the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.

УДК 349.2
Малюга Леся Юріївна –
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Lesia Yu. Maliuha –

candidate of juridical sciences,
senior scientific fellow of Law Faculty,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
(60 Volodymyrska Street, Kyiv, Ukraine)

Європейські соціальні стандарти: сучасний стан та шляхи імплементації у

соціальне законодавство України

У статті розглянуто сучасний стан європейських соціальних стандартів в Україні. Надано їх

авторське визначення та охарактеризовано їх специфіку. Визначено основні шляхи імплементації
європейських соціальних стандартів у національне соціальне законодавство.
Ключові слова: соціальні стандарти, соціальне законодавство, соціальний захист,
імплементація, європейське законодавство.

В статье рассмотрено современное состояние европейских социальных стандартов.

Предоставлено их авторское определение. Охарактеризовано их специфику. Определены основные пути
их имплементации в национальное социальное законодательство.
Ключевые слова: социальные стандарты, социальное законодательство, социальная защита,
имплементация, европейское законодательство.

L.Yu. Maliuha European Social Standards: the Current State and Ways of Implementation in the
Social Legislation of Ukraine
In the article the current state of European social standards is considered. Their author definition is given.
Their specifics are characterized.
It has been established that European social standards are an ordered set of unified requirements among
EU member states regarding the establishment of social security and social development opportunities for their
citizens in order to realize their social rights and freedoms.
It is proved that at the national level, for the implementation of European social standards, the following
preparatory measures are needed: 1) to overcome internal contradictions in society regarding the legal values
of the EU countries; 2) elimination of the non-compliance of the national legislation with the requirements
imposed on Ukraine by the EU agreement; 3) achieve significant results of effective counteraction to corruption;
4) reforming public authorities to ensure productive interaction between them, where all employees and officials
will serve the people and carry out their professional duties at a high level.
The basic ways of their implementation in the national social legislation are determined. It is
substantiated that the main ways of implementation of European social standards are the following: 1)
modernization of the system of social protection; 2) optimization of human health as the highest social value
(establishment of proper medical care); 3) raising the subsistence level; 4) the establishment of a tax system in
all spheres of social activity.
Keywords: social standards, social legislation, social protection, implementation, European legislation.

Постановка проблеми. Ключовим Основним інструментом реалізації державної

питанням соціальної демократичної держави є соціальної політики в Україні є розробка і
налагодження шляхів вирішення соціальних впровадження соціальних програм. Про високу
проблем та підвищення добробуту населення. ефективність чинного в ЄС інституту соціальної

ISSN 2409-6415 70
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.
політики свідчить, зокрема, усталена тенденція
зростання протягом останнього десятиріччя
індексу людського розвитку, майже
десятикратне зниження рівня бідності, висока
якість соціальних послуг тощо. Імплементація
досвіду Європейського Союзу на терени України
потребує додаткового дослідження та розробки
певних рекомендацій для забезпечення
ефективного функціонування моделі інституту
соціальної політики в Україні.
Актуальність тематики дослідження
можна арґументувати тим, що хоч за останні
роки спостерігається де-юре покращення
ситуації, про що свідчить угода з ЄС та
безвізовий режим, однак, де-факто, життя
кожного громадянина України суттєво не
покращилось і держава досі просувається в
аспекті становлення громадянського суспільства
повільними темпами.
Аналіз останніх досліджень і норма, зразок, мірило [2]. Таким чином, стандарт
публікацій. Вагомий внесок у формування
уявлення про засади становлення та розвитку
інституту соціальної політики України, аналіз
соціальних стандартів, виявлення особливостей
функціонування системи соціального захисту
населення, розвитку людського ресурсу, ринку
праці зробили такі провідні науковці, як В. С.
Андрєєв, В. М. Андріїв, Н. Б. Болотіна, К. С.
Батигін, А. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, О. Л. Кучма,
C.І. Запара, М. І. Іншин, Р. І. Іванова, М. І.
Полупанов, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, О.
І. Процевський, В. Г. Ротань, Л. М. Сіньова, Б. І.
Сташків, О.В. Тищенко, Н. М. Хуторян, М. М.
Шумило, В. І. Щербина, О. М. Ярошенко та інші.
Разом з тим, не до кінця дослідженими, а тому й
невирішеними залишаються надзвичайно
актуальні для сучасної Української держави
проблеми формування та реалізації сучасної
соціальної політики, орієнтованої на європейські
соціальні стандарти.
Невирішені раніше проблеми.
Факторами, що зумовлюють поглиблене наукове
дослідження даної проблематики є наступні: 1)
невідповідність соціального законодавства
України європейським соціальним стандартам;
2) відсутність чітких механізмів реалізації
громадянами соціальних прав; 3) низький рівень
відповідальності держави перед населенням
України; 4) недоліки, колізії та прогалини
чинного національного соціального
законодавства, що потребує концептуального
ISSN 2409-6415
вдосконалення.
Мета цієї статті полягає у теоретико-
правовому дослідженні сучасного стану
європейських соціальних стандартів, визначення
їх основних шляхів імплементації у соціальне
законодавство України.
Виклад основного матеріалу. Прагнення
міжнародного співтовариства до всесвітнього та
системного розвитку прав людини знайшли своє
втілення у формуванні на міжнародному рівні та
закріпленні міжнародно-правовими засобами
стандартів прав людини [1, с. 17].
Обрання Україною Європейського
вектору розвитку неминуче пов'язано із
запровадженням соціальних стандартів в
національне законодавство. Тому, доцільно
звернутися до з’ясування семантичного значення
поняття “стандарт”. Стандарт (від англ. standart),
у широкому розумінні, – взірець, еталон, модель,
у контексті нашого дослідження є тим мірилом,
що забезпечує показник відповідності
декларативних та реальних прав і свобод
громадян у певній країні.
У національному законодавстві термін
“стандарт” використовується у багатьох
нормативних актах. Наприклад, у Законі України
“Про вищу освіту” під стандартом вищої освіти
розуміють сукупність вимог до змісту та
результатів освітньої діяльності закладів вищої
освіти і наукових установ за кожним рівнем
вищої освіти в межах кожної спеціальності [3].
Що стосується міжнародних стандартів,
то тут можна погодитися з думкою А. М. Юшко,
яка визначає, що міжнародні стандарти – це
загальні правила, єдині вимоги, які ставляться до
тих чи інших нормативних основ і
правозастосовної практики з точки зору
міжнародного права; певний правовий рівень,
нижче якого держави опускатися не вправі [1, с.
19].
Таким чином, з огляду на підходи до
визначення поняття “стандарти” доцільно
виділити наступні ознаки, які характеризують
дану дефініцію: 1) закріплення на міжнародному
чи національному нормативному рівні; 2)
забезпечення належної кількості гарантій щодо
регулювання певної сфери суспільних відносин;
3) слугування фундаментом для впровадження
інших подібних чи в подальшому розроблених
гарантій.
71
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.
Ведучи мову про міжнародні соціальні
стандарти слід звернути увагу на думку М.М.
Шумила, де він пропонує підхід до визначення
міжнародних стандартів у сфері соціального
захисту як соціального мінімуму, що
встановлений міжнародними нормативно-
правовими актами та є обов’язковим для країн-
підписантів, наявність якого надає можливість
непрацездатним особам реалізовувати свої права
та свободи у повному обсязі на рівні з
працездатними [4, с. 243-244]. Слід зазначити,
що науковець робить акцент на соціальний
мінімум, що вирівнює можливості
непрацездатних осіб у порівнянні із
працездатними. Вважаємо, що такий підхід не
охоплює усього змісту досліджуваної категорії.
Більше того, стандарти стосуються усіх категорій
населення і, в першу чергу, потрібно забезпечити
права працездатних, оскільки на даний момент не
створено належного базису в Україні для них. А
вже після якісного впровадження стандартів для
них можна говорити про наступний стратегічний
крок та, зокрема, прирівняння непрацездатних
осіб у правовому статусі до працездатних, а
також благоустрій інших верств населення.
Більш ширшого обґрунтування
міжнародних соціальних стандартів набув підхід
С. І. Запари, в якому визначається, що
міжнародний соціальний стандарт — це
впорядкована система універсальних
міжнародних норм та принципів, розроблених на
основі взаємних угод між державами щодо
питань, пов’язаних із створенням економічного,
політичного, соціального, культурного і вимог між державами-учасницями ЄС щодо
правового середовища, яке б дозволило людям
досягати соціального розвитку [5, с. 447]. При
цьому, на нашу думку, варто підкреслити, що
важливо, перш за все, щоб таке середовище
сприяло реалізації всіх прав людини і
громадянина та її трудового потенціалу, а також
забезпечило б соціальний захист і підтримку зі
сторони держави.
Таким чином, міжнародні соціальні
стандарти – це сукупність універсальних вимог,
взаємно узгоджених та укладених на
нормативному рівні між державами, для
досягнення людьми соціального добробуту і
матеріальної стабільності.
До основних джерел міжнародних
соціальних стандартів відносяться міжнародні
нормативно-правові акти ООН і МОП,
ISSN 2409-6415
регіональних об’єднань Європи, Америки,
Африки, а також двосторонні договори, які
містять відповідні норми. За географічною
сферою міжнародні норми, які визначають
міжнародні соціальні стандарти поділяються на
кілька груп. Універсальні — ті, що повинні
виконуватися у більшості країнах світу —
членами таких міжнародних організацій, як:
ООН, МОП, ВООЗ тощо. Саме вони займають
найвищий рівень цінності таких стандартів.
Регіональні — ті, що чинні тільки в межах
конкретного регіону, (країни Африки, Європи,
Латинської Америки). Двосторонні, обов’язкові
тільки для країн-підписантів [6, с. 501].
Так як наша держава спрямована на
європейський рівень розвитку, доцільно
розглянути таку групу як регіональні угоди, а
саме, європейські соціальні стандарти. Коли ми
говоримо, що рухаємося в Європу, це означає, що
ми, насамперед, запозичуємо високі стандарти
соціальної політики, дбаємо про впровадження в
Україні справді європейського рівня життя і
досягнути такого рівня можливо через
впровадження європейських соціальних
стандартів. Також, слід звернути увагу на те, що
соціальне право ЄС досягло кращих результатів,
ніж право окремих країн у сфері соціального
захисту. Європейська система соціального
забезпечення, основи якої були сформовані в
першій половині ХХ ст., зараз є найбільш
розвинутою у світі [7, с. 315].
На нашу думку, європейські соціальні
стандарти – це впорядкований комплекс єдиних
встановлення для своїх громадян соціальної
безпеки і можливостей соціального розвитку з
метою реалізації ними соціальних прав та свобод.
Основними нормативними актами
Європейського Союзу, що містять соціальні
стандарти є [8, с. 124]: Європейська конвенція
про соціальну та медичну допомогу та Протокол
до неї (ETS № 14) від 11.12.1953 р. (Париж);
Європейська соціальна хартія (ETS № 35) від
18.10.1961 р. (Турін); Європейський кодекс
соціального забезпечення (ETS № 48) та
Протокол до цього Кодексу (ETS № 48а) від
16.04.1964 р. (Страсбург); Європейська
конвенція про соціальне забезпечення (ETS №
78) та додаткова угода щодо застосування цієї
Конвенції (ETS № 78а) від 14.12.1972 р. (Париж);
Додатковий протокол до Європейської
72
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.
соціальної хартії (ETS № 128) від 05.05.1988 р.
(Страсбург); Європейський кодекс соціального
забезпечення (переглянутий) (ETS № 139) від
06.11.1990 р. (Рим); Європейська соціальна
хартія (переглянута) (ETS № 163) від 03.05.1996
р. (Страсбург); Єдиний європейський акт (SEA)
від 17.02.1986 р. (Люксембург), Хартія
співтовариства про основні соціальні права
працівників від 09.12.1989 р. (Страсбург); Хартія
основних прав ЄС від 07.12.2000 р. (Ніца) вона
закріпила соціальні права та розширила
можливості судового захисту прав громадян в
ЄС.
Основу соціальної політики ЄС формують
концепти розвитку соціальної держави та
соціально орієнтованої ринкової економіки.
Сутність ідеї соціальної політики, заснованої на
концепції розвитку соціальної держави,
визначається сукупністю інваріантних
властивостей соціальних інститутів: визнання
соціальних прав громадян і взяття державою на
себе соціальних зобов’язань; соціальна
підтримка для всіх членів суспільства; існування
державних систем соціального захисту; взяття
державою на себе відповідальності за рівень
добробуту громадян; існування інститутів
громадянського суспільства, і, насамперед,
інституту соціального діалогу [9, с. 218]. Народ
України потребує дієвого механізму для
забезпечення визначених Конституцією України
соціальних прав та державних соціальних
гарантій. Зазначені вище європейські орієнтири
відповідають прагненням українців ще із
здобуття нашою країною незалежності.
Про зазначене свідчить той факт, що
співпраця України з ЄС активізувалася в
середині 1990-х рр. ХХ ст., у період, знаковий
для ЄС прийняттям нових членів (Швеції,
Фінляндії) та поширенням цінностей, заснованих
на тісному взаємозв’язку між економічною,
соціальною політикою і політикою зайнятості.
Офіційному визначенню цілей інтеграції
соціальної політики України до стандартів ЄС
сприяло ухвалення Угоди про партнерство і
співробітництво між Україною і Європейськими
співтовариствами та їх державами-членами (1994
р.), Cпiльної позиції ЄС щодо України (1994 р.),
Спільної стратегії ЄС щодо України (1999 р.),
Плану дій ЄС-Україна (2005 р.), Порядку
денного асоціації Україна-ЄС (2009 р.), Спільної
декларація країн-учасниць Празького саміту з
ISSN 2409-6415
питань Східно- го партнерства (2009 р.), інших
рішень Ради ЄС, декларацій та документів ЄС,
якими передбачалося створення основ
взаємовигідного соціально- економічного,
науково-технічного, культурного
співробітництва з Україною [10, с. 14].
Розглядаючи вектор розвитку України за
останні чверть століття, можна говорити про те,
що законодавство не повною мірою відповідає
вимогам конвенцій МОП та інших організацій.
Згідно Угоди про асоціацію України з ЄС наша
держава взяла на себе зобов’язання щодо
імплементації європейських соціальних
стандартів в національне законодавство [11].
Тому, першочерговим є виконання галузевих
положень Угоди про асоціацію між Україною, з
однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії
і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Ю. К. Айвазян трактує імплементацію
міжнародних (європейських) як діяльність
держави, форми і методи якої визначаються
самостійно, і яка спрямована на практичну
реалізацію міжнародних (європейських)
правових норм [12, c. 41]. М. О. Куц стверджує,
що це процес впровадження норм міжнародного
права у національну правову систему, шляхом їх
відтворення внутрішнім законодавством, за
допомогою проведення органами державної
влади широкого комплексу заходів
організаційного характеру, направлених на
безпосередню реалізацію міжнародно-правових
норм [13, c. 137]. Отже, значення імплементації
соціальних стандартів ЄС в національне
законодавство полягає в тісному співробітництві
України з ЄС в інтересах встановлення
соціальної стабільності для громадян України.
Для цього необхідно здійснити комплекс
організаційних і правових заходів з метою
настання позитивних правових наслідків для
учасників правовідносин у сфері національного
соціального законодавства, аналогічних тим, що
настають для громадян ЄС. В результаті цього,
буде підвищено рівень гарантування прав
людини і громадянина при реалізації особами в
Україні своїх соціальних прав.
При цьому, для імплементації
європейських соціальних стандартів варто
вказати на заходи внутрішньодержавного
характеру, які мають бути проведені на
підготовчому етапі. До них відносяться такі: 1)
73
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.

