1

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МЕРЕЖКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 34:339

ТЕОРІЯ ТА ПРИНЦИПИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВОГО

ПРАВА (LEX MERCATORIA)

Спеціальність 12.00.11 — міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

КИЇВ — 2002
 2

Дисертацією є рукопис
Дисертація виконана на кафедрі міжнародного приватного та митного права
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кор.
АПрН України
Довгерт Анатолій Степанович
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка
завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Євінтов Володимир Ісакович
Інститут держави і права ім. Корецького НАН України,
провідний науковий співробітник відділу міжнародного права

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України

Кузнєцова Наталія Семенівна,
Київський національний Університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри цивільного права

доктор юридичних наук, професор Тимченко Леонід Дмитрович,

Академія державної податкової служби України,
професор кафедри міжнародного права

Провідна установа: Національна юридична академія України імені

Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м. Харків)

Захист відбудеться "____" ___________ 2002 р. о ____ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул.
Мельникова 36/1, Зал засідань вченої ради).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (01033 м. Київ, вул.
Володимирська, 58).
Автореферат розісланий "____" жовтня 2002 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.В. Бурлай
 3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Досягнення єдності людства на

засадах миру та гуманізму значною мірою залежить від всеохоплюючого
розвитку світової торгівлі, яка об'єктивно сприяє зближенню різних народів,
а також від створення універсального правопорядку, що обслуговує
транскордонний торговельний оборот, і який веде до єдиної нормативної
регламентації міжнародних комерційних відносин.
У цьому плані особливої актуальності набуває у наш час давня ідея
створення "наднаціонального міжнародного приватного права" як
протилежності внутрішньому міжнародному приватному праву, котра була
висунута ще в кінці XIX — на початку XX століття. На наш погляд, до
створення наднаціонального міжнародного приватного права ведуть два
шляхи: "шлях зверху" та "шлях знизу". "Шлях зверху" передбачає,
насамперед, процес гармонізації та уніфікації комерційного та торговельного
законодавства різних держав шляхом створення в рамках національних
правових систем відповідних матеріально-правових норм.
Щодо "шляху знизу", то він представляє собою стихійний процес
виникнення сукупності норм, що регулюють комерційні відносини в межах
міжнародного ділового співтовариства, кінцевим результатом якого є
виникнення та розвиток транснаціонального торгового права (lex mercatoria).
Метою даного дослідження є розкриття юридичного змісту теорії
транснаціонального торгового права (lex mercatoria) як своєрідного
транснаціонального правопорядку, а також аналіз основних тенденцій його
розвитку з урахуванням накопиченого на сьогоднішній день значного
фактичного та нормативного матеріалу.
На жаль, до нашого часу у вітчизняній юридичній літературі ще не
робилося спеціальних наукових досліджень концепції транснаціонального
торгового права (lex mercatoria), і це нове та цікаве з юридичної точки зору
явище залишилось, по суті, поза увагою сучасної вітчизняної науки, хоча
його деякі аспекти досліджувалися в працях окремих авторів.
У той самий час можна з повною підставою стверджувати, що такий
видатний юрист-міжнародник, фундатор української школи міжнародного
права, як В.М.Корецький у своїй праці про міжнародне господарське право
зміг переконливо обґрунтувати об'єктивну потребу міжнародного торгового
обороту в тій системі норм, яку ми сьогодні називаємо "транснаціональне
торгове право" або lex mercatoria. Як справедливо відзначав з цього приводу
В.М. Корецький: "… якщо існують світогосподарські відносини, відтак
 4
повинні існувати (і дійсно існують) норми, котрі регулюють ці відносини. А
якщо існують норми, що регулюють цю групу відносин, тоді… мала
народитися система цих норм"1.
У світлі вищесказаного дана робота являє собою спробу не тільки
здійснити науковий аналіз теорії та принципів транснаціонального торгового
права (lex mercatoria), але й також стати поштовхом до серйозної дискусії з
приводу природи та особливостей такого суперечливого феномену сучасного
життя, яким є це право.
Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена головним
чином необхідністю здійснення спеціального дослідження теоретичних і
практичних аспектів транснаціонального торгового права з урахуванням тієї
ролі, яку відіграє дана система права в сучасній арбітражній та судовій
практиці різних держав.
Значний інтерес становить місце транснаціонального торгового права в
загальній системі права та його співвідношення з іншими системами та
галузями права, у першу чергу з національним, міжнародним публічним та
міжнародним приватним право, а також його джерела.
Актуальність теми дослідження зумовлена також недостатнім рівнем її
дослідження в доктрині міжнародного права, оскільки в рамках вітчизняної
науки поки ще не вдалося створити цілісну концепцію транснаціонального
торгового права з огляду на відносну новизну цієї теорії.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Напрямки дослідження пов'язані з розробкою законодавчих і нормативних
актів, навчальних планів і програм, що стосуються питань міжнародного
права. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукового проекту
комплексної програми науково-дослідної роботи Київського національного
університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародно-правових,
політичних і економічних основ Української Держави" — № 97128, і
наукового дослідження Інституту міжнародних відносин "Міжнародно-
правові основи зміцнення державності України" — № 97132.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження
полягає в тому, щоб на основі аналізу доктрини, міжнародної арбітражної і
національної судової практики розробити теорію транснаціонального
торгового права і сформулювати основні і спеціальні принципи цієї
специфічної системи права.
Зазначена мета зумовлена необхідністю вирішення наступних завдань:
- визначити доцільність дослідження юридичної природи і змісту
1
Корецкий В.М. Избранные труды. — Киев: Наук. Думка, 1989. — Кн. 1. — С. 120.
 5
транснаціонального торгового права у світлі основних етапів еволюції
міжнародних економічних відносин;
- виявити основні характерні риси транснаціонального торгового права,
що визначають його сутність як особливої системи права, автономної
від національних правових систем;
- розкрити поняття транснаціонального торгового права і дати достатньо
точне і чітке визначення цього специфічного явища юридичного життя;
- продемонструвати роль транснаціонального торгового права і його
основних джерел у міжнародних торгово-економічних відносинах;
- узагальнити і проаналізувати основні доктринальні підходи щодо теорії
транснаціонального торгового права;
- виділити основні і допоміжні джерела транснаціонального торгового
права, проаналізувати їхню значимість з наукової і практичної точок
зору, а також створити їхню наукову класифікацію;
- показати роль міжнародних урядових і неурядових організацій у
створенні норм транснаціонального торгового права;
- ідентифікувати суб'єкти транснаціонального торгового права і виявити
роль держави в міжнародній торгівлі в якості одного із суб'єктів цього
права;
- проаналізувати юридичну природу та значимість транснаціонального
торгового права і визначити його функції;
- охарактеризувати основні риси міжнародного ділового співтовариства
як матеріального джерела транснаціонального торгового права;
- виявити головні етапи історії виникнення і розвитку
транснаціонального торгового права, а також продемонструвати
типологічну подібність між сучасним транснаціональним торговим
правом і старим (середньовічним) lex mercatoria;
- розглянути співвідношення транснаціонального торгового з
міжнародним публічним, міжнародним приватним та національним
правом;
- установити особливості впливу національного і міжнародного
публічного порядку на функціонування транснаціонального торгового
права;
- узагальнити і проаналізувати основні і спеціальні принципи
транснаціонального торгового права;
 6
- розглянути юридичний механізм реалізації норм транснаціонального
торгового права;
- проаналізувати міжнародні зобов'язання з купівлі-продажу товарів,
міжнародні транспортні зобов'язання, міжнародні фінансові
зобов'язання, а також питання міжнародного захисту іноземних
інвестицій у контексті теорії транснаціонального торгового права;
- виявити основні тенденції і проблеми розвитку транснаціонального
торгового права.
Об'єктом дослідження є проблематика теорії транснаціонального
торгового права у світлі сучасної юридичної науки і практики.
Предметом дослідження виступають норми і принципи, на яких
ґрунтується і функціонує транснаціональне торгове право як специфічний
механізм регламентації торгово-економічних відносин міжнародного
(транснаціонального) характеру.
Методи дослідження. Дослідження побудоване на принципі
методологічного плюралізму, відповідно до якого при аналізі проблематики
транснаціонального торгового права як комплексного явища юридичної
дійсності необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів і підходів, а не
віддавати виняткову перевагу позитивістському методу.
Центральне місце в роботі займає порівняльно-правовий метод,
оскільки транснаціональне торгове право за своєю юридичною природою
тісно пов'язане з загальними принципами права і торговими звичаями, у
процесі формування яких вирішальну роль зіграв порівняльно-правовий
метод і компаративістика. Велике значення в розкритті змісту теорії
транснаціонального торгового права мала еволюційна епістемологія, яка
дозволила обґрунтувати транснаціональне торгове право як результат
еволюційного розвитку. У роботі використано психологічний метод школи
професора Л.Й.Петражицького і соціологічний метод з метою виявлення
характерних рис соціально-психологічних механізмів реалізації норм
транснаціонального торгового права, а також аналізу його матеріального
джерела у вигляді міжнародного ділового співтовариства (societas
mercatorum). За допомогою методу історичного аналізу в роботі був
досліджений генезис транснаціонального торгового права, проаналізовані
його джерела і попередні історичні форми. Використання
структуралістського методу дозволило представити транснаціональне
торгове право як систематичну організованість зі своєю специфічною
структурою. За допомогою діалектичного методу в дослідженні
продемонстровані взаємозв'язок і динаміка розвитку світової економічної
системи і правової форми її регламентації. Герменевтичний метод дозволив
 7
проаналізувати принципи і способи тлумачення, застосовувані в рамках
транснаціонального торгового права.
Разом з тим, при обґрунтуванні теоретичних висновків дисертації автор
керувався загальноприйнятими положеннями загальної теорії права і теорії
міжнародного права. У роботі також були використані інші
загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи юридичного пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим
всебічним та комплексним дослідженням питань становлення і розвитку
транснаціонального торгового права у контексті міжнародного права.
Проведено історичний, порівняльний та системний аналіз розвитку
транснаціонального торгового права та його принципів, досліджено основні
тенденції розвитку цієї системи права, а також узагальнено міжнародну
арбітражну і національну судову практику стосовно транснаціонального
торгового права. У рамках проведеного автором дослідження досягнуті
наступні результати, що мають наукову новизну і виносяться на захист:
