МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчальна дисципліна «Конфліктологія»

«КОНФЛІКТИ У РІЗНИХ СФЕРАХ І

ФОРМАХ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ»
 ЗМІСТ
Вступ
1. Екологічні (еколого-правові) конфлікти
2. Міжнародні (міжнародно-правові) конфлікти
3. Конфлікти в державно-правовій сфері
4. Адміністративно-правові та організаційно-управлінські
конфлікти
5. Конфлікти в цивільно-правовій та господарській
сферах
6. Кримінальні та кримінально-процесуальні конфлікти
7. Трудові конфлікти
8. Сімейні конфлікти
 
Заключення
 БАЗОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни [ Текст ] / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль,
1991. – 299 с. – ( Першотвір ).
2.Анцупов А. Я. Проблема конфликта : аналитический обзор : междисциплинарный библиографический
указатель [ Текст ] / А. Я. Анцупов, А. И. Шииплов. – М.: ЮНИТИ, 2012 - 230 с.
3.Ващенко І.В. Конфлікти: сучасний стан, проблеми та напрямки їх вирішення в органах внутрішніх
справ [ Текст ] : монографія / І.В. Ващенко - Харьків: «ОВС», 2002 -
4.Бандурка  О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України [ Текст ] / О. М.
Бандурка. – Харків : ХНУВС, 2004. – 780 с.
5.Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління:[ Текст ] навчальний посібник / Т.В.
Дуткевич - Київ: Центр навчальної літератури, 2005 –
6.Гомелаури М. Л. Ролевой конфликт и вопрос мотивационного значения социальных ожиданий [ Текст ]
/ М. Л. Гомелаури // Социалистические исследования. – Тбилиси, 1971. – С. 41 – 76.
7.Державне управління [ Текст ] : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Расіна, Л.
Ю. Гордієнко ; за ред. А.Ф. Мельник. – К. : Знання : Прес, 2003. – 343 с.
8.Життєві кризи особистості [ Текст ] : наук.-метод. посіб. : у 2 ч. / [ ред. рада : В. М. Доній, Г. М. Несен,
Л. В. Сохань та ін. ]. – Ч. 1 : Психологія життєвих криз особистості. – К. : ІЗМН, 1998. – 356 с.
9.Калмыкова Е. С. Внутриличностные противоречия и условия их разрешения [ Текст ] : дис. … канд.
психол. наук : 19. 00. 01 / Е. С. Калмыкова. – М., 1986. – 203 с.
10.Конфликтология [ Текст ] : учебник для вузов/ [ ред. проф. В.П. Ратникова ]. - М.: ЮНИТИ – ДАНА,
2013 -
11.Конфліктологія [ Текст ] :підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец./ [ ред. професорів
Л.М.Герасіної та М.І. Панова].- Харьків: Право, 2013.
 ДОПОМІЖНА
1. Ложкін Г. В. Психологія конфлікту : теорія і сучасна практика [ Текст ] / Г. В.
Ложкін, Н. І. Пов’якель. - К. : Професіонал, 2006. – 416 с.
2. Лурия А. Р. Экспериментальные конфликты у человека [ Текст ] / А. Р. Лурия
// Проблемы современной психологии : учен. записки Моск. гос. ун-та
эксперимент. психологии. – 1930. – Т. 6. – С. 97 – 137.
3. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ [ Текст ] :
підручник / В. М. Плішкін ; [ за ред. Ю. Ф. Кравченка ]. – К. : НАВСУ, 1999. –
702 с.
4. Скібіцька Л.І. Конфліктологія [ Текст ] : навч. посіб. / Л.І. Скібіцька. – К.:
Кондор, 2009.- 384с.
5. Словник-довідник з конфліктології [ Текст ] [ за ред. М. І. Пірен ]. – К. ;
Чернівці : ЧДУ ім. Ю. Федьковича, 1995. – 318 с.
6. Терлецька Л. Г. Психічне здоров’я особистості. Технологія самоаналізу
[ Текст ] / Л. Г. Терлецька. – К. : Київський університет, 2003. – 150 с.
7. Франкл В. Человек в поисках смысла [ Текст ] : пер. с англ. и нем. /
В. Франкл ; [ общ. ред. Л. Я. Гозмана, Д. А. Леонтьева ]. – М. : Прогресс, 1990.
– 368 с. – ( Першотвір ).
 Вступ
Конфлікти мають місце в усіх сферах суспільного життя.
Їх цивілізоване вирішення дедалі більше передбачає,
серед інших, застосуванням правових засобів. Тому
цілком логічно розробляючи проблеми типології
юридичних конфліктів, виходити із загального наукового
аналізу та класифікації розмаїття соціальних конфліктів.
Існує чимало варіантів типології конфліктів, а серед них
поширений поділ за сферами прояву; за ступенем
тривалості та напруженості; за суб’єктами конфліктної
взаємодії; за масштабом; за соціальними наслідками
тощо.
1. Екологічні (еколого-
правові) конфлікти
 У ХХІ столітті люди змушені жити в умовах екологічних
конфліктів, рахуватися з ними, а також з можливістю їх
виникнення і необхідністю подолання. Для України це
зумовлено:
• значним антропогенним порушенням та техногенною перевантаженістю
території країни;

