, .{.

,
1i",,.,i,] ,.

;l:l;.J,; 9'.;,
 Нацiональний юридичний унiверситет
iMeHi Ярослава Мудрого

тЕорlя
дЕр}ItАви I прАвА
\}-
*}
ý) Пiдручник
\ь
За редакцiею.доктора юридичних наук, професора,
академiка НАПрН УкраiЪи О. В. Пеmрашuна

XapKiB
<Право>
20|5
удк 340.12(075)
ББК 67.0я7
тзз
PeKoMeHdoBaHo dо dpygl вченою раdою Нацiональноzо юрuduчноzо унiверсumеmу
i-MeHi Ярослава Mydpozo
(проmокол М 1 0 вid 25 червня 201 3 р.)

Рецензенти:
О. В. Зайчук, доктор юридичних наук, професор,
академiк НАПрН УкраiЪи ;
Н. М. Онiщенко, доктор юридичних наук, професор,
чден-кореспондеЕт НАПрН УкраiЪи

Теорiя держави i права : пiдручник / О. В. Петришин, С. П. По:

Т33 гребняк, В. С. Смородинський та iH. ; за ред. О. В. Петришина. -Х. :
Право, 2015. - 368 с.

ISBN 978-96 6-458-559 -7

Пiдручник пiдготовлено вiдповiдно до навч€шьноi програми з Teopii
держави i права для юридичних вищих навчаJIьних закладiв Украiни. У ньому
вiдображенi акryальнi пiдходи до дослiдження юридичних явищ та процесiв.
Навчальний матерiал викJIадено з урalхуванням норм Констиryчii Украiни,
узЕгzIпьнень чинного законодавства та юридичноi пракгики, порiвняльно-
правових дослiджень.
,Щля сryдентiв, аспiрантiв та викладачiв юридичних вищих навччtльних
закладiв, а також ycix, хю цiкавиться проблемами держави i права.

удк 340.12(075)
ББК б7.0я7

@ Петришин О. В,, Погребняк С. П.,

Смородинський В. С. та iH.,2015
ISBN 978_96 6-458-559-7 О <Право>, 20l 5

Б!b,lllUl i.lrA
Ьtва;ськrrrю l : l t,гttt,уту
спtопоь:Iкш l uрttшя
 Перелiк скорочень

ГК Украiни - Господарський кодекс Украiни

ГПК УкраiЪи - Господарський процесуа"llьний кодекс УкраiЪи
ЗК УкраiЪи - Земельний кодекс УкраЪи
КАС УкраiЪи - Кодекс адмiнiстративного судочинства УкраiЪи
КЗпП Украihи - Кодекс законiв про працю УкраiЪи
КК УкраiЪи - Кримiнальний кодекс УкраiЪи
КПК Украiни - Кримiнальний процесушrьний кодекс УкраiЪи
КУпАП - Кодекс УкраiЪи про адмiнiстративнi правопорушення
КТМ УкраiЪи - Кодекс торговельного мореплавства УкраiЪи
МК УкраiЪи - Митний кодекс УкраiЪи
ПК УкраiЪи - Податковий кодекс УкраiЪи
СК Украiни - Сiмейний кодекс УкраiЪи
ЩК УкраiЪи - Щивiльний кодекс УкраiЪи
IШК УкраiЪи - [_{ивiльний п|rоцесуальний кодекс Украihи

]- IrеРеДМОва
Щей пiдручник пiдготовлено професорсько-викJIадацьким скJIадом кафед-
ри Teopii держави i права Нацiонального юридичного унiверситеry iMeHi
Ярослава Мудрого на ocHoBi оновленоi програми навчальноТ дисциплiши
кТеорiя держ€lви i права>.
BiH мае на MeTi формування у сryдентiв загаJIьних знань про cyTHicTb,
змiсц форми й функцiонування держави i права та основних yMiHb щодо ви-
користаннrI загального категорiального апарату юриспруденцiТ в подальшiй
професiйнiй дiяльностi. У стислiй i досryпнiй формi пiдручник мiстить iH-
формацiю про найбiльш важливi закономiрностi виникнення та тенденцiТ
розвитку держави i права, ix струкryрно-функцiональнi характ9ристики,
фор"ryс з€г€шьнотеоретичнi уявлення про право iдержаву.
Весь матерiал пiдручникароздiпено на шiсть змiстовпих блокiв (модулiв):
вступ до теорiiдержави i права; загrrльне вчення про державу; загrшьне вчен-
ня про право; нормативна основа правового регулюванIш;
реалiзацiя права;
правова держава i правова система суспiльства.
пiдручпик сприяе реалiзацii MiciT Teopii держави i права, яка полягае в
тому, щО в результатi вивченIUI цiеТ навчальноi юридичноТ дисциплiни студен-
ти повиннi:
* знатИ стан основних проблем теорiiдержави i права,
форми i функцiТ
держави i права, загапьнi засади правового реryлюванIUI суспiльних вiдносин;
- розумiти cyTHicTb та ocHoBHi властивостi держави i права, роль i змiст
принципiв права, особливостi та значущiсть права як соцiального
реryJIятора
та його вiдмiннiсть вiд iнших регуляторiв суспiльних вiдносин, структуру
системи права i системи законодавства, попяття правовот системи та зв'язки
мiж ii основними елементами;
- умiти црrIвильно тJц.мачити i застосовувати правовi норми та принципи,
сприrIти реалiзацii црав людини i впровадженню вимог верховенства права
у суспiльну, передусiм юридичну, практику.
Щей пiдручник продовжуе традицiТ попереднiх навчальних вид€lнь кафед-
ри: пiдручникiв <Загальна теорiя держави i права> за ред. М. В. Щвiка,
В. .Щ. Ткаченка, О. В. Петришина (2002 р.), <Загальна теорiя держави i права>
10
Переdмова
за ред. М. В.
L{BiKa, О. В. Петришина (2009 р.), посiбника ддя пiдготовки до
державних iспитiв з TeopiT держави i права (20|2,2013 рр.) та iH, У ньому
послiдовно викJIадаються сцiльнi доктрин€}льнi пiдходи i HayKoBi позицiТ ка-
федри, використовуються найбiльш важливi результати ii наукових дослi-
джень, якi знайшли пiдтримку юридичноi громадськостi.
Слiд пiдкреслити, що видання е вiдображенIшм значних.змiн, що
"1дбу.
лися за ocTaHHl роки в правовlи ре€rльност1 та юриспруденц1l, зокрема науцr
Teopii держави i права, бере до уваги ocHoBHi тенденцiТ розвитцу правовоТ
системи. При його пiдготовцi були використанi найбiльш цiкавi HoBiTHi науко-
Bi гryблiкацiТ та розробки як вiтчизняних, так i визнаних зарубiжних право-
знавцiв. Вiдповiднi змiни е особливо помiтними в роздiлах, що присвяченi
поIшттю права, принципам i джерелам права, правовому реryлюванню, тлу-
маченню права, правам людини, громадянському суспiльству, демократичнiй,
правовiй, соцiшrьнiй державi та верховенству права.
Автори пiдручника прагЕули врахувати позитивний свiтовий досвiд ви-
кJIаданн;I зaг€lльнотеоретичних юридичних дисцигrлiн, використати вiтчизня-
ну юридичЕу пракгику i пракгику вIIливових мiжнароднtтх органiзацiй, пред-
ставити европейськi стандарти у правовiй сферi та розкрити ik змiст. З цiсю
метою викладення вiдповiдних наукових питань здiйснено з численними
посилацЕями на чинне з€жонодЕlвство Украiни, рiшення Конститучiйного Суry
УкраiЪи, пракп,Irqу Верховного i вищих спецiалiзованих судiв Украiни, а також
мiжнароднi правовi акги i пралсгику европейського суду з прав людини.
Пiдручник opieHrye читача на сучасне розумiння права як загально-
обов'язкового соцiального реryJIятора, що визначас межу мiж дозводеним i
недозволеним, здатний забезпечити iндивiдуальну свободу та piBHicTb, гаран-
ryвати справедливiсть i суспiльпий порядок, сприrIти розв'язанню конфлiкгiв
iдосягненню соцiального компромiry, уil{ожJIивити гiдне iслгування тавiльний
розвиток людини. У свою черry держава розгJuIдаеться як суб'екц на якого
1lоклада€ться вiдповiдальнiсть за точне i своечасне закрiплення норм права у
законодавствiо на:lежне ix застосування та забезпечення, пiдтримання цраво-
Rого порядку, утвердження народовладдя, надання якiснлп< послуг суспiльству.
()собливого значенtlя у цьому KoHTeKcTi набувають зобов'язання держави у
c(lepi прав людини, iдеТ належного управлiння, легiтимностi та легальностi,
зtlбезпечення задопомогою державноТполiтики спiльних iHTepeciB i загально-
l о блага та iH.
KpiM того, пiдручник допом{гае отримати знання i вмiння, необхiднi для
llиконання професiйних завдань, пов'язаних iз нормотворчiстю, правозасто-
суl]анням, тлумаченням права та iH. I-{e видання також дозволить з наукових
t lозицiй розшяЕути особливостi цравових акгiв, нормотворчоТ технiки, сфор-
муRЕlти у сryдентiв навички подолЕlння колiзiй i прогалин у законодавствi тощо.
11
 Переdмова

У пiдручнику вiдтворенi здобутки таких напрямiв правових дослiджень, ЧАСТИНАПЕРША

як фiлософiя црава, соцiологiя права, юридична етика, логiка права, викорис-

'й р"aуоurати гаIryзевих юридичних дослiджень. Ще с природним,

i права як
вр€хову-
науки, що
ВСТУП ДО ТЕОРII
ючи статус TeopiT держави фундаментальноi'юридичноi
виконуе функцiт узаг€шьнення
гiчну i комунiкацiйну функцii.
та iнтеграцii юридичного матерiалу, методоло-
ДЕРЖАВИ I ПРАВА
слiд вiдзначити значний внесок у редагування пiдручника доктора юри-
дичних наук, професора кафедри теорii держави i права С. П. Погребняка i Роздiл 1
кандидата юридичних наук, доцента кафедри В. С. Смородинського,
сподiвасмоQя, що наш пiдрl"rник приверне увагу читачiв i стане в при- Теорiя держави i права
годi не тiльки студентам вищих юридичних навчiшьних закладiв, а й науков- як фундаментальна юридична
цям у заг€rльнотеоретичнiй сферi, представникам гаIryзевих юридичних дис-
циплiн, юристам-практикам, загалом yciM, хто переймаеться актуальними наука
питаннями i фундаментtlJIьними гцlоблемами державно-правового розвитку
УкраiЪи. 1. Юридична наука: заг€шьна характеристика,
2. Теорiя держави i права: поняття та риси,
,Щокmор юрuduчнuх наук, професор, завiфвач 3. Предмет Teopii держави i права,
кафеdрu mеорi|i dерэtсавu i права Нацiональноzо
4. Функцii теорii держави i права,
юрuDuчноео унiверсumепry iMeHi Ярослава ltфdроzо,
aKaOeMiK НАПрН Украtнu О. В, Пеmрuшuн

J-- ý 1. Юридична наука: загальна

характеристика

Наука-цеформаiнmелекmуально'idiя',tьносmiлюduнu'якаспря-
JиoBaHa на оmрuJлrання iсmuннuх (dосmовiрнuх) знань про
свim (прuроф,
mа пере0-
суспiльсmво, мuслення), вidкрummя законоlwiрносmей cBimy
бачення mенdенцiй йоzо розвumку.
основою цiсi дiяльностi е збирання фактiв, ix систематизацlя, ана_
лiз i на цiй ocHoBi синтез (створення) нових знань про дослiджуванi
явища. Буль-якiй науцi притаманнi TaKi функчii: 1) пiзнання i пояснен-
ня явищ навколишнього cBiTy; 2) прогнозування розвитку
природних
i суспiльних процесiв; 3) допомога црактицi,
Yci науки подiляютьс я на mехнiчнi (Ti, що вивчають TexHiKy та
явища, важливi для Ti розвитку), прароdнuчi (Ti, що вивчають природ-
Hi явища i прочеси) та суспiльнf (Ti, що вивчають люди_ну, вiдносини
мiж людьмrта iх утвореннями, суспiльство в цiлому), Серед суспiль-
яка
них наук чiльне мiсце посiдае юраduчна наука (юраспруdенцiя),
1 викорис-
спрямована на здобування, узагальнення,'систематизацlю
тання знань про державу i право.
lз
 РозOiл ], Теорiя dерсюавu i права як фнOаменmальна юрuduчна наука
Часmuна перша. Всmуп do mеорit dерэtсавu i права

Специфiка суспiльних наук виражаеться йу харакmерi проzнозiв,

Суспiльнi науки мають назку особлuвосmей,що вiдрiзняють ik вiд
iнших сфер наукових знань.
якi dанuмu наукал4u формулююmься. I\t прогнози мають загальний
характер, що пояснюеться згаданими обмеженнями у перевiрчi на
Процес пiзнання в суспiльних науках вiдбуваеться в особливiй
практицi наукових висновкiв, складнiстю передбачення процесiв,
пiзнавальнiй сиryацii: суб'екm осмллслюе суспiльну diйснiсmь, часmu-
в яких бере участь людина, котра мае вдаснi iнтереси, багатоварiант-
ною якоi BiH оdночасно вuсmупае. Дослiдження суспiльних явищ не
нiстю розвитку рiзних суспiльних явищ та процесiв тощо. Наприклад,
тiльки включае виявлення певних реально iснуючих показникiв, а й
нинiшнiй piBeHb суспiльних наук да€ змогу спрогнозувати, Iцо у cBiTi
мiстить певний елемент оцiнювання соцiальних iнститутiв на ocнoBi
продовжуватиметься, збiльшення кiлькостi краiн iз демократичним
свiтогляду дослiдника, його переконань i яситтевих позицiй, що зна-
чною мiрою впливае на результати наукового пошуку. режимом, однак KoHKpeTHi складовi цього процесу - цIляхи, особли-
BocTi та часовi параметри демократизацiТ тих чи iнших краiЪ - е менш
Наприклад, жоден науковець не заперечуватиме, що державi при-
прогнозованими.
таманна наявнiсть територii, населення, апарату влади. Однак при
Юраспруdенцit притаманна низка ознак, якi дозволяють зробити
цьому ставлення вчених до феномену держави, ii'суспiльного при-
висновок про ii науковий характер. .Що них належать TaKi.
значення може бути вельми неоднозначним. Тому, наприклад, для
По-перше, юридична наука мае власнай об'екп i преdмеm dослi,
голландського юриста Гуго Грочiя держава с ((досконалим союзом
duсення, Поняттям об'екта охоплюються явища i процеси, пiзнання
вiльних людей), а для нiмецького фiлософа Карла Маркса - <<формою,
яких здiйснюеться людиною. .Щля юридичноi науки головним об'ектом
в якiй iндивiди, що належать до панiвного класу, здiйснюють своТ
загальнi iнтереси>>. дослiдження е TaKi суспiльнi явищq як держава i право, KoTpi одно-
часно, але з iнших cTopiH вивчаються фiлософiею, соцiологiсю, полi-
На спрямованiсть i висновки суспiльних наук значною мiрою
тологiею, культурологiею, iсторiею тощо. Предмет юридичноi науки
вплива€ соцiально-iсmорuчнuй конmексm, в якому здiйснюеться до-
становлять закономiрностi виникненЕя, розвитку та функцiонування
слiдження. Наприклад, якщо для давньоримського юриста думка про
те, що людина може бути рабом iншоТ людини, е цiлком природною,
державних i правових явищ та,процесiв, ix окремих cTopiH та виявiв,
якi разом утворюють юридичну дiйснiсть. Предмет кожноi науки е yHi-
то для сучасного правника iнстиryт рабства е абсолютно неприйнят-
кальним, BiH визначас iJ самостiйнiсть та свосрiднiсть - те, чйм вона
ним, таким, що не вiдповiдае людськiй cyTHocTi й уявленням про
вiдрiзняеться вiд iнших наук.
права людини.
По-шlуге, юридична наука мае а.асну меmоdолоziю, тобто сукуп-
У суспiльних науках об,uеuсенuм € вuкорuсmання експерuлrенmу,
HicTb прийомiв, способiв та принципiв, за допомогою яких дослiджу-
спрямованого на практичну перевiрку наукових гiпотез та висновкiв,
ються держава i право, використання котрих сприяе формуванню до-
що вважаеться важливим елементом iстинностi наукового дослi-
стовiрних знань. Методологiя правовоi науки мае своi особливостi та
дження. Ще пояснюеться скл&днiстю соцiального експериментуван-
струкгуру, вкJIючае певний перелiк конкретних методiв, спрямованих на
ня, оскiльки важко побудувати експериментальну модель, яка б Bi-
пайбiльш адекватне вiдображення специфiки юридичноi реальностi.
дображала реальнi суспiльнi умови, ураховувала Bci необхiднi чин-
По-трете, юриспруденцiя мае власну наукову mермiнолоziю, то6-
ники, що впливають на розвиток соцiальних iнститутiв. Тому сус-
то систему слiв i словосполучень. за допомогою яких вивчаються
пiльствознавцi часто вимушенi спиратися не стiльки на експери-
право i держава. Юридична наука на кожному етапi свого формуван-
ментальнi данi, скiльки на вiдомостi, отриманi в результатi вивчен-
lля вiдображае структуровану за посередництвом понятiйного апара-
ня схожих подiй iсторичного минулого або досвiду iнших краТн. ,rу певну наукову карmuну юрudччноzо свimу,яка постiйно змiнюеть-
Попри наведене розвиток електронноi технiки, поява нових техно-
ся внаслiдок розвитку суспiльства, уточню€ться в Mipy ускладнення
логiй дозволяють сьогоднi розширити можливостi моделювання
tlpaBoBoi дiйсностi, спецiалiзацii та професiоналiзацii юридичноТ
рiзних соцiальних ситуацiй i через це спростити проведення екс- llрактики.
периментiв.
15
l4
 Часmuна перша. Всmуп do meopii dерэrcавч i права
ТЬму правознавство в цiлому, атакож oкpeмi скJIадовi його системи-
теоретичнi, iсторичнi, галузевi i мiжгалузевi, прикладнi юридичнi науки
та науки, що дослiджують мiжнародне право, не можуть бути сталим
-
yTBopeHH,IM. Щиференцiацiя суспiльних вiдносин,
розвиток науки i тех-
нiки приводять до виникнення нових сфер знань про державу i право як
теоретико-прикJIадного характеру (антропологiя права, економiчний
ана-пiз црава, юридична конфлiктологiя та iH.), так i безпосередньо прак-
тичного спрямування (наука iнформацiйного чи космiчного права).
ý 2. Теорiя держави i права: поняття та риси
теорiя depHcaBa i права - це фунdалtенmсшьна юрudччна наука, lцо
dослiduсуе найбiльul заzмьнi закономiрносmi i mенdенцiт вt lнuкнення,
розвumку mа функцiонування dерuсавu i права, а mакоэtс формулюе
BuxidHi dля iHulux юрuduчнuх наук поняmmя.
наведене визначення вiдображае xapakTepHi риси TeopiТ держави
i права.
по-перше, вона
qlспiльною, оскiльки вiдповiдно до ового
е наукою
вивчае TaKi суспiльнi явища, як держава i право,
цредмета дослiдження
ik струкryру, функцii, цiннiсть та ocHoBHi iнстиryти. Суспiльний харак-
тер держави i права означас, що вони виникають, розвиваються та ic-
нують як результат спiльнот життедiяльностi людей. У процесi виконан-
ня cBoix функцiй теорiя держави i права взаемодiе з iншими суспiльни-
ми науками i мiждисциплiнарними сферами знань (фiлософiя i соцiо-
логiя праза, полiтологiя, психологiя, економiчна теорiя та iH).
по-друге, теорiя держави i права е юрudччною наукою. особли-
BocTi Teopii держави i права як юридичноi науки полягають
у томи що
ii пiзнавальний iHTepec спрямовано на специфiчну реальнiсть держа-
- циплiн € неможливим.
ву i право. .Щержава i право дослiджуються крiзь призму ixHix юридич-
них форм, що вiдображаються в нормах права та юридичнiй дiяльнос-
Ti. У цьомУ ceHci теорiя держави i права спираеться на нормативнi
положеннrI констиryцiТ та принципи законодавства, ураховус напрями
розвиткУ суловоТ та iншоТ юридичноТ практики. Формулюючи базовi
понrIт,Iя, розшядаючи загальнi положення про державу i право, перед-
умови ix виникнення i розвитку, теорiя держави i права посiдае про-
вiдне мiсце в системi юридичних наук.
По-трете, важливою рисою теорiiдержави i права eii фунdамен-
mальнuй харакmер. iТ положення утворюють теоретичну i мётодологiч-
16
розdiл I. Теорiя dерэеавu l права як фунdаrоенtпальна юрuduчна наука
ну базу (фундамент) юриспруленцii, об'еднують юридичнi науки в цi-
лiсну, внутрiшньо узгоджену систему. Сформульованi теорiсю держави
i права концептуальнi положення, принципи, поняття призначено для
застосування BciMa юридичними науками або бiльшiстю з них.
По-четверте, теорiя держави i права е заzальною юридичною на-
укою, що дослiджуе найбiльш абстрактнi питання держави i права
(наприклад, з огляду на знання про норми права рiзних галузей фор-
мулюеться загальнотеоретичне поняття норми права). Предмет цiеi
науки охоплюс тiльки ocHoBHi закономiрностi державно-правовоТ
дiйсностi (причому не тiльки в межах oKpeMoi держави чи правовоТ
системи) та проблеми, важливi для юриспруденцii в цiлому.
Слiд також ураховувати, що в межах загальнотеоретичноi юридич-
Hoi науки держава i право розглядаються у всьому баzаmоманimmi
вза€мнах зв'язкiв, що виникають мiж цими суспiльними iнстиryтами.
.ЩiючИ у правових формах, держава повинна охороняти iснуючий
у суспiльствi правопорядок. У свою чергу, право легiтимуе державну
владу, установлюе iT межi, що уможливлюе Гi оцiнку суспiльством як
ý/- справедливоТ. При спiльному вивченнi права i держави необхiдно ви-
ч\ ходити з принципу верховенства права, закрiпленого у ст. 8 Констиry-
\ цiТ УкраiЪи. Верховенство права над державою виявляеться передуоiм
.$ у прiоритетi прав людини, що с невiд'емними, невiдчужуваними, не-
порушними.
I_{i риси TeopiT держави i права дозволяють використовувати iT по-
ложення як BaxidHi, ключовi для формування всього комплексу знань
про державу i право. Саме тому пiдютовка майбутнiх юристiв, опану-
вання ними правничоi професii розпочинаеться саме з курсу Teopii
держави i права, без якоТ системне вивчення iнших юридичних дис-
ý 3. Прелмет Teopii дер?IiавлI i права
Преdмеп meopii dереrcавu i право - це найбiльLIt заzсlльнi законо-
лtipHocmi mа mенdенцit вuнuкнення, розвumку i функцiонування dep-
-эtсавнuх mа правовuх явuuц i процесiв, а rпакоэр заzальнi dля Bcie'i юрu-
duчноi HayKu поняmmя
У cTpyKTypi предмета Teopii держави i права можна виокремити
TaKi складовi: 1) найбiльш загальнi закономiрностi та тенденцii ви-
|,7
&,..
с]
,.,
 Часmuна перша. Всmуп do mеорii dерэrcавч
i права
Розёiл L Теорiя dерпсавu i права як фунOаменmмьна юрuduчна HqlKa
никнення, розвитку i функцiонування держави i права (юридичнi за-
KoHoMipHocTi та тенденчii); 2) система
загzlJIьних юридичних понять. - закономiрностi та тенденцiТ розвитку держави i права (кiлькiсний
Юрuduчнi закономiрносtпi та якiсний розвиток законодавства зумовлюе необхiднiсть його впо-
зв'язки, що виникаютъ
- це необхiднi, постiйнi, icToTHi
у правовiй сферi. во", ,o*yri рядкування шляхом систематизацit) ;
глядi зумовленостi одного юриди.rногЬ,""щu ""n"*ur" у ""-
i"-;* i;йиклад, - закономiрностi та тенденцii функцiонуванIIJI держави i права (на-
тип
функцiй), ii взаемо*"о""у (зокfема,
держави визначае особливостi i'i' прикJIад, режим верховенства права сприяе утвердженню та захисту
мiж правом i право свiдомiстю)
i мораллю) та iH. "u
irЪ.Оl*"о; iй;uд',"'i* правом прав людини).
,Що структури предмета TeopiТ держави i права входять
також з4-
юридичнi закономiрностi мають BipozidHuй харакmер. zальнi юраdачнi поняmmя.I_{е TaKi поняття, як право, держава, дер-
можуть бути вираженi в абсолютно точних
Вони не
якiсних чи кiлькiсних по- жавний суверенiтец норми та принципи права, правове регулювання,
казниках. Наприклад, якщо сполучивши
певнi речовини, ми здатнi правосвiдомiсть, правовiдносини, правопорушення, нормотворчiсть,
спрогнозувати наступну хiмiчну
:з"
oTBlp, - визначити мiсце, з якого був
реакцiю, а дослiди"й rсульовий нормативно-правовий акц правозастосування, тлумачення правових
зроблений пострiл, то стосовно aKTiB, верховенство права тощо. Використання унiверсальншх для всiеi
правових i державних явищ iдеться лише
про ймовiрнi юриспруденцii понять забезпечуе ii внутрiшню узгодженiсть, iнтегро-
Прикладом такоi закономiрностi ,nож" буr"'оой"r", """"о"*",
про тiсний BaHicTb юридичних наук в едину систему, ефективнiсть юридичноi
вза€мозв'язок мiж цемократичним
державним режимом та ринковою практики.
економiкою. BiH е вiрогiдним, тобто спЪстерiгаеr"""
шостi випадкiв, оскiльки iнодi у пе|еважнiИ бiль-
ринковi механiзм" бу"очь,rують також
у державах, якi не належать до демократичних
юрuduчна mенdенцiя теж вiдображае зв'язки, KriR Сiп.апур та iH.). ý 4. Функцii Teopii держави i права
що виникають мiж
рiзними юридичними явищами. На вiдмiну
цiя мае лише ймовiрний, менш сталий характер."iд.u"о"irр"о"ri ,"rд""- Функцii meopii dерсrcавш i права - це ocHoBHi напряпtu Ti вплuву на
Прикладом тенденцiТ суспiльсmво, юрuduчну Hayt<y mа пракmutу.
може бути поступове зменшення кiлькостi
держав iз монархiчною
формоюл^равлiння у ХХ ст., протягом якого припинили свое - Як i будь-яка юридична наука, теорiя держави i права виконуе TaKi
iснування заzальнi функцii,
близько 90 монархiй.
вивчаючи юридичнi закономiрностi та тенденцii, 1. Пiзнавальну (zносеолоziчну) функцiю, спрямовану на здобуття
наука виявляе i розширення наукових знань про юридичнi явища, ixHi xapaKTepHi
також вuпаdковосmi
- непередбачуваний, нетиповий збiг обставин
в юридичнiй сферi. Так, випадко"о"""r"
с iснlrвання риси, cyTHicTb, форми, принципи, iнстиryти тощо. Щя функцiя найви-
правлiння (виборна монархiя, довiчне президентство""r"rrо""* бор, разнiше виявляеться на початковому етапi дослiдження,
та iH.), нестан- 2. Еврасmuчну функцiю, спрямовану на встановленЕя закономiр-
дартних джерел права (директиви Президента Республiцi
у Ёеларусь). ностей та тенденцiй виникнення, розвитку та функцiонування держа-
.щослiдження юридичною наукою випадковостей спричинено
тим, ви i права. Висновок про значущiсть, повторюванiсть, постiйнiсть та
що юридичнi закономiрностi, тенденцii та випадко"оЁrl
iснують стiйкiсть певних юридичних явищ означае вiдкриття вiдповiдноi тен-
окремо. Випадковостi за
рлови ix повторен"" ,о*уr" "" харак-
теру тенденцiй; у свою чергу, ,енде"цiТ
здатнi ";ау;;"" денцiТ або закономiрностi.
на
закономiрностi. "Ьр"r"оfй"атися 3. Функцiю науково?о проzнозування, яка полягае у визначеннi
Серед юридичних закономiрностей та тенденцiй шляхiв подальшого розвитку юридичноi дiйсностi. Наприклад, теорiя
слiд вирiзняти:
- закономiрностi та тенденцii виникнення держави i права (напри- держави i права виrIвJuI€ загальнi проблеми, якi посталтуть перед правом
кJIац, виникнення держави зумовлено
майновимi i державою у майбутньому, та пропонуе шляхи ik розв'язання.
розшару-
BaпHrIM, ускладненням соцiальноi "ru"o"irпл
струкryри суспiльства); 4. Функцiю dопомоzа пракmацi, яка зумовлюе не тiльки теоретич-
18 ,/ ну цiннiсть висновкiв TeopiТ держави i права, а й ix практичну значу-
l9
 Часпuна перuла. Всmуп dо mеорit dерэrcавч i права
Розdiл t. Теорiя dерсrавч l права як фунdа-uенmальна юрuduчна наука

щiсть, кориснiсть для юридичноiдiяльностi. Так, KoHoMipHocTi розвитку юридичних явищ i процесiв, теоретичнi кон-
розробляючи вчення
про систему нормативно-правових aKTiB, теорiя
держави i права ви- струкцiт i прийоми, способи та методики пiзнання застосовуються
робляе пропозицii щодо вдосконrtпення системи чинного законодавства. iншими юридичними науками, а також в опрацюваннi пропозицiй щодо
5. Свimоаяdну функцiю, яка сприяе
формуванню в суспiльствi вдосконалення законодавства, правозастосовнот, iнтерпретацiйноi та
юридичного свiтогляду, що фунтуеться на iдеях прiоритету
прав лю- iншоi юридичноi практики.
дини, верховеЕства права, юридичноi piBHocTi та свободи, констиryцiо-
налiзму тощо.
Теорiя держilви i права виконуе також спецафiчнi,притаманнi Контрольнi запитання
лише
Тй функцiii.

__'л:_!:У*аЦiйНУ функцiю,яка поляга€ у тому, що теорiя держави l. Назвiть риси Teopii держави i права як юридично1 науки.
,1 права
ак).мулюе та впорядковуе висновки, зробленi iншими
юридич-
-f 2. Охаракгеризуйте елемеrlти предмета TeopiT держави i права.
ними науками, синтезуе ix i в такий спосiб забезпечуе прирiст 3. Наведiть прикJIади закономiрностей та тенденцiй, що охоп-
теоре-
тичного знання. Так, узагальнюючи данi люються предметом TeopiT держави i права.
щодо *о""r.ryцitЙi; ц""iо"- 4. ОхарактерЙзуйте загальнi та специфiчнi (власнi) функцiТ
Hoi, кримiнальноi, адмiнiстративноi та iнших видiв юридичноi
вiдпо- TeopiT держави i права.
вiдальностi, теорiя держави i права
розробляе .ч.uоъ"" вчення про
юридичну вiдповiдальнiсть. Аналiз норм права
рiзноi галузевоi на-
лежностi в узагirльненому випIядi транфорйу.ru."
у про нор-
му права, ii струкryру, види тощо. Виконання "r""n,
цiеi функцiТ е важливим
завданням теоретичноi науки ще й тому,
що у процесi узагальнення
теорiя держави i права отримуе можливiсть u"з"аrrr"
Ti проблеми, що
постають перед iншими юридичними науками i потребують
теоретич-
ного осмисленшI та розв'язання.
на пiдставi теоретичних узаг€шьнень конструюються загaшьноте-
оретичнi поняття i виокремлюються загальнi.rрй"ц".r" права.
Щi по-
няття i принципи становлять каркас yciei юридъчноi науiи,
оскiльки
вони В концентрованiй формi виводять спiльнi, найголовнiшi
риси та
ознаки юловних юридичних явищ. Завдяки використанню
таких поIUIть
i принципiв юридичнi науки iнтегруються (й'сднуються) в
€дину
узгоджену систему.
KpiM того, узаг:rльнюючи HayKoBi
розробки галузевих наук, теорiя
деря(ави i права також забезпечуе доступ ло ix теоiетичних здоОуткiв
1ншим юридичним наукам. Наприклад, на пiдставi Teopii
злочину, роз-
робленот наукою кримiнального права з урахуванням доробку iнших
галузевих наук, теорiею держави i права було створеra ,ui*ur"
шI про правопорушення, що використовуеться BciMa галузевими ".r""-
дис-
циплiнами.
2. Меmоdолоziчну функцiю, яка зумовлена
фундаментальним ха-
рактером Teopii держави i права. Вона полягае у тому/що загальнi за-
2о -.,/
2l
 Розdiл 2, Теорiя dерасавu i права mа iHuli наукu

iя, крuм i н ал i с mu ка, п р а в о в а с m аm m!Jка, су а бух е ал -

Роздiл 2 (крuл,t iH ол оz L! с d о в

mерiя, суdова меduцuна i псuхiаmрiя mа iH.).

Теорiя держави i права
та iншi науки
1. Теорiя держави i права в системi юридичних наук.
2. Теорiя держави i права та iншi суспiльнi науки.
iiJ",#*ж";;11H::T1"J#жJ;;"HJ"H:,-"
1. Теорiя деря(ави i права в системi
ý
юридичних наук
теорiя держави i права входить до сасmеJпа юраduчнаж наук, яка
-
побудована за предметом дослiдження i вкJIючае iaKi zрупu.
|. Теореmuчнi юрudачнi наукu,якi
розкривають cyiHicTb, загальнi
закономiрностi та тенденцiт виникнення,
розвитку та функцiонування
юридичноi дiйсностi, розробляють фундаментальнi юрйдичнi поняття
та категорii (mеорiя dерuсавu i права, iсmорiя прЪ dерэюаву i пра-
в.о, порiвняльне правознавсmво; dо Hux mяuсiюmь"о"rо л,tiuсdiсцuплiнарнi
dослiduсення юрuduчноi diйсносmi:
фiлософiя права, соцiольziя права,
юрuduчна лоziка mа iH.).
2. Iсmорuчнi юрuduчнi наука, якi
розкривають закономiрностi
державного i правового розвитIqу окремих Kpaih cBiry (iсmорiя i"p*o-
вu i права Украi|нu, iсmорiя dерuсавu i права зарубiэtснuх KpaiH).'
3, Галузевi юрudччнi наука, що дослiджують вiдповiднi галузi
права, особливdстi ix предмета та методу правового
регулювання,
юридичнi джерела, змiст та характер правових норм, а також шляхи
вдосконалення цих галузей (наукu консmumуфiйноzо права, аdл,лiнiсmра-
muвноzо права, цuвiльноzо права, цuвiльноzо процесу, сiмейноzо права,
крuлtаiнальноzо права, крuлliнальноlо процесу mа iн.)..Що них тяжiють
мiэtсzалузевi юрuduчнi наука,якi виникають на стику
рiзних галузевих
наук та мають комплексний характер (наукu zоспоdарськоzо права,
еколоziчноео права mощо).
4, Праклаdнi юрuduчнi наукu,якi дослiджують питання, важливi
для юридичнот практики, спираючись при цьому на висновки та по-
ложеннЯ неюридичНих наук, зокрема статпсуйи, xiMiT, медицини
22
5,Наука MiercHapolHozo права, що вкJIючаютьлliэtснароdне публiч-
не право, у т.ч. европейське право (дослiджус систему правових норм
та принципiв взаемодii мiж державами й iншими суб'ектами мiжна-
(вивчае систему
родного спiлкуванн я) та мiuснароdне прuваmне право
норм, якi регулюють вiдносини мiж фiзичними та юридичними осо-
бами, що належать до рiзних краТн (правопорядкiв))
як фундаментальна, методологiчна, узагальнююча наука теорrя
держави i права посiдае провiдне мiсце в юриспруденцii. У cBoix до-
слiдженнях теорiя держави i права спира€ться на досягнення iнших
юридичних дисциплiн, систематизуе та синтезуе ix висновки з метою
бiльш глибоких загальнотеоретичних узагальнень, якi використову-
ються цими науками. Таким чином, мiж теорiею держави i права та
iншими юридичними науками iснують dвосmороннi зв'язка.
теорiя держави i права TicHo взаемодiе з iншими mеореmацнамu
юраdачнамч наукалru. особливiсть спiввiдношення TeopiT держави
i права з iсmорiею вчень про dерэюаву i право полягае у тому, що остан-
ня вiдтворюе iсторичний процес накопичення теоретичних знань про
державу i право. Теорiя держави i права з урахуванням напрацювань
icTopii вчень про державу i право формулюе сучаснi уявлення про
ocHoBHi юридичнi категорiт i закономiрностi (зокрема, про право, закон,
правовiдносини, державу та iH.). По cyTi, iсторiя вчень про державу
i право виступае iсrпорuчною склаdовою mеорii'dерэюавu i права,
Глибокi зв'язки iснують мiж теорiю держави irлраватапорiвня,tьнuм
правознавсmвом, яке донедавна розглядалося як один iз напрямiв у i'i
складi. На сьоюднi цi науки мають багато спiльного в цiлях та наrц)ямах
дослiджень. Дналiзуючи в порiвrrяльному аспекгi правовi системи рiзних
краТн cBiry, ученi-компаративiсти акумулюють теоретико-прикладний
матерiал, який активно використовуеться теорiею держави i права для
lrизначення загальних закономiрностей та тенденцiй функцiонування
i розвитку юридичноi дiйсностi. У свою чергу, порiвняльне прalвознав-
0,гво активно використовуе у своТх дослiдженнях розроблений теорiею
((право), (правова
}l0ржави i права понятiйний апарат (зокрема, понrIття
0истема)), ((норма права), ((правова традицiя>>, <<насryпнiсть у правi>>,
(tlpaвoBa кудьцрD та iH.), а також ii методологiчний iнструментарiй.
Взаемозв'язок TeopiT держави i права rа iсmорuчнаж юраduчнах
паук виявляеться, з одного боку, у тому, що глибоке вивчення й уза-
2з
 Часmuiа перша. Всmуп do mеорii depucaBu i права
гальнення 1сторичного матерiалу е необхiдними для бiльш повного
i всебiчною дослiдженЕrl загаJIьнотеоретичних юридичних проблем
та
визначення закономiрностей i тенденцiй виникнення та iсторичного
розвитку держави i права. З другого боку, iсторiя держави i права в про-
цесi пiзнання iсторичних явищ та подiй спирасться на висновкийУза-
гальнення, опрацьованi теорiсю держави i права, зокрема на Ti,
що
стосуються форм правлiння та форм державного
устрою, державного
режиму, системи права, джерел права, рецепцiТ права та iH.
вiдмiннiсть теорiтдержави i права вiд iсторичних юридичних наук
ви,IвляетьOя в тому, що ocTaHHi вивчають процес iсторичного
розвитку
юридичноi дiйсностi конкретних краiн у хронолоiiчному порядку,
спираючись переважно на iсторичний метод дослiдження. Теорiя
дер-
жави i права дослiджуе свiй предмет в узагальнено-теоретичному
виглядi та спираеться передусiм на логiчнi методи i прийоЙи.
теорiя держави i права виступае теоретико-методологiчною осно-
вою дIм awпu ?музевuж юрuduчнtм нсук. Вiдносно кожноi з гz}лузевих
дисциплiн теорiя держави i права викону€ роль узаzаJlьнюючоi наукu,
lцо сuнmезу€ конкреmнuй юрuduчнuй л,tаmерiал. Вона забезпечуе впо-
рядкування та систематизацiю Bcix знань про державу i право, ycieТ
здобутот галузевими юридичними науками iнфорЙацii, ..rр"". вироб-
ленню единого пiдходу до аналiзу юридичних явищ. Iнтеграцiйний та
методологiчний характер загальнот TeopiT держави i права стосовно
галузових юридичних дисциплiн виявля€ться в такому.
По-перше, на вiдмiну вiд галузевих юридичних наук, якi
докладно
вивчаютЬ лише oкpeМi складовi частини, сторони правового життя,
теорiя держави i права мае cBoiM об'ектом дослiдженн" всю ксuнmезо-
вану > юрuduчну реальнiсmь.
по-друге, теорiя держави i права виробляе заzальнi dля Bcix еалузе-
вuх юрuduчнuх duсцuплiн меmоdч HayKoBoZo пiзнання,якi використову-
ються ними та конкретизуються у галузевих методах i методиках.
По-трете, теорiя держави i права створюе з4аад bHi dля Bcix юрudчч-
нuх наук поняmmя mа Kamelopii, якi висryпають основою
до, форrу-
BaHHrI галузевими юридичними дисциплiнами власного спецiального
понятiйного апарату. Наприклад, на пiдставi загальнотеоретичного
поняття <<правовiдносини> формуються спецiальнi HayKoBi поняття
кримiнальних, цивiльних, адмiнiстративних, трудових ru i"a"" право-
вiдносин, а також уточнюються ix склад, пiдЙви виникнення, змiни
та припинення. ,/
24
Розdiл 2. ТеорИ dераюавu i права па iHu,ti наукu
теорiя держави i права мае з галузевими юридичними науками
й звороmнi зв'жкu, Вона спирасться на величезний емпiричний мате-
рiал, нагромаджений галузевими науками; уза?альнюq оцiнюе mа iH-
mерпреmуе i|x daHi. KpiM того, теорiя держави i права сприяе перене-
сенню docBidy оdнiеi'юрuduчно'i наукu do iHulux. Так, поняття юридич-
ноТ особи було сформульоване наукою цивiльного права, потiм пере-
несене в iншi галузевi науки i враховане при розробленнi загальноте-
оретичного вчення про суб'сктiв права.
Незважаючи на загальний характер Teopii держави i права, вона
TicHo пов'язана з юридичною практикою, в якiй використовуються
досягненнЯ праклаdнах юраduчнах ншук,l\е зумовлюе зв'язки TeopiT
держави i права з дисциплiнами, що належать до цiсi групи юридичних
наук. Однак порiвняно з галузевими юридичними дисциплiнами цi
зв'язки, як правило, е менш iнтенсивними та переважно опосередко-
ваними.
Чимало актуальних проблем юриспруденцii знаходяться на межi
Teopii держави i права та MiclcHapodHozo публiчноzо права, у тому
числi европейськоzо права (зокрема, проблеми зобов'язань держави
у сферi прав людини, спiввiдношення норм мiжнародного та нацiо-
нального права, загальних принципiв права та iH.), що зумовлюе
спiвпрацю цих наук.
пI ý 2. Теорiя держави i права
та iншi суспiльнi науки
Теорiя держави i права не може розвиватися iзольовано, без взаемо-
дiТ з iншими галузями знань. Пiд час наукового пошуку часто виникае
ltотреба у використаннi досягнень iнших суспiльних наук, таких як фi-
l lософiя, соцiологiя, економiчна теорiя, полiтологiя, логiка, конфлiкго-
.llогiя, соцiальна психологiя, антропологiя, етика тощо. На цiй ocHoBi
виникають HoBi мiждисциплiнарнi галузi дослiджень (зокрема, антро-
t lологiя права, юридична конфлiктологiя, правова психологiя, юридична
llогiка та iH.) як результат iнтеграцii i розвитку наукових знань.
3в'язок мiж теорiею держави i праза та iншими суспiльними наука-
ми визначаеться такими положеннями.
l. Незважаючи на спроби створити ((чисту)) юридичну науку
(Г, Кельзен), при дослiдженнi юридичних явищ не можна абстрагува-
25
 Часmuна перuла. Всmуп dо meopii dерэrcавu i права Розdiл 2. Теорiя 0ерсюавu i права mа iHuli наукu

-i
пи буття права, його природу та соцiальну cyTнicTb. Однiею з актуi}ль-
тися вiд iнших елементiв соцiальноiдiйсностi. Так,
для аналiзу уявлень
людей про право або мотивацiю правовоiповедiнки використовуються них проблем сучасноi фiлософii права е фiлософiя прав людини.
данi психологii, для визначення мiсця держави в полiтичнiй системi Важливе значенIuI для розвитку TeopiT держави i права мае Ti зв'язок
оуспiльства - здобуткИ полiтологii тощо. бr*", при вивченнi iз соцiологiею. Соцiолоziя е суспiльною наукою, u1о вuвча€ соцiум як
юридич-
них явиЩ та процесiв неодмiнно враховуються
досягнення pia""" цiлiсну сuсmему, йоzо oKpeMi сmрукmурu mа iнсmumуmu, рiзнi соцiаль-
суспlльних наук. Hi zрупu mа сmосункu Mi?tc нuмu. О6'ектом соцiологiчних дослiджень
2. Юридична дiйснiсть настiльки TicHo переплетена виступають yci соцiальнi явища, у тому числi держава i право.
з полiтичними,
економiчними, соцiальними, культурологiчними, антропологiчними Бiльш глибокому та всебiчному розумiнню держави i права спри-
та
iншими явищами i процесами у рiзних сферах яють широке застосування вченими-правознавцями соцiолоziчнuх
життя, що
дослiдження цих процесiв також буде неповним "у".rй""о"о
без використання лtеmоdiв dослidэюення при вивченнi юридичних iнстиryтiв та викорис-
результатiв юридичних наук, насамперед Teopii держави i права як тання ними р езульm аmiв соцiол оz iчнuх експерuл, енmi в. .Щанi соцiоло-
загальноi, фундаментальноi, r.rодопо"iчноi юiидичъот гiчних дослiджень допомагають успiшшо розв'язувати низку практич-
дисциплiни.
ТакиМ чином, зв'язоК Teopii державИ i права iз них завдань, наприкJIад удосконалення судовоТ та iншоi юридичноТ
рiзними суспiльни-
ми науками мае dвосmороннiй харакmер: з одного боку, теоjiя практики, усунення конфлiктiв у юридичнiй сферi, пiдвищення ефек-
держа-
ви i права використову€ досягнення iнших суспiльних тивностi права тощо.
u з друго-
го - ocTaHHi враховують "uyo, На межi соцiологiТ та TeopiT держави i права утворилася соцiолоziя
розробки з Teopii держави i .rpu"u .rр"
н1 питань, що становлять ix предмет
дослiдження. """r""- права як мiждисциплiнарна гi}лузь наукових знань про соцiальнi умови
принципове значення для розвитку Teopii держави i права мае
iT
розвитку та функцiонування права. Соцiологiя права спрямована на
зв'язок iз фiлософiею, Фiлософiя е наукоо iро зizальнi rо,iопu por"u- з'ясування соцiальноТ з).мовленостi та соцiальноi ефективностi права.
mку прuроdu, суспiльсmва mа лпuслення, Iцо вuробляе При здiйсненнi юридичних дослiджень теорiя держави i права вза-
уза,сulьнену сuс-
mаuу по.ляdiв на свim, мiсце в ньол,tу люduнlt, за'dL|tьнi прuнцuпu смодiс з полimолоziею - наукою про полimuку, що вtлвчае полimuчнi
буmmя
i пiзнання, ТеорiЯ держави i права взаемодiе з явuIца, процесu mа iнсmuпtуmи. Розмежування полiтологii та юриспру-
фiлософiею у декiлькох
напрямах. денцiТ пов'язано з поступовою структуризацiею ix предметiв. Предмет
по-перше, фiлософiя озброюе юриспруде нцiю ,umоdолоziею dо- полiтологiТ вклюJ{ас TaKi проблеми, як полiтичне лiдерство, полiтична
слidясення, Вона виробляе ocHoBHi заzалiнi (фiлософськi)
пidхоdu до дiяльнiсть, типи полiтичноТ свiдомостi та культури, якi не входять до
наукових дослiджень, що використовуються також iеорiею сфери правовоi науки. Теорiя держави i права вивчас не Bci полiтичнi
держави
i права. У,свою чергу, остання забезпЬчуе явища та процеси, а лише Ti, що пов'язанi з державою i мають юри-
фiлософiю матерiалом, що
дозволяе iй узагальнювати та формулювати принципи дичну значущiсть.
розвитку сус- Полiтологiя дозволяе теорiiдержави i права бiльш повно дослiджу-
пiльства, а також розробляти власнi пiдходи та засобu свimоеляdно.i
орiенmацii'люduнu. вати свiй предмет. Теорiя держави i права використовуе данi полiтоло-
По-друге, фiлософiя виrIвляе найзагальн itпi гiТ, дослiджуючи мiсце держави в полiтичнiй системi суспiльства,
фiлософськi закономiр-
Hocmi, якi поширюються i на юридичну сферу. Теорiя взаемодiю держави з полiтичними партiями, зв'язок права i полiтики
держави i права
широко використовуе виробленi тощо. У свою чергу, полiтологiя враховуе теоретико-правовi напрацю-
фiлософськi Kamezopii' mа поняmmя,
серед яких: <<cyTHicTb>> i кявище>>, <<змiст>> i <форма>, <iзакономiрнiсть>i вання теорii держави i права, зокрема, щодо поняття держави, форм
i <<випадковiсть>>, <<цiннiсть>>, <<розвиток>> та iH. i функчiй держави, правового регулювання полiтичних вiдносин та iH.
У системi фiлософських знань виокремлю еться фiлософiя права Розвиток Teopii держави i права TicHo пов'язаний iз досягненнями
як мiждисциплiнарна талузь знань про пiзнавальнi, економiчно:i meopii, яка вuвча€ зсжономiрносmi i прuнцuпu вuробнuцmва,
цiннiснi та соцi-
альнi основи права. Фiлософiя праваъивчае накопuчення, обмiну mа розпоdiлу маmерiальнuх блаz, Теорiя держави
фундаментальнi принци-
26 21
 Часmuна перша. Всmуп dо meopii dерэtсавч i права
1щ)ава враховуе висновки економiчноi TeopiТ при визначеннi принципiв
правового реryлювання економiчноi системи, особливостей спiввiдно-
шенIUI права i економiки тощо. Слiд брати до уваги й зворотний вплив
теорiтдержави i права на економiчну теорiю та ekoHoMircy як таку.
На межi теоретико-правових та економiчних дослiджень форму-
ються мiждисциплiнарнi напрями наукових знань, серед яких еконо-
-
мiчнай аналiз права (eKoHoMiKa права), консmапуцiйна eKoHoMiKaTa
iH. Так, eKoHoMiKa права бере свiй початок ще з Дж. Бентама, який
аналiзував з економiчного боку правовi норми, що регулюють нерин-
кову поведiнку (злочин i покарання, шлюбно-сiмейнi стосунки, полi-
тичнi i законотворчi процеси). Економiчний аналiз права передбачае
використання економiчноi Teopii для того, аби передбачити наслiдки
юридичних правил, визначити, якi юридичнi правила е економiчно
ефективними, та рекомендувати, якими вони мають бути. У цiлому,
взаемовплив теорii держави i права та економiчноi TeopiT забезпечус
науково обцрунтоване бачення взаемодiт економiчних i правових iнсти-
ryTiB, що сприяе вирiшенню завдань реформування економiчноi сис-
теми та правового забезпечення цього процесу.
ý 3. Формування Teopii держави i права
як oltpeМoi науки
Першi знання про юридичну дiйснiсть розвиваються в давнi часи,
проте правознавство як вид дiяльностi та професiя бере свiй початок
вiд рuмсьКоi юраспруdенцit. Гней Флавiй (близько 300
р. до н. е.) е
засновником свiтського погляду на право. Видатнi римськi юристи
Ульпiан, Павел, Гай, Папiнiан, Модестин, якi займалися передусiм
питаннями цивiльного права, зuшишили майбутнiм поколiнням блис-
кучi зразки юридичного мислення.
юридична наука як особливий ьид теоретичпих знань про право
скJIаJIася значно пiзнiше - у перших свропейських
унiверситетах XI-
хII ст. На той час класична унiверситетська ocBiTa включала як
обов'язкову складову юридичний факультет. Наприклад, кiлькiсть
студентiв у Болонськiй юридичнiй школi в перiод близько 1200
р.
складала 10 тис. осiб. Через Пiвнiчну Iталiю система правознавчоТ
освiти у ХIП-ХIV ст. поширилася на бiльшiсть европейських yHiBep-
ситетiв.
28
hозdiл 2. Теорiя dерлсавч i права mа iHtui наукu
XVII-XVIII ст. проходять пiд визначальним впливом концепцt1
прароdноzо права. ii найбiльш вiдомими представниками були
Г. Гроцiй, Б. Спiноза, ,Щж. Локк, С. Пуфендорф, I. Кант та iH- На по-
чатку XIX ст. у роботах Г. Гуго та Г. В. Ф. Гегеля у науковий обiг упро-
ваджуеться TepMiH <фiлософiя права)) На той час фiлософiя права
вивчала не позитивне (створене людьми) право, а iдеальне, незмiнне,
природне право.
Стрiмкий розвиток галузевих юридичних наук приводить до зрос-
тання обсяry правових знань, що зумовлюс потребу в узагальненнi.
Унаслiдок цього у ХVII ст. виникае енщuюлопеdiя прова - дисциплiна,
що мiстила стисле викJIаденIшI змiсry Bcix юридичних наук, пропоную-
чи початковi знання про право, його рiзнi галузi та методи дослiдження.
У XVIII - на початку XIX ст. енциклопедiя права викладалася
в унiверситетах i претендувала на статус самостiйноi науки. Напри-
кiнцi XIX ст. вона втратила cBoi позицii i перетворилася на своерiдний
(вступ до юридичноi спецiальностi>>, оскiльки ii змiст становили по-
ложення, якi бiльш докладно розкриваються галузевими юридичними
науками.
Умогляднiсть суджень фiлософii права, яка нехтувала конкретним
юридичним матерiалом, та поеднання рiзнорiдних юридичних знань
у межах енцикJIопедiТ права без ix подальшого синтезу спричинили
появу новоi дисциплiни - meopii права, яка поступово скJIалася у дру-
гiй половинi XIX ст. та компенсувала ikHi недолiки. TepMiH ктеорiя
права)) був уведений нiмецьким ученим А. Меркелем у 70-х рр.
XIX ст. та стосувався аналiзу чинноI системи правових норм, а не iде-
альних засад права.
У розвитку Teopii права важJIиву роль вiдiграла також школа (ана-
лiтичноi юриспруденцiТ>>, що сформувалася в Англii у другiй чвертi
XIX ст. Представники цiеТ школи (,Щж. OcTiH та,Щж. Бентам) уважаJIи
ii завданням аналiз основних понять позитивного права з формально-
логiчноI точки зору. У результатi цього дослiдники дiйшли висновку,
що тiльки самостiйна загальнотеоретична юридична наука здатна
звести воедино <<виведений за дужки)) рiзнорiдний за своiми гЕ}лузеви-
ми джерелами емпiричний юридичний матерiал та iнтегрувати данi
галузевих юридичних наук. Посryпово теорiя права iнкорпоруе дер-
жавознавчу проблематику, звертаеться до аналiзу взаемозв'язку i вза-
емозалежностi права i держави, унаслiдок чого перетворюеться на
mеорiю dереrcава i права,
29
 Часmuна перша, Вспlуп dо meopii dерэlсавu i права Розdiлi2. Теорiя dерсюавu i права mа iHtлi наукu

Пiсля Жовтневоi революцii 19 17 р, починае формуватися радянська по-перше, теорiя дЕржави i права озброюе студентiв знаннями
теорiя держави i права, яка спира€ться на марксистсько-ленiнську найбiлiш загaUIьних, основоположних закономiрностей державно-пра-
iдеологiю. У липнi 1938 р. вiдбулася Перша нарада наукових працiв- вового життя суспiльства.
никiв пlrава, яка, спираючись на доповiдь А. Вишинського, затвердила По-друге, вона закJIадас фундамент правовоТ кульryри майбутнiх
етатистське праворозумiння як едино правильне та незаперечне. фахiвцiв, ik юридичного мисленЕя.
Право у межirх офiцiйноi концепцii поч:lJIо розгJIядатись як продукт
По-трете, вона дае студентам вихiднi уявлення про ocHoBHi деР-
жавно-правовi понятгя i категорii, необхiднi дпя ефективного вивчон-
дiяльностi держави, сукупнiсть установлеF{их нею норм, KoTpi виража-
ня галузевих та iнших юридичних дисциплiн.
ли волю панiвного класу. Проте i за таких ).мов Еаука продовжувала
Теорiя держави i права викладаеться за певною системою, яку
розвиватися.
скJIадають логiчно та послiдовно розташованi питання, що вiдтворю-
Iз здобуттям Украiною незЕulежностi та вiдмовою вiд iдеологiчноi
ють основний змiст предмета науки. Моdульну слпрукmwу викJIадання
одноманiтностi теорiя держави i права переживае часи вiдродження,
TeopiТ держави i права становлять TaKi частини: вступ до TeopiT держа-
що пов'язане з iменами вiтчизняних науковцiв В. Горшеньова, М. Ко- ва i права, загальне вчення про державу, загальне вчення про право,
зюбри, В. Копейчикова, П. Рабiновича, В, Тацiя, М. Щвiка, Ю. Шем-
нормативна основа правового регулювання, реалiзацiя права, правова
шученка та iH., працi яких закJIrши основу сучасноiтеоретичноiюрис-
держава та правова система.
пруденцii. Нинi теорiя держави i права активно розвиваеться на осно-
Bi сучасних пiдходiв до вивчення юридичноi дiйсностi та iнкорпоруе
здобутки правових шкiл рiзних краih cBiry. Irп Контрольнi запитання
l. Визначiть систему юридичних наук та мiсце в нiй TeopiТ
ý 4. Теорiя держави i права як навчальна держzlви i права.
i права
дисциплiна 2. Нiзвiть ocHoBHi напрями взаемодiТ TeopiT держави
з гаIý/зевими юридичними науками.
3. Охарактеризуйте зв'язки мiж теорiею держави i права та
На ocHoBi Teopii держави i права як науки було започатковано вiд-
фiлософiею, соцiологiсю, полiтологiею та екоIlомiчною тео-
повiдну навчальну duсцаплiну, яка охоплюс найбiльш узагальненi рiею.
позицiiо визнанi пiдходи, доктринirльнi положення стосовно загаJIьних 4. Ъизначiть науковцй статус фiлософii права та соцiологii
закономiрностей i тенденцiй державно-правого функцiонування та права.
5. Назвiть завд€шЕя та структуру Teopii держави l права як на-
розвитку, а також глосарiй заг€}льних юридичних понять. вчальноТ дисциплiни.
Теорiя держави i права входить до сюIаду нормативних юридичних
дисциплiн, що викJIадаються в обов'язковому порядку в ycix юридич-
них вищих навч€uIьних закJIадах та на факультетах, якi гоryють фахiв-
цiв за спецiальнiстю <<Правознавство). Вона е академiчною навчzlльною
дисциплiною, першою сходиною на шляху здобуття юридичноi освiти,
викJIада€ться, як правило, на першому роцi навчання.
Теорiя держави i права як основоположна навчальна дисциплiна
безпосередньо вплива€ на формування професiйних якостей майбутнiх
фахiвцiв. Завdання пеорii dерuсава i права зумовленi ii мiсцем у сис-
TeMi юридичних навчzшьних дисциплiн та полягають у такому.
з0 зl

Роздiл 3
Методологiя правовоi науки
1. Методологiя i методи в цiзнаннi держави i права.
2. Загальнi (фiлософськi) пiдходи до дослiдження
держави i права.
З. Загальнонауковi методи пiзнання держави i права.
4. Спецiальнi та власнi методи правознавства.
ý 1. Методологiя i методп в пiзнаннi
держави i права
Ступiнь достовiрностi пiзнавальноТ дiяльностi визнача€ться як вiдпо-
вiднiсть iT результатiв (ре€rльному стану речей>>, що безпосередньо зале-
жить вiд обрання i використання правильного IIIJIяху та найбiльш адек-
ватних засобiв наукового дослiдження. Тому питанIuI методологiчного
забезпечення € першочерювими дIя теорети!Iною дослiдження у бlдь-якiй
предметнiй сферi, зокрема в царинi права, а методологiя дослiджепня
правовоТ реальностi становить вступну частину правознавства.
У наукознавствi методологiя розумiеться як теоретична основа та
способи органiзацiТ пiзнавального процесу, що хараIсгеризують пiзнан-
ня з погляду його загальних форм, можливостей пiзнавальних засобiв
та механiзмiв, якi зумовлюють логiчну послiдовнiсть наукового до-
слiдження. Методологiя вiдображае певний чд зору на предметне поле
дослiдження, який висвiтлюс весь процес досягнення наукового ре-
зультаry передбачае використання вiдповiдних засобiв, прийомiв та
способiв пiзнання.
Струкryра методологii будь-якоi науки передбачас заzольнuй (фi-
лософськай) пiOrtd -наявнiсть концептуirльних iдей i вихiдних понять,
якi визначають сенс i весь змiст дослiдження, та KoHKpemHi меmоdа
бiльш формалiзованi дослiдницькi способи, прийоми та засоби.
Загальний (фiлософський) пiдхiд вкJIючае концептуi}льнi iдеТта ви-
хiднi поняття, якi виконують роль засадничих думок про предмет на-
укового дослiдження, мiстять у згорнутому виглядi весь його можливий
змiсц визначають можливе поле i горизонт дослiдження, виступають
iмпульсом i супроводжують увесь процес пiзнання.
з2
Розdiл 3. Меmоdолоеiя правовоt наукu
Меmоd - це спосiб пiзнання, формулювання Hayчo*ltx ziпоmез, пере-
вiркu dоказовосmi BucHoBKiB за dопомоеою рiзнuх конкреmнuх засобiв
mа прuйомiв.
На вiдмiну вiд предмета дослiдження, який дае вiдповiдь на запи-
тання, що дослiджуе та чи iнша наука, метод характеризус, як саме, за
допомогою яких способiв, засобiв та прийомiв це вiдбуваеться. Мето-
ди пiзнання слугують розкриттю та розгортанню змiсry предмета до-
слiдження, систематизацii набутих знань.
Поняття методу ввели в обiг давнi греки, розумiючи його як шлях
дослiдження, теорiю, вчення, спосiб досягнення якоi'-небудь мети, ви-
рiшення конкретного завдання, сукупнiсть прийомiв чи операцiй прак-
тичного або теоретичного освоення дiйсностi. Широковiдомим е й
вислiв англiйського фiлософа ХVII ст. Ф. Бекона, який порiвнював
метод з лiхтарем, що висвiтлюс шлях )ченому: HaBiTb кульгавий, який
iде дорогою з лiхтарем, випередить того, хто бiжить у темрявi по без-
дорiжжю. Засобами, якi допомагають ((розуму йти дорогою)), е пра-
вильно обранi i належно застосованi до певноТ пiзнавальноi сиryачii
методи наукового пiзнання.
Мепоdолоziя юраduчноt наука -це зул4овлена особлuвосmямu пра,
BoBoi реальносmi цiлiсна mа узzоdlсена сuсrцел4а способiв пiзнання.
Вона включае TaKi cюladoBi:1) загальний (фiлософський) пiдхiд;2) за,
гапьнонауковi методи; 3) спецiальнi методи; 4) власнi правовi методи.
Загальний (фiлософський) пiдхiд виступае свiтоглядною основою
правознавства, а сукупнiсть методiв (загальнонаукових, спецiальних
та власних) становить <набiр> робочих iHcTpyMeHTiB формування дер-
жавно-правових знань. Завдання ефективного застосування методоло-
гiТ полягае в прагненнi найбiльш точного й адекватного вiдображення
наукового предмета пiзнання шляхом забезпечення повноти та всебiч-
HocTi дослiдження, знаходження оптимrlльного спiввiдношення як мiж
рiвнями методологii - фiлософськими пiдходами i формалiзованими
методами, так i мiж рiзними конкретними методами дослiдження.
Методологiя TeopiT держави i права як фундаментальноi правовоi
- науки передбачае передусiм пошук виваженого спiввiдношення за-
гальних (фiлософських) пiдходiв та загальнонаукових методiв пiзнан-
ня зi спецiальними та власниlчIи правовими методами. Зокрема, зараз
у вiтчизнянiй юриспруденцiТ вiдчува€ться чiтка тенденцiя до соцiо-
логiзацiТ правових знань. Проте попри всю вuDкливiсть загальних ме-
тодологiчних положень прiоритетну роль у правознавствi покликанi
JJ
 Часпuна перu,.а. Всmуп dо mеорiТ dерэrcавч i права Розdiл 3, Меtпоdолоziя правовоi HqlKu

вiдiгравати саме ii власнi методи та понятiйн ий апарж,який

мае мето- цi та постiйному оновленнi, пов'язаних з iншими соцiальними чинни-
дологiчне значення. Адже перебiльше"", ."ч"ущоЬтi неправових ками - економiкою, полiтикою, духовною сферою. ,щля цього загzшьна
(фiлософського, соцiологiчного чи кiбернетичного)
методiв може при- теорiя держави i права мае пов'язувати своТ висновки з використаннrIм
звести до результатiв, якi за cBoiM змiстом будуть .rр"дчr" ими для досягнень ycix суспiльних, передусiм юридичних, наук.,щослiдження
нормотворчостi та юридичноi практики. "IЬо державно-правовоi дiйсностi значною мiрою спрямовуеться такими
метод наукового дослiдження слiд вiдрiзняти вiд методики, яка загапьними категорiями дiалектики, як cyтHicTb i явище, форма i змiсц
може застосовуватися у будь-якiй (не обов'язково науковiй) можливiсть i дiйснiсть. На цiй ocHoBi сама юридична наука повинна
дiяльнос-
Ti- Меmоduкарозрлiеться як сулупнiсть практичних
способiв ефекгив- весь час поглиблювати знання про державу i право, переходити вiд
ного здiйснення будь-якоi дiяльностi, зокрема технiчних
засобiв зби- емпiричного до теоретичного рiвня, що е виявом дiалектичноi iдеi без-
рання, зберiгання, систематизацiТ та узаг€rльнення iнформацii в про- перервного руху в природi, суспiльствi та мисленнi.
цесi наукового дослiдженIUI * скJIадання плану дослiдже"ня, вивчення Iншим пiдходом до пiзнання дiйсностi е меmафiзака, яка грунту-
лiтератури, архiвних матерiалiв, юридичноi практики, iх
конспекry- еться на граничних, позаекспериментальних принципах i початках
вання i фiксацiя та iH. НаприкJIад, методика проведення буття, знання, культури. З цього погляду предмети та явища розгJIяда-
слiдчих дiй
входить до скJIаду предмета дослiдження кримiналiстики
як ,,риклад- ються в статицi, як вiдстороненi вiд впливу iнших чинникiв, що да€
Hoi юридичноi дисциплiни. можливiсть (заглянути всередину) правових явищ, процесiв, дослi-
джувати ix ознаки та властивостi, ix юридичну природу та специфiку.
Саме такий спосiб пiзнання права i правових iнститутiв застосовував
ý 2. Загальнi (фiлософськi) пiдходи австрiйський правознавець Г. Кельзен, який обцрунryвав (чисте) вчен-
до дослiдження дерясави i права ня про право.
У сучасних умовах глобалiзацii та культурного рiзноманiття ви-
Методи дослiдження, якi застосовуються TeopiT никають методологiчнi пiдходи до дослiдження держави i права, якi
у держави i права,
-
зzlJIежать передусiм вiд
фiлософських пiдходiв,. пошук, дозволяють по-новому розкрити рiзнi гранi цих скJIадних феноменiв
IrIo з)rмовлюе вибiр найдоцiльнiших "пЪ* ""дa"""" i орiенryються на створення iнтегральних концепцiй права. Вони пiд-
у KoHTeKcTi обраного загЕUIьного
пlдходу конц)етних способiв, засобiв та прийомiв нiмають TaKi питання, якi залишаються поза увагою юриспруденцii,
досягнення адекват-
ного наукового результату. сформованоТ на ocHoBi традицiйних,пiдходiв. Найбiльш значущими
у зв'язку з цим не можна погодитися з беззаперечним вiдкиданням серед них с феноменологiчний, герменевтичний, синергетичний, ан-
положень лrаmерiаллiсmuчноzо пidюdу i вироблених
юридиtIною наукою тропологiчний та комунiкативний.
на йогО ocHoBi положень. За вiдмови вiд вульгаризованою
баченrrя одно-
Феноменолоziчнай пidхid передбачас вiдмову вiд будь-яких iдеа-
бiчноТ зумовJIеЕоСтi держави i права ,u"r""" надбудови суспiльства лiзацiй та сприйняття сдиноТ передумови - можливостi описання
викJIючно йою економiчним базисом "n стосуеться перш спонтанного змiстовного життя свiдомостi або iнтерпретацii фу"да-
це за все висновку
про тiсний зв'язок держави i права з економiчними,
соцiальними, по- ментальних структур людського iснування. Самоочевиднi струкryри,
лiтичними, культурними та iншими суспiльними чинниками, що передують нормам права, правовим iнстиryтам та правовому мис-
зберiгае за нинiшнiх умов свою цiннiсть diалекmччно ленню, розумiютьоя як заг€UIьне, що е в ycix правових явищах, ix гене-
меmоdоло-
аzя дослiдження державно-правових явищ. iT основою тичпий принцип, який породжуе Bci можливi одиничнi прояви права.
виступають
принци''и i закони дiалектичноi логiки закон переходу кiлькiсних Вiдповiдно норми права розглядаються як TaKi, що не створюються
змiн
-
в якiснi, закон едностi та боротьби протилежностей, i не винаходяться законодавцем, а вiдкриваються подiбно законам
закон запере-
чення заперечення. .щiалектичний пiдхiд передбачае необхiднiст" математики. Подальший розвиток феноменологiчного пiдходу
бiчного вивченнrI держави i права як явищ, "i"-
що перебувають у динамi-
пов'язаний iз поняттям життевого cBiry - сукупностi первiсних думок,
з4 35
 Часпuна перuла. Вспуп dо пеорii'dерэrcавu i права Розdiл 3. МеmоOолоеiя правовоt наукu

вах активного спiвiснування рiзних правових культур та систем;

вlн
очевидностей, BipyBaHb, якi не потребують доказiв та надають норма-
тивним структурам суспiльства i держави iмперативностi. !ля цього спричинений необхiднiстю_зiдповiдi на запитання: чи icHye загальне
ввzDкаеться за необхiдне виявити значення, якi людина нада€ типовим у Bcix людей у рiзних кулiryрах? На ocHoBi етнографiчних дослiджень
життевим ситуацiям за посередництвом дiалогу, спiвlrчасного спосте- на стику антропологii та юриспруденцii у другiй половинi XIX ст,
реження, вживання у роль та iнших подiбних методiв. скJIадасться юридична антропологiя як певний напрям iсторико-право-
Герлпеневm'uчнuй пidжiЬ до права продовжуе лiнiю феноменологiТ. вих дослiджень. Спираючись на висновки про природу людини, антро-
Герменевтика-це наука про iнтерпретацiю (тлумачення) тексry. У ме- пологiя намагаеться обцрунryвати право i правопорядок, Так, початко-
жах герменевтики розумiння права розпIядаеться як основа правовоТ вим антропологiчним фапrо* для обГрунтування права може бути
I_{e означае,
реальностi, а тому буття права вкJIючае його iнтерпретацiю. .Щля того думка Арiстотеля про те, що людина - icToTa полiтична,
з ними,
щоб зрозумiти норму, слiд розумiти кожну конкретну сиryацiю, на яку що людина живе разом з iншими людьми, але не зливаеться
що зумовлюс можливiсть подвiйного виявленнJI
ii ставлення до iнших
ця норма поширю€ться, i навпаки, длярозумiння сиryацiТ слiд розумi-
пrодaй, як iстоти кооперативноi, що допомагае iншим i доповнюс ix, та
ти норму як цiле. Тл5rмаченню i закону, i сиryацiI передуе передрозу-
iстоти конфлiктноi, що загрозу iншим людям. Саме необхiднiстю
мiння, яке скJIадаеться на ocHoBi досвiду знання попереднiх норматив-
""""
обмеження конфлiктностi людини розвитку'ii
i кооперацii й зумовлю-
но-правових aKTiB i юридичних сиryацiй. Iнтерпретацi" розгл"дасться
лише як процес упiзнавання сенсу в об'ективованих формах тексту, сться iснування такого соцiального iнстиryry, як право,
котрий ix одушевляс. При цьому слiд додержуватися певних вимог У KoHTeKcTi розроблення iнтегрального праворозумiнrrя перспектив-
(KaHoHiB): 1) вiдповiдностi герменевтичноi реконструкцii точцi зору нимекомунiкаmавнай пidхid до права. Згiдно з ним право розгJuIдаеть-
ся як форма взаемодiТ (KoMyHiKauii) суб'екгiв, котру неможливо
локалi-
автора; 2) залежностi цiлого вiд частин, а частин - вiд цiлого (так зва-
((нормD),
не герменевтичне коло, яке розв'язуеться (передзнанням)) про цiле до ,у"-" точцi, що позначасться термiнами <<правовiдно-
"Ъоriй
сини)), ((закон)) тощо. ПравО розпIяда€ться як частина життевого
cBiry
його розчленування на частини); 3) спiввiднесення об'екта, що iHTep-
под"r", комунiкацiя, яка icHyc лише в системi: 1) тексryальних форм
претусться, з д).ховним горизонтом iнтерпретатора; 4) смисловоТ вiд-
повiдностi позицiI iнтерпретатора з iмпульсами, якi виходять вiд об'ективацiТ (наприклад,'закону); 2) суб'сктiв iз власним психiчним
cBiToM, що сприймають та iнтерпреryють право; 3) легiтимацii
права
об'екта, що iнтерпретуеться.
вiдrrовiдно до цiннiсних стандартiв (у тому числi iдеалiв); 4) взаемодi
Активно застосовуеться й сuнерzеmuчнай пiilхid до дослiдження
держави i права. Синергетика с комплексною наукою про системи, що ючих суб'ектiв - HociTB вiдповiдних прав i обов'язкiв,
саморозвиваються, мають нерiвноважний, слабко детермiнований CyTHicTb цих пiдходiв полягас у тому, що вони орlснтован1 на ви-
характер, поведiнку яких важко передбачити. TaKi характеристики динамiки суспiльства та його iнстиryтiв, у тому Fислi держави
"u"r""
i права. Водночас для них характерним € уявлення про наявнiсть yHi-
мають yci складнi соцiальнi системи, у тому числi право. Методоло-
гiчнi iдеi синергетики дозволять краще зрозумiти рiзнi процеси само- версального початку, який е принципом i критерiем оцiнювання icHy-
lочого. Д це дае можливiсть зберегти цiлiснiсть рiзноманiтного в
куль-
врядуванЕя та управлiння в державно-правовiй сферi, особливо за р{ов
розвитку демократичних засад. HoBi данi про конструктивну роль турному вiдношеннi суспiльства i не допустити його розпаду та анар-
випадку в суспiльномурозвитrсу бiльш глибоко пояснюють сф'скгивний *ii. t"ropi" науки, у томУ числi юридичноi, свiдчить про те, що най-
чинник у державно-правовому життi суспiльства, дозволяють поряд сприятйвiшi-умови для if розвитку створюс не монiстичний пiдхiд
з однiет фiлософськот позицiт, атх плюралiзм, якиiа спирасться
на ви-
iз причинно-наслiдковими зв'язками враховувати й випадковi, вiрогiд-
знаннЯ не тiлькИ можливостi, а й доцiльностi декiлькох (багатьох)
Hi зв'язки.
шrляхiв до пiзнання iстини, що, проте, не повинно призводити до
екJIек-
Одним iз методологiчних пiдходiв, актуi}льних для с)ласноi юрис-
пруденцii, е анmрополоziчнай. Його застосування до права полягае тики чи методологiчного хаосу. Зiставлення та iнтеграцiя знань, на-
у (людському вимiрi> правових явищ. Щей пiдхiд акryалiзусться в умо- бутих на ocHoBi рiзних пiдходiв - матерiалiстичного та iдеалiстичного,
з,|
зб
 Розdiл 3. МеmоOолоеiя правовоt наукu
Часmuна перutа. Всmуп dо mеорiТ dерэюавu i права

сяоднiоДЕиМи.ЦеДозволя€конкреТноУяВиТивсiособливостiрrзних
ма-
дiалектичного i метафiзичного, нових методологiчних пiдходiв, здатнi правових i державних явищ. Проте надмiрна кiлькiсть описового
забезпечити реальну, а не декJIаративну всебiчнiсть i зумовлену цим може теоретичне вивчен-
терiалу та iсторичних подробиць ускJIаднити
повноту наукового дослiдження, а тому тiльки збагачують науку та д"р*ч"" i права. Отже, матерiал, нагромаджений за допомогою
пiдвищують цiннiсть il висновкiв. ""
хронологiчного методу, пiдлягае логiчному опрацюванню та впоряд-
в суспiльствi розви-
ф"uп"о. Iсторичний метод наочно засвiдчуе, що i пра-
тЬк iде вiд простого до складного. Стосовно науки про державу
ý 3. ЗагалЬнОнаУковi методи пiзнання во це означае, що в усiй сукупностi державно-правових явипI.
i пр:-
держави i права видiлити Ti, якi виндкли ранiше iс
цесiв необхiдно в ,rЬрtпу ""р,у
основою сучасних як бiльш скJIадних,
Загальний фiлософський пiдхiд конкретизуеться передусiм через сасmемнай меmоd У правовiй научi перелбачае погляд на державу
-загальнонауковi методи пiзнання, до яких н€шежать логiчний, iсторич- i право як на системи, що складаються з окремих елементlв, кожен
ний та системний методи. (струк-
з яких виконуе певну функцiю, мiж якими icHye взаемозв'язок
Лоziчнай меmоd ьключае аналiз i синтез, iндукцiю i дедукцiю, ви- тура), що зумовлюе,йц" кожного елементу в цiй системi,
Кожна со-
значення понять та ix класифiкацiю, сходження вiд конкретного до цiальна система е вiдкритою до зовнiшнього впливу
та складовою
абстрактного та вiд абстрактного до конкретного i под. Аналiз - це частиною системи бiльш високого порядку,
завдання наукового дослiдження з позицiй системного методу
уявне розчленування явища, яке вивчаеться, на складовi частини i до- по-.
слiдження кожноТз них окремо. HaToMicTb шляхом синтезу створюеть- лягае у тому, аби, наприклад, установити структуру певноl правово1
ся едина цiлiсна картина. За допомогою iндукцiТ забезпечусться пере- системи, визначити функцii кожного з i1 елементiв, взасмозв'язки
хiд вiд вивчення одиничних чинникiв до загальних положень i виснов- кожного елементу з iншими елементами Tiei самоi системи
i бiльш
загальною системою. Зокрема, законодавство розглядаеться як
KiB, а дедукцiя робить можливим перехiд вiд найбiльш загальних таке,
що скJIадаеться з галузей, KoTpi € елементами системи
висновкiв до вiдносно конкретних. Так, процес дослiдження вiд кон- законодавства.
кретного до абстрактного, коли вивчаються рiзнi види юридичноТ вiд- галузь законодавства як структурний елемент системи, у свою чергу,
повiдальностi (кримiнальна, адмiнiстративна, дисциплiнарна, цивiль- пiдгалузi та iнсти-
пйо".r""" на бiльш дрiбнi cTpyKTypHi елементи -
но-правова), дае змогу сформулювати загаJIьне поняття юридичноТ орган вивчаеться як сполуче-
ryти законодавства. Кожний державний вiд
вiдповiдальностi. Сформулювавши, наприкJIад, поняття форми держа- пrи, y"i*u iншими державними органами системними зв,язками,
залежать
ви методом сходженнrI вiд абстрактного до конкретного, можна перейти мiсця того чи iншого органу в системi державного апарату
до аналiзу if конкретних видiв - форми правлiння, форми державного його функчiТ i компетенцiя.
устрою, державного режиму.
На ocHoBi логiчного методу форiиуються правовi поняття, вiдбува-
ються ix класифiкацiя, подiл дослiджуваних явищ на oKpeMi види та ý 4. Спечiальнi та власнi методи правознавства
пiдвиди. Щiннiсть цього методу полягае у тому, що BiH дас можливiсть
формулювати в коротких дефiнiцiях усю рiзнобiчнiсть i багатство -- Спецiаllьнамамеmоdами,якiвикористоВУЮТьсяВпраВознавствi,
державно-правових явищ, позбавитися зайвого опису деталей i створюс a*"rод", розробленi у межах iнших конкретних наук, - статистичний,
можливостi для належного орiенryвання у межах правовоТ науки, за- *о"*рarrо-соцiологiчний, психологiчний, кiбернетичний, моделюван-
конодавства, механiзму правозастосовноI дiяльностi. ня, соцiального експерименту.
Використовуючи iсmорачнuй (хронолоziчнай) меmоd,теорiя дер- за сучасних умов широкi можливостi для визначення тенденцlи
жави i права дослiджус державу i право, правовi iнстиryти i процеси вiдкриваються перед застосуванн,Iм
розвитку правових явищ i процесiв
в тiй послiдовностi, в якiй вони виникали, розвивалися та змiнювали- з9
з8
 Часtпuна перulа. Всmуп do meopi'i dерэюавu i права
сmаmuсmuки - судовоi, кримiнологiчноТ тощо. Ко нкреmно-соцiоло-
ziчнuй меmоd повоязаний передусiм iз дослiдженням юридичнот прак-
тики. Матерiали соцiологiчного дослiдження можуть бути одержанi
внаслiдок спостереження, опитування, анкетування, ознайомлення
iз судовою та iншою державно-правовою практикою, документами.
Аналiз одержаних результатiв та ix узагальнення можуть застосовува-
тись i на початковому етапi дослiдження як його практична база, i для
перевiрки дiевостi певних державно-правових iнстиryтiв, пiдгоryван-
ня висновкiв щодо ефективностi ix реалiзацii i необхiдностi вдоскона-
лення, а також виявлення ставлення цромадськоi думки до ik
функцi-
онуваншI. Кiбернеmuчнuй меmоl передбачас використання
у правових
дослiдженнях законiв соцiального управлiння, а тому застосовуеться
в <<5rлравлiнських) галузях права адмiнiстративному та деяких iнших.
- ним у процесi правового врегулювання ринкових та iнших пов'язаних
Сmворення idеальнtм моdаей та перевiрка ix дiевостi е невiд'емною
складовою теоретичного дослiдження в галузi держави i права. Не
можуть бути ефективними будь-якi рiшення у правовiй сферi без
ура-
xyBaHIш псuхолоziчнuж чuннuкiв, висвiтлювати якi покликанi засоби,
прийоми та способи, запозиченi з психологiТ. Нарештi, найбiльш на-
глядним методом, який здатен пiдтвердити достовiрнiсть висновкiв
правовот науки, с проведення соцiалльноzо експершменmу.
власнi меmаdи правознавства, до яких вiдносять формально-юри-
дичний (юридико-технiчний, формально-догматичний) та порiвняль-
ний методи, застосовуються передусiм для дослiдження законодавства
та юридичноi практики.
Фоwалльно-юрudачн а й меmоdвикористовусться з метою пiзнання
внутрiшньоТ форми правових явищ i процесiв, дозвоJUIе на ocHoBi
уза-
гЕIJIьнення та виявленIUI ознак формулювати поняття, дефiнiцii, визца-
ченtш. BiH застосовуеться для з'ясуван}UI думки законодавця, вираженоi
в TeKcTi закону. особливiсть цього специфiчного для юриспруденцii
методУ полягас в зосередженнi уваги на логiчному опрацюваннi право-
вих норм. За допомогою рiзних логiчних операцiй деякi правовi поло-
ження трансформуються в загальнi поняття, з яких, свою чергу, ви-
у
водяться певнi логiчнi наслiдки, здiйснюсться Тх тлумачення. Логiчне
оброблення може проводитиQя щодо матерiалiв, якi характеризують
oKpeMi правовi явища, - нормотворчостi, норм права, ix
реалiзацiТ тощо.
Застосування порiвняльноzо меmоdу включа€ рiзнi напрями до-
слiдження державно-правових явищ. Аналiз певного явища на
рiзних
iсторичних етапах сприя€ встановленню тенденцiй i закономiрностей
1
40
Розёiл 3. Меmоdолоеiя правовоt HayKu
його розвитку. На цiй ocHoBi можна простежити наявнiсть чи вiдсут-
HicTb насryпностi у розвитку такого явища, як держава i право, i дiйти
висновку про доцiльнiсть чи недоцiльнiсть використання вiдповiдного
iсторичного доовiду. Так, вибiр для Украiни змiшаноi форми держав-
ного управлiння спiвзвучний iсторичним традицiям гетьманськоi вла-
ди у сполученнi iз забезпеченням участi населення у;tsирiшеннi гро-
мадських справ на тих етапах розвитку УкраiЪи. ."
Порiвняння можуть здiйснюватися iз формами держави i права
зарубiжних краiЪ чи ix окремих iнстиryтiв. Це дас можливiсть виrIвити
спiльнi риси i вiдмiнностi державно-правових явищ, ix позитивнi i не-
гативнi риси. У такий спосiб узагальню€ться досвiд, частина якого
може враховуватися в процесi розвитку нацiональноi державноi i пра-
вовоi систем. В УкраiЪi врахування такого досвiду е особливо необхiд-
iз ними суспiльних вiдносин.
Таким чином, кожен метод ма€ свою сферу застосування та вiдо-
бражае лише певний аспект наукового дослiдження. Методи можуть
бути ефективним iHcTpyMeHTapieM лише у своiй сукупностi, HaToMicTb
необГрунтоване iгнорування якогось окремого способу теоретичного
пошуку здатне призвести до недостовiрного науковою результаry. Слiд
ураховувати й те, що у рiзних правових дисциплiнах спiввiдношення
використовуваних методiв е неоднаковим. У кримiнологii, наприклад,
основним е конкретно-соцiологiчний метод; у галузевих юридичних
науках важлива роль вiдводиться формально-юридичному методу;
теорiя держави i права надас прiоритет системному методу, а iсторико-
юридичнi науки - хронологiчному.
КонтРОльнi Запитання
l. Визначiть методологiю юридичноi науки та охарактеризуйте
ii струкryру.
2. Що таке метод юридичноi науки, якi його вiдмiнностi вiд
- методики?
З. Назвiть загальнi (фiлософськi) пiдходи до дослiдженнrl дер-
жави i права.
4. Проаналiзуйте систему загальнонаукових методlв юридичноi
науки.
5. Укажiть особливостi i змiст спецiальних та власних методiв
TeopiT держави i права,
41
 Розdiл 4, Похоdасення dерэюавu i права

жерчiв. Примус застосовувався не часто i виявлявся

передовсlм
Роздiл 4
у вигнаннi з общини.
Походження держави i права На пiзнiх етапах iснування первiсного ладу виникаю.ть
браmсmва
пrrемiнноi влади посту-
(фраmрii), племена, союзч племеt7. Органiзачiя
1. Публiчна влада i нормативне реryлюваншI вiд общини й утворювала iсрархiчну систему,
nbo
в первiснiй общинi. "iдо*ремлювапася
Тип сЙiаЛьноi владИ, якиЙ icHyBaB на пiзньомрr етапi розвитку
з групи
2. Виникнення держави. первiсного ладу, оц)имав назву вожdiвсmвс, Воно складалося
в якому жив
З. ВиникненшI права. общинних поселень, пiдпорядкованих ц"",рчойому,
важливих ресур-
4. TeopiT походження держави. правитель (вождь). Вождь контролював перерозподiл
вiйськовi, релiгiйнi, суловi функчiТ.
5. ТеорiiпоходженшI права.
"i"
t."rr", "одч rч iH.), здiйснюЪав
вождю апа-
створювався пiдпорядкований
дп" р"uпi.uцiт цих функчiй
мала бiльш Ф"-,т1::::91
fri, уr,рu"пiння. Така органiзачi-я влади
1. Публiчна влада i нормативне регулювання .rр"йу-у"ч"ня i була здатна в yln{oBilx ускJIаднення соцlЕUIьних вlдносин
ý
в первiснiй общинi ,чб.зrr"r"rи порядок i належне функцiонування спiльноти,
загЕlJIьпих
Житгя первiЪноi общини впорядковувалося за допомоюю
органiзовували спiльну працю,
i право iснували не завжди, а виникли на певному етапi правил rrо"aдi"о", на ocHoBi яких люди
,Щержава спорiв, функцiонування потестарних
-
розвитку людства. Найбiльш ранньою формою об'еднання людей була рьзподiл продуктiв, вирiшення
ьрганiв тощо. I]i недиференцiйованi правила називають л,ононормоJwIl
праобtцuна. Згодом iй на змiну прийшлароdова обtцuна (pid), люди,
лат, поrmа - правило), Найчастiше вони мЕUIи
об'еднанi кровноспорiдненими зв'язками, спiльнiстю майна та працi. 1вiд греu. mопоS -еди"ий,
приписiв, якi
У спiльнiй власностi родовоi общини були земля, знаряддя працi та ;й;r;р mабу (заборон) - обов'"*о""i i незаперечних важJIивим спосо-
супроводжувЕlJIися магiчними caHKui1lly i виоryпали
iнше майно, а виробленi продукти розподiлялися мiж'ii членами. Вiд- Мононорми
бом виховання людей, стандартизацii iхньоI поведiпки,
cyTHicTb надлишкового продукту унеможливлювала використання
передавzrлися через риту:}ли, обряди, мiфи,
чужоi прачi. Умови життя первiсноi общини передбачали зryртованiсть
рumуала mа обряdtl е правилами поведiнки, в яких акцентувалося
членiв роду, а також вiдповiднi формu орzанiзоцii влаdа i управлiння. наприкпад, об-
на зовнiшнiй суворо обов'яъковiй формi ix виконання,
,Щжерелом i HocicM влади була вся община, а способом,реалiзацii- Важливе значення Mas:rи мiфа - пе-
ряди iHiuiauiT, Ьртвопринесення,
<<первiсне самоврядування). Управлiння в родовiй общинi здiйснюва-
p"n*", оповiдi про духiв, богiв, героiЪ, предкiв, Мiфологiя виконувi}ла
лося заzальнuлlu зборалlu dорослuх членiв pody, якi вирiшувztли питан- pi""i бу"*Цii: пiзнаваЛьну (явища природИ i суспiльнОГО_ЖИТГЯ ВИРа"
ня його життедiяльностi i водночас виступали своерiдною судовою (мiфи мали нор-
жалися в споглядrulurо-обрчзrriй формi), регулятивну
iнстанцiсю, розглядirли спори, вирiшували конфлiкти. Розгляд деяких мативну частину, яка концентрувала досвiд людства i доводила його
(мiфи виправдовували iсную-
справ покJIадався на сmарiйшuн (раdu сmарiйшuн), вiйськовuх воэюdiв до кожного члена общини), iдеологiчну
(padu воэюdiв). чий порядок).
Специфiчнi функцiТ виконували жерцi (шамани). Булучи хоро- поiryпово вiдбувасться d uферен щiацiя мононорлl,, виокремлюють-
нителями звичаiв i культових обрядiв, вони значно впливали на ." ."""ui; релiгiйнi норми, норми первiсноТ моралi,
загального
поведiнку первiсних людей. Рiд забезпечував свiй захист вiд зов- 3вчча'i - ц" ,rpuuroa, якi склалися iсторично, набули
повторення,
нiшнiх ворогiв за допомогою вiйськовоТ сили i звичаю кровноТ характеру внаслiдок ix багаторазового й одноманiтного
житгевийiосвiд, були частиною людськоi свiдо_
помсти. Таку органiзацiю первiсноi общини називають полпесmар- звичаi вiiооражали
поколiння в поколiння, ставали стереотипом
ною (вiдлат. potestus - влада). Влада не була вiдокремлена вiд роду, MocTi, ar"р"да"ал"ся з
звички,
Iрунтувалась на шануваннi звичаiЪ i авторитетi старiйшин, вождiв, поведiнки; виконувirлися переважно добровiльно, у силу
4з
42
 Часmuна перша. Всmуп do mеорit dерэrcавu i права
PaiziйHi ноwа - це правила, якi регулюють вiдносини мiж людь-
ми на ocHoBi уявлень про надприродне, божественне. З
розвитком
первiсних BipyBaHb зоявляються священнослужителi (шамани, жерцi,
знахарi). Первiсна релiгiя виконувала компенсаторну
функцiю, Hzl'a-
гаючись пояснити незрозумiлi явища. У подальшому вона набувае
регулятивного значення.
Згодом здатнiсть людей оцiнювати вчинки привела до
формування
норм первiсноt моралi - правил, заснованих на
уявленнях про добро
i зло. Змiст цих норм був спричинений подiлом на KcBoix> i <<чужию>.
Людина не вiдчувала докорiв сумлiння, якщо з ii вини страждала iнша
людина, яка нaшежaша до (<чужого>> племенi.
Отже, нормативне регулювання первiсноТ общини було спрямова-
не на забезпечення виживання людей у природному середовищi, пiд-
тримання згуртованостi роду (племенi), надавало прiоритет колектив-
ним iHTepecaм над особистими.
п- ý 2. Виникнення держави
.щержава виникае внаслiдок розпаду первiсного ладу, поступового
вiдокремлення вiд суспiльства верстви вождiв та наближених до них
осiб, зосередження в них управлiнських функцiй, pecypciB влади та
соцiальних привiлеiъ. Як свiдчить iсторична *'ау*а, першi держави
утворились на межi IV-Ш тис. до н. е. на берегах Нiлу, у долинi Тигру
i евфраry пiзнiше - в Iндii, Китаi.
.Щержава формуеться в конкретно-iсторичних умовах, пiд впливом
економiчних, соцiальних, домографiчних, природно-клiматичних, ан-
тропологiчних, психологiчних, релiгiйних та iнших чинникiв.
важливою е кономiчно ю пер еdумосою формування держави став
перехiд вiд привласнювальноi економiки до виробничотъкономiки.
Удосконалення знарядь працi сприяло розвитку нових
форм землероб-
ства, виникнонню окремого роду занять кочового скотарства (першuй
- скорене завоюваннями германськими племенами (варварами) значних
суспiльнuй розпоdk працi). у ходi подальшого
розвитку первiсньт об-
щинИ були вiдкрИтi метали, що стимулювало промислову, ремiсниць-
ку дiяльнiсть (dруzuй суспiльнuй розпоdiл працi).
Спецiалiзацiя видiв трудовоТ дiяльностi спричинила зростання iT
продуктивпостi. tsиробництво надлишкового продукту створило
сприятливi умови для регулярного обмiну товарами, виникнення
44
Розdiл 4, Поюdэtсення 0ерэюавu i права
торгiвлi (mреmiЙ суспiльнuЙ розпоdiл працi), З цього часу стае мож-
ливим утримання групи людей, якi виконують суспiльно значущi
функцii, владно-управлiнськi функцii та не беруть участi у матерiаль-
ному виробництвi.
Ускладнення економiчних вiдносин обумовило лл айнове рйurару-
вання населення i соtliальну dаференцiа4iю. Родова община роздрiб-
нюеться на паmрiархальнi ciM 'i, якi висryпають власниками знарядь
i продуктiв працi. Колективна власнiсть трансформусться в групову,
а потiм - у сiмейну. Кровнородиннi зв'язки замiнюються сусiёськuл,tu.
Виникають територiальнi утворення, якi не збiгаються з родоплемiн-
ною органiзацiею. Однiею з перших форм територiального об'еднання
людей стае л,liсmо.
Перехiд вiд первiсного ладу до держави прискорювавсязавоюван-
няvu оdнuх плел4ен iHu,tuMu, якi супроводжувалися змiцненням влади
вождiв.
У рiзних народiв cBiTy процес виникнення держави мав icToTHi
вiдмiнностi. Розрiзняють TaKi шляха в uнакнення deparcaBa.
|. Схidнuй (казiйськuй>) ш,lях, В египтi, Вазилонi, деяких краiЪах
Африки виникнення держави значною мiрою було пов'язане з при-
родно-клiматичними умовами. Поливне землеробство вимагало про-
ведення значних суспiльних робiт (будiвництво, експлуатацiя, захист
iригацiйних систем та iH.) i спричиняло необхiднiсть виокремлення
групи осiб, якi виконують управлiнськi функцii.
2, Анmачнай u,lлях. Основними чинниками утворення держави
у,Щавнiй фецii i,Щавньому Римi були посryповий розпад родовоI ор-
ганiзацiТ влади, перехiд вiд колективноi до приватноi власностi на
землю, засоби виробництва, кJIасове розшарування. Саме так виник
Афiнський полiс (dавньоzрецькuй шлях). У .Щавньому Римi процес
формування держави супроводжувався боротьбою плебеiЪ iз римською
родовою аристократiею - патрицiями (dавньорuмськuй шлях),
3. Германськай шлях. Виникнення франкськоi держави було при-
територiй Римськоi iмперii, що виявило неспроможнiсть управлiння
в нових ).мовах, привело до формування держави ранньофеодального
типу.
4. Слов'янськай Iплях. Унаслiдок розпаду первiсноi общини
у слов'ян виникае ранньофеод{lльна держава. Головною формою дер-
жавного впорядкування у схiднослов'янських племен були князiвства.
45
 Часmuна перша, Вспlуп dо mеорii dерэtсавч i права
fff ý 3. Виникнення права
В умовах ускладнення економiчних вiдносин, подiлу працi, ви-
никнення приватно_i власностi, товарного виробництва й обiгу моно-
норми первiсноi общини поступово втрачають свою ефективнiсть.
,Щиференцiацiя оуспiльства, його подiл на соцiальнi групи з нерiвним
майновим i соцiальним станом, неоднорiдними iнтерйми посилюва-
ли суперечностi i породжували конфлiкти, вирiшити якi за
допомогою
iснуючих правил стае неможливим.
_Водночас вiдбуваеться еволюцiя свiдомостi. У людей формуються
_
здiбностi розрiзняти характер норм, усвiдомлювати необхiдпi"""
р".у-
лювання поведiнки для розмежування iHTepeciB, захисту cBoix прЪв та
iHTepeciB.
Протистояння общин перешкоджало ix подальшомурозвитку i по-
требувало бiльш ефективних нормативних
регуляторiЪ, здатних при-
пинити (пом'якшити) його i забезпечити мирнi сусiдськi взаемовiдно-
сини. Потреба в унiфiкацiт порядку серед людей,
що проживають на
спiльнiй територiТ, обумовлювала необхiднiсть
загальнообов'язкових нормах. " у"i""р"uльних,
спочатку цi правила поведiнки iснували в
уснiй формi, у подirль-
шому вони закрiплюються у письмових джерелах. Першi письмовi
джерела права з'явилися приблизно в III-II тис. до н. е. в Месопотамii,
египтi, Iндii у формi агрокалендарiв та iнших спецiальних правил
органiзацii процесу працi та подiлу ii
результатiв.
Розрiзняють TaKi tаляжu формування права.
l. Переmворення звuча'iв, tцо склutшся в первiснiй обulанi, на
правовi звuиаil .Щержава неоднаково ставиться до
рiзних звичаiЪ: вона
санкцiонуе тiльки Ti з них, якi узгоджуються з iТрiшеннями, заг€UIьни-
ми засадаМи життедiяльностi суспiльства. Водночас з'являються TaKi
норми, якi закрiплювали cTaHoBi привiлеi, порядок
розподiлу благ та
обов'язкiв. Частина правових звичаiв втiлюеться .r"""rо"у
форму,
що надае додаткових гарантiй ik додержання. На ocHoBi" правових зви-
чаiЪ складаеться звичаеве право.
2. Сmворення qldoBuMu opza*a^u правовчх ноw. Суб'екти, якi
здiйснювали судовi функцii (жерчi, правЙтелi та iH.), пiдтверджували
своiми рiшеннями iснуючi правила, а також створювали no"i ,rpu""oa
вирiшення конкретних справ. Щi правила набували нормативного
ха-
рактеру, а вiдповiдНi рiшення ставали обов'язковr* np" розглядi
46
Розdiл 4, Похоdэкення dерэrcавu i права
аналогiчних справ у майбутньому, Так, рiшення преторiв та iнших
магiстратiв у.Щавньому Римi вважалися обов'язковими зразками при
розглядi аналогiчних справ, унаслiдок чого скл€шася система претор-
ського права.
З. Сmворення правал повеdiнка акmама dерсrcавно'i влаdш. HoBi
проблеми, що постutли перед суспiльством, вимагали виправлення та
уточнення iснуючих правил, а також розроблення нових правил, що
покладаеться на державну владу, Вони закрiплюються в письмових
документах, якi приймаються органами державноТ влади й офiцiйно
оприлюднюються.
Е ý 4. Teopii походження держави
РозмаТття теорiй, якi пояснюють причини виникнення держави,
спричинено складнiстю процесу виникнення держави, розбiжностями
у свiтоглядних позицiях, впливом вiдповiдноТ iсторичноi епохи, рiзним
обсягом досryпноi iнформацiТ з цього питання.
Розглянемо ocHoBHi meopit похоduсення dерсrcав а.
Теолоziчна mеорiя (Тома Аквiнський, XIII ст.) пояснюе походжен-
ня держави волею Бога, висувае iдеТ iI непорушностi, вiчностi та за-
лежностi вiд божественноТ волi. Влада, вкладена в руки правителя
Богом, покJIикана захищати благо Bcix.
ПampiapxaltbHa mеорiя (Р Фiлмер, ХVII ст.) представпяе державу
продуктом природного розвитку, результатом розростанЕя ciM'i. В осно-
Bi виникнення держави - природне прагнення людей до взаемного
спiлкування.,Щля цього вони об'еднуються в сiм'i, декiлька сiмей скла-
дають рiд (селища), а iз селищ утворюсться держава. .Щержавна влада
с продовженням батькiвськоi влади в ciM'T, влади домовласника. Як ре-
зультац держава - найвища форма полiтичного спiлкування людей.
Представники dozoBipHoI mеорii (Т. Гоббс, ,Щж. Локк, Ж.-Ж. Руссо,
XVII-XVIII ст.) вважають, що державi передуе (природний стан>,
який вони характеризують по-рiзному: як царство необмеженоi осо-
бистоi свободи, загального благоденства або квiйни Bcix проти Bcix>>.
Кожна людина мала невiд'емнi права, однак у природному cTaHi не-
минуче постае проблема Тх забезпечення та охорони. Тому люди до-
мовилися встановити над собою специфiчну iнстиryцiю -державу, яка
б вiдповiдала за дотримання порядку, захищала загальнi iнтереси, за-
47
 Часпuна перuла, Всmуп do mеорii'dержавч i права розdiл,!, Похоdсrcення dержавu i права

безпечувала невiд'емнi права. У договiрнiй TeopiT iнодi подарськоi продукцii, а ще й створювало необхiднi органiзацiйнi умо-
розрiзняють
первинний договiр (логовiр-об'еднання) i вторинний
до.о"iр iдоговiр- ви для появи розгалуженого державного апарату. К. Вiтфогель
пlдпорядкування народу i державних органiв правителям). Таким чи- пов'язував деспотичнi форми азiйських держав з необхiднiстю будiв-
ном, держава створюеться внаслiдок
розумноI волi людей. ництва iригацiйних споруд, що вимагало жорсткого централlзованого
Орzанiчна mеорiя (Г. Спенсер, XIX ст.) порiвнюе суспiльство з бi-
управлiння.
ологiчним органiзмом. У розвитцу суспiльства виявляються закономiр-
HocTi, притаманнi BciM живим органiзмам (зростання й
ускладнення
Фчнкчй органiзму, взаемозв'язок ix окремих частин, iхня диференцi-
ацiя). Об'еднання людей (племена, союзи племен, iмперii, мlЪтЪ-дер-
.- ý 5. Teopii пОхОдЖенНя праВа
жави) Г. Спенсер називав ((агрегатами>>, якi змiнюються пiд впливом Iснують декiлька основних теорiй, якi висвiтлюють причини i шля-
соцiального розшарування суспiльства, спецiалiзацiТ працi,
утворення хи виникнення права, його появи в суспlльств1.
органiв полiтичноi влади.
За mеолоziчною mеорjею (Тома Аквiнський, XIII ст.) право було
У межах meopi|i HacultbcmBa (XIX ст.) розрiзняють meopiT BHympiul- створене Богом i дароване людинi. Воно виражас волю Бога, вищий
ньо2О mа зовнiulНьоZо насuльсmва, Зriдно з першою (е.
розум, добро i справедливiсть. Теологiчна теорiя вiдстоюс
!юрiнг) в.rrас- божественну
HicTb, кJIаси та держава виникJIи внаслiдок насильства
однН частини природу права, яке у своiй ocHoBi не зzшежить вiд волi людей, зокрема
суспiльства над iншою. Прихильники лругоi Teopii (К. Каутський, правителiв. Так, Тома дквiнський указуе на iсrrування iерархiчноТ сис_
л. Гумплович) серед найважливiших чинникiв державотворення ви- теми законiв - вiчного, природного, божественного та людського.
окремлювали вiйни та територiальнi завоювання, Представники mеорi'i прароdноzо права (Т. Гоббс, .Щж. Локк,
Щля закрiплення
влади переможцiв над завойованими народами
утворюсться держава. ж.-я. Руссо, хvп-хvIII ст.) вважали, що природне право на вiдмiну
Згiдно з маркс uсmсько ю (кл осовою) mеорiею поiод".е"н" вiд позитивного (встановленого людьми) виникае як закон доброчес-
держави
(К. Маркс, Ф, Енгельс, XIX ст.) виникнення держави було зумовлено
HocTi, як право справедливого розуму. Природнi права (право на жит-
перевa)кно економiчними чинниками суспiльним подiлом працi, по-
- тя, свободу, власнiсть, прагнення щастя) належать людинi вiд наро-
явою надлишкового продукту, приватноi власностi i наступним май-
дження. .щля додаткового гарантування цих прав люди домовилися
новиМ (класовим) розшаруванням суспiльства. Тим самим обцрунто-
створити державу, яка видас закони (позитивне право) i встановлюс
вуваласЯ iдея прО кJIасовУ природУ держави, про боротьбу класiв мiж
санкцiт за ix порушення. Щя теорiя дозволяла оцiнювати позитивне
собо_ю як основну причину i'i виникнення.
!ержавч як право з точки зору справедливостi i розумностi, закликала до його
""r"ч"uarься
засiб, що забезпечуе панування одного кJIасу над iншим.
змiни в разi невiдповiдностi природному праву.
Теорiя iнцесmу (К. Левi-Строс, ХХ ст.) головним чинником ви- Iсmорачна лакола права (Ф. CaBiHbT, Г. Гуго, Г. Пухта, XIX ст,)
окремлення людини iз cBiry природи н€lзивас заборону (табу) на крово-
вiдстоювала тезу про те, що право виникае спонтанно, так само як мова
змiшення. Збереження людського роду i його .rодuпi,u"ъ народу; воно виростае з нацiонального духу, народноi свiдомостi i на-
розвиток
вимагали створення спецiальних органiв
усерединi родовоТ общини, бувас специфiчного характеру, притаманного тiльки певному народовi
здатних контролювати дотримання заборони iнцесry i застосовувати
в найбiльш paHHi перiоди його icTopii. Законодавцi лише виражають
примушування до ii порушникiв. Щi контролюючi органи з часом по-
в юридичнiй формi те, що диктуе народний дух. Право не мае yHiBep-
чtUIи виконувати й iншi громадськi
функцii, виступаючи прообразом сatльного характеру, його iнстиryти слiд вивчати в KoHTeKcTi конкрет-
майбутньоТ державноi органiзацiТ.
ного часу, мiсця, особливостей нацiонального духу.
Iрuzацiйна (zidравлiчна) mеорiя (К. Вiтфогель, ХХ ст.) передрло- Марксасmська mеорiя (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) пов'язувала
вjю ранньоi державностi вважас перехiд до iригацiй*rо.о r"rо"робства. генезу права iз класовою боротьбою. Панiвний клас змiнюс звичаi на
Иого впровадження не тiльки спршIло зросiанню обсягу сiльськогос-
свою користь, пристосовуе ix до cBoix потреб, а в разi необхiдностi
48 49
 Часпuна перша. Всmуп dо mеорit dерэrcавч i права

цrлеспрямовано створюе HoBi закони, в яких виражаеться

його воля.
право е знаряддям створення жорстких
рамок для пригнiченого класу. ЧАСТИНА ДРУГА
Як й iншi форми свцомостi, право виника€ i
розвиваеться вiдповiдно
до змiн в економiчнiй cTpyKrypi суспiльства. ЗАЬЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
Теорiя прuмuрення (Г Берман, Е. Аннерс, ХХ
ст.) пояснюе похо-
дження права необхiднiстю впорядкуван.r" вiднос"" riu.
родами. Вона
виходить iз того, що в
розв'язаннi конфлiктiв мiж родur"Ъfrо зацiкав- Роздiл 5
лене.все первiсне суспiльство.
в уснiй, символiчнiЙ
Щоговори про примирення спочатку Поняття держави
формi укJIадалися .u доrоrо.ою заг€шьних зборiв,
ради старiйшин. Згодом TaKi договори через повторення однорiдних 1. Понятгя та ознаки держ€lви.
ситуацiй поступово перетворилися на
юридичнi 1право при- 2. Типодогiя держав.
мирення). "Ър*" 3.,Щержавний cyBepeHiTeT.
кожнiй iз наведених теорiй походження права притаманнi 4. НародниЙ cyBepeHiTeT i нацiональний cyBepeHiTeT,
як по-
зитивнi моменти, так i певнi недолiки. Проте Bci
вони мають право на
iснування, оскiльки сприяють кращому
розумiнню генези i природи
права.
ц ý 1. ПОняття та оЗнаки держави

Питання про державу, iT cyTHicTb та соцiальне призначенЕя е одним

КОнтРольнi запитання iз центральrr"i ,rе тiльки для правознавства, а й Nlя низки сумiжних
соцiалiних наук - фiлософii, соцiологii, полiтологii, економiчноi Teopii
]. Qlарактеризуйте особливостi влади в первiснiй общинi. тощо. Завдання TeopiT держави i права як загzшьнотеоретичноi юри-
2, Якi передумови сприяють виникненню
держави? дичноi науки полягае у визначеннi найбiльш важливих рис держави
- З. Визначiть специфirсу нормативного
общинi.
реryлюванЕrI в первiснiй з точки зору особливостей i тенденцiй ii розвитку та функчiонування,
4. Назвiть основцi шлJIхи виникненЕrI права. взаемодii дЬр*u"" з правом, формування на цiй ocHoBi загального для
5. Розкрийте причини iснування BcieT системи юридичних наук поняття держави.
рiзноманiтних теорiй похо-
дження держави i права. визнаним у научi е кпасuчнллй пidжid до розумiння змiсry такого
складного та багатогранного явища, як держава, котрий називають
також арuфпеmачнIlм,оскiльки BiH пов'язус наявнiсть або вiдсутнiсть
держави iз сумою mрьох елеменmiв (чuннuкiв) -mерumорiею, населен-
няtr, mа влаdою.вiдповiдно до цих чинникiв держава може розумiтись:
по-перше, як краiна..Щержава займае певну територiю, обмежену
державними кордонами. Територiальний принцип органiзаlцii вiд-
на ocHoBi
рiзняс державу як вiд первiсноi общини, що формувалася
*ро"поarrЪрiднених зв'язкiв, так i вiд iнших соцiальних органiзацiй:
.роrчд""*йх, професiйних, релiгiйних тощо, якi утворюються за iH-
тересами, уподобаннями, вiруваннями та iH. Кожна держава характе-
ризусться певною формою територiального устрою, складаеться
i о*р"r"* територiальних утворень - областей, провiнцiй, земель,
50 u'ruii" ..ощо. Як краТна держава виступае насамперед у зовнiшнiх
51
 Часmuна dpyza. Заеальне вчення про dерэrcаву
Розdiл 5, Поwtmmя dерэtсавu

вiдносинах - укJIадае мiжнароднi договори, бере

участь у роботi мiж- го суспiльства розглядаеться як важiль публiчноi влади в суспiльствi,
народних органiзацiй;
по-друге, як нароd. Як органiзацiя публiчноi влади покликаний йому служити, забезпечувати його стабiльнiсть та роз-
держава виток.
об'еднуС все ЕаселеНня на засаДах громадянства (пiдданства).
У та- як результаъ держава постае в бiльш точному i конкретному ви-
кому ceHci вiдомий соцiолог П. CopoKiH визначав полiтичну
нацiю як Mipi яК iнсmumуm публiчноi влаЛu,що дiе в масштабах усього суспiль-
народ, що мае суверенну державу, тобто органiзований
народ. фомадянство передбачае сталий зв'язок мiж
у державу ства, як i'i чiтка органiзацiя за посередництвом системи державних
кожним iндивi- органiв, надiлених повноваженнями у певних сферах управлiння сус-
дом i державою: громадянин отриму€ повний обсяг прав i мае вико-
нуватИ обов'язки, передбаченi законодавством. Натойiсть nio""r"or. Як органiзацiя влади держава характеризусться функцiону-
iноземцi, ванням специфiчних владних вiдносин, коли органи державнот влади
якi проживають на територii даноi держави, позбавляються
деяких та ix посадовi особи уповновzDкуються ухвЕ}лювати рiшення, обов'язковi
iз циХ прав i обов'язкiВ (права обираiи i бути обраним, обов'язку
нести вiйськову службу та iH.); для iнших учасникiв суспiльних вiдносин.
по_трете, як влаdа,.Щержавна влада с стрижнем будь-якоi
Полimачноzо жараюперу органiзацiя державноi влади набрас вна-
iншi ознаки держави так чи iнакше пов'язанi з
держави, слiдок структуризацii суспiльства на засадах полiтичного плюралiзму,
реалiзацiсю державноi
влади. Вона мас публiчний характер: поширюеться на що передбачае акумуляцiю полiтичними партiями суспiльних настро-
всю територiю тв та очiкувань, конкуренцiю полiтичних сил за здобуття бiльшостi
держави, здiйснюсться стосовно громадян та iнших осiб,
що пербу- депутатських мандатiв у складi представницьких органiв державноi
вають в ii межах- Вiд iMeHi державноi влади
ухвалюються закони та влади, ix можливiсть впливати на визначення та реалiзацiю державноТ
iншi правовi акти, якi мають загальнообов'язковий *upu*r"p
i щодо полiтики, зокрема брати участь у формуваннi уряду та контролювати
виконання яких склацаються вiдносини та пiдпорядкуван-
управлiння його дiяльнiсть.
ня. Щержавна влада е суверенною за своею природою
в межах краihи та незzUIежною в мiжнародних вilносинах.
- верховною Органи державноТ влади складають dернсавнай апараm, який
зберiгаючи свою значущiсть, класичний пiдхiд вимагае певних функцiонуе через спецiально пiдготовлених для управлiнськоТ дiяль-
HocTi фахiвцiв (державних службовцiв), утримуеться за рахунок по-
уточнень та доповнень, зумовлених сучасним станом наукових дослi-
джень феномену державностi. даткiв та зборiв. Водночас перебiльшення значущостi органiзацiйноi
Сучасне суспiльство не може iснувати поза межами складовоi спричиняе гiперболiзацiю технократичного пiдходу до ро-
державностi, зрлiння державностi, коли вона розглядаеться виключно як механiзм,
яка його органiзус в едину цiлiснiсть, забезпечус tого
ж"тrедiяльнiсть знеособлена (машина> для здiйснення влади, а корпус державних
та розвиток як з точки зору внутрiшнiх потреб, так i
з позицiй мiжна- службовцiв - лише як бюрократiя або функцiонери.
родного спiвробiтництва. Так, на межi хх-хК ст. у cBiTi налiчувало-
ся бiльше 200 рiзноманiтних за своiми конкретним" *чрu*raр"стиками обов'язковiсть владних рiшень, якi походять вiд органiв державноi
влади та ik посадових осiб, забезпечуеться моJппллвiсmю засmосуван-
держав, l93 з яких е членами ООН.
разом iз тим державу не слiд ототожнювати iз суспiльством. ня прамусовчх захоdiв. На примусовому xapakTepi держави акцентував
Таке видатниЙ нiмецькиЙ соцiолог М. Вебер: cyTHicTb держави за будь-яких
ототожнення було прийнятним для мiст-держав
Щавньоi фецii (Афiн,
умов, нез.tлежно вiд конкретних цiлей та напрямiв ii дiяльностi,
завжди
Спарти та iH.), в яких усе публiчне визнавалося
державним, i навпа- поляга€ у тому, що вона е органiзацiею для застосування примусу. На-
ки, усе державне - суспiльним. Звiдси й специфiчний TepMiH
для ToMicTb примусовi заходи повиннi застосовуватися викJIючно в межах
позначення давньогрецькоi державностi <полiс>, який
- був Ьод"оru" права, на пiдставi й у порядку, установлених законом.
_суспiльстВом, державою. Починаючи з часiв буржу*rrr" революцiй
i i
xvII_xIX ст. держава внаслiдок вiдокремлення сфери Йатерiаль- головна характеристика с)л{асноi держави полягае в ToMyJ що вона
ного виробництва вiд полiтичноТ влади i qорrу"u"r" .роrчд"нсько- е правовою орzанiзацiею влаdu. Право здатне внормувати реалiзацiю
державноi влади, пiдпорядковуючи iT служiнню суспiльству, забезпе-
52
53
 Часпuна dpyaa. Заzальне вчення про dерэrcаву
Розdtл 5, Поняmпя dерэюавu

