Тема №1. Мод. І.

Поняття, система та особливості сучасного міжнародного

публічного права.

1. Виникнення міжнародного права та становлення сучасного міжнародного права.

2. Поняття та сутність сучасного міжнародного права.
3. Система сучасного міжнародного права та види міжнародно-правових норм.
4. Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права.

Рекомендовані джерела:

1. Буткевич О.В. Міжнародне право ХХI ст.: утвердження концепції "живого права" /
О. В. Буткевич // Альманах міжнародного права. - 2010. - Вип. 2. - С. 37-47.
2. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: учебник для студентов
юридических факультетов и вузов. - Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер,
2005. - 415 с.
3. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованныхъ народовъ. В
2-х томах. Томъ 1. – С.-Пб.: Тип. М-ва пут. сообщ. (А. Бенке), 1904. – 468 с.
4. Міжнародне публічне право [Текст] : підручник / [В. М. Репецький та ін.] ; за ред.
проф. В. М. Репецького ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Ф-т міжнар. відносин. -
2-е вид., стер. - К. : Знання, 2012. - 437 с.
5. Міжнародне публічне право [Текст] : підруч. для студентів ВНЗ : у 3 т. / за заг. ред.
В. Ф. Антипенка ; Нац. авіац. ун-т. - Київ : НАУ, 2012 - 2013.
6. Письменна В.О. Міжнародне право крізь призму солідаристського та структурно-
функціонального підходів / В. О. Письменна // Актуальні проблеми політики. -
2015. - Вип. 54. - С. 80-90.
7. Перепьолкін С.М. Міжнародне право [Текст] : словник-довідник / [С. М.
Перепьолкін, Т. Л. Сироїд, Л. А. Філяніна] : за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф.
Сироїд Т. Л. - Харків : Юрайт, 2014. - 403 с.
8. Тимченко Л.Д. Міжнародне право [Текст] : підручник / Л. Д. Тимченко, В. П.
Кононенко. - К. : Знання, 2012. - 631 с.
9. Сірант М.М. Міжнародне публічне право. Схеми та дефініції [Текст] : [навч. посіб.]
/ Мирослава Сірант ; Нац. ун-т "Львів. політехніка", Навч.-наук. Ін-т права та
психології. - Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2013. - 215 с.
10. Українська революція гідності, агресія РФ і міжнародне право [Текст] :
[монографія] / Укр. асоц. міжнар. права ; [Антонович М. М. та ін. ; упоряд. і заг.
ред. Задорожній О. В.]. - Київ : К.І.С, 2014. - 1013 с.
11. Філатов В.В. Імплементація міжнародних норм як основний засіб удосконалення
національного законодавства / В. В. Філатов // Право і суспільство. - 2013. - № 6.2. -
С. 392-395.
12. Чижмарь, Ю.В. Національне та міжнародне право: теоретико-правові проблеми
[Текст] : монографія / Ю. В. Чижмарь. - Харків : Диса плюс, 2015. - 472 с.
13. Шаповалова О.І. Сутність та типологія норм у міжнародних відносинах: аналіз з
позицій концепції нормативної сили / О. І. Шаповалова // Вісник Національного
технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія.
Соціологія. Право. - 2013. - № 2. - С. 28-35.

Додаткові рекомендовані джерела:

 1. Теліпко В. Е., Овчаренко А. С. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / За заг.
ред. Теліпко В. Е. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 608 с.
2. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.:
МАУП, 2005. – 232 с.: іл. – Бібліогр. с. 225-229.
3. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком
Інтер, 2006. – 336 с.
4. Ю. М. Колосов, Е. З . Кривчикова. Міжнародне право: підручник / відп. ред. А. Н.
Вилегжаніна. - М.: Вища освіта, Юрайт-Іедат. - 1012 с., 2009.
5. Войціховський А. В. Міжнародне право : підручник / А. В. Войціховський ; МВС
України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2020. – 544 с.
6. Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право : підручник / Т. JI. Сироїд. - Одеса
Фенікс, 2018. -744 с.
7. Міжнародне право : навч.-метод. пос. для студентів юридичного факультету /
уклад. К. Ю. Фіщенко, В. Х. Ярмакі, М. К. Гопич — Одеса : ОДУВС, 2015. — 286
с.
8. Килимник І. І. Конспект лекцій із навчальної дисципліни «Міжнародне право» (для
студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей університету) / І. І.
Килимник, А. В. Домбровська ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова.
– Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. – 64 с.
9. Марушева, О.Г. Міжнародне право: навч. посібник / О.Г. Марушева.– Харків:
ХДУХТ, 2015. – 243 с.