• негативними екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи;

• неефективним використанням природних ресурсів;

• широкомасштабним застосуванням екологічно шкідливих та недосконалих

технологій;

• неконтрольованим ввезенням в країну екологічно небезпечних технологій,

речовин і матеріалів;

• негативними екологічними наслідками оборонної і військової діяльності.

Суттєвою ознакою екологічного
конфлікту є його

предмет, тобто дії, які відбуваються

(мають відбуватися) по відношенню до
навколишнього середовища, внаслідок чого
завдається шкода екологічній безпеці.
 Розглядаючи екологічний конфлікт, як
соціальний феномен, О.Л. Дубовік виокремлює
його специфічні риси.

 Іманентність (внутрішня притаманність)

екологічних конфліктів суспільству

 Соціальність екологічних конфліктів, їх суспільна

природа та значимість.

 Гносеологічні труднощі щодо їх вирішення.

 Юридична конфліктологія, крім реальних
екологічних конфліктів, виділяє також :

Формальний Псевдо-
екологічний екологічний
конфлікт конфлікт
 Суб’єктами еколого-правових
конфліктів можуть бути:

органи міжнародні
управління організації держави

громадські рухи юридичні та

та об’єднання фізичні особи
 Особлива роль серед суб’єктів еколого-
правового обов’язку належить державі

органи загальної органи спеціальної органи єдиної

компетенції, їхні надвідомчої компетенції системи запобігання і
спеціалізовані
реагування на
структури
надзвичайні екологічні
ситуації

Серед органів держави, на які покладено завдання

забезпечення запобігання та ефективного вирішення
еколого-правових конфліктів В.І. Андрейцев виокремлює
Основний зміст

становить протиріччя між

економічними та
екологічними інтересами.
 Початком цілеспрямованого
міжнародно-правового процесу
запобігання та розв’язання
екологічних конфліктів можна
вважати

Стокгольмську конференцію ООН з

навколишнього середовища 1972 р.

На запобігання та ефективне розв’язання екологічних конфліктів на

державному рівні спрямовано конституційне регулювання охорони
довкілля, національне екологічне законодавство країни.
 Разом з положеннями Конституції
нормативно-правову базу екологічної
політики України складають:
 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р

 Концепція (основи державної політики) національної безпеки України від 16 січня 1997
р., яка передбачає екологічну сферу як складову національної безпеки України

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання

природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою
Верховної Ради України від 5 березня 1998 р.,

Закон України “Про охорону навколишнього природнього середовища” від 25 червня 1991
р., який є базовим актом у системі екологічного законодавства, та інші акти екологічного
законодавства (Водний кодекс України, Кодекс України про надра, Кодекс України про
адміністративні правопорушення, закони “Про охорону атмосферного повітря”, “Про
екологічну експертизу” “Про відходи” та ін.).
 Важлива роль у запобіганні та правовому
врегулюванні локальних екологічних конфліктів
належить регіональній екологічній політиці, місцевим
та іншим територіальним екологічним програмам.
Висновки до 1 питання
 2. Міжнародні
(міжнародно-правові)
конфлікти
 В літературі з юридичної конфліктології міжнародно-
правові конфлікти або взагалі не розглядаються, або
при їхньому аналізі застосовується більш узагальнена
категорія “міжнародні конфлікти”.