1. Вперше представлена цілісна теорія транснаціонального торгового права
як автономної системи права, а також розкрито поняття і запропоновано
наукове визначення транснаціонального торгового права як сукупності
норм, котрі регулюють транснаціональні торгові відносини. При цьому
проаналізовано юридичну природу і розглянуті функції
транснаціонального торгового права;
2. Вперше здійснено наукову класифікацію основних і спеціальних джерел
транснаціонального торгового права, показано взаємозв'язок між ними, а
також проаналізовано роль Принципів УНІДРУА як одного з найбільш
перспективних джерел сучасного транснаціонального торгового права, в
якому втілилися основні принципи цього права;
3. Ідентифіковані суб'єкти транснаціонального торгового права і
продемонстрована роль міжнародних (урядових та неурядових)
організацій в процесі створення і реалізації норм транснаціонального
торгового права;
4. Досліджено співвідношення транснаціонального торгового права й інших
галузей права, визначене його місце в загальній системі права, а також
обґрунтовано тезу про поступове перетворення транснаціонального
торгового права в приватноправову підсистему міжнародного права;
5. Розглянуто ймовірні варіанти розвитку транснаціонального торгового
права в контексті тенденцій розвитку міжнародного публічного і
міжнародного приватного права, і зроблено висновок про те, що найбільш
доцільним варіантом взаємовідносин між транснаціональним торговим і
 8
міжнародним приватним правом була б тісна взаємодія між ними,
оскільки колізійні норми міжнародного приватного права допомагають
усувати прогалини, що існують в рамках транснаціонального торгового
права;
6. Сформульовано висновок про те, що поряд з універсальним
транснаціональним торговим правом формується регіональне європейське
транснаціональне торгове право, яке являє собою регіональну підсистему
універсального транснаціонального торгового права і сприяє його
розвитку;
7. Вперше представлено періодизацію історії розвитку транснаціонального
торгового права і визначено зв'язок між основними історичними етапами
його становлення;
8. Аргументовано тезу про типологічну подібність між середньовічним lex
mercatoria і сучасним транснаціональним торговим правом. Водночас
виявлені відмінності між цими видами транснаціонального торгового
права на тлі науково-технологічного прогресу;
9. Обґрунтовано тезу про те, що матеріальним джерелом транснаціонального
торгового права виступає міжнародне ділове співтовариство як елемент
міжнародного громадянського суспільства, що обумовлює специфіку
функціонування цього права та його позадержавний характер. Визначено
основні характерні риси міжнародного ділового співтовариства;
10. Розкрито специфіку соціально-психологічного і юридичного механізмів
реалізації норм транснаціонального торгового права в рамках міжнародної
арбітражної практики і національної судової практики, і зроблено
висновок про взаємодоповнення і певну координацію між цими
механізмами;
11. Узагальнено практику міжнародних комерційних арбітражів і
національних судів різних країн стосовно транснаціонального торгового
права та його джерел і зроблено висновок про поступове підвищення ролі
і авторитету транснаціонального торгового права як серед міжнародних
арбітражів, так і серед національних судів.
12. Вперше узагальнені і класифіковані основні і спеціальні принципи
транснаціонального торгового права. Зокрема, виявлено і розкрито
конкретний юридичний зміст загальних принципів права, які входять в
нормативну систему транснаціонального торгового права. Крім того,
виявлені і узагальнені принципи і способи тлумачення міжнародних
комерційних контрактів;
13. Висунуто й обґрунтовано тезу про формування в рамках
 9
транснаціонального торгового права своєрідних підгалузей, що
регулюють договірні, транспортні, фінансові й інвестиційні аспекти
міжнародних торгово-економічних відносин. При цьому підкреслюється
важливість процесів уніфікації і гармонізації норм права міжнародної
торгівлі з точки зору подальшого розвитку транснаціонального торгового
права у контексті сучасних тенденцій інтернаціоналізації та глобалізації
світової економічної системи.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в
тому, що положення і висновки дисертаційного дослідження створюють базу
для подальшого вивчення проблем теорії і практики транснаціонального
торгового права; забезпечення належної реалізації норм транснаціонального
торгового права; створення відповідних передумов для більш широкого
використання норм і принципів транснаціонального торгового права в
арбітражній і судовій практиці в Україні; популяризації теорії
транснаціонального торгового права серед юристів-практиків і комерсантів,
що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності; підготовки загальних і
спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, підручників і навчальних
посібників з міжнародного і міжнародного приватного права.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
положення дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на 6
наукових конференціях і семінарах — міжнародній науково-практичній
конференції "Геополітичне майбутнє України" в Дипломатичній академії
України при МЗС України та Інституті міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка 19-20 березня 1998 року;
міжнародній науково-практичній конференції в Дипломатичній академії
України в грудні 1998 року; науково-практичній конференції "Сучасна
дипломатія: світовий досвід, національна специфіка. ООН у світовій
політиці" у рамках проекту "Підвищення потенціалу МЗС України" 21 червня
1999 року; науково-практичній конференції в Інституті міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20
квітня 1999 року; науковій конференції в школі права Дікінсона
Пенсільванського університету (США, Карлайл, 6 січня 2000 р.).
По закінченні своїх наукових стажувань у школі права Денверського
університету (США, Денвер, квітень 1997 — жовтень 1997), школі права
Дікінсона Пенсільванського університету (США, Карлайл, серпень 2000 —
травень 2001) і школі права імені Б. Кардозо (Нью-Йорк, травень-липень
2001) автор виступав з лекціями перед колективами зазначених шкіл права
відповідно на теми: "Сучасне Lex Mercatoria", "Транснаціональне торгове
право: юридичні й економічні аспекти", "Lex Mercatoria і його перспективи".
Результати досліджень апробовані автором при читанні лекцій і
 10
проведенні семінарських занять по навчальним курсам "Транснаціональне
торгове право" в Інституті міжнародних відносин Київського університету
імені Шевченка, "Колізійне право" і "Порівняльне комерційне право" у школі
права Дікінсона Пенсільванського університету; "Право міжнародних
договорів" і "Міжнародне приватне право" у Дипломатичній академії
України.
Основні положення дисертаційного дослідження були використані при
підготовці до третього читання у Верховній Раді України проекту Цивільного
кодексу України.
Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри міжнародного
приватного і митного права Інституту міжнародних відносин.
Публікації. Наукові положення дисертаційного дослідження
опубліковані в п'ятьох монографіях і 25 наукових статтях, тезах виступів на
наукових конференціях, а також у статтях Юридичної енциклопедії,
підготовленої Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Структура й обсяг дослідження. Дисертаційна робота загальним обсягом 388
сторінок складається з вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, пункти
і підпункти, висновків і списку використаних джерел (382 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкривається сутність і обґрунтовується актуальність теми
дисертаційного дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами,
темами Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, сформульовано мету і завдання
дослідження, визначається об'єкт, предмет і використані методи дослідження,
викладається наукова новизна, продемонстровано теоретичне і практичне
значення отриманих результатів, їхня апробація, характер публікацій, а також
практичне впровадження результатів дослідження.
В першому розділі "Поняття і юридична природа lex mercatoria",
який включає сім підрозділів, аналізується поняття та термін
транснаціонального торгового права (lex mercatoria), його джерела та
суб'єкти, юридична сила та функції, а також історичні аспекти розвитку та
становлення цього явища.
В першому підрозділі "Поняття і термін lex mercatoria" дисертант
розглядає об'єктивні передумови виникнення транснаціонального торгового
права в контексті процесів інтернаціоналізації та глобалізації міжнародних
торговельно-економічних відносин. Як вважає автор, на нинішньому етапі
 11
становлення глобального громадянського суспільства спостерігається
невідповідність між змістом світової економіки як цілісної, інтегрованої
системи і децентралізованою формою її правового регулювання. На його
думку, це спричинило гостру необхідність пошуку нових, більш адекватних
засобів і методів правового регулювання зовнішньоекономічних операцій з
метою подолання того розриву, що існує і продовжує поглиблюватися між
інтернаціональним характером світового торгового обороту і переважно
національною формою його нормативної регламентації.
У цьому зв'язку учасники світового торгового обороту, керуючись не
стільки теоретичними, скільки суто прагматичними міркуваннями, почали
самостійний пошук альтернативних міжнародному приватному праву засобів
правового регулювання їхніх взаємин. У результаті цього пошуку в другій
половині ХХ століття починається спонтанний процес формування нового
правового явища, яке отримало в юридичній літературі назву
транснаціональне торгове право або "lex mercatoria".
Прихильники нового (сучасного) lex mercatoria обстоюють тезу про
появу відокремленої від національних систем права сукупності юридичних
норм, що регламентують зовнішньоекономічні операції, які виникли в
результаті поширення елементів саморегуляції в діяльності учасників
міжнародного торгового обороту. Основний зміст теорії lex mercatoria
полягає в обґрунтуванні автономності, відособленості регламентації
міжнародних торгових угод від національних правових систем.
Виходячи з різних визначень lex mercatoria, що пропонувалися в
юридичній літературі, автор виділяє його характерні риси і визначає
транснаціональне торгове право (lex mercatoria) як систему норм, що
регулюють транснаціональні торгові відносини, які складаються між
приватними особами.
Автором проаналізовані питання розвитку наукової думки щодо
транснаціонального торгового права та сформульовані висновки, що
ґрунтуються на загальних досягненнях науки міжнародного права. Зокрема,
на результати дисертаційного дослідження вплинули праці
М.В.Буроменського, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, Г.К.Дмитрієвої,
А.С.Довгерта, В.І.Євінтова, В.К.Забігайла, В.І.Кисіля, Н.С.Кузнєцової,
І.І.Лукашука, К.К.Сандровського, В.С.Семенова, Л.Д.Тимченка та інших
вчених.
У радянській юридичний науці та науці країн СНД розглядалися лише
окремі аспекти теорії транснаціонального торгового права (зокрема, у працях
таких авторів, як В.М.Корецький, Г.К.Дмитрієва, І.С.Зикін, Я.Функ,
В.Хвалєй, Г.Ю.Федосєєва, А.Н.Жильцов, А.І.Муранов, В.П.Звєков,
 12
В.Г.Єрмолаєв, О.В.Сіваков, А.С.Комаров та інші).
У той час як в зарубіжній юридичній науці даній проблематиці
присвячено багато монографічних та інших наукових досліджень. Найбільшу
увагу теорії та принципам транснаціонального торгового права приділили
такі зарубіжні автори, як М.Бонелл, Г.Буйсен, Б.Гольдман, Р.Давід,
Ж.Шапіра, Нгуен Куок Дінь, К.Шмітгофф, В.Нанда, А.Голдстейн, Ф.Кан,
О.Ландо, Ф.Юнгер, П.Лалів, Е.Паасівірта, Б.Селден, Р.Стокер, Г.Тойбнер,
Л.Тракман, Р.Ціммерманн та інші правознавці.
У своїх основних рисах концепція lex mercatoria сформувалася на
початку 60-х років, і її головними прихильниками стали представники
французької юриспруденції. Разом з тим, теорія lex mercatoria знайшла своїх
прихильників і серед представників інших країн.