Питання для закріплення матеріалу:

1. У чому зміст функцій міжнародного права?

Зміст функцій міжнародного права базується на основних напрямах, за допомогою

яких здійснюється вплив на соціальне середовище, яке, в свою чергу, характеризується
через призму суспільного призначення. Соціально-політична група функцій МП
відповідає за зміцнення і розвиток наявної системи міжнародних відносин, у той час, як
група, що стосується юрисдикції, здійснює правове регулювання міждержавних зносин.

2. Як співвідносяться міжнародне і міждержавне право?

Міжнародному праву як термінологічній категорії притаманний певний ступінь

умовності. Історично сформований і прийнятий в державних та міждержавних актах,
інших офіційних документах, а також в науковому середовищі термін «міжнародне
право» не зовсім адекватний істинному значенню цього поняття.

Його прообразом виступає усталений в римському праві термін jus gentium («право
народів»). Реально існує міждержавне право, оскільки створюється воно не народами
безпосередньо, а головним чином державами як суверенними політичними суб’єктами, і
орієнтовано воно передусім на регулювання міждержавних зв’язків і стосунків, і
забезпечується переважно зусиллями самих держав.

Відносини, що регулюються міжнародним правом, досить часто ототожнюються з

поняттям «міжнародні правовідносини», які включають відносини:
1) між державами — двосторонні та багатосторонні, серед яких особливе значення мають
відносини, що охоплюють міжнародне співтовариство в цілому;

2) між державами і міжнародними міжурядовими організаціями, передусім у зв’язку з

членством держав у цих міжнародних організаціях;

3) між державами та державоподібними утвореннями, що мають відносно самостійний

міжнародний статус;

4) між міжнародними міжурядовими організаціями.

3. Проаналізувати процес утворення норм міжнародного права.

Протягом століть питання співвідношення міжнародно-правових норм вирішувались

на підставі правил, що визначаються сьогодні як загальні принципи права. Вони
приписують, наприклад, надавати перевагу тій нормі, яка з’явилась пізніше (lex posterior
derogat legi priori) або яка є спеціальною по відношенню до загальної норми (lex specialis
derogat legi generalis). Такий підхід є виправданим і сьогодні. Незважаючи на те що
міжнародні відносини стали більш комплексними та складними, основна функція
міжнародного права як регулятора відносин юридично рівноправних суб’єктів
залишилась. Міжнародно-правові зобов’язання, виражені у формі міжнародного договору
чи звичаю, як і колись, розглядаються як юридично рівноцінні. Тому зараз, як і раніше,
без застосування правил юридичної техніки не можна обійтись ані у практичній
дипломатії, ані у теорії міжнародного права. Разом із тим у другій половині ХХ ст.
значення загальних принципів права перестало бути винятковим у питаннях
співвідношення міжнародно-правових норм. Визнання після Другої світової війни вищої
юридичної сили за імперативними нормами (jus cogens) надало нормативній системі
міжнародного права тієї ієрархічної структури, у якій загальні принципи здебільшого
почали виконувати допоміжні функції.

4. Як співвідносяться міжнародне публічне і міжнародне приватне право?

