Конституційне право.

Муніципальне право

Ключові слова: конституційно-правова відповідальність, завдання конституційно-правової відповідальності, конститу-

ційний контроль: конституційна законність, конституційні цінності, конституційний конфлікт, конституційний лад.

Резюме

Батанова Н.Н. Феномен конституционно-правовой ответственности: аксиологический потенциал и проблемы

эффективности реализации.
В статье рассматриваются общетеоретические и конституционно-правовые вопросы формирования и реализации кон-
ституционно-правовой ответственности. Исследуется связь между институтом конституционно-правовой ответственности и
проблемами реализации Конституции и конституционного законодательства, формирования конституционализма и проведе-
ния конституционной реформы в Украине. С точки зрения конституционной аксиологии раскрывается ценностный потенциал
конституционно-правовой ответственности. Делается вывод, что от правильного понимания сущностных и функционально-
телеологических характеристик конституционно-правовой ответственности как инструмента защиты конституционных цен-
ностей зависит ее функциональность и эффективность.
Ключевые слова: конституционно-правовая ответственность, задачи конституционно-правовой ответственности, кон-
ституционный контроль, конституционная законность, конституционный конфликт, конституционный строй.

Summary

Nataliia Batanova. The phenomenon of constitutional and legal responsibility: axiological potential and problems of
implementation efficiency.
The article considers general theoretical and constitutional-legal issues of formation and implementation of constitutional-legal
responsibility. It is claimed that with the help of constitutional and legal responsibility the legal protection of the Constitution is ensured,
the efficiency of its norms is increased, the influence of the constitutional legislation on the social and political practice is strengthened.
Constitutional and legal responsibility is considered as an effective tool to support the constitutional order in the state, the unity of the
constitutional and legal space, the establishment of the regime of constitutional legality in law-making and law enforcement activities
of public authorities and officials.
The connection between the institution of constitutional and legal responsibility and the problems of implementation of the Cons-
titution and constitutional legislation, the formation of constitutionalism and the implementation of constitutional reform in Ukraine is
studied. It is argued that the supremacy of the Constitution of Ukraine in general and the values enshrined in it is a guarantee of lawful
behaviour of the subjects of constitutional relations, an element of the state mechanism and a way to solve problems facing society in
the process of constitutional development, stability of the constitutional order and law and order. a prerequisite for the exercise of the
will of the Ukrainian nation. From the point of view of constitutional axiology, the value potential of constitutional and legal responsi-
bility is revealed.
It is concluded that its functionality and effectiveness depend on the correct understanding of the essential and functional-teleo-
logical characteristics of constitutional and legal responsibility as a tool for the protection of constitutional values. The effectiveness of
constitutional and legal responsibility is associated with the effectiveness of lawmaking, constitutional and legal regulation, the level
of constitutional legal awareness and constitutional culture, the state of the constitutional order and legality, and so on. Failure to
achieve the goal of constitutional and legal responsibility indicates a low level of effectiveness of constitutional and legal responsibility,
imperfection of organizational and legal and procedural mechanisms of its application.
Key words: constitutional and legal responsibility; functions of constitutional and legal responsibility; functions of constitutional
law; constitutional conflict; constitutional order.

DOI: 10.36695/2219-5521.3.2020.15
УДК 342:340.12:340.115

Н.В. ВЕРЛОС

Наталя Володимирівна Верлос, кандидат юри-

дичних наук, доцент, доцент Запорізького націо-
нального університету*
ORCID: 0000-0003-3598-2721

РЕЦЕПЦІЯ В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ:

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОКТРИНАЛЬНОЇ ДЕФІНІЦІЇ

Постановка проблеми. Сучасні тенденції цивілізаційного розвитку людства зумовлюються необхід-

ністю тісної міждержавної взаємодії у напрямі універсалізації загальноправових та конституційних ціннос-
тей, раціоналізації й досягнення балансу міжнародних (інтернаціональних) і національних інтересів сучас-
ної демократичної держави. Рецепція є невід’ємним інструментом якісної конституційно-правової модерні-
зації в Україні, яка на сьогоднішній день відбувається в тому числі і через механізми сприйняття та впровад-
ження зарубіжного досвіду конституційного розвитку.

