповідає точка;

точці — єдине число точці — t + 360° ⋅ n , n = 0; ±;1;...
Градусна міра кута
у у у
90° 90° 120° 90° 60°
ІI І 135° 45°
150° 30°
0° х 0° x 0° х
180° 360° 180° 360° 180° 360°
ІII ІV 225° 315° 210° 330°
240° 300°
270° 270° 270°
Радіанна міра кута

у π у π у π
2 π
2 3 2 π π 2
π 3 3 π
4 5
4 π 6
6
0 0 0
π 2π x π 2π x π 2π
7 11
5 7 π π
π π 6 8 10 6
3 4 3 4 π 3 π
π π 6 π 6
2 2 2
у
Переведення:
π
ctg π π π π 180°
3  60° = 60° ⋅ = ; = ⋅ = 60°.
 180° 3 3 3 π



π  tg π y x y x
π  sinα = ; cosα = ; tg α = ; ctg α = .
sin  3  3
3   R R x y
х Пам’ятайте! Синус — ордината відповідної



π
cos точки на одиничному колі, косинус — аб-
3
сциса цієї точки.
Таблиця значень тригонометричних функцій деяких кутів

(за допомогою тригонометричного кола)
α 0° 30° 45° 60° 90° 120° 135° 180° 270°
sin α 0 1 2 3 1 3 2 0 –1
2 2 2 2 2
cosα 1 3 2 1 0 1 2 –1 0
− −
2 2 2 2 2
tg α 0 3 1 3 не − 3 3 0 не
існує − існує
3 3
ctg α не іс- 3 1 3 0 3 − 3 не 0
нує − існує
3 3
Основні тригонометричні тотожності

1) sin2 α + cos2 α = 1 ;
sin α π
2) tg α = , α ≠ + πn , n ∈� ;
cos α 2
cos α
3) ctg α = , α ≠ πn, n ∈� ;
sin α
 π
α ≠ + πn, πn
4) tg α ⋅ ctg α = 1,  2 , α≠ , n ∈� ;
α ≠ πn; 2
1 π
5) 1 + tg2 α = , α ≠ + πn, n ∈� ;
cos2 α 2
1
6) 1 + ctg2 α = , α ≠ πn, n ∈� .
sin2 α
Застосування тригонометричних тотожностей
Знаходження значення тригонометричних функцій кута
за відомим значенням однієї
sin2 α = 1 − cos2 α ;
1
sin2 α = ;
1 + ctg2 α
cos2 α = 1 − sin2 α ;
1
cos2 α = ;
1 + tg2 α
1
tg2 α = − 1;
cos2 α
1
ctg2 α = − 1;
sin2 α
1 sin α
tg α = = .
ctg α cos α
Формули зведення
Правило:
1) визначити знак вихідної функції;
2) для кутів π ± α і 2π ± α назва вихідної функції зберігається;
π 3π
для кутів ± α і ± α назва вихідної функції змінюється (си-
2 2
нус на косинус, косинус на синус, тангенс на котангенс, котан-
генс на тангенс).
Знаки тригонометричних функцій
sin α у cosα у tg α у ctg α
ІI І ІI І ІI І
+ + – + – +
– – х – + х + – х
ІII ІV ІII ІV ІII ІV
Парність та непарність
cos ( −x ) = cos x sin ( −x ) = − sin x ; tg ( −x ) = − tg x ; ctg ( −x ) = − ctg x
↑ ↑
парна непарна
8π  2π  2π  π π 1
Приклад 1. cos = cos  2π +  = cos = cos  π −  = − cos = − .
3  3 3  3 3 2
Приклад 2. sin ( −585°) = − sin 585° = sin (360° + 225°) =
2
= − sin 225° = − sin (180° + 45°) = − ( − sin 45°) =
2
або
2
− sin 225° = − sin (270° − 45°) = − ( − cos 45°) = .
2
1
Приклад 3. sin 750° = sin (2 ⋅ 360° + 30°) = sin 30° = .
2
Приклад 4. cos ( −1100°) = cos1100° = cos (3 ⋅ 360° + 20°) = cos 20° .
13π  1   π π 3
Приклад 5. tg = tg  2 π = tg  2 ⋅ π +  = tg = .
6  6   6 6 3
 13  1  π π 3
Приклад 6. ctg  − π = − ctg 4 π = − ctg  4 ⋅ π +  = − ctg = − .
 3  3  3 3 3
Обмеженість тригонометричних функцій
−1 ≤ sin x ≤ 1 ⇔ sin x ≤ 1
 — обмежені tg x, ctg x — необмежені
−1 ≤ cos x ≤ 1 ⇔ cos x ≤ 1
Періодичність тригонометричних функцій
sinx, cosx tg x, ctg x

період T = 2π період T = π
T
Період функції y = f (kx ) обчислюється за формулою T1 = , де
k
T — найменший період функції y = f ( x ) .
Функція
Функція — залежність, за якої кожному значенню незалежної
змінної відповідає єдине значення залежної змінної.
Способи задання
Формулою Таблицею Графічно
P = 4a a 2 3 у
P 8 12
0 х
Якщо змінна y функціонально залежить від змінної x, то цей

факт позначають так: y = f ( x ) , де y — залежна змінна, функція,
x — незалежна змінна, аргумент.
Усі значення, яких набуває аргумент, утворюють область визна-

чення функції.
Усі значення, яких набуває залежна змінна, утворюють область
значень функції.
Графік функції — множина всіх точок координатної площини,
абсциси яких — значення аргумента, ординати — значення
функції.
Види функцій
Лінійна функція y = kx + b , x — незалежна змінна, k і b — чис-
ла. Графік — пряма.
у у у
y=3
1 k>0 1 k<0
y = x − 0,5 y = − x +1
3 1 2
y=0
0 х 0 х 0 1 х
y = −2
y = kx + b , якщо b = 0, тоді y = kx — пряма пропорційність.

Графік прямої пропорційності
у 1
y= x
2
0 х
y = −2x
k
Обернена пропорційність y = . Графік оберненої пропорцій-
x
ності — гіпербола.
k<0 у k>0 у
х х
0 0
Функція y = ax2 , a ≠ 0. Графік функції y = ax2 — парабола.

Квадратична функція y = ax2 + bx + c , a ≠ 0. Графік квадратичної

функції — парабола.
у у
0 < a <1 a>0
1 a =1 y = x2
y = x2
2
х х
0 1 0 1
у у 0
a >1 1 х
y = 2x2
y = − x2
a = −1
х
0 1
y = 3x2 y = x2
у у 01
х
y = −0,25x2
1
y = x2
3
х
0 1
y = 5x2 y = − x2
Побудова графіка квадратичної функції

Спосіб І
1. Знаходимо координати вершини параболи:
b D
x0 = − , y0 = − = y(x0 ), (x0 ; y0 ) .
2a 4a
b
2. Вісь симетрії: x = − .
2a
3. Точка перетину параболи з віссю ординат: x = 0, y = c , (0;c ) .
4. Нулі функції: y = 0; x1 = ..., x2 = ..., ( x1 ;0) і ( x2 ;0).
Спосіб ІІ побудови графіка квадратичної функції можна застосу-
вати до будь-якої функції.
Перетворення графіка функції y = f ( x )

1. y = f ( x ) + a — паралельне перенесення y = f ( x ) уздовж осі Oy ↑↓
+ −
2. y = af ( x ) — a > 1 — розтягнення уздовж осі Oy .

a < 1 — стиснення уздовж осі Oy .
3. y = − f ( x ) — симетрія відносно осі Ox.
−
4. y = f ( x + a ) — паралельне перенесення вздовж осі Ox ← →

+

5. y = af ( x + b ) + c — паралельне перенесення, порядок довільний.
Для побудови графіка квадратичної функції перетворенням
графіка потрібно функцію y = ax2 + bx + c подати у вигляді:
2
 b D
y = a x +  − .
 2a  4a
Побудова Перетворення
графіків графіка функції Приклади
функцій y = f (x )
y = −f (x ) Відобразити
графік функції
y = f (x ) симе-
трично осі Ox
y = f ( −x) Відобразити
y = f (x ) симе-
трично осі Oy
y = f(x ) Об’єднати графік

функції y = f (x )
для x ≥ 0 і його
симетричний
образ симетрич-
но осі Oy
y = f (x ) Об’єднати графік
для y ≥ 0 і зобра-
ження симетрич-
но осі Ox
графіка функції
y = f (x ) для y < 0
Побудова Перетворення
графіків графіка функції Приклади
функцій y = f (x )
y = f (x ) ± b Паралельно
перенести графік
уздовж осі Oy на
b одиниць угору
( y = f (x ) + b) або
на b одиниць
униз ( y = f (x ) − b)
y = f (x ± a ) Паралельно
перенести графік
уздовж осі Ox
на a одиниць
ліворуч
(y = f (x + a)) або
на a одиниць
праворуч
(y = f (x − a))
y = af (x ) , «Розтягнути»
a>0
y = f (x ) від осі
Ox в a разів
( a > 1) або
«стиснути» до осі
Ox в a разів
( 0 < a < 1)
y = f (ax ) , «Стиснути»
a>0
y = f (x ) від осі
Oy в a разів
( a > 1) або
«розтягнути» до
осі Oy в a разів
( 0 < a < 1)
Приклад 1. Побудуйте графік функції y = x2 + 4x + 7.

у
y = x 2 + 4x + 7 =
= ( x + 2) + 3
2
y = x 2 + 4x + 4 =
3
= ( x + 2)
2
–2 0 1 х
Приклад 2 (Перевір себе). Знайдіть на рисунку відповідний графік
кожної з поданих функцій:
1) y = 0,5x2 + 3x + 0,5 ; 2) y = − ( x + 2) + 1; 3) y = − x2 + 3;
2
4) y = − ( x − 1,5) ; 5) y = −2x2 + 12x − 19 ; 6) y = ( x + 1) − 3 ;

2 2
1 2
x + x + 1 ; 8) y = −x2 + 2x ; 9) y = ( x − 1)( x + 1) .
7) y =
4
А) у Б) у В) у
0 2
х
–1 –3 0,5
0 х 0 х
–3 –4
Г) у Д)
у Е) у
3
–3 0
–1 х
0
х
–1 0 1 х
–1
Ж)
у З) у І) у
0 3 1,5
–1 х 0 х
–2 0 х
Відповідь. 1) В; 2) Г; 3) Е; 4) І; 5) Ж; 6) А; 7) З; 8) Б; 9) Д.
Приклад 3. Графік функції y = − ( x + 1)(2 − x ) зображено на ри

сунку…
1 2 3 4
у у у у
–2 1 –1 0
–2 0 1 х 0 х 2 х –1 0 2 х
Відповідь. 4.
Приклад 4. Графік функції y = (2 + x )(3 − x ) зображено на ри
сунку…
1 2 3 4
у у у у
–2 3 –3 2
–2 0 3 х 0 х –3 0 2 х 0 х
Приклад 5. Які знаки мають числа a , b , c , якщо на рисунку зо-
бражено графік функції
y = ax2 + bx + c ?
у 1) a < 0, b > 0, c > 0;
2) a < 0, b > 0, c < 0;
3) a > 0, b > 0, c > 0;
4) a < 0, b < 0, c > 0;
0
х
5) a < 0, b < 0, c < 0.
Відповідь. a < 0, b < 0, c > 0.
Приклад 6. Які знаки мають числа a , b , c , якщо на рисунку зо-

бражено графік функції
y = ax2 + bx + c ?
у 1) a > 0, b > 0, c = 0;
2) a > 0, b > 0, c < 0;
3) a > 0, b < 0, c > 0;
4) a > 0, b < 0, c < 0;
0 х 5) a > 0, b < 0, c = 0.
Відповідь. a > 0, b < 0, c = 0.
Монотонність функцій
Функція Проміжки монотонності

1. Лінійна k>0 k<0
y = kx + b ,
k — кутовий
коефіцієнт,
k = tg α
Зростає при x ∈R Спадає при x ∈R

2. Обернена пропор k>0 k<0
ційність
k
y=
x
Спадає при x ∈( −∞;0) Зростає при x ∈( −∞;0)

і (0;+∞ ) і (0;+∞ )
3. Квадратична a>0 a<0
y = ax2 + bx + c ,
b
xв = − , yв = y (xв )
2a
Зростає при x ∈[xв ; +∞ ) ; Зростає при

x ∈( −∞; xв ] ;
спадає при x ∈( −∞; xв ]
спадає при x ∈[xв ; +∞ )
Функція Проміжки монотонності

4. Степенева n = 2k + 1, k ∈ N 1
n=
y = xn 2
Зростає при x ∈R
Зростає при x ∈[0; +∞ )
n = 2k , k ∈ N n = −2
Зростає при x ∈[0; +∞ ) ; Зростає при x ∈( −∞;0) ;
спадає при x ∈( −∞;0] спадає при x ∈(0; +∞ )
5. Показникова a >1 0 < a <1

y = a x , a > 0, a ≠ 1
Зростає при x ∈R Спадає при x ∈R

6. Логарифмічна a >1 0 < a <1
y = log a x
a > 0, a ≠ 1
Зростає при x ∈(0 : +∞ ) Спадає при x ∈(0; +∞ )
Пам’ятай! Для знаходження проміжків монотонності квадра-

тичної функції потрібно знайти абсцису вершини. Для знаходжен-
ня множини значень квадратичної функції потрібно знайти орди-
нату вершини параболи.
Читання графіка функції y = f ( x )

y y
M (найб.)
a 0 b x a 0 b x
D (f ) E (f ) m (найм.)
y max
M
y=0 y=0
a x1 x2 0 x3 x4 b x
min
y y
f� y>0
m1 m3
a 0 m2 b x a 0 b x
f� y<0
Логарифм числа
Логарифм числа b ( b > 0) за основою a ( a > 0, a ≠ 1) — це показ-
ник степеня, до якого треба піднести a , щоб дістати b .
Позначення:
log a b = N ⇔ a N = b ( a > 0, a ≠ 1, b > 0);
log10 b = lg b (десятковий);
log e b = ln b (натуральний).
Основна тотожність: aloga b = b при a > 0, b > 0, a ≠ 1.
Властивості і формули логарифмування
( a > 0, a ≠ 1, x > 0, y > 0 )
1. log a 1 = 0 2. log a a = 1
 x
3. log a ( xy ) = log a x + log a y 4. log a   = log a x − log a y
 y
5. log a x p = p log a x
Формула переходу до нової основи

log c b
log a b = ( a > 0 , b > 0 , c > 0 , a ≠ 1, c ≠ 1 )
log c a
1 log a b = log ak bk m
log a b = log an am =
log b a ( a > 0 , b > 0 , a ≠ 1) n
( a > 0 , b > 0 , a ≠ 1, b ≠ 1) ( a > 0 , a ≠ 1)
Логарифмічна функція
Функція виду y = log a x , де a > 0, a ≠ 1 називається логарифміч-
ною функцією.
Властивості логарифмічної функції Графік функції

D ( y ) = (0; +∞ ) a >1
E ( y) = R
Ні парна, ні непарна
При a > 1 зростає на D ( y )
При 0 < a < 1 спадає на D ( y )

0 < a <1
(1;0) — характерна точка
! Графіки функції y = log a x

y = log a x і y = log 1 x
a
симетричні відносно осі Ox
y = log 1 x
a
Обернена функція
ex x f
→ y g
→x x2 ( x ≥ 0 )
туди обернено
g ( f ( x )) = x ;
ln x f ( g ( y )) = y . x
у x = f ( y)
y = g (x ) x = g ( y)
0 х
y = f (x )
Графіки обернених функцій симетричні відносно прямої y = x .

у y = sin x y = arccos x
у
π y=x
− y=x
2
–1 0 1 π х
2 –1 0 1 х
y = arcsin x y = cos x
y = sin x , x ∈( −∞; +∞ ) , y ∈[ −1;1] ; y = cos x , x ∈( −∞; +∞ ) , y ∈[ −1;1] ;

y = arcsin x , x ∈[ −1;1], y = arccos x , x ∈[ −1;1], y ∈[0;π ] .
 π π
y ∈− ;  .
 2 2
y = tg x у y=x
у
y = ctg x
y=x
1 y = arcctg x
y = arctg x
–1 0 1 π х
–1 0 1 π х
2
2
 π π  y = ctg x , x ∈( πn; π + πn ) ,
y = tg x , x ∈ − + πn; + πn ,
 2 2  y ∈( −∞; +∞ );
y ∈( −∞; +∞ );
y = arcctg x , x ∈( −∞; +∞ ) , y ∈(0;π ) .
y = arctg x , x ∈( −∞; +∞ ) ,
 π π
y ∈ − ;  .
 2 2
у y=x
y = x3 y = ax
у y=x 2
y = ex
y=x
1
y= x
y= 3 x –1 0 1 х
y = log a x
y = ln x
1
0 < a <1
0 1 х
Арифметична і геометрична прогресії

a1 , a2 , a3 ,..., an ,...; n ∈� ;
d = a2 − a1 = ... = an − an −1 = ...;
an = a1 + d (n − 1) ;
an −1 + an +1
an = , n ≥ 2;
2
a1 + an = a2 + an −1 = ...;
Sn = a1 + a2 + ... + an ;
a1 + an 2a + d(n − 1)
Sn = ⋅ n ; Sn = 1 ⋅n.
2 2
b1 ,b2 ,b3 ,...,bn ,...; n ∈� ;
q = b2 : b1 = ... = bn : bn −1 = ...; (b1 ≠ 0) ;
bn = b1 ⋅ q n −1 ;
bn = bn −1 ⋅ bn +1 , n ≥ 2;
b1 ⋅ bn = b2 ⋅ bn −1 = ...;
Sn = b1 + b2 + ... + bn ;
b1 ⋅ (q n − 1) b1 (1 − q n )
Sn = = , q ≠ 1.
q −1 1− q
b1
Сума нескінченної геометричної прогресії: S = , q < 1.
1− q
Похідна функції
∆f = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 );
у
y = f (x )
f (x0 + ∆x )
∆f f ( x0 + x ) − f ( x0 )
= ;
∆f
∆x ∆x
∆f
при ∆x → 0 → f ′ ( x0 ).
f (x0 ) α α ∆x ∆x
0 x0 x0 + ∆x х
Геометричний зміст похідної: tg α = f ′ ( x0 ).

Механічний зміст похідної: f ′ ( x ) — швидкість змінювання функції.
Правила диференціювання
′
′ ′  u u ′v − uv ′
( u + v ) = u ′ + v ′; ( )
u ⋅ v = u ′ v + uv ′ ;   = ; (cu) ′ = cu ′,
v v2
де c — стала.
y c kx + b xn 1 x
x
y′ 0 k nxn−1 1 1
−
x2 2 x
y sin x cosx ex ln x tg x ctg x
y′ cosx − sin x ex 1 1 1
−
x cos2 x sin2 x
Складена функція
1
y = x − 5 = (x − 5) 2 ,
1
лінійна функція u = h ( x ) = x − 5 із показником .
2
Отже, перша функція h ( x ) = x − 5, друга —
y = g (u ) = u = h ( x ) = g ( h ( x ) ) = f ( x ) .
y = f ( x ) = g (h ( x )) — складена функція.
Похідна складеної функції y ′ = f ′ ( x ) = g ′ (h ( x )) ⋅ h ′ ( x ).