ченню загальних для всього соцiуму iHTepeciB. особливо

значущим на правлiння оdноzо, правлiння небаzаmьох mа правлiння бiльuлосmi,
соцiальним iHTepecoM е правопорядок, обЪв'язок пiдтримання
якого а також Bid цiлей, якi сrпавляmь переd собою dерuсава, - на правuльнi,
покJIадаеться на державу. З цiею метою
держава санкцiонуе норми, якi де ставиться мета досягти загального блага, i неправuльнi, в яких до-
е обов'язковими для Bcix суб'ектiв, що перебуваюr" iT територii, сягаються лише приватнi цiлi.
"u
забезпечуе ix дотримання, гаранТуе дос"г"еН"я очiкуваНОГО
РеЗ}ЛЬТа: Класова структура cTt}JIa критерiем типологii держав, яка проводи-
ту за допомогою ефективних прzrвових механiзмiв.
лася в межах форлtлащiйно'i meopii. В ocHoBi кожнот формацii лежить
У перiод абсолютизму право розшяд.лося лише як засiб, iHcTpyMeHT
певний спосiб виробництва, що визначаеться панiвною формою влас-
у руках держави для здiйсненнrl влади та управлiнськоiдiяльностi. На- HocTi. Згiдно з цим критерiем лержавнiсть розпочинаеться з рабовлас-
сц/пним етапом розвитку взаемодiiдержави i права стrшо самообмежен-
нuцько'i dержавz (давнi египец Месопотамiя, фецiя, Рим). Зi змiною
Ея державноi влади законом. Нарештi, визнаний нинi в
демократи[Iних формачii перехiд до феоdально2о muпу dержавu, Уна-
краiЪах прiоритет права над державою передбачае "iдбу"ч.r""я
ванпя державноi влади тiльки на правових засадах.
устрiй та функцiону- слiдок полiтичноТ революцii, яка здiйснюеться пiд гаслами свободи
та piBHocTi, виникають капiталiстичний спосiб виробництва та вiдпо-
режим панування права над державною владою в kpaiHax анпIо-
вiдний йому бурэtсуазнuй muп dерэюавu.
саксонськоi традицii одержав Hi,.By ((верховенсr"о ,rpu"uo (анrл.
- the подiбнью до цiст класифiкачii, але з дещо iншими акцентами,
rule of law\ а в континентальнiй европi ((правова
- д"р*чЪuо (HiM.- с типологiя держави заJлеilсно Bid прiораmеmноi сфера варобнащmва
В о станньому випадку правовi o"io"" органiзацii
Re с h ts s t aat).
д"р*ч"- на dоiнфсmрiальнi, в ocHoBi яких лежить eKoHoMiKa сiльського госпо-
Hoi влади та межi ii здiйснення встановлююr"", по""r"ryцiею,
що мае дарства, iнdусmрiальнl, заснованi на промисловому виробництвi това-
найвищий авторитет як основний закон держави i суспiльства.
Голов- piB, та посmiнdусmрiальнi,де основним виробничим продуктом стають
ною метою правовоi держави визначаються забезпечення та
захист послуги, серед яких особливого значення набувають знання та iнфор-
прав людини.
мацiя. Iнформачiя в такому типi держави icToTHo впливае на характер
наведенi пiдходи до розумiння феномену державностi е вагомим
та змiст ycix iнших суспiльних вiдносин, усе бiльшого поширення
обцрунтуванням для виокремлення найбiльш ii ознак та за- набувають iнформачiйнi технологiТ. Приклалом е прийнятий нещо-
снованого на цьому вiдповiдного поняття. "yrrau""
давно у Фiнляндii закон, який надае кожному цромадяниновi можли-
отже, dерuсава - це mерumорiальна ореанiзацiя публiчно| влаdu,
BicTb розмiстити на веб-сторiнцi парламенry пiдютовлений ним зако-
яка об'еdнуе населення на засаdах zрол,tаdянсmва, зdiйснюеmься
апа- нопроект, який у разi пiдтримки протягом шести мiсяцiв не менш нiж
раmол4 управлiння 1лlляхо*' ухвсшення mа реалiзацii'законiв mа iHutux
50 тисяч осiб включаеться до порядку денного роботи парламенту.
правовuх акmiв.
KpiM того, поширення набув цавiлiзацiйнu! уidlid до типологii
держави. У його основу покJIадаеться певна цuвlлlзацlя, яка е сво€рlд-
ною самоiдентифiкацi€ю культури, характеризу€ться особливостями
ý 2. Типологiя деРжав Вiд-
релiгiТ, традицiй, менталiтету та iнших культурологiчних ознак.
повiдно держави подiляються на типи, якi несуть на собi вiдбитки
ТuполоziЯ dерясаВ - це класuфiкацiя dерясав на Zwпч (muпu) за цивiлiзацiй (захidноi', православноТ, iслал,tськоi', iнdiйськоi|, кumаЙськоt,
х ар акm ер нu]иlt оз н а ксl]vlu, н а й б iл ьul ачу pu, о, i * о о'с о блu японськот mа iн.).зурахуванням особливостей розвитку того чи iншо-
-
з н u,l Lл| u во с -
mЯ.|,ru.
го тиIIу держави можна видiлити йоrо певнi MoDali. Наприклад, за-
. Класифiкацiя держав постiйно була прелметом уваги науковцiв. За xidHa цuвiлiiацiя охоплюе моdелi анmuчнот, сереdньовiчно'i dерэюав,
рiзними критерiями iT намагалися здiйснити видатнi давньогрецькi а також dерuсавч "моdерну (HoBozo часу) та посm.моdерну.
мислителi Арiстотель та Полiбiй. Так, Арiстотель запропонував
подi. Якщо у загальному чивiлiзачiйному критерii акцентували увагу на
ляти держави залеilсно Bid кiлькосmi люdей, ар зdiйснююmь
влаdу, ролi рапizii,то можна видiлити Taki моделi держави, як cBimcbka, в якiй
54
55
 Часmuна dруеа. Заемьне вчення про depucaBy
релlгlя вiдокремлена вiд публiчнот с фери, mеокраmччна,яка заснована
на прiоритетi релiгii перед державою (Iсламська Республiка IpaH,
Са-
удiвська Аравiя, Пакистан та деякi iншi), та клерuкалirо, певна
"якiй (Ве-
релiгiя визнаеться державною i мае привiлеi порiвняно з iншими
лика Британiя, фецiя, Швецiя тощо).
Традицiйним е подiл держав залеilсно Bid ix полimачнчжрепсамiв
на лiб epulbHi, da+lotpam ачнi, ов mор umшрнL d uюпаmорськi.Крiм
того,
у ХХ ст. спостерiгаеться поступовий перехiд вiд лiберztJlьного до со-
цiаltьно opieHmoBaHoeo rпuпу d ерхсавно cml, представленого соцiальною
правовою державою i кдержавою добробуry>,
OcHoBHi положеннЯ TeopiT соцiальноi державИ i <<держави
лобро-
буту> е подiбними: втручання в
регулювання економiчних вiдносин
при збереженнi ринкових механiзмiв; визначення соцiальноi спtrrавед-
ливостi i субсидiарностi як основи дiяльностi держави в соцiальнiй
сферi; забезпечення piBHocTi можливостей; визнання надкласовот
cyTHocTi держави; боротьба з безробiттям та створення
умов для най-
бiльш повноi зайнятостi населення.
rrЕf ý 3. Щержавний cyBepeHiTeT
CyBepeHiTeT с властивiстю державноТ влади. BiH характеризус вiд-
носини державноi влади з iншими ii суб'ектами як
усерединi краihи,
так i за межами державFIих кордонiв. Запровадженн" вiдповiдного
поняття KcyBepeHiTeT> i формування вiдповiдноi Teopii вiдбуваються
починаючи з XVI ст., що було пов'язано з процесом становлення
тралiзованих нацiональних держав у европi. його виникнення було
цен-
повоязало з iсторичними обставинами
- боротьбою европейських
MoHapxiB iз Римською католицькою церквою, Священною Римською
iмперiею, великими феодалами за владу в межах держави.
Уважаеться, що iдею державного cyBepeHiTery
сформулю-
вав у XVI ст. французький мислитель Жан Боден. ".r"р-"
у процесi свого розвитку держава зазнас рiзних змiн, однак основ-
ний змiсТ cyBepeHiTeTy зберiгаеТься. BiH означае визнання
держави
€диною полiтико-територiальною органiзацiею владарювання,
встановлю€ правопорядок, якому пiдкоряються Bci
що
фiзичнi особи та ор-
ганiзацiт всерединi краihи (в нуmрiuлнiй аспе кm суверенim еmу), атакож
iT незалежнiсть на мiжнароднiй apeHi (зовнiuлнiй
оrпЪ** сувiренimеmу).
56
Розdlл 5, Поцяmmя 0ерэюавu
При цьому внутрiшнiй i зовнiшнiй аспекти cyBepeHiTery взасмообу-
мЬвленi й-тiлькrу своiй сукупностi утворюють вiдповiдну якiсну ха-
'
рактеристику державIIоi влади.
нароф полimuко-
,щерекавнай суверенimеm - це зумовлена волею
про"оiо власmuвiсmь dерuсавu, ulо поля?ае у верховенсmвi dержавноt
влаdч сmосовно буdь-якоi'iнuлоi'влаdu у суспiльсmвi mа iT незалеэюнос-
mi у зовнiшнiх зносuнах
CyTHicTb державного cyBepeHiTery розкриваеться через iлого озна-
Ktl, до яких слiд вiднести: верховенство, незaUIежнlсть 1рlвноправнlсть,
сднiсть, неподiльнiсть та невiдчужуванiсть cyBepeHiTery,
Вержовенсmбо означае, що над суверенною (державною) владою
*,"ruul"-oT вищоi влади, яка могла б встановлювати або обмежувати
правомочнiсть держави чи вимагати ii пiдпорядкування собi. Унаслiдок
цього дерЖава здатна скасуватИ або визнатИ нiкчемними будь-якi
не-
законнi рiшення iншоi суспiльноi влади в межах даноi держави,
незалееrcнiсmь i рiвноправнiсmь у зовнiшнiх зносинах означають,
що держава як суверен самостiйно визначас i проводить свою
зовнiш-
.rorrir"*y, керуючись принципами рiвноправностi i взасмовигiдноi
"о членами мiжнародного спiвтовариства. В ocHoBi
спiвпрацi з-iншими
мiжнародного права лежить закрiплена в його основоположних нормах
вимога поваги державами cyBepeHiTeTy одна одноi, У таких нормах
проголошуються суверенна piBHicTb держав, рiвноправнiсть i само-
визначення народу, незастосуваннlI сили або загрози силою в мiждер-
жавних вiдносинах, невтручання у внутрiшнi справи одна одноi, мир-
не вирiшення мiждержавних спорiв тощо.
€Ънiсmь суверенimеmу. CyBepeHiTeT держави единий, оскiльки
державу створю€ народ, який виступае джерелом'fi вдади. еднiсть
o.nurua, що в державi icHyc цiлiсна система органiв, якi
"yuap"rrir"ry
у."ЬiИ сукупностi представляють державну владу, котра виробляе
iпро"одrru вiдповiдну полiтику. еднiсть cyBepeHiTery викJIючае мож-
n""i"ru одночасного iснування на територiТ держави iнших осередкiв
влади, що мають державно-владнi або подiбнi до них за змiстом повно-
важення i засоби ix забезпечення.
непоdiльнiсmь суверенimеmу означае, що жодна частина держави
не може бути визнана незалежною, вiльною вiд впади держави, вiд
виконання ir'вимоц виражених у встановленiй законом формi. З метою
забезпечення едностi i неподiльностi cyBepeHiTery держава на консти-
туцiйному piBHi забороняе узурпацiю державнот влади або i'i повно-
57
 Часmuна dруеа. Заzальне вчення про dерэrcаву
Розdiл 5. Попяmmя dержавu
BzDkeHb, створенЕя i
функцiонуваншI на своiй територiтне передбачених
законом во€нiзованих формувань (cTaTTi 5, 1i констrrуцii УкраiЪи), свiтництва, а легiтимнiсть державнот влади почала будуватися на волi
а також запроваджуе кримiпальну вiдповiдальнiсть ru.rору-""ня су- самих iндивiдiв. Мiсце суверена обiймае народ, вищою волею якого
BepeHiTery i територiальноi цiлiсностi. влаштовусться та управля€ться суспiльство. Утiлювати цю волю по-
Невidчуяqлванiсmь суверенimеmу передбачае неможливiсть вiдмови кJIикана державна влада, що походить вц народу.
держави вiд cyBepeHiTery повнiотю або частково, переданшI його iншим Нароdнай суверенiпеm-це право mа спромоэtснiсmь нароdу буmu
суб'ектам у добровiльному чи примусовому порядrу, а також еduнuлr dясерапом dерясавнот влаdu, Lцо зумовлюе йоzо повновсlэ!сення
установ-
лення iнпlих юридичних чи факrичних обмежен" сmворюваmч dержаву, усmановлюваmu i змiнюваmu Ti консmumуцiйнuЙ
у йо.о здiйсненнi.
_Реалiзацй широкого спектра внутрiшнiх i зовнiшнiх
функцiй перед-
бачае наявнiсть у держави широкого кола правових можливостей
л ad, обuраmч ор2анu d ерlсавно'i вл аdu, конmролю ваmu iхню diяльнiсmь,

сув_ереннаж пров. CyBepeHHi права використовуються - салло сmiйно вuрiu,lуваmu найв аэtслuв itпi пum ання cBozo эtсLtmmя.
державою для У ст.2| ЗагальноТдекларацiТ прав людини закрiгrлено, що воJIя нароry
забезпечення незалежностi у вiдносинаi з iншими краiнами i
верхо- мае бри основою державноi вrrади; ця воJIя мае ви;IвJIятися у перiодичнlлt
венства державноi влади на власнiй територii. ЗалежнЬ вiд конкретних
i нефальсифiкованшr виборах, якi повиннi провадитися при загальному
обставин держава може актуалiзуватЙ Ti права,,ui
для ви- i рiвномувиборчому гlравi rrrляхом та€мною юлосувilшш або жчерез iншi
конаЕнЯ iT функцiЙ у конкретНiй iсторичнiй сиryацii. ""об*iднi
На вiдмiну вiд
cyBepeHiTery cyBepeHHi права можутJбути обмеженi або рiвнозначнi форми, що забезпеTуlоть свободу юлосуванIш.
делегованi; Згiдно зi ст. 5 Констиryчii УкраiЪи HocieM cyBepeHiTeTy i единим
вiд ix використання держава може вiдмовитися.
джерелом влади в Украiнi е народ, який здiйснюс i-i безпосередньо
.що_основних суверённих прав держави, що розкривають змiст
i через органи державноI влади та органи мiсцевого самоврядуванIш.
внуmрiшньоео суверенimеmу, належать права на: законодавче
вання суспiльних вiдносин; запровадженшI системи
реryлю- ще означае, що будь-яке використанЕя та здiйснення публiчноi влади
державних Ърiанiв,
громадянства, грошовоi одиницi; стягнення податкiв i зборiв; потребуе легiтимацii з боку народу. ,щержавна влада мае бути постiйно
лення адмiнiстративно-територiального подiлу;
установ- зв'язана волею Еароду i вiдповiдальна перед ним. Легiтимацiя держав-
ро.rrор"д*"п"" ноi влади вiдбувасться насамперед шляхом виборiв, якi е сполуrною
територiею i природними ресурсами; застосування правового ""oulo
примусу; ланкою мiж народом i державною владою.
створення збройних сил тощо.
саме народовi належить виключне право визначати i змiнювати
, 3овнiuлнiй суверенimеп, конкретизу€ться у правах: на укJIадення
мlжнародних договорiв; пiдтриманнrl дипломатичних вiдноiин з iнши- конституцiйний лад. Неможливiсть змiни чи скасування найбiльш
ми державами; оголошення вiйни та важливих положень Конституцii гарантуе повагу законодавцем волi
укJIаденIIJI миру; здiйснення юрис-
дикцiт стосовно громадян, цlо перебувають за межами територii iep- народу як засновника держави, забезпечус обмеження держави правом
жави; здiйснення дiяльностi у виключнiй економiчнiй зонi i на через ii обов'язок додержуватися КонстиЦцiТ - акта реалiзацii народ-
конти-
нентальному шельфi; участь у роботi мiжнародних органiзацiй тощо. ного cyBepeHiTeTy. Народ також не може бути нiким обмежений або
позбавлений права висловлювати свою волю на референ.ryмi. Народний
cyBepeHiTeT е основою державного cyBepeHiTery, а державний сувере-
ý 4. Наролний cyBepeHiTeT i нацiональний HiTeT - механiзлrtом реалiзацit HapodHozo.
cyBepeHiTeT Близькою за змiстом до TeopiТ народноrо cyBepeHiTery е концепцiя
нацiонального cyBepeHiTery.
концепцiя народного cyBepeHiTery з'являеться Нацiональнаfr суверенimеm - це право mа спромоэtснiсmь нацiТ
__Ф_iлософсько-правова
- ХVIП
_
в ст. у зв'язкУ з необхiднiстю пошуку нових пiдстu" самосmiйно вuзначаmu ocHoBHi пumання власноzо эrсummя mа розвumку.
до" легiти-
мацii державноi влади. lBi найбiль- .rо-"рЪri легiтимацii Ключовим у розумiннi нацiонального cyBepeHiTery е поняття ((н(r-
форми - Бог
i традицiя - значною мiрою заперечувалися за ,u"i" Г"6ормацiТ
i Про- щiя>.lснують три основних пiдходи до його визначення: 1) нацiя як
58 держава; 2) нацiя як етнос; 3) нацiя як полiтична спiльнота.
59
 Часrпuна dpyea. Заzмьне вчення про dерсrcаву
Розdtл 5, Поняmmя dерэlсавu

Нацiя як dереrcава. Поняття (нацiя)) нерiдко виступае як синонiм У такому розумiннi суверенtmеm нацiТ е основою dля суверенimеrпу
поняття (держава>). Таке розумiння нацii е поширеним у мiжнароднiй
Hapody. CyBepeHiTeT народу припускас узгодження права ocHoBHoi
поактицi, Наприклад, назви таких мiжнародних Ърганiiацiй, як Орга- (тиryльноi) нацiТ на збереження i розвиток своеi кульryри та самобут-
нiзацiя Об'еднаних Нацiй та iT попередниця - Лiга Нацiй, передбiча- HocTi з принципом забезпечення прав ycix етнiчних груп, якi прожи-
ють, що основними суб'ектами ухвалення рiшень i узгодження iHTe- вають на цiй територii.
peciB у мiжнароднiй сферi с нацii, представленi ix державами. При
Нацiя як полitпачна спiльноmа. У цьому разi нацiональна iден-
такому розуплiннi нацiональний cyBepeHiTeT с тотожним державному. тичнiсть мае полimuчнuй BuMip: iснування нацiТ зупловлю€ться насам-
Нацiя як еmноo Етносом можна вважати групу людей, що с на- перед спiльною реалiзацiсю громадянами cBoix прав та обов'язкiв,
щадками iсторичних та культурних спiльнот i подiляють бажання спiльним уявленням про загаJIьне благо, яке втiлюеться у державнiй
зберегти ix. Нацiональна iдентичнiсть групи, яка породжус соцiальпу
полiтицi, а не етнiчними (iсторичними i культурними) особливостями.
згуртованiсть та солiдарнiсть, визначаеться насамперед спiльним ic-
Головним чинником, що об'сднус людей у таку спiльноry, виступае
торичним минулим (колективною пам'яттю) та культурною спеrlифi-
zромаdянсmво, яке нiвелюе наявнi в суспiльствi iсторичнi, соцiальнi,
кою (цi.нностями, символа]\{и, звичaшми, традицiями, ритуалаМи, моВою
та iH.), iТ члени вiрять у свос сдине поход*еrня;
релiгiйнi або культурнi розбiжностi, Розумiння нацiТ як полiтичноi
по"'"занi певною спiльноти можна знайти в Констиryцii:Украiни: саме в цьому значеннi
територiсю, мають спiльний проект на майбутне."о"" Прикладом етнiчно- використанi TaKi констиryцiйнi конструкцii, як <<нацiональне багатство>>
го пiдходу цо розумiння нацii с положення Констиryцii УкраiЪи, яке (ст. 14) та <<нацiональнi iнтереси> (ст. 18). За такого пiдходу нацiоналtь-
гарантус вiльний розвиток, використання i захист росiйськоi, iнших
нuй суверенimеm е mоmоilснuм нароdному.
мов нацiон€tльних меншин УкраiЪи.
Мiжнародне право визнае право кожноТ нацiТ на самовизначення,
яке в певних сиryацiях вкJIючас також право утворювати власну дер-
жаву. Реалiзацiя цiеi концепцii пiсля .Щругоi cBiToBoT вiйни призвела до
Е КОнтРОльнi ЗаПИтання
розпаду колонiальноТ системи та здобуття державноТ незалежностi l.Охаракгеризуйте класичний пiдхiд до розумiння держ€tви.
бiльшiстю колонiй. У сучасному cBiTi такий пiдхiд зазнав сутт€вих 2. .Щайте загальне визначення держави, охарактеризуйте ii
змiн. Ще пов'язано з тим, що майже Bci держави зараз е багатонацiо- ознаки.
нaлJIьними в етнiчному розумiннi. Однак визнання за кожною нацiею 3. Охарактеризуйте ocHoBHi пiдходи до тицологiТ держав.
права на утворення власноТдержави зацрожу€ полiтичною нестабiль- 4. Що таке державний cyBepeHiTeT i якi його особливостi в су-
часних умовах?
нiстю та хаосом.
5. Визначiть спiввйношення мiж народним cyBepeнiTeToM i дер-
Тому сучасне розумiння cyвepeнiTery HauiT охоплюс насамперед жавним cyBepeHiTeToM.
право нанацiональну (mерumорiальну i кульпlурну) авmоноlwiю тазбе-
реження власноТсамобутностi. Кожна нацiя мае право зберiгати i вiльj
но розвивати свою мову, звичаi, традицii, сповiдувати власну релiгiю.
Ще особливо важливо, коли певна нацiя являе собою етнiчну меншiсть
у державi.
Якщо ж держава не додержу€ться принципу рiвноправностi нацiй,
пiл,цае дискримiнацiТ представникiв нацiональноТ меншини, виJIJла€ цю
rрyгry з цроцесу ухвалення полiтичншr рiшень та заважае ii самовизначен-
ню в меж.lх цiеI держави (наприклад, вiдмошrяючи в aBToHoMii), то така
нацш ма€ пр:lво претенд/вати на сmворення сал,tосmiйноi dержавu.

60
б1

Роздiл б
Функцii держави
1. Понятгя функцiй держави.
2. Функцii сучасноi держави.
3. Правовi форми здiйснення функцiй держави.
rпп ý 1. Поняття функцiй держави
,Щослiдження держави € неповним без з'ясування ii'соцiального
призначенНя, яке виrIвляеться через здiйснюванi нею
функцii. Необхiд.
HicTb викоНання державою свого призначення зуп{овлю€ iT iснування,
еволюцiю та xapaкTepHi властивостi. ,Щослiдження функцiй держави
вимага€ зосередження уваги на зв'язках цього iнстиryry з iншими со-
цiальними явищами, наголошуе на ii службовому щодо суспiльства
xapaKTepi, пояснюе ii сенс.
у найзагальнiшому виглядi цей сенс може бути визначений як
збереження певноТ людськоТ спiльноти, забезпечення iI вiдтворення та
стiшого розвитку через упорядкування соцiальних зв'язкiв. Таке впо-
рядкування здiйснюетрся вiдповiдно до потреб суспiльства на ocHoBi
права - шляхом пidmрuллання правопоряlr9, утвердження панування
права в ycix сферах суспiльного життя. Ще передбачае дiяльнiсть дер-
жави щодо створення якiсного законодавства, забезпечення його реа-
лiзацii; змiцнення законностi в роботi державного апарату, пiдвищення
рiвня правовоi lсульryри.
важливою складовою пiдтримання правопорядку € зatхuсm прав
люdанu, що зумовлено визнанням людини найвиlцою соцiальною
цiннiстю. Виходячи з верховенства права над державою, права i сво-
боди людини визначають змiст i напрями Bciei ii дiяльностi. На цьому
наголошуе ст. 3 Констиryцiт Украihи, яка називае головним обов'язком
держави утвердження та забезпечення прав i свобод людини. Захист
прав людини державою полягае в юридичному закрiпленнi основних
прав i свобод, системи ix гарантiй, а також забезпеченнi ixHboi повноi
реалiзачii в ycix сферах соцiального життя. Важливо вiдзначити, що
такиЙ захист здiйСнюетьсЯ не тiлькИ всерединi краiЪи' а й за il меЖаМй,^-----ч
зокрема пшяхом участi в мiжнародних договорiлх з прав людини, спiль-
них заходах свiтового спiвтовариства щодо держав-порушниць.
62
Розёtл 6, Функцi'i 0ерэюавu
Iснують dекiпька рiзнах моdаrей реалiзацii соцiального призна-
чення держави, кожна з яких визначае певIIу специфiку ii функцiональ-
ного навантаження.
Перша модель передбачае всеохоплюючу опiку держави над сус-
пiльством i людиною, що означае втручання держави в yci суспiльнi
справи (паmерналiсmська dерuсава). За другою моделлю держава
мiнiмально втручаеться в суспiльне життя, усуваеться з економiчноi
сфери, обмежуючись лише охороною iснуючого ладу, особи, власнос-
Ti, громадського порядку, нацiональноi безпеки (лiбермьна dерuсова).
Згiдно з третьою моделлю - держава провадить активну економiчну,
соцiальну полiтику задля забезпечення соцiальноТ справедливо cTi (со-
tlialtbHa dерuсава),
Функtlit dереrcавu - це ocHoBHi напрямu iT diшbHocmi, якi зулловленi
слуэкбовuм прuзначенням dерlсавu щоdо суспiльсmва mа реалiзуюmь-
ся у правовuх формах через dерэrавнuй механiзм.
Функчii держави характеризуються тим, що вони:
1) е основними напрямайи i'i дiяльностi всерединi краiЪи або за ii
межами, мають усталений, постiйний характер;
2) здiйснюються в певних самостiйних сферах суспiльних вiдносин
(економiчнiй, фiнансовiй, соцiальнiй та iH.). Змiст кожноТ функцiТ ста-
новлять однорiднi взасмопов'язанi дiI, через якi держава справляс
вплив на вiдповiдну сферу суспiльного життя;
З) не можуть ефективно викоrtуватися жодним iншим соцiальним
iнстиryтом, KpiM держави;
4) зрловпенi щrизначенням держtlви - задовольняти загальнi irrгереси.
Водночас вони визначаються конкретно-iсторичними уIuовами конкрет-
ною суспiльства, виникаючи та розвиваючись пiд ix вгшlивом. При цьому
важJlиву роль вiдiграють рiзноманiтнi чинники: соцiальна структура
суспiльства, стан економiки, полiтичний режrлr,t, piBeHb кульryрного роз-
в}rгцу, iдеологй, мiжнародне стztновище, процеси глоба;liзацiТ тощо;
5) здiйснюються у правових формах. ,Щержавна дiяльнiсть згiдно
l9 Констиryцii УкраiЪи не може здiйснюватися поза правом.
з ч. 2 ст.
ФункцiТ держави реалiзуються за допомогою механiзму держави.
Щим вони вiдрiзняються вiд функцiй окремих гiлок державноi влади
(законодавчоi, виконавчоi, судовоi) та функцiй окремих органiв дер-
жавноТ влади. ФункцiТ гiлок влади е меншими за обсягом, виконують-
ся тtльки органами, якi належать до вiдповiдноТ гiлки. Ще вужчий та
бiльш локальний характер мають функчiТ окремих державних органiв.
 Часtпuна dpyea. Заеальне вчення про dерэюаву
ФункцiТ держави класифiкуються за рiзними критерiями. Так, за-
лежно вiд сфери соцiальних вiдносин, на яку спрямовано державний
вплив, можна виокремити економiчну, соцiа",льну еколо2iчну zyшaшi-
mарну mо iншi функtlii. Залежно вiд спрямованостi на вирiшення
внутрiшньодержавних чи мiжнародних питань традицiйно видiляють
внуmрiшнi mа зовнiшнi функцii. Разом iз тим у сучасному cBiTi вiд-
MiHHicTb мiж ними поступово зникае. Здiйснення кожноi функцii мае
як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй вияви.
ý 2. ФУнкцii сучаСнОi деРЯ(аВи
Сучасна держава виконуе рiзноманiтнi функцiТ, зокрема економiч-
ну, фiнансову, соцiальну, екологiчну, гуманiтарну, а також функцiю
-
забезпечення- нацiональноi безпеки.
Економiчна функtliя держави спрямована Еа сприянIлJI ефективно-
му функцiонуванню тарозвитку економiки краiЪи. В умовах соцiально
opicHToBaHoi ринковоТ економiки змiст економiчноi функцiТ включа€
широкий набiр напрямiв державноi дiяльностi.
Передусiм iдеться про розроблення економiчноТ полiтики, яка
б передбачала усунення недолiкiв ринкових механiзмiв та забезпечу-
вала сталий економiчний розвиток, рiвноправнiсть ycix форм власнос-
Ti, захист прав споживачiв, усунення недобросовiсноТ конкуренцiТ та
обмеження монополiзму, ефективне управлiння державною власнiстю,
мiжнародне спiвробiтництво та iнтеграцiю у cBiToBy eKoHoMiKy.
З економiчною функцiсю TicHo пов'язана фiнансова функцiя, стлря-
мована на органiзацiю i пiдтримання функцiонування фiнансовоi сис-
теми краiни, зокрема для забезпечення грошовими ресурсами реалiза-
цii загальних соцiальних потреб.
.Що змiсry фiнансовоi функцii належать: здiйснення грошово-кре-
дитноi полiтики, пiдтримання стабiльностi нацiональноi валюти, бю-
джетна та податкова полiтика, регулювання банкiвськоТ дiяльностi та
ринку фiнансових послуц спiвробiтництво з мiжнародними фiнансо-
вими установами.
Однiсю з особливостей сучасноТ держави eTi соцiальна функцiя..
Вона з'являеться на певному етапi розвитку держави, спрямована на
забезпечення людинi гiдного рiвня життя, умов для iJрозвитку, ство-
рення для кожного рiвних можливостей iз метою досягнення суспiль-
64
Роэdlл 6. Функцii' dерэюавu
ного добробуту. Наявнiсть у держави соцiальноi функцii та ступiнь
активностi в iT здiйсненнi залежать вiд рiвня iT матерiального розвитку
та культурних традицiй,
Змiст соцiальноТ функцiТ включае TaKi напрями: забезпечення со-
цiальних прав людини (на достатнiй життевий piBeHb, на соцiальний
зirхисъ нажитло, на охорону здоров'я, на одержання соцiальних пiльг),
створення нчшежних умов працi (забезпечення зайнятостi, реryлюван-
ня оплати прZrцi, робочого часу та часу вiдпочинку, охорона працi,
соцiальний захист осiб, якi потребують особливоТ пiдтримки з боку
суспiльства (iнвалiди, люди похилого BiKy, багатодiтнi ciM'i)), установ-
лення соцiальних стандартiв, зокрема прожиткового MiHiMyMy, MiHi-
мальноi зарплати i пенсiТ; соцiальне (у тому числi пенсiйне) страху-
вання, медична допомоГа, надання соцiальних послуп,
У сучасному cBiTi актуtIльною е еколоеiчна функцiя держави, яка
полягас в oxopoHi природи та рацiональному використаннi природних
ресурсiв.,Щержава розробляе екологiчну полiтику, установлюе екологiч-
Hi стандарти, у)кивае заходiв щодо недоrryщення екологiчно шкiдливоТ
дiяльностi, здiйснюе екологiчний монiторинц ведення державIrих када-
cTpiB природних pecypciB. Важливими скJIадовими зzвначеноi функчii
виступае мiжнародне спiвробiтництво у цiй сферi, зокрема щодо запо-
бiгання глобальним катастрофам та лiквiдацii ix наслiдкiв, рацiонально-
го використання й охорони природних pecypciB та довкiлля.
Одне з важливих мiсць у дiяльностi держави посiдае zyMaHimapHa
функtliя, спрямована на розвиток культури, науки i освiти, що виступа€
запорукою всебiчного розвитку суспiльства
В умовах сучасноi держави змiстом цiсТ функцiТ е: здiйсненнrl за-
ходiв щодо пiдвищення культурного рiвня громадян; створення ).мов
для ix повноцiнноТучастi в дlrховному життi суспiльства, забезпечення
доступу до культурного та наукового надбання; розвиток освiти i на-
уки; державна пiдтримка мистецтва; збереження iсюрико-кульryрноТ
спадщини; пiдтримка розвитку фiзичноТ культури i спорry; мiжнарод-
на спiвпраця в ryманiтарнiй сферi.
Важливе значення мае функцiя забезпечення нацiональноi без-
пекu2 яка спрямована на досягнення стану з,lхищеностi життево важ-
ливих iHTepeciB людини i громадянина, суспiльства i держави, що
уможливлюс сталий розвиток суспiльства, своечасне виявлення, зzlпо-
бiгання та нейтралiзацiю загроз нацiональним iHTepecaM. Така захи-
щенiсть досягаеться в ycix сферах - полiтичнiй, економiчнiй, iнфор-
65
 ЧаСtПUна dрllzа. Заеальне вченняпро depacaBy
Розdk 6. Функцit dерэюавu

мацiйнiй, вiйськовiй тощо. Виконання цiеi функцiТ висryпае гарантiею 4) результати зазначених дiй закрiплюються увйповiдних правових
iснування держави, ефективного B"KoHaHH"-Bcix iнших iT актах (законi, пiдзаконному акгi, мiжнародному договорi, рiшеннi сулу
функцiй.
Зазначена функцiя охоплюе: захист державного cy"epe"ir".y, тери- тощо).
торiальноi цiлiсностi та недоторканностi державних кордонiв, недопу-
Головними правовими формами здiйснення функцiй держави е:
щеншI втручанЕя у внутрiшнi справи держави; збереженrrя соцiально- Howomпoplrc - сукупнiсть дiй, спрямованих на розроблення, прий-
полiтичноi стабiльностi суспiльства; охороЕу економiчноi, екологiчноi,
няття, змiну, скасування нормативно-правових aKTiB ;
iнформацiйноТ безпекИ краihи; змiцнення позицiй держави cBiTi; ви-
у правозосmосовна - сукупнiсть дiй з ухвалення iндивiдуально-пра-
роблення стратегii нацiональноТ безпеки, вiйськовоТ !o*p"t пiдтри- вових aKTiB, якi с засобом застосування правових норм вiдповiдно до
";
маншI на належнОму piBHi оборонного потенцiалу та обороноздатностi
конкретних життевих сиryацiй;
держави; протидiю i нейтралiзацiю загроз нацiональнЙм iHTepecaM;
конmрольна - сукупнiсть дiй зi встановлення вiдповiдностi праву
участь у мiжнародному спiвробiтництвi в галузi безпеки тощо.
починаючи з другоi половини Хх ст. дедалi бiльшого значення дiй та рiшень суб'ектiв;
набувас такий напрям цiсi функцii, якзабезпечення мару i cBimoBozo правооюронна - сукупнiсть дiй, спрямованих на захист iHTepeciB
поряdку. BiH передбачае: мiжнародну спiвпрацю д"рйЬ" щодо особи, держави та суспiльства вiд протиправних посягань;
роз- iнmерпреmацiilн о-пр аво ва - сукупнiсть дiй з офiцiйного тлумачен-
зброення, посryповоТ лiквiдацiТ ядерноI зброi, нерозповсюдження зброi
масового ураження; органiзацiю колективних дiй сферi боротьби ня правових aKTiB.
у
з мiжнародним тероризмом; ужиття заходiв д".rооrаrrr"о.о,
"iй.u*о-
вого харакТеру з припинення iснуючих i уникнення нових конфлiктiв,
участь у миротворчих операцiях. КонтРОльнi ЗаПитання

1. Назвiть ocHoBHi характеристики функцiй держави.

rпп ý 3. Правовi форпrи здiйснення функцiй держави
2. Класифiкуйте функцiТ держави.
- З. Охарактеризуйте ocHoBHi функцii сучасноТ держави.
4. Назвiть ocHoBHi правовi форми здiйснення функцiй держави.
.щержава здiйснюе своi функцii у рiзних правових формах. У них
вiдображаЮться зв'язок держави i права, обовiязок д"р*uЪ" при здiй-
cHeHHi cBoix функЦiй дiятИ на ocHoBi права i в межах зirкону.
IIравова форма зDiйснення функцiй dерсrcавч це сuсmелrа юрu-
-
duчно значулцuх diй, якi реалiзуюmься в усmановленоJйу законом по-
ряdlу уповноваlсенu]уlu суб' екm амч mа спрялrованi н а реал iзацiю функ-
цiй dерасавu.
правовi форми здiйснення функцiй держави характеризуються
низкою ознак:
1) вони мають юридичну значущiсть, тобто тягнуть за собою на-
стання певних юридичних наслiдкiв;
2) ix правоВий характеР означае вiдповiднiСть цих дiй праву. Орга-
ни державноi влади дiють на пiдставi, у межах повноважень та спо-
у
сiб, передбаченi констиryцiею та законами;
3) порядок здiйснення цих дiй визначаеться процесуальними нор-
мами права;
66 67

Роздiл 7
Форма держави
1. Поняття i струкгlра форми держави.
2. Форма правлiння держави.
З. Форма державного устрою.
4. !ержавний режим.
5. Мiжнароднi об'еднання держав.
ý 1. Поняття i структура форми деря(ави
.щослiдження форми держави мае давню iсторiю, причому уявлен-
ня про неТ постiйно змiнювалося. Проблема
форми дiрrп,ч"" набувае
не тiльки теоретичного, а й практичного значення' осuiл"u' вiд
фга-
нiзацiI i здiйснення державноi Влади, взаемодii мiж суб'екгами
держав-
ноi влади залежить ефективнiсть державного
управлiння.
У друпй половинi ХХ ст- наукою вироблена y"i"ep"arr"ra конструк-
цiя, що втiлена в поняттi кфорлло dереrcавu>.вона включ ае mрч аспек-
mа: l) порядок створення вищих органiв державноТ влади,
"iiд"о""""
мiж нимИ i характеР ix вiдповiДальностi переД народоМ (державне
правлiння); 2) спосiб територiального устрою держави, порядок вза-
смовiдносИн центральних та мiсцевих органiв влади (дЪржавний
устрiй); З) порядок здiйснення державноТ вrад" (державний режим).
Таким чином, форма держави вiддзеркалюе
рiзномаЪiтнi аспекти ор-
ганiзацiТ, структурИ та дiяльностi державноi влади. Отже,
форма дер-
жави скJIадаеться з трьох елементiв: формu правлiння,
формu ёержав-
но2о усmрою mа формu dерэtсавноzо
реэtсuJйу.
Форпtа Dерсrcава*це сuсmеJиа взяmuх в edHocmi способiв орzанiзацiТ
dерuсавноi'влаdu, mерumорiальноzо усmрою mа поряdок iT зdiйснення.
Форма держави охоплюс систему взаемопов'язаних елементiв, якi
характеризуIоть рiзнi аспекти органiзацii та здiйснення
державнот влrади.
Характеризуючи форму правлiння, державного
устрою та державний
режим, вона вiдображае сутгевi ознаки держави на певному iсторично-
му етапi ii розвиткУ, особливостi певного суспiльства. НЬ специфiку
форми держави впливае вел uко кiпькiсmь чанн акiв,зокрема:
iсmорuчнi - особливостi iсторичного розвитку пе"нъi держави, ic-
торичний досвiд, традицiТ;
68
Роэdtл 7, Форл,tа dерэюавu
idеол оziчно-кульпtурнi -домiнування в суспiльствi певних iдеологiй,
стан розвитку культури, релiгiйний чинник;
нацiонмьнi - нацiонально-етнiчний склад населення, особливостi
нацiональноТ свiдомостi та менталiтеry;
економiчнi - економiчний уклад, матерiальнi умови життя суспiль-
ства, економiчнi зв'язки держави;
полimuчнi - ступiнь розвитку суспiльного та державного життя,
завдання i цiлi, що ставить перед собою держава, спiввiдношення по-
лiтичних сил, якi визначають внутрiшню суспiльно-полiтичну ситуацiю
в KpaiHi, характер дiяльностi владних елiт;
л,tiэtснароdнi mа zеополimuчнi - вплив iнших кратн та мiжнародних
органiзацiй, участь у мiжнародних об'еднаннях, роль i значущiсть
держави в мiжнароднiй полiтицi.
ý 2. Форма правлiння держави
Форлttа правлiння -це uеменm формu dерэюавu, якuй харакmерu-
зуе способu формування вuuлuх opzaHiB dерысавноi влаdll, спiввidноuлен-
ня ii компеmенцiТ, прuнцuпu взаелцовidносuн mа сmупiнь учасmi насе-
лення в Тх форл,tуваннi.
Традицiйно розрiзняють двi форми правлiння - монархiю i респу-
блiку.
Монаржiя (вiд грец. mопаrсhiа - влада одного) - це форлла dерэюав-
ноzо правлiння, за якоt вutца dерuсавна влаdа нсшеilсumь оdнiй особi
(монарху) i переdаеmьсяу спаdок.
Монархiя характеризусться такими ознаками,
1. Главою держави € монарх (цар, король, iмператор, султан тощо).
2.Влада, як правило, передаеться у спадок i зберiгаеться довiчно.
Проте iснують MoHapxiТ, де монарх набувае влади шляхом виборiв. На-
пр"*пuд, до виборних монархiй належить Малайзiя, в якiй монарх
обирасться строком на п'ять poKiB iз числа правителiв штатiв-султанатiв.
3. Монарх с уособленням вищоi державноi влади. При цьому в су-
часних констиryцiйних монархiях джерелом влади визнаеться народ.
4. Монарх не несе юридичноi вiдповiдальностi за результати свого
правлiння.
Виокремлюють TaKi види моЕархiй: абсолютнi, дуалiстичнi та
парламентськi.
 Часmuна dpyea, Заzмьне вчення про dерлсаву
Абсолюmна монархiя - це форма правлiння з необмеlсеною влаdою
монарха. Абсолютна монархiя е характерною дJIя европейських держав
хvII_хvПI ст. У сучасномУ cBiTi абсолютними монархiями можуть
уважатися Оман, Саудiвська Аравiя, Об'сднанi Арабськi Емiрати.
fуuliсmuчна монархiя - це форма правлiння, за якоi Moiapx поdi-
ляе влаdу з парлсlfurенmом, коmрuй зdiйснюе законоdавчi повноваJ!сення,
але зберizае конmроль Had уряdол,t Taki MoHapxii iнодi називають даро-
ваними, оскiльки часто-ryсто вони виникали внаслiдок видання
указу
монарха про дарування предсТавницькомУ органУ (парламенry) зако-
нодавчих повноважень. У дуалiстичних монархiях за монархом зали-
шаеться виконавча влада, право формувати уряд. BiH мае право вету-
вати закони i розпускати парламент.
найбiльш поширеними монархiями в сучасному cBiTi е паIу.аменm-
cbKi.Y них монарх е пIавою держави i виконуе представницькi
функцii.
Щодо нього дiе формула (монарх царю€, але не править)). йонарх
е символом нацii, iI едностi, гарантом наступностi
розвитку держави.
наприклад, ст. l Констиryчiт Японii визначае iмператора na"r"ono"
держави i едностi народу). З цих причин деякi держави пiшли шляхом
вiдновлення монархiчноi форми правлiння (наприклад, Iспанiя
у L975 р., Камбоджа у 2004 р.).
монарх позбавлений права самостiйно здiйснювати функцiт гJIави
держави, тому Bci акти, якi видаються вiд його iMeHi, готуються вико-
навчою владою i попередньо схвztлюються мiнiстрами. Головною по-
лiтичною фiгурою у парламентськiй MoHapxii е .лЪ"а уряду (прем'ер-
MiHicTp), котрий, як правило, обираеться пuрлаrентом-i'затЬерджуеть-
ся монархом.
Республiка (вiд лат. res publica - спiльна справа) це
- форма прав-
лiння, за якоi Buuli орzанu dерlсавноt влаdч обuраюmься нароdом на
певнuй сmрок.
республiка характеризусться такими ознаками.
1. Виборнiсть вищих органiв держави народом безпосередньо або
опосередковано.
2. CTpoKoBicTb повноважень вищих державних органiв.
з. Вiдповiдальнiсть вищих органiв держави за виконання своiх
повЕоважень перед народом або вищим представницьким органом.
4. ВерховенствО aKTiB, якi видаюТься вищиМ представницьким
органом краihи.
сучаснi республiки зазвичай подiляють на парламентськi, президент-
cbki та змiшанi (президентсько-парламентськi або парламентсько-прези-
70
Розdlл 7, Форл,tа dерэюавu
дентськi). основними вiдмiнностями мiж цими республiками е порядок
уряду, обсяг повновФкень пIави держ.лви i парламенry,
- -,Що
форrчгувантrя
основних ознак парпuпенmськuж республiк (Iталiя, Нiмеччина,
Австрiя, Чехiя та iH.) слiд вiднести TaKi.
1. Провiднароль парлаМенту серед iнших вищих органiв державноТ
влади. Парочrеr, у та,ких державах не тiльки займасться законотворчiс-
тю, а й надiлений повновaDкеннями формувати органи виконавчоi влади.
2.урядяк вищий орган виконавчот влади формуеться головним
чином ii числа депутатiв парламенту, якi належать до партii або пар-
тiйноТ коалiцii, що отримали бiльшiсть на виборах. Отже, уряд корис-
туеться пiдтримкою парламентськоТ бiльшостi.
3. Уряд пiдконrрольний i пiдзвiтний парламенту, вiдповiдальний
перед ним.
4. Президент не обирасться народом безпосередньо. BiH е главою
держu"й, який здiйснюс номiнальнi представницькi функцiт, але не
€ главою виконавчоi влади.
5. М'яка модель подiлу влади зумовлена необхiднiстю TicHoT вза-
емодiТ законодавчоТ та виконавчоi гiлок влади.
у kpaiHax, де в парламентi е стiйка партiйна бiльшiсть, парламент-
ська модеЛь функцiоНус у вигJIяДi мiнiстерiалiзму, коли уряд за допо-
могоЮ контрольованоi ним бiльшостi впливае на парламент (Нiмеччи-
на). Проте парламентська республiка може бути нестабiльною. Напри-
*о.од, i Iталii пiсля .ЩругоТ свiтовоi вiйни змiнилося бiльше 60 урядiв.
щругим видом республiки е презudенmська республiка
(сшА,
Мексика, Дргентина, Бразилiя та iH.). ii загальними ознаками е TaKi.
1. Позапарламентський спосiб обрання президента. BiH обираеть-
ся безпосередньо народом або обраними народом виборщиками, атому
несе полiтичну вiдповiдальнiсть безпосередньо перед народом,
2. Президент е главою держави й очолюе виконавчу владу, BiH
здiйснюЪ велику адмiнiстративну робоry управлiння в рiзних сферах
суспiльного життя за допомогою пiдпорядкованого йому апараry. Тому
u.гunr* республiках вiдсутня посада прем'ер-мiнiстра або BiH вiдiграс
допомiжнУ, координаЦiйну ролЬ (алмiнiстративний прем'ер-мiнiстр),
3. Президент формус уряд, який е вiдповiдальним перед ним,
4. Жорстка модель подiлу влади з чiткою системою стримувань
i противаг.
5. Вiдсутнiй iнстиryт flарламентськоi вiдповiдальностi уряду,
OcTaHHi десятилiття показують, що кпасичнi форми парламентськоi
i президентськоiресгryблiк не завжди сприяють узюдженостi та взаемо-
7l
 Чqспuна dpyea. 3аzальне вчення про dерэrcаву
дiт вищих органiв держави. Ъму в другiй половинi Хх ст. з'являються
змiшанi форми правлiння, якi посднують ознакиякпарламентських, так
1президентських республiк (Францiя, УкраiЪа, Польща, Росiя та iH.).
3MituaHa (напiвпрезudенmська) республiка характеризуеться та-
кими ознаками.
,1 . Президент обираеться безпосередньо народом.
2. kpiM статусу глави держави, президент мае деякi повноваження
щодо керiвництва виконавчою владою.
3. Уряд формуеться президентом спiльно з парламентом, е пiдзвiт-
ним та вiдповiдальним перед ними.
4. Iснування двох центрiв виконавчоТ влади: президента та
уряду
на чолi з прем'ср-мiнiстром (бiцефальнiсть виконавчоТ влади).
5. Президент ма€ повноваження арбiтра мiж гiлками влади.
6. Подiл влади наближуеться до жорсткот моделi, яка е характерною
для президентськоТ республiки.
f- ý 3. Форма державного устрою
Форма depяcaBHozo уеmрою - це елел4енm форич dерlсавu, якuй
харакmерuзуе спосiб Гi mерumорiальноzо поdiлу, а mакоэrс
розпоdiл
повноваэюень Mictc ценmршlьнuмu mа мiсцевuмч ор1аналru влаdu.
Видiляшь двi форми державною устрою: yHiTapHy та федеративну.
Унimарна dерсrcава (вiд лат. uпus - один) - це еduна бер*аво, m"-
рumорiя яко'i поdiляеmься на adM iH ic mраmuвно -mерumор ialЪHi оduнuцi.
Унiтарними державами с YKpaiHa, Францiя, Ш"ецi", Польща, Ве-
лика Британiя та iH., яким притаманнi TaKi ознаки.
1. Адмiнiстративно-територiальнi одиницi, що входять
до скJIаду
такоi держави, не мають суверенних прав.
2, Сдина система органiв державнот влади, яку побудовано на за-
садах iерархiчноi пiдпорядкованостi мiсцевих органiв центральним.
3. едина для BcicT держави констиryцiя та система зu*о"одu".r"а.
4. едина судова система.
Залежно вiд розподiлу повноважень мiж центральними та мiсце-
вими органами влаци, а також мiж державною владою та мiсцевим
самоврядуванням видiляють це н mр uлiз о в а н i, в id но с но d е н mр а,r iзо -
це
BaHi та dеценmралiзованi yHimapHi dереrcавu.
yHiTapHi держави можуть буи просmi (ik
територiя скгrадаеться тiль-
ки з адмiнiстративно-територiальних одиниць) та склаdнi (вони мають
72
Розdlл 7, Форма dерэtсавu
у сво€му складi певнi форми aBToHoMii). TaKi авгономнi угворенlrя iснують
в Iспанii, YKpaiHi, Великiй Британii. У складi Украiни - це Автономна
Ресгryблiка Крим, яка е адмiнiстративно-територiальною аgгономiею.
Феdераmавна dерспава (ьiд лж.fеudus - союз) - це союзна dерэюа-
ва, dо склаф якоТ вхоdяmь dерuсавнi уmворення (суб'екmu феdерацit).
Ознаками федеративноТ держави с TaKi.
1. Об'еднання суб'екriв федерацii, якi мають певну полiтичну само-
стiйнiсть.
2. Розмежування повноважень мiж федерацiсю та суб'сктами
федерацii.
3. .Щворiвнева система органiв законодавчоi, виконавчоТ та судовоi
гiлок влади: федеральнi органи та органи суб'ектiв федерачii.
4. Щворiвнева система законодавства: федеральне законодавство та
законодавство суб' eKTi в федерачiТ.
5. ,Щвопалатний парламент (бiкамералiзм), в якому одна з палат
представJuIе суб'ектiв федерацiТ, що дозволяе враховувати ix iнтереси
при ухваленнi загальнодержавних рiшень.
Федеративнi держави класифiкуються за рiзними критерiями.
1. За способом уmворення феdерацit:
а) dozoBipHi - створюються на пiдставi договору мiж суб'ектами
про створення федеративноТ держави (наприклад, США, Нiмеччина);
б) союзнi - yTBopeHi на ocHoBi трансформацiТ унiтарних держав
(Бельгiя, Канада).
2. За способом уmворення суб'екmiв:
а) mерumорiальнi - суб'екти фелерачii утворюються за територi-
альним принципом (наприклад, США, Мексика, Бразилiя);
б) HatlioHallaHf - суб'екги утворюються за етнiчною ознакою (СРСR
Чехословаччина, Югославiя) ;
в) змiшанi - подiл здiйснюсться як за територiальними, так i за
етнiчними ознаками. TaKi федерацii називаються нацiонально-терито-
рiальними (наприклад, Росiйська Федерацiя).
З. За правовuм сmаmусом суб'екmiв феdерацit:
а) сшлеmрuчнi -yci суб'екти федерачii мають однаковий полiтико-
правовий статус (США, Нiмеччина, Росiйська Федерацiя);
б) ос амеmр ччнi - суб' екти мають рiзний полiтико-правовий статус
(Iндiя, Швейцарiя).
Iнодi держави об'еднуються в конфеdерацiю, тобто союз суверен,
нuх dерlсав, сmворенuй dля dосяенення певнuх цiлей i спiлъноzо зdiй-
 Часtпuна dруеа. 3аzальне вчення про dерэrcаву
снення dеякuх напрялriв dерсюавнот diшbHocmi прu збереuсеннi в iHtпux
пum ан нях самосmiйнос mL
конфедерацiя е тимчасовим союзом, який або перетворюеться на
федерацiю, або припиняеться пiсля досягнення цiлей йогоътворення.
у минулому конфедерацiями були СшА, Швейцарiя та iH. остання
зберегла назву Швейцарська Конфедерацiя, хоча у xlx ст. перетвори-
лася на федерацiю.
ý 4. Державнlrri режIr}l
!ерясавнай режчм - це поряdок зdiйснення dерuсавноi.влаdu.
на вiдмiну вiд форми правлiння та форми д"р*а"rо.о устрою
-
державниЙ режиМ вiддзеркалюе не форЙальнi чй"пr" органiзацii
державноТ влади, а i'i змiстовнi характеристики.
Основнuмu iнduкаmорами державного режиму е:
а) сryпiнь участi народу у формуваннi державноТ влади;
б) piBeHb захищеностi та забезпеченнr{ прав;
в) участь народу в реалiзацii державноТ влади;
г) урахування iHTepeciB рiзних соцiальних груп при здiйсненнi
державноТ влади;
г) мiсце об'сднань цромадян у полiтичнiй системi суспiльства;
д) piBeHb полiтичного плюралiзму;
е) методи, iнтенсивнiсть використання pecypciB влади, iдеологiч-
ного тиску та питома вага примусових засобiв;
е) пов'язанiсть державноi влади правом,
,щержавнi режими залеэrсно Bid рiвня учасmi нароdу в зdiйсненнi
dерсюавноi влаdu тралицiйно подiляються на демократичнi, авторитар-
Hi та тоталiтарнi.
[аtлокраmuчнаil pealcuлl - це вud depucaBHozo реilа'лrу, якuй харак-
mерuзусmься utuрокою учасmю Hapody у формуваннi i зdiйсненнi dер-
эtсавно[ влаdu, зв'язанiсmю dерlсавu правом, поваzою do прав люduiu,
с прuянняJ,, вiльному
функцiону в анню 2ром аdян с ькоео суспiльсm в а.
основними ознаками демократичного режиму е TaKi.
1. Широка участь народу у формуваннi i здiйсненнi державноi
владИ як безпосеРедньО (вибори, референдум), так i через cBoix пред-
ставникiв.
2. Виборнiсть i змiнюванiсть державнот влади,
розвиненiсть мiсце-
вого самоврядування.
74
РозdИ 7. Форма dерэlсавu
3. Пiдтримка розвитку громадянського суспlльства.
4. Ухвалення Bcix важливих для суспiльства рiшень бiльшiстю
з урахуванням iHTepeciB меншостi.
5. Реальне забезпечення прав людини.
6. Реалiзацiя принципу подiлу державноi влади.
7. Високий piBeHb полiтичного плюралiзму.
8. Верховенство права.
Авmораmарнайрескшм - це вud dерlсавноzо реэюuJу|,у, якuйхарак-
mерuзуеrпься сtсорсmкuh, конmролем dерасавu за публiчною сферою,
обмеасенням mа поwшенням прав люduнu.
Основними ознаками такого режиму е TaKi.
1. Обмеження та порушення прав людини.
2. Вiдсупliсть пiдзвiтностi i пi,щtонгрольностi державноi вгrади нароry.
4. Надмiрна централiзацiя державноi влади.
5. Незв'язанiсть державноi влади правом.
6. Прiоритет держави перед особою, суспiльного над особистим.
7. Вiдсутнiсть чи обмеженiсть полiтичного плюралiзму. Полiтична
цензура.
8. Переважне використання командних методlв в управлшн1.
Тоmшлimарнай рееrcам - це вud dерысавноzо реэюuлtу, якuй харак-
mерuзуеmься MaconuJyru поруurеннял|u прав люduнu, повнILII| dерсюавнtлtl
конmролеJvI за суспiльнuм эrсummям, 1цо охолхлюеякпублiчну, mакi прu-
ваmну сферу.
BiH харакгеризуеться такими ознаками.
1. Повним вiдстороненням народу вiд державноi влади, яка фор-
мусться без його фактичноТ участi i не контролюеться ним.
2. Прагнення держави повного панування в ycix сферах суспiльно-
го життя (полiтицi, економiцi, кульryрi, iнформацiйнiй сферi, приват-
ному життi).
3. Особа розглядаеться як засiб досягнення державних цiлей.
4. Масштабнi порушення прав людини.
5. Культ особи керiвника держави.
7. Панування единоi iдеологii.
8, Здiйснення державЕоТ влади протиправними методами.
9, Вiдкрите застосування державою примусових, насильницьких
методiв управлiння.
.Щержавний ре]ким динамiчним елементом форми держави i тому
е
зЕвнае змiн частiше, нiж iншi il'елементи.
75
 Часmuна 0руеа. Заеальне вчення про dерэюаву
пп ý 5. Мilкнароднi об'сднання деря(ав
У сучасному cBiтi особливого значення набувають TaKi об'еднання
держав, як спiвдружностi та спiвтовариства. Прикладами таких
об'еднань на сьогоднi е: европейський Союз, Спiвдружнiсть Нацiй,
спiвдружнiсть Незалежних .щержав. Чинники ik об'сднання можуть
бути рiзниМи: економiчнi, полiтичнi, iдеологiчнi, кульryрнi, релiгiйнi
тощо. Правовою основою таких об'сднань можуть виступати мiжна-
роднi договори, статути, декJIарацii та iншi юридичнi акти,
.Щля досягнення цiлей створенпя цих об'еднань держави-учасницi
можуть передавати iM своi cyBepeHHi права у вiдповiднiй сферi. З метою
координацii дiяльностi мiжнародних об'еднань можуть створюватися
наддержавНi органи. Вони можУть здiйснювати нормотворчу дiяльнiсть
шляхом як прийняття нормативних aKTiB Тх наддержавними органами,
так i укладання договоРiв мiЖ державамИ-учасницями. OcTaHHi зберi-
гають свiй cyBepeHiTeT та право виходу з таких об'еднань.
Спiвmоварасmво (спiвdрусtснiсmь) - це dобровiльне, dоzовiрне
об' еdнання dерэюав, з асноване на спiльнuх полimuчнuх, еконолtiчнuх,
idеолоеiчнuх, кульmурнuх засаdах mа Спря,tlrtоване на вuрiшення певнuх
завdань у рiзнuх сферах суспiльноzо эrсummя.
Ознаками таких об'еднань е:
1) спiльнiсть iсторичного розвитIqr держав-учасниць, що зумовлюе
ix iнтеграцiю на спiльних полiтичних, економiчних, iдеологiчних,
культурних засадах;
2) створення для спiльного вирiшення завдань, актуальних для
держав-учасниць;
3) наявнiсть наддержавних органiв, якi забезпечують взаемодiю
держав-учасниць;
4) збереження cyBepeHiTeTy державами-учасницями;
5) можливiсть виходу iз складу таких об'еднань;
6) aBToHoMHicTb правовоi, судовоi, полiтичноi систем кожноi дер-
жави-учасницi.
Яскравим прикJIадом цього е виникнення та функцiонування Са-
ропейськоzо Союзу (€С). Створений у 195l р. як спiвтовариство на
економiчних засадах, BiH поступово поширюе свою компетенцiю на
полiтичну, правову, гуманiтарну сфери. Нинi в ес створено спiльний
ринок, який гаранryе,вiльний рух людей, ToBapiB, капiталу та послуn
BiH виробляе спiльну полiтику у сферах правосуддя та внутрiшнiх
76
Розdiл 7. Фарма dерасавu
справ, у г:rлузях торгiвпi, сiльського господарства, рибальства, регiо-
нального розвитку, формуе спiльну зовнiшню полiтику та полiтику
безпеки. У еС дiють TaKi органи, як европейський парламенц евро-
пейська комiсiя, Суд €С та iH.
Спiвdрусrcнiсmь Нваллеuснtм,Щернсаб виникJIа в 1991 р. унаслiдок
припинення iснування срср, Вона грунryеться на iсторичнiй спiльнос-
Ti народiв, зв'язках мiж ними i мае на MeTi продовження спiвробiтництва
мiж державами, якi ранiше входили до скJIаду срср. .Щiяльнiсть СН.Щ
здiйснюеться через спiльнi координацiйнi органи, нiшрикJIад Раду глав
держав, Раду глаВ урядiв, МiжпарлаМентсьлry Асамблею СН,Щ та iH,
Що мiнсdермсавнtlж о б' edHcнb н€lJIежать також
полiтичнi, вiйськово-
полiтичнi, екологiчнi та iншi союзи, коалiцii, регiональнi блоки тощо.
В i;1 ocHoBi лежать загальнi цiлi та iнтереси держав-членiв, намагання
використовувати спiльнi ресурси держав для ix досягнення. Прикпадами
такиХ об'еднанЬ с: ОрганiзаЦiя Об'сднаних Нацiй, Органiзацiя африкан-
ськоi едностi, Лiга арабських держав. KpiM того, функцiонують спецiа-
лiзованi мiжнароднi органiзацiТ, наприклад ЮНЕСко, юнIсЕФ,
мдгдтЕ, мiжнародна органiзацiя працi (моп), CBiToBa органiзацiя
торгiвлi (сот). ,Щiяльнiсть мiждержавних органiзацiй свiдчить про iH-
теграцiйнi cBiToBi процеси, iснування глобальних свiтових проблем.
Контрольнi Запитання
1. Визначiть форму держави та ii струкryру. Укажiть чинники,
що зумовлюють рiзноманiтгя форм держав.
2. Сформулюйте понятгя форми правпiння держави, назвiть ii
- види.
З. Розкрийте ocHoBHi риси yHiTapHoT та федеративноТ держав.
4. Порiвняйте демократичниЙ, авторитарний i тоталiтарний
державнi режими.
5. Визначiть особливостi форми УкраiЪськоi держави.
6. Сформулюйте ознаки спiвтовариства (спiвдружностi) як
мiжнародного об'сднання держав.
71

Роздiл 8
Механiзм держави i державний
апарат
l. Механiзм держави i його струкryра.
2. !ержавний апарат. Органи державноТвлади
та державна служба.
3. Принципи органiзацii i дiяльностi державного апарату.
4. Подiл влади. Загальна характеристика законодавчоТ,
виконавчоi та судовоТ гiлок влади.
Механiзм держави i його структура
ý 1.
Соцiальне призначенЕя держави реалiзусться через iT дiяльнiсть, яка
поJUIга€у вИконаннi певних функцiй. Щля цьою створюеться спецiальний
механiзм держави, що скJIадасться з об'еднаних в iерархiчну систему
органiв державнот влади (державною апараry), а також iнших державних
органiзацiй. Механiзм держави е iHcTpyMeHToM, за допомогою якого
державна влада здiйснюеться на рiзних етапах розвитку суспiльства.
струкryра механiзму держави, його кiлькiснi та якiснi хараIсгерис-
тики, можJIивостi його впливу на рiзнi сторони суспiльного життя за-
лежать вiд обсягу та змiсry функцiй, якi суспiльство покJIадае на дер-
жаву, що, у свою чергу, з).мовлюс обсяг повноважень органiв держав-
ноi влади, прав i обов'язкiв державних органiзацiй.
3аzальнамu рuсамu для Bcix видiв державних органiзацiй, якi
входять до скJIаду механiзму держави, е те, що:
1) на вiдмiну вiд громадських або приватних органiзацiй вони ма-
ють державницьку природу, що спричиняе особливий порядок ix ство-
рення та функцiонування;
2) за ix посередництвом виконуються функцii держави;
З) вонИ утримуютЬся за рахунок державних, насамперед бюджет-
них, коштiв;
4) ix працiвники мають особливий правовий статус (певнi обме-
ження, гарантii зайнятостi та соцiального захисry).
провiдною ланкою. механiзму держави е ор2ан lepercaBHoi влаdа
як найбiльш харакIерне для нього iнстиryчiйне утворення. KpiM тою,
78
Розdiл 8. Механlзм dерэtсавu i dерэюавнuйапараm
до складу механiзму держави входять й iншi державнi органiзацii -
державнi установи, державнi пiдприемства, збройнi сили.
,Щернсавнi усmановu виконують функцiТ держави у сферах освiти,
науки, культури, охорони здоров'я, соцiального захисту, якi не потре-
бують використання державно-владних повноважень. Це - державнi
школи, вищi навчальнi заклади, науково-дослiднi iнстиryти, театри,
музеi, лiкарнi та iн.,Щержавнi установи можуть виконувати й iншу дi-
яльнiсть, наприклад утримання засуджених тощо. За характером дi-
яльностi державнi установи е неприбутковими органiзацiями i фiнан-
суються за рахунок коштiв державного бюджеry.
,Щ ер мс а в н i п id пр а ем с m в а здlйснюють го сподарську дiяльнiсть,
тобто дiяльнiсть, спрямовану на виготовлен}я та реалiзацiю продукцii,
виконання робiт чи надання послуп ,Щержавне пiдприемство утворю-
еться компетентним органом державноТ влади в розпорядчому поряд-
ку на базi вiдокремленоi частини державноi власностi i входить до
сфери його управлiння. .Щержавнi пiдприемства мають самостiйний
баланс i стаryс юридичноТ особи, е суб'ектами пiдприсмницькоi дi-
яльностi, несуть самостiйну майнову вiдповiдальнiсть, на них поши-
рюеться загЕrльнодозволений режим правового регулювання.
.Щля захисту cyBepeHiTery i територiальноТ цiлiсностi держави, ii
недоторканностi у cTpyKrypi механiзму держави утворюються та функ-
цiонують збройнi сшlа,
Таким чином, механiзм depelcaBu - це сuсmеJйа opzaHiB dерlсавноt
влаdu, усmанов, пidпрuемсmв mа iHu,tux dерuсавнuх орzанiзацiй, за по-
с ер еd нuцm в ол4 якuх з d iй сню ю mь ся фу нкц ii' d ерэю а вu.
ý 2. Щержавний апарат. Органи державноi
влади та державна служба
наdiленuх
.Щернсавнаfr апараm - це розzалусtсена c!,rcmeJva орzанiв,
повноваженняJчru безпосереdньо зdiйснюваmu dерэюавну влаdу mа
Bid
управляmu рiзнuмu сферамu суспiльноzо ilсummя iMeHi dерэюавu.
як головний важiль владно-управ-
.Щержавний апарат розгляда€ться
лiнського впливу держави на суспiльство. BiH е частиною механiзму
держави i включае лише органи державноi влади.
Харакmерншма ознакамu dёрмсавноzо апараmу с TaKi.
1. BiH е основним iнстиryтом держави, представником державноi
влади у вiдносинах iз населенням,
79
 Часmuна 0руеа, Заzмьне вченняпро dерlсаву
2. BiH уповноважений державою на здiйснення управлiнськоТ дi-
яльностi вiд i'i iMeHi.
3. Його первинним елементом е орган державноi влади.
4. BiH е системою органiв державноТ влади, що утворюють ланки
як за функцiональним критерiем (гiлки державноТ влади), так i за
iерархiчними ознаками (чентральнi та мiсцевi органи державноТ влади).
5. BiH формуеться i функцiонус на ocHoBi певних принципiв орга-
нiзацii i дiяльностi.
6. У державному апаратi працюrоть на постiйнiй ocHoBi професiй-
но пiдготовленi кадри - державнi службовцi.
7. .Щержавний апарат функцiонуе на пiдставi, у межах i в порядку,
установлених законодавством, тобто в певних правових формах.
OpzaH depcrcaBHoi влаdu - це сmwкmурно вidокремлене, BidHocHo
саллосmiйне уmворення, яке являе собою сuсrпему посаd mа вidповidнuх
dерuсавно-влаdнuх повноваilсень, необхidнuх dля вuконання певнuх
функцiй dерэtсавu.
Орган державноi влади надiлясться компеmенцiсю, тобто визна-
ченим законодавством обсягом повноважень та обов'язкiв щодо ви-
конання його функцiй.
Компетенцiя державного органу визначаеться конституцiею або
певним актом законодавства, з)aмовлюеться функцiями, для виконання
яких створено цей орган, а також його мiсцем у системi державного
апарату. Органи державноТ влади не можуть ухилятися вiд реалiзацiТ
своеТ компетенцii, але водночас не мають права виходити за iJ межi.
При цьому dерltсавно-влаdне повноваясення, особливiсть юридичноi
природи якого поJIягае у тому, що воно е своерiдним ((владним)) правом,
спрямованим на виконання покладеного за посадою обов'язку, мае
бути конкретним за змiстом i законодавчо обмеженим за обсягом.
Залеэюно Bid способу лееimuмацii органи державноi влади подiля-
ються на органи первинноi та вторинноI легiтимацii. Орzана перванно'i
леzimамацii створюються шляхом безпосереднього волевиявлення
народу як единого джерела державноТ влади. Таким органом € парла-
мент; ним може бути президенъ якщо його обирас безпосередньо на-
род. OpzoHu BmopaшHo'i леzimuмс4lТ утворюються iншими органами
державноТ влади. Наприклад, Верховна Рада УкраiЪи призначае Голо-
ву та членiв Рахунковоi палати Украiци, Уповноваженого Верховноi
Ради Украihи з прав людини, Президент УкраТни признача€ Прем'ср-
MiHicTpa Украiни, членiв Кабiнеry MiHicTpiB, керiвникiв iнших цен-
80
розdiл 8. Мцанlэлl oepoeaBu i dержавнuй апараm
тральних органiв виконавчоi влади, а також голiв мiсцевих державних
адмiнiстрацiй.
ВidпЬвidно dо прuнцuпу поdiлу влаdu органи державноI влади подi_
ляються на ор2ана законооавчоt, ваконавчоiтасуdово'i ziлок влаdu,
Органом законодавчоi влади виступас парламенъ виконавча влада здiй-
вiдправлення
урядом. Судам належить виключне право на
"nrurua"
правосуддц. Функцii аrава dернсавч в республiцi здiйснюе президенц
аЪ монЬрхiях - монарх (король, eMip тощо). У деяких краiЪах (Францiя)
на президента як пIаву держави конституцiсю. покJIадаються арбiтражнi
повновФiкеншI щодо узгодження дlяльност1 рlзних гtлок влади,
За mерumорiею, на яку поlпuрююmься повноваilсення dерэtсавнuх
о р z ан i B,ii подiляют ь на ще н mр ал ь н i т а м i с це Bi. В УкраiЪi,
наприкJIад,
до центральних державних органiв належать Ti, повноваження
яких
поширюються на всю ii територiю, - Верховна Рада Украiни, Президент
УкраТни, Кабiнет MiHicTpiB Украiни та iH. Мiсцевими державними
opiurur, с мiсцевi державнi адмiнiстрацiТ, мiсцевi суди та iH. За умов
органи державноТ влади
фЪдератив"ого устрою (Росiйська Федерацiя)
,rодiляюr"ся на федеральнi органи та органи суб'ектiв федерацiТ,
Залеасно Bid споiобу уmворення органи державноi влади класифi-
кують на вuборнi, празначуванi mа успаdкованi. Типовим прикладом
виборного органу е парламенъ призначуваного - уряд, успадкованою -
монарх.
Залеlсно Bid особовоео склаdу державнi органи подiляються на
оdноособовi та колеziальнi. Одноособовими державними органами
* парламенъ уряд,
е президенъ омбудсмен, а колегiальними
,Щля забезпечення функцiонування державних
органiв мае бути
налагоджен а dерuсавна слуеrcбо - професiйна diяльнiсmь осiб, якi абiй-
i
маюmь посаdч в ор2анах dерuсавноТ влаdu, усmановах на пidпрuем,
сmвах u,lоdо пракmuчноzо вuконання iх функцiЙ.
та цивiльну. Военiзо-
.Щержавна служба подiляеться на военiзовану
ван:а iлунсбс мас низку особливостей, зумовлених тим, що вона здiй-
снюеться зi кзброею в рукаю) (сувора iсрархiя, опецiальнi вимоги до
осiб, додатковi пiльги та обмеження). Iluвiльно dерясавна слуlсба
вкJIючае службу в органах державнот влади, а також реалiзацiю фун*-
цiй в iнших державних органiзацiях - установах та пiдприемствах.
Кадровий пцхiд до органiзацii державноi сrцокби означас, що посади
в органах державноi влади можуть обiймати особи, якi мають певний
piBbHb освiтЙ, вiдповiдають квалiфiкацiйним вимогам, що передбачае
81
 Часпuна 0руеа. Заzальне вчення про dерсrcаву
певну систему нaвча}llul, пiдгOтовки, пИвищення квалiфiкацii та атестацii.
ПроходженIuI служби здiйснюеться вiдповiдно до катеюрiйностi посад,
присвоенш( державниМ сrryжбовцям рангiв, кJIасних чинiв, звань.
вiдповiдно dернсавнuй слусrcбовець - це особа, яка обiймае посаdч
в opzaцax dерuсавноi влаdu mа iншuх dерlсавнuх орzанiзацiях ulоdо
пракmuчноzо вuконання |х функцiй mа оdерэюуе заробimну плаmу за
рахунок кошmiв d ерэюавноео бюduсеmу.
За харакmерол4 повновас!сень державних службовцiв видiляють
осiб, якi мають публiчно-правовий статус (посадовi особи), та держав-
них службовцiв, якi його не мають. Надання публiчно-правового ста-
тусу посаДовим особам безпосередньо пов'язано з реалiзацiею ними
прерогатив державноi влади, державно-владних повноважень, визна-
чених законодавством. По-перше, посадова особа уповноважена дер-
жавою виконувати управлiнськi функцiт. По-друге, вона виступа€ як
представник державнот влади, По-трете, ця особа надiлена державно-
владними повноваженнями. По-четверте, посадова особа мае право
ухвirлювати юридично обов'язковi для iнших осiб рiшення.
таким чином, посаdова особа depHcaBшozo апараmу
-це dержавнuй
слуэюбов ець, якuй наdiл енuй публiчно-пр авовu]4 сm аmусо^4, зdiйснюе
d ерасавно- влаdнi по вноваэ!сення,
ухвшlюе обов'язко Bi dля iнtлuх ос iб
рiuлення.
3. Принципи органiзацii i дiяльностi
ý у межах повноважень та у спосiб, що
державного апарату
-_ .Щля забезпечення ефективноi дiяльностi державного апараry, його
пiдпорядкУваннЯ iHTepecaM суспiльства ва)кJIивою значення набувають
принципи, якi лежать в ocHoBi його органiзацiт i функцiонування.
Iдеться про ocHoBHi iдеi та вiдповiднi вимоги, KoTpi визначають як
структуру державного апарату, так i порядок взаемовiдносин у ньому,
а також ocHoBHi риси управлiнськоТ дiяльностi.
Ilрuнцuпu орzанiзацii i diяльносmi dерсrcавноzо апарапу - це за-
коноdавчо вuзначенi вidправнi засаdu i вuл,rоеu u4оdо йоzо ореанiзацii'
mа ф.ункцiонування.
Ix можна подiлити на загальнi принципи, що стосуються держав-
ного апарату в цiлому, i спецiальнi принципи, дiя котрих поширюеться
на деякi ланки державIrого апарату.
82
розdiл 8. Механig|й dерэtсавu i dержавнuй апараm
i
що зоzалlьнах прuнцшпjа органiзацii дiяльностi
державного апа-
рату належать:
l) прiораmеп прав люduни. Констиryцiя Укратни в ст, З проголо-
-у.,-щi пйд""ц житгя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть
iT
i безпека визнаються в YKpaiHi найвищою соцiальною цiннiстю,
Права
i свободи людини та ix гарантii визначають змiст i спрямованiсть дi-
яльностi держави. ,Щержава вiдповiдае перед людиною за свою дiяль-
HicTb;утвердження та забезпеченЕя прав i свобод JIюдини с головним
обов'язком держави;
2) поdiл dерясавноi влаdа, який передбачае розмежування
повно-
важень мiж трьома i'i гiлками - законодавчою, виконавчою та судовою
i функцiону"ч"п" механiзму взаемних сц)имувань та противаг, Кожна
гiлка влади представлена окремим органом або групою органiв, що
надiленi rra"п"il{ функцiональним спрямуванням. Вона е вiдокремле-
ною i вiдносно самостiйною в межах своТх повновЕDкень;
на-
3) слунсiння HopodoBi. Щей принцип обумовлений визнанням
сувёренiтеry та единим джерелом влади, а також службо,
роду
"o"ia,
вим призначенням органiв державноТ влади бути засобом здiйснення
народовладдя;
4) верювенсmво права,яке вимагае забезпечення панування
права
суспirrЪсrвi, унеможливлю€ свавiлля органiв державноI влади. Ви-
"значальною для верховенства права е Baшoza законносmi: органи
лише на пiдставi,
державноI влади, ik посадовi особи зобов'язанi дiяти
встановленi Конституцiею та
auno"ur". Верховенство права передбачас також iснування чiтких
стандартiв правовоi дiяльностi органiв державнот влади, зумовлених
основоположними принципами права, спрямованими на забезпечення
та захист прав людини;
право осiб на
) вidкjumiсmь mа прозорiсmь, якi передбачають: органiв iнфор-
од"р*ч"""' публiчноi iнфЪрмачiТ; обов'язок державних
мувати населенЕя про свою робоry; оприлюдненш{ нормативно-право-
вих aKTiB та iнших рiшень !ержавноi влади; гласнiсть та вiдкритiсть
при здiйсненнi судочинства;
6) пidконmрольнiсmь mа вidповidальнiсmь е вЕDкJIивими
чинника-
," .чб".rr"оення ефективностi та легiтимностi дiяльностi державного
аIIарату. Контроль за дiяльнiстю останнього здiйснюеться
як оамою
паJIата, омбудсмен, ор-
державою через спецiальнi оргапи фахункова
.ur" ,rро*уратури), так i iнститутами громадянського суспiльства,
8з
 Часmuна dруеа, Заzальне вчення про depucaBy
за результати своет дiяльностi державнi органи та ix посадовi особи
несуть як полiтичну; так i юридичну вiдповiдальнiсть;
7) професiона,lлiзм, який передбачае наявнiсгь спецiальних знань
державних службовцiв, необхiдних для ефективноТ реалiзацii ними
владних повновarкень. Професiоналiзм зумовлюс необхiднiсть кадро-
вого пiдходу до пiдготовки державних службовцiв наявнiсть чiтких
-
професiйних вимог до осiб, якi обiймають посади в органах державноТ
влади, та постiйне пiдвищення ix квалiфiкацiТ;
8) piBHe прово zромаdян на lосmуп do depercaBHoi слуекбu, яке
означае заборонУ привiлеiЪ чи обмежень на доступ до державноi служ-
би за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших
переконань, cтaTi, етнiчного та соцiального походження, майнового
стану, мiсця проживаннrl.
Спецiалlьн ам u пр uнцuпами можнц зокрема, назвати передбаченi
Констиryчiею i закрiпленi вiдповiдними законами УкраiЪи прuнцuпч
mерumорiальносmi, спецiапiзацii та iHcm анцiйносmi в органiзацii сис-
теми органiв судовоi влади. liяльнiсть Кабiнеry MiHicTpiB УкраiЪи,
наприкJIад, фунту€ться на таких спецiальних принципах , як безп:ерерв-
нiсmь, колеziальнiсmь, солidарна вidповidальнiсmь mа iH.
ý 4. Подiл влади. Загальна характеристика
законодавчоi, виконавчоi та судовоi
гiлок влади
-_
подiл влади е основним принципом органiзацii i дiяльностi дер-
жавного апарату в умовах демократичноi, правовоi держави. Подiл
державноi влади не л4осrсе буmu звеdенuй dо розпоdiлу працi з управ.
лiння суспiльством.,останнiй виникас разом iз появою державного
апарагу i передбачае спецiалiзацiю його працiвникiв, здiйснЙня ними
нормотворчоi, виконавчоi чи судовоi дiяльностi, кожна з яких потребуе
специфiчних здiбностей i навичок.
Подiл державноТ влади мае глибокий демократичний сенсцскiль-
ки BiH урештi-реШт спрямований на недопущення концентрац}хер-
жавноi влади в руках однiеТ людини, органу або класу, унеможливлЬt-
ня сваволi, забезпечення полiтичноТ свободи. У цьому розумiннi подiл
влади е не тiльки принципом органiзацii та дiяльностi державного
апарату, а й однiею з найважrrивiших засад демократичного правлiння.
84
розdiл 8, Механiзл,l dерсюавu i dержавнuй апараm
Завдяки подiлу влади забезпечуються обмееrcення dермсавноi влаdu,
ii функчiонування в правових межах.
подiл влади як принцип органiзачii i функцiонування держаRного
uпчрф передбачае розмеilсування повноваilсень MiMc mрьома ziлка-
,rи - законодавчою, виконавчою та судовою, а також сmворення меха,
нiзму сmрuмувань mа пропruваz,
Вiдповiдно до цього механiзмУ законодавча влада СТРИN,IУ€ ВИКО-
навчу, оскiльки остання не може виходити за межi ухвалених парла-
,"rio' законiв. Парламент формуе або бере участь у формуваннi
уряду, здiйснюс контроль за його дiяльнiстю.
У свою чергу, виконавча
ьоадч надiлясться правами законодавчоi iнiцiативи, може застосовува-
ти вето щодо законi", у*валених парламентом, Органи судовот влади
захищають людину Bi! протиправних дiй iз боку державних органiв,
KpiM того, Констиryцiйний Сул може стримувати як законодавчу, так
i виконавчу гiлки влади шляхом визнанЕя ix aKTiB неконституцiйними,
що тягне за собою припинення ix дii.
законоdовча влidа - це ziлка dерuсавноi влаdu, яка лrае вuключнi
повнова)!сення наухвсlлення законiс. Органом законодавчоi влади е пар-
ламент (Велика Британiя - Парламенц СШД - Конгрес, УкраiЪа - Вер-
ховна Рада). основною функцiею цiет гiлки влади е законоdавче реzу-
лювання суспiльнuх BidHocuH. Так, згiдно з Конституцiсю Украiни
Верховна i'ада УкраiЪи е единим законодавчим органом УкраiЪи,
kpiM того, Верховнарадаукраiъи виконус iншi функчr]; Преdсmав_
пuцоiо функцiя iyro"n""u тим, що саме цей орган найбiльш повно
вiдображае полiтичнi настроТ та очiкування в суспiльствi, представляе
ix на piBHi законодавчот дiяльностi. Усmановча функцiя поляга€ в тому,
що r,uрочr"нт формуе або бере участь у формуван"iц]aI,_"--Чр-тлт:
затверджуе на посадах керiвникiв вищих органlв державно1 влади.
КонiролZ"а функцiя характеризусться тим, що парламент здiйснюе
no"rponu за дiяльнiстю пiдзвiтних йому органiв (уряду, MiHicTepcTB,
вiдомств). особлива значущiсть дiяльностi парламенту стосовно за-
тверджеЕ}ш бюджеry, а також контролю за його виконанням передбачае
uпцЪrry"urня на йогО фiнансовiЙ (бюduсеrпнiЙ) функцi:i,
ваконавча влаdа - це ziлка dерuсавноt влаdu, яка забезпечуе вu-
конання законiв, провоdumь внуmрiuлню mа зовнitпню полimuку dерuса-
си. Виконавча влада здiйснюеться урядом (в IталiI - Рада MiHicTpiB,
у Росiйськiй Федерацii- Уряд, в YKpaiHi -
Кабiнет MiHicTpiB), а також
i"1u"r1n центрч}пьними та мiсцевими органами (MiHicTepcTBa, агентства,
мiсцевi державнi адмiнiстрацii).
85
 Чаоtпuна dруеа, 3аеапьне вчення про dерасаву

Основною функцiею цiеi гiлки € забезпеченъм вuконання законiв. ТРЕТЯ

kpiM того, виконавча влада здiйснюе функцiю пidзаконноzо реzулюван-
ЧАСТИНА
ня суспiльНuх вidносuН, згiднО з якоЮ вищi органи виконавчоi влади
ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО
надiленi повноваженням ухвалювати пiдзаконнi нормативно-правовi
акти. НаприкJIад, Кабiнет MiHicTpiB Украiни приймае на ocHoBi Кон-
стиryцii та законiв УкраiЪи постанови. Роздiл 9
CydoBa влаdа - це ziлка dерэюавноi влаdu, lцо Jйa€ вuключнi повно-
ваJtсення на зdiйснення правосуddя. Основною iT функцiею е вidправ- IIоняття права
лення правосуddя, тобто дiяльнiсть з розгляду та вирiшення рiзних
1. TepMiH (право) в юридичнiй науцi.
категорiй справ у визначеному законом процесуальному порядку. KpiM
того, суд здiйснюе функцiю захuсmу прав люduни, а також конmрольну 2. OcHoBHi пiдходи до праворозумiння.

функцiю за додержанням законодавства пiд час проведеншI досудово- 3. Ознаки права.

го розслiдування. 4. ФункчiТ права.
5. Щiннiсть права.

КОнтРОльнi ЗапитаннЯ
ý 1. TeprvriH <<правоD в юридичнiй наушi
1. Укажiть на вiдмiнностi мiж механiзмом держави i державним
апаратом. Право як самоотiйне явище з'являсться у.Щавньому Римi i позна-
- 2. Визначiть державний апарат.
J. Проаналiзуйте систему державних органiв.
чаеться термiном.Iиs. Воно дiстало свою назву вiд справедливостi,
4, Охаракгеризуйте принципи органiзацii та дiяльностi держав- -тому, за вл}чним висловом давньоримського юриста Щельса, (право
ною апараry. е мистецтвом доброго та справедливого) (ius est ars Ьопi et aequi).
5. Проведiiь вiдмiнностi мiж понятгями ((державний сrrужбо- Римське Jus, залишившись як KopiHb у багатьох TepMiHax, що на-
вець) та ((посадова особа>. лежать до юридичноТ сфери (наприклад, юриспруденцiя, юрисдикцiя,
юстицiя, юрист), в епоху пiзньоi Римськоi iмперii було витiснене
словом directum, яке пов'язано iз зображенням богинi правосуддя
(Iustitia)з терезами в руках: de-rectum означас той моменц коли стрiл-
ка терезiв cToiTb прямо (посерединi), символiзуючи рiвновагу спра-
ведливостi.
Правитель (rex) був тим, хто поеднуе regula (правило) з directum
(правом). Вiд лат. directum утворено бiльшiсть TepMiHiB, що позначають
в европейських мовах право: diritto (iтал.), derecho (iсп.), direito (порт.),
,\ drept (румун,), droit (фр.), Recht (HiM.), right (анrл.) тощо. Подiбний
зв'язок можна побачити також у слов'янських мовах: слово (правоD,
так само як i кправда), походить вiд давньоруського ((рrачъ), тобто
прямий, правильний, невинний.
Нинi TepMiH ((правоD широко використову€ться у рiзних сферах
суспiльного життя, е полiселwiчншм за своТм змiстом, застосовуеться
86 87
 Часtпuна mреmя. Заzмьне вчення про право
в таких значеннях: право як наявнiсть у особи певного iHTepecy; право
як можливiсть здiЙснення вчинку; право як гарантованiсть своеТ влас-
ноi поведiнки; право як вимога до поведiнки iнших осiб; право як
вiдповiднiсть критерiям правильностi, справедливостi; право як ви-
правданiсть, правдивiсть та iH.
Теорiя права перевФкно дослiджуе позаmuвне право -як таке, що
icHye внаслiдок йою утвердження уповновiDкеним органом або особою.
За цiсю ознакою воно вiдрiзняеться вiдпрароdноzо права,яке людьми
не створюеться. Подiбне розрiзнення icHyc з часiв Античностi: ще в
II ст. н. е. грецькi термiни physei (за природою) та thesei (за обдуманим
рiшеншм) були перекладенi латин ою як пaturalis (природне) та pos itives
(позитивне). З латини вони перейшли у бiльцiсть европейських мов
як н,tзви двох видiв права - природного та позитивного.
У правi слiд також розрiзняти:
- право об'екmuвне, тобто сукупнiсть норм права, що вираженi
(ззовнi об'ективованi) у вiдповiдних юридичних джерел:rх - норматив-
но-правових актах, судових рiшеннях, правових звичаях тощо;
- право qлб'екmавне, яке належить окремим особам (суб'ектам)
i полягае в наявностi у кожного з них певних юридичних можливостей.
Щi можливостi пов'язанi зi змiстом тих правил, з яких складаеться
об'сктивне право.
Коли вказусться на те, що право щось дозволяс чи забороняе, то
маеться на увазi право в об'сктивному ceHci. Про суб'ективне право
йдеться тодi, коли стверджу€ться, що конкретна особа мае право на
вiдпочинок. Виокремлення права в об'ективному i суб'ективному зна-
ченнях icHyc в юридичнiй науцi давно: воно притаманне ще римськiй
юриспруденцiТ, а. згодом було запозичене бiльшiстю европейських
правових систем. Слiд пiдкреслити) що в сучасних )aмовах призначен-
ня об'ективного права полягас насамперед у закрiпленнi, захистi та
забезпеченнi суб'сктивних прав.
KpiM того, TepMiHoM ((право)) можуть позначатися прароdнi права
люdанu, якi визнаються в сучасному cBiTi невiд'емними i невiдчужу{
ваними вiд особи. Ще насамперед права на життя, гiднiсть, безпеку\
i недоторканнiсть, свободу пересування, належний piBeHb матерiаль- \
ного забезпечення та iH. Права людини закрiплюються у мiжнародних
актах та нацiональних конституцiях, а на демократичну державу по-
кJIадаеться обов'язок ix забезпечувати та захищати.
88
Розёtл 9. Поняmmя права
rпl ý 2. OcHoBHi пИходи до праворозумiння
ocHoBHi пiдходи до праворозумiння виокремлюються залежно вiд
характеру вирiшення основних питань: що таке право, що е критерiем
явищ, яким чином обцрун-
розмежування права та iнших соцiальних
,о"у.r"Ь" обов'яЪкова сила права та iH.
Охарактеризуемо деякi з них.
школа прuроdноzо права (юсноtпуралiзм), В основу природно-
правового рбзумiння покладено iдею, вiдповiдно до якоi Bci норми
позитивного права грунтуються на певних природних засадах, що не
залежать вiд волi люд""" i суспiльства. Прихильники цiеi школи вва-
жають, що будь-яке пояснення права мас мiстити посиланЕя на морzrль
(передусiм на справедливiсть), яка е втiленням цих природних засад,
прйродно-правове розумiння rрунтуеться на тому, що мiж правом
i ЙоралпЮ icHyc необХiдниЙ зв'язок (<<з'еdнувальна mеза>). Тому го-
no"ro,6 особлйвiстю природно-правового мисJIення е критичне оцiню-
вання позитивного права з позицiй моралi (справедливостi),
Залежно вiд фiлЬсофсько-свiтоглядних поглядiв представникiв
школи природного права моральний стандаръ до якого апелюють при
оцiнюваннi позитивного права, може походити вiд Боrа (<божественне
природне право>), iз свiтового порядку (ккосмологiчне
пр"родr" право>),
"r"одйrr""
людськоТ cyTHocTi (кантропологiчне природне пра-
ubu;, роrуrу (крацiональне природне правоr>) та iH,
..
Часто-ryсто родовiд цiеТ Teopii ведуть вiд трагедiТ кДнriгона>, на-
писаноi давньогрецьким драматургом Софоклом щ" у,v ст, до н, е,
Обгрунryвання вчення про природне право можна знайти в роботах
Дрiстотеля, Щицерона, Св. Двгустина, Томи дквiнського, Г. Гроцiя,
С. Пубендорфа, Дж. Локка, I. Канта та iH. Вислiв кнесправеdлuвuй за-
кон не € законом))який припИсуютЬ ToMi дквiнСькому, ЧаСТО ТЛУI\{аЧаТЬ
як пiдсумок позицiт природного права взагалi.
у суrасних умовах, зважаючи на необхiднiсть забезпечення впев-
,."o"ri суб'ектiв у гарантованiй реалiзацii cBoix прав, стабiльностi
е км'яке> прu-
функцiонування правовоТ системи, бiльш поширеним
правова система в цiлому мае демонструва-
роdно-правове розумiння:
Ъ",rрu.п""ня вiдповiдати моральним стандартам, а oKpeMi норми по-
зитивного права можуть втрачати правовий характер лише в разi, коли
вони с вочевидь несправедливими.
Юр а D ач н а й поз um u в iзла. Щей напрям праворозумiння {рунтуеть-
ся на тому, що необхiдного зв'язку мiж правом i мораллю не icHye.
89
 Часmuна mреmя. Заемьне вчення про право
За висловом аЕпIiйського фiлософа Т. Гоббса, квлаdа, а не iсmuна по-
роdэюуе законu>, Виходячи з цього, позитивiсти вва)кають, що норма
€ правовою незалежно вiд ii моральноi оцiнки. Tornry правило будь-якого
довiльного змiсry може бути правовим, а його несправедливiсть не
е пiдставою для заперечення його правового характеру.
Класачнuй позаmавiзм ({ж. OcTiH, .Щж. Бентам) визначас право
як наказ суверена i пояснюс обов'язковiсть права iснуванням у пере-
важноi бiльшостi членiв суспiльства звичаю коритися цим примусовим
наказам. Вiдомий росiйський правознавець Г Шершеневич пiдкреслю-
вав, що будь-яка норма права е наказом; на його думку, норми права
(назiть Ti, що вираженi у дозвiльнiй формi) не пропонують, не радять,
не переконують, не просять, не вчать, а вимагають певноi поведiнки.
Сучоснuй позаmuвiзллl зазвичай пов'язуе обов'язковiсть права з ic-
ЕуванIшм правtдла влtзнання, яке визначае умови, KoTpi слiд виконати, аби
певIry норму можна було вважати правовою. У кожнiй правовiй системi
прtлвило визнаннrI може набрати рiзних форм. Наприклад, статус певнIlD(
правилякправовrж норм може бути пов'язаний iзтш,r факгом, що ж видав
)дIовIIовакений нормотворчий оргЕtн, або з i'xHiM давнiм iснуванlrям у фор-
Mi звичаю, або ixHiM зв'язком iз судовими рiшенrrями.
Спираючись на це, позитивiсти вважають, що авторитет правила
визнанIuI переходить на норми права, qмовлюе ix обов'язковiсть. Таким
чином, qпrасний позитивiзм фунтусться на тому, що необхiдною зв'язку
мiж правом i мораллю не icHye (кроз'еdнувальна mеза>), а тому те, що
ввuDкаеться правом в кожному конкретному суспiльствi, е по cyTi питан-
ням суспiльного факry (згоди, конвенцф або традицii (<суспiльна mеза>).
У сучасному позитивiзмi виокремлюють два ocHoBHi напрями:
<м'який позитивiзмD та (жорсткий позитивiзм>>. кМ'якi> позumuвiсmu
(наприклад, англiйський фiлософ права Г. Харт) припускають можли-
BicTb iснування традицiТ вважати правом лише Ti правила, якi вiдпо-
вiдають моралi в конкретному суспiльствi. HaToMicTb <сэtсорсmкi> по-
зumuвiсmu (наприклад, професор Оксфорлського унiверситеry Щж. Раз)
наполягають на тому, що мораль за жодних обставин не може бути
критерiем юридичноТ чинностi норми.
Соцiолоеiчнай напряму правознавсmвi, що виник на межi ){I){/
ХХ ст,, виходить iз того, що кJIасичнi форми права, в яких закрiпл16-
ються правовi норми, е вторинним виявом права. Прихильники цьсilго
пiдходу (е. Ерлiх, О. Холмс, Р. Паунд та iH.) представляють його рiзнi
напрями: вiльне право, соцiологiчна юриспруденцiя, правовий реалiзм
90
Розdiл 9. Поняmmя права
тощо. Проте Bci вони вважають, що не слiд змiшувати правову можJIи-
BicTb iз правовою дiйснiстю, пiдкреслюють конmрасm мiэю формсlльнtlм
правом (правом У нормативно-правових актах, правових прецедентах
тощо) i реальнuм правом (правилами, за якими в дiйсностi функцiонуе
суспiльство, (живим правом>).
Саме тому, на ix думку, пошук права здiйснюеться шляхом дослi-
дження не тiльки формальних джереJI, ай суспiльнuх BidHocuH, суdовuх
рiшень. Завдання юриста - зрозрлiти, як реirльно реryлюються суспiль-
Hi вiдносини, як вирiшуються спори. Тому тiлькЙ юридична практика
здатна наповнити право конкретним змiстом, розкрити i доповнити
його. Право, яке мiститься на паперi (формальне, писане право), е ймо-
вiрним правом: його норми лише допомагають точнiше передбачити,
як суд вирiшить справу. На цьому акценту€ о. Холмс: право - це лише
передбачення, як мають дiяти суддi.
,щля соцiологiчного напряму характерним е праzмаmuчне розумiн-
ня праваяк засобу досягнення конкретних соцiальних, економiчних та
етичних цiлей шляхом балансування рiзних iHTepeciB та цiнностей,
пошуку розумного компромiсу. оскiльки право виступае результатом
боротьби конкретних життсвих iHTepeciB, соцiологiчний напрям зо-
середжуе увагу не на логiчному аналiзi норм права (як юридичний
позитивiзм), не на встановленнi зв'язку права i моралi (як школа при-
родного права), а на дослiдженнi факгичних правовiдносин, оцiнюван-
Hi iHTepeciB i потреб, з'ясуваннi рiзноманiтних економiчних, соцiоло-
гiчних i психологiчних чинникiв, що впливають на застосування норм
права до конкретних життсвих випадкiв i в такий спосiб визначають
справжне обличчя права.
fпr ý 3. ОЗнаКИ пРаВа
визначення права, з'ясування його сутнiсних ознак е одним iз вiч-
них та найважливiших питань юриспруденчiТ.
право визнача€ межу мiж дозволеним та недозволеним у стосунках,
мiж 1..rасниками суспiльних вiдносин за посередництвом установлен-
ня певних пршвuл повеdiнка. За iх допомогою воно дае змоry узzоdumu
свобоdу особu зi свобоdою iHu,tux осiб,установити i гарантувати сферу
особистоi свободи, забезпечити незалежнiсть вiд чужого свавiлля та
примусу.
9l
 Часmuна mрепя. Заzальне вчення про право
KpiM того, право спрямоване на створення умов для спrльного
життя людей, тобто уможливлюе функцiонування людського суспiль-
ства (спiвпрацю та вирiшення конфлiктiв). воно здатне забезпечити
загальний соцiальнuй поряdоко повторюванiсть та передбачуванiсть
поведiнки людей на ocнoBi взаемного визнання ix суб'ектами права.
Отже, право виступае соцiальнам рецляmором.
Право мае нормаmавнай харакIпер, що зумовлено специфiкою
його складових - норм права та принципiв права. Нормативнiсть озна-
чае, що норми та принципи права мають загальний характер, що ви-
являеться в ix неперсонiфiкованостi та невичерпностi. Неперсонiфiко-
Baщicmb, тобто вiдсутнiсть указiвки на конкретного адресата, дозволяе
нормам i принципам адресуватися не однiй якiйсь особi, а вiдразу
багатьом, поiменно не перелiченим. Невuчерпнiсmь норм i принципiв
означа€ можливiсть ix багаторазовоi реалiзацii.
Сасmемнiсmь права виявляеться в тому, що його елементи (норми
та принципи) пов'язанi мiж собою iерархiчно, генетично та функцiо-
нально й об'еднанi в певнi cTpyKTypHi пiдроздiли. Система права
с скJIадним, багатогранним феноменом, тому ii структура не може до-
слiджуватИся лише пiд одниМ кутоМ зору. .ЩлЯ системи права УкраiЪи
характерним е подiл права на публiчне i приватне, матерiальне i про-
цесуальне, регулятивне i охоронне. У цiй системi права виокремлю-
ються також галузi та iнстиryти права.
Така ознака права, як формальна вuзначенiсmь, свiдчить про те,
що норми права закрiплюються в певних формах, визнаних суспiль-
ством (dасерелах права). Саме через цi джерела вони набувають ста-
тусу правових, стають доступними для людей, здобувають якiсть
офiцiйного критерiю, що дозволяе визначати правомiрнiсть поведiнки
суб'ектiв права. Правила, iснування яких не може бути пiдтверджене
посиланням на цi джерела, у суспiльствi не вважаються правовими.
Головними формами iснування права с звичасве право, законо-
давство, прецедентне право, договiрне право. Звuчасве право - перша
iсторична форма права, нинi найпоширенiша в традицiйних суспiль-
ствах. Сryпiнь його розвиненостi в окремих краТнах зaшежить вiд осо,:
бливостей iхнього iсторичного розвитку, економiчних та полiтич1y'х
умов. Законоdавсmво як форма iснування права скJIадаеться з Hyfua-
тивно-правових aKTiB i превалюс в краiЪах континентальноi еЁропи,
у тому числi в УкраiЪi. Прецеdенmне право являс собою систему пре-
цедентiв, що створюються судами при вирiшеннi конкретних справ
92
Розdiл 9, Поняmmя права
е основ-
i використовуються при розглядi аналогiчних справ, Прецедент
notо форrою права в кратнах англо-американськоi правовоi
системи,
,Щоzовiрне правоскJIадаеться з
нормативних договорiв, е обов'язковим
не тiлiки для ix cTopiH, ай дляiнших ,лrасникiв суспiльних
вiдносин.
мiжнародному правi,
.Щоговiр як джерело права поширений у
Важливою ознакою права ейоrоунiверсальнiсmь, Ще означае, що
вимоги права Bcix осiб (у тому числi держави), якi
"r""уrri.я
зобов'язанi ix неухильно додержуватися або виконувати; у суспiльствi
пра-
HixTo не може знаходитися поза правом. Унiверсальний характер
ва дозволяс йому висryпати основним реryлятором вiдносин у суспiль-
cTBi, найбiльш придатним та ефективIIим засобом ix упорядкування,
Прч"о TaKo}ILMae таку ознаку, як обов'язковiсmь, Вона, пiдтриму-
на
сться рiзними засобами, серед яких насамперед звертають увагу
суспiльний авторитет.
визнання права авторитетн лм (леzimuмнuм) реrулятором, його ви-
необ-
правданiсть в очах суспiльства породжують упевненiсть людей у
хiдностi додержання його правил. Iсторичний досвiд переконуе, що
*о*" без згоди з боку тих, хто йому
право функцiонувати
"" "6ективно
,,iо*орrour"ся. Слiд видiлити два важливих шляхи легiтимацii права,
Злцiсповна лееimuмацiяе наслiдком сприйнятгя права в суспiльствi
якправuльноео реZуляmора.I!е означае, що позитивне право в цiлому
piBHo-
вiдповiдае змiстЪвним моральним стандартам - справедливо_стi,
cTi, свободi, гуманiзму, закрiплюе i захищас права людини, Виправда-
HicTb також зумовлена повторюванiстю певних оiй: 11-1l:ч_""-1:
стають певним стандартом поведiнки, яка очiкуеться суспlльством
вlд
його членiв та згодом набувас формального виразу шляхом визначення
або уточнення в джерелах права.
процеdурна леzimшмацii забезпечуеться завдяки належному (пра-
вильному) норм, тобто Тх прийняттю уповноваженим
"сru"о"п""ню
суб'скгоЙ'у передбаченому порядку з додержанням необхiдноi проце-
змiс-
дур",u rч*рiплЪнню в певних формах (джерелах). У разi cyпlHiBiB у
тЬвнiй та цроцедурнiй правильностi легiтимацiя може бутилпiдсилена
завдяки судовим процедурам та пiдтверджена судовими рlшеннями,
обов'язковiсть праBaорганiчно пов'язана з такою важливою його
ознакою, як забезпеiенiсmь ефекmuвно'i di|i права dерсrcавою.
Перед
i
суспiльством завжди постають проблеми визначення формального
закрiплення точних, несуперечливих правил, що зумовлюе створення
системи позитивного права, та вирiшення конфлiктiв, пов'язаних з ре-
9з
 Часmuна mреmя. Заzмьне вчення про право
алiзацiсю та iнтерпретацiею цих правил, що викликае необхiднiсть
створення судовоi системи. KpiM того, icHye потреба у здiЙсненнi
контролю за додержанням цих правил.
.Щержава бере на себе вiдповiдальнiсть за пiдтримання правового
порядку в суспiльствi, здiйснюе аdмiнiсmрування правовоi' сuсmемui
держава уповноважуеться народом на нормотворчiсть (створення норм
позитивного права), офiцiйне тлумачення норм права, контроль за iх
додержанням i здiйснення судочинства.
При цьому TaKi повноваження не дають змоги державi нехтувати
основоположними принципами права та правами людини. З цiеТ точки
зору, яку вiдтворено в ст. 8 та ст. 19 КонстиryцiТ УкраТни, держава об-
межена правом i зобов'язана гарантувати його ефективну дiю в сус-
пiльствi.
У межах реалiзацiТ цього завдання держава надае додатковi гаран-
Tii обов'язковостi права завдяки моJrслuвосmi засmосування d ерuсав-
ноzо прuл|усу. Право виступае повноцiнним соцiальним регулятором,
якщо учасники суспiльних вiдносин зазвичай додержуються правових
норм, реалiзують наданi iM можливостi, добровiльно виконують своi
обов'язки i додержуються заборон. Проте це не викJIючае необхiднос-
Ti у разi порушення норм права застосування санкцiй, пов'язаних з
примусом, який у сучасних суспiльствах е державною монополiею.
Тим самим можливiсть застосування державного примусу пiдтримуе
соцiалльну dieBicmb права,свiдчить про його гарантованiсть, яка не може
бути забезпечена лише добровiльним додержанням його вимог. За за-
собами забезпечення право вiдрiзняеться вiд iнших суспiльних регу-
ляторiв, що дозволя€ характеризувати його як <прullусовuй поряdок>.
Таким чином, право - це сuсmел4а за2альнообов'язковuх нор14
i прuнцuпiв, спрялrованuх на забезпечення iнduвidуальноi свобоdu i
суспiльноzо поряdку, ефекmuвна diя якuх пidmрuмуеmься mа охороня-
еmься dерэrавою.
ФУнкцiiправа
ý 4.
Функцit права - це ocHoBHi напряJпu вплuву права на суспiльнi Bid-
носuнu.
- Право як суспiльний феномен розпIядаеться у двох TicHo пов'язаних-
вимiрах - соцiальному (коли аналiзуеться вплив права на суспiльну
систему в цiлому) та юридиtIному (у межах якого уваry приверта€ лише
94
Розёtл 9, Понпmmя права
його специфiчний вплив на суспiльнi вiдносини, що врегульованi пра-
вом). Ще дае пiдстави для виокремлення соцiальних та юридичних
функцiй права.
Серед соцiальнtм функцiй слiд видiлити, зокрема, TaKi:
- Itульmурну яка полягае у тому, що право е засобом закрiплення
i перенесення вiд поколiння до поколiння важливих соцiальних цiн-
ностей та iдей, зумовлюе дii та вчинки членiв певного суспiльства,
визначаючи ix переконання;
- iнформацiйну фнкцiю) яка пов'язана iз значенням права як засо-
бу збереження та передавання суспiльноi iнформацiТ, зокрема, щодо
стандартiв людськоi поведiнки;
-комунiкаmuвну,якапоJulгас в тому, що право сприJIс порозумiнню
мiж членами суспiльства, змiцненню соцiальноi довiри, формуе по-
вагу до позицii iнших;
- idеолоziчну, яка поJuIгас в тому, що право виправдовус (легiтимуе)
iснуючий суспiльний порядок, формуе у членiв суспiльства свiтогляд,
сприя€ визнанню ними цiнностi та соцiальноТ значущостi свободи,
гуманiзму, демократii, справедливостi, толерантностi тощо.
В юридичнiй науцi також розрiзняють dBi ocHoBHi юраdачнi функ-
tlii права: регулятивну та охоронну.
CyTHicTb реzуляrпавно'i функцtr об5rмовлена головним призначен-
ням права - регулювати суспiльнi вiдносини, тобто досягати ix упо-
рядкування, забезпечувати передбачуванiсть поведiнки суб'ектiв пра-
ва з метою гарантування суспiльноТ свободи. ,Щля цього право насам-
перед пропонуе членам суспiльства правила, в яких зафiксовано
суб'сктний та об'ектний склади цих вiдносин, визначено права
та обов'язки суб'сктiв правовiдносин, а також закрiплене коло житте-
вих обставин (юридичних фактiв), з якими норми права пов'язують
настання певних юридичних наслiдкiв. KpiM тою, мають бути встанов-
ленi процедури, якi дозволяють суб'ектам набути, пiдтвердити та ре-
алiзувати вiдповiднi права i обов'язки.
У регулятивнiй функчii права слiд виокремлювати TaKi напряма:
- забезпечення суспiльно2о ко]чtпромiсу i dосяzнення справеdлuвоzо
балансу iHmepeciB. Право сприяе виробленню взасмовигiдних або вза-
емоприйнятних умов спiльного iснування (наприклад, умови спiвiсну-
вання релiгiйних, етнiчних та iнших соцiальних груп), узгодженню
рiзноманiтних iHTepeciB (працiвникiв i роботодавцiв, споживачiв i ви-
робникiв тощо);
95
 Часmuпа лпреmя. Заzальне вчення про право
- орzанiзацiя повеdiнкu членiв суспiльсmва. Право пропонуе
суб'ектам програму лiй у тих чи iнших типових суспiльних сиryацiях
(наприкrrад, при KepyBaHHi транспортними засобами, побуловi сiмейних
cTocyHKiB, розпоряд}кеннi нерухомим майном, сплатi податкiв), визна-
час соцiально допустимi межi поведiнки, запроваджус процедури ре-
алiзацii прав i обов'язкiв (звернення до суду, одержання |ромадянства,
припинення пiдприемницькоТ дiяльностi, вiдмова вiд спадщини, рее-
страцiя кандидатом у народнi депутати та iH.);
- закрiплення соцiальнuх сmаmусiв i соцiальноi сmрукrпурu. Iдетъся,
зокрема, про правове закрiплення прав i обов'язкiв вiдповiдних
суб'ектiв (наприклад, фiзичноТ або юридичноi особи, пенсiонера, без-
робiтного, iнвалiда, суб'екта владних повноважень, торгiвця цiнними
паперами, позичальника, банкрута). KpiM того, важливе значення мае
надання правовоТ форми рiзноманiтним органiзацiйним структурам
(банкiвськiй системi, судовiй системi, системi органiв виконавчот вла-
ди, адмiнiстративно-територiальному устрою тощо);
-усmановлення засобiв i процеdур розв'жання соцiапьнuх конфлiк-
miв. Право пропону€ членам суспiльства ефективнi iнструменти при-
пинення iснуючих i попередженнrI можJIивих конфлiктiв як у публiчнiй,
так i у приватнiй сферi (наприклад, договiр, переговори, процедури
примирення, вiдшкодування збиткiв, судове провадження, мирова
угода, вибори, референдум, звернення до правоохоронних органiв).
Воно передбачае створення суб' екгiв, надiлених повнов€Dкеннями щодо
остаточного вирiшення таких конфлiктiв (сул, третейський суд, про-
куратура та iH.), i гаранryс виконання ix рiшень.
Охоронна функцiя права розкрива€ важливий аспект призначення
права, пов'язаний iз охороною (захистом) правомiрних суспiльних
вiдносин. Така охорона здiйснюсться шляхом забезпечення додержан-
ня тих правил, що встановлюються в порядку виконання реryлятивноi
функцii права. З цiею метою створюються oxopoнHi норми, в яких за-
крiплюються пiдстави та заходи юридичноТ вiдповiдальностi. Тим
самим запроваджуються додатковi гарантiТ ефективного здiйснення
правом його реryлятивноТ функцii.
В охороннiй функцiТ права слiд виокремлювати TaKi важливi на-
пряма:
-вidновлення поруurенuх прав i компенсацiя понесенuх вmраm, що
пов'язуються iз визнанням неправомiрних дiй нiкчемними та повер-
96
Розdiл 9. Поняmmя права
ненням до первiсного стану, вiдшкодуванням правопорушником за-
вданоi шкоди, стягненням збиткiв, компенсацi€ю втрат;
- суспiльна вidплаmа за правопоруulення. Iдеться про покарання
правопорушникц обмеження його прав, покJIадення на нього додатко-
вих юридичЕих обов'язкiв та обтяжень;
- попереdясення моэrслuвuх правопоwurень, тобто: по-перше, запо-
бiгання вчиненню нових протиправних дiянь особою, яка вже скоiла
правопорушення, IIIJIяхом застосуванIш до Hei вiдповiдних обмехqуваль-
них заходiв; по-друге, загальне запобiгання правопорушенням у сус-
пiльствi завдяки демонстрацii невiдворотностi настання несприrIтливих
наслiдкiв у разi вчинення протиправних дiй.
Напрями, що охоплюються охоронною функцiсю права, у подаль-
шому конкретизуються у функцiях юридичноi вiдповiдальностi.
ý 5. ЩiННiСТЬ ПРаВа
Останнiми роками пiд впливом такого напряму фiлософii, як aKcio-
логЬ (вчення про цiнностi), набувае популярностi пiдхiд, який визначае
-
право як цiннiсть, характеризуе його як безумовне соцiальне благо.
Щiннiсть е здатнiстю предметiв, явищ своiми властивостями задо-
вольнити певнi потреби суб'скга. ItiHHicmb права поляга€ у його зdаm-
Hocmi завdякu прumаманнuм йому змiсmовнttм i формаttьнuм власmuвос-
mялl заdовольняmч суспiльнi поmребu у впоряdкованосmi, безпецi, свобо-
di, справеdлuвосmi mоlцо. Iдеться, зоцрема, про TaKi важливi, соцiально
значущi властивостi права, як обов'язковiсть, легiтимнiсть, норматив-
HicTb, формzшьна визначенiсть, державна гарантованiсть.
В юридичнiй научi прийнято виокремлювати власну та iHcTpyMeH-
тальну цiннiсть права.
Власна цiннiсmь права пов'язана з його сутнiсними характерис-
тиками, сприйняттям його як правильного регулятора. Право е втiлен-
ням iдей справедливостi, свободи, piBHocTi та гуманiзму, KoTpi розгля-
даються як його основоположнi принципи. Завдяки праву цi iдеi бiльш
послiдовно втiлюються в суспiльну практику, забезпечуються ix кон-
кретизацiя та надiйний захист.
Право пiдвищуе piBeHb aBToHoMiT (незалежностi) особи, забезпечус
розвиток ii здiбностей, гаранryе можливостi iT самовираження, вiльно-
го вибору поведiнки, заперечу€ свавiлля i насильство, сприя€ форму-
97
 Часmuна mреmя, Заzмьне вчення про право

ванню нового гуманiстичного суспiльства, центрiлльне мiсце в якому

посlдае людинL надiлена невiд'смними та невiдчужуваними правами. Роздiл 10
Iнсmруменmальна цiннiсmь права зумовлена передусiм його
фор- Право в системi соцiального
мrlJIьними вJIастивостями. Завдяки cBoiM перевагам як
унiверсального,
обов'язковою, формально визначеного, гарантованого та примусового регулювання
соцiального регулятора право виступае ефективним iHcTpy-MeHToM, за-
собом регламентацii рiзних сфер життя суспiльства 1. Понятгя, загальнi риси та види соцiальних норм,
Саме право в нzшежному посднаннL узгодженнi з iншими суспiль- Спiввiдношення технiчних i правових норм.
ними регуJuIторами здатне успiшно забезпечувати соцiальний порядок, 2. Право i мораль, ix спiввiдношення.
моделюючи поведiнку суб'ектiв суспiльних вiдносин, закрiплюючи 3. Право i звичай, ix спiввiдношенIul.
4. Право i релiгiйнi норми.
{r9"ч кооперацii, розподiлу соцiальних благ та тягарiв, вирiшення кон-
флiктiв, вiдновлюючи порушенi права, караючи за порушення та iH. 5. Корпоративнi норми, ix особливостi та взаемодiя
_ Власна та iHcTpyMeHTzlJIbHa цiннiсть права маюri Ъпецифiку щодо з правом.
рiзних суб'ектiв, що дозволяе розглядати iT у загал""опrод"iпому, со-
цiальному та особистiсному вимiрах.
заzалlьнолюdськuй вuлtiр вiддзеркалюе цiннiсть
црава для людства II ý !. Поняття, загальнi риси та види соцiальних
в цiломУ як необхiдноi основи мiжнародних вiдносин, засобу, який норм. СпiввИношення технiчних
сприяс унiверсальному утвердженню прав людини, здатного забезпе- i правових норм
чити мир i безпеку на загальносвiтовому piBHi,
розв'язання глобальних
проблем сучасностi. Поведiнка людей у суспiльствi впорядкову€ться за допомогою рiз-
соцiальнuй вшtiр дас змогу продемонструвати цiннiсть права для номанiтниХ соцiальних норм - правил, якi е еталоном, моделлю, взiр-
конкретного суспiльства, яка виявляеться у тому, що право захищае
цем такоi поведiнки.
його фундаментальнi цiнностi, забезпечуе його нормалiне iснування соцiальнi норма - це правuла повеdiнкu заaсulьноzо харакmеру,
та розвиток, гарантуе впорядкованiсть суспiльних вiдносин,
цiлiснiсть, ефекmuвна diя якuху суспiльсmвi забезпечуеmься засобамu соцiально-
солiдарнiсть соцiуму, сприя€ реалiзацiт прав його членiв.
2о вплuву.
особuсmiснuй вuмiр визначае цiннiсть права для окремоТ особи,
яке виступае надiйним та ефективним засобом захисту ii'гiдностi, за-
Що заzальнuж рuс соцiальних норм належать TaKi:
вони зумовленi piBHeM соцiально-економiчного розвитку суспiль-
безпечуе Ti iндивiдуальну автономiю, сприяе всебiчному
розвитку та ства;
самореалiзацiТ людини.
вiдображаЮть особливостi кульryрних традицiй кожного суспiль-
ства;
мають загальний характер, тобто розрахованi на багаторазове за-
Контрольнi запитання стосування до поiменно невизначених осiб;
1. У чому поJIягае основна вiдмiннiсть мiж природно-правовим
створюються i реалiзуються за участю волi та свiдомостi людей;
i позитивiстським праворозумiнням? спрямованi на решаментацiю взаемодii людей та iнших соцiальних
]. !Фогмулюйте головнi тези соцiологiчного пiдходу до права. суб'екгiв;
3. Виокремiть ocHoBHi ознаки права. забезпечують стабiльнiсть i порядок у суспiльствi;
4. Визначiть основцi напрями реryлятивноТ та охоронноТ гарантованi на випадок порушення засобами суспiльного впливу,
функ-
цiй права. У суспiльствi дiютьрiзнi вudа соцiалtьнuх How, якi можуть бути
5. Виокремiть ocHoBHi аспекти та вимiри цiнностi права.
класифiкованi:
98 99
 Часпuна mрепя. Заzальне вченняпро право
7) за змiсmаl,, рееульованах BidHocaH
- на полiтичнi, економiчнi,
органiзацiйнi, сiмейнi тощо;
2) за форл,лаллпu всmановлення i засобамш забезпечення
- нанорми
права, норми мора"пi, звичаТ, релiгiйн.i та корпоративнi норми;
з) за способамu зовнitаньоzо вараilсення
-на ycHi та письмовi.
поряд iз соцiальними нормами видiляють mехнiчнi нормll,тобто
правила поводження з технiкою, знаряддями виробництва, зброею,
об'ектами природи тощо. iх змiст обумовлений законами природи,
досягнутим рiвнемрозвитку науки, технiки i кульryри. Технiчнi норми
подiляються на двi групи: до першоТ групи належать Ti, що втiленi
в правову форму, до другоТ- yci iншi.
Норлаu перuлоi zрупи закрiгlrrюються
у випIядi офiцiйно встаноыIених
правил, iнструкцiй, що регулюють вiдносини стосовно використання
технiчшлr засобiв у сферi виробництва чи управпiннrl, мають обов'язковий
харzжтер, забезпечrються на випадок Тх порушення нормами юридичнот
вiдповiдальностi. TaKi норми н€lзиваютьс я mехнiю-юр udччнчJпu.
Вони взасмодiють з правом за допомогою бланкетних норм, якi
вiдсилають до таких пiдзаконних akTiB, як державнi стандарти та тех-
нiчнi умови, будiвельнi норми i правила, ,rpu""rra зберiгання, викорис-
тання, облiку, перевезення вибухових
речовин i радiоактивних Maiepi-
алiв, безпеки руху та експлуатацiт транспорry, Ьбi.у наркотичних за-
собiв, психотропних речовин та прекурсорiв, протипожежноi безпеки,
боротьби з епiдемiчними та iнфекцiйними захворюваннями.
Технiчнi норми, якi належать до dруео| zрупи,
мают" соцiально-
го змiсry: це правила математики, закони "е
фiзики, xiMiT, бiологiТ та iH.,
правила поведiнки людей у зв'язку з використанням технiчних та при-
родних об'ектiв (наприклад, правила користування побутовими при-
ладами, прийомУ лiкарськиХ засобiВ та iH.). Вони не мiстять ознак,
притаманних правовим нормам, ix порушення не тягне за собою юри-
дичноТ вiдповiдальностi.
rЕI ý 2. Право i мораль, ii спiввiдношення
У суспiльствi право i мораль TicHo пов'язанi. Вони мають спiльнi
риси, вiдмiнностi та взаемодiють мiж собою.
Мораль - це прuнцuпu, оцiнкu mа Hopwч,l, u4о вidобрасtсаюmь
уяв-
лення люdей про dобро i зло, а mакоэtс про mе, tцо схвалюеmься чlt за-
перечу еmься сус пiльсmв олl.
l00
розOiл l0. Право о сuсmаill соцiмьноzо ре2улювання
спiльнuлwа расама права l мора,пi е: нормативний харакrер правил;
виконання функчiт соцiального компромiсу; забезпечення стабiльнос-
Ti i порялкуЪ суспiльствi; оцiнювання поведiнки суб'ектiв у рiзних
'
сферах суспiльноi дiяльностi.
rоrr"rrrу"ання права i моралi проводиться за такими критерiями.
за похоdэюеннялr:
норми моралi формуються поступово, у процесi суспiльного жит-
," nu b"rro"i уявлень про добро i зло, справедливiсть, чес,ть, мають
неофiuiйнИй характер, передаються вiд локолiння. до поколiння;
норми права складаються у процесi взаемод11 людей як правила,
закрiплйоr" вiдносини, koTpi визнае i захищае держава, i мають
що
офiцiйний загальнообов'язковий характер,
За сферою ре?улювання:
морirльне реryлювання поширюеться на вiдносини, якi важко пiд-
дulor"Ъ" ,o"rirпr,"oMy контролю (наприклад, на сферу особистого
спiлкування - кохання, Дружбу, взаемодопомоry топlо)
норми права регулюють лише Ti вiлносини, якr мають загально_
суспiльне значення та пiддаються зовнiшньому контролю,
За форл,tою вuраэtсення:
зазвичй не мають офiцiйно закрiгшlенш< форм виражен-
"opr"rop-i
rrя i MolkyTb мiститися в релiгiйнш< заповiдях, традицiях, ритуалах ющо;
норми права набувають формального вираження в нормативно-
правових актах та iнших джерелах права,
За сmупенем dеmалiзацit :
норми моралi не мiстять точних правил поведiнки, вони виступають
як безумовнi принципи (наприклад, шанувати батькiв, дiяти сумлiнно,
захищати Вiтчизну);
норми права е деталiзованими правилами про належну, дозволену
та заборонену поведiнку.
За iасобамч забезпечення вuконання mа спецuфiкою санкцiй:
додержання моралi забезпечуеться внутрiшнiм переконанням,
громадською думкою;
право охороняетьqя державою i гаранryсться if примусовою силою.
Порушення правових норм тягне за собою юридичну вiдповiдаль-
_ негатиънi наслiдки майнового, особистого та органiзацiйного
"i"ri
харакгеру, що застосовуються в певному порядку державними органа-
мй, у той час як порушення мор€rльних норм тягне за собою моральну
вiдповiдальнiсть.
l01
 Часtпuна mреmя. Заzальне вчення про право
розOiл 10. Право в сuсtпелli соцiмьноzо реzулювання

