МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет лісового господарства та екології

Кафедра екології

КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни «Моніторинг довкілля»
на тему:
«МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ЗА
ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ»

Виконала: студентка ОС «бакалавр»

3 курс, група Е-20-1
спеціальності: 101 «Екологія»
Яніцька Софія Володимирівна
Керівник: д-р..біол.наук, професор
Дунаєвська О.Ф.
Національна шкала ________________
Кількість балів: ___________________
Оцінка: ECTS ____________________
Члени комісії _____________ _______
(прізвище та ініціали) (підпис)

__________________ _______
(прізвище та ініціали) (підпис)

__________________ _______
(прізвище та ініціали) (підпис)

Житомир – 2023
 ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОЇ
ТЕРИТОРІЇ ............................................................................................................... 4
1.1. Характеристика та опис досліджуваної території ............................ 4
1.2. Характеристика головних забруднювачів техногенних викидів та
їх вплив на досліджуванні ділянки..................................................................... 6
1.3. Законодавча база в досліджуваній тематиці ..................................... 7
РОЗДІЛ 2. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ.................................... 9
2.1. Теоретичні відомості по лишайнику ................................................. 9
2.2. Оцінка забруднення атмосферного повітря за допомогою методу
ліхеноіндикації ................................................................................................... 14
2.3. Результати проведеного дослідження ............................................. 17
ВИСНОВОК ................................................................................................. 20
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 21
ДОДАТКИ .................................................................................................... 23

2
 ВСТУП

Кожна людина хоче бути здоровою, щасливою та прожити довге життя.

Ми всі знаємо, що якість нашого життя залежить від якості їжі та води, які ми
споживаємо. Однак кожен з нас рідко замислюється над тим, яким повітрям
ми дихаємо. Цим і зумовлена актуальність даного дослідження, в якому
проаналізовано екологічний стан повітря, необхідного людському організму
для виживання протягом декількох хвилин.
Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є оцінка якості
атмосферного повітря за допомогою ліхеноіндикаційного методу на основі
дослідження та аналізу екологічного стану повітря (на прикладі житлового
району міста Житомир).
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
1. Оцінити існуючі біологічні індекатори, зокрема
ліхеноіндикатори;
2. Провести оцінку атмосфери досліджуваної території
використовуючи метод ліхеноіндикації;
3. Інтерпретувати отримані результати.
Об’єкт дослідження: стан повітря на прибудинковій ділянці
(центральний район міста Житомира).
Предмет дослідження. Біоіндикаційні методи визначення стану
атмосферного повітря, зокрема використовування лишайників.
Методи дослідження: спостереження, описовий, біоіндикаційний та
статистичний.

3
 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОЇ
ТЕРИТОРІЇ

1.1. Характеристика та опис досліджуваної території

Для дослідження було обрано прибудинкову ділянку, яка була поділена

на три квадрати 10х10.

Рис.1. Досліджуванні ділянки

На території 1-го квадрату були відібрані 2 здорових дерева каштана,

а саме Гіркокаштана звичайного (Aesculus hippocastanum L.)(фото 1-2).

Рис.2. 1-ший квадрат (досліджувана ділянка)

4
 На досліджуваному квадраті №2 відібрали 4 дерева, а саме:
 2 дерева груші звичайної (Pyrus communis L.) (фото 3-4);
 Береза повисла (Betula pendula Roth.) (фото 5);
 Ялина колюча (Picea pungens Engelm.)(фото 6).

Рис.3. 2 квадрат (досліджувана ділянка)

В третьому квадраті відібрали 3 дерева Липи дрібнолистої (Tilia

cordata Mill.) (фото 7-9).

Рис.4. 3 квадрат (досліджувана ділянка)

5
 Поряд з досліджуваною територією проходить дорога місцевого
значення. Це зумовлює постійне забруднення повітрі та осідання речовин на
грунт.

1.2. Характеристика головних забруднювачів техногенних викидів

та їх вплив на досліджуванні ділянки

Головним забруднювачем атмосферного повітря на досліджуваних

ділянках є викиди CO2 з пересувних джерел забруднення (ТЗ).
Пересувне джерело забруднення атмосфери – це транспортний засіб,
рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин[6,
стаття 1.15.6].
Сьогодні на планеті експлуатується близько 1 мільярда автомобілів,
кожен з яких спалює в середньому 26-30 тонн повітря- 2 тонни палива та 4,5
тонни кисню – що в 50 разів перевищує річну потребу людини.
При цьому транспортні засоби викидають у повітря (кг/рік) оксиду
вуглецю – 700, діоксину азоту – 40, незгорілих вуглеводнів – 230 і дрібних
твердих частинок (ТЧ) - 2-5.
Дані моніторингу показали, що захворюваність на рак серед мешканців,
які живуть у межах 10 м від головної дороги або автомагістралі, у три –
чотири рази вища, ніж серед мешканців, які живуть на відстані 50 м від
дороги.
Токсичні речовини, що викидаються двигунами внутрішнього згоряння
(ДВЗ), - це гази і пари палива з карбюратора і паливного бака. Більшість
шкідливих забруднюючих речовин потрапляє в атмосферу через вихлопні
гази двигунів внутрішнього згоряння. На картерні гази і пари палива
припадає близько 45% вуглеводнів у загальному обсязі викидів.
Кількість шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу у складі
вихлопних газів, залежить від об’єму двигуна, якості палива та загального
технічного стану автомобіля. Наприклад, якщо карбюратор не

6
відрегульований належним чином, викиди чадного газу збільшуються в
чотири – п’ять разів.
Використання етилового бензину пов’язане із забрудненням повітря
високотоксичними сполуками свинцю. Приблизно 70 відсотків свинцю,
додано до бензину на основі етанолу, потрапляє в атмосферу у вигляді
сполук з вихлопними газами, 30 відсотків з яких осідає безпосередньо на
землю через вихлопну трубу автомобіля, а 40 відсотків залишається в повітрі.
Одна вантажівка середнього розміру забруднює атмосферу 2,5 – 3 кг свинцю
на рік.
Транспорт також є основним джерелом парникового ефекту через
викиди вуглекислого газу (CO2) при спалюванні палива. Парниковий ефект –
це явище, коли енергія сонячних променів, відбитих від поверхні земної
атмосфери, утримується в молекулах різних газів і не може бути повернута в
космос, що призводить до підвищення температури поверхні.

1.3. Законодавча база в досліджуваній тематиці

Для врегулювання законодавчих питань та отримання методичних

рекомендацій використовуються такі нормативно-правові документи:
 Закон України «Про охорону навколишнього природного
середовища» (статті 5, 22 та інші)[1];
 Закон України «Про охорону атмосферного повітря»[2];
 Постанова КМУ від 14.08.2019р. №827 «Деякі питання
здійснення державного моніторингу в галузі охорони
атмосферного повітря»[3];
 Постанова КМУ від 13.12.2001р. №1655 «Про затвердження
Порядку ведення державного обліку в галузі охорони
атмосферного повітря»[4];

7
 Постанова КМУ від 13.03.2002р. №299 «Про Порядок
розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки
атмосферного повітря»[5].

8
 РОЗДІЛ 2. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

2.1. Теоретичні відомості по лишайнику

Лишайники - це спеціалізовані організми, утворені симбіозом

водоростей і грибів, з новими морфологічними, фізіологічними та
екологічними характеристиками. Відомо понад 20 000 видів лишайників.
Вони відрізняються від інших організмів, утому числі деяких грибів і
водоростей, формою, будовою, метаболізмом, наявністю лишайникових
речовин, способом розмноження і повільним ростом (1-8 мм на рік).
Забарвлення лишайників складається з переплетених міцеліальних
ниток – міцелію – та розміщених між ними клітин і ниток водоростей.
Розрізняють два основних типи мікроструктури слані лишайників:
гомеомерну та гетеромерну ( рис.5, б, г ). Поперечний зріз гомеомерного
лишайника показує, що лишайники утворені безладним переплетенням
міцелію з розкиданими між ними клітинами водоростей і нитками. Ці
лишайники утворюють групи, відому як слизові лишайники, оскільки
водорості виділяють слиз, який потім заповнюється грибними та
водоростевими клітинами.
У гетеромерних лишайниках клітини водоростей зосереджені в одному
шарі, який називається шаром госсиполу. Під ним знаходиться ядро, що
складається з вільно розташованого міцелію. Зовнішній шар лишайника
складається з щільно закритого грибного міцелію, який називається кірковим
шаром. Лишайник прикріплюється до зростаючого субстрату за допомогою
міцелію, що відходить від нижньої кори. Деякі лишайники не мають нижньої
корової оболонки і зростають з субстратом за допомогою серцевинного
міцелію.
До лишайникових водоростей (фікобантів) належить синьо-зелені,
зелені, жовто-зелені та бурі водорості. У цих категоріях представлено
двадцять вісім родів.

9
 Як показано на Рис.5.
Лишайники: а — поперечний
зріз; б — загальний вигляд; в —
початкова стадія утворення
пармелпу в середньому
лишайнику; г — поперечний
зріз гомологічного лишайника; г
— лускатий лишайник на корі; д
— щільний лишайник - ягель;
лишайник. з густою борідкою; 1
— верхній корковий шар; 2 —
статевий шар; 3 — серцевинний
шар міцелію; 4 — нижній
корковий шар водоростей у
симбіозі з грибами.
Найпоширенішим
фікобіотом лишайників є зелена
водорость трепела, тоді як інші
зелені водорості включають
хлорелу та хлорококк. Носток і Греокапса також є найпоширенішими синьо-
зеленими водоростями в тал ломах лишайників.
Багато з цих водоростей присутні у вільноживучому стані, але деякі з
них зустрічаються лише в лишайниках (наприклад, Trebuchet і Coccolithus) і
ще не були знайдені у вільноживучому стані. Водорості, знайдені в
лишайниках, дуже різняться за зовнішнім виглядом. Зокрема, нетчасті
водорості розпадаються на окремі клітини в лишайниках і змінюються у
вражаючий спосіб. У лишайниках водорості стають більш стійкими до
високих температур і можуть витримувати тривале висихання. При
культивуванні на штучних середовищах, на відміну від грибів, вони також
стають більш схожими на вільноживучі форми.
10
 Лишайники різняться за формою, розмірами, будовою та забарвленням.
Забарвлення лишайників зумовлене наявністю пігментів у міцелії та
плодових тілах лишайників. Пігменти поділяються на п’ять груп: зелені,
сині, фіолетові, червоні та коричневі. Пігменти утворюються лише за
наявності світла. Чим більше світла там, де росте лишайник, тим яскравіше
забарвлення.
За морфологічними ознаками лишайники поділяються на накипні,
листуваті та рунисті(див. рис.5).
У накипних і листуватих лишайників лишайники мають кольорові
кірки або нальоти і ростуть дуже щільно до субстрату. Корки варіюють за
товщиною від ледь помітного нальоту або порошкоподібних плям 0,5 см, а за
діаметром – від кількох міліметрів до 20-30 см. Накипні лишайники ростуть
на поверхні грунту і скель, на корв дерев та чагарників, на гниючій голій
деревині. Ця група лишайників містить найбільшу кількість видів (близько
80%) і зустрічається в найрізноманітніших умовах.
Листяні лишайники характеризуються різнокольоровими пластинками,
які горизонтально розташовані на субстраті. Пластинки зазвичай мають
округлу форму і діаметр 10-20 см. Характерною особливістю лишайників є
нерівномірне забарвлення і структура верхньої та нижньої поверхонь. Часто
нижня частина лишайника має ризо фіти, які складаються з пучків міцелію.
Росте на поверхні грунту та серед мохів. Порівняно з накипними
лишайниками, листуваті лишайники є більш високоорганізованими формами.
Накипні лишайник – це «бородаті лишайники», що мають
стеблоподібну форму, нижня частина яких дрібно розчленована і
прикріплена до субстрату, а верхня частина розгалужена і плаває над
поверхнею або звисає з дерев, як волохата грива. Їх розмір варіює від кількох
міліметрів до 30-50 см. бородаті лишайники можуть досягати 7-8 м.
Розмноження лишайників переважно вегетативне і здійснюється
частинами лишайника, які не мають спеціалізованих «огранів» для
вегетативного розмноження. Крім того, розмноження також відбувається за
11
допомогою ізидій (зростаюча частина лишайника) та соредій (невеликих
тканин грибного міцелію, обплутаних клітинами водоростей). Соредії та
іридії є спеціалізованими «органами» розмноження лишайників як складних
організмів. Гриби та водорості, що входять до складу лишайників, також
зберігають власні способи розмноження. У накипних та кущистих
лишайників соредії утворюються в слизу гонококового шару. Утворені
соредії виштовхуються з можу і розносяться вітром. У відповідних умовах
вони проростуть у нових місцях і утворюють нові лишайники. Близько 30%
лишайників розмножуються за допомогою соредій.
Соредії виростають з епітелію лишайників. Вони мають вигляд зерен,
циліндричних або коралоподібних виростів чи маленьких листочків. Ці
нарости містять клітини водоростей, оточені міцелієм гриба. На відміну від
соредій, іридії не висипаються на поверхню моху, а відламуються тваринами
або людиною разом зі шматочками моху і за сприятливих умов
перетворюються на лишайник. Розмноження іридіями зустрічається у 15%
лишайників.
Лишайники живляться за рахунок фотосинтезу клітин водоростей.
Органічні речовини, що синтезуються під час цього процесу,
використовуються грибами. Грибний компонент (мікобіонт) тканини
лишайника здійснює дихання, поглинання води та мінеральних солей.
Активність фотосинтезу, дихання та поглинання води і мінеральних солей
залежить від світла, температури і вологості. За оптимальних умов
інтенсивність фотосинтезу у лишайників значно нижча, ніж у автотрофів.
Тим не менш, виробляється достатня кількість органічної речовини для
нормального функціонування лишайників.
Лишайники не залежать від умов навколишнього середовища і мають
високу стійкість до несприятливих умов. Вони мають різноманітні вимоги до
світла та вологості, легко переносять тривалу нестачу води та різкі перепади
температур, але по-різному реагують на забруднення повітря. Деякі з них не
переносять навіть найменшого забруднення повітря і гинуть, а інші
12
зустрічаються лише в густонаселених районах, таких як промислові міста.
Вивчаючи особливості цих лишайників, їх можна використовувати як
біоіндикатори для оцінки стану атмосфери.
Лишайники ростуть на різноманітних субстратах, включаючи каміння,
грунт, кору, хвою, вічнозелене листя, мохи, гнилу деревину та інші рослинні
решки. Вони також прикріплюються до скла, шкіри, заліза та шматків
тканини, причому головною вимогою для прикріплення є тривалість
перебування об’єкта в нерухомому стані.
Біологічною особливістю лишайників є лишайникова кислота, яка
відкладається на поверхні міцелію у вигляді кристалів, паличок або зерен. Ця
лишайникова кислота відповідає за колір лишайника. Відомо 150
лишайникових кислот, які не зустрічаються поза лишайниками. Їх біологічне
значення ще не вивчене. Деякі з них є антибіотиками та токсичними і,
очевидно, виконують захисну функцію.
Завдяки своєму широкому розповсюдженню лишайники є важливими
виробниками біомаси в природі. Виростаючи на скелях, вони сприяють
вивітрюванню, а після відмирання утворюють невеликі ділянки грунту, що
перегниває, які можуть бути використані як середовище існування для інших
рослин. Тому їх ще називають «піонерами рослинності». Лишайники
забезпечують притулок і їжу для багатьох безхребетних. Деякі хребетні
тварини поїдають лишайники.
Лишайники також широко використовуються в економіці людини. По-
перше, вони є цінним кормом для північних оленів (кіз). Деякі з них також
слугують їжею для людини (ісландська центр арія, їстівні пуп’янки).
Лишайники роду Aspicilia, відомі як «небесна манна», також їстівні. З
лишайників добувають спирт, фарбу, використовують як сировину для
парфумерної промисловості та для виготовлення ліків.
Лишайники повільно ростуть і повинні використовуватися
систематично, щоб уникнути незворотної шкоди природі.

