МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет Кафедра Землеробства, ґрунтознавства

та агрохімії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Грунтознавство»

на тему: Утворення та агровиробнича характеристика

ясно-сірого лісового слабозмитого ґрунту, темно-сірого реградованого та
лучного ґрунту.

Студента(ки) курсу групи

Напряму підготовки 6.090101 – Агрономія
Висідалко С.О.
(прізвище та ініціали)

Керівник: доцент , к. с-г наук Первачук М.В.

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ___________________

Кількість балів: _____ Оцінка: ECTS ____
Члени комісії _________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

____________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

ВІННИЦЯ – 2015
 ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра_Землеробства, ґрунтознавства та агрохімії

Дисципліна Грунтознавство
Напрям підготовки 6.090101 – Агрономія
Курс _________ Група _________ Семестр _______________

ЗАВДАННЯ
на курсовий проект (роботу)
Студента ___________________________________________
Тема курсового проекту (роботи) _____________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
Строк здачі студентом закінченого проекту (роботи) ___________________
Вихідні дані до проекту (роботи) Методичні вказівки, навчальна та наукова
література

Дата видачі завдання

Календарний план
№ Найменування етапів курсового Строк виконання Примітка
пор проекту (роботи) роботи
1 Вступ
2 Умови, чинники та процеси
ґрунтоутворення (Огляд літератури)
3 Характеристика господарства
4 Номенклатурний список та
агровиробниче групування грунтів
5 Характеристика ознак, будови і
властивостей грунтів
6 Бонітування грунтів
7 Висновки

Студент __________________________________
Керівник ___________Первачук М.В.
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький національний аграрний університет
РЕЦЕНЗІЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ (ПРОЕКТ)
Студента_________групи агрономічного факультету

Курсова робота (проект) з дисципліни

«Грунтознавство»
Тема______________________________________________________________
__________________________________________________________________

Реєстраційний № ________ Дата отримання «____» ____________2015 р.

Рецензенти:________________________________________________________
Зміст рецензії (оцінка сучасності огляду літератури, кількості опрацьованих
джерел, об'єм роботи, структура роботи, відповідність вимогам, якість
загального оформлення роботи, конкретність висновків, зауваження)
___________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Робота допущена до захисту «______»___________________________2015 р.

Захист планується «_______»___________________________________2015 р.
Курсову роботу захищено «_____»_________2015 р. з оцінкою______________
Комісія:
1. ___________________________
2. ___________________________
 Зміст

Вступ 3

Розділ 1.Умови , чинники та процеси грунтоутворення

(Літературний огляд) 4

Розділ 2.Характеристика господарства 9

2.1.Організація та виробнича діяльність господарства 9

2.2.Грунтовий покрив та особливості утворення основних

типів грунтів 13

Розділ 3.Номенклатурний список та агровиробниче

групування грунтів 16

Розділ 4.Характеристика ознак ,будови та властивостей грунтів 18

4.1.Будова профілю та морфологічні ознаки 18

4.2.Гранулометричний склад грунтів 20

4.3.Гумусний стан грунтів 21

4.4.Фізико-хімічні властивості грунтів 22

4.5.Загальні фізичні властивості грунтів 23

4.6.Водно-фізичні властивості грунтів 26

4.7.Агрохімічні властивості грунтів 28

Розділ 5.Бонітування грунтів і їх якісна оцінка 30

Розділ 6.Заходи оптимізації грунтових умов родючості 33

Висновки 35

Бібліографічний список 36
 Вступ
Грунт займає одне з найважливіших місць в житті людства. Він є
результатом виникнення і розвитку життя на землі та взаємодії живих
організмів з навколишнім середовищем.
Визначаючи роль ґрунту в природі та житті людини вчені вказували, що
все органічне життя на суші зумовлено ґрунтом, оскільки останній є
джерелом живлення рослин, а через них – для тварин і людини. Тому не
лише існування рослин і тварин, а й життя людини залежить від ґрунту.
Народногосподарське значення ґрунтів, як основного і загального засобу
виробництва, визначається їх специфічною особливістю - родючістю, яка
забезпечує рослини умовами життя і дає змогу отримати високий та якісний
врожай культур. В наш час існує два аспекти проблеми земельних ресурсів.
По перше, загальна обмеженість ресурсу родючих земель, коли з кожним
днем населення нашої планети збільшується, а площа орних земель
практично не змінюється в бік збільшення. По друге, постійно проходить
втрата та реградація орних земель в результаті неправильного їх
використання.
Щоб запобігти деградації ґрунтів та підтримати родючість потрібно
знати ґрунти, вміти користуватися ґрунтовими та агрохімічними
матеріалами. Самі ці здобуті навики та уміння допоможуть знайти
правильний шлях для правильного використання і покращення родючості
ґрунтів кожного товариства, фермерського та підсобного господарства.
Метою написання курсової роботи є закріплення знань набутих
студентами в процесі лекційних та лабораторних занять, а також оволодіння
навичками роботи з науковою літературою та використання результатів
досліджень, що наведені в літературі, для проведення якісної оцінки різних
типів ґрунтів.
 Розділ 1.Умови, чинники та процеси грунтоутворення
Грунтовий покрив України - один з основних показників її багатства,
базис розселення людського суспільства і головний засіб виробництва в
сільському господарстві. Кількість і якість грунтових ресурсів, їх
використання визначають рівень добробуту суспільства. Раціональне
використання земель і спеціалізації галузей землеробства можливі тільки на
базі глибоких знань особливостей грунтового покриву, специфіки родючості
грунтів, їх екологічних властивостей. З урахуванням особливостей грунтів і
кліматичних умов проводяться районування сільськогосподарського
виробництва, його спеціалізація. Від використання грунтового покриву
залежить виконання соціально-економічних завдань. Відомо, що земля дає
всі необхідні продукти харчування людині, а також різні види сировини для
промисловості. Земля - це джерело життя. Ось чому землю потрібно
охороняти, свідомо та спрямовано збільшувати, її продуктивність. Вона
належить не тільки нам, але і наступному поколінню.

У сільському господарстві виробництві не можна ігнорувати

властивості грунту, особливості живих організмів, погодні умови тощо.
Велике значення мають глибокі знання грунтів та їх властивостей для
ефективного здійснення на них агрономічних та меліоративних заходів.

Утворення грунту є процес взаємодії гірської породи з водою, повітрям

і живими організмами - мікроорганізмами, вищими рослинами і тваринами.
Під впливом живих організмів, що оселяються на породі, верхній шар її змін
перетворюються на доступні для рослин поживні речовини.

Головне вчення про чинники ґрунтоутворення було розроблено та

обгрунтовано В.В. Докучаєвим, який встановив, що ґрунт утворюється
внаслідок взаємодії п'яти чинників: клімату, рослинності, ґрунтотворної
породи, рельєфу місцевості, віку країни (часу). Вивчення кожного фактора
грунтотворення вимагає його характеристики за параметрами та оцінки
його місця в утворенні ґрунту. Пізніше був виділений ще один (шостий)
фактор – виробнича діяльність людини.

Клімат визначає тип водного режиму, при якому формується грунт.

Від цього фактора залежить надходження в рослину та грунт вологи,
тепла. Від клімату залежить активність біологічних процесів. Головне
джерело енергії для біологічних процесів та процесів ґрунту – сонячна
енергія, а головне джерело волога – атмосферні опади. Атмосферні опади,
які випадають на земну поверхню, витрачаються на випаровування,
фільтрацію, стікання по схилу і споживання рослиною. В процесі обміну
тепла і вологи між ґрунтом і атмосферою створюється гідротермічний
режим ґрунту. Відповідно до цього коефіцієнта (режиму) виділені термічні
групи клімату, де за основу береться сума температур вище 10° С за
вегетаційний період. Від температури та зволоження залежить швидкість
хімічних та біохімічних процесів, вивітрювання, біологічна
продуктивність рослин та ін. На формування ґрунтів впливає розподіл
опадів за сезонами року та континентальність клімату. Суворість зими,
потужність снігового покриву та сила вітру впливають на ґрунтотворний
процес переважно через рослинність та біологічно-грунтові процеси.
Місце вітру як елементу клімату проявляється в його впливі на рельєф та
рослинність. Під впливом вітру формуються нові форми рельєфу, такі як
горби, дюни. В умовах посушливого клімату вітер викликає вигортання
посівів та природної рослинності, обумовлює нерівномірність промерзання
та зволоження ґрунту.