взаемоdiя права iмор.алi.поляrаеу

тому, що право фунтуеться на
нормах суспiльноi моралi, пiдтримуе та захищае ix. lнодi робленi у процесi спiльноi дiяльностi людей i кориснi для
суспiльства
вважають, .*rrya"* зЬrпе- i водокористування, торгiвлi, мореплавства, шlлюбних,
що право - це юридичний MiHiMyM моралi, який 1у
уможливлюе соцiаль- полiтичних та iнших вiдносин).
не спiлкування людей та iснування суЪпiльства. -
Без зверненIrrI до Mop€lJIbHlж по}UIть не можна вIдIвити Нормам права i звичаям притаманнi спiльнi ознака, якiхарактернi
значеннrI низки
mepMiHiB, закрiггrених у правi, з оцiнюванням яких для Bcii соцiальних норм (загальний харакгер, спрямованiсть на забез-
пов'язанi юридичнi
наслiдки. Що нш< нzшежать оцiннi поIUIття: <образа особистоi печення стабiльностi i порялку та iH.).
гiдностil>,
<<дii,що вiдзначаються особливим цинiзмом чи^особливою зу*валiстю>, Водночас розрiзняюmь за такими критерiями.
Тх

<9озумнi строки), ((неможJIивiсть спiльною проживашUI>>, За похоdэюенняJуr: звичаi формуються поступово через вiдтворення
<<низькi моти-
BapiaHTiB поведiнки в подiбних життсвих сиryацiях; норми права скJIа-
ви)) та iH. I право, i мораль мають подiбнi, хоча i
rr".oro*"i;;";;" дzlються внаслiдок взаемодii суб'ектiв суспiльних вiдносин i подаль-
оцiнюванttя - обидвi нормативнi системи засуджують
несцраведIивiсть.
моральнi норми вiдiграють важливу шого закрiплення цих вiдносин у джерелах права.
роль / процесi правозасmо- За фЬрмою вuраilсення., звичаТ втiлюються у поведiнцi; правовi
coBHoi'diмьносmi при вирiшеннi конкретних юридичних справ.
Так, норми закрiплюються В нормативних актах (законах, указах, постано-
мотиВ i мета деяких правопорушень с ознаками,
що .rou"rr"i бути вах) та iнших юридичних джерелах.
встановленi при квалiфiкацii. У
разi ж ухвалення певних судових pi-
шень (наприкJIац, про позбавлення батькiвських прав за часолw набрання чuнносmi: звичаi скJIадаються поступово 1 так
або звiльнення
педагогiчних працiвникiв) моральний чинник часом само вiдмираrоri; правовi норми набирають чинностi у встановленi
с вирiшальним.
.Щеякi колiзii'у взаеллоdiiправа i моралi можуть
строки.
питанIUIх (наприкпад, при трансплантацiТ орга"i" ,u """"пчйу;;;;;"
iнших аiатомiчних
за способолl забезпечення: звичаi реалiзуються завдяки звичц1,
матерiалiв людини, проведеннi клiнiчних Ъипробуван" сформованим стереотипам поведiнки; дiя правових норм пiдтримуеть-
riпчр""*"*
,r au- ся засобами примусового характеру з боку держави.
собiв на пацiентах (лобровольцях), евтаназiТ тЪщо).
okpeMi норми права, здебiльшого процесуальнi, моральному взаемодiя права i звичаю тягне за собою виникнення правовоzо
ceHci е нейmрапьнttми (наприклад, норми iСПК vкраiЪ"
у звллчою як джерела (форми) права.
про rr"р"дч"u"- KpiM звичаю, на поведiнку людей значний вплив справляютъ mра-
ня справи з одного суду до iншого).
OcTaHHiM часом вагомий вплив на duцiт, обряdч mа рumуали. На вiдмiну вiд звичаю традицii е бiльш
регулювання суспiльних вiд- широким поняттям, в якому виявляються iдеi, цiнностi та норми по-
носин справляють етичнi норми, що закрiпл""l
доuуrarrrчх профе- певного суспiльства, що грунтуються на досвiдi попереднiх
сiйних об'еднань (наприклад.Кодекс професiйноi " ;й;i, Етичний ".дi"*, (наприклад, клятва лiкаря, вiдома як клятва Гiппократа).
поколiнь
кодекс лiкаря УкраiЪи, Етичний *одекi
ученого
"r;-;
УкраiЪи).
Обряди i риryали покликанi регулювати побутовi, сiмейнi, релiгiйнi та
iншi вiдносини, становлять формалiзовану, суворо регламентовану
послiдовнiсть дiй людей або ik груп (шлюбнi обряди, хрещення, по-
ý 3. Право i звичай, ii спiввiдношення свячення у студенти тощо).
3в.ачай - це соцiаllьна норма, яка склаdаеmься внаслidок
ii'mрuва-
лоzо й оdноманimноzо засmосування в певнllх Jrсummевuх
сumуацiях. Право i релiгiйнi ноРми
-. Слц вiдмежувати
вiдповiдаЮть
звичаi, що збереглися як пережиток миЕулою i не ý 4.
с)часноМу розумiнню гiдностi i свободи особЙ (кровна
помста, fiримушування до вступу в шлюб, одруження важливе значення в суспiльствi мають релiгiйнi норми, що поед-
з малолiiнiми
та iH.). Певнi з них прямо забороняються i витiсн".r"a" - риси моральних i корпоративних
нують норм.
юDидичних норм iз суспiльноiпрактики. KpiM того, iснують
aч оЬrrомогою
- Релtiеiя (вiд лат. religio - побожнiсть, святиня, предмет культу) -
звичаi, ви- i спе-
l02 це свimоzляd mа свimовidчуmmя, а makoctc вidповidна повеdiнка
10з
 Часпuна преmя. Заzмьне вчення про право
Розdiл l0. Право в сuсmемi соцiальноzо ре2улювання

цuфiчнi dii' 0gльm), заснованi на Bipi в iснування Боzа (боеiв), наdпрu-

podHe. Правова система може визначати прiораmеm рапiziйнu.х нормоТХ
у cBiTi iснують багато релiгiй, бiльшостi з яких притаманнi власнi загальнообов'язковiсть, при цьому правовi норми мають фунтуватисЯ
нормч, Вони регулюють ставлен}UI вiруючих на релiгiйних i не можуть iM суперечити (наприклад, IpaH, Афганiстан).
до Бога, стосунки вiрую- Правова система може визначжи прiораmеm правовuж норм переD
чих мiж собою та ставлення до представникiв
iнших релiiit, порядок
функцiонування релiгiй"r, ор.чrirацiй. Найбiо"- ралiziйнами; у цьому разi ocTaHHi мають додатковий (субсидiарний)
"lдоrl р*iгii
(хрис_ характер при реryлюваннi суспiльних вiдносин (наприклад, ТуреччиНа,
тиянство, iслам, iудаi'зм, iндуiЪм, буддизм)
справили'вагоiий вплив як Таiланд) або iснують лише для вiруючих (наприклад, Iндiя, YKpaiHa,
на духовну, морiлльну сфери життя суспiльства,
так i на розвиток пра- Росiя).
вових систем.
У священних книгzlх (Бiблii, Талмудi, KopaHi) певнi
релiгiйнi поло-
](ення формулюються як норми: не вбий, io"**uи 5. Корпоративнi норми, ik особливостi
батькiв, не кривосвiд"",ощо. На початкових"" "*рuд", ""oi" ý
етапах розвитку людства
норми права не вiдокр.емлювЕlлися вiд та вза€модiя з правом
релiгiйних - рЙгiйнi норми у той
же час являrrи собою й правовi. У подальшому,
у цроцесi розвитку сус- У реryлюваннi суспiльних вiдносин значну роль вiдiграють корпО,
пiльства, правовi нор}4и ст.tли вiдокремлю"Й
n"y-
релiгiйнип.
Розмеясування мiжнормами "iд
црава i релiгiйним" nopТur, можли-
р - пр а вuл а, tц о р озр о бляю m ь ся п олimuч н uмu п арm iяllu,
аm а в Hi н о рм u
во здiйснити за такими характеристиками: zроллаdськuллu орzанiзацiямu, профспiлкалцu, пidпрuеллсmвамu mа iHtllu-
по-перше, релiгiйнi норми базуються на божественному мч об'еdнанняп,,u з.лпеmою реапiзацi'i iHmepeciB своtх членiв (учаснuкiв).
авторите- Корпоративнi норми визначають правовий статус нЕвваних органi-
Ti, а правовi - на ix легiтийностi ia захищеностi
л.р*u"оro; зацiй, установлюють ix мету i завдання, умови членства, порядоК
по-друге, релiгiйнi норми виникають rроц..iро."rrпу
У суспiль-
ства протягом тривалого часу, пiдтримуються формування i компетенцiю ix органiв, гарантiТ додержання норм, сflе-
релiгiйними оiгiнiзацi- цифiку санкцiй та засади взасмодiТ з державою.
ями, фiксУються в уснiй або письмо"ir
борri,
встановлюються за спецiальною процедурою i -дi "- "Ъrjми
права Механiзм дiТ та ознаки корпоративних норм мають значну поdiб-
набувають бЬрмаль"о-
го вираження в нормативних актах та iнших нiсmь до правових: вони е правилами поведiнки; текстуально закрi-
джерелах права; пленi у вiдповiдних документах; мають нормативний характер; прvlй-
по-трете, релiгiйнi норми адресованi вiруючим,
yciM
"iu"b"i -
u маються за вiдповiдною процедурою; забезпечуються за допомогоЮ
членам суспiльства i е загальнообов'язковими;
по-четверте, релiгiйнi норми opicHToBaHo насамперед органiзацiйних заходiв i санкцiй.
_:
вlруючого, яка визначае_ його поведiнку, а правовi arорr"
на свiдомiсть Розмееrcуваrrrrя корпоративних норм i норм права проводиться за
висувають такими критерiями.
вимоги щодо зовнiшньоi поведiнки, хоча i внутрiшнiйЪтан
може бра- За суб'екmоJw, якол4у вонu adpecoBcHi., корпоративнi норми поrrlИ-
тися до уваги;
по-п'яте, виконання релiгiйних норм забезпечуеться рюються тiльки на членiв цiеi органiзацiТ, мають локальний характеР,
заходами ре- тодi як правовi норми е загальнообов'язковими.
лiгiйно-морального впливу ix порушник
- розгляда€ться як грiшник За вольовою спря]|rованiсmю: корпоративнi норми висловлюютЬ
переД Богом, а також певними санкцiями
вiд iMeHi релiгiйних органi- волю членiв органiзацiТ та ix керiвних органiв, а правовi норми закрiП-
зацiй (спитимiя, вiдлучення вiд церкви), тодi як
;;;;и забез-
"d;i люють погоджену волю держави i всього суспiльства задля досягнеН-
застосуванням юридичних санкцiй (штраф, .rо.бч"о"rr""
1|]ryr"""
волl, арешъ догана тощо). ня загallrьного блага.
розв'язання конфлiктiв мiж За способом всmановлення., корпоративнi норми створюються на
релiгiйними та правовими нормами з'iЪдах, зборах, конференцiях, засiданнях об'еднань, а правовi нормИ
заJIежить вiд особливостей правовоТ системи.
приймаються уповноваженими суб'ектами нормотворчостi.
104
l05
 Часmuна lпреmя. Заzальне вчення про право
За форлtою зовнilлньо^о вuраuсення., корпоративнi норми закрiплю-
ються у статутах, програмах, положеннях,
рiшеннях органiзацiй, тодi
як правовi норми набувають формального вираження в нормативних
актах та iнших джерелах права.
за спецuфiкою санкцiй: додержання корпоративних норм гаранту-
€ться внутрiшньоорганiзацiйними санкцiями (наприклад,
догана, за-
уваження, попередження, виключення з органiзацii), тодi як правовi
норми забезпечуються юридичними санкцiями (штраф, позбавлення
волi, арешт та iH,).
I]i реryлятори взаемоdiюmь тахимчином. Як правило, корпора-
у
тивних документах установлюеться загаJIьне зобов'язання
додержува-
тися правових норм.. Слiд також ураховуватИ, Що вiд
додержання
корпоративних норм iнодi залежить н€uIежна
реалiзацiя норм права.
наприклад, при звiльненнi працiвника з iнiцiативи
у.rо"-
новuDкеногО ним органУ потрiбна попередшI згода на"оuaпr*чьбо
це профспirпсово-
го органУ (cTaTTi 40,41,43 КЗпП Украihи). Кворум
засiдан-
Hi визначасться за нормами статуту профспiлкЬвоi "u,u*ory
органiзацii (тобто
за корпоративними нормами).
Корпоративнi норми слiд вiдрiзняти вiд деяких правових норм, якi
мiстятьсЯ у локальнаж Hop'amu'Hllx акmаж пilпрiемсmс (стаryтах,
установчих договорах, положеннях, правилах тощо). Норми таких
aKTiB пiдлЯгаютЬ попереднЬому абО наступноМу схваленню з
боку
держави, виконують субсидiарну роль в умовах ринковоi економiки.
У разi ix порушеннrI вони пiдлягають захисту в судовому порядку за
допомогою iнших заходiв державного впливу.
КонтрОльнi Запитання
1. Якi види соцiальних норм реryлюють суспiльнi вiдносини?
2. Яким е спiввiдношення мiж соцiальними i технiчними нор-
мами?
- З. Яквзаемодiють право i мораль?
j. !повелiть розмежування мiж нормами права i звич€шми.
5. Проведiть розмежування мiж прiвов"м" i
релiгiйними нор-
мами.
6. Як вiдбувасться взаемодiя мiж правом i корпоративними
нормами?
106
Роздiл 11
Щжерела права
1. Поцятгя i види джерел права.
2. Нормативно-правовий акт як джерело права,
З. Правовий звичай як джерело права.
4. Нормативно-правовий договiр як джерело права,
5. фдовий прецедент i сщова пракгим як джерела права,
6. Правова доктрина як джерело права.
ý 1. Поняття i види джеРел праВа
TepMiH ((джередо права)) вперше почав використовуватися ще за
часiв,Щавнього Риму. ТiтЛiвiй назвав Закони ХII таблиць ((джерелами
-
усього публiчного i приватного права), оскiльки давньоримськi
право-
знавцi вважали ix витоками чинного права. Таке розумiння джерела
права вiдповiдае лексичному значенню поняття ((джерело) (те, що дае
початок чому-небудь, звiдки походить що-небуль).
На теоретичному piBHi джерела права починають дослiджуватися
у XIX ст. Представники рiзних шкiл праворозумiння
по-рiзному визна-
чали змiст цього поняття. Позитивiсти вважали, що джерелом права
виступають cTBopeHi державою нормативнi приписи, якi)rхваленi у ви-
значений спосiб та захищаються примусовою силою. Прихильники
нормативiстськоi школи права вбачали джерело права в абстрактнiй,
неписанiй основнiй (засадничiй) HopMi, яка дас початок усьому праву.
прибiчники соцiологiчного напряму в правознавствi називали джере-
лами права соцiальну та юридичну практику.
У ryчаснiй юридичнiй науцi використовуються TaKi ocHoBHi зна-
чення dcKepana права|
|) idешiсmччне,що визначае джерела права якйого iдейнi витоки;
залежно вiд типiв праворозумiння такими джерелами виступають
ocHoBHi права людини, природнi iнстинкти, правосвiцомiсть та iH.;
2) маmерiальне, що визнае джерелом права соцlальнr чинники,
сили, що творять право (наприклад, матерiальнi умови суспiльства,
суспiльну практику);
з) форлrtапьно-юршdачне,що ототожнюе джерела права iз зовнiш-
нiми формами його вираження та iснування, тобто формалlu права,
\0,7
 Часпuttа mрепя. Заzмьне вчення про право
Розdk l l.,Щасерела права
Отже, duсерело права - це вuзнана в конкреmному суспiльсmвi
_ обов'язкових джерел, якi беззаперечно пiдлягають застосуванню до
офiцiйна форл,tа (спосiб) зовttiutньоео вuраJtсення mа закрiплення
норл4 суспiльних вiдносин, що ними регJIаментуються.
права, посu]lання на яlу пiOrпверdжуюmь iхне iснування.
правовi системи cBiTy вiдрiзняються своерiднiстю У романо-германськiй правовiй ciM'T, до якоТ тяжiе й правова сис-
джерел права, тема Украihи, первинними джерелами права вважаються нормативно-
ступенем iхнього розвитку, прiоритетом одних
джерел права над iнши- правовi акти, нормативно-правовi договори (передусiм мiжнароднi) та
ми, Проте в ycix цих системах джерелами права визнаються
но-правовi акmu, нормаmuвно-правовi dоzоворu, правов i
нор^.аmuв-
загальнi принципи права, вторинними * правовi звичаi, судова прак-
звuчit, cydoBi тика та правова доктрина. З них переконливими е судова практика та
прецеdенmu або cydoBa пракmuка, правова Бо*фurо, Важливу
роль правова доктрина.
у межах романо-германськоi правовоi системи вiдiграють заzальнi
прuнцuпu права як самостiйне джерело права. Найбiльш поширеним джерелом права в УкраiЪi виступають нор-
мативно-правовi акти. OcTaHHiM часом значно зростае роль мiжнарод-
_ Подiбний перелiк джере{I е характернйм i для мiжнародного права.
Згiдно зi ст. 38 Стаryту Мiжнародного Суду ооН суд'ru"rо.о"у., но-правових договорiв. Обов'язковими джерелами права УкраiЪи ви-
а) мiжнароднi конвенцii, як загальнi, так i спецйльнi, знаються також правовi звичаi, практика европейського суду з прав
що людини, рiшення Верховного Суду УкраiЪи, ухваленi за визначеними
правила, безперечно визнанi державами, якi е сторонами ""rчrо"люють
спору;
б) мiжнародний звичай як док€в загъльноi практики, в законах обставинами.
визнанот як право-
ва норма; в) загальнi принципи права, визнанi
цивiлiзован"r" пuцi"r";
г) судовi рiшення та доктрини найбiльш квалiфiкованих
фахiвцiв iз ý 2. Нормативно-правовий акт
мiжнародного публiчного права
рiзних нацiй як допомiжниii засiб для як джерело права
визначення правових норм.
.щжерела права кгlасифiкуються зарiзними критерiями, якi
дозволя- Нормаmавно-пр,gбgбцй акm - це офiцiйнuй пuсьмовuй dокуменm,
ють визначити ik спiввiдношення мiжЪобою Taix iфархiЙ.
За прiорumеmнiсmю звернення вирiзняють перваннi mа вmораннi -
прuйняmuй уповноваrtсенuJч|u суб' екmамu норJwоmворчосm| якuй усmа-
dlсерша права. Первиннi джерела е Ьбов'язко""r,,u мiстять Еорми, новлю€, злtiнюе чu скасовуе нормu права.
що пiдlягають першочерювому застосуванню дIя вреryлюван}ш
Нормативно-правовий акт з'являеться на paHHix етапах розвитку
життевиХ сиryацiй. Вториннi (сфсидiарнi)
щ)авом державностi, поступово замiщус правовi звичаТ i стае для бiльшостi
джерела права мiстять йрr", правових систем основним джерелом права. З посиленням державноi
до яких звертаються у разi вiдсутностi або неможливостi однозначно
вста_новити змiст правил.поведiнки в первинних влади та ii централiзацiею нормотворча дiяльнiсть органiв державноi
джерелах права. вJIади набувас прiоритетного значення, а право одержуе нову зовнiшню
Залеэюно Bid наслidкiв закрiпл"irо нор, права
розрiзняють форму вираження - закон.
обов'язковi dнсерша права, закрiплення норм права в яких
свiдчить Нормативно-правовий акт характеризусться такими ознакама:
про ik обов'язковiсть для суб'сктiв, i переконiuвi (авmорumеmнi)
d*cepara права, посилання на якi е - приймаеться уповноваженими суб'сктами нормотворчостi i в
обов'язковостi тих чи iнших норм; вони "едосrат"iм
для пiдтJердження межах ii компетенцii;
мiстят" додчa*о"у юридичну
аргументацiю та не можуть виступати самостiйною (достатньЪю) -. с чiтко структурованим (подiлений на глави, роздiли, пункти,
пiд- cTaTTi тощо);
ставою для ухвалення iндивiдуальних
рiшень. ix використання е фа- мас письмову форму й оприлюднюеться в офiцiйних виданнях;
культативним та вiднесено на розсуд суб'екга правозастосування. -
У мiжнародному, а iнодi й нацiональному правi r"р"йо""i - розробляеться i приймаеться з додержанням нормотворчоi про-
дже- цедури;
рела права розглядають як свого роду <<м'яке)) право, що дозволяе
вiдмежовУвати iх вiд кжорст*о.оu npuBa, тобто його - може бути оперативно змiнений вiдповiдно до потреб соцiальноi
формально практики;
l08
l09
 Часmuна преmя, Заzальне вчення про право
- входить до складу системи законодавства;
- е обов'язковим до виконання, забезпечуеться санкцiями в разi
його порушення.
нормативно-правовi акти покJIиканi забезпечити ефективне право-
ве реryлюван}ш у вiдповiдних сферах суспiльних вiдносин. Вони:
- диференцiйованi за видами суб'сктiв, якi ix видають;
- конкретизованi за видами суспiльнlтх вiдносин, якi ними регулю-
ються (предметом правового регулювання);
- скJIадають iерархiчну систему, побудовану з урахуванням ixHboT
юридичноi сили.
У системi нормативнО-правових aKTiB держави найвищу юридичну
силу мае ffонсmumуцiя, яка розглядасться як основний Закон. Залеж-
но вiд способу вираження констиryцii можуть бути писаними i непи-
саними. Так, пuсана консmumуц;я може складатися як з одного, так i з
декiлькох окремих документiв, прийнятих у рiзний час. Наприклад,
констиryчiя Швецiт складаеться з акта <Форма правлiння>>, акта про
спадкоемнiсть престолу та акта про свободу Друку. Непuсанi консmu-
mуцit мають Велика Британiя, Нова Зеландiя, Iзраiль.
насryпний щабель в iepapxiT нормативно-правових akTiB займають
законu, якi приймаються парламентом i мають вищу юридичну силу
порiвняно з нормативними актами iнших державних органiв. Закони
розрiзняються за cBoiM змiстом, формою, юридичною силою та по-
рядком прийняття. Найбiльш поширеними е конституцiйнi i поточнi
закони.
У деяких зарубiжних краiнах особливе значення в регулюваннi
окремих сфер (ocBiTa, охорона здоров'я, соцiальне страхування та iH.)
мають нормативнi акти, якi приймаються центрi}льними органами ви-
конавчоi влади (урядом, мiнiстерствами, вiдомствами) в порядку здiй-
снення ними делегованих парламентом законодавчих повноважень
(danezoBaHe законоdавсmво). Прикладом цього е орdонансz,l (акти, якi
приймаються Радою MiHicTpiB Францii), законоdавчi dекреmч (акти
уряду Iталii), наказu в Раdi (акrи, виданi урядом ВеликоТ Британii вiд
iMeHi королеви i ТаемноТ Ради).
Система нормативних aKTiB вкJIючае також iHuli пidзаконнi акmа,
прийнятi центрirльними i мiсцевими органами виконавчоТ влади (ре-
гJIаменти, нак€Lзи, iнструкцii тощо), органами мiсцевого самоврядуван-
ня. TaKi акти MaIoTb бути заснованими на законах, по*оика"iконкре-
тизувати ix змiст, не можуть iM суперечити.
110
Роэdk ] l..Щсrcерапа права
Нормативно-правовi акти домiнують серед джерел права в KpaiHax
po*uno-."pMaHcbKoi правовоi ciM'T i вiдiграють важливу роль у краiЪах
анпIо-американського права. В Украiъi нормативно-правовий акт на-
лежить до первuннuж, обов'язковuх джерел права,
ý 3. Правовий звичай як джерело права
Правовай звачай - це dжерело права, яке пidmверdасуе юрuduчно
jюкове
обов правuло, Iцо склаJlося внаслidокйоzо odHoMaHimHozo mрu-
-всtлоzо засmосування,
Iсторично правовий звичай € першим джерелом права, яким регу-
n,o"-""" вiдносини в перiод становленшI державностi. Yci стародавнi
пам'ятки права були зводами правових звичаiв: Закони царя Хаммура-
пi, Закони ХII таблиць, Салiчна правда, Руська Правда та iH, Так,
пися спецlальними
у ,Щавньому Римi норми звичаевого права позначT
,Терri"аrи, звичаi предкiв (mores mаiоrum),звичасва практика (usus),
звичаi, якi склалиСя у практиЦi жерчiв (соmmепtаrii ропфсum), звичаТ,
якi склалися у практицi магiстрiъ (соmmепtаrii magistratum), та iH.
з ускладненням суспiльних вiдносин, розширенням сфер державного
впливу, виникненням нормотворчостi правовi звичаi поступаються
мiсцем законам та iншим джерелам права.
ПравовиМ звичаЙ стае тодi, коли BiH одержуе юридичну санкцiю
(офiцiйне схвалення) . С анкцiонування (о фi цiйне схвалення) звичаю
вiдбуваеться двома основними способами: а) визнанням його судовою
,rpun i використанням як правовоi пiдстави судового рiшення
"*oro (законоdавчuй ulлях).
фdовuа шях);б) посиланням на нього в законi
санкцiонування пiдтверджус юридично обов'язковий характер звичаю
та забезпечуе його виконання примусом.
Правовi звичаТ мають TaKi ознака:
- формуються спонтанно суспiльством;
- застосовуються одноманiтно протягом тривалого часу;
- е неписаним джерелом права;
- визнаються юридично обов'язковими (законодавче закрiплення
або використання судовими органами);
- застосовУються на piBHi як окремих груп (локальнi), так всього
i
суспiльства (загальнi);
- е консервативними за своею природою.
1l1
 Часmuна mреmrl. Заемьне вчення про право РоэёИ l l. !оrcерела права

* Залежно вiд ролi звичаТв у правовiй системi

французький юрист
Р. Щавид розрiзняе три вшОа звччаIв: а) звичаТ sесiidum legem (Hi
звичаi набувають поширення й у сферi публiчного права- у кон-
до- ституцiйному, адмiнiстративному, фiнансовому правi. Наприклад,
повнення до закону)о якi допомагають тлумачити норми закону; правЬвi звичаi складаються в парламентськiй, виборчiй практицi, дi-
б) звичаТРrаеtеr legem (KpiM закону), якi ,u"roco"yror"."
у разi прЬ- яльностi органiв мiсцевого самоврядування.
галин у правi; в) звичаТ abyersus legem (проти закону), i"одi.а
певних умов забезпечують дiю правил, що суперечать закону. "ni
сукупнiсть правових звичаiв утворюс звччаеве право. Iп 4. Нормативно-правовий договiр як дл(ерело
ý
У сl^rасний перiод найбiльшого поширення звичаеве право набувае права
у краiнах традицiйноi правовот ciM'i. kpiM того, правовi звичаi викорис-
товуються як додаткове джерело права краihах
у романо-германськоi та нормаmавно-правовuй DoeoBip - це dвосmороння або баzаmосmо-
ангJIо-американськот правових сiмей. В ykpaihi правовий звичай мае
-
ронняуzоdа, яка всmановлюе, змiнюе або скасовуе нормu права,
статус обов'язковоzо, вmорuнно?о (субсаdiарноzф
джерела права. його TaKi договори на вiдмiну вiд iндивiдуально-правових договорiв
роль зростае у зв'язку з вiдмовою вiд централiзованого правовою реry- (наприклад, договору купiвлi-продажу, трудового контракту, шлюбно-
люваншI у сферi приватноЮ права. Так,
у Щивiльному кодексi VкраЬи .о до.о"ору) мiстять загальнi правила поведiнки i не мають персонiфi-
зulзначено, що цивiльнi вiдносини можуть
регулюватися звича€м - пра- кованого характеру.
вилом поведiнки, яке не встановлено актами цивiльного законодавства,
нормативно-правовий договiр характеризуеться такими ознакамlli
irле € усталеним у певнiй сферi цивiльних вiдносин (ст. 7).
особливого значення набувають звччаt diловоzi,о обороmу,якi ак-
- це акц яким установлюються, змiнюються чи скасовуються нор-
ми права;
тивно використовуються, наприклад, при
регулюваннi зобов'язальних - BiH е результатом узгодженоТ волi cTopiH;
вiдносин. Проте звичай дiлового обороry що суперечить
договору або - його юридична сила залежить вiд правового статусу суб'сктiв,
актам цивiльного законодавства, застосуванню HJ пiдлягас.
що його укJIадають;
щк Украihи мiстить посилання й на звичай нацiональнот меншини
та мiсцевi звичаТ, Так, ч. 1 ст. 28 ЩК дозволяе змiнювати структуру - BiH укладаеться i набувас чинностi за встановленою процедурою
переговори тощо);
фатифiкачiя, затвердження, узгодження, колективнi
iMeHi фiзичноТ особи (прiзвище, iм'я та по батьковi), якщо зокрема шляхом засто-
це випливае - його виконання гарантуеться державою,
iз звuчаю нацiональноi лtенuлuнu. Стаття 33з
цК допускае набуття сування заходiв примушування.
права власностi на загальнодосryпнi дари природи випадках, коли
у За сферою dii виокремлюють мiжнароднi та внутрiпrньодержавнi
особа дiяла згiдно iз законом, ллiсцевuм звltчаем або загальним
дозво- нормативно-правовi договори.
лом власника вiдповiдноi земельноi дiлянки.
мiаtснароdнuй dozoBip - це угода, укладена мiж державами в пись-
Стаття l1 Сiмейного кодексу УкраТни встановлюq що при вирiшен-
мовiй формi i врегульована мiжнародним правом, незалежно вiд того,
Hi сiмейного спору суд за з.ивою заiнтересованоi сторон, йо*" враху-
чи викладена така угода в одному документi, двох чи декiлькох,
вати мiсцевий звичай, а також звичай нацiональноТ йеншини,
до якоi пов'язаних мiж собою документах, а також незалежно вiд ii конкрет-
належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам
ного найменування - конвенцiя, пакъ угода, протокол та iH. (наприкJIад,
Сiмейного кодексу, iнших законiв та моральним засадам суспiльства.
Вiденська конвенцiя про право мiжнародних договорiв).
У Кодексi торговельного морепдавства УкраiЪи TepMi- Порядок укладання, виконання та припинення дiТ мiжнародних
"*r"чйr".я
ни кзвичаТ> (ст. l46), <<звичаi торговельного мореплавства)> (cTaTTi 6, договорiв Украiни регулюеться Конституцiею Укратни та Законом
29з,295), <<звiд звичаiЪ порту> (ст. 78) тощо. Так, ст. 160
цього Кодек- УкраiнИ ьiд29 червнЯ 2004 р. кПро мiжнароднi договори Украiни>,
су зобов'язуе перевiзника доставляти вантажi встановленi термiни,
у Згода Украiни на обов'язковiсть для неI мiжнародного договору пiд-
а якщо ix не встановлено,
- у звичайно прийнятi термiни. тверджуеться шляхом пiдписання, ратифiкацii, затвердження, прий-
l|2 1lз
 Часmuна преmя. Заzапьне вчення про право
няття договору, приеднання до договору. Чиннi мiжнароднi договори
Украihи, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою Укра-
iЪи, е частиною нацiонального законодавства i застосовуються в по-
рядку, передбаченому для норм нацiонального законодавства (ст. 9
КонстиryчiТ Украihи, ст. 19 Закону УкраiЪи кПро мiжнароднi договори
УкраТни>).
Внуmрiшньоdерсrcавнi dozoBopa укпадаються у сферi констиryцiй-
ного, трудового, адмiнiстративного, фiнансового права та iH.
Прикладом конституцiйного договору е Консmumуцiйнuй dozoBip
мiж Верховною Радою УкраiЪи та Президентом УкраТни 1995 р., який
дiяв до прийняття Констиryцii УкраiЪи.
У трудовому правi застосовуються два види нормативних догово-
piB: колективнi договори та колективнi угоди. Порядок ix
укладання та
виконання визначасться Законом Украiни вiд 1 липня 1993 р. кПро
колективнi договори i угоди>. Колекmuвнuй dozoBip - це двостороЕня
угода, яка уклада€ться мiж профспiлковим KoMiTeToM, який представляс
труловий колектив, i власником пiдприсмства, установи, органiзацiТ
з метою регулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчних
iHTepeciB працiвникiв i власникiв. У колективному договорi встанов-
люються взаемнi зобов'язання cTopiH щодо реryлювання змiн в орга-
нiзацiТ виробництва i працi; нормування й оплати працi; участi трудо-
вого колективу у формуваннi, розподiлi та використаннi прибутку
пiдприемства; забезпечення житлово-побутового, культурного, медич-
ного обслуговування працiвникiв тощо. Колекmuвнi уzоdu укJIадають-
ся на двостороннiй ocHoBi на гilIузевому, регiональному та заг:шьно-
нацiональному рiвнях.
У сферi адмiнiстративного права набувае поширення аdллiнiсmра-
muвнuй dоzовiр. КАС УкраiЪи визнача€ адмiнiстративний договiр як
дво- або багатосторонню угоду, змiст якоТ cTaHoBJuITb права та обов'язки
cTopiH, що випливають iз владних управлiнських функцiй суб'екта
владних повноважень, який е однiею iз cTopiH угоди (п. 14 ст. З). Ад-
мiнiстративнi договори найчастiше мають нормативний характер, що
пояснюсться ix публiчно-правовою природою i функцiональним при-
значенням. Вони укладаються в публiчних iHTepecax, а iхня цiльова
спрямованiсть - досягнення загаJIьного блага.
Роль нормативно-правового договору як джерела права постiйно
зростае, що обумовлено процесами децентралiзацii, використанням
l|4
Роэdlл l l, ,Щоrерела права
координацiйних методiв правового регулювання. Нормативний доювiр
с зручним способом регулювання, який дас змогу враховувати взаемнi
iнiереси суб'ектiв та забезпечувати вiдносно безконфлiктне функцiо-
нування громадянського суспiльства. У краiнах романо-германськоI
правовоi ciM'T (у тому числi в YKpaIHi) нормативнi договори вiдносять
до обов'язковuж, перваннrrх джерел права.
rп- ý 5. Суловий пречелент i судова практика
як джерела права
судовий прецедент i сулова практика виступають класичними
формами суддiвського права (судовоi правотворчостi) як окремого
нормо-
рiзновиду правоустановчоi дiяльностi. Важлива роль судовоТ
творчостi визнавzUIася вже в давнiх г
€ иптi, Грецii, Римi. Так, у,Щавнiй
фецii суддi покладалися на ранiше прийнятi рiшення для розв'язання
торгових спорiв. .Щавньоримськi судлi слiдували практицi cBoii попе-
редникiв у питаннях процедури i не тiльки. Починаючи з XIII ст.
пре-
цедентне право поширюсться в днглii та Уельсi, де воно утворюеться
королiвськИми судамИ i передбачае визнання за судом права офiцiйно-
го формулювання (визнання iснування) правових норм, що скJIаJIися
у правових звичаях i традицiях краiъи
(кдекларативна теорiя судового
прецеденту>>, вiдповiдно до якоi суддя не створюе, а лише вiдкривае
право, котре завжди iснувало в суспiльствi. - В. Блекстоун). Загальна
доктрина судового прецеденту як обов'язкового джерела англiйського
права скJIаласЯ лише У другiй половинi XIX ст. i була пов'язана з офi-
цiйп", упорядкуванням публiкацiТ рiшень вищих судових iнстанцiй
та заснуванням единоi централiзованоi системи сулiв.
Суdовай прецеdенm (вiд лат. praecedeпs (рrаесеdепtiф - той, що
передуе) - це рiulення cydy в конкреmнiй справi, tцо е обов'жковшм dля
суdу miei салtоt або нuэtсчоt iнсrпанцit прu вuрiшеннi в майбуmньопtу Bcix
аналоziчнuх справ. У його ocHoBi лежить соцiальний факт повторюва-
HocTi певних суспiльних вiдносин, що зумовлюе вiдповiднiсть iдеI
прецеденту природi людини та соцiальним очiкуванням суспiльства.
В ocHoBi обов'язковостi прецеденту лсжить принцип, згiдно з яким
аналоziчнi справч повuннi вuрiulуваmuся аналоziчно, а судове рiшення
е справедливим, якщо не вiдрiзняеться вiд прийнятого ранiше за умов
збiгу фактичних обставин справи. У кожнiй системi прецедентного
1l5
 Часmшш mреmя. Заzальне вчення про право
права судовi прецеденти характеризуються своiми особливостями,
проте можна видiлити TaKi ix ocHoBHi ознака:
1) ерезультаюм судовоiнормOтворчостi та мае нормативний харакгер;
2) переважно формуеться вищими судовими iнстанцiями;
3) мае обов'язковий характер для нижчих судiв; вищi судовi iHcTaH-
цii зв'язанi своiми попереднiми прецедентами i не повиннi вiдхиляти-
ся вiд них без очевидноТ необхiдностi; у силу цього судовий прецедент
е обов'язковим також для Bcix суб'ектiв права, у тому числi для дер-
жавних органiв i посадових осiб;
4) е писаним джерелом, який пiдлягае оприлюдненню в бюлетенях
або iнших офiцiйних виданнях;
5) мае казуiЪтичний характер, створюеться внаслiдок вирiшення
конкретних, окремих казусiв (випадкiв), що породжус множиннiсть
прецедентiв, ix певну неузгодженiсть.
В основу доктрини судового прецеденту покладено принцип ýrсrе
decisis (лат. - сmояmu на вuрiuленолlу), що походить вiд латинського
вислову stare decisis et поп quieta movere - триматися вирiшеного i не
порушувати вже встановленого. За цим принципом суди не можуть
переглядати прецеденти за своiм розсудом, а мають додержуватися
правила, установленого при розглядi попередньоТ аналогiчноТ справи
(прuнцuп пidкореносmi), або враховувати це правило, якщо його аргу-
ментацiя с досить переконлив ою (прuнцuп пер еконлuвос mi) ..Щодержан-
ня принципу stare decisis спрямовано на забезпечення високого ступе-
ня сдностi та сталостi судовоi практики, що вiдповiда€ вимогам спра-
ведливостi та рiвного ставлення до Bcix осiб в однакових сиryацiях.
Основу cydoBozo прецеOенtttу склаdае mа моmuвувальна часmuна
cydoBozo рiuлення, dе мiсmumься ratio decideпdi (з лат. - вирiшальний
док€lз, аргуnlенц пiдстава для вирiшення), що явJuIе собою принцип, iдею,
правову позицiю, покладену в основу вирiшення справи. Адже судове
рiшення з€tлежно вiд порядку юридичноi аргр[ентацiТ може вкJIючати
докладний опис aKTiB та apryMeHTiB cTopiH, огляд доктрини i суловоТ
практики, мiркування суду з питань теорii права, а також сугryтнi заува-
ження та моральнi настанови. Вiдповiдно прецедентне (нормативне)
значення ма€ не все судове рiшення, а та його частина, в якiй обгрунто-
вуеться вiдповiдь на питання, що пост€tло перед судом. Саме ця частина
судового рiшення мiстить нове правило поведiнки (норлпу прецеdенmно-
zo права) та являе собою судовий стандарт - пояснення, чому саме так
було вирiшено концретну справу, *якою в подrlльшому слiд додержува-
тися при вирiшеннi наступних аналогiчних справ.
116
Розdtл l l, ,Ц,экерела права
Наприклад, у справi кПолторацький проти Уl(pаТни> (2003) зzUIвник
скаржився на порушення ст. з Конвенцii про зtlхист прав людини i осно-
воположних свобод, що передбачае право кожного не пiддаватися кату-
ванню або нелюдському чи такому, що принижус його гiднiсть, пово-
дженню чИ покаранню. У скарзi зzlrlвник з.tзначив, що BiH бр засуджений
до смертноi кари та перебував пiд вартою у <KaMepi смер-тникiв>> в очi-
Ky"aH"i виконання вироку. ,Що ньою не застосовували фiзичне чи пси-
*i"rr",rрrrушування, проте умови очiкування вироку були нестерпними
, .r""*опо.iчноТ точки зору. европейський суд з прав людини дiйшов
висновкУ про те, що вiдсутнiсть будь-якого HaMipy з боку держави при-
низити чи зневажити заявника не може бути вирiшальною пiдставою
дIя викJIюЧенIU{ висноВку про порушення нею ст. З Конвенцii. На думку
суду, умови тримання пiд вартою, якi заявник мусив терпiти, завдавали
йому великого психiчного страждання i принижували його людську
гiднiсть. Сlц поклав в основу вирiшення аналогiчних справ проти Укра-
iни принцип, викJIадений у цьому рiшеннi, - можливiсть визнати по-
ру-енн"м ст. з Конвенцiiдii, якi не мали прямого HaMipy принизити чи
зневажити особу, але фактично призвели до такого результату,
yci iншi аргументи та зауваження суду, якi не е безпосередньо
пов'язаними з вiдповiддю на питанIUI, яке постчtло перед судом, а тому
_
й не впливають на результzIт рiшення, cTaHoBJUITb obiter diсtum (з лат.
скrване мiж iншим) i також мiстяться у мотивувi}льнiй частинi судовою
Obiter
рiшення або (та) в oKpeMI,D(дrцKax, якiдодаються до цьоюрiшення.
dictum мiстить: додаткову аргуп,{ентацiю, аналiз факгiв, обставин сцрави,
цитуван}ш авторитетних джерел тощо, висновки суду стосовно факгiв
та
обставин, що не мають прямою вiдношення до Hei; твердденшl суду щодо
доведених у справi факгiв, якi не були використанi для обrрунтування
позицii бiльшостi, по-
рiшення у сгlравi; Думки суддiв, якi не вiдповiдали
кладенот в основу ухвirленого рiшення. obiter diсtum може стжи ratio
decideпdi i тому набути прецедентного (нормативного) значення, якщо
у майбутньому суд покJIаде аргументи з obiter dictum в осноьу
ratio
decidendi та змiнить iснуючу прецедентну пракл4ку.
Суд також може вiдхилитися вiд ранiше прийнятих прецедентiв,
застоъовуючи TexHiky розрiзнень (якщо доведе, rцо фактичнi об_стави-
ни справи, яка розгляда€ться, вiдрrзняються вlд ранlше приинятоl
справи прецедентного характеру) або TexHiKy подоJIання, коли суд по
cyTi прямо скасовуе своi ранiше прийнятi прецеденти з посиланням на
змiнИ соцiальниХ i цiннiсниХ стандартiв суспiльства, але TaKi
"yrr."i
випадки не с дуже частими (наприклад, скасування Верховним судом
|1,"7
 Часrпuна mреmя. Заzмьне вчення про право
США ранiше прийнятого прецеденту, який виправдовував практику
розрiзненого навчання бiлих та афроамериканцiв).
Як зазначив iз цього приводу европейський суд з прав людини
в рiшеннi у справi I. v. the Uпited Кiпgdоm (2002),хоча Суд формально
i не зобов'язаний додержуватися cBoik ранiше прийrrятих рiшень, однак
BiH не повинен вiдсryпати без поважних причин вiд прецедентiв, ви-
значених у його попереднiх рiшеннях в iHTepecax правовоi визначе-
HocTi, передбачуваностi та piBHocTi перед правом.
Розрiзняють декiлька класафiкаtliй cydoB uх пре цеdенmiв.
1. Прецеденъ що створений на ocHoBi за2сulьно2о права, та преце-
денъ що створений на ocHoBi пuсано2о права. В iнших правових сис-
темах вони нzlзиваються вiдповiдно прецедентами, що створюють HoBi
правовi положення, та прецедентами тлумачення.
2. Верmuкапьнuй (рhленн,I вищого суду € обов'язковими для нижчих
судiв) та zорuзонmальнuй фiшення того самого суду е обов'язковими
для нього при вирiшеннi насryпних справ).
3. Переконлuвuй (коли суддя не мае обов'язку слiдувати певному
прецеденту, але робить це в силу його переконливостi та авторитеry)
та обов'жковuй.
4. Прuпuсаний (формально закрiплений у законодавствi, тобто коли
законодавець нормативно закрiплюс обов'язковiсть судових прецеден-
TiB, що створюються вищими судами для нижчих) та факmuчнuй {коли
прецеденти визнаються обов'язковими de facto, тобто в силу iерархiч-
HocTi судовоТ системи).
5. !еклараmорнuй, що походить iз деклараторноi Teopii права (вiд-
кривае право, яке завжди <<iснувало>> в суспiльствi), креаmuвнuй (ви-
знае, що суддi створюють право) та скасовувальнuй (скасовуе ранiше
прийнятi прецеденти).
6. Маmерiальнuй (створюе матерiальнi норми) та процесуальнuй
(створюс процесу€rльнi норми).
7. Прецеденцщо пidmверdэtqле певrtу mенdенцiю (стуryе док€lзом тою,
що цравова полiтика, якот додерхgпоться суддi, розвиваеться саме у цьому
напрямi), та iлюсmраmuвнuй (д.тlя посиленшI арryментацiТ рiшенrrя).
8, Факmuчнuй (мае мiсце тодi, коли суд, фактично використавши
змiст попередньою рiшення чи його частини, прямо не посилаеться на
нього у рiшеннi) та формальнuй (у рiшеннi мiститься формальне поси-
лання на црецедент iз зазначенrшм н€lзви справи, дати iТприйнятгя тощо).
9. Прецеденц що походить iз odHozo рiuлення,та прецеденъ що по-
ходить iз cepit piuleHb.
118
Розdlл t l, /!uсерела права
сукупнiсть судових прецедентiв утворюс прецеdенпне право,
Суловий прецедент виступае пер в u н н tLM, о б о в' яз ко6rr}, джерелом
права в ан1ло-амерuканськiй правовiй сiм'i. У романо-2ерманськiй
правовiй ciM'T дискусiя стосовно загальнообов'язковостi сулових pi-
шень розвиваеться на ocнoBi поняття усrr, олено:i cydoBo:i праюпака,
СуОова пракmака - це рiш,ення cydiB у конкреmнuх справах, якi
мiсmяmь правовi зразкu оdноманirпно^о mа баzаmоразовоzо засmосу-
вання i mлумачення правовuх норм, Судова практика виступае резуль-
татом правозастосовноi, iнтерпретацiйноТ та нормотворчоi дiяльностi
сулiв, уiагальнюстьсЯ виLцимИ судовимИ iнстанцiямИ. Значення судовоi
практики як джерела права стае особливо помiтним при правовому
pbrynro"u"ni вiднЪсин, що недостатньо ясно, неповно або суперечливо
BHoproBa"i на piBHi законодавства, а також при застосуваннi судами
принципiв права та норм про права людини.
як правило, судова практика е форма-lльно необов'язковлlлr, вmоран-
ншм дБерелом права. Вона може надати переконливе обцрунryваншI дJIя
судового рiшення, однак посилання лише на судов{ прачтикl е недо_
cTaTHiM. Воно мас бути поеднане з посиланням на вrдповlднии норма-
тивно-правовий акт чи iнше формально обов'язкове джерело права,
В Украiнi судова практика тривалий час.офiцiйно :: _:111:у::,"
джерелом права, проте нижчi суловi iHcTaHцtr завжди намагалися
сл1-
справ, оскiльки
дуuй, практицi вищих сулiв при розглядi аналогiчних
iнакше tx рiшення можуть бути cKacoBaHi в апеляцiйному чи касацiй-
KpiM того, ще з радянських часiв icHyBaB феномен по-
"о*у.rор"дку.
пленумiв Верховних сулiв Срср та союзних республiк як пев-
"runo"
ний нормативний ofiiarr"p для судового правозастосуванЕя, а на piBHi
теорiя
доктринИ визнававсЯ прецеденТ тлумачення та була розр.облена
правоположень. Отже, судова практика вищих судових 1нстанцlи зав-
*д, u""ryr, ала орiенmuроJr| як для нижчих судiв, так i для iнших право-
застосовних органiв.
У Су.lаснiй YKpaTHi судова практика на законодавчому piBHi набувае
обов'язково2о характеру i стае джерелом права. Так, у ст. |'| Закону
Украiни вiд23 лютого 2006 р. <<Про виконання рiшень та застосування
,rpun европейського суду з прав людини)) прямо передбачено, що
"o" суф
суди при розглядl справ застосовують пракmuку Свропейськоzо
з прав люdцнu як dэюерело права.
Законом УКраiЪи вiД '7 лиrпя2010 р. <ПрО сулоустрiЙ i стаryс сулдiв>
Bci процесу*"Ъi под"*"и УкраiЪи (кпк, цпк, гпк, КдС та iH.) було
суdовuх
доповнено положенням, яке Bкzl3ye на за\сUlьнообов'жковiсmь
1l9
 Часmuна mреmя. Заzальне вчення про право
рiшень Верховноzо Суdу Украi:ни, ).хв€uIених за визначених у законi об-
ставин. Так, вiдповiдно до ст. 360 ЩПК Украihи рiшення Верховного
Суду Украihи, прийняте за наслiдками розшяду заяви про перешяд су-
дового рiшення з мотивiв неоднакового застосування судом (судами)
касацiйноi iнстанцiТ одних i тих самих норм матерiального права у по-
дiбних правовiдносинах, е обов'язковим для Bcix суб'ектiв владних
повноважень, якi застосовують у своiй дiяльностi нормативно-правовий
акТ, що мiстить з:rзначену норму права, та дJuI Bcix судiв Украiни. Суди
зобов'язанi привести свою судову практику у вiдповiднiсть до рiшень
Верховного Суду Украiни. Причому TaKi рiшення Верховного Суду
УкраТни пiдrягають огryблiкуванню на офiцiйному веб-сайтi Верховно-
го Суду УlgаiЪи не пiзнiш як через десять днiв з дня ix прийнятгя.
Аналогiчнi положення щодо обов'язковостi судових рiшень Вер-
ховного Суду УкраТни для Bcix суб'ектiв владних повноважень, якi
застосовують у своiй дiяльностi вiдповiдну норму кримiнального за-
кону, та для Bcix судiв УкраiЪи мiстяться у ст. 458 КПК Украiни.
_ ý б. Правова доктрина як джерело права
TepMiH ((докгрина) вживаеться в юриспр)денцiТ у декiлькох значеннrD(:
1) як фiлософсько-правове вчення, теорiя; 2) як думки видатних учених-
юристiв з тих чи iншшr теоретико-прикJIадних проблем юридичноТ науки;
3) як HayKoBi прачi найбiльш авторитетних дослiдникiв у галузi держави
i права; 4) як KoMeHTapi акгiв законодавства (кодексiв, законiв).
Отже, правова dокmрана - це вuзнанi юрuduчною спiльноmою idei,
концепцii'mа mеорiТ, lцо вuкорuсmовуюmься як dопоtviuснuЙ засiб dля
вLrзначення злviсmу правовuх норл|.
Уперше професiйна думка видатних юристiв активно використо-
вувалась як джерело права в Щавньому Римi. При розглядi спiрних
питань сторони, що брали участь в судовому процесi, зверталися до
визнаних юристiв (Гай, Павел, Ульпiан, Модестин, Папiнiан та iH.)
з проханням висловити свою думку з тих чи iнших питань щодо на-
лежного застосування права. Судд" розпIядав TaKi думки як (загаJIьно-
обов'язкове правило поведiнки - джерело римського права).
Правова доктрина вiдiграла значну роль у процесi становлення
романо-германського права, що сформувалося пiд впливом вiдомих
юридичних наукових шкiл (глосаторiв, постглосаторiв), осередками
яких стали першi европейськi унiверситети. Завдяки Тх дiяльностi
120
Роэdlл t 1. ,Д,сrcерела права
доктрина протягом тривалого часу залишалась основним джерелом
права в романо-германськiй правовiй ciM'i. Вона також помiтно впли-
на працi
nynu формування англо-саксонського права, яке спиралося
"u
таких вiдомих юристiв, як Бректон, Гленвiлл, Кок, Блекстоун та iH.
На paHHix стадiях розвитку релiгiйних правових систем вирiшаль-
не значення мала релiziйна dокmрuна. Вона розумiлася в широкому
ceHci: i як писання богословiв, i як думки рiзних академiчних шкiл, i як
погляди на iдеi стосовно розумiння та тлумачення релiгiйних TekcTiB.
сьогоднi правова доктрина належить до вmораннах, переконлавuх
(авmоршmеmнrrх) джерел як романо-германського, так i англосаксон-
права. особливе значення вона зберiгас у краiЪах релiгiйних
""*о.о
правових систем. Щоктрина забезпечуе критичний аналiз права, вияв-
лення прогалин i колiзiй у правi та визначення шляхiв iх подолання.
у хх ст. в европi поширилася практика формування доктрини
вищими судовими iнстанцiями (передусiм констиryцiйними i верхов-
ними судами), Що дало можливiсть поеднати фундаментzшьне теоре-
тичне знаннЯ i значний практичний юридичний досвiд.
в Украiъi важливим суб'ектом формування правовоiдоктрини ви-
ступае Констиryчiйний Сул УкраiЪи, який викладае власне розумiння
ДУ"у О""о"rо.о Зч*оrrу УкраiЪи та поточного законодавства. Закрiпле-
Hi ним у правових позицiях доктринальнi положення пiдсилюються
завдяки загальнообов'язковостi рiшень органу конституцiйноТ юрис-
дикцii. У свою чергу, Констиryцiйний Суд при постановленнi cBoix
про-
рiшень спираеться на дуN{ки видатних учених-юристiв, висновки
вiдних юридичних наукових установ та навчальних закJIадш.
вплав dокmрuна на правозасmосування виявляеться, зокрема,
на
у тому, що правозастосовнi органи у своiй практицi спираються
dокmрuнальне mлумачення акrпiв законоdавсmва. Иого авторитет по-
лягае не у формальнiй обов'язковостi, а в переконливостi запропоно-
ваних висновкiв та високiй квалiфiкацii осiб, якi здiйснюють таке
тлумачення. Правова доктрина також справляс iстотний вплив на
практичну юриспруденцiю через науково-пракmuчнi KoMeHmapi dо
aimiB законоdавсmва (КК, L{K та iH.), якi слугують важливими opicH_
тирами для правозастосовноi практики.
KpiM того, правова доктрина виступае вторинним, переконливим
джерелоМ права, забезпечуЮчи dоdаmкОву юрuduчну арZуменmацiю при
вирiшеннi конкретних справ. Так, в австрiйському сулi до цього часу
посилаються на доктринальнi погляди Г. Кельзена.
l21
 Часпuttа преmя. Заzальне вчення про право
У ХХ ст. все бiльшого значення набувають цiлiснi сuсmемаmuзова-
Hi dокmрuнrr, що склалися внаслiдок багаторiчноТ академiчноi i прак-
тичноiдiяльностi правникiв, на якi безпосередньо спираються суди та
iншi правозастосовнi суб'екти. Наприклад, у краihах ангJIо-американ-
ського права до них належать доктрина обов'язковостi додержання
прецеденту (stare decisis), доктрина верховенства парламенry. У суло-
вiй практицi США активно застосовуються численнi судовi доктрини,
зоцрема докгрина <<полiтичного питанIuI)), згiдно з якою суди не Moxq/Tb
вирiшувати справи, в яких порушуються полiтичнi питання, оскiльки
вони пiдлягають розв'язанню полiтичними гiлками влади (законодав-
чою та виконавчою).
В YKpatHi правова до.ктрина також вiдiграе ваJtслuву роль у про-
цесаж нормоmворчосmi. Ii вплив полягае у тому, що правова доктрина:
1) створюе теза)фус (словник) правових понять i категорiй, який
використовуе законодавець ;
2) висryпае методологiчною основою пiдгоryванЕя законопроекгiв;
З) вiдображаеться в законодавчих актах, забезпечуеться державною
пiдтримкою.
Наприклад, Констиryцiя Украihи е втiленням фiлософсько-право-
вих iдей прiоритеry прав людини, верховенства права, правовоТ дер-
жави, подiлу влади. Загальнотеоретичнi та галузевi доктрини втiлю-
ються у правових приписах i на piBHi звичайного (поточного) законо-
давства. Отже, правова доктрина вiдтворюеться у змiстi первинних
джерел права й у такий спосiб набувае нормативного, загаJIьнообов'яз-
кового характеру.
КонтрОльнi запитання
1. Розкрийте види джерел права в сучасних правових систем!lх
та визначте ik спiввiдношення мiж собою.
2. У чому полягас вiдмiннiсть нормативно-правового акга вiд
- нормативно-цравового договору?
3. Наведiть приклади правових звичаТво що застосовуються
в УкраiЪi.
4. Охаратстеризуйте струкryру та види судового прецеденту.
5. В яких випадк€lх судова пракгика € обов'язковим джерелом
права в УкраiЪi?
6. У який спосiб правова доктрина вплива€ на процеси зако-
нотворчостi та правозастосування?
122
Принципи права
l. Принципи права: поняття та класифiкацiя.
2. Основоположнi принципи права.
3. Загальнi принципи права. Мiжгалузевi та галузевi
принципи права.
4. Значення принципiв права для правового регулю-
вання.
ý 1. Принципи права: поняття та класифiкацiя
У теорiiдержави i праватермiн (принцип> традицiйно використо-
вуеться в етимологiчному значеннi (вiдлж. рriпсiрium - первiсне, ви-
значzulьне, те, вiд чого виходить усе iнше) як засада, вихiдне положен-
ня будь-якого явища. Отже, принципи права слiд розумiти як вихiднi
iдеi, що визначають його характер, як найбiльш важливi юридичнi
вимоги, що адресуються суб'ектам права.
Сформулю емо ознакu пранщапiв права.
l. Принципи права спрямованi на уmверdilсення, забезпечення
i захасm суспiльнах цiнносmей, дозволяють урахувати ix при фор-
MyBaHHi та дii права. Принципи права символiзують дух права,
пов'язують право з полiтикою, економiкою, мораллю, переводять на
мову правових категорiй i репрезентують суспiльнi iнтелектуально-
цiннiснi настанови i тепденцii, Принципи формують переконання
суб'ектiв у правовiй сферi, впливають на ухвалення ними юридично
значущих рiшень.
2. Принципи права мають найбiльш заzальнuй, абсmракmнай
харакmер. Тому перед суб'ектами нормотворчостi постас важJIиве за-
вдання - наповнити принципи як загальнi iдеТ нормативним змiстом.
Важливу роль у вираженнi принципiв та iх застосуваннi вiдiграють
також суди. Унаслiдок цього принцип як iдея перетворюсться на су-
купнiсть конкретних вимоIl
3. Принципи права в аз начаюmь апiсm с асmема права mа ii сmрук-
mурнuх aneMeHmiB, а також напрямu ii поdа"цьшоzо розвuлпlgr. Вони
виконують функцiю стрижнiв системи права, сприяють ii едностi та
12з
 Часmuна mреmя. Заемьне вчення про право
стабiльностi, об'еднують i цементують гi}лузi, пiдгалузi та iнститути
права, Принципи вiдображуються у засадах нормотворчостi, право-
застосування, тлумачення права, визначають напрям розвитку Bciei
правовоi системи.
4. Принципи права мають прiорumеm Had Holw,taMu права. Остан-
Hi формуються пiд впливом певного принципу або групи принципiв
i не повиннi iM суперечити. Норми права зазвичай е виявами дiТ прин-
ципiв, засобами ix конкретизацiТ. НаприкJIац, з принципу справедли-
BocTi виводиться низка процесуальних норм: право на судовий захист
порушеного права, право на правову допомогу, право бути заслу<аним
у судi, вимоги гласностi та змагальностi судового процесу, неупере-
дженостi судочинства, розшяду справи у розумний строк та iH.
5. Вiд правових норм принципи права вiдрiзняються бiльшою
сmiйкiсmю, оскiльки залишаються незмiнними протягом тривалого
часу.
6. Як i правовi норми, принципи зазвачай закрiruлююmься у dMce-
раlаж права - нормативно-правових актах, судових прецедентах та iH.
Залежно вiд форми викJIаденЕя можна видiлити принципи, що безпо-
середньо сформульованi в джерелах права, i принципи, що виводяться
iз змiсry джерел права в непрямiй формi.
Водночас при застосуваннi вимог деяких принципiв права (осно-
воположних та заг:шIьних) не завжди icHyc необхiднiсть посилатися на
iнше джерело права (закон, правовий звичай тощо). Саме тому цi
принципи часто розпIядають як салtосmiйне ducepello права у мiж-
народному та европейському правi, а також у сiм'Тромано-германсько-
го права.
Отже, пранцuпu права - це найбiльu,t заzальнi i сmабiльнi Bч,1futozlt,
tцо спрuяюmь уmверDэюеннi mа захuсmу суспiльнuх цiнносmей, вuзна-
чаюmь харакmер права i напрялlu йоzо поdальuлоlо розвumку.
Залеэlсно Bid сферu dii прuнцuпiв у межах системи права вони по-
дiляються на за2альн| мiсrczалузевi, zалузевf, а також на пранцапu
пidzшуей mа iнсmаmуmiв право. Щi принципи притаманнi вiдповiдно
праву в цiлому, декiльком галузям права, окремим галузям, пiдгалузям
або iнстиryтам права.
Особлuва значуtцiсmь певних принципiв для права дае можливiсть
виокремити основополосtснi пранцапu права, тобто Ti, що лежать
в його ocHoBi, утворюють його фундамент.
l24
Розdtл l 2, Прuнцuпu права
ý 2. Основополоп(нi принципи права
Основополосtснi пранцuпu права * це найбiльu,l ваэtслuв| фунdа-
MeHmalbHi прuнцltплl, на якtм twнmуелпься право як зсЕальнообов'юковuй
-
соцiа,lьнuй р е2уляmор.
Щi принципи е вирiвом найважливiших цiнностей, що притаманнi
праву, i тому найбiльш ясцраво виражають його лух. Вони забезпечують
змiстовну легiтимацiю права, визначають розумiння ((правильного)
i <<неправильного), € дороговказами при встановленнi межi мiж до-
зволеним i недозволеним у суспiльних вiдносинах.
Основоположнi принципи права iснують насамперед у свiдомостi
суб'сктiв права; вони виявляються в юридичнiй дiяльностi, вiддзерка-
люються у правових актах, Ix розумiння як принципiв права йде вiд
почуття правомiрностi, яке поступово формуеться у представникiв
юридичноi професiТ та iнших суб'ектiв права, Пiдтримання iхньоi сили
зatпежить вiд збереженЕя цього почуття.
На пiдставi цих принципiв формуються норми, iнстиryти та галузi
права, приймаються нормативнi та iндивiдуальнi правовi акти, здiй-
снюеться весь процес правового регулювання. Вони втiлюють нероз-
ривний зв'язок минулого, сьогодення та майбутнього правовоТ системи,
характеризують специфiку правовоi культури суспiльства.
Основоположними принципами права с TaKi,
l. Справеdлавiсmь, котра вiд Античностi до сьогодення розгjIяда-
€ться як провiдна iдея, обов'язковий елемент права. У Рiшеннi Кон-
ституцiйного Суду Украiни вiд 2 листопада 2004 р. J\Ъ 15-рп 12004
у справi про призначенrш судом бiльш м'якого покарання зазнача€ться,
що справедливiсть * одна з основних засад права; вона е вирiшальною
у визначеннi його як регулятора суспiльних вiдносин, одним iз загаль-
нолюдських вимiрiв права.
Принцип справедливостi слiд розглядати у трьох аспектах: фор-
мальному, змiстовному та процедурному.
1.1. Основна iдея формально'i справеdлавосmi - до однакового
слiд ставитись однаково. Вона присутня в самому поняттi права, яке
за своею природою е нормативним явищем. Саме право здатне ви-
конувати роль незацiкавленоТ особи, яка вирiшуе конфлiкти, що
виникають мiж людьми. Воно мае демонструвати неупереdэюенiсmь
тапослidовнiсmь як при cmBopeHHi, так i при засmосуваннi правил.
Мiнiмальною умовою справедливостi е заборона свавiлля. Саме
l25
 Часmuна mреmя. Заемьне вчення про право
з цього, наприклад, випливае образ богинi справедливостi Фемiди
iз зав'язаними очима.
У правовiй сферi формальна справедливiсть утiлюеться в принци-
пi форллальноi piBHocml. Як пiдкреслюе Констиryцiйний Суд Украihи
в Рiшеннi вiд 2 листопада2004 р. Jtlb l5-рп120О4,зазвичай справедли-
BicTb розглядають як властивiсть права, виражену, зокрема, piBHoMy
у ставлення (встановлення розрiзнень, виняткiв, обмежень чи переваг)
юридичному масштабi поведiнки.
1.2. 3мiсmовна справеdлuвiсmь утiлюсться в такому загальному
принципi права, як пропорцiйнiсть. За влучним висловом Ульпiана,
справедливiсть - це незмiнне i постiйне прагнення надати кожному
належне йому право. Символом пропорцiйностi можуть бути терези
Фемiди, якi в даному KoHTeKcTi вiдповiдають за точнiсть певних ви-
мiрювань. Констиryчi йний Суд Украiни теж визнае принцип пропор-
цiйностi елементом iдеi права та iдеологiт справедливостi (див. Рiшен-
ня вiд 20 червня 2007 р.JФ 5-рг/2007 у справi щодо кредиторiв пiдпри-
емств комунальноi форми власностi).
Змiстовна справедливiсть вимагае, зокрема, пропорчiйностi юри-
дичнот вiдповiдальностi вчиненому правопорушенню, установлення
i диференцiювання публiчно-правових обмежень залежно вiд конкрет-
них обставин, що зумовлюють ix запровадження, установлення i за-
стосовування справедливих та ефективних форм перерозподiлу сус-
пiльного доходу з метою забезпечення добробуry Bcix громадян.
1,3. Процеdурна справеdлuвiсmь вимагае додержання процедурних
правил, спрямованих на забезпечення справедливостi результату, не-
залежно вiд iнших обставин. Наприклад, пiд час судочинства вона
зумовлюе Taki правила: не можна бути суддею у власнiй справi; кожна
сторона повинна бути вислУханою; обвинувачений може зберiгати
мовчання; суддя ма€ виявляти неупередженiсть (безстороннiсть); про-
цес повинен бути публiчним та iH.
2. PiBHicmb е обов'язкОвою вимогою, що ставиться до будь-якоТ
правовоi системи. Вона передбачае вимогу поводитися в однакових
випадкаХ однаково, а у вiдмiнних - неоднаково i забороняе дискримi-
нацiю як одне з найочевиднiших порушень принципу piBHocTi. В осно-
Bi сучасного розумiння piBHocTi лежить idея справеdлuвоi piBHocmi
-моэrслuвосmей,зriдно з якою членам суспiльства мають бути cTBopeHi
реальнi можливостi конкурувати з iншими його членами, причому
з достатнiми шансами на успiх.
126
Роэltл l2. l7рuнцuпu права
З цiею метою право, по-перще, запроваджуе TaKr принципи, як
рiвнiсmь переd законом, piBHicmb переd cydoM, piBHicmb прав, свобоd
i обов'язкiв zромаdян.
По-друге, надзвичайно вФкпивим для реалiзацiТ piBHocTi € прuнцап
неdаскрамiнацii,який означае заборону необцрунтованого вiдмiнного
до осiб, якi перебувають в однаковiй сиryацii, чи однакового пiдходу
до осiб, якi перебувають у вiдмiнних сиryацiях.
По-третс, заради сприяння piBHocTi держава може вдаватися до
поз а m uв н o'i d ас кр u.l1,1iH а цii (п ол im ак а поз um uв н uх djй), котра реалi-
зуеться як тимчасовий захiд з метою створення бiльш сприятливих
умов дJIя певноi категорiТ осiб порiвняно з iншими категорiями i в такий
спосiб компенсуе iонуючу мiж ними фактичну HepiBHicTb. Так, в Укра-
THi полiтика позитивних дiй реалiзуеться для того, аби досягти гендер-
ноТ piBHocTi.
3. Свобоdа. Право фунтусться на визнаннi свободи беззаперечною
соцiальною цiннiстю, послiдовно втiлюс iTy cBoik принципах та iнсти-
тутах, закрiплюе та захищае легiтимовану Mipy свободи. Усе це дае
пiдстави розпIядати право як головну iнстиryцiю, що забезпечус iнди-
вiдуальну свободу, а свободу - як одну з основних iдей, що надихають
право. Безпосереднiм.виразом свободи в ycix if багатоманiтних житте-
вих виявах еправалюduнu. Вони надають особi конкретного, реаль-
ного статусу вiльноТ людини, захищають ii вiд можливих порушень.
Принцип свободи зу]иовлюе maKi вuпtоzu, 1цо маюmь буmu вmiле-
Hi в правi: принцип ((дозволено все, що не забороняеться законом));
принцип поваги i непорушностi прав людини; принцип aBToHoMii;
принцип багатоманiтностi; принцип толерантностi; принцип субси-
дiарностi та iH.
4. Гуманiзлл,t BiH вимагае визнання людини найвищою цiннiстю,
виходить з презумпцiТдоброчесностi людини. Гуманiзм потребуе того,
аби право було сконцентровано навколо людини, Ii iHTepeciB, забез-
печувirло ix юридичну захищенiсть, створювало умови для вiльного
людського розвитку i самореалiзацii, Особливе значенЕя для сучасно-
го права мае idея zidHocmi люduнu, яка е однiею iз загальних конститу-
цiйних засад (див. ст. 3 Конституцii УкраiЪи). Оптимальною формою
втiлення i захисту гiдностi особистостi,'ii iндивiдуальностi та непо-
BTopHocTi с iнститут невiд'емних i невiдчужуваних прав людини.
l2,7
 Часmuна mреmя, Заzмьне вчення про правЬ
f-- ý 3. Загальнi принципи права.
Мiлсгалузевi та галузевi принципи права
пранцuпа права - це прuнцl,tпu, u,|o прumаJуrаннi праву
.3аzальнi
в цiлолlу, diюmь у Bcix zалузях mа iнсmumуmах прсtва. ] несуперечливими i повиннi пропонувати повне врегулювання; акти
загальнi принципи поширюються на Bci галрi та iнстиryти права.
Вони надають правопор ядку необхidнuй аксiоло)iчнuЙ вшиiр,
указуючи
на цiнностi, якi визначають право в цiлому. Загальнi.rрr"цrrr"
форrу-
ють пiдвалини не тiльки тлумачення та реалiзацii норм права, а й само-
го процесу нормотворчостi, е вiддзеркаленням основоположних прин-
ципiв, на ocHoBi яких вони забезпечують сднiсть права.
на думку багатьох дослiдникiв, загальнi ,rри"ци.rи права micHo
пов'жанi з mеорiею прuроdноzо права.
водночас деякi загальнi принципи (спецiальний закон скасовуе
загальний; насryпний закон скасовуе попереднiй; HixTo не може пере-
дати прав бiльше, нiж мае сам, та iH.) породженi вимогами юрudччноi
лоеiкu mа юрuduчноi mехнiкu.
Загальнi принципи права ст€UIи визнаватис я самосmi йнам dеrcере-
лом правg У другiй половинi Хх ст. Ще дае можливiсть судам застосо-
вувати право в ).мовах iснування прог€rлин i суперечностей. KpiM того,
це дозволяе уникнути ототожнення права iз законами, попереджуе
створення та застосування несправедливих, свавiльних законiв.
,Що загальнИх принципiв права нaшежать принципи правовоТ визна-
ченостi, пропорцiйностi, добросовiсностi,
розумностi та iH.
_ Основу rop анцапу правовоi вазноченосmi уворюе конце пця переd-
бачуваносmi, згiдно з якою суб'ектам мае бути ,айrr".r""ч можливiсть
планувати своi дii iз впевненiстю, що вони знають про правовi наслiд-
ки cBoix дiй. Цей принцип вимагае, зокрема, аби праЪовiа*ти зtвдале-
гlдь оприлюднювалися, дiяли на майбутнс, були ясними, точпими,
чiткими та несуперечливими. Застосування aKTiB також,u.6yr" перед-
бачуваним для iндивiдiв.
конституцiйний Суд Украihи виводить принцип правовоi визна-
ченостi iз констиryцiйних принципiв BepxoBe'cT"a.rpJ"a, piBHocTi та
справедливостi (див., наприклад, рiшення вiд22 в"ре""" 2005
р.
ЛЬ 5-рп/2005 у справi про постiйне користування земельними
дiлянкЬ-
ми; вiд 11 жовтня 20l1 р. Nэ 11-рп/2011 у справi про строки адмiнiстра-
тивного затримання), наголошуючи на тому, що в iншiй ситуацii'-не
може бути забезпечено однакове застосування права, що неминуче
призводить до сваволi.
l28
РоэOiл l 2. llрuнцuпu права
Оскiльки iдеi правовоi визначеностi мають втiлюватись у процесi
як нормотворчостi, так i реалiзацiТ права (правозастосування), це ло-
гiчно зумовлюе двi групи вiдповiдних вимог:
-Bltшozu dо нормаmuвнuх акmiв. Так, акти мають бути зрозумiлими,
мають обов'язково оприJIюднюватися, повиннi не мати зворотноТ дiТ,
бути стабiльними i послiдовними;
- вuJчlоlu do tx засmосування (нормативно-правовi акти повиннi ви-
конуватися; мае iснувати практика ii однакового застосування; рiшення
судiв повиннi бути остаточними, обов'язковими та виконуваними).
Прuнцuп пропорцiйносmi (розлаiрносmi) Iрунтуеться на iдеi спра-
ведливостi i розглядаеться як елемент принципу верховенства права
(див., зокрема, рiшення Констиryцiйного Суду УкраiЪивiд2 листопа-
да 2004 р. J\Ъ 15-рп 12004, ьiд 24 березня 2005 р. J\b 2-рпi2005; вiд
20 червня 2007 р. Jt 5-рп/2007).
Вiдповiдно до цього принципу юридичнi дii та владнi рiшення
мають проходити mесm на пропорцiйнiсmь, що вкJIючае три критерii:
по-перше, засiб, призначений для досягнення мети влади, повинен
пiдходити дJlя досягнення цiеТ мети(dоречнiсmь); по-друге, з ycix при-
датних мас бути обрано той засiб, який найменше обмежуе право при-
ватноi особи (необхidнiсlиь); по-третс, збиток особи вiд обмеження'ii
права повинен бути пропорчiйним вигодi вiд досягнення поставленоi
мети (пропорцiйнiсmь у вузькоl4у р озумiннi) . Пропорчiйнiсть у вузько-
му розумiннi також нерiдко йменують прuнцuпол| балансування.
Так, оцiнюючи доречнiсть певного засобу, необхiдно врахувати
неможливiсть застосування заборонених засобiв (наприклад, каryвань),
що робить недоречним подальший аналiз тих чи iнших обмежень на
предмет ix пропорчiйностi. KpiM того, оцiнюванню пiдлягае легiтим-
HicTb мети застосування засобу, яка мае випливати з конституцii i за-
KoHiB. Засiб е доречним, якщо BiH е дiйсно обrрунтованим i придатним
для досягнення мети.
Водночас доречнiсть засобу необов'язково свiдчить про те, що BiH
с едино можливим. Якщо iснують iншi, менш обтяжливi засоби, то
у держави не мае розумних пiдстав використовувати засоби, що перед-
бачають бiльше втручання: бiльш м'якi засоби с оптимaLпьними; вони
краще вiдповiдають iHTepecaM громадян, при цьому рiвною мiрою
вiдповiдаючи iHTepecaM держави.
Перевiрка пропорчiйностi передбачас також порiвняння iнтенсив-
HocTi втручання з метою, яка переслiдуеться. У цiй ситуацiТ беруться
|29
 Часпuна mреmя. 3аzапьне вчення про право
Розdiл l 2. Прuнцuпu права

до уваги правовi та моральнi цiнностi суспiльства, вiдбуваються зва-

ченнrI та наслiдкiв, аби визначити шкоду, яку вони можуть завдати, з1-
жування та балансування прав, iHTepeciB та
цiлей cTopiH. Баланс мож- ставJIяти власну оцiнку з оцiнкою iнших. Принцип розумностi вимага€
на ввrDкати справедливим (розумним) лише за
)rмови, що обмеження, перевiряти дii цих осiб на вiдповiднiсть зdороволtу zпузф, використову-
яке запроваджуеться, не посягае на саму cy'HicTb того
чи iншого пра- ючи при цьому стандарт <<звичайноi розрлноТ особи>> (людини, яка мас
ва i не призводить до втрати його
реального змiсry. нормальний, середнiй piBeHb iнтелекry, знання та житт€вою досвiду).
Пр uн цuп do бросовiсносmi передбачае необхiднiсть сумлiнноi'
i ч ес - KpiM тою, у деяких випадках (наприклад, при репIаментацiI поведiнки
ноТповеdiнкu суб'ектiв при виконаннi ними cBoix юридичних
обов'язкiв суб' скгiв владних повноважень, суб' екгiв пiдприсмницькоi дiяльностi)
i здiйсненнi cBoii суб'ективних прав. BiH мiститi вимоги,
якi допо- при визначеннi розрлностi оцiнюеться також ефекmuвнiсmь дiil-
магають усунути або пом'якшити недолiки абстрактноТ i
формальноi Порял iз загальними принципами в системi права iснують Mictc-
природи права, наблизити його до iдеалiв справедливостi,
piBHocTi, zалузевi rпа zалwевi пранцuпа, а також прuнцuпа пidzалузей права
свободи та гуманiзму. .щобросовiснiсть
- це реалiзацiя прав i додержан- i правовtм iнсmаmуmiв. Щi принципи дослiджуються насамперед га-
ня обов'язКiв, здiйснення нормотворчостi, прч"о.чarоЁу"ання
та тлу- лузевими юридичними науками.
мачення вiдповiдно не тiльки до букви права, а й
до Лого дуry. Консти- Мilсzulузевi пранщuпа права - це прuнцuпlt, лцо прumаманнi de-
туцiйний Суд Украiни визнае добросовiснiсть однiею i" зъ"uл"нопра-
кiльком lсulузялr права, вuзначаюmь tx харакmер mа напряпru поdаль-
вових засад (див. Рiшення вiд 1 грудня 20О4р.М 18-рп/2004
у справi ulоzо розвumку.
про охоронюваний законом iHTepec).
Наприклад, процесуальнi галузi права мають TaKi спiльнi принци-
У принципi добросовiсностi слiд видiлити два аспекIи:
пи, як змагальнiсть cTopiH, гласнiсть судового процесу, незалежнiсть
1) dобросовiснiсmь прu реалiзацii'прав i повноваuсень,
що втiлю- сулу та iH.
еться В концепцiях неприпустимостi зловживання правом,
заборони Гшузевi пранцапа права - це прuнцuпu, tцо прumалrаннi певнiй za-
обходу закону, добросовiсноТ помилки та iH.
лузi права, вuзначаюmь iT харакmер rпа напряJчru поdаryьuлоzо розвumку.
наприклад, неприпустимiсть зловживання правом зазвичай
виво- Наприклад, цивiльному праву притаманнi TaKi принципи, як сво-
лять iз конституцiйних положень, згiдно з якими здiйснення прав бода договору, свобода пiдприемницькоi дiяльностi, судовий захист
i свобод людини не повинне порушувати права i свободи
iнших осiб. цивiльного права та iHTepecy тощо.
зловживання правом - це свого спотворення права.
роду У цьомуразi
особа надае cBoiM дiям повну видимiсть юридичноТ правильностi,
ви-
користовуЮчи наспраВдi cBoi права, oKpeMi норми та
iнстиryти права ý 4. Значення принципiв права для правового
в цiлях, якi е протилежними тим,
що переслiдуе позитивне npu"o, реrулювання
2) dобросовiснiсmь прu BuKoHaHHi обов'"r*i","*ч.rо"уuй"
до-
говiрних, так i недоговiрних зобов'язань. "*
Принципи права вiдiграють важливу роль у процесi правового
Прuнцuп розумносmi, що розгляда€ться як скJIадова верховенства
-реryлювання - пiд час як нормотворчостi,
так i застосуваннJI права.
:!11u
(див., напр., рiшення Констиryчiйного Суду УкраiЪ"
20l l р. J,{b 16-рr/2011 у справi про
Й В грудня BrulaB прuнцапiв права на процес ноWоmворчосmi лоляrа€ у тому,
фiксування судового процесу технiч- що вони:
ними засобами; вiД 29 серпнЯ 2Ol2
р, ЛЬ 16-рп/2012 у справi про пiд- \) вuсуваюmь вuh|оzu do нормоmворчо'i dinlbHocmi, що мае вiдпо-
суднiсть окремих катеюрiй адмiнiстративних справ), вимагае
обtрунmо- вiдати певним базовим засадам (зокрема, принципам справедливостi,
BaHocmi та послidовносmi поведiнки суб'ектiв права (у
тому числi гуманiзму, правовоТ визначеностi, добросовiоностi, розумностi);
суб'ектiв вIIадних повнов:Dкень),
установлюс необхiд HicTb ix розсуdлu- 2) вuзначаюmь змiсm норJи права, що створюються на розвиток
Bocmi. Суб'екги мають звtDкувати власнi
дiТ з ypaxyBaHIUIM iхньою зна- того чи iншого принципу або групи принципiв. Наприклад, при вста-
1з0 131
 Часmuна преmя. Заемьне вчення про право
Розdtл l 2, Прuнцuпu права

новленнi санкцiй кримiнально-правових норм законодавець,

керую- пiв права. ,Щля регулювання вiдносино що не с подiбними до iнших,
чись принципом справедливостi як дороговказом, повинен
забезпе- суб'екг правозастосування мае виробити конкретне правило, яке б най-
чити вiдповiдний вибiр покарань, що можуть застосовуватися
за кращим чином узгоджувалося з принципами права.
вчинення злочинiв, додержання системнот послiдовностi
встановлен-
ня покарань у санкцiях особливоТ частини, вiдповiднiсть
видiв i роз-
MipiB (cTpoKiB) покарань тяжкостi злочинiв, можливостi
злочинiв, додержання можливостi справедливого застосування
сукупностi _- Контрольнi запитання
санк-
цii до Bcix категорiй осiб, якi пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдаль- 1. Сформулюйте специфiчнi риси принципiв права.
HocTi, установлеНня в альтеРнативних санкцiях промiжних 2. Назвiть основоположнi принципи права.
за суво-
рlсlю видiв покарань, пропорцiйнiсть пiдвищення i зниження роз- 3. Якi три аспекти утворюють змiст гцlинциrry справеддивостi?
MipiB (cTpoKiB) покарань та iH.; 4. Назвiть загальнi принципи права й охараIшеризуйте ix.
5. Визначiть значенtlя принципiв правау процесi нормотвор-
З) вuкорuсmовуюmься прu перевiрцi правовоео
харакmеру норл,t пid чостi i правозастосування.
час ii сmворення. Наприклад, при встановленнi обмеженi
прав лю-
дини законодавець повинен перевiрити норми на вiдповiднiсть прин-
ципам заборони дискримiнацii, пропорцiйностi та правовот визна-
ченостi.
роль прuнцuпiв права у процесi правозасmосування визначаеться
тим, що вони:
l) dопоtпаzаюmЬ прu mлумаченнi норм права. Особа, яка здiйснюс
тлумаченнЯ, мае прагНути того BapiaHTa тлумачення,
який найкраще
вписуеться в чинну правову систему. Тому найбiльш
обцрунтованим
е той варiанц який узгоджу€ться, зокрема, з принципами
права, що
мають глибоке системоутворююче значення. Шукаючи
задум законо-
давця, iнтерпретатор ма€ виходити з припущення,
що цей задум по-
лягав у забезпеченнi дiТ принципiв права, а не в ix
запереченнi;
2) вuсmупаюmь як пidсmавu dля переzляф npo"o"u"
aKmiB. Поси-
лання на принципи може допомогти порушення
усунути прав, що ix
припустилися пiд час прийняття та застосування норм
права. Напри-
клад, згiдно з ч. 3 ст, 2 кАС Украihи адмiнiстрати"нi
суди rч.r" повно-
важеншI перевiряти нормативно-правовi та iндивiдуально-правовi
акти
(рiшення) суб'ектiв владних повноважень на
ik вiдповiднiсть таким
принципам права, як piBHicTb, пропорцiйнiсть,
добросовiснiсть, неупе-
редженiсть тощо;
з\ dополиаzаюmь поdоланню проесuшну правi. Традицiйно
викорис-
тацня принципiв права пов'язуеться iз застосуванням
аналогii права,
тобто вирiшенням справи (за наявностi прогалини
i вiдсутностi <<ана-
логiчноЬ> правовоi норми) на ocHoBi загальних
або галузЬвих принци-
1з2
l33
 Розdiл I 3. Правове рееулювання суспiльнtм BidHocuH

Роздiл 13 Отже, не Bci суспiльнi вiдносини пiдлягають правовому регулю-

ванню, а тiльки Ti, що вiдповiдають певним ознакам:
Правове регулювання 1) мають соцiальну значущiсть;
с}спi.1,Iьних вiдносин 2) зачiпають iнтереси iнших осiб або суспiльства у чiлому;
3) припускають йожливiсть соцiального конфлiкry внаслiдок цiн-
l. Поняття, стадii та види правового HocTi та обмеженостi pecypciB (суспiльних благ), з приводу яких вони
реryлювання.
2. Способи та типи правового реryлювацня. виникають;
3. Методи правового реryлюваннrl. Правовi 4) е сталими, нерiдко повторюваними;
режими.
4. Ефекгивнiсть правового регулювання. 5) припускають можливiсть зовнiшнього, саме правового контролю
над ними.
коло суспiльних вiдносин, що пiдлягають правовому реryлюванню,
1. Поняття, Стадii та види правового не е постiйним; воно може змiнюватися залежно вiд потреб суспiльства,
ý
специфiчн ою власmавiсmю правового регулювання, rrlo випливае
реryлювання iз cyTHocTi самого регулятора - права, е його забезпеченiсть держа-
TepMiH ((регулювання> (вiд лат. regula планка, правило) вою. Вона уповноважуе органи публiчноi влади на створення норма-
- означае тивно-правових aKTiB та iнших формальних джерел права, здiйснен-
-
впорядковування, уведення в певнi межi шляхом впливу
на певний ня iхнього постiйного оновлення та однакового застосування, уста-
об'ект.
новлення санкцiй за ix невиконання, забезпечення iхньоi охорони
правове реzулювання суспiльнuх вidносuн - це впоряdкування по- засобами примушування тощо. CyTHicTb права визначае й TaKi влас-
веdiнкu учаснuкiв суспiльнuх BidHocuH за dопомоrоо rрiduчнuх
засобiв. тивостi правового регулювання, як загальнiсть (поширюеться на все
об'екmшt правового реryлювання е поведiнка людЪй та ix об'сднань
суспiльстъо i всю търиторiю держави); формальна визначенiсть (здiй-
у суспiльствi, яка в силу своеТ соцiальноi значущостi
регулюеться тiльки у iаздалегiдь визначений спосiб та у заздалегiдь
нормами права (юридично значуща поведiнка). KpiM того,Ъ
юридичнiй "rrо.r"""
визначених формах); системнiсть (здiйснюеться за допомогою сис-
лiтераryрi використовуеться бiльш широке, .rpu"o"" p".yrr."u,r"", теми правових норм).
"i*
поняття <правовuй вплlлв)), безпосереднiм об'ектом якого е не тiльки обов'язковuма сmаdiями правового регулювання с: формування
поведiнка людини, а також i iT свiдомiсть, психiка. нормативно-правовоi основи (об'ективного права), виникнення
Преdмеmом правового регулювання с TaKi суспiльнi вiдносини, суб'ективного права i реалiзацiя права.
упорядкування яких можливо i водночас доречно саме за допомогою на cmadil формування об' еюпавноzо права здiйснюеться юридич_
юридичних засобiв, адже право е на регламентацiя суспiльних вiдносин. На цiй стадiТ уповноважений
унiверсальним соцiальним регулято-
ром, проте не единим i не всеохоплюючим. Iснують певнi об'ективнi суб'ект нормотворчостi створюе нормативну основу правового реry-
можливостi права, якi визначають Meuci правово?о
реzулювання, поза лювання, закрiплюе норми i вiдображае принципи права у нормативно-
якими воно стае неефективним, некорисним i HaBiTb шкiдливим.
Ви- правових u*ru*, обирае з унiфiкованих способiв, методiв та типiв
значення цих меж е необхiдним з метою запобiгання тотальному правового реryлювання Ti, що е найбiльш придатними, доцiльними для
ре-
гламентуванню суспiльного життя i втручанню
держави в особисте ефективного регулювання вiдповiдних вiдносин,
життя членiв суспiльства. Право досягае cBoix
цiлей i дiйсно регулюе на cmadiI ванuкнення суб'екmавно2о права констатуеться наяв-
суспiльнi вiдносини лише остiльки, оскiльки поведiнка людей, HicTb в учасникiв суспiльних вiдносин суб'екгивних прав та юридичних
якот
вимагають його норми, € об'ективно можливою i вiдповiдае обов'язкiв. На цiй стадii суспiльнi зв'язки набувають правового харак-
соцiаль-
ним, зокрема економiчним i полiтичним, теру, стають правовими вiдносинами - юридично регламентоваЕими
умовам.
lз4 135
 Часmшла mреmя. Заzальне вчення про право
Розdiл 13. Правове рееулк)вання суспiльнl,в BidHocuH

i захищеними публiчним владним примусом, а ix

учасники набувають прикJIад, регламентацiя суспiльних вiдносин на пiдставl нормативних
юридичного статусу суб'ектiв правових вiдносин.
та iндивiдуzulьних правових aKTiB).
На cmadit реалiз.ацi.i права вiдбувасться
фактичне втiлення норм ко о р d а н а цi йн е правове регулювання передбачае узгодження
у правомiрнiй поведiнцi суб'ектiв. Саме ryт правове реryлювання про-
i спiвпрацю суб'ектiв зi створення таких правил (наприклад, укJIадан-
ходить перевiрrсу практикою на доцiльнiсть,
достатнiarЪ,u ефекгивнiсть. ня нормативно-правових договорiв).
Ф'ульmаmuвною сmаdiя засmосування права.Нацiй стадii здiй-
лв mо н омне правове регулювання характеризуеться збiгом суб' скта
е
снюсться додаткове правове забезпечення
реалiзацiт учасниками сус- створення i суб'скта застосування юридичного правила в однiй особi
пiльних вiдносин ix суб'екгивних прав та юридичних
обов'язкiв iз за- (наприклаД, затвердження наказом MiHicTepcTBa внутрiшнiх справ
л)леншIм уповноважених органiв публiчноi в.пади та
ix посадових осiб. Украiни Iнструкцif з органiзацii дiяльностi органiв досудового розслi-
складнiсть i неоднорiднiсть правового
регулювання визначають ДуваннЯ MiHicTepcTBa BнyTpimHix справ Украiни),
рiзноманiтнiсть його B a d iB,,llo клаЪифiкуються за низкою критерiiЪ. yci елементи правового регулювання зумовлюють один одного,
так, залеэюно Bid спецuфiкч юрuбччнuх засобi6,
що використову- знаходяться в системнiй едностi, складають цiлiсний юридичний ме-
ються при правовомурегулюваннi, воно подiлясться
iндивiдуальне.
на нормативне та ханiзм. йо.о повнота та дiевiсть е необхiдною i достатньою умовою
норллаrпuвае правове регулювання здiйснюеться
на oc'oBi створе-
'
результативного правового реryлювання.
Мехлнiзм правово?о реq|лювання -це лоziчно узzоdlсена, duнамiчна
-

них уповноваженими суб'ектами нормативно-правових

aKTiB та iнших сuсmема унiфiкованuх юрuduчнttх засобiв, необхidна i dосmаmня dля за-
формальних джерел права, Воно мае TaKi специбiчпi o."u*r, .rоширю-
безпечення резульmаmuвноzо правовоео ре2улювання суспiльнuх BidHocuH.
сться на заздалегiдь не визначену кiлькiсть ,оrЬ*"r* логiчно
випадкiв; ацре- щя категорiя дозволяс зiбрати рiLзом i посднати в цiлiсний,
су€ться колу осiб, що персонально не визнача€ться; (норми права, нормативно-
здiйснюеться, як узгоджений комплекс юридичнi засоби
правило, протягом тривалого часу.
правовi акти, акти застосуванIur права, акги реалiзацiт прав та обов'язкiв
IHd uвidушльне (ненормоmuвне) правове
регулювання здiйснюеть- тьщо), дослiдити та висвiтлити ix як динамiчну i дiеву систему,
ся за допомогою видання
уповноваженими суб'ектами iндивiдуальних
правових aKTiB, передусiм на стадii застосування права.
Воно спрямо-
вуеться на впорядкування конкретноi поведiнки,
поширюеться лише ý 2. Способи та типи правового регулювання
на персончrльно визначене коло осiб. ---
З а харакmеролl розпоd iлу компеmе нцii. правове
регулювання подi- з давнiх часiв людськiй цивiлiзацii вiдомi два фундаментальних
ляеться на центрi}лiзоване i децентралiзоване.
принципи регламентування суспiльних вiдносин - (дозволено все, KpiM
повноваження з ценmршлiзованоzо правового
регулювання мають ,о.о, щО прямо заборонено>> i <заборонено все, KpiM того, що прямо
тiльки центральнi органи державноi влади. Повноваж"п",
лiзованоzо правового регулювання належать мiсцевим
. dеценmра- дозволено)). Саме вони визначають особливостi правового регулюван-
органам дер- ня, його способи, типи i змiст кожного з них.
жавноi влади, органам мiсцевого самоврядуванrrя (право""
paryoro"u"- Спосiб правовоzо реzулювання - це засiб реzлсlJч,енmацii повеdiнкu
ня благоустрою населених пунктiв,
роЪrrор"д*ення майном, що зна- осiб у суспiiьсmвi uлляхо*t наdання'iм су6'екmuвнuх прав mа/або на-
ходиться в комун:rльнiй власностi, тоцо).
tоryаdання на нuх юрuduчнuх обов'жкiв,
за сmупенем прuчеmносmi суб'екmiв dо процесу сmворення
правLtл, право використовус три унiверсальних способи регулювання по-
що регламентують iхню поведiнку, правове
регулювання подiляють на ведiнки людей: дозвоJrяння, зобов'язування i заборону. Вони висryпа-
субординачiйне, координацiйне rа u"ro"or"e.
ють основналла слособами правового регулювання, е вихiдним мате-
суборd ана цiйне правове регулювання не передбачае
погодження рiалом для створення вiдповiдних типiв регулювання i правовихрежи-
юридичних правил iз суб'сктами, на яких поширюеться
iхня дiя (на- MiB, визначають його результативнiсть,
136 Iз7
 Часпuна mреmя. Заzальне вчення про право
Розdiл l3. Правове рееулк)вання суспiльнuх BiOHocuH

першим основним способом е юрudччне dозволяння вuзнання

за особою суб'екmuвноео права зdiйснumч певнi юрuduчно - ,щозвiл,як правило, закрiплюеться у прямiй формi. На
стадii засто_
значуtцi dii сування права BiH може конкретизуватись у спецiальному iндивiдуаль-
або уmрш,,tаmuся Bid нuх, вiльно обраmч BapiaHm
iласноi'повеdiнкu. ному письМовомУ aKTi (лiценЗiТ, патентi, власне <<дозволir> у вузькому
Юридичне дозволяння е кJIючовим елементом правового
певних
вання, слугуе забезпеченню соцiальноi свободи та
регулю- розумiннi), яким конкретнiй особi надаеться право виконання
:жтивностi людей. (наприклад, до-
особа обирае один iз передбачених дозволянням BapiaHTiB дiй у певному обсязi або здiйснення певноТ дiяльностi
поведiнки звiп на спецiальне використання пiдприемством природних pecypciB
викJIючно самостiйно, без зовнiшнього rrримушування.
сфе-
як i будь-який iнший спосiб правового у межах затверджепих лiмiтiв, лiцензiя на здiйснення дiяльностi у
регулювання, дозволяння pi освiти).
потребуе юридичного оформлення та закрiпоaп"" y.rpu"o"r*
Найчастiше для цього використовують TaKi
актах. .щозволяння певнот поведiнки стас дiсвим, коли воно забезпечене
бормулювання, як ((мас у своiй реалiзацiт iншими основними способами правового реryлюван-
право))' <<вправi>r' ((може))' <<вiльний>> Тощо.
ня - покJIаданням на iнших осiб зобов'язувань чи заборон,
Юридичнi дозвоJUIннJI реалiзуються суб'екгом
у формi використан- Таким чином, Другим основним способом правового регулюванюI
IUI права. Втiлення в життя
дозволеноi поведiнки, arpu""oo, пов'язане е юраdачне зобовrязування - поклаdення на особу юрuёuчноzо
з активними дiями (вчинками) суб'скта cBoik "* iнтЁресах.
у Водночас обов'жку вl.лконаmu певнi dit, peaaweHmoBaHi нормалпu права,
реалiзацiЯ дозволянЬ можлива й у пасивнiй формi
-.о"rоnn бездiяль- CyTHicTb юридичного зобов'язування полягас у вимозi необхiдноi,
HocTi (особа одержуе право не дiяти, не вчиняти чогось).
потрiбноi, корисноi та доцiльноi з точки зору права акmuвно'i повеdiн-
слiд мати на увазi, що будь-яке юридичне дозволяння мае межi
кu особu. щя поведiнка с обов'язковою, забезпеченою державним при_
дозволеного, якi визначаються передусiм правами iнших осiб, суспiль-
ною безпекою, а також принципами права, здоровим глуздом мусом. Отже, це обтяження особи, цримушування ii до певних 1..rинкiв,
та iH, якi вона за власною iнiцiативою, можливо, й не здiйснила б або здiй-
Свiдоме iгнорування цих меж у ,rроц"Ьi
реалiзацiТ.rрч"i може бут" снила iнакше (в iнший час, в iнший спосiб тощо).
квалiфiковане як зл о в правоJv, (наприклад, зловживання вiдпо-
'сuвання
вiдачем у судовому процесi
у правових актах закрiплення зобов'язувань здiйснюеться за допо-
правом на вiдведення суду шляхом багато-
могою таких формулювань, як ((повинен>>, <<зобов'язаний>), <<дiе>> тощо,
р:вовогО поданнЯ вiдповiдних немотивованих зrUIв з метою затягуван-
TpeTiM основним способом е юраdачна заборона - поклаdення на
ня судового процесу, що фактично обмежуе право позивача
на опера- особу юрuduчноzо обов'жку уmрuмаmuся Bid певнuх diй.
тивний розгляд його позову).
cyTHicTb юридичноi заборони поляга€ у вимозi пасuвноt повеdiнкu
юридичнi дозволяння
цIо визначас рiзнi критерii
е рiзноманiтними за своiми властивостями, особu_ утриматися вiд певнот соцiально шкiдливот поведiнки пiд за_
ix класифiкацii. За piBHeM загальностi та грозою настання tоридичноi вiдповiдальностi для порушника цiеi за-
формою вираження вони подiляюr""" ,а заzаrrьii юрudччнi Оозволян-
борони. Така поведiнка залишаеться фактично можJIивою, однак е юри-
ня, формою вираження яких € визнання права (наприклад,
Дружжя укJIасти шлюбний договiр або утриматися вiд його
права по- д""rо забороненою. Таким чином, юридичнi заборони спрямованi на
укладення) захист та охорону права.
i,спецiалльнi юрudачнi dозволянiя,
формою вираження яких € дозвiл у правових актах юридичнi заборони закрiплюються за допомогою
(наприклад, наданнrI лiцензii на здiйснення медичнот
практики без по- таких форrупro"urrь, як <<заборонено), (не мае правa>), <<не вправi>>, <<не
кJIацення на особу обов'язку здiйснюват,
ц. .rpu*"ny). повинен)), (не допускасться). KpiM того, заборона може. закрiплюва-
Вuзнання за особою права закрiплюетьс"
"*
кJIад, визнання свободи слова), так i в непрямiй
упрrrЙ формi (напри- тися шляхом нормативного визначення правопорушення 1 встановлеЕ_
1приховЪнй; - через ня санкцii за його вчинення.
обмеження дiй iнших учасникiв зобов'язуваннями чи
заборонами (на- комбiнацii способiв правового реryлювання характеризують певну
приклад, законодавча заборона втручання
держави в органiзацiЙну спрямованiсть впливу права на суспiльнi вiдносини, визначають типи
дiяльнiсть полiтичних партiй).
правового реryлювання.
138
139
 Часпuна лпреmя. Заzмьне вчення про право
Тuп правовоzо ре2улювання - це харакmерuсmuка заzальноТ спря-
мованосmi вшtuву права tla суспiльнi вidносuнu зсшеilсно Bid mоzо, якuй
iз способiв правово2о ре2улювання леэrсumь в йоzо ocHoBi dозволяння
-
чu заборона.
основним формальним критерiсм класифiкацiт типiв правового
рогулювання с вихiдний характер одного iз основних способiв регу-
лювання у побудовi юридичноТ регламентацii суспiльних вiдносин,
тобто який iз основних способiв застосовуеться для загальнот
реша-
ментацii, а який - для конкретних обмежень, викJIючень з неi. За цим
критерiем типи правового регулювання подiляються на загальнодоз-
воленний i спецiально-дозволенний, якi е протилежними за свосю
сутнiстю.
заzалlьноdозволеннай mап прововоzо реzулювання * це muп право-
BoZo реZулювання, заснованuй на поеdнаннi заzальноzо юрuduчноzо
dозволянняу формi вuзнання права зi всmановленнял, okpeJrrux облlеэюень
(вuключень) за dополиоzою юрuduчнuх заборон.
Щей тип е вiдображеншIм принциrlу <dозволено все, KpiM mozo, tцо
прялло заборонено нормал|u права ). Загальнодозволенне
регулювання
нада€ особi право обрати будь-яку поведiнку, KpiM Tiei, щодо якоТ нор-
мою права встановлено заборону. Так, за особою визнаеться право
вчиняти будь-якi цивiльнi правочини, серед них i Ti, що не визначенi
законом, за виняткоМ тих, щодо яких у законi icHye пряма заборона
(наприклаД, мае право укладати договори купiвлi-продажу будь-яких
речей, KpiM наркотичних засобiв, людських органiв тощо).
спецiально-dозволенн uй, або dозвiльнай, mап правово?о
вання - це muп правово2о ре2улювання, заснованuй на поеdнаннi за-
е ал ь н oi' ю р u d u ч н oi' з а б о о н u з i с п ец i ал ь нu.u ю u duч н uм d о
р р
у форлli dозволу.
щей тип надае особi право тiльки на ту поведiнку, що прямо перед-
бачена нормами права, i вiдповiдно забороняе поведiнку, що нормами
права прямо не визначена (<заборонено все, KpiM mаzо, u,lо пряrпо dо-
звол ено норj,лалru права >).
,Щомiнування загапьнодозволенного або, навпаки, дозвiльного типу
правового регулювання зумовлюеться впливом рiзних чинникiв: ic-
торичних традицiй, рiвня кульryри, характеру правовот системи тощо.
однак головним чинником е особливостi вiдносин, Що регулюються
правом. Так, для бiльшостi приватноправових вiдносин характерним
€ перевага заг:}льнодозволенного реryлювання, яке встановлюеться для
140
Розdiл I 3. Правове рееулtоваllня суспiльнuх BidHocuH
останнс
фiзичних та юридичних осiб, а для публiчних - дозвiльного.
поширюеться, наприклад, на дiяльнiсть публiчноТ влади, fi органiв
i посЙових осiб. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 19 Конституцii Украiни
органи державноТ влади та органи мiсцевого самоврядування, ik по-
садовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень
та у спосiб, що передбаченi Констиryцiсю та законами УкраiЪи,
ý 3. Методи правового регулювання,
Правовi режими
--
меmоd правовоzо реzулювання - це пidхid do впоряdкування певноt
сферч суспiльнuх BidHocuH, 1цо зумовлюе вuкорuсmанняmоZо чu iHulozo
спецuфiчноlо комплексу юрuduчнuх засобiв,
якщо предмет правового реryлювання дае вiдповiдь на запитання,
що регулюе право, то метод - як саме реryлюються правом
певнi сус-
пiльнi вiдносини, що входять до предмета правового регулювання,
основншма меmоdамаправового регулювання е диспозитивний
(вiд лат. dispositivus - той, що розпоряджуеться) та iмперативний (вiд
той, що володарюс, наказуе),
лж. imperativus -
передбачае впо_
,Щiспозаmавншй меmоО правового регулювання
рядкування поведiнки суб'сктiв правових
вiдносин шляхом установ-
лення трьох типiв юридичних правил:
|) правuл, u4о всmановлююmь Meilci dозволеноt повеdiнкu суб'екrпiв.
Так, ЩК УкраiЪИ закрiплюС icToTHi умови цивiльних договорiв, досяг-
рецлю-
неннЯ сторонамИ домовленоСтi щодо яких дозволяе квалiфiкувати цi
перелiк
з в олянняlt t договорИ як укладеНi. При цьомУ законом визнача€ться лише
таких у-о", ,одi як iiнiйЪмiст конкретизуеться за домовленiстю cTopiH
(наприклад, вiдповiдно до ст. 810' цК Украiни iстотними.умовами
договору оренди житла з викупом €, зокрома, строк, на який уклада-
uru"" до.о"iр, розмiри i строки внесення орендних платежiв; отже,
сторони такого договору зобов'язанi зазначити у ньому цi умови,
встановивши при цьому iхнiй кiлькiсний вираз на свiй розсуд, тобто
за домовленiстю);
2) субсudiарнuх правuц тобто таких, що застосовуються лише
в разi, якщо суб'екти самостiйно не встановили для впорядкування
вiдносин мiж собою iншi правила (не спромоглися, не забажали або
забули ix установити). Наприклад, вiдповiдно до ст,632 ЩК УкраiЪи
141
 Часmuна mреmя. Заzальне вченняпро право
якщо цiну в договорi не встановлено i не може бути визначено вихо-
дячи з його умово вона визначасться виходячи iз звичайних цiн, що
скJItIлися на анЕLлогiчнi товари, роботи або послуги на момент
укJIаден-
ня договору;
з) правuл, u,lо закрirшююmь прuнцuпч правовоzо
рееулюванняпевноt
сферu суспiльнuх вidносuн. Наприклад, у ст. 3 ЩК УкраТни закрiплено
принципи справедливостi, добросовiсностi та розумностi, якi мають
ураховуваТи суб'екти цивiльно-правових вiдносин i яким повинна вiд-
повiдати iхня поведiнка.
,Щиспозитивний метод передбачас вiльну самореryляцiю суб' скгами
ixHboT поведiнки на ocHoBi принципiв права, встановлю€ тiльки межi
та процедури такоТ саморегуляцiТ. BiH е характерним передусiм
для
приватного права, оскiльки передбачас самостiйнiсть суб'сктiв ви-
у
борi ними BapiaHTa поведiнки.
rмпераmuв най меmоd правового регулювання передбача€ впоряд-
кування поведiнки суб'скгiв суспiльних вiдносин шляхом ii категорич-
ноi та дошrаднот регламентацii юридичними правилами, неможливiсть
установлення цими суб'сктами iнших правил поведiнки на власний
розсуд. BiH с характерним насамперед для публiчного права, оскiльки
{рунтуеться на пiдпорядкуваннi одних суб'ектiв вiдносин iншим, не
припускае Hi вибору суб'сктами BapiaHTiB поведiнки, не передбачених
юридичними правилами, Hi можливостi врегулювання вiдносин
суб'ектами за ikHiM розсудом (наприклад, у ст. 42 КАС Украiни вста-
новлено перелiк вiдомоотей, що зЕlзначаються в журналi судового за-
сiдання; отже, секретар судового засiдання зобов'язЪний внести Bci
цi
вiдомостi до журналу i водночас не мае права доповнити ix iншими
вiдомостями, не передбаченими процесуаJIьним законом).
KpiM наведених основних, у правовому регулюваннi використову-
ютьсЯ такоЖ dополliясНi (субсаdiорнi) меmоdа, найпоширенiшими
серед яких е рекомендацiйний i заохочувальний.
Ре ком е н d а цi йн а й м emod правового
регулювання передбачае впо-
рядкування суспiльних вiдносин шляхом надання вказiвок, що не ма-
ють обов'язковоТ юридичноi сили, стосовно найбiльш прийнятноТ
для
суспiльства, ефективноТ поведiнки. При цьому суб'ектаЙ не забороня-
еться обрати iнший BapiaHT поведiнки або використати варiанъ
реко-
мендований вказiвкою, частково. Органами публiчнотвлади
цей метод
застосовуеться у випадкitх, коли специфiка вiдношення, що пiдлягас
вреryлюванню, не дозвоJUIе використовувати зобов'язуваншI i водночас
l42
Розdiл 13. Правове рееулювання суспiльнuх BidHocuH
вимагае певноi унiфiкацiт (наприклад, затвердження виконавчим koMi-
тетом мiсцевоТ ради Примiрного договору користування мiсцями для
юридично рiвними
розташування рекламних конструкцiй мiж двома
суб' ектами господарських вiдносин - уповноваженим комунальним
пiдприемством i розповсюджувачем реклами).
i oo*ouyrrrbH ай Memod правового регулювання передбачае ство-
BapiaHry юридично зна-
рення )aмов, за яких вибiр суб'сктом певного
нада€ йЪму лолаткових матерiальних або HeMaTepi-
"ущоТ.rо""дiнки
un"r"" благ (наприкJIад, шляхом надання суб'ектам пiдприемницькоТ
податкiв
дiяльностi додаткових пiльц звiльнення iх вiд сплати окремих
продукцiТ або
у разi виробництва ними певноi соцiально значущоi
створення додаткових робочих мiсць для iнвалiдiв), Отже, цей метод
стимулюе бажану поведiнку.
й rrрч"rоо, рiзнi сфери суспiльних вiдносин потребують рiзних
методiв, способiв i типiв правового регулювання. особливостi регла-
ментацiт певноi вiдокремлЁнот сфери суспiльних вiдносин за допомо-
гою специфiчноТ сукупностi юридичних засобiв охоплюються TepMiHoM
<<правовий режим)).
правовuй реilсам - це особлuвuй поряdок правовоzо ре?улювання
певно't сферu суспiльнuх вiёносuн, якuй забезпечуеmься ulляхоh| спецu-
mа спiввidноutення йоzо меmоdiв, способiв i muпiв,
фiчноzо'пБеdнання
Цим TepMiHoM визначасться цiлiсний комплекс юридичних
засобiв,
сформований з елементiв правового регулювання, що пiдлягають за-
стосуванню - методiв (диспозитивного та iмперативного), способiв
(дозволянь, заборон i зобов'язувань), типiв регулювання (загально-
ви-
дозволенного та спецiально-дозволенного). Таке спiввiдношення
значаеться рiзним ступенем домiнування одних i допомiжноТ ролi iH-
ших методiв, способiв та типiв правового регулювання, е вирzDкеншIм
ступеня жорсткостi регулювання, наявностi певних обмежень i пiльц
меж правовоi самостiйностi суб'ектiв.
Правовi режими класифiкуються за рiзними критерiями. Так, за-
n"*nb вiд пiдсистем права виокремлюю"rь прuваmноправовuй i публiч-
но-правовuй реilсlлмu,Щей розподiл вважаеться основним (генеральним).
водночас з€шежно вiд комбiнацiй елементiв правового регулювання,
домiнування одних елементiв щодо iнших правовi режими можуть бути
Жсорсmкuмu чи Jи'якl,!мlt, сmuмулюючл,lJуrл,t чи обмеэюуваlьн1,1мu.
правовi режими запроваджуються, як правило, на законодавчому
piBHi з метою створення певного клiмату, необхiдного рiвня iнтенсив-
14з
 Часmuна преmя. Заzальне вчення про право
HocTi, ((напруженостi) регулювання. Так, правовиЙ режим використан-
ня земель з урахуванням особливоТ цiнностi, суспiльноi значущостi та
кiлькiсноi обмеженостi цього природного ресурсу е бiльш жорстким
за режим використання iншого нерухомого майна, характеризу€ться
застосуванням iмперативного методу регулювання, законодавчо вста-
новлених процедур (державна реестрацiя права власностi, оренди та
iпотеки, затвердження загЕt'льнообов'язкових типових, а не рекомендо-
ваних примiрних форм договорiв, обов'язковiсть ix нотарiального
посвiдчення), юридичних санкцiй за ix недодержання тощо,
ý 4. Ефективнiсть правового регулювання
Результативнiсть i соцiальна значущiсть правового регулювання
визначаються передусiм його ефекmавнiсmю - спромоэtснiсmю право-
-
во2о ре2улювання прuвоdumu dо максuлиально моJrслuвuх позumuвнuх
резульmаmiв за рахунок обтрунmованuх, розумнuх i dоцiльнuх вumраm
mа об.uеасень.
Ефективнiсть правового регулювання визначаеться dBoMa показ-
накамu. З одного боку, вона вираховуеться як спiввidноu,tення луtiэtс
реальнuJиu резульmаmамu правовоzо реzулювання mа йоzо цiлямu, а з
iншого - як вidноu,tення соцiальноzо резульmаmу реzулювання (рiвня
впорядкованостi вiдповiдних суспiльних вiдносин) dо вumраm i зусtlль,
спрямованих на його досягнення. Ефективнiсть е вiдображенням ре-
зультативностi правового регулювання. Ще свосрiдний аналог коефiцi-
ента корисноТ дiТ в механiцi.
Безперечно, право с ефективним i рацiональним засобом соцiаль-
ного реryлюваннrl. Проте його реryлятивнi властивостi та ефекгивнiсть
не слiд iдеалiзувати i переоцiнювати, Разом iз значною кiлькiстю пере-
вац Iцо зумовлюються ознаками та властивостями права, правове ре-
гулювання може мати й певнi недолiки.
По-перше, воно може об'сктивно вiдставати вiд суспiльнlтх потреб,
адже вiдносини в суспiльствi скJIадаються, розвиваються i змiнюють-
ся вельми швидко, активно, часто непередбачувано. Мiж ix виникнен-
ням (змiною) та юридичною регламентацiею проходить певний час,
упродовж якого здiйснюеться тривала нормотворча процедура. Таким
чином, реальний результат державно-правового реryлювання практич-
но завжди е меншим за очiкуваний, а ефективнiсть - певною мiрою
далекою вiд стовiдсотковоТ.
144
Розdiл 13. Правове рееулк)вання суспiльнt,lх вidносuн
по-друге, обмеженiсть ефективностi правового регулювання
об'ективно спричинясться складнiстю та багаторiвневiстю права як
цiлiснотсистеми норм i принципiв. Ще породжуе наявнiсть юридичних
колiзiй i прогалин у регулюваннi. iх виявлення та усунення потребують
певного чЪсу i додаткових зусиль, що також знижуе загальну ефектив-
HicTb регулювання.
по-трете, ефективнiсть залежить вiд рiвня розвитку суспrльства,
його праЪовоi кульryри, нalявних економiчних pecypciB, стану право-
свiдомостi.
По-четверте, суб'сктивним чинником рiвня ефективностi право-
вого регулювання е iнтелекryальний piBeHb посадових осiб органiв
публiчноТ влади, ikHi професiйнi здiбностi, корумпованiсть тощо,
необхiднiсть розумного обмеження реryлятивного впливу на сус-
пiльство визначас систему ир uнщапiв правово2о реzулювоння, реальне
Серед них
додержаннЯ яких е важливиМ чинникоМ його ефективностi.
найважливiшими е TaKi:
|) dоцiльнiсmь - обцрунтована необхiднiсть правового регулюван-
ня певних суспiльних вiдносин з метою ik упорядкування;
2) аdекiаmнiсmь - вiдповiднiсть способiв, типiв i методiв право-
вого регулювання, ступеня жорсткостi правового режиму потребi
в упорядкуваннi та суспiльним вимогам з ypaxyBaн}ulM ycix прийнятних
альтернатив;
Зj збалансованiсmь - забезпечеЕня в регуляторнiй дiяльностi ба-
лансу iHTepeciB суб'ектiв;
i1 о"рiООочуванiсmь - послiдовнiсть регуляторноi лiяльностi, ii'
вiдповiднiсть цiлям державноi полiтики, що дозволяе суб'ектам пла-
нувати iiню дiяльнiсть;
5) прозорiсmь i врахування zpoMadcbKo'i dyMKa - вiдкритiсть для
влади на Bcix етапах
фiзичних та юридичних осiб дiй органiв публiчноi
органа-
регуляторноi дiяльностi; обов'язковий розгляд регуляторними
ми iнiцiатив, зауважень i пропозицiй, наданих у встановленому законом
порядку фiзичними та юридичними особами; обов'язковiсть i своечас-
HiCTb доведення прийнятих регуляторних aKTiB до вiдома фiзичних та
юридичних осiб; iнформування громадськостi про здiйснення регуля-
торноТ дiяльностi.
щiя цих принципiв яскраво виявляеться у сферi державнот регуля-
TopHoi полiтики, завданням якоТ е вдосконалення правового регулю-
суспiльних вiдносин у господарськiй сферi, зокрема адмiнiстра-
"un""
145
 Часпuна mреmя. Заzмьне вчення про право
тивних вlдносин мlж органами державноiвлади i суб'ектами господа-
рюваннrI, зменцення втручання держави у дiяльнiсть цих суб'ектiв та
усунення перешкод для розвитку ixнboi дiяльностi (dереzулювання).
Так, вимога дереryлювання пiдприеплницькоi дiяльностi передбачае,
зокрема: спрощення порядку створення, реестрацii та лiквiдацiТ
суб'ектiв пiдприемництва; скорочення перелiку видiв пiдприемницькоi
дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, потребують одержання до-
зволiВ на здiйснеНня пiдприемництва; обмеження кiлькостi органiв
контролю i пiдстав здiйснення ними перевiрок суб'ектiв пiдприемни-
цтва; забезпеченIuI послiдовностi та стабiльностi нормативно-право-
вого регулювання пiдприемництва тощо.
найважливiшим результатом ефективного правового регулювання
е справедливе впорядкування вiдносин мiж суб'сктами з
урахуванням
прав та iHTepeciB iнших членiв суспiльства, адже саме це й е завданням
права як соцiального регулятора.
Iп Контрольнi запитання
1. Що розумiеться пiд цравовим реryлюванням суспiльних вiд-
носин i на якi види його подiляють?
2. Якими юридичцими способами здiйснюеться регламентацiя
поведiнки осiб у суспiльствi й якi типи правового реryлю-
вання вiдповiдають цим способам?
3. Чим вiдрiзняеться диспозитивний метод правового реryлю-
вання вiд iмперативного?
4, Якими показниками визначаеться ефективнiсть правового
реryлювання?
l46
Роздiл 14
Правова свИомiсть i правова
культура
l. Понятгя, струкryра та функцii правосвiдомостi.
2. Види правосвiдомостi.
З. Правосвiдомiсть i право.
4. Понятгя та види деформацiТ правосвiдомостi.
5. Правова культура суспiльства.
6. Правова культура особистостi.
ý 1. Поняття, структура та функцii
правосвiдомостi
Свiдомiсть як форма вiдображення навколишнього cBiry виявля-
сться у ставленнi до певних явищ i процесiв та Тх оцiнюваннi. Складо-
вою свiдомостi людини е iT правова свiдомiсть. У демократичнiй,
правовiй державi правосвiдомiсть црунryеться на визнаннi верховен-
ства права, найвищоТ соцiальноТ цiнностi життя i здоров'я, честi i гiд-
HocTi, недоторканностi i безпеки людини, поваги до прав людини як
невiд'емних вiд особи можливостей, що становлять юридичний фун-
дамент життедiяльностi суспiльства.
Правосвidомiсmь - це суtЕпнiсmь еллоцiй, почуmmiв, насmанов, idей,
mеорiй, концепцiй, за посереdнuцmвоJи якuх вidобраэюаеmься правова
diйснiсmь, формуюmься сmавлення do права mа юрuduчноТ пракmuкu,
цiннiсна орiенmацiя tцоdо правовоi повеdiнкu, бачення перспекtпuв i на-
пряlчtiв розвumку правовоt сuсmемu.
,Щля правовоI свiдомостi характернi TaKi раса.
1. Вона арiзновudом суспiльноТ свidоlиосmi. Поряд з iншими форма-
ми (фiлософською, релiгiйною, морzlJIьною, полiтичною, естетичною)
правова свiдомiсть вiдображае певний аспект навколишнього cBiTy -
правову дiйснiсть. Вона не icHyc <в чистому)) виглядi, ii неможливо
механiчно вiдокремити вiд моральноi та полiтичноТ свiдомостi.
2. Носiямu правосвidомосmi е рiзнi суб'екти: особа, громадськi
об'еднання, полiтичнi партiТ, органи державноi влади та ix посадовi
особи, юристи, суспiльство в цiлому та iH. У правовiй свiдомостi вiд-
|4,7
 Часmшlа mреmя. Заzальне вчення про право Розdiл 14. Правова caldclMicmb i правова кульmура

