Практикум Микробиология

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Циклова комісія професійної та практичної підготовки відділення

"Сестринська справа"
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для практичних робіт
з предмету
МІКРОБІОЛОГІЯ
ІV семестр
для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня

«молодший спеціаліст» спеціальність 223 «Медсестринство»
1
Мікробіологія. Методичні рекомендації для практичних робіт з підготовки
фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» спеціальність
223 «Медсестринство» - Запоріжжя, Медичний фаховий коледж ЗДМУ, 2019. –
165 с.
Укладачі:
Таланкова-Cереда Тетяна Євгенівна, викладач вищої кваліфікаційної категорії,
викладач мікробіології
Розглянуто та схвалено на засіданні

ЦМК професійної та практичної підготовки
відділення "Сестринська справа"
Голова циклової комісії
___________Каплаушенко Т.М.
2
Запропонований зошит для практичних робіт для підготовки та проведення практичних
занять з навчальної дисципліни «Мікробіологія» розроблені для спеціальності 5.12010102
“Сестринська справа” відповідно до складових галузевих стандартів вищої освіти — освітньо-
кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки
фахівців, затверджених МОН і МОЗ України у 2011 р. та навчальних планів (2011 р.).
Методичні рекомендації містять тематичний план, науково-методичне обґрунтування тем, цілі
занять, орієнтовні карти дій для засвоєння теоретичного матеріалу, підготовки та проведення
практичної роботи, мікрофотографії, алгоритми виконання практичних навичок, наведено
ситуаційні задачі, запитання для вихідного та підсумкового контролю знань.
Керуючись ним студенти зможуть закріпити теоретичні знання, сформувати вміння та
систему практичних навичок щодо вимог та умов виконання певних маніпуляцій, оформлення
супровідної документації, усвідомити своєчасність та правильність професійних дій,
деонтологічний підхід до пацієнта, отримати уяву про вплив екологічних чинників на здоров’я
людей, а також допоможе Вам оволодіти більш чіткою уявою та знаннями про явища та
об’єкти діяльності в мікробіологічній лабораторії.
Зміст стор.
Тематичний план навчальної дисципліни «Мікробіологія» 4
Тематичний план практичних занять 5
т.№1. Організація та обладнання бактеріологічної (мікробіологічної) 6
лабораторії
т.№2. Прості і складні методи забарвлення мазків. 14
т.№3. Живільні середовища. Техніка посіву 20
т.№4 Мікроби і навколишнє середовище. 26
т.№5 Вчення про інфекцію. 34
т.№6 Серологічні реакції, їх застосування 38
т.№7 Методи оцінювання імунного статусу організму людини 48
т.№8 Вакцини, сироватки. Методи алергодіагностики 54
т.№9 Патогенні коки 67
т.№10 Збудники кишкових інфекцій 72
т.№11 Умовно-патогенні бактерії 79
т.№12 Збудники особливо небезпечних інфекцій 88
т.№13 Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій 98
т.№14 Патогенні клостридії та неклостридіальні анаероби 108
т.№15 Морфотинкторіальні властивості патогенних спірохет. 117
т.№16 Морфологічні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм 125
т.№17 Морфологічні та культуральні властивості дерматоміцетів, 133
грибів роду Candida, актиноміцетів
т.№18 Віруси. Методи культивування. Індикація та ідентифікація 144
вірусів
т.№19 Лабораторна діагностика вірусних хвороб. 149
т.№20 Принципи профілактики та лікування вірусних інфекцій 153
Диференційований залік
Перелік питань до диференційованого заліку 156
Рекомендована література 158
Додатки 159
3
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Навчальна дисципліна: «Мікробіологія»
Спеціальність: 223 «Медсестринство»
Семестр: ІV
Кількість годин за видами занять
Всього
Назви розділів і тем З викладачем с/р,
годин
Всього Лекцій П/з інд/р
Заліковий кредит 108 62 22 38 46
Змістовий модуль 1. Загальна мікробіологія
Тема 1. Вступ до мікробіології. Морфологія і 8 2 4
12 4
фізіологія мікроорганізмів
Тема 2. Мікроби і навколишнє середовище.
Генетика і мінливість мікроорганізмів. 8 4 2 2 4
Бактеріофаги. Антибіотики.
Тема 3. Вчення про інфекцію 6 4 2 2 2
Тема 4. Вчення про імунітет 13 8 2 6 5
Змістовий модуль 2. Спеціальна мікробіологія, мікологія та вірусологія
Тема 5. Патогенні коки 8 4 2 2 4
Тема 6. Збудники кишкових інфекцій. Умовно- 6 2 4
10 4
патогенні бактерії
Тема 7. Збудники особливо небезпечних 4 2 2
7 3
інфекцій (ОНІ)
Тема 8. Збудники повітряно-краплинних 4 2 2
10 6
бактеріальних інфекцій
Тема 9. Патогенні клостридії. Неклостридіальні 6 2 4
10 4
анаероби. Патогенні спірохети
Тема 10. Рикетсії. Хламідії.Мікоплазми. 6 2 4
10 4
Патогенні гриби.
Тема 11. Віруси 14 8 2 6 6
Перелік скорочень:
1. Ig Імуноглобуліни
2. АО Антигенна одиниця
3. ДЛМ Мінімальна летальна доза
4. ЖСА Жовтково – сольовий агар
5. ІФА Імуноферментний аналіз
6. КВА Казеїново – вугільний агар
7. ЛПС Ліпополісахарид
8. МПБ М'ясо–пептоний бульйон
9. МПА М'ясо–пептоний агар
10. ПЛР Полімеразна ланцюгова реакція
11. РА Реакція аглютинації
12. РБТЛ Реакція бласттрансформації лімфоцитів
13. РГА Реакція гемаглютинації
14. РЗГА Реакція затримки гемаглютинації
15. РЗК Реакція зв'язування комплементу
16. РІА Радіоімунний аналіз
17. РН Реакція нейтралізації
18. РНГА Реакція непрямої гемаглютинації
19. РНІФ Реакція непрямої імунофлюресценції
20. РП Реакція преципітації
21. ФГА Фітогемаглютенін
22. ЦПД Цитопатогенна дія
4
ЛІТЕРАТУРА:
[1]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посібник для вищих медичних навчальних закладів
І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008
[2]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підр. для вищих мед-х навч. закладів
І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О,. Климнюк С.І, Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998
[3]. Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. — К.: Медицина, 2008.
[4]. Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підр. —
Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. — 392 с.
[5]. Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и
иммунологии. — М.: Медицинское информационное агенство, 2003, 232 с.
до практичного заняття №1
Тема: Організація та обладнання бактеріологічної (мікробіологічної)
лабораторії.
Кількість годин: 2 години.
Актуальність теми: ознайомлення з організацією та обладнанням мікробіологічної
лабораторії необхідні молодшому медичному спеціалістові з тих міркувань, що вона є
підрозділом у системі медичних закладів, де здійснюється одне з основних завдань -
діагностика інфекційних захворювань (виділення збудника, визначення імунної відповіді
організму тощо). Окрім цього, існують спеціальні санітарно - бактеріологічні лабораторії, де
проводять дослідження з метою визначення мікробного забруднення навколишнього
середовища та його об'єктів, науково-дослідницькі лабораторії, які здійснюють роботу
експериментально - пошукового спрямування та лабораторії у навчальних закладах з
підготовки майбутніх фахівців.
Молодший медичний спеціаліст повинен знати морфологічні особливості та
тинкторіальні властивості основних форм мікроорганізмів, основні принципи взяття
досліджуваного матеріалу. Вміти зібрати заразний матеріал від пацієнта, довкілля та
транспортувати його до лабораторії.
Навчальні цілі: ознайомитись з організацією та обладнанням мікробіологічної лабораторії, робочого
місця, вивчити правила поведінки та техніки безпеки в мікробіологічній лабораторії,
класифікацію мікроорганізмів за ступенем безпеки, принципи основних методів
мікробіологічних досліджень
Знати:
- Правила взяття, оформлення та транспортування біологічного иатеріалу
- Будову мікроскопа
Вміти:
- Працювати з імерсійною системою мікроскопа
- Дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з інфікованим матеріалом, обладнанням, пальниками,
дезінфекційними зособами
Матеріали та обладнання: інструкції до практичної роботи, мікрофотографії
Перелік практичних навичок
1. Робота з мікроскопом (імерсійною системою).
2. Мікроскопія мазків – препаратів, визначення морфотинкторіальних властивостей.
3. Дотримання правил охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних наказів
МОЗ України під час роботи з інфікованим матеріалом, культурами мікроорганізмів, обладнанням,
пальниками, дезінфекційними розчинами тощо.