Як зазначає автор, у рамках вітчизняної доктрини відбувається
поступове визнання значимості lex mercatoria для юридичної науки і
практики, і усе більше коло вчених, хоча і з деякими застереженнями, бачать
у цій теорії значні перспективи, особливо з погляду підвищення ефективності
регулювання міжнародної торгівлі.
У другому підрозділі "Джерела lex mercatoria" автором всебічно
досліджуються і класифікуються основні та допоміжні джерела
транснаціонального торгового права.
Автор обґрунтовує висновок, що норми lex mercatoria також мають
форми свого існування, однак їм властива певна специфіка, зумовлена
неофіційною, недержавною сутністю самого lex mercatoria. Усі джерела lex
mercatoria автор умовно розділяє на основні і допоміжні. При цьому він
зазначає, що на сьогоднішній день не існує вичерпного переліку джерел lex
mercatoria. Причому різні вчені по різному оцінюють і значимість того чи
іншого джерела lex mercatoria.
До числа основних джерел lex mercatoria в юридичній літературі
найчастіше відносять: міжнародні торговельні звичаї та узвичаєння (usages);
норми міжнародного публічного права; загальні принципи права, визнані
всіма чи більшістю країн, які беруть активну участь у міжнародній торгівлі;
типові (модельні) закони, що розробляються на міжнародному рівні як
модель для національних нормативних актів з певного питання; рішення
міжнародних комерційних арбітражів; типові форми контрактів.
Допоміжними джерелами lex mercatoria, що мають менше значення в
порівнянні з основними джерелами, є такі: ділова практика; кодекси
поведінки; рекомендаційні документи міжнародних організацій; доктрина і
праці видатних юристів; “саморегульовані контракти” (тобто контракти, які
 13
сторони вважають самодостатніми, і які сторони не підпорядкували праву
якоїсь держави).
Дисертант розглядає всі згадані джерела транснаціонального торгового
права, приділяючи особливу увагу торговим звичаям, міжнародним
договорам та загальним принципам права.
Підбиваючи підсумки розгляду джерел lex mercatoria, автор робить
наступні висновки: по-перше, в сучасній доктрині міжнародного права не має
єдності думок з приводу чіткого переліку усіх джерел lex mercatoria; по-
друге, дієвість того чи іншого джерела lex mercatoria безпосередньо залежить
від його здатності до самореалізації й авторитетності в очах учасників
міжнародного ділового співтовариства; по-третє, вдаючись до допомоги
певного джерела, міжнародне комерційне співтовариство керується не
міркуваннями теоретичного порядку, а такими критеріями, як зручність,
справедливість і доцільність використання того чи іншого джерела; по-
четверте, джерелом lex mercatoria стає та форма існування його норм, що
визнається як така міжнародним комерційним співтовариством, незалежно
від визнання державою; по-п'яте, більшості джерел lex mercatoria властивий
тісний взаємозв'язок і іноді навіть взаємопроникнення.
У третьому підрозділі "Міжнародні організації та їхня роль у
створенні норм lex mercatoria" аналізується діяльність міжнародних
урядових та неурядових організацій з точки зору їхнього впливу на механізм
нормотворення в рамках транснаціонального торгового права.
Дисертант, зокрема, досліджує діяльність таких організацій з точки
зору їхнього впливу на функціонування та розвиток lex mercatoria: ООН,
ЮНСІТРАЛ, ЮНКТАД, система ГАТТ/СОТ, ОЕСР, УНІДРУА, Гаазька
конференція з міжнародного приватного права, МТП (Міжнародна торгова
палата) тощо.
По результатах аналізу діяльності цих організацій автор робить кілька
загальних висновків: по-перше, такі міжнародні міжурядові організації, як
ООН, ЮНСІТРАЛ, ЮНКТАД, СОТ й ОЕСР, хоча в принципі і не справляють
безпосереднього впливу на lex mercatoria, проте створюють певні правові
рамки, в межах яких воно функціонує і розвивається; по-друге, такі
міжнародні міжурядові організації, як УНІДРУА і Гаазька конференція з
міжнародного приватного права, безпосередньо впливають на формування
lex mercatoria і їхні документи можуть розглядатися як джерела, в яких
можуть міститися його норми; по-третє, міжнародні неурядові організації, які
діють в області міжнародної торгівлі, в першу чергу МТП і торговельні
палати різних країн, являють собою своєрідні органи міжнародного ділового
співтовариства, котрі в силу свого авторитету цілком можуть відігравати
 14
роль свого роду неформальних законодавчих органів цього співтовариства,
що кодифікують і навіть продукують норми lex mercatoria.
У четвертому підрозділі "Суб'єкти lex mercatoria" досліджуються
основні суб'єкти транснаціонального торгового права.
Дисертант зазначає, що lex mercatoria як особливий, автономний
правопорядок виникло в рамках міжнародного торгового (комерційного)
співтовариства (societas mercatorum), яке представляє собою співтовариство
фізичних і юридичних осіб, котрі беруть участь у міжнародному торговому
обороті, а також створюють міжнародні торгові звичаї та узвичаєння, що
регулюють їхні взаємини. Члени міжнародного торгового співтовариства
одночасно є суб'єктами lex mercatoria, оскільки саме вони створюють його
норми і їм адресовані норми lex mercatoria.
Основними суб'єктами lex mercatoria є: транснаціональні корпорації
(ТНК), міжнародні банки, підприємства й індивіди, котрі беруть участь у
зовнішньоекономічних операціях, а також держави (тією мірою, якою вони
виступають як міжнародні комерсанти, а не як носії суверенної влади).
Дисертант аналізує особливості кожного з цих основних суб'єктів lex
mercatoria, висвітлюючи при цьому проблемні питання їхньої діяльності та
правового статусу.
У п'ятому розділі "Роль держави в міжнародній торгівлі" увагу
зосереджено на ролі держави в міжнародній торгівлі та в рамках
транснаціонального торгового права.
Розглядаючи у цьому контексті роль держави, дисертант зазначає, що, з
одного боку, вона регулює міжнародну торгівлю як на національному, так і
на міжнародному рівні, з іншого ж боку, держава виступає в якості досить
активного самостійного учасника міжнародної торгівлі поряд з фізичними і
юридичними особами. Причому, у міжнародній торгівлі держава часто діє не
як носій суверенної влади, а як комерсант по відношенню до іноземних
комерсантів і корпорацій.
В цьому підрозділі, зокрема, досліджуються такі питання, як: правовий
статус угод між державою та приватними особами, юридичні конструкції,
спрямовані на захист інтересів приватних осіб у таких угодах, а також
імунітет держави в міжнародній комерційній діяльності.
Підбиваючи підсумки розгляду правового положення і ролі держави в
міжнародній торгівлі, автор підкреслює, що lex mercatoria, ґрунтуючись на
принципі рівності сторін договору і принципі pacta sunt servanda, вимагає,
щоб усі суб'єкти lex mercatoria (як фізичні і юридичні особи, так і сама
держава) добросовісно і сумлінно виконували свої зобов'язання за
 15
контрактом і мали рівні права.
У шостому підрозділі "Юридична сила та функції lex mercatoria"
висвітлюються питання матеріального джерела транснаціонального
торгового права, його юридичної сили та функцій.
Матеріальним джерелом lex mercatoria, як вважає дисертант, є
міжнародне комерційне (ділове) співтовариство (societas mercatorum), якому
властиві певні риси.
Досліджуючи юридичну природу lex mercatoria, автор спирається на
соціологічний метод аналізу права, і підкреслює, що право взагалі і lex
mercatoria зокрема є результатом самоорганізації суспільства, а не виразом
волі держави, підкріпленої санкцією чи примусом. З метою довести факт
існування транснаціонального торгового права автор наводить і аналізує
результати емпіричних досліджень, які переконливо підтверджують
реальність існування lex mercatoria у рамках міжнародного ділового
співтовариства. На думку дисертанта, у міжнародному діловому
співтоваристві lex mercatoria виконує ряд важливих соціальних і юридичних
функцій. Розглянувши ці функції дисертант робить узагальнюючий висновок,
який полягає в тому, що об'єктивна необхідність існування і юридична сила
lex mercatoria, матеріальним джерелом якої виступає societas mercatorum,
обумовлені головним чином тими соціальними і юридичними функціями, які
воно здійснює в міжнародному економічному житті. Що стосується
юридичної сили lex mercatoria, то, в кінцевому підсумку, вона базується не на
примусі, а на високому рівні правосвідомості його суб'єктів, тобто на всьому
тому, що ми називаємо правовою культурою.
У сьомому підрозділі "Історія виникнення та розвитку lex mercatoria"
висвітлюються основні історичні етапи розвитку транснаціонального
торгового права. На думку автора, lex mercatoria послідовно пройшло три
етапи розвитку, у зв'язку з чим він пропонує наступну періодизацію історії
становлення lex mercatoria: 1) Jus gentium як історичний попередник lex
mercatoria (242 рік до н.е. — 212 рік н.е.); 2) Старе (середньовічне) lex
mercatoria (XI ст. — XIX ст.); 3) Нове (сучасне) lex mercatoria (50-і роки —
наш час).
Перший етап, який можна позначити як передісторію lex mercatoria,
пов'язаний з існуванням давньоримського jus gentium (права народів), яке є,
по суті, історичним попередником lex mercatoria. Існування jus gentium
продемонструвало, що: по-перше, існують такі правові принципи і норми
універсального характеру, які поширюються на всі народи, і які здатні досить
ефективно регулювати торговельні відносини між ними; і по-друге, що
єдиний спосіб правового регулювання торгового обороту більш доцільний,
 16
ніж колізійний метод.
Другий етап історії lex mercatoria пов'язаний з існуванням
середньовічного lex mercatoria, яке склалося на рубежі ХІ-ХІІ століть.
Вихідним принципом середньовічного lex mercatoria був принцип
справедливості, який мав пріоритет перед законами різних країн і який був
адаптований до динаміки торгового обороту. Середньовічне lex mercatoria
було досить ефективною і гнучкою нормативною системою регламентації
тодішньої торгівлі, і в його рамках виникла ціла низка інститутів,
запозичених пізніше національними правовими системами (наприклад, такі
інститути, як вексель, морське страхування, банкрутство, застава рухомого
майна тощо).
Щодо нового (сучасного) lex mercatoria, то, з погляду дисертанта, у XX
ст. міжнародне співтовариство комерсантів поступово дійшло висновку про
необхідність створення універсальної системи норм, на основі якої можна
було б досить ефективно і швидко вести торгівлю. У кінцевому підсумку
відбулося відродження lex mercatoria, але у новій якості. Разом з тим, нове lex
mercatoria відрізняється від старого, оскільки не має станового характеру і у
більшій ступені впорядковано, будучи значною мірою результатом зусиль
різних міжнародних організацій.
Дисертант досліджує перспективи і проблеми сучасного lex mercatoria в
контексті розвитку глобальної мережі Інтернет та електронної торгівлі. Він
також розглядає кілька концептуальних моделей регулювання відносин у
кіберпросторі, побудованих на базі теорії lex mercatoria. На основі аналізу
перспектив lex mercatoria з погляду науково-технічного прогресу, автор
доходить висновку, що у нового lex mercatoria є певне майбутнє, оскільки
національні правові системи окремо, а також традиційний колізійний метод
правового регулювання, властивий міжнародному приватному праву
(МПрП), меншою мірою, ніж lex mercatoria, здатні вирішувати проблеми, які
виникають на міжнародному рівні і пов'язані з розвитком світової торгівлі та
невпинним технологічним прогресом.
У другому розділі дисертації "lex mercatoria в системі права і
юридичний механізм реалізації його норм" автор визначає місце
транснаціонального торгового права в системі права, розглядає його
співвідношення з іншими галузями та системами права, а також аналізує
особливості юридичного механізму реалізації lex mercatoria в національному
праві та міжнародній арбітражній практиці.
У першому підрозділі "Lex mercatoria і міжнародне публічне право"
досліджуються подібності та відмінність між lex mercatoria та міжнародним
публічним правом (МПП). Подібність виявляється, насамперед, у тому, що