биваються ставлення цих суб'ектiв до права, юридичноi практики, правова псахолоziя - це cylynшicmb емоцiй, почуmmiв i насrпOнов
поведiнки (дiяльностi) iнших учасникiв правовiдносин, ix оцiнювання. з прuЪоdу права, окремuх правовuх явuu,| mа процесiв. Так, вия9аМИ
з. о6'екmом правосвidомосmi е рiзнi правовi явища та процеси пра"овоi:.rсихологiТ Ъ вiдчуття справедливостi, повага до прав люл|jj;
(право, правовi вiдносини, правова поведiнка, практика байдужiсть до беззаконня або cipa* перед вiдповiдальнiстю, ,О9]О
реалiзацiТ
права тощо). Разом з тим вона може мiстити оцiнювання права мину- ставлення до права. У цiлому, це стихiйна, несистемаf,ИЗо-
лого (наприклад, аналiз римського права, РуськоТ правди) або форму- "rоцiй""
вана та найпоширенiша форма усвiдомлеНня права, що притам2ННа
вати уявлення про право бажане, майбутне. BciM суб'сктам. Ьсоблr"i"iu правовоТ психологiI визначастьсl_Ще
4. Правосвiдомiсть вidобрааса€ правову diйснiсmь, що склалася за й тим, що вона формуеться пiд впливом iнryiцiт, психологiчного афек-
конкреmно-iсmорuчнuх умов у тiй чи iншiй краiнi, вплuвае на
функцiо- ''
ту, збудження та iH,
ipo"ouo idеолоеiя - це сукупнiсmь idей, mеорiй rпа концепцiil,_У?,,
нування i напрял,tu розвumку правовоi'сuсmемu. Вона с активним еле-
ментом системи правового регулювання - право не може справляти вidобраэlсаЮmь i оцiнюЮrо np:ouo"Y diйснiсmь. .Щля правоВоi iдеоlОГu
свiй реryлятивний вплив iнакше як через людей, безпосередньо впли- >rupu*r"pr" цiлеспрямоване, систематизоване, iнтелекryальне оо!ЛИС-
ваючи на ix свiдомiсть. За посередництвом правових iдей i теорiй, n.nn" ,rpu"u на piBHi його окреМих проявiв' так i яК цiлiсного явИЩа,
наприклад, правова iдеологiя Ъключас концепцii верховенства rrрУ:
"*
почуттiв та емоцiй правовi явища i процеси оцiнюються з погляду
життевих потреб та iHTepeciB людей i суспiльства. Таким чином фор- i правовоТ д"р",u"", iдеi свободи договору, непорушностi власr'оСТl,
муються настанови на правомiрну поведiнки скJIадаються уявлення *"'JTffi
щодо критерiiъ ефективностi правового регулювання, шляхiв удоско- ;''fiЖiJitхi;.""r"яправовасвiдомiстьвиконуlпiз-
нzшення i реформуваннrI законодавства та юридичноТ практики. Право- навальну, оцiнну та регулятивну функшiТ.
свiдомiсть виrIвля€ться на Bcix стадiях правового реryлювання, вплива€ Пiзiавальна Рункlаiя передбЙае накопичення знань про rlРаВО
i практикУ його рЬалiЗацiТ, оомиСленнЯ рiзниХ правовиХ явищ i
ПРО-
на функцiонування кожного елемента правовоi системи.
5. Правосвiдомiсть е оdнuл,t iз найваэrcлuвiuлuх чuннuкiв розвumку цесiв, усiеi правовоТ дiйсностi.
пр а в ор озуJй iння. Право, що скJIадаеться вiдповiдно до iснуючих, iнодi OtatHHa функцiя передбачае формування ставлення до юриДf_Ш
суперечливих, уявлень та пiдходiв щодо регулювання суспiльних вiд- значущоi rrоiЬдi"ки, .рЪд"о"rr, фактiв, права в цiлому на ocHoBi рлас,
носин, не може бути досконалим. Правосвiдомiсть спршIе формуванню ного досвiду i кульryрних зразкiв.
пропозицiй щодо пiдвищення якостi правових норм, iнстиryтiв та га- Реzуля m ав н i
а фу к цiя.дiй"п.еr"ся через систему мотивiв, ui{::,
лузей права. Ще спонукас до пошуку нового бачення змiсry i завдань орiurruцiй, пiiвових настанов, що визначають поведiнку лr4_Деи,
"""
особливу роо" у чiй сиryачii вiлiграють правовi }1астанови, якi свLlчшь
права. Одержанi результати втiлюються в рiзних правових теорiях.
,rро ."rпЙiстi особи до певноТ-моделi поведiнки - правомiрнОl.ЧИ
Таким чином, скJIадаються певнi школи права - природна, позитивiст- ,
нЬправомiрноТ, яка формуеться пiд впливом економiчних, соцiаlЬНИХ
ська, соцiологiчна та iH.
або психофiзiологiчних чинникiв.
6. Правосвiдомiсть можна розгJIядати як свосрiдний засiб саморе-
гуляцii поведiнки (дiяльностi) людей. Ще пояснюеться ii здатнiстю
орiенryвати суб'екriв права в рiзних правових сиryацiях, робити право-
мiрний вибiр, ).хвitJIювати юридично значущi рiшення щодо додержан-
г_ ý 2. Види правосвИомостi
ня або порушення права. iндlВiЛУ-
З а су б' екm ал,tч (н о с iялаu) право свiдомiсть подiляеться на
За cBoiM змiстом правосвiдомiсть е склаdнuлц сuсmеtr'нuм правовuJ|4
альну, групову, масову та суспiльну.
явulцелr, компоненти якого (емоцiТ, почуття, настанови, iдеТ, TeopiT,
iнОiiЦальна прiвосвiЬомiсmь формуеться пiд впливом особlаТW
концепцiiтощо) струкryрно об'еднуються в правову психологiю та пра-
обставин' психоqiзiОлогiчниХ р"с,-рЬ"" освiти, соцiальногб бДаН!,
вову iдеологiю.
навколишнього середовища.
148 149
 Часпuна лпреmя. Заzмьне вчення про право
Групова правосвiЙомiсmь icHye на piBнi рiзних соцiальних орга-
нiзацiй (громадських об'еднань, полiтичних партiй, профспiлкових
органiзацiй та iH.), верств населення (молодi, eTHociB, осiб з обмеже-
ними можливостями тощо). На процес iT формування впливають
спiльнiстЬ iHTepeciB, традицiй, умов життя, стереотипи у державно-
правовiй сферi.
Масова правос BidoMicmb харакrерна дJuI нестабiльних, тимчасових
громадських утворень, наприкJIад, натовпу, 5rчасникiв мiтингiв, демон-
страцiй. Масовiй правосвiдомостi не властиве досягнення згоди )лIас-
никiв з широкого кола питань; цi об'еднання мають ситуативний, не-
стiйкий характер.
Суспiльна правосвidомiсmь rлрит аманна великим соцiальним уIво-
ренням (населенню краiЪи, окремого регiону). Вона зумовлена як iH-
дивiдуальною, так i груповою правосвiдомiстю. Наприклад, iснують
певнi xapakTepHi особливостi правосвiдомостi населення европейських,
мусульманських держав.
За piBH епt zпuбuнu Bid обр аuсення правовоi дiйсностi виокремлюють
три piBHi правосвiдомостi.
Побуmова правосвiDомiсmь - найпоширенiший iTpiBeHb, що фор-
муеться на ocHoBi повсякденного досвiду людей у правовiй сферi. Як
правило, вона ма€ емоцiйний характер, в i'i cTpyKrypi домiнуе правова
психологiя, емоцiйне сприйняття дiйсностi превалюе над рацiональ-
ним. Вона передбачае встановлення лише зовнiшнiх зв'язкiв мiж пра-
вовими явищами та процесами, не зачiпаючи iхньоi cyTHocTi.
Професiйна правосвidомiсmь формуеться внаслiдок одержання
професiйноi (юридичноi) пiдготовки, а також пiд час роботи в юридич-
нiй сферi (сулi, прокуратурi, адвокатурi, HoTapiaTi тощо). HociT про-
фесiйноТ правосвiдомостi володiють не тiльки спецiалiзованими
знаннями щодо законодавства, а й умiннями, навичками його засто-
сування. Хоча професiйнiй правосвiдомостi юристiв притаманний
високий piBeHb розвитку, це не виключае можливостi виявiв ii дефор-
мацii (наприкJIад, обвинувальний нахил у позицiТ слiдчих кадрiв, фор-
малiзм тощо).
Н ау ко в а пр а в о с в i d oMic m ь прит аманна науковцям, викладачам
юридичних навчilJIьних закладiв, якi займаються теоретичним розроб-
ленням загальних або галузевих правових проблем. Вона передбачас
вмiння оперувати правовими категорiями, принципами, теорiями,
концепцiями, здiйснювати широкi та глибокi узагirльнення правового
150
Розdiл 14. Правова cBidaMicmb i правова lсульmура
матерiалу, тобто мае систематизований, комплексний характер. особ-
ливостi HayKoBoi правосвiдомостi розкриваються також через спiввiд-
ношення if струкryрних елементiв - у нiй правова iдеологiя прев€rлюе
над правовою психологiею.
___ ý 3. Правосвhомiсть i право
Правосвiдомiсть i право - взаемопов'язанi, але вiдносно самостiй-
Hi елементи правовоi системи. Якщо право е об'сктивним (iнстиryчiй-
ним) утворенням, змiст якого становить система загальнообов'язкових
норм i принципiв права, то правосвiдомiсть е суб'сктивним явищем,
Вони icToTHo рiзняться за характером свосТ струкryри. Якщо право мае
чiтку структуру, тобто подiлясться на oкpeмi iнститути, галузi, що
у своiй сукупностi утворюють едину систему, то cTpyкTypHi
елементи
правосвiдомостi такоi системи не утворюють.
fIраво регулюе поведiнку людей шляхом установлення загальних,
формально визначених зразкiв, що впливають на свiдомiсть
i волю
людей. Щiя правосвiдомостi полягае в загальному правовому оцiню-
BaHHi соцiальних фактiв, судженнях.про вiдповiднiсть поведiнки
суб'екгiВ нормаМ та принциПам права. Iiрегулятивна функцiя здiЙсню-
еться завдяки усвiдомленню особами обов'язковостi правових норм
i принципiв, сприйняттю критерiiв правильностi, соцiальноi виправ-
даностi поведiнки.
Становлення i розвиток правосвiдомостi потребують знань i розу-
мiння як права, так i iнших правових явищ, що зумовлюе залежнiсть
правосвiдомостi вiд права. У свою чергу правосвiдомiсть теж впливае
на право. Щей вплив вiдчуваеться у процесi як нормотворчостi, так
i правореалiзацii.
однiею з форм вrrливу правосвiдомостtна норл,лоmворчiсmь е науко-
ве прогнозуваннrl розвитку права, яке здiйснюеться шJIяхом обrрунry-
вання необхiдностi прийняття певних законiв, внесення до них змiн,
1^lacTi науковцiв у нормопроекryваннi та науково-експергнiй дiяльностi.
вплив правосвiдомостi на нормотворчiсть справлясться шляхом
розроблення концепцiй окремих законiв, iнших нормативно-правових
akTiB _ визначення мети правового регулювання, обrрунтування за-
вдань, якi слiд вирiшити, розроблення структури акта, визначення
напрямiв регулювання суспiльних вiдносин. Це дае змогу суб'екту
151
 Часtпuна mрепя. Заzальне вчення про право
нормотворчостi заздалегiдь вивчити питання про змiст нормативно-
правового акта, доцiльнiсть включення до нього тих чи iнших при-
писiв, спрогнозувати ефективнiсть його реryлятивного потенцiалу та
ухвалити обгрунтоване рiшення про розроблення нормативно-право-
вого aKIa.
при визначеннi шляхiв формування законодавства враховуеться
емоцiйне ставлення населення до необхiдностi врегулювання певноi
сфери суспiльних вiдносин. При розробленнi законопроекту зако-
нодавецЬ спираеться на правову iдеологiю, створюс правовi при-
писи, якi б втiлювали очiкуванi суб'сктами суспiльних вiдносин
еталони та зразки поведiнки. особливого значення правосвiдомiсть
набувас на етапi обговорення та прийняття нормативно-правових
aKTiB.
Не менш важливу роль правосвiдомiсть вiдiграе у процесi право-
реалiзацii. Вона формуе настанови щодо добровiльного виконання
i додержання норм права, недопущення зловживання правом. Тут на
перше мiсце висуваеться почуття права, яке гарантуе добровiльне до-
держання та виконання його норм.
У процесi правозасmосування специфiчну роль вiдiграе професiй-
на правосвiдомiсть. Посадовi особи, насамперед юристи, зобов'язанi
знати змiст правових норм, роз).мiти ix сенс, бути переконаними спра-
у з метою формування однобiчного чи викривленого уявлення про пра-
ведливостi та законностi власних рiшень. Професiйна свiдомiсть е ви-
рiшальноЮ при подоланнi юридиЧних колiзiй i прогалин у правi.
Erý4.ПoняттятавидидeфopмацiiпpаBoсBиoмoстi
в iдеалi правомiрна поведiнка формуеться за такою схемою: знан-
ня нормИ права ---+ визнанНя iT соцiалЬноi цiнностi ---+ формування
настанови ---+ додержання норми. У разi деформацii правовоТ свiдо-
MocTi особи вiдбуваеться вiдхилення вiд цiеi схеми. Як наслiдок осо-
ба: а) не знае змiсту норми права або неправильно iiрозумiе; б) знас
змiст норми, проте ставиться до неТ негативно; в) знае змiст норми
та усвiдомлюс ii'соцiальну цiннiсть, однак не мае настанови щодо
виконання iT приписiв.
[еформацiя правосвidомосmi - ц е вuкрuвлене сmавл ення do права
mа юрuduЧноi'пракmuкu, споmворення цiннiсноt орiенmацit щоdо юрu-
duчно значуu4оt повеdiнкu.
l52
t
Розdiл l4. Правtлва свlduviсmь i правова кульmура
Виявами дефектноi правосвiдомостi с правовий iнфантилiзм, пра-
вовий iдеалiзм, правовий дилетантизм, правова демагогiя, правовий
нiгiлiзм та (переродження) правосвiдомостi.
правовай iнфанmаллiuлl виявля€ться у несформованостi правових
знань або ix недостатнiй глибинi, однак за умови особистот пере,
KoHaHocTi в наявностi належноI юридичноi пiдготовки. BiH розгля-
даеться як вiдносно м'яка за наслiдками форма деформацii.
Правовuй idеалiзм (романmазм) характеризу€ться таким станом
правосвiдомостi, за якого переоцiнюються peaJlbgi можливостi права
впливати на суспiльнi вiдносини. Очiкування вiд права результатiв,
якi воно об'ективно не здатне забезпечити, призводить до розчару-
вання в ньому, сприяе формуванню негативних поглядiв та оцiнювань
права.
Правовай dаллеmанmuзм означа€ вiльне поводження iз правом (по-
верхове або неадекват}Iе тлумачення правових норм, вiдсутнiсть сис-
темного пiдходу та iH.) або неправильне оцiнювання юридичноI сиry-
ацiТ, зумовлене легковажним ставленням до права. Щя форма може
набути особливоi небезпечностi в разi поширення таких пiдходiв через
засоби MacoBoi iнформацii.
правова dемаzоziя передбачае вплив на свiдомiсть суб'ектiв права
вову дiйснiсть. Найбiльшого lrоширення така деформацiя правосвiдо-
MocTi набувае пiд час проведення полiтичних кампанiй.
Найпоширенiшою формою викривлення правовоi свiдомостi е пра-
вовай нiziлiзм, який мае широкий дiапазон виявiв: вiд скептичного
ставлення до права, негативного оцiнювання правових засобiв, запере-
чення соцiальноТ цiнностi права аж до свiдомого iгнорування вимог
закону. Правовий нiгiлiзм характеризуеться зневажливим, скептичним
сприйняттям права, багатоманiтнiстю форм вияву, по€днанням з по-
пулiзмом та iH. Правовий нiгiлiзм слiд вiдрiзняти вiд конструктивноi
критики законодавства, юридичноI практики, яка сприяе виявленню
iснуючих недолiкiв i спрямована на ix усунення.
Правовий нiгiлiзм може iснувати на piBHi як iдеологii, так i прак-
тики. У першому випадку йдеться про розроблення таких теорiй, в яких
обцрунтовуються дуIчIки про те, що право не ма€ самостiйноТ соцiальноТ
цiнностi, внаслiдок чого воно розглядаеться як другорядне явище. BiH
реалiзусться i на практичному piBHi, втiлюючись у протиправнiй по-
ведiнцi.
l53
 Часtпuна mреmя. Заzальне вчення про право
На етапi переходу УкраТни вiд тоталiтарного до демократичного
устрою певне поширення нiгiлiстичних поглядiв на право спричинено
полiтичними, економiчними i соцiальними кризовими явищами, Ееза-
вершенiстю конституцiйноi, адмiнiстративноТ, правовоi та судовоТ
реформ, недосконалiстю механiзму реалiзацii прийнятих законiв тощо.
Одним iз найнебезпечнiших виявiв деформацiТ е кперероdмсення>
правосвidомосmi. Йому притаманний максимальний сryпiнь викрив-
лення правових iдеалiв, наслiдком чого ста€ свiдоме вчинення злочинiв,
мотивами яких виступають, зокрема, жадiбнiсть, помста, зневага до
iнших осiб, нехryвання iнтересами суспiльства та iH. Особливу небез-
печнiсть становить таке (шереродження)) правосвiдомостi, наслiдком
якого е органiзована злочиннiсть i корупцiя.
ý 5. Правова культура суспiльства
Правова кульmура суспiльсmва - це рiзновud заzальноt кульmурu,
що вiddзеркалюе сuсmел,|у цiнносmей, якi налеuсаmь dо правовоt diй-
cHocmi цьоzо суспiльсmва.
Правова культура е невiд'емною скJIадовою культури суспiльства,
усвiдомлення особливостей якоТ сприяе розумiнню характерних рис
правовоi системи. Вiд правовоi культури безпосередньо залежать
сприйняття правових явищ i процесiв, розумiння закономiрностей
i тенденцiй ik розвитку. Вона зумовлена MeHTzuIiTeToM народу, а тому
може розглядатися як один iз критерiТв самобутностi нацiональних
правових систем. Розвинена правова культура суспiльства е однiею
з передумов правовоi державностi, верховенства права у суспiльствi.
PiBeHb правовоi культури суспiльства визначаеться такими показ-
нuкамu:
1) станом захисту прав людини, зумовленим якiстю законодавства,
його вiдповiднiстю мiжнародним правовим стандартам, ефективнiстю
правових засобiв та процедур;
2) сryпенем упровадження в практику суспiльного життя принци-
пу верховенства права, станом законностi та правового порядку;
3) piBHeM правосвiдомостi - ступенем засвоення членами суспiль-
ства цiнностей права, правових процедур розв'язання конфлiктiв,
знанням права, повагою до нього, переконанiстю в необхiдностi до-
держуватися норм права. BiH визначаеться piBHeM правового вихован-
ня та правовоi освiченостi;
|54
Розdiл 14. Правова свldомlсtпь i правова кульпwа
4) досконалiстю законодавотва, тобто його обГрунтованiстю, демо-
кратичною та гуманiстичною спрямованiстю, справедливiстю, належ-
ним використанням засобiв нормотворчоi технiки, вiдсутнiстю про-
галин та колiзiй тощо;
5) ефективнiстю судовоТ та правоохоронноi систем;
6) станом розвитку юридичноТ науки i освiти. Юридична наука
i ocBiTa здатнi icToTHo впливати на сприйняття та засвоення правового
досвiду, який включас здобутки як нацiональноi правовоi системи, так
i правових систем iнших краiн. Особливого значення при цьому на-
бувас врахування iсторичного досвiду правового регулювання (право-
Bi пам'ятки, правовi традицii, доктрини).
Водночас поряд з правовою культурою суспiльства в цiлому icHye
певна кiлькiсть рiзноманiтних субкульryр фегiонiв, меншин, релiгiйних
груп, молодi та iH.). Вони не протистоять панiвнiй правовiй кульryрi,
а вкJIючаючи в себе низку ii базових компонентiв, додають до них HoBi
притаманнi саме iM цiнностi.
Правова субtульmура - це часmuна правовоi'кульmурu qlспiльсmва,
яка в певнuх аспекmах (цiнносmях) вidрiзняеmься Bid неi,
У суспiльствi icHye також правова конmркульmура - сукупнiсmь
цiнносmей певнuх zруп, лцо проmuсmавляюmься dолliнуючiй у суспiль-
сmвiправовiйкульmурi, суперечumь i7. Зокрема, йдеться про культуру
злочинних угруповань.
Традицiйно прийнято видiляти TaKi mаполоzii правовоt кульmурu:
|) залеuсно Bid muпу dерuсавu i права видiляють правову культуру
вilпо BiDH tx форlt tа цiй фабовласницькоi, феодальноi, буркуазноi та iH.),
цавiлiзаtliй (захiдноi, православноТ, iсламськоТ, китайськоi та iH.) та
суспiпьсmв (доiндустрirlльною, iндустрiальною та постiндустрiа-гrьного);
2) залеuсно вid харакmеру правовuх сuсmелl вирiзняють романо,
2еwанс ь l{y, aшzJto-aш ер uкансьt{у, mраd а цi йну та р aliziйHy (християн-
ську, мусульманську, iндуську, iулейську та iH.) типи правовоi культу-
ри. Як особливi типи у рамках цiеi класифiкацiТ можна виокремити
також з аzоJlьнолюdсьtу право ву куль mуру, засновану на унiверсальних
правових цiнностях, принципах та стандартах, а також правову куль-
туру €вропейськоzо Союзу.
Залеuсно Bid Hocii'B можна виокремити TaKi види правовоТ культури,
як правова Iчльтура суспiпьсmва в цiлuлоу, правова культура со цiа,пьнаж
zруп (лолiтичних, професiйних, етнiчних, релiгiйних та iH.) та правова
культура особасmосmi,
155
 Часпuна лпреmя. Заеальне вчення про право Розdiл 14. Правова cBldoMicmb i правова кульmура

ý б. Правова культура особистостi Залеuсно Bid zлuбuнu пiзнання права, його розумiння видiляють:
|) буdенну правову кульrпуру, яка притаманна широким верствам
Правова культура особистостi характеризус ступiнь i характер населення та включае традицiйнi цiнностi, правовi стереотипи, наста-
правового розвитку iндивiда. Вона формусться поступово пiд впливом нови та звички. Вона формуеться на ocHoBi житт€вого досвiду та ем-
рiзноманiтних чинникiв: правовоТ культури суспiльства, правового пiричних знань про право;
виховання, правовоТ освiти, власного правового досвiду, правового 2) професiйну правову кульmуру,яка фунтуеться на здобутих уна-
спiлкування та iH. слiдок одержання юридичноТ освiти правових знаннях, навичках
Правова культура особистостi с складним явищем, у cTpyKTypi i вмiннях, професiйнiй майстерноотi. Залежно вiд специфiки профе-
якого з€lзвичай видiляють: сiйноi дiяльностi вона може бути подiлена на TaKi види, як судова,
l) пiзнавалльну сюлаdову, тобто знаннrI права i розумiння його прин- прокурорська, адвокатська культура тощо;
З) dокmраншlьну (наукову) правову кульmуру, яка характерна для
ципiв. Високий piBeнb правовоТ кульryри передбачае, зощрема, визнанЕя
верховенства права; юристiв-науковцiв, викладачiв права i передбачае науковий piBeHb
2) цiннiсну склаdову, яка вiддзеркалю€ поваry до права, зумовлену правосвiдомостi.
особистою переконанiстю в його соцiальнiй цiнностi, справедливостi
та ефективностi як соцiального регулятора;
З) повеdiнкову склаdову, яка представлена:
КОнтрольнi запитання
- правовими настановами на юридично значущу поведiнку (тобто l. Визначiть струкtуру правосвiдомостi та охаракгеризуйте iT
сформованим на ocHoBi власного життсвого досвiду станом психоло-
функцiТ.
гiчноi готовностi iндивiда до певних дiй у вiдповiднiй сиryацii);
- вмiнням використовувати у пракгичнiй дiяльностi правовi знання,
- 2. Назвiть види правосвiдомостi.
З. Охаракгеризуйте ocHoBHi вияви деформацii правосвiдомостi.
реалiзовувати своi права, виконувати обов'язки, використовувати ме- 4. Якими покrlзниками визначасться piBeHb правовоi пультури
ханiзми захисту порушених прав; суспiльства?
5. Визначiть види та типи правовоТ кульryри суспiльства.
- правовою активнiстю особи, яка виявля€ться у правомiрних дiях. б. Розкрийте структуру правовоi культури особистостi.
Правова активнiсть може виявлятися у сприяннi нормотворчому про-
цесу (участi в обговореннi проектiв нормативно-правових aKTiB, у ре-
ферендумi), вiдправленнi правосуддя, реалiзацii норм права, протидii
правопорушенням.
Залеэюно вid рiвня правова культура особистостi може бути:
I) нuзькою, якщо в особи вiдсутнi достатнi знання про право, не
сформованi правовi цiнностi, належнi настанови, деформована право-
свiдомiсть;
2) звачайною, якщо правова культура особи вiдповiдае стандарт-
ному рiвню правовоi культури в конкретному суспiльствi на певному
етапi його розвитку;
З) вuсокою, якщо piBeHb правовоi культури особи перевищу€ зви-
чайний. Вона вимагае, KpiM належного рiвня правових знань та yMiHb,
систематичного вияву правовоТ активностi iндивiда.
l56 |57

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
НОРМАТИВНА ОСНОВА
ПРАВОВОГО РВГУЛЮВАННЯ
Норми права
1. Поняття i загальнi ознаки норм права.
2. Видинормправа.
3. Струкгl,ра норми права.
4. Спецiалiзованi норми права.
ý 1. Поняття i загальнi ознаки норм права
Норми права е рiзновudолл соцiальнuхнорл,t.Тому iM притаманнi Bci
заzалльнi ознака со цiалльн аж Hopшi
- - вони е правилами поведiнки, що регулюютъ вidносuнu л,tiсtс люdь-
мu mа ix об'еdнанняlиu. Прпзначенням норм е впорядкування суспiль-
них зв'язкiв як необхiдна )rмoBa колективного iснування людей;
- норми мають заzальнuй харакmер, який полягас в неперсонiфiко-
BaHocTi та невичерпностi. Неперсонiфiкованiсmь Hopшu, тобто вiдсут-
HicTb вказiвки на конкретного адресата, дозволяе Тй адресуватися не
однiй певнiй особi, а вiдразу багатьом, поiменно не перелiченим. Не-,
вuчерпнiсmь нормu означае можливiсть ii багаторазовоi реалiзацii;
- норми визначають правuла налеэюноi чu dозволеноi повеdiнкu.
Iнакше каж)rчи, норма вказуе на те, як повиннi чи можуть дiяти суб'екти
в певних життевих сиryацiях i якi наслiдки настають у разi порушення
цих правил;
- норми козброенi> певнr,lJvru засобамu, якi забезпечуюmь dоdер-
эlсання ixHix вuл,tоz. Оскiльки icHye можливiсть порушення норм, то
мають iснувати йзасоби (контроль, переконання, осуд, примус тощо)
запобiгання таким порушенням. Iнакше практично неможливо досяг-
ти порядку, заради якого i встановлюються caMi норми;
158
Розdlл l 5, Нормu права
- норми е суспiльно зумовлепuмu правuлал|u повеdiнкu. Завдяки
соцiальнiй, економiчнiй та кульryрнiй зумовленостi норми сприйма-
ються людьми як виправданi, справедливi та здатнi бути ефективним
суспiльним регулятором.
Водночас норми права мають спецшфiчнi ознакu, що вiдрiзняють
ix вiд iнших соцiальних норм:
* вони е вuхidнuлцu, первuннu.|l4u елел4енmамu права. За великим
рахунком право - це сукупнiсть юридичних норм, що об'еднанi в iH-
ститути, галузi та iншi cTpyKTypHi утворення. Отже, норми е первин-
ними клiтинками права, цегJIинками, з яких побудована вся i'i система;
- норми права спрялtованi на правове ре2улювання конкреmнuх
суспiльнuу BidHocuH. Зазвичай вони визначають, що з погляду права
може чи повинна робити особа за HzuIBHocTi певних життевих умов i якi
наслiдки чекають на HeiB разi порушення цього правила. Отже, rоловне
призначення норм права- зафiксувати суб'ективнi права та юридичнi
обов'язки учасникiв суспiльних вiдносин, визначити iхнiй змiст та
обсяг. Вiдтак, на piBHi конкретних суспiльних вiдносин визначаеться
i гаранryеться справедлива Mipa свободи, що е засадничим завданнrIм
права у цiлому;
- норми закрiплюють сmанdарm (зразок, еmалон) правол,tiрноi'по-
веdiнкu особи, встановлюють наслidкu йоzо поруu,tення (тиловi норми
права) або спрuяюиь такому закрiпленню та встановленню (спецiалi-
зованi норми права). Вони е правовим критерiем оцiнювання поведiн-
ки (дiяльностi) особи як дозволеноТ, необхiдноТ або забороненоi та
з'ясування ii можливих правових наслiдкiв;
- обов'язковiсть норм права пiдтримуеться заzрозою засmосування
dерэюавноzо прuл4усу. Щя ознака, безсумнiвно, не свiдчить про те, що
ix обов'язковiсть забезпечуеться лише державним примусом. Останнiй
викоЕуе насамперед роль гарантii, що е необхiдною на випадок мож-
ливого порушення норми. Основним при цьому мае бути BapiaHT до-
бровiльного виконання юридичних цравил, що фунтуеться на внутрiш-
ньому переконаннi особи у правильностi (справедливостi, доцiльнос-
Ti та необхiдностi) норм права, сприйняттi ix як легiтимних вимог.
Проте ix обов'язковiсть пiдтримусться також силою державного впли-
ву, в тому числi загрозою застосування примусу. Останнiй нiбито
cToihb позаду норм права, вступаючи в дiю у разi ix порушення;
- норма права мае особлuвi формu своео зовнilаньоео вuраэюення.
Як елемент права вона вiдобража€ться у спечифiчних джерелах: нор-
159
 Часmuна чеm верmа. Норм аmuвна основа правовоео реzулювання
мативно-правових актах, правових звичaUIх, судових прецедентах та lH.
Саме джерело права може зробити доступними для суб'ектiв стандар-
ти правомiрноi поведiнки, що пропонуються нормами, i наслiдки вiд-
хилення вiд них. З урахуванням традицiй нацiональноТ правовоТ сис-
теми норми права в УкраiЪi закрiплюються головним чином у норма-
тивно-правових актах (законодавствi).
Отже, норма права - це закрiплене у duсерелах права правuло за-
2c1,1bшo2o харакmеру, ulo вuзначае сmанdарm налесюноt чu dозволеноt
повеdiнкu або наслidкu йоzо поруu,tення, ефекmuвна diя якоzо забезпе-
чуеmься dерэюавою.
S 2. Вllдll Hop}l права
Кожна норма в межах системи права ма€ свою спецiалiзацiю, що
зумовлюе ii своерiднiсть порiвняно з iншими нормами права. Щя особ-
-ливiсть дозволяс класифiкувати норми права за рiзними пiдставами.
|. За харакmером вплuву на суспiльнi BidHocuHu норми права подi-
ляють на кJIасичнi та спецiалiзованi.
Тuповi Howa (норма - провuло повеOiнка) спрямованi на безпо-
середне реryлюван}ul суспiльних вiдносин; вони закрiплюють стандарт
правомiрноi поведiнки суб'екта права або встановлюють наслiдки вiд-
хиленнrI вiд нього. Так, норма, що закрiплена у ст. 116 ЦК Украiни, до-
зволяе учаснику господарського товариства брати участь у розподiлi
прибутку товариства й одержувати його частину у виглядi дивiдендiв.
Спецiапiзованi (неmuповi) норма зазвичай безпосередньо вiдноси-
ни мiж особами не регулюють, а сприяють реалiзацiТ норм - правил
поведiнки i в такий спосiб опосередковано беруть участь у правовоМу
реryлюваннi суспiльних вiдносин. TaKi норми е досить неоднорiдними
за своiми харакгеристикilJ\ли, змiстом та цiльовим призначенням i в свою
черry можуть бути подiленi на oKpeMi групи (див. ý 4 цього роздi.rry).
2. За функцiональною спрмtованiсmю норми права полiляють Hql
/ активних дiй. Уповноважувальнi норми права надають суб'ектам сво-
реryлятивнi i oxopoHHi
Реzуляmuвнi норма права здiйснюють правове регулювання сус-
пiльних вiдносин шJIяхом надiлення ik учасникiв правами i покладан-
ня на них обов'язкiв, Вони забезпечують виконання правом його регу-
лятивноi функцiТ, визначаючи стандарт правомiрноТ поведiнки
суб'сктiв. Наприклад , ст.7 5 СК Украiни зобов'язуе дружину i чоловiка
160
Розdlл l5. Нормuправа
матерlально пlдтримувати одне одного 1 надае право на утримання
(алiменти) тому iз подружжя, що € непрацездатним i потребуе MaTepi-
альноi допомоги.
OxopoHHi нормu права здiйснюють правове регулювання сус-
пiльних вiдносин шляхом встановлення складiв правопорушень
i закрiплення вiдповiдних юридичних санкцiй. Призначенням таких
норм € охорона правомiрних суспiльних вiдносин, попередження
суб'ектiв права про обов'язок утримуватися вiд певноТ дii або бездi-
яльностi, що порушують цi вiдносини, i можливi негативнi наслiдки
порушення вiдповiдного обов'язку. Наприклад, ст. 186 КК УкраiЪи
встановлено склад такого злочину, як грабiж, i передбачено покаран-
ня (санкцiю) за його вчинення; отже, вона забороняс вчинення гра-
бежу i охороняе правомiрнi майновi вiдносини, що випливають
з права власностi.
з. За способол,t правово2о реzулювання норми права подiляють на
зобов'язальнi, забороннi та уповноважувальнi.
Зобов'язальнi нормu права встановлюють юридичний обов'язок
особи вчиняти певнi позитивнi дii. Закрiплення змiсту обов'язковоТ
поведiнки досягаеться, як правило, за допомогою таких TepMiHiB, як
((повинен>), <<зобов'язаниЙ>>, <<мас обов'язок)). Наприклад, згiдно зi
ст. 55 СК Украiни дружина та чоловiк зобов'язанi спiльно дбати про
матерiальне забезпечення ciM'T.
3абороннi норлrа права закрiплюють юридичний обов'язок особи
утримуватися вiд певних дiй, тобто заборону ix учинення. TaKi норми
зазвичай розпiзнаються завдяки TepMiHaM (не допускасться)), <заборо-
нено), (не повиннеD, ((не може бути>>. Так, вiдповiдно до ст. 216 СК
Украiни заборонясться посередницька, комерцiйна дiяльнiсть щодо
усиновлення дiтей.
YпoBHoBaHqtBallbHi норм а права встановлюють суб'сктивнi права,
тобто дозволяння на здiйснення уповноваженою особою тих чи iнших
боду розпоряджатися своiми правами, однак не зобов'язують ix реалi-
зовувати. У TeKcTi вiдповiдних приписiв часто мiстяться TaKi термiни,
як ((мае право), ((може), (дозволено>>. Наприклад, ст. 35 СК УкраiЪи
надае право нареченим обрати прiзвище одного з них як спiльне прiз-
вище подружжя або надалi iменуватися дошлюбнипrи прiзвищами.
Слiд зазначити, що подiл норм права на зобов'язальнi, забороннi
та уповноважувальнi певною мiрою е умовним. Юридичне правило
161
 Часmuна чеmверm а, Н ормапuвна основа правовоzо реzулювання
зазвичай мае двостороннiй або HaBiTb багатостороннiй характер: для
однiеi сторони воно передбачае певне право (повноваження), а для
iнших - обов'язки або заборони (наприклад, норма трудового права,
що встановлюе право працiвника на щорiчну основну вiдпустку три-
валiстю не менш як24 календарних днi за вiдпрацьований робочий piK,
одночасно передбачае обов'язок роботодавця надати таку вiдпустку;
тому вона е уповноважувальною для працiвника i зобов'яз:шьною для
роботодавця).
4. За меmоdом правовоzо реzулювання норми права подiляють на
iмперативнi та диспозитивнi.
rмпероmuвнi нормu права мiстять категоричнi приписи, що без-
посередньо визначають поведiнку суб'ектiв, не дозволяють вiдхиляти-
ся вiд них i не можуть бути замiненi за рiшенням (домовленiстю) цих
суб'ектiв iншими умовами. Наприклад, iмперативними € правила до-
рожнього руху, якi забороняють водiевi керувати транспортним засобом
у cTaHi алкогольного сп'янiння або перебуваючи пiд впливом нарко-
тичних чи токсичних речовин, зобов'язують водiя у разi причетностi
до дорожньо-транспортноТ пригоди негайно зупинити транспортний
засiб i залишатися на мiсцi пригоди. Iмперативним також е правило,
згiдно з яким водiй мае право вимагати вiд особи, яка здiйснюе нагляд
за дорожнiм рухом та зупинила транспортний засiб, пред'явлення по-
свiдчення особи.
,Щuспозаmавнi Hopllrtu права дiють лише тодi, коли адресати норми
cBoiM рiшенням (угодою) не встановили iнших умов вJIасноТ поведiнки.
.Щиспозитивнi норми
- це свого роду запасний варiанц який право про-
понус використати суб'ектам у разi, коли вони з певних причин не
скорист:rлися можливiстю встановити iнший порядок правового вре-
гулювання, Тому часто правила диспозитивних норм супроводжують-
ся застереженнями на кштzlJIт (бкщо iнше не встановлено договором),
(бкщо iнше не встановлено домовленiстю cTopiH>>. Наприклад, згiдно
,/
зi ст. 3З4 ЩК УкраiЪи право власностi у набувача майна за дого"оро,
виникаС з моментУ переданнЯ майна, якщо iнше не встановлено до- /
/ в цiлому. Наприклад, згiдно зi ст. 1166 ЩК Украiни особа, яка завдчrла
говором. Ще означае, що сторони договору можуть домовитися про
iнший момент набуття права власностi (наприклад, про набуття права
власностi з моменту укJIадання договору або з моменту оплати товару).
Проте в разi, коли сторони не досяпIи жодноТ домовленостi щодо мо-
менту набуття права власностi, при реryлюваннi ix вiдносин застосо-
вуватиметься правило, встановлене ст. ЗЗ4 ЩК Украihи.
l62
РозOlл l5, Норtаuправа
найчастiше диспозитивнi норми можна зустрiти у сферi приватно-
го права. Так, ст. б I]K Украiни дозволяе сторонам у договорi заза-
гzUIьним правилом вiдступати вiд положень aKTiB цивiльного законо-
давства i врегульовувати своТ вiдносини на власний розсуд. За цiею
статтею такий вiдступ не дозволяеться, якщо в актах цивlльЕого за-
конодавства прямо вкЕвано про це, а також у разi, якщо обов'язковiсть
з ixHbo-
для cTopiH положень aKTiB цивiльного законодавства випливае
го змiсry або iз cyTi вiдносин мiж сторонами.
5. За сmупенеJй вllзначеносmi BapiaHma повеdiнкu норми права по_
дiляють на абсолютно визначенi та вiдносно визначенi,
лбсолюmно вазначенi норма права з вичерпною конкретнiстю
i повнотою встановлюють умови своеi дir, права та обов'язки адресатiв
i наслiдки ix порушення. Вреryлювання не зitлишае особi, яка застосо-
вуе таку норму, можJIивостей для розсуДУ. Наприклад, вiдповiдно до
.r. t+S ЩПК Украiни суддц зобов'язаний призначити експертизу в разi
зчLявлення кпопотаншI про призначення експертизи обома сторонами.
отже, власнi мiркування сулдi в цьому разi не мають жодного значен-
ня для застосування цiсi норми.
BidHocHo вазначенi нормu права пе мiстять повних, вичерпних
вказiвок на умови ixHboT дii, права та обов'язки адресатiв або змiст
санкцiй. Застосування таких норм у конкретних ситуацlях залежить
вiд розсуду (дискречii) особи. Тому чi норми iменують також duскре-
заяв-
цiйiuллu. Наприклад, суддя може призначити експертизу разi
в
лення клопотання однiею iз cTopiH, однак таке в
рiшення цьому разi
BiH прийматиме за власним розсудом.
З ал еuсно в i d хар акm еру р озсу dу уповноваженого суб' скта вiдно сно
визначенi норми подiляють на сumуацiйнi, альmернаmuвнi mа фа<уль-
mаmuвнi.
6. Залеэtсно вid обсяzу (сферu) dii'норми права подiляють на за-
гальнi та спецiальнi.
Заzалtьнi нормu права поширюються на Bci вiдносини певного роду
шкоди, звiльнясться вiд iT вiдшкодування, якщо вона доведе, що шкоди
завдано не з iT вини. Щя норма поширюеться на Bci вiдносини, пов'язанi
з вiдшкодуванням майновоi шкоди.
Спецiальнi норма права встановлюються з метою конкретизацiт
i деталiзацiТ, врахування своерiдностi та особливостей будь-якого виду
суспiльних вiдносин, що належать до певного роду, врегульованого
16з
 часmuн а чеmверm а. Нормаmuвн а основа правово2о
ре2улювання Розdlл l 5, Ilорл,tu права

загальними НормаI\,tи права. Фактично спецiальнi норми е винятком

iз Струкryра норми права
загальних норм. Наприклад, вiдповiдно до ст. l1s7 ý 3.
ЦК Украihи особа,
яка здiйснюе дiяльнiсть, Що € джерелом пiдвищеноi небейеки,
вiдпо- Сmрукmура ноwа права - це внуmрiшня буdова нормu, поdiл iT на
вiдае за завданУ шкоду, якщо вона не доведе,
що шкоди було завдано певнi склаdовi (елеменmu).
внаслiдок непереборноiсили або
умислу потерпiлого. Отже, ця норма Традицiйно у cTpyKTypi норми права виокремлюють mра епемен-
встановлюс особливостi вiдшкодування майновоi шкоди,
що завдана mа.При цьому пояснюеться, що в HopMi права мають бути насамперед
джерелом пiдвищеноi небезпеки, i на вiдмiну вiд загального правила,
встановленого ст. l l бб цК Украihи, передбачае можливiсть перелiченi умови, за яких вона пiдлягас застосуванню (еiпоmеза); далi
вiдшкоду- повинно викладатися саме правило поведiнки (duспозuцif; нарештi,
вання шкоди i за вiдсутностi вини.
слiд зазначити, що подiл норм на загальнi та спецiальнi с певною в HopMi мае мiститися вказiвка на наслiдки порушення цього правила
мiрою ).мовним. Так, норми ЩК Украiни, що (санкцiя). Отже, будь-яка норма права може бути викладена у виглядi
репIаменryють вiдносини
купiвлi-продажу, е спецiальними щодо,,орй, якi формули кякulо ---+ mо --+ iнакtле>. За виразним висловом, без диспо-
рефюють загальнi зицiТ норма е неймовiрною, без гiпотези - безглуздою, без санкцii - не-
),мови зобов'язань. Проте вони е загЕUIьними щодо норм, якi визнача-
ють, наприклад, особливостi роздрiбноi купiвлi-продажу. спроможною.
'7, За налеэюнiсmю Гiпоmеза - це елеменm норlru права, ulo вказуе на эrсummевi об-
do mакuх пidсuсmелl права, як маmерiальне
i процесуаllьне право,норми подiляють сmавuнlt, за нсlявносmi mа/або вidсуmносmi якuх реалiзуеmься правuло
та процесуальнi.
"u,чrф*ьнi
Нормu MamepiallbHozo правш визначають певну модель поведiнки
повеdiнкu (duспозuцiя).
шляхом встановлення прав та обов'язкiв суб'сктiв права. За допомогою гiпотези певний BapiaHT поведiнки, сформульований
Так, норми HopMi права, прив'язуеться до конкретного життевого випадку, кон-
матерiального права закрiплюють правове становище майна у
та осiб, кретного суб'екта, часу та мiсця. Гiпотеза нiбито (вдихае життя))
визначають права та обов'язки
учасникiв констиryцiйних, адмiнiстра-
тивних, фiнансових, господарських, трудо"r*, у правило поведiнки i тому виступае необхiдною рIовою обов'язковостi
ц""iо"них, сiмейних та диспозицii.
iнших правовiдносин, пiдстави i межi за rrрч"оrrору-
шення тощо. "iдповiдальностi Гiпотези можуть бути рiзних видiв.
Нормu процесуоJtьноzо провавстановлюють процедури, тобто l. Змеuсно Bid mоzо, з наявнiсmю чu вidсуmнiсmю э!сummевuх об-
. по- сmавuн пов'жуеmься diя нормu права, видiляють позитивнi, негативнi
слiдовнiсть дiй, необхiцних для
реалiзацiт прав та обов'яrпi",'що перед- та змiшанi гiпотези.
баченi нормами матерiального права. Вони сприяють
реалiзацiТ норм Позаmавна ziпоmеза вказуе на життевi обставини, за наявностi
матерiальНого права шляхоМ перевiрки i
фiксацiТ.р"д"""", фаЙв, яких реалiзуеться правило поведiнки. Наприклад, згiдно зi ст. 35 ЩК
усунення cyMHiBiB у наявностi прав та обов'язкiв ,u уЪо.rr"пr"" iхнього
змiсry i обсягу, врахування iHTepeciB iнших осiб, забЪзпечують УкраiЪи повна цивiльнадiездатнiсть може бути надана фiзичнiй особi,
бiльшу яка досягла шiстнадцяти poKiB i працюе затрудовим договором, а також
визначенiсть матерiальних норм, ix захист та охорону.
Щi норми Mjc- неповнолiтнiй особi, яка записана матiр'ю або батьком дитини.
КПК Украihи.
тяться, зокрема, в t{ПК i
/ Неzаmuвно ziпоmеза Bкilзye на житгсвi обставини, за вiдсутностi
diiнорми права подiляються на постiйнi та тимч/совi.
8. За часолt
яких реалiзуеться правило поведiнки. Так, вiдповiдно до ст. 40 СК
. ПосmiйНi HopMtl права-це норми з невизначеним строком дii, що УкраiЪи шлюб е фiктивним, якщо його укладено жiнкою та чоловiком
дiють до ix скасування або змiни. Переважна бiльшiсть норм е саме
такими. або одним iз них без HaMipy створення ciM'T та набуття прав i обов'язкiв
подружжя.
, Тuмчасовi нормu права це норми, встановленi на певний
-
(напришад, норми Щержавного бюджеry, якi
строк 7MitпaHa ziпоmеза вказуе на те, що реалiзацiя правила поведiнки
дiють з 1 сiчня до 3l груд- зумовлюсться наявнiстю одних i вiдсрнiстю iнших життевих обставин.
ня вiдповiдного календарного
року). Наприклад, за ч. l ст. 64 Закону УкраiЪи кПро судоустрiй i статус суд-
164
165
 Часmuна чепверm а, Нормаmuвн а основа правово2о реZулювання
дiв) на посаду суддi може бути рекомендований громадянин Украiни,
не молодШий двадцяТи п'яти poкiв, якиЙ мае вищУ юридичну ocBiry
i стаЖ роботи в галузi права не менш як три роки, проживае в YKpaiHi
не менш як десять poKiB та володiе державною мовою. Тут
формулю-
ються життевi обставини, що мають iснувати. Водночас згiдно з ч. 2
ст, 64 цього Закону не можуть бути рекомендованi на посаду суддi
громадяни, якi мають не зняту чи не погашену судимiсть,
2, Запеасно Bid кiлькосmi uсummевuх обсmавuн,з якими пов'язусться
дiя норми права, видiляють простi, альтернативнi та складнi гiпотези.
Просmа ziпоmеза визнача€ одну життеву обставину, за наявностi
(вiдсутностi) якоТ дiе диспозицiя норми. Наприклад, згiдно з ч. 3 ст. 48
кзпп Украiни працiвникам, Що стають на роботу вперше, трудова
книжка оформляеться не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на
робоry.
Альmернаmuвна ziпоmеза визначас кiлька життевих обставин, за
наявностi (вiдсутностi) хоча б однiеi з яких дiе диспозицiя. Так, вiдпо-
вiдно до ч. 3 ст. б7 КЗпП УкраiЪи уразi, коли святковий або неробочий
день збiгаеться з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на на-
сryпний пiсля святкового або неробочого.
склаdна ziпоmеза визначае кiлька життевих обставин, за одночас-
ноТ наявностi (вiдсутностi) яких дiе диспозицiя. Прикладом такоТ гiпо-
тези е ч. 4 ст. б3 Кзпп Украiъи: залучення iнвалiдiв до надурочних
робiт можливе лише за ix згодою i за 5rмови, що це не суперечить ме-
дичним рекомендацiям.
з. Залеэюно Bid повноmu i вuчерпносmi форwулювання *сummевuх об-
сmавuн видiляють абсолютно визначенi та вiдносно визначенi гiпотези.
Абсолюmно вuзначена еiпоmеза формулюе життевi обставини
з вичерпною конкретнiстю i повнотою. Наприклад, згiдно зi ст. 108
констиryцii Украiъи повноваження Президента Украiъи припиняють-
ся достроКово у разi вiдставки' неможливОстi виконуВати cBoi ПОВНО-,;
важення за станом здоров'я, усунення з поста в порядку iмпiчменfr
cMepTi.
BidHocHo вIlзначена ziпоmеза формулюе Taki життевi обставини
невичерпно i неповно. Так, вiдповiдно до ст. З Ск Украiъи сiм'я ство-
рюеться на пiдставi шлюбу, кр9вного слорiднення, усиновлення, а та-
кож на iнших пiдставах, не заборонених законом i таких, що не супе-
речать моральним засадам суспiльства.
щаспозuцiя - це елеменm норлlu права, uцo вказуе на правuло по-
BediHKu, яко]уrу мае вidповidаmч повеdiнка суб'екmа.
166
Роэdlл l 5. Hopt,tu права
.Щиспозицiя с серцевиною, стрижнем норми
права, адже саме за 11
його
допомогою впорядковуеться поведiнка суб' екта, формулюються
права i обов?язки.
|, Залеэюно Bid кiлькосmi варiанrпiв повеdiнкu,якi пропонуе норма,
видiляють безальтернативнi та альтернативнi диспозицiТ,
Безuльmернаmuвна dаспозuцiя пропонуе суб'екry лише один ва-
piaHT поведiнки. Наприклад, згiдно з ч. 1 ст. 707 цК УкраiЪи покупець
ма€ право протягом чотирнадцяти днiв обмiняти у продавця непродо-
вольчий товар ненaшежноi якостi на аналогiчний товар,
лльmернаmав на d аспоз uцiя надае суб' скту декiлька можливих
BapiaHTiB поведiнки. Так, згiдно з ч. l ст. 708 цК УкраТни покупець,
якому продано товар неналежноi якостi, мае право за cBoiM вибором
вимагати у продавця або виготовлювача: 1) безоплатного усунення
недолiкiв rо"uру або вiдшкодування витрат на ix виправлення; 2) за-
мiни товару на аналогiчний товар належноi якостi або на такий самий
товаР iншоi моделi з вiдповiдним перерахунком у разi рiзницi в цiнi;
3) вiдповiдного зменшення цiни, Також покупець мас право вiдмови-
тися вiД договорУ i вимагати повернення сплаченоi за товар грошовоi
суми.
2. Залеuсно Bid способу вuклаdення правила поведlнки видlляють
простi, описовi, вiдсильнi, бланкетнi та змiшанi диспозицii,
Просmа dаспозацiя нzlзива€ BapiaHT поведiнки, проте не розкрива€
його. НаприкJIад, у ч. 1 ст. 323 кК Украiни встановлено вiдповiдаль-
HicTb за спонукання неповнолiтнiх до застосування допiнгу,
опасова duспозацiя описус Bci icToTHi ознаки поведiнки. Так,
за умисне тяжке
у ст. 121 Кк Укратни передбачено вiдповiдальнiсть
тiлесне ушкодження, тобто умисне тiлесне ушкодження, небезпечне
для життя в момент заподiяння, чи таке, що спричинило
втрату буль-
якого органу або його функцiй, психiчну хворобу або iнший розлад
здоров'я, поеднаний зi стiйкою втратою працездатностi не менш як на
од"у,р"r"ну, або переривання вагiтностi чи непоправне знiвечення
обличчя.
BidcullbHa dаспозащiя не викJIадас правило поведiнки, а вiдсилас
для його ознайомлення до iншоi норми. Наприклад, згiдно
зi ст. 351
ПК Украiни посадовим особам податковоi мiлiцiТ дJIя виконання по-
*пuд""r" на них обов'язкiв надаються права, передбаченi певними
нормами цьою Кодексу, а також деякими нормами Закону Украihи <Про
мiлiцiю>.
16,7
 часmuн а чеmверmа. Н ормаmuвна основа правово2о
ре2улювання Роэdlл l5, Iloyltttu права

Бланкеmна duспозuцiя € рiзновидом вiдсильноТ

диспозицii, яка для стають унаслiдок правопорушення. Що цього рiзновиду санкцiй вiд-
розкриття змiсry вiдсилае до iнструкцiй, правил i технiчних норм. На-
приклад, до правил експлуатацii транспорry вiдсилае носять штраф, конфiскацiю, позбавлення волi, позбавлення батькiв-
адресата норма ських прав, оголошення догани, звiльнення та iH.;
ст,287 КК Украihи, яка встановлюевiдповiдальнiсть
.u.pyO" порушен- ъ) зжоdа прапuнення правопорулллень. Такими заходами с вилу-
ня правил експпуатацiiтранспорry
що убезпечу.r" дороо,нiй рух. чення заборонених предметiв, затримання правопорушника, арешт
Змiuлана duспозuцiя по€днуе .обi правила майна та iH.
диспозицiй ""*ъо"й"
"
поведiнки, xapaKTepHi для iнших видiв ".rо"оЪ" (наприклад,
описо- 2. За сферою вuкорuсmання санкцii подiляються, зокрема, на кон-
Boi та вiдсильноi).
з, Залеэюно Bid сmупеня в'значеносmi видiляють сmumуцiйно-пр aBoBi (наприклад, розпуск полiтичноТ парт10, цuвillьно,
абсолютно визна- правовi (визнання правочину недiйсним, вiдшкодування збиткiв, стяг-
ченi та вiдносно визначенi диспозицiТ.
Абсолюmно вuзначена dаспозацiя з вичерпною конкретнiстю нення неустойки та iH.), adMiHicmpamaBшo-npaBoBi (наrlриклад, по-
i повнотою встановлюе права та обов'язки передження, штраф, адмiнiстративний арешт), 0 асцап.лiноряi (догана,
адресатiв норми. Наприклад,
згiдно з ч. l ст. 165 ТIПК Украihи свiдки видаляються звiльнення з роботи), крu.tl,tiнально-правовi (позбавлення волi, виправ-
iз зали судового Hi роботи, штраф, конфiскаuiя).
засiдання у вiдведенi для цього примiщення.
BidHocHo вазначена duспозuцiя не мiстить повних З. За сmупенем вuзначеносmi санкцiТ можуть бути:
i точних вказi-
вок на права та обов'язки адресатiв. Наприклад, - абсолюmно вазнаценали, тобто такими, що вичерпно визначають
у ст. 159 ЩПК Украiни вид i кiлькiсну Mipy державного примусу (наприклад, штраф у подвiй-
передбачено, що в судовому засiданнi можуть бути
оголошенi перерви, ному розмiрi);
тривалiсть яких визначаеться вiдповiдно
до обставин розгJIяду справи,
що ix викликали. - BiOHocHo вазначенами, тобто такими, що передбачають можли-
Санкцiя - Це Ые'Иенm нормu права, lцо всmановлюе BicTb при правозастосуваннi обрання рiзних видiв санкцiй (наприклад,
слidкu на вuпаdок порушення правuла, вuзначеноzо
HeBuzidHi на- штраф або позбавлення волi) чи ix рiзноТ кiлькiсноТ мiри (наприклад,
в duспозuцiТ. позбавлення волi на строк вiд двох до п'яти poKiB).
Санкцiя е скJIадовою, яка логiчно завершуе норму
права: вона Mic- 4. Залеuсно Bid кiлькосmi неспрuяmлuвuх наслidкiс, що загрожують
тить вказiвку на наслiдки вiдхилення вiд
диспозицii i Ъ одrr", iз засобiв порушнику, санкцii подiляють на:
спонукання особи до додержання норми права.
У лiтераryрi слушно
зазнача€ться, що без санкцii правило поведiнки,о*Ъ - просmi, що передбачають один невигiдний наслiдок (наприклад,
((мертвою буквою>.
auо"-итися штраф);
l. Залеuсно Bid харакmеру неlаmuвнuх наслidкiа, - склаdнi, що передбачають одночасне застосуваннrI декiлькох не-
що настають за вигiдних наслiдкiв (наприклад, позбавлення волi з конфiскацiею майна);
порушення правила, визначеного в
диспозицii, можна видiлити TaKi ,/ альmерноmавнi, що передбачають декiлька наслiдкiв, один
санкцiТ: -
iз яких може бути застосовано до правопорушника (наприклад, штраф
а) правовidновнi заюdа, що спрямованi на вiдновлення.rору."""/
прав i законних iHTepeciB, або обмеження волi).
невиконаних або неналежним При цьому слiд розумiти, що зазначена триелементна структура
чином виконаних обов'язкiв,""*о"а"""
повернення до первiсного стану. При-
кладами таких санкцiй е обов'язок повернути нормИ права е лише науковою конструкцiею, що допомагае з'ясувати,
майно з незаконноrо яким чином вiдбуваеться повноцiнне нормативно-правове регулю-
володiння, визнання правового акта недiЙсйrr,
недiйсним вання,
""arчння
правочину, спростування недостовiрнот iнформацii,
поновлення на На практицi нормативно-правове впорядкування суспiльних вiд-
роботi тощо;
б) захоdа юрuduчноi вidповidальносmi,
носин здiйснюеться за допомогою регулятивних та охоронних норм
що означають додатковi права. Кожна з них реально складаетьсяз dBox aleMeHmiB i може бути
втрати особистого, органiзацiйного або майново.о
*чрчоrфу, якi на- представлена за допомогою формули кякulо ",+ mо).
168
l69

t
 часmuна челпверmа. Нормаmuвна основа правово2о реzулювання
Так,реzуляmuвнi норл|u права вкirзують на певнi життсвi обстави-
ни (правомiрнi юридичнi факти) i пов'язують з ними необхiднiсть
додержання конкретного правила поведiнки (тобто реалiзацii прав
i обов'язкiв). Iнакше кажучи, регулятивна норма права склаdаеmься
з ziпоmезu mа duспозuцit. Наприклад, Правила дорожнього руху за-
крiплюють таку реryлятивну норму права якIцо водiй керуе транспорт-
ним засобом у межах населеного пункту (ziпоmеза нормч), mо йому
дозволястЬся рух iз швидкiстю не бiльше 60 км/год. i забороняеться
перевищення цiеi швидкостi (du спозuцiя н opMu).
У свою чергу оюроннi нормu права встановлюють, що у разi по-
рушення прав i обов'язкiв, передбачених диспозицiею регулятивноi
норми (вiдхилення вiд правила поведiнки), для адресатiв цiеI норми
настають певнi несприятливi юридичнi наслiдки. Iншими словами,
ziпоmеза охоронноi норми вкtLзуе на юридичний факт порушення дис-
позицii регулятивноi норми, з яким санкцiя oxopoHHoi норми пов'язуе
настання несприятливих юридичних наслiдкiв. Наприклад, КУпАП
закрiплюе охоронну норму права: якtцо водiй транспортного засобу
перевищуе встановленi обмеження швидкостi руху (встановлюються
життевi обставини як ziпоmеза oxopoHHoi нормu; вони являють собою
правопорушення - дii, якi порушують правило поведiнки, передбачене
в диспозицii регулятивноТ норми, закрiпленоi в Правилах дорож}Iього
руху), mо на нього накJIадаеться штраф вiд п'ятнадцяти до двадцяти
неоподатковуваних MiHiMyMiB доходiв громадян (передбаченi негатив-
Hi юридичнi наслiдки як санкцiя Hopwu права).
таким чином, зв'язок мiж регулятивною та охоронною нормами
можна описати за допомогою aJlzopumлry: ((якщо х --- Tol) фегулятив-
на норма), (якщо за н€UIвностi х не Tol -- то2) (охоронна норма).
ý 4. Спечiалiзованi норми права
У системi права icHye значна за обсягом група спецiалiзованах
(неmаповuх) норм права, що не мiстять правил (стандартiв) поведiнки.
-
L[i норми мають певне самостiйне значення в регулюваннi суспiльних
вiдносин.
На вiдмiну вiд класичних, спецiалiзованi норми права:
- вuконуюmь субсudiарну (dоdаmкову) функцiю у правовому ре2у-
люваннi. Зазвичай вони не е самостiйною нормативною основою для
1,]0
L
Розdlл l5. [lормuправа
виникнення правовiдносин i безпосередньо вiдносини мiж особами не
вони нiбито
регулюють. При регламентуваннi суспiльних вiдносин
пр"aдrуarься до реryлятивних та охоронних норм права, сприяючи ix
ними сдиний нормативний
дii й утворюючи в сполученнi з реryлятор;
характернот типових норм
- не маюmь mраduцiйноi' сmрукmурu, для
права.
Спецiалiзованi норми € досить H,eodHopidHuшu за cBoiM характером,
змiстом i цiльовим призначенням. iх можна подiлити на TaKi групи.
|. Норма, лцо спрямовуюmь сасmему права. Ix призначення по-
лягае у встановленнi вихiдних засад, основ правового регулювання
суспiльних вiдносин. Завдяки ним визначаються цiлi, завдання, прин-
ципи, межi та методи правового регулювання. Вони е носiями духу
права i мають велике значення як при cTBopeHHi норм права в процесi
,Ър*оruорrостi, так i при реалiзацiТ та застосуваннi норм права (на-
прикJIад, використовуються пiд час тлумачення типових норм права),
,Що таких норм належать, зокрема:
- ноwu-засаdа, що закрiплюють загальнi засади, на яких фунту-
ються полiтична i правова системи. Taki норми закрiплюють засади
конституцiйного ладу держави, основи соцiально-економiчного, по-
лiтичного та державного життя, взасмовiдносини держави та особис-
TocTi та iH. Наприклад, ст. 1 Констиryцii Украiни проголошуе YKpaiHy
суверенною i незалежною, демократичною, соцiальною, правовою
державою; ст. 2 визначае УкраiЪу як yHiTapHy державу, а ст. 5 - як рес-
публiку; ст. 1 5 закрiплюе полiтичну, економiчну та iдеологiчну багато-
,^":::;;:1ж;;н"#":"#;*вданняокремихiнстиryтiвабо
галузей права. Так, ст. 1 ККУкраiЪи встановлюезавданням цього Ко-
дексу правове забезпечення охорони прав i свобод людини i громадя-
n""u, unu"rocTi, громадського порядку та громадськоi безпеки, довкiл-
ля, конституцiйного устрою УкраТни вiд злочинних посягань, забез_
печення миру i безпеки людства, а також запобiгання злочинам. Стат-
тя 1 Ск Украiни визначае завданням правового регулювання сiмейних
вiдносин, зокрема, змiцнення сiм'iяк соцiального iнстиryry i як союзу
конкретних осiб та утвердження почуття обов'язку перед батьками,
дiтьми та iншими членами ciM'T;
нормч-прллнцлtплl, що закрiплюють i розкривають cyTHicTb най-
-
бiльш загальних i стабiльних iмперативних вимог (наприклад, прин-
ципiв права, принципiв органiзацii та дiяльностi державного апарату,
|7l
 часtпuна чепверm а. Нормаmuвн а о снова правовоzо
реzулювання Роэditt l5. IlopMu права

окремих органiв державноi влади та iH.). Так, ст. 8 Констиryцii YKpai-

ни закрiплюе принцип верховенства права, а ст,24 -принцип - норма-спрокu,що мiстять правила обчислення cTpoKiB. Напри-
рiвноЪтi; клад, у ст. 69 ЩПК Украiни встановлено, що перебiг процесуального
ст. 3 Щк Украiъи проголошус принципи справедливостi, добросовiс-
строку починаеться з наступного дня пiсля вiдповiдноI календарноi
HocTi та розумностi тощо. На вiдмiну вiд iнших спецiалiзованих норм
дати або настання подii, з якою пов'язано його початок. Вони допо-
принципи у деяких випадках можуть виступати як безпосередшI нор-
магають правильно обчислити строки, з початком, зупиненням, по-
мативно-правова основа вирiшення юридичноi справи (наприк.ltад, при
новленням, продовженням та закiнченням яких типовi норми права
виявленнi прогirлин у правi).
пов'язують певнi юридичнi наслiдки.
2. Норма, Iцо спраяюmь збереясенню узzоdнсеносmi сuсmема
Щi норми сприяють застосуванню тих норм права, в яких викорис-
права. Такими нормами е: TaHi вiдповiднi поняття або мiстяться посилання на строки, Вiдсутнiсть
- колiзiйнi нормш, що встановлюють правила вибору норми права, норм-дефiнiцiй i HopM-cTpoKiB у системi права позбавила б право ясно-
яка пiдлягае застосуванню за наявностi розбiжностi (зокрема, супе- cTi, ускладнивши процес його застосування.
речностi) мiж нормами, Що регулюють однаковi фактичнi обставини.
Щi норми допомагають подолати колiзii в законодавствi, тому iнодi ix
iменують нормами-арбiтрами. Так, у ст. 8 Констиryцii Украiни перед-
Контрольнi запитання
бачено, що Констиryцiя Украiни мае найвищу юридичну b"ny. Закони
та iншi нормативно-правовi акги приймаються на ocHoBi КонстиryчiТ 1. Розкрийте ознаки норм права, що вiдрiзняють ix вiд iнших
украiъи i повиннi вiдповiдати iй. У непрямiй формi ця стаття встанов- видiв соцiальних норм.
люе правило, за яким у разi розбiжностi мiж нормами Конституцii
i нормами закону (iншого нормативно-правового акта) застосуванню - 2. Визначiть ocHoBHi критерii для класифiкацiТ норм права,
3. Охаракгеризуйте гiпотезу, диспозицiю i санкцiю як складовi
пiдлягае норма Констиryчii; норми права.
4. У чому поJuIга€ структура реryлятивних та охоронних норм
- операmuвнi норма, що спрямованi на введення в дiю i припинен- права?
ня дiТ iнших норм права. Наприклад, згiдно з п. 4 Перехiдних та при- 5. Якi особливостi притаманнi спецiалiзоваЕим нормам права?
кiнцевих положень ЩК УкраiЪи щодо цивiльних вiдноЪин, якi виникJIи
до набранНя чинностi L{K УкраiЪи 2003 р., положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав i обов'язкiв, що виникJIи або продовжують
iснувати пiсля набрання ним чинностi;
- ноwа, що встановлюють правила дiт суб'скта за наявностi про7
zалану законоdавсmвi. Наприклад, п. б ст. 9 КПК Украiни передбачас,
що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або не-
однозначно регулюють питання кримiнального провадження, застосо-,/
/

вуються загальнi засади кримiнального провадження.

З, Hoplиa, Iцо спроIцуюmь правозасmосуваннц допомагають
у тлу-
маченнi та застосуваннi типових норм права. Прикладами таких норм е:
- норлlа-dефiнiцii, що мiстять визначення правових категорiй i по-
нять. НаприкJIад, у ст.202 I]K УкраiЪи наведено визначення поняття
правочину, одностороннього правочину та дво- чи багатостороннього
правочину. Стаття l1 кк Украihи мiстить визначення поняття злочину,
а ст. 364 - визначенНя поняття службовоi особи;

l72 17з

Роздiл 1б
Система права
l. Понятгя i струкryрасистеми права.
2. Публiчне i приватне право.
3. Матерiальне i процесуrrльне цраво.
4. Гапузi та iнстиryти права.
5. Спiввiдношення мiжнародного i нацiонального права.
ý 1. Поняття i струкryра системи права
Поняття ((система права)) дае змогу розкрити питання про струк-
TypHi елементи права та ixHi взаемозв'язки, що утворюють нову iHTe-
гративну якiсть, дозволяють забезпечити цiлiснiсть права, продемон-
струвати, що його змiст е нZIJIежним чином органiзованим i внутрiшньо
узгодженим.
Поширеним е розумiння системи права як такоi його внутрiшньоi
структури, яка виража€ узгодженiсть i еднiсть юридичних норм та ik
об'еднання у галузi, пiдгалузi та iнстиryти вiдповiдно до преdмеmа
iмеmоdу правово2о ре2улювання. .що чинникiв побудови системи права,
якi втiлюють вияви його cyTHocTi, слiд додати:
прuнцuпu права, якi е основою, вихiдними засадами правового
реryлювання, визначають змiст норм, ix узгодженiсть i логiку побудо-
ви права;
iнmересu окремих осiб i загальнозначущi поmребu в рацiональнiй
правовiй органiзацiт життсдiяльностi суспiльства. Вони визначають
у cTpykrypi права приватноправовi i публiчно-правовi компоненти.
Таким чином, предмет i метод, принципи та iнтереси eyHiBepcaltb-
нuлrа чuннакамtl вання сасmемu права.
Сасmема права - це iнmеzрована прuнцuпа74u права, зумовлена
сполученнял4 прuваmнuх i публiчнuх iHmepeciB сукупнiсmь правовuх
нор]чц внуmрiulня орzанiзацiя якоt харакmерuзу€mься ii еdнiсmю, узzо-
dэюенiсmю, duференцiацiею mа ерупуванлlялl BidHocHo самосmiйнi
у
cmpyчmypHi уmворення.
174
РозDiл l6. Сuсmелпа права
Головнi властивостi системи права вiдбитi у таких засаdахТiпо-
будови:
€ нiсmь, яка зумовлена тим, що право fрунтусться на основопо-
d
ложних принципах свободи, piBHocTi, справедливостi та гуманiзму.
Норми, що суперечать цим принципам, не мають правового змiсту
й визнаються нечинними в установленому порядrу. еднiсть принципiв
i норм права забезпечуе баланс соцiальних iHTepeciB, зумовлюс одна-
кове ставлення до них з боку громадянського суспiльства i держави.
Узzоdскенiсmь, що полягас, зокрема, у наявностi субординачiйних
i координацiйних зв'язкiв мiж i'i струкryрними утвореннями (нормами,
iнстиryтами, гаJý/зями права, пiдсистемами права), неможливостi iх
дiТ iзольовано одне вiд одного, доповненнi i конкретизацii загальних
норм спецiальними. Узгодженiсть забезпечуеться функцiонуванням
механiзмiв монiторингу, експертиз, попередження, подолання та усу-
нення колiзiй i прогалин у правi.
,Щuференцiацiя таiнmеzрацiя. Щиференцiацiя - це подiл права на
вiдносно самостiйнi cTpyKrypHi елементи, що зумовлений виконанням
правом функuiТ регулювання рiзноманiтних за змiстом суспiльних
вiдносин. Такий подiл е логiчним пiдгрунтям подальшоТ iнтеграчii
елементiв системи права за схемою нормu права (регулюють типовi
суспiльнi вiдносини) --+ правовi iнсmumуmu (об'еднують норми, якi
регулюють вiдносини певного виду) ---+ пidzалузi права (об'еднують
норми, якi регулюють вiдносини декiлькох видiв) -+ zалузi права
(об'еднують норми, якi регулюють вiдносини певного роду) ---+ пid-
сuсfпе74u права (приватноправова i публiчно-правова, матерiально-
правова i процесуально-правова, регулятивно-правова та охоронно-
правова).
Об'екmавнiсmь i суб'екmuвнiсmь. Об'сктивнiсть означа€, що
система права утворюеться не внаслiдок довiльного розсуду суб'скта
законотворення, а е юридичним вiдображенням системи суспiльних
вiдносин, Водночас система права формуеться пiд впливом
суб'ективного чинника - волi законодавця, правових доктрин, усвiдом-
лених i сприйнятих суспiльством iдей щодо справедливого реryлюван-
ня вiдносин тощо.
Сmабiльнiсmь i dанамiзм. Стабiльнiсть виявля€ться в збережен-
Hi системою права iT здатностi ефективно регулювати суспiльнi вiд-
носини в умовах соцiального розвитку. Разом з тим система права не
е завершеною: пiд впливом численних зовнiшнiх i внутрiшнiх чин-
115
 часmuна чеmверmа, Нормаmuвна основа правовоzо
реzулювання
никiв суспiльного розвитку вона постiйно змiнюеться через дiю со-
цiального механiзму iT оновлення, зберiгаючи при цьому власну
структуру.
Лише cyTTeBi змiни в суспiльствi можуть icToTHo вплинути на
струкryрну будову права. Змiна спiввiдношенrи прiоритетiв i цiнностей
у суспiльствi, поява нових моделей соцiально значущих вiдносин
(ринкових, iнформацiйних, екологiчних та iH.) зумовлюють перебудо-
ву системи права на ocHoBi оновлених принципiв i стимулюють появу
структурованих утворень (космiчне, медичне, екологiчне, комерцiйне,
соцiальне, iнформацiйне право та iH.).
Стабiльнiсть у правi пiдтримусться його принципами i струкryрою,
а динамiзм - своечасними якiсними i кiлькiсними змiнами nbio й"rу,
оновленням правових норм, якi уможливлюють дiездатнiсть права,
його гн5rчкiсть. Стабiльнiсть i динамiзм системи права взаемодiТ за-
у
безпечують Ti сmiйкiсmь.
система права потребус визначення ii структури, виокремлення
критерiiъ, за якими вона будусться, пояснення, з яких структурних
елементiв вона скJIаДаеться. Подiл системи права на cTpyкTypni"o"-
м€нти традицiйно розгJIядасться з урахуванням таких головних крите-
рiiЪ, як преdмеm i меmоd правово2о реZулюваннясуспiльних вiднЬсин.
сmрукmура права е вiдображенням внутрiшньот будови права
i зв'язкiв мiж його елементами. Вона передбачаi ii перЪин-
"r.nu"""""
ного елемента * правовот норми, врахування предмета правового ре-
гулювання, що в сукупностi з методом, а також принципами та iHTe-
ресами об'сднуе цi норми в ocHoBHi групи - iнстиryти права, пiдгалу-
зi права, галузi права, пiдсистеми права.
Отже, систему права скJIадають такi епеменmа.
l. Норма права - первинний структурний елемент системи пра-
ва, спрямований на регулювання типових суспiльних вiдносин.
узгодженiсть, взаемопов'язанiсть, подiл i групування правових норм
у системi права зумовленi, з одного боку, структурою предмета ре-
гулювання (суспiльними вiдносинами), а з другого прагненням
-
суб'скта (законодавця) ефективно врегулювати цi вiдносини право-
вими засобами.
2. Iнсmumуm права - вiдокремлена група норм права, якi
регулю-
ють суспiлЬнi вiдносини певного виду (наприклад, iнстиryт
реестрацii
кандидатiВ у народнi депутатИ у виборчому правi, iнстиryi заповiry
в спадковому правi).
l76
РозOltl l6, (|цсtпапа права
об'еднgння взасмопов'язаних iнстиryтiв, що
З. Пidzаtлузь права -
формуеться в межах однiет галузi права
(виборче право в межах кон-
Ституцiйного права, спадкове право в межах цивiльного права),
4. Галрь права-вiдокремлена сукупнiсть норм права, спрямована
на регулювання сфери однорiдних суспiльних вiдносин вiдповiдними
методами (наприклад, конституцiйне право, цивiльне право).
5. Пidсuсmема права -
iнтегрована принципами, завданнями
i функцiями, зумовлена характером iHTepeciB сукупнiсть iнститутiв
i галузей права, якi регулюють комплекс суспiльних вiдносин за допо-
могою подiбних методiв правового регулювання. Такими пiдсистема-
ми права е приватне i публiчне право, процесуальне i матерiальне
право, регулятивне та охоронне право.
l- ý 2. ПУблiчне i пРиваТне праВО
Подiл права на публiчне (jus рuЬliсum) i приватне (jus privatum)
вiдомий ще з часiв,Щавнього Риму. його cyTHicTb обцрунryвав Домiцiй
ульпiан, який вважав, що публiчне право е тим, що стосусться корис-
Ti РимськоТ держави, а приватне право - користi окремих осiб. Якщо
в континентальнiй европi iдея подiлу права на публiчне i приватне
здобула теоретичного i законодавчого визнання, то в краiъах англосак-
сонськоi правовоi ciM'i вопа не мала такого впливу.
Iснують декiлька теорiй обцрунryвання критерiiъ подiлу права на
rryблiчне i приватне: матерiальнi (на ocHoBi iHTepeciB), формальнi (за юри-
дичними критерiями) i змiшанi (поеднують матерiальнi та формальнi
критерii). Такий подiл не заперечус традицiйною гаJrузевою подiлу сис-
теми права, однак суттево доповнюе уявленшI про ii струкгуру.
публiчне право - це пidсuсmеJиа права, яка склаdасmься з норм,
u,lо реZулююmь BidHocuHl,t, пов'жанi зi зdiйснення]ч, функцiЙ публiчноt
у сферi реалiзацit iHmepeciB dерlсавu i мiсцевоео самовряdуван-
"nobu
ня за dополлоzою iмпераmuвноzо меmоdу правово2о реzулювання.
Преdмеmом публiчноzо права е вiдносини, пов'язанi з реалiзацiсю
публiчних iHTepeciB. Щi вiдносини зазвичай виникають мiж суб'ектами
владних повноважень, а також мiж суб'сктами владних повноважень
та iншими суб'ектами права.
меmоd регулювання публiчного права становить сукупнlсть при-
йомiв, що характеризують використання в публiчно-правовiй сферi
1,7,7
 Розdiл t6, Сuсmема права
часmuна чеmверmа. Нормаmuвна основа правовоео
реzулювання

приватне право також мае власний поняmiйнuй апараm: (при-

того чИ 1ншого комплексУ юридичних засобiв. BiH е iмперативним,
ватний iHTepec>>, <<суб'ект приватного права), <<об'ект приватного
забезпечуе побудову публiчних правовiдносин за субординацiйною
права>> та iH.
схемою ((влада - пiдпорядкування)), передбачае надiлення одного iз
прuваmнuй iнmерес - це iHTepec окремоi особи, який визнасться
суб'сктiв правовiдносин владними повноваженнями i компетенцiею.
i захищасться державою.'До приватних надежать iнтереси у сферi осо-
Що склаdУ публiчноzо права входять: ллаmерiаLtьнi публiчно-правовi
бистого життя (духовного життя, сфери мiжособистiсного спiлкування,
гапузi (констиryчiйне, адмiнiстративне, кримiнальне,
фiнансове право та майновоТ сфери та iH.).
iH.) i проц есуальнi публiчно-правовi гаlryзi (цримiнальне процесуirльне,
суб'екm прuваmноlо права-фiзична або юридична особа, створе-
цивiльне цроцесуirльне, адмiнiстративне процесуальне право тощо).
на або визнана в установленому нормами приватного права порядку,
публiчне право характеризу€ться певним поняmiйнuм апараmо^4i
здатна брати участь у приватноправових вiдносинах з метою забез-
кпублiчний iHTepec>>, <<суб'ект публiчного права), публiчного
<<об'ект
печення i захисту власних iHTepeciB. Водночас вiдповiдно до норм
права>> та iH.
публiчного права BiH може бути суб'ектом публiчно-правових вiдносин
Публiчнuй iHmepec - загальний iHTepec суспiльства, визнаний дер-
(наприклал, у разi подання позовноi змви до суду фiзична особа всry-
жавою, який спираеться на i'i пiдтримку i правовий захист.
пае в публiчно-правовi процесуальнi вiдносини). Так само суб'ект
Суб'екm публiчноео права - особа, створена або визнана в порядку,
встановленому нормами публiчного права, яка мае повноваження на публiчного права (наприклад, мiсцева рада) може стати суб'ектом при-
ватноправових вiдносин, вчиняючи цивiльний правочин,
участь у гryблiчно-правових вiдносинах з метою забезпечення i захис-
BidMiHHicmb Mictc праваmншм i публiчнам правом, яка враховус
ту публiчних iHTepeciB, Ним може бути держава, орган державноi
влади чи орган мiсцевого самоврядування та ik посадовi особи. ixнi головнi ознаки та критерiТ подiлу, вiдображена у таблицi:
о6'екm публiчноzо права - об'скц щодо якого виникають суспiльнi
Крштерii подiлу Публiчне право IIршватше право
вiдносини у зв'язку з реалiзацiею публiчного iHTepecy. Такими
Сфера гryблiчних Сфера приватних
об'ектами е безпека, iнформацiя, соцiальнi або адмiнiстративнi по-
Предмет вiдносин (владнi, вiдносин (piBHi,
слуги тощо. гооизонтальнi)
вептикальнi')
праваmне право - це пidсuсmелtа права, яка склаdаеmься з нор74,
Основний метод Iмперативний (метод ,Щиспозитивний (метод
Iцо реzулююmь вidносuнu, не пов'жанi зi зOiйсненнrL|4
функцiй публiчноi' DегчлюваншI счбопдинацii) координацii)
влаdu у сферi реалiзацiт прuваmнuх iHmepeciB, за dопоtпоzою duспозu- Публiчний (держави, Приватний (окремих
muвноzо меmоdу. IHTepec осiб)
счспiльства. гпомади)
Преdлаеmолl прuваmно'о права е вiдносини, пов'язанi з .Щержава, органи
реалiзацiею
приватних iHTepeciB. Щi вiдносини зазвичай виникають мiж державноТ влади та
фiзичниЩи Фiзичнi та юридичнi
таlабо юридичнимиособами. \ Суб'екти органи мiсцевого особи
меmоd у приватному правi характеризуеться: а) диспозитивнiстю\ самоврядування, ix
(суб'ектаМ надана свобода виборУ BapiaHTa поведiнки: вони можуть посадовi особи
Харакгер вiдносин мiж HepiBHicTb (юридична PiBHicTb (юридична
використовувати встановленi законодавством моделi поведiнки або
счб'ектами пiдuорядкованiсть) непiлпооядкованiсть)
створюватИ власнi правила); б) визнанням aBToHoMii волi та правовоi
iнiцiативи суб'ектiв (зокрема, при вчиненнi правочинiв, визначеннi ix Вид правового Щецентралiзоване
Щентралiзоване
пегчпювання
правового змiсry, захистi суб'ективного права); в) юридичною piBHic-
вид норм права [мпепативнi .I[испозитивнi
тю суб'ектiв приватного права.
Тип правового Спецiально- Загальнодозволенний
!о склаdу прuваmноzо права входять галузi цивiльного, сiмейного DеryлюванIUI дозволенний
права та oKpeMi iнстицrги трудового, житловою, земельного права та iH,
179
l78
 часmuна чеmверmа, Нормаmuвна основа правовоzо
реzулювання
ý 3. Матерiальне i процесуальне право
регулювання суспiльних вiдносин потребуе визначення не тiльки
правиЛ поведiнки, а й порядку, в якому вони можуть бути
реалiзованi.
-
ще дае пiдстави для виокремлення dBox пidсuсm* npbuo
-матерiаль-
ного i процесуi}льного права.
так, норма маmерiальноzо права визначають певну модель пове-
дiнки u'ляхол4 всmановлення прав mа обов'язкiв суб'еimiв права. На-
приклад, норми матерiального права закрiплюють правове становище
майна та осiб, визначають права та обов'язки
учасникiв констиryцiй-
них, адмiнiстративних, фiнансових, господарських, трудових,
цивiль-
них, сiмейних та iнших правовiдносин, пiдстави i мЬжi вiдповiдаль-
HocTi за правопорушення тощо.
частина норм матерiального права може бути
реалiзована У будь-
якому порядку, без будь-яких додаткових передумов. Проте в
деяких
випадках порядок дiй мае важливе значення: права та обов'язки
суб'ектiв, передбаченi нормами матерiально.о .riu"u, можуть бути
реалiзованi лише з додержанням певних процедур.
TaKi процедури, тобто послidовнiсmь diй,необiiдних
для реалiзацii
передбачених матерiальним правом прав та обов'язкiв, встаньвлюють-
ся нормамu процесуальноzо права. Вони спрuяюmь
реалiзацii'норlw
маmерiальНоzо права ШляхоМ перевiркИ i
фiксацii.рйд"оr"" фактiв,
усунення cyMHiBiB у наявностi прав та обов'язкiв й уточнення ikнього
змiсry та обсягу, врахуваннЯ iHTepeciB iнших осiб, зЪбезпечують бiль-
шу визначенiсть матерiальних норм, i1 захист та охорону.
якщо матерiальне право вiдповiдае на запитання кщо можна або
що необхiДно робити?)), то процесуальне - <<В якому порядку
реалiзу-
еться або забезпечуеться вiдповiдне правило поведiнкиz Ё якiй
цо-
слiдовностi вчиняти дiТ, абидосягти
особливiстю процесуального права"une*"o.o результаry?>. \
е також використан"" ,r"р"\
важно iмперативного методу правового
регулювання. Якщо
"орr"'
матерiального права часто надають суб'екry право обирати певний
BapiaHT поведiнки, то норми процесуального права зобов'язують
до-
держуватися встановленоi процедури, не дають можливостi вiдсryпа-
ти вiд нет. Процесуальне право вiддае перевагу централiзованому,
субординачiйному правовому регулюванню, лише iнодi дозволяючи
координацiйне або автономне реryлювання (наприклад, статут госпо-
дарського товариства може визначати порядок ухвалення
рiшень ор-
180
РозdИ 16, Сuсmапаправа
ганами управлiння товариства, процедуру виплати дiвiдендiв), Уста-
новлений за шогодженням cTopiH порядок реалiзацiТ набувае
обов' язкового характеру i забезпечуеться державою.
Серел процесуiлльних норм права можна видiлити:
|) норма, лцо реашменmуюmь процеdуру нормоmворчосm| тобто
встановJIюють послiдовнiсть дiй, якi необхiдно виконати сф'екгу нор-
мотворчостi для реалiзацii його нормотворчих повноважень (повнова-
жень на встаноыIення, змiну або скасуваншI нормативно-правовIд( акгiв);
2) норма, лцо реzламенmуюmь процеdуру праввасmосування,
тобто встановлюють послiдовнiсть дiй, якi необхiдно виконати сф'екry
правозастосування для ухвалення iндивiдуально-владного рiшення
у конкретнiй справi. особливе значення серед процесуальних норм
даноТ категорii мають правила, якi визначають процеdуру суdочuнсmва;
з) норма, лцо реапаменmуюmь прощеdуру зdiйснення iншuх право,
вах форм diяльносmi (наприклад, iнтерпретацiйноi, контрольно-на-
глядовоi);
4) норма, Iцо вазначаюmь процеdуру безпосереdньоi реалiзацi|i
права, тобто встановлюють послiдовнiсть дiй, якi необхiдно виконати
суб'екry дlя виникненнrI, змiни, припиненЕя чи пiдтвердденrrя йою прав
або обов'язкiв (наприклад, подiбнi процедури можуть репIаментувати
торговельну марку,
укJIадення трудового договору, передавання прав на
скJIиканн'I i проведення загальних зборiв акцiонерного товариства).
iнСтиryти пРаВа
ý 4. ГалУзi та
Галрь права-це BidHocHo самосmiйна сукупнiсmь Hop]l| права, lцо
dопоlwоzою вidпо-
ре2улююmь сферу odHopidHux суспiльнuх BidHocuH за
-
BidHux меmоdiв.
ТТ ознакама е TaKi.
нормаmuвнай обсяz - zалузь права с великим за об-
1, Знацнtлй
сягом пiдроздiлом системи права.
2. OdHopidHicmb - кожна галузь права визначена певною сферою
якiсно однорiдних суспiльних вiдносин (майнових, немайнових, орга-
нiзацiйних та iH.), якi вона впорядковуе.
З. €dнiсmь преdмеmа i меmоdу правовоzо реzулювання. Галузi
права рiзняться за своерiднiстю преdмеmа правового регулювання,
який висryпае об'сктивним, матерiальним критерiем вiдокремлення
l8l
 Часmuна чеmверmа. Нормаmuвна основа правово2о
ре2улювання
галузi в системi права. BiH потребуе адекватних прийомiв впливу на
вiдносини - вiдповiдних методiв правового регулювання, якi визна-
чаються нормотворцем i висryпають суб'ективним, юридичним кри-
TepieM вiдокремлення галузi права.
4. Власна сmрукmура. Галузь права е цiлiсною сукупнiстю норм,
що внутрiшньо розподiлена (диференцiйована) за групами * iнстиry-
тами права. Тому з точки зору структури гrrлузь права визнача€ться як
цiлiсна сукупнiсть ii iнстиryтiв, що впорядковують певнi види суспiль-
них вiдносин, взаемопов'язанi спiльним предметом
регулювання (на-
прикJIад, трудове правО скJIадаетьсЯ з iнстиryтiВ трудового договору,
робочого часу i вiдпочинку, оплати працi, охорони працi, розгляду
трудових спорiв та iH.).
5. BidHocHi самосmiйнiсmь i завераленiсmь. Галузь права
с об'еднанням норм права, автономним вiд iнших галузей. iт голъвне
призначеншI - забезпечити впорядкування суспiльних вiдносин певно-
го родУ сукупнiстю специфiчних правових засобiв. Тому aBToHoMHicTb
галузi права зазвичай не передбачас застосування галузевих способiв
i прийомiв правового регулювання до вiдносин, якi перебувають за
межами даноi галузi. Ззовнi самостiйнiсть i aBToHoMHicTb галузi права
вiдбиваються у закрiпленнi iT норм в окремих галузевих джерелах пра-
ва - нормативно-правових актах (Кримiнальному, Щивiльному, Бюджет-
ному кодексах та iH.). Самостiйнiсть також виявлясться в особливих
функцiях, якi та чи iнша галузь виконуе в системi права.
6. Власнuй (zалузевuй) реilсuм правовоzо
реzулювання. Окрема
галузь права характеризусться своерiднiстю режиму правового
регу-
лювання, що визначасться г€lJIузевими принципами права, специфiчним
правовим статусом суб'ектiв права та особливим порядком встанов-
лення i реалiзацii прав та обов'язкiв, вiдповiдною комбiнацiею спосо-
бiв правового реryлювання, специфiчними санкцiями та обмеженнями.
7. Гшузевuй поняmiйнuй апораm. Будь-яка галузь права мае влас-
ну термiнологiю (наприклад: злочин, покарання, умисел, неосуд-
HicTb - у кримiнальному правi; фiзична особа, юридична особа, право-
чин, заповiт - у цивiльному правi).
8. Суб'екmнuй склаd mа особлuвосmi правовоzо сmаmусу суб'сктiв
(наприклад: у кримiнальному правi осуднi
- фiзичнi особи, якi досягли
певного BiKy; у фiнансовому правi - платник податкiв, контролюючий
орган; у цивiльному процесуальному правi позивач, вiдповiдач, тре-
- ням та iH.). Фiнансове право використовус lмперативнии метод регу-
тя особа та iH.).
l82
РоJdiл l6. Сuсmема права
коротко охарактеризуем о о с н о в н i е алуз i пр ав а,
Кiнсmumу itйn" iраво регулюе суспiльнi вiдносини, що забезпечу_
ють реалiзацiю народОвладдя, визначаютЬ констиryцiЙний лад, закрiп-
люють основи правового статусу людини i громадянина, встановJIюють
засади органiзачiТ i функцiонування органiв державноi влади та органiв
мiсцевою самоврядування. У ньому домiнуе iмперативний меlол,
Iluвiпьне право реryлюе особистi немайновi та майновi вiдносини
(цивiльнi вiдноЪини), заснованi на юридичнiй piBHocTi, вiльному воле-
майновiй самостiйностi ix 1"rасникiв, особливiсть цих вiд-
"иявлен"i,
носин: ix сторонами е aBToHoMHi суб'екги - фiзичнi та юридичнi особи
(наприклаД, покупецЬ i продавецЬ); вiдсутнiСть мiЖ ними сфорлинацii
що зумовлюс диспозитивний метод ik празового реryлюванюI,
)drini"-pamaB*e право реryлюс суспiльнi вiдносини, пов'язанi iз
дiяльнiстю органiв виконавчоi влади, внутрiшньоорганiзацiйною дiяль-
нiстю iнших державних органiв, пiдприемств, установ та органiзацiй,
самоврядуванrrя. Методом
управлiнською дiяльнiстю органiв мiсцевою
правовою реryлювання е iмперативний. kpiM тою, адмiнiстративне прilво
правопо!ушенн,I,
^-
реryлюе розгJIяд судами справ про адмiнrстративш
Крйiнальне право визнача€, якi суспiльно небезпечнi дiяння е зло-
iх вчинили, Воно
ч"пчй" та якi покарання застосовуються до осiб, що
осiб кримi-
встановлюс пiдстаЪи та умови притягнення фiзичних до
нальноi вiдповiдальностi, пiдстави звiльнення вiд неi, види i системи
санкцiй тощо. Метод регулювання - iмперативний,
TpydoBe право регулюс трудовi вiдносини (вiдносини, що скJIада_
ються в процесi застосування прачi), а також вiдносини, що передують,
супроволжують i випливають з трудових (наприклад, вiдносини щодо
працевлаштування' органiзацiт та управлiння працею' розгляду трудо_
вих спорiв). Методи регулювання трудових вiдносин - iмперативний
i диспозитивний.
сiмейне право визначае засади шлюбу, особистi немайновi та
майновi права та обов'язки подружжя, пiдстави виникнення, змiст
)
особистиiнемайнових i майнових прав та обов'язкiв батькiв i дiтей,
усиновлювачiв та усиновлених, iнших членiв
ciM'i та родичiв. основ-
ний метод регулювання - диспозитивний.
Фiнансове праворегулюс суспiльнi вiдносини, пов'язанi з публiч_
ною фiнансовою дiяльнiстю (формуванням i виконанням державного
та мiсцевих бюджетiв, оподаткуванням, гроrIтовим обiгом, кредитуван-
лювання.
l83
 Часmuна чеmверпа Норлl,аmuвна основа правовоzо реZулювання
3емепьне право регулюе суспiльнi вiдносини щодо володiння, ко-
рисцванIш та розпорядження землею (землекористування i землеустрiй,
зберirання i розподiл земельного фонду, визначенIuI правовою
режиму
рiзних земельних дiлянок та iH.). У земельному правi застосовуються як
iмперативний, так i диспозитивний методи правового
реryлюванIш.
Еколоziчне право регулюе суспiльнi вiдносини, що виникають
з приводу забезпечення екологiчнот безпеки, приналежностi, викорис-
тання, вiдтворенНя (вiдновлення) прироДних об'екriв, охорони довкiл-
ля вiД шкiдливого впливу. Методи реryлювання
- iмперативний i дис-
позитивний.
Ituвiпьне процесуальне право визначае порядок розгляду i вирi-
шення цивiльних справ, встановлюс права та обов'язки суб'ектiв про-
цесуальноi дiяльностi, пов'язане з реалiзацiею заiнтересованими осо-
бами права на судовий захист. Метод цивiльного процесучоьного
права посднус iмперативне i диспозитивне регулювання.
Кр шмiн a.tl ь н е пр о цеq? all ь н е пр аво реryлю€ вiдно сини, що виника-
ють при вiдправленнi правосулдя в кримiнальних справах. Воно вста-
новлюе порядок кримiнального провадження, права та обов'язки його
учасникiв. Методом правового регулювання е iмперативний.
пidzалузь права - це 2рупа iнсmumуmiв zмузi права, спря]r,ована
на реZулю вання певно?о кол а odHopidHux суспiльнuх в idносuн. Пiдгалузь
характеризуеться н€ивнiстю спiльних принципiв, способiв
реryлюван-
ня, специфiкою норм, що входять до i'i складу. Наприклад, коrrстиry-
у сдиноТ системи права, складовими якоТ е мiжнародне i нацiональне
цiйномУ правi виокремлюютЬ виборче, парламентське право та iH.;
у цивiльному правi - речове, зобов'язulJIьне право та iH.; у фiнансовому
правi - бюджетне, податкове, банкiвське право. Галузi праъа, для яких
xapaKTepHi TicHa консОлiдацiя, компактнiСть змiсry, *iют" у своему
складi пiдгалузей права (наприклад, кримiнальне процесуальне "е пра"о).
rнсmumуm права - це вuокремлена ерупа норм права, якi
рiеулю.
юmь певнuй Bud odHopidHux суспiльнuх вidносuн, BiH е базовиЙрiвнем
об'еднання норм права (наприклад, iнститут конститУцiйних прав
людини i громадянина-в констиryцiйному правi, iнстиryт кримiналь-
ноi вiдповiдальностi - в кримiнальному правi).
Iнотиryт права визначаеться тим, що BiH:
1) регулюе певний вид однорiдних суспiльних вiдносин;
2) е складовою га-пузi права;
3) е виокремленою, вiдносно автономною сукупнiстю норм галузi;
головна функцiя iнстиryry права полягае в забезпеченнi самостiйного,
цiлiсного, правового регулювання певного виду суспiльних вiдносин;
l84
Розdk 16. Сuсmаlа права
4) характеризуеться особливим предметом, статусом суб'ектiв, спе-
цифiчними поняттями, законодавчими конструкцiями (наприклад, по-
купець, продавець - в iнстиryтi договору в цивiльному правi; посадова
особа - в iнстиryтi посадових злочинiв у кримiнальному правi тощо).
У складi великих за обсягом iнстиryтiв права можуть утворювати-
ся особливi пiдроздiли - субiнсmumуmu, Вони е сукупнiстю вiдносно
вiдокремлених у межах правового iнституry норм права (наприклад,
субiнстиryт охорони працi вагiтних жiнок - в iнстиryтi охорони працi,
субiнстиryт роздрiбноТ купiвлi-продажу - в iнститрi купiвлi-продажу).
ý 5. СпiввИношення мiжнародного
i нацiонального права
Вивчаючи систему нацiонального (внутрiшньодержавного) права,
-
ми стикаемося з питаннями його спiввiдношенЕя з мiжнародним пра-
вом, тобто з нормами i принципами, що регулюють вiдносини мiж
державами i мiжнародними органiзацiями, а також у деяких випадках
вiдносини цих суб'сктiв з iншими особами.
Iснують dBi ocHoBHi конщепцii спiввiдношення мiжнародного i на-
цiонального права: монiстична та дуалiстична.
CyTHicTb монiсmачно'i конщепцji полягае у визнаннi iснування
право. Отже, в такому випадку вiдсутня потреба у закрiпленнi спецi-
альних юридичних механiзмiв застосування мiжнародного права на
нацiональному piBHi. При цьому прiоритет мае або мiжнародне, або
нацiональне право, що дае змоry видiлити dBa рiзновudи монiстичноi
TeopiT - dокmрuну прuлnаmу мiэtснароdноlо права i dокrпрuну прuJиаmу
ерэю а в н о z о пр а в а.
в ну mр iu,lH ьоd
,Щушiсmuчна mеорiя,навпаки, визна€ саlr,tостiйний харакгер цш( двох
систем црава, наявнiсть у кожноТ iз HIл( власних джерел i механiзмiв реа-
лiзацii права. При цьому необхiдною ).мовою трансформацiТ норми мiж-
народною прша у внутрiшньодержавну систему та Ti введення в дiю на
нацiональному piBHi зазвичай € видашш вiдповiдною правовою акта.
У сучасних умовах домiнуючим стае саме дуалiстичний пiдхiд,
який пiдкреслюе TicHy взаемодiю нацiонального i мiжнародного права
та визна€ примат останнього.
Цей пiдхiд вiдображено в ч. 3 ст. Х.ЩеклараuiТ про державний су-
BepeHiTeT УкраiЪи, згiдно з якою УкраiЪа (визнае... прiоритет загально-
185
 Часmuна чепаерmа. Нормаmuвна основа правовоzо рееулювання
визнаних норм мlжнародного права перед нормами внутрiшньодер-
жавного правa>). KpiM того, у ст. l8 КонстиryцiТУкраiни проголошено,
що зовнiшньополiтична дiяльнiсть Украiъи здiйснюеться за загально-
визнаними принципами i нормами мiжнародного права.
спiввiдношення норм мiжнародного i нацiонального права зirле-
жить насамперед вiд того, в якоJиу dясерелi закрiплено ту чи iншу
норму мiжнародного права - мiжнародному договорi, мiжнародному
звичаi, обов'язкових нормативних резолюцiях мiжнародних органiза-
цiй. KpiM того, допомiжним джерелом мiжнародного права визнають-
ся судовi рiшення i мiжнародно-правова доктрина.
в ykpaiHi вюriдною ючкою в цьому питаннi е с-r 9 Констиryцii, згiдно
з якою <<чиннi мiжнароднi догOвори, зюда на обов'язковiсть яких надана
Верховною Радою Украiни, е частиною нацiональною з€жонодЕlвства Укра-
Ушадення мьrшародпоr договорiв, якi суперчаь Констrryцiт ykpai'l*r,
i'lпа.
можIIиве лише пiсля внесення вiдповiднlл< змiн до Консттryцiiукраiнш.
Бiльш докладно стuryс Mi,ercHapodHux yzod визначено у ст. i 9 Закону
УкраiЪи ьiд29 червIIя 2004р, кПро мiжнароднi договори Украihи>:
<<1. Чиннi мiжнароднi договори Украiни, згода на обов'язковiсть
яких надана Верховною Радою УкраiЪи, е чqсmuною нацiональноzо
законоdавсmва i застосовуються у порядку, передбаченому для норм
нацiонального законодавства.
2. Якщо мiжнародним договором УкраiЪи, який набрав чинностi
в установленому порядку, встановленo iHu,ti правила, нiж Ti, що перед-
баченi у вiдповiдному akTi законодавства Украiъи,то засmосовуюmься
правlJ]l а мiэtсн ар odH оzо d оzо вору>>.
З наведеного випливас, що норми КонстиryчiТУкраiЪи мають бiль-
шу юридичну силу, нiж норми мiжнародних договорiв, обов'язкових
для УкраiЪи. Отже, мiжнародний договiр не може суперечити Консти-
ryцii Украiни.
Водночас норми чинних мiжнародних договорiв УкраiЪи, згоду на
обов'язковiсть яких надано Верховною Радою Украiни, е частиною
нацiональНого законоДавства iллаюmЬ бiльu,tу юрuОuчну сzиу щодо Bcix
iнших aKTiB украiЪського законодавства. Щей принцип пiдтверджуеть-
ся також у ст.27 Вiденськот конвенцiт про право мiжнародних догово-
piB вiд 23 травня 1969 р. (до якоi приедналася й УкраiЪа): <<Учасник не
може посилатися на положення свого внутрiшнього права як на ви-
правдання для невиконання ним договору>.
Певнi особливостi мае спiввiдношення нацiонального права i норм
мiжнародного права, закрiплених в iHta чх dеrcералах,
18б
t
Розdiл l 6, (|uсmема права
так, у деяких випадках згода на обов'язковiсть мiжнародного до-
говору для Украiни нада€ться не Верховною Радою, а iншими органа-
,n, дЪр*ч""оТвлади Украiни (Президентом, Кабiнетом MiHicTpiB тощо).
TaKi договори не можуть уважатися частиною нацiонального законо-
давства, однак вони € обов'язковими для Украiни в частинi, що не
суперечить КонстиryчiТ та законам Украiни.
унаслiдок присднання Укратни до Конвенцii про захист прав лю-
дини i осно"оположних свобод, визнання обов'язковостi юрисдикцiТ
европейського суду з прав людини в ycix питаннях, що стосуються
тлумачення та застосування цiеi Конвенцiт, набуло актуальностi питан-
няпро мiсце рiшень мiжнародних судiв у вiтчизнянiй правовiй систе-
Mi. Це п"rанн" вирiшене у ст. 17 Закону Украiни вiд 2З лютого 2006 р.
<<про виконання рiшень та застосування практики европейського суду
з прав людини), згiдно з якою суди при розглядi справ застосовують
Конвенцiю та практику Суду як джерело права.
вони
Що стосусться норм, закрiплених у мiжнародних звичаях, то
не € частиною нацiонального права Укратни. Проте якщо вони вважа-
ються загальновизнаними нормами мiжнародного права, то згiдно
з .щекларацiею про державний cyBepeHiTeT Украiни цi звичаi мають
прiоритет над нормами нацiонального права.
рiшення мiжнародних органiзацiй також не входять до скJIаду на-
цiонального права Укратни, але використовуються як авторитетне
джерело, наприкJIад, у практицi Констиryчiйного Суду Украihи,
kpiM того, внутрiшньодержавна дiя мiжнародного права не вичер-
пу€ться тiльки виконанням мiжнародно-правових норм. Так, органи
дЬржавноiвлади мають тлумачити норми нацiонального права (напри-
кJIад, норми, якi визначають права людини або прочелуру проведення
виборiв) з урахуванням норм i принципiв мiжнародного права,
п_ Контрольнi запитання
\
1. Назвiть ocHoBHi засади побудови системи права.
2. назвiть елементи, що утворюють систему права.
J. Сформулюйге BИMiHHocTi мiж гryблiчним i приватним правом.
4. учому поляга€ вiдмiннiсть мiж матерiальним i процесуаль-
ним правом?
5. Розкрийте озЕаки галузi та iнстиryry права.
6. назвiть ocHoBHi концепцiт спiввiдношення мiжнародного
i нацiонального права.
l87

Система законодавства
l. Поняття системи законодавства. ii спiввiдношення
з системою права.
2. Струкryра системи законодавства.
З. Чинники формування i розвитку системи законодав-
ства.
пп ý 1. Поняття системи Законодавства.
Ii спiввiдношення з системою права
Формальна визначенiсть права е його невiд'емною властивiстю, що
передбачае необхiднiсть закрiплення норм права у формальних дже-
релах права, зокрема в нормативно-правових aкT€lx (законодавствi).
TepMiH ((законодавство)) з'явився в Новий час, коли його почали
розумiти як письмовi правовi акти, що пiдтримуються державою. На-
разi цей TepMiH е однiею з базових категорiй юриспруденцiI: його
тлумачать як сукупнiсть ycix чинних у державi нормативно-правових
aKTiB (ulupoKe розул,tiння), а також як сукупнiсть законiв (вузьке
розу-
л,tiння).
У Рiшеннi Конституцiйного Сулу УкраТни вiд 9 липня 1998 р.
М 12-рп198 роз'яснено,що mepMiH ttзоконоdавсmвоD охоплюе закони
та iншi нормативно-правовi акти, зокрема, закони та iншi акrи Верхов-
ноi РадИ УкраiЪи, акти ПрезИдента Украiни, Кабiнеry MiHicTpiB Укра-
iни, а в деяких випадках - також нормативно-правовi акти центральних
органiв виконавчоi влади.
Сuсmема законоdавСmва - це цiлiсна, внуmрiшньо узzоduсена су-
купнiсmь чuннuх норл4аmuвно-правовuх qкm iB.
особливостi системи законодавства вiдбивають if ознака.
l. Itiлiснiсmь, обумовлена цiлiснiстю права, спiльнiстю загальних
цiлей, завдань i принципiв законодавства.
2. ГенеmuЧнuй зв'язоК з сасmеJиоЮ права. Система права е пер-
винноЮ стосовнО системи законодавства, остання виникае на rрунтi
принципiв i структури права. Система законодавства е важJIивим зов-
нiшнiм виявом системи права поряд з iншими джерелами права- нор-
188
розdiл l7, Сuспема законоdавсmва
мативно-правовими договорами, правовими прецедентами, правовими
звичaшми.
З. Система законодавс тва ер вул ь m аm ом diял ьн ос mi н орм о mвор -
чоzо суб'екmс. Вона с результатом нормотворчоi дiяльностi уповно-
важених на це суб'ектiв, завдяки якiй система права втiлюеться в сис-
тему законодавства (зовнiшню форму системи права).
4. Сuсmuлнiсmь ii внуmрiшнiх зв'язкiв. Така властивiсть виявля-
еться в тому, що внутрiшнi елементи системи законодавства (норма-
тивно-правовi акти) взасмопов'язанi - знаходяться в координацiйних
(залежно вiд шредмета правового регулювання) i суборлинацiйних
(залежно вiд ix юридичноТ сили) зв'язках.
5, Сmрукmурованiсmь. Вiдображае внутрiшню форrу, спосiб ор-
ганiзацiТ нормативно-правових aKTiB; унаслiдок його система законо-
давства набувае, зоцрема, вертикальноi та горизонтальноi структур:
- верmuкальна (iерархiчна) структура передбачае розташування
в системi законодавства Bcix нормативно-правових aKTiB залежно вiд
ix юридичноi сили. Остання визнача€ться насамперед мiсцем вiдпо-
вiдного уповноваженого нормотворчого органу в механiзмi держави
(органи законодавчоТ, виконавчоТ гiлок влади та iншi суб'скти нормо-
творчостi);
- ?орuзонmальна (галузева) структура означае утворення галузевих
нормативно-правових aKTiB та iнститутiв законодавства вiдповiдно до
предмета правового регулювання.
6. rЩuференцiаtliя, яка вiдбуваеться як за предметною ознакою, так
i за критерiсм суб'ектiв, що створюють нормативно-правовi акти рiзноi
юридичноТ сили.
"l . Узzоlнсенiсmь змiсry нормативно-правових aKTiB,
що зумовлю€
дiевiсть рiзноманiтних функцiонЕulьних зв'язкiв мiж нормативно-пра-
вовими актами, баланс приватноправових i публiчно-правових iHTe-
peciB, адаптацiю до мiжнародно-правових стандартiв.
8. Поняmiйна (mермiнолоziчна) edHicmb, яка передбачае логiчну
(понятiйну) i термiнологiчну узгодженiсть нормативно-правових aKTiB
шляхом унiверсалiзацii та унiфiкачii понятiйного апарату в iерархiч-
ному (в законах та пiдзаконних актах), предметному (в галузевих
i мiжгалузевих актах), мiжнародному (в актах нацiонального законо-
давства i мiжнародно-правових актах) вимiрах.
Важливим для з'ясування cyTнocTi системи законодавства с питан-
няiiспiввidноtцення iз сасmемою праваi система законодавства е фор-
189
 Часmuна чепверmа, Нормаmuвна основа правовоео реzулювання
розdiл 17. Сuсmема законоdавсmва