Рівняння дотичної y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ⋅ ( x − x0 ) , де x0 — абсциса
точки дотику.
у
х2
х0 0 х1 х
Вид кута нахилу — знак f ′ ( x0 ) .

f ′ ( x2 ) < 0 — тупий
f ′ ( x1 ) > 0 — гострий
f ′ ( x0 ) = 0 — 0°.
Дослідження функції y = f ( x )
Що знаходити Алгоритм дій

1. Область визначення D ( y ) — 1) Визначаємо дії, що містяться
у формулі, яка задає функцію;
множина допустимих значень x 2) визначаємо можливості їх
виконання (випадки: x у знамен-
нику, під коренем, під логариф-
мом);
3) робимо висновок

2. Парність, непарність. 1) Складаємо f ( − x ) ;
Області визначення разом із x
належить і −x . 2) порівнюємо з f (x ) ;
f ( −x ) = f (x ) , f ( −x ) = −f (x ) 3) робимо висновок
3. Періодичність. Якщо f має період T , то

Для x ∈ D ( y ) T
період af (kx + b) , k ≠ 0, T1 =
f (x + T ) = f (x ) = f (x − T ) |k|
4. Нулі функції — Складаємо та розв’язуємо рівняння

значення x при яких y (x ) = 0 y (x ) = 0
5. Проміжки знакосталості — Складаємо та розв’язуємо нерівно-
проміжки аргумента x, при яких сті
f (x ) > 0, f (x ) < 0 f (x ) > 0, f (x ) < 0
6. Проміжки монотонності. 1) За означенням. Нехай x2 > x1 ,

1) Якщо з x2 > x1 випливає
складаємо і визначаємо знак
f (x2 ) > f (x1 ) , то функція зростає; різниці f (x2 ) − f (x1 );
2) якщо з x2 < x1 випливає 2) за допомогою похідної. Якщо
f (x2 ) < f (x1 ) , то функція спадає f ′ (x ) > 0 — зростає,
f ′ (x ) < 0 — спадає
7. Екстремальні точки та екстре- Визначаємо критичні точки, в яких
муми. змінюється знак похідної
x0 — екстремальна точка;
x0 — точка max , якщо для
будь-яких x із околу x0
f (x ) < f (x0 ) ;
x0 — точка min, якщо для будь-
яких x із околу x0 f (x ) > f (x0 ) ;
відповідне значення функції
f (x0 ) — екстремум функції
8. Графік Будуємо на основі раніше доведе-

Усі точки площини, де x — аргу- них властивостей
мент, y — відповідне значення
функції

9. Область значень значення функ- 1) Працюємо з графіком.
ції Або 2) враховуємо область значень
базової функції.
Або 3) Розглядаємо формулу обер-
неної функції
10. Особливі точки: 1) Знаходимо точки, в яких функ-
1) точки, в яких задана функція не ція не існує;
існує; 2) аналізуємо значення функції при
2) x → ±∞ великих та малих x
Приклад 1. Дослідіть і побудуйте графік функції y = x3 − 3x .

1. Область визначення: x ∈( −∞; +∞ ) .
( )
2. y ( −x ) = ( −x ) − 3 ⋅ ( −x ) = −x3 + 3x = − x3 − 3x = − y ( x ) функція не-
3
парна, графік функції симетричний відносно початку координат.

( ) (
3. Нулі функції: y = 0, x3 − 3x = 0, x x2 − 3 = 0 , x x − 3 x + 3 = 0, )( )
x1 = 0 , x2,3 = ± 3 .
4. Проміжки знакосталості функції:
( ) ( 3;∞) ;
y > 0 при x ∈ − 3;0 ,
y < 0 при x ∈( −∞; − 3 ) , (0; 3 ) .
− 3 3 x
5. Проміжки монотонності функції:

( )
y ′ = 3x2 − 3 , 3x2 − 3 = 0 , 3 x2 − 1 = 0 , ( x − 1)( x + 1) = 0
методом інтервалів визначаємо знак y ′ на кожному проміжку.
Функція зростає при x ∈( −∞; −1] і [1;+∞ ) ; спадає при x ∈[ −1;1].

6. Екстремальні точки: xmax = −1, xmin = 1.
Екстремуми функції: ymax = y ( −1) = 2, ymin = y (1) = −2.
Будуємо графік.
− 3 0 3
–1 1 х
7. Область значень. y ∈[ −2;2] .

x2 + 3
Приклад 2. Побудуйте графік функції y = .
x −1
1. Область визначення: x ∈( −∞;1) ∪ (1; ∞ ) .
2. Нулі функції y = 0, x2 + 3 = 0 — немає коренів.
3. Функція не є парною і є непарною, оскільки її область визна-
чення несиметрична відносно початку координат.
x2 + 3 x2 + 3
4. Проміжки знакосталості: > 0 при x > 1, < 0 при
x −1 x −1
x < 1.
5. Критичні точки:
 x2 + 3  ′ (x2 + 3) ′(x − 1) − (x2 + 3)(x − 1) ′

y= = =
 x − 1  (x − 1)2
2x(x − 1) − (x2 + 3) x2 − 2x − 3 (x − 3)(x + 1)
= = = .
(x − 1)2 (x − 1)2 (x − 1)2
y ′ = 0 при x = −1; 3; y ′ — не існує при x = 1.
Визначаємо знак похідної на кожному проміжку з області ви-
значння функції.
Отже, y зростає при x ∈( −∞; −1] , [3;∞ ) ;

y спадає при x ∈[ −1;1), (1;3].
ymax = −2 при x = −1;
ymin = 6 при x = 3.
x + 3 x −1+ 4
2 2
4 x2 + 3
Оскільки = = x +1+ , то lim = x + 1.
x −1 x −1 x −1 x →∞ x − 1
6. Точка перетину графіка з віссю y: x = 0, y (0) = −3 .

Будуємо графік функції у
x2 + 3
y= .
x −1
6
–1 1
1 3 х
–2
–3
Первісна та визначений інтеграл

F ( x ) — первісна для поданої функції y = f ( x ) на проміжку ( a;b ) ,
якщо F ′ ( x ) = f ( x ).
Функція y = f (x ) Загальний вигляд первісних F (x ) + C

k (константа) kx + C
x ( n ∈R , n ≠ −1)
n
xn+1
+C
n +1
1 2 x +C
x
sin x − cosx + C
cosx sin x + C
1 tg x + C
cos2 x
1 − ctg x + C
sin2 x
1 ln x + C
x
ex ex + C
a x , a > 0, a ≠ 1 ax
+C
ln a
f (kx + b ) 1
F (kx + b ) + C
k
Формула Ньютона — Лейбніца

b
∫ f (x)dx = F (x) = F (b ) − F ( a ) .
b
a
a
Властивості визначеного інтеграла

b b b
1. ∫ (f (x) + g (x))dx = ∫ f (x)dx + ∫ g (x)dx.

a a a
b b
2. ∫ k ⋅ f (x)dx = k ⋅ ∫ f (x)dx , k ∈� .
a a
b c b
3. ∫ f (x)dx = ∫ f (x)dx + ∫ f (x)dx , де a < c < b.

a a c
b a
4. ∫ f (x)dx = −∫ f (x)dx.
a b
b b
5. Якщо f ( x ) ≤ g ( x ) на [ a;b ], то ∫ f ( x ) dx ≤ ∫ g ( x ) dx .
a a
∫ sin
2 1 − cos 2x
xdx = ∫
2
dx =
1
2
(∫ dx − ∫ cos2xdx) = x2 − sin42x + C .
π π π π
2 2 2
x2 2 π
π2 π2
∫0 ( x − sin x )dx = ∫0 xdx − ∫0 sin xdx =
2
+ cos x 02 =
8
− 0 + 0 −1 =
8
− 1.
0
2 2
x2 + x + 1  1 1 1 2
∫1 x2 dx = ∫1 1 + x + x2  dx = x |1 + ln x 1 − x |1 =
2 2
1  3
= (2 − 1) + (ln 2 − ln1) −  − 1 = + ln 2.
2  2
Обчислення площ фігур

у Криволінійна трапеція — фігура,
y = f (x )
обмежена графіком неперервної
додатної на [ a;b ] функції та прями-
S
ми y = 0, x = a , x = b .
0 a b х
b
S = ∫ f ( x )dx
a
у y = f (x )
S
f ( x ) ≥ g ( x ) на [ a;b ]
0 a b х
y = g (x )
b
S = ∫ (f ( x ) − g ( x )) dx
a
� �
у у
y = f (x )
y = f (x )
0 a b с х
0 a S b х
b b c
S = ∫ ( −f ( x )) dx S = ∫ f ( x ) dx + ∫ ( −f ( x )) dx
a a b
у
Приклад 1. Знайдіть площу фігури, обмеженої y = x2 y = x
дугами парабол y = x2 і y = x .
3 1 1
1 1 1
2x 2 x3 2 1 1
S=∫ xdx − ∫ x2dx = − = − = (кв. од).
0 0
3 3 0 3 3 3 0 1 х
0
Приклад 2. Знайдіть площу фігури, обмеженої параболою y = 4 − x2

1 1
та прямими y = − x − 1, y = x − 1.
2 2
y
1 4 1
y = − x −1 y= x −1
2 2
0 x
–2 2
–1
y = 4 − x2
 1 
( )
1
При x ∈[−2;0] g (x) = 4 − x2 −  − x − 1 = −x2 + x + 5.
 2  2
1  x
(2 
)
При x ∈[0;2] h(x) = 4 − x2 −  x − 1 = −x2 − + 5 .
2
0 2
S= ∫ g (x)dx + ∫ h(x)dx;
−2 0
0 2
 1   1  2
S = ∫  − x2 + x + 5 dx + ∫  −x2 − x + 5 dx = 12 (кв. од.).
−2
 2  0
 2  3
Приклад 3. Знайдіть масу стержня довжиною 35 см, якщо його лі-
нійна густина змінюється за законом p(l) = (4l + 3) (кг/м).
0,35
0,35
m= ∫
0
(4l + 3)dl = (2l2 + 3l) 0 = 1,295 (кг).
Розділ 2. Рівняння і нерівності
Лінійні рівняння
Лінійне рівняння з однією змінною ax = b , x — змінна.
ax = b
a≠0 a=b=0 a = 0, b ≠ 0
b x — будь-яке немає
x= розв’язків
a
Лінійне рівняння з двома змінними ax + by = c , x, y — змінні.

Рівняння має безліч розв’язків: ( x; y ) , де x — будь-яке число,
c − ax
y= .
b
Приклад. Знайдіть три пари розв’язків рівняння 2x − 3y = 4 .
Оскільки
2x − 4
y= ,
3
2
то: при x = 1 y = − ;
3
4
при x = 0 y = − ;
3
при x = −1 y = −2.
 2  4
Відповідь.  1;−  ,  0;−  , ( −1; −2) .
 3  3
42
Розділ 2. Рівняння і нерівності 43
Квадратні рівняння
Квадратні рівняння
ax2 + bx + c = 0 , a ≠ 0 , x — змінна
Повні Неповні Зведені

ax2 + bx + c = 0 , ax2 = 0 , x = 0; x2 + px + q = 0 ,
ax2 + bx = 0 , a =1
x (ax + b) = 0,
D = b2 − 4ac ; b
x = 0 або x = − ;
D > 0 — два a
корені; ax2 + c = 0 ,
−b ± D с
x1,2 = x1,2 = ± − , якщо
2a a
D = 0 — один c
− > 0;
корінь; a
D < 0 — немає c
коренів якщо − < 0 то
a
коренів немає
Приклад 1. Розв’яжіть рівняння:

1) 3x2 + 2x + 1 = 0, D = 22 − 4 ⋅ 3 ⋅ 1 < 0 , коренів немає;
1
2) 4x2 + 4x + 1 = 0 , (2x + 1) = 0 або D = 42 − 4 ⋅ 4 ⋅ 1 = 0 , тоді x = − ;
2
2
7 ± 5 1
3) 2x2 − 7x + 3 = 0 , D = 72 − 4 ⋅ 2 ⋅ 3 = 25, x1,2 = , x1 = 3 , x2 = ;
4 2
D
4) 3x − 8x + 5 = 0, 3x − 2 ⋅ 4x + 5 = 0 ,
2 2
= D1 = 4 − 3 ⋅ 5 = 1 ,
2
4
4± 1 5
x1,2 = , x1 = , x2 = 1;
3 3
4
5) 3x − 4x = 0 , x (3x − 4) = 0 , x = 0 або x = ;
2
3
3 3
6) 4x2 − 3 = 0 , 4x2 = 3, x2 = , x = ± .
4 4
Приклад 2. При якому значенні a рівняння ax2 − ( a + 1) x + 2a −1 = 0
має один корінь?
Розв’язання. Розглянемо випадок, коли a = 0, тоді рівняння на-

буде вигляду: −x = −1, x = 1. Отже, значення a = 0 задовольняє
умову задачі.
При a ≠ 0 рівняння є квадратним, тоді обчислимо його дискри-
мінант:
D = ( a + 1) − 4 ⋅ a (2a − 1) = a2 + 2a + 1 − 8a2 + 4a = −7a2 + 6a + 1.
2
Квадратне рівняння має один корінь, якщо D = 0 . Розв’яжемо

рівняння:
−3 ± 4 1
−7a2 + 6a + 1 = 0 , D1 = 9 + 7 = 16 , a1,2 = , a1 = 1, a2 = − .
−7 7
1
Відповідь. При a = 1, a = 0, a = − .
7
Теорема Вієта. Якщо x1 і x2 — корені квадратного рівняння
b c
ax2 + bx + c = 0 , то x1 + x2 = − і x1 ⋅ x2 = .
c a
Теорема, обернена до теореми Вієта. Якщо числа α і β такі, що
b c
α+β = −
і αβ = ,
a a
то ці числа є коренями квадратного рівняння ax2 + bx + c = 0 .
Приклад. Сума квадратів коренів рівняння 3x2 + ax − 7 = 0 дорів-
46
нює . Знайдіть значення a .
9
a 7
Розв’язання. За теоремою Вієта маємо: x1 + x2 = − і x1 ⋅ x2 = − .
3 3
46
Оскільки за умовою x12 + x22 = , то дістанемо:
9
2
 a  14 46
x + x = x + 2x1 ⋅ x2 + x − 2x1x2 = ( x1 + x2 )
2
2 2 2 2
− 2x1x2 =  −  + = ,
1 2 1 2
 3 3 9
2
 a 4
звідки  −  = , a2 = 4 , a = ±2.
 3 9
Відповідь. a = ±2.
Дробово-раціональні рівняння
Алгоритм розв’язання дробово-раціональних рівнянь
1. Знаходимо область визначення рівняння.
2. Знаходимо найменший спільний знаменник дробів.
3. Усі члени рівняння помножуємо на найменший спільний зна-

менник дробів.
4. Розв’язуємо одержане рівняння.
5. Виконуємо відбір коренів з урахуванням ОДЗ рівняння.
2 х−4 1
Приклад. Розв’яжіть рівняння 2 + 2 = 2 .
х − 4 х + 2х х − 2х
Переносимо дроби в ліву частину рівняння і розкладаємо кож-
ний знаменник на множники.
2 x−4 1
+ − = 0.
(x − 2)(x + 2) x(x + 2) x(x − 2)
Зводимо ліву частину до спільного знаменника:
2x + (x − 4)(x − 2) − (x + 2)
= 0.
x(x − 2)(x + 2)
ОДЗ: x ( x − 2)( x + 2) ≠ 0.
2x + x2 − 6x + 8 − x − 2 = 0 , x2 − 5x + 6 = 0 , x1 = 2 , x2 = 3 .
Корінь x = 2 не задовольняє ОДЗ рівняння, отже, рівняння має
один корінь: x = 3.
Розв’язування дробово-раціональних рівнянь також можна зве
сти до розв’язування системи, рівносильної заданому рівнянню.
f (x ) f ( x ) = 0,
=0 ⇔ 
g (x)  g ( x ) ≠ 0.
Один зі способів розв’язання дробових раціональних рівнянь
полягає в тому, що на початку розв’язування використовують за-
міну змінної.
х2 9 28  3 x 
Приклад. Розв’яжіть рівняння + =  − .
4 х2 5  x 2
ОДЗ: x ≠ 0.
3 х
Уведемо допоміжну змінну: − = у.
х 2
Піднесемо обидві частини заміни до квадрата і виразимо
2
х 9
+ через y:
4 х2
2
 3 x 9 3 х х2 х 9
 −  = у , 2 − 2 ⋅ ⋅ + = у2 , 2 + 2 = у2 + 3 .
2
x 2 х х 2 4 4 х
3 х х2 9
Підставимо замість виразів − і + їх значення через
х 2 4 х2
y, дістанемо:
28 3
y2 + 3 =
⋅ у, 5y2 − 28y + 15 = 0 , y1 = , y2 = 5.
5 5
3 х 3 5х2 + 6х − 30 = 0,
Тоді: 1) − = ⇔ 
х 2 5 х ≠ 0;
−3 ± 159
x1,2 =.
5
3 х х2 + 10х − 6 = 0,
2) − =5 ⇔ 
х 2 х ≠ 0;
x3,4 = −5 ± 31 .
−3 ± 159
Відповідь. ; −5 ± 31.
5
Під час розв’язування деяких рівнянь зручно виділити цілу
частину дробу, а потім розкласти вирази на множники.
Приклад. Розв’яжіть рівняння
х2 + 4х + 4 2х + 6 х2 + х + 1 2х + 9
− = − .
х+4 х+2 х +1 х+3
Розв’язання. Виділимо цілу частину кожного з дробів діленням
чисельника на знаменник:
х2 + 4х + 4 х(х + 4) + 4 4
= =х+ ;
х+4 х+4 х+4
2х + 6 2х + 4 + 2 2(х + 2) + 2 2
= = = 2+ ;
х+2 х+2 х+2 х+2
х2 + х + 1 1 2х + 9 2х + 6 + 3 2(х + 3) + 3 3
=х+ ; = = = 2+ .
х +1 х +1 х + 3 х+3 х+3 х+3
Підставимо ці вирази у задане рівняння, дістанемо:
4 2 1 3
х+ −2− =х+ −2− ;
х+4 х+2 х +1 х+3
4 2 1 3
− = + .
х + 4 х + 2 х +1 х + 3
Зведемо до спільного знаменника окремо ліву і праву частини:
4х + 8 − 2х − 8 х + 3 − 3х − 3
= ;
(х + 4)(х + 2) (х + 1)(х + 3)
2х −2х
= ;
х2 + 6х + 8 х2 + 4х + 3
х −х
= 2 ;
х + 6х + 8 х + 4х + 3
2
ОДЗ: x ≠ −4; –2; –1; –3.

( ) (
x x2 + 4x + 3 = −x x2 + 6x + 8 . )
(
Винесемо за дужки x: x x + 4x + 3 + x + 6x + 8 = 0 ;
2 2
)
x1 = 0 або 2x + 10x + 11 = 0 ,
2
−5 ± 3
D1 = 25 − 22 = 3; x2,3 = .
2
−5 ± 3
Відповідь. x1 = 0 ; x2,3 = .
2
Нерівності
Основні властивості числових нерівностей
1) Якщо a > b , b > c , то a > c ;
2) якщо a > b , c — будь-яке, то a + c > b + c ;
3) якщо a > b , c > 0, то ac > bc;
4) якщо a > b , c < 0, то ac < bc;
5) якщо a > b , c > d , то a + c b , c > d , a > 0, b > 0, c > 0, d > 0, то ac > bd .
1 1
7) якщо ab > 0 і a > b , то < .
a b
Нерівності з однією змінною
Нерівності виду ax > b , ax ≥ b , ax b
a>0 a=0 a=0 a<0

b>0 b<0
x>
b розв’язків ( −∞; +∞) x0 a=0 a=0 a<0
b>0 b<0
x≤
b ( −∞; +∞) розв’язків
x≥
b
a немає a
Приклад 1. Розв’яжіть нерівність x + 1 > 7 − 2x .