Питання вихідного рівня знань:
1. При яких медичних закладах організовуються мікробіологічні лабораторії?
5
2. Влаштування та призначення мікробіологічної лабораторії.
3. З яких структурних підрозділів складається лабораторія?
4. Санітарно - гігієнічні вимоги до лабораторної кімнати
5. Обладнання лабораторії та робочого місця
6. Правила роботи та техніка безпеки під час роботи в мікробіологічній лабораторії
7. Як класифікують мікроорганізми за ступенем небезпеки?
8. Складові частини мікроскопа
9. Імерсійна система мікроскопування та її застосування для вивчення морфотинкторіальних
властивостей мікроорганізмів
10. Правила мікроскопування під імерсійною системою мікроскопа
11. Яких правил слід дотримуватись під час взяття і транспортування матеріалу до лабораторії?
12. Які методи використовують для мікробіологічних досліджень?
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія (предмет Будову мікроскопа. Суху Мікроскопувати препарати
загальної школи) систему мікроскопування
2. Основи біофізики Будову мікроскопа Мікроскопувати за допомогою
та мед апаратури Імерсійну систему сухої системи мікроскопування
мікроскопування
3. Медична біологія Будову мікроскопа Застосовувати світловий мікроскоп
4. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом.
та міжособове пацієнтом дотримуючись правил етики та
спілкування деонтології
5. Основи латинської Терміноелементи Орієнтуватися в структурі
мови з медичною Словотворення термінів. Вміти користуватись
термінологією науковою латинською
термінологією
6. Основи Структуру лікувально- Вміти взяти досліджуваний
медсестринства профілактичних закладів. матеріал
Правила та техніку взяття Спілкуватись з пацієнтом.
досліджуваного матеріалу. дотримуючись правил етики та
Правила спілкування з деонтології
пацієнтом
7. Медсестринство в Діагностику інфекційних Проводити взяття інфікованого
інфектології хвороб матеріалу для мікробіологічного
дослідження,
оформлювати та транспортувати
до лабораторії
Орієнтовна карта практичного заняття
Завдання Вказівки до завдання Самостійні
записи
1. Ознайомтесь 1.1.Санітарно- гігієнічними вимогами до приміщення та
з організацією та підрозділами, які входять до складу лабораторії, її
обладнанням устаткування
мікробіологічної 1.2. Обладнанням робочого місця
лабораторії: 1.3.Правилами поведінки у лабораторії та технікою
безпеки
2. Вивчіть: 2.1.Класифікацію мікроорганізмів за ступенем небезпеки
3. Вивчіть: 3.1.Принципами основних методів мікробіологічних
досліджень
4. Повторіть 4.1. Будова мікроскопа
6
будову мікроскопа ↓ ↓ ↓
та правила механічна оптична освітлювана
мікроскопування: частина система система
4.2. Правила мікроскопування під імерсійною системою,
розгляд готових мікропрепаратів та мікрофотографій
5. Вивчіть: Правила взяття, оформлення та транспортування
біологічного матеріалу
Обсяг роботи на занятті
Студенти знайомляться з організацією та обладнанням мікробіологічної лабораторії,
оснащенням робочого місця, визначають основні санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення,
вивчають правила поведінки в лабораторії і техніку безпеки при дослідженні заразного матеріалу.
Знайомляться з класифікацією мікроорганізмів за ступенем їх безпеки, принципами основних
методів мікробіологічних досліджень.
Повторюють складові частини мікроскопа, вивчають правила мікроскопування
мікропрепаратів під імерсійною системою, розглядають готові мікропрепарати. Одержують поняття
про морфотинкторіальні властивості мікроорганізмів.
Вивчають правила взяття, оформлення та транспортування біологічного матеріалу до
лабораторії. Роблять записи основних положень у протокольний зошит.
Хід роботи.
Завдання 1. Ознайомтеся зі структурою та обладнанням бактеріологічної
лабораторії.
1.1.Санітарно- гігієнічними вимогами до приміщення та підрозділами, які входять
до складу лабораторії, її устаткування
Вимоги щодо влаштування приміщення, безпеки робіт і правил поведінки
персоналу мікробіологічної лабораторії викладені в Державних санітарних правилах
«Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях мікробіологічного профілю»
(ДСП 9.95.-080-02), затверджених МОЗ України 28.01.2002 р. Мета Правил – створення
безпечних умов праці, забезпечення індивідуальної та загальної безпеки, запобігання
винесенню інфекцій за межі лабораторії, нещасним випадкам та професійним
захворюванням.
Завдання медичної мікробіологічної лабораторії
1. Діагностичні дослідження при інфекційних хворобах проводять з метою:
- виявлення збудника або ДНК і продуктів його метаболізму в матеріалі, що
досліджується;
- визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків;
- виявлення імунної відповіді макроорганізму на проникнення мікроорганізму.
2. Профілактичне обстеження населення (виявлення носіїв)
3. Санітарно-мікробіологічне обстеження об’єктів навколишнього середовища (води,
харчових продуктів, повітря, тощо) з метою стеження за циркуляцією збудників та
запобігання поширенню інфекцій.
4. Наукові дослідження з метою вивчення властивостей збудників
інфекційних хвороб, вдосконалення методів мікробіологічної
діагностики, створення ефективних препаратів для профілактики та
лікування інфекційних хвороб.
Робота мікробіологічної лабораторії спрямована на зниження
захворюваності населення і оздоровлення довкілля.
Медична мікробіологічна лабораторія – це складний самостійний структурний
Міжнародний підрозділ медичного закладу, що виконує експериментальні,
знак «Біологічна діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними
небезпека»
7
агентами. Специфіка роботи потребує ізоляції її від інших приміщень. Вимоги до
планування та складу приміщень лабораторії, їх обладнання залежать від конкретних
задач, обсягу досліджень, призначення, централізації лабораторної служби.
Лабораторія має бути забезпечена водопроводом, каналізацією, електрикою, засобами
зв’язку, вентиляцією, опаленням, а також бути газифікованою.
На вхідних дверях потрібно позначити: назву лабораторії і міжнародний знак
«Біологічна небезпека». Двері повинні мати кодові замки.
Приміщення мікробіологічної лабораторії за степенем небезпеки для персоналу
ділять на три зони: "заразна" зона — приміщення, в яких проводять роботу з
біологічним матеріалом; "умовно-заразна" зона — приміщення, в яких проводять
роботу із знезараженим біологічним матеріалом; "чиста" зона — приміщення, в яких не
проводять роботу з біологічним матеріалом.
Лабораторна кімната має бути просторою, світлою, непрохідною. Стіни
облицьовують плиткою на висоту 1,5 м або фарбують світлою олійною фарбою.
Поверхня дверей, підлоги має бути рівною, легко митися, стійкою до дезінфекційних
засобів. Робочі поверхні столів потрібно робити із водонепроникного, кислото- і
лужностійкого, незгораючого матеріалу. Столи розміщують біля вікон. Оснащення
бактеріологічної лабораторії має забезпечувати умови для праці персоналу. В ній слід
розмістити: термостати, холодильники, стерилізатори, центрифуги, дистилятор,
нагрівальні прилади. Лабораторна кімната має бути обладнана водопроводом.
Раковини зі змішувачами холодної та гарячої води розміщують біля виходу. Розчини
для дезінфекції рук і мийні засоби. Мікроскопи, інструменти для виконання
досліджень. Дослідження в стерильних умовах проводять у боксах.
1.2. Ознайомитися з оснащенням робочого місця лаборанта, замалювати у
протоколі правильно виготовлену бактеріальну голку
Для роботи лаборанта потрібні: мікроскоп, спиртівки, сухий спирт,
бактеріологічні петлі, предметні та покривні скельця, лабораторний посуд (чашки
Петрі, пробірки), банка з ватою,пінцет, піпетки, ножиці, скальпель, склянка з
дезінфекційними розчинами для піпеток і для відпрацьованих предметних скелець,
невелика склянка з прикритою кришкою для покривних скелець, фіксатори для мазків,
фільтрувальний папір, сірники, олівці для скла (маркер), гумові груші, 70% етиловий
спирт, Стерилліум для оброблення рук, пробірки з ізотонічним розчином натрію
хлориду, імерсійне масло.
Перед початком роботи предмети на столі потрібно розмістити так, щоб середина
столу була вільною. Дезінфекційні розчини для оброблення рук,
посудина для піпеток, банка для відходів мають бути розміщені
справа від працівника на відстані, що дає змогу, не встаючи з
робочого місця, обробляти руки, занурювати в дезінфекційний
розчин піпетки й інший відпрацьований матеріал. Спиртівка
повинна знаходитися у центрі столу на відстані 30 см від його
краю. Об’єкти з посівами, незасіяні поживні середовища
розміщують зліва на однаковому рівні зі спиртівкою.
