ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ

І ЗАБРУДНЮВАЧІ
МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА
ЛЕКЦІЯ 3
Джерелами забруднення міського середовища є будь-які об'єкти
виробничої і побутової діяльності людей, що приносять забруднення в
атмосферне повітря, водні об'єкти, грунт і грунти міста.
Виділяють дві основні групи забруднень –
матеріальні та
енергетичні.
Матеріальні забруднення поділяють по агрегатному стані на
газо- і пароподібні, рідкі та тверді.
До матеріальних забруднень відносяться хімічні (в тому числі
радіоактивні) і біологічні речовини.
Біологічні речовини - це різні види мікроорганізмів.
В класифікації за токсичністю шкідливі речовини за
ступенем впливу на організм поділяються на 4 класи

 І – надзвичайно токсичні;
 ІІ – високо токсичні;
 ІІІ – помірно токсичні,
 ІV – малотоксичні.
Енергетичними або фізичними забрудненнями є всі види
енергії, що справляють негативний вплив на людину і інші
організми:
тепло,
вібрація,
шум,
електромагнітні поля,
іонізуюче випромінювання.
ГДК діоксинів і фуранів в атмосферному повітрі населених пунктів
становить 0,5 пг/м3 (1пг = 10-12 г), ГДК у питній воді підземних джерел і
річок 2·10-8 мг/дм3, ОБРВ в грунті – 133 пг/кг. Допустима добова доза
становить 10 пг на 1 кг маси тіла людини. Ці речовини досить стійкі,
період їх напіврозпаду – 25 років.
 ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІСТА
Атмосферне повітря.
Основні поняття, визначення та характеристики.
Атмосфера ‒ це зовнішня газова оболонка Землі, яка починається біля її поверхні і
простягається в космічний простір приблизно на 3000 км.
Функції атмосфери:
 регулює клімат Землі та добові коливання температури (якби атмосфери не
існувало, то коливання добової температури на Землі досягло б 200 °С);
 пропускає теплове випромінювання Сонця;
 зберігає тепло, та виконує роль транспортника вологи;
 є середовищем поширення світла та звуку (без повітря на планеті була б мертва
тиша);
 джерело кисню для живих організмів;
 через неї відбуваються фотосинтез і обмін енергією – головні процеси біосфери.
 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАБРУДНЮЮЧИХ АТМОСФЕРУ
РЕЧОВИН І КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ
Забруднення атмосфери – зміна складу атмосфери в результаті попадання в неї
домішок.
Домішка в атмосфері – це розсіяна в атмосфері речовина, що не міститься в її
постійному складі.
Забруднююча повітря речовина – це домішка в атмосфері, що створює
несприятливий вплив на навколишнє середовище і здоров'я населення.
Первинні домішка в атмосфері – домішка, що зберегли за розглянутий інтервал
часу свої фізичні і хімічні властивості.
Перетворення домішок в атмосфері – процес, при якому домішки в атмосфері
піддаються фізичним і хімічним змінам під впливом природних і антропогенних
факторів, а також в результаті взаємодії між собою.
Вторинні домішки в атмосфері – це домішка в атмосфері, що утворилися в
результаті перетворення первинних домішок.
Викиди в атмосферу забруднюючих речовин характеризуються по
4 ознаками:
 за агрегатним станом,
 хімічним складом,
 розміром часток
 масовою витратою викинутої речовини.
Забруднюючі речовини викидаються в атмосферу у вигляді суміші
пилу, диму, туману, пара і газоподібних речовин.
Джерела викидів в атмосферу підрозділяють на
 природні, обумовлені природними процесами, і
 антропогенні (техногенні), що є результатом діяльності
людини.
До числа природних джерел забруднення атмосферного
повітря відносять пилові бурі, масиви зелених насаджень у
період цвітіння, степові і лісові пожежі, виверження
вулканів. Домішки, які виділяються природними джерелами:
 пил рослинного, вулканічного, космічного походження,
продукти ерозії ґрунту, частки морської солі;
 тумани, дим і гази від лісових і степових пожеж;
 гази вулканічного походження;
 продукти рослинного, тваринного, бактеріального
походження.
Антропогенні (техногенні) джерела забруднення атмосферного
повітря, представлені головним чином викидами промислових
підприємств і автотранспорту, відрізняються численністю і
різноманіттям видів.
Джерела викидів в атмосферу підрозділяють на:
 точкові,
 лінійні і
 майданні.
Кожне з них може бути
 затіненим і
 незатіненим.
Точкові джерела – це забруднення,
зосереджені в одному місці. До них
відносяться димарі, вентиляційні шахти,
дахові вентилятори.
Лінійні джерела мають значну
протяжність. Це аераційні ліхтарі, ряди
відкритих вікон, близько розташовані
вентилятори на даху. До них можуть бути
також віднесені автотраси.
Майданчикові джерела. Тут
забруднення роззсереджені по площині
промислового майданчика підприємства.
До майданних джерел відносяться місця
складування виробничих і побутових
відходів, автостоянки, склади паливно-
Незатінені, або високі, джерела
розташовані в недеформованому потоці
вітру. Це димові труби та інші джерела,
що викидають забруднення на висоту,
що перевищує 2,5 висоти розташованих
поблизу будівель і інших перешкод.
Затінені джерела розташовані в зоні
підпору або аеродинамічній тіні будівлі
або іншої перешкоди.
Найбільш поширеними забруднюючими речовинами, які
надходять в атмосферне повітря від техногенних джерел, є:
 оксид вуглецю СО;
 діоксид сірки SO2;
 оксиди азоту Nх0у ;
 вуглеводні С Н;
 пил. т п.
 СКЛАД ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГАЗІВ ДВИГУНІВ
ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ

Бензинові двигуни Дизелі

Азот N2, об.% 74—77 76—78
Кисень O2, об.% 0,3—8,0 2,0—18,0
Вода H2O (пара), об.% 3,0—5,5 0,5—4,0
Вуглекислий газ CO2, об.% 0,0—16,0 1,0—10,0
Монооксид вуглецю CO*, об.
0,1—5,0 0,01—0,5
%
Оксиди азоту NOx*, об.% 0,0—0,8 0,0002—0,5
Вуглеводні CnHm*, об.% 0,2—3,0 0,09—0,5
Альдегіди*, об.% 0,0—0,2 0,001—0,009
Сажа С**, г/м3 0,0—0,04 0,01—1,10
Бенз(а)пірен-3,4**, г/м3 10—20×10−6 10×10−6
 НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ
АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Якість атмосферного повітря - це сукупність його властивостей,
що визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних
факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також на
матеріали, конструкції і навколишнє середовище в цілому. Якість
атмосферного повітря може вважатися задовільною, якщо вміст
домішок в ньому не перевищує гранично допустимих
концентрацій (ГДК).
ГДК – це максимальна концентрація домішки в атмосфері,
віднесена до певного часу, яка при періодичному впливі або
протягом усього життя людини не надає на нього і на навколишнє
середовище в цілому прямого або непрямого впливу, включаючи
віддалені наслідки.
Для оцінки якості атмосферного повітря встановлено дві категорії ГДК:
максимально разова (ГДКмр) і середньодобова (ГДКсд).
ГДКмр – основна характеристика небезпеки шкідливої ​речовини.
Встановлено для
попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової
чутливості, біоелектричної активності головного мозку) при
короткочасному впливі атмосферних домішок. З цього нормативу
оцінюються речовини, що володіють запахом або впливають на інші
органи чуття людини.
ГДКсд - встановлена ​для попередження загальнотоксичної, канцерогенної,
мутагенної та іншого впливу речовини на організм людини. Речовини, які
оцінюються за цим нормативом, мають здатність тимчасово або постійно
накопичуватися в організмі людини.
Забруднюючі речовини ГДК мр , мг/м 3 ГДК сд , мг/м 3
Азота диоксид 0,085 0,04
Азота оксид 0,4 0,06
Ангідрид сірчаний 0,5 0,05
Аміак 0,2 0,04
Бенз(а)пирен - 0,1 мкг/м 3
Зважені речовини 0,5 0,15
Ртуть металічна - 0,0003
Свинець і його сполуки - 0,0003
Оксид вуглеця 5 3
Вугільна зола ТЕС 0,05 0,02
Формальдегид 0,35 0,003
Хлор 0,1 0,03
Для речовин, що володіють сумація шкідливого впливу, сума їх відносних концентрацій не
повинна перевищувати одиницю:

де Ci - фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі.