Розв’язання. Переносимо члени, змінюючи знак доданків на
протилежний:
x + 2x > 7 − 1, 3x > 6 , x > 2.
Відповідь. (2; + ∞ ) .
Приклад 2. Розв’яжіть нерівність 5x − 8 ≥ 9x − 20 .
Розв’язання. 5x − 8 ≥ 9x − 20 , −4x ≥ −12.
Поділимо обидві частини нерівності на від’ємне число. Знак
нерівності зміниться на протилежний: x ≤ 3.
Відповідь. ( −∞;3] .
Приклад 3. Розв’яжіть нерівність 0x > −5.
Розв’язання. Ліва частина нерівності при будь-яких x дорівнює
0, а 0 > −5. Отже, x ∈( −∞; + ∞ ).
Відповідь. ( −∞; +∞ ) .
Приклад 4. Розв’яжіть нерівність 3(3 − x ) − 2 ≥ 8 − 3x.
3(3 − x ) − 2 ≥ 8 − 3x, 9 − 3x − 2 ≥ 8 − 3x , −3x + 3x ≥ 8 − 7 , 0x ≥ 1 .
0x ≥ 1 — неправильна нерівність, тому задана нерівність не
має розв’язків.
Відповідь. Немає розв’язків.
Графічне розв’язування нерівностей з однією змінною

Приклад 1. Розв’яжіть графічно нерів- у
5
ність 2x − 5 > 0 .
−
2x
Відповідь. (2,5;+∞ ).
y=
Приклад 2. Розв’яжіть графічно систе-

0 5 х
0,5х + 3 ≥ 0,
му нерівностей  –5 2 5
2x − 1 ≤ 0. x>
2
1
у
−
2x
1
x=
y = x+3
2
–6
0 1 х
2 1
−6 < x <
2
Відповідь. [ −6;0,5] .
Нерівності з однією змінною другого степеня

Спосіб І (графічний). За допомогою властивостей функції
y = ax2 + bx + c , a ≠ 0
у у у
D=0 a>0
a>0 y>0
D<0 D<0
a>0 0
0 x1 х x1 x2 х
0 х y<0
ax2 + bx + c > 0 ax2 + bx + c > 0 ax2 + bx + c > 0

( −∞; +∞) ( −∞; x1 ) ∪ (x1; +∞) ( −∞; x1 ) ∪ (x2; +∞)
ax2 + bx + c < 0
ax2 + bx + c < 0 ax2 + bx + c < 0
Немає розв’язків Немає розв’язків (x1; x2 )
у D<0 у D=0 у
D>0
a<0 a<0 y>0 a<0
0 x1 х x2 х
0 х 0 x1
y<0
Немає розв’язків ax2 + bx + c ≥ 0 ax2 + bx + c ≥ 0

ax2 + bx + c > 0
x=−
b [x1; x2 ]
ax2 + bx + c < 0 2a
ax2 + bx + c ≤ 0
( −∞; +∞) ax2 + bx + c ≤ 0
( −∞; x1 ] ∪ [x2; +∞)
( −∞; +∞)
Спосіб ІІ (метод інтервалів). Використовується для розв’язуван

ня раціональних та дробово-раціональних нерівностей.
Алгоритм розв’язання нерівностей методом інтервалів
1. Знаходимо область визначення D ( f ) функції f ( x ).
2. знаходимо нулі функції ( f ( x ) = 0).
3. позначаємо нулі функції на області визначення функції і ви-
значаємо знак функції в кожному інтервалі, на які розбивають
область визначення функції.
4. враховуючи знак заданої нерівності, записуємо відповідь.
Приклад 1. Розв’яжіть нерівність 2x2 − 7x + 5 < 0 .
Розв’язання
1. D ( f ) = R .
2. Знаходимо нулі функції:
f ( x ) = 2x2 − 7x + 5 ; 2x2 − 7x + 5 = 0 , x1 = 2,5 , x2 = 1.
Розкладемо квадратний тричлен f ( x ) на лінійні множники:
f ( x ) = 2( x − 2,5)( x − 1) .
3. Позначимо нулі функції на області визначення функції й ви-
значимо знак функції f ( x ) у кожному інтервалі, на які розбито
область визначення функції.
+ – +
1 2,5 х
4. Враховуючи знак заданої нерівності f ( x ) < 0, запишемо відповідь.

Відповідь. (1;2,5) .
7−х
Приклад 2. Розв’яжіть нерівність < 0.
х+2
7−х
Розв’язання. Оскільки знак дробу збігається зі знаком до-
х+2
бутку (7 − x )( x + 2) , то подана нерівність рівносильна нерівності
(7 − x )(x + 2) < 0 .
Використавши метод інтервалів, знайдемо, що множиною
7−х
розв’язків цієї нерівності < 0 є об’єднання проміжків ( −∞; −2)
х+2
і (7;+∞ ) .
Відповідь. ( −∞; −2) ∪ (7; +∞ ) .

(х − 3)2 (х − 2)х
Приклад 3. Розв’яжіть нерівність > 0.
(х + 1)4 (х + 5)
(х − 3)2 (х − 2)х
Розв’язання. Розглянемо функцію f ( x ) = .
(х + 1)4 (х + 5)
1. D ( f ) = ( −∞; −5) ∪ ( −5; −1) ∪ ( −1; +∞ ) .
2. Нулі функції: x = 3, x = 2, x = 0.
3. Наносимо на координатну пряму точки x = −5, x = −1, x = 0,
x = 2, x = 3 і досліджуємо зміну знаків лівої частини нерівності.
– + + – + +
–5 –1 0 2 3 х
Відповідь. ( −5; −1) ∪ (2;3) ∪ (3; +∞ ).
Системи лінійних нерівностей з однією змінною

Розв’язком системи нерівностей з однією змінною називають
значення змінної, при якому кожна нерівність системи перетворю-
ється в правильну числову нерівність.
Приклад. Розв’яжіть нерівність 2x + 4 ≤ 3x + 2 .
Скористаємося означенням модуля й дістанемо сукупність
двох систем нерівностей:
 2х + 4 ≥ 0,  2х ≥ −4,  х ≥ −2,
  
 2х + 4 ≤ 3х + 2;  2х − 3х ≤ 2 − 4;  х ≥ 2; ⇒ x ≥ 2.
 2х + 4 < 0,  2х < −4,  х < −2,
  
  −(2х + 4) ≤ 3х + 2;   −2х − 3х ≤ 2 + 4;  х ≥ −1,2,
–2 2 х
–2 –1,2 х
Відповідь. [2;+∞ ) .
Системи лінійних рівнянь

Лінійне рівняння з двома змінними ax + by = c .
Розв’язки: пара чисел ( x; y ) .
Графік лінійного рівняння з двома змінними

ax + by = c 0⋅ x + by = c ax + 0 ⋅ y = c 0⋅x + 0⋅ y = 0
у у у у
0 х 0 х 0 х 0 х
Пряма Пряма, що Пряма, що Усі точки коор-

паралельна осі паралельна осі динатної пло-
абсцис ординат щини
Для розв’язування системи лінійних рівнянь

а1х + b1 у = с1 ,

а2 х + b2 у = с2
застосовують спосіб підстановки, спосіб додавання та графічний
спосіб.
a1 b1 a1 b1 c1 a1 b1 c1
≠ = ≠ = =
a2 b2 a2 b2 c2 a2 b2 c2
у у у
0 х 0 х 0 х
Один розв’язок Немає розв’язків Безліч розв’язків
Ірраціональні рівняння і нерівності

Основні методи розв’язання: піднесення до степеня, заміна
змінної.
Приклад 1. Розв’яжіть рівняння 2х − 3 = х − 2 .
Розв’язання. Піднесемо обидві частини рівняння до квадрата,
маємо: 2x − 3 = x − 2 , x = 1.
Перевірка показує, що корінь x = 1 сторонній (при x = 1 обидві

частини рівняння не мають змісту).
Відповідь. Коренів немає.
Зауваження. Якщо б спочатку знайшли ОДЗ рівняння, то відпо-
відь дістали без піднесення обох частин рівняння до квадрата.
Приклад 2. Розв’яжіть нерівність 5х − 1 − 3х − 2 − х − 1 = 0 .
Розв’язання. ОДЗ рівняння:
5х − 1 ≥ 0,

3х − 2 ≥ 0, x ≥ 1.
х − 1 ≥ 0;

( ) =( )
2 2
5х − 1 − 3х − 2 х − 1 , 7x − 2 = 2 5х − 1 ⋅ 3х − 2 ,
(7x − 2)2 = (2 )
2
5x − 1 ⋅ 3x − 2 ,
2
49x2 − 28x + 4 = 4 (5x − 1)(3x − 2) , 11x2 − 24x + 4 = 0, x1 =
, x2 = 2 .
11
Враховуючи ОДЗ рівняння ( x ≥ 1), маємо корінь рівняння:
x = 2.
Приклад 3. Розв’яжіть рівняння
х2 + х + 4 + х2 + х + 1 = 2х2 + 2х + 9 .
Розв’язання. Введемо нову змінну y = x2 + x , дістанемо рівняння
у + 4 + у + 1 = 2у + 9 ,
ОДЗ якого: [ −1; +∞ ) .
Розв’яжемо рівняння відносно y:
( ) =( )
2 2
у + 4 + у +1 2у + 9 , y1 = 0, y2 = −5 .
Враховуючи, що y ≥ −1, маємо: y = 0. Отже,
x2 + x = 0 , x1 = 0 , x2 = −1 .
Відповідь. 1; 0.
Приклад 4. Розв’яжіть рівняння х − 2 = x − 8 .
Розв’язання. Задане рівняння рівносильне системі:
х − 2 = (х − 8)2 ,
 x = 11.
х − 8 ≥ 0,
Приклад 5. Розв’яжіть нерівність х > −3.
Розв’язання. ОДЗ: x ≥ 0. Права частина від’ємна, тому розв’язки

нерівності [0;+∞ ) .
Відповідь. [0;+∞ ) .
Розв’язування ірраціональних нерівностей виду
f ( x) < g ( x) , f ( x) > g ( x)
Нерівність f ( x ) < g ( x ) рівносильна системі нерівностей:

 g ( x ) > 0,

f ( x ) ≥ 0,

f ( x ) < g ( x ).
2
Нерівність f ( x ) > g ( x ) рівносильна сукупності систем нерів-

ностей:
  g ( x ) ≥ 0,

 f ( x ) > g ( x );
2

  g ( x ) < 0,

 f ( x ) ≥ 0.
Приклад 1. Розв’яжіть нерівність х − 1 < 3 − x .
Розв’язання. ОДЗ: x − 1 ≥ 0, x ≥ 1. Нерівність матиме розв’язки
за умови, що 3 − x ≥ 0, тоді обидві частини нерівності невід’ємні.
Піднесемо обидві частини нерівності до квадрата, дістанемо:
х − 1 ≥ 0, х ≥ 1,
 
3 − x ≥ 0, х ≤ 3 1 ≤ x < 2.
(х − 1) < (3 − х)2 ; (x − 2)(x − 5) > 0;
 
Відповідь. [1;2).
Приклад 2. Розв’яжіть нерівність х − 1 > 3 − x .
Розв’язання. Нерівність рівносильна сукупності систем нерівностей:
 3 − x ≥ 0,  x ≤ 3,
  2
 x − 1 > (3 − x ) ;
2
 x − 7x + 10 < 0; 2 < x ≤ 3,
x > 2.
  x > 3, x > 3;
 3 − x < 0,  
 x − 1 ≥ 0;  x ≥ 1;

Відповідь. (2;+∞ ) .
Показникові, логарифмичні рівняння і нерівності

Показникові Логарифмічні
найпростіші рівняння ( a > 0, a ≠ 1)
a =b
x
log a x = b
При b > 0 x = log a b ; x = ab
при b < 0 коренів немає
найпростіші нерівності ( a > 0, a ≠ 1)
ax > b log a x > b

при a > 1 x > log a b ; при a > 1 x > ab ;
при 0 < a < 1 x < log a b . при 0 < a < 1 0 < x < ab .
ax 1 x < log a b ; при a > 1 0 < x < ab ;
при 0 < a < 1 x > log a b при 0 < a < 1 x > ab
Основні методи розв’язання показникових рівнянь:

99 зведення до найпростішого за допомогою рівностей:
x
 a ax
( ) = a xy , a x : a y = a x − y ; ( ab ) = a x bx ,   = x ;
y x
ax + y = ax ay ; ax
 b b
99 за означенням;
99 логарифмування;
99 потенціювання;
99 використання властивостей функцій;
99 заміна (зведення до алгебраїчного рівняння);
99 нестандартні.
1
Приклад 1. Розв’яжіть рівняння 3х = .
27
x 3
1 − х 3
Розв’язання. 3х = , 3 2 = 3 2 , = − , x = −3.
27 2 2
Відповідь. –3.
Приклад 2. Розв’яжіть рівняння 27x + 12x = 2 ⋅ 8x .
Розв’язання. Поділивши обидві частини рівняння на 8x > 0, маємо:
3x x
 3  3
  +   = 2;
2  2
позначимо:
x
 3
  = y. y + y − 2 = 0 , y = 1.
3
2
Тоді
x x 0
 3  3  3
  = 1;   =   , x = 0.
2 2 2
Приклад 3. Розв’яжіть рівняння 62x + 4 = 33x 2x + 8 .
Розвязання. Застосувавши властивість членів пропорції, маємо:
4 −x
32х + 4 2х + 8  2
= 2х + 4 , 34 − x = 24 − x ,   = 1, 4 − x = 0 , x = 4.
33х
2  3
х2 − 2 + х х2 − 2
Приклад 4. Розв’яжіть рівняння 4 − 5 ⋅ 2х −1+ = 6.
х2 − 2 + х
Розв’язання. Позначимо 2 = у, маємо:
5 3
у2 − у − 6 = 0, y1 = 4, y1 = − .
2 2
х2 − 2 + х х2 − 2 + х 3
Тоді 2 = 4 або 2 =− .
2
3 х2 − 2 + х х2 − 2 + х
Рівняння 2 =−
не має коренів, оскільки 2 > 0.
2
Розв’яжемо рівняння
х2 − 2 + х
2 = 4. x2 − 2 + x = 2 , x2 − 2 = 2 − x .
Рівняння x2 − 2 = 2 − x рівносильне системі
2 − x ≥ 0, x ≤ 2,
 2  x = 1,5 .
x − 2 = 4 − 4x + x ; x = 1,5;
2
Відповідь. 1,5.
Приклад 5. Розв’яжіть рівняння 76− x = x + 2 .
Розв’язання. Підбором знаходимо корінь x = 5. Інших коренів
рівняння не має, оскільки функція f ( x ) = 76 − x спадає, а g ( x ) = x + 2
зростає, отже, графіки цих функцій перетинаються не більше ніж
один раз.
Приклад 6. Розв’яжіть рівняння 2 − x + 3 log5 2 = log5 3x − 52 − x . ( )
 3х − 52 − х 
Розв’язання. 2 − x = log5   .
 8
Застосувавши означення логарифма, маємо:
3x − 52 − x
52 − x = , 9 ⋅ 52 −x = 3x , 3х −2 = 52 − х , 15х−2 = 1, x − 2 = 0, x = 2.
8
ОДЗ поданого рівняння 3х − 52 − х > 0 . Корінь x = 2 задовольняє
цю умову.
( )
Приклад 7. Розв’яжіть рівняння lg 52 + x3 = 3 lg ( x + 2) .
52 + x3 = ( x + 2)3 ,
Розв’язання. Рівняння рівносильно системі 
x + 2 > 0;
x2 + 2x − 24 = 0,
 x = 4.
x > −2;
Приклад 8. Розв’яжіть рівняння 3
xlg x −1 = 100.
ОДЗ: x > 0.
Прологарифмувавши обидві частини рівняння, маємо:
1
(lg x − 1)lg x = 2 , lg2 x − lg x − 6 = 0 , lg x = −2, lg x = 3,
3
x = 0,01 , x = 1000.
Відповідь. 0,01;1000.
2 2 1
Приклад 9. Розв’яжіть нерівність x2 − log2 x − log2 x > .
x
ОДЗ: x > 0.
1) Якщо 0 < x < 1, тоді
2 − log22 x − log2 x2 < − 1, log22 x + 2 log2 x − 3 > 0 , (log2 x + 3)(log2 x −1) > 0 ,
log2 x < −3 і log2 x > 1 ,
1
звідки x < і x > 2.
8
1
Враховуючи, що 0 < x < 1, маємо: 0 < x < .
8
2) Якщо x > 1, тоді
2 − log22 x − log2 x2 > −1, log22 x + 2 log2 x − 3 < 0 , −3 < log2 x < 1 ,
1
звідки < x < 2.
8
Враховуючи, що x > 1, маємо: 1 < x < 2 .

3) Якщо x = 1, то нерівність набуває вигляду 1 > 1. Отже, x ≠ 1.
 1
Відповідь.  0;  ∪ (1;2).
 8
Тригонометричні рівняння та нерівності
Найпростіші рівняння
є
Приклади розв’язування найпростіших тригонометричних

нерівностей
За допомогою одиничного кола За допомогою графіка

Основні методи розв’язання:

99 застосування формул тригонометрії;
99 розкладання на множники;
99 зведення до однорідного рівняння;
99 введення допоміжного кута;
99 нестандартні методи (оцінювання лівої й правої частин рівнян-
ня, введення нової змінної та інші).
Метод допоміжного кута
Рівняння виду a cos x + b sin x = c можна замінити тригономе-
c
тричним рівнянням sin ( x + ϕ ) = , де ϕ знаходимо із системи
a + b2
2
b a
sinϕ = , cosϕ = .
a +b
2 2
a + b2
2
Приклад 1. Розв’яжіть рівняння 3 sin x + 4 cos x = 5 .