мою iснування (зовнiшнього вираження) системи права, а система

акти, що мiстять норми цивiльного права, утворюють цивiльне зако-
права у свою чергу е вiдображенням змiсry системи законодавства.
нодавство).
BidMiHHocmj мiж ними полягають у такому:
Мiuсzшlреве (колпп.пексне) законоdавсmво становJlять нормативно-
система пDава Система законодавства правовi акти, якi мiстять норми dекiлькох zалузей права, що регулюють
Харакгеризус зовнiшню форrу окрему сферу суспiльною життя (наприклад, комплексне законодzlвство
Харакгеризу е злl ic m права
(сукупнiсть норм права) права (сукупнiсть нормативно- про ocBiTy утворюють акти, якi мiстять норми адмiнiстративного, ци-
правових aKTiB) вiльного, трудового, фiнансового права та iH.).
Вiдображае с mрукmуру пр ав а
Вiдображае сmрукmуру За обсяzолц нормаmuвноzо Mamepia]ty в горизонтальнiй cTpyKTypi
законоdавсmва законодавства видiляють :
Мае еорu з онm сшьну (га.тryзеву)
Мас як zорuзонmсшьну (галузеву), |) нормаmuвно-правовай акm - письмовий акт, що мiстить сукуп-
так i в ерmuкальну (iерархiчну)
структуру HicTb нормативно-правових приписiв, спрямованих на регулювання
струкгуру
Первинним елементом е норl,rа окремоТгрупи суспiльних вiдносин. У свою черry нормаmuвно-право-
Первинним елементом
права вuй прuпuс е формою закрiплення в нормативно-правовому aKTi змiсry
с ноDл4аmuвно-поавовuй акm
Мае о б' е кtпu в нu й хар акт ер, Мае суб' екmuвнuй xapaKrep, норми права_ BiH може бути викладеним у статтях, пунктах, частинах,
зумовлений станом розвиткry с результатом дiяльностi суб'екга параграфах, абзацах нормативно-правового акта;
суспiльних вiдносин ноDмотвопчостi 2) iнсmumуm законоdавсmва, що являе собою сукупнiсть
€ первuнною стосовно системи взаемопов'язаних нормативно-правових приписiв, спрямованих на
з€tконодавства
€ вmорuнною стосовно системи
права, виникае на iJ ocHoBi регулювання вiдповiдноi вiдокремленоТ сукупностi суспiльних вiд-
носин. Iнстиryт законодавства може бути галузевим або мiжгалузевим
(комплексним);
З) пidzалуь законоdавслпва, що охоплюе групу iнстиryтiв галузi
ý 2. Структура системи законодавства законодавства, спрямовану на регулювання певного кола однорiдних
суспiльних вiдносин. Наприклад, виборче та мунiципшIьне законодав-
Сmрукmура зоконоdавсmва - це орzанiзацiя нормаmuвно-правовuх
ство € пiдгалузями конституцiйного законодавства;
-_
akmiB, яка вuраэ!саеmься в tx узzоdэюеносmi, duференцiацii'mа об'еdнаннi
4) zшрь законоDавсmва)що е взасмопов'язаною системою норма-
у сmрукmурнi пidрозdiлu. тивно-правових aKTiB. Головне призначення галузей законодавства
Струкryра законодавства мае декiлька структурних зрiзiв, виокрем-
полягае в тому, що вони виступають як офiцiйна форма, спосiб орга-
лення кожного з яких зЕuIежить вiд певного критерiю. Вирiзняють го-
нiзацii, iснування i зовнiшнього вираження структури змiсry права на
ризонтальну (галузеву)о вертикальну (iерархiчну) i функцiональну piBHi його галузей.
структури системи законодавства.
В ерmакшльна сrпрукmура законоdавсmва вiдображае подiл зако-
Горазонmшlьна сmрукmура зоконоdавсmва вiдображае подiл за-
нодавства залеэ!сно Bid юрuduчноi' сuлu нормативно-правових aKTiB.
конодавства зсшеэюно Bid преdмеmа правовоzо реzулювання mа обсяzу
,Що неi входять TaKi склаdовi:
н орм аmu вн о z о аm ер i алу.
лл
l) Консmurrryцiя Украtнu, що ма€ найвищу юридичну силу;
Нормативно-правовi акти можуть мiстити норми однiеТ або декiль-
2) мiэtснароdнi dоzоворu YKpaiHu, зеоdа на обов'жковiсmь якuх на-
кох галузей права. Ще дае пiдстави для виокремлення галузевого
daHa Верховною Раdою УкраТнu, KoTpi е частиною нацiонального за-
i мiжгалузевого (комплексного) законодавства.
конодавства згiдно зi ст. 9 Констиryчii УкраТни (наприклад, Конвенцiя
Галуз е в е з ако н od а в с mdо скJIадають нормативно-правовi акти, що
про захист прав людини i основоположних свобод, ратифiкована Вер-
мiстять норми певноТ zалузi права (наприклад, нормативно-правовi
ховною Радою УкраiЪи Законом вiд 17 липня |997 р. J\Ъ 475197-ВР);
190
191

t
 Часmuн а чеmверmа, Норlwаmuвна основ а правовоео реzулювання
З) законu, що приймаються Верховною Радою як единим органом
законодавчоТ влади в YKpaTHi або безпосередньо народом;
4) HopMamuBHi указu Презudенmа Украiнu - пiдзаконнi акти, що
видаються вiдповiдно до Констиryцii Украiни;
5) посmановu Кабiнеmу MiHicmpiB YKpatHu, що видаються на осно-
Bi Констиryцii, законiв та указiв Президента;
6) пiдзаконнi нормативно-правовi акти ц енmр culbшux opzaHiB вuко-
навчоi влаdu mа iHulux ценmрсulьнuх opzaHiB dерuсавноt влаdu;
7) нормативно-правовi акти мiсцевuх орzанiв вuконавчоi'влаdu
мiсцевих державних адмiнiстрацiй (наприклад, розпорядженнrI голови
державноi адмiнiстрацii) ;
8) нормативно-правовi акти о р z ан i в лt i с ц е в о z о с alи о вряdу в ан ня.
KpiM того, залеJюно Bid юрuduчноt сuлu нормативно-правовi акти
подiляють на два види: закони i пiдзаконнi нормативно-правовi акти.
Фу н к цi о н ал ь н а с mру кmур а з а ко н о d а в с лt в о вiдображае побудову
законодавства з€шежно Bid прuзначення 11ормживно-правових aKTiB. На
цiй пiдставi виокремлюють:
перваннi нормаmuвно-правовi акmа - акти, що встановлюють
правила регулювання певних сфер суспiльних вiдносин;
вmораннi нормаmавно-правовi акmа - акти, що вносять змiни до
первинних або скасовують ix. Наприклад, Закон Украiни <<Про вне-
сення змiн i доповнень до Кримiнального кодексу УкраiЪи>.
у федеративнiй державi виокремлюють також федеральне законо-
давство i законодавство суб'ектiв федерацii.
ý 3. Чинники формування i розвитку системи
законодавства
Чаннакu формування i розваmку законоdавсmва - це соцiально
значуtцi обсm авuнu, якi вuзначаюmь н еобхidнiсmь сmворення норл|аmuв -
но-правовuх aKmiB, формування iнсmurпуmiв i zапузей законоdавсmва,
ii змiсm, корекцiю чl,tннuх aKmiB вidповidно dо завdань суспiльсmва.
TaKi чинники з).мовленi полiтичними подiями, економiкою, куль-
турними традицiями, менталiтетом, громадською думкою, впливом
мiжнародних органiзацiй i мiжнародних стандартiв та визначають:
змiст i форму законодавства, його внутрiшню узгодженiсть i струкryру,
юридичну силу, час створення та ефективнiсть нормативно-правових
l92
розёiл l 7. Сuсmема законоdавсmва
aKTiB. ix умовно подiляють на внутрiшнi та зовнiшнi, а за мiрою впли-
ву - на групи.
BHympiulHiMu чаннuками формуван}uI та розвитку законодавства е:
l. Тап i форма dерuсавu. iхнiй вплив визначае структуру i змiст
законодавства, його прiоритети щодо регулювання приватноТ i публiч-
ноТ сфер. Наприклад, створення держави у формi федерацii породжуе
дуальну систему iT законодавства з його подiлом на федераJIьне зако-
нодавство i законодавство суб'ектiв федерацiТ. Перехiд держави вiд
- релiгiйного до свiтського типу потребуе законодавчого гарантування
свободи релiгiйних органiзацiй на нових принципах ix спiввiдношення
з державою.
2. Провонасrпупнацmао як зберiгання i перенесення в законодав-
ство норм та iнстиryтiв, якi iснували на попередньому iсторичному
етапi розвитку держави. Воно пiдтримуе i зберiгае нацiональнi право-
Bi традицiТ, заснованi на використаннi звичаiв, норм моралi.
З. Рецепцiя як заilозичення норм та iнстиryтiв права iнших держав
(наприклад, запозичення норм, що закрiплюють принцип подiлу дер-
жавпоТ влади).
4. Сmан економiчнuх, полimuчнах mа iнtлuж солцiальнах BidHocaH
спричиняе появу нових галузей та iнститутiв законодавства, у тому
числi комплексних (пiдприемницьке, комерцiйне, iнформацiйне), онов-
лення законодавства, тобто доповнення або скасування нормативно-
правових aKTiB (наприкJIад, ринковi вiдносини зумовлюють суттеве
оновлення законодавства в економiчнiй сферi, реформування ринку
прачi та iH.).
5. Змiно цiннiсн ах орiенm apiB qлспiльсmво, зокрема ryманiтарних,
культурологiчних, iдеологiчних.
\ 6. Сmан розваmt{у правово'i наука, освimа, нормоmворчоt mехнiка
mа юрudачноi пракmакu.
Важливе значення мають також зовнiшнi чtлннuкu, наприклад,
сmаmус mа авmорumеm dерсrcавu в мiсrснароdнiй спiпьноmi, ii'участь
у мiжнародних органiзацiях. Наприклад, УкраТна обрала европейськuй
векmор розвитку, додержуеться мiжнародно-правових стандартiв у сфе-
pi прав людини, iнтегруеться у cBiToBi економiчнi, полiтичнi, ryMaHi-
TapHi та iншi процеси. Вiдповiдно мiжнародне право суттсво впливае
на законодавство УкраiЪи.
На змiстi законодавства позначаються процесu апобшiзацii, у тому
числi правовоТ. Пiд правовою глобалiзацiею розумiють стимульований
|9з
 часmuна чеmверmа, Нормаmuвна основа правовоео
реzулювання

гуманiтарною складовою процес iнтернацiоналiзацii

нацiональних
правових систем, активiзацiю процесiв
гармонiзацii,
кацlта стандартизацii законода"сrва рецепцii; унiфi-
Нормативно-правовi акти
рiзних держав.
Правова глобалiзацiя передбачаu, .Ъпр"rа, визнання
нацiональною
правовою системою гармонiзованих i l. Понятгя та ознаки нормативно-правового акта,
унiфiкованих правових принци-
пiв i норм, а також правових доктрин i теорiй, 2. Поняття i види законiв.
У глобальному cBiTi нацiональне законодавство знаходиться 3. Кодекс як особливий вид закону,
пiд
с п о с mе р еilс е н ням б o_z а m ь ож ор
z а н iз а цi й : Свр опарламенry koMiTeTy 4. Пiдзаконнi нормативно-правовi акти,
з прав людини оон, KoMiTeTy з економiчних, часi,
Ъоцiаль"и* i куо"ryр""* 5. .Щiя нормативно-правових aKTiB у
прав ООН, Управлiння Верховного KoMicapa
ооН з .rpu" о.i""и та iH. б. ,щiя нормативно-правових акгiв у просторi та за колом
Серед органiзацiй, якi авторитетно впливають
на змiст i повноry на- осiб.
цiонального законодавства, можна видiлити:
l) Венецiанську колиiсiю (европейську комiсiю
за демократiю через
право) - консультативниЙ орган з конституцiйного.rрu"ч,
при Радi европи з метою аналiзу законiв i.u*о"оrrроъктiв
створений Ifп ý 1. Поняття та ознаки нормативно-правового
з проблем акта
констиryцiйного правадержав (виборчого права,
прав меншин та iH.);
2) Парламенmську Дсамблею Раdu европi(пАре)
- континент€UIь- Нормаmuвно-правовшй акm - це офiцiйнuй пuсьлtовuй dокуменm,
ний представницький парламентський
форум, якийздiйснюе MoHiTo- прuйнimuй уповноваJtсенuмu на це суб'екmалlu нормоmворчосmi у вu-
ринг виконання законотворчих зобов'язань державами членами Ради йаченiй форллi mа за всmановленою процеdурою, спряJу,ованuй на
европи; -
всmановлеНня, змiну або скасування HopJ|| права.
з) европейськuй суd з прав люduнu, практика якого Нормативно-правовий акr ерiзноваdом правовоzо акmа. Пiд право-
визнасться
alжерелом
права Украiни. його створено
для контролю за додержанням вим актом зазвичай розумiють докуменц що с зовнiшньою юридичною
Конвенцii про захист прав людини та основоположних системи (норм
свобод. формою закрiплення змiстовних елементiв правовоi
,rpu"u, iндивiдуальних приписiв, автономних рiшень осiб та iH,),
,що найбiльш поширених BudiB правовuх
акmiв поряд iз норматив_
КОнтрОльнi запитання ними вiдносятьi акmu засmосування Hopfut права (акти державних та
iнших уповноважених органiв, посадових осiб, якi мiстять державно-
1. Визначiть пошIття (з€жонодавство). владнi, персонiфiкованi рiшення з конкретних юридичних справ - ви-
2. Розкрийте озtlаки системи законодавства. \ рок судУ, pi-""", про державну ре€страцiю суб'екта пiдприемницькоТ
- 3, Яке спiввiдношення icHye мiж системо..rрu"u
законодавства? i системою \ дi"оirо"ii); iнmерiреmацiЙнi акmu (акти тлумачення норм права),
4. Розкрийте осо_бливостi горизонтальноi, вертикальноТ \ наприкJIад, рiшення Констиryцiйного Суду УкраiЪи про офiчiйне тлу-
функцiональноТ струкryр
та
сй"r"*" законодавства. ,йrrr" Констиryчii чи законiв); акmu реалiзацii'прав mа обов'язкiв
5. Охаракгеризуйте внутрiшнi i зовнiшнi (документи, якi iакрiплюють aBToHoMHi рiшення окремих суб'ектiв
,""""n" формування
та розвитку законодавства. права - iндивiдуально-правовi договори, заповiти),
TaKi спецафiчнi ознака:
Щля нормативно-правового al(гa xapaкTepHi
1) BiH мае правоуmворююче прuзначення, тобто оформлюе встанов-
лення, змiну чи скасування норм права;
2) прuймаеmься суб'екmамu нормоmворчосmi в меэюах ixHboT ком-
194
п"-пrцii. В YKpaiHi такими суб'ектами е народ УкраiЪи, Верховна Рада
195
 часmuна чепверmа. Нормаmuвна основа
правовоео реzулювання
Розdiл l 8. Н оlплаmuвно-правовi акmu
УкраiЪи, Президент Украiни, Кабiнет MiHicTpiB
УкраiЪи, MiHicTepcTBa,
iншi органи i посадовi особи, визначенi Констиrучi.-'r"'.аконодав- peecTpoBaнi в MiHicTepcTBi юстицii УкраТни, нормативнi акти Нацiо-
ством Украrни; нального банку УкраiЪи, мiжнароднi договори УкраiЪи;
3) розробляеться i приймаеться з
додержанням особливоi нормо- - опублiкування в офiцiйнuх dрукованuх вudаннях. В YKpaiHi до
творчоТ процеdурu, яка охоплюе
розроблЙr", ро..о"д, оО.о"ор"rr"" таких видань належать кОфiцiйний вiсник УкраiЪи>, <<Вiдомостi Вер-
проектiв нормативних aKTiB, ix прийняття ховноТ Ради УкраiЪи>, кОфiцiйний вiсник Президента Украiни>, газети
та офЦitне оrrрrоrд"""п";
4) ухвалюетьсяу
форлti, визначенiй Констиryцi". i.uiопurи Укра- <Голос УкраiЪи> та <<Урядовий кур'ер>.
iни для кожного виду нормативно-правового
акта (наприкгlад, Верховна Нормативно-правовi акти можна класафiкуваmа за рiзними кри-
Рада УкраiЪи приймас закони, ПрЪзидент терiями:
Украi'ни - y*u.r, Кабiнет
MiHicTpiB УкраiЪи - постанови); 1 ) за юридичною силою - на законu (акти вищоi юридичноi сили)
5) являе собоЮ офiцiйнuЙ пuсьл,tовuЙ l пidзаконнi акmu (акти, виданi на пiдставi закону);
dокулlенm,який повинен вiд-
повiдати низцi BuMoz. серед яких: 2) за суб'ектами нормотворчостi - на нормативнi акти, прийнятi
- наявнiсmь сmрукmурu i певнuх реквiзumiв. Нормативно-правовий н ар оd о.п,t, zл ав ою d ерuсавu, ор2 ан a]rru з аконоd авчо|, вuконавч оt вл аdu,
акъ як правило, складаеться з таких структурних ал|u лt i с ц е в о е о с ал,t о вряdу а iH. ;
ан ня
елементiв: преамбу- о р z ан в т
ла, роздiли, пIави, cTaTTi, пункти, пiдпункти на законu, указu, посmановl,ц рiшення, наказu, роз-
статей. Назва акта вказуе 3) за формою -
на орган, який його видав, вид акта, предмет
регулювання. НаприкЙ- поряdсюення тощо;
цi норматИвно-правоВого акта розмiщуються 4) за часом дii- на посmiйнi (мають необмежену в часi дiю) imuм-
дата i мiсце його при-
йняття, а також пiдпис вiдповiдальноi посадовоi
особи; часовi (дiють певний промiжок часу) акти;
- опрацювання з урахуванням правил норл4оmворчоi'mехнiкu, яка 5) за сферою дii - на акти, що поширюються на всю mерumорiю
передбачае використаНня особливОi йовИ
нормативного акта (юридич- dерlсавu, i акти mерumорiально обллеuсеноt dii;
ноiтермiнологii), прийомiв i способiв викладення
норм права в статтях 6) за колом осiб - на акти заzально'i dii, що поширюються на Bcix
aKTiB, юридичних конструкцiй, ор"д"r"r>r
:__::I_"]1"""x
MlToK тощо; бi*цiи, .rрr- суб'ектiв права, акти спецiальноi'dii, розрахованi на певне коло осiб,
якi мають спецiальний стаryс, та акmu вuняmковоi'dii, що встановлю-
- обов'жкОва
dерпсавна реесmрацiя та облiк.
!ержавнiй реестрацiТ ють винятки iз загальних правил для обмеженого кола осiб.
пiдлягають нормативно-правовi unr",
в них е одна або бiльше
"ощо
норм, що зачiпають права, свободи та законнi
iнrерес"'фоrчо"rr,
новлюють новий або змiнюють, ""ru-
доповнюють чи скасовують чинний
органiзацiйно-правоRий механiзм ix ý 2. Поняття i види законiв
реалiзацii; або мають мЙ"iдомчиt
характер, тобто с обов'язковими
для MiHicTepcTB, opauri"
влади, а також органiв мiсцевою самоврядування, "rконавчоТ
\ 3акон це норJ|4аmuвно-правовuй акm вutцоi юрuduчноТ сltлlt, ulo
-
пiдприемств, naruno" \ прuй.маеmься вidповidно do особлuвоi процефрu парлалrенmом або без-
та органiзацiй, що не входять
нормативно-правовий акт.
ло сферй управлiння op.u"y, ,#;;;;; \
посереdньо нароdолl i реzулюе найваэtслuвitпi суспiльнi BidHocuHu.
в Украiъi icHye еduнuй dерэюавнuй Закони вiдрiзняються вiд iнших нормативно-правових aKTiB за та-
реесmр нормаmuвно-правовuх
aKmi*, до якого вкJIючаються чиннi ,unon"
Укрiнщ ,roaru"o", Верхов- кими ознакlма.
ноiРади Украihи, укази i 1. Вони приймають ся спещiально уповноваilсенuма суб'екmамш -
розпорядження ПрЬзид.пru V*pub", декре-
ти, постанОви i розпорядження Кабiнеry
MiHicTpiB Украiни, rорrчr""- парламенmом як органом законодавчоТ влади або безпосередньо н4-
Hi акти MiHicTepcTB, iнших ц""rрчп"r"х podoM (шляхом референдуму). В УкраiЪi прийнятгя законiв е викJIюч-
органiв виконавчо.i влади,
органiв адмiнiстративно-господарського ною компетенцiею ВерховноТ Ради УкраiЪи. Народ Украiни здiйснюс
управлiння та контролю, за-
|96 законодавчi повноваження через всеукраТнський референдум.
|91
 часmuна чеmверm а. Нормаmuвна основа Розdiл l 8. Н o1lMa muы ю-правовi акmu
правово2о ре?улювання

цього законопроекти проходять попереднiй розгляд у вiдповiдних

2, Вони регулюють найбiльtц зночуlцi, ко-
кJrюцовi суспiльнi BidHoca-
н", встаноВлюютЬ ix оidправнi засаdа. Так, згiдно MiTeTax Верховноi Ради Украiни;
зi Jт. 92Констиryцii
Украihи виключно законами УкраiЪи визначаються б) розzляd законопроекmу Верховною Раdою Украtнu i ухвалення
права, свободи,
обов'язки людини i громадянипrч, .rор"доп на пленарних за-
застосування мов, правовий рiulення tцоdо Hbozo. Законопроекти розглядаються
режим власностi, територiальний усiрiй Украihи, ор.ч"i*цi" сiданнях Верховнот Ради Укратни, як правило, за процедурою трьох
i порядок
проведення виборiв та
референдумiв, ор"urri.uцi" i дi"о"нiст" органiв читань (перше читання включас обговорення основних положень,
виконавчоТ влади, засади мiсцевого самоврядування,
судоустрiй, за- структури законопроекту та прийняrгя його за основу; Друге - поста-
сади цивiльно-правовоТ вiдповiдальностi, дiяння, ,"йп" об.о"ор.""я; трете - прийняття законопроекry в цiлому),
"*i?rоо""нами,
адмiнiстративними або дисциплiнарними правопорушеннями,
та вiд- За розгляду та обговорення проекту Верховна Рада
повiдальнiсть за них та iH. результатами
УкраiЪи шJIяхом юлосування приймае закон, визнача€ порядок введеЕ-
3. Вони мають вuu4у юрudачну счлу.вищаюридична
сила закону в дiю. Введення закону в дiю визначаеться у його прикiнцевих
виявля€ться у тому, що: ""Ъо.о
або перехiдних положеннях або окремим законом;
.
-Bci iншi нормативнi акти повиннi вiдповiдати закону (вони мають
пiдзаконний характер) ; в) офiцiйне опршпюdненнязакону. Прийнятий закон напраыuIеться на
пiдпис Пр"r"д""ry УкраiЪи, який мае пiдписати закон протяюм 15 днiв
- закон може змiнювжися чи скасовуватися тiльки законом; або застосlъ*,' прu"оЪето. Верховна Рада УкраiЪи врахову€ пропозицii
- прийняття нового закону змiну або скасування пiдза- президентаукраiни або може подолати вето не меншякдвоматретинами
кончи]: aKTiB у частинi, що ".rpr""n".
цьомузакону. вiд конституцiЙного скJIаду Верховноi Ради. Закони гrублiщуються в офi-
"у.r"р"rить
4. Вони приймаються з додержанIUIм
осоdлuва фоцеdура.Порядок
прийняттЯ законiВ в.Украiнi цiйних друкованих виданнrlх, пiсля чою набираrоть чинностi,
регулюеться Констиryцiею УкраiЪи, Ре- Budtl законiс виокремлюють за такими критерiями:
пIаментом Верховноi Ради Украiни, Законом
УкраЙи кПро всеукраiЪ- 1) за юрuduчною сu]lоюi
ський референдум>.
порядок прийняття закоЕу парламентом скIIадаеться а) Консmаmуцiя mа консmаmуцiйнi закона,
а) пidеоmування законопраекmу
з таких сmаdiй: конституцiя е основним Законом, який мас найвищу юридичну
дорозшяду його Верховною
Радою
украiъи. Ця стадiя включа€ силу i втiлюс принцип верховенства права. Вона е а|ýомусmановчоzо
ухвалення рiшення щодо пiдготування
проекту, органiзацiйно-технiчне та *upuurapy, який закрiплю€ загальнi засади громадянського суспiльства
фiнансове забезпечення .riд.оry- i держави, основи правовоi системи, права i свободи людини i грома-
вання проекту, розроблення концепцii законопроекту,
пiдготування
тексту проекту закону, HayJ(oBy експертизу
проекту закону, внесення дянина, державно-територiальний устрiй, органiзацiю органiв держав-
В epxoBHoi' Ради УкраЁи .уО' *оо, ;р;;; ;Ь"одавчоi ноi влади ia органiв мiсцевого самоврядування. Констиryчiя мае най-
*::::tтгляд
rнIцlативи. вищу сmабiльнiсmь; iT норми е нормами прямоi di'i.
особливе значення ма€ наукова експертиза законопроекти Констиryчiйнi закони вносять змiни до Констиryцii. Вони прийма-
вкJIюча€дослiдження i оцiнювання якостi .,ро"оry, й.;;;;;;i;:
*о\ ються не менш як двома третинами вiд констиryцiйною складу Верхов-
грунтованостi, вiдповiдностi встановленим
вимогам (економiчним,
\ ноi Ради УкраiЪи в особливому порядку, передбаченому роздiлом XIII
фiнансовиМ, екологiчнИм та iH.). Пiдготовленi проекти;;;i" КонстиryцiТ УкраiЪи;
можуть
бути оприлюдненi для обговор"пrrr"
д"р*чвними органами, науковими б) звачайнi закона, якi приймаються Верховною Радою Украiни
установами, громадськiстю. бiльшiстю вiд if констиryцiйного складу (наприклад, закон украiъи
Проекти законiв вносяться на <Про мiсцеве самоврядування в YKpaTHi>);
розпIяд BepxoBHoI Ради УкраiЪи ви-
KJl ючно суб' сктами права законодавчоi 2) за сmупенелv упоряdкованосmi:
i нi цi аiи вr, пр"riо.пrЪiп
ni ;;-
iЪи,
.народними депутатами Украiни, Кабiнето"
Нацiональним банком УкраiЪr(сr. 9з ко"..итуцii
йi;iЙ; УкраiЪи, а) коdафiкованi законu, в яких узагальнюються 1 систематизують-
ся норми права, що регулюють певну групу суспiльних вiдносин,
Y*p'uT"rl. Пiсля
198 |99

t
 Часmuна чеmверmа. Нормаmuвна основа правовоео
реZулювання
кодифiкованi закони приймаються у
формi кодексiв та основ законо-
давства (наприклад, Митний кодекс Украiъи, основи законодавства
УкраiЪи про охорону здоров'я);
б) поmочнi законrt, прИйнятi З окремиХ питанЬ (наприклад, Закон
УкраiЪи кПро громадськi об' еднання>) ;
3) за значенням у механiзlиi правово2о
реZулювання:.
законu,якi встановлюють правила реryлюваннjI певних
а) перв aHHi
сфер суспiльних вiдносин (наприклад, Закон УкраЪr<Про акцiонернi
товариство>);
6) вmорuннi законu, якi вносять змiни до первинних або скасову-
ють ix дiю (наприклад, Закон Украiни <Про внесення змiни
до cTaTTi
2З Закону УкраiЪи "Про акцiонернi товариства''>>).
ý 3. Кодекс як особливий вид закону
В УкраiЪi норми основних галузей права вмiщено в об'смнi, внут-
рiшньо узгодженi та систематизованi кодифiкованi акти - кодекси.
kolekc - це еduнuй, звеdенuй, внуmрiшньо узzоdlсенuй акm, якuй
на ocHoBi заzаLlьнuх прuнцuпiв реzулюе певну сферу суспiльнuх BidHocuH.
Головнама ознакама кодексу е:
1) BiH е особливим рiзновидом закону, приймаеться парламентом
або народом;
2) об'еднус певну гругry норм права, предметом
регулювання яких
с однорiдна сфера суспiльних вiдносин;
3) його положення мають широку сферу застосування в межах
галузi чи пiдгалузi права;
4) мiститЬ загальнi принципи, на пiдставi яких
регулюються цi
суспiльнi вiдносини;
5) е систематизованим нормативно-правовим актом, логiчно
узго-
дженим об'еднанням норм права;
6) дiя його характеризуеться пiдвищеною стабiльнiстю.
Як правило, кодекс скJIада€ться з dвох часmuн: загальноIта особ-
ливоТ. Заzальна часmuна вкJIючае
фундаментальнi положення (завдан-
ня кодексу, принципи правового
регулювання, нормативнi узагальнен-
ня, визначення понятЬ) та iншi вихiднi нормативнi положення, якi
характеризуються високим piBHeM узагальнен ня. особлuва часmllна
закрiплюе юридичнi права та обов'язки суб'сктiв суспiльних вiдносин,
200
Розdk I 8, Н ормаmuвно-правовi at<mu
а також визначае вид та Mipy мохсливоТ або належноi поведiнки, нега-
тивнi наслiдки порушення прав i невиконання обов'язкiв.
На сьоюднi в YKpaihi дiють 22 кодекси. Останнiми роками Верховною
Радою Украiни ухвалено Податковий кодекс, Кримiнальний процесуаль-
ний кодекс, Кодеко цивiльного зil(исту та iH. Ведеться активна робота
щодо пiддоryвання нових rсодексiв: Трудовою, Виборчою, Iнновацiйною,
Iнформацiйного, Банкiвського, Аграрного, Екологiчною та iH.
Кодекси класафitуюmься за рiзними критерiями:
|) за Buda.ltau норJчI права, вмiulенuх у KodeKci,. матерiальнi та про-
цесуальнi. Маmерiальнi кодекси мiстять норми, що визначають змiст
прав та обов'язкiв суб'сктiв, ix правовий статус i безпосередньо спря-
MoBaHi на регулювання суспiльних вiдносин (Кримiнальний, Щивiль-
ний, Сiмейний, Земельний та iH.). У свою черry процесуальнi кодекси
мiстять норми, якi забезпечують процедуру та захист норм матерiаль-
ного права (Щивiльний процесуальний, Кримiнальний процесуальний,
Кодекс адмiнiстративного судочинства);
2) за об'екmом коduфiкацii: zа,лревi, якi с результатом здiйснення
галузевоi кодифiкаuiТ (Щивiльний, Кримiнальний, Сiмейний та iH.);
спецiальнi, що об'еднують правовi норми одного чи декiлькох iнсти-
ryTiB (Водний, Лiсовий та iH.); мiсtсzалревi, якi мiстять норми, спря-
MoBaHi на реryлювання комплексноi сфери суспiльних вiдносин (Мит-
ний, Повiтряний);
3) за сmупенел4 охоплення суспiльнuх BidHocuH,. повнi,тобто кодекси,
якi повнiстю охоплюють певну гirлузь законодавства (Кримiнальний
кодекс); неповнi кодекси, якi охоплюють лише певну частину aKTiB
галузi законодавства (Земельний кодекс).
Вiд кодексiв як рiзновиду законiв слiд вiдрiзняти акти, що закрiп-
люють вимоги до TieT чи iншоТ професiйноТ дiяльностi i в своiй назвi
теж використовують TepMiH (кодекс) (наприклад, Кодекс професiйноТ
етики суддiв, Етичний кодекс ученого Украiни, Етичний кодекс лiкаря
Украiни). Тх правовий стаryс визнача€ться залежно вiд того, якими
актами й якими суб'екгами вони затверджуються.
ý 4. Пiдзаконнi нормативно-правовi акти
Пidзаконнi нормаmавно-правовi акmа - це акmu, tцо прuймаюmь-
ся уповноваэtсенuл4u на це суб'екmаJуru нормоmворчосmi на ocHoBi за-
KoHiB i не пoBuHHi'iltt суперечumu.
201.
 часmuна чеmверпа, Нормаmuвна основа правово2о Розdk 18, Ноlмаmuвно-правовi акmu
реzулювання

Прийняття пiдзаконних нормативно-правових aKTiB зумовлено 6) за кiлькiстю суб'ектiв нормотворчостi: акти, прийнятi оdнuм
необхiднiсТю створення норМ права, якi покликанi сприяти
реалiзацii суб'ектом владних повноважень (укази Президента Украiни) i спiльно
суб'ектамИ владниХ повноважень покJIадених на
бу"*цiй. KpiM двома або бiльше суб'ектамИ (накази MiHicTepcTBa фiнансiв УкраiЪи
того, ix прийняття викJIикане складнiстю суспiльних"r,t вiдносин, якi по- та MiHicTepcTBa економiчного розвитку i торгiвлi Украiни);
требуютЬ як законодавчого, так i бiльш докJIадного, конкретизуючого 7) за характером вiдомостой, що мiстяться в нормативному акт1:
нормативного регулювання з метою оперативного вирiшення питань акти з вidкрumuм доотупом та акти з обллеuсенuлl доступом (видаються
в окремих сферах житгедiяльностi суспiльства. з грифами <<для службового користування), ((таемно>>, <<особливоi
важливостi>> i мiстять державну та€мницю або вiдомостi, розголошен-
. Пiдзаконнi нормативно-правовi акти можна класафiкуваmч за ня яких може спричинити шкоду lнTepecaМ держави або конкретного
рiзними критерiями:
1) за суб'ектами прийняття вiдомства).
- акти презudенmа, wяdу, ценmральнuх
i л,tiсцевuх opzaHiB вuконавчоi влаdu, opzaHiB i посаdовuх осiб
мiсцевоzо
самовряdування та iH;
2) за зовнiШньою форМою акта
-указu, посmановu, наказu, розпо-
r- ý 5. Щiя нормативно-правових aKTiB у часi
ряdэюення, рiшення, сmаmуmщ правuла та iH.;
3) за сферою дiТ акта: ,щiю нормативно-правового акта в часi характеризують
чотири по-
- заzальнi акmлl, обов'язковi до виконання на всiй територiТ держа- кzвники: 1) момент набрання нормативним актом чинностi;2) напрям
ви (постанови Кабiнету MiHicTpiB УкраiЪи); темпоральноi дiТ нормативного акта; 3) момент зупинення i вiдновлен-
ня дiт нормативного акта; 4) момент припинення дii нормативного акта.
- tиi эtс в i d ол,tч i акmu, обов'язковi для MiHicTepcTB, органiв виконавчоТ з моменлц| на-
влади, а також органiв мiсцевою самоврядування, пiдприемств, ,щiя нормативно-правового акта в часi починаеться
установ брання нам чанносmi каленdарноi' dаmu, з яко| суб'екmu права
та органiзацiй, що не входять до сфери
управлiння органу, який видав
-
нормативно-правовий акт (накази MiHicTepcTB, що мають зовнiшне (суб'екmu влаdнuх повноваэrсень, фiзuчнi i юрuduчнi особu mа iH.) по-
значення); BuHHi керуваmuся Hllfut, вlлконуваmu mа dоdерэtсуваmuсь йоzо прuпuсiв.
так, нормативно-правовi акти можуть набирати чинностi:
- приписи яких поширюються на органiзацiiта осiб,
вiDол,tчi a*mLt,
1) з моменry ix офiцiйного оприлюднення (опублirqування) чи через
що перебувають у системi службового пiдпорядкування вiдповiдного
певний строк з моменту такого оприлюднення;
MiHicTepcTBa, вiдомства (накази MiHicTpiB, керiвникiв iнших
централь- 2) з моменry прийняття нормативно-правового акта;
них органiв виконавчоТ влаци, що мають внутрiшне значення);
3) з конкретноi дати, передбаченоi самим нормативно-правовим
- мiсцевi akmll, дiя яких обмежусться територiею вiдповiдноi адмi- актом;
нiстративно-територiальноi одиницi (розпорядження голiв мiсцевих
4) з моменry державноi реестрацiт нормативно-правового акта чи
державних адмiнiстрацiй); через певний строк з моменту такоТ реестрацiТ.
]

-локальнi акtпu, яIо дirоть тiльки в межах конкретною пiдприемствf
установи, органiзацii(накази керiвнlлсiв пiдприемств, ycT€lHoB, органiзач#);
4) за характером нормотворчоi компетенцii прийняii
-
власноi нормоmворчоi'кол,tпеmенцit (нормативнi акти " ","*u*
уряду) i в поряд-
4у реалiзац iT d ап ez о в aHux н ормо mв орчuх п о в н о в ailceшb (деякi норматив-
Hi акrи органiв мiсцевого самоврядування);
5) за порядком прийняття: акти, прийнятi оdноособово (наказ Mi-
HicTepcTBa) i колеziально (постанови правлiння Нацiонального банку
Украiни);
202
в ykpaihi порядок набрання нормативними актами чинност1 вста-
новлюеться насамперед у частинах 2 та З ст. 57 Констиryцii, згiдно
з якими закони та iншi нормативно-правовi акти, що визначають права
та обов'язки громадян, мають бути доведенi до вiдома населення в по-
ряДкУ, встановленому законом. Закони та iншi нормативно-правовi
акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведенi до вiдо-
ма населення в порядку, встановленому законом, е нечинними,
На сьогоднi в УкраiЪi немае спецiального закону, який би реryлюваз
цi питання. Зараз у чiй сферi дiють укази Президента УкраТни вiд
20з
 Часmuна чепверmа. Нормаmuвна основа правовоео
рееулювання Розdk l 8. Норм,аmuвно-правовi акmu

10 червня 1997 р, <<Про_порядок офiцiйного обнародування

норматив- правовiдносин новими, староi норми права - новою. Переживаюча дiя
но-правовИх aKTiB i набраннЯ ними чинностi> тавiдз жовтня
1992p. застосовуеться, якщо необхiдно враховувати iнтереси осiб, що вступи-
<<Про державну
реестрацiю нормативно-правових aKTiB MiHicTepcTB та ли у правовiдносини до видання нового акта.
iнших органiв виконавчоi влади)).
За загальним правилом нормативно-правовi акти не мають зворот-
Нормативно-правовi акти пiдлягають оприлюдненню в офiцiйних
ноi дii. Разом з тим ст. 58 КонстиryцiТ УкраТни передбачае виняток для
друкованиХ виданнях - <Офiцiйному вiснику Украihи>, <Урядовому
тих aKTiB, що пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть фiзичноi
кур' epi>>, <<Голосi Украiни>>, кВiдомостях ВерховноТ Ради
УкраiЪи>i, особи. Надання актам зворотноТ дiI в часi для юридичних осiб може
кофiцiйному вiсницу Президента Украiъи>, пiсля опублiйання
в яких бути передбачено шляхом прямоi вказiвки про це в самому aKTi.
акIи вважаються офiцiйно оприлюдненими.
Моменm зупанення dit нормаmавно-правовоzо акmа - це ксtлен-
KpiM того, порядок набрання чинностi нормативно-правовими dapHa dаmа, з якоi акm muмчасово перерuвае свою diю.
актами, якi видаються органами державноТ влади та органами
мiсце- Зупинити дiю нормативно-правового акта може як суб'ект, що при-
вого самоврядуваннrI, врегульовано законах Украiни, йняв цей акт (його правонаступник), так i iнший суб'скц якщо вiдпо-
у що визначають
правовий статус таких органiв, наприклад, <Про Кабiнет вiднi повноваження надано йому законом. Наприклад, згiдно з ч. 3
MiпicTpiB
Украtни>, кПро центральнi орган, влади>, кПро Нацiональ- ст. l|7 КАС Украiни адмiнiстративний суд у порядку забезпечення
"r*o"u"roT
ний банк УкраiЪп>, <Про мiсцеве самоврядування в Украihи>. адмiнiстративного позову може вiдповiдною ухвалою зупинити дiю
Так, норллаmuвно-правовi акmu BepxoBHoi'Padu Y*paiHu i Презudен-
рiшення суб'екта владних повноважень чи його окремих положень, що
mа Украi'нu набирають чинностi через десять днiв з
дня ix офiцiйного оскаржуються. Таке зупинення тривас do моменmу вidновлення dii
оприлюднення, якщо iнше не передбачено самим нормативним нормативно-правового акта або припинення його дiТ,
актом,
.Щiя нормативно-правового акта у часi завершуеться з моменmу
але не ранiше дня ix опублiкування в офiцiйному
дру*о"чпrоrу видан-
Hi. Нормаmuвно-правовi акmч Кабiнеmу MiHicmptB
iкраiНи набирають прапuнення йоzо di|i - каленdарноТ dаmu, з якоi нормаmuвно-правовuЙ
чинностi з дня ik офiцiйногО опублiкування, якщо iнше не.r.р"дбu.r"- акm осmаmочно вmрачае чuннiсmь.
но самими актами, але не ранiше дня ix опублiкування. Норл,tаmuвно- Пidсmавал,tи припинення дii нормативно-правових акгiв е:
правовi акmu MiHicmepcmB, якi пройшли державну |) скасування нормативно-правового акта iншим актом, яке може
ресстрацiю, наби-
рають чинностi з дня офiцiйного опублiкування, якщо iнше не перед- бути:
бачено самими актами, aл"ло не а) пря-л,tuлl, яке може здiйснювати суб'екц котрий прийняв цей акт
ранiше дня офiцiйного опублiкування.
Напрям me'пopaJlbHot dii - це показнuк, u|о вuзначае diю норлаа- (його правонасryпник), або iнший уповноважений на це суб'скт (на-
muвно-правово?о акmа сmосовно правовuх вidносuн, якi вuнuклч приклад, згiдно з п. 16 ст. l06 КонстиryцiiУкраiЪи Президент УкраiЪи
do
i пiсля набуmmя нuлt чuнносmi. уповноважений на скасування aKTiB Ради MiHicTpiB ABToHoMHoi Респу-
важливе значення для вирiшення цього питання мае Рiшення блiки Крим; за п. 9 ст. 15 Закону УкраiЪи кПро центральнi органи ви-
стиryчiйного Суду Украihи вiд 9 лютого 1999 М l-рп/99
Кон- i конавчоi влади)) накЕви MiHicTepcTBa можуть бути cKacoBaHi Кабiнетом
р. у ,i MiHicTpiB УкраiЪи повнiстю чи в окремiй частинi);
зворотнУ дiю В часi законiв та iншиХ нормативно-rrрu"о"r* "r,pu"inpb
u*ri"./
У ньому зчвначаеться, що перехiд вiд однiеi.форми npu"o"o.o 6) факmuчн1,1,|,r, яке вiдбуваеться внаслiдок прийняття iншого нор-
ваннЯ суспiльниХ вiдносин до iншоiп,tо*е iдiй"поЪurra",
регулю- мативно-правового акта, що регулюе ту саму групу суспiльних вiд-
зокрема, носин. У такому разi в новому aKTi нерiдко зазначаеться, що до при-
н еz айн о (б ез по сер е d ня d iя), lаляхо74
пер ех i d н о е о п ер i о dу (ул ьЙр аакm -
на форл,tа) mа ul]lяхолп звороmноi dii' (реmроакmuвна
u в
ведення законодавства у вiдповiднiсть до цього акта нормативно-пра-
форма).' BoBi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому акту;
основним принципом, який визнача€ напрям темпоральноТ
нормативно-правових aKTiB, е негайна дiя. I_{e по"снюеrьЪя
дiТ 2) в uз н анн я судами нормативно-п раво в их aKTiB н е ко н с m аmу цi й,
тим, що налrа або неправомiрнаitпu (Taki рiшення можуть ухвалювати Консти-
держава, як правило, зацiкавлена в найбiльш швидкiй замiнi старих
туцiйний Суд Украihи та адмiнiстративнi суди);
204
205

!,
 Часmuна чеmверm а. Нормаmuвна основа правовоZо
реzулювання
З) закiнчення сmроку на який вони були прийнятi (наприклад,
закон про.щержавний бюджет Украiъи на вiдповiдний pik втрачас силу
в 0 годин 1 сiчня наступного року).
_- ý 6. .Щiя нормативно-правових aKTiB у просторi
та за колом осiб
[iя
нормаmавно-правово?о акmа у просmорi це зdаmнiсmь нор-
- 2) mерumорiях зi змituанuлt реэ!сuлrол| (наприклад, у виключнiй
маmuвно-правовоzо акmа сmворюваmu юрuduчнi наслidкч на певнiй
mерumорiТ.
Виокремлюють mра пранцапа дii нормативних aKTiB просторi:
у ного законодавства, законодавства про вибори, експортний контроль).
територiальний, екстратериторiальний та екстериторiальний.
Терumорiалlьнай пранцип е основним принципом дiТ нормативно-
правового акта у просторi. .Щiя акта в межах територiТ вiдповiдноi
держави пов'язана з концепцiею державного cyBepeHiTery й обумовле-
на територiальним верховенством державноТ влади.
.Щержава може
встановлювати права та обов'язки для осiб, якi перебувають на iT те-
риторii, а також визначати юридичний статус суб'ектiв права i майна.
,Щерэюавною mерumорiею визнаеться частина земноТ кулi, на яку
поширюетЬся полiтичне та юридичне верховенство (cyBepeHiTeT)
цiеТ
держави. Межi територii визначаються державним кордоном, а сама
державна територiя охоплю€ сушу, внутрiшнi води, територiальне море,
надра i повiтряний простiр.
Есmраmераmорiалльнuй прuнцuп означас, що дiя нормативно-пра-
вових akTiB певнот держави не обмежуеться ii територiею, а виходить
заii кордони. Так, екстратериторiальну дiю мають нормативно-право-
Bi акти прuваmноzо права, якi регулюють вiдносrr, з iноземним
елементом. Iноземнuй елеменm мае мiсце в
разi' коли У вiдносинах
|
беруть участь фiзичнi особи - iноземцi та iноземнi юридичнi особи,
/
або об'ект правовiдносин знаходиться на територii iнозЪм"оТ
держав",/
або_юридичний факт виник на територiТ iноземноi держави. ВиЪiр за-
KoHiB певноТдержави, що пiдлягають застосуванню до таких вiдноЪин,
визначаеться згiдно з колiзiйними нормами (нормами Закону кПро
мiжнародне приватне право), iнших законiв i мiжнародн""
до.о"орi"
Украiни). За загальним правилом )ласники приватноправових вiдносин
мають автономiю волi, тобто можуть самостiйно здiйснювати вибiр
права, що пiдлягае застосуванню до ik вiдносин.
2об
t
Розdiл l 8. Нормаmuвно-правовi акlпu
вихiд за межi нацiональних кордонiв нормативно-правових актlв
публiчноzо праварозглядаеться як виняток, що забезпечуе реалiзацiю
суверенних npu" ,u iHTepeciB держави поза if територiею. Зазвичай цi
випадки вреryльовано нормами мiжнародного публiчного права,
TaKi акти можуть дiяти на:
|) mерumорiях з мiuснароdнuм реlсuмолl (наrлрикJIад, у вiдкритому
Mopi, мiжнародному повiтряному просторi, космiчному просторi, Ан-
тарктичi);
економiчнiй зонi, на континентальному шельфi);
З)mерumорiТ iншuх dерuсаа (йдеться, нацрикJIад, про лiю кримiнаrrь-
Ексmераmорiальнай пранцuп означае, що дiя нормативних akTiB
певноi дерЖави не поширюетЬся на частину'ii територii. Така сиryацiя
мае мiсце при спецiальному обмеженнi суверенних прав держави на
визначених територiях у си.rry ii зобов'язань за мiжнародним публiчним
правом (наприклад, на територii посольств iноземних держав, iнозем-
них вiйськОвих баз), а також у разi вiйськовоi окупацii.
kpiM того, деякi нормативно-правовi акти diюmь на певнiй часmu-
Hi mераmорi'i depelcaBa через причини, не пов'язанi з мiжнародним
публiчним i приватним правом.
У цьому разi внуmрiшньоdерсrcавне право врохову€:
|) m ер um ор i альнuй ла асшm а б d iMbH о с m i су 6' екrп а н орм о m в о рч о с -
mi. Нормживно-правовi акти мiсцевих органiв державноi влади та
органiв мiсцевого самоврядування дiють у межах вiдповiдноТ адмiнi-
одиницi. Наприклад, Закон Украiни кПро
"iрur"""о-територiальноi
мiьцевi державнi адмiнiстрацii> передбача€, що розпорядження голiв
мiсцевих державних адмiнiстрацiй е обов'язковими дJlя виконання на
вiдповiднiй територii BciMa органами, пiдприемствами, установами та
органiзацiями, посадовими особами та громадянами. Згiдно iз Законом
кпро мiсцеве самоврядування в ykpaiHi> акти мiсцевоiради, сiльсько-
aо,Ъ"пrщrого, мiського голови е обов'язковими для виконання BciMa
влади,
розташованими на вiдповiднiй територiт органами виконавчоi
Ьб'aдпu"""ми громадян, пiдприемствами, установами та органiзацiями,
посадовими особами, а також цромадянами, якi постiйно або тимчасо-
во проживають на вiдповiднiй територii;
2) локалiзацiю меmu акmа, прийнятого центральними органами
державноТ влади. Так, обмежену сферу дii мають нормативно-правовi
20,7
 часmuна челпверпа, Н ормаmuвна основа правовоео
реzулювання Розdiл l 8, Нормаmuвно-правовi акmu

акти, як1 визначають спецiальний правовий статус певноi територiТ ства, якi не проживають поотiйно в YKpaTHi та вчинили злочини за il
(наприклад, закони <Про спецiальнi економiчнi зъни та спецiальнЙй
межами, пiдлягають в YKpaiHi вiдповiдальностi, якщо вони вчинили
режим iнвестицiйноi дiяльностi в flонецькiй областi>l, <<про статус
Ё

тяжкi або особливо тяжкi злочини проти прав i свобод громадян Укра-
Е

}
гiрських населених пункгiв в Украiъi>), атакож акти, якi встановлюють
Тни або iHTepeciB УкраiЪи);
!
]
правила щодо проведення експерименту на територii певнот областi чи
районiв (наприклад, постанова Кабiнеry MiHicTpiB Украihи ьiд22 ве-
- прuнцuп унiверсальносmi, якпй дозволяе державам здiйснювати
юрисдикцiю над злочинами проти людства i людяностi (наприклад, за
I
l
реснЯ 2010 р. J,,lb 866 кПро проведення у Волинськiй областi експери- геноцид, порушення основних прав людини, вкJIючаючи рабство i ра-
менту з надання громадянам пiльг у грошовiй
формi з оплати елоктро- сову дискримiнацiю, вiйськовi злочини, пiратство),
енергii)>).
KpiM того, Ti чи iншi нормативно-правовi акти можуть поширюва-
liя норлааmuвно-правово?о акmа за колом осiб - це зdаmнiсmь акrпа тися тiльки на певну категорiю осiб (спецiальнuх суб'екmiс/ унаслiдок
сmворюваmu юрuduчнi наслidкu dля muх чu iHulux суб'екmiв права.
d а ф ер е н цi а цiii пр а во в oz о р е zул ю в а н ня. Т акий спецiальний
характер
Idей параметр дii нормативно-правових akTiB визначасться зважа-
можуть мати як закони, так i пiдзаконнi нормативно-правовi акги, якi
ючи на принципи територiальноi та персональноТ юрисдикцiТ.
визначають правовuй сmаmус окремuх каmеzорiй zромаdян (наприклад,
Пр ан цuп mер аmорiаль Ho'i юр uс d ак цi'i обумовлений територiаль-
ним верховенством певнот держави й означае, що за загaшьним прави- правовий статус вiйськовослужбовцiв, BeTepaHiB вiйни, державних
лом нормативно-правовий акт дiс стосовно Bcix осiб, якi перебувають службовцiв, суддiв, народних депутатiв i депутатiв мiсцевих рад, iHo-
на it територiт (громадян, iноземцiв та осiб без громадянстъа). Лише земцiв, бiженцiв, громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоi
у деяких випадках певнi особи, якi перебувають на державнiй терито- катастрофи).
рii, можуть користуватися повним чи частковим iMyHiTeToM i нё пiд- обмежене коло адресатiв мають також вiDачлчi нормаmавно-право,
падатИ пiд дiЮ нормативнО-правових aKTiB даноТдержави (наприклад, Bi акmu: ix дiя поширюсться лише на спiвробiтникiв цього вiдомства,
члени дипломатичного персоналу). а також на пiдприсмства, установи та органiзацii, цо входять до сфери
Пранцuп персон.а.ьноt юрuсduк4iflзумовлений тим, що особа, яка управлiння органу, який видав нормативно-правовий акт.
перебувае за межами територiТдержави, мас вiдношення
до реалiзацii
iстотних суверенних прав та iHTepeciB цiеi держави. Такий принцип
може мати dекiпька BapiaHmiB, зокрема: КОнтРОльнi ЗапиТаннЯ
. - захuснuй прuнцuп,який дозволяе державi покJIадати вiдповiдаль-
HicTb на iноземцiв та iноземних юридичних осiб, що перебувають за 1. Визначiть ocHoBHi ознаки нормативно-правового акта.
кордоном, якщо ix дii посягають на фундаментальнi iнтереси 2. Назвiть особливостi закону i кодексу як нормативно-право-
цiеi
держави(наприкгIад, забруднюютьдовкiлля, порушуютьзаконодавство -r вих aKTiB.
про захист економiчноiконкуренцii); l
i
3. Якi види законiв i пiдзаконних нормативно-правових акгiв
приймаються в УкраiЪi?
- акmuвнuй персонсUtьнuй прuнцuп, якийпоширюе дiю нормати"rо-
правових aKTiB держави на власних громадян, що перебу"urоr" au'
/ 4. Назвiть ocHoBHi пок€lзники, що визначають дiю норматившо-
правових aKTiB у часi.
кордоном, а також регулюе операцii вiтчизняних юридичних осiб за 5. Назвiть ocHoBHi принципи дiТ нормативно-правових aKTiB
кордоном; у просторi та за колом осiб.
i

-
пасuвнuЙ персональнuй прuнцuп, який припускае здiйснення
юрисдикцii над дiями осiб, що мають мiсце поза межами державноТ
територii, коли вонИ завдають шкOди громадянам даноi
держави (на-
прикJIад, КК Украihи передбачас, що iноземцi або особи без громадян-
208 209

t

Роздiл 19
Нормотворчiсть
l, Нормотворчiсть: поняття, види.
2. Функцii та принципи нормотворчостi.
З. СтадiТ створення нормативно-uравових aKTiB.
4. Нормотворча TexHiKa: понrIття, елементи.
Юридична термiнологiя.
f-. ý 1. Нормотворчiсть: поняття, види
Нормоmворчiсmь- це diмьнiсmь уповноваilсенuх на це суб'екmiв
зрозроблення, розаtяф, прuйняmmя mа офiцiйноzо опрuлюdнення нор-
маmuвно-правовuх aKmiB, яка зdiйснюеmься за вuзначеною процеdурою.
Сформулю€мо основн i ознакч нормоmворчосmi.
1. Нормотворчiсть е еmапом правоуmворення. Пiдчас нормотвор-
чостi в нормативно-правових актах мають закрiплюватися норми
права, якi е результатом узагальнення найбiльш важJIивих повторю-
вzUIьниХ суопiльниХ вiдносин, а такоЖ засобом витiснення шкiдлЙвоi
суспiльноi практики. KpiM того, нормотворчiсть нерiдко створюе необ-
хiднi правовi умови для розвитку нових вiдносин, у яких auцi*ч"rr"""
суспiльство (наприклад, створення фондiв фiнансування будiвництва),
або, навпаКи, не допуСкае розвитОк новоТ небажаноi.rрu*irп" (напри-
клад, репродуктивне клонування людини). Право, що зароджуеться
у суспiльствi, завдяки нормотворчiй дiяльностi yrro""o"u*"rr""
суб'ектiв набувае формальноi визначеностi, державного захисry сис-
TeMHocTi, що суттево пiдвищуе його
регулятивну ефективнiсть.
2. Нормотворчiсть е правовою формою diяльноьmi публiчно'i
duпоряд iз правозастосуван}шм, тлумаченням права, контрольно-на-
глядовою та установчою дiяльнiстю. Тому нормотворча дiяльнiсть/
/ zaHiB depcrcaBHot апйа, нормотворчiсль opzaHiB мiсщевоzо салповряфван,
уреryльована правом i е юридично значущою, тобто породжус право-
Bi наслiдкИ. основна вiдмiннiстЬ нормотворЧостi вiд iнших правових
форм дiяльностi полягае в тому, що ii'меmою е сmворення, зл'iна або
скасування норл| права.
З. Резульmаmом нормотворчоi дiяльнос Ti е нормаmuвно-правовi
акmu, за допомогою яких формально закрiплюють норми права. За-
2|0
РозёИ l 9. Норллоmворчiсmь
гальним результатом нормотворчост1 с законодавство як джерело
права.
4. Нормотворчiсть здiйснюсться уповноваilсенама на це
суб'еюпама- органами i носiями публiчноТ влади: органами державноi
влади та органами мiсцевого самоврядування, ik посадовими особами,
народом та територiальними громадами. При цьому переважна бiль-
шiсть нормативно-ПР8ВоВих aKTiB приймаеться органами державноi
влади та органами мiсцевого самоврядування: нормотворча дiяльнiсть
здiйснюсться ними на ocHoBi виконання завдання пiдтримання загzlJIь-
ного соцiального порядку. KpiM того, суб'ектами нормотворчостi мо-
жуть виступати iншi особи, яким публiчна влада делегувала нормо-
творчi повнов,lження (наприклад, державнi та недержавнi органiзацii).
5. Нормотворчiсть здiйснюеть ся за певною про цефрою, яка реепа-
менmу€mься законоdавсmвом. Процедурний характер нормотворчоТ
'fi
дiяльностi (тобто здiйснення в установленому порядку) зменшу€
вiрогiднiсть свавiлля та помилкових рiшень, забезпечуе створення
справедливих та ефективних норм права. ,щодержання процедури роз-
гляду, прийняття та набрання чинностi нормативно-правовими актами
с однiею з умов легаJIьностi нормотворчого процесу. Сутгевi порушен-
ня процедури нормотворчостi можуть призвести до визнання норма-
тивно-правового акта недiйсним у судовому порядку.
Важливе значення для юриспруденцiТ мас виокремлення BadiB
нормоmворчосmi.
Так, за особлuвосmялtu процефрu mа юрuduчною сuлою видiляють:
законоmворчiсmь, яка здiйснюеться парламентом, а також народом за
особливою процедурою, результатом якоi с прийнятгя законiв як норма-
тивно-правових акгiв вищот юридичнот сили; та пilзаконну ноwолпвор,
чiсmь,яка здiйснюеться уповноваженими суб'сктами за бiльш простою
процедурою, результатом якоТ с пiдзаконнi нормативно-правовi акти.
вла- / за уповноваuсенчм суб' екmоrи можна виокремити нормотворчiсть ор-
ня, нормотворчiсть нароф або mерumорiалtьнtм ZPal,tCd, нормсrгворчiсть
dерlсовнах орzанiзацiй, нормотворчiсть HedepшcaBHtlx орzанiзацiй та iн.
За сферою dli розрiзняють зOzоJrьноdермсавну нормотворчiсть, яка
здiйснюеться в межах територiТ BcicT держави, мiсцеву нормотворчiсть,
яка здiйснюеться в межах окремоi адмiнiстративно-територiальноi
одиницi, а тЕжож локаJльну нормотворчiсть, яка здiйснюеться в межах
вiдповiдноi органiзацiТ.
21l
 Часmuна чеmверmа. Нормаmuвна основа правовоzо
рееулювання
ý 2. Функцii та принципи нормотворчостi
-__вивчення основних напрямiв
впливу нормотворчостi на правове
регулювання суспiльних вiдносин дае змогу видiлити TaKi функцii
нормоmворчосmi:
1) перв uнне рецлювання суспiльнtlх BidHocaH- вироблення i при-
йняття нових нормативно-правових aKTiB з метою вреryлювання сус-
пiльних вiдносин, якi ранiше не реryлювалися правом;
2) вmорuнне реzулювання суспiпьнuж BidHocaH (оновлення право-
воzо реZулЮвання) - BHeceHHrI змiн та доповнень до нормативно-право-
вих akTiB або скасування ix окремих положень. Правове
реryлювання
може оновлюватися також шляхом прийняття нормативно-правових
aKTiB на замiну iснуючим. У цьому
разi йдеться про забезпечення вiд-
повiдностi правового регулювання сучасни"' уйова, i тенденцiям
розвитку суспiльства, пiдтримання законодавства в актуirльному cTaHi;
З) dереzуляцiя суспiльнuх вidносuЕ
- скасування нормативно-пра-
вових akTiB з метою скасування або скорочення правового
реryлюван-
ня в певнiй сферi суспiльних вiдносин, наприкJIад, сферi пiдприем-
у нормотворчостi, юристiв-учених i практикiв, фахiвцiв у вiдповiднiй
ницькоТ дiяльностi;
4) усунення неdолiкiв правовоzо
реzулювання (вdосконалення
правово?о реzулювання) - усунення прог:ллин та колiзiй законодав-
у лоJrснrlх i заzальнаж пранщuпаж права. Зокрема, йдеться про принци-
cTBio скорочення нормативно-правових aKTiB, якi
регулюють однi й Ti
caMi суспiльнi вiдносини;
5) впоряdtУвання правово?о реzулювання- систематизацiя норма-
тивно-правових aKTiB з метою створення або пiдтримання
цiлiсноi,
узгодженоi, зручноi для користування системи законодавства.
Прuнцuпu нормоmворчосmi - це найбiльu,r ва'слuвi вuлrоzu, якi
сmавляmься dо цiеi'diяtьносmi mа iT резульmаmiв.
У сферi нормотворчостi дiють mра zрупч пранцапiв.
l. Прuнцапи, лцо жаракmершуюmь diяльнiсmь depHcaBHoeo апа-
pat U, в mому чuслi у сферi ноwоmворчосmL
1,1,. Верховенсmво права, яке передбачае,
що суб'скти нормотвор-
чостi у своiй дiяльностi обмеженi мiжнародними стандартами прав
людини, основоположними принципами права, констиryцiйними
i цiн-
ностями. Вiдповiдно до цього виключаеться прийняття свавiльних
законiв, законiв, якi закрiплюють надмiрнi дискрецiйнi повноваження
органiв державнот влаци, мiстять дискримiнацiйнi положення стосов-
но певних осiб та iH.
212
Роэdtл l 9, Нормоmворчiсmь
|.2, Законнiсmь, що вимагае вiд суб'ектiв нормотворчостi дiяти
лише в межах повноважень, в порядку та у спосiб, що передбаченi
Конституцiсю та законами Украiни.
|.З.,Щемокраmuзм, що означа€ зв'язок нормотворчостi з народо-
владдям: гарантування вiльноi, активноi та рiвноправноi участi Bcix
зацiкавлених суб'ектiв у пiдготуваннi та обговореннi проектiв норма-
тивно-правових aKTiB; вiдкритiсть нормотворчого процесу; вiдобра-
ження, закрiплення в нормативно-правових актах iHTepeciB бiльшостi
при BpaxyBaHHi прав меншостi.
|.4. Ефекmuвнiсmь, що означае необхiднiсть прийняття норматив-
но-правових aKTiB, якi досягають запланованих цiлей, передбачають
оптим€lльне використання матерiальних, фiнансових, людських та iH-
ших pecypciB.
|.5. Професiоналiзм,згiдно з яким нормативно-правовi акти повин-
Hi розроблятися i прийматися особами, якi мають необхiдну ocBiry та
професiйнi навички i вмiння. На практицi цей принцип реалiзусться
через заIrrIенюI до цроцесу нормотворчостi юридичних служб суб'екriв
сферi суспiльних вiдносин.
2. Прuнщапа нормоmворчосm| що fрунmуюmься на основопо-
пи справедJIивостi, гуманiзму, piBHocTi, свободи, правовоi визначенос-
Ti, пропорцiйностi, добросовiсностi, якi зумовлюють iснування вiдпо-
вiдних вимог до нормотворчоi дiяльностi та iT результатiв.
З. С пе tliallbHi (влас Hi) пр ан щuп а нормоmворчосmi.
З.|. HayKoBicmb, вiдловiдно до якоi в нормотворчiй дiяльностi по-
виннi враховуватися i практично використовуватися напрацювання та
рекомендацii юридичноi науки, а також iнших соцiальних i природни-
чих наук.
З.2. Плановiсmь, яка означае, що нормотворча дiяльнiсть мае здiй-
снюватися на ocHoBi затверджених уповноваженим суб'ектом вiдпо-
вiдних планiв (програм), якi встановлюють перелiк проектiв норматив-
но-правових aKTiB, KoTpi слiд опрацювати i прийняти у певний промi-
жок часу, а також перелiк iнших необхiдних заходiв iз вказiвкою на Тх
послiдовнiсть, строки реалiзачii та виконавцiв.
з.3. Операmuвнiсmь, що передбачае своечаснiсть видання норма-
тивно-правових aKTiB, скасування i змiни застарiлих aKTiB, швидку
лiквiдацiю прогалин i колiзiй у законодавствi.
2lз
 Часmuна чеmверrпа. Н ормаmuвна ос нова правово2о рееулювання
i
З.4, CucmeMчicmb, що вимага€ при cTBopeHHi нормативно-право-
вого акта враховувати системнi властивостi законодавства. Щей прин-
цип спрямовано на забезпечення логiчноi послiдовностi, узгодженос-
Ti, збалансованостi положень нормативно-правових aKTiB.
З,5. Технiчна dосконалiсrиь, згiдно з якою суб'екти нормотворчостi
повиннi використовувати нормотворчу TexHiKy з метою створення
максимаJIьно доступних, стислих, точних, однозначних, несуперечли-
вих нормативно-правових акгiв.
ý 3. Стадiiстворення нормативно-правових
aKTiB
Нормотворчiсть здiйсню€ться
в установленому порядку, скJIада€ть-
ся з вiдповiдних стадiй.
Сmаdiя нормоmворчосmi - це сукупнiсmь процеdурнuх diй, якi
зdiйснююmься в процесi нормоmворчосmi mа o6'edHaHi певною про-
мiuсною.л4еmою.
Стадiями створення нормативно-правових aKTiB е TaKi.
l . Пid zо mув ан ня пр о е кmу н olrJv а m u в н о- пр а во Bozo о клпа, що вкJIю-
ча€:
- розгляд питання про необхiднiсть прийняття нормативно-цраво-
вого акта та ухвалення рiшення щодо розроблення проекту. Таке pi-
шення ухвалюеться на пiдставi програм i планiв нормотворчоi дiяль-
HocTi, аналiзу вiдповiдних нормотворчих пропозицiй, доручень вiд
уповноважених органiв державноi влади тощо;
- органiзацiйно-технiчне i фiнансове забезпечення пiдгоryвання
проекту. Зокрема, з метою опрацювання важJIивих i складних проектiв
утворюються KoMicii, якi включають юристiв-нормопроект;rвальникiв,
вчених i практикiв, представникiв зацiкавлених органiзацiй i громад-
ських органiзацii; вирiшуеться питання про обсяги фiнансування пiд-
готування проекту;
- збирання необхiдноi iнформацiТ про стан суспiльних вiдносин,
якi потребують правового регулювання, стан наявноi нормативно-пра-
:
вовоi бази i практики iT реалiзацii. При цьому з'ясовуються HayKoBi
напрацювання, громадська д/мкq вивчаеться вiтчизняний та iноземний
досвiд;
214
t
Розdiл ] 9, Нормоmворчiсmь
* створення в разi необхiдностi концепцii проекту нормативно-
правового акта, в якiй розкриваються ocHoBHi iдеi, цiлi прийняття,
механiзм реалiзацii майбутнього акта;
iнших
- формулювання тексту проекту, пояснювальноi записки та
необхiдних документiв до нього (наприклад, фiнансово-економiчного
обЦрунryвання). KpiM того, проект повинен одержtIти висновки уповно-
суб' eKTiB (наприклад, висновок днтимонопольного KoMiTery
"u*"nr*
УкраТни).
ця стадiя завершуеться офiцiйним внесенням суб'ектом нормо-
творчоi iнiцiативи проектiв нормативно-правових akтiB_ уповноваже-
ному суб'екту нормотворчостi. Суб'скти нормотворчоi iнiцiативи ви-
значаються Констиryчiею Укратни, а також законодавством про статус
вiдповiдних органiв.
2. Розzляd проекmу нормаmuвно-правовоzо акmа mа ухвалення
порядку проекг роз-
рiшення Iцоdо ньо2о. Внесений у встановленому
.о"дu.r""u та обговорюеться суб'ектом нормотворчостi, його вiдповiд-
со-
ними органами i службами. При цьому з'ясовуються економiчна,
цiально-полiтична та юридична об{рунтованiсть проекц/, його вiдпо-
вiднiсть планам прийняття нормативно-правових aKTiB,
на цiй стадiiможливим € публiчне обговорення проекry норматив-
но-правового акта iз залученням широкого кола зацiкавлених суб'сктiв
(державних органiв, пiдприемств, установ, грОмадських органiзацiй
тощо) та експертних установ. KpiM того, проект акта або oKpeMi клю-
човi питання можуть бути винесенi на референдум. Усе це дозволяе
врахувати цромадську ДУмку, вiднайти компромiснi, збалансованi нор-
мотворчi рiшення.
у разi необхiдностi проект направляеться ддя проведеншI експер-
тизи (правовоi, фiнансово-економiчноТ, кримiнологiчноi', науковоi,
екологiчноТта iH.). Наприклад, пiд час правовоi експертизи з'ясовуеться
вiдповiднiсть проекту Констиryчii та законодавству Украiни, Конвен-
практицi ев-
цiТ про захист прав людини та основоположних свобод,
УкраiЪи,
ро.r"йс"оо.о суду з прав людини, мiжнародним договорам
acquis соmmuпаutаirе. Експертиза оцiнюс також внутрiшню узгодже-
HicTb змiсry проекту, його вiдповiднiсть вимогам нормотворчоТ TexHi-
ки тощо.
За результатами розгляду проекту уповноважений суб'ект моэюе
акт; б) по-
уr"*u|.ч-оdне з pitпeHb: а) прийняти нормативно-правовий
вернути проект для доопрацювання, внесення до нього необхiдних змiн
215
 Часmuна чеmверmа, Нормаmuвна основа правово?о рецлювання
iз зазначенням зауважень i строку доопрацювання; в) вiдхилити проект
нормативно-правового акта.
З. Офiцiйне о пр шлюdнення (промуль2ацИ ноwаmавно-право Bozo
акIпа. Прийнятi нормативно-правовi акти оформлюються та пiдпису-
ються уповновiDкеними суб'ектами, у разi необхiдностi рееструються
в MiHicTepcTBi юстицii Украiни, вкJIючаються до единого державною
реестру нормативно-правових акгiв, пiдлягають офiцiйному опублiку-
ванню, пiсля чого набирають чинностi. Промульгацiя е необхiдною
формальною умовою дJul визначення початку дiТ нормативно-правових
aKTiB, пiдтвердження автентичностi, офiцiйностi ix TeKcTiB. Обов'язок
офiцiйного оприлюднення передбачено у ст. 57 Констиryцii УкраТни,
згiдно з якою нормативно-правовi акги, що визначають права та обов'язки
громадян, мають бути доведенi до вiдома населення.
.Щля рiзних видiв нормотворчостi встановлюються особливi про-
цедурнi вимоги. Зокрема, головними особливостя ми законоdавчоzо
процесу е ускJIаднений порядок прийняття законiв та докJIадна реша-
ментацiя його стадiй. Поряdок прuйняmmя законiв в YKpa|iHi визнача-
еться Конституцiею Украiни, а також Регламентом BepxoBHoi Ради
УкраiЪи, затвердженим Законом вiд 10 лютого 2010 р.
п ý 4. Нормотворча TexHiKa: поняття, елементи.
Юридична термiнологiя
Важливим iHcTpyMeHToM нормотворчоТ дiяльностi е нормо mворча
mеэснiка- сLrсmедла засобiв i правuл вuраilсення mа закрiплення змiсmу
норJиаmuвно-правовuх акm i в, вuкорuс m ання якоt забезпечуе яснiсmь,
mочнiсmь, чirпкiсmь i несуперечнiсmь цuх aKmiB.
ознакалttu нормотворчот технiки с Taki.
l . Нормотворча TexHiKa е рiзновudач юраduчноi mежнiкu,яка охоп-
люе сукупнiсть засобiв i правил вираження та закрiплення змiсту
юридичних aKTiB; безпосереднiм iT предметом виступають юридичнi
акти-док)rменти. Нормотворча TexHiKa застосовуеться при cTBopeHHi
нормативно-правових aKTiB, що вiдрiзняе ii вiд iнших видiв юридичноi
технiки (правозастосовноТ, iнтерпретацiйноТ, договiрноi та iH.).
2. iТ використання спрямоване на сmворення яснllх, mочнчх, чim-
к ах i н есу п ер ещ u в uж н орм аm ав но - пр а в о в ах aKmi в . Неправильне або
неповне ii використання призводить до недолiкiв як окремих норма-
2lб
РоэOlл l 9, tt ормоmворчiсmь
тивно-правових aKTiB, так i BcieT системи законодавства, що ускJIаднюе
реалiзацiю норм права, сприя€ iх порушенню.
3. Нормотворча TexHiKa включа€ вidповidнi засоба i правала. За-
собu нормотворчоТ технiки е iнструментами, що використовуються
в процесi нормотворчостi з метою забезпечення ясностi, точностi,
чiткостi та несуперечливостi нормативно-правових aKTiB (юридична
термiнологiя, юридичнi конструкцiТ, способи викJIадення нормативно-
правових akTiB тощо). Правuла нормотворчоi технiки е mехнiчнuлtu
нор]л!сIмu,якi встановлюють вимоги до вираження i закрiплення змiсry
нормативно-правових aKTiB та регулюють застосування вiдповiдних
засобiв нормотворчоi технiки.
4. Нормотворча технiказаснована на знанняж i docBidi, накопаче,
нах у сферi ноwоmворчо'i diяльносmi. Якiсть нормотворчоi технiки,
ii належне використання при cTBopeHHi нормативно-правових aKTiB
дають змоry досягти технiко-юридичноi досконалостi законодавства.
Найбiльш важливi засоби i правила нормотворчоi технiки закрiплю-
ються в регJIаментах, якi регулюють дiяльнiсть суб'ектiв нормотвор-
чостi, викJIадаються в методичних рекомендацiях, посiбниках з нор-
мотворчоi технiки.
За вudамu акmiв,при cTBopeHHi яких використовусться нормотвор-
ча TexHiKa, можна виокремити законоdавчу TexHiKy i TexHiKy творення
пidз аконн ах нормативно-правових aKTiB.
У складi нормотворчоi технiки можна видiлити maKi ерупа засобiв
i пpaBtlll:
1,. Фiполоziчнi засобч i пpaBalla, якi забезпечують стислiсть, зро-
зумiлiсть, точнiсть мови нормативно-правового акта. Вони включають
використання таких засобiв, як слова, словосполучення, речення,
абревiаryри, роздiловi знаки тощо.
Фiлологiчнi правила вимагаIоть: вiдповiдностi мови акта нормам
украihського правопису; експресивноТ нейтральностi (беземоцiйностi),
неупередженостi мови акта; доступностi мови акта, що досягаеться за
рахунок ii точностi, простоти, стислостi, та iH.
2. Лоziчнi правала mа засоiба, що забезпечують послiдовнiсть
i несуперечливiсть нормативно-правового акта. Вони формуються,
зокрема, через утворення i використання таких логiчних засобiв, як
поняття, судження, умовиводи; додержання основних логiчних за-
KoHiB (тотожностi, суперечностi (несуперечностi), виключення тре-
тього);
217
 час muна чеmверmа. Нормаmuвна основа правово2о
рееулювання
Розdtл l 9. Ilоlм,tоmворчiсmь

!одержання правил форtи альн oi' m а d еонmuчноt л о 2iки забезпечус

словосполучення, що позначае поняття, яке використовуеться при ви-
послiдовнiсть викладення змiсry, узгодженiсть нормативно-правових
кладеннi змiсry нормативно-правового акта.
приписiв, недопущення логiчних суперечностей, послiдовне однакове
Термiни, якi використовуються в законодавствi, подiляються на три
використання понять.
ocHoBHi види: заlсlльtловсюuванi mepMiHu (територiя, дiлянка, документ
3. Сmрукmурнi засобu i правttпо, якi забезпечуюIпь поdiл норлла-
тощо); спецiальнi mехнiчнi mермiнu - слова i словосполучення, якi по-
mавно-правово?о акrпа на йоzо сmрукmурнi атеменmu. Структура
нормативно-правового акта може вкJIючати: преамбулу, основну час- ходять з iнших (неюридичних) наук (рентген, аулiовiзуальний TBip,
провайдер та iH.); спецiально-юрuduчнi mермiнu * слова i словосполу-
тину, прикiнцевi та перехiднi положення, додатки. Нормативно-право-
чення, що вiдбивають специфiку правових явищ та використовуються
вий акт зzlJIежно вiд виду та обсягу подiляеться на пункти i пiдпункти,
юриспруденцiсю (позов, дiездатнiсть, законнiсть, юридична вiдповi-
абзаци пунктiв, cTaTTi та частини статей, частини, роздiли та пiдроздi-
ли, глави, книги та iH. дальнiсть, нормативно-правовий акт тощо).
Нормотворча TexHiKa передбачас вимоги щодо едностi, однаковос-
4.3асобu i правtuла оформлення dокуменmiв, що визначають ви-
Ti вживання термiнологii (один TepMiH повинен послiдовно застосову-
користання реквiзитiв нормативно-правового акта- Таким и реквiзumа-
ватися на позначення одного й того самого поняття; для позначення
Jиu е: вид аКта; нirзва суб'екта нормотворЧостi; найменування (заголо-
одних i тих самих понять неприпустимо використовувати синонiми).
вок) нормативно-правового акта; пiдпис посадовоi особи; дата i мiсце
Термiнологiя законодавства мас бути стабiльною: неприпустимо без
прийняття, номеР акта; номер акта в единомУ державному peecTpi
нормативних aKTiB. достатнiх пiдстав вiдмовлятися вiд усталених TepMiHiB, а змiна ik зна-
чення мае бути завжди обrрунтованою
5.3асоба i пpaBalla, tцо вiOповidаюmь за cacmeшHi звrязка норма-
KpiM того, нормотворча TexHiKa покJIикана забезпечувати просmо-
mавно-правовлlж акmiв. .Що них належать: вiдсилання (позначення
mу, зрозул,tiлiсmь i чimкiсmь mермiнолоzji. Головним засобом забезпе-
зв'язкiв мiж приписами нормативно-правових aKTiB); доручення пiд-
чення цiеi вимоги е визначеннJI TepMiHiB у нормах-дефiнiцiях або опи-
готувати i прийняти певний нормативно-правовий акт, привести влас-
сових гiпотезах, диспозицiях та санкцiях. Нормативнi дефiнiцii усува-
Hi акти у вiдповiднiсть до прийнятих; оперативнi приписи, за допо-
ють неяснiсть нормативно-правових atcTiB, сприяють ix одноманiтному
могою яких вводяться в дiю i припиняеться дiя норм права; примiтки;
застосуванню, зменшують можJIивiсть рiзного тлумачення в процесi
правовi застереження та iH.
реалiзацiТ права.
.щля забезпечення системностi слiд досягти несуперечностi мiж
Юр ad ачна консmруклliя - засiб побудови правового матерiалу вiд-
нормативно-правовими приписа}dи, скоротити до MiHiMyMy кiлькiсть
нормативно-правових aKTiB з одного й того самого питання, уникати повiдно до певного виду або типу правових вiдносин. Щей засiб забез-
печуе логiчнiсть, послiдовнiсть, однотипнiсть та стислiсть викJIадення
необцрунтованого дублювання нормативно-правових приписiв,
узго- змiсry закону. В кожнiй галузi права iснують сталi, базовi юридичнi
джувати акти, що видаються, з ранiше прийнятими (своечасно скасо-
конструкцii: склад злочину в кримiнальному правi; модель цивiльного
вувати акти та ix частини, що суперечать новому акry вносити необ-
хiднi змiни до чинних akTiB тощо), мiнiмiзувати вiдсилання до нечин- договору в цивiльному правi та iH. Так, конструкцiя скJIаду злочину
пов'язус в едине цiле низку норм ЗагальноТ частини КК Украiни та дае
них нормативно-правових aKTiB, оперативно приймати необхiднi акти,
системно використовувати термiнологiю.
змогу унiфiковано викJIасти KoHKpeTHi склади злочинiв в Особливiй
частинi КК Украihи.
6. Спецiально-юраduчнi засобu i правuлла, Що них належать тер-
мiнологiЯ законодавСтва, юридИчна констРукцiя, презумпцiя, фiкцiя; Юрudачна презумпtliя - засiб, що закрiплюе припущення про ic-
нування або вiдсутнiсть юридично значущого факry. Презуллпцiя утво-
галузева типiзацiя, спосiб формулювання норм права тощо.
Термiнолоziя законоdавсtлба- це сукупнiсть TepMiHiB, якi застосо- рюеться на ocHoBi досвiду, завдяки спостереженню за повторюваними
вуються в законодавствi. У свою чергу mермiн - це слово або усталене обставинами. Прикладом юридичноТ презумпцiТ с припущення про
смерть особи за умови iT тривалоi вiдсутностi за мiсцем проживання,
218
2l9
 Часmuна челпверmа, Нормаmuвна основа правово2о ре2улювання
презумпцiя батькiвства при народженнi дитини у шлюбi, презумпцiя
добросовiсностi поведiнки учасника цивiльних вiдносин.
Юрuduчна фiкцiя - засiб, за допомогою якого неiснуючi явищq
процеси та обставини визнаються юридично iснуючими, а також ic-
нуюче визнаеться юридично неiснуючим. Прикладом використання
фiкцii у кримiнальному правi е визнання за певних обставин несуди-
мими осiб, якi мають судимiсть.
Галрева mапiзацiя - засiб, який дозволяе закрiпити норми права
таким чином, аби вони вкJIючались у певну галузь права. Ще досяга-
еться шляхом вкJIючення норми права в галузевий кодифiкований акт,
застосування гi}лузевоi термiнологiТ та iH.
У процесi нормотворчостi використовуються два ocHoBHi способа
формулювання норм права - абстрактний i казуТстичний. Дбсmракm-
нuй спосiб формулювання приписiв поJIягае у визначеннi обставин, дiй,
явищ через родовi ознаки. Прикладами його використання € визна-
чення поняття злочину, встановлення правила про можJIивiсть будь-
яких не заборонених законом дiй власника щодо його майна. CyTHicTb
казуiсmuчноzо способу поляга€ у визначеннi обставин чи дiй через
вказiвку на ik iндивiдуальнi ознаки, в тому числi шляхом формулюван-
ня перелiку вiдповiдних фактiв, обставин, пiдстав, суб'сктiв, повно-
важень тощо (наприклад, визначення перелiку осiб спадкоемцiв
i черговостi iхнього спадкування).
Контрольнi запитання
l . Охаракгеризу йте зага.ll ьн i риси нормотворчостi, ii' функцii та
види.
2. Розкрийте змiст принципiв нормотворчостi.
3. Назвiть та охарактеризуйте стадii створення нормативно-
правових акгiв.
4. Визначiть поняття нормотворчоiтехнiки та назвiть групи
правил i засобiв, що утворюють ii змiст.
5. Розкрийте значення термiнологii як засобу нормотворчоТ
технiки. Назвiть види TepMiHiB, що використовуються в за-
конодавствi.
220
Роздiл 20
систематизацiя законодавства
1. Поняття систематизацiт законодавства.
2. Облiк, iнкорпорацiя та консолiдацiя законодавства.
З. Кодифiкацiя законодавства i створеш{rI зводу законiв.
ý 1. Поняття систематизацii законодавства
Сuсmемаmазацiя законоаавсmва - це diяльнiсmь iз прuвеdення
н орJvаmuвно -право вuх aKmiB у впоряd ков ану сuсmему.
- Першим завданням цiеi дiяльно cTt е забезпечення унiфiкацit нацiо-
нсtльноzо законоdавсmва -йоrо приведення до единоТ системи шляхом
i
усунення розбiжностей надання одноманiтностi правовому регулю-
ванню подiбних або близьких за змiстом видiв суспiльних вiдносин.
друге, не менш важливе завдання систематизацii зумовлено не-
обхiднiстю забезпечumu кожнiй люduнi право знаmu cBo'i права mа
обов'язкu, В YKpaiHi така норма закрiплена в ч. 1 ст. 57 КонституцiТ
УкраiЪи. В умовах одночасноi дiТ десяткiв тисяч нормативно-правових
aKTiB, наявностi значноi кiлькостi нечинних, неузгоджених, колiзiйних
aKTiB громадяниновi важко вiдшукати необхiднi норми, аби реалiзувати
це конституцiйне право самостiйно, без органiзацiйноi та технiчноТ
фаховоi пiдтримки. Систематизацiя е ефективним засобом реалiзацiТ
цього права шляхом забезпечення вiльного та оперативного доступу
громадян до всього масиву нацiонального законодавства.
Об'екmама сасmемалпазацii е як система законодавства у цiлому,
так i ii oKpeMi частини (нормативно-правовi акти та iH.).
Суб' екmu с uсmем аmшза цit подiляються на двi групи.
Що перu,tо/ ерупu належать спецiально уповноваженi органи дер-
жавноi влади та органи мiсцевого самоврядування, якi здiйснюють
офiцiйну систоматизацiю. Ii результатами е прийняття кодифiкованих
нормативно-правових aKTiB (передусiм кодексiв), видання офiцiйних
збiрникiв законодавства (як правило, пiд грифом уповноваженого Mi-
HicTepcTBa або вiдомства), методичних посiбникiв для органiв rryблiч-
ноТ влади та iH.
Що dруzоt zруии суб'ектiв систематизацii входять приватнi особи -
громадяни та органiзацii. Систематизацiя здiйснюеться ними за влас-
221
 Часmuна чеmверлпа. Норллаmuвна основа правовоео рееулювання
ною iнiцiативою з метою правового забезпечення господарськоi; науко-
воi, ocBiTHboi або iншоi дiяльностi. Така систематизацiя називаеться
неофiцiйною, iТ результатами е видання друкованих збiрникiв,
комп'ютерних баз даних та iH. Комп'ютеризацiя суспiльного життя,
розвиток приватноi видавничоТ справи приводять до постiйного збiль-
шення частки неофiцiйноТ систематизацii. Так, в европi, зокрема
у Францii, набула поширення практика створення провiдними право-
знавцями неофiцiйних кодифiкацiй законодавства (в YKpaiHi кодифiка-
цiя е прерогативою законодавчоi влади).
СистематизацЬ законодавства здiйснюеться на пiдставi певноТ сис-
теми прuнцuпiв - обов'язкових загttльних вимог до цього виду юридшI-
ноТ дiяльностi, головними серед яких е ii повнота, доцiльнiсть, опера-
тивнiсть, безперервнiсть, професiоналiзм здiйснення та iH. iх додержан-
ня дозвоJuIе сф'скгам систематизацii якнайщраще досягти iiлл еmа при-
- сuспем i|x накопuчення i поtлуку.
веденIIJI нацiонального законодавства в упорядковану систему.
У сучаснiй юридичнiй практицi використовуються TaKi способи
досягнення цiеТ мети (с п о с о б u с ас mелл а m uз а цit з а ко н о d а в cttl в а)
:
першим с збирання, фiксування в логiчнiй послiдовностi, зберiган;
ня та пiдтримання нормативно-правових aKTiB в актуальному cTaHi,
тобто з урахуванням ycix змiн до них;
другим с об'сднання нормативно-правових aKTiB у збiрники та зi-
брання за спiльними ознаками;
TpeTiM е об'еднання кiлькох нормативно-правових aKTiB, що регу-
люють певний вид однакових суспiльних вiдносин, в единий норма-
тивно-правовий акт без перероблення iхнього змiсry;
четвертим е створення нового кодифiкованого нормативно-право-
вого акта шJIяхом iстотного перероблення змiсry чинних нормативно-
правових aKTiB однiсТ галузi або пiдгалузi законодавства.
Вiдповiдно до цих способiв в юридичнiй науцi видiляють TaKi Bada
сасmемаmазацii зоконоdавсmва: 1) облiк; 2) iнкорпорацiя; 3) консолi-
дацiя; 4) кодифiкацiя. Першi два види систематизацii завжди здiйсню-
ються поза процесом нормотворчостi, два ocTaHHi - зазвичай у його
межах.
Вiд систематизацii слiд вiдрiзняти видання науково-практичних
комептарiв до Конституцii, кодексiв, iнших aKTiB законодавства. Щi
джерела мають велике значення для вивчення i правильного застосу-
BaHHrI нормативно-правових aKTiB, оскiльки вони, як правило, опрацьо-
вуються провiдними правознавцями - науковцями, викпадачами, суд-
222
Розdiл 20. Сuсmелаmuзацiя законоdавсmва
дями вищих iнстанцiй. Вони не мають офiцiйного характеру, € резуль-
татами наукового тлуп4ачення, у практичнiй юридичнiй дiяльностi
використовуються лише разом iз першоджерелами - текстами норма-
тивно-правових aKTiB.
ý 2. Облiко iнкорпорацiя та консолiдацiя
законодавства
Облiк законоdавсmва - це вud сuсmемаmuзацit, tцо зdiйснюеmься
tлl^ляхол, збuрання, фiксування в лоziчнiй послidовносmi mа зберizання
нормаmuвно -пр ав о вuх акrп iB, пi dmрuм ання'ix у конmр ольнолtу (акrпу -
альному) сmанi з урахуваннялl змiн, а mакоэ!с сmворення спецiальнuх
Головним завданням облiку с пiдтримання нормативно-правових
aKTiB у cTaHi, який дозволя€ операmuвно оdерlсуваmu акmусаlьну i do-
cmoBipHy правову iнфорлtацiю. Ретельний облiк законодавства е необ-
хiдним для забезпечення застосуваннrt норм права органами публiчноi
влади, юридичними та фiзичними особами, Основними вимогами до
органiзацiТ облiку законодавства е забезпечення повноти iнформацiй-
ного масиву, достовiрностi правовоТ iнформачii, зруrностi користуван-
ня нею.
Засобама накопичення та оброблення нормативноТ iнформацii
можуть бути:
l) спецiмьнi эtсурналu, в яких ре€струються нормативно-правов1
акти та Bci змiни до них;
2) карmоmекLl,в яких кожному нормативно-правовому акry вiдпо-
вiдас його картка, що мiстить повну iнформацiю про його видавника,
галузь i пiдгалузь законодавства, змiни, що BHeceHi до акта, тощо;
3) елекmроннi Hocii iнформацit (електроннi сервери, жорсткi диски
комп'ютерiв, компакт-диски), якi здатнi вмiщувати великий обсяг пра-
вовоi iнформацii, дають змогу створювати повнi унiверсальнi бази
нацiонального законодавства.
Щим засобам вiдповiдають TaKi форма облiку законодавства, як
журнaльнq карткова та електронна. Журнальна та карткова форми о6-
лiку в зв'язку iз загальною комп'ютеризацiею використовуються все
менше i тiльки за умови невеликого iнформацiйного масиву. Значнi
можливостi електронного облiку законодавства пов'язанi з розширен-
22з
 Часmuн а чеmверm а. Нормаmuвна основа правово2о ре2улювання
ням мережi IHTepHeT i спрощенням доступу до неi, Перевагами елек-
тронних баз правових даних е простота i швидкiсть пошуку та одер-
жання необхiдноТ правовоi iнформацiТ, оперативнiсть'ii оновлення
та акryалiзацiТ TeKcTiB нормативно-правових aKTiB у разi внесення до
них змiн.
В УкраiЪi забезпечуеться безкоштовний досryп користувачiв до баз
нацiонального законодавства на офiцiйних порталах ВерховноТ Ради
УкраiЪи, Кабiнеry MiHicTpiB Украiни, iнших органiв державноi влади,
а також платний доступ до низки комерцiйних правових баз даних.
Проте слiд мати на увазi, що тексти нормативно-правових aKTiB, роз-
мiщенi в з:вначених базах у мережi IHTepHeT або на компактних елек-
тронних носiях iнформацii, не е офiцiйними.
Спецiальним офiцiйним видом облiку законодавства, що здiйсню-
еться уповноваженими органами державноi влади, е створення dep-
эrсавнLlх peecmpiB нормаmuвно-правовuх акmiв. Так, згiдно з Указом
Президента Украihи вiд27 червIilI 1996 р. запроваджено Сдиний дер-
жавний реестр нормативно-правових aKTiB - автоматизовану систему
збирання, накопичення та опрацювання aKTiB законодавства. Щей Ре-
естр створено з метою забезпечення додержання сдиних принципiв
iдентифiкацiТ нормативно-правових aKTiB i ведення ix державного об-
лiку в межах iнформацiйного простору УкраТни, створення фонду
нормативно-правових aKTiB i пiдтримання Тх у контрольному cTaHi,
надання iнформацiТ щодо них, забезпечення доступностi, гласностi та
вiдкритостi правовоi iH формаuiТ для користувачiв. .Що Реестру вкJIюча-
ються не тiльки нормативно-правовi акти, а й мiжнароднi договори
УкраiЪи, рiшення та висновки Констиryцiйного Суду Украiни.
Ведення Реестру покJIадено на MiHicTepcTBo юстицii Украiни. Будь-
яка юридична чи фiзична особа може одержати копii ет.uIонних TeKcTiB
aKTiB з iнформацiйного фонду Ресстру на електронних чи паперових
носiях. Акти, включенi до Реестру, постiйно пiдтримуються MiHicTep-
ством юстицii УкраТни в контрольному cTaHi з урахуванням ycix змiн.
Iнкорпорацiя законоdавсmва - це вud сuсmаnаmlrзацit, tцо зdiйсню-
еmься за dопомоzою впоряdкування нормаmuвно-правовuх aKmiB без
зл,tiнu txHbozo змiспlу tпляхом звеdення в еduнi dpykoBaHi вudання (збiрнu-
Ku, зiбрання, dовidнuкu mощо) за хронолоziею mа/або mемаmuкою.
HoBi нормативно-правовi акти або норми права внаслiдок iнкорпо-
рацiТ не з'являються; втручання в тексти aKTiB можливе лише на piBHi
редакцiйноТ правки. Iнкорпорацiя може здiйснюватися як органами
224
Розdiл 20. Сuсmцлаmuзацiя законоdавсmва
публiчноТ влади (офiчiйна iнкорпораuiя), так i iншими особами в ме-
жах iiньоi пiдприемницькоТ дiяльностi, а також у наукових, навч€lJIьних
та iнших цiлях (неофiцiйна iнкорпораuiя).
О ф iц iйн а iнкорпорацiя законодавства здiйснюеться шляхом пiд-
готування та опублiкування збiрникiв i зiбрань нормативно-правових
aKTiB органами, що Тх видали, або спецiально уповноваженими на цю
дiяльнiсть органами. В YKpaTHi уповноваженим видавцем збiрникiв
aKTiB законодавства та кодексiв Украiни с MiHicTepcTBo юстицii Укра-
Тни. TaKi видання, як правило, мають примiтки <Офiцiйне видання>>
або кОфiцiйний текст)), гриф вiдповiдного органу державноi влади
i можуть використовуватися як офiцiйнi джерела правовоi iшформацii.
Н ео ф iц iйн а iHKo р пор ацlя законодавства, як правило, здiйснюеться
в межах пiдприемницькоiдiяльностi упорядникiв i видавцiв, що дiють
вiдповiдно до Закону УкраiЪи <<Про видавничу справу).
Найпоширенiшими в YKpaihi р езул ь m аmам а iH кор пор а tli:i е збiр-
ники та зiбрання законодавства.
Збiрнака законоdавсmва - це збiркu норллаmuвно-правовuх aKmiB,
об' еdнанuх за mеллаmuчною ознакою.
Тексти aKTiB у них наводяться iз змiнами на момент закiнчення
пiдгоryвання до друку (на першiй сторiнцi або у вихiдних даних мае
мiститися iнформаuiя про те, станом на яку дату наводяться тексти
документiв). ,Щоrryскаеться вкJIюченrrя в TaKi збiрники не повних TeKcTiB
aKTiB, а лише необхiдних витягiв iз них, а також офiцiйних роз'яснень
органiв державноi влади з питань застосування цих aKTiB, вiдповiдних
рiшень Констиryчiйного Суду УкраiЪи, узагальнень судовоТ практики
вищих спецiалiзованих судiв та Верховного Суду УкраiЪи.
Зiбрання законоdавсmва - це сuсmемаmuзованi за хронолоziчною
ознакою збiркu норлпаmuвно-правовuх aKmiB.
TaKi зiбрання зазвичай мають офiцiйний характер. Так, поширеною
е практика видання друкованих зiбрань законiв iз роз'емними части-
нами, що надае можливiсть акryалiзувати тексти законiв шляхом за-
] мiни частин, якi втратили чиннiсть, на HoBi. Причому видавцi таких
зiбрань беруть на себе зобов'язання сво€часно постачати HoBi випуски
передплатникам для самостiйного оновлення TeKcTiB.
Консолidа цiя законоdавсmва - ц е вud сuсmеJvаmuз ацi|i, tцо зd iйсню-
€mься ulляхо.лl звеdення dекiлькох блuзькuх за змiсmол,t нормаmuвно-
правовuх акmiв у новuй еduнuй нормаmuвно-правовuй акm без змiнu
i|xHbozo змiсmу.
225
 Часmuна чеmверmа. Нормаmuвна основа правовоео реzулювання
Консолiдацiя характеризуеться такими ознакамrr:
1) вона завжди е офiцiйною, здiйснюеться викJIючно в межах нор-
мотворчот дiяльностi;
2) HoBi норми права внаслiдок здiйснення консолiдацiТ не створю-
ються, втручання в тексти нормативно-правових aKTiB можливе лише
на piBHi редакцiйноТ правки;
З) результатом консолiдацiТ е видання нового нормативно-право-
вого акта;
4) з моменry набрання чинностi консолiдованим нормативно-пра-
вовим актом втрачають чиннiсть попереднi акти, що входять до його
скJIаду.
Пракгика систематизацiТ законодавства шJIяхом консолiдацii норма-
тивно-правових акгiв с поширеною у багатьох Kpaihax. Сшле консолiдо-
ваними, а не кодифiкованими актами е, наприкJIад, Соцiальний кодекс
Нiмеччини, франlдузький Кодекс цро працю, Звй законiв CIIIA, англiйськi
консолiдованi статуги. В YKpaihi консолiдацiя нормативно-правовш< акгiв
не пракrикусться, наслiдком чою е громiздкiсть вiтчизняною законодав-
чою масиву, дублюванrrя в ньому низки положень у рiзних актах.
ý 3. Кодифiкацiя законодавства i створення
зводу законiв
Коdафiкацiя законоdавсmва - це Bud сuсmеJйаmuзацii', u4о зdiйсню-
€mься ulляхом перероблення mа звеdення у процесi нормоmворчосmi
Hopпl права, tцо лliсmяmься в рiзнuх норл,lаmuвно-правовuх акmац у ло-
ziчно узzоdэюену, побуdовану на науковuх прuнцuпах сuсmел4у i сmво-
рення на цiй ocHoBi ново2о cduHozo нормаmuвно-правовоzо акmа.
Ознакама кодифiкацii е TaKi:
1) як i консолiдацiя, вона завжди с офiцiйною систематизацiсю, що
здiйснюеться викJIючно в межах нормотворчоi дiяльностi;
2) результатом кодифiкацiТ е видання нового (кодифiкованого) нор-
мативно-правового акта;
3) у процесi кодифiкацiT з'являються HoBi елементи системи права
норми та iнстиryти права, що принципово вiдрiзняе кодифiкацiю вiд
iнших видiв систематизацiТ;
4) з набранням чинностi кодифiкованим актом попереднi акти, що
регулюють аналогiчнi суспiльнi вiдносини, втрачають чиннiсть по-
внiстю або в частинi, що суперечить цьому акту.
226
t
Розdiл 20. Сuсmtдлuпuзацiя законоdавсmва
результатом кодифiкацii е вudання коduфiковано?о акmа - нового
зведеного нормативно-правовою акта, що системно i вичерпнореryлюе
певну сферу суспiльних вiдносин - на piBHi галузi або пiдгалузi права.
Кодифiкованi акти становлять той фундамент, на якому будусться
нове законодавство. Вони впорядковують нормативно-правовий масив,
усувають наявнi суперечностi, унiфiкують правовий категорiйний
апарац забезпечують термiнологiчно-мовну еднiсть нормативно-право-
вих aKTiB.
На вiдмiну вiд результатiв iнших видiв систематизацiТ кодифiкова-
ний акт не тiльки впорядковуе чинне законодавство, а й якiсно, мето-
дологiчно вдосконалюе його. Кодекс с свiдченням високого рiвня
розвитку юридичноi науки та законодавчоi технiки i водночас
потуж-
ним поштовхом до подальших наукових дослiджень вiдповiдноi галу_
зi, розроблення та видання нових нормативно-правових aKTiB на ви-
*oru""" його норм. Пiдгоryвання до його виданIUI, як правило, займае
роки i HaBiTb десятирiччя (так, накопичення необхiдного наукового
потенцiалу, пiдгоryвання та безпосередне опрацювання Нiмецького
цивiльного уложення зайняло майже все XIX ст.).
За piBHeM перероблення та оновлення правових норм iсторично
склалися dв о ocHoBHi меmоd u Kod афiка щii': кодифiкацiя-компiляцiя
i кодифiкацiя-реформа.
kod афiкацiя-компiляцiя - це меmоd коduфiкацii законоdавсmва,
tцо переdбачае зiбрання чuннuх норм права mа iх прuвеdення в певну
коduфiковану форму без суmmевuх змiн.
Цей метод використовуеться у разi, якщо единою метою кодифiка-
цii с спрощення та унiфiкацiя законодавства. Багато вiдомих icTopiT
кодифiкацiй здiйснено саме за цим методом. Серед них - Руська прав-
да, Соборне уложеннЯ 1 649 р., Господарський кодекс УкраТни,
коdафiкацiя-реформа - це меmоd коduфiкацii законоdавсmва, u.!o
переdбачЬе зiбрання ПРаВа mа tx прuвеdення в певну коduфiкова*
НОРЛ/t
ну форму iз суmmевuмu змiнамu, зокрема сmвореннял, прuнцuпово Hoвllx
норм mа iнсmumуmiв.
цей метод е складнiшим, бiльш тривалим, передбачае бiльш висо-
- кий piBeHb юридичноi науки та нормотворчоI майстерностi. Як прави-
ло, BiH використову€ться на тих етапах реформування суспiльства, що
передбачають одночасне реформування правовоi системи i досягнення
не тiльки суто юридичних, а й iнших цiлей - утвердження та закрiп-
лення нових цивiлiзацiйних стандартiв, нового типу державного режи-
227
 Часmuна челпверmа. Нормаmuвна основа правово2о реzулювання
Розdiл 20. Сuсmеллаmuэацiя законоdавсmва

му, принципово нових вiдносин власностi тощо. Такими кодифiкацiя-

тягом багатьохрокiв. Норми iнших нормативно-правових aKTiB, HaBiTb
ми е ФранцузькиЙ цивiльний кодекс l804 р., вiдомий як Кодекс Напо-
законiв, не повиннi суперечити вiдповiдним кодексам. Так, згiдно з
леона, Нiмецьке цивiльне уложення 1896 р. Серед прикладiв с)л{асних
ч.2 ст. З ЗК УкраiЪи земельнi вiдносини реryлюються цим Кодексом
вiтчизняних кодифiкацiй-реформ - L{ивiльний кодекс Украihи, Кодекс
та iншrими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать
адмiнiстративного судочинства Украihи, Кримiнальний процесуальний
цьому Кодексу. Вiдцовiдно до ч. 2 ст. 4 ЩК УкраТни якщо суб'екг пра-
кодекс УкраТни.
ва законодавчоТ iнiцiативи подав до ВерховноТ Ради Украiни проект
Головними вudамu коdафiковонах акmiв е Основи законодавства
закону, який регулюс цивiльнi вiдносини iнакше, нiж цей Кодекс, BiH
i кодекси.
зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змiн до
Основа законоdавсmва мiстять найбiльш загальнi норми права
цього Кодексу, причому обидва проекти розглядаються Верховною
i визначають цiлi та принципи правового регулювання певноi групи Радою Украihи одночасно. Зазначеними нормами законодавець визна-
суспiльних вiдносин. Вони видаються з€ввичай у краiЪах з федератив-
чае особливе мiсце кодексiв у системi законодавства, забезпечуе ста-
ною формою державною устрою i мають на MeTi унiфiкацiю майбутнiх
бiльнiсть правового регулювання.
однотипних законодавчих aKTiB суб'ектiв федерацiТ. TaKi кодифiкацiТ
Основними ваdамu коdафiкаtliй е галузева i спецiальна.
видавалися, наприкJIад, у Росiйськiй ФедерацiТ до l993 р.
Гшлрева коduфiкацiя здiйснюсться на piBHi певноi галузi законо-
У нацiональнiй правовiй системi УкраТни специфiчною метою
давства. iТрезультатами в YKpaiHi с видання, наприкJIад, ЦК, КК, ЦПК,
Основ законодавства е закрiплення найбiльш заг€uIьних, принципових
кпк.
положень, що в подальшому мають стати стрижневими для нових за-
Спецiальна коdафiкащiя здiйснюеться у межах певноi пiдгалузi
KoHiB. На цей час в УкраiЪi дiють основи законодавства про охорону
законодавства. У результатi проведення цього виду кодифiкацii в Укра-
здоров'я, про заг€rльнообов'язкове державне соцiальне страхування.
iЪi видано, наприкJIад, Бюджетний, Податковий, Митний кодекси.
щi нормативно-правовi акти затвердженi законами Украiъи, мiстять Особливим видом систематизацii законодавства е створення звоdу
норми прямоI дiТ i е фундаментом для створення вiдповiдних законiв
законiв - зiбрання в одному нормативно-правовому aKTi всього чинно-
та пiдзаконних aKTiB.
го законодавства держави, розташованого у хронологiчному порядку
KodeKc с единим, зведеним, юридично i логiчно цiлiсним, внутрiш-
або за галузями права.
ньо узгодженим нормативно-правовим актом. BiH забезпечуе на науко-
Щей систематизований акт вiдрiзняеться такими головними озна,
вiй ocHoBi повне, узагальнене i системне регулювання вiдповiдноi га-
кOJпu:
лузi або пiдгалузi права.
1) BiH завжди с офiцiйним джерелом нормативно-правових aKTiB,
На цей час чинними е 22 кодекси Украiни: [{ивiльний, Сiмейний,
оскiльки вида€ться вiд iMeHi та за дорученням органу законодавчоi
Земельний, Житловий, законiв про працю, Господарський, Кримiналь-
влади'.
ний, про адмiнiстративнi правопорушення, Бюджетний, Податковий,
2) звiд законiв мас прiоритет перед yciMa попереднiми офiцiйними
митний, Щивiльний процесуirльний, адмiнiстративного судочинства,
публiкацiями законiв, мiстить iхню чинну редакцiю;
Господарський процесуальний, Кримiнальний процесу€шьний, Кримi-
З) BiH е зiбранням ycix чинних законiв без винятку (а не кодифiка-
нально-виконавчий, Повiтряний, Лiсовий, про надра, Водний, торго-
цiею за гапузевим принципом);
вельного мореплавства, цивiльного захисту. Законодавча дiяльнiсть iз
4) цей вид систематизацii передбачае велику попередню законо-
кодифiкацiт законодавства е безперервною. Так, на стадiт опрацюваннrI
творчу робоry з узгодження норм права, усунення колiзiй i прогалин
знаходяться проекти Трудового, Виборчого кодексiв УкраiЪи, а також
у законодавствi, скасування застарiлих норм, об'еднання законiв, що
змiн до чинних кодексiв.
регулюють однаковi питання, в единi законодавчi акти тощо.
Кодекси е вzDкJIивим чинником стабiльностi системи законодавства,
,Щiяльнiсть iз опрацювання зводу законiв мас властивостi консолi-
нацiональноТ правовоТ системи загшIом. Вони дiють, як правило, про-
дацii та кодифiкацii, BiH посiдае окреме, особливе мiсце серед iнших
228
229
 Часmuн а чепверлпа. Нормаmuвна основа правово2о ре2улювання
результатiв систематизацii. Робота з пiдготування та видання зводу
законiв € тривалою, ва)ккою, передбачае надзвичайно високий piBeHb
юридичноi науки та законодавчоТ технiки.
IcTopii юриспруденцiТ вiдомi реальнi приклади створення таких
унiверсальних aKTiB. Першим iз них вважа€ться давньоримський Звiд
законiв Юстинiана, що в XVI ст. одержав назву Corpus juris civilis -Звiд
цивiльних законiв. В iсторiТросiйського права першим i найвiдомiшим
повноцiнним актом.такого типу був Звiд законiв Росiйськоi iмперii
1833 р. BiH складався з 16 великих ToMiB, мiстив у хронологiчному
порядку Bci закони Росiйськоi iмперii, починаючи з Соборного уложен-
ня \649 р., i був визнаний единим чинним законодавчим актом краihи.
Слiд зазначити, що кодифiкацiТ с важливим покuвником рiвня про-
{ресу людствq взiрцем правничоТ думки. Почесне мiсце в скарбницi
cBiToBoi культури посiдають перший iз видатних кодексiв - вавiлон-
ський Кодекс Хаммурапi, оригiнал якого у виглядi базальтовоi стели
зберiгаеться в Луврi (Париж), римськi Закони ХII таблиць та Corpus
juris civilis, Руська правда - пам'ятник середньовiчноi вiтчизняноТ
правничоi думки, славнозвiснi кодифiкацiiХIХ ст. - Кодекс Наполеона,
Нiмецьке цивiльне уложення, Звiд законiв РосiйськоТ iмперiТ та iH. Щi
зразки систематизацiТ законодавства е видатними пам'ятками не тiль-
ки правничоI думки, а й cBiToBoT цивiлiзацii загаJIом.
Iп Контрольнi запитання
1. Охаракгеризуйте ocHoBHi способи систематизацii законодав-
ства.
2. Визначiть засоби та форми облirу законодавства.
З. За якими ознаками консолiдацiя законодавства вiдрiзняеться
вiд його iнкорпорацii?
4. У чому полягае особливiсть кодифiкацiТ як виду системати-
зацii законодавства?
5. Назвiть методи та види кодифiкацiТ законод€lвства.
2з0
ЧАСТИНАП,ЯТА
РЕАЛIЗАЦIЯ ПРАВА
Роздiл 21
Правовi вiдносини
l. Понятгя i види правових вiдносин.
2. Суб'екти правових вiдносин та Тх види.
3. Правосуб'сктцiсть i правовий статус суб'екгiв право-
вiдносин.
4. Об'екти правових вiдносин, ii види.
5. Суб'сктивнi права та юридичнi обов'язки суб'ектiв
правовiдносин.
6. Юриличнi факги Taix види.
ý 1. Поняття i види правових вИIrосин
Суб'екти права мають можливiсть реалlзовувати сво1 права
та обов'язки як у вiдносинах з iншими особами, так i поза ними. Ще
дае пiдстави видiлити dBo шляха решliзацit Hoplta права:
1) використання суб'ектом його прав i виконання ним обов'язкiво
коли BiH не всmупаеу вidносuнu з iHu,lttMu особамu. Наприклад, власник
може користуватися cBoiM майном, а Bci iншi суб'екти повиннi утри-
муватися вiд втручання у сферу його майнових прав. Поза вiдносина-
ми з iншими особами реалiзуються норми права, якi встановлюють
заборони (наприклад, заборона вбивати, rвалтувати та iH.);
2) реалiзацiя правових норм, пов'язана з необхiднiстю для суб'екта
всmупаrпч у правовidносltнu з iнuluл,tu особамu.
ПравовiOносана - це суспiльнi BidHocuчu, вре?ульованi правом,
учаснuкu якuх е носiяlиu суб'екmuвнuх прав mа юрuduчнuх обов'язкiв.
Характерними ознакалrи празовiдносин е те, що:
1) це суспiльнi BidHocutlt) що виникають мiж людьми та iх
об'еднаннями (наприклад, вiдносини з приводу купiвлi-продажу май-
на, вiдносини у зв'язку зi зверненням до суду);
2з1
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
Роэdlл 2 l, llpuBoBi вidносuнu