норми lex mercatoria, так само як і норми МПП, створюються самими
 17
суб'єктами цього права, а не якоюсь владою, яка знаходиться над суб'єктами.
Крім цього, як у lex mercatoria, так і у МПП, джерелами є звичай,
міжнародний договір і загальні принципи права. Розходження між ними
полягає в тому, що первинними суб'єктами міжнародного публічного права є
держави, а суб'єктами lex mercatoria є, насамперед, фізичні і юридичні особи.
Розглянувши тенденції підвищення правового статусу індивіда в
міжнародному праві, автор погоджується з тезою про те, що міжнародне
право поступово втрачає свою суто публічну природу й у ньому, як і в будь-
якій національній правовій системі, відбувається поява приватноправового
елемента у вигляді lex mercatoria, яке, у кінцевому рахунку, являє собою
“приватноправове відгалуження міжнародного права” (private-law leg of
international law). Таким чином, загальний висновок полягає в тому, що між
lex mercatoria і МПП існує тісний взаємозв'язок і взаємовплив, які
виявляються в їхньому поступовому зближенні і зростаючій
взаємозалежності.
У другому підрозділі "Lex mercatoria і національне право" проводиться
порівняльний аналіз lex mercatoria та національного права. Порівнюючи lex
mercatoria та національне право, автор зазначає, що в цілому lex mercatoria не
суперечить нормам національного (внутрішнього) права, оскільки lex
mercatoria базується на принципах, властивих всім основним національним
правовим системам. Крім того, норми середньовічного lex mercatoria були
значною мірою інкорпоровані в національні правові системи протягом XVIII-
XIX століть, перетворившись на норми національного, в першу чергу
цивільного і торгового права.
Другий підрозділ "Lex mercatoria і міжнародне приватне право"
присвячено розглядові спільних рис і відмінностей між транснаціональним
торговим правом та міжнародним приватним правом (МПрП).
Спільне між lex mercatoria і МПрП полягає в тому, що їхньою метою є
правове регулювання міжнародних торгових і комерційних відносин між
особами, які належать до різних національних правопорядків. Різниця між lex
mercatoria і МПрП полягає, насамперед, у тому, що міжнародне приватне
право розв'язує конфлікти (колізії) між колідуючими правовими системами і
юрисдикціями різних держав шляхом вказівки конкретної правової системи,
яка повинна регулювати певні правовідносини з іноземним елементом, тоді
як дія норм lex mercatoria спрямована на недопущення подібних колізій
шляхом застосування універсальних юридичних норм, здатних
безпосередньо регулювати правовідносини, обтяжені іноземним елементом.
Крім того, якщо кожна держава має своє особливе МПрП, відмінне від
міжнародного приватного права будь-якої іншої держави, то lex mercatoria
являє собою однакове, універсальне право. Відмінність між lex mercatoria і
 18
МПрП виявляється ще й у тому, що якщо предметом правового регулювання
lex mercatoria є в основному відносини торгового характеру, то предмет
правового регулювання міжнародного приватного права охоплює ще й
сімейні та трудові відносини.
Дисертант розглядає ставлення до теорії lex mercatoria з боку
зарубіжної та вітчизняної доктрини МПрП, а також простежує динаміку
цього ставлення в контексті різних шкіл та напрямків у МПрП, зокрема, з
погляду "інтернаціоналістів" і "конфліктуалістів".
Автор підкреслює, що хоча на поверхні взаємини між lex mercatoria і
МПрП виявляються як конфлікт, проте, у глибині ці взаємини переростають
у своєрідне творче змагання, яке сприяє розвитку обох правопорядків.
У четвертому підрозділі "Універсальне lex mercatoria і європейське lex
mercatoria" увагу зосереджено на формуванні європейського lex mercatoria і
його співвідношенні з універсальним lex mercatoria.
У юридичній літературі неодноразово робилися спроби обґрунтувати
існування “європейського загального права” (Common Law of Europe) —
своєрідного європейського lex mercatoria, яке складається з юридичних
принципів приватного права, спільних для європейських держав, котрі
історично сформувались в межах Європи. Автор досліджує історичні корені
та тенденції розвитку європейського lex mercatoria в контексті процесу
"європеїзації" (europeanization) приватного права держав-членів ЄС. Він
узагальнює та аналізує спільні риси та відмінності між універсальним і
європейським lex mercatoria і доходить висновку, що європейське lex
mercatoria фактично є регіональною підсистемою універсального lex
mercatoria. Автор пропонує розглядати розвиток європейського lex mercatoria
в контексті руху країн Європи до створення загальноєвропейського
цивільного кодексу, основою якого мають стати Принципи європейського
контрактного права. Разом з тим, автор досліджує питання методологічного
порядку, які виникають в процесі уніфікації норм приватного права різних
європейських країн. Зокрема, аналізуються два основних методологічних
підходи: функціональний і постмодерністський. Якщо прихильники
функціонального підходу підкреслюють реальність і необхідність уніфікації
приватного права різних країн, то представники постмодерністського підходу
заперечують можливість такої уніфікації з огляду на існування культурних
розбіжностей між різними державами і системами права. В результаті аналізу
робиться висновок, що функціональний підхід є більш продуктивним і
раціональним з погляду уніфікації юридичних норм європейських держав і
перспектив створення загальноєвропейського кодексу приватного права.
Автор переконаний у тому, що створення "загального європейського
 19
права" є не тільки можливим, але також необхідним етапом еволюції права, а
саме формування загального європейського права або європейського lex
mercatoria відбувається не тільки в рамках транснаціональної практики
європейських комерсантів, але також за активною участю і підтримкою з
боку провідних представників європейської доктрини приватного права.
П'ятий підрозділ "Юридичний механізм реалізації норм lex mercatoria"
присвячено дослідженню механізмів реалізації норм lex mercatoria в
міжнародній арбітражній практиці та судовій практиці держав, а також
питанню публічного порядку.
Крім соціально-психологічних механізмів реалізації lex mercatoria, які
діють у рамках міжнародного ділового співтовариства (наприклад таких, як
необхідність підтримувати позитивну ділову репутацію та різні форми
психологічного тиску з боку міжнародного ділового співтовариства), lex
mercatoria має юридичний механізм, завдяки функціонуванню якого
відбувається реалізація його норм у національному праві різних країн. Під
юридичним механізмом реалізації норм lex mercatoria автор розуміє систему
міжнародних комерційних арбітражів і національних судів, чия діяльність
сприяє реалізації його норм і подальшому удосконалюванню його джерел.
На думку дисертанта, міжнародні комерційні арбітражі відіграють
провідну роль в процесі реалізації норм lex mercatoria, що є одним з головних
свідчень на користь факту реальності lex mercatoria. Як свідчить практика,
міжнародні арбітри, вирішуючи конкретні справи, пов'язані з міжнародною
торгівлею, більшою мірою, ніж національні суди, схильні виносити рішення
на основі чи з урахуванням джерел lex mercatoria, в першу чергу таких
джерел, як торговельні звичаї та узвичаєння. В цілому практика застосування
норм lex mercatoria набула найбільшого поширення саме серед міжнародних
комерційних арбітражів, що і дало привід вважати їх головним елементом
юридичного механізму реалізації норм lex mercatoria. Виходячи з того факту,
що на сьогоднішній день існує значна кількість арбітражних рішень,
винесених на основі lex mercatoria або на основі його основних джерел, автор
аналізує найбільш відомі з цих рішень, звертаючи особливу увагу на
арбітражну практику МТП в Парижі, а також на використання в міжнародній
арбітражній практиці ще такого досить нового джерела lex mercatoria, як
Принципи УНІДРУА.
Як підкреслює дисертант, якщо в рамках міжнародної арбітражної
практики концепція lex mercatoria майже одразу почала завойовувати
серйозні позиції, то досягти визнання цієї концепції в національному праві
виявилося набагато складніше. Найчастіше перед національними судами
виникало питання відносно lex mercatoria у зв'язку з розглядом тієї категорії
справ, у яких необхідно визначити, чи є арбітражне рішення, прийняте на
 20
основі lex mercatoria або одного з його джерел, юридично дійсним і таким,
що підлягає виконанню в межах юрисдикції національного суду.
Проаналізувавши судову практику та національне законодавство різних
країн, автор робить наступні висновки: По-перше, в даний час до числа
європейських країн, чиї суди визнають застосування lex mercatoria,
відносяться: Франція, Австрія, Італія, Нідерланди, Бельгія, а також
Швейцарія; по-друге, у Німеччині та Швеції хоча і зберігається певний
скептицизм в академічних колах щодо самої теорії lex mercatoria, проте,
імовірність того, що національні суди цих країн можуть анулювати чи
відмовити у виконанні арбітражним рішенням, винесеним на основі lex
mercatoria, є дуже незначною. Внаслідок аналізу національного права і
судової практики різних держав щодо теорії lex mercatoria, автор зазначає, що
хоча ще рано говорити про повне визнання національними судовими
органами lex mercatoria у якості самостійного повноправного правопорядку,
проте загальна тенденція розвитку судової практики дає підстави
стверджувати, що поступово національні суди переходять від однозначно
негативного до більш терпимого ставлення до lex mercatoria, підтверджуючи,
таким чином, тезу про його реальність.
Іще одним важливим питанням, яке розглядається в цьому підрозділі, є
питання щодо концепції публічного порядку і його впливу на
транснаціональне торгове право. В процесі дослідження концепцій
національного та міжнародного (транснаціонального) публічного порядку
(тобто сукупності імперативних норм міжнародного права) автор робить
наступні висновки: 1) концепція міжнародного публічного порядку має
особливе значення для міжнародних комерційних арбітражів у зв'язку з тим,
що арбітражі в принципі не зв'язані у своїй діяльності обмеженнями, які
накладаються національним публічним порядком, а зобов'язані керуватися
вимогами міжнародного публічного порядку; 2) що стосується практики
національних судів, перед якими виникає питання про визнання і виконання
арбітражного рішення, винесеного на основі норм lex mercatoria, то для цих
судів концепція національного публічного порядку доповнюється вимогами,
які випливають з концепції міжнародного публічного порядку.
Автор також зазначає, що як концепція національного публічного
порядку, так і концепція міжнародного публічного порядку мають достатню
ступінь гнучкості і знаходяться в процесі постійного розвитку.
У третьому розділі "Принципи lex mercatoria" досліджуються
основні та спеціальні принципи транснаціонального торгового права, а також
принципи і методи тлумачення міжнародних контрактів.
У першому підрозділі "Основні принципи lex mercatoria" відзначається,
що однією з характерних рис lex mercatoria як нормативної системи є
 21
наявність у ній основних принципів, які користуються вищим авторитетом у
рамках цієї специфічної нормативної системи.
Принципи, які справляють вплив на lex mercatoria, можна умовно
поділити на дві категорій: основні і спеціальні принципи. Ті принципи, котрі
є принципами загального міжнародного права і визначають параметри
функціонування lex mercatoria, є основними принципами lex mercatoria. Хоча
ці принципи, будучи нормами міжнародного права, в цілому спрямовані на
регулювання міждержавних відносин і, як правило, не регулюють відносини
за участю фізичних і юридичних осіб безпосередньо, водночас згадані
принципи можуть застосовуватися щодо індивідів опосередковано, тобто за
посередництвом держави. Приватні особи можуть також обрати дані
принципи як норми, що застосовуються до приватноправових угод між ними.
Автор виділяє наступні види основних принципів lex mercatoria: 1)
основні принципи міжнародного публічного права, які застосовуються до