4 3
Розв’язання. 32 + 42 = 5, тому sin ( x + ϕ ) = 1, де sinϕ = , cosϕ = .
5 5
4
Враховуючи, що sinϕ > 0, cosϕ > 0, ϕ = arcsin . Корені поданого
5
рівняння мають вигляд:
π 4 π
x+ϕ= + 2πn , x = − arcsin + + 2πn , n ∈� .
2 5 2
4 π
Відповідь. − arcsin + + 2πn, n ∈� .
5 2
Приклад 2. Розв’яжіть рівняння 3 sin2 x − 5 sin x cos x + 8 cos2 x = 2.
( )
Розв’язання. 3 sin2 x − 5 sin x cos x + 8 cos2 x = 2 sin2 x + cos2 x — од-
норідне рівняння.
sin2 x − 5 sin x cos x + 6 cos2 x = 0.
Поділимо обидві частини рівняння на cos2 x ≠ 0 .
tg2 x − 5 tg x + 6 = 0 , tg x = 2 або tg x = 3, x = arctg2 + πn i
x = arctg3 + πn , n ∈� .
Відповідь. arctg2 + πn , arctg3 + πn , n ∈� .
29
Приклад 3. Розв’яжіть рівняння sin10 x + cos10 x = cos4 2x .
16
Розв’язання. Застосуємо метод пониження степеня:
5 5
 1 − cos 2x   1 + cos 2x  29
  +   = cos4 2x,
2 2 16
Позначимо cos2x = t , маємо:

5 5
 1 − t  1+ t 29 4 1
  +   = t , 24t4 − 10t2 − 1 = 0 , t2 = .
2 2 16 2
1 π π n
Тому cos2 2x = , 1 + cos 4x = 1 , cos4x = 0 , x = + , n ∈� .
2 8 4
π πn
Відповідь. + , n ∈� .
8 4
Приклад 4. Розв’яжіть рівняння
2 sin x cos 2x − 1 + 2 cos 2x − sin x = 0 .
Розв’язання. 2 cos 2x ( sin x + 1) − ( sin x + 1) = 0 ,
(sin x + 1)(2 cos2x − 1) = 0,
sinx + 1 = 0 або 2 cos 2x − 1 = 0 ,
π π
x=− + 2πn або x = ± + πk , k ∈� , n ∈� .
2 6
Рівняння, що містять обернені тригонометричні функції
π
Приклад. Розв’яжіть рівняння arcsin 6x + arcsin 6 3x = − .
2
π
Розв’язання. arcsin 6x = − arcsin 6 3x − .
2
Обчислимо для обох частин рівняння значення синуса:
 π
sin ( arcsin 6x ) = sin  − arcsin 6 3x −  ,
 2
 π
sin ( arcsin 6x ) = − sin  arcsin 6 3x +  ,
 2
( ) (
6x = − cos arcsin 6 3x , 6x = − 1 − sin2 arcsin 6 3x , )
( )
6x = − 1 − (6 3x ) , (6x ) = − 1 − 108x2 , 144x2 = 1, x = ±
1
2 2
2
.
12
Перевірка
1  1  3 π π π
x=− , arcsin  −  + arcsin  −  =− − =− ,
12  2  2  6 3 2
1
x= — сторонній корінь.
12
1
Відповідь. − .
12
Розділ 3. Елементи комбінаторики. Початки
теорії ймовірностей...
Розділ 3. Елементи комбінаторики. Початки

теорії ймовірностей та елементи статистики
Комбінаторика
Розв’язування комбінаторних задач — це вміння здійснювати
перебір усіх можливих варіантів чи хоча б підрахування їхнього
числа, а також уміння визначати вид сполуки, утворюваної сукуп-
ністю подій, про які йде мова в задачі.
1. Задачі, у яких доводиться підраховувати число способів, за до-
помогою яких n різних предметів можна розмістити на n міс-
цях, розв’язують за допомогою формули перестановки.
n різних предметів можна розташувати в ряд
n ⋅ (n − 1) ⋅ (n − 2) ⋅ ... ⋅ 3 ⋅ 3 ⋅ 1
різними способами: число перестановки з n елементів дорівнює
n!: Pn = n !
Приклад. Скількома способами можна розставити на п’ятимісній
полиці п’ять різних книг?
Розв’язання. На перше місце можна поставити кожну з п’яти
книг, на друге місце — кожну з чотирьох, на третє — кожну із
трьох, на другу — кожну з двох, на останнє місце — одну. Отже, іс-
нує 5 ⋅ 4 ⋅ 3 ⋅ 2 ⋅ 1 = 120 способів розташування п’яти книг на
п’ятимісній полиці.
Відповідь. 120 способів.
Добуток 5 ⋅ 4 ⋅ 3 ⋅ 2 ⋅ 1 позначають 5! (читають: «п’ять факторіал»).
2. Задачі, у яких визначається залежність результату від поряд-
ку розміщення елементів, розв’язуються за допомогою форму-
ли розміщення.
Число способів вибору Pn ділиться на число перестановок з m
елементів, де m — число елементів, що відбирають:
n!
Amn = .
(n − m ) !
Число можливих розміщень із n елементів по m дорівнює до-
бутку m послідовно спадних на одиницю натуральних чисел,
з яких більшим є n.
62
Розділ 3. Елементи комбінаторики. Початки теорії ймовірностей... 63
Anm = n (n − 1)(n − 2)(n − 3)...(n − (m − 1)) .

( An2 = n (n − 1), An4 = n (n − 1)(n − 2)(n − 3) ).
Приклад 1. У класі із 32 учнів для проведення зборів обирають го-
лову, заступника і секретаря. Скількома способами можна це зро-
бити?
32 ! 32 ! 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ 28 ⋅ 29 ⋅ 30 ⋅ 31 ⋅ 32
3
A32 = = = = 30 ⋅ 31 ⋅ 32 = 29 760 .
(32 − 3)! 29 ! 1 ⋅ 2 ⋅ ... ⋅ 28 ⋅ 29
Відповідь. 29 760.
Приклад 2. Скільки можна утворити різних чотиризначних чи-
сел, використовуючи дев’ять значущих цифр і цифру 0, не повто-
рюючи жодної?
Розв’язання. Усіх елементів 10, із них необхідно скласти можли-
ві розміщення по 4:
4
A10 = 10 ⋅ 9 ⋅ 8 ⋅ 7 = 5 040 .
З цього числа треба виключити ті розміщення, що починають-
ся з цифри 0, їх маємо:
A93 = 9 ⋅ 8 ⋅ 7 = 504 .
Тоді всього таких чисел можна утворити: 5040 — 504 = 4 536.
Відповідь. 4 536.
3. Задачі, у яких не враховується порядок розміщення елементів,
розв’язують за допомогою формули комбінацій.
Неупорядкованою вибіркою, яка утворена будь-якими m еле-
ментами з поданих n елементів, називають комбінацією з n еле-
An n!
ментів по m елементів: Cnm = m = .
Pm (n − m ) ! m !
Приклад. Скількома різними способами можна обрати комісію
серед 10 осіб, щоб до її складу входило три члени?
Розв’язання. Якби враховувався порядок обирання членів комі-
10 !
сії, ми могли б отримати A10 3
= = 720 комісій. Але склад ко-
(10 − 3)!
місії не змінюється, якщо обираються люди в різному порядку.
Звичайно, у числі 720 комісій кожна комісія буде повторюватися
стільки разів, скільки можна скласти перестановок із трьох осіб
A3
P3 = 3 ! Отже, число різних комісій дорівнює: C10
3
= 10 = 120 .
P3
Відповідь. 120 способів.
Визначення виду сполуки
Основні правила комбінаторики

1. Правило суми
Якщо об’єкт A може бути вибраний n способами, а об’єкт B
може бути вибраний іншими m способами, то вибір одного елемен-
та — або A, або B — може бути здійснений n + m способами.
2. Правило добутку
Якщо об’єкт A може бути вибраний n способами і після кож-
ного такого вибору об’єкт B може бути вибраний m способами, то
вибір пари об’єктів A і B у визначеному порядку може бути здій-
снений n ⋅ m способами.
Приклад 1. В одній вазі лежать п’ять яблук, а в другій — вісім
мандаринів. Скількома способами можна вибрати яблуко або ман-
дарин?
Розв’язання. Одне яблуко можна вибрати п’ятьма способами,
а один мандарин — вісьма способами. Тоді яблуко або мандарин
можна вибрати 5 + 8 = 13 способами.
Відповідь. 13 способами.
Приклад 2. У магазині є три види ручок і два види олівців. Скіль-
ки різних комплектів, які складаються з ручки й олівця, можна
придбати в цьому магазині?
Розв’язання. 3 ⋅ 2 = 6 різних комплектів.
Біном Ньютона
(a + b)n = Cn0 ⋅ an + Cn1 ⋅ an −1b + ... + Cnm ⋅ an −m bm + Cnn bn =

= an + Cn1 an −1b + ... + Cnm an − m bm + ... + bn .
Під час обчислення біноміальних коефіцієнтів застосовують
трикутник Паскаля:
1
n =1 1 2 1
n=2 1 3 3 1
n=3
1 4 6 4 1
n=4
1 5 10 10 5 1
n=5
1 6 15 20 15 6 1
n=6
n=7 1 7 21 35 35 21 7 1
n=8 1 8 28 56 70 56 28 8 1
Таблицю складено таким чином: по краю стоять одиниці, усе-
редині — числа, які дістаємо додаванням двох відповідних чисел
попереднього рядка.
(a + b)0 = 1;
(a + b)1 = 1a + 1b ;
(a + b)2 = 1a2 + 2ab + 1b2 ;
(a + b)3 = 1a3 + 3a2b + 3ab2 + 1b3;
(a + b)4 = 1a4 + 4a3b + 6a2b2 + 4ab3 + 1b4;
…
(a + b) = 1a
8 8
+ 8a b + 28a b + 56a b + 70a4 b4 + 56a3b5 + 28a2b6 + 8ab7 + b8.
7 6 2 5 3
Показник степеня з основою a послідовно зменшується на оди-

ницю, а у степеня з основою b зростає на одиницю.
Тобто
(a + b)3 = a3b0 + 3a2b1 + 3a1b2 + a0b3 .
Приклад. Запишіть розкладання степеня (1 − x ) .
8
(1 − x )8 = 1 − 8x + 28x2 − 56x3 + 70x4 − 56x5 + 28x6 − 8x7 + x8 .

Початки теорії ймовірності

Приклад 1. У коробці лежать 18 зелених і 12 блакитних кульок.

Яка ймовірність того, що обрана навмання кулька виявиться бла-
китною?
Розв’язання. Кількість можливих випробувань, що сприяють
появі блакитної кульки, дорівнює: m = 12, кількість усіх можли-
вих випробувань дорівнює: n = 18 + 12 = 30. Тоді ймовірність на-
вмання обрати саме блакитну кульку дорівнює:
m 12 2
P( A ) = = = .
n 30 5
2
Відповідь. .
5
Приклад 2. У лотереї розігрувалося 16 грошових призів і 20 речо-
вих. Усього було випущено 1 800 лотерейних білетів. Яка ймовір-
ність того, що, придбавши один білет, учасник не виграє жодного
призу?
Розв’язання. Кількість випробувань, що сприяють витягнути
виграшний білет, дорівнює: 16 + 20 = 36. Тоді до події не виграти
жодного призу приводить кількість усіх можливих результатів ви-
пробувань, що дорівнює: m = 1 800 − 36 = 1 764.
Кількість усіх можливих результатів випробувань дорівнює:
n = 1 800. Отже, імовірність того, що, придбавши один білет, учас-
ник не виграє жодного призу, дорівнює:
m 1764 49
P( A ) = = = .
n 1800 50
49
50
Приклад 3. Яка ймовірність того, що навмання вибране двоцифро-

ве число ділиться націло на 16?
Розв’язання. Кількість двоцифрових чисел, які складають кіль-
кість усіх можливих результатів випробувань, дорівнює: n = 90.
Двоцифрові числа, що діляться націло на 16: 16, 32, 48, 64, 80,
96. Їх усього 6. Отже, кількість випробувань, які сприяють вибору
навмання двоцифрових числа, що ділиться націло на 16, дорівнює:
m = 6. Імовірність того, що навмання вибране двоцифрове число ді-
n 6 1
литься націло на 16, дорівнює: P ( A ) = = = .
m 90 15
1
15
Приклад 4. У коробці лежать дві сині кульки і кілька червоних.
Скільки червоних кульок у коробці, якщо ймовірність того, що ви-
1
брана навмання кулька виявиться синьою, дорівнює ?
3
Розв’язання. Нехай у коробці x червоних кульок, тоді всього
кульок у коробці, які визначають кількість усіх можливих резуль-
татів випробувань, дорівнює: n = x + 2. Кількість можливих випро-
бувань, що сприяють витягнути синю кульку, дорівнює: m = 2.
Тоді ймовірність того, що вибрана навмання кулька виявиться си-
ньою, дорівнює:
m 2
P( A ) = = .
n ( x + 2)
1 2 1
За умовою P ( A ) = . Отже, маємо рівняння: = , x + 2 = 6,
3 ( x + 2) 3
x = 4.
Елементи статистики
Приклад 1. Нехай дано вибірку: 1, 3, 2, 4, 5, 2, 3, 4, 1, 6, 4.

Знайдіть центральні тенденції вибірки.
Розв’язання. Упорядкуємо вибірку: 1, 1, 2, 2, 3, 3, 4, 4, 4, 5, 6.
Мода вибірки дорівнює 4, оскільки 4 зустрічається найчастіше.
Середнє значення вибірки:
1 + 1 + 2 + 2 + 3 + 3 + 4 + 4 + 4 + 5 + 6 35
= .
11 11
Медіана вибірки дорівнює 3, оскільки число 3 «поділяє» впо-
рядковану вибірку навпіл.
Приклад 2. Провели опитування 60 осіб про розмір їхнього взуття
і склали частотну таблицю:
Розмір 25 25,5 26 26,5 27 27,5 28 28,5 29 29,5 30 30,5
взуття
Кіль 1 2 4 6 8 10 9 7 6 4 2 1
кість
осіб
1) Частота розміру взуття 28 дорівнює 9, а розміру 30 дорівнює 2.

2) Відносна частота розміру взуття 28 дорівнює:
9 : 60 = 0,15 = 15 %,
а розміру 30 — 2 : 60 ≈ 0,03 = 3 %.
3) Середнє значення вибірки:
1⋅25 + 2⋅25,5 + 4⋅26 + 6⋅26,5 + 8⋅27 + 10⋅27,5 + 9⋅28 + 7 ⋅28,5 + ... + 1⋅30,5
5
≈
1 + 2 + 4 + 6 + 8 + 10 + 9 + 7 + 6 + 4 + 2 + 1
≈ 27,7.
4) Мода — 27,5.
5) Медіана — 27,5.
Геометрія
Розділ 4. Планіметрія
Кути
Суміжні Вертикальні
2 1 2
1
∠1 + ∠2 = 180° ∠1 = ∠2
Вписаний кут
1
1
2
О
О
2
1 1 Вписані кути рівні

∠1 = ∠2 ∠1 = 180° − ∠2
2 2
Властивості кутів
внутрішніх зовнішніх
2 1
1 3
2 3
∠1 + ∠2 + ∠3 = 180° ∠3 = ∠1 + ∠2
при паралельних прямих
a c
a
1 4
2 b b
3
c
∠1 = ∠2 ∠3 + ∠4 = 180°
(внутрішні різносторонні) (внутрішні односторонні)
72
Розділ 4. Планіметрія 73
Трикутники
6
74 Геометрія
Центр кола
:
Рівнобедрений трикутник
B Ознака. Якщо два кути трикут-
ника рівні, то трикутник рівнобе-
дрений.
1. Кути при основі рівні.
2. Медіана, що проведена до осно-
A C ви, є бісектрисою і висотою.
AB = BC
Рівносторонній трикутник
B AB = BC = AC
Медіана, висота, бісектриса,
що проведені з однієї вершини,
збігаються.
∠A = ∠B = ∠C = 60°
A C
Прямокутний трикутник
Ознаки рівності
a a b b
sinα = tg α = cosα = ctg α =
c b c a
a c
a
b
Катет дорівнює добутку гіпотенузи на синус кута, протилежно-

го цьому катету, або добутку іншого катета і тангенса кута, проти-
лежного першому катету.
Катет дорівнює добутку гіпотенузи і косинусу кута, прилеглого
до цього катета, або добутку іншого катета і котангенса кута, при-
леглого до першого катета.
Гіпотенуза дорівнює відношенню катета і синуса кута, про-
тилежного цьому катету, або відношенню катета і косинуса кута,
прилеглого до цього катета.
Метричні співвідношення у прямокутному трикутнику
C
a
A D B
∆ADC � ∆CDB
AB2 = AC2 + BC2 — теорема Піфагора
BC = AB2 − AC2 , AC = AB2 − BC2 ,

CD2 = AD ⋅ DB , AC2 = AB ⋅ AD ; BC2 = AB ⋅ DB .
Корисні факти
C B
1
a= c 45° mc
2
a a 2
c R O
a
30° 45°
A
a
Гіпотенуза — діаметр
описаного кола,
AB = c = 2R = 2mc ,
де mc — медіана, що
проведена до гіпотенузи.
Формула для Формула для

Формула для обчи обчислення обчислення
Вид трикутника
слення площі радіуса впи радіуса опи
саного кола саного кола
Рівносторонній a a
a2 3 r= R=
S=
4 2 3 3
a
Прямокутний 1 a+b−c c
S = ab r= R=
c 2 2 2
a h 1
S = ch
2
b
Рівнобедрений 1 2S abc
S = bh r= R=
2 a+b+c 4S
β 1 a
S = ab sin α R= =
a 2 2 sin α
h
b
=
α 2 sin β
b
Довільний 1 2S abc
S = ch r= R=
2 a+b+c 4S
a b 1
h a
α S = bc sin α R=
2 2sin α
c
S=
= p( p − a )( p − b)( p − c)
Чотирикутники
Формула Деякі
Види Властивості
для обчислен особливості
чотирикутників чотирикутника
ня площі чотирикутника
Квадрат Сторони, кути, S = a2 d=a 2
діагоналі рівні.
d Усі кути дорів- d2
Можна описати
a S=
нюють 90°. 2 коло і вписати
коло.
Формула Деякі
Види Властивості
для обчислен особливості
чотирикутників чотирикутника
ня площі чотирикутника
Діагоналі пер- a 2 a
пендикулярні R= , r=
2 2
і точкою пере-
тину діляться
навпіл
Прямокутник Протилежні S = ab Можна описати
b сторони рівні, коло, вписати
діагоналі рівні, d sin ϕ
2
d S= , коло не можна.
a ϕ кути дорівню- 2 Центр описано-
ють 90°. де ϕ — кут го кола — точка
Діагоналі точ- між діагоналя- перетину діа-
кою перетину ми гоналей.
діляться навпіл d
R=
2
Довільний Протилежні S = aha , Вписати коло
паралелограм сторони і проти- й описати коло
лежні кути рівні S = bhb , не можна
d1 d2
a S = ab sin α ,
ha
ϕ де α — кут
α hb між сторона-
b ми,
1
S = d1d2 sin ϕ ,
2
де ϕ — кут
між діагоналя-
ми
Ромб Усі сторони S = ah , Можна вписати
рівні. Діагоналі коло, описати
d1 1
перпендикуляр- S = d1d2 коло не можна.
a h ні і точкою пере- 2 Центр вписано-
d2
тину діляться го кола — точка
навпіл перетину діа-
гоналей.
h
r= ,
2
де h — висота
ромба
Трапеція
B C Рівнобічна Прямокутна
B C B C
A D
A D A D
BC � AD , AB � CD
AB = CD BA ⊥ AD
2 3 B C B C
M K
4 O P
1
ABCD — трапеція, A D A D
∠1 + ∠2 = 180° = ∠3 + ∠4 MK � AD � BC AD − BC
OP =
AD + BC 2
MK =
2
Ознаки
B C B C B C
A D A D A D
AD � BC і ∠A = ∠D, AD �BC і ∠ A + ∠C = 180°, AD � BC і AC = BD ,
ABCD — трапеція ABCD — трапеція ABCD — трапеція
рівнобічна рівнобічна
рівнобічна
Коло
Довжина кола: c = 2πR = πD .
πRα
Довжина дуги кола: l = , α — градусна міра дуги.
180°
Рівняння кола: ( x − a ) + ( y − b ) = R 2 , центр A ( a;b ) , радіус до-
2 2
рівнює R .
Властивості дотичних, хорд, січних

B a D A
B
1 O B
O A
O 2
C
C
OB ⊥ a AB = AC ∠1 = ∠2 AD2 = AC ⋅ AB
B D E B A
B
D K
A
C C
A C
1 1 1
∠ABC = (∪ AC − ∪ DK ) ∠ABC = (∪ AC − ∪ DE) ∠ABC = ∪ BC
2 2 2
B
A
A
B
C
C
D D
Якщо AB = CD , то ∪ AB = ∪CD Якщо AB > CD , то ∪ AB > ∪CD

D C E
A B
A B
C D
Якщо AB � CD , то ∪ AC = ∪ BD Якщо DE — дотична, AB — хор-

да і DE � AB , то
∪ АС = ∪СВ
A M
C
M B
C D
K
O
B A N
Якщо AB — діаметр, CD — хорда Якщо CD , AB i MN — хорди