2) це вiдносини, що ванuкаюmь, змiнююлпься mа прапuняюmься

Суб'екmu правовidноutенлtя.* це його учасники, якi е носiями
на ocHoBi норлl i прuнцuпiв права. Норми права зазвичай закрiплюють
суб'ективних прав та юридичних обов'язкiв.
модель таких вiдносин, визначаючи iх об'екти, суб'ектiв,
права Юрuduчнuй змiсm правовidношення - це су6'ективнi права та юри-
та обов'язки ocTaHHix, а також юридичнi
факти, необхiднi для виник- дичнi обов'язки його суб'ектiв.
нення, змiни i припинення цих вiдносин. Водночас Модель
певних Юрuduчнuй факm -це життева обставина, з наявнiстю або вiдсупriс-
вiдносин (насамперед деяких цивiльних i сiмейних) безпосередньо
нормами не встановлюсться; ik правове впорядкування здiйснюеться тю якоТ пов'язуються виникнення, змiна та приIlинення правовiдношення.
за допомогою iнстиryтiв аналогii закону та аналогii Правовiдносини можуть бути клас афiкованi за рiзними критерiями.
права, а також за За преdмеmо]r, правово2о ре2улювання вони подiляються на кон-
власним рiшенням (домо_вленiстю) суб'ектiв, яке ,"
прин- сmаmущiйнi, цuвiльнi, adMiHicmpamaBHi, mpydoBi, фiнонсовi та iн^.
ципам права i нормам, обов'язковiсть яких випливас "уЪ"р"""ть
з ix змiсry аьо iз
cyTHocTi вiдносин мiж сторонами; Наприклад, вiдносини, пов'язанi з прийняттям наробоry, звiльненням
З) суб'екmu правовidносuн пов'язанi мiеrc собою суб'екmавнчма з роботи працiвника власником або уповноваженим ним органом,
е трудовими; вiдносини, пов'язанi з наданням банком кредиту ферме-
правама mа юрuduчнл,л'u обов'язками. Вони виступають як
уповно- ру, - цивiльними; вiдносини з приводу виконання.Щержавного бюдже-
важенi i зобов'язанi особи; права та iнтереси
уповноважених осiб ry - фiнансовими.
можуть бути реалiзованi через виконання объв'язкiв зобов'язаних
осiб. З а фу н кц i о н clJl нu]}4 прu з н ач е н н яJч, Hi т а
виокремлю ють р е zJ)ля mа
Наприклад, право кредитора як уповноваженоi на одержання ь в
боргу oxopoHHi правовiдносини. Реryлятивнi правовiдносини виникають на
особи реалiзуеться завдяки дiям боржника як особи, зобов'язаноi
по- ocHoBi регулятивних норм права (наприклад, регулятивними е право-
вернути борг;
4) правовiдносини явJUIють собою iнdавidуаlлiзованi
вiдносини з перевезення вантажу, користування комунальними по-
mа Ko'lqrema- слугами). OxopoHHi правовiдносини виникають на ocHoBi охоронних
зованi зв'язкu_ Iнduвidуалtiзацiя означае зв'яюк мiж конкретними,
по- норм права у разi порушення регулятивних норм (наприклад, вiдноси-
iнформованими щодо один одшого суб'ектами. У свою u"ply
*on*pn.u- ни щодо накладання штрафу на водiя у зв'язку з порушенням ним
зацiяполяrае у визначеностi об'екта певного правовiдноa"пr",
а також правил дорожнього руху).
змiсry й обсяry прав та обов'язкiв його суб'ейiв. Так, якщо норма
ци- Розрiзняють також Mamepia,rbHi та про цесуальнi правовiдносини.
вlльною права, яка реryлю€ суспiльнi вiдносини lсупiвлi-продDl$/,
перед- Матерiальнi правовiдносини виникають на ocHoBi норм матерiального
бачае, зокрема, обов'язок покупцевi оплатити майно,
що .rродuar"ar, права (наприклад, вiдносини з приводу одержання вищоi освiти, пере-
та обов'язок продавця передати майно покупцю,,о пра"о"цношення
з купiвлi-продажу виника€ мiж певним Поч/пцем i певним давання у власнiсть майна). У свою чергу процесуальнi правовiдноси-
продавцем ни виникають на ocнoBi норм процесуального права (наприклад, вiд-
стосовно визначеноТ речi (наприклад, конкретноТ моделi
телевiзора) носини з приводу розгляду в сулi цивiльних справ, з приводу прохо-
i_ передбачае наявнiсть конкретних
iндивiдуальних прав та обов'язкiв
(наприклад, обов'язок покупця сплатити 3500 грн дження зовнiшнього незалежного оцiнювання).
за телевiзор до За mрuвалiсmю ditьидiляють постiйнi, тимчасовi та одномоментнi
20 сiчня 2013 р. та його право вимагати доставJIенн,I iелевiзора
за мiсцем правовiдноспни. Посmiйнi правоьiдносини - це правовiдносини, дiя
свого постiйногО проживанНя протяюМ трьох
днiв aп,rоr""rу оплати). яких у момент ix виникнення не обмежена часом (наприклад, шлюбнi
склаd правовiOноIцення - це юрudччна консmрукцiя, яка включа€
сукупнiсmь елеменmiв, необхidнuх dля йоzо вuiuкнення: об'екm, вiдносини, постiйнi трудовi вiдносини) . Тамчасовi правовiдносини
тривають певний, визначений час (наприклад, вiдносини з приводу
суб'екmiв, юрudччнuй зrиiсm (права i обов'язкu суб'екmiв), юрudччнuй
виконання пiдрядних робiт, перевезення вантажу, cTpoKoBi трудовi вiд-
факm.
носини). О d н ом ом е н m н i rlравовiдно сини виникають i припиняються
об'екm правовidноuлення
- цематерiальне або нематерiальне благо, внаслiдок реалiзачii прав та обов'язкiв у дуже стислi строки, в один
заради якого суб'екти вступають правовiдношення.
у момент (наприклад, роздрiбна купiвля-продаж).
2з2
z-1-)
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
_ ý 2. СУб'екти правових вiДНОсин та ix ВиДи
Суб'екmu правовidнослlн - це суб'екmu права, якi всmупuлu
у правовidноulення dля реалiзацii суб'екmuвнuх прав mа юрuduчнuх
обов'язкiв.
Поняття суб'сктiв правовiдносин та суб'ектiв права не завжди
збiгаються. Зважаючи на те, що правовiдносини - не едина форма
реалiзацiТ норм права, суб'ект права не завжди е водночас суб'ектом
правовiдносин.
Суб'екти правовiдносин подiляються на iнduвidуальнi (фiзична
особа, посадова особа) та колекmuбнi (юридична особа, орган держав-
ноТ влади та iH.).
У правовiдносинах у сферi праваmно2о права беруть участь пере-
важно фiзачнi особа як iндивiдуальнi суб'екти права та юрudачнi
особu як колективнi суб'скти. В цих правовiдносинах вони беруть
участь як покупець i продавець, працiвник i роботодавець, кредитор
i боржник тощо.
Фiзичною вважаеться особа як учасник приватних правовiдносин.
Юридичними особами с органiзацiТ, cTBopeHi i заресстрованi в уста-
новленому законом порядку, якi можуть вiд свого iMeHi набувати май-
нових i особистих немайнових прав та обов'язкiв i здiйснювати ix, бути
позивачами та вiдповiдачами у судi.
Специфiчним суб'сктом вiдносину публiчному правi е суб'екm
влаdнаж повноваilсень (орган державноi влади, орган мiсцевого
самоврядування, ix посадовi особи та iH.). Вони беруть участь
у таких правовiдносинах як контролюючий орган, розпорядник
бюджетних коштiв, суддя, слiдчий, державний службовець та iH.
KpiM того, у публiчнi правовiдносини можуть вступати фiзичнi та
юридичнi особи, якi беруть участь у них як громадяни, iноземцi,
особи без громадянства, виборцi, полiтичнi партiТ, громадськi
органiзацiТ та iH.
Специфiчними суб' ектами правовiдносин е dерсrcава, Авmономна
Республiка Крuм, mерumорiальна zpoMadd. Так, держава вступае
в рiзнi правовiдносини, зокрема у мiжнароднi (тобто у вiдносини з iHo-
земними державами i мiжнародними органiзацiями), публiчнi (напри-
клад, вiдносини щодо громадянства), приватнi (вiдносини з приводу
спадкування за заповiтом на користь держави).
2з4
Роэdlлt 2l, llpaBoBi вidноёuнu
ý 3. Правосуб'сктнiсть i правовий статус
еуб'ектiв п равовiдносин
-I правосуб'еюпнiсmь * це зdаmнiсmь особu буmu суб'екmом права.
завдяки правосуб'ектностi особа як суб'скт права здатна бути
учасником правовiдносин. У юридичнiй науцi розрiзняють:
заеальну правоq|б' €кmнiсmь отобто здатнiсть особи бути суб' ектом
права у межах певнот правовот системи (наприклад, правовоi системи
УкраТни);
z 0лw е ву пр а во ql б' екmн i с пль, тобто здатнiсть особи бути суб'
екгом
Tiei чи iншоТ галузi права. Наприклад, йдеться про констиryчiйну, чи-
вiльну, кримiнально-правову, трудову правосуб'ектнiсть;
,п"цi*опу правоqlб'екmнiсmь, тобто здатнiсть особи бути учас_
ником певного кола правовiдносин у межах галузi права. Наприклад,
спецiальну правосуб'ектнiсть мають державнi службовцi, вiйськово-
службовцi, пенсiонери, сryденти та iH.
Правосуб'ектнiсть визначас становище особи в суспiльствi, с умо-
вою i гарантiею стабiльностi iT правового статусу. Вона с не просто
сумою ,rpu".гu обов'язкiв, не тiльки ik кiлькiсним вiдображенням, а й
необхiдним i постiйно дiючим станом, елементом правового статусу
особи, передумовою реалiзацii ii прав та обов'язкiв,
ПравБсуб' екmнiсmь скJIадаеться з правоздатностi та дiсздатностi.
iравозdаmнiсmь - це зdаmнiсmь суб'екmа права маmu суб'екrпuвнi
про"i mа юрudччнi обов'язкu. Правоздатнiсть притаманна BciM
права, хоча вони не обов'язково реалiзують yci належнi iM
"уб'u*rчN{
права. Правоздатнiсть фiзичноТ особи виникае вiд iT народження i при-
пиняеться смертю. У свою чергу правоздатнiсть юридичноi особи
виникае з моменту ii створення i припиняеться з дня внесення до еди_
ного державного ресстру запису про ii припинення.
особливостi виникнення i припинення правоздатностi суб'ектiв
публiчного права визначаються КонститУцiею та законами. Напри-
клад, особа набувае гIравоздатностi суллi пiсля ii призначення на
посадУ Президентом УкраТни i складення присяги суллi. Правоздат-
HicTb суддi припиняеться залежно вiд пiдстав для його звiльнення
з посади.
,Щiезdаtпнiсmь - це зdаmнiсmь суб'екmа права cBoiMu
diямu набу-
ваmu права rпа обов'язкu, ссtлtосmiйно tx реалiзовуваmu,
2з5
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
Необхiднiсть видiлення у складi правосуб'ектностi правоздат-
HocTi та дiездатностi зумовлена тим, що у деяких галузях права
можливiсть певного суб'екта мати права та обов'язки не завжди
означае можливiсть ii самостiйного набуття та здiйснення. Iншими
словами, правосуб'ектнiсть нiбито роз'еднуеться на вiдокремленi
cTpyKTypHi елементи: правоздатнiсть i дiездатнiсть. Прикладом цьо-
го е цивiльне право, яке визнае цивiльну правоздатнiсть фiзичних
осiб з моменту народження, у той час як цивiльна дiсздатнiсть ви-
никае поступово, з досягненням певного BiKy, залежить вiд BiKy
i психiчного стану особи.
Так, часmкова цuвiльна diезdаmнiсmь установлюеться для осiб, якi
не досягли 14 poKiB (малолiтнiх осiб). Неповна цuвiльна diезdаmнiсmь
установлюеться для фiзичних осiб BiKoM вiд 14 до l8 poKiB (неповно-
лiтнiх oci6). Повну цuвiльну diезdаmнiсmь мае фiзична особа, яка до-
сягла 18 poKiB (повнолiття). За певних умов набуття повноi цивiльноТ
дiсздатностi е можливим до досягнення 18 poKiB.
Облцеuсена цuвiльна diезdаmнiсmь фiзичноТ особи встановлюеться
судом, якщо особа страждае на психiчний розлад, що icToTHo позна-
чаеться на i'i здатностi усвiдомлювати значення cBoik дiй та (або) ке-
рувати ними. Суд також може обмежити цивiльну дiездатнiсть, якщо
особа зловживае спиртними напоями, наркотичними засобами, токсич-
ними речовинами, азартними iграми i ставить себе чи свою сiм'ю,
а також iнших осiб, яких вона за законом зобов'язана утримувати,
у скрутне матерiальне становище.
Фiзична особа може бути визнана неdiезdаmною судом, якщо вона
внаслiдок хронiчного, стiйкого психiчного розладу нездатна усвiдом-
лювати значення cBoik дiй та (або) керувати ними. Над недiездатною
фiзичною особою встановлюсться опiка.
У деяких гаlтузях (напришад, у трудовому правi) правосуб'ектнiсть
icHye як едина праводiездатнiсть: правоздатнiсть i дiсздатнiсть вини-
кають у особи одночасно. Ще пояснюеться тим, що специфiкатрудових
правовiдносин передбачае особисте виконання працiвником трудових
обов'язкiв; особа до досягнення певного BiKy (за законодавством Укра-
iЪи * до 14 poKiB) не може здiйснювати трудовi обов'язки, а виконання
ix iншою особою не допускаеться.
,Щля юридичних осiб цивiльна правоздатнiсть i дiездатнiсть зазви-
чай виникають одночасно.
2зб
РозdИ 2l, Правовi вiOносuнu
KpiM того, iнодi видiляють третiй елемент правосуб'ектностi * de-
лiкmозdаmнiсmь, mобmо зdаmнiсmь особu несmu юрuduчну вidповi-
dальнiсmь за вчuненi нею правопоWлення (dелiкmu),
понятгя правосуб?ектностi мае важливе значення для визначення
правового статусу особи.
Правовай сmаrпус - це сукупнiсmь суб'екmuвнuх прав, юрuduчнl]х
обов'язкiв i законнuх iHmepeciB суб'екmiв права.
В юриспруленцiI розрiзняють:
l) заzальнuй правовuй сmаmус особи, визначений у межах певноi
правовоТ системи (зокрема правовий статус людини);
2) спецiальнuй правовuй сmаmус,який мають oKpeMi категорiТ осiб
(наприклад, суддi, прокурори, студенти, фiнансовi установи);
3) iнduвidуальнuй правовuй сmаmус,який мае конкретна особа; BiH
визначасться нормативними, iндивiдуальними та iншими правовими
актами (наприклад, правочинами).
ý 4. Об'скти правових вИносин, ix види
Об'жm правовidносuн - це 74аmерiальне або немаmерiапьне блаео,
заdля оdерuсання, переdавання або вuкорuсmання якоzо суб'екmu вспtу-
-
паюmь у правовidносuнu.
TaKi об'екти € конкретними та iндивiдуалiзованими; саме потреба
в об'ектi спричиняе виникнення правового зв'язку мiж суб'ектами,
викJIикае появу i реалiзацiю iх прав та обов'язкiв.
Залежно вiд специфiки блага видiляють такi ваdа об'ектiв право-
вiдносин.,
|\ прароdнi об'екmа - земJIя, ii надра, атмосферне повiтря, воднiо
лiсовi та iншi природнi ресурси; вони мають природний характер, не
створюються людьми, але використовуються ними для задоволення
cBoii потреб;
2) речi, у mому часлi zрошi tпа цiннi паперu, iнше ружоме i неру-
saMe майно. Предмети матерiального c3i1y задовольшIють рiзноманiт-
Hi потреби людини i висryпають об'екгами майнових вiдносин (напри-
клад, купiвля-продaDк, даруванЕя, обмiно спадкування);
3) немаilновi блаzа (особасmi mа соцiа.пьнi) - життя, здоров'я, честь
i гiднiсть, свобода, недоторканнiсть житла, права людини, конститу-
цiйний лад, цромадський порядок i безпекао довкiлля, належне управ-
2з,7
 Часmuна п'яmа. Реалiэацiя права
лiння та iH. Вони визнаються значущими для суспiльства i людини,
внаслiдок чого захищаються правом;
4) резульmаmu diЙ, у mому чuслi послуzu i резульmаmа робim.
вони надаються у сферах управлiння, побутового обслуговування,
господарськiй, кульryрнiй, освiтянськiй та iнших сферах (наприклад,
соцiальнi, адмiнiстративнi, фiнансовi, побутовi послуги);
5) об'екmu права iнmшекmуально'i власносиi (лiтераryрнi та ху-
дожнi твори, комп'ютернi програми, HayKoBi вiдкриття, торговельнi
марки та iH,). З лриводу використання i передавання таких об'ектiв
виникають рiзноманiтнi правовiдносини.
5. Суб'ективнi права та юридичнi обов'язки
ý
суб'ектiв правовiдносин
Суб'ективнi права та юридичнi обов'язки суб'ектiв правовiдносин
-
утворюють змiсm правовidнос uн,
Суб'екmавне право - це 2аранmована норл4алlu права Mipa моэtслч-
вот повеdiнкu особu.
Суб'сктивне право безпосередньо пов'язане iз свободою особи
i висryпае мiрою цiеТ свободи. Воно належить уповноваженiй особi,
його реалiзацiя дас змогу задовольЕити певний влаоний iHTepec. При
цьому носiй суб'сктивного права вiльно обирас передбачений правом
BapiaHT поведiнки. Наприклад, особа мае право на шлюб, на працю
i вiдпочинок тощо. Водночас межi можливоi поведiнки суб'екта визна-
чено нормами права. Так, право на шлюб може бути реалiзоване осо-
бою лише за наявностi певних умов (досягнення шлюбного BiKy,
дiездатностi та iH.) i з додержанням законодавчих обмежень (напри-
кJIад, щодо заборони перебування в iншому шлюбi, заборони перебу-
вання в шлюбi з родичами прямоТ лiнii спорiднення).
Реалiзацiя суб'ективного права, тобто переведення передбачених
ним можJIивостей у практичну площину, реальне здiйснення вiдповiд-
них правомiрних дiй вiдбуваються як у межах правовiдносин, так i поза
ними. У першому випадку вона зумовлена певними юридичними
фактами (наприклад, фактом укJIадання договору, подачi позову, скар-
ги або заяви, виданням наказу). Саме в межах правовiдносин вiдбува-
еться конкретизацiя суб'ективного права, визначеного нормою права:
здiйснюеться його прив'язка до iншого суб'екта - зобов'язаноТ сторо-
2з8
Розdtл 2l, Правовi BidHocuHu
ни, до певного об'екта (визначеного блага), уточнюються змiст i межi
дозволеноi поведiнки уповноваженоТ особи.
У складi суб'ективного права можна виокремити TaKi правомосrc,
Hocmi:
а) право но власнi dii, тобто можливiсть суб'екта дiяти особисто;
б) право но чуеrci dii, тобто можливiсть суб'екта вимагати певнот
поведiнки вiд зобов'язаноi особи (вимагання);
в) право на dii уповноваilсенuх осiб, тобто можливiсть звертатися
до уповноважених на це суб'сктiв заради застосування державного
примушування У разi невиконання зобов'язаною особою свотх
обов'язкiв (домагання).
Наприклад, у разi вiдчуження майна виникають правовiдносини
мiж покупцем i продавцем. Покупець мае право оплатити й одержати
товар (право на власнi дii), вимагати вiд продавця передати товар (пра-
во на вимаГання)' а такоЖ звернутисЯ до судУ про вiдшкодування збит-
KiB (право на дii уповноважених осiб).
Юраdачнай обов'язок - це всmqновлена нормамu права Mipa на-
л еэtснот по в ed iHku о собu,
Юридичний обов'язок покладаеться на зобов'язану особу, яка по-
винна обрати передбачений правом BapiaHT поведiнки - здiйснювати
певнi дii або утримуватися вiд них. При цьому право визначас Mipy
необхiднот поведiнки. Наприклад, особа зобов'язана сплачувати по-
датки в певному розмiрi та у визначенi строки; батьки зобов'язанi
утримуватИ cBoix дiтей i пiклуватИся прО них; суб'екти пiдприемниць-
коТ дiяльностi повиннi уIримуватися вiд поширенЕя неповних, неточнpD(
або неправдивих даних про походжен}UI товару, виробника, цiну i зниж-
ки на них. Юридичний обов'язок е гарантом виконаннjI сф'ективних
прав, що встановлюються в iHTepecax уповноваженоТ особи.
Реалiзацiя юридичних обов2язкiв, так само як i реалiзацiя
суб'сктивного права, вiдбувасться в межах правовiдносин або поза
ними. У межах правовiдносин визначений нормою права юридичний
обов'язок конкретизусться: визначаються уповноважеЕа сторона,
певний об'€кто уточнюсться змiст i межi належноi поведiнки
зобов'язаноi особи.
Юридичний обов'язок передбачае:
а) необхiднiсть здiйснення певних дiй або утримання вiд них;
б) необхiднiсть вiлреаryвати на законнi вимоги уповновiDкеноi особи;
в) необхiднiсть не перешкоджати уповноваженiй особi корисryва-
тися благами, на якi воF{а мае право;
2з9
 Часtпuна п'яmа. Ремiзацiя права
г) необхiднiсть нести вiдповiдальнiсть за невиконання cBoix
обов'язкiв.
|п ý 6. ЮРИлиЧнi факти та ik ВиДи
Юраduчнi факmu - це ilсummевi обсmавuнu, з якl,rJуrll нормu права
пов'язуюmь нQсmання певнuх правовuх наслidкiв - вuнuкнення, злtiну
або прuпuнення правовuх вidносuн.
Характеризуючи юридичнi факти, слiд ураховувати, що вони:
l) е життевими обставинами - дiями або подiями, наявними або
вiдсутнiми;
2) прямо або опосередковано визначенi гiпотезою норми права;
3) е пiдставою для виникнення, змiни або припинення правових
вiдносин.
Iснують рiзнi клас афiкаt4ii юридичних фактiв.
За вольовою ознакою ik подiляють на юридичнi дiТ та юридичнi
подii.
ЮрuDачнi di:i - це юрuduчно значуtцi вчuнкu особu.
Вони подiляються на правомiрнi та протиправнi. Правомiрнi di:i
вiдповiдають нормам i принципам права. Проmапраснi dff суперечать
нормам i принципам права.
У свою чергу правомiрнi дiТ залеэюно Bid спрядлованосmi волi
суб'екmа подiляються на юридичнi акти та юридичнi вчинки.
Юрudачнi акmu е дiями, спрямованими на досягнення певного
правового результату (вчинення правочину, видання наказу, подання
позову та iH.).
Юрuduчнi вчанка породжують юридичнi наслiдки незалежно вiд
спрямованостi волi на ix настання (створення лiтературного твору, на-
укове вiдкритгя та iH.).
У процесi правового регулювання юридичнi дii як основний вид
юридичних фактiв виступають у рiзних якостях. З одного боку, дiТ
с пiдставами виникнення, змiни, припинення правовiдносин, настання
рiзних правових наслiдкiв, а з iншого - вони вiдiграють роль MaTepi-
ального об'€кта, на який впливають правовi вiдносини i заради яких
здiйснюсться правове реryлювання,
Юрudачнi поdi'i - це юрuduчно значуtцi эюummевi обсmавuнu, на-
сmання якuх не змеэюumь вid волi люduнu,
240
РозOlл 2 l, l l puBclBi вidносuнu
Наприклад, qмepтb i народження людини, сплив часу, землетрус,
повiнь. У свою чергу юридичнi подiТможуть бути подiленilнавidнос-
Hi (викликанi дiяльнiстю людеЙ - наприкJIад, пожежа внаслrдок пlд-
палу) та абсолюmнi (Ti, що не пов'язанi з дiяльнiстю людей, - напри-
клад, падiння метеориту, пожежа через самозаймання).
залеuсно Bid наявносmi або вidсуmносmi эюummевuх обсmавuн ви-
дiляють позаmавнi та нееаmunнj юридичнi факти. Наприклад, наяв-
HicTb громадянства буде позитивним юридичним факгом для вiйсько-
вот служби, а вiдсутнiсть захворювання, що перешкоджае проходжен-
ню вiйськовоТ служби, - негативним.
Залеuсно Bid юрuduчнuх наслidкiв юридичнi факти подiляються на
наказу
факти, що пороdсrcуюmь правовidносанu (наприклад, видання
про призначення на посаду), факти, що змiнююmь правовidносанu
(наприклаД, виданнЯ наказУ про переведення на iншу посаду), факти,
що прапаняюmь правовidносана (наприклад, видання наказу про
звiльнення з посади).
Певними особливостями характеризуються факти безпер ер BHo'i
dii- правовi стани (наприклад, цромадянство, шлюб, судимiсть). У ле-
яких випадках для виникнення, змlни чи припинення правовiдносин
необхiдний факmачнай склаd - наявнiсть або вiдсутнiсть декiлькох
юридичних фактiв. Наприклад, для призову на дiйсну вiйськову служ-
бу необхiднi Taki юридичнi факти, як украiъське lромадянство, досяг-
нення встановленого законом BiKy, належний стан здоров'я, вiдсутнiсть
права на вiдстрочку.
Контрольнi Запитання
1. Визначiть правовiдносини. Якими ознаками вони характе-
ризуються?
, Розкрийте скJIад правовiдносин.
- J. Визначiть структуру правосуб'скгностi та ii види.
4, Сформулюйте вiдмiннiсть мiж суб'скгом права i суб'скгом
правовiдносин.
5. На якi види подiляються об'екги правовiдносин?
6. За якими критерiями класифiкуються юридичнi факги?
24t
 Розdiл 22, Юрuёuчно эначуLца повеdiнка

Роздiл 22 осудноi особи, наслiдкоМ якоI може стати приМусове лlкування за су-
Юридично значуща поведiнка довим рiшенням).
з, обrеюпuвiзащiя (зовнлшнлй вuяв). ще зовнiшне втiлення iнтелек_
туально-вольовот характеристики поводiнки суб'екта (його мотивiв,
1. Понятгя i види юридично значущоi поведiнки.
2. Правомiрна поведiнка.
цiлей, HaMipiB тощо), ii об'ективна, доступна для сприйняття форма -
дiя або бездiяльнiсть. Юридично значуща поведiнка може бути актив-
3. Правопорушення та його ознаки.
ною (dzя) або пасивною (6езdiяльнiсmь), правомiрною або неправо-
4. Склад правопорушеннrI.
мiрною. HaMip суб'екта щось учинити, не втiлений у поведiнку, юри-
5. Види правопорушень.
дичних наслiдкiв не викпикае.
6. Причини правопорушень. 4. Сmрукmурованiсmь. Будь-яка поведiнка у сферi права може бути
7. Зловживання правом. оцiнена (квалiфiкована) з точки зору об'скта, об'ективноТ сторони,
8. Об'екгивно неправомiрне дiяння. суб'екта i суб'сктивноi сторони.
5. Юраdачна влlзначенiсmь, Поведiнка е юридично значущою,
якщо ii'зовнiшнi (об'сктивнi) та внутрiшнi (суб'ективнi) параметри
ý 1. Поняття i види юридично Значущоi регламентовано нормами права.
поведiнки Норми права визначають:
- параfurеmрu само| повеdiнкu (ознаки правосуб'ектностi особи,
Будь-яка поведiнка особи оцiнюеться зzlлежно вiд соцiальноi зна- зовнiшнiй вияв - дiя чи бездiяльнiсть, способи, засоби, час i мiсце
-
чущостi il наслiдкiв (корисних чи шкiдливих) та iT вiдповiдностi со- вчинення);
цiальним нормам. У свою черry юридично значущою е поведiнка осiб, - юрuduчнi засобu вплuву на таку поведiнку (спосiб установлення
яка впорядкована нормами права i мае у зв'язку з цим позитивнi чи й обсяГ прав та обов'язкiВ - дозволяння, заборони, зобов'язування;
негативнi юридичнi наслiдки. способи ii реалiзачii);
Юрudачно значуulа повеdiнка - це врееульована норJл|алtu i прuн- - правовi наслidкu (наприклад, юридична вiдповiдальнiсть, що
цuпалru права повеdiнка особu, ulо мае певнi юрuduчнi наслidкu. настае за вчинення правопорушення).
Вона характеризуеться такими ознаками. 6. ЗDаmнiсmь вuкпuкаmа юраdачнi наслidка. Така поведiнка ви-
l, Соцiальна значуtцiсrzь. З точки зору iHTepeciB суспiльства ця ступае юридичним факгом, що зумовлюе виникнення, змiну i припи-
поведiнка оцiнюеться як корисна, нейтральна чи шкiдлива для нього. нення правовiдносин, прав та обов'язкiв iх учасникiв, заходiв юридич-
Корисною е конструктивна правова активнiсть суб'ектiв (наприклад, ноi вiдповiдальностi.
залеlсно Bid соцiальноzо злliсmу i правовоzо оцiнювання юридично
укладання договорiв, участь громадян у виборах). Соцiально шкiд-
лива поведiнка, навпаки, порушуе нормальнi соцiальнi зв'язки (ад- значущу поведiнку подiляють на головнi сиdи:
а) правомiрну повеdiнку - таку, що е соцiально корисною чи до-
мiнiстративнi проступки, злочини, невиконання батькiвських
обов'язкiв та iH.). пустимою i вiдповiдае нормам та принципам права;
6) неправомiрну повеdiнку, яка у свою чергу вкJIючае: правопору-
2, IнmелекmуаJtьно-воллrов а й хар акmер. Правовi засоби впливу
ulення - протиправне, винне, соцiально шкiдливе дiяння; об'екrпuвно
придатн1 для реryлЮванIUI TaKoi поведiнки, яка перебувае пiд реальним
неправомiрне diяння - протиправне, безневинно, соцiально шкiдливе
чи потенцiйним контролем свiдомостi - iнmелекmу та волi особи. Про-
дiяння; зJIовсrсuваннЯ ПРаВОJуl- дiяння, що може формально вiдповiда-
те iнодi юридичнi наслiдки настають i за вiдсутностi цього чинника,
ти нормам права, але е суспiльно шкiдливим, порушуе права i законнi
якщо поведiнка порушу€ права iнших осiб (наприклад, поведiнка не-
iнтереси iнших осiб.
242 24з

t
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
ý 2. Правомiрна поведiнка
Правомiрна повеdiнка - це вud юрuduчно значуtцоt повеdiнкu, яка
-_
вidповiёае норл,rсlлt i прuнцuпам права,
ознаки правомiрноi поведiнки зрловленi властивостями, заzсtльнч-
мu dля буdь-якоi'юрuduчно значуtцоt повеdiнкu, - соцiальною значу-
щiстю, iнтелекryально-вольовим характером, об'€ктивiзацiею, юри-
дичною визначенiстю та iH.
Особлuвiсmь правомiрноТ поведiнки визнача€ться такими Ti озна-
KcLJyluI
1) вiдповiднiстю нормам i принципам права (правомiрнiсmю);
2) соцiальною корuснiсmю чu dопусmuмiсmю. Правомiрна поведiн-
ка е суспiльно корисною, якщо вона сприяе нормальному розвитку
суспiльства, реалiзацiТ прав i виконанню обов'язкiв. Водночас суб'ект
права може дiяти правомiрно, EuIe не завжди суспiльно корисно (на-
прикJIад, правом допускаються неучасть у виборах, вiдмова вiд наро-
дженоТ дитини),
Склаd правомiрно:i повеdiнкu утворюють:
об'екm - блага, з приводу яких суб'екти права здiйснюють своi
права та обов'язки вiдповiдно до норм i принципiв права;
о6'екmuвна сmорона - ii зовнiшнiй вияв, який висryпае у виглядi
можJIивого чи необхiдного правомiрного дiяння (дii або бездiяльностi);
суб'екm - буль-який суб'скт права, який дiе або утримуеться вiд
дiй вiдповiдно до норм i принципiв права;
суб'екmuвна сmорона - ставлення суб'екта до норм i принципiв
права та власного правомiрного дiяння.
Вiдповiднiсть поведiнки приписам правових норм е неодно.рiдною
за своiми суб'сктивними передумовами i зовнiшнiми виявами, що до-
зволяе виокремити в ad u правомiрноi поведiнки.
Так, за суспiльною оцiнкою видiляють необхiдну, бажану i допус-
тиму правомiрну поведiнку. Необжidнс поведiнка визнаеться
обов'язковою (наприклад, сплата податкiв), бааrcана - соцiально ко-
рисною, пpoTe'ii вибiр зzшишаеться на розсуд самого суб'екта (напри-
клад, реалiзацiя права на ocBiry). {о пусmuла поведiнка розгJIядаеться
суспiльством як можлива (наприклад, розлучення, участь у громад-
ських органiзацiях).
За о6'екmuвною сmороною правомiрна поведiнка може виступати
у формi dii або безdiяtльносmi. У першому випадку поведiнка мае усний
244
Розdiл 22. Юрuёuчно значуlца повеdiнка
чи письмовий зовнiшнiй вияв (укладання договору в уснiй чи письмо-
вiй фортчri) або втiлюеться У конклюдентних дiях (наприклад, жести
руками, в тому числi з жезлом, регулювальника дорожнього руху),
у свою чергу бездiяльнiсть ззовнi виглядае як вiдсутнiсть дiй, тобто
утримання вiд них.
З а в оль о в ою хар акm ерu сmшко ю виокремлю ють d о бр о Biz ьну пове-
дiнку, в ocHoBi якоi лежить самостiйний, усвiдомлений вибiр особи,
i вамушену поведiнку, яка здiйснюеться пiд впливом сили зовнiшнiх
чинникiв. У свою черry добровiльна поведiнка може фунтуватися на
переконаннi особи в доцiльностi свого вибору або звuчцi, тобто об-
paHHi BapiagTa, запропонованого нормами права, без його додаткового
Ъцiнювання. Вимушена поведiнка особи може фунтуватися наконфор-
ллiзмi (6ажаннi уникнУти самостiЙного вибоРуJ пристосуватися до ic-
нуючих стандартiв поведiнки), ii сmраху суспiльноzо ocydy або баuсан-
Hi унuкнуmu юрuduчноt вidповidмьносmi.
ý 3. Правопорушення та його ознаки
Правопорулцення - це проmuправне, BuHHe, соцiально tпкidлuве
diяння (diячu безdiмьнiсmь) dелiкmозdаmнот особu, яке mя2не за собою
юрuduчну вidпо Bid альнiсm ь.
Правопорушення с:
|) diянням,тобто вольовим, усвiдомленим вчинком, який виража-
сться в dit або безdiяльносmi. Образ думок, полiтичнi, релiгiйнi або
iншi переконання; свiтогляд чи намiри особи з приводу iT можливих
вчинкiв caMi по собi не е правопорушеннями i вважаються юридично
нейтральними, доки вони не виявляться в особистих дiяннях. ,Щiя с зов-
нiшнiм виявом соцiальноi активностi суб'скта, тодi як бездiяльнiсть
характеризусться вiдсутнiстю вияву такоi активностi;
2) соцiuльно шкidлавuм, тобто таким, яке завдае чи може завдати
шкоди юридично захищеним суспiльним благам (правам i свободам
суб'сктiв, власностi, життю, здоров'ю, честi, гiдностi та iH.).
Сryпiнь шкiдливостi залежить вiд:
-значущостi для суспiльства блац що стали об'ектом протиправ-
ного посягання (наприклад, громадський порядок, здоров'я, майно
i майновi права);
245
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
- розмiру заподiяноi чи можливоi шкоди, який вр€lховуеться законом
дJIя встановлення виду правопорушення i вiдповiдальностi (наприкJIад,
адмiнiстративне або кримiнальне порушенIuI i вiдповiдал""i.r");
- способу, часу i мiсця вчинення дiяння (наприклад, протиправний
)линок може бути вiдкритим фозбiй) чи таемним (крадiжка), вчиненим
в умоваХ надзвичайНого чи вiйськового стану);
- особи правопорушника (наприкJIад, частоти вчиIlення ним право-
порушень);
З) проmuправнцм diяння*t,тобто таким, що порушу€ норми права.
Зокрема, воно може виявлятися у виглядi:
- неdоdерuсання юрuduчноi заборонu;
- невuконання або неналежного виконання юридичноrо обов'жl<у;
- злов)rсuвання владою або службовим становищем, перевulцення
влади або службових повноважень.
_ Законом прямо передбачаються не тiльки умови протиправностi
дiянь, а й обставини, наявнiсть яких вuключае проmuправнiсmь де-
яких iз них (наприклад, виконання професiйнихЪбов'яЪкiв, обгрун-
тований ризик);
4) вuннuм diянням, тобто усвiдомленим (рлисним чи необереж-
ним) вчинком. Вина вiдмежовуе правопорушення вiд iнших видiв не-
правомiрноi поведiнки, якi характеризуються вiдсутнiстю вини (напри-
клад, вiд об'ективно неправомiрних дiянь);
5) таким, що mя?не за собою переDбачену правом вidповidаль-
нiсrпь правопорушника (втрати матерiальних, особистих або ор-
4ля
ганiзаrliйних благ). iТ настання гарантуеться державою, яка ((запуска€))
механiзм притягнення особи до юридичнот вiдповiдальностi з метою
вiдновлення порушених прав суб'ектiв. Унаслiдок правопорушення як
юридичного фактl' виникаютЬ oxopoHHi (наприклад, кримiналоно-пра-
BoBi), а такоЖ процесуалЬнi (наприкЛад, кримiнао""i .rроц"сучо""i1
вiдносини, змiнюються або припиняються ii матерiаль"i пра"ь"iдно-
сини, учасником яких був суб'ект (наприклад, припинення трудових
вiдносин унаслiдок звiльнення працiвника у зв'"iку з проryлом).
пЕп ý 4. Склад правопорушення
склао провопорушення - це сукупнiсmь вuзначенuх зqконол4
об'екmuвнuх i суб'екmuвнuх вuявiв проmuправноео diяння, за вчllнення
якоzо переdбачено юрuduчну вidповidапьнiсmь.
246
Розdiл 22. Юрuluчно значуu|а повеdiнка
Склад правопорушення е юрuаuчною консmрукцiею, яка виводить-
ся iз змiсту норм права i е необхiдною при правозастосуваннi для
юридичноi квалiфiкачii певного дiяння як правопорушення. ,Що складу
правопорушення входять TaKi елементи: об'ект, об'ективна сторона,
суб'ект, та суб'ективна сторона.
|. об'екm правопоруtцення _ це матерiальнi або нематерiальнi
блага, що захищаються та охороняються правом, на якl посягае право-
порушення (наприклад, власнiсть, суспiльна мораль, громадський
порядок, безпека, здоров'я людини).
2. об'екmuвна сmорона правопоруIпення - це зовнlшнlи вияв
протиправного вчинку. Що обов'жкобиJ елементiв об'ективноТ сторони
,ao"*ui", diяння(дiя чи бездiяльнiсть суб'екта); його шкidлuвi наслid-
ku (або загроза ix настання); необхidнuй прuчuнно-наслidковuй зв'язок
мiж дiянням i наслiдками.
об'ективна сторона мас також факульmаmuвнi елементи:. час, 74ic-
це, спосiб, обсmавuнu, знаряddя mа засобu вчинення
правопорушення.
3. Суб'екm правопорушення - це особа, яка вчинила правопору-
шення. Необхiдною ознакою суб'екта е його делiктоздатнiсть, тобто
визнана законом спроможнiсть особи персонально вiдповiдати за
протиправнi дiяння. Фiзична особа визнаеться суб'ектом правопору-
шення, якщо вона с осудною (здатною контролювати свою поведiнку
iнтелектом i волею) i досягла певного BiKy (наприклад, BiKy кримiналь-
Hoi вiдповiдальностi згiдно з КК УкраiЪи). Юридичнi особи (органи
державноi влади та органи мiсцевого самоврядування, об'еднання
з моменту
|ромадян, господарськi товариства та iH.) е делiктоздатними
ix створення.
4. Суб'екmuвна сmорона правопоруlаення - це сукупнlсть ознак,
якi вiдображають психiчне ставлення особи до власною дiянrш та його
шкiдливих наслiдкiв. Правопорушенням визнаеться лише дiяння осо-
би, яка здатна усвiдомлювати значення свого вчинку i керувати ним.
здатнiсть усвiдомлювати значення свого вчинку (iнтелекryальний по-
казник) i керувати ним (вольовий показник) на час правопорушення -
необхiднi умови ванu су6'екта, яка може виступати у двох основних
формах: умuслу або необереэюносmi,
При прямому умuслi особа усвiдомлю€ протиправний характер
свого вчинку, передбачас його наслiдки i бажас iх HacTaHHrI (наприклад,
кралiжка чужого майна). При непрямому умuслi особа свiдомо доtryскае
можливiсть настання таких наслiдкiв, але не бажас iх (наприклад, за-
подiяння шкоди здоров'ю власника майна пiд час пограбування),
24,7
 Часtпuна п'яmа. Реалiзацiя права
Присамовпевненосmi як видi необережностi особа не мае Ha'ipy на-
сTaHIUI шкiдливих наслiдкiв, але передбачас можlrивiсть настаннrI, легко-
BiDI(Ho розрiлховуючи на ix вiдверненrш. При неdбальсmвi
- друюму рiзно-
видi необережностi - особа не передбачае можJIивостi настання
-пiдо"-
вих наслiдкiв результаry, хоча повиннабулаi могла ix передбачити.
Факульmаmuвнл,tJуru ознаками суб'екгивноi сторони правопорушення
е його мотив i мета. Моmuволt е усвiдомлене внутрiшне c.roHy*u""", яке
викпика€ в особи Рiшl"riсть вчинити правопорушення й яким вона ке-
руеться при його здiйсненнi (наприклад, корисливiсть, помста). Меmою
правопорушення е уявлення про результат, досягнення якого прагне
правопорушник (збагачення, заподiяння шкоди, страждань та iH.)-
п- ý 5. Види правопорушень
залеuсно Bid zалузевоi налеuсносmi норм права, lцо поруlltуюmься,
правопоруШення подiляються на конституцiйнi, кримiнальнi, адмiнi-
стративнi, дисциплiнарнi, цивiльнi, фiнансовi та iH.
|. Консmumуцiйне правопорушення
- суспiльно шкiдливе, винне
дiяння, що порушуе норми констиryцiйного права (наприклад, норми
законодавства про вибори, громадянство, об'еднання громадян).
2. Крамiнальне правопорушення (зпочuн) передбачене кримi-
- фiнансовоi звiтностi, нецiльове використання бюджетних коштiв та iH.).
нальниМ законоМ суспiльнО небезпечне, винне дiяння (дiя чи бездi-
яльнiсть). Суб'ектом злочину е фiзична осудна особа, яка вчинила
злочин у вiцi, з якого може наставати кримiнальна вiдповiдальнiсть.
об'ектом злочину можуть виступати права i свободи людини i грома-
дянина, власнiсть, громадський порядок i безпека, довкiлля, конститу-
цlинии устрlи та 1н.
З, Аdмiнiсmраmuвне правопорушення (прос mупок)
- протиправне,
винне дiяння, яке посягае на громадський порядок, права
i свободи громадян, встановлений порядок управлiння "ласнiсть,
(наприклад,
у гtллузях охорони працi i здоров'я населення, митнот справи, дорож-
нього руху та iH.). Суб'ектами таких просryпкiв е
фiзичнi особи (гро-
мацяни, iноземцi, особи без громадянства) i посадовi особи. За вчи-
HeHHrI таких просryпкiв встановлено адмiнiстративнi стягнення (штраф,
позбавлення спецiмьного,права - наприклад, права керування тран-
спортом, та iH.) i примусовi заходи адмiнiстративного впливу (напри-
клад, вiдсторонення нетверезого водiя вiд керування транспортним
засобом).
248
Розdiл 22, Юрuduчно,l.ачулца повеdiнка
4.Itавiпьньправове просопорушення (dalitotl) - протиправне дйння
фiзичних та юридичню( осiб, що завдае шкоди майновим та особистим
немайновим вiдносинам, }реryльованим нормами цивiльною права (на-
прикпад, пошкоджешш чркою майна, поширення нецравдивих вiдомос-
тей, що ганьблять честь i гiднiсть особи). Залежно вiд пiдстав цивiльнi
правопорушення подiляються на договiрнi (пов'язанi з невикоirанням або
неналежним виконанням доювору), позадоговiрнi (пов'язанi зi шкодою,
завданою особi або ii мйну поза доюворами).
5, Порушення ноw mруdовоzо права - протиправне винне цiянrrя,
що завдае -*од,,рудЪвимl-пов'язаним з ""rЙ пра"овiдносинам. йдеть-
ся, зокрема, про порушення працiвником норм, якi встановлюють пра-
вила трудовоi дисциплiни (прогули, невиконання розпоряджень власни-
ка та iH.), заподiяння працiвником шкоди пiдприемству внаслiдок по-
рушення покладених на нього трудових обов'язкiв (зiпсування або
знищенtuI матерiалiв, незаконне звiльнення або переведенrrя працiвника
на iншу робоry та iH.), порушеншI норм трудовою права з боку робото-
давця (наприклад, несвоечасна виплата заробiтноi плати, ухилення вiд
укJIаданtш колективного договору, вiдсутнiсть безпечних уплов працi).
6, Фiнансо Bi правопорушення - протиправнi, виннi дiяння суб' екгiв
фiнансового права- фiзичних та юридичних осiб (ухиляння вiд сп.пати
податкiв та iнших обов'язкових платежiв, порушення порядку надання
7. MictcHapodHe правопорушення - протиправне порушення
суб'ектом мiжнародного права мiжнародних зобов'язань. Щi порушен-
ня включають мiжнароднi злочини i мiжнароднi делiкти. У першому
випадку дiяння становить небезпечнiсть для мiжнародного спiвтова-
риства (агресiя, геноцид, рабство, найманство, тероризм тощо). Мiж-
народнi делiкти с менш шкiдливими (порушення умов мiжнародного
договору, порушення дипломатичноi недоторканностi та iH.).
ý б. Причини правопорушень
Пiд прачанама правопорушень розумiють соцiальнi явища, що
призводять до вчинення правопорушень на масовому, груповому та
-
iндивiдуальному рiвнях.
З точки зору фiлософськоzо пidхоdу причиною правопорушення
с конфлiкт мiж загальним сliспiльним iHTepecoM, що втiлений у HopMi
249
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
права, та особистим iнTepecoM, Що вiдображаеться у протиправному
вчинку. СоцiолоеiчнuЙ пidхid ypilxoBy€ )rмови життrI соцiальноТ групи (про-
фесifuоi, егнiчноi, релiгiйноi, BiKoBoTTa iH.), якi стаоть джерелоЙ конфлiк,
ту, викJIикtлють вiд<илення вiд унiверсальнIо( з€гальнообов'язковю( пра-
вил. Псuхолоziчнuй пidхid акцентуе уваry на психофiзцчних особливос-
тях, внутрiшньому cBiTi людини, що зуý{овлюють формування проти-
правних настанов KoHKpeTHoi особи.
причини правопорушення виявляються на iндивiдуальному, гру-
повому i суспiльному рiвнях. На iнduвidуальному piBHj визначаються
причини правопорушеннrц вчиненого конкретною особою (наприклад,
деформацй особистостi, антисоцiальна настано ва). На р i в н i со цiа,tьнuх
Zруп причини правопорушень спричиненi особливостями груповоi
правосвiдом ocTi. На заzал ьносус п iл ьн ому piBH i правопорушеннrt з)aмов-
ленi несприятливими змiнами в соцiальнiй, економiчнiй, кульryрнiй,
полiтичнiй системах суспiльства (бiднiстю, економiчною кризою, ко-
рупцiею та iH.).
за сферами життедiяльностi суспiльства виокремлюють економiчнi
прuчuнu (високий piBeHb безробiтгя, фiнансова криза, cTpyKrypHi дис-
функцii ринку), соцiальнi (незбалансованiсть соцiальноТ полiтики, що
викJIика€ соцiальну напруry низький piBeHb соцiального забезпечення
та страхування, маргiналiзацiя суспiльства), юрuduчнi (колiзii та прога-
лини У правi, нехтування верховенством права, неефективна робоrа
правоохоронних органiъ), кульmуролоziчнi (пропаганда насильства,
жорстокостi, соцiальноi ворожнечi, руйнацiя культурноi спадщини).
ý 7. Зловживання правом
3ловсlсuвання прлвом -це Heпpaqoу,IipHe суспiльно шкidлuве diяння
правоl4оэlсноt особu, lцо спряJ4оване на заdоволення Гi iнmересу, але
-
суперечumь прuзначенню mакоzо права.
Ознакамu зловживання правом с TaKi.
1. ЗловживаннrI можJIиве пid час зdiйснення особою qlб'екtпuвноzо
прова.
2. Су6'ективне право реалiзуеться всупереч йоzо прuзначенню,,
воно може використовуватися вiдповiдно до <<букви>> закону, проте за-
вжди - всупереч його кдуху>. При зловживаннi суб'ективним правом
вiдбуваеться вiдхилення вiд стандарry його правомiрного здiйснення,
переслiдуеться мета, проmалеясна пр uн цапам йоzо в акорасmання.
25о
Розdiл 22, Юрuёuчно значулца повеdiнка
Зокрема, при зловживаннi правом суб'ект порушуе прuнцuпu dо-
бросовiсносmi, розуtиносmi, пропорцiйносmi..щобросовiснiсть вимагае
вiд суб'екта здiйснювати овот права належним чином, не вводити iнших
осiб в оману. У свою чергу розумнiсть передбачае використання
суб'ективного права з метою, що узгоджуеться з вимогами здорового
глузду; воно е передбачуваним та очiкуваним. При здiйсненнi
суб'ективного права пропорчiйнiсть вимагае зважування власних iHTe-
peciB та iHTepeciB iнших осiб, досягнення Тх справедливого балансу.
Зловживаючи своiм суб'ективним правом, особа використовуе його
несупллiнно, нерозумно i непропорцiйно, нехтуючи правами та iHTe-
ресами iнших осiб.
3. Зловживаючи правом, особа переслidуе свiй непровомiрнай iH-
mерес,керуючись при цьому рiзними мотивами (наприклад, корисли-
BiTi, помста, заздрiсть). Таким чином, особа одержуе необгрунтованi
переваги, переulкоdlсае зdiйсненню прав iH uluх суб' екmiв,
4. При зловживаннi правом вiдбуваеться запоdiяння шкоdа або
створення реальноiзаzрози iТзаподiяння iншим суб'ектам. При цьому
зловживання може здiйснюватисяякз HaMipoM заподiяти шкоду iншiй
особi QлuКана), таК t з iнtпuмu цiлямu (збагачення, одержання пiльц
необцрунтованих перевац з€хтягування розгляду справи в судi, ухилян-
ня вiд виконання cBoik обов'язкiв тощо), досягнення яких заподiюе
шкоду iншим суб'сктам.
5. Зловживання правом як юридично значуща (неправомiрна) по-
ведiнка тягне за собою насmання юраdачнах наслidкiв. Так, згiдно
з Щк Укратни у разi зловживання особою своiм правом суд може
зобов'язати'ii припинити TaKi дii, а також застосувати iншi наслiдки,
зокрема, вiдмовити у захистi прав такiй особi. Якщо зловживання
правом призвело до заподiяння шкоди, суд може зобов'язати цю особу
вiдшкодувати заподiянi збитки.
найбiльш шкiдливi, очевиднi види зловживання правом моuсуmь
прямо забороняmuся законом| ix учинення визнаеться правопоруurен-
нялw i тяrъlе за собою юрuduчну вidповidальнiсmь. Наприклад, закон
забороняс зловживання владою та службовим становищем, зловжи-
вання монопольним становищем на ринку, фiктивне банкрутство,
а також деякi види зловживання батькiвськими правами (експлуатацiю
дитини, примушування ii до жебракування i бродяжництва, жорстоке
поводження з дитиною) i встановлюе Mipy юридичноТ вiдповiдальнос-
Ti за ix вчинення.
25],
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
Менш шкiдливi види зловживання правом (наприклад, укJIадання
удаваних правочинiв, укладання фiктивних шлюбiв) також можуть
заборонятися законом, але тягнуть за собою не юридичну вiдповiдаль-
HicTb, а iHuli неzаrпuвнi юрuduчнi наслidкu (зокрема, визнання право-
чину, шлюбу недiйсними). Yci цi дiяння е зловilсаванням правом
у шарокому розумiннi. Вони демонструють, що правопорушення мо-
жуть учинятися не тiльки при додержаннi заборон, виконаннi
обов'язкiв, а й при використаннi прав, наданих суб'екry.
Водночас деякi види зловживання правом е ззовнi леzальнuл,tu,тобто
такими, що законом прямо не забороненi, але неправол,liрнufuttl за своею
qlrпнiсmю, оскiльки спрямованi на задоволення неправомiрною iHTepecy,
досягнення неправомiрноТ мети. Типовими прикJIадами таких дiянь
е зловживання процесуirльними правами з метою невиправданого за-
тягування судового процесу (заявлення численних необгруптованих
вiдводiв суддям, нез'явлення представникiв 1^rасникiв судового процесу
в судовi засiдання без поважних причин та без повiдомлення причин,
поданнrI необцрунтованIlD( кJIопотань про вчинення судом процесуальних
дiй та iH.). У цьому разi суд ма€ право продовжити розшяд справи, в якiй
заявлено вiдвiд, залишити кJIопотання без розгляду та iH., тим самим
вid.л,tовляючu особi в реаliзацii i захuсmi iT прав, якu]уtu вона мов)tсuва€.
TaKi дii € зJrовltсuваннял, правом у вwькому розумiннi: вони не с право-
поруuленнялtи, аJIе визнаються неправол,tiрнuлlu дiяннями.
ý 8. Об'ективно неправомiрне дiяння
KpiM правопорушення, до нещ)авомiрноi поведiнки належить також
об'ективно неправомiрне дiяння. На вiдмiну вiд правопорушення
в об'сктивно неправомiрному дiяннi вidсуmнiй суб'екmuвнuй апеменm *
вuна. Об'ективно неправомiрне дiяння (наприклад, дiяння неосудноТ
чи малолiтньоI особи, юридичний казус) е подiбним правопорушенню
лише iз зовнiшнього боку.
Об'екmuвно неправомiрне diяння - це безневuнне, неправолtiрне,
соцiально ul.кidлuве diяння (diя або безdiмьнiсmь) фiзuчноТчu юрuduч-
Ho'i особu, яке mяzне за собою юрuduчну вidповidальнiсmь лuше у вu-
ключнuх вuпаdках.
Ознакu об'ективно неправомiрного дiяння е такими.
l. € BadoM неправолпiрно'i повеdiнкrr, суперечить нормам права,
порушуе права та законнi iнтереси iнших осiб.
252
Розdiл 22, lОрuOuчtttl злlачуu,|а повеdiнка
2. Запоdiюе шкоdу суспhьнuл| блаzалl (власностi, здоров'ю, осо-
бистим немайновим благам та iH.).
3. З суб'ективноi сторони характеризуеться вidсуmнiсmю вuна.
Невинуватiсть суб' окта зумовлюеться особливостями його психофiзiо-
логiчного стану, при якому така особа: не мu!се усвidомлюваmu харак-
тер власного дiяння (наприклад, унаслiдок неосудностi, викликаноТ
хронiчним психiчним захворюван ням); не моэtсе переdбачаmu можли-
BicTb настання суспiльно шкiдливих наслiдкiв (юридичний казус);
переdбачае настання шкiдливих наслiдкiв у конкретних обставинах,
але не Moilce tм запобizmи (дiяння в умовах форс-мажорних обставин).
4. Ваклакае рiзноманimнi юраduчнi наслidкu:
а) моасе буmu пidсmавою юрuduчнот (л,лайновоi) вidповidальносmi
особu,яка вчинила об'ективно неправомiрне дiяння. Вона настае лише
у викJIючних випадках, прямо передбачених законом (наприклад, при
заподiяннi шкоди власником dжераш пidвuщеноi небезпекu - викорис-
тання транспортних засобiв, механiзмiв, електричноi енергiт високот
напруги тощо, opzaH ал|u d ерэtсавн оi вл аdlt, суб' екm aMu пidпрuемнuць-
коТ diшbHocmi лри порушеннi договiрних зобов'язань). Притягнення
до юридичноi вiдповiдальностi у цьому разi мае на MeTi не покарання
за об'€ктивно неправомiрне дiяння, а вiдновлення порушених цим дi-
янням прав iнших осiб;
6) моuсе буmu пidсmавою юрuduчноТ вidповidальносmi iHtпux осiб
(наприклад, при заподiяннi шкоди малолimньою або неdiезdаmною
особою (пiдпал булинку, знищення майна та iH.) до юридичноТ вiдпо-
вiдальностi притягусться не ця особа, а il'батьки, усиновителi або
опiкуни);
в) може призвести до застосування прuJйусовuх захоdiв mа iнtuuх
засобiв влlлuву,якi не пов'язанi з юридичною вiдповiдальнiстю (напри-
кJIад, примусовi заходи медичного характеру - до неосуdнuх осiб,при-
MycoBi заходи вuховноео характеру - до малолiтнiх);
г) Moxg,Tb не mяzmu за собою юрuduчноt вidповidшьносmi, а mакож
засmосування прuлlусовuх захоdiв або iнtлuх засобiв вплuву (наприклад,
у випадку юрuduчноzо казусу, тобто дiяння, вчиненого в результатi
випадку за вiдсутностi можливостi передбачити настання суспiльно
шкiдливих наслiдкiв, або при заподiяннi шкоди за )rмови об'ективноТ
неможливостi запобiгти настанню шкiдливих наслiдкiв через специ-
фiчний психiчний стан особи, викликани й екс mрелlальнLl_ц,ru умовал|u
i нервово-псuхiчнuмu переванmаlсеннямu).
25з
 Часmuна п'яmа. Реапiзацiя права
Об'ективно неправомiрне дiяння слiд вiдрiзняти не тiльки вiд пра-
вопорушень, а й вiд правомiрнuх diянь, що заподiюють шкоду (вна-
слiдок необхiдноi оборони, затримання особи, яка вчинила злочин,
виконання законного наказу чи розпорядження, дiяння в умовах ви-
правданого ризику для досягнення значноТ суспiльно корисноi мети).
lп КонтрОльнi запитання
1, Якими ознаками характеризуеться юридично значуща по-
ведiнка?
2. Визначiть особливостi правомiрноТ поведiнки.
3. Укажiть ознаки правопорушення.
4. Назвiть елементи скJIаду правопоруlцення.
5. Охаракгеризуйте виJIи правопорушень.
6. Назвiть ознаки зловживання цр€lвом i визначте його юридич-
Hi наслiдки.
7. Сформулюйте вiдмiнностi мiж об'€кгивно неправомiрним
дiянням i правопорушеЕIuIм.
254
Роздiл 23
Юридична вЦповЦальнiсть
1. Поняття юридичноi вiдповiдальностr,
2. Пiдстави юридичноi вiдповiдальностi,
З. Види юридичноТ вiдповiдальностi,
4. I]iпi та функцiТ юридичноI вйцовiдальностi,
5. Принципи юридичноi вiдповiдальностi,
6. Юридична вiдповiдальнiсть i державно-правовий
примус.
ý 1. Поняття юридичноi вИповhальностi
Юраdччна вidповidальнiсmь - це переdбаченi санкцiямu норм
права-неспРuяmлuвi наслidкu особuсmоео, майновоzо чu орzанiзацiйно-
-
?о харакmеру, якllх зазнае особа за вчuнене правопоруlлення,
Во"а мае ретроспективний характер,,оцiнюе минуле, тобто е вiд-
повiдальнiстю зJдiяння, яке вже вiдбулося. Тим самим вона вiдрiзня-
сться вiд полiтичноi, моральноТта iнших видiв соцiальноi вiдповiдаль-
Hocтi, якi можуть оцiнювати й майбутнi дiТ.
Ознакамч юридичноТ вiдповiдальностi е TaKi.
1 . Передбачае настанн я неспр аяmл uвuх наслidкiв
особ асmоzо,
майновоzо ча орzанiзацiйноzо харакmеру: наприкJIад, позбавлення
волi, оголошення догани, накJIадання штрафу, позбавлення права обi-
ймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю.
2. ,що юридичноi вiдповiдальностi притяryються за вчuнення пра,
вопорушення,що свiдчить про негативну правову оцiнку цiеТ поведiн.
ки. ПриrягненЕя до юридичноi вiдповiдальностi здiйснюеться лише за
наявностi юрuduчнuх, ф акmuчнuх m а проц есу culbHux пidсm ав,
З. ЗастоЪовусться лише до оелiклпозdаmнах суб'екmiв. Перелiк
суб'ектiв, здатних нести юридичну вiдповiдальнiсть, та обсяг ix делiк-
тоздатностi визначаються галузевим законодавством.
4. Притягнення до юридичноi вiдповiдальностi зазвичай здiйсню-
сться уповноваженими на це суб'ектами шJIяхом правозасmосJ/вання.
особливого значення у цьому KoHTeKcTi набувае додержання порядку
притягнення до вiдповiдальностi, встановленого законодавством (кри-
11ai"un"""11a процесучrльним, цивiлБним процесуаJIьним, адмiнiстратив,
255
 Часmuна п'яtпа. Ремiзацiя права
ним процесуаJIьним та iH.). Водночас у приватному правi притягнення
до юридичноi вiдповiдальностi можJIиве у спрощеному порядку - поза
процесуальним провадженням за домовленiстю cTopiH.
5. Настання несприятливих наслiдкiв, передбачених санкцiями
норм права, забезпечуеmься мосrсл авiсmю зослпосJ2вання dерuсавноzо
пр ltlпy су. Завдяки цьому вiдбувасться покарання правопорушника; в iH
зазнае додаткових втрат особистого, майнового, органiзацiйного ха-
рактеру. При цьому йдеться не тiльки про вiдновлення порушеного
права постраждалоТ особи, а й про покарання правопорушника.
п ý 2. Пiлстави юридичноi вiдповiдальностi
Юридична вiдповiдальнiсть можлива лише тодi, коли iснують пiд-
стави для ii виникнення i вiдсутнi пiдстави, що i'i'виключають. Пiд
пidсmавамu юрud ачноi BidnoBidallbHocmi розумiеться певна сукупнiсть
обставин, за наявностi яких ii застосування е можJIивим. TaKi пiдстави
подiляють на юридичнi, фактичнi та процесуальнi.
Юр ad uчною пidсmавою вiдповiдальностi а правовi нормu,якi Mic-
тять необхiднi об'сктивнi та суб'екrивнi ознаки поведiнки, що квалi-
фiкуеться як правопорушення, а також перелiк санкцiй, що можуть
застосовуватися до правопорушникiв.
Факrпачною пidсtпавою юридичноТ вiдповiдальностi е Ti житгсвi
обставини, з наявнiстю яких норми права пов'язують настання юри-
дичноТ вiдповiдальностi (юрuduчнi факmu). Ними е наявнiсть у дiяннi
особи скJIаду правопорушення. Фактичною пiдставою юридичноi вiд-
повiдальностi не можуть бlти caMi по собi наlrлiри, переконання, д}мки,
уподобання, схильностi без iх зовнiшнього виJIву в IФнкретних дiяннях
(дiях чи бездiяльностi). Вчинки, якi реryлюються не правовими, а iH-
шими соцiальними нормами (моральними, релiгiйними, корпоратив-
ними тощо), також можуть бути соцiально шкiдливими, uule не с фак-
тичною пiдставою юридичноТ вiдповiдальностi.
Процесуаtlьною пidсmаво ю юридичноi вiдповiдальностi е рiшення
уповноваэюеноzо qtб'екm4 про застосування до правопорушника кон-
кретних заходiв юридичноi вiдповiдальностi, ухвirлене з додержанням
необхiдноi процедури (наприклад, вирок суду). У такому рiшеннi
встановлюеться факт вчинення правопорушення певною особою (фак-
тична пiдстава), а також констатуеться, що iT вина доведена вiдповiд-
ними док€lзами. Щей правовий акт мiстить данi про KoHKpeTHi неспри-
256
Розdli 2 3, Юрuduw ш в iё по Bi dальнiспь
ятливi наслiдки (покарiння) з обов'язковим посиланням на норми
права (юридична пiдстава). На пiдставi цього акта на правопорушника
пЬ*оuдчюr"ся певнi юридичнi обов'язки (щодо сплати штрафу, пере-
буваннЯ у мiсцяХ позбавленНя волi, вiдшкодування збиткiв та iH,),
Притягнення до юридичноi вiдповiдальностi передбачае обов'язкову
перевiрку наявностi пidсmав, tцо tt ваключаюmь..Що таких пiдстав,
зокрема, належать:
а) неосуОнiсmь, тобт0 спричинення хворобливlапл cTElHoM псюсiки осо-
би ii нездатнiсть усвiдомлювати cBoi вчинки або керувати ними пiд час
вчиненнrI суспiльно шкiдlивого проступку. Законом визначено I9итерii
HeoqцHocTi: медичний (бiологiчниЙ) - псlоliчнlЙ розлад, хвороба, а таtсож
юридичний - нездатнiсть усвiдомлювати власнi дii або KepyBaTLI ними;
6) необхidна оборона, тобто дii особи, вчиненi з метою захисту
охоронюваних законом ii прав та iHTepeciB, а також прав та iHTepeciB
iнших осiб, суспiльних i державних iHTepeciB вiд суспiльно небезпеч-
ного посягання шляхом заподiяння порушнику шкоди, необхiдноi
i достатньоi для негайного вiдвернення чи припинення посягання;
ь) крайня необrtdнiсmь, тобто заподiяння шкоди для усунення не-
безпеки, що безпосередньо загрожу€ особi або iншiй особi, а також
суспiльним i державним iHTepecaM; якщо цю небезпеку неможливо
було вiдвернути iншими засобамиi а Заподiяна шкода е меншою вiд
Tiei, що була вiдвернена;
r) малозначнiсttь Diяння, тобто вiдсутнiсть суспiльноТ шкiдливостi
тою чи iншого дiяння, яке формально мiстить ознаки правопорушення;
t) юрudачнаЙ казус, тобто об'ективно неправомiрне дiяння, вчи-
нене випадково, безневинно (наприклад, падiння людини на дорозi
через ожеледицю, що спричинило пошкодження чужого маЙна);
д) фiзuчнай або псtмiчнай пptll1,oyc, що викJIючае вiдповiдальнiсть
у випадках, коли пiд його впливом особа не може керувати своiми
вчинками i завдае шкоди правам та iHTepecaM iнших осiб (наприклад,
касир вiддае грошi банку озброеному злочинцю).
ý 3. Види юридичноi вiдповiдальностi
юридичну вiдповiдальнiсть подiляють на види за zалузевою на-
леlснiсmю санкцit, що застосовуеться до правопорушника. При цьому
-зазвичай виокремлюють:
25,7
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
|) консmаmуцiйну вilповidальнiсmь, особливiсть якоТ поляга€
в тому, що вона ма€ полiтико-правовий характер, настае за конститу-
цiйне правопорушення i передбачае застосування конститучiйних
санкцiй. Суб'ектами такоi вiдповiдальностi е органи державноТ влади,
органи мiсцевого самоврядування, ix посадовi особи, громадяни та ix
об'еднання. Прикладами конституцiйноi вiдповiдальностi можуть бути
розпуск полiтичноТ партii чи громадськоi органiзацii, дострокове при-
пинення повноважень органiв державноТ влади та органiв мiсцевого
самоврядування;
2) крuмiнальну вidповidальнiсmь, особливiсть якоТ полягае в за-
cTocyBaHHi до винноТ у вчиненнi злочину фiзичноТ особи покарання,
передбаченого кримiнальним законом.
Особливостями кримiнальноТ вiдповiдальностi е TaKi:
- ii пiдставою е вчиненrrя особою злочину;
- встановлюеться тiльки КК УкраiЪи;
- застосовусться тiльки в судовому порядку, на пiдставi процесу-
ального закону (КПК Украiни);
- тягне за собою застосування до винноТ особи санкцiй, перелiк
яких також визначено кримiнальним законом (штраф, позбавлення
вiйськового, спецiального звання, виправнi роботи, обмеження волi,
строкове чи довiчне позбавлення волi);
З) аdмiнiсmраmuвну вidповidальнiсmь, що наста€ за адмiнiстра-
тивнi просryпки. Ti особливостi полягають у тому, що:
- пiдставою адмiнiстративноТ вiдповiдальностi е вчинення особою
адмiнiстративних просryпкiв, якi порушують правиJIа, що дiють у сфе-
рах, уреryльованих адмiнiстративним та iншим (господарським, еко-
логiчним, трудовим, фiнансовим) законодавством (управлiння, торгiв-
ля, дорожнiй руr, пожежний, санiтарний напIяд та iH.);
- встановлюеться КУпАП та iншими законами Украihи;
- суб'ект4ми, уповнов€Dкеними накJIадати адмiнiстративнi стягнен-
Ея, € органи адмiнiстративноТ юрисдикцiТ - суди, органи виконавчоТ
влади, ix посадовi особи та iH.;
- передбачае застосування специфiчних санкцiй, перелiк яких
встановлено законом (штраф, оплатне вилученшI чи конфiскацiя пред-
MeTiB, тимчасове позбавлення спецiального права, виправнi роботи,
адмiнiстративний арешт) ;
4) цuвiльну вidповidольнiсmь, яка настае за вчинення цивiльно-
правового делiкry i полягае в застосуваннi цивiльно-правових санкцiй,
258
Розdlл 2 3, ЮрuOuчна вidповidмьнiсmь
передбачених законом або договором. Особливостями такоi вiдповi-
дальностi с:
- притягнення до нет здiйснюеться судом (загальним, господар-
ським, третейським) чи самими учасниками цивiльних rцlавовiдносин;
- презумпцiя винуватостi порушника (вiдсутнiсть своеТ вини до-
водитЬ особа, яка порушИла зобов'яЗання або заподiяла шкоду);
- можливiсть притягнення за вiдсутностi вини (наприклад, за за-
подiяння шкоди органом державноТ влади або джерелом пiдвищеноi
небезпеки);
цивiльно-правовi санкцiт мають переважпо правовiдновний ха-
-
рактер;
dасцаплiнарну BiDnoBiOaltbHicmb, що наста€ за порушення пра-
5)
вил трудовоi, службовоi, вiйськовоi, навчальноi дисциплiни. Вона може
застосовуватися згiдно з нормами трудового права, а також iнших га-
лузей, якi визначають особливостi працового статусу окремих катего-
рiй працiвникiв (суддiв, прокурорiв, державних служ69grliв та iH.)
у вiдповiдних законах, дисциплiнарних статутах i положеннях про
дисциплiну;
6) маmерiальну вidповidоJльнiсmь,яка полягае в обов'язку працiв-
ника вiдшкодувати майнову шкоду, завдану роботодавцевi внаслiдок
невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язкiв, i перед-
бачена трудовим законодавством.
ý а. Щiлi та функцii юридичноi вiдповiдальностi
Iliпi юрudtлчноi вidповidа,цьносmi - це баэlсанuй соцiальнuй ефекm,
очiкуванi резульm аmu mосування-
iT зас
-r ix можна подiлити на загаJIьносоцiальнi та iндивiдуальнi.
заzальносоцiальнi циli охоплюють результати, в досягненнi яких
зацiкавлене суспiльство в цiлому. .Що них слiд вiднести:
а) захuсrп правопоряdкУ, що дозволяе забезпечити iснування сус-
пiльства як цiлiсного органiзму, його розвиток вiдповiдно до осIlовних
правових вимог;
6) dосяzнення справеdлuвосmi, яке спричиняе необхiднiсть пока-
рання правопорушникiв з одночасним вiдновленням порушених
прав
потерпiлих;
ъ) zаранmування (забезпечення) прав люduнu.
259
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
Iнduвiфалtьнi цiлi визначають результаъ який мае бути досягнутий
при цритягненнi до вiдповiдальностi за вчинення конкретного право-
порушення, а саме:
а) захuсm прав фiзuчноi'чu юрuduчноi' особu. Притягнення до вiд-
повiдальностi правопорушника захища€ права особи, яка пQстраждапа
вiд цього правопорушення (наприкJIад, компенсуе Тй матерiальну i мо-
ральну шкоду, заподiяну правопорушенням, вiдновлюе ii порушенi
права);
6) покарання. яке передбачае обмеження прав конкретного право-
порушникц позбавлення його певних матерiальних i нематерiальних
благ.
Мета юриличноi вiдповiдальностi конкреmuзуеmься на piBHi zаlryзей
права, що пропонують рiзноманiтнi можливостi забезпечення належ-
ного результаry. Наприклад, метою покарання за кримiнальним правом
е не тiльки кара, а й виправлення правопорушника. Метою матерiаль-
ноТ вiдповiдальностi с компенсацiя шкоди, заподiяноТ роботодавцевi
дiями працiвника, що зумовлюс ii правовiдновний характер. Водночас
вiдповiдно до мети дисциплiнарноТ вiдповiдальностi (забезпечення
дисциплiни) i'i заходи е насамперед каральними (наприклад, оголо-
шення догани працiвнику чи звiльнення його з роботи).
Щiлi юридичноТ вiдповiдальностi конкретизуються ь Ti функtliях,
якi вiдображають ocHoBHi напрями iT впливу на суспiльство та особу,
характеризують ii cyTHicTb i призначення.
Такими функцiями е:
l) каральна, змiстом якоТ е вiдплата за вчинене правопорушення
й яка спрямована на обмеження прав i свобод правопорушника (напри-
клад, обмеження права на заняття певними видами дiяльностi), а також
покJIадае на нього TaKi обтяженшI, яких BiH до цього не мав (наприклад,
пов'язанi з позбавленням волi, виправними роботами);
2) захасна, змiст якоi- вiдновлення порушених прав постражд{rлих
осiб таlабо компенсацiя заподiяноiiм шкоди. Найчастiше така функцiя
((працюе> у випадках притягнення до майновоi (цивiльноi, матерiаль-
Hoi) вiдповiдальностi;
З) попереdнсувальна, яка спрямована на запобiгання правопору-
шенням у суспiльствi (заzальна превенцiя), а також на корекцiю по-
ведiнки самого правопорушника з метою запобiгання вчиненню ним
нових протиправних дiянь (с пецiальн а превенцiя).
260
Розёtл 2 3. Юрuduчна вiOповiOальнiсmь
Е ý 5. Принципи юридичноi вiдповiдальностi
Пранцuпа юрuduчноt вidповidапьносmi - це засаdнuчi вuл,tоzu, tцо
вuзначаюmь it змiсm, пldсmавu, zаранmit mа процеdурu зdiйснення.
.Що таких вимог насамперед наJIежать:
l) прuнцuп справеdлuвосmi, який передбачае, зокрема:
а) iснування единих пiдстав притягнення до юридичноТ вiдповi-
дальностi для Bcix осiб;
б) вiдповiднiсть санкцiТ рiвню соцiальноi шкiдливостi, тяжкостi
правопорушення з урахуванням обставин, що пом'якшують та обтя-
жують вiдповiдальнiсть особи;
в) iндивiдуальний характер юридичноi вiдповiдальностi (за вчине-
не правопорушення мае вiдповiдати особа, яка його вчинила);
г) заборону зворотноТ дii в часi закону, що встановлюе чи посилюе
юридичну вiдповiдальнiсть;
г) заборону двiчi притягувати особу до юридичноi вiдповiдальнос-
Ti одною виду за вчинення нею одного й того самого правопорушенЕя;
д) неупередженiсть i послiдовнiсть осiб, що притягують до юри-
дичноi вiдповiдальностi;
2) прuнцап eyMaHieMy, вiдповiдно до якого заходи вiдповiдальнос-
Ti не повиннi переслiдувати мету приниження людськоiгiдностi, спри-
чинення фiзичних страждань. KpiM того, з гуманiстичних MipKyBaHb
особа звiльняеться вiд вiдповiдальностi за певне порушення в разi
набрання чинностi новим законом, який скасовуе KapaHicTb такого дi-
яння; так само зворотну дiю в часi мае закон, який пом'якшуе вiдпо-
вiдальнiсть особи;
З) пранцап законносmi, згiдно з яким юридична вiдповiдальнiсть
застосову€ться дише за Ti дiяння, якi на час ix скоення прямо перед-
баченi чинним законодавством як правопорушення. Законнiсть також
вимагае застосування заходiв юридичноТ вiдповiдальностi в межах
санкцiй норм права. KpiM того, законнiсть означас, що притягнення
особи до юридичноi вiдповiдальностi мас здiйснюватися уповн8важе-
ними на це суб'сктами в установленому процесуальному порядку;
4) прuнцап обrрунmованосmi, який вимагае встановлення факry
вчинення протиправного дiяння, наявностi необхiдних доказiв Bcix
елементiв скJIаду правопорушення та з'ясування iнших обставин, якi
впливають на вид i Mipy юридичноi вiдповiдальностi;
5) пр ан ц ап н е в id в ор о mно cmi юр а d u ч н o:i Biil п о Bi d a.lt ь н о с mj. Якщо
правопорушення вчинене, а вiдповiдальнiсть не настаJIа, це спричиняс
261
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
шкоду авторитету права, сприя€ появi почуття впевненостi у можли-
BocTi безкарностi при порушеннях закону;
6) прuнцап dоцiльносmi, що зумовлюе необхiднiсть обрання таких
заходiв ryридичноi вiдповiдальностi, якi б наЙкраще узгоджувалися з ii
цiлями. Идеться, зокрема, про обрання такого покаран}uI, яке найкраще
узгоджусться з особистими якостями правопорушник4 ступенем сус-
пiльноi шкiдливостi його вчинку, конкретними обставинами його
ско€ння. Саме для цього законом передбачено рiзноманiтнi види санк-
цiй (альтернативних, вiдносно-визначених), якi дозволяють урахову-
вати KoHKpeTHi умови вчинку та iндивiдуальнiсть винноi особи. Прин-
цип доцiльностi також передбачас обов'язок вирiшувати питання про
пом'якшення вiдповiдальностi або про вiдмову вiд i1 застосування.
ý 6. Юридична вцповцальнlсть r державно-
правовий примус
CyTHicTb примушування полягае у фiзuчному mа/або псuхiчному
вплuвi на волевиrIвлення сф'ектаз меmою йоzо змiнu mа переорiенmацit
суб'скга на iншi зразки поведiнки. В демократичнiй, правовiй державi
легiтимацiя державною примусу забезпечуоться визнанням суспiльством
його необхiдностi дJuI захисту свободи й утвердження справедливостi;
право при цьому виступае критерiем обцрунтованостi його застосувilння.
Саме воно мае визначати необхiднi та достатнi способи i засоби держав-
ного примусу, враховуючи вимоги забезпечення прав людини. единою
формою легiтимного примусу в умовах правовоТ держави виступае
державно-правовий примус, спрямований на забезпочення безумовноi
реалiзацiТ BciMa сф'екгами црава вимог правових принципiв i норм.
,Щераrcавно-правовuй пршпус - це реашлленrпованuй норл4аллu права
вплллв, якuй справляеmься уповновшнсеншforu ореанаlиu dерэtсавноi' влаdu
Luлмом вuкорuсmання юрuduчнuх засобiв обмеilсення прав i свобоd суб'ек-
miв з меmою безулловноzо вuконанля нлlлtu вщмо2 норл,t i прuнцuпiв права.
,Щержавно-правовий примус харакгеризуеться такими ознQкILмt:
|) зdiйснюеmься суб'екmама, уповноваuсенамu dермсавою (орга-
нами мiлiцii (полiцiТ), прокуратури, державноТ виконавчоТ служби,
податковоi митноi служби та iH.);
2) його соцiальнам празначенням е захист iHTepeciB громадян,
суспiльства i держави; примус мае гармонiйно поеднуватися з такими
методами, як переконання; стимулювання та заохочення правомiрноi
поведiнки;
262
РозdИ 2 3, IОрuduчна вidповidальнiсmь
З) спраяl r!шhацlt норп права шляхом застосування фiзичного
впливу у разi вiдмови особи вiд ix добровiльного виконання;
4) здiйснюетьсяу правовlй форлаi, в меilсаж повноваilсень суб'екта
та за вазначеною процеdурою, встановлених законодавством, У сис-
TeMi права iснують oкpeмi галузi, призначення яких - встановити по-
рядок, процедуру реалiзацii правових санкцiй (наприклад, кримiналь-
не процесуrulьне право). Процесуальний порядок не тiльки унормовуе
застосування примусових заходiв, а й уможливлюс контроль над ними
та можливiсть ix оскарження.
Завдяки можливостi застосування державно-правового примусу
з аб печуеmься ефекm uв Hic mь:
ез
захоdiв запобiсюноzо вплuву,якi мають на MeTi попередженшI пра-
а)
вопорушень або надзвичайних подiй, коли icHye ймовiрнiсть заподiяння
суспiльству iстотноi шкоди. Прикладами гц)евентивних заходiв моя(уть
бути реквiзицiя транспорту для боротьби зi стихiйним лихом, догляд
авiапасаяtирiв та ix речей, адмiнiстративний напшд за особами, звiльне-
ними з мiсць позбавлення волi, оголошенЕя карантиЕу пiд час епiдемiй;
6) захоdiв прuпuнення правопоруutень, На вiдмiну вiд заходiв по-
передження, вони застосовуються лише за наявностi незакiнчених
i закiнчених правопорушень. Такими заходами е вилучення холодноi
i вогнепальноi зброТ при вiдсутностi дозволу на володiння нею; затри-
мання осiб, якi вчинили адмiнiстративнi правопорушення, арешттощо;
в) захоdiв правовоzо захuсmу (правовiдновних заходiв). Вони застосо-
вуються до суб'скг4 який не виконав своТобов'язки, з метою вiдновленrrя
правовою становища особи, права якоi порушено. Наприкrrад, заходами
зtlхисту е примусове вIапуIенIIJI майна iз чужого незаконною володiння
(вiндикачiя), примусове стягненIuI борry позбавrrенrrя батькiвськшr прав;
r) захоdiв юрuduчноt вidповidальносmi, якi застосовуються за вчи-
HeHi правопорушення.
Контрольнi запитання
1. Назвiть ознаки юридичноi вiдповiдальностi.
, Пояснiть змigг поняггя <<пiдсгави юр1.1дттrоi вiltrrовйшьносгЬ.
з. Якi пiдстави викJIючають настання юридичноi вiдповiдаль-
HocTi?
4, Проаналiзуйте цiлi та функцii юридичноi вiдповiдальностi.
5. Визначiть змiст принципiв юридичноi вiдповiдальностi.
6. Як спiввiдносяться поняття (юридична вiдповiдальнiсть>>
i <<державно-правовий примус>?
26з

Роздiл 24
Застосування норм права
1. Понятгя i форми реалiзацiТ норм права.
2. Застосувано.:оо* права як сгtецифiчна форма
иого реалlзацl1.
3. Стадii правозастосування.
4. Принципи застосуванIш норм права.
5. Акги правозастосуванця Taix види.
п ý 1. Поняття i форми реалiзацii норм права
Реалiзацiя права - це зумовлена нормалru права правомiрна пове-
diHKa суб'екmiв права.
Реалiзацiя права може бути пов'язаною як зi здiйсненням право-
мiрних дiй, так i з правомiрною бездiяльнiстю. Результатом реалiзацii
права е досягнення вiдповiдностi фактичних дiй (бездiяльностi) ви-
могам норм права щодо цiеi поведiнки суб'сктiв права.
Виокремлюють TaKi muпа реаJлiзаtlil норм права:
1) безпосереdня реалiзацiя,коllп суб'скти права самостiйно, без
зовнiшнього втручання чи допомоги втiлюють правила, передбаченi
нормами права, у своiй поведiнцi, здiйснюють суб'ективнi права i ви-
конують юридичнi обов'язки (наприклад, вJIасник здiйснюе право
власностi на належне йому майно, водiй виконуе обов'язок попереди-
ти учасникiв дорожнього руху про зупинку транспортного засобу).
Саме так у суспiльствi реалiзуеться переважна бiльшiсть норм права;
2) правозасmосовна реаJлiзаtliя,яка мас мiсце тодi, коли суб'скгивнi
права та юридичнi обов'язки не можуть бути реалiзованi особою без
зi}лученнJI спецiальних суб'сктiв (суб'ектiв правозастосування). У цьо-
му разi реалiзацiя норм права проходить особливу стадiю - застосу-
вання права (наприклад, громадянин реалiзуе свос право на пенсiю
лише iз залученням органу Пенсiйного фонду, який ухвалюе рiшення
про призначення пенсii цiй особi).
Важливе значення для розкриття природи реалiзацii норм права
мае також виокремленняii форллl, яке здiйснюеться зслеJtсно Bid харак-
mеру diй, необхidнuх dля реалiзацii'права, У свою чергу цей характер
264
РозdИ 24, Засmосування норм права
зумовлений способом правового регулювання, що використову€ться
в тiй чи iншiй HopMi права.
Поdiл норм права на забороtlнi, зобов'язальнi mауповноваэtсува]lь-
Hi дае можливiсть видiлити TaKi форма реалiзацii ноw права:
Т) dоmрамання, яке е формою реалiзацii заборонних норм права.
Суть цiеТ форми полягае у бездiяльностi (пасивнiй поведiнцi), тобто
утриманнi вiд здiйснення дiй, що знаходяться пiд забороною правових
норм (наприкJIад, особа утримуеться вiд курiння в громадських мiсцях
або вiд заподiяння шкоди чужому майну);
2) ваконання, яке е формою реалiзацiiзобов'язальних норм права.
Щя форма вимагае активноТ поведiнки - дiй, пов'язаних iз виконанням
суб'сктами обов'язкiв, покладених на них нормами права (наприклад,
виконуючи cBoi обов'язки, rrпатник податку сплачуе податок на доходи,
водiй транспортного засобу зупиняеться на червоне свiтло свiтлофору);
3) вакорасmання, яке е формою реалiзацii уповноважувальних
норм права. Воно явля€ собою добровiльне здiйснення особою cBoik
прав i втiлюеться як у дiях, активнiй поведiнцi (наприклад, виборець
використовус право обирати народних депутатiв), так i у бездiяльнос-
Ti, пасивнiй поведiнцi (наприклад, особа використовуе право не свiд-
чити проти себе i cBoix близьких).
_ ý 2. Застосування норм права як специфiчна
форма його реалiзацii
Важливою стадiею в правовому реryлюваннi, яка сприяе реалiзацiТ
норм права, е правозастосування. Якщо в процесi нормотворчостi
створюються норми права, якi пропонують загаJIьнi правила поведiн-
ки учасникiв суспiльних вiдносин, то застосування права продовжу€
правове реryлювання, розпочате нормотворчiстю, на piBHi конкретних
життевих сиryацiй, Необхiднiсть правозастосовноТ дiяльностi зумов-
лена тим, що адресiIти норм права не завжди можуть реалiзувати своi
права та обов'язки самостiйно, без своерiдного посередництва, з€tлу-
чення уповноважених суб'ектiв.
3асmоqлвання права - це правова форл,t а diяLtьносmi уповнова)rсенuх
суб'екmiв сmосовно забезпечення реалiзацi'i HopJw права tцоdо конкреm-
нuх )!сummевuх вuпаdкiв u.lляхом ухвалення iнduвidуально-правовuх
рiшень.
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
Застосуванню норм права притаманнi TaKi харакmернi uса:
р
1) його метою е спраяння
решtiзаtlii Hopnn opi"o-o""o", усунення
перешкод, через якi iх безпосередня
реалiзацiя с неможJIивою, а також
конmроль за про цесом mако'i реалiза цii\
2) воно е влаdною Diяльнiсmю, що передбачае
ухвалення юридич-
но обов'язкових рiшень;
З) передбачае ухвалення iHd авiОуально-правов IM
рiшень,якi мають
конкретноГо адресата i розрахованi на вреryлювання певноТ ситуацiТ;
4) с дiяльнiстю, що здiйснюеть ся
уповноваrtсенuмч суб'екmамч *
насамперед органами державнот влади, органами мiсцевого самовря-
дування та ix посадовими особами. У деяких випадках закон надiляе
правозастосовними повновtDкеннями iнших суб'екгiв (напришад,
фонД
соцiального страхування, приватного HoTapiyca). Водночас громадяни
не можуть бути суб'ектами правозастосування, хоча така
дiяльнiсть
може здiйснюватися за ix iнiцiативою (наприкJIад,
у разi подання по-
зовноТ змви до суду);
5) здiйснюеться за встановленою законодавством процефрою,
при-
значення якот- зменшення вiрогiдностi свавiлля, забезпечення
ухва-
лення законних, обцрунтованих, свосчасних i справедливих
рiшень;
6) завершуеться прийняттям акmа правозасmосування ("rpouor,
рiшенням суду, розпорядженням, наказом посадовоТ особи ,ощЪ1.
правозастосування вiдбувасться в таких в uпаdкаж:
а) коли передбаченi нормами права та обов'язки можуть бути
реа-
лiзованими тiльки пiсля винесення iндивiдуально-прч"о"о.о
|i,uon"
уповноваженого суб'екта (наприклад, при призначеннi пенсiт, зараху-
BaHHi до вищого навчального закладу);
_ б) коли с спiр про право i сторони не можуть знайти погодженого
рiшення щодо змiсry cBoix прав та обов'язкiв (мае мiсце при подiлi
майна, наявностi господарського спору та iH.);
в) коли вчинено правопорушення i необхiдно визначити Mipy
юри-
дичноТ вiдповiдальностi особи (наприклад, при вчиненнi злочину);
г) коли необхiдно встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть
факry, що
мае юридичне значеннrI (зокрема, при визнаннi
фiзичноi особи безвiсно
вiдсутньою або оголошеннi i'i померлою).
слiд виходити з того, що в окремuх випадках правозастосування
е обов'жковою сmаdiею
реалiзацii права (наприкJ.я ц, воно с необхiдним
для прийняття, поновлення чи припинення громадянства,
реестрацii
шлюбу). При цьому воно може як розпочинати, так i заверЙувати
ре-
266
Розdiл 2 4, .?ас плосування ноw праба
алiзацiю права. Так, ухвалення рiшення про призначення пенсii розпо-
чинае реалiзацiю особою iT права на пенсiйне забезпечення, а )rхвален-
ня судового рiшення про розлучення припиняе реалiзацiю сiмейних
прав та обов'язкiв. KpiM тогоо норми права можуть застосовуватися пiд
час додержання, виконання, використання норм. Наприклад, пiд час
виконання працiвником трудових обов'язкiв роботодавець може ухва-
лити рiшення про його переведення на iншу робоry.
В юридичнiй Hayui виокремлюють рiзноманiтнi форми правозас-
тосовноi дiяльностi, найважливiше значення серед яких мае право-
суddя, що полягае в розглядi й вирiшеннi судом вiднесених до його
компетенцii цивiльних, кримiнальних, адмiнiстративних, господар-
ських та iнших справ.
Сталii правоЗастОСУВанНя
ý 3.
Застосування норм права як вид юридичноi дiяльностi складаеться
зi сmаdiй
- сукупносmi процеdурнuх diй, що зdiйснююmься в процесi
-
правозасmосування й об'еdнанi певною промiэtсною меmою.
Першою сmаdiею е всmановлення факmuчнuх обсmавuн справu.
В ходi цiеi стадiТ уповноваженi суб'екти встановJIюють факти та об-
ставини, що мають юридичне значення i пов'язанi з вирiшенням спра-
ви по cyTi, I_{i факти та обставини виявляються за допомогою доказiв,
одержаних у встановлених законом формах i порядку: показань свiдкiв,
протоколiв огляду мiсця подii, висновкiв експертiв, iнших документiв
тощо. Метою першоТ стадii правозастосування € досягнення фактичноТ
об'сктивноТ iстини.
flруzою сmаdiею е всmановлення юрuduчнuх обсmавuн справu, яке
охоплюе дiТ з визначення правовоТ норми, що вiдповiдае обставинам,
установленим на гlершiй стадii, i пiдлягас застосуванню. На цiй стадii
перевiряеться юридична чиннiсть норми з точки зору ii дiТ в часi, у про-
cTopi та за колом осiб, а також встановлю€ться та уточнюеться змiст
норми за допомогою тлумачення.
KpiM того, у деяких скJIадних випадках правозастосуваншI на цiй
стадii можуть вiдбуватися ilodamKoBi di'i, спрямованi на поdолання
неdолiкiв правовоzо реzулювання (прогалин i колiзiй у законодавствi).
Yci цi дiТ об'еднанi завданням правильноТ правовоi квалiфiкацii
встановлених фактичних обставин . Правова квалiфiкоцiя являе собою
267
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
юридичне оцiнювання Bciei сукупностi фактичних обставин справи
шляхом вiднесення конкретного випадку до сфери дii певних норм
права, передбачае визначення галузi та iнституту права, а також вста-
новленЕя норми, яка поширюеться на цей випадок.
Треtпя сmаOiя правозастосування охоплюе ухвалення рiшення
у справi. Таке рiшення мае вiдповiдати фактичним обставинам i {ру"-
туватися на нормах права. Воно закрiплюсться у правозастосовних
актах, якi оформлIоються уповноваженими на це суб'ектами, доводять-
ся до вiдома зацiкавлених cTopiH i набирають законноТ сили.
п ý 4. Принципи застосування норм права
Пранцuпа засrпосувоння норм права - це ocHoBHi вuмоzu,
сm а вляmь ся d о пр ав оз ас m о со вн oi d iMbH осm i m
До цих принципiв нzulежать, зокрема, TaKi:
l, Справеdлuвiслпь, яка наголошуе на безсторонностi й послiдов-
HocTi при застосуваннi права. Безстороннiсть вимагае неупередженос-
Ti, тобто розгляду спiрних випадкiв, незважаючи на особу. В свою
черry послiдовнiсть при застосуваннi права створюс передбачуванiсть,
заперечуе сваволю при розглядi справ.
2. Пропорцiйнiсmь, яка вимагас )rхвшIення рiшення, в якому був
би додержаний необхiдний баланс мiж несприятливими наслiдками
для прав, свобод та iHTepeciB особи i цiлями, на досягнення яких спря-
моване це рiшення.
З. Правова вuзначенiсmь, яка, зокрема, висувае вимоги зрозумi-
лостi, несуперечливостi, повноти, остаточностi та виконуваностi пра-
возастосовних aKTiB.
4.3аконнiсmь, яка означае, що правозастосовне рiшення ма€ ухва-
люватися уповновa:кеним на це суб'ектом у межах його компетенцii;
правозастосуванIuI мас здiйснюватися в порядку i формах, передбачених
процесуальними нормами права; правозастосовнi органи зобов'язанi
правильно обирати норми матерiального права, належним чином ix
тлумачити й ухвалювати рiшення вiдповiдно до приписiв цих норм.
5. Обrрунmованiсmь, яка озн&ча€, що ухвалення правозастосовно-
го рiшення мае базуватися на всебiчному i повному дослiдженнi Bcix
фактичних обставин, якi мають значення для справи, i повинно бути
забезпечене належною, перевiреною та переконливою аргуrиентацiею.
268
Розdiл 24. 3асmосування норм права
6.,Щоцiльнiсmь, яка полягае в обов'язку суб'екта правозастосуван-
ня обирати саме те рiшення, яке е найбiльш сприятливим для досяг-
нення цiлей i реалiзацii завдань вiдповiдноi норми права, найкраще
враховуе специфiку KoHKpeTHoi життсвоТ сиryачiТ.
7. ,Щобросовiснiсmь, яка вiдобража€ вимогу сумлiнного i чесного
використання суб' екгом правозастосування наданих йому повновarкень
та виконання покJIадених на нього обов'язкiв.
8. Розумнiсmь, яка зобов'язуе суб'скта правозастосування )rхвa}лю-
вати рiшення, якi б вiдповiдали здоровому глузду.
9, Своечоснiсmь, яка визначае обов'язок застосовувати норми пра-
ва протягом розумного строку, без невиправданих зволiкань, у найко-
ротший строк, достатнiй для одержання обцрунтованого результату.
u4o
а е зул ьm аm i в. Акти правозастосування та ik види
ý 5.
ft' р
Аюп правозасmосування - це правовuй акrп, в якому закрiплюеmь-
ся iнduвidуальне рiuлення суб'скmа правозасmосування в конкреmнiй
-справi,
Акт правозастосування характеризуеться такими ознакамui
l) е оdнам iз BadiB правовuх акmiв, спрямованих HaiHdaBidyallbHo,
правове реzулювоння суспiльних вiдносин, забезпечення реалiзацii
норм права, конкретизацiю правових вимог щодо певних життевих
ситуацiй. Закрiплюючи iндивiдуально-правове рiшення, фiксуючи
результат застосування норм права, BiH являс собою зовнiulню форму
пр авоз асmо со вн oi' пракmuкu;
2) на вiдмiну вiд нормативно-правового акта мае персонiфiкованай
харакmер, тобто адресований конкретним особам, визначае ixHi
суб'екгивнi права та обов'язки, атакож вuчерпу€mься ваконанням (хоча
правовi стани, що породжуються ним, можуть мати трив:}лий характер,
наприкJIад, TaKi наслiдки мае рiшення про призначення пенсii);
3) видаетьсяуповноваilсенuма на це суб'екmама (су6'ектами пра-
возастосування) за встановленою законом прощеdурою;
4) як письмовий документ мае певнай сиd (постанова, укalз, наказ,
розпорядження тощо), власнi реквiзumа (назва акта, номер, дата, Mic-
це прийняття, вказiвка на суб'екта, що його затвердив, пiдпис i посада
особи, яка пiдписала акт), а також сmрукmуру (в класичному BapiaHTi -
вступна, описова, мотивувiIльна i резолютивна частини).
269
 Часtпuна п'яmа. Ремiзацiя права

Кл а с аф iKa цiя пр ав оз ас mо со в н llx aюmi в здiйснюеться за рiзнома-

нiтними пiдставами:
l) за су6'екmом прuйняmmя вони подiляються на акти органiв за-
Застосування права в умовах
конодавчоi виконавчоi та судовоi гiлок влади, акти пIави держави, акти колiзiЙ i прогалин
органiв мiсцевого самоврядування;
2) за юрuduчною формою виокремлюють ук:lзи, постанови, розпо-
у законодавствi
рядженнrI, нак€lзи, )rхвали, подання, приписи, вироки, рiшення та iH.; l. Прогалини в законодавствi: поняття i види.
3) за юрuduчнl,tfu, значеннямТх подiляють на акти, якi мiстять оста- 2, Засобп подолання прог€rлин у законодавствi.
точне рiшенIuI в юридичнiй справi (вирок суду, указ про нагородження), 3. Колiзii в законод€lвствi як вид юридичних колiзiй.
i допомiжнi акги, що забезпечують прийняття основних aKTiB (ухвала 4. Засоби подоланнJl колiзiй у законодавствi.
суду про вiдкладення розгляду справи);
4) за харакmером юрuduчнuх наслidкiв виокремлюIоть акти, що
встановлюють, змiнюють, припиняють, констатують або вiдновлюють
ý 1. Прогалини в законодавствi:
права та обов'язки. поняття i види

Проzuлана в законоdавсmвi- це повна або часmкова вidсуmнiсmь

Контрольнi запитання з аконоd авчоi' реел амен m ацi'i певнuх сус пiл ьнuх вidн о сuн, tцо поmребу-
юm ь правовоzо ре2улювання,
l. Назвiть типи i форми реалiзацiТ права. Як синонiм прогалин в юриспруденцii нерiдко використовуеться
2. В яких випадках виникас необхiднiсть застосуванпя норм TepMiH клакуна)) (вiд лат. lасuпа - заглиблення, порожнина). Прогали-
права?
ни традицiйно вв.Dкаються одним iз найпоширенiших видЬ юридичних
J. Охаракгеризуйте ocHoBHi стадii правозастосування.
4. Визначiть змiст принципiв застосування норм пр€lва. дефектiв, Вiдсутнiсть необхiдного юридичного правила нiбито
5. За якими критерiями здiйснюеться класифiкацiя акгiв право- роз'сднус систему права i законодавства, знижуе ii узгодженiсть i як
застосування? наслiдок - ефективнiсть правового реryлювання.
Прогалина е неповноmою нормаmавно-правов uх пр апuсiс, необ-
хiдних для вирiшення конкретною випадку. Iнакше ка}ýли, йдегься про
неdосmаmнiсmь для розв'язання iсrгуочоТ проблеми такою нормативно-
правовою припису, який за йою сенсом (HaBiTb при найбiльш широкому
тлумаченнi) пiдлягав би застосуванню в цiй сиryацiТ. На вiдмiну вiд
ра\зшuреноzо mлул4ачення, коли ми ма€мо справу з обставинами, що
пеfiедбаченi законом, але буквально пiд його дiю не пiдпадають, про-
.алiана icHye в разi, коли закон взzгulлi не передбачав TaKi обставини.
lКpiпл того, вiд прогалин у законодавствi слiд вiдрiзняти вiдсугнiсть
приписiв щодо тих вiдносин, якi знаходяться поза сферою правовоzо
реq)лювання (сфера попjus). У першому випадку йдеться про вiдсутнiсть
у законодавствi вiдповiдi на питання, що потребують юридичного ви-
рiшення, тодi як у др}тоIчry - про вiдсутнiсть юридичною питанIuI вза-
галi, недоцiльнiсть юридичного впорядкуванЕя таких вiдносин.
27l
270
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
Iснують TaKi ваёu проzалан у законоdавсmвi:
l) залесюно Bid часу вuн!,lкнення видiляють первiснi прогалини,
тобто Ti, що iснують на момент набрання чинностi нормативно-право-
вими актами, i вmораннd прогалини * Ti, що з'являються внаслiдок
под;шьшого розвитку суспiльних вiдносин, якi мають регулюватися
правом;
2) залеэюно Bid моэtслuвосmi поdоланняпрогалини у процесi право-
застосування видiляють переборнi та непереборнf прогалини;
З) залеэюно Bid mоzо, чu охоплюеmься iснування проlаJluн уIл,luслолr
законоdавця, - yMacHi та HeHaBMacHj прогалини;
4) залесюно Bid сmупеня невретульованосmi суспiльних вiдносин
- кримiнальну вiдповiдальнiсть за аналогiсю прямо заборонено ч. 4
повнi та часmковj прогалини.
ý 2. Засоби подолання прогалин у законодавствi
Поdолання проzалан у законоdавсmвi - це засmосування засобiв,
tцо dозволяюmь прuйняпu рiuлення в конкреmнiй справi за BidcymHocmi
-idпо
в Bi d н оТ нор74u пр ав а.
,Щля подолання прогалин зазвичай використовують TaKi засоби, як
аналогiя закону та аналогiя права.
Можливiсть застосування норм за аналогiсю прrlлtо передбачена
в окремих законодавчихактах (наприклад, в ЦК, СК, ЦПК, КАС Укра-
iЪи), KpiM того, вона може передбачатися ъ непрямiй формi - через
заборону вiдмови у розглядi справи з мотивiв неповноти, неясностi,
суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулюе спiрнi вiд-
носини (див., наприкJIад, ч. 7 ст,4 ГПК УкраiЪи). Особлива формула,
яка легалiзуе лише аналогiю права, використана в ч. б ст. 9 КПК Укра-
iни: кУ випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або
неоднозначно регулюють питання криплiнального провадження, за-
стосовуються загальнi засади кримiнального провадж9IIня, визноч€нi
частиною першою cTaTTi 7 цього Кодексу>.
Аналотiя с виправданою також в iнших гi}лузях права, що робитц
доцiльним установлен ня пр еrум п цii пр uпу с m uм о с mi а н ал о zii: rrодо{
лання прогалини шляхом застосування аналогiТ можливе, якщо не \
доведено iнше - iснування непереборноi прогалини.
Так, за аналогiею не можуть застосовувжися норма публiчноzо
права, що спрямованi на обмехсення прав люdана. Це пояснюеться
212
Розdiл 25. Засmосування права в yшonclx колiзiй i про?мuн у законоdавсtпвi
необхiднiстю додержання прuнцuпу правовоТ вuзначеносrпi, який г.а-
рантуе захист свободи iндивiдiв вiд свавiльного втручання державнот
влади. Щей висновок узгоджуеться iз положенням ч. 1 ст. 19 Консти-
ryuii УкраiЪи, згiдно з яким правовий порядок в УкраiЪi Iрунтуеться
на засадах, вiдповiдно до яких HixTo не може бути примушений роби-
ти те, що не передбачено законодавством.
Класичним прикладом тут е заборона аналоlit в крuмiнальноJйу
правi, унаслiдок чого склади злочинiв не можуть установлюватися
лише шляхом судження за аналогiею або iншого доповнення норм
права (принцип пullа роепа siпе lege). Так, застосування закону про
ст. 3 КК Украiни. У непрямiй формi заборону аналогiТмiстить також
ч. 1 ст.7 КУпАП.
Iз ч. 2 ст. 19 КонстиryцiТ Украiни випливае заборона вцзначення за
ан ап о z i ею d о d аmко вuх п о вн о в аэ!с ень су б' скm i в пу бл iч н ot вл аdu, а також
пiдстав i способiв ii дiй. У цих випадках вважаеться, що вiдносини
врегульованi правом, проте лише з негативного боку.
KpiM того, застосування аналогiТ викJIючаеться, коли закон cBidoMo
поширю€ своТ приписилuлае на прямо переdбаченi ншп вапаdка.I!е
е докiвом того, що такий припис не мае сили стосовно iнших випадкiв
(так званий аrgumепtum а coпtrario - висновок вiд протилежного). Щей
аргумент означае, що визначений правовий наслiдок дiс тiльки для
такоТ обставини справи) яка чiтко пiдпадае пiд дiю норми права. IHaK-
ше робиться висновок про те, що для такого випадку ця норма не дiе.
Наприклад, коли правовий припис визнача€, що чоловiки пiсля досяг-
нення визначеного BiKry мусять вiдбути вiйськову службу, з цього роб-
лять висновок про те, що цей обов'язок не поширюеться на жiнок.
Аналоziя закону - це вuрiшення справu за наявносmi проzалuнu на
ocHoBi нормu права, що ре?улюе поdiбнi суспiльнi вiёносuнu.
Аналогiя закону використову е лоziчнuй прuйолw аналоziТ, спираеть-
ся на cxoalcicmb, поdiбнiсmь BidHoc ан (Тхнього факгичного складу), якi
врегульованi законом й якi не врегульованi законом. KpiM зовнiшньоi
подiбностi, для застосуванIuI аналогiТ також необхiдна констатацiя тою,
що цi випадки е цiннiсно рiвнuма,,Щеякi розбiжностi у фактичному
складi цих вiдносин не повиннi вплинути на рiшення. Вони мають бути
<<винесенi за дужки)) як незначнi, HecyTTeBi; лише спiльнi ознаки мусять
бути визнанi як необхiднi передумови для висновку за аналоfi€ю.
2,1з
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
Таrg;,,вгiдпо з п. з l постанови Верховного СУду Украiнивiд24жовт-
ня 2008 р. ЛЬ 13 у разi продажУ учасникоМ ,о"ар"ст*а з обмеженою або
додатковоюlвiдповiдальнiстю своеТ частки з порушеншIм переважного
права покупки iнших учасникiв слiд за аналогiею застосовувати норму
ч. 4 ст. з62 цк УкраiЪи, яка дозволяе спiввласнику пред'явити позов
до суду про переведення на нього прав та обов'язкiв покупця при по-
рушеннi переважного права купiвлi частки у правi спiльноi частковоI
власностi.,IJей висновок зумовлений тим, що вiдносини стосовно
ре-
алiзацii переважного права на покупку частки в товариствi з обмеже-
ною чIД додатковоЮ вiдповiдалЬнiстЮ е схожими, подiбними до вiд-
носиЕ; якi Ёиникають при реirлiзацii переважного права купiвлi частки
у правi спiльноТ частковоi власностi.
правомiрнiсть застосування аналогiт для подолання прогалин ле-
гiтимуеться пранцапом рiвносmi, rрунтусться на уявленнi про сис-
mапнiсmь i внуmрiшню послiоовнiсmь права: якщо б законодавець
передбачав цей випадок, то внормував би його так само, як
унормова-
но схожi з ним за сутнiстю випадки.
Окремим аналогii закону е мiсtсеалузева ан(ulо,iя (суб-
""пчд*о."
cadiapHe засmосування
норм права). Вона передбачае застосування
до конкреТних вiдносИн норматиВного припису, який регулюс подiбнi
за сутт€вими ознаками вiдносини в сумiжних галузях.
у деяких випадках законодавство може прrlлlо dозволяmu або за-
бороняmu мiжгалузеву аналогiю, Наприклад, згiдно з ч. l ст. 9
ЩК
украiъи (положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання
вiдносин, якi виникають у сферах використання природних pecypciB
та охорони довкiлля, а також до трудових та сiмейних вiдносин, якщо
вони не врегульованi iншими актами законодавства>>. Водночас ч,2
ст. 1 IJK УкраiнИ за загальнИм правилоМ забороняе застосування ци-
вiльногО законодавСтва ((дО майнових вiдносин, заснованих на адмiнi-
стративному або iншому владному пiдпорядкуваннi однiеi сторони
другiй cTopoHi, а також до податкових, бюджетних вiдносин>>.
прикладом мiжгалузевот аналогii може бути визначення в консти-
ryцiйному правi порядку обчислення cTpokiB для Bcix органiв влади за
аналогiею з порядкоМ, встановленим L{ПК Украiни. Саме тому в кон-
стиryцiйному правi, коли строки визначаються днями, то ix обчислю-
ють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починасться строк. Якщо
ж закiнчення строку припадае на неробочий день, то ocTaHHiM днем
строку вважаеться перший пiсля нього робочий день.
274
Розdiл 25. 3асmосування права в умовах колiзiй i про2мuн у законоdавсmвi
Аналtоziя права це вuрiшення справu за наявносmi проzмuнu на
-
ocHoBi заaсulьнuх або zалузевuх прuнцuпiв права.
На законодавчому piBHi iснують dекiлька пidхоdiв до визначення
аналогiТ права. Так, деякi кодекси пов'язують аналогiю права з регу-
люванням вiдносин вiдповiдно до заzсlльнuх засаd певноt zалlузi зако-
нодавства (див. ч. 2 ст. 8 ЩК УкраТни тач.2 ст. 10 СК УкраiЪи). Вод-
ночас ЩПК УкраiЪи пропонуе виходити iз заzальнuх засаd законоdав-
сmва,КПК УкраiЪи - iз заеальнuх засаd крuмiнальноео проваduсення,
а КАС Украiни - iз консmumуцiйнuх прuнцuпiв i заzалlьнuх засаd права
(див. ч. 8 ст. 8 L{ПК, ч. б ст. 9 КПК, ч. 7 ст.9 КАС).
У разi застосування аналогii права для подолання проrалини за-
лучасться прuнцап- правова вимоrа, яка е загальною (спiльною) для
iнстиryту, пiдгалузi та галузi права. BiH i пiдлягае застосуванню до
схожого (аналогiчного) випадку, що безпосередньо не врегульований
жодною нормою законодавства, ,Щля регулювання таких вiдносин на
ocHoBi принципу сmворю€mься конкреmне прав1lло, яке б найкраlцuл|
чuноJй узzоdэюувалося з прuнцuпсtд,tu права. Сулля нiбито повинен по-
ставити себе на мiсце законодавця, передбачити його рiшення з цього
питання, яке б найкраще узгоджувztJIося з даним принципом.
Застосування аналогii права е засобом, щорldко вuкорuсmовуеmь-
ся при вiдправленнi правосуддя. В сучасних умовах практично Bci
вiдносини, що потребують правового регулювання, одержали пряму
або опосередковану регJIаментацiю законом.
ý 3. Колiзii в законодавствi як вид юридичних
колiзiй
У правознавствi юридичнi колiзii традицiйно пов'язуються з про-
блемою неузгодженосiей (суперечно"rЫ; у правовiй Йдеr"ся
- системi.
про iснування у сферi правового регулювання двох видiв неузгодже-
ностей: матерiальних i формальних.
Будь-яка правова система взаемодiе iз зовнiшнiм (соцiальним) се-
редовищем, унаслiдок чого можуть виникати об'екmавнi, моmерiаль,
Hi неузzоdеrcеносmi: наприклад, неузгодженостi мiж нормами права
i суспiльними вiдносинами, якi вони покликанi регулювати, мiж нор-
мами права та iншими соцiальними нормами, зокрема моральними або
релiгiйними.
KpiM того, у сферi правового регулювання виникають юраduчнi
колiзi'i, тобто формальнi неузzоdмсеносmi, суперечностi всерединi
275
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
прilвовоi системи. Вони зазвичай виникають унаслiдок iнтелекryальних
помилок суб'ектiв права, порушень правил юридичноТ технiки. Юри-
дичнi колiзii призводять до порушень цiлiсностi, внутрiшньоi узгодже-
Hocтi та едностi правовоТ системи.
Iснуютьрfзнi ваdu юрuаuчнuх колiзiil. ,
Залеэtсно Bid правовцх форлl diяльносmi, пiд час здiйснення яких
вони виникають, можна говорити про:
- колiзii ноlлмоmворчосmi (наприклад, колiзiТ мiж рiзними норма-
тивно-правовими актами);
- праввасmосовнi колiзi'i (зокрема, колiзiТ мiж рiшеннями судiв,
колiзiТ мiж нормативно-правовими i правозастосовними актами);
- iнmерпреmацiйнi колiзii (наприклад, колiзii мiж iнтерпретацiй-
ними актами, колiзiТ мiж нормативно-правовими та iнтерпретацiйни-
ми актами).
На особливу увагу заслуговуе питання неузгодженостi мiж норма-
ми права, якi iменуютъ колiзiяма у правi. Вони можуть бути охарак-
теризованi як dефекmu у правi, тобто як порушення, деформацiТ логiко-
структурноi побудови i розвитку системи права та його елементiв,
i подiляються на:
- tалiзiii в законоdавсmсi (тобто колiзii мiж нормами права, закрiп-
леними в законодавствi);
- колiзiiмiж нормами, закрiпленими в законоdавсmв|та нормами,
закрiпленими в iншаж ducepazax права (наприклад, суперечностi мiж
законодавством i судовими прецедентами);
- колiзi|i мiж нормами права, закрiпленими в iншах dеrcерелах
права (наприклад, колiзiТ мiж судовими прецедентами).
З огляду на те, що законодавство € основним джерелом вiтчизня-
ного права, саме колiзiТв законодавствi висryпають найбiльш пошире-
ним рiзновидом колiзiй у правi Украiни. Тому саме вони знаходяться
в центрi уваги вчених i практикiв.
Отже, колiзi'i в законоdавсmвi - це рiзновud юрuduчнuх колiзiй, tцо
вuнuкае за наявносmi розбiuсносmi (зокрема суперечносmi) мiэtс нор-
Mcl]rru права, якi закрiпленi в законоdавсmвi mа рееулююmь оdнi суспiль-
Hi вidносuнu.
Основнамu ознаколrа колiзiй у законодавствi е:
l) вони е одним iз видiв юридичних колiзiй;
2) iснують тiльки мiж нормами права, закрiпленими в законодав-
cTBi;
276
розdiл 25. Засmосування права в yЙo\clx колiзiй i проzмuн у законоdавсmвi
3) виникають з приводу регулювання нормами одних фактичних
обставин;
4) iснують у разi, коли норми права пропонують рiзне реryлювання
одних фактичних обставин. Тому колiзiю часто характеризують як
розбiжнiсть (невiдповiднiстьо суперечнiсть) мiж нормами,
в украiнському законодавствi найбiльu,t поuruренufurи е темпорirль-
Hi, iерархiчнi та змiстовнi колiзii.
i".noponu*a (часова) колiзiя - це колiзiя, tцо вuнuкае внаслidок
прuйняmmя в рiзнuй час з mоZо cclJvro^o пumання dекiлькох рiзнuх норл,t
права.
.Щля подолання TaKoi колiзii необхiдно докладно проаналiзувати
показники, що характеризують дiю неузгоджених нормативно-право-
вих aKTiB у часi (момент набрання чинностi, напрям темпоральноТ дii,
моменти зупинення i припинення дiт). Загальним правилом, що
використовуеться для подоланЕя таких колiзiй, е цравило, згiдно з яким
насmупнай закон з mozo caшozo паmання скасовуе diю попереdнiх.
тому в разi неузгодженостi застосуванню пiдлягае норма права, при-
йнята пiзнiше.
Наприклад, згiдно з ч. з ст. 144 цК Украiни, який було ).хвалено
16 сiчня 2003 р., до моменту державноТ реестрацii товариства з обме-
женою вiдповiдальнiстю його учасники повиннi сплатити не менше
нiж п'ятдесят вiдсоткiв суми cBoix вкладiв. Проте ст. 52 Закону Укра-
iЪи <<Про господарськi товариства> (в редакцii Закону вiд 21 вересня
2000 р) встановлювал* що до моменту реестрацiТ товариства з обме-
женою вiдповiдальнiстю кожен з учасникiв зобов'язаний внести не
менше З0 вiдсоткiв вкладуl. У такiй сиryачii застосуванню пiдлягала
норма Щк, оскiльки вона була прийнята пiзнiше.
Iерархiчна (суборdанацiйна) колiзiя - це колiзiя, tцо вuнuка€ вна-
слidоi реzулювання оdнuх суспiльнuх вidносuн HopMaMu рiзноТ юрuduч-
Ho'i сuлu.
Рiзна юридична сила норм права зумовлю€ться тим, що вони Mrc-
тяться в нормативно-правових актах, як1 знаходяться на рiзних щаблях
Тому для подо-
у вертикальнiй (iсрархiчнiй) cTpyKrypi законодавства.
лання iерархiчних колiзiй необхiдно звернутися до вертикrльноi струк-
тури законодавства Укратни. Загальне правило, яке використовуеться
l L{я суперечнiсть iснувала в законодавствi протяюм трьох з половиною poKiB i була
усунута лишi пiсля прrйr"rr" закону вiд 27 квiтня 2007 р., яким вIIесено змiни до
Ь". SJ Зu*опу <Про господарськi ювариствuo i приведено iT у вiдповiднiсть до норм ЩК.
277
 Часtпuна п'яmа. Ремiзацiя права
для подолаfiня цих колiзiй, звучить так: у разi суперечносmi засmосо-
вуюmься ноwu, tцо маюmь бiпьtлl вuсоку юрulачну cully.
законодавчо встановлено, наприклад, iерархiчний стаryс Консти-
туuiТ УкраТни (в iT ст. 8 передбачено, що <<Конституцiя Украiни мае
найвищу юридичну силу. Закони та iншi нормативно-правовi акти
приймаються на ocнoвi Констиryцii УкраiЪи i повиннi вiдповiдати Тй>).
Ще означае, що в разi суперечностi мiж нормами Констиryчii та нор-
мами будь-яких iнших нормативно-правових акгiв мають auaro"o"y"a-
тися саме норми КонстиryчiТ.
1мiсmовна колiзiя - це колiзiя, Iцо вuнuкае внаслidок часmково2о
збizу обсяеiв ре2улювання dекiлькох норм права.
особливiсть цих rrолiзiй пов'язана з подiлом норм права на загальнi
та спецiальнi. Загальнi норми права, як вiдомо, поширюються на рiд
вiдносин у цiлому; спецiальнi дiють тiльки в межах виду вiдносин
цього роду i встановлюють для нього певнi особливостi порiвняно iз
загальним правилом. При конкуренцii загальних i спецiальних норм
слiд керуватися тulким правилом: спецiальнuй закон скасову€ diю за-
zально?о.
Прикладом загальноТ та спецiальноi норм можуть бути cTaTTi 1 1 66
i 1187 Щк Украiъи, що встановлюють вiдповiдальнiсть за заподiяння
шкоди в заг.шьних випадках (ст. 1166) i вiдповiдальнiсть за шкоду, за-
подiяну джерелом пiдвищеноТ небезпеки (ст. 1187). У разi, коли шкода
заподiюсться автомобiлем (лжерелом пiдвищеноi небезпеки), на реry-
лювання вiдносин претендують обидвi cTaTTi, якi встановлюють рiзнi
правила (головна вiдмiннiсть тут полягае в тому, що ст. 1187 перед-
бачае можливiсть вiдшкодуванюI шкоди i за вiдсутностi вини, тодi як
ст. 1166 пов'язу€ вiдшкодування лише з наявнiстю вини). Згiдно з на-
веденим колiзiйним правилом застосуванню в цiй сиryацii пiдлягае
спецiальна норма - ст. l187 ЦК.
Iснують також так званi склаdнi вапаdка, колинеузгодженiоть мiж
нормами права зумовлена одночасним iснуванням (збiгом) декiлькох
видiв колiзiй.
Так, при збizу mаппоральноt mа iерархiчноi колiзiil, що виника€
внаслiдок бiльш пiзнього введення в дiю норми, яка мае меншу юри-
дичну силу, прiоритет вiддаеться- HopMin яка мае вищу юридичну силу,
хоча iT прийнято ранiше.
У разi збizу marпoplulbHo:i mа апiсmовноt колiзiй, що виникае вна-
слiдок бiльш пiзнього введення в дiю загальноi норми, прiоритет за-
278
розdiл 25. Засmосування прсlва в умовах колiзiй i проzалuн у законоdавсmвi
звичай вiддаеться спецiальнiй HopMi, хоча ii прийнято ранiше. У цьому
випадку слiд виходити з того, що, незважаючи на змiну загального
правила, право мае на MeTi зберегти особливе реryлюваннJI, з)rмовлене
специфiкою певного виду вiдносин. Якщо ж пiд час тлумачення буде
встановлено, що нова загальна норма усувае вiдмiнне реryлювання дJuI
рiзних видiв вiдносин одного роду, яке ранiше було передбачене спе-
цiальними нормами, то вибiр слiд зробити на користь бiльш пiзнього
загztльного закону.
При збizу iерарrtчноt mа eшicmoBHo'i колiзiй, коли загальна i спе-
цiальна норми мiстяться в актах, що мають рiзну юридшшу сиJry, пере-
ваry зазвичай мас загальна норма вищоi юридичнот сили. Наприкпад,
вiдповiдно до правовот позицii Конституцiйного Суду Украiни, яка
мiститься в Рiшеннi вiд 30 жовтня |997 р. Ns 5-зп у справi К. Г, Усти-
менка, винятки з констиryцiйних норм встановлюються самою Кон-
стиryцiею УкраiЪи, а не iншими нормативно-правовими актами. Тому
в разi виникнення колiзii мiж загальною нормою Констиryчii та спе-
цiальною нормою закону, тцо встановлю€ виняток iз констиryцiйного
правила, перевагу мае загальна конституцiйна норма. Проте, якщо
видання спецiальноi норми прямо чи опосередковано передбачено
актом вищот юридичноi сили, то прrоритет ма€ спецlальна норма мен-
шоi юридичноТ сили.
ý 4. Засоби подолання колiзiй у законодавствi
Поdолання колiзiй у законоdавсmвi - це засmосування засобiв, tцо
dозволяюmь ухваJtюваmч рiuлення в конкреmнiй справi за наявносmi
колiзi'i в законоdавсmвi.
основними засобами подолання е колiзiйнi норми, колiзiйнi пра-
вила, а також тл)rмачення закону. Вони утворюють колiзiйний механiзм,
що мае включати Bci перелiченi вище способи i давати можливiсть
у конкретному випадку зменшити шкiдливий вплив недолiкiв законо-
давства.
колiзiйнi норма встановлюють правила вибору правовот норми,
яка пiдлягас застосуванню за наявностi розбiжностi мiж нормами пра-
ва, якi закрiпленi у законодавствi й регулюють однаковi фактичнi об-
ставини.
279
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права розdiл 25, Заспосування права в умовах колiзiй i проzмuн у законоdавсmвi

Прикладом колiзiйних норм може буrи правило, викJIадене у п. 5 колiзii можуть усуватися також завдяки вuзнанню cydall,ttl норма-
роздiлу XI <Прикiнцевi та перехiднi положення>> Закону УкраiЪи вiд muвнах акmiв неконсmumуцiйнuма або неправомiрнuма, що усувас
5 липня, 20|2 р, кПро зайнятiсть>>: (до приведення законодавства конфлiкт мiж нормами права (або Taki рiшення можуть ухвалювати
Украiни у вiдповiднiсть iз цим Законом закони та iншi нормативно- Констиryцiйний Суд УкраiЪи та адмiнiстративнi суди).
правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому За-
кону>. Iнший приклад колiзiйноТ норми пропон)i€ п. 56.2l ПК Укра-
iни: кУ разi коли норма цього Кодексу чи iншого нормативно-право- КОнтРольнi 3апитання
вого акта, виданого на пiдставi цього Кодексу, або коли норми рiзних
законiв]чи рiзних нормативно-правових aKTiB, або коо" одного l. За якими критерiями класифiкуються прогалини в законо-
"орми
i того ж нормативно-правового акта суперечать мiж собою... вна- давствi?
2. Назвiть випадки, коли подолашUI прог€шин е неможJIивим,
слiдок чого е можливiсть прийняти рiшення на користь платника - з. Пояснiть вiдмiннiсть мiж аналогiею закону та аналогiсю
податкiв, так i контролюючого органу, рiшення приймаеться на ко- права.
ристь платника податкiв>>. 4. Назвiть ocHoBHi види колiзiй у законодавствi.
Колiзiйнi правала е сталими типовими рiшеннями щодо застосу- 5. Визначiть ocHoBHi правила подолашш колiзiй у законодавствi.
вання юридичних норм за наявностi колiзii: бiльш пiзнiй закон скасо-
вус дiю бiльш раннього, акт вищоТ юридичноi сили скасовуе дiю акта
меншоi юридичноТ сили; спецiальний закон скасовуе дiю загального
та iH. Колiзiйнi правила породженi вимогами юрuduчноТ лоziкu mа
юрuduчноi mехнiкu, iснують протягом багатьох столiть у рiзних право-
вих системах cBiry i за своею чiткiстю та iмперативнiстю не поступа-
ються правовим нормам.
Тлумачення може бути засобом подолання колiзii у тому разi, якщо
вибiр мiж конфлiкryючими нормами неможливо зробити на пiдставi
колiзiйних норм i правил або Тх недостатньо (наприклад, у випадку
колiзiТ спецiальних норм). Запропонованi варiанти тлр{ачення надалi
(пiсля ik визнання на практицi i кiлькаразового одноманiтного засто-
сування) можуть набувати характеру переконливих правових позицiй.
Вiд подолання колiзiй слiд вiдрiзнятпiхусунення, тобто засmосу-
вання засобiв, якi dозволяюmь лiквidуваmu розбiсюносmi л,tiсtс нор74аJйu
права, tцо iснуюmь у законоdавсmвi,
Основним засобом усунення колiзiй е нормоmворчiсmь. Завдяки
нормотворчостi може бути змiнена одна або Bci норми, що конфлiкry-
ють мiж собою. KpiM тогоо нормотворчiсть може передбачати скасу-
вання однiеТ з норм, що знаходяться в суперечностi, або скасування
Bcix норм, що знаходяться в суперечностi, й прийняття новоi норми.
Слiд зазначити, Iцо для усунення колiзiй вФкливе значенЕя мае коди-
фiкацiя, результатом якоi повинно бути створення сдиного, логiчно
цiлiсного, внутрiшньо узгодженого нормативного акта.
280 28l