Предметом міжнародно-правового конфлікту є зіткнення

інтересів суб’єктів міжнародних відносин, яке спричиняє
боротьбу між ними і врегульовується за допомогою
міжнародно-правових процедур.

Причини та зміст міжнародно-правових конфліктів стосуються не приватних

особистісних чи особистісно-групових інтересів, а інтересів безпеки,
територіальної цілісності та суверенітету держав.
 міжнародні, суспільно-
політичні, профспілкові
організації;

Сторонами таких
груп
конфліктів можуть окремі
и держави
виступати

політичні, релігійні рухи

 В теорії міжнародного права представлені різні
підходи до класифікації міжнародних (міжнародно-
правових) конфліктів. Так, А.І. Дмитрієв та В.І.
Муравйов на основі аналізу Статуту ООН з-поміж
різних категорій спорів виокремлюють такі:

1. спори, продовження яких могло б загрожувати

підтриманню міжнародного миру та безпеки (статті 33, 36,
37);
2. будь-які спори (статті 35, 38);
3. спори юридичного характеру (ст. 36);
4. місцеві спори (ст. 52);
5. ситуація, що може призвести до міжнародних чвар або
викликати конфлікт (ст. 34).
 Е.І. Скакунов, приміром, розглядає
такі види міжнародних конфліктів:

1) міждержавні конфлікти;

2) національно-визвольні війни;

3) внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти.

 Міждержавні конфлікти

Саме міждержавні відносини є сферою дії

принципу незастосування сили,
встановленого у ст. 2 Статуту ООН.
 Національно-визвольні війни

Серед цього виду

міжнародних конфліктів
виокремлюють:

війни народів проти

колоніальні війни “ідентичності” расистського
війни панування
Внутрішні інтернаціоналізовані
конфлікти

змішані (“внутрішні зі значним

зовнішнім залученням”) війни стали
розглядатися як вид міжнародних
конфліктів після другої світової війни.
Раніше їх вважали суто внутрішніми
справами держави.
Висновки з 2 питання
3. Конфлікти в державно-
правовій сфері
 
 Виникають на державному рівні,
серед органів державної влади.

Особливий склад їх суб”ектів Об”єктів (суверенітет держави,

(органи державної влади, територія, повноваження і дії
регіони, політичні сили тощо) владних органів тощо).
Серед основних і поширених видів
державно-правових конфліктів
слід назвати

• конфлікти між гілками влади,

•між центральними і місцевими владними

структурами,

• конфлікти у парламентській діяльності.

Конфлікти між гілками влади виникають у
сфері відносин з приводу поділу владних
повноважень.
 Конфлікти, які виникають між
центральними та місцевими владними
структурами.
Конфлікти в парламентській
діяльності
Висновки з 3 питання
 4. Адміністративно-
правові та організаційно-
управлінські конфлікти
 Аналіз змісту адміністративно-правових
конфліктів, особливостей їх виникнення та перебігу
дозволяє виокремити такі характерні особливості:

i. Вони виникають у результаті управлінської діяльності з

реалізації публічних, найчастіше державно-управлінських
інтересів
ii. У них обов’язково бере участь суб’єкт, наділений державою
відповідними управлінськими повноваженнями.
iii. Вони так чи інакше пов’язані із порушенням прав суб’єктів
адміністративних правовідносин та режиму законності у
сфері діяльності органів виконавчої влади та місцевого
самоврядування.
iv. Для них, як і для сфери управління взагалі, характерні
відносини владності і цілеспрямованості.
 Адміністративно-правовий конфлікт - це відкрите протистояння
сторін адміністративно-правових відносин, спричинене дією (або
невиконанням вимог) певних норм права, які встановлюють правила
поведінки зазначених суб’єктів.

Об’єктом адміністративно-правового конфлікту є

суспільні відносини, врегульовані правовими
нормами, які охороняються адміністративними
санкціями.

Велика кількість їх фізичні та

юридичні особи
потенційних суб’єктів
тощо.