і AB ⊥ CD , то і K — точка їх перетину, то
CM = MD , CK ⋅ KD = AK ⋅ KB = MK ⋅ KN
∪СА = ∪ АD i ∪СВ = ∪ DВ
E
D
A B
K C
N
Якщо AE , AC , AN — січні,
а AD , AB , AK відповідно їх
зовнішні частини, то
AE ⋅ AD = AC ⋅ AB = AN ⋅ AK
Чотирикутники
Вписані Описані Площа
∠ A + ∠C = AB + CD = AD + BC, AC ⋅ BD
S= ⋅ sin α
= ∠ B + ∠ D = 180° S = p⋅r 2
(р — півпериметр)
Круговий
Трапеція Круг Круговий сегмент
сектор
b
R R R
M R R
h
N α α
R R
a
a+b S = πR 2 πR 2α πR 2α
S= ⋅ h = MN ⋅ h S= S= ± S�
2 360° 360°
Многокутник
Сума внутрішніх кутів n -кутника дорівнює 180° (n − 2).
Сума зовнішніх кутів, узятих по одному при кожній вершині,
дорівнює 360°.
Правильні многокутники
a3 a3
a3 = R 3 , R = , a3 = 2r 3 , r = .
3 2 3
a4 2 a
a4 = R 2 , R = , a4 = 2r , r = 4 .
2 2
2r 3 a 3
a6 = R , R = a6 , a6 = , r= 6 .
3 2
Декартові координати на площині
Координати середини відрізка AB обчислюють за формулами:
x1 + x2 y + y2
x= , y= 1 ,
2 2
де A ( x1 ; y1 ) , B ( x2 ; y2 ) .
Відстань між двома точками A ( x1 ; y1 ) і B ( x2 ; y2 ) обчислюють за
формулою:
AB = (x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 .
Вектори
B (x2 ; y2 ) a — напрямлений відрізок, 0 —
a нульовий вектор — точка.
A (x1; y1 )
Координати вектора з початком ( x1 ; y1 ) і кінцем ( x2 ; y2 ) визна-

чають так:
a ( x2 − x1 ; y2 − y1 ).
( )
Модуль вектора a ax ; ay обчислюють за формулою:
a = ax2 + ay2 .
Рівні вектори мають рівні модулі й однаково напрямлені.
Рівні вектори мають рівні відповідні координати.
Дії над векторами
Множення век Скалярний до
Додавання Віднімання
тора на число буток векторів
c = a + b, c = a − b, b = λa , S = a⋅b =
(
c ax + bx ; ay + by ) (
c ax − bx ; ay − by ) (
b λax , λay ) = ax ⋅ bx + ay ⋅ by ,
2 2
a⋅a = a = a
Додавання векторів
Правило трикутника Правило паралелограма
a b a
c= a+b
c= a+b
b
Віднімання векторів Множення вектора на число
a
a c = a−b 2a
2
− a
3
1
b a
2
c = a − b, c + b = a
Скалярне множення векторів

a ⋅ b = a ⋅ b ⋅ cosϕ
a
a
a
ϕ ϕ
ϕ
b b
b
0° ≤ ϕ ≤ 90° a ⋅ b > 0 ϕ = 90° a ⋅ b = 0 90° < ϕ ≤ 180° a ⋅ b < 0
Косинус кута між векторами обчислюють за формулою:

a⋅b ax bx + ay by
cosϕ = = .
a⋅b a + ay2 ⋅ bx2 + by2
2
x
Колінеарні вектори
λa a
c b
a µb Відповідні координати колі-

b неарних векторів пропорційні.
λ > 0, µ > 0 ax ay
=
c = λ a + µb bx by
Методи розв’язання геометричних задач

1. Застосування означень, властивостей, ознак геометричних фі-
гур, теорем, формул.
2. Уведення допоміжного невідомого, для якого, за умовою задачі
необхідно скласти та розв’язати рівняння. Як допоміжне неві-
доме можна вибрати лінійний розмір або кут.
3. Застосування подібності геометричних фігур.
4. Метод допоміжного кола.
5. Метод площ.
Приклад 1. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо AC = 3,
BC = 4, а медіани AK і BL взаємно перпендикулярні.
1
Розв’язання. Нехай ∠BCA = x , тоді SABC = BC ⋅ AC ⋅ sin x .
2
L
O
B K C
За теоремою косинусів для трикутника ABC маємо:

AB2 = BC2 + AC2 − 2BC ⋅ AC ⋅ cos x , AB2 = 25 − 24 cos x .
Для трикутника BCL :
73
BL2 = BC2 + CL2 − 2 ⋅ BC ⋅ CL ⋅ cos x , BL2 = − 12 cos x .
4
Для трикутника KCA: AK 2 = 13 − 12 cos x .
За властивістю медіан трикутника:
2 73 16 2 52 16
OB = BL = − cos x ; OA = KA = − cos x .
3 9 3 3 9 3
∆BOA ( ∠BOA = 90°) — за умовою задачі, тому BA 2 = BO2 + OA 2 .
73 16 52 16
25 − 24 cos x = − cos x + − cos x;
9 3 9 3
5
cosx = .
6
Звідси
1 1 1 25
S� ABC = BC ⋅ AC ⋅ sin x = BC ⋅ AC ⋅ 1 − cos2 x = ⋅ 4 ⋅ 3 ⋅ 1 − = 11 .
2 2 2 36
Відповідь. 11 .
Приклад 2. У трапеції з основами a і b через точку перетину діа-
гоналей проведено пряму, що паралельна основі. Знайдіть довжи-
ну відрізка цієї прямої, яка міститься між бічними сторонами тра-
пеції.
Розв’язання. Нехай у трапеції
ABCD : BC = a , AD = b , AC і BD — B C
діагоналі, O — точка їх перетину, K M L
BN — висота трапеції, M — точка O
перетину BN і KL. За умовою зада-
чі KL � BC , тому
A N D
∆ABD � ∆KBO і ∆ABC � ∆AKO .
У подібних трикутниках висоти пропорційні сторонам, до яких

вони проведені.
KO BM KO MN
Тоді = , = . Додамо ці рівності:
AD BN BC BN
KO KO BM MN  1 1  BM + MN
+ = + ; OK  + = ;
AD BC BN BN  AD BC  BN
 1 1 1 ab
OK ⋅  +  = 1; OK = = .
 b a a+b a+b
ab
Аналогічно: ∆DOL � ∆DBC , ∆OCL � ∆ACD .
ab 2ab
Знаходимо: OL = . Тому KL = KO + OL = .
a+b a+b
2ab
a+b
Приклад 3. У прямокутному трикутнику ABC катети AC і BC
рівні. Знайдіть відношення площ вписаного та описаного кола.
Розв’язання. Позначимо катет AC трикутника ABC через a . За
умовою задачі:
BC = AC = a , ∠A = ∠B = 45° .
Тоді AB = a2 + a2 = a 2 — гіпотенуза.
Радіус кола, описаного навколо прямокутного трикутника, до-
рівнює половині гіпотенузи:
a 2
R=.
2
Радіус кола, вписаного в трикутник:
r=
S 1
, де S = a2 , p =
a+ a+ a 2 a 2+ 2
= , r=
( a) .
p 2 2 2 2+ 2
Обчислимо відношення площ вписаного й описаного кіл:
πr 2 1
= .
πR
( )
2 2
1+ 2
1
(1 + 2 )
2
Геометрія
Розділ 5. Стереометрія
Взаємне розміщення прямих і площин у просторі
88
Розділ 5. Стереометрія 89
Теорема про три перпендикуляри

Будь-яка пряма на площині, що перпендикулярна до проекції
похилої на цю площину, перпендикулярна і до самої похилої.
І навпаки: якщо пряма на площині перпендикулярна до похи-
лої, то вона перпендикулярна і до самої похилої.
Кути у просторі
Кут між двома мимобіжними пря
Кут між прямою і площиною
мими
a
A
b1 ϕ
b α
ϕ α
В A1
a
∠ (a; b) = ∠ (a; b1 ) = ϕ , де b1 � b ∠ (a;α ) = ϕ, причому AA1 ⊥ α
AA1 ⊥ a , AB — похила, BA1 —

проекція похилої, ∠ABA1 = ϕ
a a
α α
A
Якщо α ⊥ a , то ∠ (a;α ) = 90° Якщо α �a, то ∠ (a;α ) = 0°

Кут між площинами
α
α
β
ϕ
β
∠ (α;β ) = ϕ , 0° < ϕ < 90° Якщо α � β , то ∠ (α;β ) = 0°

Двогранний кут
α
с Грані
Ребро β
Побудова лінійного кута

Лінійний кут двогранного кута
двогранного кута
α A
α
а
c
ϕ с C
b
β B β
ϕ — лінійний кут двогранного

кута 0° ≤ ϕ ≤ 180°
Приклад. Побудуйте лінійний кут двогранного кута при основі

правильної трикутної піраміди SABC .
Побудова
1. Проведемо висоту піраміди. Оскільки S
піраміда правильна, то основа висо-
ти — центр трикутника ABC.
2. Проведемо SK ⊥ BC .
3. Сполучимо точки O і K . C
4. Доведемо, що OK ⊥ BC . Дійсно, за тео- A
ремою про три перпендикуляри про O K
екція OK похилої SK перпендику-
лярна BC. B
5. За означенням лінійного кута двогран-
ного кута, кут SKO — шуканий.
До речі: ∠SKA — кут між прямою SK і площиною ( ABC ) .
Відстань від точки до прямої Відстань від точки до площини
A A
a
a a
D
H
AD = ρ ( A; a ) AH = ρ ( A; α )
Відстань між паралельними

прямими прямою і площиною площинами
A a a
a
A b A
B a
a b
H
AB = ρ (a; b) ρ (a; α ) = ρ ( A; α ) = AH ρ (α;β ) = ρ ( A;β ) = AH

Відстань між мимобіжними прямими
a AB = ρ (a; b)
A
b
Способи знаходження відстані між мимобіжними прямими

Спосіб 1
a ρ (a; b) = ρ (a; α )
Проводимо через
пряму b площину β ,
паралельну прямій a
a1
a
b
Спосіб 2 ρ (a; b) = ρ (α;β )

Проводимо через прямі
a і b паралельні a
a b1
площини α і β
b
a1 b
Спосіб 3 a ρ (a; b) = ρ ( A; b1 )
Проводимо площину b
α , перпендикулярну
до прямої a, і проекту-
ємо прямі a і b на цю b1 A
площину: a → A , a
b → b1
Приклад. У кубі ABCDA1 B1C1 D1 A1 B1 і DD1 — мимобіжні прямі;

B1 C1
A1 D1
B C
A D
A1 D1 — відстань між мимобіжними прямими A1 B1 i DD1 ;
∠B1 A1 A — кут між мимобіжними прямими.
Задачі на кубі
Знайдіть відстань між прямими, якщо ребро куба дорівнює a .
1) AB і DD1 ; C1 D і A1 B ; B1 C1
2) AB і DC1 ; AA1 і B1C ;
A1 D1
3) AA1 і B1 D ; AD і A1 B ;
4) C1 D і A1C ; B1 D і AC ;
5) AC і A1 B ; BD і AB1 .
B
3) AA1 � ( BB1 D1 D ) , тоді C
O
a 2
AC ⊥ ( BB1 D1 D ) і AO = — A D
2
відстань між прямими AA1 і B1 D .
4) Знайдемо відстань між прямими AC і B1 D — OK .
AC ⊥ ( BB1 D ) , проведемо OK ⊥ B1 D .
OK = OD ⋅ sinα; B1 C1
BB1 a 1 D1
A1
sinα = = = ,
B1 D a 3 3
a 2 1 a
OK = ⋅ = .
2 3 6 K
5) Знайдемо відстань між прямими B C
AC і A1 B — O1O2 . a
O
A D
AC ∈( AD1C ) ; A1 B ∈( A1 BC1 ); B1 C1
( AD1C ) � ( A1 BC1 ); A1
D1
B1 D ⊥ ( AD1C ) . O1
a 3
B1O1 = O1O2 = O2 D = . O2
3
B C
a 2
Відповідь. 1) a ; 2) a ; 3) ;
2 A D
a a
4) ; 5) .
6 3
Многогранники і тіла обертання. Площі поверхонь і об’єми

Задача. У правильній чотирикутній піраміді двогранний кут при

основі дорівнює α. Знайдіть кут між бічним ребром і площиною
основи.
S
B x
C
a
O
A D
Розв’язання. OE � AD , SO ⊥ OE , SE — похила, OE — проекція

похилої, OE ⊥ DC , тоді SE ⊥ DC . ∠SEO = α — лінійний кут дво-
гранного кута при основі.
Нехай ∠SCO = x — шуканий кут, AB = b .
b 2 ⋅ tg x
З �SOC ( ∠SOC = 90° ) SO = OC ⋅ tg x = .
2
b ⋅ tg α
З �SOE ( ∠SOE = 90° ) SO = OE ⋅ tg α = ;
2
2 ⋅ tg α  2 
tg x = , x = arctg  ⋅ tg α  .
2  2 
 2 
Відповідь. arctg  ⋅ tg α  .
 2 
Випадки розташування висоти піраміди
1. Якщо в піраміді всі бічні ребра нахилені до площини основи
під рівними кутами (або всі бічні ребра рівні, або всі бічні ребра
утворюють із висотою піраміди рівні кути), то вершина пірамі-
ди проектується у центр описаного кола навколо основи.
2. Якщо в піраміді двогранні кути при основі рівні (або висоти біч-
них граней рівні), то вершина піраміди проектується у центр
кола, вписаного в основу піраміди.
3. Якщо дві бічні грані піраміди перпендикулярні, то їх спільне
ребро перпендикулярне до основи піраміди, тобто збігається
з висотою піраміди.
4. Якщо одна бічна грань піраміди перпендикулярна до основи,
то висота піраміди належить цій грані.
Тести з алгебри і початків аналізу
1. Порівняйте числа a = 2 7 і b = 28 .
А) a > b ; Б) a b > a ; Б) a > b > c; В) c > a > b ; Г) a > c > b ; д) b > a > c.
3. Порівняйте числа a = 24 − 23 і b = 0,1.
А) a > b ; Б) a = b ; В) a b ; В) a b ; В) a b ;
Г) без обчислювальних засобів порівняти неможливо.
1  1 1  2 1   3 1  98 1 
7. Значення виразу +  +  +  +  +  +  + ... +  +
2  2 3  3 4   4 5  99 100 
дорівнює...
А) 98,01; Б) 99,01; В) 97,01; Г) 98,99.
π 1
8. Із поданих чисел виберіть найбільше cosπ , 2 sin , 3 , lg .
6 10
π 1
А) cosπ ; Б) 2 sin ; В) 3 ; Г) lg .
6 10
a b
9. Порівняйте значення виразу x = + ( ab > 0) із числом 2.
b a
А) x > 2; Б) x < 2; В) x ≥ 2; Г) x = 2.
10. Порівняйте вирази: a = cos 2 − sin 2 і b = log lg 5 0,8.
А) a > b ;Б) a = b ; В) a < b ; Г) порівняти неможливо.
97
π
11. Розмістіть за зростанням числа a = 2−0,5 , b = 2 cos , c = log 0,1 2.
2
А) c < a < b ; Б) a < b < c; В) c < b < a ; Г) b < c < a .
12. У числі 0,12345678910111213...2930 викреслили після коми
47 цифр так, щоб отримане число було найбільшим. Дістали
число...
А) 0,9999; Б) 0,99993; В) 0,9993; Г) 0,999.
13. Порівняйте суму m довжин трьох медіан і периметр p довіль-
ного трикутника.
А) m < p; Б) m = p ; В) m > p; Г) порівняти неможливо.
14. Після зниження ціни на 10 % ціна товару становить 180 грн.
Яка початкова ціна цього товару?
А) 190 грн; Б) 210 грн; В) 200 грн; Г) 198 грн.
15. Після того, як заробітну платню зменшили на 10 %, а ціни на
товари зросли на 20 %, на місячну заробітну платню можна ку-
пити товару менше на...
А) 30 %; Б) 15%; В) 25 %; Г) 75 %.
16. В одній будівельній фірмі кількість робітників на 20 % менша,
ніж у другій, а продуктивність праці на 20 % вища. На якій
фірмі обсяг будівельних робіт менший і на скільки відсотків?
А) На першій, 10 %; Б) на першій, 4 %;
В) на другій, 10 %; Г) на другій, 4 %.
17. Столяр виготовив книжкову шафу за чотири дні. На скільки
відсотків він має підвищити продуктивність праці, щоб таку
саму шафу виготовити за три дні?
1 1
А) 8 %; Б) 25 %; В) 12,5 %; Г) 33 %.
3 3
18. У певний момент населення міста складалось із 500000 осіб.
Щорічно воно зменшується на 1 %. Яким буде населення міста
через два роки?
А) 495 000; Б) 490 000; В) 485 000; Г) 490050.
at2
19. Із формули S = виразіть залежність часу t > 0 від шляху S .
2
a 2S 2S
А) t = ; Б) t = ; В) t = 2Sa ; Г) t = − .
2S a a
a3
20. Обчисліть значення виразу при a = 2 5.
4
5
А) 2 5 ; Б) 10 5 ; В) 5 5 ; Г) .
2
Тести з алгебри і початків аналізу 99
7 − b2
21. Знайдіть значення виразу при b = 28 .
7 +b
7
А) 7 ; Б) − 7 ; В) −3 7 ; Г) .
3
22. Якщо 4a − 9 = 0 , то a дорівнює...
9 4 1 2
А) ; Б) ; В) 1 ; Г) .
4 9 2 3
x−y 3х − 2у
23. Відомо, що = 1. Знайдіть значення виразу .
y х
А) –9; Б) 9; В) 2; Г) –2.
8a − 1
24. Спростіть вираз .
4 a + 23 a + 1
3 2
А) 2 3 a − 1; Б) 2 ( 3
)
a2 + 1 ; В) 3
a − 1 ; Г) 2 3 a2 − 1 .
25. Якщо a + b + c + d = 8, a > 0, b > 0, c > 0, d > 0, то для

m= a+ b+ c+ d
має місце нерівність...
А) m > 8 ; Б) m < 4 ; В) m < 5; Г) m < 6.
26. Якщо 2x + 1 = 0 , то вираз −2( x + 1)( x + 0,5) дорівнює...
А) 3; Б) 1; В) –0,5; Г) 0.
27. Якщо a < 0, то вираз − a3 + 2a2 − a дорівнює...
А) ( a − 1) a ; Б) (1 − a ) −a ; В) ( a − 1) −a ; Г) (1 − a ) a .
28. Чому дорівнює сума виразів 24 − x2 − x і 4 − x2 − x , якщо їх

різниця дорівнює 4?
А) 4; Б) 5; В) 20; Г) 4,5.
29. Спростіть вираз
1 1 1 1
+ + + .
x(x + 1) (x + 1)(x + 2) (x + 2)(x + 3) (x + 3)(x + 4)
2x + 4 4 3 2x + 4
А) ; Б) ; В) ; Г) .
x(x + 4) x(x + 4) (x + 1)(x + 4) (x + 1)(x + 4)
30. Якщо x і y одночасно помножити на 10, то не зміниться дріб...
x 2 + y2 xy y−4 x 2 − y2
А) ; Б) ; В) ; Г) 2 .
10x 10x + 10y x−4 x + y2
31. Сума коефіцієнтів многочлена f ( x ) = x95 ( x − 2) (x + 1)3

99
дорів-
нює...
А) 8; Б) 0; В) −299 ; Г) –8.
2 sin α − sin 2α
32. Спростіть вираз .
(1 − cos α)cos α
А) sinα; Б) 1 + cosα; В) 2cosα ; Г) 2tg α.
α
33. Чому дорівнює cos , якщо cos α = −0,02 і α ∈( − π;0) ?
2
А) –0,7; Б) 0,7; В) 0,98 ; Г) − 0,98 .
sin1° sin1° sin1°
34. Знайдіть суму + + ... + .
cos 0° cos1° cos1° cos 2° cos 44° cos 45°
2
А) 3 ; Б) ; В) 1; Г) відповідь відрізняється від наведених.
2
35. Укажіть усі значення α ∈[0;2π] , при яких справджується рівність
1 1 1 1 α
+ + cos α = cos .
2 2 2 2 4
 π  3π 
А) 0;  ; Б) [0;2π ]; В) 0; 2  ; Г) [0;π ] .
 2  
36. Обчисліть: log2 12 + log 0,5 3.
1
А) ; Б) 4; В) –2; Г) 2.
2
37. Знайдіть log2 x , якщо log 0,25 x − log 4 x = 1.
1
А) –1; Б) 1; В) 4; Г) − .
4
38. Яке додатне число необхідно поставити між числами 4 і 5, щоб ці
три числа були послідовними членами геометричної прогресії?
А) 4,5; Б) 5 2 ; В) 2 5 ; Г) 2.
39. Скільки від’ємних членів міститься в арифметичній прогресії
–55, –52,...?
А) 17; Б) 18; В) 20; Г) 19.
40. Третій член геометричної прогресії дорівнює 2. Добуток пер-
ших її п’яти членів дорівнює...
А) 2 ; Б) 32; В) 8; Г) 16.
41. Скільки коренів має рівняння 2x2 − 4x + 1 = 0 ?