Рельєф - це сукупність всіх нерівностей (підвищень та понижень)

земної поверхні. Наука, яка вивчає рельєф, його зовнішні ознаки,
походження, закономірності розвитку називається геоморфологією.
Основними факторами формування рельєфу слід вважати тектонічні рухи
земної кори та клімат. Вертикальні рухи земної кори створюють нерівності
земної поверхні, а клімат впливає на екзогенні процеси, які намагаються
вирівняти ці нерівності.

Біологічний фактор пов'язаний з життєдіяльністю не тільки рослин

але і тварин. У дерев'янистих рослин, щорічно відмирає лише наземна
частина (шпильки, листя, гілки, плоди), яка відкладається на поверхні
ґрунту у вигляді опаду або лісової підстилки. Дерев'яниста рослинність дає
велику кількість біомаси, але її надходження в ґрунт незначні. Щорічний
приріст біомаси перевищує надходження її в ґрунт, тому з опадом в шунт
вертається менше зольних речовин, ніж витрачається їх на приріст.
Тривалість життя трав'янистої рослинності коливається від декількох
тижнів до 1-2 років та 3-5 років у бобових. Коріння живе 7-15 років і навіть
більше. В процесах ґрунтоутворення ефект від трав'янистої рослинності
ще більший, ніж від дерев'янистої, не дивлячись на те, що біомаси вона дає
менше, ніж дерев'яниста. Це явище активної участі трав'янистої
рослинності у формуванні ґрунту пояснюється швидким обігом всіх її
компонентів в системі рослина-ґрунт. Ґрунт щорічно збагачується
органічними рештками трав у вигляді наземної маси. Кореневі рештки, на
відміну від наземної маси, розкладаються швидко, і продукти їх розпаду
взаємодіють з мінеральною частиною ґрунту (табл. 1). Залишки
трав'янистої рослинності порівняно з дерев'янистим опадом містять менше
клітковини, більше білків, зольних речовин та азоту.

Вік ґрунту або час. Цей фактор ґрунтоутворення займає значне місце
у всіх процесах формування ґрунтів, які розвиваються не тільки в просторі,
але і в часі. Початий процес ґрунтоутворення на тій чи іншій території
розвивається та еволюціонує одночасно з розвитком та еволюцією
природи. На території України, за В.Р.Вільямсом, процес ґрунтоутворення
почався з відступом льодовика. На півдні країни льодовик відступив
раніше, тому і ґрунтоутворення тут почалося раніше, в той час як на
півночі цей процес був загальмований пізнішим відходом льодовика.
Період, що характеризує початок процесу ґрунтоутворення до наших
часів, називається абсолютним віком ґрунту. Отже, за віком ґрунти нашої
держави переважно більш старі, ніж ґрунти північних країн, де поверхня
території звільнилась від льодовика пізніше. Абсолютний вік ґрунтів
залежить від рельєфу. На вододілах ґрунти мають більш абсолютний вік,
тому що їх територія не зазнала зледеніння, а на схилах ґрунти були під
льодом. В той же час абсолютний вік ґрунтів на схилах більший, ніж на
заплаві. За В.Р.Вільямсом, виділяють ще відносний вік ґрунтів, який
представляє час коли почав формуватися той чи інший тип ґрунту
незалежно від часу звільнення території від льодовика.

Відносний вік ґрунту залежить від стадійного розвитку ґрунту, який

визначає його місце в єдиному ґрунтотворному процесі, зумовлюється
періодом ґрунтотворного процесу, його швидкістю, темпами зміни одної
стадії розвитку іншою. Відносний вік ґрунту залежить також від складу та
властивостей порід, умов рельєфу, напрямку ґрунтотворного процесу.

Фактори ґрунтоутворення специфічно впливають на формування

ґрунту і не можуть бути замінені один одним. Кожен з них відіграє свою
роль в процесі обміну речовини та енергії між ґрунтом і довкіллям. Всі
фактори ґрунтоутворення взаємопов'язані, і віддати перевагу якомусь
одному можна лише на певному етапі. Так, за А.А.Роде, всі фактори
об'єднують в три групи. При цьому на першому етапі формування ґрунту
(первинне ґрунтоутворення) ведучим є біологічний, тому Що тут
формується органічна частина ґрунту і саме на цьому етапі Формується
основна властивість ґрунту - родючість. При взаємодії Факторів
ґрунтоутворення розвиваються мікро-, мезо-, макропроцеси
потоутворення. Під їх впливом формується профіль ґрунту з набором
генетичних горизонтів.
 Грунтоутворюючий процес, або грунтоутворення – це складний
природний процес утворення грунтів із гірських порід, їх розвиток,
функціонування і еволюція під дією комплексу факторів грунтоутворення.
В залежності від того які чинники впливають на формування ґрунту,
відбуваються різні процеси ґрунтоутворення. Так, ґрунти даної курсової
роботи сформувалися під впливом підзолистого, дернового процесу та
процесу реградації. Крім того на формування лучного ґрунту може впливати
болотний процес.
Грунтоутворення – один з окремих процесів трансформації земної
речовини в зоні гіпергенезу, в спеціальних умовах педосфери.
Грунтоутворення в своєму розвитку проходить ряд стадій. Характер
проходження окремих стадій грунтоутворення зумовлений комплексом
факторів у різних природно-кліматичних зонах земної кулі.
 Розділ 2.Характеристика господарства
2.1.Організація та виробнича діяльність господарства

Славнянська сільська рада знаходиться в південно-східній частині

Липовецького району і об’єднує два населених пункти с. Славна, с. Ганнівка
в яких нараховується 559 дворів, з загальною кількістю 2210 чоловік.
Адміністративний центр знаходиться в с. Славна, яке розташоване на
віддалі 40 км від районного центру м. Липовець і 70 км від обласного центру
м. Вінниця. Транспортні зв’язки здійснюються по шосейній дорозі районного
значення та внутрігосподарських дорогах. Дороги господарства в основному
грунтові , але є ще з асфальтним покриттям, асфальтно-бетонним та
гравійним покриттям. Найближча залізнична станція знаходиться в
районному центрі.
За агроґрунтовим районуванням територія господарства знаходиться у
Лісостеповій зоні, північній підпровінції Лісостепу правобережного,
Хмільницько-Погребищенського агрогрунтового району, Хмільницько-
Липовецького підрайону.
Головна спеціалізація територій – сільське господарства рослинницько
– тваринницького напрямку, яке обслуговують два господарські двори і
заготівельна контора.
1. господарський двір – ферма молочного напрямку з поголів’ям
до 500 голів площею 22,1 га.
2. господарський двір – комплекс по переробці продукції
рослинництва, насіння зернових культур площею 0,6 га.
3. заготівельна контора площею 5,0 га.
На території сільської ради відсутні промислові об’єкти.
Згідно земельного кодексу (від 25 жовтня) 2001 року) в Україні земля
може перебувати у трьох формах власності: державній комунальній та
приватній.
 Експлікація земель державної форми власності по Нападівській
сільській раді подано у таблиці.
Таблиця 1
Експлікація земель державної власності