© Н.В. Верлос, 2020

* Natalia Verlos, Ph.D. in Law, Associate Professor, Associate Professor of Zaporizhzhia National University

88
 Верлос Н.В. Рецепція в конституційному праві: проблеми визначення доктринальної дефініції

Саме тому перед наукою конституційного права, наразі, постає актуальне завдання синтезувати та роз-
винути традиційні теорії правової рецепції, наслідком чого стане вироблення модернізованої доктрини
рецепції в конституційному праві.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Комплексних системних досліджень рецепції як конститу-
ційно-правового феномена та процесу в науці конституційного права майже не проводилось, що негативно
позначається як на розвитку функціонування механізму рецепції в цілому, так і на ефективності реалізації
якісно оновленої моделі усього конституційного механізму публічного влади. Проте серед вчених, які
досліджували окремі аспекти рецепції в конституційному праві, можна назвати: Є. Анічкіна, К. Арановсько-
го, М. Баймуратова, В. Гомонай, І. Гошу, Р. Гудіна, А. Дудко, Р. Єнгібаряна, Т. Ільченко, І. Кененова, М. Кокі-
ну, О. Корейво, В. Лафітського, В. Мантурова, Л. Мурашко, В. Осятинського, С. Панасюка, М. Пшенічнова,
М. Савчина, Ч. Сандерса, Б. Сафарова, І. Шутака та ін.
Доктринальні інтерпретації рецепції як загальноправового та конституційного феномена мають диску-
сійний характер, що дає змогу говорити про полісемантичність та неоднорідність розуміння цієї правової
категорії. Саме тому дослідження рецепції та визначення доктринальної дефініції цього конституційно-пра-
вового феномена є актуальною проблемою, що має діапазон як загальнотеоретичного, так і праксеологічного
пошуку.
Формулювання мети статті. Мета цієї статті полягає у визначенні доктринальної дефініції «рецеп-
ція» у конституційному праві на підставі аналізу діалектичного зв’язку між сутністю, змістом і формою,
виокремлення характерних ознак з урахуванням галузевої специфіки.
Виклад основного матеріалу. Формулювання будь-якої доктринальної дефініції є завжди процесом,
заснованим на теоретичних висновках, узагальненнях, умовиводах, спрямованих на виокремлення характер-
них ознак певного явища і об’єктивного відображення реальної правової дійсності.
Для уникнення термінологічної плутаними варто насамперед зазначити, що правова категорія «рецеп-
ція в конституційному праві» є синонімом «конституційно-правової рецепції» і розуміється як явище та про-
цес сприйняття, впровадження й засвоєння зарубіжного конституційно-правового матеріалу (доктринально-
го чи нормативного) системою конституційного права. Але слід відмежовувати його від поняття «конститу-
ційна рецепція», адже воно є значно вужчим і стосується не усього масиву конституційно-правового мате-
ріалу, а лише конституції як Основного Закону держави.
Неоднозначність трактування рецепції як правової категорії передбачає необхідність дослідження її
крізь призму перманентного діалектичного зв’язку між сутністю, змістом та формою.
Сутність – це внутрішній стан предмета, що виявляється в єдності усіх його багатоманітних властивос-
тей та відносин1. Тобто під сутністю розуміється існування явища, його якісна характеристика. Зрозуміти
сутність будь-якого об’єкта – означає зрозуміти причину його виникнення, закони його існування, властиві
йому внутрішні суперечності, тенденції розвитку, його визначальні властивості. Категорія сутності виявляє
головне, основне, визначальне у предметі, таке, що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв’яз-
ками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення2.
З.П. Мельник зазначає, що: 1) сутність поняття «рецепція права» – це об’єктивне закономірне явище,
що виявляється у зв’язку, який поєднує минуле, сучасне й майбутнє держави; 2) сутність цього зв’язку –
сприйняття і запозичення правового матеріалу; 3) збереження, утримання, використання – прояви рецепції
права по вертикалі (в межах однієї правової системи), а запозичення й використання – прояви рецепції права
по горизонталі (на рівні взаємодії різних правових систем)3.
Враховуючи особливості галузевої специфіки, вважаємо, що сутність рецепції в конституційному праві
у тому, що це конституційно-правовий феномен та процес сприйняття, впровадження і засвоєння зарубіжно-
го конституційно-правового матеріалу чи міжнародно-правової норми вітчизняною системою конституцій-
ного права в процесі її розвитку.
Тобто сутність рецепції насамперед полягає у прагненні якісних змін соціально-правової дійсності та
модернізації інституційного дизайну конституційного механізму публічної влади. Важливо акцентувати
увагу на тому, що рецепція як конституційно-правовий феномен та процес в кінцевому рахунку призведе до
якісного оновлення усієї правової системи.
Рецепція як явище не ототожнюється із сутністю, але слугує формою його вираження. Явище – це кате-
горія для позначення у предметі, процесі того, що знаходить свій вияв безпосередньо, з’являється перед
нами4. Явища динамічні, мінливі, у той час як сутність утворює дещо збережене за усіх змін, хоча сутність
стійка відносно явища, сама вона теж мінлива5. Явище рецепції є відображенням сутності, взаємодією її сут-
нісних якостей із зовнішніми умовами та процесами, які можуть призвести не тільки до бажаних та запла-
нованих результатів, але й до небажаних наслідків.
Явище рецепції в конституційному праві охоплює також і процес реалізації в умовах реформування
елементів права іншої держави. Тому рецепцію варто розглядати не тільки як явище, а й як процес, який є
сукупністю ряду дій (сприйняття, засвоєння та впровадження) спрямованих на досягнення певного резуль-
тату – конституційно-правової модернізації та розвитку системи конституційного права.
Зміст – це сукупність частин (елементів) предмета, його структурно-функціональна характеристика.
Співвідношення категорій сутність та зміст Ю.Р. Захаров характеризує наступним чином: «зміст є розвине-
ною в конкретну цілісність сутністю об’єкта»6. Зміст рецепції в конституційному праві полягає у добровіль-
ному, вимушеному чи примусовому процесі сприйняття, впровадження та засвоєння різноманітного консти-