А) 0; Б) 1; В) 2; Г) визначити неможливо.
x2 1
42. Розв’яжіть рівняння = .
x −1 x −1
А) ±1; Б) 1; В) –1; Г) 0.
x3 − 2x2
43. Розв’яжіть рівняння = 0.
x −1
А) 0; Б) 2 ; В) 0; 2; Г) 2.
44. Розв’яжіть рівняння ( x + 2) − 6 ( x + 2) = 0 .
3 2
А) –2; Б) –2;4; В) 4; Г) 2; 8.
45. Укажіть усі значення a , при яких корені рівняння
(1 − a ) x
2 2
+ 2x + a − 1 = 0
мають різні знаки.
А) ( −1; +∞ ) ; Б) (1;+∞ ) ; В) ( −∞;1); Г) ( −1;1) ∪ (1; +∞ ).
46. Укажіть усі значення a , при яких рівняння
x3
− 2ax2 + 4ax − a = b
3
має рівно один корінь для кожного значення b .
А) ( −∞;0] ∪ [1; ∞ ) ; Б) (0;1) ; В) [1;+∞ ) ; Г) [0;1].
47. Числа −4 + 3 і −4 − 3 є коренями рівняння…

А) x2 + 8x + 13 = 0; Б) x2 − 8x + 13 = 0;
В) x2 − 8x − 13 = 0; Г) x2 + 8x − 13 = 0.
( ) ( )
2 2
48. Скільки коренів має рівняння x2 − 8 + y3 + 2 = 0 ?
А) Жодного; Б) один; В) два; Г) три.
49. Розв’яжіть рівняння log 8 ( x − 1) + log x −1 8 = 2 .
9
a) ; Б) 5; В) 2; Г) 9.
8
 π π
50. Скільки коренів має рівняння cosx = x2 на проміжку  − ;  ?
 2 2
А) Два; Б) один; В) жодного; Г) чотири.
51. Скільки коренів на проміжку [0;2π ] має рівняння
sin2 x ⋅ ctg x = 0?
52. Укажіть найменший додатний корінь рівняння
sin πx
= 0.
(x + 1)(x − 3)
А) 4; Б) 1; В) 2; Г) 3.
2
 π
− x− 
 2
53. Скільки коренів має рівняння 2 ⋅ sin x = 1?
(
54. Розв’яжіть рівняння log 8 x2 − 1 = 1. )
А) 3; Б) –3; В) 3, –3; Г) 3, − 3.
55. Не має жодного кореня рівняння...
x −3
А) log 0,1 x = −2 ; Б) tg x = −100; В) = 0; Г) 2x = −3.
x+2

(x + 1) 3
56. Розв’яжіть нерівність < 0.
x −3
А) ( −∞; −1) ∪ (1;3); Б) ( −∞; −1) ; В) ( −1;3) ; Г) ( −1; +∞ ) .
57. Розв’яжіть нерівність (0,25) > (0,25) .

6 −x 5
А) (1;+∞ ) ; Б) (11;+∞ ) ; В) ( −∞;1); Г) ( −∞;11) .

x2 + 1
1
58. Розв’яжіть нерівність 0,25 2
< .
2
А) (0;+∞ ); Б) ( −∞;0) ∪ (0; +∞ ) ; В) немає розв’язків; Г) ( −∞; +∞ ) .
1
59. Розв’яжіть нерівність < 2?
x
1   1  1 1 
А) ( −∞;0) ∪  ; +∞ ; Б)  −∞;  ; В)  0;  ; Г)  ;+∞ .
2  2 2 2
60. Розв’язком нерівності 0,2x+ 3 − 0,04 > log3 0,2 є множина...

А) ( −∞; −1] ; Б) [ −1; +∞ ) ; В) ( −∞; +∞ ) ;
Г) яка відрізняється від наведених.
log0 ,1 x
61. Розв’яжіть нерівність x > 10000.
А) (100;+∞ ); Б) (0,01;100) ;
В) (0;0,01) ∪ (100; +∞ ); Г) немає розв’язків.
(x2 − 1)2 + (y + 2)2 = 0,
62. Скільки розв’язків має система рівнянь 
xy = 2?
А) Жодного; Б) один; В) два; Г) чотири.
x2 + y2 = 9,

63. Скільки розв’язків має система рівнянь  1
 y (x + y − 3) = 0?

А) Два; Б) жодного; В) один; Г) три.
64. Графік функції y = − ( x + 1)(2 − x ) зображено на рисунку...
А) Б) В) Г)
у у у у
х х
–2 0 1 –1 0 2
–2 0 1х –1 0 2х
65. Знайдіть область визначення функції y = x − 3.

А) [ −3;3]; Б) ( −∞; −3]; В) ( −∞;3] ; Г) [3;+∞ ) .
x −1
66. Укажіть область визначення функції y = .
x2 + 1
А) [ −1; +∞ ) ; Б) ( −∞; −1] ; В) ( −∞;1]; Г) [1;+∞ ) .
67. Графік функції y = 2cos x проходить через точку...
π  π 
А) (0;2) ; Б)  ;2 ; В) ( π;2) ; Г)  ;2 .
3  4 
k
68. При якому значенні k графік функції y = − проходить через
x
точку ( −1; −0,5) ?
А) 2; Б) –2; В) 0,5; Г) –0,5.
x −1
69. Знайдіть нулі функції y = .
x+2
А) –1 і 2; Б) 1 і 2; В) 1 і –2; Г) 1.
70. На рисунку зображено графік функції y = ( x − 1) . Знайдіть усі

2
значення x, при яких функція спадає.

у
А) [0;1];
Б) ( −∞;1];
В) ( −∞; +∞ ) ;
0 1 х
Г) [0;+∞ ) .
71. Укажіть усі значення a , при яких функція y = ax − sin x зрос-
тає на всій числовій осі.
А) −1 ≤ a ≤ 1; Б) a ≥ −1; В) a ≥ 1; Г) a ≥ 1.
72. Функція y = 2x − 2− x ...
А) є парною; Б) є непарною; В) не є парною чи непарною;
Г) є парною при x ≥ 0.
73. На рисунку зображено графік функції...
у
А) y = x + 1 ;
Б) y = x −1 ;
1 В) y = 1 − x ;
–1 0 х
Г) y = −1 − x .
74. На рисунку зображено графік функції...
у
А) y = x2 + 1;
х
Б) y = ( x + 1) ;
2
–1 0 1
В) y = (1 − x ) ;
2
Г) y = −x2 + 1.
75. Відомо, що для довільного x > 0 виконується рівність
 1 1
f  = .
 x x +1
Знайдіть f ( x ).
x x +1 1
А) x + 1; Б) ; В) ; Г) .
x +1 x x +1
76. Укажіть усі значення a , при яких функція f ( x ) = x2 + x + a

абуває в точках x = 0 і x = 1 значення з протилежними зна-
н
ками.
А) a = −1; Б) a < 0; В) −2 < a < 0 ; Г) a > 2.
77. Який із наведених графіків може бути графіком рівняння
y −1
= 0?
y +x
А) Б) В) Г)
у у у у
1 1 1
1
х х х х
0 1 0 1 0 1 0 1
–1 –1 –1
78. При якому значенні a віссю симетрії параболи y = ax2 − 16x + 1

є пряма x = 4?
А) a = −2; Б) a = 2; В) a = 4; Г) a = −4.
79. Пряму y = −2x + 2 відобразили симетрично відносно прямої
x = −2. Дістали пряму...
А) y = −2x + 2; Б) y = −2x − 10; В) y = 2x + 10; Г) y = −0,5x + 10 .
80. При x < 0 графік функції y = a x проходить нижче від прямої
y = 1, якщо a дорівнює...
1
А) e − 2; Б) ; В) π − 2; Г) cos2.
π
81. Знайдіть множину значень функції y = ( sin x + cos x ) .
2
А) [1;2]; Б) [0;2]; В)  − 2; 2  ; Г) [0;1].
1
82. Знайдіть f ( − a ), якщо f ( a ) = b і f ( x ) = 3x12 − 5x8 − 4x4 + 2x2 − .
x
ab + 2 2 a + 2b
А) ; Б) b − ; В) b + 2a ; Г) .
a a a
83. Найбільше значення функції y = sin8 x + cos14 x дорівнює...
А) 2; Б) 1; В) 2 ; Г) 3.
a x +b у
84. За ескізом графіка функції y = ви-
x +c
значте знаки a , b , c .
А) a > 0, b > 0, c > 0; Б) a > 0, b < 0, c < 0; 0 х
В) a > 0, b < 0, c > 0; Г) a < 0, b < 0, c > 0.
85. Якщо множиною значень функції y = f ( x )
є проміжок [ −3;1], то множиною значень
функції y = 0,5f (4x + 9) + 2 є проміжок...
А) [0,5;2,5]; Б) [ −3;1]; В) [ −5; −1] ; Г) [ −3; −2].
86. Похідна функції y = −3x2 + 2 sin x дорівнює...
А) −3x − sin x ; Б) 6x + cos x ; В) −6x + 2 cos x ; Г) −6x − 2 sin x .
87. Похідна функції y = ( x + 2) (4 − x ) у точці x = −2 дорівнює...
2
А) 1; Б) 3; В) 0; Г) –3.
88. Швидкість точки, яка рухається прямолінійно, задано форму-
лою v (t ) = −2t + 1. Знайдіть залежність координати точки x від
часу t , якщо на початку руху точка знаходилась у початку ко-
ординат.
А) x = t2 + 1; Б) x = −t2 + t + 1; В) x = −t2 + t ; Г) x = −2t2 + t .
89. Тіло рухається по прямій зі швидкістю v (t ) = 2t − 4, де v —
швидкість, м/с, t — час, с. Шлях, пройдений тілом за проміж-
ок часу [0;6], дорівнює...
А) 12 м; Б) 16 м; В) 42 м; Г) 20 м.
90. Найбільше значення функції y = x2 + 1 на проміжку [ −2; −1] до-
рівнює…
А) 4; Б) 5; В) 2; Г) 1.
91. Найменше значення функції y = 3−2x на проміжку [ −1;1] дорів-
нює...
1 1
А) ; Б) 1; В) 9; Г) .
3 9
92. Похідна функції y = f ( x ) дорівнює x ( x − 1) . Укажіть усі точки
2
екстремуму функції y = f ( x ) .
А) x = 0; Б) x = 1; В) x = 0, x = −1; Г) x = 0, x = 1.
Указівки до тестів з алгебри і початків аналізу 107
93. На рисунку зображено графік функції y = f ( x ) . Яке з тверджень

стосовно цієї функції є правильним?
у А) функція є непарною;
1 Б) функція має одну точку екстремуму;
В) функція є зростаючою;
–1 0 х Г) функція має одну точку мінімуму.
Указівки до тестів
з алгебри і початків аналізу
1. Порівняйте квадрати чисел a і b .
2. Порівняйте квадрати поданих чисел.
3. Помножте і поділіть вираз для a на вираз, спряжений виразу
( 24 − 23 )( 24 + 23 ) 1
a, = , оцініть отриманий зна-
24 + 23 24 + 23
менник із точністю до цілих.
4. Зручніше порівнювати числа a −1 і b −1. Це порівняння рівно-
сильне порівнянню чисел a і b .
5. Перенесіть ірраціональності у знаменники й порівняйте отри-
мані вирази.
6. Згрупуйте множники числа b , рівновіддалені від кінців добут-
ку, порівняйте їх добуток із 242 , скориставшися рівністю
( c − d ) ( c + d ) = c2 − d 2 .
(20 ⋅ 28)(21 ⋅ 27)(22 ⋅ 26)(23 ⋅ 25) ⋅ 24 =
= (24 − 4)(24 + 4)(24 − 3)(24 + 3)(24 − 2)(24 + 2).
(24 − 1)(24 + 1)24 = (242 − 16)(242 − 9)(242 − 4)(242 − 1)24 .

7. Зазначте, що сума другого доданка в кожній дужці з першим
доданком у наступній дужці дорівнює 1. Залишилося підраху-
вати кількість таких пар.
π
8. Обчислість cosπ , 2 sin , lg 0,1 і порівняйте отримані числа з 3 .
6
1
9. Переконайтеся в тому, що якщо c > 0, то c + ≥ 2. Для доведен-
c
1
ня встановіть знак різниці c + − 2.
c
10. Дуже часто для порівняння двох чисел, зокрема чисел «різної
природи» (одне значення тригонометричного виразу, а друге —
логарифмічного), варто порівняти їх із деяким числом, яке по-
трібно «побачити», «відчути», «вгадати». Зазвичай починають
із визначення знаків (порівняння з числом 0). У цьому завданні
саме розходження знаків дозволяє порівняти вирази.
Число a від’ємне тому, що двом радіанам відповідає точка оди-
ночного кола, розташована у другій четверті. Оскільки
0 < lg 5 < 1, то log lg 5 0,8 > 0 .
11. Для порівняння чисел іноді досить порівняти їх із якимось чис-
лом, наприклад із 1 або 0.
12. Насамперед необхідно знайти кількість цифр у записі поданого
числа, а потім уточнити кількість дев’яток серед цих цифр.
13. Продовжте медіану, на продовженні відкладіть відрізок, що
дорівнює медіані, отриману точку з’єднайте з вершинами три-
кутника. Скориставшись цим, переконайтеся в тому, що кож-
на медіана менша від півсуми двох сторін, між якими вона роз-
ташована.
b 2mc < a + b ;
2mc 2ma < b + c;
a
a 2mb < a + c ;
2(ma + mb + mc ) < 2 p , m < p.
b
14. За умовою задачі 90 % первісної ціни становить 180 грн.

15. Можна скористатися такою моделлю в цій задачі: заробітна
платня x, кількість товару L (однакового!), середня ціна оди-
ниці товару s. Тоді до змін L ⋅ s = x , а після змін L ⋅ 1,2s = x , або
x
L1 ⋅ s = 0,75x . Отже L − L1 = 0,25 ⋅ ,тобто товару можна купити
s
на 25 % менше.
16. Нехай кількість робітників у першій фірмі x, тоді на другій —
1,2x, продуктивність праці в першій фірмі — y,тоді у другій —
0,8y. Обсяг будівельних робіт на першій фірмі — xy, на дру-

гій — 1,2x ⋅ 0,8y .
17. Знайдіть фактичну продуктивність праці столяра і плановану.
З’ясуйте спочатку, на скільки планована більша від початко-
вої, а потім підрахуйте, скільки відсотків становить ця різниця
відносно фактичної продуктивності.
18. Можна знайти послідовно населення міста через рік, через два
роки або скористатися формулою «складних відсотків»:
t
 p 
at = a  1 + ,
 100 
де a — вихідне значення величини, p — кількість відсотків,
на яку збільшиться ця величина за одиницю часу, t — час,
at — значення величини через t одиниць часу. У нашому ви-
падку: a = 500000, p = −1, t = 2.
19. Зверніть увагу на знак значень, що його набуває змінна t .
20. Скористайтеся властивістю степеня ( ab ) = an bn .
n
21. Спочатку спростіть вираз, скориставшися формулою

a 2 − b2 = ( a − b ) ( a + b ) .
22. Знайдіть із умови значення a . З’ясуйте, який знак має a.
23. Поділіть почленно чисельники обох виразів на їхні знаменни-
x
ки. З умови можна буде знайти .
y
24. Зверніть увагу на те, що знаменник дробу є неповним квадра-
том суми чисел 3 2 і 1. Після цього легко побачити структуру
чисельника дробу — це різниця кубів тих самих чисел.
25. Для оцінки m скористайтеся формулою квадрата суми декіль-
кох чисел.
( )
2
a+ b+ c+ d =
= a + b + c + d + 2 ab + 2 ad + 2 ac + 2 bc + 2 bd + 2 cd ,
нерівністю, що зв’язує середнє арифметичне і середнє геоме-
a+b
тричне двох додатних чисел ≥ ab .
2
26. −2( x + 1)( x + 0,5) = − ( x + 1)(2x + 1) = 0 .
27. Використайте рівність x2 = x , визначте знак a .
−a(a2 − 2a + 1) = −a(a − 1)2 .