№ п/п Назва землевласника та землекористувачів Загальна

площа га
1 Сільськогосподарські підприємства: 125,7
1.1 Державне підприємство “Схід” 109,3
1.2 Інтернат для пристарілих 16,4
2 Підприємства, організації, промисловості, 49,6
транспорту, зв’язку, оборони і ін.
3 Організація, установи, природоохоронні, -
оздоровчо-рекреаційні, історико-культурного
призначення
4 Лісогосподарські підприємства 2317,0
5 Водогосподарські підприємства з них в межах 31,1
населених пунктів 0,9
6 Землі державної власності і користування 399,4
Всього 2922,8

Експлікація земель комунальної форми власності по сільській раді

подана у таблиці.
Таблиця 2
Експлікація земель комунальної форми власності
№ п/п Назва землекоритувача та землевласника Площа га.
1 Заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, 5,8
торгівлі соціального забезпечення,
з них: в межах населеного пункта. 5,8
2 Підприємства, організації, промисловості, 3,9
транспортного зв’язку оборони і ін.
З них в межах населеного пункта 3,9
3 Землі загального користування 106,7
з них: в межах населеного пункта 106,7
Всього 116,4

Отож загальна площа земель державної власності складає 2922,8 га, з

них 505,7 га угіддя, 2324,0 га на лісові і чагарникові насадження, 37,1 га під
водою і болотами, 56,0 га складають інші угіддя.
Експлікація земель придатної форми власності по сільській раді подана
в таблиці.
 Таблиця 3
Експлікація земель природної форми власності
№ п/п Назва землевласника та землекористувача Загальна
площа га
1 Сільськогосподарські підприємства: Всього 1628,5
1.1 Орендне піждприємство “Ярило” 914,3
1.2 Орендне підприємство “Капеч” 714,2
2 Громадяни яким надано землі у власність і 502,8
користування – всього
2.1 Для ведення селянського (фермерського) 61,5
господарствадля
2.2 Для обслуговування житлового будинку, для 441,3
особистого підсобного господарства
2.3 Для садівництва
2.4 Для городництва
2.5 Для сінокосіння та випасання худоби 441,3
з них в межах населеного пункта:
Всього 2131,3

З таблиці видно, що загальна площа земель приватної власності

складає 2131,3 га, з яких 2025,3 га сільськогосподарські угіддя, 52,8 га під
водою, 53,2 га складають інші угілля.
Згідно Земельного кодексу України належать усі землі в межах її
території, в тому числі острови та землі зайняті водними об’єктами, які за
основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель
України мають особливий правовий режим.
Склад земель на території сільської ради за категоріями показано в
таблиці.
Таблиця 4
Експлікація земель за категоріями
№ п/п Категорія земель Площа
га %
1 Землі сільськогосподарського призначення 2610,7 50,4
2 Землі житлової та громадської забудови 11,8 0,2
3 Землі природо-заповітного та іншого - -
природоохоронного призначення
4 Землі оздоровчого призначення - -
5 Землі рекреаційного призначення - -
6 Землі історико-культурного призначення - -
7 Землі лісового фонду 2324,0 44,9
8 Землі водного фонду 100,9 2,0
9 Землі промисловості, транспорту, зв’язку, 123,1 2,4
енегретики, оборони та іншого призначення
Всього 5170,5 100
 З таблиці видно що загальна площа земель за категоріями становить
5170,5 га. з них найбільшу площу складають землі сільськогосподарського
призначення 2610,7 га, а найменшу площу складають землі житлової та
громадської забудови – 11,8 га.
Склад земель за угіддями подано в таблиці:
Таблиця 5
Експлікація земель сільської ради за угіддями подано в таблиці

№ п/п Назва угідь Площа га Площа %

1 Рілля 1411,7 27,3
2 Багаторічні насадження 35,0 0,7
3 Сіножаті 286,4 5,5
4 Пасовища 877,6 17,0
5 Лісові площі 2324,0 44,9
6 Під водою і болотами 100,9 2,0
7 Інші землі 134,9 2,6
Всього 5170,5 100

Отже як видно з таблиці розореності рілля становить 1411,7 га, що

становить 26,3 % від загальної площі, освоєність складає 2610,7 га (50,5%),
лісистість становить 2324,0 га (44,9%) під водою зайнята площа 100,9 га
(2,0%) інші землі землі складають 134,9 га (2,6 %).
Земля основний засіб сільськогосподарського виробництва, джерело
продуктів харчування людей. Такою залишиться вона і в прогнозованому
майбутньому. Водночас земля є і просторовим багатством життя людей з
містами, селами, фабриками, мережею доріг та іншими життєво-необхідними
комунікаціями.
В процесі життєдіяльності людина, навіть не займаючись сільським
господарством постійно впливає на грунт, фізично руйнуючи його через
проведення будівельних робіт, добування корисних копалин, а також
забруднюючи його промисловими відходами та побутовими стоками,
викидами в атмосферу великої кількості пилу та газів, що потрапляють у
ґрунт з кислотними дощами. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а
також «робочих викидів» діючих на АЕС радіоактивного забруднення
зазнали десятки мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь.
Вплив природних чинників відбувається безперервно та органічні
речовини знаходяться у рівновазі, завдяки чому не порушується природний
хід. Антропогенний вплив на ґрунт спричиняє їх деградацію, призводить до
зниження продуктивності сільськогосподарських угідь.
Щоб хоча б частково вирішити ту екологічну проблему, що стосується
землі, в Україні, потрібне належне забезпечення стану земель пов’язане в
першу чергу з їх охороною, яка здійснюється в тому числі і шляхом реалізації
правових заходів.
Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних
заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання
необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту,
захист від шкідників, антропогенний вплив, а також на відтворення і
підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду,
забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення.
Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь
як до складних природних утворень з урахуванням цілей і характеру їх
використання, зональних і регіональних особливостей (ст.. Земельного
кодексу України).