державні організації та їх суб’єкти колективні та

представники і недержавні індивідуальні;
організації та їх представники;
 Виходячи із юридичного змісту
адміністративно-правового конфлікту,
можна, принаймні, виділити два основних
його види :

Конфлікти, змістом яких є порушення
прав фізичних чи юридичних осіб
неправомірними діями або
бездіяльністю органів виконавчої
влади, місцевого самоврядування та
їхніх посадових осіб.
Конфлікти адміністративно-
деліктного характеру, змістом
яких є виявлення наявності (або
відсутності) в діях фізичних та
юридичних осіб складу
адміністративного
правопорушення;
 Організаційно-адміністративні конфлікти – це
конфлікти між керівниками і виконавцями, між
управлінцями, між різними підрозділами в даній
адміністративній структурі з приводу цілей, методів та
засобів управлінської та організаційної діяльності, а також
її результатів та наслідків.
Висновок з 4 питання
 5. Конфлікти в цивільно-
правовій та господарській
сферах
Серед характерних ознак цивільно-правових
конфліктів можна виокремити такі:

• сторони конфлікту виступають як юридично рівні суб’єкті;

• конфліктна ситуація виникає з приводу матеріальних і
нематеріальних благ,;
• предмет спору виникає не тільки з підстав, передбачених
актами цивільного законодавства, а й внаслідок дій суб’єктів
цивільних відносин;
• відносини сторін конфлікту врегульовуються на засадах
ініціативи учасників і ґрунтуються, передусім, на
уповноважувальному характері норм цивільного права;
• розгляд цивільно-правового спору здійснюється за допомогою
специфічних заходів впливу і у спеціальному (як правило)
позовному порядку.
 Сторонами цивільно-правових конфліктів
можуть бути, здебільшого, суб’єкти
приватного (цивільного) права:

а) фізичні особи б) юридичні особи

Суб’єкти публічного права

держава та ін.
Україна

територіальні
іноземні громади
АРК держави
 Серед об’єктів цивільно-правових
конфліктів можуть бути:

Особисті
Речі Дії (в тому Інформація немайнові
числі послуги) блага

Результати
інтелектуальної,
творчої діяльності
 Юридичні способи вирішення
цивільно – правових конфліктів:

Судовий розгляд Адміністративний розгляд

 Господарські конфлікти – це спори, які виникають
між суб’єктами господарської діяльності стосовно
виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання
послуг і робіт з метою отримання прибутків.

Фізичні особи –
Фінансово- підприємці, які
кредитні здійснюють
господарську
установи До суб'єктів належить: діяльність без
створення
підприємства
Підприємства всіх
форм власності та
їх структурні Органи
підрозділи державної влади
Об’єднання і управління з
підприємств управління
економікою
посередницькі
організації
 Об’єкти господарських
конфліктів:
а) у сфері права державної власності (земля, майно, що
забезпечує діяльність державних органів; майно Збройних сил,
оборонні об’єкти; та ін.);
б) у сфері права комунальної власності (державний житловий
фонд; об’єкти житлово-комунального господарства; майно
установ народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі);
в) у сфері права приватної власності (житлові будинки, дачі,
садові ділянки, предмети домашнього побуту, засоби
виробництва, виготовлена продукція, гроші, цінні папери, акції,
тощо).
Висновок з 5 питання
 6. Кримінальні та
кримінально-
процесуальні конфлікти
 Здоров'я
Життя Воля

Сферою кримінального конфлікту

можуть бути різноманітні соціальні Честь і
Власність відносини, що охороняються гідність
кримінальним законодавством:

громадський
національна громадська
порядок моральність
безпека безпека
держави
Зміст кримінального конфлікту становить конфліктна поведінка (дії
або бездіяльність злочинця, а інколи й дії потерпілого у відповідь),
результатом якої є скоєння злочину

В теорії кримінального права розглядаються такі ознаки злочину:

• злочином є лише діяння (дія або бездіяльність);

• це діяння вчинене суб’єктом злочину;
• воно є винним;
• вказане діяння є суспільно небезпечним;
• відповідне діяння передбачене чинним КК.
• кримінальна караність.
 Сторонами кримінального конфлікту є:

Носій (особа, організація,

суспільство чи держава)
соціальних цінностей, на
які спрямовано злочин;

Суд, що фіксує наявність

злочину, призначає
Злочинець
покарання винному чи
звільняє його від
покарання
 Кримінальні конфлікти можуть також розрізнятися за
тяжкістю злочинів, якими вони завершуються:

а) невеликої
тяжкості в) тяжкі

б) середньої г) особливо
тяжкості тяжкі
В юридичній психології розрізняють
кримінальні конфлікти за складом
учасників, поділяючи їх на:

а) міжособистісні,

б) міжгрупові,

в) особистісно-групові.
 За тривалістю та число епізодів
конфліктної взаємодії поділяють на:

Тривалі кримінальні конфлікти – це, як правило, ціла

серія конфліктних епізодів.