Обладнання для фарбування мазків:
- барвники,
- спирт, пісочні годинники, пінцет,
- промивалку з дистильованою водою,
- лоток із місточком, фільтрувальний папір.
8
Мал.1. Бактеріальна голка (1) і бактеріальні петлі:
2, 3 – виготовлені неправильно, 4 – виготовлена правильно
1.3. Ознайомитися з правилами поведінки і техніки безпеки в
мікробіологічній лабораторії, занотуйте у протокольному зошиті.
1) Під час виконання роботи в «заразній» та «умовно-заразній» зонах персонал повинен
працювати в спеціальному одязі: халат, шапочка, змінне взуття, гумові рукавички; у
боксі – в стерильному спеціальному одязі: халат, маска, бахіли, гумові рукавички.
Увага! Забороняється носити взуття із тканини та з відкритим носком!
2) Робоче місце утримувати в чистоті і порядку.
3) На посудинах із культурою мають бути чітко написані назва культури,
реєстраційний номер, дата посіву.
4) Забороняється переливання бульйонних культур і матеріалу, який досліджується, із
однієї посудини в іншу, він переноситься піпеткою, щоб не інфікувати горловину
посудини.
5) У разі потрапляння патологічного матеріалу або культури мікроорганізмів на руки,
їх негайно слід обробити дезінфекційним розчином.
6) Відпрацьований заразний матеріал, культури мікроорганізмів знезаражують в
автоклаві чи заливають дезінфекційним розчином, занурюють у дезінфекційний розчин
або спалюють.
7) У лабораторії не допускають зайвих рухів, сторонніх розмов.
8) Всі маніпуляції проводять таким чином, щоб уникнути виникнення аерозолів.
9) Категорично забороняється пити воду, їсти, палити.
10) Після закінчення роботи поживні середовища з посівами поміщають у термостат,
культуру мікроорганізмів – у холодильник і опечатують їх; інструменти, прилади
ставлять на відведені для них місця, стіл протирають дезінфекційним розчином, руки
обробляють 70% етиловим спиртом, Стерилліумом і ретельно миють із милом.
11) Персонал лабораторії повинен мати щеплення проти тих інфекцій, збудники яких
можуть бути в патологічному матеріалі, що досліджується.
Режим роботи мікробіологічної лабораторії визначається ступенем небезпечності
мікроорганізмів, які перебувають в патологічному матеріалі.
Завдання 2. Ознайомтеся з класифікацією за ступенем небезпечності
найбільш поширених мікроорганізмів, патогенних для людини.
За ступенем небезпечності патогенні для людини мікроорганізми та їх токсини
поділяють на 4 групи.
До І і II груп відносять збудників висококонтагіозних інфекційних хвороб, які
характеризуються важкими та стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих,
високим рівнем смертності та швидким поширенням серед населення, їх називають
особливо небезпечними інфекціями. До І групи належать збудники чуми, до ІІ –
збудники висококонтагіозних епідемічних хвороб (холера, бруцельоз, туляремії,
лептоспірозу). Дослідження матеріалу, зараженого або підозрілого на зараженість цими
збудниками, проводять в окремих лабораторіях, режим роботи яких регламентується
"Інструкцією про протиепідемічний режим роботи з матеріалом, зараженим або
підозрілим на зараженість збудниками інфекційних хвороб І—II груп".
До III групи відносять збудників інфекційних хвороб, що характеризуються
тяжкими або стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для
їх життя і здоров'я. Дослідження матеріалу, зараженого або підозрілого на зараженість
цими збудниками, проводять у бактеріологічних лабораторіях санітарно-
9
епідеміологічних і лікувальних закладів. Наприклад збудники брюшного тифу,
паратифів А і В, дизентерії, туберкулезу, дифтерії, гонореї, трахоми, лепри та ін.
До IV групи належать збудники токсикоінфекцій і гострих бактерійних отруєнь,
збудники ентеритів, сепсису, представники нормальної мікрофлори людини, в тому
числі санітарно-показникова мікрофлора. Дослідження матеріалу проводиться у всіх
мікробіологічних лабораторіях. До збудників IV групи належать - сальмонели, протей,
ешеріхіі, клебсієли, стафілококи, стрептококи, збудники газової гангрени та ін.
Завдання 3. Ознайомтеся з основними методами мікробіологічних
досліджень та заповніть таблицю у протоколі.
Назва методу Суть методу Для чого застосовують
Мікроскопічний
Бактеріологічний
вірусологічний,
культуральний)
Біологічний
(експериментальний)
Імунологічний
(серологічний)
Шкірно – алергійний
Молекулярно-генетичний
- Мікроскопічний - виявлення збудника під мікроскопом у мазках, виготовлених із

патологічного матеріалу. Застосовують для діагностики гонореї, сифілісу,
туберкульозу, малярії, тощо.
- Бактеріологічний (вірусологічний, культуральний) - посів патологічного матеріалу
на поживні середовища, зараження культури клітин, курячих ембріонів, виділення
чистої культури збудника та його ідентифікація. Використовують для діагностики
більшості хвороб бактеріальної, вірусної, грибкової природи: черевного тифу, чуми,
грипу та ін. Нині розроблено автоматичні аналізатори, за допомогою яких протягом
декількох годин (4-24) можна визначити вид збудника.
- Біологічний (експериментальний) - зараження лабораторних тварин патологічним
матеріалом для моделювання інфекції або виділення та ідентифікації збудника.
Застосовують для виділення чистої культури пневмокока, збудника туляремії,
діагностики туберкульозу та ін. Використовують також для виявлення мікробних
токсинів, під час харчових отруєнь (ботулізм), при хворобах (правець, газова гангрена),
тощо.
- Імунологічний (серологічний, від лат. serum – сироватка) - виявлення специфічних
антитіл у сироватці крові або антигенів у патологічному матеріалі. Для цього
використовують імунні реакції.
- Шкірно – алергійний – в основі методу лежить інфекційна алергія.
- Молекулярно-генетичний - виявлення РНК або ДНК збудника в патологічному
матеріалі. Для цього використовують: метод гібридизації ДНК або РНК (метод ДНК-,
РНК-зондів) і метод ПЛР. Цей метод найбільш специфічний і чутливий, дає змогу
ідентифікувати будь-який біологічний об’єкт навіть за незвичайної концентрації його
нуклеїнових кислот у досліджуваному матеріалі. Метод ЛПР дає змогу виявити 1
молекулу нуклеїнової кислоти в зразку, що досліджується.
Завдання 4. Повторіть будову мікроскопа та правила мікроскопування.
10
4.1. Ознайомтеся з правилами роботи з імерсійною системою мікроскопа
і запишіть у протокол .
1 .Підніміть конденсор до рівня предметного столика.
2. Відкрийте іріс-діафрагму.
3. Користуючись сухим об'єктивом х8, за допомогою плоского дзеркала, досягніть
максимального освітлення поля зору.
4. Віднайдіть імерсійний об'єктив за його ознаками. Обертаючи «револьвер», надайте йому
робочого положення.
5. Розмістіть на предметному столику мікропрепарат, нанесіть на нього краплю імерсійної речовини,
закріпіть клемами.
Імерсійною речовиною може бути: дистильована вода або різні види олій - кедрова, вазелінова,
рицинова тощо.Вибір імерсійної речовини залежить від виду об'єктива.
6. Під контролем зору опустіть імерсійний об'єктив у краплю імерсійної рідини.
7. Обертаючи макрогвинт, знайдіть контури зображення.
8. За допомогою мікрогвинта досягніть максимальної чіткості.
9. Після закінчення роботи підніміть тубус, зніміть мікропрепарат, обережно
витріть серветкою об'єктив, переведіть його у неробоче положення.
4.2. Розгляньте мікрофотографії мікроорганізмів та замалюйте. Визначте
бактерії з урахуванням їх форми та взаємного розташування клітин, зробіть
підписи під малюнками:
1) стафілококи, 2) стрептококи, 3) монобактерії, 4) диплококи.
Зверніть увагу на: ● форму мікроорганізмів
● їх розміщення
● забарвлення
1. _______________________ 2._________________________
___________________________ ___________________________
11
3.________________________ 4.__________________________
__________________________ ____________________________
Завдання 5. Ознайомтеся з принципами взяття матеріалу на мікробіологічні
дослідження та занотуйте їх у протокольний зошит.
1. Матеріал береться стерильним інструментарієм, дотримуючись правил асептики та
антисептики.