2.2.Грунтовий покрив та особливості утворення основних

типів грунтів
Клімат чинить прямий та побічний вплив на процеси ґрунтоутворення.
Прямий вплив проявляється в безпосередні дії елементів клімату
(зволоження грунту опадами і його промивання, прогрівання, охолодження).
Побічний вплив виявляється через дію клімату на рослинність та тваринний
світ, що в свою чергу визначає вміст органічної речовини в грунті. За сумою
середньодобових температур за період з температурою вище +10 оС і
гідротермічним коефіцієнтом, як показником ступеню вологозабезпеченості
за цей же період, територія господарства віднесена до першого
агрокліматичного району з помірно теплим та середньо зволоженим
кліматом. Всі основні кліматичні показники наведені в табл. 2:
Таблиця 6
Кліматичні показники північно-східної зони
Вінницької області
№
Кліматичні показники
п/п
1. Сума активних температур (нижче +10 оС) 2620-2670
2. Тривалість без морозного періду (в днях) 139-140
3. Середня річна температура повітря (в град.) +6,5; +6,6
4. Середній із абсолютних мінімумів температури повітря (в -26
град.)
5. Абсолютний мінімум температури повітря (в град.) -37
6. Абсолютний максимум температури повітря (в град.) +37
7. Середня дата першого заморозку (восени) 5-7/Х
8. Середня дата останнього заморозку (весною) 26-29/IV
9. Тривалість вегетаційного періоду (в днях) 158-167
10. Сума опадів за рік (в мм) 503-590
11. Сума опадів за вегетаційний період (в мм) 420-422
12. Тривалість періоду з заляганням снігового покриву (в дн) 90-100
13. Середня з максимальних висот снігового покриву (в см) 15-16
14. Середня з глибин промерзання грунту (в см) 69
15. Максимальна глибина промерзання грунту (в см) 105
16. Мінімальна глибина промерзання грунту (в см) 36
17. Сума ефективних температур (вище +5 оС) за період 1869-1926
вегетації (в градусах)
18. Переважаючий напрямок вітру Зх. Та
Пн.Зх.
Для зими в останні 15 – 20 років характерна нестійка погода (винятком є
зима 1984-1985рр.) низькі температури чергуються з відлигами, які сприяють
утворенню льодової корки, що негативно відображається на перезимівлі
озимих культур. Найбільша кількість опадів випадає в літні місяці (червень-
липень) – 81-85 мм. В окремі роки спостерігаються значні коливання
кількості опадів.
 Середні запаси продуктивності вологи в 10-20 см шару грунту до
початку посіву озимих складає 25-30 мм. В окремі найбільш несприятливі
роки вони зменшуються до 30 мм., тоді як для появи сходів задовільними
вважаються запаси вологи від 20 до 30 мм. При запасах вологи в орному
шарі менше 10 мм., озимі сходів не дають. Для початку відновлення вегетації
під озимими буває 150-200 мм. продуктивної вологи, що цілком достатньо
для розвитку рослин. На протязі всього вегетаційного періоду продуктивної
вологи в метровому шарі грунту буває не менше ніж 100-150 мм. і лише в
посушливі роки вона зменшується до 25-60 мм.
До початку посіву ярих в 0-20 см. шару грунту запаси продуктивної
вологи складають 40-45 мм., в метровому – біля 200 мм. Таке зволоження
цілком достатнє для розвитку і росту рослин.
У другій декаді березня грунт прогрівається на 10 см., в третій – до 30
см. До початку квітня спостерігається повне відтанення грунту і першій
декаді квітня грунт набуває м’ягкопластичного стану – агрономічну
стиглість.
Сума активних температур (вище +10 оС) для даної території складає
2620-2670о, в той час як для вирощування найбільш теплолюбивих культур
(кукурудзи, цукрових буряків) необхідно відповідно 2100-23000 і 220-24000.
Гідротермічний коефіцієнт (сума опадів за період з температурою вище
+10оС, поділена на зменшену в 10 разів суму температур за цей період),
складає 1,7-1,8. В межах землекористування виділені слідуючі елементи
рельєфу: хвилясті вузькі ерозійно небезпечні плато, схили, днища балок.
В цілому територія характеризується широко хвилястим типом рельєфу,
який властивий територіям корінного плато з стародавньою, добре
вираженою водно ерозійною мережею.
За геоморфологічним районуванням територія відноситься до
Козятинської вододільної широкохвилястої рівнини, Азово-Придніпровської
геоморфологічної області, підобласті Придніпровської височини.
 Землі району порізані з північного заходу на південний схід невеличкою
річкою Рось, яка є основним водозабором для території колгоспу. Більшість
балок впадають в долину річки.
Привододільні схили незначної крутизни (1-2о, 2-3о) мають протяжність
від 200-250м. до 350-400м.
Схили крутизною 3-5о займають досить значну площу, протяжність їх
коливається в широких межах. Перехід привододільних схилів до
прибалкових з значною крутизною часто досить чітко виражена в натурі у
вигляді бровок. Нижні схили у більшості випадків мають крутизну 5-7 о, 7-10о
та 10-15о, інколи більше 15о, відповідно із середньо та сильно змитими
грунтами, що відображено на картограмі агровиробничих груп грунтів.
Найбільш вирівняні ділянки плато займають орні землі, на схилах із значною
крутизною розміщені переважно пасовища. Під впливом різноманітних
факторів ґрунтоутворення на території господарства сформувались різні за
генезисом грунти. Грунтовий покрив представлений чорноземами
опідзоленими, темно-сірими та чорноземами реградованими, чорноземами
типовими, незначну ділянку займають лучно-чорноземні намиті та лучні
грунти.
Розділ 3.Номенклатурний список та агровиробниче групування грунтів
Номенклатурний список містить інформацію про поширення, природні
та агровиробничі властивості ґрунтів господарства. Агровиробниче
угрупування ґрунтів проводиться з метою їх раціонального використання в
процесі сільськогосподарського виробництва. Воно побудоване на принципі
спільності використання різних ґрунтів в складі тих чи інших сівозмін,
спільності заходів по підвищенню родючості даних ґрунтів.
Тип характеризується проявом основного процесу ґрунтоутворення,
який розвивається під впливом певних факторів ґрунтоутворення і сприяє
утворенню ґрунтів з характерними спільними ознаками.
Підтип ґрунтів виділяють у межах генетичного типу за проявом
основного та додаткового процесів ґрунтоутворення, що відповідають стадії
їх розвитку.
Рід визначають у межах підтипу за проявом особливостей ґрунтів, що
утворились під впливом комплексу місцевих умов ґрунтоутворення.
Складемо номенклатурний список ґрунтів нашого завдання курсової
роботи:
Таблиця 7
Тип Підтип Рід Вид Різновид Розряд Варіант
сірі ясно- еродова слабозми- легкосуг- лес окульту
лісові сірі ний тий линковий рений
опідзо- темно регра- модальний грубопилува лес окуль-
лені сірі дова- товажкосуг- туре-
вані линків ний
лучні лучні оглеє- модальний середньосу- алювіа- окульту
ний глинкові льні від- рений
клади
 Вид ґрунту виділяють у межах підтипу і роду, за ступенем розвитку
основного процесу і родових ознак ґрунтоутворення.
Різновид - за гранулометричним складом їх верхнього генетичного
горизонту та ґрунтоутворюючої породи.
Розряд - за генетичними особливостями ґрунтоутворюючих порід.
Агровиробниче групування ґрунтів – це об'єднання окремих контурів
видів та різновидів ґрунтів у більші групи (масиви), з близькими
агрономічними властивостями і рівнем родючості, для яких можна
запропонувати однакове сільськогосподарське використання і відносно
однакові заходи агротехніки, підвищення родючості.
Основне завдання агровиробничого групування ґрунтів, полягає в тому,
щоб подати всю, часом надто велику різноманітність генетичних ґрунтових
видів, відмін і показників у вигляді невеликого, а по можливості
найменшого, числа індивідуалізованих з агрономічного погляду ґрунтових
груп.
Таблиця 8
Назва ґрунту, Назва ґрунту, який можна об'єднати Назва
даного в завданні з даним в завданні ґрунтом агровиробничої
групи
Ясно-сірий Ясно сірі та сірі опідзолені ґрунти Опідзолені ґрунти
лісовий
слабозмитий
Темно-сірі Темно-сірі опідзолені та реградовані Опідзолені грунти
реградовані Чорноземи опідзолені
Лучний лучно чорноземний грунт Лучні
лучно болотний ґрунти