міжнародних приватноправових відносин; 2) принципи міжнародного
економічного права; 3) принципи міжнародної торгівлі; 4) загальні принципи
права; 5) загальні принципи приватного (цивільного і торгового) права; 6)
загальні принципи міжнародного приватного права (МПрП).
Досліджуючи основні принципи міжнародного публічного права
(МПП) в контексті теорії lex mercatoria, автор особливу увагу приділяє таким
принципам, як: принцип суверенної рівності держав та принцип pacta sunt
servanda. Зокрема, автор детально аналізує проблеми юридичного характеру,
які виникають у зв'язку з принципом суверенної рівності держав у світлі
екстратериторіального застосування іноземного законодавства в торгово-
економічній сфері. Стосовно інших основних принципів МПП, то вони,
будучи імперативними нормами, які зобов'язують держави, являють собою
основу міжнародного публічного порядку, у рамках якого відбувається
становлення lex mercatoria.
Серед принципів міжнародного економічного права (МЕП), які
стосуються lex mercatoria, дисертант розглядає такі, як: принцип невід'ємного
суверенітету держави над своїми природними ресурсами, багатствами й
економічною діяльністю; принцип свободи вибору форми організації
зовнішньоекономічних зв'язків; принцип розвитку економічного
співробітництва; принцип взаємовигідності економічного співробітництва;
принцип незастосування економічної сили; принцип економічної
недискримінації; договірний принцип найбільшого сприяння; принцип
національного режиму; принцип вільної торгівлі; а також принцип вільної
міжнародної конкуренції.
Важливе місце серед основних принципів lex mercatoria посідають
 22
також принципи міжнародної торгівлі, котрі багато в чому переплітаються
з принципами МЕП, і навіть конкретизують ці принципи стосовно умов
ведення міжнародної торгівлі. Принципи міжнародної торгівлі мають
рекомендаційний характер і були вироблені Конференцією ООН по торгівлі і
розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.). Послідовне проведення в
життя цих принципів безсумнівно буде сприяти створенню сприятливих умов
для подальшого розвитку світової торгівлі та lex mercatoria.
Загальні принципи права займають особливе місце в системі
основних принципів lex mercatoria, оскільки, в силу свого універсального
характеру, вони являють собою той правовий фундамент, на якому
відбувається формування міжнародних комерційних відносин, у яких беруть
участь представники різних правових систем і юридичних традицій.
Використання порівняльно-правового методу дозволяє виявити і розкрити
зміст загальних принципів права, що входять у нормативну систему lex
mercatoria.
Дисертант аналізує і розкриває зміст, зокрема, наступних загальних
принципів: принцип добросовісності (bona fides, bonne foi, good faith),
принцип pacta sunt servanda, принцип незловживання правом, принцип sic
utere tuo ut alienum non laedas (тобто використовуй свою власність так, щоб
не шкодити власності іншого), принцип справедливості (equity), принцип
відповідальності (responsibility), принцип повної компенсації (restitutio in
integrum) за заподіяну шкоду, принцип пропорційності, принцип vis major
(непереборної сили), принцип salus populi suprema lex (благо народу —
вищий закон), принцип заборони несправедливого збагачення (unjust
enrichment), принцип заборони відмови в правосудді (denial of justice), а
також низка принципів презумпцій та загальних принципів у галузі
процесуального права (наприклад, такі принципи, як "ніхто не може бути
суддею у власній справі" (nemo judex in sua causa), "вислухай і іншу сторону"
(audiatur et altera pars), позивач несе тягар доведення (actor incumbit probatio)
тощо).
Дисертант також вважає, що, незважаючи на всю розмаїтість систем
цивільного і торгового права різних держав, в цих системах, використовуючи
метод порівняльно-правового аналізу, можна виділити принципи, які є
спільними для систем приватного (цивільного і торгового) права всіх чи,
принаймні, більшості країн світу. Ці загальні принципи приватного
(цивільного і торгового) права властиві галузям цивільного і торгового
права як таким, будучи універсальним фундаментом, без якого неможливе
існування і розвиток цивільно-правових і торгових відносин у будь-якій
країні. Найважливішими з цих принципів є такі: принцип правового захисту
інституту приватної власності, принцип рівності суб'єктів цивільного і
 23
торгового права (громадян, організацій, держави) перед законом, принцип
свободи договору, принцип диспозитивності, а також наявність “каучукових”
норм.
Щодо загальних принципів МПрП, то питання про їхнє існування
залишається досить дискусійним, оскільки кожна держава має свою власну
систему норм МПрП і вправі за своїм розсудом регулювати майнові й
особисті немайнові відносини, обтяжені іноземним елементом. Разом з тим,
не можна не відзначити тенденцію, яка з часом посилюється, спрямовану на
уніфікацію колізійних норм різних країн внаслідок взаємодії національних
правових систем. Дана тенденція дозволяє говорити про поступове
становлення в МПрП деяких загальних принципів, яких дотримується
принаймні більшість національних правових систем. Автор пропонує перелік
таких загальних принципів МПрП (наприклад, такі принципи, як: lex
voluntatis, lex rei sitae, lex loci contractus, lex loci delicti comissi тощо). На його
думку, цих принципів дотримується значна більшістю держав, і в цьому
плані вони можуть мати значення для lex mercatoria остільки, оскільки в
ньому виникає необхідність застосування не матеріальних, а колізійних
норм.
Підбиваючи підсумки розгляду основних принципів lex mercatoria,
дисертант звертає увагу на взаємодоповнюючий, а часом навіть і
взаємозалежний характер багатьох з цих принципів, а також на те, що
основні принципи lex mercatoria містяться як у джерелах міжнародного, так і
в джерелах національного права. Головним же критерієм, який дозволяє
виділити ці різнорідні за своєю природою принципи як основні принципи lex
mercatoria, є їхній фактичний вплив, який вони справляють на міжнародні
комерційні відносини за участю приватних осіб.
У другому підрозділі "Спеціальні принципи lex mercatoria"
розглядаються спеціальні принципи транснаціонального торгового права, які
містяться в трьох основних джерелах: Віденській конвенції про право
міжнародних договорів 1969 р., Віденській конвенції ООН 1980 р. про
договори міжнародної купівлі-продажу товарів і Принципах міжнародних
комерційних договорів УНІДРУА. На думку автора, принципи договірного
права, котрі визначають порядок укладання, дії та умови дійсності
міжнародних комерційних контрактів, і які містяться в цих джерелах, як раз і
є спеціальними принципами lex mercatoria.
Підбиваючи підсумки аналізу спеціальних принципів lex mercatoria,
дисертант відзначає, що: по перше, дані принципи хоча і містяться в різних
джерелах, однак в цілому мають багато спільного, оскільки ґрунтуються на
загальних принципах права і конкретизують ці принципи у сфері договірних
правовідносин; по друге, спеціальні принципи lex mercatoria повною мірою
 24
відображають специфіку lex mercatoria як правопорядку sui generis. Іншими
словами, в спеціальних принципах lex mercatoria знайшли відображення такі
його невід'ємні риси, як гнучкість, універсальність і демократичність.
Третій підрозділ "Принципи і способи тлумачення міжнародних
комерційних контрактів" присвячено розгляду основних теорій, принципів і
способів тлумачення міжнародних комерційних контрактів, оскільки
правильне тлумачення контракту є найважливішою передумовою його
правильного застосування.
В доктрині міжнародного права склалося декілька напрямків щодо
природи і цілей тлумачення міжнародних договорів. Одні юристи
(“суб'єктивісти”) вважають, що метою тлумачення є з'ясування наміру сторін
при укладенні договору; інші теоретики, яких іноді називають
“текстуалісти”, бачать головну мету тлумачення договорів у з'ясуванні змісту
тексту договору. Третя група юристів вбачають мету тлумачення в з'ясуванні
об'єкта і цілей договору (“функціональний” підхід). Боротьба між цими
трьома напрямками відбилася і на документах, що закріплюють основні
принципи тлумачення договорів. З погляду lex mercatoria, як вважає
дисертант, найбільше значення мають ті принципи тлумачення, які містяться
у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. (ст. 31 і 32),
а також у Принципах УНІДРУА. Аналізуючи ці два документи, автор
доходить висновку, що на відміну від Віденської конвенції, яка ґрунтується
на “текстуалістському” підході до тлумачення договорів, Принципи
УНІДРУА виходять з “суб'єктивного” підходу, який бере за основу в процесі
тлумачення не текст договору, а намір сторін при укладенні договору.
Від принципів тлумачення слід відрізняти способи (прийоми)
тлумачення, які, на відміну від принципів, не мають обов'язкової сили. У
юридичній літературі виділяють наступні способи тлумачення договорів:
словесне, чи граматичне, тлумачення; буквальне (літеральне) тлумачення;
логічне тлумачення; систематичне тлумачення; телеологічне тлумачення;
історичне тлумачення; звичайне (узуальне тлумачення).
На думку автора, розглянуті способи тлумачення являють собою
необхідний юридико-технічний інструментарій, за допомогою якого
здійснюється роз'яснення смислу тексту договору з метою його правильного
застосування.
В четвертому розділі дисертації "Lex mercatoria у контексті
гармонізації та уніфікації права міжнародної торгівлі" досліджуються
питання гармонізації та уніфікації норм транснаціонального торгового права
в окремих сферах міжнародної торгівлі, пов'язаних в основному з
практичними аспектами здійснення зовнішньоекономічних операцій.
 25
В першому підрозділі "Поняття гармонізації та уніфікації в області
права міжнародної торгівлі" розкривається юридичний зміст понять
"гармонізація" та "уніфікація", а також визначаються найбільш важливі
сфери уніфікації та гармонізації з погляду транснаціонального торгового
права. Як вважає дисертант, за своєю суттю lex mercatoria є результатом
гармонізації норм, які регулюють міжнародну торгівлю, і тісно пов'язано з
уніфікацією торгового права різних країн. При цьому під уніфікацією в
області міжнародної торгівлі мається на увазі процес створення однакових
матеріально-правових норм у національних правових системах за допомогою
укладення міжнародних договорів, завдяки чому частково знімається
необхідність у застосуванні колізійного методу в даній сфері. На відміну від
уніфікації, гармонізація має на увазі використання не тільки міжнародних
договорів, але також інших інструментів (торговельних звичаїв і узвичаєнь,
модельних законів, типових контрактів тощо), спрямованих на досягнення
значного ступеня однаковості норм, що регулюють міжнародну торгівлю.
Іншими словами, термін "гармонізація" має більш широке значення,
ніж термін "уніфікація", оскільки гармонізація логічно містить в собі
уніфікацію в якості одного з методів. Виходячи з цього автор робить
висновок, що lex mercatoria можна представити як сукупність
"гармонізованих" норм, які регулюють транснаціональні торгові відносини.
У зв'язку з тим, що міжнародний контракт між суб'єктами міжнародної
торгівлі охоплює цілу низку різних аспектів, які відносяться до області права
міжнародної торгівлі, автор досліджує такі сфери цього права: 1) міжнародна
купівля-продаж товарів; 2) міжнародні перевезення; 3) валютно-фінансові
питання міжнародних контрактів; 4) міжнародний захист іноземних
інвестицій.
В другому підрозділі "Lex mercatoria і міжнародні контракти купівлі-
продажу товарів" розглядаються міжнародні контрактні зобов'язання,
оскільки вони являють собою центральний елемент предмета правового
регулювання lex mercatoria. Автор підкреслює, що оскільки створення
системи однакових норм, які визначають порядок укладення, дії та умови
дійсності міжнародних комерційних контрактів є найважливішою
передумовою нормального функціонування міжнародних торгово-
економічних зв'язків, міжнародне (транснаціональне) контрактне право, під
