Сьогодні екологія в широкому значенні визначається як комплексна

інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище

(екосферу планети) його вплив на суспільство та зворотну реакцію
природи на діяльність людства.
Екологія це міждисциплінарна наука яка базується крім біологічних
основ на основах: географічних, технічних, економічних та
соціальних наук.
Головні завдання екології:
- встановлення закономірностей взаємозв’язків між
організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;
- дослідження структури та функціонування угруповань
організмів, розробка методів визначення екологічного стану
природних і штучних угруповань;
- спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері
в цілому, прогнозування їхніх наслідків;
- створення бази даних та розроблення рекомендацій для
екологічно безпечного планування господарської та
соціальної діяльності людини;
- застосування екологічних знань у справі охорони
навколишнього середовища та раціонального використання
природних ресурсів.
Об’єкти дослідження в екології: організми, тіла і речовини-
матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізик хімії
біології і ін наук
Сучасна екологія поділена на чотири взаємопов’язаних самостійних
розділи що логічно виходять один з одного і поділяють екологію за
розмірами об’єктів вивчення:
1. Аутекологія- (екологія організмів) вивчає взаємозв’язки
представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ
займається визначенням меж стійкості виду і його ставленням
до різних екологічних факторів також вивчає вплив
середовища на морфологію фізіологію та поведінку організмів.
 2. Демекологія- (екологія популяцій) описує коливання
чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ
називають динамікою популяцій або популяційною екологією.
3. Синекологія- (екологія угруповань) аналізує стосунки між
особинами що належать до різних видів даного угруповання
організмів а також між ними і оточуючим середовищем.
4. Біосферологія- (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине
планетарне ціле, з’ясовує закономірності еволюції біосфери.
Ситник і Будико (1990 – 1992) розділяють екологію на три частини:
- Загальна екологія що вивчає основні закономірності
функціонування екологічних систем;
- Глобальна екологія що вивчає біосферу в цілому
- Прикладна екологія об’єктом вивчення якої є
взаємовідносини живих організмів із середовищем.
Білявського та Падуна (1991) виділяють виділяють в екології п’ять
основних блоків:
- Біоекологія
- Геоекологія
- Техноекологія
- Соціоекологія
- Космічна екологія
2. Основні етапи розвитку екології
1-ий етап стародавній до 1886 року. «екологія існувала завжди»
( первісна людина померла б з голоду без необхідних знань про
поведінку чи особливості дичини якби немала б отриманого
досвіду від предків і самостійного досвіду «взаємовідносин з
довкіллям»
У наукових працях учених минулого чимало даних про вплив на
рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм
живих істот, ознаки пристосування до умов середовища
проживання
Це період «наївної екології» коли окремі її окремі елементи
з’являлися в працях ботаніків, період накопичення екологічних
фактів.
2-ий етап ( до 30-х років 20 століття аутекологічний) період екології
особини виявлення закономірностей у відношеннях тварин і
рослин до різноманітних абіотичних факторів, внутрішніх
екологічних досліджень та визначення «екосистем»
Екологія спиралася на визначні праці вчених й концентрувалася на
дослідженні впливу фізичних і хімічних чинників довкілля на
життєдіяльність окремої особини чи цілого виду
Протягом 19 та початку 20 століття розвиток спеціальних
аналітичних наук сприяв накопиченню фактичних данних без яких
було б неможливим формування екології як сучасної науки. Було
встановлено що живі організми своїм існуванням та розвитком
найтіснішим чином залежні від природного середовища.
3-ій етап (1930 – 1970рр синекологічний) цей етап був
короткочасний і стосувався дослідження великих груп організмів
під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних
видів істот між собою і найближчим довкіллям.
Великою заслугою цього етапу є залучення вищої математики. В
цей період вводяться поняття екосистема біогеоценоз
формулюються основні екологічні закони
4-ий етап (1970 рр дотепер мегаеколоогічний) домінуючим стало
уявлення про «пов’язаність усього з усім» необхідність одночасного
і якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з довкіллям
усіх видів і варіантів живого довкілля як і змін природного
середовища
Стає зрозумілим постійністть порушення природної рівноваги
екосистеми вивчаються у їх розвитку становлення істинного
системного підходу до вивчення екологічних об’єктів