2. Вміщується у стерильний посуд (банки, пробірки, флакони), дотримуючись правил
стерильності (над пальником):
- зразки крові, сироватки крові у флаконах. пробірках необхідно герметично закрити
гумовими коркам;
- матеріал з довкілля вміщують у нові поліетиленові пакети або стерильний скляний посуд і
ретельно упаковують;
3. Бажано, матеріал одразу після взяття посіяти на живильне середовище.
4. Якщо матеріал доставляють до лабораторії, це необхідно зробити не пізніше 2-3 години
після взяття:
- транспортувати матеріал у закритому посуді, щоб запобігти розповсюдженню
мікроорганізмів у навколишньому середовищі;
- дотримуватись температурного режиму для мікроорганізмів нестійких в навколишньому
середовищі ( збудники коклюшу, менінгіту);
- при потребі додавати консервуюче (транспортне) середовище.
5. До кожної проби додається супроводжуюча документація, яка упаковується окремо.
Забороняється обертати направлення навколо посудини з об’єктом дослідження.
Будь – який матеріал, що збирається для дослідження, розглядайте як потенційно
небезпечний!
Завдання 6. Вирішіть ситуаційні задачі:
1. Під час мікроскопії препарату, виготовленого з культури бактерій, використали
об’єктив х40. Які допустили помилки?
2. Під час мікроскопії осаду спинномозкової рідини хворого на менінгіт виявили грам
позитивні кулясті бактерії, розміщені у вигляді грону винограду. Які мікроорганізми
можна виявити у цьому підозрілому матеріалу?
3. Збудник менінгококової інфекції швидко гине за температури, нижчої за
температуру тіла людини. В яких умовах слід транспортувати патологічний матеріал з
підозрою на менінгококову інфекцію?
Питання підсумкового контролю.
1. При я ких медичних закладах існують мікробіологічні лабораторії?
2. Які задачі стоять перед медичною мікробіологічною лабораторією?
3. Яким вимогам має відповідати лабораторна кімната?
4. Чим має бути обладнане робоче місце лаборанта?
5. Яких правил слід дотримуватися під час взяття і транспортування матеріалу для
дослідження?
6. Назвіть правила роботи з патологічним матеріалом.
7. Які методи використовують під час мікробіологічних досліджень?
ВИСНОВОК до практичного заняття:_____________________________________
________________________________________________________________________
Домашнє завдання:
 Вивчення питань «Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної мікробіології,
імунології, вірусології», «Особливості взяття, транспортування матеріалу при інфекційних
12
захворюваннях» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал
необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття 2 «Прості і складні методи
забарвлення мазків», питаннями вихідного контролю знань студентів. Вивчіть теоретичний
матеріал за конспектом лекції №1
Література:
[2]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посібник для вищих медичних навчальних закладів
І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008 с. 9-25
[5]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник для вищих медичних
навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О., Климнюк С.І., Творко М.С. –
Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 [2] с.22 - 32
Тема: Прості і складні методи забарвлення мазків.
Кількість годин: 2 години
Актуальність теми: мікроорганізми - це найдрібніші живі істоти, які різняться між собою
морфологічними особливостями, що характеризують форму, рухливість, спороутворення,
наявність капсули у мікроорганізмів. Тинкторіальні ознаки відображають відношення до
барвників, певне забарвлення мікроорганізмів. Визначення і дослідження морфології
мікроорганізмів у патологічному матеріалі важливе для діагностики інфекційних захворювань
та наукових досліджень. Мікроскопічний метод лабораторної діагностики базується на
безпосередньому виявленні у матеріалі пацієнта морфологічних і структурних особливостей
збудника для його ідентифікації. У більшості випадків, це орієнтовний метод діагностики, але
для деяких захворювань (гонорея, малярія, епідемічний цереброспінальний менінгіт,
бореліози, первинний сифіліс тощо) цей метод діагностики є основним.
Молодший медичний спеціаліст повинен володіти навичками виготовлення
мікропрепарату, його фарбуванням, мікроскопії під імерсійною системою і визначенням виду
мікроорганізмів.
Навчальні цілі: ознайомитись з простими та складними методами фарбування мазків для
виявлення спор, капсул, включень, кислото-, спирто- і лугостійких бактерій.
Знати:
- Взяття матеріалу для мікроскопії.
- Морфологічні критерії ідентифікації мікроорганізмів.
Вміти:
- Виготовити мазки – із біологічного матеріалу та мікробних культур;
- Забарвити препарат простим методом та за методом Грама;
- Трактувати результат мікроскопічного дослідження;
- Дотримуватись правил охорони праці, ТБ, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ
України під час роботи з інфікованим матеріалом, обладнанням, пальниками, дезінфекційними
засобами.
Матеріали та обладнання: мікроскопи, предметні скельця, бактеріологічні петлі, скляні
палички, пальники, препарувальні голки, кедрова олія, розчин фарб метиленової синьки,
фуксину тощо, набір реактивів для фарбування за Грамом (водний фуксин, розчин Люголя,
спирт 960, папірці за Синьовим, насичені генціан-віолетом), кристалізатори, промивалки,
стерильна вода, пробірки з культурами бактерій на МПА, суспензія стафілокока та кишкової
палички (суміш).
1. Виготовлення мазків – препаратів для мікроскопічного дослідження
2. Фарбування мазків – препаратів простим та складним методом
3. Мікроскопія мазків –визначення морфотинкторіальних властивостей
4. Трактування результатів мікроскопічного дослідження мікроорганізмів
13
5. Дотримання правил ОП, ТБ, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під
час роботи з інфікованим матеріалом, обладнанням, пальниками, дезінфекційними засобами.
Питання вихідного рівня знань:
1. Які існують правила взяття матеріалу для мікроскопії?
2. Охарактеризуйте морфологічні критерії ідентифікації мікроорганізмів
3. Виготовлення мазків – препаратів із біологічного матеріалу та мікробних культур
4. Техніка фарбування мазків за методом Грамом
5. На які групи поділяються мікроорганізми за результатом забарвлення за Грамом?
6. Охарактеризуйте метод лабораторної діагностики, який застосовують для вивчення
морфології мікроорганізмів.
№ Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія (загальна Будову мікроскопа Працювати з мікроскопом
школа) Порівняльну хар-ку
еукаріот та прокаріот.
Неклітинні форми життя
2. Основи латинської Терміноелементи Користуватись науковою
мови з медичною латинсько-грецькою
термінологією термінологією
3. Основи біофізики Імерсійну систему Працювати з мікроскопом
та мед апаратури мікроскопування
4. Основи Правила та техніку взяття Вміти взяти досліджуваний
медсестринства досліджуваного матеріалу. матеріал. Спілкуватись з
Правила спілкування з пацієнтом, дотримуючись правил
пацієнтом етики та деонтології
5. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом.
6. Медсестринство в Діагностику інфекційних Взяти інфікований матеріал для
інфектології хвороб мікробіологічного дослідження,
оформити та транспортувати до
лабораторії. Виготовляти мазки-
препарати. Використовувати
мікроскопічний метод
дагностики
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Примітка
1.Ознайомтеся з: 1.1.Алгоритмом «Виготовлення
мікропрепарату з досліджуваного матеріалу»
2. Вивчіть: 2.1. Забарвлення препаратів:
● простим методом
● складним методом за Грамом
3. Ознайомтесь з: 3.1. Методикою фарбування мазків для
виявлення спор, капсул, включень, кислото-,
спирто- і лугостійких бактерій
3.2. Поживними середовищами, їх
призначенням
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти виготовляють мазки - препарати з біологічного матеріалу та мікробних
культур, фарбують його простим методом і складним методом (за Грамом з модифікацією
Синьова), мікроскопують під імерсійною системою мікроскопа, вивчають морфологічні
14
критерії ідентифікації мікроорганізмів, трактують результати. Знайомляться з методикою
фарбування мазків для виявлення спор. капсул, включень, кислото -, спирто- і лугостійких
бактерій.
Завдання 1 . Ознайомтеся з алгоритмом «Виготовлення мікропрепарату з
досліджуваного матеріалу», занотуйте етапи у протокольному зошиті
1. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріал (пальник, предметне скло,
бактеріологічну петлю, досліджуваний матеріал, сухе мило, марлеву серветку, лоток
для відпрацьованого матеріалу);
2. Підготуйте предметне скло ( Натріть предметне скло сухим милом та витріть
марлевою серветкою)
3. Запаліть пальник ( Увага! Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки);
4. Виготовляйте мазок:
- Візьміть предметне скло в ліву руку (скельце тримайте пальцями за ребра)
- Візьміть бактеріологічну петлю в праву руку (рідкий матеріал можна наносити
також пастерівською піпеткою);
- Зафламбуйте петлю у полум’ї пальника у вертикальному положенні (рідкий
досліджуваний матеріал можна наносити також пастерівською піпеткою (якщо
досліджуваний матеріал щільний, попередньо на предметне скло нанесіть петлею
краплю фізіологічного розчину
- Нанесіть петлею на середину скла досліджуваний матеріал і розітріть його
діаметром 1-2 см
- Зафламбуйте петлю.