яким розуміється сукупність таких норм, можна вважати основною галуззю
lex mercatoria. У цьому підрозділі автор, зокрема, детально аналізує
положення таких міжнародних конвенцій та документів, які лежать в основі
міжнародного контрактного права: Віденська конвенція ООН про договори
міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Гаазька конвенція про право,
що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів 1986 р.,
 26
Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974
р., Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, а також
Міжнародні правила по уніфікованому тлумаченню торгових термінів
(ІНКОТЕРМС).
Підбиваючи підсумки розгляду міжнародних документів, котрі лежать
в основі правового регулювання транснаціональних договірних відносин,
автор робить наступні висновки: по-перше, дані документи являють собою
цілісний нормативний комплекс, який віддзеркалює та конкретизує загальні і
спеціальні принципи lex mercatoria; по-друге, міжнародні документи, що
лежать в основі правового регулювання транснаціональних договірних
відносин, створювалися з урахуванням одне одного і взаємодоповнюють
одне одного; по-третє, ці документи є результатом діяльності держав та
міжнародного ділового співтовариства, спрямованої на уніфікацію та
гармонізацію норм права, які регулюють процес укладення та здійснення
міжнародних комерційних договорів. Загальний висновок полягає в тому, що,
як свідчить аналіз основних джерел міжнародного (транснаціонального)
контрактного права на сьогоднішній день сформувався значний нормативний
масив, який дозволяє досить ефективно регулювати різні аспекти
міжнародних контрактних відносин, що виникають між суб'єктами lex
mercatoria.
В третьому підрозділі "Lex mercatoria і міжнародні транспортні
зобов'язання" досліджуються питання та головні проблеми уніфікації і
гармонізації у сфері правового регулювання міжнародного транспорту з
огляду на той факт, що міжнародний транспорт являє собою один з
найважливіших елементів, що забезпечують саму можливість існування і
функціонування світової торгівлі.
Автор підкреслює, що окрім ролі, пов'язаної з фізичним переміщенням
товарів, міжнародний транспорт виконує важливу юридичну функцію в
міжнародній торгівлі, оскільки міжнародний перевізник є одночасно як
фізичною, так і юридичною сполучною ланкою між продавцем і покупцем,
котрі знаходяться в різних державах. Розглядаючи історію правового
регулювання міжнародних перевезень, дисертант доходить висновку, що у
результаті розмаїття, яке з'явилося у національних правових системах з
питання про відповідальність перевізника, виникла гостра необхідність у
гармонізації національних законів шляхом укладення відповідних
міжнародних угод. На разі міжнародно-правове регулювання міжнародних
перевезень розділяється на п'ять міжнародно-правових режимів. Кожен вид
транспорту має свій власний міжнародно-правовий режим, а саме: морські
перевезення, автомобільні перевезення, залізничні і повітряні перевезення.
П'ятий міжнародно-правовий режим регулює комбіновані (змішані)
 27
міжнародні перевезення, тобто перевезення, здійснювані за допомогою
різних видів транспорту.
Дисертант аналізує окремо кожен з цих режимів, приділяючи особливу
увагу питанням відповідальності перевізника, оскільки ці питання мають
важливе значення для гармонізації та уніфікації норм міжнародного
транспортного права в контексті розвитку міжнародної торгівлі та
транснаціонального торгового права. З розглянутих в дисертації п'яти
правових режимів, що регулюють різні види міжнародних перевезень, можна
простежити певну тенденцію розвитку міжнародного транспорту, починаючи
з часів римського права. Ця тенденція знаходить прояв, зокрема, у наступних
принципах, які узагальнюють аналіз сучасного становища міжнародних
перевезень у контексті теорії lex mercatoria. По-перше, у даний час існує
презумпція відповідальності перевізника за втрату, ушкодження або
затримку в доставці вантажу протягом того часу, поки вантаж перебував у
віданні перевізника. Відповідальність перевізника має об'єктивний характер і
не ґрунтується на його провині. По-друге, існує ряд підстав, які виключають
чи обмежують відповідальність перевізника, наприклад, такі, як непереборна
сила (vis major), дефект вантажу тощо. По-третє, відповідальність
перевізника має верхню межу, яку може бути змінено убік збільшення тільки
в тому випадку, якщо втрата чи ушкодження вантажу відбулися внаслідок
наміру перевізника. По-четверте, сучасною тенденцією розвитку
міжнародного транспортного права є відмова від чіткого переліку підстав, що
виключають чи обмежують відповідальність перевізника, і закріплення
принципу, відповідно до якого перевізник може уникнути відповідальності,
якщо доведе відсутність недбалості зі свого боку.
Розглянуті питання правового регулювання міжнародних транспортних
відносин в контексті теорії транснаціонального торгового права дають автору
можливість вказати на певні тенденції розвитку міжнародного транспортного
права. По-перше, на сьогоднішній день міжнародне транспортне право має в
основному міждержавний характер, оскільки держави виявляють особливий
інтерес в регулюванні багатьох питань цього права з огляду на необхідність
забезпечення збалансованих прав сторін договору перевезення за допомогою
імперативних норм. По-друге, в процесі уніфікації норм транспортного права
шляхом укладення відповідних міжнародних договорів держави враховують
інтереси транснаціонального ділового співтовариства, а також потреби
світового торговельного обороту. По-третє, сучасний правовий режим, в
рамках якого регулюються міжнародні морські перевезення, історично
сформувався на основі так званого lex maritima, яке, у свою чергу, було
складовою старого lex mercatoria.
Таким чином, міжнародні транспортні зобов'язання відіграють
 28
надзвичайно важливу роль з точки зору функціонування та розвитку lex
mercatoria, а правове регулювання міжнародного транспорту вимагає
подальших зусиль з боку держав і міжнародного ділового співтовариства з
метою більшої уніфікації норм, які регулюють різні види міжнародних
перевезень.
Четвертий підрозділ "Lex mercatoria і міжнародні фінансові
зобов'язання" присвячено дослідженню таких питань, як сучасна міжнародна
валютно-фінансова система, суверенні права держави у валютно-фінансовій
сфері та їхній вплив на транснаціональні торговельні відносини, роль
Договору про МВФ стосовно міжнародних комерційних контрактів, принцип
номіналізму, застереження про захист вартості валюти, а також "Уніфіковані
правила та звичаї для документарних акредитивів" МТП.
Як підкреслює автор, для успішного функціонування міжнародного
торгово-економічного обороту необхідна наявність адекватної міжнародної
валютно-фінансової системи як невід'ємного компоненту системи
міжнародних економічних відносин, регульованих міжнародним правом. На
його думку, регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин
здійснюється на двох основних рівнях: міждержавному та
транснаціональному. Причому міждержавний рівень регулювання, на якому
відбувається уніфікація норм валютно-фінансового права і створення єдиного
правового режиму, являє собою необхідну умову прогресивного розвитку
міжнародної торгівлі та lex mercatoria.
Прикладом регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин
на транснаціональному рівні є "Уніфіковані правила та звичаї для
документарних акредитивів" МТП, які можна вважати центральним
елементам транснаціонального банківського права, що входить в систему lex
mercatoria. Розглянувши основні аспекти транснаціонального банківського
права як своєрідної "галузі" lex mercatoria, автор зазначає, що на сьогодні це
право являє собою галузь, яка, з одного боку, має глибокі корені в
середньовічному lex mercatoria, а з іншого боку, яка продовжує динамічно
розвиватися під впливом розвитку міжнародного комерційного
співтовариства. Однією з головних функцій транснаціонального банківського
права є, на погляд автора, створення такого клімату взаємної довіри між
контрагентами, без якого неможливо нормальне функціонування світового
торгового обороту.
У п'ятому підрозділі "Lex mercatoria і міжнародний захист іноземних
інвестицій" увагу зосереджено на такому аспекті правового регулювання
транснаціональних торгових відносин, як міжнародний режим захисту
іноземних інвестицій.
 29
Дисертант зазначає, що хоча питання міжнародного захисту іноземних
інвестицій і не посідають центрального місця в рамках lex mercatoria,
оскільки не торкаються безпосередньо міжнародної торгівлі товарами та
послугами, проте, розв'язання інвестиційних суперечок і гарантії інвестицій є
тією сферою, без якої, в кінцевому підсумку, важко представити повноцінний
захист інтересів суб'єктів lex mercatoria. Для міжнародного захисту іноземних
інвестицій найбільш важливе значення мають Вашингтонська конвенція 1965
р. про порядок розв'язання спорів між державами та іноземними особами і
Сеульська конвенція 1985 р. про заснування Багатостороннього агентства по
гарантіях інвестицій (МІГА).
Дисертант звертає особливу увагу на ті положення Вашингтонської
конвенції, в яких йдеться про можливість застосування до суперечок з
приводу інвестицій окрім національного права також норм міжнародного
права. З цього приводу він робить наступний висновок: оскільки
правовідносини між державами, з одного боку, і іноземною фізичною чи
юридичною особою — з іншого, за своєю природою є приватноправовими,
міжнародне право, яке застосовується до інвестиційної суперечки, не може
бути міжнародним публічним правом per se. Скоріше, слід говорити про ті
принципи міжнародного права, які за своїм характером можуть бути
застосовані до приватноправових відносин, тобто про те, що ми називаємо
lex mercatoria.
Щодо Сеульської конвенції, то в ній найбільший інтерес викликає ст.
58, в якій говориться про те, що будь-яка суперечка, яка виникає у зв'язку з
договором про гарантію чи перестрахування між його учасниками, повинна
передаватися на арбітраж для ухвалення остаточного рішення відповідно до
правил, котрі передбачаються чи обумовлюються в договорі про гарантію чи
перестрахування. Виходячи зі специфіки, властивій договору про гарантію,
автор виступає за підпорядкування договору про гарантію нормам lex
mercatoria.
Підбиваючи підсумки розгляду механізмів міжнародного захисту
інвестицій у зв'язку з теорією lex mercatoria, в дисертації наголошується на
тому, що ці механізми, у кінцевому рахунку, спрямовані на досягнення тих
цілей, які переслідує і lex mercatoria, а саме: стабільність, передбачуваність і
справедливість приватноправових відносин, котрі складаються між
учасниками світового торгового обороту.
У висновках автором узагальнюються результати дисертаційного
дослідження і по цих результатах обґрунтовуються висновки, котрі
характеризуються теоретичною новизною і практичним значенням.
Так, виходячи з проведеного наукового аналізу різних аспектів
 30
концепції транснаціонального торгового права (lex mercatoria) у світлі
сучасної юридичної теорії і практики, автор підбиває наступні підсумки
динамічного розвитку lex mercatoria як нового явища соціального і правового
життя.
1. Як свідчить арбітражна і судова практика, lex mercatoria — це нормативна
реальність, а не міф, штучно сконструйований низкою західних юристів. При
цьому той факт, що, з погляду такої теорії як юридичний позитивізм, lex
mercatoria має сумнівне походження, аж ніяк не означає, що сучасна
юриспруденція повинна обмежувати себе суто позитивістськими методами і
уявленнями в спробі розкрити зміст концепції lex mercatoria. Необхідно
підкреслити, що юридичний позитивізм, як і будь-яка інша теорія, являє
собою, у кінцевому підсумку, всього лише абстрактну модель реальності, і
якщо ця модель виявляється не в змозі адекватно віддзеркалити і пояснити які-
небудь прояви реального світу, тоді необхідно звернутися до нових, більш
адекватних теоретичних моделей і конструкцій, а не ігнорувати реальність.