Ситуативні конфлікти виникають і відбуваються у

межах одного епізоду взаємодії; вони, як правило, мають
місце в інцидентах, що виникають при спілкуванні раніше
незнайомих людей.
 Однак у процесі попереднього розслідування та розгляду в
судах кримінальних справ, у свою чергу, виникають,
розвиваються та вирішуються кримінально-процесуальні
конфлікти.

Зміст даного виду конфліктів становить протиборство

учасників кримінального судочинства, яке відбувається межах
кримінально-процесуального закону у формі звернень, заяв,
клопотань, рішень та інших дій.
Сторонами кримінально-процесуального конфлікту на стадії
попереднього слідства є: слідчий і підозрюваний чи
обвинувачений (їхній захисник).

Крім того, на стадії попереднього слідства конфлікти можуть

виникати між слідчим і прокурором, слідчим і начальником
слідчого відділу, слідчим і потерпілим (його представником),
слідчим і свідками, слідчим і експертами, спеціалістами,
іншими особами.
 При розгляді справ у судовому засіданні
конфлікти відбуваються між його учасниками:

 прокурором і захисником (підсудним);

прокурором та свідком захисту;
адвокатом та свідком обвинувачення;
підсудним та потерпілим;
захисником та підзахисним.

Під час попереднього слідства чи судового розгляду справи

можуть виникати внутрішньоособистісні конфлікти
Висновок з 6 питання
7.Трудові конфлікти
 
 Трудовим конфліктом прийнято вважати стадію максимального
розвитку суперечностей між суб’єктами соціально-трудових відносин
безпосередньо у трудовій чи пов’язаних з нею сферах діяльності (у сферах
розподілу, обміну, споживання та ін.) на підприємствах і установах, у
різних галузях виробництва, у суспільстві в цілому.

Серед основних типів трудових конфліктів

виокремлюють:

Конфлікти з приводу Конфлікти цінностей

обмеженості ресурсів

Конфлікти цілей, що виходять з об”єктивної Конфлікти комунікацій

розбіжності цілей підрозділів підприємства, різних
суміжних підприємств, галузей економіки
 Виокремлюють наступні функції трудових
конфліктів:

1. соціальної інтеграції (досягнення балансу індивідуальних,

групових та колективних інтересів);
2. сигнальну (актуалізує та загострює суперечності в
трудових відносинах);
3. інноваційну (сприяє розвиткові, творчому подоланню
перешкод);
4. соціально-психологічну (викликає зміни у соціально-
психологічному кліматі, впливає на стан згуртованості,
взаємної поваги, авторитету тощо).
 У теорії трудового права розрізняють причини
трудових спорів (конфліктів) та приводи їх
виникнення

Помилки однієї зі сторін у спорі про наявність чи відсутність обставин, з

якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення певних
правовідносин, недоліки у стосунках морально-етичного характеру.

Причини організаційно-правового характеру, пов’язані з

невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим
суспільно-економічним відносинам, нечіткими формулюваннями
окремих правових норм тощо.

Причини організаційно-господарського характеру: спад

виробництва, руйнування соціальної структури, зниження
реальних доходів значної частини населення тощо.
Загалом в теорії і практиці трудового
права трудові спори поділяють на
індивідуальні й колективні.
Індивідуальні трудові конфлікти – це спори, які
виникають з трудових правовідносин і
стосуються застосування умов праці, а також
наслідків цього застосування до конкретних осіб.

Предметом даного виду конфліктів є поновлення порушених

роботодавцем прав працівника (наприклад, на оплату за час
вимушеного прогулу) або визнання за працівником певних
прав (наприклад, на додаткову відпустку).
 Колективні трудові спори (конфлікти)
виникають з організаційно-управлінських і
соціально-економічних відносин у сфері праці.

Предметом колективних трудових спорів (конфліктів) є

суперечності, які виникли між сторонами соціально-трудових
відносин з будь-якої з чотирьох причин:
а) встановлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та
виробничого побуту;
б) укладення нового або зміни чинного колективного договору;
в) виконання колективного договору або його окремих положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Висновок з 7 питання
8.Сімейні конфлікти
 Юридична конфліктологія визначає сімейний конфлікт як суперечливу
поведінку подружжя та інших членів сім’ї у сфері сімейних відносин
(особистих та майнових), як зіткнення подружніх та родинних амбіцій
з метою встановлення власного пріоритету у вирішенні життєве
важливих питань сім’ї.