Тлумачення правових aKTiB
l. Поняття тJIумачення правових акгiв.
2. Способи тлумачення правових акгiв.
3. Види тJryмаченшI правових акгiв.
4. Особливостi тлумачення конституцiТ та законiв.
5. Iнтерпретацiйнi акти, iх види.
1. Поняття тлумачення правових aKTiB
ý (iпотека, юридична особа, злочин та iH.) та оцiнних категорiй (тяжкi
Важливе мiсце у правовому реryлюваннi суспiльних вiдносин по-
сiдае дiяльнiсть, спрямована на осмислення змiсту правових aKTiB,
розцриття ix cyTHocTi. Така дiяльнiсть називаеться mJIумаченням пра-
вовuх акmiв, чиТх iнmерпреmацiею. Особливостi правотлумачноТ дi-
яльностi зумовили виоц)емлення юрuduчноi еерменевmики як загально-
го (фiлософського) пiдходу до пiзнання державно-правовоТ дiйсностi,
що грунтуеться на тлумаченнi юридичних TeKcTiB задля розумiння
cyTHocTi правових явищ.
Тлумачення правовоzо акmа - це з'ясування змiсmу закрiпленuх
у ньолrу юрuduчнuх правuл (норм права), а mакоэtс у певнuх вuпаdках
роз'яснення злliсmу цuх правuJt iHu,tulп зацiкавленuм особаlуt.
Тлумачення правових aKTiB може виступати як певнийрозу.п,tовuй
процес, iнmелекmуальна, mворча diяльнiсmь, що спрямована на
встановлення змiсту юридичних правил (норм права), так i якре-
зульmаm зазначеноТ diяльносmi, що виражаеться переважно в iHTep-
претацiйних актах. Наприклад, в останньому значеннi TepMiH ктлу-
мачення) вживаеться у ст. l47 КонституцiТ Украiни, яка вказуе, що
Конституцiйний Сул Украiн п d а е о ф i ц i й н е mлум ач е н ня Конститучii
та законiв Украiни.
Преdмеmом правотлумачноТ дiяльностi висryпа е mексm правовоzо
акmа (нормаmuвно-правовоaо й iнduвidуально-правовоzо mа iH.), а i
об'екmом - юрuduчнi правuла (правовi HopMu), оскiльки у розкритгi ix
значення, з'ясуваннi змiсry вiдповiдних правил поведiнки й полягае
кiнцева мета iнтерпретацiТ права.
282
Розdiл 26. Тлумачення правовuх акrпiв
Необжidнiсrпь mлумачення правових актlв зумовлена]
т) нормаmuвнiсmю права, загальним, абстрактним характером
правових норм. Реалiзацiя норми права в конкретнiй життевiй ситуацiТ
без попереднього з'ясування ii змiсry е непdожJIивою;
2) вuклаdенням юрuduчноlо правuла в mексmi,тобто його вuраэюен-
ням у мовнiй форлli, з чим пов'язанi TaKi обставини:
-вживанЕя TepMiHiB, якi е бiльш вузькими чи бiльш широкими, нiж
правове поняття, яке вони вирn1кають, або вживання слiв-синонiмiв на
позначення одного поняття (наприклад, одночасне використаннrI в тек-
cTi слiв (повинен), <<зобов'язаний>>, <<слiд>>, ((належить> тощо);
- наявнiсть в юридичних текстах спецiальних юридичних TepMiHiB
наслiдки, морtлльна шкода тощо);
-вживання висловiв, якi потребують з'ясування можливих BapiaH-
TiB поведiнки, що ними передбачаються (наприклад, ((тощо), <<та iH.>>,
кiншi>);
недосконалiсть юридичноТ технiки, вiдсутнiсть ясноi, точноi,
-
зрозумiлоТ мови правового акта, двозначнiсть, розпливчатiсть форму-
лювань та iH.
Тлумачення правових aKTiB може складатися з dвож сmаdift:
з'яс5rвання змiсry юридичних правил (норм права) та його роз'яснення.
з'ясування- перша й обов'язкова стадiя тJý/мачення права, яка попягае
у зрозуплiнНi суб'ектоМ тлумаченнЯ змiсry правиЛ <<для себе>>. Ще
вну-
трiшнiй творчий iнтелекryальний процес, який вiдбуваеться у свiдо-
MocTi суб'екта тлумачення. З'ясування правил е необхiдною уN{овою
належноi реалiзацii права в ycix його формах. Тлумачення права може
вкJIючати тiльки стадiю з'ясування, наприкJIад, якщо йдеться про ycBi
домлення суб'екгом змiсry правил при iх додержаннi чи використаннi.
насryпноlо стадiею е роз'яснення права. Воно не е обов'язковим
i здiйснюеться iнтерпретатором для зацiкавлених осiб лише в разi
необхiдностi. Результати роз'яснення об'ективуються в iнтерпретацiй-
них актах, письмових та усних коментарях тощо (наприклад, рекомен-
дацiях вищих спецiалiзованих судiв, роз'ясненнях уповноважених
органiв державноi влади, науково-практичних коментарях до законо-
давчих akTiB). Правотлумачна дiяльнiсть у формi роз'яснення права
може бути одним iз ооновних напрямiв дiяльностi органiв державноi
влади. Тако надання офiцiйного тлумачення Конститучii та законiв
УкраiЪи е одним iз повноважень Конститучiйного Суду УкраiЪи.
28з
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
Тлумачення правових aKTiB передбачае з'ясування як (букви), так
i кдуху>> закону. Пiд <6уквоюD закону розумiють буквальне значення
юридичного тексту, що мiстить правила. кДухD закону передае змiст
юридичних правил, викладених у вiдповiдному aKTi, з належним
урахуванням правових принципiв, на яких BiH грунтуеться. Враху-
вання (духу) закону дозволяе бiльш точно розкрити значення його
<<букви>>, яке може бути бiльш широким чи бiльш вузьким, нiж бук-
вальне текстуальне вираження правила. При цьому розкриття (духу)
закону не може повнiстю вiдриватися вiд тексту правового акта,
iнакше правотлумачна дiяльнiсть може перетворитися на пряму нор-
мотворчiсть.
Протягом строку чинностi юридичних правил ik <буква> може
залишатися незмiнною, але ((дух)) може зазнавати змiн. Визначаючи
в такому разi значення нор74u права, необхiдно враховувати наявнiсть
двох тенденцiй у правотлумачнiй дiяльностi - сmаmачноiта dанамiч-
Ho'i. У межах статичного пiдходу значення правила з моменту його
ухвалення й протягом усього перiоду його дii визнаеться незмiнним
у часi. За цьою пiдходу в процесi тJý/маченIIJI пiдлягае з'ясуванню кволя
iсmорuчноzо законоdавцяt>, тобто те значення правила, що було вкла-
дено в нього на момент прийнятгя вiдповiдного правового акта.
За динамiчного пiдходу в Teopii тлумачення права значенЕя норм
права може еволюцiонувати з перебiгом часу. В цьому разi правотлу-
мачна дiяльнiсть спрямована на з'ясування <волi акmусиьно2о законо-
dавцялs, тобто значення, що нада€ться правилу суспiльством на вiдпо-
вiдному етапi розвитку з урахуванням мiнливих умов суспiльного
життя. Саме такий пiдхiд використовуе европейський суд з прав лю-
дини при тлумаченнi положень Конвенцii про захист прав людини та
основоположних свобод.
Предметом тлумачення можуть виступати не miлька нормаmав-
Hi, а й iнduвidуальнi прововi акmu, особливо Ti, що розрахованi на
тривалу дiю, мають юридично складний характер, Тлумачення iH-
дивiдуальних правових aKTiB спрямовано на з'ясування змiсry юри-
дичних правил, що мiстяться в актах правозастосування та актах
реалiзацii права - рiшеннях суду, адмiнiстративних актах, право-
чинах тощо,
Так, у ст.2lЗ ЩК Украiни зазначено, що змiст правочину може
бути витлумачений стороною (сторонами). На вимоry однiеi або обох
cTopiH суд може постановити рiшення про тлумачення змiсry право-
284
Розdiл 26, Тлумачення правовuх a<miB
чину. У Украiни передбачено, що тJýII\,Iаченн'I заповlту може
ст. |256 ЩК
бути здiйснене пiсля вiдкриття спадщини самими спадкоемцями, а у
ст. 221 I]ПК
разi виникнення мiж ними спору - судом. Вiдповiдно до
украiни, якщо рiшення суду е незрозумiлим для осiб, якi брали участь
поста-
у справi, або для доржавного виконавця, суд за iхньою заявою
новляе ухвi}лу, в якiй роз'яснюе свое рiшення, не змiнюючи при цьому
його змiсry.
ý 2. Способи тлумачення правових aKTiB
спосiб mлумачення - це сукупнiсmь прuйомiв i засобiв аналiзу
mексmiв правовuх aqmiB з меmою всmановлення змiсmу вuклаdенuху нuх
-r- права чu iHduBidyaJlbltux
норм прuпuсiв.
В юридичнiй научi та практицi найбiльш повно розробленi спосо-
би тлумачення нормативно-правових akTiB. Нiмецький правознавець
Ф. К. CaBiHbT у працi кКурс сучаоного римського правa>) (l840 р,) уза-
гальнив класичнi способи тлумачення нормативно-правових aKTiB
i виокремив серед них граматичний, логiчний, системний та iсторич-
ний. Названi способи тлумачення близькi до тих, якими оперуе сучас-
на юриспруденцiя.
ip*i-ounaй (мовнuй) спосiб mлумачення - цепочатковий спосiб,
який базуеться на даних фiлологiчних дисциплiн: граматики, лексики,
семантики, синтаксису, морфологiТ, етимологiТ та iH. BiH становить су-
купнiсть прийомiв аналiзу лtовноt формu вираження норм права, яку
вiдображено в TeKcTi нормативно-правового акта. Прийоми дослiджен-
ня граматичного способу спрямованi на з'ясування значення окремих
слiв, TepMiHiB, якi виражають змiст правовоТ норми зttлежно вiд розмi
щешUI в TeKcTi еднаJIьниХ i роздiловиХ СПОлl^rникiв (кЬ, кабо>>), роздi-
лових знакiв, прийменникiв,,вживання доконаних i недоконаних форм
дiсслiв i дiеприкп,rетникiв (наприкJIад, (вчинюс)) або <<вчинив>) тощо.,Що
ocHoBшux правuл л,rовно2о mлумачення належать TaKi:
-TepMiHaM, що використовуються в TeKcTi, надасться iх загально-
вживане значення, за винятком спецlально-юридичних або iнших
TepMiHiB, яким надано законодавчi дефiнiцii (<<злочин>>, (правочин),
<<сiм'яll та iH.);
- якщов законi однаковi термiни використовуються н€одноразово
(наприкладо <батькиD, <<дiтп> в сiмейному законодавствi), ii
не можна
285
 Часtпuна п'яmа. Реалiзацiя права
тлумачйти'В рiзному значеннi, за винятком випадкiв, коли це визна-
чено самим законом;
-рiзним TepMiHaM не може безпiдставно надаватися одне значення
(наприклад, поняттям ((громадянин> i <фiзична особа>>);
- значення TepMiHa (словосполучення), визначене в межах певноi
галузi законодавства, не може автоматично поширюватися на iншi
галузi.
Лоziчнай спосiб mлумачення полягае в аналiзi логiчноi структури
i внутрiшнiх зв'язкiв мiж нормами права або ix структурними елемен-
тами. Щей спосiб rрунтуеться на використаннi законiв i правuл (прu-
й ом i в) ф орлл albH о i л о z iKu, серед яких : логiчне перетворення ; виведен-
ня норм iз норм (ix логiчний розвиток); дедукцiя та iндукцiя; логiчний
аналiз понять; висновки за аналогiею; висновки вiд протилежного;
доведення ло абсурду; висновок за ступенем та iH. Останнiй склада-
€ться з двох правил: 1) хто мае право або зобов'язаний до бiльшого,
той мае право або зобов'язаний до меншого;2) кому заборонено мен-
ше, тому заборонено й бiльше. Щей прийом дозволяе, зокрема, обцрун-
тувати висновок про те, що законодавчий орган, надiлений повнова-
женнями приймати закони, володiе й повноваженнями щодо iх
роз'яснення.
Спецiально-юраduчнuй спосiб mлумачення передбачае аналiз
тексту правового акта з точки зору кdоzмu) права за допомогою спе-
цiальних юридичнrх знань iз TeopiT права i галузевих наук. BiH вимагае
використання технiко-юридичних прийомiв i засобiв (юридичних
конструкцiй, фiкцiй, презуплпцiй тощо), спецiально-юридичних TepMi-
HiB чи словоспол)п{ень, а також правил i прийомiв юридичноТ технiки
для з'ясування змiсry норм права.
Сасmемнай спосiб mJ.улrачення врахову€ мiсце правовоi норми
серед iнших норм, якi викладенi в певному нормативно-правовому акгi,
iнстиryтi чи галузi законодавства. Можливiсть його застосування зу-
мовлена сuсmемнiсmю права..Що системних зв'язкiв мiж нормами
права, якi пiдлягають з'ясуванню в процесi тлумачення, зокрема на-
лежать:
зв'язки мiж нормами, що пiдлягають тлумаченню, i нормами, що
а)
розкривають змiст TepMiHa, який у нiй вживаеться (норми-дефiнiцiТ);
б) зв'язки норм, що тлумачаться, з оперативними нормамио якi
можуть ix скасовувати, поширювати Тх дiю на нове коло вiдносин,
суб'ектний скJIад чи територiю;
286
Розёlл 26, Тлулачення правовuх акmiв
в) зв'язки норм, що пiдлягають тлумаченню, з вiдсильними, блан-
кетними та iншими нормативними приписами. Застосування законо-
давцем вiдсильного чи бланкетного способу викJIадення норм права
вимагае звернення до iнших статей цього акта або до iншого норма-
ТИВНО-ПРОвового акта для повного вiдтворення Bcix елементiв правила
поведiнки, що скJIадае вiдповiдну норму права;
г) зв'язок мiж загальними i спецiальними нормами, cyTHicTb якого
полягас в тому, що правила поведiнки, визначенi в загальних нормах,
часто потребують урахування особливостей певних сиryацiй або ви-
няткiв, викладених у спецiальних нормах. У свою чергу спецiальнi
норми можуть бути розтлумаченi лише у свiтлi загЕ}льних принципiв,
цiнностей i положень, що становлять змiст загаJIьних норм права. Зо-
крема, в процесi тлумачення необхiдно брати до уваги зв'язки мiж
загальною та особливою частинами кодексiв чи iнших нормативно-
правових aKTiB тощо.
Iсmорччнай спосiб mлумачення допомагае встановити змiст нор-
ми права, звiDкаIочи на iсторичнi умови та обставини, соцiально-еко-
номiчнi, полiтичнi та iншi чинники, пов'язанi з виникнонIшм, юридич-
ним закрiпленням норм i застосуванням норм, що пiдлягають тлума-
ченню. ,Що уваги беруться не тiльки caMi текоти нормативно-правових
aKTiB, а й apxiBHi документи, стенограми обговорення i.x проектiв,
пов'язанi з ними матерiали ЗМI та iH., що дозвоJIяе встановити, якi саме
вiдносини i в який спосiб мав HaMip вреryлювати нормотворчий сф'скт.
Рiзновидом iсторичного способу тлумачення можна ввaDкати конкреm-
но-соцiолоziчне mлумачення> яке полягае у встановленнi змiсry норм
права з урахуванням ре{tльних умов суспiльного життя, в яких вони
функцiонують.
Телеолоziчне (цiльо в е) mлумачення потребус розкриття цiл ей
правових норм i права в цiлому. об'ектом аналiзу виступають цiлi,
на досягнення яких спрямованi вiдповiднi нормативнi приписи, очi-
KyBaHi результати при Тх реалiзацiТ. Iх з'ясуванню сприяе аналiз пре-
амбул конституцiй i законiв, а також початкових статей кодексiв, що
мiстять законодавчо визначенi цiлi вiдповiдних iнстиryтiв i галузей
законодавства.
cBoi особливостi мае mлумацення мiсtснароdно-правовuх dozoBo,
plc. Загальнi правила i додатковi засоби такого тлумачен}IJI визначоно
Ъ роздiлi 3 Вiденськоi конвенцiТ про право мiжнародних договорiв
(1969 р.), де вкrвано, що мiжнародно-правовий договiр ма€ тлумачи-
287
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права
тися с).млiнно вiдповiдно до звичайного значення, яке слiд надавати
TepMiHaM договору в ix KoHTeKcTi, а також у свiтлi об'екта i цiлей до-
говору.
На окрему увагу заслуювуютъ способа mJtумачення iHdaBidya,lbHo-
правовuх акmiв. Щеякi з правил i прийомiв ix тлумаченЕrI визначено на
законодавчому piBHi (наприклад, у статтях 2|з, бз7 , 1256 цК УкраiЪи).
ý 3. Види тлумачення правових aKTiB
ТлумаченнЯ правових aKTiB може бути класафiковано за
рiзними
-_
критерiями. Воно розрiзняеться за обсяzола lx правовоzо змiсmу i полягае
у визначеннi сryпеня вiдповiдностi змiсry норми права ii текстовому
вираженнЮ, тобтО спiввiдношеннi кдуху> i <буквп> закоЕу. За цим кри-
TepieM розрiзняють буквальне, поширене та обмежене тлуIuаченшI.
Буквальне mлумачення * це такий вид тлумачення, за якого змiст
правовоi норми повнiстю збiгаеться з iT буквальним вирженням. На-
прикJIад, у ст. 148 КонстиryцiiУкраihи зазначено, що Констиryцiйний
Суд УкраiЪи скJIадаеться з вiсiмнадцяти суддiв Констиryцiйного Суду
Украihи. Як правило, буквально мають тлумачитися термiни, вiдобра-
женi В легальниХ лефiнiцiях, а також завершенi (вичерпнi) перелiки
(наприклад, пiдстави, якi обтяжують покарання, що викJIаденi ст, 67
у офiцiйне тлумачення залеэ!сно Bid юрuduчнuх наслidкiв може мати
КК УкраiЪи).
пошuрене mлумачення означа€, що змiст певнот норми права
в результатi тлlrмачення виявився ширшим за ii буквальний текст.
Ще
може бути обумовлене як суб'сктивними недолiками законодавства,
так i об'ективним розвитком суспiльних вiдносин, якi були врегульо-
BaHi вiдповiдним правовим актом.
Нащrиклад, поширеного тJrумаченшI вимагають положення консти-
туцiй, мiжнародно-правовлD( доюворiв чи законiв щодо основоположних
прав людини, змiстяких визначаеться не стiльки ix буквальним юридич-
ним формулюванням, скiльки правовими цiнностями i принципами,
юридичною доктриною та практикою тощо. Водночас таке тл)aмачення
€ неприггустимим щодо положень, якi е винятком iз загального правилц
мiстять пiдстави обмеження прав i свобод, визначають обсяг компетен-
цiт органiв державнот влади чи iнших владних суб'екгiв тощо.
обмееrcене mлумачення мае мiсце тодi, коли змiст правових норм
е вужчим за буквальний змiст тексту нормативно-правового акта. об-
288
РозdИ 26, Тлумачення правовuх aюmlB
межене тлумачення може здiйснюватися на пiдставi норм загальноТ
частини певного кодекси оскiльки вони стосуються Bcix положень
особливоiчастини i можуть звужувати ix буквальний змiст. Прикладом
такого тлумачення с Рiшення Конститучiйного Суду УкраiЪи у справi
npo ."ороr"У дiю в часi законiв та iнших нормативно-правових aKTiB
вiд 9 лютого 1999 р., в якому визначено, що положення Ч; l ст. 58 Кон-
ститучii УкраiЪи про те, що закони та iншi нормативно-правовi акти
не мають зворотноi дiТ в часi, KpiM випадкiв, коли вони пом'якшують
або скасовують вiдповiдальнiсть особи, треба розрлiти так, що воно
стосуеться] людини i громадянина (фiзичноi особи).
Тлумачення правових aKTiB може здiйснюватися рiзними
суб'ектами, Залеuсно Bid наявносmi в iнmерпреmаmора повноваэlсень
на зdiйснення mлумачення останне може бути офiцiйним або неофi-
цiйним.
тлумачення вважасть ся офiцiйнлlм, якщо воно здiйснюсться
суб'сктом у зв'язку з реалiзацiею нIlJи повноваэtсень сmосовно mлума-
чення правовuх aKmiB. Такими суб'ектами виступають спецiально
мiсцевого самовря-
уповноваженi органи державноi влади чи органи
лу"ur"", ix посадовi особи. Результати офiцiйного тлумачення набува-
ють офiцiйного значення та юридичнот форми, зокрема втiлюються
в правотлумачних (iнтерпретацiйних) актах.
як обовrязковuй, так i переконлавай (рекоменdацiйнай) характер.
Наприклад, обов'язковим офiцiйне тлуIиаченI5I КонстиryчiТ та законiв
е
Конiтитуuiйним Судом УкраiЪи, тлумачення положень Конвенцii про
захист прав людини та основоположних свобод i протоколiв до неi,
надане за результатами розгJIяду iндивiдуальних заяв европейським
судом з прав людини.
Водночас тлумачення положень мiжнародно-правових договорiв
з прав людини, яке мiститься в загальних рекомендацiях (коментарях)
вiдповiдних органiв ООН (KoMiTeTy ООН з прав людини, KoMiTeTy
оон з прав дитини тощо) мае рекомендацiйний характер. Воно повин-
но враховуватися правозастосувачем завдяки професiйному автори-
тетrвизнаНих мiжнарОдних експертiв, якi входять до скJIаду вiдповiд-
них структур, повазi до iх позицii, Рекомендацiйний характер мають
також Роз'яснення вищих спецiалiзованих судiв Украiъи, наданi судам
з питань застосування законодавства, що прямо зазаначено в ст.32
Закону Украiни вiд 7 липня 2010 р. <Про судоустрiй i статус суддiв>,
289
 Часmuна п'яmа. Реалiзацiя права Розdiл 26, Тлумачення правовuх aKпiB

",, -. зсиеilсно Bid mоео, на яке коло осiб воно роз-

ОфiцiйНGлТЛ}МОЧОння
украiъи надiляе повноваженням щодо офiцiйного тлумачення Консти-
раховане, бути двох видiв: абстрактним чи казуальним.
п,rоже туцiТ i законiв УкраТни единий орган констиryцiйноТ юрисдикцii] - Кон-
Абсmракрне mJrумачення ероз'ясненням змiсry норми права, що стиryцiйний Суд Украiни.
мас загальний характер, поширюеться на Bcix осiб, якi опинилися неофiцiйне mлумачення здiйснюеться суб'ектом, який не мае
внормативно регJIаментованiй сиryацii, та на Bci випадки, вреryльова- повноважень на офiцiйне тлумачення правових akTiB. Воно мае
Hi нормами, що iнтерпретуються (наприклад,
рiшення Констиryцiйно- необов'язковий харакгер, подiлясться на TaKi види:
го Суду Украiъи Щодо офiцiйного тлумачення Констиryчii чи законiв побуtпове mJIумачення, що здiйснюеться в повсякденному життi
УкраIни, постанови Пленуму Верховн,ого Суду Украihи, особами, якi не мають юридичноТ о_свiти i певноТ квалiфiкачii для про-
роз'яснення
вищих спецiалiзованих судiв та iH.), вадження юридичноi дiяльностi. його результати зумовленi piBHeM
казуальне mлумачення норм права стосу€ться ix застосування правовоТ свiдомостi, юридичноi обiзнаностi та життевим досвiдом
щодо конкретЕого випадку. Формально воно ма€ значення лише для громадян;
вирiшення ((к€вусу), тобто конкретноТ юридичноТ справи. Водночас професiйне mлумаченнц що здiйснюють фахiвчi з вищою юри-
казуirльне тлумачення правових норм вищими судовими iнстанцiями
дичною освiтою, якi займаються рiзними видами юридичноiпрактики
чи адмiнiстративними органами мiстить зр€вки, прикJIади правильно- (адвокати, юрисконсульти та iH.);
го розуплiння норматиВно-правових акгiв, якi мають значенIUI не тiльки
dокmрuнальне (наукове) mлумачення, що € прерогативою вчених-
для конкретноiсщrави, ай цlявсiх аналогiчних справ. Нижчi iнстанцii, правознавцiв. його результати вiдтворюються в науково-практичних
як правило, враховують практику тлумачення вищих, слiдують iй i бе-
коментарях до законодавства, працях уIених-юристiв (наукових стат-
руть iТза прикJIад. Юридичнiй практицi загалом сприя€ оприлюдненюI тях, моногРафiях, Пiдрl"rниках, посiбниках, лекцiях), юридичних на-
рiшень вищих сулiв в юридичних виданнях i розмiщення ik в единому
укових виданнях тощо. Неофiцiйне доктринальне тлумаченЕя
не мае
державному peecTpi судових рiшень. Таким чином, iнтерпретацiйнi обов'язковоТ сили, однак воно суттево впливае на нормотворчу i право-
положенЕя (правовi позицii), що мiстяться в
рiшеннях вищих право- застосовну дiяльнiсть завдяки авторитетностi та переконливостi
застосовних органiв у конкретних справах, перетворюються на так
роз'яснень.
званi <прецеdенmu mлумачення) правових норм, обов'язковiсть яких
обумовлена статусом та авторитетом суб'ектiв ix
ухвалення, перекон-
ливiстю i розумнiстю аргументацiТ.
Залесюно Bid учасmi iнmерпреmаmора в ухваленнi aKmiB, що
rI- ý 4. Особливостi тлумачення конституцii
та законiв
роз'яснюються, офiцiйне тлумачення подiляеться на автентичне i ле-
гальне.
сучасна концепцiя конституцiт охоплюе не тiльки позumuвнuй
Авmенmuчне m].умачення здiйснюеться тим суб'ектом, що видав
норfutаmuвно-правовuй акm найвuu,lоt юрuduчноt сuллi, а й фунdамен-
правовий акц який пiдлягае тлумаченню, тобто це авторське офiцiйне
mальнi прuнцuпu mа цiнносmi консmumуцiйноzо рiвня. Тому при тлума-
тл)лчIаченIUI (напришrад, роз'яснення MiHicTepcTBoM cyTHocTi та окремих
ченнi конституцiТ мусить бути застосований Дуалiстичний пiдхiд:
положень певнот iнструкцii, що була ним прийнята). Повноваження
з одного боку, констиryцiя мае тлумачитися з використанням тради-
суб'екта щодо автентичного тлумачення виданих ним правових aKTiB
цiйних способiв тлумачення нормативно-правових aKTiB, а з другого -
безпосередньо випливають з його компетенцiТ.
офiцiйне тлумачення констиryцii вимагае використання спецuфiчнuх
леzшльне (dшеzоване) mJrумачення здiйснюеться спецiально
упов- прuнцuпiв Гi iнrперпреmацit, якi дають змогу розкрити ii'особливу
новаженим органом щодо правових aKTiB, виданих iншими суб:екгами.
юридичну природу. Taki способи тлумачення передбачають аналiз не
Повноваження на здiйснення суб'ектом такого тлумачення закрiплю-
тiльки кбукви>, а й <духу> конституцiiо закладених в нiй принципiв
еться в правовому aKTi, що визначае його статус. Так, Конституцiя
i цiнностей.
290 29l
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права Розdiл 26. Тлумачення правовttх акпiв

, В свропейськiй правовiй доктринi використовуються Ta:кi спецi- констиryчiйний суд Росiйськот Федерацii, констиryцiйнi суди деяких
.i
aJrbшi прuнца,па mлумачення консmumуцiii: iнших европейських краiЪ.
* пранцаh об'екmuвноt сасmема
цiнносmеЙ, якиЙ полягае в тому, повноваженням щодо офiцiйного тлр{ачення Констиryчii та за-
_
що конституцiйнi цiнностi (верховенство права, соцittльна правова дер- KoHiB Украiни надiлениft едiниil орган конституцiйноi юрисликцii
жава, демократiя, права людини тощо) е об'екгивними; вони не залежать Консmаmуцiйнай Суd Украiни. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 150 Констиryчii
вiд державноi волi, а навпаки, накJIадають на державу зобов'язання до- укратни pi-"""" Констиryцiйного Суду щодо офiчiйного тлумачення
держуватись ix та сприяти ix уriленню в суспiльне життя; констиryчii та законiв Украiни с обов?язковими до виконання на тери-
* пранцuп найбiльtп прuйняmно:i dля сmорiн злаzоdа i не можуть бути оскарженi,
цiнносmей, - Укiаiни, остаточними
Topii
згiдно з яким правовi цiнностi, забезпеченi констиryцiйним захистом, Однак Констиryчiйний Сул УкраТни здiйснюе iнтерпретацiйну дi-
мають тлумачитись у взасмнiй гармонiТ, одна цiннiсть не може бути яльнiсть не тiльки в межах спецiальноi процедури, а й пiд час ухвален-
захищена на шкоду iншiй; ня рiшень про вiдповiднiсть Конституцii Украiни законiв та iнших
pi-
- пр ан цuп консmаmу щiйно-конформiсmськоео плумацення, за визначених законом правових aKTiB. У мотивувальнiй частинi цих
яким закон не може визнаватися нечинним, якщо його можна витлу- шень можуть мiститися правотлумачнi положення, де розкривасться
мачити як такий, що вiдповiдае конституцii; змiст вiдповiдних норм КонстиryчiТ УкраiЪи i правових aKTiB, консти-
- пранцuп ocшoBшtlx пров, якпй вимагас тлумачення констиryцiй- ryчiйнiсть яких перевiрялась.
них положень з урахуванням рiзних концепцiй прав людини; Правотлуrпчr"irrопо* ення (пр аво Bi позuцi| Конститучiйного Суду
- прuнлluп балансування, який виходить iз того, що будь-якi дii украrни с результатом системного тлумачення ним Констиryuii та за-
держави мають вiдповiдати легiтимнiй MeTi та бути пропорцiйними до *o"i", майть-офiчiйний нормативний характер i можуть мiститися
неТ. Зокрема, цей спосiб пiдлягае застосуванню при тлумаченнi кон- в усiхвидаХ йогЬ aKTiB. Правовi позицii КонстиryчiйногО
Сулу Укgаtllи
стиryцiйних обмежень прав людини; е прецеdенmалru mлумаЧення, що становлять зрiвок 1нтерпретац11 вlд-
- прuнщuп dдпкньоzо сmавлення do MictcHapodHozo права полягае ,rо"iд"r* положень КонститучiТ та законiв, обов'язковий при вирiшен-
тлумаченнi вiдповiдних положень констиryчii, передусiм тих, що Hi Bcix аналогiчних справ, а також застосуваннi вiдповiдних
конститу-
у
стосуються прав людини, в KoHTeKcTi мiжнародного права; положень yciMa суб'сктами права. Якщо офi-
цiйних чи законодu""й*
законiв Украihи належить
- пранцап консmаmуцiйно-правовоао порiвняння вимага€ порiвнян- цiйне обов'язкове тлр[ачення Констиryчiт та
Тх переконливе
шI конституцiйних норм рiзних Kpaiн, а також пракгики ix застосуванrrя до повноважень Конституцiйного Суду Украiни, то
i тлуплаченrrя при iнтерпретацii положень нацiональноТ конституlдii. (рекомендацiйне) тлумачення можуть здiйснювати й суди загальноi
Особлива роль у використаннi цих способiв тлумачення конститу- Йрисликчii. Законом Украiни вiд 7 липня 2010 р. кПро судоустрiй
цiТ належить органам суdовоi влаdu як незалежноТ та неупередженоТ i стаryс Суддiв) таке повноваження прямо закрiплено за вищими спе-
гiлки влади. У краiЪах американськоТ (децентралiзованоi) моделi кон- цiалiзованими судами.
ституцiйного контролю офiцiйне тлумачення конституцiй, а також
законiв, надане вищими судовими iнстанцiями (зокрема, тлумачення
Конституцii CrrrA i поправок до неi Верховним судом США), ý 5. Iнтерпретацiйнi акти, ii виДи
е обов'язковим для Bcix нижчих ланок судовоТ системи.
У правових системах, де запроваджено европейську (чентралiзо- результати офiцiйного тлумачення правових akTiB виражаються
вану) модель конституцiйноТ юстицii офiuiйне абстрактне тлумачення в iнтерпретацiйнйх (правотлумачних) актах, якi забезпечують
iх одно-
конституцiТ та законiв е прерогативою спецiально створеного органу -
MaHiTHe, узгоджене роiумiння та ефективну реалiзацiю, Iнтерпретацiй-
конституцiйноI юстицii, переважно, конституцiйного суду. Зокрема, Hi акти е результаюм цiлеспрямованоi iнтелектуальноТ дiяльностi
таким повнов:lrкенням надiленi Федеральний Констиryцiйний суд ФРН, компетентного органу держави (наприклад, Конституцiйного Суду
292 293
 Часmuна п'яmа. Ремiзацiя права
УкраiЪи) чи МiжнародноТ установи (наприклад, европейського суду
з прав людини, KoMiTery ооН з прав людини) щодо осмислення зна-
чення правових норм чи ik iндивiдуальних приписiв.
,!нmерпрепацiйнuй акm - це правовuй акm уповноваэюеноzо
суб'екmа, якuй лцiсmumь роз'яснення юрudччнuх прйu*
fuорл,t права),
tцо е zоловною лrеmою йоео прuйняmmя.
, Особливостi юридичноi природи iнтерпретацiйних aKTiB дозволя-
ють видiлити TaKi Тх ознакu:
_ 1) iнтерпретацiйнi актирозкрuваюmь змiсm ноw права ча iHdu-
вidуальнаЖ прuпuсiв, Виражених у вiдповiдноrу.rрi"о"6му акгi. Вони
цiють в едностi з правовими актами, що стали предметом тлумачення,
i мають допомiжний характер;
2) iнтерпретацiйнi акти не всmановлююmь новчж праваJ, повеdiн-
кu,не скасовують i не вносять змiн до чинних правових aKTiB. Здiй-
снюючИ своi повноВzDкення, суб'екти офiцiйноТ iнтерпретацii не пiд-
мiнюють законодавця шляхом створення правових норм процесi
у
тлумачення, в тому числi через усунення прогалин законодавствi.
у
З цьогО приводУ Констиryчiйний Суд Украiни в Рiшеннi вiд 25
березня
1998 р. прямо зzвначив, що заповнення прогалин
у закон:rх не належить
до його повноважень, а е прерогативою BepxoBHoi Ради УхраiЪи;
3) iнтерпретацiйнi акIи як офiцiйнi документиr, аюmь обiв'язковай
або переконлuвай жаракmер, що зумовлено наявнiстю суб'екта ix
у
прийняття державно-владних повноважень чи визнаноi
державою
юрисдикцii. Щi акти мiстять офiцiйну, сформульовану чи визнану
жавою позицiю щодо розумiння змiсry вiдповiдних нацiональних або
дер-
мiжнародних правових aKTiB;
4) сфера дii iнтеграцiйних aKTiB збizаеmься зi сферою di|i aKmiB,
полоясення якuх вонu ро3'яснююmь. Так, дiя нормативних iнтерпре-
тацiйних aKTiB у часi визначаеться, як правило, параметрами
дii'-акта,
що пiдлягае тлумаченню. оскiльки тлумачення не виходить за межi
прtlвових норм, а лише розкривас ix значення ото iнmерпреmацiйнi акmч
моilсуmь Jиаmu звороrпну сuлу, межi якоi визначаються моментом на-
брання чинностi правовим актом, що пiдлягае тлумаченню. В iHTep-
претацiйному aKTi може прямо вказуватися на необхiднiсть n"p"-rby
paHiu,te ухваленuх piuleHb, якi не вiдповiдають викладеному
в ньому
тлумаченню норм права.
наведенi особливостi вирiзняють iнтерпретацiйнi акти серед iнших
правових aKTiB, що мiстять деякi правотлумачнi положення. inyru"a*r-
294
Роэdlл 26, Тлумачення правовuх aчmio
ня норм права вiдбуваеться переважно в процесi судовоi та iншоi
правозастосовнот дiяльностi при вирiшеннi конкретних справ. Вiдпо-
вiдно iнтерпретацiйнi положення можуть мiститися в рiзних видах
правових aKTiB (наприклад, судових рiшеннях, вiдомчих актах тощо).
так, правозастосовнi акти мiстять як саме юридичне рiшення у кон-
кретнiй справi, так i роз'яснення змiсry вiдповiдних норм права, що
були покладенi в його основу. Свое розумiння значення правових норм
правозастосовний орган У Цьому разi формулюев моmuвувальнiй час-
muHi акmа засmосуванняправа. Таке тлумачення набувае обов'язковоi
значущостi для конкретноiсправи та осiб, яких вона сто_суеться. При
цьому воно справляе певний вплив l на правозастосувачlв шд час роз_
гляду та ухвалення рiшень з ycix аналогiчних юридичних справ, що
забезпечуе сталiсть та одноманiтнiсть судовоi практики. Однак iHTep-
претацiйними актами виступають тiльки Ti акти, основною метою
прийняття яких е роз'ясненЕя змiсry вiдповiдних правових приписiв.
Залежно вiд видiв офiцiйного тлумачення розрiзняють TaKi ваdш
iнmер пр еmа щi йн uж акmiв:
- за ступенем обов'язковостi видiл яють обов'жковi mа рекоменdа-
цiйнi iнmерпреm ацiйнi aqmLr. Так, обов'язковими iнтерпретацiйними
актами виступають рiшення Конституцiйного Суду Украiни щодо
офiцiйного тлумачення КонстиryчiТ та законiв Украiни, рекомендацiй-
пйr" _ роз'яснення вищих спецiалiзованих судiв, загальнi KoMeHTapi
KoMiTery ООН з прав людини та iH.;
- за предметом тлумачення виокремлюють iнтерпретацiйнi акти,
що мiстять тJцrмаченшI норм права, викJIадених у норJиаmuвно,правовLlх
акmах, iHulux duсерелах права, та iнтерпретацiйнi акти, предметом
тлумачен}ш яких виступають iнduвiфальнi правовi акmu (рiшення суду,
правочини, заповiти тощо). Так, ухвала про роз'яснення рiшення СУДУ,
постановлена в порядку ст.22| Щпк Укратни, виступае самостiйним
актом офiцiйного iндивiдуального тлумачення, на який може бути по-
дано скаргу окремо вiд рiшення суду (ст. 293 ЦПК УкраiЪи);
- за колом осiб i конкретних сиryацiй, на якi поширюеться дiя iH-
терпретацiйних akTiB, розрiзняють акmu абсmракmноzо mа акmu казу-
ально2о mлумачення. ,Що перших нЕIлежать акги Констиryцiйного СулУ
Украiни, вищих спецiалiзованих судiв та iH. дкти кztзуzшьного тлр[а-
чення ухвалюються з метою надання роз'яснень щодо змiсry норми
права у KoHTeKcTi KoHKpeTHoi справи. TaKi акти можуть ухвалюватися
уповновtDкеними органами, до яких звертаються особи за роз'ясненням
295
 Часtпuна п'яmа. Ремiзацiя права

тих чи iнших положень законодавства, що пiдлягають застосуванню

в конкретному випадку (наприклад, вiдповiдi контролюючого ЧАСТИНА ШОСТА
органу
на запити зацiкавлених осiб з питань оподаткування, тобто податковi
консультацii); ПРАВОВА ДЕР2КАВА I ПРАВОВА
- за обсягом i характером нормотворчих повноважень органу ви-
дiляють акmu авmенmччноео *yroo""i" (виданi автором правового
СИСТЕМА СУСПIЛЬСТВА
акта, що тл)rмачиться), i леzальнi акmu, або акmu dелеzованоzо
mлума-
чення (акги, ухваленi суб'ектом, який мае спецiальне повноваження
наданшI тлуIuачення правових норм, що виданi iншими органами).
на Роздiл 27
Iнтерпретацiйнi акти класифiкують також за iншими пiдставами: Права людини
за суб'екmалru mлумачення (акти рiзних органiв державноi'влади та
органiв мiсцевого самоврядування, ik посадових оъiб, а також акти 1. Поняття та ознаки прав людини,
мiжнародних установ); за вudал,tч правовuх akmiB, якi mлумачаmься 2. Генеза прав людини.
(акти тлумачення нормативно-правових aKTiB та акти 3. Види прав людини
тлуйачення iH-
дивiдуально-правових aKTiB); за вudом dокуменmа (постанови, 4. Нацiональнi та мiжнароднi гарантii прав людини,
рiшен- 5. Зобов'язання держави у сферi пр€lв дюдини,
ня, ухвали, роз'яснення, висновки та iH.); за ZаJlузяl|ч права (консти-
ryцiйно-правовi, кримiнально-правовi, цивiльно-прu"о"i та iH.).

_- ý 1. Поняття та ознаки прав лЮдиНи

Контрольнi запитання
права людини pirзoМ з демократiею та верховенством права нале-
l. Пояснiть, чим обумовлена необхiднiсть тrqrмачення правових *ur" до фундаменiальних цiнностей сучасноi цивiлiзацii. Концепцiя
акцв. пр* п*одй"и, втiлена у Загальнiй деклrарацiТ прав люлlни.(ООН, 1948 р,),
- 2. У чому полягають особливостi статичного i динамiчного
пiдходiв до тJý/маченнJI правових акгiв?
виходить з того, що визнання гiдностi, притаманно1 yclМ членам люд_
ськоi ciM'T, та рiвних i невiд'емних прав людини е основою свободи,
З. Охарактеризуйте iсторичний i телеологiчний способи тлу-
справедливостi та загального миру,
мачення правових aKTiB.
4. У чому полягас вiдмiннiсть мiж офiцiйним i неофiцiйним Прова люdанч - це ocHoBHi моэtслuвосmi, необхidнi dля iснування
т.гryмаченням? i розiumку особu, якi вuзнаюmься унiверсальнltлп,r, HeBid'eMHuMu mа
5. Охарактеризуйте особливостi офiцiйного тлумачення кон- piu"uru dля коэtсноzо i маюmь \аранrпуваmuся dерuсавою в обсжi мiэtс,
стиryчii. нароdнuх сmанdарmiв.
б. Назвiть види iнтерпретацiйних акгiв i наведiть ik приклади. CyTHicTb прав людини виявля€ться ix основнах власmавосmях,
в
якi дозволяють сформувати цiлiсне уявлення про права людини як
моральний стандарт сучасЕого суспiльства i практично значущу кате-
aopiro, забезпечену юридичним, передусiм судовим, захистом,,Що них
належать TaKi.
Права людини - це Гi ocHoBHi мосrcлавосmi, необхidнi dля нор-
1.
MaJlbHOZo iснування iрозваmlу. Вони е кJIючовими елементами право-
воi cyTHocTi людини, окреслюють сферу aBToHoMii iндивiда у взаемо-
вiдносинах з iншими особами, суспiльством i державою, визначають
296 29,7
 часmuна utоспа. Правова dерасава i правова сuсmема суспiльсmва
Роэёlл 27, Правалюduнu

обсяг його iндивiдуальноi свободи. Саме тому права людини

виступа- 5. Права людини маюilь буmu plBHultla Dля KoclcHoao. Вони нале-
ють унiверсальними цiннiсними орiентирами.
жать особi незалежно вiд il cTaTi, BiKy, нацiональностi, релiгii, майно-
, : Категорi4] прав людини охоплюе
значущi можливостi, вого стану, полiтичних чи iнtлих переконань, а також iнших чинникiв,
"айбiо",u
стандартИ жЙттедiялЬностi особи. йдеться не про буд"]*i .уО'ективнi якi розглядаються як забороненi пiдстави дискримiнацii. Идеться не
прав1, що передбачають безлiч BapiaHTiB правомiрноТповедiнки,
про фунd аменmа"льнi моrlсл ltBo cml,
а саме тiльки про формальну piBHlcmb (piBHicTb перед законом i сулом), а й
що необхiднi для гiдного icHyBaH- про piBHicrпb, яка передбачае piBHicTb можливостей, а також
ня i розвитку людини в певних iсторичних факmuчну
умовах (наприклад, право piBHicTb у доступi до них.
на життя, свободу, право не зirзнавати катувань чи примусовоТ
працi, 6. Права людини ларанmуюmься dермсавою. Вони визначають на-
право на достойний piBeHb життя).
лежнУ моделЬ поводженНя представНикlв держаВноi влади з будь-якою
2. Права людини визнаються прuроdнчмu, HeBid'eMHaMu
чуJIсуванuми. Природний характер прав означае,
i HeBid- особою, а також зобов'язаr!ня dержавu в zалузi прав люduнu.Ifi
що вони е скJIадовою зобов'язання вимагають вiд держави та ii представникiв утримуватися
природного iснування людини, а не дарованi
державою. Позадержав- вiд порушення праВ людини, а також yciMa можливими засобами спри-
ний харакТер походження прав людини з)aмовлюе ikню невiд'емнiсть,
оскiлькИ за ix вiдсутностi iндивiд пересiае бути людиною в яти ik реалiзацii, забезпеченню ix ефективного захисту i додержанню
соцiаль- iншими особами.
ному ceHci. Невiд'емнiсть прав людини озпru"uе,
що HixTo, в тому чис-
лi державао не може ix вiдiбрати, позбавити iх..щержава, яка гаранryвання державою прав людини безпосередньо пов'язане з ix
порушуе закрiпленням у нацiональному законодавствi та мiжнародному правi.
права людини, несе за це вiдповiдальнiсть. Виключаеться
також мож- I нimаmу цiоналлiзаtliя прав люd tлни на нацiональному piBHi передбачае
ливiсть добровiльноi вiдмови людини вiд cBoix прав, зокрема
iх обмiн ix визнання в конституцiях та iнших актах законодавства. Так, Консти-
на iншi блага, що свiдчить про ikню невiдчужуванiсть. ^

YTiM, тучiя УкраiЪи 1996 р. мiстить роздiл II <<Права, свободи i обов'язки

у вuзначенuх законодп вuпаdках i поряdlу права людини
Jюуm ь бу mu людини i громадянина>> i не допускае внесення до нього змiн, якщо
о бм еuсе i. Т акий пiдхiд вiдпов iдаЪ .rрао"цi европейсько-
^4о-
вони спрямованi на лiквiдацiю або обмеження прав i свобод людини
н
го суду з прав людини, який наголошуе на тому,
що в основу прав i громадянина.
людини покJIадено iнтереси, справедливо збалансованi з iнтересами
суспiльства, що спичиняе необхiднiсть ix 7, Каталог прав людини, який гарантуеться державою, мае Bid,
роз}много обмеження. Кон- повidаmа MiekHap odH all,t сплонdарmам, Мiжнароднi стандарти прав
стиryцiя Украiъи також гц)ипускае можливiсrь обмеження прав люди-
ни у передбачених нею випадках. людини визначаються нормами мiжнародних договорiв з прав лю-
3. Права людини е унiверсальнчмIt) тобто н€UIежать кожнiй дини, резолюцiй i директив мiжнародних органiзацiй, мiжнародними
особi звичаями, рiшеннями та рекомендацiями мiжнародних судових уста-
незалежно вiд мiсця iT перебування, кульцФних особливостей
чи ic- нов, iншими вимогами мiжнародного права i загальними принципа-
торичних традицiй окремих краТн i не обмеженi юрисдикцiею
окремих ми права.
держав. Унiверсальний характер прав людини .uб"..r"rуurься мiжна-
Сучасне мiжнародне право в цiй галузi включас унiверсальнi
родним правом, яке закрiплюе сдинi стандарти цих прав, схваленi
BciMa цивiлiзованими нацi"м". сmанdарmч прав люduни, розробленi в межах оон, а також pezio-
4. У сучасному cBiTi права людини вимагають беззаперечного нальнi сrпанdарmu прав люduни, сформованi в межах регiональних
ви- мiжнародних органiзацiй. Серед ocTaHHix для Укратни першочергове
знаннrI, що забезпечуе ikню прiорumеmнiсmь. властивйr"
Ця o""""u" значення мають европейськi стандарти прав людини, виробленi
iхню здатнiсть протистояти намаганням держав заперечувати oKpeMi
права людини через ix невiдповiднiсть культурп", ,рuд"цiям в межах Ради Свропи.
i нацiо- Водночас piBeHb забезпечення прав людини залежить вiд сryпеня
н€UIьним iHTepecaM. Прiоритетнiсть означа€ також перевагу
прав лю- пр:lвового, соцiально-полiтичного, економiчною, культурного розвитrý/
дини над нормами позитивного права.
*b"nper"o.o суспiльства i тому мае нацiональнi особливостi.
298
299
 Часmuна лдоспа. Правова dержава i правова cl,rcmeшa суспiльсmва
_;ý 2. Генеза праВ люДини
, Сучасна IФнцепцiя прав людини сформувалась у процесi iсторич-
нсiго розвитку. Родовiд прав людин" роrпо.r"rаеться ;iлiдеТ природних
прав, що виникJIа ще за часiв Античностi, а ix змiст еволюцiону€
рirзом
з людською цивiлiзацiею. У Середньовiчнiй Англii протистояння ко-
роля З баронами i лицарями завершилося прийняттям у 1215 р. Великоi
xapTiT вольностей (Magna Carta), яка обмежувала владу монарха, за-
кпадала основи пропорчiйностi вини i покарання, визнання вини тiль-
ки за вироком суду на пiдставi закону.
Iдея природних, невiд'емних прав людини розвивасться в KoHTeKcTi
европейських революцiй та боротьби за незалежнiсть сшА У доктри-
нах Г. фоцiя, Т. Гоббса, Б. Спiнози, .Щж. Локка, Т. Пейна та iH. Щi
мислителi сформували HoBi умови взаемодii особи i гryблiчнот влади,
за яких держава, створена з метою забезпечення загального блага,
зобов'язуеться BciMa доступними засобами поважати i захищати права
людини. Такий пiдхiд iнстиryчiоналiзуеться в нацiональних законо-
давчих актах, серед яких: Хабеас корпус акт (Англiя, |679 р.), Бiлль
про права (Англiя, 1б89 р.), Щекларацiя незzr"лежностi США (1176 р.),
Бiлль прО права (сшА, 179l р.), ФранцузьКа.Щекларацiя прав людини
i громадянина (1789 р.).
Так, Хабеас корпус акт закрiпив процесуальнi гарантiI прав лю-
дини. .Щекларацiя незалежностi США проголосила, що <<Bci люди
cTBopeHi рiвними i Bci вони надiленi cBoiM Творцем невiд'емними
правами, до яких належать життя, свобода i прагнення щастя, i що
уряди встановлюються для того, аби забезпечити цi права, а влада
виводиться зi згоди тих, ким вони управляють)). У перших десяти
поправках до КонстиryцiТ США, що дiстали назву Бiлль про права,
права людини набувають конституцiйного авторитету. Французька
,Щекларацiя прав людини i громадянина проголосила, що <<тiльки не-
вiгластво i нехryвання правами людини е единими причинами сус-
пiльних лих>>. Нормативне закрiплення прав людини в законодавчих
актах забезпечило важливу ознаку прав людини та гарантiю ik реа-
лiзацii - захист законом.
широке спiвробiтництво держав у галузi прав людини розпоч.шо-
ся по завершеннi !ругоТ cBiToBoT вiйни зi створення Орzанiзацii'
Об'еdнанuх Нацiй. Стаryт ООН став першим багатостороннiм мiж-
народним договором, який заклав основи сприяння та утвердження
300
Розdiл 27. Права люduнu
поваги до прав людини та ооновоположних свобод для Bcix незалежно
вiд раси, cTaTi, мови чи релiгiТ (п. 3 ст. 1 Статуту).
Засадничим документом мiжнародноi спiльноти, Iцо визначив
((стандарти, досягнення яких мають прагнути Bci народи та Bci держа-
ви), cTrtJIa проголошена резолюцiею генеральноi дсамблеi оон вiд
10 грудня 1948 р. Зqzальна dекларацiя прав люduни. На сьогоднi вона
н.lлежить до основних джерел мiжнародного права у сферi прав люди-
ни i визнача€ модель, що використовусться при розробленнi нацiональ-
них констиryчiй та законодавства. Загальна декJIарацiя прав людини
становить основу Мiэtснароdноzо Бiлля ООН про права люduнu, до
якого також входять Мiжнародний пакт Оон про громадянськi та по-
лiтичнi права (l966 р.). та два Факультативнi протоколи до нього,
а також Мiжнародний пакт ООН про економiчнi, соцiальнi i кульryрнi
права (1966 р.).
основу европейсько2о правав галузi прав людини становить Кон-
венцiЯ про зсlхuсm прав люduнu mа основополосrснuх свобоd (l950 р.),
змiст якоi розкривае практика европейського суду з прав людини,
а також европейська соцiальна харrпiя (1996 р., переглянута). Bci за-
значенi мiжнароднi договори визнанi Украiною, е частиною i'i нацiо-
нального законодавства i забезпеченi судовим захистом.
основною тенденцiею розвитку прав людини е iх послiдовне роз-
ширення за рахунок включення до перелiку основних прав нових
можJIивостеЙ, пов'язаних iз соцiальними змiнами, виникнен}UIм нових
цiннiсних орiентирiв, науково-технiчним прогресом та iH. З точки зору
часу i конкретно-iсторичних умов виникнення тих чи iнших прав лю-
дини прийнято виокремлювати dекiлька поколiнь прав люdана.
першала поколiнням е заснованi на лiберальних цiнностях права
людини, що забезпечують автономiю iндивiда вiд державноi влади
i визначають межi il втручання у сферу iндивiдуальноi свободи (право
на життя, свободУ та недоторканнiсть особи, на свободу Думки, coBicTi
i релiгiТ, на piBHicTb перед законом, на участь в управлiннi державою,
uia*o* iнпli zроlиаdянськi mа полimuчнi права). Щi права були визнанi
у XVПI-XIX ст. пiд час европейських буржуазних революцiй та аме-
риканськоi вiйни за незалежнiсть.
Друzе поколiння пов'язане з боротьбою за полiпшення соцiально-
економiчного становища i кульryрного рiвня. На межi Хх ст. У деяких
краiнах €вропи (Нiмеччинi, ABcTpii) формуеться iдея соцiальноt dep-
эtсавносmi,законодавчо визнаються ocHoBHi соцiально-економiчнi пра-
301
 Часmuна лдоспа. Правова dерэrcава i правова сuсmема суспiльсmва
sd (право на працю i вiдпочинок, на соцiальний захисъ на соцi.}льне
страхування та iH.). У другiй половинi ХХ ст. цi права включаються
ООН до мiжнародних стандартiв прав людини, а також визнаються
конституцiями багатьох держав.
Треmе поколiння формуеться пiсля,Щругоi cBiToBoi вiйни, .Що ньо-
го наJIежать колекmuвнi права (права солidарносmfl, HocicM яких ви-
ступае не окремий iндивiд, а група осiб (меншин4 народ, нацiя, люд-
ство в цiлому). .Що таких прав нarлежать право на самовизначення, на
користуванЕя загаJIьною спадщиною людствq на сталий розвиток, на
мир, на здорове i безпечне навколишн€ середовище, на гуманiтарну
допомогу та iH. Права третього поколiння включають також права
окремuх 2руп (права жiнок, дiтей, осiб з iнвалiднiстю, мiгрантiв, бiжен-
цiв тощо), якi належать iндивiдам як представникам певноТ групи, що
е бiльш уразливою i потребуе пiдвищеного юридичного захисту.
OcTaHHiM часом виокремлюють також права чеmверпrоzо поколiн-
ня, що пов'язанi з наслiдками науково-технiчного прогресу в галузi
медицини, мiкробiологii, комунiкацiйних технологiй тощо (право не
пiддаватись медичним експериментам, заборона кJIонування людини,
заборона використання генетичного матерiалу людини без i'i згоди,
право на доступ до IHTepHery та iH.).
ý 3. Види пРаВ людини
Права людини класuфilуюлпься за рiзними критерiями.
|. За спryпенеJй вuзначеносmi ллоэtслuвоt повеdiнкu i харакmером dер-
-
ctcaяHoao забезпечення розрiзняють права i свободи людини. З часiв ik
первинного законодавчого закрiпл ення прав а л юd ан u передбачали
KoHKpeTHi предметнi можливостi людини (право на црацю, право на вiд-
починок, право нажитло) i пов'язувалися з обов'язком держави створи-
ти механiзм ix реалiзацiТ. Свобоdа люdанu означали бiльш широкий
простiр лля обранrrя BapiaHTa поведiнки на власний розсуд i пiд власну
вiдповiдальнiсть, вимагали гарантiй невтручання держави та iнших
суб'ектiв у сферу ix реалiзачii (свобода дуN{ки, coBicTi, релiгii, виражен-
ня поглядiв та iH.). Щi понятгя зустрiчаються i в Констиryцii УкраiЪи,
однак зараз вiдмiннiсть мiж ними значною мiрою нiвельовано.
2. Залеэюно вid сферu суспiльнuх вidносuн правалюдини подiляють-
ся на особистi (громадянськi), полiтичнi, соцiальнi, економiчнi, куль-
302
РоэdИ 27, IlpaBa люduнu
rypHi права.таку класифiкацiю закладено в основу мiжнародних
стан-
дартiв прав людини. .що особаспuх (zромаdянськах) прав людини
передусiм належать: право на життя, право на свободу та особисry
заборона катування, рабства чи примусовоi працi,
""доrор*а"нiсть,
право на поваry до приватного i сiмейного життя, свобода Думки, со-
BicTi, релiгii, вираженНя поглядiвп правО на недискримiнацiю. Що по-
лimачнuх прав людини належать: свобода слова, право звернення,
свобода зiбрань та об'еднання, право на участь в управлiннi держав-
ними справами, рiвний доступ до державноi служби, право на црома-
дяпство, право обирати i бути обраним та iH.
соцiальнuл,tа, економiчнuмu i tульmурнама правама людини ви-
знаються: право власностi, свобода пiдприемництва, трудовi права,
право на соцiальний захисц право на гiдний piBeHb життя, право на
житло, на охорону здоров'я, на ocBiry, на культурну та iсторичну спад-
щинУ, на сприятливе довкiлля та iH. I]i права залежать вiд сryпеня
нею со-
розвитку i нмвних pecypciB конкретноi держави, виконання
цiuо""r" функцiй. Водночас кожна держава, незалежно вiд рiвня i'i
економiчньго розвитку, зобов'язана забезпечити соцiально-економiчнi
та культурнi права для Bcix, хоча б у мiнiмальному обсязi.
З. За крumерiем налеасносmi dо zромаdянсmва KpatHu розрiзняють
права людини i права громадянина- Права люduнu iснують поза
,"'"a*о' iх носiя з конкретною державою (право на життя, свободу
Думки, coBicTi та iH.). Права zромаdянuнс передбачають наявнiсть
громадянства як полiтико-правового зв'язку людини i держави (полi-
тичнi права, а також деякi соцiальнi права).
4. Залеuсно Bid механiзму реалiзацii i харакmеру зобов'язань dер-
сюавu розрiзняють негативнi та позитивнi права людини. HezamaBHi
правалюдини, до яких належить бiльшiсть цромадянських та полiтич_
них прав, вимагають передусiм невтручання держави в ik реалiзацiю.
вони напряму не запежать вiд рiвня соцiально-економiчного розвитку
краiни. Позаmавнi права людини потребують бiльш активнот забез_
пЪ.rу"-""оi дiяльностi з боку державних iнстиryчiй. ,Що таких прав
н€шежать соцiальнi права, деякi економiчнi та кульryрнi права. Вони
зобов'язують державу в межах наявних pecypciB вжити заходiв для
того, аби поступово забезпечити ik повне здiйснення.
5. За моэtслuвiсmю лееimuмноzо обмеuсення права людини подiля_
ються на абсолютнi та вiдноснi. лбсолюmнi права не пiдлягають об-
меженням за будь-яких обставин (право не утримуватися в рабствi,
з03
 Часmuна лаоспа. Правова dерлсава i правова сuсmема суспiльсmва
право не зазнавати катувань, 1нших видlв жорстокого поводження чи
покарання, право не вiдповiджизадiяння, що не вважалися злочином
на момент вчинення). Вiдноснi права можуть бути обмеженi, якщо TaKi
обмеження передбаченi законом, е необхiдними у демократичному
суспiльствi, та переслiдують легiтимну мету (охорона державноi без-
пеки, громадського порядку, здоров'я, моральностi населення, прав
i свобод iнших осiб). Причому мас бути забезпечена пропорцiйнiсть
обмеження права.
6. За колом mа особлuвосmrlлlru tx HocitB rIрава людини подiляються на
загальнi та спецiальнi права (права окремих грул).3аzuльнi права люди-
ни нzlJIежать yciM iндивiдам незuшежно вiд cTaTi, мови, релiгii та iнших
особистих характеристик. Права ot<peMIM zруп вкJIючають права жiнок,
дiтей, осiб з iнвалiднiстю, осiб похилого BiKy, праза мiгрантiв, бiженцiв,
меншин ющо. Представники таких груп нерiдко потребують цiдвищеноТ
уваги з боку держави i державних гарантiй реалiзацii ix прав в обсязi
мiжнародних стандартiв. Щi права пов'язанi зi свободою вiд дискримiна-
цiТ та концепцiею рiвних можJIивостей, що оперативно забезпечуеться
через застосування позаmuвнIм diй * muлlчасовuх спецiмьнuх захоdiв,
спряJwованuх на dосяенення факmuчноi' piBHocmi осiб (напрпклад, полi-
тичнlD( квот дIя жiнок, квот на працеыIаштування iнвалiдiв тощо).
ý 4. Нацiональнi та мiжнароднi гарантii
прав людини
Основним завданням мiжнародного i нацiонального права в галузi
- людини е формування механiзму забезпечення та захисту прав
прав
людини, який включае систему гарантiй прав i свобод. Так, европей-
ський суд з прав людини у справi Дйрi проmu lрланdi'i (]979) виклав
одну з визначаJIьних правових позицiй, за якою европейська конвенцiя
прагне гарантувати не mеореmuчнi чu iлюзорнi права, а права, якi
е пракmuчнuмLr mа ефекmuвнuлtu.
Гаранmii прав люdана - це сuсmелrа заzсlльнuх i спецiаLlьнuх (юрu-
duчнuх) засобiв mа iнсmumуmiв, спрял|ованuх на спршяння решiзацit прав
люduнu, а manortc забезпечення tx охоронu i захuсmу Bid порушень.
zаранmiй належать:
Що заzальнаж
полimацнi zapaHmii, якими виступають демократичнi державнi
режими, подiл влади, активна участь громадян в управлiннi державни-
ми справами, демократична виборча система тощо;
з04
Розdlл 27, ПравалюOuнu
соцiаJlьно-економiчнi еаранmЛI,до яких нЕшежать соцiальноорiен-
тована ринкова eKoHoMiKa, piBHicTb форм власностi, створення умов
дп" роr""r*у пiдприемництва, високий piBeHb економiчного розвитку
.y".rin""r"u, що дчa змоry забезпечити гiдний piBeHb життя та соцiаль-
ний захист населення, подолати бiднiсть, безробiття та iH,;
idеолоziчнi zapaHmii, якi включають визнання людини, ii життя
i здоров,я, честi iЪiдностi, недоторканностi i безпеки найвищою цiн_
нiстю, заборону релiгiйнот чи мiжетнiчнот ворожнечi, пропаганди на-
сильства та жорстокостi; належний освiтнiй piBeHb населення та iH.
Серед (юраdачнах) zаранmiй розрiзняють HatlioHulb-
"n"rli*u"o*
Hi та мiяснароdнL Нанацiональному piBHi такими гарантiями виступа-
ють насамперед: право знати овот права i обов'язки; право на юридич-
ну допомоry в тому числi безкоштовну; право на судовий захист; право
на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державноi
влади та органiв мiсцевого самоврядування, ix посадових осiб; право
на вiдшкодуваннrl за рахунок держави чи органiв мiсцевого самовряду-
вання матерiальноi'гu ,ор-"rоi шкоди, завданоi iх незаконною дiяль-
нiстю; встановлення юридичноi вiдповiдальностi за порушення чи
обмеження црав людини; презуN{пцiя невинуватостi; заборона зворотноi
за
дii закону, що встановлюе або посилюе юридичну вiдповiдальнiсть
правопоруШенrrя; забоРона бутИ двiчi притягнутим до юридичноТ вiд-
пЪ"iдалiностi за одне й те саме правопорушеннrI та iH. KpiM того, B.DK-
ливоЮ гарантiеЮ прав людини е процефрu реалiзацit прав люduнu,
ОкреЙе мiсце С"р"д юридичних гарантiй посiдають iнсmаmуцiо-
n*ooi zapaHmit, до яких належить передусiм iнстиryт омбудсмена,
покликаниЙ захистити права вiд свавiлля i зловживань з боку органiв
публiчноi влади та ix посадових осiб. В ykpaiHi парламентський конт-
роль за додержанням конститУЦiЙних прав i свобод людини i громадя-
нина здiйсн iеУповноваuсенuй Верховнот Раdu Укратнu з прав люduнu.
Надзвичайно важливе значення мають cyOoBi zapaHmi|i, якi перед-
бачають dосrпуп осiб do неупереduсеноzо, незалеэrсно2о суф. Найбiльш
повно стандарти доступностi та ефективностi правосуддя викладено
яка склалася при за-
у практицi европейського суду з прав людини,
bTocyBaHHi ст. б европейськоi конвенцii кПраво на справедливий суд>.
основу права на справедливий суд становить право кожного на спра-
ведливий i публiчний розгляд його справи упродовж розумного строку
нез€uIежним i безстороннiм судом. ,щля забезпечення права на захист
вiд обвинувачення i надання правовоi допомоги при вирiшеннi справ
305
 Часtпuна lллослпа. Правова dерэtсава i правова сuсfпема суспiльсmва
Розdtл 27. Права люduнu

у судах та шших державних органах дiе аdвокаmура, яка е недержавним KpiM державних гарантiй вирiзняють також позаdерuсавнi zаранmil
самоврядним професiйним об'€днанням.
прав люdана, якi функцiонують на нацiональному i мiжнародному
Мiаrcнароdно-правовi zapa'mii прав люduна вкJIючають
рiзнi за- рiвнях. Серед них на перший план виходить систематична фахова дi-
собu mа iнсmuпlуmu, uцo вхоdяmь dо унiверсальноео i pezioHaлbшux ме-
яльнiсть мiжнародних i нацiональних неурядових органiзацiй (зокрема
з ахuсrпу прав люduнu. Ifентр€шьним
ханiзл,tiв спецiалiзованим органом МiжнародноТ aMHicTiT, <<Г'юман Райтс Вотч>>, Гельсiнського KoMiTery
оон, дiяльнiсть якого спрямована на змiцнення мiжнародною режиму з прав людини та Тх нацiональних вiддiлень). Значну роль у реалiзацii
захисту прав людини, виступае pada оон з прав люduни. Важливими прав i свобод вiдiграють правозахисники, якi здiйснюють професiйну
гарантiями прав людини € також Консульmаmuвнuй коллimеm, що дiе i громадську дiяльнiсть з мирного сприяння та захисту прав людини.
при Радi, спецiальнi доповiдачi, спецiальнi представники, а також
Верховнuй колtiсар ООН з прав люduнu.
На гаранryвання прав людини спрямована також дiяльнiсть MoHi-
ý 5. Зобов'язання держави у сферi прав людини
mорuнaовuх орzанiв ООД (KoMiTeTy з прав людини, KoMiTery проти
катувань, KoMiTery з лiквiдацiТ расовоТ дискримiнацii, KoMiTery з лiк-
Правам людини кореспондують зобов'язання держави щодо не-
вiдацii дисщримiнацii щодо жiнок та iH.), якi забезпечують мiжнародний
втручання у сферу iндивiдуальноТ свободи, поваги до прав людини, ix
контроль за виконанням державами cBoik зобов'язань за основними
забезпечення, захисту i сприяння реалiзацiТ. У межах правозахисного
договорами оон з прав людини. Важливою мiжнародно-правовою механiзму ООН црунтовно розроблений та активно використовуеться
гарантiею прав людини е право кожного пiсля використання Bcix на-
пранцап кналеilсноzо сумлiння)) при виконаннi державою своТх
цiональних засобiв правовою захисту зверmаmuся за захuсmом своtх зобов'язань у сферi прав людини,який слугуе критерiсм, що дозволяе
прав do вidповidнuх tпiэtснароdнuх cydoBux усmанов чч do вidповidнuх
визначити, чи вжила держава ycix можливих заходiв для попереджен-
opzaHiB лtiэtснароdнuх ореанiзацiй,Ifе право закрiплене в ч.4 ст. 55
ня порушень прав людини, захисту вiд таких порушень, покарання за
Констиryчii Украiни. них i належноi компенсацiТ постраждапим.
Ефекrивною гарантiею е також р оз zляd cKapz е вропейськutчt су dол.r
Зобов'язання держави щодо прав людини передбачено Конституlдiею
з прав люduнu, Згiдно iз Законом УкраiЪи вiд2З лютого 2006
р. кПро Украihи, згiдно з якою права i свободи людини та ix гарантii визначають
виконання рiшень та застос)rвання практики европейського суду з прав
змiст i спрямованiсть дiяльностi Украihськоi держilви.,Щержава вiдповiдае
людини) рiшення европейського суду з прав людини е обов'язковими
перед люд,Iною за свою дiяльнiсть. Уmверduсення i забезпечення цuх прав
для виконання. е 2оловнuл4 обов'жколt dерlсавu (ст.3 Основного Закону).
на мiжнародному piBHi нагляд за виконанням державами рiшень
.Щля оцiнювання ступеня виконання державою cBoik зобов'язань
европейського суду з прав людини здiйснюеffолzimеm MiHicmpiB Раdч
у галузi прав людини традицiйно використовуеться пiдхiд, за яким
европu,який у спiвпрацi з Парлалленmською дсамблеею Раdi европч кожне право тягне за собою mрu mапu зобов'язань:
контролюс додержання державами-членами cBoik зобов'язань. Важ-
зобов'жання повааrcаmu правалюduни, що вимагае вiд державних
ливу роль у системi европейських гарантiй прав людини вiдiграе органiв та iнших представникiв держави утримуватися вiд порушень
Венецiанська колпiсiя (европейська комiсiя кЗа dемокраmiю через прав людини;
право>) - дорадчий орган Ради европи з питань конституцiйнЪго
зобов'язання захаtцаmu права люdана, що передбачас обов'язок
права, який надае висновки про вiдповiднiсть проектiв законодавчих
держави захистити носiiЪ прав людини вiд протиправного втручання
aKTiB евроПейськиМ стандартаМ та цiнностям. Поряд з Радою европи
TpeTix осiб в ii реалiзацiю i покарати правопорушникiв;
питання прав людини посiдають значне мiсце у дiяльностi Ореанiза-
зобов'язання забезпечуваmа зdiйснення прав люdанu, що вимагас
цit з безпекu i спiвробimнuцmва в европi (оБсе), до складу якоТ вiд держави здiйснювати активнi дiI з метою сприянЕя повнiй реалiза-
входить i УкраiЪа.
цii прав людини, досягнення ix результату.
306
з0,7
 Часtпuна шоспа. Правова dерuсава i правова сuспема суспiльсmва Розdtл 27, Права люduнu

Оцiнюючи додержання державою прав людини, европейський суд Контрольlti В8пиТання

з прав людини при тлумаченнi i застосуваннi положень европейськоТ
конвенцiТ та Протоколiв до неi використовуе dокmрану HezamuBшtlx
i позumuвнлtх зобов'язань dерсrcави. Загальною юридичною пiдставою
зобов'язань держави в межах европейськоi системи зzlхисту прав е ст. 1
<<Зобов'язання поважати права людинп> СвропейськоТ конвенцir, в якiй
прямо зазначено, що держави гарантують кожному, хто перебувае пiд
ix юрисдикцiею, передбаченi нею права i свободи. Щя доктрина спира-
l. Визначiть bcHoBHi властивостi права людини.
2. У чому полягакrгь вiдмiнностi мiж рiзними полсолiннями прав
людини?
- 3. Надайте класифiкацiю прав людини за рiзними критерiями
та охарактеризуйте спiввiдношенлш мiж ik окремими видами.
4. Визначiть види юридичних гарантiй прав людини.
ý Розкрийте докгрину позитивних зобов'язань держави у сфе-

сться на прuнцuп верховенсmва права i передбачас, що фактично Bci pi прав людини.

положення, якi закладають европейськi правозахиснi стандарти, Mic-
тять подвiйнi, тобто негативнi та позитивнi, вимоги до держави сто-
совно ix реалiзачii.
Позumuвнiзобов'язання вимагають aоmllBHo?o вmручання dерэrа-
сz в реалiзацiю прав людини, тодi як неzаmuвнi - уmрuмуваmuся Bid
вmручання. В першому випадку права людини порушуватимуться через
вiдсутнiсть дiй з боку держави (зокрема, через пасивнiсть органiв
цержавноi влади, якi не зробили всього, що розумно очiкувалося вiд
них для запобiгання реальнiй та безпосереднiй загрозi правам, про яку
вони знали чи повиннi були знати), у другому - в результатi перешко-
джання своТми дiями чи непропорuiйного втррання в реалiзацiю прав
людини.
У цiлому позлlлпuвнf зобов'язання д9ржави зумовлюють iТ
обов'язок вilсumu Bcix прuйняmнuх (розумнuх) i нсшеilснOlх засобiв dля
захuсrпу прав люduни. TaKi засоби можуть бути юрuduчнuмu (напри-
кJIад, законодавче закрiплення прав людини, встановлення юридичних
вимог для здiйснення певного роду дiяльностi або нормативна регла-
ментацiя поведiнки певних категорiй осiб) чи пракmuчнuл|и (зокрема,
обов'язок держави вжити Bcix практичних засобiв щодо запобiгання
вбивству чи нанесенню тiлесних ушкоджень особам, якi перебувають
пiд вартою, або запобiгти самогубству засуджених). Серед позитивних
зобов'язань держави видiляють не тiльки ллаmерiальнi, ай процеdур-
Hi (наприклад, проведення ефективного, оперативного i невiдкладно-
го розслiдування випадкiв порушення прав людини незалежними
компетентними оообами).
Саме завдяки позитивним зобовПязанням держава повинна забез-
печити кaорuзонmальну diюлt прав люduни: права людини мають ви-
значати характер i змiст регулювання приватноправових вiдносин.
з08 309

ГРомадянське сусшiльство
i держава
1. Поняття та ознаки громадянського суспiльства.
2. Струкryра громадянського суспiльства.
З. Понятгя i струкryра полiтичллоi системи суспiльства.
4. !ержава i полiтичнi партiТ в полiтичнiй системi
суспiльства.
ý 1. Поняття та ознаки громадянського
суспiльства
Поняття ((громадянське суспiльство>> вiдоме полiтичнiй i правовiй
думцi ще з часiв Античностi i на рiзних iсторичних етапах мало рiзне
змiстовне наповнення.
Так, Арiстотель використовував його для позначення полiсу як по-
лiтичноi спiльноти, об'еднання вiльних i рiвних громадян, що проти-
ставлене ciM'i, а також деспотичним режимам чи iмперiт. За часiв
раннього Модерну Т. Гоббс визначав громадянське суспiльство як
суспiльство, в якому створено державу, i протиставляв його суспiльству
в ).мовах природного стану (вiдсутностi держави). Шотландськi про-
свiтники хvШ ст. наголошув{Iли на тому, що громадянське суспiльство
е продуктом розвитку цивiлiзацii, суспiльством, що побудоване на
ринкових засадах, в якому мiнiмiзована необхiднiсть примушування
i вiйськовоi сили в соцiальному управлiннi.
Значний внесок у розвиток концепцiТ громадянського суспiльства
зробив Г. В. Ф. Гегель. На його думц, громадянське суспiльство с сфе-
рою, що розташована мiж патрiархальною сiм'ею i державою; ця
сфера вкJIючас eKoHoMiKy, суспiльнi кJIаси, корпорацiТта iнстиryцii, що
покликанi пiклуватися про добробут громадян. В умовах громадян-
ського суспiльства вiдбуваються задоволення потреб iндивiдiв, захист
свободи i власностi, зiткнення приватних iHTepeciB; взаемодiя мiж його
суб'ектами безпосередньо не зrшежить вiд держави. Завдання держави
полягае в oxopoHi громадянського суспiльства i визначеннi його меж,
ycyHeHHi чи зменшеннi його недолiкiв.
з10
Розdiл 28, фulаfuпаькв суспiльсmво i dерсюава
к. Маркс розглядав громадянське суспiльство як модель суспlль-
ства, що виникае певнЪму iсторичному етапi розвитку (Новий час)
"u
i спричинена капiталiстичною оиотемою виробництва. BiH визначав
таке суспiльство як сферу привЕтних потреб та iHTepeciB, егоiзму, при-
найманоi працi, класовот боротьби та приватного
"чr"оi'власностi,
права. ,Щержава у свою чергу е iпотитутом насильства, який вiддзерка-
льс i закрiплюе певнi iнтереси громадянського суспiльства,
у хХ ст. концепцiя П В. Ф. Гегеля та К. Маркса продовжуе свiй
громадянського суспiль-
розвиток, завдяки чому форму€ться розумiння
.r"u нtепidконmрольнuх depctcaBi сфер асummя суспiльсmва (еконо-
"n
мiчноi, соцiальноi, моральноi, кульryрноi, релiгiйноi Ta.iH,),
водночас у сучасних умовах поширюеться 1ншии пrдхlд, якии на-
голошу€ на необхiдн acTi розмежування сферu zромаdянськоzо суспiль-
сmва як з полimuчною сферою суспiльсmва (представленою насамперед
державою) , mак i з еконiмiчною сферою (представленою. рiзноманiт-
nrr" поr"рцiйними суб'ектами).Дл" пояснення цього пiдходу часто
використову еться конщепцiя mрьох секmорiв,Вона харакгеризуе подiл
соцiально-ёкономiчноi активностi в сучасних демократичних краihах
Ira три сектори: перший сектор охоплю€ органи державноТ влади та
органи мiсцеЪого самоврядування (dерасавнuй секmор); лругий сек-
,Ьр - u" сфера бiзнесу, яка об'еднуе Bci органiзацii, дiяльнiсть котрих
спрямована на одержання прибутку (прuваmнuй секmор); третiй сектор
являе собою сферу добровiльнот активностi громадян, що не мають на
MeTi одержання полiтичноi влади або прибутку й утворюють Hedep-
эtсавнi (неуряd о Bi) некомерцiйн i (непрuбуmко в i) орzанiзацit,
основнtлмч впасrпавi"mям ч громаДянського суспiльства с TaKi.
1. Воно е особлавою авmономною суспiльною сферою, вiOокрепа-
леноЮ Bid dержаВа, eKoHoMiKa mа ciM''i. Щя сфера характеризу€ться
самостiйною сисrемою цiнностей, принципiв i цiлей органiзацii та
функцiонування.
2. Воно фунтусться напранцuпах свобоdа ipiBHocmi, фомадянське
суспiльство може icHyBaш без беззаперечного визнаннrI свобоdu сус-
"е
сlсummя,яка охоплюе свободу слова, зборiв, об'еднань, кому-
пiльноzо
нiкацii та iH. KpiM того, громадянське суспiльство про2олошуе люduну
найвuu4ою цiнiiсmю, визнае важливiсть прав i свобод, необхiдних для
забезпечення iнduвiфальноi авmонолlit, поваzu ёо прuваmноzо э!сummя,
Ще пояснюеться тим, що воно уособлюе
вiльне об'еднання i вiльну дис-
кусiю вiльних i рiвних громадян, що неможJIиве за вiдсутностi iндивi-
дуальноТ aBToHoMiT, piBHocTi та свободи суспiльного життя,
311
 Часmuна шосmа. Правова dерэlсава i правова сuсmема суспiльсmва
3. фомадянське сусп iльство побудоване на пр u н ца пi
iзму.rul юр a,r
Воно передбачае спiльне iснування, взаел,tоdiю mа конl<уренmну бороmь-
бу рiзнорiдних соцiальних сил, що унеможливлюе монополiю у сферах
полiтики, кульцфи, морiллi, в поширеннi iнформацiТ тощо.
4. В ocHoBi громадянською суспiльства лежить прuнцuп солidарнос-
mi. Вiн передбачае здатнiсть поставити себе на мiсце iншого, визнати
iншого вiльним i рiвним, уявити його iнтереси i потреби, з'ясувати i пiд-
твердити спiльнi моменти i колекгивну iдентичнiсть. фомадянське сус-
пiльство передбачае довiру, взаемодопомоry i здатнiсть до спiльних дiй.
О с н о в н шм а фу н к цiям а громадянського суспiльства е :
а) спрuяння zроlwаdянам в tх вiльному розвumку i са.лпореалiзацii,
розширення можливостей ix вiльного вибору, допомога в реалiзацii ix
прав i свобод, задоволеннi ix рiзноманiтних потреб та iHTepeciB;
6) dосяzнення суспiльноzо консенсусу i кол,tпрол,tiсу щоdо спiльнuх
iHmepeciB i заzальноzо блаzа,якi мають забезпечуватися задопомогою
державноi полiтики. Щi консенсус i компромiс с результатом громад-
ськоi дискусiТ; сформованi уявлення про спiльнi iнтереси i загальне
благо доводяться до вiдома держави за допомогою рiзних iHcTppleHTiB
(ЗМI, протести та iншi публiчнi акцiТ, полiтичнi партii);
в) зdiйснення zроллаdськоzо конmролю за державою, економiкою та
iншими суспiльними сферами.
,Щля виконання cBoik функцiй громадянське суспiльство передбачае
створення i дiяльнiсть рiзноманimнаж iнсmаmуцiй - орzанiзащiй mа
асоtliацiй, якi об'сднують людей зi спiльними iнтересами. Щi iнститу-
цil не маюmь на меmi оdерuсання прuбуmtу i завоювання полimачно'i
влаdа, функцiонують на основi пранщuпiв dобровiльносmi mа с&мо-
вряdування. ,Щобровiльнiсть передбачае право особи на вiльну участь
або не5rчасть в органiзацiТ, iiутвореннi, всryпi або припиненнi членства
(участi) в нiй. Самоврядування означае, що члени органiзацiТ само-
стiйно, на ocHoBi власних потреб та iHTepeciB управляють дiяльнiстю
органiзацii вiдповiдно до iT мети, визначають напрями i'i дiяльностi,
мають право на невтручання органiв публiчноi влади в ix дiяльнiсть.
Щi iнстиryцiТ також характеризуюJься с rпру к mур н о ю, ор z ан i з ац iй н о ю
mа юрuduчною авmономiею.
Серед iнстиryчiй громадянського суспiльства можна виокремити:
а) еконолliчнi (професiйнi спiлки, органiзацiТ споживачiв i платникiв
податкiв, органiзацiТ товаровиробникiв i роботодавцiв, саморегулiвнi
професiйнi органiзацii та iH.);
з12
Розdiл 28. фомаdянське суспiльсmво i dерэrcава
б) полimччнi (органiзачii виборцiв' полiтичнi партii i мережi рiн,);
ь) правозахиснi органiзацii;
r) релiziйнi громади та органiзацii;
Т) блаzоdiЙнi 1"uпр"*чд, благодiЙнi фонди' волонтерсЬкi орГанi,
зацii);
СО-
д) zромаdськi (спiлки та органiзацii, cTBopeHi для задоволенlЯ
цiальних, культурних, екологiчних та iнших iHTepeciB).
KpiM того, Сlлru"rr* умовах набирають no.ryo"pro.TiHoBi нОфОР,
"
мальнi об'еdнаннЯ zромаdян (Наприклад' групИ в соцiальнИх мер9Жах,
флешмоби, групи .riдrр"rку-певних петицiй та iЯ,),
"onorr"p", "u
При цьому iнстиryцii громадянського суспiльства часто-ryg10
ВЗО-
смодiютЬ з державоЮ, подiляючИ з нею вiдпОвiдальнiстЬ За зад990ЛеН-
ня певниХ суспiльниХ потреб, здiйснююТь тиск на Hei з меТОЮ
розв'язанНя тих чИ iншиХ соцiальниХ проблем. За iх допомогOЮ
ДО
вiдома публiчноi владИ доводятьсЯ суспiльнi цiнностi, забезпечУеТЬСЯ
зворотний зв'язок мiж владою i суспiльством.
Таким чином, zромаdянське суспiльсmво - це особлuва авmоilО]vlНа
IЦо
суспiльна сфера, iido*p"rnnro iid dерэюавu, eKoHoMiKu mа сiл,l'i,
переdбачае сmворення i функцiонування dобровiльнuх i самоврfldнuХ
iнсmumуцiй, якi спрuяюmь zромаdянам в tx вiльноt,tу розвumlry) чпбССlЛtО-
реалiзiцii, форпуюmь y""nbn"" про спiльнi iнmересч i заzальне
бЛаеО,
зёiйсню юmь zромаdсьКuй конmроЛь н аd iнu,tulиu суспiльнuмu сф еР аlиu,
г ý 2. Структура громадянського суспiльства
.Що структУри громадЯнськогО суспiльстВа належатЬ ГромаДСькi
органiзацii (спортивнi, культурнi, нацiональнi та iH.), релiгiйнi оР'Ч-
зацii, благодiйнi органiзачii, професiйнi спiлки та iH. Головпп i,l особ-
без
ливiсть - вони утвЪренi .rрr"-rй*, особами або ix об'еднанняуи
комерцiйнОi метИ (одержаннЯ прибутку), тобтО вони е недержа9НИМИ
(неурядовими), некомерчiИними (н.пр"буrпо"ими) об'сднаннямl, ЦИМ
вони принципово вiдрiзняються вiд органiзацiй, якi утворюIОТЬСЯ
i фiнансуюТься державОю та налеЖать дО ii механiзмУ (органИ доРЖав-
ноi влади, державнi пiдприсмства та установи).
Yci громадськi об'сднання створюються для задоволgцца 19ВНИХ
потреб тЪ iHTepeciв громадяН - попi""rrих, соцiальних, релiгiЙНИХ,
культурних, спортивних та iH.
зlз
 Часmuна lаосmа, Правова dерuсава i правова сuсmеIиа суспiльсmва
"l ,,";Урахову*очи, що дiяльнiсть таких органiзацiй мае значення не тiль-
ки,для окремих осiб, а й для суспiльства у цiлому, основи ix правового
сtdфсу закрiплюються законода""r"оr. Щi оргЬнiзацii створюються
зl особливим правовим статусом i зазвичай мають спецiальну
правосуб'ектнiсть. Вiдповiдно до ст. 92 Констиryцii Украiъи засади
утворення i дiяльностi об'еднань громадян визначаються виключно
законами Украiни.
1 До органiзацй громадянською суспiльства належать насамперед гро-
мал9ькi об'сднання, релiгiйнi, блаюдiйнi органiзацiт та професiйнiспiлки,
,
, Громаdсцке об'еdнання - це dобровiльне об'еdнаннi фiзччнuх mа/
або юрuduчнuх осiб прuваmноео права dля зdiйснення i iахuсmу прав
i свобоd, з аd о вол ення су с пiльнuх, зокрел4 а еконолtiчнuх, соцiал ьнuх,
кульпlурнuх, еколоеiчнuх m а iHu.lux iHmep eciB.
фомадське об'еднання, яке мае HaMip здiйснювати дiяльнiсть зi
статусом юридичноi особи, пiдлягае реестрацii уповноваженими орга-
нами виконавчоi влади. У свою чергу громадське об'еднання, яке мае
HaMip здiйснювати дiяльнiсть без стаryсу юридичноi особи, повiдомляс
про свое утвореншI уповноважений орган з питань
ресстрацiТ протягом
60 днiв з дня його утворення. фомадське об'еднання yi"op-"ru"",о
громадська органiзацiя ("кщо ii засновниками i членами с тiльки
фi-
зичнi особи) або громадська спiлка (iT засновниками е юридичнi осо6"
приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичнi
особи приватного права та фiзичнi особи).
Спецiальний статус мае професiйна спiлка (профспiлка), тобто
dобровiльна непрuбуmкова zpoMadcbKa орzанiзацiя, tцо Ьб' еdrу" rроrо-
dян, пов'язанuх спiльнuмu iнmересамu за роdолl tx пр,офgбi;нit (mруdо-
Boi) diяльносmi (навчання) .
профспiлки створюються з метою здiйснення представництва
i захисry трудових, соцiально-економiчних прав та iHTepeciB членiв
профспiлки. фомадяни Украiъи мають право на ocHoBi вiльного воле-
виявлення без будь-якого дозволу створювати профспiлки, вступати до
них та виходити з них на уN{овах i в порядку, визначених ix стаryтами,
брати участь у роботi профспiлок. Профспiлки, ik об'еднання своiй
у Поняття <<полiтична система суспiльства) використовуеться для
дiяльностi незалежнi вiд органiв державноТ влади та органiв мiсцевого
самоврядування, роботодавцiв, iнших громадських органiзацiй, полi-
тичних партiй, iM не пiдзвiтнi й не пiдконтрольнi.
Релiziйнuмu орzанiзацiмлu е, зощрсма, релiгiйнi цромади, управлiння
i центри, релiгiйнi братства, MicioHepcbKi товариства (Micii). Ъо""
уr"о-
рюютьсЯ з метоЮ задоволеннrI релiгiйних потреб громадян сповiдувати
з14
Розdiл 28, фылаёянське суспiльсmво i dерэtсава
та поширювати Bipy i дiють вiдповiдно до своеi iнституtдiйноI струкryри
згiдно зi своiми статутами (положеннями). Релiгiйнi органiзацiТ не ви-
конують державних функцiй. .Щержава не втручаеться у здiйснювану
в межах закоrry лiяльнiсть релiгiйних органiзацiй, не фiнансуе дiяльнiсть
буль-яких органiзацiй, створених за ознакою ставлення ло релiгiТ,
Блаzоdiйною орzанiзацiею е юрuduчна особа прuвалпноzо права,
усmановчi dоtуменmч яко1' вuзначаюmь блаzоdiйну diяльнiсmь як основ-
ну меmу Гi diшbHocmi. Щiлями благодiйноТ дiяльностi е надання допо-
моги для сприяння законним iHTepecaM певних осiб у сферах благо-
дiйноi дiяльностi (ocBiTa, охорона здоров'я, екологiя, соцiальний захисъ
культура, споръ права людини та iH.), а також розвиток i пiдтримання
цих сфер у суспiльних iHTepecax. Благодiйна органiзацiя може бути
створена як блаюдiйне товариство, благодiйна установа чи блаюдiйний
фонд. Одним iз рiзновидiв благодiйноi дiяльностi с меценатська дi-
яльнiсть, що здiйснюеться у сферах освiти, культури i мистецтва,
охорони кульryрноi спадщини, науки i наукових дослiджень.
Особливе мiсце серед органiзацiй громадянського суспiльства по-
сiдають полimачнi парmiL Вони мають поdвiйну прuроdу: з одного
боку, полiтичнi партii як добровiльнi об'сднання громадян, що дiють
на засадах самоврядування, можуть бути визначенi як органiзацii гро-
мадянського суспiльства, а з iншого - вони мають,специфiчну полiтич-
ну мету (сприяння формуванню i вираженню полiтичноi волi громадян,
rlасть у виборах та iнших полiтичних заходах), що дозволяе вiднести
ix до суб'екriв полiтичноi системи суспiльства. Як сф'екти полiтичноТ
системи полiтичнi партii виступають посередниками мiж громадян-
ським суспiльством i державою. Особливостi ik правового статусу
е предметом розгляду в окремому параграфi.
3. Поняття i струкryра полiтичноi системи
ý
суспiльства
того, аби дати цiлiсне уявлення про полiтику (сферу дiяльностi,
пов'язану з вiдносинами мiж класами, нацiями i соцiальними групами,
змiстом якоТ е проблема завоювання, збереження та здiйснення публiч-
ноi влади) i полiтичне життя суспiльства
У u,lapoKoMy розумiннi полimачна сасmема суспiльсmва е зумов-
леною iснуючuмu в суспiльсmвi цiнносmямu цiлiсною сукупнiсmю по-
315
 Часmuна шослtла, Правова dерлсава i правова cllcmewa суспiльсmва
лimuчнuХ iнсmumуmiв, рол ей, в idHocuH, проц ес iB, норл,t
l прuнцuпlв.орzан.iзацiЙ,
полimuчноt орzанiзацiт суспiльсmва, якi вuзначаюmь особ-
лuвосmi полiйuчноzо ресюuлrу конкреmно zо суспiльсm ва.
у mакому розумiннi епепrенmолIu полimuчноi сuсmепаа е:
1) суб'екги полiтики (людина i соцiальнi групи);
. 2) полiтичнi органiзаUii (дgr}(.rа як iнстиф
управлiння, полiтич-
Hi партii);
3) полiтичнадiяльнiсть i полiтичнi вiдносини, що скJIадаються мiж
суб'ектами полiтичноi системи;
4) полiтичнi норми, за допомогою яких регулюються полiтичнi
вiдносини;
5) полiтична культура i свiдомiсть, якi визначають iдеологiчне та
психологiчне ставлення до полiтики.
.Щля юристiв найбiльший науковий iHTepec представляе iнстиryцiй-
на скJIадова полiтичнот системи - полiтичнi органiзацiт, котра часто
розшядаеться як полiтична системау BJRbKoMy розумiннi,
У вузькомУ розумiннi полimачна сuсmема суспiльсmва це взяmi
-
разолп dерlсава як iнсmumуm управлiння mа iHuli полimuчнi орzанiзацit,
tцо беруmь учасmь у форлlуваннi mа зdiйсненнi полimuчноi iлаdu.
У mакому разi шапленmама полimuчноi сuсmемч суспiльства е:
l) depacaBa як система органiв державноТ влади;
2),полimuчнi парmit,якi акумулюють полiтичнi настрот населення,
виро_бляюТь програмИ загаJIьнонацiонального
розв"rку, беруть участь
у виборах i дiяльностi представницьких op.aHi" влади;
3) ор z анu лt i сц е в о е о с алао вряф в ан ня, якi здiйснюють публiчну вла-
ду на мiсцевому piBHi.
Щi органiзацiТ е сутО полiтичними, створеними з метою формуван-
ня i здiйснення полiтики. Bci iншi органiзацii ст"орюються до"
до"".-
нення неполiтичних цiлей.
Еп
ý 4. .Щержава i полiтичнi партii в полiтичнiй
системi суспiльства
Елементами полiтичноi системи е держава i полiтичнi партii, на
ocHoBi взаемодiiяких формуеться той чи iнший тип полiтичноi системи.
прообрази сучасних полiтичних партiй вперше з'явилися ще за
античних часiв - у.щавнiй фецii:та.щавньому Римi. Поява полiтичних
партiй TicHo пов'язана з певною полiтичною органiзацiею суспiльства.
316
Розdiл 28, IРолtаdянське суспiльсmво i dерсrcава
Так, афiнська демократiя дае приклад участi населення в управлiннi
державними справами, У Серелнi вiки полiтичнi партii замiнили iншi
полiтичнi органiзацiТ: TaeMHi спiвтовариства, клi€нтели тощо, KoTpi, як
правило, дiяли недегально i прагнули захоплення влади силовими
методами. Найчастiше цi органiзацii називали збiрною назвою - (пар-
Tii>, або кфракчiТ>.
остаточне визнання полiтичних партiй розпочалося лише пiсля
буржуазних революцiй разом зi становленням громадянського суспiль-
ства, демократизацiею полiтичнот системи, визнанням народу джере-
лом влади, запровадженням представницькоi системи правлiння.
З того часу партii стають невiд'емним елементом демократичноi орга-
нiзацiт полiтичноi системи, вiдiграючи важJIиву роль в ii пiдтрцманнi.
Партiя, як i буль-яке громадське об'еднання, мае бути заснована на
таких унiверсальних принципах, як недержавний некомерцiйний ха-
рактер, добровiльНiсть, самоВрядування, гласнiсть, законнlсть, реал1-
iацiя та захист особистих прав i свобод членiв. Проте на вiдмiну вiд
iнших громадських об,еднань полiтичнi партii мають гlолiтичнi цiлi.
полiтичнi партii виконують специфiчнi, притаманнi тiльки Тм по,
лimачнi функцii (ocHoBHi напрями дiяльностi, зумовленi ix цiлями
i завданнями):
- вuявлення mа аку]иуляцiя iHmepeciB якомоzа бiльшоТ кiлькосmi
zромаdян,формулювання цих iHTepeciB у чiткi вимоги i програмнi по-
ложення;
- преdсmавнuцmво iHmepeciB певнuх соцiальнuх zруп, У сучаснiй
державi вплив окремих iндивiдiв на полiтичний курс справляеться на-
самперед через полiтичнi партii;
- розроблення напряh|iв полimuчноzо курсу розвumку краiнu- На
засадах iHTepeciB соцiальних груп, якi iT пiдтримують, партiя розробляе
програму внутрiшньоТ i зовнiшньоi полiтики, яку вона здiйснюватиме
в разi приходу до влади;
- учасmьу вuборах. Партiя виступас основним суб'ектом виборчо-
го процесу, пропонуючи на виборах свою полiтичну програму i cBoix
кандидатiв;
*
- учасmь у зdiйсненнi влаdu. Партiя переможець виборiв формус
органи державнот влади, якi, використовуючи державно-владнi повно-
важення, реалiзують полiтичну програму партii;
- конлпроль за зdiйсненням depucaBHoi влаdu з метою недопущення
зловживань з боку державних органiв. I]ю функцiю виконують перед-
yciM опозицiйнi партii;
з17
 Часmuна lцосmа, Правова depacaBa i правова сuсmема суспiльсmва
,,",, \ idеалоёiчну фнкцiю, яка вкJIючае формуваннJI громадськоТ дуN[ки,
гром.з:н iнформацiею про можливi варiанти розвитку
::Ч::i":iнj
краlни, певн1 парт11, 1х програми та кандидатiв;
\.i
- колtунiкаmuвну функцiю i функцiю розв'язання конфлiкmiв полi-
muннuм 1дляхолп. Комунiкативна функцiя полягас в тому, що партii
с'зdсобом постiйного зв'язку громадян з владою. Полiтичнi партiiвiдi-
грають важлИву роль у розв'язаннi соцiальних конфлiктiв мирним
шляхом. З одного боку, можливiсть прийти до через
"rад"
сприяе зникненню таких форм конфлiктiв, як повстання, ""Ъор"
"Ь""о"""ц"-
ке захоплення влади та iH., а з iншого конкурентна партiйна
, ___
- система
пом,якшус незадоволення громадян полiтичною системою в цiлому,
спрямовуючи його на конкретних суб'ектiв;
- пidzоmування каdрiв dля полimuчноt diмьносmi.I\яфункцiя слу-
ryе цiлеспрямованому вiдбору осiб, якi подiляють погляди партiТ та
мають найкращi здiбностi до управлiння суспiльними процесами. ii
реалiзацiя дозволяе формувати циркуляцiю елiт i не доrrуъrrr" моно-
полiзацiю влади певною групою.
Отже, полimачна парmiя - це спецuфiчна iнсmumуцiя zромаdян-
сько2о суспiльсmва, суб'екm полimuчноТ cucmeшLr, поклuканuй вuзна-
чаmu полimuчнi tл,lляхu i напрял,tu розвumку kpai'Hu, реалiзовуваmч iх
через вuборu dо преdсmавнuцькuх opzaHiB влаdu mа diяльнiсmь в ii
склаdi, зdiйснюваmu конmроль за влаОою.
право ва iнсm аmу цiоналiзацiя полimuчн uх парmiй виявляеться
у двох формах - визначеннi ix констиryцiйного статусу та законодавчiй
репIаментацii ix створення та дiяльностi.
Консmumуцiйнuй сmаmус полiтичних партiй визначено ст. 36 Кон-
стиryчii Украiъи, яка закрiплюе право цромадян на об'еднання в полi-
тичнi партii: кГромадяни УкраТни мають право на свободу об'еднання
у полiтичнi партiТ та громадськi органiзацii для здiйснення i захисry
cBoix прав i свобод та задоволення полiтичних, економiчнrп, соцiальних,
кульц/рних та iнших iHTepeciB, за винятком обмежень, встановлених
законом в iHTepecax нацiональноТ безпеки та громадського порядку,
охоронИ здоров'Я населенЕЯ або захисry прав i свобод iнших людей>.
на конституцiйному piBHi зафiксовано також ocHoBHi завдання
партiй: <Полiтичнi партii в УкраiЪi сприяють формуванню i виражен-
ню полiтичноi волi громадян, беруть )ласть у вибораю>.
Констиryцiя забороняе утвореннЯ i дiяльнiсть полiтичних партiй,
програмнi цiлi або дiт яких спрямованi на лiквiдацiю незалежностi
318
Розdiл 28. фмлаdлнське суспiльсmво i dерсюава
УкраТни, змiну конституцiйного ладу Еасильницьким шляхом, пору-
шення cyBepeHiTery i територiальноi цiлiсностi держави, пiдрив iT без-
пеки, незаконне захоплення державноi влади, пропаганду вiйни, на-
сильства, розпалювання I1,1iх(етнiчноiо расовот, релiгiйноi ворожнечi,
посягання на права i свободи людини, здоров'я населення.
Законоdавча ре?ламенrilацiя створення i дiяльностi полiтичних
партiй розвивае Iх констиryцiйний статус i включае: а) понятгя полi-
тичних партiй, визначення Тх мiсця i ролi в полiтичнiй системi;
б) умови i порядок ii утворення, припинення дiяльностi; в) вимоги до
iдеологii i програмних положень; г) вимоги до структури i порядку
дiяльностi; r) вимоги до фiнансово-економiчноi бази; д) вiдносини
з державною владою та мiсцевим самоврядуванням.
Особливостями правового реryлюванIlя створення i дiяльностi по-
лiтичних партiй е TaKi.
1. Гаранmit diяльносmi полimачнах парmiй фiвнiсть партiй перед
законом i заборона втруrання з боку органiв державноi влади та орга-
HiB мiсцевого самоврядування або ix посадових осiб у створення i вну-
трiшню дiяльнiсть полiтичних партiй та iH.).
2. Спеtliальнi умовu сmворення полiтичноТ партii (кiлькiсть при-
хильникiв, реестрацiя в MiHicTepcTBi юстицiТ УкраiЪи та iH.).
З, Особлuвосmi членсmвg в полiтичних партiях (членами партiй
можуть бути тiльки громадяни Украiни, яким виповнилося 18 poKiB;
членство заборонено суддям, працiвникам прокуратури та органiв
внутрiшнiх справ, спiвробiтникам СБУ, вiйськовослужбовцям, працiв-
никам органiв державноТ податковоi служби i державноi кримiнально-
виконавчоi служби).
4. Права полimачно:i парmit:
- вiльно провадити свою дiяльнiсть;
- бРати )п{асть у виборах;
- свобода опозицiйноТ дiяльностi, в тому числi можливiсть викJIа-
дати публiчно та обстоювати свою позицiю з питань державного
i суспiльного життя; брати участь в обговореннi та оприлюднювати
й обцрунтовувати критичну оцiнку дiй i рiшень органiв влади, вносити
пропозицii, обов'язковi для розгляду, та iH.).
5. Полiтичнi партiТ мають певнi обмееrcення у своiй diяльносmi
(обмеження щодо змiсту програмних цiлей або дiй, заборона мати
военiзованi формування).
з19
 Часmuна uлоспа, Правова 0ерэюава i правова сuсmа|а суспiльсmва

,i:.-
6. Особлавосrпi заборони полiтичних партiй (дiяльнiсть полiтшIноi Роздiл 29
парJll може Оути заборонена тiльки за рiшенням суду).
' i7, Особлuвосmi фiнансування дiяльностi полЙчних партiй. По- держава
'Щемократична
лiтичнi партii е неприбутковими органiзацiями. Не допускаеться фi-
1. ,Щемократична держава та ii цiннiсть,
нансування полiтичних партiй: а) органами державноi влади та орга-
2. Принципи демократичноТдержави,
нами мiсцевого самоврядування; б) державними та комунальними
3. Форми та iнстиryти демократiТ,
пiдприемствами, установами i органiзацiями; в) iноземними держава-
4. .Щемократiя i самоврядування,
ми та ix громадянами, пiдпри€мствами, установами, органiзацiями;
г) благодiйними i релiгiйними об'еднаннями та органiзацiями; I) ано-
нiмними особами або пiд псевдонiмом.
r- ý 1. .Щемократична держава та ii цiннiсть

,щемокроmачно dерuсава - це dерuсава, заснована на зdiйсненнi

'ix piBHot
нароdовлаddя u,lляхом забезпечення прав zроллаdян, учасmi
dерuсавноi влаdu i конmролi за Ti diмьнiсmю,
у формуваннi
пiльства? Д"rо*ратична теорiя i практика, пов',язанi з iдеями свободи та
2. Сформулюйте поIuIття та ознtlки Iромадянського суспiльства. piBHocTi, е видатними досягненнями людськоi цивiлiзацii. Зароджена
_r. Якi органiзацii входять до струкryри громадянського суспiль-
в,щавнiх Дфiнах як влада вiдносно невеликоi групи вiльних громадян,
ства?
4. Пояснiть вiдмiнностi мiж широким i вузьким розумiнням демократiя в процесi свого тисячолiтнього розвитку розширила власну
полiтиqноТ системи. соцiальну базу, тобто коло осiб, на яких спираеться та в iHTepocax яких
5. Визначiть поняття полiтичноТ партiТ та охарактеризуйте iT здiйснюе владУ держава. Мiста-дерЖави часiВ Середньовiччя i Biщlo_
функцii. дження, традицii козацькоi Украiъи с прикJIадами демократично1 прак-
тики, що постiйно вдосконалювалася. ,Щоба буржуазних революцiй
започаткувала процес подолання юридичноi HepiBHocTi й розширення
полiтичноТ та економiчноТ свободи особистостi. Вiдбулася змiна уяв-
лень про спiввiдношення суспiльства i держави - народ перестав
сприйматися як пасивне населення, що пiдкорене державi, HaToMicTb
BiH почав виступати повновладним сувереном. Сама ж держава в таких
вiльних
умовах перетворюеться на демократичну органiзацiю влади
i рiвних iндивiдiв.
сучасний етап людського розвитку унеможливлюе лише безпосе-
редне здiйснення влади народом, що зумовлюе необхiднiсть
ii делегу-
вання державi. Отже, в умовах демократii держава перетворюеться на
представничьку форму виявлення й органiзацiТ волi та iHTepeciB на-
роду. Саме тому теорiя держави i права дослiджуе демократiю насам-
перед як тип державного режиму - демократичну державу.
dерэюав-
.Щемократiя нерозривно пов'язана iз правовою соцiальною
нiсmю.Невипадково Венецiанська комiсiя зазначае, що рilзом iз права-
з21
з2о
 Часmuна лдосmа, Правова dерасава i правова сuсmема суспiльсmва
Iчiд людиЕи iBepxoBeHcTBoM права демоцратiя е опорою европейського
конституцiйного ладу. Вiдповiдно й Конституцiя Украiни у ст. 1 за-
црiплюе цi характеристики: УкраiЪа е демократична, соцiальна, право-
ва держава. Справжне народовладдя можливе лише в умовах утвер-
дження принцигry верховенства права, заснованого на iдеалах справед-
ливостi, реального забезпечення прав людини, коли свобода одного
е умовою свободи Bcix. У свою чергу лише тодi, коли воля народу
с основою формування i здiйсненшI державноi влади, можлива демо-
кратична легiтимацiя права.
Спiльним соцiальним Грунтом демократичноi i правовоТ держав-
HocTi виступае zромаdянське суспiльсmво. Його активнiсть багато
в чому зумовлюе справжнiсть, а не декларативнiсть демократичноi
форми держави.
,Щемократiю можна розглядати також як суспiльну цiннiсmь, що
виявляеться у mрьож аспекmах:
1) iсmорuчно цiннiсmь демократiТ полягас в тому, що в процесi
еволюцii людськоi цивiлiзацii кожен насryпний iсторичний тип демо-
кратичноТ державностi (вiд Античностi до сьогодення) розширював
межi свободи особи, i1 участi в управлiннi державними справами;
2) власна цiннiсmь демократiТхарактеризуеться тим, що вона е BTi-
ленням багатовiковоi MpiT людства про справедливе поеднання piBHocTi
та свободи в полiтичнiй сферi, народного cyBepeHiTery;
З) iнсmруменmапьна цiннiсmь демократiТ поJrягае в томи що вона
виступае ефективним засобом органiзацiТ державноТ влади, виявлення
i втiлення волi народу, сприяе гарантуванню прirв людини, вгц)оваджен-
ню в суспiльну практику принципу верховенства права.
ý 2. Принципи демократичноi держаВи
Прuнцuпа dемокраmачноi dераrcова - це найбiльul заеальнi вu-
лtоzu, якi вuплltваюmь iз суmносmi dемокраmii, вmiленнякоmрuх вuзна-
-чае dержаву як dе.мокраmuчну.
Принципи демократичноТ держави rрунтуються на idei нароdо-
влаddя. Народовладдя с соцiальною основою демократичноТ держави,
а демократична держава виступае формою його реалiзацii. Воно роз-
криваеться через систему принципiв демократiТ, що спрямованi на
утвердження влади народу в державi. ,Що них, зокрема, наJIежать:
з22
Роsdlл 29, flulокраmuчна dерэlсава
|) пранцап нароёноео сусеренiпеmу. Здiйснення народовладдя
неможJIиве без правового закрiплення та гарантування народного су-
BepeHiTeTy. Вiдповiдно до ст. 5 КонституцiТ Украiни народ е HocieМ
cyBepeHiTery i единим джерелом влади. Саме народ (безпосередньо або
через обраних представникiв), конституюючи демократичну державу,
визначае iT форму, порядок i межi здiйснення державноI влади. Тому
влада народу е первинною i вищою щодо державноi влади, а народний
cyBepeHiTeT е фундаментом державного cyBepeHiTery;
2) пранщuпu полitпuчнох свобоdu i piBHocmi zромаdян. Верховен-
ство влади народу може мати мiсце лише за умови забезпеченЕя кож-
ному piBHoT полiтичноi свободи. Полiтична несвобода громадян пере-
творюе суверенний статус народу на фiкцiю. Свобода ж частини гро-
мадян свiдчить про владу певноi соцiальноi групи (партii, кJIасу, вер-
стви тощо), але аж нiяк не про владу народу в цiлому;
З) пранщап ваборносmi. Народ не може повсiкrасно безпосередньо
здiйснювати владу. З цiею метою створюються представницькi органи
i встановлю€ться процеДУра делегування iM влади. Iсторично апробо-
ваною процедурою набуття повноважень представницькими органами
е вибори, за допомогою яких на конкурентних засадах визначаються
особи, що посiдатимуть вiдповiднi посади. Так, в Украiъi на загально-
державному piBHi обираються Верховна Раца Украiни i Президент
укратни, а на регiональному i мiсцевому - Верховна Рада Двтономнот
Республiки Крим, обласнi, районнi, MicbKi, селищнi та сiльськi ради,
а також MicbKi, селищнi та сiльськi голови;
4) пранцапа пidзвimносmi i пidконmрольносmi, В умовах демо-
KpaTii органи державноi влади пiдлягають контролю з боку iнстиryтiв
громадянського суспiльства, зобов'язанi звiтувати населенню про
свою роботу. KpiM того, результати ix дiяльностi оцiнюються пiд час
виборiв;
5) пранщuп вidкрumосmi вимагае забезпечення пIacнocTi держав-
ного життя, доступностi джерел iнформачii, можливостi Ii вiльного
пошуку, одержання i поширення. Вiдкритiсть покJIадае на державнi
органИ обов'язоК систематично поiнформовувати населення про подii
державного i суспiльного значення, 5rхваленi цими органами рiшення,
перебiГ ii обговорення та виконання. Необхiдними перед}мовами дii
цього принципу е заборона цензури, розвиток свободи слова i друку,
врахування громадськоТ думки при ухвilленнi державних рiшень;
-rz5
 Часmuна tлоспа. Правова dерасава i правова сuсmеJйа суспiльсmва
, ' прuнцuп поdlJrу влаdu. За демократичноi, правовоi державностi
6)
влада будуеться на засадах ii подiлу на рiзнi гiлки (законодавчу, вико-
навчу та судову). Вiдповiдно до ст. б КонстиryчiТ УкраiЪи цей принцип
виступае гарантiею захисту влади народу, недопущення концентрацii
державноТ влади в одних руках. За таких умов жодна гiлка влади не
спроможна пrднестися над lншими та узурпувати державну владу;
7) прuнtluп баzаtпоманimносmi (плюраlлiзму). У ст. 15 Констиryчii
Украihи проголошено, що суспiльне життя в УкраiЪi rрунтуеться на
засадах економiчноI, iдеологiчноi та полiтичноi багатоманiтностi.
В економiцi цей принцип виявJuIеться в icHyBaHHi i рiвноправностi форм
власностi, в iдеологiчнiй сферi - е можливостi рiзних iдей, думок,
а також ix вiльного висловлення, в полiтицi - в icHyBaHHi багатьох по-
лiтичних ценцriв, дiяльнiсть яких пов'язана iз вираженням полiтичноi
волi громадян та ix реалiзацiТ через )часть у формуваннi представниць-
ких органiв влади. Полiтичний плюралiзм мае бути заснований на
однаковому ставленнi держави до Bcix суб'ектiв полiтичного життя,
cTBopeHHi для них рiвних можливостей;
8) прuнцuп ухвалення рiшень бiпьtuiсmю з урацlванням прав мен-
шосmi. Ухвалення рiшень бiльшiстю - найголовнiший засiб легiтимацiТ
та легалiзацii владних aKTiB у демоцратичному суспiльствi. У найбiльш
соцiально значущих випадках, зокрема при BHeceHHi змiн до Констиry-
цiТ УкраТни або подоланнi вето Президента, необхiдна квалiфiкована
бiльшiсть (не менше 2/3 голосiв народних дегryтатiв Украihи).
Водночас в умовах демократii меншiсть (зокрема парламентська
опозицiя) повинна мати простiр для реалiзацii cBoix цiлей за допомогою
участi у процесi вироблення спiльних рiшень. Спiльна участь бiльшос-
Ti та меншостi у здiйсненнi полiтичних aKTiB дозволяс ухвалювати
бiльш обцрунтованi компромiснi рiшення.
ý 3. Форми та iнститути демократii
Як складне системне утворення демократiя виражаеться у вiдпо-
вiдних формах i складаеться з певЁих iнстиryтiв. В умовах демокра-
тичноТ держави вони виступають водночас ключовими елементами
механiзму здiйснення влади.
Формu daltoKpamii - це ocHoBHi зовнiulнi вuявu dелtокраmuчноzо
харакmеру dерэюавu.
з24
Роэdlл 29, !ылокраmuчна 0ерэюава
.Щемократii притаманнi TaKi форлl u :
|) юрidачНе зокрiплеНнп mа факrпачне вuкорасmання zромаdя-
Haщlt tiHix прав i свобоd. Стаття 3 Конституцii Украiни визначила
головним обов'язком демократичноi, правовоi держави гарантуванI1я
та забезпечення прав i свобод людини. Щi права мають реально вико-
та
ристовуватися, для чого держава повинна створити дlев1, доступн1
зрозумiлi механiзми iх гаранryвання i захисту;
2) зdiйснення влаdu нароdам" у ст. 5 Констеrгудii Укратни встановле-
но TaKi форми здiйснення вJIади народом: безпосередrrя i предстазницька.
до беiпосереdньо,i форlttч зdiйснення нарооовлаddя вiдповiдно до
ст. 69 оснОвногО ЗаконУ УкраТни наJIежать вибори, референдум та iH.
вuборu полягають у формуваннi органiв первинного представни-
цтва шляхом народного волевиявлення через голосуванIш. особливос-
Ti виборчих процедур у рiзних краihах cBiry спричиняють рiзноманiт-
HicTb виборчих систем. Найпоширенiшими серед них е маэtсорumарна,
пр опорцiйн а i злliuлана.
Iншою важливою формою безпосередньоi демократiТ е референ-
dyM _ спосiб здiйснення влади безпосередньо народом, що полягае
в ухваленнi (затверлженнi) громадянами рiшень.
IIр еdсmавнuцька форма зdiйснення нароdовлаddя характеризу-
сться реалiзацiею влади народом через спецi€lпьно уповноваженi ним
публiчнi органи. В Украiъi до органiв первинного представництва на-
nb*-u Верховна рада Украiни i Президент Украihи, якi безпосередньо
обираються народом.,Що вторинних органiв наJIежать, зокрема, органи,
якi формуються Верховною Радою Украiни i Президентом УкраiЪи
(наприклад, органи виконавчоi та судовоi влади). Таким чином, дже-
органу с народ.
релом владних повноважень будь-якого публiчного
найбiльш ефективним е поеdнання представницькот та безпосе_
редньоi форм здiйснення народовладдя;
3) орzанiзацiя i Оiяльнiсmь сасmемч opzaHiB deplcaBHo:i влаdа на
оро"цiо* deMoKpamit Щержавна влада повинна засновуватися i здiй-
снюватися на таких принципах, якi б зрлов.rrювЕlпи ii слгужiння народовi,
забезпечували оформлення та вираження загального суспiльного iHTe-
ресу. Отже, втiлення основних демократичних
принципiв у поточнiй
дiяльностi державноЮ апаратУ е однiею з форм вияву демократii,
Iнсmаmуm deMokpatпil - це юрuёuчно оформленuй саrиосmiйнuй
елеменm dерuсавноi влаdu, меmою запроваduсення якоzо е орzанiзацiя
i зdiйснення нароdовлаddя.
з25
 Часmuна лцоспrсl Правова dерэrcава i правова сuсmема суспiльсmва
Роэёlл 29, !ы,локраmuчна dерэюава