Одним з показників оцінки повітряного середовища міста є фонова концентрація ЗЗ, яка
створюється всіма джерелами викидів на території, в місці розташування пункту
спостереження. За величину фонової концентрації приймається статистично достовірна
максимально разова концентрація за даними спостережень за 5 років. За період
спостережень не повинні змінитися:
1) методика відбору і аналізу проб повітря;
2) місце розташування поста, що збирає дані за фоном;
3) характер забудови поблизу поста;
4) характер викидів найближчих джерел (в радіусі до 5 км від поста).
Число спостережень за концентрацією домішки на одному посту за 5 років має бути не
менше 800. Розрахунок фону проводиться з урахуванням напрямку і швидкості вітру. Фонові
концентрації ЗВ визначаються за місцем розташування постів і в цілому по місту.
 КОМПЛЕКСНІ ОЦІНКИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ.
Для комплексної оцінки рівня хімічного забруднення атмосферного повітря міста
використовується сумарний показник забруднення (СПЗ) та індекс забруднення атмосфери
(ІЗА), які дозволяють враховувати внесок у забруднення багатьох речовин і уявити рівень
забруднення агрегованих числом.
Згідно СанПіН 201-97 розрахунок сумарного показника забруднення сумішшю речовин
здійснюється за формулою:

де Ki - встановлене значення коефіцієнтів, які враховують клас небезпеки i-го речовини.

Прийнято для речовин 1-го класу – 0,8; 2-го – 0,9; 3-го – 1,0; 4-го – 1,1.
Далі порівнюють CПЗ з гранично допустимим забрудненням (ГДЗ), який характеризує
інтенсивність і характер спільної дії всієї сукупності присутніх у ньому шкідливих домішок.
ГДЗ розраховується для кожного випадку на основі певних експериментальних і затверджених
коефіцієнтів комбінованої дії:
 Г ДЗ= К кд ∙ 100 %

Таблиця – Оцінка забруднення атмосферного повітря з використанням

показника СПЗ
Забруднююча ГДКм.р., Клас Кі Приземна Показник
речовина мг/дм3 небезпеки концентрація, забруднення
мг/дм3

NO2 0,085 2 0,9 0,049 0,641

SO2 0,5 3 1,0 0,382 0,764

Зола вугільна 0,05 2 0,9 0,165 3,667

Сумарний показник забруднення (СПЗ), % 507,12

Коефіцієнт комбінованої дії Ккд 1,0
Гранично допустиме забруднення 100
Кратність перевищення СПЗ к ГДЗ 5,07
Таблиця – Шкала оцінювання рівня і ступеня небезпеки забруднення
атмосферного повітря

Рівень Ступінь Кратність

забруднення небезпеки перевищення
Допустимий Безпечний <1
Умовно Слабо 1–2
недопустимий небезпечний
Помірно 2 – 4,4
Недопустимий небезпечний 4,4 – 8
Небезпечний ˃8
Дуже
небезпечній
Кількісний аналіз забруднення атмосфери з використанням індексу забруднення атмосфери
(ІЗА) враховує клас небезпеки речовини, а його фактична середньорічна концентрація
приводиться до ступеня забруднення повітря SO2, перелічені частках його ГДК. SO2 обраний
як один з повсюдно поширених забруднювачів з високою корозійної активністю, що завдає
шкоди об'єктам техніки і культури. Він токсичний по відношенню до людини і рослинам.
Поряд з ІЗА використовується і комплексний індекс забруднення атмосфери міста (КІЗА). ІЗА
окремих домішок розраховується за формулою:

( )
𝑠𝑖
𝑞𝑟
І ЗАі =
ГДК с . д . 𝑖

де qr – средньорічна концентрація i-го ЗП;

ГДКс.д. – середньодобова ГДК;
si – коефіцієнт, що нормує ступінь забруднення повітря речовиною і до ступеня забруднення
SO2.
Значення si приймаються рівними 0,9; 1,0; 1,3; 1,7 відповідно для речовин 4, 3, 2, 1 класів
небезпеки.
 КІЗА розраховується за формулою:
𝒏
К ІЗА=∑ ІЗА 𝒊
𝒊

Таблиця – Оцінка забруднення атмосферного повітря показником ІЗА.