28. Якщо подані вирази позначити відповідно a і b , то можна по-
мітити, що a2 − b2 = 20 , a − b = 4, звідки можна знайти a + b .
1 1 1
29. Скориставшися рівністю = − , перетворіть кожен
a(a + 1) a a + 1
1 1 4
доданок. Дістанете − = .
x x + 4 x(x + 4)
30. Шукайте дріб, у якому чисельник і знаменник під час множен-
ня змінних на 10 множаться на те саме число.
31. Зверніть увагу на те, що значення многочлена
f ( x ) = a0 xn + a1xn −1 + ... + an −1x + an
при x = 1 дорівнює сумі його коефіцієнтів a0 + a1 + ... + an −1 + an .
32. Розкладіть на множники чисельник дробу, попередньо пере-
творивши його за допомогою формули синуса подвійного кута.
33. Під час використання формули для знаходження косинуса поло-
винного кута слід врахувати, у якій чверті знаходиться кут α.
sin(α − β)
34. Скористайтеся формулою = tg α − tg β .
cos α cos β
1 + cos α α α
35. Застосуйте формулу = cos . Якщо cos < 0 , то ліва
2 2 2
α α
частина набуває вигляду sin ≠ cos , оскільки права частина до-
4 4
α α α  π
рівнює cos , що виконується при cos ≥ 0 , тобто при ∈ 0;  .
2 2 2  2
36. Необхідно звести логарифми до однієї основи.
37. Доцільно перейти до логарифмів з основою 2.
38. Скористайтеся характеристичною властивістю геометричної
прогресії. Якщо три послідовних члени геометричної прогресії
4, x, 5, де, за умовою, x > 0, то x2 = 4 ⋅ 5 .
39. Можна записати формулу n-го члена прогресії an і знайти най-
більший розв’язок нерівності an < 0, n — натуральне число.
40. Виразіть спочатку добуток перших п’яти членів геометричної
прогресії через перший член b і знаменник q, а потім через її
третій член bq 2 .
41. Кількість коренів квадратного рівняння визначається за допомо-

гою дискримінанта D рівняння: якщо D > 0, то рівняння має два
корені, якщо D < 0, то коренів немає, якщо D = 0, то корінь один.
42. Пам’ятайте, що в разі відкидання знаменника у правій і лівій
частинах рівняння можна дістати сторонні корені.
43. Дріб дорівнює нулю, якщо чисельник дорівнює нулю, а зна-
менник не дорівнює нулю, при цьому він повинен мати зміст.
44. Скористайтеся методом розкладання на множники.
45. Квадратне рівняння ax2 + bx + c = 0 має корені різних знаків
c
тоді й тільки тоді, коли < 0. Для доведення цього факту ско-
a
ристайтеся теоремою Вієта. Переконайтеся в тому, що за цієї
умови дискримінант рівняння додатний.
46. Скористайтеся достатньою умовою зростання функції.
47. Скористайтеся властивостями коренів зведеного квадратного
рівняння: їх добуток дорівнює вільному члену рівняння, а су
ма — протилежна коефіцієнту при x.
48. Сума квадратів двох виразів дорівнює нулю тоді й тільки тоді,
коли обидва доданки дорівнюють нулю. Запишіть систему двох
рівнянь і кожен розв’язок одного рівняння скомбінуйте з кож-
ним розв’язком другого.
49. Перехід до основи 8 у другому доданку зведе рівняння до ква-
дратного відносно log 8 ( x − 1).
50. Рівняння доцільно розв’язати графічно.
51. Врахуйте те, що корені рівняння f ( x ) ⋅ g ( x ) = 0 дорівнюють усім
значенням x, при яких один із співмножників перетворюється
в нуль, а другий при цих самих значеннях існує.
52. ОДЗ вихідного рівняння визначається нерівністю
(x + 1)(x − 3) > 0
і є множиною ( −∞; −1) ∪ (3; +∞ ) . Нулі чисельника мають вигляд
x = k , k ∈� . Залишилося зробити правильний вибір.
53. Розв’язання рівняння ґрунтується на тому, що ліва частина
рівняння є добутком невід’ємних виразів, які не перевищують
1. Досить розглянути тільки випадок, коли вони дорівнюють
одиниці одночасно (лише в тому випадку добуток дорівнює 1).
54. Скористайтеся означенням логарифма. Врахуйте, що рівняння
x2 = a , при a > 0 має два корені ± a .
55. Будь-яка показникова функція, зокрема y = 2x , може набувати
тільки додатних значень.
56. Застосуйте метод розв’язання нерівностей — метод інтервалів.
57. Зверніть увагу на те, що функція y = 0,25x є спадною функцією.

58. Скористайтеся тим, що 0,25 = (0,5) і функція y = a x є спадною
2
при 0 < a < 1 .

59. Будьте уважні під час перетворення нерівності. Пам’ятайте,
що x може набувати і від’ємних значень.
60. Визначте знак правої частини нерівності. Нерівність f (x) > a ,
де a < 0, рівносильна нерівності f ( x ) ≥ 0.
61. Оскільки x > 0, то можна логарифмувати нерівність. Скорис-
тавшись властивостями логарифмів, маємо: log20,1 x < −4 .
62. Перше рівняння поданої системи має вигляд: f 2 ( x ) + g 2 ( x ) = 0
f (x) = 0,
і, отже, рівносильне системі  Розв’яжіть цю систему
 g (x) = 0.
і виберіть ті пари ( x; y ) , які задовольняють друге рівняння сис-
теми, xy = 2.
63. Доцільно використати графічний метод розв’язування системи
1
рівнянь. Зверніть увагу: співмножник у другому рівнянні
y
означає, що розглядаються тільки точки з додатними ордина-
тами.
64. Достатньо знайти нулі функції і напрямок віток параболи.
65. Область визначення поданої функції складається з тих значень x,
для яких існує квадратний корінь із виразу x −3, тобто x − 3 ≥ 0.
66. Зверніть увагу на знак значень виразу x2 + 1.
67. Графік функції y = f ( x ) проходить через точку A ( x0 ; y0 ) , якщо
виконується рівність f ( x0 ) = y0 . Знайдіть значення функції
π π
y = cos2x при x = 0, x = , x = π , x = і порівняйте їх із відпо-
3 4
відними ординатами заданих точок. Зверніть увагу на те, що
в усіх наведених у відповіді точок та ж сама ордината. Тому для
відповіді на питання потрібно з’ясувати, для якого із значень
π π
x = 0, x = , x = π , x = справджується рівність 2 cosx = 2.
3 4
68. Якщо у вираз для функції замість x і y підставити координати
заданої точки, то дістанемо рівняння, з якого можна знайти k.
69. Розв’яжіть рівняння f ( x ) = 0.
70. Застосуйте означення функції, яка спадає.

71. Достатньою умовою зростання функції є умова y ′ = a − cos x > 0
при всіх x. Звідси випливає, що a > 1. При a < 1 зазначена не-
рівність має розв’язки, які утворюють проміжки, тому функ-
ція не може зростати. А при a = 1 нерівність y ′ > 0 виконується
для всіх чисел, крім чисел виду 2πk. Отже, на кожному про-
міжку (2πk;2π (k + 1)) функція зростає. А оскільки вона непе-
рервна в точках 2πk, то вона зростає при всіх x.
72. Дослідження функції на парність (непарність) проводиться за
означенням, тобто перевіряється виконання співвідношення:
f ( −x ) = f ( x ) ( f ( −x ) = −f ( x ) ).
73. Правильну відповідь можна вибрати, користуючись характер-
ними точками або аналізуючи перетворення графіків.
74. Спочатку потрібно побачити перетворення, за допомогою яких
поданий графік отримано із графіка функції y = x2 , а потім ви-
разити їх за допомогою формули.
1
75. Замініть у поданій рівності x на .
x
76. Необхідно розв’язати нерівність f (0) f (1) < 0.
77. Зверніть увагу на те, що y = 1, але y ≠ − x . На прямих y = 1
і y = −1 потрібно виключити точки ( x; y ) , для яких y ≠ − x , тоб-
то точки ( −1;1) і ( −1; −1) .
78. Вісь симетрії проходить через вершину параболи, абсциса якої
b
x0 = − .
2a
79. Якщо точку ( x; y ) відобразити симетрично відносно прямої
x = a , то одержимо точку (2a − x; y ) . Залишилося у рівнянні
цієї прямої замінити x на 2( −2) − x = −4 − x .
80. Розгляньте графіки функції y = ax при a > 1 і при 0 < a < 1 .
81. Скористайтеся тим, що задана функція тотожна функції
y = 1 + sin 2x і −1 ≤ sin 2x ≤ 1 .
82. Функцію y = f ( x ) потрібно зобразити у вигляді суми двох функ-
цій, одна з яких є парною.
83. Зверніть увагу на те, що sin8 x ≤ sin2 x , cos14 x ≤ cos2 x .
84. Знаки параметрів, що входять у цю формулу, визначаються за

характерними властивостями графіка, за знаками значень
в окремих точках. Наприклад, у точці x = 0 значення функції
b
дорівнює і додатне. Оскільки графік має вертикальні асимп-
c
тоти, то c < 0 (у протилежному випадку знаменник не може до-
рівнювати нулю). Отже, b < 0. Залишилося зауважити, що пря-
ма y = a є горизонтальною асимптотою і, за умовою, a > 0.
85. Необхідно проаналізувати, якими перетвореннями може бути
1
отриманий графік функції y = f (4x + 9) + 2 із графіка функції
2
y = f ( x ) . Серед них є перетворення, що змінюють множину
з начень: зсув і стиснення вздовж осі y. Не змінюють множини
значень функції розтягування і зсув уздовж осі x.
86. Скористайтеся таблицею похідних і правилами диференцію-
вання функцій.
87. Скористайтеся правилом диференціювання добутку двох функ-
цій y = ( x − 2) і y = 4 − x .
2
88. Функція, що виражає залежність координати точки від часу

x = x (t ), є первісною для функції швидкості v = v (t ) . Отже,
розв’язання задачі зводиться до знаходження первісної функ-
ції v = −2t + 1, що задовольняє умову x (0) = 0.
t2
89. Інтеграл ∫ v(t)dt

t1
є приростом координати точки, що рухається
прямолінійно зі швидкістю v (t ) на проміжку [t1 ;t2 ]. Якщо

v (t ) > 0 при t ∈[t1 ;t2 ], тобто точка рухається в одному додатно-
му напрямку, то інтеграл дорівнює шляху, що пройдено за час
t2
[t1;t2 ]. У загальному випадку шлях дорівнює ∫ v(t)dt .

t1
90. Легко переконатися (за графіком або за допомогою похідної),

що функція y = x2 + 1 спадає на проміжку [ −2;1]. Отже, най-
більшого значення на цьому проміжку вона набуває на лівому
кінці проміжку, тобто в точці x = −2.
91. Зверніть увагу на те, що функція є спадною і найменшого зна-
чення набуває на правому кінці цього проміжку.
92. Зверніть увагу на те, що похідна не змінює знаки під час пере-
ходу через точку x = 1.
93. Для розв’язування подібних задач необхідно знати геометрич-
ну інтерпретацію таких властивостей функції, як непарність,
парність, монотонність, наявність точок екстремуму і т. ін.
Так, графік непарної функції симетричний відносно початку
координат; графік зростаючої функції увесь час «прямує вго-
ру». Наявність «горбів» і «западин» на графіку неперервної
функції вказує на існування точок екстремуму цієї функції.
Відповіді до тестів з алгебри і початків аналізу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
В В А Б В В А В В В В В
13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
А В В Б Г Г Б Б Б В В А
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
Г Г Б Б Б Г Г Г Б В Г Г
37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
А В Г Б В В Г Б Г Г А В
49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Г А В А Б В Г В А Б А А
61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
Г Б В В Г Г А Г Г Б Г Б
73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
А Г Б В А Б В В Б А Б Б
85 86 87 88 89 90 91 92 93
А В В В Г Б Г А Г
Геометрія
Тести з геометрії
1. У трикутнику ABC BC = 16, AC = 11, AB = 13. Який кут цього
трикутника найменший?
А) ∠A ; Б) ∠B; В) ∠C; Г) визначити неможливо.
2. Найбільша і найменша відстані від точки, що розташована все-
редині кола, до кола дорівнюють 10 см та 4 см відповідно. Раді-
ус кола дорівнює...
А) 3 см; Б) 7 см; В) 14 см; Г) 6 см.
3. Довжини сторін трикутника виражаються різними цілими
числами: одна — 5 м, друга — 4 м. Довжина третьої сторони не
може дорівнювати...
А) 5 м; Б) 6 м; В) 7 м; Г) 9 м.
4. Площа трикутника ABD дорівнює площі трикутника BDC.
Порівняйте довжини відрізків AD і DC .
A
А) AD = DC ;
Б) AD > DC ;
D В) AD < DC ;
Г) порівняти неможливо.
C B
5. Точка O — середина відрізка AB, FD � AB. Порівняйте площі

трикутників ADC та FCB, які дорівнюють S та S1 відповідно.
F D
А) S < S1 ;
Б) S = S1;
В) S > S1 ;
Г) порівняти неможливо.
A C O B
6. Дано трикутник ABC, площа якого S , O — точка перетину

медіан CK і BF ( K ∈ AB , F ∈ AC ). Площа трикутника BOC
дорівнює...
116
Тести з геометрії 117
2 1 2S 3
А) S; Б) S; В) ; Г) .
3 3 3 4S
7. Із центра ваги O трикутника ABC проведено перпендикуляри
OD і OE до двох сторін BC = 8 см і AC = 12 см. Сума довжин
цих перпендикулярів дорівнює 5 см. Довжина перпендикуляра
OE дорівнює...
B А) 1 см;
Б) 1,5 см;
В) 2 см;
D Г) 3 см.
O
A C
E
8. Бісектриса кута при основі рівнобедреного трикутника відти-
нає від нього трикутник, що подібний поданому. Кути цього
трикутника дорівнюють...
А) 36°, 36°, 108°; Б) 72°, 72°, 36°;
В) 54°, 54°, 72°; Г) 54°, 63°, 63°.
9. У подібних трикутників ABC і A1 B1C1 AB = 6 см, BC = 7 см,
AC = 8 см, A1 B1 = 18 см. Знайдіть B1C1 і A1C1.
10 8
А) 14 см і 16 см; Б) 7 см і 8 см; В) см і см; Г) 21 см і 24 см.
3 3
10. Башту висотою 60 м видно з деякої точки під кутом 30°. Від-
стань від цієї точки до основи башти дорівнює...
60
А) 30 м; Б) м; В) 60 3 м; Г) 30 3 м.
3
11. Скільки осей симетрії має рівносторонній трикутник?
А) Одну; Б) дві; В) три; Г) чотири.
12. Скільки осей симетрії має рівнобедрений трикутник?
А) Дві; Б) одну; В) три; Г) одну чи три.
13. Скільки осей симетрії має фігура на площині, що складається
з двох прямих?
А) Одну; Б) дві; В) чотири; Г) безліч.
14. Точка A розташована у другій чверті на відстані 2 від осі x і на
відстані 5 від початку координат. Які координати має точка,
симетрична заданій відносно осі y?
А) (2;1); Б) (1;2); В) ( −1; −2) ; Г) ( −2; −1) .
15. Як зміниться площа прямокутника, якщо одну сторону збіль-

шити удвічі, а другу — зменшити удвічі?
А) Збільшиться у 2 рази; Б) зменшиться у 2 рази;
В) збільшиться у 1,5 раза; Г) не зміниться.
16. Площа паралелограма дорівнює S , MB = MC . Чому дорівнює
площа заштрихованої фігури?
B M C
2 3
А) S; Б) S;
3 4
7 5
В) S; Г) S.
A D 8 6
17. На рисунку зображено паралелограм ABCD . AD = 12 см,

CE = 4 см. Відношення площ трикутників ABE та CFE дорів-
нює...
B C E
А) 4 : 1;
Б) 16 : 1;
F
В) 32 : 1;
Г) 64 : 1 .
A D
18. Середини сторін паралелограма послідовно з’єднали відрізка-
ми. У скільки разів площа утвореного чотирикутника менша
за площу паралелограма?
А) У 2,5 раза; Б) у 4 рази; В) у 2 рази; Г) 1,5 раза.
19. Середини сторін деякого чотирикутника послідовно з’єднали,
дістали прямокутник. Яку властивість має цей чотирикутник?
А) Діагоналі дорівнюють одна одній;
Б) діагоналі взаємно перпендикулярні;
В) діагоналі точкою перетину діляться навпіл;
Г) діагоналі є бісектрисами його кутів.
20. Якщо ABCD трапеція з основами AD і BC, де ∠ABD = ∠BCD,
AD = 9, BC = 1, CD = 3, то діагональ BD дорівнює...
B C А) 3; Б) 4; В) 6; Г) 8.
A D
21. Якщо відрізками з’єднати послідовно середини сторін рівно-
бічної трапеції, то дістанемо...
А) прямокутник; Б) рівнобічну трапецію; В) ромб; Г) квадрат.

22. У прямокутній трапеції основи дорівнюють 10 см та 6 см, а біль-
ша бічна сторона — 5 см. Площа трапеції дорівнює...
А) 48 см2; Б) 24 см2; В) 12 см2; Г) 36 см2.
23. Знайдіть радіус кола, якщо точки з координатами (5;7 ) і (2;3)
є кінцями одного з його діаметрів.
А) 5; Б) 2,5; В) 29; Г) 10.
24. Кінці двох діаметрів кола з’єднали, дістали...
А) квадрат; Б) ромб; В) прямокутник; Г) трапецію.
25. У колі провели хорду довжиною 8 см, яка віддалена від центра
на 3 см. Діаметр кола дорівнює...
А) 5 см; Б) 12 см; В) 10 см;
Г) числу, яке відрізняється від наведених.
26. Якщо навколо чотирикутника, що має прямий кут, можна опи-
сати коло, то цей чотирикутник є...
А) квадратом; Б) прямокутником; В) ромбом;
г) не обов’язково прямокутником.
27. За рисунком визначте, яка з наведених рівностей є правиль-
ною?
А) α + β = 180° ;
a Б) β − α = 90° ;
b В) α + β = 360° ;
Г) β = 2α .
28. Чотирикутник ABCD вписано в коло з центром у точці O. Кут

AOC дорівнює 110°.Чому дорівнює кут ABC?
B C А) 62,5°; Б) 110°; В) 125°;
Г) відповідь відрізняється від
A D наведених.
O
29. Відомо, що пряма a паралельна прямій b , а пряма b перети-

нає площину γ . Як розміщені пряма a і площина γ ?
А) Можуть бути паралельними;
Б) пряма a може належати площині γ ;
В) обов’язково перетинаються;
Г) можуть бути розміщені як завгодно.
30. Якщо площина α паралельна прямій b , а пряма b перпенди-
кулярна площині β, то площини α і β...
А) паралельні; Б) перпендикулярні;
В) паралельні або перетинаються; Г) паралельні або збігаються.
31. Скільки прямих проходить через будь-яку точку простору пер-
пендикулярно поданій площині?
А) Безліч; Б) жодної; В) одна; Г) дві.
32. Нехай a і b — прямі, що перетинаються, пряма c паралельна
прямій a . Прямі b і c ...
А) паралельні; Б) перетинаються;
В) мимобіжні; Г) перетинаються або мимобіжні.
33. На скільки частин розбивають простір площини всіх граней те-
траедра?
А) Чотири; Б) шість; В) десять; Г) п’ятнадцять.
34. Відрізок довжиною L лежить по один бік від площини, і його
кінці віддалені від площини на відстані a і b . Синус кута на-
хилу відрізка до площини дорівнює...
А)
(a − b) ; Б) (b − a) ; В) a − b ; Г) b − a .
L L L L
35. Переріз призми ABCA1 B1C1, яку зображено на рисунку, площи-
ною ACM є...
C1 B1 А) паралелограмом;
Б) трапецією;
В) прямокутником;
A M
Г) трикутником.
1
C B
A
36. У скільки разів треба збільшити ребро куба, щоб його об’єм
збільшився удвічі?
А) У 8; Б) у 2; В) у 2 ; Г) у 3 2 .
37. Перерізом правильного тетраедра не може бути...
А) рівносторонній трикутник; Б) п’ятикутник;
В) трапеція; Г) паралелограм.
38. Кут при основі бічної грані правильної чотирикутної піраміди
може дорівнювати...
А) 30°; Б) 40°; В) 70°; Г) 90°.
39. Кут між суміжними бічними гранями правильної шестикутної

призми дорівнює...
А) 60°; Б) 120°; В) 150°; Г) 240°.
40. Якщо всі бічні ребра піраміди однаково нахилені до площини
основи, то основа піраміди не може бути...
А) рівнобічною трапецією; Б) прямокутником; В) тупокутним
трикутником; Г) прямокутною трапецією.
41. Кут між бічною гранню і площиною основи правильної пірамі-
ди SABC із висотою SO і апофемою SM дорівнює...
S А) ∠SMO;
Б) ∠SBO;
В) ∠SCA;
Г) ∠SMC .
A B
O
M
42. Більша основа прямокутної трапеції з гострим кутом 45° ле-

жить у площині α. Кут між площиною трапеції і площиною α
також дорівнює 45°. Кут нахилу більшого бічного ребра трапе-
ції до площини α дорівнює...
1
А) 30°; Б) 45°; В) 60°; Г) arctg .
2
43. Через середини ребер SA і SC правильного тетраедра SABC
проведено січну площину, паралельну ребру BS. У перерізі
дістанемо...
А) правильний трикутник; Б) рівнобедрений трикутник;
В) квадрат; Г) рівнобічну трапецію.
44. Якщо ребро куба ABCDA1 B1C1 D1 дорівнює 3, то об’єм піраміди
CA1C1 B дорівнює...
9 27
А) 3; Б) ; В) 9; Г) .
25 8
45. Площа бічної поверхні піраміди дорівнює S . Усі її бічні грані
нахилені до площини основи під кутом 30°. Площа повної по-
верхні піраміди дорівнює...
S 3  3
А) ; Б) 2S ; В) S ; Г) S  1 + .
2 3 2+ 2  2 
46. Яку найбільшу кількість бічних граней, перпендикулярних