Принципи демократii втiлюються в ii iнстиryтах. Так, iнстиryт ви-
борiв црунryеться на принципi участi громадян
у формуваннi та функ-
цiонуваннi апарату державноi влади i контролю за його дiяльнiстю,
а iнстиryт доступу до публiчноi iнформацii- на принципi вiдкритостi.
Iнстиryти демократii можуть бути класафiкованi затакими крите-
рiями:
а) за сmупенелl склаdносlиi виокремлюють просtпi iнсmuпrуmu,
що
не мiстять iнших iнстиryтiв (дегryтатський запит, народнi обюворення),
та склаdнi iнсmumуmu, що скпадаються iз декiлькох iнстиryтiв (так,
iнститут парламентаризму скJIадаеться з iнстиryтiв парламентських
KoMiTeTiB, комiсiй, слухань тощо);
б) за харакmерол,t iнститути подiляються на сmрукmурнi iнсmumу-
mш (постiйнi комiтети парламенту, депутатськi
фракцii, уповноважений
з прав людини та iH.) та функцiональнi iнсmаmуmч (законодавча iHi-
цiатива, депутатський запит тощо);
в) за юрuduчною сuлою виокремлюютъ iмпераmuвнi iнсmumуmа,
тобто TaKi, що накJIадають безумовний обов'язок виконання
)aхвtlлених
рiшень (вибори, референдум),i консульmаmuвнi iнсmаmуmu, якi мо-
жуть бути взятi до уваги iнiцiатором ix проведення (парламентськi
сл)rхання, публiчне обговорення тощо).
ffI
ý 4..Щемократiя i самоврядування
.щемократiя нерозривно пов'язана з таким близьким за змiстом
явищем, як самоврядування. Повноцiнне
функцiонування iнститутiв
самоврядуВання маС важливе значення для
формування здатностi сус-
пiльства контролювати державну владу, гарантувати i'i
реалiзацiю
в iHTepecax цромаддн.
самоврядування як одна iз форм соцiального
управлiння мае три-
валу iсторiю. Вже у первiсному суспiльствi, коли Держави
ще не ic-
нувЕUIо, iндивiди особисто брали
)ласть у спiльному вирiшеннi загаль-
них справ, здiйснюючи в такий спосiб первiсне сал,tовряdування (що
iнодi iменуеться (первiсною демократiею)). У .rроц""iро."rr*у
пiльства са},IоврядуВulншI з€lJlиШilлося неодмiнним
людськоi
цивiлiзацiТ. Ясщравим "уоуrrr"*оlnr
прикJIадом цьою е врядуваннJI европейських MicT
у ХIП-ХVIII ст. на ocHoBi Маzdебурзькоzо права,за якого мешканцi
з26
MicT одержувчIли можпивiсть створювати виборнi органи влади i само-
стiйно вирiшувати питання власного життя.
Одним iз найбiльцl типових прикладiв самоврядування в сучаснiй
державi с мiсцеве самоврядування, яке гарантуеться ст.7 КонстиryцiТ
УкраiЪи. Як зазначено в европейськiй xapTiT мiсцевого самоврядуван-
ня, мiсцеве самовряdування - це право та спроможнiсть органiв Mic-
цевого самоврядування в межах закону здiйснювати регулювання та
управлiння суттевою часткою суспiльних сцрав, якi належать до iхньоi
компетенцii, в iHTepecax мiсцевого населення. Ife право здiйснюеться
радами або зборами, члени яких вiльно обираються таемним голосу-
ванЕям на ocHoBi прямого, рiвного, загального виборчого права i якi
можуть мати пiдзвiтнi iM виконавчi органи.
У процесi такоi дiяльностi мешканцi територiальноТ громади та
органи, що представляють ik iнтереси, самостiйно вирiшують питання
управлiння комунальною власнiстю, затвердження мiсцевих бюджетiв,
стягнення мiсцевих податкiв i зборiв, а також широке коло iнших пи-
тань мiсцевого значення (ремонт мiсцевих дорiц облаштування тери-
Topii та зон вiдпочинку, пiдтримання iнфраструктури населених пунк-
TiB та iH.). Самоврядна природа такоi дiяльностi виявляеться у тому,
що органи мiсцевого самоврядування та iх посадовi особи органiза-
цiйно не пiдпорядковуються державним органам, не входять до систе-
ми органiв державноi влади.
,Щосить часю iндивiди намагаються реалiзрати влrаснi цiлi та iHTepe-
си шляхом створення рiзноманiтнwх zромаdськuх об'еdнань або вступу
до них. В Украihi право громадян вiльно об'еднуватися у громадськi
органiзацiТ для задоволення своiх економiчних, соцiальних, культурнrх
та iнших iHTepeciB гарантовано ст. 36 Конституцii. Ще можуть бути
асоцiацii, фонди, спiлки, рiзнi громадськi рухи, творчi, професiйнi
об'еднання тощо. Спiльним для громадських об'еднань е те, що Bci
вони функцiонують на салrовряdнuх засаdах.
Водночас самоврядування не е абсолютним, його межi визначають-
ся законом.
отже, саl,tовряdування - це форма соцiальноzо управлiння, спро-
л,tосtснiсmь певно2о соцiальноео об'еdнання самосmiйно ухвалюваmu
i вuконуваmu рiuлення з пumань власноi'disьtьносmi на засаdах opzaHi-
"у"-
зацiЙноi', юрuduчноt m а ф iH ансо Boi' aBmoHoMit.
Типовими ознакамu самоврядування е: а) приналежнiсть влади
соцiальному об'сднанню; б) здiйснення влади членами об'еднання
з27
 Часmuна tаосmа, Правова dерuсава i правова сuсmелrа суспiльсmва
безпосередньо або черФ виборнi органи; в) регулювання за допомогою
самостiйно створених норм; г) спiльне вирiшення загальних справ,
забезпечення спiльних iHTepeciB тощо.
Зв'язок самовряdування з dапtокроmiею полягас в такому.
По-перше, функцiонування самовряdування е неоdмiнною ознакою
dемокраmuчноТ KpatHu. Саме в демократичнiй державi гарантуеться
мiсцеве самоврядування, i населенЕя може безпосередньо впливати на
вирiшення питань мiсцевого значення, вiльно вступати до рiзних само-
врядних об'еднань, брати участь в ix дiяльностi.
По-друге, iнстицrти самоврядування здатнi виступати ефекmuв HuM
механiзлtом проmudi'i узурпацii' влаdu в dерlсавi, адже завдяки iM роз-
виваеться активнiсть цромадян, руйнуються стереотипи на кшт,UIт того,
що нiбито вiд людини <<нiчого не залежить)).
По-третс, демократiя i самоврядування буdуюmься на оdнаковuх
засаdах, зокрема таких, як свобода, piBHicTb, гласнiсть, вирiшення
питань бiльпliстю з урахуванням iHTepeciB меншостi.
Поряд iз спiльними рисами демократiя i самоврядування мають
певнi BidMiHHoctпi.
По-перше, dел,tокраmiя характеризуа форлtу dерасавu, котру визна-
чають як демократичну або недемократичну, тодi як сал|овряфвання
с харакгеристикою неdерuсавних iнстиryтiв - мiсцевого самоврядуван-
ня, громадських об'еднань тощо.
По-друге, dеллокраmiя традицiйно розумiеться як полimuчнuй фе-
номен, оскiльки вона пов'язана з боротьбою полiтичних сил, ооцiаль-
них груп за державну владу. Самоврядування може бути пов'язане
також iз реалiзацiсю спiльних неполiтичних iHTepeciB.
п КОнтрольнi запитання
1. У чому поJuIгае цiннiсть демократii?
2. На яких принципах заснову€ться
демократична держава?
3. Розкрийте взасмозв'язок демократичноТ i правовоТ держав-
HocTi.
4. Охаракгеризуйте форми демократiТ.
5. Розкрийте зв'язок мiж самоврядуванням i демократiею.
з28
Роздiл 30
Правова соцiальна держава
, 1. Поняття та ознаки правовоТ держави,
2. Понятгя та ознаки соцiальноi держави,
3. Верховенство права,
4. Правовий порядок.
rr- ý 1. поняття та ознаки правовоiдеря(ави
Концепцiя правовоi держави виникпа в Нiмеччинi наприкiнцi ХиII -
першiй половинi XIX ст. як заперечення абсолюmuсmськоi dержавu
, iopo**"pHuMu dля Het необмеасенuмl] повноваilсенняJуtu влаdu.
ъ о""о"у доктрини правовоi держави була покладена розроблена
I. Кантом iдея кдержави, заснованоТ на розумi>, вiдповiдно до якоi
iндивiдiв мае
державаяк спiльне iснування в iHTepecax добробуry Bcix
буги органiзована за законом розуму, що передбачае визнання основних
.rpuu *одrrrи, piBHocTi Bcix перед законом. З цiеi конструкцiТ логiчно
випливають незаJIежнiсть суддiв, констиryцiйне правлiння, верховен-
ство законiв, ухвaUIеЕих парламентом, право цромадян на представни-
цтво та участь у законотворчостi.
Двтором TepMiHa (правова держава)) (Rechtsstaal) е нiмецький на-
та покарання),
уковець К. Т. Велькер (<Кiнцевi засади права, держави
18lЗ У широкий державно-правовий обiг це поняття було введено
р.).
вiдомим нiмецьким юристом Р. фон Молем у 1833 р. Значний внесок
у розвиток iдеi правовоТ держави у першiй половинi
XIX ст, також
,poO"n" нiмецькi правознавцi Х. фон ApeTiH, К, фон Роттек та iH,
Хх
ст. iдея правовоi держави перетворюеться з
у другiй половинi
теоретичного положен Fм на консmumуцiйнuй прuнцuп, закрiплюючись
Португалii, ГIольщi та iH.
у по""r"ryцiях багатьох краiЪ - ФРН, Iспанii, ykpaiý право-
серед них - Конституцiя Украihи, ст. 1 якоi проголошуе
вою державою.
Основншма ознакама правовоi держави е:
l) забвпечення свобоdu люdана Bil неправuлtiрноzо вmручання фdь
якtм q/б'сюпiв, у mому чааd dерясааи У межах правовоi держави сво-
з29
 Часmuна uлосmа. Правова dерэtсава i правова сuсmема суспiльсmва
бода може розумiтися як: а) незiшежнiсть вiд св_авiлля з боцу iнших;
б) право на спЬучасть у справах держави, тобто гцrаво на )ласть в ухва-
леннi рiшень; в) реалiзацiя iндивiдуa}льною самовизначенЕrI на ocHoBi
права, зокрема свобода вибору та )D<вzrленнJI рiшень, свобода самому ви-
значати свое житгя вiдповiднодо власних уявлень про щастя тайою сенс.
Особливе значення для забезпечення свободи мають вuзнання,
нормаmuвно-правове закрiплення, реальне зdiйснення i захuсm прав
люduнu. Тх забезпечення, гарантування свободи i гiдностi людини е го-
ловною метою та найважливiшою ознакою правовоТ держави. Вiдпо-
вiднiсть правам людини е критерiем правового характеру нормативно-
правових aKTiB, правовоТ органiзацiТ та дiяльностi держави;
2) реалhацiя прuнцuпу верювенсmва права. Верховенство права
в KoHTeKcTi правовоi держави полягае насамперед у тому, що держава
додержуеться чинних норм права. Взасмодiя держави з iншими
суб'ектами завжди опосередкована загальнообов'язковим законом.
Органи державноТ влади та органи мiсцевого самоврядування, ik по-
садов1 осоОи зоОов'язан1 дlяти лише на пiдставi, в межах повноважень
та у спосiб, що передбаченi констиryцiею та законами. Iнакше кажучи,
йдеться про додержання прuнцuпу законносtпi.
Принцип верховенства права передбачае, що прilвова держава забез-
печуеправову вuзначенiсmь, пропорцiйнiсmь, розуtплнiсmь i dобросовiснiсmь
вJIасних акгiв. KpiM тою, верховенство права вимагас вiдповiдностi норм
црава стандартам црtlв людини i загальним принципам права. Отже, пра-
во зв'язуе державу факгом iснрання цразил i процедур, а також обмежуе
iiза змiстом цравовID( акгiв. Yci насryпнi ознаки слiд розглядати як кон-
кретизацiю вимоц що виIIJIивають з верховенства права;
З) зв'язанiсmь depucaBa консmumуцfсю. Головне завдання консти-
ryцiТ правовоi держави полягае в тому, аби забезпечити свободу i'i
громадян i зв'язанiсть державноi влади правом. Конституцiя визнас
прiоритет прав людини, встановлюе процедурнi та змiстовнi правовi
обмеження дiй i рiшень органiв державноi вJIади та ix посадових осiб.
Тому зв'язанiсть держави правом найяскравiше виявляеться в ii пiд-
KopeHHi констиryцiйним нормам, а правова державнiсть вимагае впро-
вадження принципу верховенства конституцiТ;
4) piBHicmb переd законом i cydoM. В умовах правовоi держави за-
кон гарантуе BciM громадянам рiвний обсяг прав та обов'язкiв неза-
лежно вiд cTaTi, BiKy, нацiональностi, релiгii, стану здоров'я, походжен-
ня, полiтичних переконань та iнших чинникiв. PiBHicTb перед законом
330
Розdk 30. Пlэавова соцiмьна dерсrcава
вкJIючае також однаковиЙ обов'язок ycix суб'ектiв додержуватися за-
piBHicTb перед судом
кону i нести вiдповiдальнiсть за його порушення.
означае, що BciM громадянам надаеться рiвний доступ до правосуддЦ,
яке е неупередженим, поолiдовним i здiйснюеться на пiдставi закону;
5) iснування iнсmumуmу повноzо mа ефеюпавноzо суdовоzо змас_
m!. Судмае вiдновити право там, де воно порушуеться, захищати особу
вiд сваволi i правопорушень З боtсу лержавнот влади. Повнота судового
захистУ означаС насампереД можливlстЬ оскарження в судi будь-яких
влади та ix посадових
рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв публiчноi
Ьсiб. У свою черry ефекгивнiсть вимzгае вжиття судом достатнiх заходЬ,
якi б забезпечили реаJIьне i швидке вiдновлення порушеного права. Усе
це може iснуватИ лише В yNIoBax незаJIежностi сулу, яка
може бути га-
влаdz, передусiм ефек-
рантована завдяки реальному поdiлу depucaBHo'i
,""rоrу механiзму взаемних стримувань i противац що мае MeTi на
попереджеНнrr та припиненtUI свавiлля з боку державних органiв;
6) BilпoBidallbHicmb dерuсава переd особою.,Щане положеннJI прямо
зазначено в ст. З Конституlдii Украiни. Важливе значення в цьому кон-
TeKcTi ма€ також припис ст. 56 КонстиryчiiУкраiни, вiдповiдно до якого
кожен мае право на вiдшкодуванIш за рахунок держави чи органiв Mic-
завданоi не-
цевого самоврядування MaTepia:rbHoi та мор{rльноi шкоди,
законними рiЙеннями, дЪми чи бездiяльнiстю органiв державноi вrrади,
органiв мiсцевого самоврядування, ix посадових i с;ryжбових осiб при
здiйсненнi ними cBoik повнов€Dкень. Повномасштабна реалiзацй цього
принципу сгц)ияе змiцненню довiри людини до держави;
7) у правЪвiИ державi повеdiнка люduна регулюеться на ocHoBi
заzальноdозволенноzо типу правового регулювання, а diяльнiсmь
суб'екmiВ публiчно'i влоdu - на ocHoBi спецiально-dозволенноzо типу.
таким чиЕом, правова dерlсава -це dерэrcава, в якiй з меmою за-
безпечення свобоdi i zidHocmi люduнu проzолоltlуюmься mа diюmь
прuнцuпч верховенсmва права, зв'язаносmi dерасавноt влаdu консrпu-
mуцiею, zаранmу€mься повнuй mа ефекmuвнuй суdовuй захuсm,
r- ý 2. Поняття та ознаки соцiальноi держави
Поява концепцiТ соцiальноi держави пов'язана з формуванням
Якщо док-
у XIX ст. в европi нового, iндустрiального суспiльства,
,p"nu npa"o"oi держави виникла завдяки европейським революцiям
331
 Часmuна шослпа, Правова dерэюава i правова сuспеJчrа суспiльспва
ХVП-ХVIII cT.n то доктрина соцiальноi держави - внаслiдок промис-
ловоi революцiТ XVIII*XIX ст. Соцiальна держава насамперед була
призначена приборкати соцiальний конфлiкъ пом'якшити супереч-
HocTi мiж класами, породженi соцiальною, передусiм матерiальною,
нерiвнiстю.
Саме понятгя <<соцiальна державa>) з'явля€ться в науковiй лiтера-
Typi в серединi XIX ст. у працях нiмецьких )лених пiд впливом фiло-
софii Г. В. Ф. Гегеля. Вважаеться, що вперше соцiальна держава зга-
дуеться у |842 р. уроботi Лоренца фон Штайна <<Соцiалiзм i комунiзм
у с1..rаснiй Францii>. На його думку, соцiальна держава повинна, по-
перше, пiдтримувати piBHicTb у правах для рiзних суспiльних класiв,
окремих iндивiдiв; по-друге, сприяти суспiльному, зокрема економiч-
ному, прогресу.
У сучасних умовах соцiальна держава вiдповiдальна за створення
реальних умов особистого розвитку, насамперед можливостей освiти,
набуття iнших соцiальних благ. Тим самим вона сприяе вiльному роз-
витку особи, працюе на досягнення головноi мети правовоi держави
забезпечення прав кожноТ людини.
I соцiальна, i правова держава виходять iз визнання людини най-
вищою цiннiстю, необхiдностi поваги, захисту i забезпечення ii прав.
Проте це не означае вiдсутностi мiж ними суттевих вiдмiнностей. Так,
якщо dокmрuна правовоi dерlсавu {рунтуеться передусiм направах
люduнu перutоzо поколiння (полiтичнi та громадянськi права), то doK-
mрuна соцiальноТ dерсюавu - на правах dpyzozo поколiння (соцiально-
економiчнi та культурнi права); якщо сенсом правовоТ державностi
€ захист суспiльства вiд держави, то сенсом соцiальноI - захист сус-
пiльства державою. Водночас с}цасна правова держава мае сенс i може
iснувати лише в тому разi, якщо вона одночасно е й соцiальною дер-
жавою. I навпаки: сучасна соцiальна держава мае сенс i може iснувати
лише в тому разi, якщо вона одночасно е правовою.
OcHoBHalwa ознокамu соцiальноi держави с:
|) проzолошення люdанu найвutцою цiннiсrпю. Це означае, що
будь-якi iншi цiнностi (полiтичнi, релiгiйнi, iдеологiчнi, майновi) не
можуть мати прiоритет над цiннiстю життя i здоров'я, честi i гiдностi,
недоторканностi i безпеки людини;
2) спецuфiчна спрямованiсmь на забезпечення cotliallbшuж прав
(прав другого поколiння), тобто прав людини на соцiальне i медичне
забезпеченшI, працю, вiдпочинок, житло, ocBiry та iH. Щi права мають
зз2
Розёlл 30, Прааоаа соцiмьна dерэюава
на MeTi забезпечити кожнiЙ людинi dосmаmнiй (zidнuй) piBeцb сю?Jmmя,
тобто надати можJIивостi, необхiднi для iT нормальною фiзiологiчного,
матерiального та духовного iснування i вiльного розвитку, .
разом з тим обсяц в якому держава може гарантувати ц1 права, за-
лежить вiд'ii соцiально-економiчних можливостей. Передбаченi зако-
нами соцiально-економiчнi права не е абсолютними, Механiзм реалi
зацii цих прав може бути змiнений державою, зоцрема через неможJIи-
BicTb ix достатнього фir""со"оrо забезпечення, шляхом пропорцiйно-
го перерозподiлу кошъiв з метою збереження балансу iHTepeciB усього
Однак невiд'емнiсть i категоричнiсть цих праВ У будь-
"у".rй""r"u.
якому разi не можуть ставитися пiд cyMHiB;
3) сочiальна держава rрунтуеться на принципах солidшрносmi,
со-
спр авеdл авосmi mа субс adiap,
цiал iH o:i вidпо Bid альносml, со цiмьноi
носmi. Так, солiдарнiсть i соцiальна вiдповiдальнiсть обумовлюють
обов'язки, якi людська спiльнота мас щодо кожного свого члена й якi
кожеН член цiеi спiльноти мае щодо Hei (<один за Bcix i Bci за одного>).
- соцiальна справедливiсть дозволяе об'еднанням та окремим особам
при розподiлi суспiльних благ одержувати те, на що вони мають право,
Вiдповiдно до принципу субсидiарностi втруrання держави потрiбне
лише в тому разi, якщо суспiльне саморегулювання не задовольняе
вимог соцiалiноi справедливостi, особа не здатна самостiйно забез-
печити собi гiдний piBeHb життя;
4) забезпечення перерозпоdiлу суспiпьнuх блаz, Соцiальна держа-
ва корегуе п"р"""r"й рЪзполiл суспiльних блац який е наслiдком
мiж соцiальними гру-
бункцlонувurп" p""ny, п"р"ро.подiляе цi блага
пами. Щей перерозподiл дозволяе забезпечити BciM членам суспiльства
гiдний piBeHb життя; KpiM того, BiH спрямований на попередження
значноТ соцiальноi HepiBHocTi;
5) iснуванНя соtliмьнаж обов'язкiв dерuсава tцоdо cBoix еромаdян,
якi включають mра склаdовi:
а)обов'жокполimuкuсоцiальноеозабезпечення,якаспряМоВанана
пiдтриманrrя рiвня доходiв тих членiв суспiльствц якi потребують допо-
N{о., 1"ir'i, дir"r", малозабезпеченi, iнвалiди, люди похилою BiKyTaiH.);
6) обов'язок полimuкч соцiально?о сmрахування) яка передбачае
сплату BHecKiB i на-
розподiл ризикiв мiж yciMa членами суспiльства,
данця допомоги при HacTaHHi страхового випадку;
ь) обов'жок полimuкu забезпечення соцiаllьно?о мuру, яка мае на
MeTi створення в суспiльствi найбiльш сприятливого соцiального клi-
1,_,
 Часmuна ulослпа, Правова dерэюава i правова сuсmелла qlспiльсmва
мату, улагоджування соцiальних конфлiктiв, передбача€ активне ви-
користання iдет соцiального партнерства (стосунки мiж
робiтниками
та роботодавцями за посередництвом держави * пiдтримання балансу
iHTepeciB у сферах економiки, зайнятостi, оплати працi та iH.).
Виконання цих обов'язкiв передбачас наявнiсть розвuненоzо соцi-
culbцozo законоdавсmва. За його допомогою держава проводить свою
соцiальну полiтику, яка охоплюе реалiзацiю демографiчноТ полiтики,
полiтики в гirлузях освiти, трудових вiдносин, зайнятостi та мiграцii
населеннrI, пенсiйного забезпечення, соцiального, зокрема медичного,
страхування, Еадання соцiальних послуг та iH.
Отже, соцiальна dep*caBa - це dерuсава, яка вuзнае люduну найвч-
tцою цiннiсmю i з меmою забезпечення ko)tcщo]vty zidHozo
рiвня эrсummя
mа iHu,tux соцiалtьнuх прав зdiйснюе перерозпоdiл суспiльнuх блаz Bid-
повidно dо прuнцuпiв соцiальноi' справеdлuвосmi, солidарносmi mа
субсudiарносmi.
I- Верховенство права
ý 3.
Визначення принципу верховенства права (the rule oflaw) було
вперше запропоновано англiйським ученим i полiтичним дiячем
,Щ. Гаррiнгтоном у 1656 р. як правлiння законiв, а не людей, що являе
собою iнтерпретацiю вiдомоi думки Арiстотеля про те, що держава,
яка керуеться законами, е вищою за державу, яка керуеться людьми.
Iсторичнi витоки цього принципу можна вiдшукати також природ-
у
ному правi та християнськiй доктринi. Пiзнiше пiд верховенством
права стали розумiтися не тiльки правовi обмеження влади монарх4
а й свобода iндивiдiв вiд державного втр)лання в ix приватнi справи.
основи класичного бачення верховенства права було закладено
англiйським правознавцем А. В. !айсi у 1885 р. BiH розглядав верхо-
венство права насамперед якобмеuсення влаdu dереrcавч tцоdо iHda-
BidiB, ьиокремлюючи три його головнi вимоги. По-перше, HixTo не
може бути покараним iнакше, нiж за порушення закону, для чого сам
закон мае бути визначеним та орiентованим на майбутне. По-друге,
жодна особа не може бути вище закону i Bci повиннi пiдпорядкову-
выlися закону рiвною мiрою. По-трете, норми констиryцiйного права
е не джерелом, а наслiдками прав iндивiдiв, якi визначенi та захище-
Hi судами.
зз4
Роgёlл 30, Прааоаа соцiальна dерuсава
В юридичнiй научi принцип верховенства права розглядаеться за-
звичайу dBox аспекtпахi
по-перше,у лпuрокulау posyшlцHi - як моdель правовоt ореанiзацi'i
dерuсавноt влаdu в суспhьсmаi, тобто як кверховенсmво права Had dер-
эlсавоюD, згiдно з чим BiH практично охоплюе Bci засади правовоi
державностi. Наприклад, пiдтримання верховенства права в американ-
ськiй правовiй традицii включае вирiшення широкого кола питань,
пов'язаних iз конституцiоналiзмом, федералiзмом, подiлом влади,
громадянськими правами, судовим захистом, судовою системою, кри-
мiнальним судочинством, адмiнiстративним правом та iH.;
по-друге, у вузькому розумiннi - як моdель спiввidношення права
i закону в реzулюваннi суспiльнuх BidHocuH. Саме на такий пiдхiд opi-
ентуе ст. 8 Констиryцii Украiни, яка декJIаруе визнання i дiю принцигry
верховенства права, роз'ясняючи його змiст зокрема як: l) найвищу
юридичну силу Констиryцii, яка уособлюе найвищi правовi цiнностi
та передбачае, що закони та iншi нормативно-правовi акти приймають-
ся на ocнoBi КонстиryцiI i повиннi вiдповiдати iй;2) пряму лiю норм
КонстиryцiТ, яка передбачае гарантування звернення до суду для за-
хисту констиryцiйних прав безпосередньо на iT пiдставi.
Верховенство права разом iз демократiею i правами людини вва-
жаеться однiею iз трьох засад Ради европи, якi закрiпленi в Преамбу-
лi до Конвенцii про захист прав людини та основоположних свобод,
а також у низцi iнших мiжнародних доч.ментiв у сферi прав людини.
Так, европейська комiсiя за dемокраmiю через право (Венецiанська
кол,tiсiя) у доповiдi про верховенство права (2011 р.) вказilIа на TaKi
його н ео бrtil Hi ел елаен m ш :
l) законнiсrиD, у тому числi прозорiсть, пiдзвiтнiсть i демократич-
ний порядок ухв€}леншr законiв;
2) правову вазноченiсmь, яка передбачае легкiсть i доступнiсть
з'ясlrвання змiсry права та юридично забезпечену можливiсть скорис-
татися цим правом;
З) заборону dермсавноzо свавiлля, у тому числi обмеження дис-
крецiйних повноважень органiв держави, обгрунтованiсть ix рiшень;
4) ефекmuвнuй dосmуп do правосуddя в незалежних i неупере-
джених судах, судовий контроль за законнiстю та констиryцiйнiстю
aKTiB державноi влади, функцiонування незалежноi адвокатури, ви-
конання рiшень судiв;
зз5
 Часпuна шосmа, Правова dерэrcава i правова сuсmема суспiльсmва
5) dоdерясапнп прав люDuнtl, передусiм гарантованiсть права на
ефективний засiб правового захисту, справедливий суд, бути вислуха-
ним, презумпцiю невинуватостi, заборону зворотноТ дii закону;
6) неduскрtlмiнацiю ipiBHicmb переd законом, що передбачас вiд-
cyTHicTb законiвп якi мiстять дискримiнацiйнi положення вiдносно
певних осiб чи ix груп або закрiплюють правовi привiлеi, заборону
дискримiнацiйного тлумачення або застосування закону.
У документах ООН верховенство права належить до принципу
управлiння, за якого Bci особи, установи та органи (публiчнi i приват-
Hi), в тому числi держава, е пiдзвiтними на пiдставi законiв, якi при-
ймаються публiчно, виконуються на рiвних засадах, розгJIядаються
в межах незЕUIежного судочинства i вiдповiдають мiжнародним стан-
дартам прав людини.
У dокmран&пьному розумiннi принцип верховенства права:
|) вidобраеrcае спосiб орzанiзацiiеrcаmmя суспiпьсmва на правовлlх
основLr, е засобом унеможливленнrI свавiльного та антидемократич-
ного правлiння i в цьому ceHci BiH вiдповiдас визначенню такоi важли-
воi категорiТ констиryцiйного права, як конституцiоналiзм;
2) вiddзеркалюе моральнi основч права, € вuявом прuроdноzо
права у сучасних правових системах рirзом з принципами справедли-
BocTi, пропорчiйностi, piBHocTi, розумностi тощо; у цьому ceHci BiH
е 0сновним критерiем визнання законiв неправовими;
3) е засобом орzанiзацii ншлемсно'i правово'i сасmелru, якав контек-
cTi додержання верховенства права мае грунтуватися на принципах
правовоТ визначеностi, стабiльностi та довiри до права, принципi <<не-
мае покарання без закону)), принципi законностi, заборонi неправо-
MipHoi дискрецiТ та зворотноТ дiТ нормативно-правових aKTiB, на неза-
лежнiй судовiй владi та судовому контролi, едностi судовоi практики,
res judicata тощо;
4) слуzуе пidсtпавою обменсення i зв'язаносmi depctcaBu правамч
люdана. CyTHicTb цiеТ iдеi найбiльш точно передаеться у ст. 8 КАС
УкраiЪи та ст. 8 КПК УкраiЪи: суд при вирiшеннi справи керуеться
принципом верховенства права, вiдповiдно до якого людина, iT права
i свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст
i спрямованiсть дiяльностi держави. Щей аспект також широко вiд-
дзеркirлено в практицi европейського суду з прав людини;
5) zаронmуе dосmуп do правосуldя, яке зdiйсню€mься нqr.аrc:нснuл,
mа неупереdмсенам cydoM. Незалежнiсть означа€, що суд мае бути
ззб
Розdlл 30, IlpaaoBa соцiальна dержава
вiльним вiд зовнiшнього тиску i не контролюватися iншими гiлками
влади. Неупередженiсть суду означас його однакове ставлення до учас-
никiв процесу, вирiшення оправи виключно на ocHoBi права, Це до-
зволя€ з абезпечumu справеdлuве суdочuнсm во, Принцип верховенства
права е iлюзорним у тiй державi, яка не забезпечуе право на доступ до
суду, не гарантуе права на справедливий суд;
6) включае пршнщuп законносmi, згiдно з яким yci суб'скти, в тому
числi суб'екти публiчнот влади, мають додержуватися, виконувати
i правильно застосовувати закони i пiдзаконнi нормативно-правовi акги,
Змiст принципу законностi вiдобража€ться через конкреmнi BaMoza:
вutцу iрudччну сuлу закону в сиотемi нормативно-правових aKTiB;
обов'жковiсlzь законiв та iнших нормативно-правових aKTiB для Bcix,
на кою вони поширюються; odHaKoBicmb Bufoto7 закону до Bcix суб'екгiв
права; непрuпусmuмiсmь проmuсmавлення законносmi i dоцiльносmi
в дiяльностi державних органiв; невidвороmнiсmь покарання за вчи-
нення правопорушення.
принцип верховенства права не пiдмiняс i не скасовуе принципу
законностi, а тiльки поzлаблюе йоео BuMozrr, звертае увагу на змiст
позитивного права, який мае вiдповiдати загальновизнаним стандартам
прав людини та основоположним принципам права.
Отже, вержOвенсmво права - це прuнцuп diшbHocmi opzaHiB dер-
эtсавнот влаdlt, iHulux публiчнuх i прuваmнuх cy|'ekmiB на засаdах за-
KoHдocmi, правово| вuзначеносmi, piBHocmi переd законоJй i неduскрu-
мiнацii, забезпечення dосmупу dо незалеясноzо i неупереdасено2о пра-
восуddя, dоd ерэtсання прав люduнu -
r- ý 4. ПравОвий поРяДОК
Правовий порядок (правопорядок) е важливою категорiею Teopii
держави i права, що широко використову€ться як юридичною наукою,
так i нацiонzшьним та мiжнародним правом. Так, у ч. 1 ст. 19 Консти-
Iрунтуеться
ryчiI Украiни визначено, що правовий порядок в YKpaiHi
на засадах, вiдповiдно до яких HixTo не може бути примушений роби-
ти те, що не передбачено законодавством.
i суспiль -
Пр аво в а й п оряd о к - ц е ф акmuч нuй сm ан у поряdко в ан о сm
нuх BidHocuH за dопомоzою юрuduчнuх засобiв.
55l
 Часlпuна lцосmа, Правова depucaBa i правова сuсmема суспiльсmва
основою правопорядку е право. На це вказус сам TepMiH (fiравовий
порядок), тобто порядок, заснований на правi як на втiленнi iдей спра-
ведливостi, piBHocTio свободи, гуманiзму. Право за своею сутнiстю
передбачае порядок, воно спрямоване на встановленIлJI злагоди в сус-
пiльствi шJUIхом справедливого, передбачуваного та однакового впо-
рядкування суспiльних вiдносин. Отже, правовuй поряdок с меmою
mа резульmаmом iснування права. Саме право закрiплюе моделi на-
лежноi поведiнки, межi свого впливу на суспiльнi вiдносини, окрес-
люючи сферу, в якiй можливий правопорядок. Воно решаментуе при-
йоми, способи i засоби вIIливу на поведiнцу суб'скгiв. Право закрiплюе
систему заходiв з установлення i пiдтримання правопорядку, виступа€
його юридичною передумовою.
Однак HMBHicTb права сама по собi не гарантуе належноТ впоряд-
KoBaHocTi суспiльних вiдносин, необхiдноТ для забезпечення норм€}ль-
ноТ життедiяльностi суспiльства, створення умов для всебiчного гар-
монiйного розвитку людини. Правопорядок скJIадаеться завдяки тому,
що вuл|оzu права правuльно i послidовно реалiзуюmься в повеdiнцi
членiв суспiльства через нi}лежне виконання ними своiх юридичних
обов'язкiв, утримання вiд порушення юридичних заборон, правомiрне
використання наJIежних iM суб'сктивних прав. Правовий порядок не-
можливий також без складнот системи органiзацiйних, примусових та
iнших заходiв з боку лержави, яка е вiдповiдальною за його пiдтриман-
ня. Унаслiдок цього формуеться взаемоузгоджена, песуперечлива
правомiрна поведiнка суб'ектiв права, що дае пiдстави говорити про
наявнiсть такого стану суспiльного життя, як правопорядок.
правопорядок розкривас, наскiльки суспiльне життя реzrпьно функ-
цiонуе на правовихзасадах. Розумiння правового порядву як стану аж
нiяк не заперечуе його мiнливостi, динамiзму. В кожний момент свого
iснуваннЯ суспiльне життя мае рiзний сryпiнь упорядкованостi вiдпо-
вiдно до наявних на цей час ).мов.
Аналiз проблеми правопорядку неможJIивий без розгляду йоео спiв-
вidноuлення з суспiльнuл,t поряdком. останнiй .
"rano, упорядкованостi
суспiльного життя, що з'являеться внаслiдок реалiзацii Bciei сукупностi
соцiальних норм певного суспiльства. Право реryлюе та охороняе най-
бiльш значущi вiдносини, а тому правовий порядок охоплюе найваж;rи-
вiшу частиНу соцiальних зв'язкiв. Iз цьою випливае, що правопорядок
е найважгrивiшою скJIадовою суспiльною порядпу, яка виступас опорою
останнього. Правопорядок е запорукою злагоди та спокою i робить
можJIивим нормЕlльне функцiонування Bcix сфер суспiльства.
з38
Роэdlл 30, llpaaoBa соцiмьна dерэюава
Пiдбиваючи пiдсумок наводеному, можна видiлити низку iсmоmнаж
ознак правопоряOtуz
|) BiH е рiзновudалi, склаdоволо часmuною суспiльноzо поряdtу, отже,
обумовлений суспiльними потребами та iнтересами;
2) е пр ав о вuлt сm aчal,l упо ряd ко в ан осm i, ор е ан iз о в ан о сm i, вр еzул ьо -
BaHocmi суспiльних вiдносин. Як такий BiH, по-перше, виступае анти-
подом aHapxii, хаосу, неорганiзованостi, невизначеностi та нестабiль-
HocTi; по-друге, правовими засобами стриму€ можливi незаконнi ви-
яви з боку держави, ii органiв стосовно громадян, а також однiсi особи
щодо iншоТ;
3) передбачае вuсокоузzоdэюену diю механiзлlу правово2о реzулю-
вання, icHye лuше за ресюuму законносmi;
4) мае бути забезпеченuм (еаранmованuм) dерэюавою. При цьому
ступiнь участi держави у моделюваннi правопорядку icToTHo вiд-
рiзняеться залежно вiд сфери суспiльних вiдносин. Публiчно-право-
вий порядок формуеться в точнiй i повнiй вiдповiдностi до норм
i принципiв публiчного права, що мiстять його чiтку модель та ви-
значають його заданiсть та передбачуванiсть. У приватноправовiй
сферi здiйснюеться лише так зване ((рамкове регулювання), за якого
приватноправовi вiдносини прямо не передбаченi нормами права
i формуються на вiльний розсуд cTopiH, але користуються державною
пiдтримкою через можливiсть юридичного захисту, насамперед
у судовому порядку.
Правовий порядок як певний стан життя суспiльства мае особли-
BocTi, що вiдповiдають конкретнiй специфiцi тiеi чи iншоТ соцiальноi
системи в той чи iнший час. Отже, правопорядок мае досить значну
рiзноманiтнiсть cBoix виявiв.
За стiйкiстю можна виокремити сmабiльнuй i мiнлuвuй рiзновudu
правопорядку. Певна вiдноснiсть цих TepMiHiB зрозуплiла: правопорядок
одночасно поеднуе ознаки стабiльностi тадинамiзму. Однаку нашому
випадку йдеться про те, наскiльки правопорядок е усталеним, наскiль-
ки надiйно i непохитно BiH протистоihь деструктивним явищам у сус-
пiльствi. Наприклад, зростання злочинностi спричиняе змiну рiвня
стабiльностi правопорядку в соцiумi.
Оскiльки правопорядок € единим i цiлiсним у межах вiдповiдноТ
правовоТ системи, за сферою, в якiй BiH виникас, виокремлюються
мiэtснароdнuй, наdнацiональнuй i нацiональнuй правопоряdкu.
339
 Часmuна lаосmа, Правова dерэюава i правова сuсmеrуrа суспiльспва
Мiжнародний правопорядок формуеться на пiдставi норм мiжна-
родного права у сферi мiжнародних вiдносин i с умовою нормального
iснування людськоi цивiлiзацiТ.
Наднацiональний правопорядок е спiльним порядком наднацiо-
нальних утворень (на кшталт европейського Союзу), що формусться
на пiдставi нацiонального права краiн-учасниць i наднацiонального
права об'еднання держав.
Нацiональний правопорядок скJIадаеться в межах певноТ держави
на пiдставi ii внутрiшнього права. Наведенi рiзновиди TicHo
взасмопов'язанi: так, нацiональний правопорядок сприяе стабiльностi
системи мiжнародних зносин держав, i навпаки, глобальна впорядко-
BaHicTb е чинником стабiльностi нацiональноi правовоi системи.
КонтрОльнi Запитання
l.Яка держава може бути охарактеризована як правова?
2. Як спiввiдносяться правова держава i соцiальна держава?
3. Розкрийте докгрин€tльне розуплiння верховеIIства права.
- 4. У чому полягае спiввiдношення верховенства права
i законностi?
5. Сформулюйте icToTHi ознаки правопорядку.
340
Роздiл 31
Правова система суспiльства
1. Поняття i струкryра правовоiсистеми.
2. Класифiкацiя правових систем сучасностi.
3. Загальна характеристика правових сiмей.
4. Особливостi правовоТ системи УкраТни.
ý 1. Поняття i структура правовоiсистеми
Теоретична конструкцiя ((правова система)) охоплю€ Bci правовi
явищц цiлiсно характеризуе ix внутрiшнi та зовнiшнi зв'язки. Основою
-
методологii у цьому випадку с системний пiдхiд, за допомогою якого
певний обОекr розглядаеться як багатоаспектне явище, що скJIадаеться
з рiзноманiтних елементiв, спiввiдношення мiж якими утворюють вiд-
носно стiйку структуру i забезпечують його цiлiснiсть, Завдяки вико-
ристанню категорiТ (правова система)) стае можливим комплексний
аналiз ycici правовоТ сфери суспiльства.
Правова сасtпеfurа - це сформована пid вплuвом об'екmuвнuх за-
кономiрносmей розвumку суспiльсmва сукупнiсmь ycix йоео правовuх
явuu4, якi перебуваюmь у сmапuх зв'язксlх лtictc собою mа з iHuluMu са-
цiальнuмu явulцсllиu.
Щля формування бiльш повного уявлення про правову систему слiд
визначити Ti о сно в Hi хар акmер асm uка.
1. Правова система е odHtlM iз BadiB соцiальнuж сасmем. Поряд та
у взаемозв'язках з нею функцiонують iншi види соцiальних систем -
полiтична, економiчна, мор€uIьна, релiгiйна тощо.
2. Вона формуеться зазвичай у меilсах певноi dерсrcовu, е нацiо-
нмьною правовою сuсrпеh4ою. У деяких випадках правова система може
дiяти лише на часmuнi територii держави (субнацiональна правова
сuсmема) або виходити за Meuci держави й охоплювати системи рiзних
Kpdi+ (наdнацiональна правова сuсmема) яка може буrи мiжнародною
або релiгiйною).
3. Правова система формуеmься пid BпlaBoMрiзноманimнuх чан-
нuкiв (культурних, релiгiйних, моральних, економiчних та iH.), якi
з41
 Часmuна,аосmа, Правова dерлсава i правова сuсmема суспiльсmва
е унiкаJIьними дJIя кожного суспiльства i з5rмовлюють специфiку певноТ
правовоi системи.
4. Вона е щiлiсною сuсmемою, що зумовлюе появу у не1 нових
якостей, що вiдсутнi в ii окремих скJIадових (наприклад, здатнiсть за-
безпечувати правопорядок).
5. Правова система мае BidшocHo сmалай жаракmер. Риси, яких
вона набувас протягом iсторичного процесу, формуються впродовж
тривалого часу i не можуть бути змiненi у стислий строк. У разi змiни
державних форм органiзацii суспiльства (розпад держави, втрата не-
залежностi, об'еднання держав) його правова система може зберiгати
свою cyTHicтb та ocHoBHi риси.
6. Вона склаdа€mься iз рiзнорidнtм axeweHmiB. Головнuм елемен-
том правовоi системи е право) для сприяння реалiзацii якого фор*у-
ються Bci iншi статичнi та динамiчнi елементи цiеi системи. Це дас
пiдстави дJUI висновку про те, що право у суспiльствi реально функцi-
онус лише у прив'язцi до правовоТ системи - IHu,tuMu структурними
елементами правовот системи е джерела права, юридична практика,
нормотворчiсть, правозастосування, правовi вiдносини, правосвiдо-
MicTb, правова культл)а, юридична наука, юридична ocBiTa, законнiсть
i правопорядок тощо.
yci елементи правовот системи можуть бути згрупованi у пidсас-
mемu,якi утворюють:
|) iнсmаmуцiйну склаDову - суб'екти права (iх правовi статуси,
особливостi юридичноi вiдповiдальностi);
2) норlпаmuвну склаlоsJ, - сукупнiсть принципiв i норм права, що
регулюють вiдносини мiж суб'ектами права, а також система права,
джерела права;
сукупнiсть поглядiв на право та iншi
з) iоеолоziчну склаdобJ, - клад, правовi системи европейського Союзу, Ради Свропи);
правовi явища, яка виявля€ться у правовiй психологii, правовiй iдео-
логiТ та правовiй культурi;
4) функцiонаJльну склаdову - процеси нормотворчостi, реалiзацiТ,
застосування i тлумачення права;
елементи, що сприяють належно-
5) iнфрасmрукmурну cюladoBy - правовi
му функцiОнуваннЮ правовоi системи (юридична ocBiTa, юридична
наука, юридична професiя та iH.);
6) резульmаmавну cK.tladoBy, яка вiдображас результати дiТ права,
сryпiнь його соцiальноi значущостi та вiдповiдностi iHTepecaM соцiуму
(сулова та iнша юридична практика, стан правопорядку тощо).
з42
Розёlл 3 l, Правова сuсrпема суспiльсmва
_r- ý 2. Класифiквчiя правових систем сучасностr
У C1..racHoMy cBiTi сформувалася велика кiлькiсть рiзноманiтних
,rpu"o""* систем. Найбiльш поширеними е нацiоналльнi правовi сuс-
Й"rо,якi yTBopeHi та iснують у межах певноi держави, Станом на
2О|2р.у налiчувалося l94 незалежнi краiни, що мiжнародно ви-
""i"i
знанi, кожна з яких мае власну правову систему. тiсний зв,язок цих
правових систем з державнiстю вiдображаеться в ixHix нiLзвах - право-
Bi системи УкраiЪи, Нiмеччини та iH.
на полiтичнiй мапi cBiTy iснують також невизнанi або частково
визнанi державИ (Тайвань, ПiвнiчниЙ Кiпр та iH,), ,Щеякi територii
можуть буiи тимчасово залежними вiд iнших держав або мiжнарод-
Ьр.u"irацiй (територii з перехiдним правовим режимом), Yci вони
"r*
Tu*orn мають правовi системи, якi можна вважати квазiнаtliо-
"ru""i
нальнuма,
У межах деяких нацiональних правових систем iснують субнацiо-
(на-
нальнi правовi сuсmеми, якi мають значну внутрiшню автономiю
приклад, правова система Квебеку в Канадi, Шотландii у Великiй
Британii). Пр" ч"оrу субнацiональнi системи мокуть бути побудованi
на засадах, притаманних правовим системам iншого тигry,
Окремим правовим феноменом е наdнацiонutьнi правовi сuсmема,
дiя яких поширюсться на декiлька краiн. Що них н€шежать:
свою дlю на по-
- л,tiэtснароdнi правовi cucmeшl!) що поширюють
лiтичнi декiлькох держав. У ix межах створюються наднацiо-
"ою."
нальнi органи, що можуть надiлятися повноваженнями нормотворчос-
Ti, правозастосування, здiйснення правосуддя. TaKi системи поширю-
ють свiй вплив на нацiональнi правовi системи держав-учасниць у ме-
(напри-
жах, що визначаються нормативною базою вiдповiдних союзiв
свою дlю на певн1
- релiеiйнi правовi cucmeшLl, що поширюють
ik членiв (мусульманське, канонiчне, iудейське та
релiгйнi громади та
iндуське право).
Таким чином, на правовiй мапi q"rасного cBlTy слlд розрlзняти на-
цiональнi, квазiнацiональнi, субнацiональнi та наднацiональнi
системи, якi взаемодiють мiж собою й утворюють мiжнародний право-
порядок.
значна кiлькiсть правових систем, Тх неоднорiдний харакrер усклад-
нюють i* дослiдже"й, rуrо"оюс необхiднiсть ix об'еднання у вiдпо-
з4з
 Часmuна лцосmа, Правова dерэюава i правова сuаmема суспiльспва
вiднi групи (правовi сiм'I), якi вивчае порiвняльне правознавство
(компаративiстика).
Правова сiм'я - це сукупнiсmь правовuх сl]сmем, tцо об'еdнанi
спiльнiсmю ii найбiльul васrслuвuх рuс (сmрукmура сuсmеJиu права,
сuсmема dсюерел прqва, правова кульmура i правосвidомiсmь, юрuduч-
на dокrпрuна, юрuduчна mехнiка mа iH.).
О с н о в н ам u пр а в о в uJп а с iлt' ям u сучасного cBiTy е р олл ан о - 2 ерм ан -
ська, анzло-амерuканська, mраduцiЙна i paliziйHa.
KpiM тою, правовi системи можуть бути класифiкованi на часmi та
мiшанi (ziбраdнi). Чистими е системи, що побlцованi наромано-герман-
ському, ангJIо-американському, релiгiйному або традицiйному правi. Mi-
шанi правовi системи об'еднують iнстицrти, що походять з рiзних право-
вих систем. Так, правовi системи багатьох краТн АзiI та Африки побуло-
BaHi на взаемодii iHcTmryTiB романо-германською, ангJIо-аJ\,Iериканського,
релiгiйною i традицiйною права. Що мiшаних належать, зокрема, правовi
системи Фiлiппiн, Японii IТ Iрi-Ланки, Маврикiю, Камеруну.
Слiд звернути увагу на icHyBaHH я Mamepaшcbnllx i dочiрнiх право-
вих систем. Материнськими е Ti системи, що утворили основу певноТ
правовоТ ciM'T. !очiрнi правовi системи побудовано за моделлю iнших
(материнських) правових систем. Так, материнською с англiйська пра-
вова система, тодi як правовi системи Канади, Австралii, Новоi Зелан-
дiТ, що побудованi за моделлю права Англii, належать до дочiрнiх.
ý 3. Загальна характеристика правових сiмей
PolrtaHo-zellMaшcbкa правова сilлt'я сформувалася в континентальнiЙ
европi починаючи з XI-XII ст. i набула значного поширення також
у неевропейських державах, якi запозичили ii'ocHoBHi риси. Що цiеТ
ciM'T тяжiють правовi системи багатьох латиноамериканських (Арген-
тини, БразилiТ, Мексики та iH.) i скандинавських KpaiH (Швецii, Данiц
Фiнляндii та iH.), а також правовi системи УкраiЪи та деяких iнших
пострадянських краiЪ.
Спiльнам u ознакама правових систем романо-германськоТ ciM'T
е TaKi:
1) Тх формування на ocHoBi рецепцit(запозuчення) pulwcbKozo права;
2) розумiння cyTHocTi права, що склалося завdякч dослiduсенню
i вuклаdанню рuл|сько2о mа канонiчноzо права в сереdньовiчнuх евро-
п ей с bKux у н i в ер с um еm ах ; пrапа правових систем - d ерuсав,Щал екоео Схоdу i KpatH Дфрuкu.
з44
Роэdlл 3l. Прааова сuсmема суспiльсmва
З) eduHe розумiння норллu права, яка розгJUIдасться як абсmракmне
i заzальне правило поведiнки;
4) нормаrпuвно-праsовuй акm (закон) як основне dэюерело права.
Iншi джерела права також визнаються, mle мають менше значення;
5) поdiл права на публiчне i прuваmне, а також на zалузi (констиry-
цiйне, цивiльне, кримiнальне, адмiнiстративне та iH.);
6) п о шuр ен i с m ь ко d u ф i кац ii' законодавства;
7) заzальнuй поняmiйнuй фонd i mермiнолоziя, тобто подiбнiсть
правових понять i категорiй, якi використовуються в кожнiй нацiональ-
нiй правовiй системi;
8j наявнiсmь заzсulьнuх прuнцuпiв права,на яких грунтуеться право-
вий порядОк (наприклад, заборона зловживання правом, заборона
дискримiнацii).
Iсторiя формуванн я ан?ло-амерuканськоt правово'i сliи ? почалася
з XI-XПI ст., коли в Англii виникJIо зzгальне право. Пiзнiше це право
було залозичене США i деякими iншими державами cBiry. Зараз до цiеi
ciM'i поряд iз правовою системою днглiТ та СШд входять бiльш нiж
50 краiЪ Спiвдружностi нацiй.
с пiл ь н tlM ч оз н а к&м а правових систем англо-американськот ciM' i
с TaKi:
|) вidсуmнiсmь значноzо вплuву з боку puшcbkozo i канонiчноzо
права,iх розвиток пiд впливом переважно внутрiшнiх чинникiв;
2) найбiльший вп.rrив на його розвиток справилиюрuсmu-пракmuкu,
в першу черzу cyddi;
З) казуальнuй (MeHul абсmракmнuй) харакmер правч, обумовлений
тим, що бiльшiсть таких норм створювtulися при розшядl судових справ
i тому розрахованi насамперед на вирiшення конкретних спорiв;
4) суdовuй прецеdенm i нормаmuвно-правовuй акm (стuryт) як основ-
u;":,#;;:i:;;
"' iсmоmноzо значенняподiлу системи права напублiч-
не i прuваrпне, а також на еалузi;
6) полiл права на сmаmуmне i прецеdенmне- У свою чергу в пре-
цедентному правl виокремлюеться за2сlльне право i право справеdлu-
восmi;
7) н ехар акm ерн ic mь ко du ф iкацit;
8) особлива значущiсть зллаzапьноТ суdовоt процефрu.
сLм'я mроduцiйноzо права охоплюс правовi системи, заснованi на
звичаевому правi. Траличiйна правова сiм'я подiляеться на dBo пid-
з45
 Часmuна шосmа. Правова 0ерэюава i правова сuсmема суспiльсmва Розdk 3l, Пllааоаа сuсmема суспiльсmва

Особлuвосmями традицiйних правових систем €: 4) персональнuй харакmер dit права, Ще означае, що засноване на
I) звuчай як основне dнсерело права. Упродовж багатьох столiть релiгii,rluro поширюе свою дiю не на певну територiю, а персонi}ль-
правовi системи
пiдвалини правового регулювання цих краiЪ становили норми звича-
"о - "u членiв релiгiйноi громади. Тому релiгiйнi
певнурелiгiю, незалежно
свого права, Iцо базувалися на традицiях i моральних уявлешшх; стосуються насамперед осiб, якi сповiдують
2) неzаmuвне сmавлення do законоdавсmва. Таке джерело права, як вiд того, де територiально вони проживають;
законодавство, вважаJIося неприродним для суспiльства явищем. Не- 5) невuзнання прuнцuпу формальноi piBHocmi. Зазначенi релiгii не-
гативне ставлення до нього й дотепер мас вiдчутнi наслiдки. У ХХ ст. рiдко надiляють люд"ну рiзним правовим
статусом - правами
пiсля широкоi рецепцiТ захiдного права, значного поштовху в розвитку та обов'язками залежно вiд вiднесення до певноТ ЦУПи, вiдокремленоi
за рiзними критерiями (статевим, етнiчним, релiгiйним або
соцiальним).
законодавства та кодифiкацiТ склалася сиryацiя, за якоi значна частина
населення iгнорус цi правила, а реальнi суспiльнi вiдносини, як i paHi-
ше, регулюються на пiдставi традицiйних норм;
r-! ý 4. особливостi правовоi системи украiни
З) izнорування dерэюавнuх сmрукmур у процесi реалiзацit права.
Визнання звичаевого права та iгнорування законодавства спричинили ykpaiHcbka правова система формувалася у складних умовах за
особливостi реалiзацiТ права. Упродовж столiть дiя звичаiЪ пiдтриму-
вiдсутностi деркавноi незалежностi протягом значних перiолiв ii ic-
в€UIася за допомогою самокерованих суспiльних структур i соцiально- з)rмовлених
Topii пiд рiзних правових i суспiльних концепцiй,
го тиску на правопорушникiв, без звернення до державних органiв, "rrоr"отvr
геополiтичним положенням Украiни.
зоц)ема до судiв. Переважна бiльшiсть спорiв i дотепер вирiшуеться с ам о бу mнiс mь вimч uз ня н ot пр ав о в oi с ас mем а зуN{овлена такими
шляхом застосування процедур примирення за посередництвом ша- iсторичнимй обставинами:
новних членiв суспiльства на ocHoBi норм звичасвого права; 11 ,""n*uu"llм зв'жком з Руською Правdою, Щей акт, що
став пер-
4) слабкuй розвumок юрuduчноi' iнфрасmрукmурu. Столiттями цi шою кодифiкацiею звичаевого права Киiвськоi Pyci, е вiдправним
краТни не знали юридичноТ професiТ - суддiв, прокурорiв, адвокатiв, пунктом вiiчизняноТ правовоi традицii;
HoTapiyciB та iH., не iснували системи юридичноi науки та освiти. 2) вплuвом польсько-лumовськоzо права, Так, на розвиток права
У свою чергу релiziйна правова сiлl'я об'еднуе правовi системи впливало надання литовськими i польськими королями та князями
а пiзнiше козацтву (при-
Jиу сульм ан cbKozo, iнф cbKozo, iуd ейсько zo i канонiчноzо права. украiнськiй шляхтi, мiщанству i дlховенству,
Харакmерншмu расами релiгiйних правових систем с: вiлеiЪ> на права та вольностi;
З) diею iчIаеdефрзько?о права на територii УкраТни (ХПI-ХVIII
ст.),
|) нерозрuвнuй зв'жок релiziею. Кожна правова система, що вхо-
iз
мiського права;
яке е одним iз найьiльш вiдомих систем
дить до цiеТ правовоТ сiм'i, е частиною певноi релiгii - iсламу, iндуiЪму,
4) d е рас а в н о, пр ав о Bufur d о с в i d олl п ер i о dу Ге m ьм анulин и (В iйська
iудаiЪму, християнства. Норми права засновано на релiгiйних уявленшш
запорiзйго), який був утiлений у полiтичних програмах гетьманiв та
i вiруваннях, унаслiдок чого правовi та релiгiйнi норми TicHo перепле-
Тх дфжавотворчiй практицi. Важливими для цiеТ сфери були
<пакти
TeHi, а часто й збiгаються; Пилипа
й Констиryцii законiв та вольностей Вiйська Запорiзького>>
як боlсесmвенноzо вidкрummя, а не як наслiдку
2) розzляd права
Орлика l7l0 р.;
рацiональноi дiяльностi людини i держави. У такому разi завдання 5) перебуiоrr"- у*раtнськuх земе,ь протягом XVIII-XX_ ст, у
скла-
людини зводиться насамперед до правильного усвiдомлення i тлума- di piiHui diрэ,савнuх уmворень (росiйська iмперiя, Двстро-угорщина,
чення божественних норм; польща та iH.), завдяки чому ykpaiнcbka правова система зазнала
3) вuзнання соцiмьноТ цiнносmi права. В ycix релiгiях присутня iдея впливу рiзних правових траличiй та правових систем;
богоуюдною характеру права i воно визнасться необхiдним елементом 6)- iержавн о -пр аво BuM dос BidoM п,ер iody укр aTHcbKot р
еволюцiТ
(lglri-рЪ| Ради, УНR
справедливого суспiльного устрою; рр.), якЙй втiлено у правових акгах Щентральноi
347
з46
 Часmuна utоспа. Правова dерэrcава i правова сuспема суспiльсmва

зунR украiЪськоi держави гетьмана П. Скоропадського, ,Щиректорti,

УСРР; - реryлятивнi й oxopoHHi с, l60-161
7) iснуванням YKpai|HcbKot РСР у склаdi Раdянськоzо Союзу, що Авторитарний режпм с. 75
- Ъпецiалiзованi (див. Спецiалiзована
правових систем Акт правозастоеування с. 269-27 0,
дало пiдставу для вiднесення украiнського права до 295
норма права)
соцiалiстичного типу; -,иповi й спецiалiзованi (петиповi)
- види с.270
8) формуваннял, правовоi сuсmемu неза,tеэtсноt YKpaiHu, Умови для Апалогiя закону с, 273-2'1 4 с. 160
Впдп порматпвпо-правових aKTlB
iT ствЬренн" r'"""о"a" пiсля проголошення,ЩекларачiТ про державний Аналогiя права с. 275
с. l91-192
1990 р. i Акта про незirлежнiсть Украiни 1991 р, Важливе Верховенство права с. 57, 8З, 2|2, 330,
- закони i пiдзаконнi нормативно-
"у""рйir",
."u"bn o лля форЙування неЪалежноi правовоi системи мало прийнят-
з34-3з,7
правовi акги с. l92, |9'7,20|-202
- доктрина с. З34, З36-З31
тя у 1996 р. Коr.i"rуцiI Украiни, яка зафiксувала правовi засади ii' - елементи с.335-336
- первипнi i вториннi с. 192
подальшого економrчного, полiтичного та соцiально-культурного роз- - i законнiсть с. 337 Впди прав людпви с. 302-304
- абсолютнi i вiдноснi с. 303-304
витку, накреслила ocHoBHi шляхи реформування iI правовоi системи, - широке i вузьке розумiння с, 335
- загальнi i спецiальнi (права окремих
бсоблава",rла рuсамч сучасно'i правово:i сuсtпелu Укра|iнш е: Впди длсерел права с, 108
груп) с. З04
- обов'язкове i переконливе
|) mяuсiння бо ромо"о-2ерманськоt правовоt ciM'T, що зумовлюе (авторитеiне) с. 108 - негативнi i позитивнi с. 303
таких прйтаманних цiй ciM'T рис, як домiнування ''орматив- - ,r"р"Йrпе i вторинне (субсидiарне)
- особистi (громадянськi), полiтичнiо
"u"u"i"r"
но-правових akTiB у системi джерел права, кодифiкацiя, подiл права на с. l08
соцiальнi, економiчнi i lсультурнi
с. 302-303
приватне i публiчне та iH.; Види законiв с. l99-200
' 2) перехЬнuй muп,що обумовлений соцiалiстичним минулим Укра- - кодекс (див. окремо в покажчику)
- права i свободи людини с, 302
- права людини i громадянина
- Констиryцiя (див. окремо в
iни i офiцiйно проголошеним курсом на демократичну, правову дер- покажчику) с. 303
жавнiсть, верховенство права; - констиryцiйнi та звичайнi с, 199
Впди правовlлх aKTiB с. 195
3) е вр о iH m е ер ацiйнui в екп ор р о з вu m lE, що зумовлю€л зближення - кодифiкованi i поточнi с. l99-200
- акт правозастосування (див, окремо

нацiональНого права УкраТнИ з европейсЬким правом, у 1995 р, Укра-

в покажчику)
- основи законодавства с. 228
- iнтерпретацiйний акг (див. окремо
iна стала членом Ради €вропи, взяла на себе зобов'язання щодо рефор- - первиянi i вториннi с. 200
в покажчику)
i впровадження европейських стандартiв. Види колiзiй у законодавствi
муваннЯ правовоi - нормативно-правовий акг (див,
"rсr.й"
ЗйачниЙ вплив на нацiональну правову систему справляе сприйнятrя
с.2'71-2'78
окремо в покажчику)
- змiстовна с. 278
практики европейського суду з прав людини. KpiM того, починаючи - iерархiчна (субординачiйна)
Видп правових систем с.34З-344
ciM'i)
- групи правових систем (правовi
,Ъо-* рр.Ж ст. вiдбуваеться адаптацiя законодавства УкраiЪи до за- с,217-218
темпоральна (часова) с. 277 с, З43-347
конодавства европейського Союзу. -
- материвськi i дочiрнi с. 344
Види норм права с. 160-164
- нацiональнi, квазiнацiональнi,
- абсолютно визначенi й вiдносно
визначенi с. l63 субнацiона.пьнi i наднацiональнi с, 333
Контро.пьнi запитання - загальнi й спецiальнi с. |6З-164,278
мiшанi (гiбриднi) с, 344
- чистi й

--- - зобов'язальнi, забороннi й

Види правового регулюванця
с. 136-137
l. Охарактеризуйте ocHoBHi риси правовоТ системи, yпoBHoBtDKyBEuIbHi с. l61-162
- автономне с. 137
2. розкрийте струкryру i функчiт правовот системи, - iмперативнi й диспозитивнi
- нормативне та iндивiдуальне
J. порiъняйте ойовнi риси романо-германськот та англо-аме- c.162-163
- матерiального i прочесуального права
с.136
риканськоТ правових сiмей. - суборлиначiйне i координацiйне
4. ъизначiть осъбливостi традицiйних i релiгiйних правових с. l64, l80-18l
- постiйнi й тимчасовi с. 164
с.136-1З7
систем.
- централiзоване i децеитралiзоване
ý Назвiть iсторичнi обставини, що зумовлюють самобутнiсть - публiчного i приватного права
c.180-18l с.136
правовоТ системи УкраiЪи.
349
348
 Ал ф а в i rп н о - пр ed м еп н uй по каэrсч llr -преdм еmнuй покажчllк
Дл фавlп н о

Видш правосвiдомостi с. 149-1 5 1 - концепцiя трьох секгорiв с. 3 l 1 - дiя на певнiй частинi територiТ
,Щержавнпй реrким с, 7 4-7 5
- iндивiдуальна, групова, масова - струкryра (див. Струкryра дерх€lви с.207-208
- авторитарний (див. Авторитарний
i суспiльна с. 149-150 громадянського суспiльства) - екстериторiальний принцип с. 206
режим)
- побуmвц професiйна i наукова - функцii с. З 12 - екстратериторiальний принцип
- демократичний (див. .Щемократичний
с. l50-15l Гумапiзм c.l27,261 с.205-206
режим)
Види прпнципiв права с. 123-1,24 .Щелiктоздатнiсть с. 237 - тоталiтарний (див. Тоталiтарний
- територiальний принцип с. 206
- га:ryзевi с. 131 .Щемократiя с. 32|, 324-328 .Щiя пормативно-правових aKTiB за
режим)
- загальнi (див. Загальнi принципи - iнстиryти (див. Iнстиryт демократii) колом осiб с.208-209
.Щержавний слуlкбовець
права) - i самоврядування с. 326-З28 - дiя на певну категорiю осiб
с. 81-82
- мiжгалузевi с. 131 - форми (див. Форми демократii) (спецiальних суб'екгiв) с. 209
- i посадова оооба держазного апарату
- основоположиi (див. Основоположнi ,Щемократична дерrкава с. З2|-322 - принцип персонально1 юрисдикцii
с.82
принчипи права) - принципи с.322-324 с. 208-209
.Щержавний cyBepeнiTeT с. 56-58
- принципи пiдгалузей i iнстиryтiв - цiннiсть с. 322 - принцип територiальноi юрисликчii
- внутрiшнiй с. 56, 58
права с. |24,73| .Щемократичний релсим с. 7 4-7 5 с. 208
- зовнiшнiй с. 56, 58
Вшди систематизацii закоЕодавства
,Щержава с, 51-6l
Економiчна теорiя с. 27
- i cyBepeHHi права с. 58
с.222-2З0 - апарат (див. ,Щержавний апарат) - економiчний аналiз права (eKoHoMiKa
- iнкорпорадiя законодавства (див. .Щержавно-правовий прпмус права) с. 28
- демократична (див.,Щемократична с.262-26З
окремо в покажчику)
держава) Енциклопедiя права с. 29
- кодифiкацiя законодавства (див. .Щеформаuiя правосвiдомостi Ефективнiсть правового
- зобов'язання держави у сферi прав c.152-154
окремо в покажчику) людини (див. окремо правосвiдомостi регулювання c.144-146
- (переродження>
- консолiдацiя законодавства (див.
в покажчику) Загальний (фiлософський) пiлхи
с. 154
окремо в покажчику) - класичний пiдхiд с. 51-52 с.З2-З8
- правовий дилетантизм с. 153
- облiк законодавства (див. окремо
- лiберальна с. б3
Загальнi принципи права
- правовадемагогiя с. l53
в покажчику)
- мехапiзм (див. Механiзм держави) с,128-13l
- правовий iдеалiзм (романтизм)
Впди тлумачепня правових aKTiB
- патерналiстська с. бЗ
- добросовiснiсть (сумлiннiсть)
с. 288-291 с.153 с. 130,268,330
- передумови виникнення с.4445 - правовий iнфантилiзм с. l53
- буквальне, поширювЕrльне та - правова визначенiсть с. |28-129, 268,
- правова (див. Правова держава) - правовий нiгiлiзм с. 153-154
обмежувальн е с. 288-289 зз0, 335
- соцiальна (див. Соцiальна
- офiцiйне та неофiцiйне (див. Офiцiйне ,Щдерела права с. 92, 107-1,22 - пропорчiйнiсть (розмiрнiсть)
тлумачення, Неофiцiйне тлумачення) держава) - види (див. Види джерел права) с. l 29-1 30, 268, 330
BolrцiBcTBo с.4З
- соцiальнi обов'язки с.ЗЗ3-3З4 - iдеалiстичне, матерiальне i - розумнiсть с. 130-131, 268,ЗЗ0
- Teopii походже:яllя с. 4749
Галузева типiзацiя с. 220 формально-юридичне значення Закон с. |l0, |92, 197-200
- типологiя (див. Типологiя держави)
Галузь законодавства с. 19l с. 107-108 - види (див. Види законiв)
- шляхи виникнення с. 45
Галузь права с. 177, l81-184 .Щпспозпцiя норми права с. 1б6-1б8 - вища юридична сила с. 198
- характеристика основних галузей .Щержавна в.пада с. 52-53 - види с. 166-168 - особливостi тлумачення с, 292-293
с.183-184 - виконавча с, 85-86
.Щ,iезлатнiсть с. 235-2Зб - порядок прийпятгя с. 198-199
Гарантii прав людиви с. 304-307 - законодавча с. 85 нормативно-правових aKTiB Законодавство с. 188-191
,Щiя
(юридичнi) - сулова с. 86 - вузьке i широке розумiння с. 188
- загальнi i спецiальнi у часi с. 20З,206
с. З04-306 - подiл (див. Подiл державноi влади) - момепт зупинення с.205 - гЕrлузеве i мiжгалузеве с. l90-191
- нацiональнi i мiжнароднi с. 305-З06 ,Щержавна, служба с. 81 - момент набрання чинностi - система (див. Система законодавства)
- недержавнi с. З07 - види с. 8l с.203-204 - систематизацiя (див. Систематизацiя
Гiпотеза норми права с. 1б5-1бб Щерясавний апарат с. 53, 79-80 - момент припинення с.205-206 законодавства)
- види с. 165-166 - принципи органiзацii i дiяльностi - н€lпрями темпоральноi дii - струкryра (див, Струкryра
Громадянське суспiльство с. 82-84 с.204-205 законодавства)
c.3I0-3l5,322 .Щержавшпй орган (див. орган .Щiя нормативно-правових aKTiB Законнiсть с. 8З, 273, 26l, 268, ЗЗ0,
- iнституцiiс. З|2-ЗlЗ державноi влади) зз5,зз,7
у просторi с.206-208
з50 35l

Ал ф ав imн
- i верховенство права с. 337
- i правова держава с. 330
засобп подоланпя колiзiй
у законодавствi с, 21 9,280
- колiзiйнi норми с. 1'72,279-280
- колiзiйнi правила с. 280
- тлумачення с. 280
Засоби подолапня прогалин
в закоподавствi с. 27 2-21 5
- аналогiя закону (див. окремо
в покажчику)
- мiжгалузева аналогiя (субсидiарне
застосування норм права) (див.
окремо в покажчику)
- аналогiя права (див. окремо
в покажчику)
Засоби усувенпя колiзiй
у законодавствi с. 280-281
- нормотворчiсть с. 280
- визнання aюiB неконстиryцiйними
або неправоМiрними с. 28l
Застосувапня порм права
с.265-26'7
- стадiТс. 261-268
- принципи c.268-2'10
Акг правозастосування)
- акги (див.
Звичай с.43, 102-103
- дiлового обороry с. 112
- i право с. l03
- мiжнародний с. 18'7
- мiсцевий с. l12
- нацiональноi меншини с,
1 1
- правовий (див. Правовий звичай)
- торювельItою мореплавствас. 112
Звiд законiв с.229-230
Зловживання правом с. 250-252
Зобов'язання державп у сферi прав
людини с. 307-308
- типи зобов'язань с. 307
позитивних
- доктрина негативЕих i
зобов'язань с. 308
Iнкорпорацiя законодавства
с.224225
- офiцiйна i неофiцiйна с. 225
- результати с. 225
з52
о -пр еdм еmнuй покаэrсчuк
lrrстиryт демократii с. З25-З26
- видис.З26
Iвстиryт законодавства с. 19l
IшcTllTl,T права с. l76, 184-185
Iптерпретацiйнпй акт с. 293-29 6
- види с. 295-296
Кодекс с. 200-201, 228,229
- види с. 201
Кодифiкацiя закоподавства
с.226-230
- ъиди с.229
- види кодифiкованих акгiв с. 228-229
- кодифiкацiя-компiляцiя i кодифiкацiя-
реформа с. 227-228
Колiзii в законодавствi с. 27 5-2'7
- i юридичнi колiзii с. 215-276
- засоби подолання (див. Засоби
подолання колiзiй у законодавствi)
- засоби усунення (див. Засоби
усунеяня колiзiй у законодавствi)
- види (див. Види колiзiй
у законодавствi)
- збiг с. 2'78-2'19
Консолiдацiя закоtlодавства
с.225-226
Констиryцiя с. l10, 186, l9l, 199,278
- особливостi тлумачення Констиryцii
с.291-29З
Конфедерачi я с.'7 З-'l 4
Корпоративпа норма с. l05-106
- i право с. 105-106
Локальний нормативrrий акт
2 - стадiТ
с. l06
Матерiальне право с. 180
Методи правового реryлювашпя
с. l41-14З
- диспозитивний с. |4|-142
- iмперативниil с, 142
- рекомендацiйний с. |42-143
- заохочувЕulьний с. 143
Методlл дослiдженпя держави
i права с. 33-З4, 38-41
- власний правовий с.3940
- загальнонауrсовий с. 38-39
- спецiальниЙ с. 39-40
Ал ф ав im н о, пр е dм еmн uй по каэtсчuк
- дiя в часi (див. ,Щiя нормативно-
Методологiя юридшчноI rrаукш
правових акгiв у часi)
с. 3З-34
- дiя у просторi (лив.,Щiя нормативно-
Мехапiзм державп с, 78-79
правових акгiв
- державне пiдприсмство с, 79
у просторi)
- державна установа с, 79
- дi, ,u колом осiб (див, Дiя
- орган державноi влади (див, окремо
нормативно-правових акгiв
в покажчику)
за колом осiб)
Механiзм правового реryлювапшя
Норматrrвно-правовпй договiр
с. l37
с. l l3-1 15
Механiзм стрпмувапь i противаг с, 85
- внчтпiшньодержавний с, l 14
Мiлсгалузева аналогiя (субсшлiарне Ь. 1lз-1l4, 186-187, 19l,
застосування норм права) с, 274
-
"iж"ародr"й
Мiф с.43
281_288
Нормативно-правовий прппис
Монархiя с. 69-70
с. l9l
- абсолrотна с. 70
9 Норма
- дуалiстична с. 70
- звичаева (див. Звичай)
- парламентська с. 70
- корпоративна (див. КорпорzIтивна
Мононорми с.43
норма)
Мораль с. 100-102
- моральна с. 44, 100-102
- i право с. 101-102
- р"пi.iйru (див. Релiгiйна норма)
- первiсна с. 44
- Ъоцiальна (див. Соцiальна норма)
Нарол с. 52, 59
- правова (див. Норма права)
Наролний cyBepeHiTeT с, 58-59, 323
- технiчна (див. Технiчна норма)
Народовладд я с. 322, 325
IIорма права с. 158-173, 176
- безпосередня i представницька форма
- види (див. Види норм права)
здiйснення с. 325
- зага.ltьнi ознаки як соцiальноi
Нацiондльний cyBepeHiTeT
с.158-159
с. 59-61
- специфiчвi озЕаки с, 159-160
Нацiя с. 59-60
- струкryра с. 165-170
Наука с. lЗ-16
Нормотворчiсть с. 210-220
- види с. 1З
- види с. 211
- особливостi суспiльноi науки
- принципи с.212-2|4
c.13-15
с.214-216
- юридична (див. Юридична наука
- функчii с. 212
(юриспруленчiя))
оЪ''екти правовiдносиll с, 23'7 -238
Неофiuiйне тлумачепЕя правових
aKTiB с. 29l
- види с. 2з'7-2з8
- побутове, професiйне
об'ективно rrеправомiрпе дiяння
29l с.252,254
i докгринальне (наукове) с,
Облiк законодавства с, 223-224
Нормотворча TexHiKa с, 2|6-220
- эасоби с.22З
-.pyn" засобiв i правил с,217-220
- формис.223-224
lIормативно,правовпй акт
Ознаки права с. 91-94
с. 109-11l, 191, 195-209 дii
- забезпечёнiсть ефекгивноi
- офiцiйнi видання с, \97, 204
державою с. 94
- види (див. Види нормативно-правових
- нормативний,характер с, 92
акгiв)
з5з
 Д л ф а в i m н о, пр еd м е tп нuй по ксlэюашк
Дл ф а в i mн о - пр е d м еm нuй по каэtсчuк

Правова Иеологiя с. 149 Правовий звичай с. 1l1-1l3

- обов'язrсовiоть о., 93-94 Полiтпчна партiя с. 3|6-320 - види с. l12-1lЗ
Правова кульryра суспiльства
- системнiсть с. 92 - подвiйна природа с. 3 l 5 Правовий порядок (правопорялок)
с.154-155
- yrriBepcpgbHioTb с. 93 - полiтичнi функцii с. 3 7-3 l 8 с.62,331-340
- типологiя с. l55
1

- форшiлЬна визначенiсть с. 92 - правова iнстиryцiоналiзацiя

- пок€lзники с. 154-155 - i суспiльпий порядок с. 3З8
оргап дерrкавноi влддш с. 80-8l с.318-320 - види с. З29-ЗЗ0
- правова субrсульryра с. 155
- види с. 80-81 Полiтологiя с. 27 Правовпй режпм с. \43-144
- правова контрrсульryра с. 155
- державно-владне повновакення с. 80 Посадова особа дерясавцого апараry - види с. l43
- компетенцiя с. 80
Правова культура особистостi
с. 82 Правовшй статус с. 237
с. 156-157
Основоположнi принцппп права Потестарна органiзаuiя с. 42 - загальний, спецiальний
с. |25-127 -струкryрас.156
Праобщпна с.42 i iндивiдуальний с. 23'|
- види с. 15б-157
- ryманiзм (див. окремо в покажчику) Права людпнп с.297-309 Правовi вiдяосинш с. 231-2ЗЗ
Правова норма (див. Норма права)
- piBHicTb (див. окремо в покажчиtqу) - види (див. Види прав людини) - види с.23З
- свобода (див. окремо в покахчику) - гарантiТ (див. Гарантii прав людини)
Правова психологiя с. l49
Правова система с. З3|-ЗЗ2 - об'скги (див. Об'екги правовiдносин)
- справедливiсть (див. окремо - rенеза (iсторичний розвиток)
- харакгеристика с. З41-342 - скпад (див. Склад
в покажчику) с. 300-302
- струкryра с. 342 правовiдносин)
офiцiйне тлумачення правових akTiB - зобов'язання держави у сферi прав - суб'екти (див. Сlб'екги
- види (див. Види правових систем)
c.289-29l людини (див. окремо правовiдносин)
- особливостi УкраiЪи с. З47 -348
- абстрактне i казуальне с. 290 в покажчику)
Правова сiм'я (група правових - юридичниЙ змiст с.233
- обов'язкове i переконливе с. 289 - iнстиryцiонал iзацiя с. 299
систем) с.344-347 - юридичний факг (див. окремо
- автентичне i легальне (делеговане) - мiжнароднi стандарги с. 299
с.289 - романо-германська с, З44145,348 в покажчику)
- поколiння с. З01-302, З32
- аЕгло-американська с. З45 Правозастосовний акг (див. Акг
Охоронна функцiя права с. 96-97 Право правозастосування)
-традицiйна с,345-346
- папрями с.96-97 - виникнення с.4647 Правозастосування (див. Застосування
Первiсна община,с. 42-44 - джерела (див.,Щжерела права)
- релiгiйна с.346-347
Правове реryлювапня с. 134-146 норм права)
- органiзацiя влади та управлiння - договiрне с. 93
- види (див. Види празового Правоздатнiсть с.235
с.4243 - законодавче с. 92
Правомiрпа поведiнка с. 244-245
- нормативне реryлювання с,4З44 - звичаеве с.92,112 реryлювання)
- складс.244
- ефекгивнiсть (див. Ефекгивнiсть
Пiдгалузь законодавства с. l9l - i правосвiдомiсть с. 15l*152
правовою реryлюваЕня) - види с. 244-245
Пiдгалузь права с. 177, |84 - матерiальне i процесуальне
- i дереryлювання с. 145-1'46,2|2 Правопорушення с. 245250
Пiдзаконний норматпвно-правовпй c.180-18l
- межi с. 1з4-135 - скпад (див. Склал правопорушення)
акт с. 1l0, 201-203 - мiжнародне i нацiональне
- види с. 248-249
- види с. 202JOЗ - методи (див. Методи правового
с. l85-187 _причини с.249,250
Пiдсистема права с. 177-181 - об'екгивне i суб'екгивне с. 88 реryлювання)
- механiзм (див. Механiзм правового ПраворозумiнЕя с. 89-91
Пiдстави юрпдичноi вiдповiдальностi - ознаки (див. Ознаки права)
- природне право (юснатуралiзм)
с.256-257 - походження TepMiHac. 87 реryлювання)
- правовий режим (див. окремо с. 89
- процесуаJIьна с. 256-257 - прецедентне с.92-93, |l9
в покЕDкчику) - юридичний позитивiзм с. 89-90
- факгична с. 256 - приватне i публiчне c.177-179
-предметс. l34 - соцiологiчний напрям с. 9G-91
- юридична с. 25б - природне i позитивне с. 88
- принципи с. 145 Правосвiдомiсть с. 147-154
Подiл владп с. 83, 84-86, З24 - теорii походження с. 49-50
- способи (див. Способи правового - види с. 149-151
Полiтпчна спстема суспiльства - функчiТ с. 94-97
- деформачii (див, ,Щеформацiя
с.315-316 - цiннiсть с.97-98 реryлювЕlння)
- стадii с. 13 5-1 3б правосвiдомостi)
- широке i вузьке розумiння - шляхи формування с.4647 - i право с. 151-152
с.3l5-3lб - типи (див. Тип правового
Правова держава с. 54, З27, З29-ЗЗl - структура (див. Струкryра
- елементи с. 3 lб - докгрина с. З29 реryлювання)
Правовий акт с. 195 правосвiломостi)
- полiтичнi партii в
полiтичнiй системi - i соцiальна держаьас.242
суспiльства (див. Полiтична паргiя) - види (див. Види правових акгiв) - функчii с. 149
Правова доктрина с. |20-122
355
з54

Правоryб?еlстнiсть с. 23
- загЕ}льн4 гаЛузева i спецiшrьна с. 235
- cTpyKryfia (див. Струкýра
правосуб'еrсностi)
Правотлумачнпй акт (див.
Iнтерпрегацiйний аlсг)
Прпватне право с. |'17-179
-предметс. l78
- меюд с. l78
- склад с. |78
- суб'екг с. l79
- понятiйний апарат с. l79
- приватний iHTepec с. l79
Принципи
- громадянського суспiльотва
c.311-312
- демократичноi держави с. 322-З24
- застосування права c.268-2'10
- нормотворчо cTi с. 2l2-2l4
- органiзацii i дiяльностi державного
апарату с.82-84
- правас. 12З-|24
- правовою реryлювання с. 145
- систематизацii законодавства
с.222
- соцiальноi держави с. 333
- юридичноi вiдповiдальностi
с.26|-262
Прогалпна в закоподавствi
с. 132-1^33,272-275
- видu с.272
- засоби подолання (див.
Засiб подолання прогЕrлин
у законодавствi)
Процесуальпе право с. 180-181
Публiчне право с. 17'7-|79
- предмет с. l77
- метод с.177-|7В
-складс. l78
- об'екг с. 178
- суб'екг с. 178
- понятiйний апарат с. 1,78
- публiчний iHTepec с. l78
Реалiзацiя права с. 264-265
- тиrм с.264
- форми с,264-265
з56
Дл ф а в i m н о -пр еd м е m н uй по ксDюашк
Дл ф ав i п н о - пр е d м еmн uй по ка сlсчuк
- спецiально-юридичний с. 286
5-2З7 Реryлятпвна функцiя права - об'екги с. 221
- принципи с.222 - телеологiчниit с,281
с.95-96
- способи с.222 Способш формулювапня норм права
- напрями с.95-96
Релiгiйна порма с.44, 10З-l05 - суб'екти с.22\-222 с.220
- i право с. l04-105 Склад правовiдвоси п с.232-233 Справелливiсть с. l 25-12б, 26l, 268,
- об'екг (див. Об'екги правовiдносин) JJJ
Релiгiя с. 103-104
Респуб.пiка с.70-72 - суб'екг (див. Суб'скги праqовiдносин) -змiстовнас.126
- парламентська с. 7l - суб'екгивнi правата юридичнi - проче.аурна с. l26
- президентська с. 7 |-7 2 обов'язки (див. Суб'ективне прilво, - соцiальна с. З33
- змiшана с. 72 Юридичний обов'язок) - формальна с.125-126
Рпryал i обряд с. 43, l03 - юридичний факг (див. окремо Струкryра громадянського
PiBHicTb с. 126*12'l, 2'7 4, з|l в покажчику) суспiльства с. 31З-315
- перед законом с. l27, 33013l, 3Зб Склад правопоруше rдlдя с. 246-248 - благодiйнi органiзачii с. 3 15
- перед судом с. l27 ,3ЗO*ЗЗl - об'скт с. 247 - громадськi об'еднання с.374,327
- piBHicTb прав, свобод та обов'язкiв - об'скгивна сторона с. 247 - полiтичнi партiТ (див. Полiтична
громадян с. l27 - суб'екr с.247 партiя)
- принцип недискримiнацi|i с. |27 , ЗЗб - суб'екгивна сторона c.24'1-248 - професiйнi спiлки с. З14
- позитивна дискримiнацiя (позитивнi Соцiальша держава с, 56, 63, 32|, - релiгiйнi органiзацii с. З14-3l5
дiD с. |27,304 33 1_334 Структура законодавства
Родова общпна (рiд) с.42-44 - доктрина с.331'-332 с. l90-192
Самоврядування - i правова державас.242 - вертикirльна с. l91-192, 27'7-218
- первiсне с. 326 - горизонт:шьна с. 190*l91
Соцiальна порма с. 99-100
- мiсцеве с. 327 - функчiональълас. 192
- видиc.99-100
- зв'язок iз лемократiею с. 328
Соцiологiя с. 27 Структура норми права с. l65-170
Санкцiя норми права с. 168-170 - гiпотеза (див. окремо в покажчику)
- соцiологiя права с. 27
- види с. 168-169 - диспозицiя (див. окремо в покажчику)
Спецiалiзована Еорма права
Свобода с. 9|, 127, 3l l, 329-3з0 - санкцiя (див. окремо в покажчику)
с. l70-173
CrrcTeMa законодавства с. l88-194 Структура права с. l76
- види с. 1'7l-|'lЗ
- спiввiдношеннЯ iз системою права
Струкryра правосвiдомостi
с.189-190 Спiввiдшошепня мiлснародного
с. l48-149
- струкryра (див. Струкryра i пацiопального права с. 185-187
- дуалiстична концепцiя с. l85 - правова iдеологiя (див. окремо
закоподавства)
- монiстична концепцiя с, l85 в покажчику)
- чинники формування i розвитку
Спiвтовариство (спiвдружнiсть) - правова психологiя (див. окремо
с. |92-|94
c.'76-7'l в покажчиrсу)
Спстема права с. 174-|77
Способи правового реryлюванпя Струкryра правосуб'скгпостi
- засади побудови с. |75-|76
- спiввiдношення iз системою с. l37-139 с.2З5-2З1
- юридичне дозволяння с. 138-139 - делiкгоздатнiсть (див. окремо
законодавства с. 1 89-1 90
- юридична заборона с. l39 в покажчику)
- струкryра (див. Струкryра права)
- юридичне зобов'язування с.139 - дiездатнiсть (див. окремо
- чинникиструrryрування с. 174
Систематизацiя заководавства Способи тлумачепня правових aKTiB в покажчику)
с.221JЗ0 с. 285-288 - правоздатнiсть (див. окремо
- види (див. Види систематизацiТ - граматичний (мовний) с.285186 в покажчику)
законодавства) - iсторичний с. 287 Суб'екти правовiдноси н с. 233,
- завдання c.22l - логiчний с. 28б z341з7
- метас,222 - системний с.286-287 - i суб'скти права с. 234
з5,7
 Ал фав i mн о - пр еOм еrпнuй по каэ!счuк Длф ав imH о -пр еdм еmнuй покаэlсчuк

- виДи С:-2З4* " - забезпечення нацiональноi безпеки - принципи с.26|-262

Тлумачення правових aKTiB
- правосуб'екгнiсть (див. окремо с.282-285 с.6546 - функчii с. 260
в покажчику) - акги (див. Iнтерпретацiйний акг)
- забезпечення миру i свiтового порядку - цiлi (див. Цiлi юридичноТ
- правовий стаryс (лив. окремо с.66 вiдповiдальностi)
- види (див. Види тлумачення правових
в покахчиrу) - правовi форми здiйснення с.66-67 Юрплпчн0 значуща поведiнка
акгiв)
:

Суб'ективне право с. 2381З9 - соцiальна с.64-65 с.242-254

- 4rx i буква с. 284 - фiнансова с. б4 - види с,24З
- ск.гlад с. 239
- об'екг с. 282
Субiнституг права с. 185 Функчii права с.94-97 Юрпдичша колiзiя с. 2'l 5-27 6
- особливостi тлумачення Констиryцii Юридична конструкцiя
CyBepeHiTeT - соцiальнас.94-95
тазаконiв c.291-293 с.2l9
- державний (див. .Щержавний - юридична с.94-97
- особливостi тлумачення мiжнародних
суверенiтег) Цiлi юрпдичвоi вИповiдальностi Юридпчша наука (юриспруленчiя)
доюворiв с.287-288 с.259-260 с.15-16
- народний (див. Народний cyBepeHiTeT)
- предмет с.282,284185 - заг€шьносоцiальнi с. 259 - методологiя (див. Методологiя
- нацiональний (див. Нацiональний
- способи (див. Способи тJtумачення юридичноi науки)
cyBepeHiTeT) - iндивiдуальнi с. 260
правових аюiв) с.22-2З
- система
Суверенне право с. 58 Цiннiсть права с. 97-98
- стадii с. 28З Юридrrчнпй обов'язок с. 239
Судова практика с. l19-120 - власна та iнструментальна
СудовпЙ прецедент с. 1 l5_1 19
- статична та динамiчна тенденцiТ с. 284 с. 97-98 Юрпдична презумпцй с. 2|9-
- прецедент тлумачення с. 290,293 - загЕUIьнолюдський, соцiальний та 220
- види с. l 18
- принцип stare decisis с. 1lб
Тоталiтарний режим с. 75 особистiсний вимiри с. 98 Юрпличпий факг с. 240-Z4l,
- Ratio decidendi та obiter dictum YHiTapHa держава с. 72--7З Юрпдпчва вiдповiдальнiсть - види с. 240-24l
с.116-117 Федерацiя с. 73 с.25526З - правовий стан с. 24l
Табу (заборопа) с. 43 Фiлософiя с.26 - види с. 257-259 - факгичний склад c.24l
Теорiя дерrýавп i права с. 1Ь31 - фiлософiя прtлва с. 26-27 ,29 - i державно-правовий примус - юридичнi дiТ (юридичнi акги
- завдання с. 30-ЗI Форми демократii с. з24-з25 с.262-26З i вчинки) с. 240
- зв'язок з iншими суспiльними - здiйснення влади народом с.325 - пiдстави (див. Пiдстави юридичноТ - юридичнi подii (вiдноснi
науками с,25-28 - органiзацiя i дiяльнiсть системи вiдповiдальностi) та абсолютнi) с. 240-241
- мiсце в системi юридичних наук органiв державноi влади на - пiдстави. що ii виключаrоть с,25'| Юридпчна фiкцiя с.220
с.2215 принцип€лх демократii с. 325
- модульна струкryра вик.падання с. 3 l - юридичне закрiплепня i факгичне
- нaвчальна дисциплiна с. 30 використанЕя громадянами ixHix прав
- предмет c.17-19 i свобод с. 325
- формування як окремоi науки Форма деря(авп с.68-75
с. 28-30 - елементи с. 68
-функцiiс. 19-21 - чинники с.6849
Теорiя права с.29 Форма державпого устрою
Термiнологiя закоЕодавства с.'72-73
c.2l8-2l9 - yHiTapHa (див. YHiTapHa держава)
Технiчна норма с. l00 - федеративна (див. Федерацiя)
- технiко-юридична с. 100 Форма правлiння с. 69-72
Тип правовою реryлювапня - монархiя (див. окремо,в покажчику)
с. 140-14l - республiка (див. окремо в покажчику)
- загаIьнодозволенний с. 140 (Dупкцiii держ авп с. 62-67
- спецiально-дозволенний с. l4G-14 1 - внутрiшня i зовнiшня с. 64
Тппологiя державп с. 54-56 - ryMaHiTapHa с. 65
- формацiйний пiдхiд с. 55
- екологiчна с. 65
- цивiлiзацiйний пiдхiд с. 55-56
- еlсономiчна с. 64
358 з59
 Спuсок рекалlен dовано'i лimерапwu

_ Список рекомендованоi лiтераryри 8. Бочаров, ,Щ. О. Правозастосовча дiяльнiсть:

поняття, функцiТ та форми
[Текст] : проблемнi лекцiТ / д, о. Бочаров. -,Щнiпропетровськ : дМсУ,
Пiдручники i навчальнi посiбникп 2006. - 73 с.
1. Рабiнович, П. М. Основи загальноi Teopii права та держави [Текст] / 9. Вовк, !. О. Право релiгiя: з€гальнотеоретичнi проблеми спiввiдношення
i

[Текст] / Д. О.Вовк. - Х. : Право, 2009. -224

с,
П. М. Рабiнович. - Вид. 10-те, допов. - Львiв : Край, 2008. *224 с.
2. Скакун, О, Ф. Теорiя держави i права [Текст] / О. Ф. Скакун. - К. : Прав. 10. Гелд, .Щ. .Щемократiя та глобальний устрiй [Текст] ] пер, з англ, / Д, Гелд, -
еднiсть, 20l 1. - 520 с. К. : Port-Royal, 2005. - 358 с.
3. Теорiя д9ржави i права. Академiчний курс [Текст] ll. Гетьман, е. Д. Кодифiкацiя законодавства УкраiЪи: загаJIьна характерис-
Н. М. Онiщенко. - 2-ге вид., переробл. та допов.
/ за ред.: О. В. Зайчук,
тика, особливостi, види [Текст] l е- А, Гетьман. - Х, : Право,2012, -
- К. : Юрiнком IHTep, 192 с.
2006. - 688 с.
4. Теорiя держави i права [Текст] / за заг. ред. В. В. Копейчикова. - К. : Юрiн- 12. Головатий, С. Верховенство права [Текст] : у 3 кн. / С. Головатий,
ком IHTep, 2004. - 368 с.
Кн. 1 : Вiд iдеТ - до доктрини, - К. : Фенiкс, 2006. - 6|424 с,
Кн. 2 : Верховенство права: вiд доктрини до принципу,- к, : Фенiкс,
5. Теорiя держави i права. !ержавний iспит [Текст] / Ю. М. Оборотов [та
2006. - 625-|2'76 с.
iH.]. - Х. : Одiссей, 2012. -256 с.
Кн. З : Украiнський досвiд. - К. : Фенiкс, 2006. - |2'77-|'747 с,
6. Теорiя держави i права [Текст] : посiб. для пiдготовки до держ. iспитiв / за
13. Гудима, Щ. Д. Права людини: антрополого-методологiчнi засади дослi-
зах, ред. о. В. Петришина. - 2-ге вид., допов. i змiн.
- Х. : Право,20lЗ. - дження [Текст] / д. А. Гудима. - Львiв : Край, 2009. - 292 с,
14. Ьофе, О. flемоrсpагiя в епоху глобалiзацii [Текст] : пер. з HiM, / о, Гьофе, -
208 с.
7. Теорiя держави i права у cxeмrlx i таблицях [Текст] / за рел. О. В. Петри-
К. : ППС-2002,200'7. - 4Зб с.
шина. - Х. : Юрайц 2012. -256 с.
l5. .Щворкiн, Р. Серйозний погляд на права [Текст] : пер" з аr,rл, l Р, ,Щвор-
KiH. -К. : основио 2000. - 5l9 с.
Монографii
16. ,Щзейко' Ж. о. ЗаконОдавча TexHiKa в УкраiЪi: iсторико-теОретичне дослi-
l. Алекси, Р, Понятие и действительность права (ответ юридическому по- *
дженця [Текст] / ж. о. .Щзейко. - К. : ВIЩ кКиТв. ун-т)), 2007, 360 с,
зитивизму) [Текст] / Р. Алекси. - М. : Инфотропик Медиа, 20ll. - |92 с. 17. Еллинек, Г. Общее учение о государстве [Текст] / Г. Еллинек. - СПб. :
2. Аллан, Т. Р. С. Констиryцiйца справедливiсть. Лiберальна теорiя верхо- Юрrд. цент Пресс, 2004. -'752 с,
венства права [Текст] : пер. з англ. / Т. Р. С. Аллан. - К. : Вид. дiм <Кисво- l 8. евграфова, е. П. Система нацiонального законодавства в KoHTeKcTr права
Могил. акад.), 2008. - 385 с. (лiбертарно-легiстський пiдхiд) [Текст] / е. п. Свграфова, - К, : КНТ,
3. Антонович, М. М. УкраiЪа в мiжнароднiй системi з€lхисту прав людини: 2007. - 184 с.
теорiя i пракшка [Текст] / М. М. Анюнович. - К. : Вид. дiм <Кисво-Могил. 19. Жук, Н. А. Парламенц Президенц уряд: через взасмостримування до
рiвноваги [Текст] / н. А. Жук.- Х. : XapKiB юрид.,
акад.), 2007. - 384 с. 200'l, -320 с,
4. Банчук, О. А. Публiчне i приватне право: iсторiя украiЪських вчень та 20. Журавський, В. С. Полiтична система УкраiЪи: проблеми становлення i
сучаснiсть [Текст] / О. А. Банчук. - К. : Конус-Ю, 2008. - 184 с. розвитку (правовий аспекг) [Текст] / В. С. Журавський. -К. : Парламент.
5. Баланд'е, Ж. Полiтична антропологiя [Текст] : пер. з фр./ ж. Баланд'е.
- вид-во, l999. - 1l2 с.
К. : Альтерпрес, 2002. - 252 с. 21. Заець, Д. П. ПравОва держава в KoHTeKcTi новiтнього украiЪського досвi-
6. Бержель, Ж.-Л. Общая теория права [Текст] : пер. с фр. / Ж.-Л. Бер- ду [Текст] i А. п. Засць. - К. : Парламент. вид-во , |999. - 247 с,
жель. - М. : NOTA BENE, 2000. - 576 с. 22. Калиновський, ю. ю. Правосвiдомiсть украiЪського суспiльства: генеза
7. Бобровник, С. В. Компромiс i конфлiкг у правi: антроподого-комунiкатив- та сучаснiсть [Текст] / ю. ю. Калиновський. - х. : Право, 2008, - 288 с,
ний пiдхiд до аналiзу [Текст] / С. В. Бобровник. - К. : Юрид. думка, 23. Кельман, м. с. Юридична наука: проблеми методологiТ [Текст] /

2011.-З84с. М. С. Кельман. - Тернопiль : Терно-граф, 201l. - 492 с.

360 361
 Спuсок рекомен0 о BaHot лim ерапlурu
С пuсок рекомен dованоi лimераmwu

теоретико-правова модель
24.,Комльь'кий; В, С. Правотворчiсть: теоретичнi i логiчнi засади [Текст] / 40, Наливайко, Л. Р. ,Щержавний лад Украiни:
В. О. Ковальський, I. П. Козiнцев. - К. : Юрiнком IHTep, 2005. - l92 с, [Текст] / Л. Р. Наливайко, - Х, : Право, 2009, - 600 с,
М, И, Бай-
25. Ковhльчук, В. Б. Легiтимнiсть державноТвлади в правовiй теорiТтадер- 4l. Нормы советского права. Проблемы теории [Текст] / под ред,
тина и В. К. Бабаевu. - Cupu,ou : Изд-во Сарат, ун-та, 1987, -248 с,
жавно-пРавовiй практицi [Текст] / В. Б. Ковальч5lк. - К. : Логос, 2011. - питання TeopiТ
правовiй сферi:
З92 с. 42. Оборотов, Ю. М. ТраличiТ та оновлення у
(вiд пiзнання до розумiння права),[Текст] / ю, м, Оборотов, - Одеса :

26. КодифiЙшiя законодавства УкраiЪи: теорiя, методологiя, TexHiKa [Текст]

/ О. I. Ющик 1рел.). - К. : Парламент. вид-во, 2007. - 208 с. Юрид. л-ра, 2002. - 280 с,
TeopiТ [Текст] / Н. М, OHi-
27. Колодiй; А. М. Принципи права Украihи [Текст] / А. М. Колодiй. - К. : 4З. Онiщенко, Н. М. Правова система: проблеми
щенко. - К, : IH-T держави i права iM.
В. М. Корецького НАН УкраiЪи,
Юрiнком IHTep, 1998. - 208 с.
28. Косович, В. М. Оцiночнi поняття як засiб юридичноi технiки [Текст] /
2002. - З52 с.
понятийного аппа-
В. М. Кооович. - Львiв : Трiада-плюс, 20l0. -2|2 с. 44. Панов, Н. И. Проблемы методологии формирования
/ Н. И. Панов. - Харьков : Право,
29. Коэн, Дж. Л. фажданское общество и политическаrI теория [Текст] : пер. рата юридической науки [Текст]
201l. - 30 с.
с англ. / Дк. Л. Коэн, Э. Арато. - М. : Весь мир, 2003. -782 с. та методологii [Текст]
45. Пархоменко, Н. М. ,Щжерела права: проблеми TeopiT
30. Крижанiвський, А. Ф. Феноменологiя правопорядку: поняття, вимiри,
/ н. м. Пархоменко. - К, : Юрид, думк4
2008, -326 с,
типологiя [Текст] / А. Ф. Крижанiвський. - Одеса : Фенiкс, 200б. -
46.Пасько,я.I.СоцiальнадержаВаiгромадянськесУспiльство:спlВпрацяч.
l96 с. 2008, -2'72 с,
цротистояння [Текст] / Я, L Пасько, - К, : ПАРАГtАН,
3l. Ле,Щюк, Л. Учасницька демократiя: референдуми у теорii та на практицi
оrдr"" на ефекгивн"й захист iT прав та
47. П-ашук, Т. I. Право {:чт""11i
[Текст] : пер. з англ. / Л. Ле.Щюк. - Х. : lteHTp OcBiTHix Iнiцiатив, 2002. - свобЬд [Текст] / Т. I. Пашук, 200'7 , - 220 с,
- Львiв : Край,
48. Петришин, А. В. Госуларственная служба, И"тр_li:jеоретические
160 с.
32. Летнянчин, Л. I. Констиryцiйнi обов'язки людини i громадянина в Укра- анализ
предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный
iЪi: проблеми TeopiТ i пракгики [Текст] / Л. I. Летнянчин. - Х. : СПЩ ФО Харьков : Факг, 1998, - l68 с,
[ieKcT] / А. в. Петришин, -
Вапнярчук Н.М., 2006, -256 с. права (змiстовна характерис-
+Ч. itо.ребняк, С. П. основоположнi принципи
33. JLлойд, Д.Идея права [Текст] : пер. с аrгл. / Щ. JLлойд. -М. : Ююна, 2000. - тика) [Текст] / с. п. Погребняк, - Х, : Право, 2008, -240 с,
416 с.
50.Полянський,Т.Т.ФеноменЗлоВжиВанняпраВоМ(загальнотеореТичне _
34. Лобода, Ю. П. Правова традицiя украiЪського народу (Феномен та об'скт [Текст] / Т, Т, Полянський, -
Львiв : Галиц, ДРУкаР, 201.2,
дослiдження)
загальнотеоретичного дискурсу) [Текст] / Ю. П. Лобода. - Львiв : CBiT, 456 с.
2009. - 280 с. : пер, з ангп, / пiд
5l. Права людини: концепцiТ, пiдходи, реалiзацiя [Текст]
З5. Лук'янов, Д. В. Полiтичнi партii в системi взасмовiдносин громадянсько- Бi, 2003,-26З с,
ред. Б. Зiзiк. -К. : Ай
го суспiльства та держави (роль та правове регулювання) [Текст] / 52. Права людини: соцiально-анцlопологiчний вимiр [Текст] : пр, Львiв, ла_
.Щ. В. Лук'янов. - Х. : Право, 2007. - 320 с.
будiвництва та мiсц,
бораторiт прав людини i гройадянина Н,щI держ,
(голов, ред,) та
36. Максимов, С. И. Правовм реirльность: опыт философского осмысления самоврядування АПрН VкрЪТни / редкол,: П, М, Рабiнович
[Текст] l С.И. Максимов. - Харьков : Право, 2002, -З28 с. iH. - Серiя I. Виц. 13. - Львiв : Свiц 2006, -
280 с,
37. Малишев, Б. В. Застосування норм права (теорiя i практика) [Текст] / 53. ПравовадоктринаУкраiЪи [Текст]: у 5т,-Х,: Право,201rз, -Т, 1 : За-
Б. В, Малишев, О. В. Москалюк. - К. : Реферац 2010. - 260 с. г€шьнотеоретична та iсторична юриспруденцiя / В, Я, Тацiй, О, Д, Свя-
976 с,
З8. Малишев, Б. В. Правова система (телеологiчний вимiр) [Текст] / тоцький, С. I. Максимов та iH, ; за заr ред, о, В, Петришина, -
Б. В. Малишев. - К. : В! к.Щакор>>,20|2.- З64 с. становлення громадянського суспiльства
54. Правова культура в умовах _
З9. Мере, Ж. Принцип cyBepeHiTery. Iсторiя i основи HoBiTHboT влади [Текст] :
[ТЪкст] l ю. п. Ьитяк (ред.)о L В, Яковюк (рел,), - Х, : Право,2007,
пер. з фр. / Ж. Мере. - Львiв : Кальварiя, 200З. - 2|6 с. 248 с.
збз
 Спuсок peKoMeHdoBaH o't лimераmурu
С пuсо к р eKoMeHdo ван oi лimер аmwu

теорiя [Текст] : пер, з

55. Правова система УкраiЪи: iсторiя, стан та перспективи [Текст] : у 5 т. - 69. ТаманаГа, Б. Верховенство права: iсторiя, полiтика,
акад,), 2007, - 208 с,
Х. : Право, 2008. - Т.1 : Методологiчнi та iсторико-теоретичнi проблеми англ. / Б. Таманага. - К. : Вид, дiм <Киево-Могил,
и законов Украины: теQрия и
форМуваriня i розвитку правовоi системи УкраiЪи / за зап, ред. М. В. LfuiKa, 70. Тодыка, ю. н. Толкование Констиryции
О. В. Петришина. -728 с. пй"*u [Текст] / ю. н. Тодыка, - Харьков : Факт, 2003, - 328 с,
заг€rдьнотеоретична
56. Проблеми конституцiоналiзму у працях М. В. Iфiка [Текст]
TeopiT права та 71. Йарова, о. о. Принципи права у пр€lвозастосуваннi:
/ вiдп. за вип. О. В. Петришин. - Х. : Право, 20|0. -272 с, *чрч*r"р"."ика [Текст] / о, о, Уварова, - Х, : Щрукарня
Мадрид, 201.2, -
57. Протасова, В. С. Парламентсько-президентська республiка: cyTHicTb, 196 с.
особливостi, рiзновиди [Текст] / В. е. Протасова. - Х. : Право,2009. - 72. Уотгс, Р. Л. Федеративнi системи [Текст] : пер,
з англ, / Р, Л, Усrгrс, - Х, :

Центр OcBiTHix Iнiцiатив, 2002, -

208 с. |92 с,
58. Процюк, I. В. Подiл державноi влади в умовах рiзних форм державного права пер, з англ, / за ред, Дж, Фейнберга, ,Щд, Коул_
73. Фiлософiя [Текст] :

правлiння [Текст] / I. В. Прочюк. - Х. : Право, 2012. - 584 с. мена. - к. : основи, 200'l , - |256 с,
/ за ред, Ш, Iосепата та
59. Пушняк, О.В. Право i час [Текст] / О. В. Пушняк. - Х. : ФIНН, 2009. - 74. Фiпософiя прав людини [Текст] : пер, з HiM,
Г. Ломанна. - К. : Нiка-Центр, 2008, -З20
с,
176 с,
пер, з англ, l Л, Л, Фуллер, - к, :
60. Рабiнович, С. П. Природно-правовi пiдходи в юридичногrry реryлюваннi 75. Фуллер, Л. Л. Анатомiя права [Текст] :

[Текст] / С. П. Рабiнович. - Львiв : Львiв. держ. ун-т внутр. справ, Сфера, 1999.-|44c.
з англ, / х, л, А, Харт, - К,
76. Харт,Х. Л. А. Концепцiя права [Текст] : пер,
:
2010. - 576 с.
61. Рiсний, М. Б. Правозастосральний розсул у юридичнiй пракгицi (загаль- Сфера, |998.-236с.
за )rMoB розбудови правовоТ
нотеоретичне дослiдження) [Текст] / М. Б. Рiсний. - Львiв : Край, 77. Хаустова, М. Г. Нацiональна правова система
/ М, Г, Хаустова, - Х, : Пра-
2007. - |92 с. демократичноi державностi в YKpaTHi [Текст]
62, Розанвалон, П. .Щемократична легiтимнiсть. Безстороннiсть, рефлексив- во, 2008. - 160 с.
та украТнський досвiд
HicTb, наближепiсть [Текст] : пер. з фр. / П. Розанвалон. - К. : Вид. дiм 78. Хома, Н. М. Моделi соцiальноТ держави: свiтовий
кКиево-Могил. акад.)), 20Q9. - 287 с. [Текст] / н. м. Хома. -
К, : Юрид, думкq 2012, - 59L с,

63. Рулан, Н. Исюрическое введение в пр€lво [Текст] : пер. с фр.i Н.ýлан. - z9.чапала,Г.В.МiсцевесаМоВряДУВанняВсистемirryблiчноiвлаДи]Теоре-
тико-правовий аналiз [Текст] / Г, В, Чапала, - Х,
: Право, 2006, - 224 с,
М. : NOTA BENE, 2005, - 672 с.
64. CeMeHixiп, I. В. Правова доктрина: загrrльнотеоретичний аналiз [Текст] / 80'Щимбалюк,М.М.онтологиправосвiДомостi:теорiятареальнiсть[Текст]
I. В. CeMeHixiH. - Х. : Юрайт, 2012. - 88 с. / М. М. L{имбалюк. -К. : ATiKa, 2008, -
288 с,
65. Сердюк, О. В, Соцiологiчний пiдхiд у сучасному правознавствi: пiзнан- 8l. Щиппелiус, Р. ЮридичЕа методологiя [Текот]
: пер, з HiM, / Р, Ilиппелiус, -
ня соцiальностi права [Текст] / О. В. Сердюк. -Х. : Яшма,2007,- К. : Реферат, 2004, - |'76 с,
З20 с. 82. Шевчук, С. основи констиryцiйноi юриспруденцii [Текст]
/ - С. Шевчук,
66. Серьогiна, С, Г. Форма правлiння : питання констиryцiйно-правовоi Teopii К. : Укр, центр правн. сryдiй, 200l, - 302 с,
i перспекгиви в Укра_
та практики [Текст] / С. Г. Серьогiна. - Х. : Право, 20l 1. - 7б8 с. 83. Шевчук, С. Сулова правотворчiсть: свiтовиЙ досвИ
6,7. Систематизацiя законодавства УкраiЪи: проблеми та перспективи вдо- iHi [Текст] / С. Шевчук. - К, : Реферат, 200'7, - 640 с,
сконаленlш [Текст] / В. Ф. CipeHKo, Н. М. Пархоменко, С. В. Бобровник 84.Шипiлов,л.М.НародовладдяякосноВаДеМокр€}ТиЧноТдержави[Текст]
/ Л. М. Шипiлов. - Х. : Фiнн, 2009, -
та iH. - К. : IH-T держави i права iM. В. М. Корецького НАН УкраiЪи, 216 с,
концепцiю нацii [Текст] :
200З.-217 с, 85. Шнаппер, ,Щ. Спiльнота громадян. Про модерну
пер. з фр. / ,Щ. Шнаппер. - Х, : Фодiо, 200'7, -22З
с,
68. Скрипнюк, О. В. Соцiальна, правовrl держава в УкраЪi: проблеми TeopiT i
пракгики [Текст] / О, В. Скрипнюк. - К. : IH-T держави i гtрава iM. В. М. Ко- 86. Яковюк, I. В. Право"i о""о"l'I iнтеграцii до еС: загальнотеоретичний
аншriз [Текст] / I. В. Яковюк, - Х, : Право, 201rЗ, -'760 с,
рецьIого, 2000. - 599 с.
з65
з64
 Двпорu пidручнuка

_:АвтОри пiдрУчника ЦВIК М. В. - д-р юрид. наук, проф., акад. НАПрН УкраiЪи - роздiл 29
(у спiвавт. з Л. М. ТТIипiловим, KpiM ý 4);
IIЕтришИн о. в. - Д-Р Юрид. наук, проф., акад. НАПрН УкраiЪи - пе- ЧАIIАЛА П В. - канд. юрид. наук, доц. - ý 4 розлilry 29;
редмова, рсiздiл 1 (у спiвавт. . Д. о. Bo"*o"j, роrдiо з is z у c.ri"a"r. . ШЕВЧУК С. В. - д-р юрид. наук, проф., член-кор. НАПрН УкраiЪи -
С. I. Максимовим), ý 1,2 роздiлу 5, роздiл 8 (KpiM ý 1,3), ý 3 роздiлу 9 ý 5 роздiлу l1 (у спiвавт. з Г. О. Христовою), ý 3 роздiлу 30 (у спiвавт. з
(у спiвавт. з С. П. Поrреблrяком), роздiл 27 (у спiвавт. з Г о. Христовою), З О. В, Петришиним);
ý
роздi.try 30 (у спiвавт. з С. В. Шевчуком); ШИПIЛОВ Л. М. - канд. юрид. наук, доц. - роздiл 29 (у спiвавт. з
погрЕБIIЯк с. п. - д-р юрид. наук, проф. * ý 4 роздiлу 5, роздiли 9 М. B.I_{BiKoM, KpiM ý 4);
(ý 3 у спiвавт. з о. В, Петришиним), 12, 15,ý 5 ЯКОВЮК I. В. - канд. юрид. наук, доц. - ý3 розлiлу 5, роздiл 14, ý 1, 2
розлiлу 1б, ý 5, б роздiлу 18;
роздiл ?5, ý 1, 2 роздiл 28 (у спiвавт. з Д.В.Лук'яновим), ý 1, 2 роздilry 30 роздiлу 30 (у спiвавт. з С. П. Погребняком).
(у спiвавт. з,I. В. Яковюком); алфавiтно-предметний покажчик, список
реко-
мендованоi лiтераryри;
смородинськиЙ в. с. _ канд. юрид. наук, доц. - роздiли |з,2о,
ý 4 роздiлу 30 (у спiвавт, з О. В. Пушняком);
БЕНЕДИК I. В. - канд. юрид. наук, доц. - ý 3 роздi.тry 6;
БИЛЯ-САБАДАШ I. О. - канд. юрид. наук, доц. * роздiл 19;
БогАчовА л. л. - кilц. юрид. наук, доц. - роздiл 4, ý 2,4 роздilry l1,
ý l, 2, 4 розлiiry 18;
вовк д. о. - канд. юрид. наук, асист. - роздiл 1 (у спiвавт. з о. В. Пе-
тришиним);
BOPOHIHA М. А. - канд. юрид. наук, доц. - роздiли 10,24;
ГЕТЬМАН €. А. - канд. юрид. наук, асист. - ý З роздilry 18;
ШШКОВСЬКА О. Р. -д-р юрид. наук, проф, -роздiл 2l;
лук,яноВ д. в. - канд. юрид. наук, доц. -роздiли 28 (ý 1, 2 у спiвавт.
з С. П. Погребняком), 3l (KpiM ý 4);
мАксимОв с. I. - д-р юрид. наук, проф. - ý 2 роздiлу З (у спiвавт. з
О. В. Петришиним);
олЕЙников с. М. -каIц. юрид. наук, доц. -роздiли lб (KpiM ý з, 5),
17,22,2З;
протАсоВА в. €. - канд. юрид. наук, асист.
- ý 2 розлiлry 7;
ПРОЦЮК I. В. - канд. юрид. наук, доц. - роздiл 7 (KpiM ý 2);
пушняК о. в. - канд. юрид. наук, асист. - роздiл б (KpiM ý 3), ý 4 роз-
дiry 30 (у спiвавт. з В. С. Смородинським);
ТАЦIЙ Л. В. - каIrд. юрид. наук, асист. - ý 1 роздiлу 8;
)rBAPOBA О. О. -каlц. юрид. Еаук, асист. - ý 3 роздi-тгу 16;
ХАУСТОВА М. Г - канд. юрид. наук, доц. - ý 4 роздi"тry 31;
ХОМЕНКО О. В. - каIц. юрид. Еаук, асист. - ý 3 роздiлу 8;
христовА п, о. - канд. юрид. наук, доц. - роздiли 2, 11 (ý 5 у спiвавт.
з С. В. Шевчуком, KpiM ý 2,4),26,27 (у спiвавт. з о. В. Петришиним);

з66
 навчмьне ,вudання

р тЕорIя
с
(: ДЕР2КАВИ I ПРАВА
р
Пцручнпк
((

р
(: За редакцiею докгора юридичних наук, професора,
м академiка НАпрн Украihи о. В. Пеmрuuлана

Редакгор К. К. Гулuй
Корекгор Н. Ю, Шесmьора
Технiчнi редактори:
В. М. Зеленько, о. L Сенько

Пiдписано до друку з оригiнал-макега 27.08.2015.

Ф9gмат бOх90 |/lc. Папiр офсетний. Гарнiryра Times.
обл.-вид. арк. i-8,7. Ум. дrук. арк. 2з. Вид. Ns 924.
Тираж 300 прим.

ВидавництвО <Право> Нацiональноi академiТ правових наук УкраiЪи

та Нацiонального юридичного унiверситеry
iMeнi Ярослава МудрЬrо
Украihа, б1002, XapKiB, вул. Чернишевська, 80а
Тел./факс (057) 7 1 б-45-53
Сайт: www.pravo-izdat.com.ua
E-mail мя авmрiв: veгstka@pravo-izdat.com.ua
E-mail для замовлень: sales@pravo-izdat.com.ua
_ Свiдоцтво пр вЕесення суб'екга видавничоТ справи
до .Щержавпого реестру видавцiв, вигmiвникiв i розповсюдтryвачiв
видавничоi продукцii серiя .ЩК Nч 42 l 9 вИ 0 1. l 2.20 1 l р.
-
Випrюмено у друкарнi ФОП Леонов
Тел. (057) 7l7-28-80
l SBN 978-966-458-559_7

llш!шLJшllllшш||лшll