5. Висушіть мазок - при кімнатній температурі; якщо висушування затримується –тоді
висушіть у теплих шарах повітря над пальником;
6. Зафіксуйте мазок - тричі пронесіть через найгарячішу частину полум’я пальника
7. Зафарбуйте мазок. Метод фарбування залежить від властивостей мікроорганізмів!
Алгоритм "Виготовлення мазка із в'язкого матеріалу":
— протріть насухо 2 знежирених предметних
стекла;
— поставте свій номер у верхньому лівому куті
кожного скла;
— нанесіть пастерівською піпеткою
патологічний матеріал на середину скла;
— накрийте його другим склом так, щоб 1/3 частина кожного скла була вільною, злегка
притисніть (мал. 5);
— розведіть стекла в різні сторони, взявши їх за вільні кінці І і II пальцями обох рук;
— залиште мазки на столі для висихання.
Алгоритм "Виготовлення мазка із крові":
— підготуйте 2 предметних стекла (одне з них
повинно бути вужчим і мати шліфований вузький
кінець);
— поставте свій номер на ширшому склі;
— нанесіть краплю крові пастерівською піпеткою
на ширше скло ближче до правого кінця; поставте друге скло шліфованим кінцем у
краплю крові, нахиліть його вправо під кутом 45°;
— проведіть ним по першому склу справа наліво на 3/4 скла (див. мал.);
— опустіть вузьке скло в дезінфекційний розчин;
15
— залиште мазок на столі для висихання.
Увага! Правильно виготовлений мазок повинен мати світло-рожеве забарвлення і
бути рівномірним за товщиною.
Алгоритм "Виготовлення препарату "товста крапля":
— підготуйте 2 предметних стекла;
— поставте свій номер на одному з них;
— нанесіть пастерівською піпеткою краплю крові на середину підписаного скла;
— розмажте цю краплю кутом другого скла до величини монети;
— опустіть друге скло в дезінфекційний розчин;
— залиште препарат на столі для висихання.
Методика виготовлення мазків із слизу, взятого із ротоглотки (зіва), мазків-
відбитків з органів і тканин, сечі, спинномозкової рідини.
1. Виготовлення мазка із слизу, взятого з ротоглотки : мазок із ротоглотки беруть
стерильним тампоном з мигдаликів, роблять мазок на предметному склі, висушують на
повітрі, фіксують хімічним способом.
2. Виготовлення мазків-відбитків з органів і тканин секційного матеріалу : поверхню
органа припалюють нагрітими бланшами пінцета або нагрітим скальпелем. Зрізають
поверхневий шар. З глибини вирізають невеликий шматочок тканини, беруть її
пінцетом і прикладають поверхнею зрізу до предметного скла декелька разів.
Отримують послідовний ряд мазків-відбитків. Мазки фіксують хімічним способом.
3. Виготовлення мазків із сечі, ліквору: маленьку краплю рідини (сечі чи ліквору)
бактеріологічною петлею наносять на предметне скло і розмазують до розміру монети
(1 копійка). Висушують на повітрі, фіксують хімічним методом.
Увага! Виготовлені мазки після роботи опустіть у дезінфекційний розчин.
4. Виготовлення мазків із культури мікроорганізмів: мазки з культури мікроорганізмів
виготовляють для вивчення їх морфології та тинкторіальних властивостей.
Увага! Під час роботи з живими культурами дотримуйтесь правил ТБ.
4.1 Мазок з бульйонної культури:
- підготувати предметне скло, нанести на оборотному боці контури мазка, переверніть і
поставте свій номер у лівому куті;
- зафламбуйте скло.
Завдання 2. Вивчіть забарвлення препаратів простим та складним
методами та запротоколюйте етапи фарбування мікропрепарату:
2.1. Простим методом (фуксином) або метиленовим синім
1.На фіксований мазок нанесіть кілька крапель фуксину(1-2 хв.) або метиленового
синього (3-5 хв).
2. Злийте фарбу і промийте мазок ретельно водою.
3. Висушіть на повітрі або за допомогою фільтрувального паперу.
Мазок повинен бути повністю сухим, так як залишок води утворює з імерсійною
олією емульсію, що затруднює мікроскопування.
2.2. Методом Грама з модифікацією Синьова.
1. На фіксований мазок покладіть фільтрувальний папір, просочений карболовим
генціановим фіолетовим і нанесіть кілька крапель води на 1-2 хв.
2. Пінцетом зніміть папір, злийте фарбу і нанесіть розчин Люголя на 1/2 - 1 хв. (до
повного почорніння).
3. Злийте р-н Люголя, налийте на мазок на 1/2 - 1 хв. 96%розчин етилового спирту.
4. Препарат старанно промийте водою.
16
5. Нанесіть на препарат фуксин
на 1-2 хв.
6. Злийте фарбу, промийте
водою.
7. Висушіть препарат.
Препарат висушуйте на
повітрі або з допомогою
фільтрувального паперу.
8. Мікроскопуйте під імерсійною
системою мікроскопа. Грамнегативні Грампозитивні
Завдання 3. Ознайомитись з методикою фарбування препаратів для
виявлення капсул, кислото-, спирто- та лугостійких бактерій, спор,
включень.
Для виявлення капсул препарат фарбують за Буррі—Гінсом. Для цього на
предметному склі культуру змішують із краплею чорної туші, потім роблять мазок
іншим предметним склом (як мазок із крові), висушують на повітрі, фіксують хімічним
способом і, після промивання водою, наносять фуксин Пфейффера. Потім знову
промивають водою і висушують на повітрі. Капсули містять понад 98 % води, тому
погано утримують барвник. На темному фоні препарату капсули залишаються
безбарвними, клітини бактерій набувають червоного кольору.
Для виявлення кислотостійких мікобактерій туберкульозу, лепри, а також
деяких актиноміцетів застосовують фарбування препарату за Цілем—Нільсеном. У
цих мікроорганізмів у клітинній стінці міститься багато (понад 40 %) ліпідів, воску,
оксикислот, що зумовлює їх стійкість до кислот, лугів, спиртів. Вона також
малопроникна для розведених барвників, тому для фарбування використовують
концентрований барвник (фуксин Ціля), що містить протраву (5 % фенолу).
Фарбування проводять при нагріванні (в кип'ячому шарі). За таких умов всі елементи
препарату набувають червоного кольору. Після оброблення препарату сульфатною
кислотою і водою кислотостійкі мікобактерії залишаються червоного кольору, всі інші
елементи препарату знебарвлюються. Другим барвником, розведеним метиленовим
синім, фарбують без підігрівання, тому він всередину клітини кислотостійких
мікобактерій не проникає і вони не змінюють червоного забарвлення. Всі інші
знебарвлені елементи препарату набувають синього кольору. При мікроскопії на синьо-
му фоні видно кислотостійкі мікобактерії червоного кольору.
Для виявлення спор препарат фарбують за
Ожешко. Щоб барвник проник всередину спори, перед
фарбуванням мазок обробляють кислотою для
розпушування оболонки спори. Після промивання водою
його фіксують і фарбують за Цілем— Нільсеном.
Вегетативні клітини набувають синього кольору, спора
— червоного.
Для виявлення включень препарат фарбують за
Нейссером. Для цього на препарат наносять синьку
Нейссера, потім розчин Люголя, після промивання водою на препарат наносять барв-
ник везувін і знову промивають водою. Вегетативна клітина набуває жовтого кольору,
зерна волютину — темно-коричневого. Цей метод фарбування використовують для
виявлення зерен волютину (у коринебактерій дифтерії).
17
Завдання 4. Ознайомтесь з поживними середовищами, їх призначенням,
заповніть таблицю.
Сухі поживні середовища випускаються у флаконах із темного скла, пластика або у
непрозорих пакетах, зроблених із щільного паперу, алюмінієвої фольги (середовища
світлочутливі). Посуд, у якому випускають ці середовища, щільно закривають, пробки
додатково заливають парафіном, пакети запаюють (середовища гігроскопічні). На
флаконах і пакетах обов'язково має бути етикетка, на якій зазначено: назву середовища,
призначення, склад, спосіб приготування, термін і умови зберігання, серію. Готують
поживні середовища згідно з інструкцією, зазначеною на етикетці.
Живильні середовища поділяються на 5 основних груп.
І група – універсальні (прості) середовища. До них належать м’ясо-пептонний бульйон
(МПБ) та м’ясо-пептонний агар (МПА). За своїм складом, наявністю живильних
речовин вони придатні для культивування багатьох видів бактерій.
ІІ група – спеціальні середовища. До них належить кров’яний, сироватковий агари,
сироватковий бульйон, асцитичний бульйон, асцит-агар та інші.
ІІІ група – елективні середовища, на яких мікроорганізми певного виду ростуть
швидше, більш інтенсивно, опереджають у своєму розвитку інші види бактерій.
Наприклад, 1 % лужна пептонна вода є елективним середовищем для холерних
вібріонів, середовища Ру та Леффлера – для збудників дифтерії.
ІV група селективні середовища, які завдяки додаванню певних компонентів (жовч,
фарби, антибіотики та ін.) здатні пригнічувати розвиток одних видів мікроорганізмів,
але не впливають на інші види. так, середовище Мюллера є селективним для тифо-
паратифозних бактерій, фуразолідоно-твіновий агар – для коринебактерій і мікрококів.
Додавання антибіотиків до складу середовищ робить їх селективними для грибів
(середовище Сабуро та ін.).
V група – диференціально–діагностичні середовища. Дозволяють визначити певні
біохімічні властивості мікроорганізмів і проводити їх диференціацію. Вони
поділяються на середовища для визначення протеолітичних, пептолітичних,
цукролітичних, гемолітичних, ліполітичних, редукуючих властивостей (середовища
Ендо, Левіна, Плоскірєва, Гісса)
1. У пофарбованому препараті виявили кулясті бактерії фіолетового кольору та
паличкоподібні — червоного кольору. За яким методом пофарбований препарат?
___________________________________________________________________________
2. У препараті, пофарбованому за Грамом, виявили бактерії кулястої форми, розміщені
ланцюжком, фіолетового кольору, і паличкоподібні бактерії, розміщені безладно,
червоного кольору. Які бактерії за формою, розміщенням, фарбуванням виявили в
препараті?__________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
3. У пофарбованому препараті виявили бактерії червоного кольору з безбарвним
ободком. За яким методом пофарбовано препарат? _______________________________
___________________________________________________________________________
4. Під час культивування грампозитивних стрептобацил сибірки за наявності
пеніциліну паличкоподібна форма клітин змінюється на кулясту внаслідок того, що не
синтезується клітинна стінка (феномен "перлинного намиста"). Як називається ця
18
форма бактерій? Який колір мають ці клітини в препараті після фарбування за Грамом?
Чому?_____________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
6. У препараті з мокротиння, пофарбованому за Цілем— Нільсеном, виявлено коки,
розташовані у вигляді грона винограду, синього кольору, поодинокі короткі товсті
палички синього кольору, тонкі довгі палички червоного кольору. До яких груп
належать виявлені бактерії за формою клітини, розміщенням, фарбуванням?
___________________________________________________________________________
1. Який матеріал використовують для посіву на поживні середовища?
2. Яких правил слід дотримуватися під час посіву живої культури?
3. Як підписати і правильно розмістити чашки Петрі в термостаті після посіву?
4. Які є способи фіксації мазків? У яких випадках їх застосовують?
5. Чим відрізняється препарат від мазка?
6. Чому не дозволяється залишати на відкритих місцях незафіксовані мазки?
7. Від чого залежить вибір барвника і методів фарбування мікроорганізмів?
8. Що таке простий метод фарбування? Які барвники для цього використовують?
9. Які методи фарбування називають складними? Чому їх називають диференціальними?
10. На які групи поділяють бактерії у разі фарбування за Грамом?
11. Яку структуру бактеріальної клітини можна виявити у разі фарбування за Буррі—Гінсом?
12. Чому капсули не забарвлюються?
13. Які мікроорганізми виявляють у разі фарбування препарату за Цілем—Нільсеном?
14. Чому кислотостійкі бактерії не забарвлюються розведеними барвниками?
15. Чому під час фарбування за Цілем—Нільсеном різні бактерії забарвлюються в різний
колір?
16. Які структури бактеріальної клітини виявляють у разі фарбування за Ожешко?
17. Для чого використовують фарбування за Нейссером? Який вигляд мають бактерії,
пофарбовані цим методом?
ВИСНОВОК до практичного заняття:__________________________________
_____________________________________________________________________
 Вивчення питань «Мікроскопія мазків з різними морфологічними групами
мікроорганізмів» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів,
матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття №3 «Живільні середовища.
Техніка посіву», питаннями вихідного контролю знань студентів. Вивчіть теоретичний
матеріал за конспектом лекції № 1(див. підручник, с. 39— 56).
Навчальна:
[2]. Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. — К.: Медицина, 2008. с. 26-
38
Тема: Живільні середовища. Техніка посіву.
Актуальність теми: для вивчення фізіології мікроорганізмів застосовують
культуральний метод діагностики, тому необхідно правильно підібрати поживні середовища, за
всіма правилами виконати посів і створити належні умови для культивування: оптимальну
температуру, відсутність освітлення, вологість, аерацію або відсутність повітря (кисню),
19
витримати певний термін культивування. Вирощування мікроорганізмів на поживних
середовищах необхідне для їх вивчення.
Знання даної теми необхідні молодшому медичному спеціалісту з позицій більш
глибокого розуміння різноманітних функцій мікроорганізмів. Вивчений матеріал дає
можливість опрацювати техніку висівання досліджуваного матеріалу на поживні середовища
та вміння ідентифікувати чисту культуру мікроорганізмів для виділення виду збудника з
метою встановлення етіологічного діагнозу.
Навчальні цілі: ознайомитись з видами тампонів, поживними середовищами, їх призначенням,
технікою висівання матеріалу на щільні та рідкі поживні середовища петлею, тампоном,
шпателем, етапами виділення чистої культури та її ідентифікації.
Знати:
- Принципи культивування мікроорганізмів та їх ідентифікацію
Вміти:
- Взяти матеріал для мікробіологічного та санітарно-бактеріологічного дослідження
- Висіяти патологічний матеріал на поживні середовища
- Оцінити ріст мікроорганізмів на поживних середовищах
- Дотримуватись правил охорони праці, ТБ, протиепідемічного режиму, чинних наказів
МОЗ України під час роботи з інфікованим матеріалом, обладнанням, пальниками, дез.
засобами.
Проведення взяття та висівання патогенного матеріалу на поживні середовища.
Характеристика росту мікроорганізмів на поживних середовищах. Дотримання правил охорони праці,
техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під час роботи з
інфікованим матеріалом, культурами мікроорганізмів, обладнанням, пальниками, дезінфекційними
розчинами
№з/ Назва дисципліни Знати Вміти
п
1. Основи екології Проблеми забруднення Дотримуватись правил
навколишнього особистої гігієни
середовища
2. Хімія (предмет Водневий показник Трактувати показники осмотичного
загальної школи) Осмотичний тиск тиску, рН.
Окисно-відновні реакції
3. Основи латинської Терміноелементи Орієнтуватися в структурі термінів.
мови з медичною Словотворення Вміти свідомо застосовувати
термінологією наукову латинською термінологію
4. Біологія (предмет Будову мікроскопа Працювати з мікроскопом,
загальної школи) Порівняльну хар-тику відрізняти структури клітини на
еукаріотів та прокаріотів мікропрепаратах
Неклітинні форми життя
Хімічний склад клітини
Ферменти. Обмін речовин
5. Медична хімія Вчення про розчини Визначати кислотність біологічних
(біонеорганічна) Кислотно-основна рідин на основі водневого
рівновага в біологічних показника. Пояснити механізм дії
рідинах. Водневий буферних систем та їх роль у
показник.Буферні системи підтриманні кислотно-основної
рівноваги у біо- системах
6. Основи біофізики Будову мікроскопа Працювати з мікроскопом
та медичної Імерсійну систему
апаратури мікроскопування
20
7. Медична біологія Генетика та мінливість Розпізнавати й характеризувати
Генну інженерію та її форми мінливості
практичне значення
Біотехнологію
8. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом
9. Месестринство в Методи діагностики Взяти досліджуваний матеріал та
інфектології інфекційних хвороб висіяти на живильні середовища
Орієнтовна карта
Завдання Вказівки до завдань
1. Вивчіть основні 1.1. Типи живлення мікроорганізмів
властивості 1.2. Ферментні системи мікробної клітини
мікроорганізмів: 1.3. Типи дихання
2. Ознайомтесь з : 2.1. Заповніть таблицю: Класифікація поживних середовищ
основними поживними Група Назва Щільність Склад Призначення
середовищами, вимоги до середовища
них та використання у
лабораторних умовах
3. Повторіть: 3.1. Принципи взяття досліджуваного матеріалу для
мікробіологічного та санітарно-бактеріологічного дослідження
4. Опрацюйте: 4.1. Техніку висівання патологічного матеріалу на поживні
середовища петлею, тампоном, шпателем
4.2. Етапи виділення чистох культури мікроорганізмів, їх
ідентифікацію за морфотинкторіальними, культуральними,
ферментативними, антигенними та іншими властивостями.
Студенти ознайомлюються з поживними середовищами, їх використанням, з видами
тампонів, які використовуються для взяття патогенного матеріалу. Здійснюють взяття
матеріалу для мікробіологічного та санітарно-бактеріологічного дослідження. Опрацьовують
техніку посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища бактеріологічною петлею,
тампоном, шпателем. Вивчають етапи виділення чистох культури мікроорганізмів, їх
ідентифікацію за морфотинкторіальними, культуральними, ферментативними, антигенними
та іншими властивостями.
Розглядають демонстраційний ріст мікроорганізмів на живильних середовищах: рідких,
напіврідких, щільних, оцінюють його.
Завдання 1. Заповніть таблицю «Класифікація поживних середовищ»
Група Назва середовища Щільність Склад Призначення
Завдання 2. Вивчить етапи виділення чистої культури мікроорганізмів

та ідентифікуйте чисту культуру мікрорганізмів.
Культуральний (мікробіологічний) метод діагностики дає змогу
ідентифікувати вид мікроорганізмів і є ведучим для встановлення діагнозу більшості
інфекційних хвороб.
Етапи виділення чистої культури та її ідентифікація:
21
1-й етап – посів досліджуваного матеріалу на поживні середовища з метою отримання
ізольованих колоній;
2-й етап – оцінка характеру росту мікроорганізмів на поживних середовищах та відбір
підозрілих колоній;
3-й етап – визначення (контроль) морфології і тинкторіальних властивостей
мікроорганізмів;
4-й етап – пересівання підозрілих колоній з метою виділення чистої культури
мікроорганізмів;
5-й етап – перевірка чистоти виділеної культури;
6-й етап – визначення ферментативних властивостей мікробів;
7-й етап – визначення точних маркерів мікроорганізмів: антигенної структури,
фагочутливості, антибіотикограми тощо.
Для успішного культивування мікроорганізмів у лабораторних умовах необхідно
правильно підібрати поживне середовище, висіяти досліджуваний матеріал, створити
належні умови для їх вирощування: оптимальну температуру, відсутність світла,
вологість, аерацію або анаеробні умови, термін культивування. Умови, необхідні для
культивування мікроорганізмів у мікробіологічній лабораторії, забезпечуються у
термостаті. Тут створюють оптимальну температуру - більшість мікроорганізмів ростуть
при температурі 37º С та відсутність світла (стінки термостата непрозорі). Вологість
забезпечують шляхом висівання матеріалу на свіжовиготовлені середовища. Аерація
здійснюється за рахунок проникнення кисню у пробірки (флакони) через ватно-марлеві
корки, у чашках Петрі – через щілину між дном і кришкою. Анаеробні умови створюють
у анаеростаті та іншими методами (хімічним, біологічним). Термін культивування у
різних мікроорганізмів різний: більшість культивуються протягом 18- 24 годин, інші –
від 2-3діб до 3міс.
Характер росту мікроорганізмів на поживному середовищі визначає їх культуральні
властивості. Ці властивості постійні для кожного виду мікроорганізмів, тому є важливою
ознакою для їх ідентифікації.
Вивчення ферментативної активності мікроорганізмів є важливим етапом ідентифікації
культури. Найчастіше вивчають ферменти. Здатні розщеплювати вуглеводи
(сахаролітичні), білки (протеолотичні), сечовину (уреазу), лецитин (лецитиназу), а також
токсини, що руйнують еритроцити (гемолітичні властивості).
Точні маркери вивчають слідуючим чином:
● антигенну структуру – у реакції аглютинації на склі
● фагочутливість – з допомогою реакції фаготипування
● антибіотикограму – шляхом визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
диско-дифузійним методом
Загальні вимоги до проведення посівів досліджуваного матеріалу
1. Всі маніпуляції, пов’язані з посівом, проводять в асептичних умовах.
2. Необхідно ретельно виконувати правила техніки безпеки при роботі із заразним матеріалом та
дотримуватись правил протипожежної безпеки.
3. Чашки Петрі з посівами підписують відповідно до Державних санітарних правил (ДСП 9.9.5.-
080-02): на кришці – назва середовища і дата виготовлення; на дні – номер аналізу, дата посіву,
назва культури за бінарною номенклатурою.
Завдання 2. Ознайомтеся з видами тампонів, що використовуються для
взяття паталогічного матеріалу.
Тампони виготовляють шляхом намотування вати на металевий, скляний або
дерев'яний стержень. Розрізняють тампони для :
22
– для ротоглотки і носа виготовляють так: на кінчик стержня туго намотують вату, а
посередині його роблять ватну пробку. Вата кінчика і пробки не повинна сполучатися
між собою, в іншому випадку, якщо такий тампон опустити в рідке поживне
середовище, то воно, за законом капілярності, буде поглинуте тампоном (підходять для
взяття матеріалу з ротоглотки, носа, вуха, виразки, абсцесу, рани, а також для взяття
змивів з рук і поверхні різних об'єктів навколишнього середовища).
- Ректальні тампони: туго намотують вату на кінці стержня, потім навколо стержня на
довжину 10— 12 см, потім роблять ватну пробку. Виготовлені тампони вміщують у
пусті чисті сухі пробірки і стерилізують у автоклаві за t 120 °С протягом 20 хв.
Завдання 3. Опрацюйте техніку висівання патологічного матеріалу на
поживні середовища петлею, тампоном, шпателем.
І. Алгоритм «Посів бактеріологічною петлею на скошений агар»
1. Запаліть пальник
2. Візьміть у ліву руку між великим і вказівним пальцями пробірку із скошеним агаром
3. У праву руку, як перо, візьміть бактеріологічну петлю
4. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника у вертикальному положенні
5. Внесіть її у посудину з досліджуваним матеріалом
Обережно, щоб не торкнутись зовнішньої поверхні посудини
Петлю попередньо охолодіть, торкаючись внутрішньої поверхні посудини.
6. Наберіть петлею досліджуваний матеріал.
7. Корок із пробірки вийміть правою рукою, затискаючи його між мізинцем і долонею.
Увага! Корки виймайте плавно, без ривків!
8. Зафламбуйте край пробірки.
9. Внесіть петлю з досліджуваним матеріалом у пробірку з середовищем
Уважно, щоб не торкнутись з овнішн ьої поверхні пробірки!
10. Матеріал зигзагоподібними рухами розітріть на поверхні агару знизу догори
Посів здійснюйте обережно, щоб не пошкодити поверхню середовища
11. Закрийте пробірку корком, одночасно фламбуючи край пробірки і корок над полум'ям
пальника
12. Пробірку поставте у штатив
13. Петлю зафламбуйте, поставте у ємність.
ІІ. Алгоритм «Посів тампоном у чашку Петрі»
1. Візьміть чашку Петрі з середовищем у ліву руку.
2. Тампон візьміть у праву руку, як перо.
3. Злегка привідкрийте чашку Петрі.
4. Внесіть тампон з досліджуваним матеріалом.
Уважно, щоб не торкатись країв чашки Петрі!
5. Втирайте вміст тампона у поверхню середовища, обертаючи його навколо осі.
6. Чашку Петрі закрийте і переверніть дном вгору.
7. Тампон помістіть у пробірку або в лоток для відпрацьованого матеріалу.
Ш. Алгоритм «Посів шпателем у чашку Петрі»
1. Запаліть пальник.
2. Приготуйте шпатель.
3. Візьміть у ліву руку чашку Петрі.
4. У праву руку - бактеріологічну петлю.
5. Зафламбуйте її у полум'ї пальника у вертикальному положенні.
6. Наберіть петлею досліджуваний матеріал, внесіть у чашку Петрі
і розмістіть на поверхні живильного середовища біля краю чашки
23
Досліджуваний матеріал можна внести також пастерівською піпеткою.
7. Петлю зафламбуйте.
8. Візьміть шпатель у праву руку.
9. Внесіть його у чашку Петрі, злегка привідкривши її.
10. Поступальними рухами розітріть досліджуваний матеріал по поверхні середовища.