13
 2.2. Оцінка забруднення атмосферного повітря за допомогою
методу ліхеноіндикації

Після відбору здорових дерев на досліджуваних ділянках на кожному

дереві підраховувалася кількість лишайників.
Потім проводилася оцінка ступеня покриття деревного стовбура
лишайниками. Для цього на висоті 130-150 см. накладалася рамка з
розмірами 10х10см. та клітинками 1х1см. (палетка).
Таблиця 1.

Назва лишайника Назва лишайника Забарвлення Вид

українською латиню лишайника лишайників

Ксанторія Xanthoria parietina яскраво

1 листуватий
настінна(золотянка) (L.) жовте

Parmelia зеленувато-
2 Пармелія саксатильна листуватий
saxatilis(L.) сіре
світло-
3 Лепрарія Lepraria (L.) накипний
зелений
Melanelixia темно-
4 Меланеліксія оголена листватий
glabratula (Schaer.) зелений

Рис.6. Ксанторія настіна (Xanthoria parientina L.) Рис.7. Пармелія саксатильна (Parmelia saxatilis L.)

14
Рис.8. Лепрарія (Lepraria L.) Рис.9.Меланкліксія оголена (Melanelixia glabratula Schaer.)

Таблиця 2.
Дерева
Ознака 1 квадрат 2 квадрат 3 квадрат
1 2 1 2 3 4 1 2 3
Кількість
відсутні відсутні
накипних й
2 1
й
6 5 10 2 2
лишайників
Кількість
відсутні відсутні
листуватих й
4 4
й
2 8 17 1 3
лишайників
Кількість
відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні
рунистих й й й й й й й й й
лишайників
Ступінь
покриття
площі рамки
0 78 98 0 11 82 70 37 39
накипними
лишайниками,
%
Ступінь
покриття
площі рамки
0 96 5 0 2 73 21 5 7
листуватими
лишайниками,
%
Ступінь
покриття
площі рамки
0 0 0 0 0 0 0 0 0
рунистими
лишайниками,
%

Після замірів проводилися підрахунки.

15
 Підрахунок частоти, з якою зустрічаються лишайники кожного виду
проводився за формулою:
Авиду=mвиду/n * 100,%
де mвиду – кількість лишайників даного виду;
n – загальна кількість дерев у досліджуваному квадраті.
Далі розраховувався середній ступінь покриття площі рамки
лишайниками кожного виду за формулою:
Sвиду= 1/n *Si, %
де Si – ступінь покриття площі рамки лишайниками окремого дерева.
Після цього кожному отриманому значенню частоти з якою
зустрічається лишайник певного виду й ступеню їхнього покриття
привласнювався умовний бал оцінки відповідно до таблиці 3.
Таблиця 3.
Частота зустрічальності Ступінь покриття
Умовний бал
оцінки значення, % оцінка значення, % оцінка

1 0-0,5 дуже рідко 0-0,5 дуже низький

2 5,1-20,0 рідко 5,1-20,0 низький

3 20,1-40,0 середньо 20,1-40,0 середній
4 40,1-60,0 часто 40,1-60,0 високий

5 60,1-100 дуже часто 60,1-100 дуже високий

Для кожного виду лишайників обчислювався середній умовний бал

частоти з якою зустрічаються лишайники, й ступеню покриття за формулою:
Mвиду= aiвиду+Sівиду/2
Після цього визначався показник відносної чистоти атмосфери:
Q= MH+2*MЛ+3*MК/30,
де MH, MЛ та MК – середній умовний бал показника частоти з якою
зустрічаються лишайники, й ступеню покриття накипних, листуватих та
рунистих лишайників.
Таблиця 4.
16
 Показники відносної чистоти
Оцінка забруднення
атмосфери Q