Часопис Київського університету права • 2020/3 89

Конституційне право. Муніципальне право

туційно-правового матеріалу (правових норм, доктрин, ідей, концепцій, принципів та ін.) країною-реципієн-
том в процесі міждержавної взаємодії.
Змістова характеристика рецепції в конституційному праві знаходиться в динамічному стані та детер-
мінується соціальними, економічними, політичними, історичними, культурними, демографічними, екологіч-
ними та іншими факторами, що впливають на розвиток конституційних правовідносин, правової культури,
конституційної правосвідомості та врешті-решт на ефективність рецепції як конституційно-правового фено-
мена та процесу.
Категорія «зміст» знаходиться у діалектичному взаємозв’язку із «формою», в якому зміст є провідною
стороною цілого, єдність усіх складових елементів об’єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, супе-
речностей і тенденцій, а форма – способом існування і виявлення змісту7. Формою рецепції є зовнішній
прояв її об’єктивації (існування) у правовій дійсності з метою упорядкування змісту. У конституційному
праві рецепція може існувати у формах: запозичення, трансферту чи консенсусу. При цьому знаходячись в
органічному взаємозв’язку, зміст і форма є протилежними сторонами єдиного цілого.
Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що рецепція: 1) за сутністю є конституційно-пра-
вовим феноменом та процесом сприйняття, впровадження і засвоєння зарубіжного конституційно-правового
матеріалу чи міжнародно-правової норми вітчизняною системою конституційного права в процесі її розвит-
ку; 2) за змістом є добровільним, вимушеним чи примусовим процесом сприйняття, впровадження та засво-
єння різноманітного конституційно-правового матеріалу (правових норм, доктрин, ідей, концепцій, принци-
пів та ін.) країною-реципієнтом в процесі міждержавної взаємодії; 3) за формою може реалізовуватись у
порядку запозичення, трансферту чи консенсусу.
Наступним етапом дослідження є необхідність визначення доктринальної дефініції «рецепція» в кон-
ституційному праві на підставі виокремлення ряду характерних ознак. Варто зазначити, що власне термін
дефініція (від. лат. definition – визначення) є коротким логічним визначенням, що встановлює істотні ознаки
предмета чи значення поняття – його зміст та межі8, і є синонімом терміна «визначення» – логічного прийо-
му, що дозволяє: 1) формулювати критерії розрізнення досліджуваного об’єкта від інших об’єктів (тобто
проводити специфікацію об’єкта), а також специфічні способи його побудови, застосування; 2) відрізняти,
відшукувати, будувати об’єкт, формулювати значення нововведеного чи уточнювати значення вже існуючого
в науці терміна9. У юриспруденції дефініція означає розумову операцію, за допомогою якої розкривається
зміст юридичних понять10.
У процесі системного дослідження будь-якого правового явища необхідно надати визначення, яке
повинно «наповнити термін конкретним змістом, уникаючи будь-якої двозначності»11. У процесі формулю-
вання дефініції, на думку І.Д. Шутака, варто дотримуватись певних правила та вимог, а саме: 1) відображати
тільки істотні ознаки явища; ці ознаки повинні мати правове значення; 2) бути повною і відображати явища;
3) бути адекватною, тобто мати обсяг, що збігається з певним поняттям; 4) не містити суперечливих суджень;
5) не містити термінів, що застосовуються у певному понятті (щоб не містити тавтології)12.
Здійснюючи формулювання дефініції «рецепція в конституційному праві» варто зважати на зазначені
правила та вимоги, і насамперед необхідно визначити притаманні цьому конституційно-правовому феноме-
ну характерні ознаки. Варто зазначити, що на жаль, у юридичній літературі досліджувана проблема є вельми
дискусійною, а позиції дослідників кардинально протилежні.
Так, М. Матущак серед ознак рецепції виділяє: 1) це завжди добровільне запозичення без застосування
примусових заходів; 2) свідоме запозичення; 3) запозичення, що відбувається за ініціативою суб’єкта – реци-
пієнта; 4) запозичення, яке відбувається і може бути можливим тільки в країнах з однорідними правовими
системами13.
С.Д. Гринько виділяє наступні характерні ознаки рецепції римського права: 1) відродження римського
права; 2) відродження римського права в цілому, а не окремих його частин; 3) засобами відродження є запо-
зичення, відбір, переробка, засвоєння римського права; 4) відродження як складова частина загального про-
цесу відродження цивілізацій (культур), що існували раніше; 5) завданням відродження є сприйняття духу,
головних засад та основних положень римського права тією чи іншою цивілізацією на певному етапі14.
З.П. Мельник виділяє такі сутнісні ознаки та родові властивості рецепції права, як: 1) складний процес,
який не зводиться до механічного перенесення певних нормативних положень, а включає й подальше засво-
єння і використання ідей, принципів, інститутів тощо правової системи інших часів та інших народів;
2) добровільне запозичення, а не примусове; 3) свідоме запозичення; 4) однобічне запозичення; 5) запози-
чення, що відбувається за ініціативи суб’єкта – реципієнта; 6) запозичення, що є можливим в рамках взає-
модії більш-менш однорідних правових систем15.
Для розкриття сутності поняття рецепції Г.М. Азнагулова виділяє ряд характерних рис: 1) в історичному
плані термін «рецепція права» вживається для позначення процесу впливу історично ранньої правової систе-
ми на існуючу або обумовлення перспектив появи; 2) рецепція – це не просте перенесення норм і принципів
права однієї системи на іншу, а складний процес пристосування і, як наслідок, формально-юридичної оброб-
ки; 3) рецепції підлягають тільки ті норми, які мають загальний (носять явно виражений абстрактний харак-
тер), а не введені для регулювання відносин, що мають вузьконаціональний, локальний характер, тобто не
обмежені вузькими національно-географічними рамками; 4) процес рецепції має добровільний характер16.
В.О. Рибаков рецепцію права як явище наділяє наступними ознаками: 1) це запозичення іноземного
права; 2) запозичення добровільне; 3) запозичення необмежене в просторі, часі та за колом осіб17.

90
 Верлос Н.В. Рецепція в конституційному праві: проблеми визначення доктринальної дефініції