Головними критеріями, за якими ґрунти об’єднуються в агровиробничу

групу є належність ґрунтів до єдиної грунтово-кліматичної зони і підзони,
генетична близькість ґрунтів, однорідність ґрунтових контурів, або наявність
і ступінь неоднорідності ( комплексність) ґрунтів, ступінь проявлення
негативних ознак ( еродованість, перезволоження), які визначають
необхідність меліорацій, низький рівень родючості ґрунтів і т.п.
Таким чином, агровиробниче групування ґрунтів є основною формою
узагальнення та інтерпретації матеріалів великомасштабного
картографування ґрунтів. Вона дозволяє об'єднати в групи ґрунтові відміни,
близькі за складом, властивостями, генезисом і наступним
сільськогосподарським використанням та спільними заходами збереження і
підвищення родючості.
 Розділ 4. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів
4.1 Будова профілю та морфологічні ознаки ґрунту
Сірі лісові ґрунти поширені в Центральному Лісостепу. Залягають на
дренованих територіях і обрамлені слабоопідзоленими ґрунтами.
Ясно-сірий опідзолений ґрунт на лесі
НЕ 0-22 см, гумусово-елювіальний, світло-сірий,
зернисто-грудочкуватий з плитчастим поділом,
присипка SiO,слабоущільнений, перехід поступовий
Еh 23-34 см, елювіальний, білястий, слабо і
нерівномірно гумусований, брудно-бурий,
плямистий, натіки гумусу, плями SiO,
щільний, перехід поступовий.
І1 (h) 35-67 см, ілювіальний, червоно-бурий від RО,
призматичний, колоїдне лакування, щільний,
легкосуглинковий, перехід поступовий.
І2 68 -125см, ілювіальний горизонт, червоно-бурий від
R, середньосуглинковий, призматичний, на гранях
агрегатів червоно-буре колоїдне лакування, щільний,
збагачений глинистими частками, слабка присипка
SiO2
Рк 126 -150 см, ґрунтоутворююча порода, палевий
лес, легкосуглинковий, карбонатний.
Ясно-сірі лісові ґрунти мають несприятливі агрофізичні властивості, їх
структура легко руйнується при обробітку і вони запливають утворюючи
кірку. Бонітет даних ґрунтів невисокий, від 46,60,56 балів.
Темно сірі реградовані грунти на лесах
Загальна площа 127,8 тис. га, у тому числі орних -115,4 тис.га.
розповсюджені переважно у правобережному Лісостепу, менше у
Лівобережному, залягають серед опідзолених грунтів.
Неп 0-26 см, гумусовий, слабоелювійований, темно – сірий, орний,
грубопилувато – важко суглинковий, пороховидно – грудкуватий, помітна
присипка SiО2, перехід різкий
НІ/к 27-60 см, гумусовий, остаточно ілювіальний, бурувато сірий, менш
гумусований, грубопилувато-важкосуглинковий, слабо ущільнений,
карбонатна пліснява з глибини 47 см.
Інк 61-90 см, остаточно ілювійований, помітно гумусований, сірувато-бурий,
грубопилувато-важкосуглинковий, горіхувато призматичний, ущільнений,
натіки колоїдів, карбонатна пліснява, кротовини, з 70 см суцільно
карбонатний.
Р(hi)к 91-120 см, лес, слабо і нерівномірно гумусова ний, остаточно
ілювійований, світло бурий грубопилувато-важкосуглинковий, ущільнений,
натіки колоїдів, кротовини, перехід ясний.
Pк 121-220 см і глибше –лес, жовтувато-палевий, грубопилувато-
легкоглинистий, карбонатна пліснява.
Ґрунти високо родючі, придатні під всі районовані сільськогосподарські
культури і плодові насадження. Бонітети складають 63,78, 61 бал.
Лучно суглинковий грунт на лесовидно му суглинку
Нd 0-4 см –верхній, добре задернований, майже повністю складається з
дрібного коріння рослин.
Н/k -5-37 см, гумусовий, темно- сірий, легкосуглинковий, грудочкувато –
зернистий, чіткий поділ на структурні агрегати, ущільнений, у верхній
частині гксто пронизаний дрібним корінням рослин, багато копролітів,
перехід поступовий.
НРk 38-77 см, перехідний, карбонатний, темно сірий, легкосуглинковий,
грудочкувато – грубозернистий, добре оструктурений, ущільнений, в нижній
частині глеєвий, слабовязкий, з ржаво – бурими плямами, борошнисті
вицвіти карбонатів, одиничні кротовини, перехід поступовий.
Рglk 78-160 см і глибше – карбонатний лесовидний суглинок, глеюватий,
сизувато – жовтий, з ржаво – бурими пламами і білястим скопиченням
карбонатів, рідко ходи червів.
Грунти високо родючі. Бонітет лучних грунтів складає 60,61, 57 балів.
Засіяні вони переважно високопродуктивними сінокісними угіддями. А ті,
що розорюються, найбільш придатні під овочеві, кормові і технічні культури.
4.2. Гранулометричний склад ґрунтів
Гранулометричний склад ґрунту – це відносний вміст у ґрунті
механічних елементів різних розмірів. Кожна фракція елементарних часток
характеризується притаманною лише її сумою фізичних та інших
властивостей. Всі частки більше 1 мм називають крупноземом, а менші –
дрібноземом. Приймаючи до уваги лише фізичні властивості різних фракцій,
в класифікаційних цілях їх поділяють на фізичний пісок, куди об'єднують
фракції більше 0,01 мм та фізичну глину – фракції менше 0,01 мм.
Таблиця 9
Гранулометричний склад ґрунтів
Назва Гене- Гли- Кількість, % від маси ґрунту Сума
ґрунту тичний бина, фракцій
гори- см > <
0,005-0,001

зонт 0,01 0,01

0,01-0,005
1,0 – 0,25

0,25-0,05

0,05-0,01

< 0,001

Ясно- НЕ 0-20 0,8 15 30 22,3 21,7 10,3 45,8 54,2

сірий Еh 20-40 5,4 18,2 25,5 22,1 17,2 11,7 494 51
лісовий І1 (h) 40-70 7 15,6 23,3 23,4 18,1 12,6 5,9 54,1
Лучні Нікs/gl 5-30 0,05 16,4 50,7 5,07 5,17 16,4 73,4 26,6
НРіglкs 30-55 0,51 6,69 57 4,63 2,01 15,1 78,2 21,8
РGlкs 55-90 0,11 10,6 66,3 3,25 2,33 10,4 84,1 15,9
Темно- Неn 0 –30 0,12 6,77 52,2 8,54 6,27 26,1 59,1 4,9
сірий
реградо-
ваний
 Суглинкові і глинисті ґрунти містять значну кількість фракції мулу,
мають збільшену кількість капілярних пор. Ці ґрунти добре утримують воду,
проте в достатній мірі забезпечуються повітрям. Вони є родючими.
4.3. Гумусний стан ґрунтів
Гумусом називається складний динамічний комплекс
високомолекулярних азотовмісних сполук який утворився при розкладі і
гуміфікації органічних решток. Джерелами органічної речовини у ґрунті є
надземне та кореневе обпадання з дерев'янистих та трав'янистих рослин,
біомаса безхребетних тварин та мікроорганізмів. В орних ґрунтах джерелом
гумусу є пожнивні кореневі рештки культурних рослин та органічні добрива.
З вмістом гумусу тісно пов'язані фізичні властивості ґрунтів,
поліпшення їх структурного стану, водотривкості агрегатів, підвищення
загальної пористості, найменшої вологоємності, діапазону активної вологи.
Ґрунти з високим вмістом гумусу швидше підсихають навесні, набувають
фізичної стиглості до обробітку. Питомий опір при їх обробітку, а значить і
експлуатаційні затрати на нього знижуються.
Високо гумусовані ґрунти мають знижену рівноважну щільність
зложення, що створює умови для мінімалізації їх обробітку. Фізико-хімічні
властивості ґрунту тісно корелюють з вмістом гумусу. В гумусі міститься
близько 97-99% всіх запасів азоту, що є в ґрунті, 80% сірки, 60% фосфору. В
процесі життєдіяльності рослин та мікроорганізмів відбувається мобілізація
елементів мінерального живлення, які, переходячи в доступні форми,
накопичуються у верхніх горизонтах ґрунту. Гумусові речовини сприяють
зниженню негативної дії хімічних добрив, закріплюють їх надлишок,
нейтралізують шкідливі домішки.
Для заповнення таблиці даного розділу про гумусний стан ґрунтів
нашого завдання всі показники беремо з "Атласу ґрунтів УРСР" крім запасу
гумусу. Запас гумусу у кожному генетичному горизонті ми розраховуємо за
формулою:
ЗГ = Г(%) ×ЩГ ×Н, де
ЗГ – запас гумусу в т/га;
ЩГ – щільність ґрунту, г/см³;
Н – Висота шару ґрунту, см.
Після того як ми розрахували запас гумусу в кожному горизонті, ми додаємо
ці показники і отримуємо запас гумусу у шарі 0-100см.
Таблиця 10
Гумусний стан грунтів
Генетичний Глибина, Вміст Запас
Назва ґрунту горизонт см гумусу, гумусу,
% т/га
Ясно-сірий НЕ 0-20 1,19 32,13 0,91
лісовий Еh 20-40 0,94 27,64 0,73
І1 (h) 40-70 0,71 30,46 0,25
І2 70-100 0,32 14,21 0,18
0-100 104,4
Темно сірі Неn 0 – 30 3,48 132,6 1,06
реградовані НI/к 30 - 70 1,93 91,1 0,76
Ihk 70-100 1,21 46,1 1,18
269,8
Лучний Нк 0 - 35 4,2 176,4 -
НРкgl 35 - 70 2,8 119,6 -
Рglr 70-100 1,4 50,4 -
0 - 100 346,4

Підрахувавши запас гумусу в даних ґрунтах у шарі 0-100 сантиметрів,

ми можемо дати йому оцінку за шкалою Орлова Д.О. і Грішиної Л.Г. Так, в
ясно-сірих лісових ґрунтах запаси і вміст гумусу низькі.
З отриманих результатів видно , що лучні ґрунти мають високий запас і
вміст гумусу. Серед заходів, спрямованих на забезпечення бездефіцитного
балансу гумусу, найважливіше значення мають рослинні рештки та органічні
добрива. При застосуванні сидератів коефіцієнт гуміфікації наближається до
нуля, але при цьому не розкладається органічна речовина ґрунту. Вапнування
кислих ґрунтів збільшує вміст у них гумінових кислот. В результаті
ерозійних процесів також відбувається втрата гумусу. Для припинення ерозії
необхідно перейти на контурну організацію території.

4.4. Фізико-хімічні властивості ґрунту

Ввібрані катіони, їх кількість і співвідношення визначають багато
властивостей ґрунту, тому завжди важливо знати склад увібраних катіонів,
особливо наявність кальцію, магнію, натрію і калію. Вбирна здатність ґрунту
– його властивість обмінно або необмінно вбирати різні тверді, рідкі та
газоподібні речовини чи підвищувати їх концентрацію на поверхні колоїдних
частинок ґрунту. Для характеристики вбирної здатності ґрунтів проводять
визначення таких показників: ємкості вбирання, суми обмінних основ, складу
обмінних катіонів, ступеню насичення ґрунту основами.
Сумарний вміст увібраних катіонів кальцію і магнію характеризується
як сума обмінних основ. Вона позначається символом S і вимірюється у
міліграм-еквівалентах на 100 грам ґрунту. Тому ґрунти, в ГВК яких міститься
водень і алюміній називаються ненасиченими, а ґрунти, в яких відсутні ці
іони – насиченими.
Загальну кількість увібраних катіонів виражають у міліграм-
еквівалентах на 100 грам ґрунту і називають ємкістю катіонного обміну:
Кислотність ґрунту – це його здатність підкислювати ґрунтовий розчин
або розчин солей. Розрізняють кислотність ґрунтового розчину – актуальну і
кислотність твердої фази ґрунту – потенціальну. Потенціальна кислотність
поділяється на обмінну і гідролітичну. Гідролітична кислотність – це
кількість Н та АІ, що витісняються з ґрунту розчином гідролітично-лужної
солі оцтовокислого натрію. В ґрунтах, які не насичені основами, величина рН
водної витяжки (актуальна кислотність) буде завжди вищою, ніж рН сольової
витяжки, так як в сольову витяжку переходить у таких ґрунтах більше
катіонів водню, ніж у водну.
Заповнимо таблицю фізико-хімічних властивостей, розрахувавши
ступінь насичення ґрунтів основами за формулою:
S – сума обмінних катіонів, мг-екв на 100 ґрунту;
E – ємкість катіонів, мг-екв на 100 ґрунту;
Н – гідролітична кислотність, мг-екв на 100 ґрунту.
Таблиця 11
Фізико – хімічні властивості грунту
Генетич- Єм- Сума Гідролі- Ступінь рН рН
Назва ний ність ввібра- тична насичення со- вод-
ґрунту горизонт, вбиран них кислот- ґрунтів ос- льо- ний
глибина, -ня основ ність новами, % вий
см Мг-екв на 100 г ґрунту
Ясно- НЕ 20,6 16,5 4,1 80 4,4 5,1
сірий 0 - 20
лісовий
Темно сірі Неn 27,65 26,1 1,55 94 6,8 7,2
реградова 0 - 30
ні
Лучний Нк 29,7 27,6 2,1 92,9 6,7 7,0
0 - 35
У ясно-сірого лісового цей показник значно нижче 80%, на що вказує і
значення рН, тому ці ґрунти потребують обов'язкового проведення
вапнування.
4.5. Загальні фізичні властивості ґрунту
Серед основних властивостей ґрунту та процесів, що відбуваються в
ньому, виділяється окрема їх група, яка обумовлюється дією, в першу чергу,
фізичних законів. До загальних фізичних властивостей ґрунту відноситься
щільність твердої фази ґрунту, щільність ґрунту та пористість.
 Щільність твердої фази ґрунту – це відношення маси твердої фази
ґрунту до маси води при температурі 4ºС в тому ж об'ємі, який займає сам
сухий ґрунт. Цей показник залежить від мінералогічного та гумусного стану
ґрунтів: в збіднених на органічну речовину ґрунтах він вище ніж в
гумусованих ґрунтах. Від щільності твердої фази ґрунту залежать зусилля,
які витрачаються на його обробіток. Обробіток ґрунту, застосування добрив
та інші заходи практично не впливають на зміни цього показника.
Щільність ґрунту – це маса одиниці об'єму сухого ґрунту в природному
стані в г/см3. Вона залежить від гранулометричного, мінералогічного складу
ґрунту, структури, вмісту органічної речовини, зложення. Щільність
розрізняють оптимальну і рівноважну. Рівноважна щільність встановлюється
через певний час після механічного обробітку і є характерною величиною
для кожного ґрунту.
Пористість ґрунту – це сумарний об'єм всіх пор між твердими
частинками ґрунту в одиниці об'єму, які можуть заповнюватись водою або
повітрям.
Таблиця 12
Загальні фізичні властивості ґрунту
Щільність Щільність Загальна
Назва ґрунту Горизонт Глибина, твердої фази ґрунту, пористість,
см ґрунту, г/см3 г/см3 %
Ясно-сірий НЕ 0-20 2,61 1,35 48
лісовий Еh 20-40 2,64 1,47 44
І1 (h) 40-70 2,68 1,43 46
І2 70-100 2,69 1,48 45
Темно сірі Неn 0 – 30 2,59 1,27 51,0
реградовані НІ/к 30 - 60 2,64 1,18 55,0
Іhk 60-100 2,65 1,27 52,0
Лучний Н/к 0-35 - 1,20 -
грунт НРк/gl 35-70 - 1,22 -
Pglk 70-100 - 1,22 -
 4.6. Водно-фізичні властивості ґрунту
Воду називають кров'ю ландшафту. Тільки за участю води
відбуваються процеси вивітрювання та новоутворення мінералів,
життєдіяльність живих організмів та гуміфікація. З водою пов'язане
формування генетичних горизонтів ґрунтового профілю.
Граничні значення вологості, які характеризують межі прояву різних
категорій і форм ґрунтової вологи, а також водно-фізичні властивості ґрунту
називають гідрологічними константами. В агрономічній практиці цими
константами користуються для визначення доступності води рослинам.
Максимальна гігроскопічність – це найбільша кількість вологи, яку
ґрунт може адсорбувати з повітря, яке майже повністю насичене вологою.
Розрахувати значення максимальної гігроскопічності ми можемо з наступної
формули:
МГ × 1,5 = ВВ, звідки
МГ = ВВ/1,5.
Вологість стійкого в'янення рослин – це вологість, при якій рослини
в'януть; це нижня межа доступної для рослин вологи.
Повна вологоємність ґрунту – це найбільша кількість води, яка може
міститись в ґрунті при насиченні всіх пор водою. Визначаємо повну
вологоємність з наступних формул:
ДАВ = 0,6(ПВ – ВВ) та
ДАВ = НВ – ВВ, тоді
Кількість доступної для рослин вологи, або діапазон активної вологи в
т/га для певного шару ґрунту визначаємо за формулою:
ДАВ = (НВ – ВВ)×d×h.
ДАВ для проведення в наступному розділі бонітування ми розраховуємо для
шару ґрунту 0 – 100 сантиметрів
 Таблиця 13
Водно – фізичні властивості грунту
Наз- Гори- Глиби ПВ НВ ВВ МГ ПВ НВ МГ ДАВ
ва зонт на, см % до маси ґрунту мм
ґрун
ту
НЕ 0-20 30 20,2 5,5 3,7 81,0 54,5 9,9 39,7
Ясно-сірий лісовий