Міжнародне приватне право — сукупність норм, що регулюють цивільно-правові

відносини (майнові і пов’язані з ними немайнові, сімейно-правові, трудові, процесуальні) і
мають міжнародний характер (за участі іноземних фізичних або юридичних осіб, з
приводу майна, що перебуває за кордоном). На відміну від приватного, сфера дії
міжнародного публічного права охоплює глобальний загальносвітовий рівень, його
суб’єктами є держави, нації і народи, які ведуть боротьбу за свої права; державоподібні
утворення, міжнародні міжурядові організації і регулює міждержавні відносини, а не
міжнародні приватні, як у випадку із міжнародним приватним правом.

5. Сформулювати своє визначення поняття «міжнародне право».

Як на мене, міжнародне право – це сукупність юридичних принципів і норм, які

регулюють відносини між державами, націями, народами та іншими суб’єктами
міжнародного права та спрямовані на підтримання миру, безпеки та співробітництва на
глобальному і локальному рівнях.
Ключові слова і терміни: міжнародне право, сучасне міжнародне право, міжнародне
публічне право, предмет міжнародно-правових відносин, об’єкт міжнародних
правовідносин, міжнародні відносини, дипломатія, імплементація.

1. Виникнення міжнародного права та становлення сучасного міжнародного права.

Термін «міжнародне публічне право» вперше запропонував англійський філософ

Джеремі Бентам ще наприкінці XVIII століття. Однак першою віхою в процесі
становлення міжнародного права як самостійної галузі стала книга голандського юриста
Гуго Гроція «Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюються природне право і
право народів, а також принципи публічного права», що побачила світ ще 1625 року. В ній
вперше систематизовані норми про право війни, класифікацію війн на публічні і приватні,
морське право тощо. Гуго Гроцій наводить переконливі докази існування права народів.
Посилаючись на роботи мислителів античності, він відзначає, що це право є «надбанням
часу і звичаю».

До початку ХХ ст. юридичною наукою було запропоновано понад сто визначень

міжнародного публічного права, жодне яких, щоправда, до цих пір не стало
системовизначальним. Ще всередині ХІХ ст. вчені запропонували вважати міжнародним
правом сукупність загальних засад і правил, якими визначаються взаємовідносини
самостійних держав і розв’язуються спори в законах і звичаях окремих народів, для
зміцнення і розвитку всесвітнього цивільного обороту. Це визначення можна назвати
досить повним, однак воно вміщує в себе визначення як публічного, так і приватного
міжнародного права, а відтак не розв’язує поставленого нами завдання з’ясувати природу
міжнародного публічного права.

В другій половині ХХ ст. було запропоновано ще одне визначення міжнародного

права, яке сьогодні можна вважати загальновизнаним. Було запропоновано міжнародне
право визначити як систему договірних та звичаєво-правових норм, що регулюють
відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права, створюються
шляхом узгодження волі учасників цих відносин і забезпечуються в разі потреби
примусом, який здійснюється індивідуально чи колективно державами, міжнародними
організаціями та іншими суб’єктами міжнародного права, з метою розвитку міжнародного
співробітництва і зміцнення міжнародної безпеки і миру.

2. Поняття та сутність сучасного міжнародного права.

Міжнародне публічне право — це система договірних та звичаєвих норм і принципів,

що створюються переважно державами в процесі співробітництва і суперництва, що
виражають відносно узгоджену волю держав і регулюють відносини між державами,
створеними ними міжнародними організаціями та деякими іншими суб’єктами
міжнародного спілкування. Дотримання норм міжнародного права забезпечується
індивідуальним чи колективним примусом його суб’єктів, межі та форми якого
визначаються ними в процесі спільної діяльності.

Термін «міжнародне публічне право» закріплений в ст.38 Статуту Міжнародного Суду

ООН, а також в резолюції Генеральної Асамблеї ООН про прогресивний розвиток
міжнародного права та його кодифікацію від 11 грудня 1946 року. В преамбулі цієї
резолюції вказується на необхідність ретельного і всебічного вивчення всього, що вже
було досягнуто в галузі розвитку міжнародного права і його кодифікації, а так само і
«вивчення проектів і діяльності офіційних та неофіційних установ, що спрямовують свої
зусилля на сприяння прогресивному розвитку і формулюванню публічного і приватного
міжнародного права».