Безумовно цікавою з наукової точки зору є спроба С.В. Ткаченка охарактеризувати сутність рецепції,
покладаючи в основу її розуміння ідеологічний компонент. На його думку, саме ідеологія реципієнта, доно-
ра, а доволі часто і спільна ідеологія донора та реципієнта утворює ідеологічний компонент рецепції, знахо-
дячи вираження в обґрунтованості та доцільності відмови від правового минулого та запозичення «передо-
вих» правових технологій іноземного походження18. Також дослідник наполягає на добровільному та приму-
совому характері рецепції права.
Неоднозначність трактування й виділення ознак такого правового феномена, як рецепція, є цілком
логічним результатом наукового пошуку дослідників. Але сутнісні розбіжності та радикально протилежні
доктринальні інтерпретації можуть призвести до ускладнень у розумінні досліджуваного явища та більшос-
ті наукових тестів, у яких термін «рецепція» застосовується без надання визначення.
Пропонується серед характерних ознак, що характеризують рецепцію в конституційному праві та від-
різняють її від суміжних правових категорій, виокремити наступні: 1) це об’єктивне явище конституційно-
правової дійсності і тривалий перманентний процес міждержавної взаємодії; 2) може мати: а) односторонній
(за ініціативи тільки країни-реципієнта або країни-донора); б) двосторонній (країна-донор – країна-реципі-
єнт); в) багатосторонній (в процесі взаємодії та досягнення консенсусу за допомогою міжнародних догово-
рів: міжнародна правова норма – країна-реципієнт (країни-реципієнти)) характер; 3) виявляється у сприйнят-
ті, впровадженні та засвоєнні різнопланового конституційно-правового матеріалу як доктринального (ідеї,
принципи, доктрини, концепції та ін.), так і нормативного (конституційно-правові норми, інститути, галузі
та ін.), а також міжнародних правових норм; 4) переважно має усвідомлений, вольовий характер, тобто в реа-
лізується остаточно за ініціативи органів публічної влади на підставі нормативного закріплення; 5) може
мати добровільний, вимушений або примусовий характер; 6) детермінується об’єктивною необхідністю в
процесі конституційно-правового розвитку держави, а не просто трансфером конституційних формулювань;
7) є засобом конституційно-правової модернізації та розвитку системи конституційного права, сприяє кон-
вергенції правих систем. А в Україні є засобом євроінтеграції; 8) має кростемпоральний характер, тобто
виявляється у сприйнятті, впровадженні та засвоєнні зарубіжного конституційно-правового матеріалу, ство-
реного у сучасну чи історичну епохи; 9) може мати як конструктивні наслідки, що сприяють розвитку сис-
теми конституційного права, так і деструктивні, що викликають відторгнення і призводять до конституцій-
но-правових деформацій; 10) об’єктом рецепції є переважно конституційно-правовий матеріал, що реципію-
ється з країн із більш розвиненою системою конституційного права, де інноваційні конституційні інститути,
норми, концепції, доктрини апробовані часом і довели свою ефективність. Також об’єктом рецепції можуть