основі, може мати чотирикутна піраміда?
А) Одну; Б) дві; В) три; Г) чотири.
47. Висота конуса дорівнює 3 см. Об’єм конуса — 27π см3. Твірна
конуса дорівнює...
А) 3 3 см;
Б) 4 см;
В) 6 см;
Г) 3 2 см.
48. У скільки разів площа бічної поверхні циліндра більша за пло-

щу його осьового перерізу?
А) У π ;
Б) у 4;
В) у 2π;
Г) відповідь залежить від висо-
ти циліндра.
49. На бічну поверхню деталі циліндричної форми нанесли рівно-

1
мірно шар покриття, товщина якого становить радіуса
10
основи. У скільки разів збільшився об’єм деталі?
3
 11  1 11 121
А) У   ; Б) у ; В) у ; Г) у .
 10  10 10 100
50. Найбільша довжина відрізка, що може бути поміщений у ци-
ліндр із радіусом основи 2 і висотою 3, дорівнює…
А) 7 ; Б) 3; В) 4; Г) 5.
51. Площа однієї з бічних граней прямої трикутної призми дорів-
нює Q, а її відстань від паралельного ребра дорівнює d . Чому
дорівнює об’єм призми?
1 1
А) Qd; Б) Qd ; В) 2Qd ; Г) Qd.
2 6
52. Площі нижньої і верхньої основ зрізаної піраміди дорівнюють
a2 і b2 . Площа перерізу, паралельного основам, дорівнює ab.
Відношення висот, отриманих зрізаних пірамід дорівнює…
А) a2 : b2 ; Б) a : b ; В) a : b ;
Г) числу, яке відрізняється від наведених.
Указівки до тестів із геометрії 123
53. Діагоналі осьового перерізу зрізаного конуса взаємно перпен-

дикулярні, дорівнюють 4 і точкою перетину діляться у відно-
шенні 3 : 1 . Визначте площу бічної поверхні конуса.
А) 16π; Б) 8π 5 ; В) 16π 3 ; Г) 32π .
54. Діаметр кулі дорівнює 2 м. Деяка площина віддалена від центра
кулі на відстань 1 м. Як взаємно розміщені куля і площина?
А) Дотикаються; Б) не мають спільних точок;
В) перетинаються по кругу; Г) можуть бути розміщені як завгодно.
55. Площа перерізу кулі, віддаленого від її центра на 6 см, дорів-
нює 64 см2. Радіус кулі дорівнює…
32
А) 10 см; Б) см; В) 8 см; Г) 10π см.
6
56. Навколо кулі радіуса 3 см описано многогранник, площа по-
верхні якого 200 см2. Об’єм цього многогранника дорівнює…
400
А) 600 см3; Б) π см3; В) 200π см3; Г) 200 см3.
3
Указівки до тестів із геометрії

1. Згадайте зв’язок між кутами й сторонами трикутника.
2. Зверніть увагу на те, що точка знаходиться всередині кола. Най-
більша й найменша відстані від точки до кола визначаються до-
вжинами відрізків діаметра, що проходить через цю точку.
3. За нерівністю трикутника, кожна сторона трикутника менша
від суми двох інших сторін і більша за їх різницю. Зверніть
увагу на те, що довжини сторін виражаються різними цілими
числами.
4. Трикутники ABD і BDC мають спільну висоту, що проходить
через точку B й рівні площі.
5. У зазначених трикутниках висоти, що проведені до сторін AC
і CB , дорівнюють одна одній. Самі ж сторони потрібно порів-
нювати, користуючись рисунком.
6. Використайте такі твердження:
а) Якщо два трикутники мають спільну вершину, а основи лежать
на одній прямій, то їх площі відносяться як довжини основ.
б) Медіани трикутника точкою перетину діляться у відношенні
2 : 1 рахуючи від вершини.
Спочатку порівняйте площі трикутників BFC і ABC, а потім
BFC і BOC , вважаючи C їх спільною вершиною.
7. Із рівності площ трикутників AOC і BOC одержте, що довжи-
ни перпендикулярів OD і OE обернено пропорційні довжинам
сторін трикутників, до яких вони проведені. Складіть пропо-

5 − ОЕ 12
рцію = .
ОЕ 8
8. Зазначте, що трикутник, подібний рівнобедреному, є рівнобед
реним. Переконайтеся в тому, що рівнобедреним може бути
тільки трикутник, який прилягає до основи. Виразіть його
кути через кут при основі поданого трикутника й застосуйте
теорему про суму кубів трикутника.
9. Зверніть увагу на те, що, за умовою задачі, стороні AB = 6 см
відповідає сторона A1 B1 = 18 см у подібному трикутнику. Отже,
можна знайти коефіцієнт подібності.
10. Скористайтеся співвідношеннями між сторонами й кутами
прямокутного трикутника.
11. Зверніть увагу на те, що вісь симетрії може проходити тільки
через вершину трикутника.
12. Розгляньте два випадки: у трикутнику всі три сторони дорів-
нюють одна одній чи тільки дві сторони рівні. Рівносторонній
трикутник є рівнобедреним.
13. Розгляньте два випадки: прямі паралельні або прямі перетина-
ються.
14. Спочатку необхідно знайти координати точки A, користую-
чись заданими відстанями на координатній площині.
15. Здійсніть зазначені у виразі виміри, користуючись формулою
площі прямокутника S = ab .
16. Найпростіше можна дістати відповідь розкладанням заштри-
хованої фігури на частини, площі яких дорівнюють незаштри-
хованій фігурі. Можна також, користуючись формулами площ
трикутника ABM і паралелограма ABCD , з’ясувати, яку час-
тину від S становить площа трикутника ABM .
17. Будьте уважні під час знаходження коефіцієнта подібності
трикутників ABF і FCE за двома кутами.
18. Переконайтеся, що утворений чотирикутник — паралелограм,
сторони якого удвічі менші від діагоналей цього паралелогра-
ма. Площу паралелограма виразіть через його діагоналі
1
( S = d1d2 sinα , α — кут між діагоналями), а площа отримано-
2
го паралелограма дорівнює добутку його сторін на синус кута
між ними. Доведіть, що цей кут дорівнює α.
19. Використайте те, що сторони прямокутника паралельні діаго-
налям поданого чотирикутника.
20. Трикутники ABD і BCD подібні. (Доведіть!) Залишилося пра-
вильно записати пропорційність відповідних сторін.
21. Скористайтеся тим, що діагоналі рівнобедреної трапеції дорівню-

ють одна одній. Застосуйте властивість середньої лінії трапеції.
22. Меншу бічну сторону трапеції, що є висотою трапеції, знайдіть
за теоремою Піфагора.
23. Не забудьте, що відстань між заданими точками дорівнює двом
радіусам.
24. Зверніть увагу на те, чим є подані діаметри для побудованого
чотирикутника.
25. Скористайтеся тим, що відрізок, який з’єднує середину хорди
і центр кола, перпендикулярний до хорди.
26. Використайте той факт, що якщо навколо чотирикутника мож-
на описати коло, то суми протилежних кутів дорівнюють по
180°. У чотирикутнику два протилежних кути прямі. Поду-
майте, чи обов’язково два інших кути теж прямі.
27. Скористайтеся вимірюванням кутів, вписаних у коло.
28. Кут AOC є центральним. Знаючи, що він вимірюється дугою,
на яку спирається, можна знайти градусну міру дуги ABC,
потім градусну міру кута ADC і, нарешті, кут ABC, викорис-
товуючи той факт, що сума протилежних кутів чотирикутни-
ка, вписаного в коло, дорівнює 180°.
29. Якщо площина перетинає одну з двох паралельних прямих, то
вона перетинає й іншу.
30. Пряма, що лежить у площині α і паралельна прямій b , пер-
пендикулярна до площини β. Отже, площина α проходить че-
рез пряму, перпендикулярну до площини β.
31. Розгляньте випадки, коли точка належить поданій площині
або ж не належить їй.
32. Необхідно розглянути всі можливі випадки розташування b і c .
33. Необхідно врахувати те, що, крім «центральної» частини про-
стору, яка складає поданий тетраедр, є частини, які приляга-
ють до кожної грані, до кожного ребра і до кожної вершини пі-
раміди.
34. Необхідно врахувати те, що невідомим є співвідношення між
числами a і b , а синус кута нахилу відрізка — величина
невід’ємна.
35. Розв’язання задачі залежить від того, чи перетне пряма AM
відрізок B1 B або відрізок A1 B1. У нашому випадку пряма AM
перетне відрізок B1 B у деякій точці N (якщо точки A і M на-
лежать площині, то й пряма AM належить цій площині).
Отже, площина CAM перетне площину CC1 B по прямій CN
і перерізом буде трикутник CNA .
a
36. Шукане відношення можна знайти з формул V = a3 , 2V = b3 ,
b
де a і V — ребро й об’єм поданого куба, b — ребро куба після
того, як його об’єм збільшився удвічі.
37. Достатньо врахувати те, що у тетраедра чотири грані, тому
будь-який переріз тетраедра має не більш ніж чотири сторони.
38. Оскільки ортогональною проекцією бічної грані на площину
основи є рівнобедрений прямокутний трикутник, то кут при
основі бічної грані більший за 45°.
39. Зверніть увагу на те, що шуканий кут дорівнює куту правиль-
ного шестикутника.
40. З того, що бічні ребра однаково нахилені до площини основи,
випливає існування кола, описаного навколо основи.
41. Доведіть, що площина ASM перпендикулярна до прямої CB ,
і скористайтеся означенням кута між двома площинами.
42. Позначте, наприклад, висоту, проведену з вершини трапеції на
площину α, через a . Послідовно виразіть через a висоту трапе-
ції, більше бічне ребро трапеції, а потім обчисліть шуканий кут.
43. Зверніть увагу на те, що переріз пройде через середини ребер
BA і BC.
44. У трикутній піраміді кожна з граней може бути основою. Якщо
за основу піраміди взяти трикутник BCC1 , то висотою буде від-
різок A1 B1.
45. Якщо всі бічні грані піраміди нахилені до площини основи під
S
кутом α, то Sб = осн , де Sб — площа бічної поверхні, Sосн —
cosα
площа основи піраміди.
46. Відомо, що дві площини α і β, які перетинаються, перпенди-
кулярні до третьої площини γ , тому лінія їх перетину також
перпендикулярна до γ . Скористайтеся цим фактом, а також
тим, що з вершини піраміди на площину її основи можна про-
вести тільки один перпендикуляр.
47. Трикутник, утворений висотою конуса, його твірною і радіу
сом основи, є прямокутником. Тому, знаючи радіус і висоту ко-
нуса, можна знайти його твірну за теоремою Піфагора.
48. Осьовим перерізом циліндра є прямокутник зі сторонами, які
дорівнюють висоті циліндра й діаметру його основи. Виразіть
площу бічної поверхні циліндра і площу цього прямокутника
через висоту циліндра і радіус його основи.
49. Оскільки зазначені циліндричні деталі мають однакову висо-

ту, то розв’язання задачі зводиться до знаходження площ кру-
11
гів радіусами R і R.
10
50. Найбільшу довжину має діагональ осьового перерізу циліндра.
51. Зазначте, що d дорівнює одній із висот основи, а Q — добуток
висоти призми на сторону основи, на яку проведено зазначену
вище висоту.
52. Розгляньте переріз піраміди площиною, що проходить через
ребро й висоту піраміди. Перерізом, паралельним основам, він
ділиться на дві подібні трапеції.
53. Спочатку знайдіть відрізки діагоналей осьового перерізу, на
які вони діляться точкою перетину, а потім із прямокутних
трикутників — діаметри основ і твірну.
54. Скористайтеся тим, що радіус кулі дорівнює 1 м і площина від-
далена від центра кулі на відстань, яка дорівнює радіусу.
55. Знайшовши радіус поданого перерізу кулі, зведіть задачу до
розв’язання прямокутного трикутника, в якому гіпотенуза
є радіусом кулі, один із катетів — радіусом перерізу, другий
катет збігається з перпендикуляром, проведеним із центра кулі
на площину перерізу.
56. Доцільно поділити описаний многогранник на піраміди, осно-
вами яких є грані многогранника, вершини збігаються із цен-
тром кулі, а висоти дорівнюють радіусу кулі.
Відповіді до тестів із геометрії
1 2 3 4 5 6 7 8
Б Б Г А А Б В Б
9 10 11 12 13 14 15 16
Г В В Г Г Б Г Б
17 18 19 20 21 22 23 24
Б В Б А В Б Б В
25 26 27 28 29 30 31 32
В Г А В В Б В Г
33 34 35 36 37 38 39 40
Г В Г Г Б В Б Г
41 42 43 44 45 46 47 48
А А В Б Г В В А
49 50 51 52 53 54 55 56
Г Г В Б А А А Г
Література
1. Иржавцева В. П., Федченко Л. Я. Систематизация и обобщение зна-
ний учащихся в процессе изучения математики. — К., 1998.
2. Мерзляк А. Г., Полонський В. Б., Якір М. С. Математика: підручник
для 5 класу. — Х. : Гімназія, 2005.
3. Мерзляк А. Г., Полонський В. Б., Якір М. С. Математика: підручник
для 6 класу. — Х. : Гімназія, 2005.
4. Бевз Г. П., Бевз В. Г. Алгебра: підручник для 7 класу. — К. : Зодіак-
ЕКО, 2007.
5. Бевз Г. П., Бевз В. Г. Геометрія: підручник для 7 класу. — К. : Вежа,
2007.
6. Бевз Г. П., Бевз В. Г. Алгебра: підручник для 8 класу. — К. : Зодіак-
ЕКО, 2008.
7. Апостолова Г. В. Геометрия: учебник для 8 класса. — К. : Генеза,
2008.
8. Кравчук В. Алгебра: підручник для 9 класу. — Тернопіль : Підручни-
ки і посібники, 2009.
9. Мерзляк А. Г., Полонський В. Б., Якір М. С. Геометрія: підручник для
9 класу. — Х. : Гімназія, 2009.
10. Афанасьєва О. М., Бродський Я. С., Павлов О. Л., Сліпенко А. К. Геоме-
трія. 10–11 класи. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003.
11. Лоповок Л. М. и др. Факультативные занятия по геометрии для 7–11
классов. — К. : 1997.
12. Бродський Я. С., Павлов О. Л. Математика. Тести для самостійної
роботи та контролю знань. 9–10 кл. Тернопіль : Навчальна книга —
Богдан, 2002.
14. Афанасьєва О. М., Бродський Я. С., Павлов О. Л., Сліпенко А. К. Ма-
тематика. Тести для самостійної роботи та контролю знань. 11 кл. —
Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2002.
15. Старова О. О., Маркова І. С. Готуємось до державної підсумкової
атестації, зовнішнього незалежного оцінювання з математики. По-
сібник для вчителя. — Х. : Вид. група «Основа», 2008. — 256 с.
128

Sustematuzaciya I Yzagalnennya Shkilnogo Kyrsy Matematuku - PDF 1322915963

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Sustematuzaciya I Yzagalnennya Shkilnogo Kyrsy Matematuku - PDF 1322915963

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Випуск 4 (100)

Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua

© Скнар Н. Г., 2011

Арифметичний квадратний корінь

Приклад 1. Спростіть вираз 9a4 b2 c6 = 3a2 ⋅ b ⋅ c3 = 3a2bc3 , де a , b ,

99 знайти найменший спільний знаменник;

Будь-який раціональний вираз можна подати у вигляді дробу,

відсотка від числа числа за його відсоткового

an — степінь, a — основа степеня, n — показник степеня, n ∈� ;

Додавання і віднімання многочленів

Множення одночлена на многочлен

Способи розкладання на множники

Застосування формул скороченого множення

(a + b)2 = (a + b)(a + b) = a2 + 2ab + b2; a2 + 2ab + b2 = (a + b) ;

(a − b)2 = (a − b)(a − b) = a2 − 2ab + b2; a2 − 2ab + b2 = (a − b) ;

(a − b)2 = (b − a)2 ; a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 = (a + b ) ;

( −a − b)2 = (a + b)2 ; a3 − 3a2b + 3ab2 − b3 = (a − b ) ;

(a + b)3 = a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 ; (

Приклад. 1) 4n2 − 9y2 = (2n ) − (3y ) = (2n − 3y )(2n + 3y ) ;

Розкладання на множники квадратного тричлена

числу відповідає точка; числу відповідає точка;

Радіанна міра кута

Таблиця значень тригонометричних функцій деяких кутів

Основні тригонометричні тотожності

sin α у cosα у tg α у ctg α

cos ( −x ) = cos x sin ( −x ) = − sin x ; tg ( −x ) = − tg x ; ctg ( −x ) = − ctg x

sinx, cosx tg x, ctg x

Якщо змінна y функціонально залежить від змінної x, то цей

Усі значення, яких набуває аргумент, утворюють область визна-

y = kx + b , якщо b = 0, тоді y = kx — пряма пропорційність.

Функція y = ax2 , a ≠ 0. Графік функції y = ax2 — парабола.

Квадратична функція y = ax2 + bx + c , a ≠ 0. Графік квадратичної

Побудова графіка квадратичної функції

Перетворення графіка функції y = f ( x )

2. y = af ( x ) — a > 1 — розтягнення уздовж осі Oy .

y = f(x ) Об’єднати графік

Приклад 1. Побудуйте графік функції y = x2 + 4x + 7.

4) y = − ( x − 1,5) ; 5) y = −2x2 + 12x − 19 ; 6) y = ( x + 1) − 3 ;

Приклад 3. Графік функції y = − ( x + 1)(2 − x ) зображено на ри­

Приклад 6. Які знаки мають числа a , b , c , якщо на рисунку зо-

Функція Проміжки монотонності

Зростає при x ∈R Спадає при x ∈R

Спадає при x ∈( −∞;0) Зростає при x ∈( −∞;0)

Зростає при x ∈[xв ; +∞ ) ; Зростає при

Функція Проміжки монотонності

Зростає при x ∈[0; +∞ ) ; Зростає при x ∈( −∞;0) ;

спадає при x ∈( −∞;0] спадає при x ∈(0; +∞ )

5. Показникова a >1 0 < a <1

Зростає при x ∈R Спадає при x ∈R

Зростає при x ∈(0 : +∞ ) Спадає при x ∈(0; +∞ )

Пам’ятай! Для знаходження проміжків монотонності квадра-

Читання графіка функції y = f ( x )

Формула переходу до нової основи

Властивості логарифмічної функції Графік функції

При 0 < a < 1 спадає на D ( y )

! Графіки функції y = log a x

симетричні відносно осі Ox

Графіки обернених функцій симетричні відносно прямої y = x .

y = sin x , x ∈( −∞; +∞ ) , y ∈[ −1;1] ; y = cos x , x ∈( −∞; +∞ ) , y ∈[ −1;1] ;

Арифметична і геометрична прогресії

Геометричний зміст похідної: tg α = f ′ ( x0 ).

y sin x cosx ex ln x tg x ctg x

Похідна складеної функції y ′ = f ′ ( x ) = g ′ (h ( x )) ⋅ h ′ ( x ).

Приклад 3. Графік функції y = − ( x + 1)(2 − x ) зображено на ри

Спосіб ІІ (метод інтервалів). Використовується для розв’язуван

Основні методи розв’язання: