Методика визначення та гігієнічна оцінка

запиленості повітря
Пил є фактором, що несприятливо впливає на стан здоров’я. Він зустрічається
практично в усіх галузях промисловості, при виконанні більшості робіт у сільському
господарстві, в побутових та інших приміщеннях.
Основними представниками «пилового фактору» виробничого
середовища є так звані аерозолі переважно фіброгенної дії, серед яких
типовими є кварц-, силікат- і металовмісний пил, здатний викликати при
тривалому вдиханні «пилову» патологію, а саме - пневмоконіоз і хронічний
пиловий бронхіт. Ці професійні захворювання поширені серед робітників
гірничодобувного, ливарного та зварювального виробництва, видобутку і
обробки азбестів, граніту, мармуру та інших мінералів.
Пил - це дисперсна система, у якій дисперсійним середовищем є повітря, а
дисперсною фазою – тверді частинки, що утворилися в результаті дезінтеграції.
При певних умовах пил може викликати фіброгенну, токсичну, алергічну,
канцерогенну дію на організм працюючих.
Для виникнення патології має значення маса пилу (вагова концентрація
пилу), її дисперсний та хімічний склад.
У багатьох країнах світу для гігієнічної оцінки пилу прийнято методи,
що дають кількісну та якісну характеристику пилу:
а) ваговий (гравіметричний) метод виявлення концентрації пилу в мг/м;
б) виявлення дисперсного складу пилових частинок; в) виявлення хімічного складу
пилу з широким застосуванням сучасних методів дослідження (спектрофотометрії,
полярографії, газової хроматографії та ін.).
В деяких випадках враховується морфологічні особливості пилинок,
питома вага, розчинність, електрозабрудненість, кристалічна структура
пилинок.
Оцінка запиленості виробничого середовища здійснюється шляхом порівняння
отриманих даних вагового змісту пилу в ї м 3 повітря з існуючими гранично
допустимими концентраціями (ГДК). Оцінка запиленості повітря житлових та
громадських приміщень здійснюється за нормативами для атмосферного повітря.
Діючими санітарними нормами ГДК передбачені більш, ніж для 130
видів різних виробничих аерозолів. При нормуванні враховується хімічний склад
дисперсної фази, що важливо для токсичних речовин, наприклад ртуть, свинець,
марганець та ін.
Для нетоксичних пилів, здебільшого фіброгенної дії, нормування проводиться в
залежності від вмісту вільного двоокису кремнію (наприклад, при вмісті в пилу
більше 70% вільного Si02 - 2 мг/м від 2% до 10% вільного Si02 - 4 мг/м ).
Багато нетоксичного пилу нормується з врахуванням характеру дії (алергенна,
канцерогенна, подразлива та ін. види дій).
Для всіх видів мінерального та рослинного пилу, що не містять кремнезему або
домішок токсичних речовин ГДК їх в повітрі робочої зони складає 10 мг/м3
Дослідження повітряного середовища на прикладі виробництва
складається з наступних етапів:
1. Ознайомлення з характером технологічного процесу
2. Виявлення місць відбору проб повітря та часу відбору
3. Підготовка апаратури
4. Відбір проб повітря
5. Аналіз пилу у відібраних пробах
6. Складання заключения про запиленість повітря та розробка
оздоровчих заходів.
Зміст роботи за визначенням концентрації пилу
наступний:
І Підготовка фільтрів з перхлорвінілової тканини.
1. Витягти фільтр з обоймою з паперового упакування
2. Розкрити паперову обойму та обережно пінцетом звільнити із неї
фільтр.
3.Зважити фільтр на аналітичних вагах, вкласти його в паперову
обойму, на якій записати номер фільтра та отриману вагу
4.Вкласти фільтр в паперову упаковку.
ІІ. Перевірка та підготовка апаратури для відбору проб.
а) перевіряється наявність фільтрів, проводів для підключення до електричної
мережі, патронів для фільтрів.
б)збирається схема.
ІІІ. Відбір проб.
1. Відбір проб необхідно проводити в робочій зоні. Робочою зоною
слід вважати простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або площадки, на
якій знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.
Відбір проб повинен проводитись при різних, маючих місце
виробничих умовах, з урахуванням технологічних процесів працюючого
обладнання та джерел виділення пилу. При цьому контроль за вмістом в
повітрі пилу має здійснюватись в зоні дихання на робочих місцях найбільш
частого їх перебування.
2.Намітити точки відбору проб.
3.Встановити апаратуру на місцях відбору пилових проб, підключити
повітродувку до електромережі та перевірити її справність. Записати номер
фільтрів у відповідності з номером відбору проб.
4.Включити повітродувку, відрегулювати швидкість протягування
повітря. Записати час протягування повітря.
5.Заміряти атмосферний тиск та температуру повітря на ділянці
відбору
проб.
6.По закінченню відбору проб записати час, дістати фільтр та
помістити в паперову упаковку.
Протягом всього часу відбору необхідно слідкувати за швидкістю протягування
повітря.
Швидкість відбору проб залежить від характеру пилоутворення та розмірів частинок
утворюваного пилу.
Для дрібнодисперсних аерозолів концентрації слід протягувати повітря з малими
швидкостями (5-10 л/хв), з метою запобігання проскоку частинок через фільтр. Для
більшості технологічних процесів, що супроводжуються пиловидаленням, швидкість
відбору проб становить 15-20 л/хв.
Після відбору проб проводиться запис в журналі.
7.Протягом зміни повинно бути відібрано таку кількість послідовних
проб, яка була б достатньою для статистичної достовірності гігієнічної
характеристики стану повітряного середовища на протязі всієї зміни.
Для виявлення дисперсного складу пилу широко застосовується метод
мікроскопії просвітлювальних фільтрів з тканин ФІШ, який включає наступні
етапи:
1. Підготовка препаратів
2. Виявлення дисперсності методом мікроскопії:
а)Вимірювання величини сторони квадрату окулярної сітки
б)Виявлення розмірів пилинок проводиться тільки під імерсією. Підраховується 100
пилових частинок, а розміри їх розносяться по відповідним фракціям, потім
виявляється % співвідношення окремих фракцій.
Пневмоконіоз — хронічне захворювання легенів, яке виникає внаслідок тривалого
вдихання та відкладання в легенях пилу та характеризується розвитком дифузного
фіброзу. Сьогодні використовується більш уточнене формулювання даної хвороби.
У відповідності до неї, пневмоконіоз — це хронічний дифузний пневмоніт, внаслідок
вдихання виробничого пилу, з розвитком фіброзу легенів.
Пневмоконіози діляться за етіологічною ознакою та клініко-рентгенологічною
характеристикою:
• Силікоз — пневмоконіоз, зумовлений впливом пилу, який містить вільний діоксид
кремнію.
• Силікатози — пневмоконіози (каоліноз, азбестоз, талькоз, олівіноз, цементний,
слюдяний пневмоконіози та ін.), які виникають внаслідок дії пилу мінералів, що
утримують діоксид кремнію в зв’язаному стані з різними елементами: алюмінієм,
магнієм, залізом, кальцієм та інш.
• Металоконіози — пневмоконіози, зумовлені дією пилу металів: заліза, алюмінію,
олова, марганцю та інш. (сидероз, алюміноз, станоз, манганоконіоз та інш.).
• Карбоконіози — пневмоконіози, які виникають внаслідок дії вуглеводневого пилу:
кам’яного вугілля, коксу, графіту, сажі (антракоз, графітоз, сажовий пневмоконіоз
та інш.).
• Пневмоконіози від змішаного пилу.
• Пневмоконіози від дії органічного пилу: бісиноз (від пилу бавовни та льону),
багасоз (від пилу цукрової тростини) та інші.