Еh 20-40 27,6 18,9 5,8 3,9 81,1 55,6 11,5 38,5

І1 (h) 40-70 24,9 19,5 11,4 6,0 106,8 83,7 25,7 34,7
І2 70-100 24,6 20,2 13,6 7,6 109,2 89,7 33,7 29,3
0-100 142,2

Неn 0 – 30 44,8 31,5 11,5 8,5 170,7 120,0 32,4 76,2

реградований
Темно-сірий

НI/k 30 - 60 37,6 27,3 11,8 8,7 133,1 96,6 30,8 54,9

Ihk 60-100 35,0 25,7 11,7 8,6 177,8 130,6 143, 71,1
0 – 100 7 202,2
Нк 0 - 35 40,0 28,2 10,5 7,1 168 118,4 29,8 74,3
Лучні грунти

НРкgl 35 - 70 42,7 30,0 11,0 7,7 182,3 128,1 32,9 81,1

Рglk 70-100 38,7 27,0 12,1 6,5 141,6 98,8 23,8 64,1
0 - 100 219,5

4.7. Агрохімічні властивості ґрунту

Для нормального росту і розвитку рослин потрібні оптимальні умови
живлення, що створюються за рахунок водного і повітряного режимів,
певного запасу доступних поживних речовин, концентрації ґрунтового
розчину та інших факторів, більшість з яких залежить від агрохімічних
властивостей ґрунту.
Азот входить до складу хлорофілу, нуклеїнових кислот, фосфатидів,
глюкозидів, алкалоїдів, ферментів та інших речовин. Джерелом азоту для
рослин є амонійний і нітратний азот. Рослини можуть засвоювати азот амідів
і амінокислот. Бобові рослини засвоюють азот з атмосфери за допомогою
бульбочкових бактерій. Основними сполуками, які формують урожай і
визначають певною мірою його якість, є нітратний та амонійний азот.
Велике значення для засвоєння рослинами азоту має реакція ґрунту,
концентрація іонів у ньому, стан самої рослини і накопичення вуглеводів та
інших сполук. При нейтральній реакції ґрунту рослини краще засвоюють
азот з амонійних добрив, а при кислій – із селітр.
Фосфор входить до складу таких органічних сполук, без яких
життєдіяльність організмів була б неможливою. Вміст фосфору у сухій
речовині рослин складає десяті частки процента. Вміст валового фосфору в
ґрунтах знаходиться в межах 0,1 – 0,5%. Фосфор у ґрунті може входити як до
складу мінеральних, так і органічних сполук. В деяких ґрунтах фосфат аніон
може перебувати у ввібраному стані. Органічні сполуки фосфору у ґрунті
представлені фітином. Мінеральні фосфати – основне джерело фосфору для
рослин. Органічні сполуки фосфору теж можуть стати джерелом фосфору
для рослин, якщо відбудеться їх хімічний чи ферментативний гідроліз.

Таблиця 13
Агрохімічні властивості ґрунту
Горизонт, Валовий вміст, % Рухомі форми, мг/100 г
Назва глибина, азот фосфор калій азот фосфор калій
ґрунту см
Ясно-сірий НЕ 0,09 0,10 1,62 3,2 6,5 8,5
лісовий 0 - 20
Темно сірі Неn 0,21 0,13 1,89 9,0 14,2 10,3
реградован 0 - 30
і
Лучний Нк 0,24 0,16 2,21 20,0 12,3 16,4
0 - 35
 Калій міститься в ґрунтах у ввібраному стані і в формі простих солей.
Рослини потребують калій у великій кількості і він допомагає їм здійснювати
важливі фізіологічні функції. Валовий вміст калію в ґрунтах важкого
механічного складу сягає 2% і більше, а в легких ґрунтах його значно менше.
Деякі з первинних мінералів ґрунту, особливо слюди, служать безпосереднім
джерелом калію для рослин.
Недостатнє калійне живлення затримує обмін речовин, підсилює
дисиміляційні процеси, порушує водообмін, що призводить до 30-40%
недобору врожаю.
Завдяки гарним фізико-хімічним показникам темно-сірий реградований
грунт добре забезпечений елементами живлення. Маючи високий вміст
гумусу, ґрунти добре забезпечені загальним азотом. Запаси фосфору теж
достатні і зосереджені в орному шарі. Вміст калію залежить від механічного
складу. Максимальна його кількість сконцентрована у верхньому горизонті.
Потрібно також відмітити, що лучні ґрунти дуже добре забезпечені
рухомими формами азоту і калію. Ясно-сірі лісові опідзолені ґрунти гірше
забезпечені елементами живлення і потребують удобрення, це пов'язано з
умовами під впливом яких формуються дані ґрунти.
 Розділ 5. Бонітування ґрунтів

Основною формою кількісного та якісного обліку ґрунтів є різні

матеріали великомасштабних ґрунтових досліджень: карти ґрунтів,
картограми, ґрунтові нариси з аналітичними даними та ін. Важливе значення
для детальної якісної оцінки ґрунтів мають їх агровиробниче групування та
бонітування.
Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка їх за продуктивністю,
виражена в балах, яка враховує їх об'єктивні ознаки і властивості. Це
природно-наукова основа для прогнозування врожаїв сільськогосподарських
культур і розрахунку ефективності використання земельних та агрохімічних
ресурсів.
Завдання бонітування – дати порівняльну кількісну оцінку ґрунтів,
рівня їх потенціальної родючості, тобто показати, наскільки один ґрунт
кращий чи гірший за інший і придатний для вирощування певних культур
незалежно від будь-яких вартісних категорій. На ґрунтах з більш високою
природною родючістю значно легше вирощувати високі і стійкі врожаї, ніж
на ґрунтах з нижчою родючістю.
Бал бонітету – середньозважений бал основних бонітетних критеріїв
скоректований за коефіцієнтами модифікаційних бонітетних критеріїв для
елементарного господарського земельного виділу.
Для визначення класу бонітету ґрунтів потрібно з 5 розділу взяти
показники запасу гумусу, ДАВ, азоту (що гідролізується), рухомого фосфору
і обмінного калію та розрахувати бал бонітету для кожного діагностичного
показника за формулою:
Ф – фактичне значення ознаки;
Е – еталонне значення ознаки (для гумусу 500т/га, для ДАВ 200мм, для азоту
і фосфору – 20 мг/100г ґрунту, для калію – 17 мг/100г ґрунту;
100 – для переводу в %.

Таблиця 12
Бонітування грунтів
Назва Основні показники
ґрунту Запас ДАВ в Азот, що Рухомий Обмінний
гумусу шарі гідролізу- фосфор калій
0 – 100 см 0 -100 см ється
т/га бал мм бал Мг/ бал Мг/ бал Мг/ бал
100г 100г 100г
Ясно- 104,4 20,9 142,2 71,1 3,2 16 6,5 32,5 8,5 50
сірий
лісовий
Темно-сірі 262,4 52,5 202,2 101, 9,0 45 14,2 71 10,3 60,6
реград-ні 1
Лучні 346,4 69,3 219,5 109, 20,0 100 12,3 61,5 16,4 96,5
8

Серед- Поправки Боні Клас

ній клі- кислот гідро щіль- скелет еродо- тет, боні-
бал мат -ність морф- ність -ність ваність бал тету
ність
35 33,6 23,9 23,9 19,1 19,1 14,3 14,3 ІХ
64,6 62 62 62 56,4 56,4 56,4 56,4 V
81,2 78,0 78,0 63,2 63,2 63,2 63,2 63,2 ІУ

З одержаних балів ознак усіх типових критеріїв обчислюється для

кожного даного ґрунту середньозважений бал за формулою:
 Коректування середньозважених балів ґрунтів з урахуванням їх
негативних властивостей, що знижують або підвищують урожайність,
проводиться за формулою:
В результаті проведеного бонітування найкращий бал бонітету у
лучних ґрунтів. За результатами проведеного бонітування вони відносяться
до ІУ класу бонітету і мають бонітет 63,2 бала. Це добрі землі високої якості.
Вони близькі до першої групи земель, проте мають дещо нижчу
продуктивність. Добре забезпечені елементами живлення. Мають сприятливі
фізико-хімічні та агрофізичні властивості. Дещо знижують якість земель,
слабко виражені негативні властивості ґрунтів. Займають рівнини і
слабкопохилі схили. Придатні для механізованого обробітку, але найчастіше
використовуються як пасовища.
У темно – сірих реградованих ґрунтів 5 клас бонітету (56,4 бали). Це
грунти середньої якості або задовільні землі. Вони характеризуються
середньою забезпеченістю елементами живлення і продуктивною вологою.
Знижують якість земель більш виражені негативні властивості грунтів і
технологічні властивості ділянок (розчленованість мережою балое,
еродованість). Мають сприятливі фізико-хімічні та агрофізичні властивості.
Ці землі придатні для механізованого обробітку. Забезпечують високі і сталі
врожаї районованих у зоні сільськогосподарських культур.
Найнижчий бонітет (і найгірший) у ясно-сірих лісових опідзолених
ґрунтів – 14,3 бала, що відповідає ІХ класу бонітету. Це землі дуже низької
якості – низькопродуктивні угіддя. Включають малородючі ґрунти з дуже
низькою забезпеченістю елементами живлення, незадовільним водно-
повітряним і тепловим режимами, різко вираженими негативними
властивостями ґрунтів. Дуже піддатливі до ерозії. Малопридатні для
механізованого обробітку. Задовільні врожаї можливі при внесенні високих
доз добрив. Потребують меліоративних, ґрунтозахисних та інших заходів.
 Розділ 6. Заходи з підвищення родючості ґрунтів

Найхарактернішою властивістю ґрунту як природного тіла є його

родючість. Від неї залежать усі прояви життя на Землі.
Родючість ґрунту – це здатність його безперервно й одночасно
забезпечувати рослини водою та елементами живлення. Розрізняють фактори
та умови родючості ґрунту. До факторів належать елементи азотного та
зольного живлення рослин, вода, повітря і теплота, а до умов родючості –
сукупність властивостей та режимів, комплексна взаємодія яких визначає
можливість забезпечення рослин земними факторами життя і росту.
Слід зазначити, що не для всіх властивостей і режимів ґрунту визначені
кількісні показники відповідно до вимог сільськогосподарських рослин.
Властивості та режими динамічні і дуже швидко змінюються в часі. Крім
того, вимоги окремих рослин до ґрунтових умов родючості бувають також
неоднакові. Один і той самий ґрунт може бути родючим для одних видів
рослин і малородючим для інших.
Відтворення родючості ґрунту – це об'єктивний закон ґрунтоутворення,
для якого характерні всі форми його прояву. Якщо в ґрунтах, що знаходяться
в сільськогосподарському використанні, формування родючості не досягає
початкового рівня, то це свідчить про неповне відтворення родючості ґрунту.
В умовах сільськогосподарського використання ґрунтів відтворення їх
родючості відбувається під впливом природних факторів та дії людини на
ґрунт.
Заходи з підвищення родючості, в першу чергу, потрібно застосувати
до ясно-сірих лісових ґрунтів. Тому, що ці ґрунти характеризуються низьким
вмістом гумусу, підвищеною кислотністю, незадовільними агрохімічними
показниками (особливо азотом), несприятливими фізичними властивостями.
Для підвищення родючості ясно-сірих лісових ґрунтів потрібно вносити
органічні добрива (пташиний послід, гній, сапропель, сидерати). У зв'язку з
ненасиченістю ясно-сірих лісових ґрунтів основами, при внесенні органічних
добрив одночасно потрібно проводити вапнування. Внесення вапна
проводиться не лише для зниження кислотності ґрунту і нейтралізації
фізіологічно кислих мінеральних добрив, але також і для поповнення ґрунту
кальцієм як елементом живлення рослин. Крім того, кальцій – важливий
структуроутворювач, елемент, який зв'язує гумінові кислоти і стабілізуючи
діє на гумусоутворення. На схилових землях необхідно запроваджувати
ґрунтозахисні сівозміни з культурами суцільного способу сівби.
Для підтримання сприятливого водно – повітряного режиму слід
регулювати структурність грунту, підтримуючи її у грудочкувато зернистому
стані. Це дає змогу забезпечити оптимальну щільність орного шару на рівні
1,1 -1,3 г/см3. Досягається покращення агрофізичних властивостей
своєчасним обробітком, насиченням сівозміни багаторічними бобовими
травами, угноєнням в нормі 12 -14 т/га сівозмінної площі, чим забезпечується
бездефіцитний запас гумусу.
З мінеральних добрив в першу чергу необхідно вносити фосфорні і
азотні добрива, а потім і калійні. Вносити їх потрібно локально, стрічковим
способом. Найкраще під час посіву у рядки та підживлення найважливішим
агрозаходом на западин них грунтах є покращення водного режиму.
 Висновки

З проведених розрахунків ми можемо зробити наступні висновки.

Найкраще фактори ґрунтоутворення вплинули на утворення лучних
грунтів та темно-сірих реградованих. Ці ґрунти утворились в гарних умовах і
тому характеризуються гарними властивостями. Найгірше фактори
ґрунтоутворення вплинули на формування ясно-сірих лісових ґрунтів, вони
сформувались під впливом підзолистого процесу і незначним впливом
дернового. Тому ці ґрунти сформувались з низькою потенціальною
родючістю і потребують заходів по покращенню їх властивостей.
Якщо подивитись на гумусний стан даних ґрунтів, то лучні мають
високий вміст гумусу (запас становить 346.4 тони на гектар) і вони гарно
забезпечені поживними речовинами, мають нейтральну реакцію середовища.
Найнижчий вміст і запас гумусу у сірих лісових опідзолених ґрунтах (104,4
тони на гектар) – це низький вміст гумусу. Запас поживних речовин в сірих
лісових ґрунтах також низький.
Розрахувавши бонітети і класи бонітетів даних у завданні ґрунтів ми
отримали - найгіршими є ясно-сірі лісові ґрунти у яких дуже низький бал
бонітету і вони відносяться до дев'ятого класу бонітету.
 Бібліографічний список
1. Агрокліматичні довідники Вінницької області. Різні роки видань.
2. Атлас почв Украинской ССР. – К.: Урожай, 1979. – 159 с.
3. Барвінченко В.І., Заболотний Г.М. Ґрунти Вінницької області. –
Вінниця, 2004. – 46 с.
4. Ґрунтознавство/ Ред. Д.Г. Тихоненко. – К.: Вища освіта, 2005. – 703 с.
5. Довідник по клімату України. Видання різних років.
6. Карта ґрунтів України.
7. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість. – К.: Вища школа, 1993. – 287 с.
8. Матеріали агрохімічного обстеження ґрунтів господарства. Рукописні
матеріали за 1965 – 2005 рр.
9. Матеріали обслідування ґрунтів господарства і їх коректування.
Рукописні матеріали 1960 – 1988.
10.Методичні вказівки до виконання курсової роботи студентами
агрономічного факультету денної і заочної форми навчання за
спеціальністю 6. 130 102 – "Агрономія". Вінниця – 2006.
11. Почвоведение/ Ред. И.С. Кауричев. – М.: Колос, 1982 и 1988.