бути міжнародно-правові норми, ратифіковані національним парламентом.
Висновки. Узагальнюючи проаналізовані доктринальні інтерпретації терміна «рецепція», визначені
характерні ознаки, та враховуючи галузеву специфіку конституційного права як провідної галузі національ-
ної системи права, пропонується сформулювати доктринальну дефініцію рецепції в конституційному праві.
Рецепція в конституційному праві (конституційно-правова рецепція) – це конституційно-правовий
феномен та процес міждержавної правової взаємодії, що має кростемпоральний характер та полягає в мож-
ливості чи необхідності сприйняття, впровадження і засвоєння зарубіжного конституційно-правового мате-
ріалу (міжнародно-правової норми) національною системою конституційного права з метою її модернізації
та розвитку.

1 Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е идз. Москва: Сов. энцик., 1985. 1600 с. С. 1286.
2 Подольська Є.А. Філософія: підручник. Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. 704 с. С. 533.
3 Мельник З.П. Рецепція як засіб вдосконалення правової системи (теоретико-правовий аспект): автореф. дис. … канд.
юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2009. 14 с. С. 8.
4 Данильян О.Г., Тараненко В.М. Філософія : підручник. Харків : Право, 2010. 312 с.
5 Подольська Є.А. Філософія: підручник. Київ: Інкос; Центр навчальної літератури, 2006. 704 с. С. 537.
6 Захаров Ю.Р. Содержание и форма в системе: автореф дисс. … канд. филос. наук. Москва, 1978. 21 с. С. 13.
7 Подольська Є.А. Філософія: підручник. Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. 704 с. С. 537, 539.
8 Нарский И.С. Дефиниция. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. 7-е изд. перераб и доп. Москва: Республика,
2001. 719 с. С. 153.
9 Философский энциклопедический словарь / гл. ред.: Л.Ф. Ильчев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. Москва:
Сов. энциклопедия, 1983. 840 с. С. 460; Горский Д.П. Определение (или дефиниция). Философский словарь / под ред. И.Т. Фро-
лова. 7-е изд. перераб. и доп. Москва: Республика, 2001. 719 с. С. 398.
10 Ушакова Л.Н. Дефиниции как нетипичное правовое средство законодательной техники. Ленинградский юридический
журнал. 2008. № 1(11). С. 187–196. С. 191.
11 Шутак И.Д. Понятие, термин, определение: концептуальный подход. Європейські перспективи. 2015. № 7. С. 13–18.
С. 17.
12 Там само.
13 Матущак М.Р. Сутність рецепції римського права та її вплив на цивільне право в Україні, Росйській Фередації, Франції
та ФРН. Вісник Одеського національного університету. 2013. Т. 18. Вип. 2. С. 15–25. С. 18 (Серія «Правознавство»).
14 Гринько С.Д. Поняття та ознаки рецепції римського приватного права. Часопис цивілістики: Науково-практичний
журнал Національного університету «Одеська юридична академія». 2012. Вип. 12. С. 74–77. С. 77.
15 Мельник З.П. Рецепція як засіб вдосконалення правової системи (теоретико-правовий аспект): автореф. дис. … канд.
юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2009. 14 с. С. 8.