0,0-0,20 сильне
0,21-0,40 досить сильне
0,41-0,60 середнє
0,61-0,80 незначне
0,81-1,0 забруднення відсутнє

2.3. Результати проведеного дослідження

1 квадрат(досліджувана ділянка)
2 дерево:
 Лепрарія (Lepraria L.): А=1; S=39
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має середній ступінь
покриття. Умовний бал: М=2.
 Меланкліксія оголена (Melanelixia glabratula Schaer.): А= 2; S=48
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має високий ступінь
покриття. Умовний бал: М=2,5.
Висновок: В першому квадраті (досліджуваній ділянці) Q=0,23, це
свідчить про досить сильне забруднення атмосфери.

2 квадрат(досліджувана ділянка)
1 дерево:
 Ксанторія настіна (Xanthoria parientina L.): А=1; S=1,25
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має дуже низький ступінь
покриття. Умовний бал: М=1.
 Лепрарія (Lepraria L.): А=0,25; S=24,5
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має середній ступінь
покриття. Умовний бал: М=2.
3 дерево:
 Ксанторія настіна (Xanthoria parientina L.): А=0,5; S= 0,5
17
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має дуже низький ступінь
покриття. Умовний бал: М=1.
 Лепрарія (Lepraria L.): А= 1,5; S=2,75
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має дуже низький ступінь
покриття. Умовний бал: М=1.
4 дерево:
 Лепрарія (Lepraria L.): А=1,25; S=20,5
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має середній ступінь
покриття. Умовний бал: М=2.
 Пармелія саксатильна (Parmelia saxatilis L.): А=2; S=18,25
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має низький ступінь покриття.
Умовний бал: М=1,5.
Висновок: Q в другому квадраті дорівнює 0,13, це свідчить про сильне
забруднення атмосферного повітря.

3 квадрат(досліджувана ділянка)
1 дерево:
 Лепрарія (Lepraria L.): А= 3,3; S=23,3
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має середній ступінь
покриття. Умовний бал: М=2.
 Ксанторія настіна (Xanthoria parientina L.) + Пармелія
саксатильна (Parmelia saxatilis L.): А= 5,6; S=7
В: дані види рідко зустрічаються та мають низький ступінь покриття.
Умовний бал: М=2.
2 дерево:
 Пармелія саксатильна (Parmelia saxatilis L.): А= 0,3; S=1,6
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має дуже низький ступінь
покриття. Умовний бал: М=1.
 Лепрарія (Lepraria L.): А= 0,6; S=12,3

18
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має низький ступінь покриття.
Умовний бал: М=1,5.
3 дерево:
 Лепрарія (Lepraria L.): А=0,6; S=13
В: даний вид дуже рідко зустрічається та має низький ступінь покриття.
Умовний бал: М=1,5.
 Ксанторія настіна (Xanthoria parientina L.) + Пармелія
саксатильна (Parmelia saxatilis L.): А=1; S=2,3
В: дані види дуже рідко зустрічаються та мають дуже низький ступінь
покриття. Умовний бал: М=1.
Висновок: В третьому квадраті (досліджуваній ділянці) виявлене
сильне забруднення атмосфери, Q=0,14.

19
 ВИСНОВОК

Метод ліхеноіндикації є відомим, ефективним та недорогим методом

оцінки екологічного стану повітря міста та інших населених пунктів. На
відміну від лабораторного аналізу повітря, це візуальне та статистичне
дослідження, яке може бути проведене дітьми та студентами без необхідності
спеціального обладнання, лабораторій та реактивів. Оцінка атмосферного
повітря за допомогою лишайників є перспективним методом біоіндикації.
Провівши розрахунки було встановлено, що повітря на досліджуваній
ділянці є сильно забрудненим.
Основними причинами погіршення екологічного стану повітря на
досліджуваній території міста є:
1. збільшення кількості транспортних засобів на міських маршрутах;
2. інші фактори, не пов’язані зі збільшенням кількості автомобілів.
Для покращення стану атмосферного повітря рекомендується:
 як найшвидше перевести транспортні засоби на менш шкідливі види
палива (газ, біосинтетичне паливо тощо);
 збільшення кількості насаджень на досліджуваних ділянках;
 організація заходів для формування екологічної свідомості громадян;
 забезпечити органами місцевого самоврядування постійного
моніторингу досліджуваних ділянок.

20
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України

від 25.06.1991 р. № 1264-XII : станом на 10 лип. 2022 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text .
2. Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16.10.1992 р.
№ 2707-XII : станом на 3 січ. 2023 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text .
3. Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони
атмосферного повітря : Постанова Каб. Міністрів України від
14.08.2019 р. № 827 : станом на 10 листоп. 2020 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/827-2019-п#Text .
4. Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі
охорони атмосферного повітря : Постанова Каб. Міністрів України від
13.12.2001 р. № 1655 : станом на 17 верес. 2020 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1655-2001-п#Text .
5. Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної
безпеки атмосферного повітря : Постанова Каб. Міністрів України від
13.03.2002 р. № 299 : станом на 17 верес. 2020 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299-2002-п#Text .
6. Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту
проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на
підприємстві : Наказ М-ва охорони навколиш. природ. середовища та
ядер. безпеки України від 10.02.1995 р. № 7 : станом на 17 черв. 2022 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0061-95#Text.
7. ЛИТВИНЕНКО, Юлія Іванівна; МАСЛОВ, Денис Олегович.
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЙНА ОЦІНКА ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО
ПОВІТРЯ М. ПУТИВЛЬ. Слобожанський науковий вісник. Серія:
Природничі науки, 2023, 1: 31-35.

21
8. ІОРДАКІ, Віра Олександрівна. ЛИШАЙНИКИ БІОСФЕРНОГО
ЗАПОВІДНИКА ―АСКАНІЯ-НОВА ІМЕНІ ФЕ ФАЛЬЦ-ФЕЙНА‖ У
КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНИХ ЕКСКУРСІЙ.
9. ЛИТВИНЕНКО, Д. В.; МАСЛОВ, Д. О. ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ ЯК
МЕТОД ОЦІНКИ ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
УРБОЕКОСИСТЕМ. Редакційна колегія, 2022, 44.
10. МАУН, Тетяна Володимирівна. Фітоіндикація стану атмосферного
повітря м. Кривий Ріг. 2022.
11. HIMELBRANT, D. E., et al. LICHENS—ЛИШАЙНИКИ.
12. ПАЛЬЧІК О.О.; ЧОРНА С.О.. МЕТОДИ БІОІНДИКАЦІЇ
АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ. In: The І International Science Conference
«Multidisciplinary academic explorations», January 10–12, Amsterdam,
Netherlands. 170 p. p. 14.
13. РИЧАК, Н. Л.; СВИСТУНОВА, А. М. Оцінка якості атмосферного
повітря урбосистеми методом ліхеноіндикації. Вісник Харківського
національного університету імені ВН Каразіна Серія" Екологія", 2013,
1070: 74-83.
14. Yanizka S.Лишайники. https://earth.google.com/earth/d/1TDBpQxzgCHIk
LSQ3elsekPrGyIrYAlEi?usp=share_link.
URL: https://earth.google.com/earth/d/1TDBpQxzgCHIkLSQ3elsekPrGyIr
YAlEi?usp=share_link.

22
 ДОДАТКИ

Фото 1-2. Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.)

Фото 3-4. Груша звичайна (Pyrus communis L.)

23
Фото 5.Береза повисла (Betula pendula Roth.) Фото 6. Ялина колюча (Picea pungens Engelm.)

Фото 7-8. Липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.)

24
Фото 9. Липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.)

Фото 10.

25
Фото 11.

26
Фото 12.

27
Фото 13.

28