подолання внутрішніх суперечностей у характеризується термінологічною застарілістю,

суспільстві щодо правових цінностей країн ЄС;
2) усунення невідповідності національного
законодавства вимогам, покладених на Україну
Угодою з ЄС; 3) досягнення значних результатів
ефективної протидії корупції; 4) реформування
органів державної влади для забезпечення
продуктивної взаємодії між ними, де всі
працівники та посадові особи будуть служити
народу і виконувати свої професійні обов’язки на
високому рівні.
Безсумнівно, варто відмітити, що процес
імплементації буде неідентичним з тим, що
відбувається всередині країн-учасниць ЄС, адже,
як справедливо зазначає М. І. Логвиненко, при
імплементації міжнародних норм потрібно
враховувати характер національної правової
системи, стан економіки, рівень культури,
історичні особливості і традиції, внаслідок чого
розкривається ефективність міжнародних норм
та їх сприятливий вплив на відносини (у тому
числі, трудові) в державі [14, с. 43].
Механізм імплементації європейський
соціальних стандартів в Україну складається із
різних інституційних та правових засобів, які
забезпечать формування необхідної моделі
соціально-економічного прогресу. Він
сприятиме перебудові правових і соціальних
цінностей нашого народу й наблизить їх
розуміння до світового, більш демократичного та
гуманного.
Тому, переконані, що основними шляхами
імплементації європейських соціальних
стандартів є наступні: 1) модернізація системи
соціального захисту; 2) оптимізація охорони
здоров’я людини як найвищої соціальної
цінності (встановлення належного медичного
обслуговування); 3) підвищення прожиткового
мінімуму; 4) налагодження податкової системи у
всіх сферах суспільної діяльності.
Також варто врахувати те, що національне
соціальне законодавство України
а також невідповідністю сучасним реаліям, що у
підсумку зумовлює потребу прискорення не
лише часткового оновлення, але й прискорення
повного прийняття нової нормативної бази, що
регулюватиме відповідне коло відносин для
забезпечення високих соціальних стандартів.
Таким чином, завдяки вказаному, в
Україні буде досягнуто таких соціально-
економічних та політичних цілей, а саме: 1)
сформується середній клас у соціальній
структурі; 2) система соціального захисту почне
працювати на користь громадян; 3) зросте рівень
оплати праці; 4) зменшиться кількість бідних; 5)
відповідність економічного процвітання та
прогресу соціуму.
Висновки. Резюмуючи, зазначимо, що в
України з її ресурсами та народом із високим
трудовим потенціалом є великі перспективи для
створення на її території всіх належних правових
умов для повної європейської інтеграції.
Європейський імплементаційний досвід
сприятиме оптимізації моделі соціальної
політики України, що на даний момент перебуває
у незадовільному стані. Завдяки
переформатуванню застарілого радянського
бачення на прогресивне європейське, можливо
буде наблизитись до економічного та
політичного рівня процвітання передових країн і,
відповідно, забезпечити краще життя для
громадян України, встановити матеріальний та
духовний добробут для усіх верств населення,
рівні можливості реалізації своїх прав, а також їх
реальний захист та відновлення у разі
порушення.