Забруднюв ГДКс.д., Клас si Приземна ІЗА

ач повітря мг/м3 небезпечнос концентрац
ті ія,
мг/м3
NO2 0,04 2 1,3 0,049 1,3
SO2 0,05 3 1,0 0,382 7,64
Зола 0,02 2 1,3 0,165 15,54
вугільна
КІЗА 24,48
Таблиця – Шкала оцінки ступеня небезпечності забруднення атмосферного
повітря за КІЗА

Значення Ступінь небезпечності

забруднення
КІЗА≤5 Нижче середнього
5<КІЗА≤8 Середнє
8<КІЗА≤15 Вище середнього
КІЗА˃15 Значно вище середнього
Критеріями екстремально високого забруднення атмосферного повітря є наступні
показники:
1) утримання одного або декількох речовин, що перевищує ГДКм.р.: в 20 – 29 разів
при збереженні цього рівня більш 2-х діб; в 30 – 49 разів при збереженні цього рівня
від 8 год і більше; в 50 і більше разів;
2) візуальні та органолептичні ознаки: поява стійкого, не властивого даній місцевості
(сезону) запаху; різь в очах, сльозотеча, присмак у роті, утруднене дихання, блювота,
випадання підфарбованих дощів і ін.
Екстремально високе радіоактивне забруднення атмосферного повітря характеризує
концентрація сумарної активності в атмосферному повітрі вище 37 мБк/м3.
 ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ СКЛАДУ
АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В НАСЕЛЕНОМУ ПУНКТІ.
РОЗСІЮВАННЯ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ

Забруднюючих речовин, які розсіюються в атмосфері викидаються з димових труб і

вентиляційних пристроїв підпорядковується законам турбулентної дифузії. На процес їх
розсіювання істотно впливають такі чинники:
 стан атмосфери,
 фізичні і хімічні властивості речовин,
 висота і діаметр джерела викидів,
 розташування джерел,
 рельєф місцевості.
 ВПЛИВ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ НА РОЗСІЮВАННЯ ДОМІШОК В
АТМОСФЕРІ

 Вітер може справляти різний вплив на процес розсіювання домішок в залежності

від типу джерела і характеристики викидів.
Якщо температура навколишнього повітря
знижується з висотою, нагріті струмені
повітря піднімаються вгору (конвекція), а
замість них опускаються холодні.
Такі умови називаються конвективними.
Якщо вертикальний градієнт температури
буде негативним (температура зростає з
висотою), то вертикально піднімається потік
стає холодніше навколишніх мас і його рух
згасає. Такі умови називаються
інверсійними.
 Тумани на вміст забруднюючих речовин в атмосфері впливають наступним чином. Краплі
туману поглинають домішки, причому не лише поблизу підстилаючою поверхні, але і з
верхніх, найбільш забруднених шарів повітря. Внаслідок цього концентрація домішок
сильно зростає в шарі туману і зменшується над ним. Розчинення сірчистого газу в краплях
туману приводить до утворення сірчаної кислоти.

 Опади очищають повітря від домішок. Після тривалих інтенсивних опадів високі
концентрації домішок в атмосфері практично не спостерігаються.

 Сонячна радіація обумовлює фотохімічні реакції в атмосфері з утворенням різних

вторинних продуктів, що володіють часто більш токсичними властивостями, ніж речовини,
що надходять від джерел викидів. Таким чином, відбувається окислення сірчистого газу з
утворенням сульфатних аерозолів.
Смог – атмосферне явище, що настає при збігу певних метеорологічних умов і високого
ступеня забрудненості повітряного басейну. Розрізняють такі види смогів:
 фотохімічний,
 лондонський,
 крижаний.
 ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНУ

Заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря міського середовища

можна умовно розділити на наступні групи:
 організація санітарно-захисних зон;
 архітектурно-планувальні рішення;
 інженерно-організаційні заходи;
 безвідходні і маловідходні технології;
 технічні засоби і технології очищення викидів.
САНІТАРНО-ЗАХИСНІ ЗОНИ
 АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ЗАХОДИ