Основною функцією міжнародного публічного права є управління діяльністю

суб’єктів у відповідних сферах міжнародних відносин. Міжнародне право являє собою
необхідний елемент організації міжнародних зносин і управління ними. Як справедливо
відзначав Ф.Мартене ще в 1871 році, «міжнародне життя існує і не потребує виправдання
свого існування; міжнародне право визначає його, під його захистом та егідою
відбувається обмін усіх людських відносин». Таким чином, міжнародне публічне право
можна визначити як систему обов’язкових норм, виражених у визнаних суб’єктами цього
права джерелах, що є загальнообов’язковим критерієм правомірно дозволеного і
юридично недозволеного, і через які (норми) здійснюється управління і координація
міжнародним співробітництвом у відповідних сферах і галузях або примус до дотримання
норм цього права в разі виникнення ситуацій, що цього потребують.

3. Система сучасного міжнародного права та види міжнародно-правових норм.

Міжнародне право має складну систему, що обумовлено суміщенням в ньому

загальноправових норм-принципів і загальноправових нормативних комплексів, з одного
боку, та галузей як однорідних комплексів норм, кожна з власним предметом
нормативного регулювання, а також внутрішньогалузевих інститутів — з іншого.

Нормативний масив міжнародного права структурований у багатьох площинах,

зокрема у ієрархії його норм. Коли йдеться про ієрархічну структуру міжнародного права,
доцільно виділити основні принципи міжнародного права як головні провоутворюючі
засади цієї системи права. Поза основними принципами не може функціонувати жоден
інститут чи галузь, і навіть система міжнародного права в цілому.

В міжнародному праві відіграють основну, часто визначальну роль загальносистемні

інститути міжнародного права. Загальносистемні інститути міжнародного права — це
особлива сукупність норм, покликаних забезпечувати стійкість системи права. У системі
міжнародного права вони є тим ядром, навколо якого формуються галузі міжнародного
права. До таких інститутів належать інститут міжнародної правосуб'єктності, інститут
міжнародної правотворчості, інститут застосування норм міжнародного права, інститут
міжнародно-правової відповідальності, інститут розв'язання міжнародних спорів тощо.

Галузь міжнародного права — це комплекс однорідних норм певного функціонального

призначення. У системі міжнародного права розрізняють основні, профільні, традиційні і
комплексні галузі.

Специфіка міжнародно-правових норм полягає в особливостях їхньої внутрішньої

структури, їх конструкції. Як відомо, більшість національноправових норм складається з
трьох частин: гіпотези, тобто вказівки на ті умови, за яких застосовується відповідне
правило поведінки; диспозиції, тобто самого правила поведінки; і санкції, тобто вказівки
на ті заходи державного примусу, що застосовуються в разі порушення диспозиції. Норми
міжнародного права найчастіше містять лише диспозицію (правило належної поведінки),
рідше — гіпотезу та диспозицію, а санкція, тобто межі відповідальності за порушення
диспозиції, як структурний елемент норми відсутня.

Ускладнення правових функцій визначає багатоманітність нормативного

інструментарію. З’являються нові види норм, удосконалюється їх взаємодія у системі. Про
поглиблення системного характеру міжнародного права свідчить, зокрема, зростання
кількості норм, які здатні здійснювати регулюючий вплив лише у сукупності з іншими
нормами. Беручи за основу лише найбільш важливі критерії, можна запропонувати
наступну класифікацію міжнародно-правових норм:

1) за сферою дії — універсальні, регіональні, локальні, партикулярні;

2) за змістом і місцем у системі — цілі, принципи, норми;

3) за юридичною силою — імперативні, диспозитивні та рекомендаційні;

4) за функціями у системі — матеріальні та процесуальні;

5) за способом створення та формою існування, тобто за джерелом, — загальні, договірні,

норми рішень міжнародних організацій;

6) за характером нормативних приписів — зобов’язальні, заборонні, уповноважувальні,

відсильні;

7) за терміном дії — строкові та безстрокові.

4. Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права.

Об’єкт міжнародного права — це міжнародні відносини, що регулюються принципами і

нормами міжнародного права, тобто правовідносини суб’єктів міжнародного права, які
можуть складатися у процесі реалізації ними своїх прав і обов’язків.

Суб’єктами є держави, міжнародні міжурядові та неурядові організації і в окремих

випадках транснаціональні компанії та окремі індивіди. Джерелами міжнародного
публічного і приватного права є міжнародні договори та міжнародно-правові звичаї.
Основні принципи міжнародного публічного права є принципами, що лежать в основі й
міжнародного приватного права. Переважна більшість норм міжнародного приватного
права створюється державами або міжурядовими організаціями і закріплюється у
договорах або уніфікованих кодексах, модельних законах, правилах, положеннях тощо. Ці
норми імплементуються, як правило, шляхом застосування основних положень
відповідних галузей національного права і законодавства. Таким чином, міжнародне
приватне право можна визначити як сукупність принципів і норм, що регулюють
відносини приватно-правового характеру між фізичними та юридичними особами та/або
державами, а також міжнародними організаціями, в яких присутній міжнародний або
іноземний елемент.

Основною відмінністю міжнародного приватного права від міжнародного публічного є те,

що останнє слугує регламентації взаємовідносин держав між собою, визначення їх
взаємних прав та обов’язків, способів взаємодії та ін., причому, як правило, для
забезпечення цих цілей самими державами створюються міжнародні організації, що
наділяються ними частиною делегованих владних повноважень. Основними суб’єктами
відносин в міжнародному публічному праві виступають держави як такі, а також
міжнародні організації, членами яких ці держави виступають. І лише в окремих випадках
їх учасниками стають інші суб’єкти міжнародного права, зокрема, індивіди.

Міжнародне право, в тому числі, міжнародне публічне право складається з галузей.

Галуззю міжнародного права, виходячи з загальнотеоретичних положень, можна вважати
сукупність узгоджених юридичних норм, що регулюють більш чи менш автономні
міжнародні відносини певного виду, сукупність, яку характеризує певний предмет
правового регулювання, якісне різноманіття, існування якої викликане інтересами
міжнародного спілкування і волею його безпосередніх учасників.

Хоча міжнародне право — одна з найдавніших галузей права і юридичної науки, тим не
менш немає загальновизнаних і єдино чітких параметрів поділу його на конкретні галузі.
На думку відомого англійського юриста Дж. О’Браєна, основними галузями сучасного
міжнародного права є: 1) джерела міжнародного права; 2) суб’єкти міжнародного права;
3) визнання держав і урядів; 4) територія; 5) юрисдикція; 6) суверенний імунітет; 7)
дипломатичні і консульські зносини; 8) право договорів; 9) право міжнародної
відповідальності; 10) морське право; 11) повітряне і космічне право; 12) міжнародне
гуманітарне право; 13) міжнародне екологічне право; 14) правонаступництво держав; 15)
міжнародне економічне право; 16) мирне розв’язання спорів між державами; 17)
міжнародне право і застосування державами сили; 18) міжнародні організації; 19) право
збройних конфліктів. Цей перелік, звісно, не є повним або вичерпним, однак дає досить
непогане уявлення про сучасну систему міжнародних публічно-правових відносин. Варто
додати до цього переліку також міжнародне право прав людини, міжнародне кримінальне
право та міжнародне процесуальне право.

Необхідно також мати на увазі, що низка галузей міжнародного публічного права

знаходиться в процесі активного становлення, та ще й в силу специфіки їх предмету треба
говорити про поки що існуючу об’єктивну неможливість визначення їх приналежності до
публічного чи приватного міжнародного права, тож говорити про них в контексті
детального і глибокого аналізу регульованих ними відносин є перспективою майбутніх
років і періодів розвитку міжнародного права та міжнародно-правової науки.