Часопис Київського університету права • 2020/3 91

Конституційне право. Муніципальне право

16 Азнагулова Г.М. Рецепция права как форма взаимодействия национальных правовых систем: автореф. дисс. … канд.
юрид. наук : 12.00.01. Казань, 2004. 25 с. С. 19–20; Азнагулова Г.М. Взаимодействие международного и внутригосударствен-
ного права и конституция Российской Федерации. Lex Russica. 2015. № 8. Т. ІV. С. 84–95. С. 86.
17 Рыбаков В.А. Рецепция права: общетеоретические вопросы. монография. Омск: Изд. Омского университета, 2007.
276 с. С. 11.
18 Ткаченко С.В. Идеологический компонент рецепции права. Юридические записки. 2014. № 2. С. 21–27. С. 22.

Резюме

Верлос Н.В. Рецепція в конституційному праві: проблеми визначення доктринальної дефініції.

Стаття присвячена проблемам визначення та формулювання доктринальної дефініції «рецепція» у конституційному
праві на підставі виокремлення характерних ознак з урахуванням специфіки конституційного права як провідної галузі націо-
нальної системи права.
Ключові слова: рецепція у конституційному праві, конституційно-правова рецепція, конституційна рецепція, конститу-
ціоналізм, євроінтеграція.

Резюме

Верлос Н.В. Рецепция в конституционном праве: проблемы определения доктринальной дефиниции.

Статья посвящена проблемам определения и формулирования доктринальной дефиниции «рецепция» в конституцион-
ном праве на основании выделения характерных признаков с учетом специфики конституционного права как ведущей отрасли
национальной системы права.
Ключевые слова: рецепция в конституционном праве, конституционно-правовая рецепция, конституционная рецепция,
конституционализм, евроинтеграция.

Summary

Natalia Verlos. Reception in constitutional law: the problems of providing the doctrinal definition.
It is attempted to provide the doctrinal definition of “reception” in constitutional law through comprehensive analysis and iden-
tification of its characteristics taking into account the specific features of constitutional law as a leading branch of the national legal
system.
It is proposed to identify among the specific features characterizing reception in constitutional law and distinguishing it from rela-
ted legal categories the following: reception in constitutional law is an objective phenomenon of constitutional and legal reality and a
permanent process of interaction between states; it may be unilateral, bilateral or multilateral; it is manifested in the perception, imple-
mentation and assimilation of diversified constitutional and legal material, both as doctrinal one (ideas, principles, doctrines, concepts,
etc.) and as normative one (constitutional legal norms, institutions, etc.), as well as international legal norms; generally is conscious
and volitional, i.e. ultimately implemented at the instigation of public authorities on the basis of normative consolidation; may be vo-
luntary, forced or coercive; is determined by the objective necessity in the process of constitutional and legal development of the state,
and is not a mere transfer of constitutional wordings; is a means of constitutional and legal modernization and development of the sys-
tem of constitutional law; facilitates the convergence of legal systems. In Ukraine it is also a means of eurointegration; is cross-tempo-
ral, i.e. is manifested in the perception, implementation and assimilation of foreign constitutional and legal material created in the mod-
ern or historical era; can have both constructive consequences contributing to the development of the system of constitutional law, and
destructive ones causing rejection and leading to constitutional and legal distortions; the object of reception is mainly constitutional and
legal material, being received from countries with a more developed system of constitutional law, where innovative constitutional insti-
tutions, norms, concepts, doctrines have been tested over time and have proved their effectiveness. International legal norms ratified by
the national parliament can also be the object of reception.
Summarizing identified characteristics and taking into account the sectoral specific features of constitutional law, it is proposed
to understand reception in constitutional law as a constitutional and legal phenomenon and process of legal interaction between states,
which is cross-temporal and lays in the possibility or necessity of perception, implementation and assimilation of foreign constitutional
and legal material (international legal norm) by the national system of constitutional law for the purpose of its modernization and deve-
lopment.
Key words: reception in constitutional law, constitutional and legal reception, constitutional reception, constitutionalism, euroin-
tegration, perception, implementation, assimilation.

92