Іншими словами, для пояснення природи і характеру lex mercatoria сучасна
юридична наука повинна скористатися також іншими методами наукового
аналізу, виходячи з принципу “методологічного плюралізму”.
2. Сам факт виникнення lex mercatoria є яскравим свідченням неефективності за
допомогою одного лише колізійного методу МПрП досить ефективно
здійснювати функції правового регулювання зовнішньоекономічних операцій.
У цьому сенсі концепція lex mercatoria являє собою певний виклик і
альтернативу колізійному методу міжнародного приватного права. У той
самий час слід визнати, що lex mercatoria не може існувати без норм
колізійного права, які його доповнюють, оскільки за допомогою колізійних
норм здійснюється заповнення прогалин у рамках самого lex mercatoria. Таким
чином, у даний час можна говорити про тенденцію, яка веде до
взаємодоповнюваності норм lex mercatoria і колізійних норм міжнародного
приватного права. На наш погляд, на цьому шляху міжнародному приватному
праву треба позбутися етатистських уявлень, котрі беруть початок в теорії
юридичного позитивізму, щодо неможливості існування такого
позанаціонального автономного правопорядку, яким є lex mercatoria.
3. Транснаціональне торгове право (lex mercatoria) формується в рамках
міжнародного права і є елементом, гілкою міжнародного права у широкому
сенсі. Іншими словами, з огляду на той факт, що міжнародне право поступово
втрачає свою суто публічну природу, транснаціональне торгове
перетворюється в приватноправову підсистему міжнародного права.
4. Lex mercatoria є досить новим явищем юридичного життя і знаходиться в
процесі формування. Звідси, до речі, його недосконалість і недостатня
визначеність. Хоча, разом з тим, існує стійка тенденція підвищення
 31
визначеності норм lex mercatoria.
5. В сучасній доктрині міжнародного права існують декілька різних підходів до
теорії транснаціонального права і серед науковців ще немає одностайності
щодо його юридичної природи. Водночас ми можемо спостерігати неухильну
тенденцію стосовно визнання нормативного характеру цієї специфічної
системи права серед юристів з різних країн та представників різних юридичних
традицій.
6. Матеріальним джерелом lex mercatoria є міжнародне комерційне (ділове)
співтовариство (societas mercatorum), у рамках якого виникло lex mercatoria і
відбувається його подальший розвиток. В цьому плані міжнародне комерційне
співтовариство можна розглядати як сукупність соціально-психологічних
інститутів і механізмів, які гарантують реалізацію норм lex mercatoria.
7. Lex mercatoria, з погляду міжнародного ділового співтовариства, являє собою
більш зручний і більш справедливий інструмент правового регулювання
відносин між суб'єктами цього співтовариства, ніж національне цивільне і
торгове законодавство. Привабливість lex mercatoria для міжнародних
комерсантів пояснюється, насамперед, тим фактом, що його норми є відносно
простими в порівнянні зі складністю національних правових систем. Крім того,
lex mercatoria є більш справедливим, оскільки відносини, приміром, між двома
комерсантами з різних країн регулюються не на основі національного права
якогось одного з цих комерсантів за рахунок іншого, а на основі третього,
автономного правопорядку, котрий рівною мірою відомий обом комерсантам.
Перевагою lex mercatoria є також і те, що це право максимально наближене до
конкретних потреб і практики міжнародного комерційного співтовариства.
8. Існування lex mercatoria є свідченням недостатньої уніфікованості
національних законодавств, що регулюють комерційні відносини, ускладнені
іноземним елементом. У цьому відношенні lex mercatoria являє собою
своєрідний загальний знаменник основних правових систем світу, виражає
необхідність глобального громадянського суспільства в уніфікованих
матеріально-правових нормах, здатних забезпечити адекватне регулювання
світової торгівлі, а також є відображенням споконвічного прагнення людства
до єдності і несе в собі значний гуманістичний заряд.
9. У зв'язку з розвитком інформаційних технологій і всесвітньої комп'ютерної
мережі (Інтернету) транснаціональне торгове право пропонується як
концептуальна модель для регулювання електронної торгівлі і укладення
контрактів у кіберпросторі.
10. В Європі відбувається поступове формування регіонального lex mercatoria у
вигляді jus commune europe, яке надалі може стати моделлю розвитку
універсального lex mercatoria. Саме європейське lex mercatoria може стати
 32
нормативною основою створення в майбутньому загальноєвропейського
цивільного кодексу.
11. Ключову роль в реалізації норм lex mercatoria відіграють міжнародні
комерційні арбітражі, які в силу своєї транснаціональної природи першими
визнали lex mercatoria як нормативну реальність.
12. Як свідчить національна судова практика, все більше коло держав визнає
можливість використання lex mercatoria або його джерел. При цьому серед
міжнародних комерційних арбітражів і національних судів неухильно зростає
популярність Принципів УНІДРУА, про що свідчить ряд арбітражних і
судових рішень, винесених на основі чи з урахуванням цих Принципів.
13. Транснаціональне торгове право (lex mercatoria) відіграє важливу роль в
процесі уніфікації та гармонізації таких сфер права міжнародної торгівлі, як:
міжнародні договори купівлі-продажу товарів, міжнародні транспортні
зобов'язання, міжнародні фінансові зобов'язання та міжнародний захист
іноземних інвестицій. У зв'язку з чим, ми можемо говорити про поступове
формування в рамках транснаціонального торгового права своєрідних
підгалузей, наприклад таких, як транснаціональне договірне право,
транснаціональне транспортне право, одним із прообразів якого було
середньовічне lex maritima, а також транснаціональне банківське право.
14. Існування транснаціонального торгового права свідчить про певну
конвергенцію, що відбувається як між міжнародним і міжнародним приватним
правом, так і між приватними системами права різних країн світу.
Таким чином, ці висновки дозволяють автору зробити узагальнюючий
висновок щодо необхідності подальших наукових досліджень концепції
транснаціонального торгового права (lex mercatoria) з метою пошуку
оптимальних засобів і методів нормативної регламентації світового
торгового обороту.
Основні положення, теоретичні і практичні висновки дисертації
викладені в монографіях та наступних статтях, тезах виступів на наукових
конференціях і учбових посібниках:
Монографії
1. Мережко А.А. Lex Mercatoria: теория и принципы транснационального
торгового права. — К.: "Таксон", 1999. — 415 с.
2. Merezhko A.A. (у співавторстві з М.І. Неліпом). Development of the Legal
System of Ukraine in the Context of Contemporary International Law. — Kyiv:
"Naukova dumka", 1998. — 78 p. — самостійно — 40 с.
3. Мережко О.О. (у співавторстві з М.І. Неліпом). Правове регулювання
 33
світової торгівлі в системі ГАТТ/СОТ. — К.: "Наукова думка", 1999. —
105 с. — самостійно — 55 с.
4. Мережко А.А. Транснациональное торговое право (Lex Mercatoria). — К.:
"Таксон", 2002. — 464 с.
5. Мережко О.О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та
практики. — К.: "Таксон", 2002. — 344 с.
Статті
6. Мережко О.О. Lex Mercatoria — нове міжнародне торгове право //
Науковий вісник Дипломатичної академії України. — Вип. 1. — К., 1998.
— С. 169 — 177.
7. Мережко О.О. Концепція Lex Mercatoria і міжнародне приватне право //
Українське право. — Українська правнича фундація. — 1998. — 1 (9). —
С. 131 — 139.
8. Мережко О.О. Порядок укладення міжнародних міжурядових та
міжвідомчих договорів у законодавстві та практиці України // Українське
право. — Українська правнича фундація. — 1998. — 2 (10). — С. 78 — 81.
9. Мережко О.О. Загальні принципи права як джерело міжнародного права
та транснаціонального торгового права // Науковий вісник Дипломатичної
академії України. — 1999. — No. 2. — С. 190 — 192.
10. Мережко О.О. Раунди багатосторонніх торговельних переговорів як
основний напрямок діяльності ГАТТ/СОТ // Актуальні проблеми
міжнародних відносин. — Випуск 13. (Частина I). — Київ, 1999. — С. 100
— 110.
11. Мережко О.О. Основні етапи розвитку світової торговельної системи і
створення ГАТТ // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — Випуск
12. (Частина II). — Київ, 1999. — С. 83 — 95.
12. Мережко А.А. Проблема создания нового международного валютно-
финансового порядка // Державо і право. Щорічник наукових праць
молодих вчених. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН
України. — Київ, 1998-1999. — Випуск 2. — С. 472 — 474.
13. Мережко О.О. Теорія Lex Mercatoria // Вісник Київського університету
імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. — 1999. — Випуск 11. —
С. 41 — 45.
14. Мережко О.О. Загальні принципи права і Lex Mercatoria // Вісник
Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини.
— 1999. — Випуск 13. — С. 43 — 44.
 34
15. Мережко О.О. Принципи та методологічні засади міжнародного
приватного права // Вісник Київського університету імені Тараса
Шевченка. Міжнародні відносини. — 2000. — Випуск 15. — С. 47 — 51.
16. Мережко О.О. Європейське Lex Mercatoria // Актуальні проблеми
міжнародних відносин. — Випуск 17. (Частина I). — Київ, 2000. — С. 88
— 98.
17. Мережко О.О. Історія виникнення та розвитку міжнародного приватного
права та його науки // Актуальні проблеми міжнародних відносин. —
Випуск 14. (Частина I). — Київ, 2000. — С. 65 — 72.
18. Мережко О.О. Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині і
практиці міжнародного публічного права // Українське право. —
Українська правнича фундація. — 2000. — Число 1. — С. 121 — 128.
19. Мережко О.О. Lex Mercatoria // Юридична енциклопедія (К — М). — Том
3. Київ, 2001. — С. 468 — 469.
20. Мережко А.А. Новое (современное) Lex Mercatoria в киберпространстве //
Актуальні проблеми міжнародних відносин. — Випуск 27. (Частина III).
— Київ, 2001. — C. 69 — 78.
21. Мережко О.О. Об'єкт і форма міжнародного договору // Актуальні
проблеми міжнародних відносин. — Випуск 28. (Частина III). — Київ,
2001. — C. 83 — 87.
22.Мережко О.О. Концепція Lex Mercatoria і міжнародне приватне право //
Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми / За редакцією проф. А.
Довгерта. — К.: Український центр правничих студій. — 2001. — С. 113
— 121.
23. Мережко О.О. Основні колізійні теорії у доктрині і практиці
міжнародного приватного права США // Міжнародне приватне право.
Актуальні проблеми / За редакцією проф. А. Довгерта. — К.: Український
центр правничих студій. — 2001. — С. 61 — 64.
24. Мережко О.О. Принципи і способи тлумачення міжнародних контрактів в
транснаціональному торговому праві // Актуальні проблеми міжнародних
відносин. — Випуск 30. (Частина II). — Київ, 2001. — C. 100 — 104.
25. Мережко О.О. Співвідношення між міжнародним договором та іншими
джерелами міжнародного права // Науковий вісник Дипломатичної
академії України. — 2002. — Вип. 6. — С. 211 — 225.
26. Мережко О.О. Джерело обов'язкової сили міжнародного договору і
принцип pacta sunt servanda // Науковий вісник Дипломатичної академії
 35
України. — 2002. — Вип. 7. — C. 280 — 285.
27. Мережко А.А. Основные источники правового регулирования
международных контрактов купли-продажи // Правила ИНКОТЕРМС-
1990/2000. — К.: Юстиниан, 2002. — С. 434 — 459.
28. Мережко А.А. Международное частное право в киберпространстве //
Український часопис міжнародного права. — 2002. — № 1. — С. 35—38.
Тези виступів на наукових конференціях
29. Мережко О.О. Проблема демократизації процесу прийняття рішень в
рамках ООН // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2000.
— № 3. — C. 126 — 128.
30. Мережко О.О. Взаємовідносини між Україною та США в контексті
світової геополітичної та геоекономічної системи // Тези доповідей
міжнародної науково-практичній конференції "Геополітичне майбутнє
України" в Дипломатичній академії України при МЗС України та
Інституті міжнародних відносин Київського національного університету
імені Тараса Шевченка 19-20 березня 1998 року. — Київ, 1998. — C. 29 —
32.