До архітектурно-планувальним
відносяться заходи, пов'язані з
 вибором майданчика для
будівництва промислового
підприємства,
 взаємним розташуванням
підприємства і житлових кварталів,
 взаємним розташуванням цехів
підприємства,
 прибудовою зелених зон.
 ІНЖЕНЕРНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ

 Зниження інтенсивності і організація руху автотранспорту

 Збільшення висоти димових труб

 Підвищення швидкості руху газів в димовій трубі

 МАЛОВІДХОДНІ ТА БЕЗВІДХОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Найбільш перспективними напрямками в області зниження газоподібних відходів

підприємств є:
 перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний газ, що дозволяє
істотно знизити рівень забруднення атмосферного повітря пилом і сірчистими сполуками;
 відмова від застосування етилованого бензину та впровадження в якості автомобільного
палива природного газу;
 вдосконалення топкового простору і паливних пальників енергетичних котлів,
оптимізація процесу спалювання палива, що дозволить знизити викиди оксидів азоту в
атмосферу;
 зниження енергоємності виробництва та використання вторинних енергоресурсів у
вигляді гарячої води і гарячих газів.
 ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ І ТЕХНОЛОГІЇ ОЧИЩЕННЯ ВИКИДІВ

Для очищення газів від твердих і рідких частинок застосовують технології

 сухої інерційної очистки газів,
 мокрого очищення газів,
 фільтрації,
 електростатичного осадження.
Для очищення газів від газо- і пароподібні компонентів застосовують методи
 абсорбції,
 адсорбції,
 термічного і термокаталітичного очищення,
 біохімічні реактори.
 КОНТРОЛЬ РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В МІСТАХ
CИСТЕМА КОНТРОЛЮ
Моніторинг атмосферного повітря - спостереження за його станом і попередження про
критичні ситуації, шкідливих або небезпечних для здоров'я людей та інших живих
організмів.
Для забезпечення моніторингу в розвинених країнах створені автоматизовані системи
контролю забруднення повітря (АСКЗП).
Завдання, які вирішуються АСКЗП:
• автоматичне спостереження і реєстрація концентрацій забруднюючих речовин;
• аналіз отриманої інформації з метою визначення фактичного стану забруднення
повітряного басейну;
• прийняття екстрених заходів по боротьбі із забрудненням;
• прогноз рівня забруднення;
• вироблення рекомендацій для поліпшення стану навколишнього середовища;
• уточнення і перевірка розрахунків розсіювання домішок.
Стаціонарний пост призначений для безперервної реєстрації вмісту
забруднюючих речовин або регулярного відбору проб повітря для подальшого
аналізу. Виділяються опорні стаціонарні пости - для виявлення довгострокових
змін вмісту основних і найбільш поширених забруднюючих речовин.
Маршрутний пост призначений для регулярного відбору проб повітря у
фіксованій точці місцевості при спостереженнях, які проводять за допомогою
спеціально обладнаного автомобіля-лабораторії.
Пересувний (підфакельний) пост призначений для відбору проб під димовим
смолоскипом з метою виявлення зони впливу даного джерела. Спостереження
під факелом проводяться за допомогою лабораторії, змонтованої в автомобілі.
Підфакельні пости розташовуються в певних точках на фіксованих відстанях
від джерела. Вони переміщаються відповідно до напряму факела обстежуваного
джерела викиду.
 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТА ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ
ДОМІШОК В АТМОСФЕРІ І В ПРОМИСЛОВИХ ВИКИДАХ
Контроль концентрації домішок зводиться до відбору проби повітря або димового газу,
підготовки та проведення аналізів відібраних проб, обробці і узагальненні результатів
аналізів.
Використовуються наступні режими відбору проб:
• разовий, тривалістю 20 – 30 хв;
• дискретний, при якому в один поглинаючий прилад або фільтр через рівні проміжки часу
протягом доби відбирають кілька разових проб;
• добовий, при якому в один поглинаючий прилад або фільтр проводиться відбір проб
протягом доби безперервно.
Відбір проб здійснюється шляхом аспірації певного об'єму повітря через насиченість
прилад, заповнений рідким або твердим сорбентом для уловлювання газоподібної
речовини, або аерозольний фільтр, що затримує тверді частинки. Тип поглинювального
приладу, витрата повітря і тривалість його аспірації встановлюються в залежності від
контрольованого речовини.