Список використаних джерел:

1. Міжнародні соціальні стандарти : навч. посіб. / авт.: А. М. Юшко, Н. М. Швець; за заг. ред.
В. В. Жернакова. – Х. : Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2013. – 121 с.
2. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс] : онлайн-версія
«Словника української мови» в 11 томах. – Режим доступу : http://www.sum.in.ua/.
3. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII // Відомості Верховної Ради
України. – 2014. – № 37-38. – Ст. 2004.

ISSN 2409-6415 74
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.

4. Шумило М. М. Міжнародні стандарти в сфері соціального захисту / М. М. Шумило //

Університетські наукові записки. – 2012. – № 3. – С. 243-249.
5. Запара С. І. До питання про сутність соціального міжнародного стандарту / C. І. Запара //
Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення : тези доп. та наук.
повідом. учасн. ІІІ Міжнарод. наук.-практ. конфер. / за ред. В. В. Жернакова. — X. : Кросроуд, 2011. —
540 с.
6. Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения : учебн. / Е. Е. Мачульская. — 2-е изд.,
перераб. и доп. — М. : Юрайт, 2011. — 575 с.
7. Рудик В. А. Етапи розвитку міжнародно-пра- вового регулювання соціального забезпечення
/ В. А. Рудик // Актуальні проблеми юридичної науки на шляху сучасної розбудови держави і суспільства
: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Суми, 5-7 червня 2014 р.) / ред. кол.: В. С.
Венедіктов, А. М. Куліш, М. М. Бурбика ; за ред. В. С. Венедіктова, А. М. Куліша. – Суми : СумДУ, 2014.
– С. 313–317.
8. Європейське право та порівняльне правознавство = Droit europeen et droit compare : зб.
статей / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ;
Савойський ун-т у м. Шамборі [та ін.] ; [упоряд.: О.В. Кресін, О.Д. Рожко ; редкол.: Ю.С. Шемшученко,
І.С. Гриценко, Ж. Аженьє та ін.]. – Київ ; Шамборі : Логос, 2010. – 586 с.
9. Петроє О. М. Вплив соціального діалогу на показники соціально-економічного розвитку
країни: зарубіжний досвід / О. М. Петроє // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 4. – С. 216–225.
10. Ковбасюк Ю. В. Європейські соціальні стандарти: перспективи для України (політико-
дипломатичний контекст) / Ю. В. Ковбасюк // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2014.
– Вип. 21(2). – С. 13-21.
11. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Закон
України від 16 вересня 2014 року // Офіційний вісник України. – від 26.09.2014. – № 75.
12. Айвазян Ю. К. Імплементація міжнародно-правових актів в національне законодавство
України / Ю. К. Айвазян // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 1. – С. 40–45.
13. Куц О. М. Про особливості тлумачення терміна «імплементація» / О. М. Куц // Часопис
Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 133–138.
14. Логвиненко М. І. Примат міжнародного права над нормами українського законодавства про
працю / М. І. Логвиненко // Міжнародно-правове забезпечення стабільності та безпеки суспільства :
матеріали науково-теоретичної конференції, м. Суми, 25 травня 2013 р. / ред. кол. : А. М. Куліш, М. М.
Бурбика, М. І. Логвиненко, В. М. Семенов, А. В. Баранова. – Суми : СумДУ, 2013. – С. 43–44.

References:

1. Mizhnarodni sotsialni standarty : navch. posib. / avt.: A. M. Yushko, N. M. Shvets; za zah. red. V. V.
Zhernakova. – Kh. : Nats. un-t “Yuryd. akad. Ukrainy im. Yaroslava Mudroho”, 2013. – 121 p.
2. Akademichnyi tlumachnyi slovnyk (1970-1980) [Elektronnyi resurs] : onlain-versiia “Slovnyka
ukrainskoi movy” v 11 tomakh. – Rezhym dostupu : http://www.sum.in.ua/.
3. Pro vyshchu osvitu : Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 No. 1556-VII // Vidomosti Verkhovnoi Rady
Ukrainy. – 2014. – No. 37-38. – St. 2004.
4. M. M. Shumylo, Mizhnarodni standarty v sferi sotsialnoho zakhystu / M. M. Shumylo // Universytetski
naukovi zapysky. – 2012. – No. 3. – Pp. 243-249.
5. S. I. Zapara, Do pytannia pro sutnist sotsialnoho mizhnarodnoho standartu / C. I. Zapara // Aktualni
problemy rehuliuvannia vidnosyn u sferi pratsi i sotsialnoho zabezpechennia : tezy dop. ta nauk. povidom.
uchasn. III Mizhnarod. nauk.-prakt. konfer. / za red. V. V. Zhernakova. — Kh. : Krosroud, 2011. — 540 p.
6. E. E. Machulskaya, Pravo sotsialnogo obespecheniya : uchebn. / E. E. Machulskaya. — 2-e izd.,
pererab. i dop. — M. : Yurait, 2011. — 575 p.
7. V. A. Rudyk, Etapy rozvytku mizhnarodno-pra- vovoho rehuliuvannia sotsialnoho zabezpechennia / V.
A. Rudyk // Aktualni problemy yurydychnoi nauky na shliakhu suchasnoi rozbudovy derzhavy i suspilstva :

ISSN 2409-6415 75
 the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2018. – № 48.

materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Sumy, 5-7 chervnia 2014 r.) / red. kol.: V. S.
Venediktov, A. M. Kulish, M. M. Burbyka ; za red. V. S. Venediktova, A. M. Kulisha. – Sumy : SumDU, 2014.
– Pp. 313–317.
8. Yevropeiske pravo ta porivnialne pravoznavstvo = Droit europeen et droit compare : zb. statei / Kyiv.
nats. un-t im. Tarasa Shevchenka ; In-t derzhavy i prava im. V.M. Koretskoho NAN Ukrainy ; Savoiskyi un-t u
m. Shambori [ta in.] ; [uporiad.: O.V. Kresin, O.D. Rozhko ; redkol.: Iu.S. Shemshuchenko, I.S. Hrytsenko, Zh.
Azhenie ta in.]. – Kyiv ; Shambori : Lohos, 2010. – 586 p.
9. O. M. Petroie, Vplyv sotsialnoho dialohu na pokaznyky sotsialno-ekonomichnoho rozvytku krainy:
zarubizhnyi dosvid / O. M. Petroie // Visn. NADU. – 2010. – No. 4. – Pp. 216–225.
10. Yu. V. Kovbasiuk, Yevropeiski sotsialni standarty: perspektyvy dlia Ukrainy (polityko-
dyplomatychnyi kontekst) / Iu. V. Kovbasiuk // Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy. – 2014. –
Vyp. 21(2). – Pp. 13-21.
11. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym
spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony : Zakon Ukrainy vid 16
veresnia 2014 roku // Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. – vid 26.09.2014. – No. 75.
12. Yu. K. Aivazian, Implementatsiia mizhnarodno-pravovykh aktiv v natsionalne zakonodavstvo
Ukrainy / Yu. K. Aivazian // Visnyk Akademii prokuratury Ukrainy. – 2007. – No. 1. – Pp. 40–45.
13. O. M. Kuts, Pro osoblyvosti tlumachennia termina «implementatsiia» / O. M. Kuts // Chasopys
Kyivskoho universytetu prava. – 2010. – No. 2. – Pp. 133–138.
14. M. I. Lohvynenko, Prymat mizhnarodnoho prava nad normamy ukrainskoho zakonodavstva pro
pratsiu / M. I. Lohvynenko // Mizhnarodno-pravove zabezpechennia stabilnosti ta bezpeky suspilstva : materialy
naukovo-teoretychnoi konferentsii, m. Sumy, 25 travnia 2013 r. / red. kol. : A. M. Kulish, M. M. Burbyka, M. I.
Lohvynenko, V. M. Semenov, A. V. Baranova. – Sumy : SumDU, 2013. – Pp. 43–44.

ISSN 2409-6415 76