Другий том Юридичної Енциклопедії. Київ, Видавництво

"Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, Інститут держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України. — 1999.
1. Договір міжнародний. — С. 239 — 240.
2. Договори міжнародних (міжурядових) організацій. — С. 262.
Третій том Юридичної Енциклопедії. — Київ, 2001.
1. Кваліфікація lege causae. — С. 72.
2. Кваліфікація lege fori. — С. 72.
3. Кваліфікація у міжнародному приватному праві. — С. 72 — 73.
4. Клаузула про незмінність обставин. — С. 116 — 117.
5. Книжка міжнародних дорожніх перевезень (книжка МДП). — С. 125.
6. Колізійна норма в міжнародному приватному праві. — С. 156.
7. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі. — С. 179.
8. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти
морського судноплавства 1988. — С. 217.
 36
9. Конвенція про відкрите море 1958. — С. 221.
10.Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення
пасажирів і багажу 1973. — С. 223.
11.Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980. — С.
223.
12.Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів
1974. — С. 238 — 239.
13.Конвенція про право, що застосовується до договорів міжнародної
купівлі-продажу товарів, 1986. — С. 241.
14.Консультативні висновки міжнародного суду ООН. — С. 316 — 317.
15.Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках
аварій, які призводять до забруднення нафтою, 1969. — С. 654.
16.Міжнародне торговельне право. — С. 673.
17.Міжнародні торгові договори. — С. 699.
 37

АНОТАЦІЇ
Мережко О.О. Теорія та принципи транснаціонального торгового
права (lex mercatoria). — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за
спеціальністю 12.00.11 — міжнародне право. — Інститут міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню теорії та принципів
транснаціонального торгового права (lex mercatoria) в історичному плані та
на сучасному етапі. В дисертації розкривається поняття та юридична природа
транснаціонального торгового права в контексті розвитку світових торгово-
економічних зв'язків та міжнародного ділового співтовариства,
розглядаються його джерела, суб'єкти та функції. Аналізується місце
транснаціонального торгового права в системі права, його співвідношення з
міжнародним публічним та приватним правом, національним правом і
сучасним європейським lex mercatoria, визначаються основні тенденції його
розвитку, а також висвітлюються питання, пов'язані з юридичним
механізмом реалізації норм lex mercatoria в рамках міжнародної арбітражної
та національної судової практики. В дисертації розглянуті основні та
спеціальні принципи lex mercatoria, принципи та способи тлумачення
міжнародних комерційних контрактів, а також пропонується класифікація
цих принципів. Приділена увага теоретичним і практичним аспектам
уніфікації та гармонізації права міжнародної торгівлі у контексті теорії
транснаціонального торгового права. В ході дослідження формулюються
висновки щодо підвищення ролі lex mercatoria в правовому регулюванні
міжнародної торгівлі на сучасному етапі і необхідності подальших наукових
досліджень цього явища.
Ключові слова: міжнародне право, транснаціональне торгове право,
lex mercatoria, право міжнародної торгівлі, загальні принципи права, торгові
звичаї, міжнародні комерційні контракти, уніфікація і гармонізація.

Мережко А.А. Теория и принципы транснационального торгового

права (lex mercatoria). — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук
по специальности 12.00.11 — международное право. — Институт
международных отношений Киевского национального университета имени
Тараса Шевченко, Киев, 2002.
 38
Диссертация посвящена исследованию теории и принципов
транснационального торгового права (lex mercatoria) в историческом плане и
на современном этапе. В диссертации раскрывается понятие и юридическая
природа транснационального торгового права в контексте развития мировых
торгово-экономических связей и международного делового сообщества,
рассматриваются его источники, субъекты и функции. Анализируется место
транснационального торгового права в общей системе права, его
соотношение с международным публичным и частным правом,
национальным правом и современным европейским lex mercatoria,
определяются основные тенденции его развития, а также освещаются
вопросы, связанные с юридическим механизмом имплементации норм lex
mercatoria в рамках международной арбитражной и национальной судебной
практики. Особое внимание уделено такому важному источнику
транснационального торгового права, как Принципы международных
коммерческих договоров УНИДРУА с точки зрения практики их применения
и дальнейших перспектив. В диссертации рассмотрены основные и
специальные принципы lex mercatoria, принципы и способы толкования
международных коммерческих контрактов, а также предлагается
классификация этих принципов. Уделено внимание теоретическим и
практическим аспектам унификации и гармонизации права международной
торговли в контексте теории транснационального торгового права. Автор
анализирует теорию транснационального торгового права в контексте
международных контрактов купли-продажи товаров, международных
транспортных обязательств, международных финансовых обязательств, а
также международной защиты иностранных инвестиций. В ходе
исследования формулируются выводы относительно повышения роли lex
mercatoria в правовом регулировании международной торговли на
современном этапе и необходимости дальнейших научных исследований
этого явления.
Ключевые слова: международное право, транснациональное торговое
право, lex mercatoria, право международной торговли, общие принципы
права, торговые обычаи, международные коммерческие контракты,
унификация и гармонизация.

Merezhko A.A. Theory and Principles of Transnational Trade Law (lex

mercatoria). — Manuscript.
Thesis for obtaining the scientific degree of Doctor of Sciences (Law) in the
specialisation 12.00.11 — international law. — Institute of International Relations
of Taras Shevchenko's Kyiv National University, Kyiv, 2002.
 39
The thesis is devoted to the research of theory and principles of transnational
trade law (lex mercatoria), both in the past and present stage. The author of the
thesis analyses concept and legal nature of transnational trade law in the context of
development of world trade-economic ties and international business community,
its sources, subjects, and functions are considered. The author analyses place of
transnational trade law in legal system, its interrelationships with public and
private international law, national law and contemporary European lex mercatoria,
determines major trends of its development, and also considers issues related to
legal mechanisms of lex mercatoria norms' implementation within framework of
international arbitration and national judicial practice. The thesis considers basic
and special principles of lex mercatoria, principles and methods of interpretation of
international commercial contracts, and also suggests classification of these
principles. Attention is paid to theoretical and practical aspects of law of
international trade's unification and harmonisation in the context of the
transnational trade law theory. In the course of the research conclusions were
formulated with respect to the enhancement of lex mercatoria's role in the legal
regulation of international trade at present stage and necessity of further scientific
research into this phenomenon.
Key words: international law, transnational trade law, lex mercatoria, law of
international trade, general principles of law, trade customs, international
commercial contracts, unification and harmonisation.