До об’єктивної сторони сімейного конфлікту належать відхилення у

поведінці членів подружжя, у стосунках з іншими членами сім’ї,
зіткнення позицій, думок з приводу одного й того ж питання
сімейного життя.

Суб’єктивна сторона сімейного конфлікту проявляється в тому, що

члени подружжя у ситуації, що склалася, не можуть знайти єдиного
вірного рішення.
 Сімейні конфлікти можна
класифікувати за такими ознаками:
а) за суб’єктами: між подружжям; батьками й дітьми; подружжям і
батьками кожного з подружжя; бабусями, дідусями та онуками;
б) за джерелами: ціннісні (невідповідність почуттів та реальних відносин
подружжя, наявність протилежних інтересів, потреб); господарські (різні
погляди на ведення домашнього господарства); статусні (боротьба за
лідерство); емоційні (ревнощі, дефіцит любові, турботи, порозуміння);
сексуальні (психосексуальна дисгармонія) та ін.;
в) за сферою прояву: у сімейних відносинах (особистих і майнових); між
родичами; у стосунках сім’ї з державними чи іншими органами;
г) за формою: бурхливі (образи, скандали, побиття посуду тощо); “тихі”
(переривання спілкування, “бойкоти” тощо).
 Сімейні конфлікти мають свої особливості, які пов’язані з дією
конфліктогенних факторів, що призводять до порушень у
життєдіяльності сім’ї.
Серед них за джерелом виникнення можна виокремити три
групи:

Труднощі, які пов’язані з етапами життєвого циклу

сім’ї або “життєвими кризами”

Труднощі, зумовлені несприятливими варіантами

життєвого циклу

Ситуативні труднощі
Причини сімейних конфліктів можуть бути
пов’язані як із нереалізованістю потреб, на які
очікувало подружжя від шлюбу, так і з
особистісними якостями членів сім’ї,
внутрішньо сімейними стосунками, або
зумовлюватися зовнішніми факторами.

Незадоволені потреби, на які очікувало подружжя (або їх

родичі) від шлюбу є комплексною причиною виникнення
сімейних конфліктів.

Негативні особистісні риси та відхилення у поведінці

членів сім’ї наступна група причин конфліктної поведінки.
Серед інших причин сімейних конфліктів - недоліки
взаємин, низький рівень згуртованості та
взаємодопомоги у сім’ї.

Самостійну групу причин сімейних суперечок та

конфліктів серед подружжя складають недостатні
умови життя.
 Заключення:

Аналізуючи різні типи соціальних конфліктів, слід зауважити,

що:

- конфлікт робить соціальні відносини мобільнішими; звичні норми поведінки

та діяльності, що роками задовольняли людей, відкидаються з дивовижною
рішучістю і без жодного жалю;

- за всієї різноманітності конфліктних ситуацій поведінка людей у них

відрізняється від звичайних обставин надмірно емоційністю, хоча тут
присутній й регіональний конфлікт.
 Питання для самоконтролю:

1. Що ви знаєте про політичні конфлікти?

2. Як ви розумієте проблему «кризовий стан сучасного
українського суспільства?»
3. Які причини найчастіше викликають сімейні конфлікти?
4. Що ви вкладаєте в поняття сім’я?
5. Назвіть основні причини міжетнічних конфліктів?
6. Міжконфесійні конфлікти, їхня суть, а також причини,
що їх зумовлюють нині в Україні?
 Питання для самостійного
опрацювання:

1. Конфлікти соціальної сфери.

2. Моральні конфлікти.
3. Міждержавний конфлікт.
4. Конфлікт культур і духовних цінностей.
 
 Теми рефератів:
1. «Розбіжності в етичних цінностях як причина виникнення
конфлікту”.
2. «Сімейні конфлікти: причини, прогнозування та вирішення».
3. «Політичні конфлікти: причини, шляхи їх розв’язання та
профілактика».
4. «Гендерні конфлікти: причини, суть, шляхи вирішення та
запобігання».
5. «Соціальні конфлікти як суспільне явище».
 
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!