11. Вийміть шпатель, чашку закрийте і переверніть дном вгору.
12. Шпатель опустіть у дезінфектант.
IV. Алгоритм «Посів бактеріологічною петлею на рідке живильне середовище»
І. Запаліть пальник.
2. Візьміть у ліву руку флакон (пробірку) з рідким живильним середовищем.
3. У праву руку візьміть бактеріологічну петлю, як перо.
4. Зафламбуйте її у полум’ї пальника у вертикальному положенні.
5. Наберіть досліджуваний матеріал за відомими Вам правилами.
6. Вийміть корок з флакона (пробірки) правою рукою, затискаючи його між долонею і
мізинцем. Корок виймайте плавно, без різких рухів!
7. Край флакона (пробірки) зафламбуйте у полум'ї пальника.
8. Петлю погрузіть злегка у живильне середовище і розітріть посівний матеріал на стінці
флакона (пробірки) на межі повітря і середовища.
9. Змийте середовищем зроблений посів. Обережно, щоб не замочити корок!
10. Вийміть петлю з флакона (пробірки).
11. Закрийте флакон (пробірку), одночасно фламбуючи його край і корок.
12. Петлю зафламбуйте, поставте у ємність.
V. Алгоритм «Посів бактеріологічною петлею у чашку Петрі»
1. Запаліть пальник
2. Візьміть у ліву руку чашку Петрі, на нижньому боці олівцем розділіть на три сектори
3. У праву руку, як перо, бактеріологічну петлю
4. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника у вертикальному положенні
5. Наберіть досліджуваний матеріал за вище вказаними правилами
6. Привідкрийте чашку Петрі і внесіть петлю з досліджуваним матеріалом у чашку, зробіть
зигзаги у секторі 1. Уважно! Щоб не торкатись країв чашки!
7. Петлю вийміть, зафламбуйте
8. Повторно внесіть петлю у чашку Петрі, горизонтально покладіть на поверхню агару, де
був внесений досліджуваний матеріал
9. Проведіть петлею кілька разів по поверхні середовища
10. Потім зигзагоподібними рухами здійсніть посів досліджуваного матеріалу по
поверхні середовища
Штрихи повинні розташовуватись від краю до краю чашки Петрі, близько один
від одного. При посіві не пошкодьте поверхню агару.
11. Петлю зафламбуйте, поставте у ємність
12. Повторно внесіть петлю у чашку Петрі, горизонтально покладіть на поверхню агару
сектору 2 і зигзагоподібними рухами зробіть посів у сектор 3.
13. Переверніть чашку Петрі дном вгору, щоб запобігти стіканню конденсату на поверхню
середовища.
У секторі 1 виросте велика кількість колоний, у секторах 2 и 3 з’являться
окремі ізольовані колонії.
24
В Г Д
Рис. Метод посіву штрихом для отримання окремої колонії.

Вирішіть ситуаційні задачі:
1. Після посіву мокротиння хворого на пневмонію на поживне середовище з кров'ю
виросли дрібні, вологі, зеленкуваті колонії, навколо яких середовище позеленіло. Дайте
пояснення цьому явищу.
2. Через добу після посіву на середовище Гісса з лактозою було виявлено, що бактерії
виросли вздовж уколу, середовище залишилося прозорим і колір його не змінився. Як
оцінити цей результат?
3. Під час зняття пов'язки з гнійної рани було відмічено, що бинти набули синьо-
зеленого кольору і запаху суничного мила. Чи можна орієнтовно зробити висновок про
те, які бактерії спричинили загнивання рани?
ВИСНОВОК до практичного заняття:_______________________________________
__________________________________________________________________________
Підготуйтесь до практичного заняття 4.
Вивчення питань «Аналіз антибіотикограми», «Змиви з об’єктів довкілля, проби води,
повітря тощо» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів,
матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання для
самоконтролю.Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття №4, питаннями
вихідного контролю знань студентів. Вивчіть теоретичний матеріал за конспектом
лекції № 2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 39— 55).
[1]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посіб. для вищих мед. навч. закладів І-ІІ
рівнів акредитації /Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008 с.39-55
Додаткова
[2]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник для вищих
медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О,. Климнюк С.І,
Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 с. 63 -107
Тема: Мікроби і навколишнє середовище.
Актуальність теми: при вивченні екології мікроорганізмів значну цікавість має вивчення
впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на патогенні і умовно-патогенні мікроби. Тема має
велике практичне значення у роботі молодшого медичного спеціаліста, якому необхідні чіткі і повні
знання правил асептики й антисептики, методів стерилізації і дезінфекції. Порушення цих
25
важливих вимог, породжує важкі ускладнення, поширення інфекційних хвороб, виникнення
нозокоміальних інфекцій. Сучасна медицина у своїй практичній діяльності не може нехтувати
вимогами щодо боротьби з мікросвітом - використовує наявні і шукає нові методи та засоби
впливу на мікроорганізми.
Навчальні цілі: сформувати чітке уявлення про асептику та антисептику, дезінфекцію,
стерилізацію, підкреслити застережні заходи під час роботи із дезінфекційними засобами,
сформувати уміння дезінфекції піпеток, інфікованого матеріалу, рук, робочого місця тощо,
закріпити методи стерилізації медичного інструментарію, перев’язувального матеріалу,
лабораторного посуду, ознайомити з апаратурою для термічної стерилізації та тестами
контролю якості стерилізації.
Виховна мета: усвідомити необхідність дотримання персоналом техніки безпеки під час
приготування дезінфекційних розчинів та роботи з патологічним матеріалом.
Знати:
- Застосування дезінфекції та стерилізації;
- Підготовку матеріалу до стерилізації та його стерилізацію;
- Правила техніки безпеки , протиепідемічного режиму під час роботи з апаратурою,
дезінфекційними засобами;
- Перелік дезінфекційних засобів, дозволених до застосування в Україні (Державний реєстр
дезінфекційних засобів за 01.01.2009р.).
Вміти:
- Виготовляти дезінфекційні розчини та застосовувати їх;
- Проводити дезінфекцію посуду, інфікованого матеріалу, робочого місця, рук;
- Проводити стерилізацію медичних інструментів, перев’язувального матеріалу,
лабораторного посуду, живильних середовищ;
- Дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з інфікованим матеріалом, культурами мікроорганізмів,
обладнанням, пальниками, дезі. розчинами;
1. Виготовлення дезінфекційних розчинів.
2. Підготовка матеріалу до стерилізації та його стерилізація.
2. Контроль за якістю стерилізації.
4. Дезінфекція посуду, рук, робочого місця, відпрацьованого матеріалу
5.Врахувати результати визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.
6.Дотримання правил охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з інфікованим матеріалом, культурами мікроорганізмів,
лабораторним посудом, апаратурою, дезінфекційними засобами, антисептиками, пальниками.
Оснащення та матеріали: лабораторний та мірний посуд, хлорне вапно, дезінфікуючі
речовини (дезактин, неохлор, клорсепт та ін.), ваги з рівновагами, вата, пінцет, маркер,
етикетки, інструментарій, піпетки, відпрацьований матеріал, 70% етиловий спирт, Стерилліум,
гумові рукавички, мило, рушник.
Питання вихідного контролю знань:
1. Поширення мікробів у природі (грунті, воді, повітрі)
2. Нормальна мікрофлора людського організму
3. Поняття про асептику й антисептику
4. Вплив фізичних факторів на мікроби, їх значення у медицині.
5. Вплив хімічних чинників на мікроорганізми, застосування у практичній медицині.
6. Що таке дезінфекція і які види Вам відомі?
7. Розкрийте поняття стерилізація. Які існують види стерилізації? Як проводять контроль
якості стерилізації?
8. Протиепідемічні заходи у лікарняних установах.
9. Санітарно-показаві мікроорганізми довкілля, лікарняних установ.
10. Антибіотики, їх природа, механізм дії. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.
26
11. З якою метою визначають чутливість мікроорганізмів до антибіотиків?
12. Аналіз антибіотикограми.
№ Назва Знати Вміти
з/п дисципліни
1. Основи екології Проблеми забруднення Проводити санітарно-освітню
та проф. навколишнього середовища. роботу з пропаганди
медицини Особисту гігієну. Методи сан- здорового способу життя.
освітньої роботи. Санітарно-показові
мікроорганізми довкілля та
лікарняних установ
2. Основи Терміноелементи Вміти користуватись науковою
латинської мови термінологією
з медичною
3. Біологія Неклітинні форми життя. Хімічний Вміти користуватися
склад клітини. Ферменти. Обмін мікроскопом
речовин
4. Медична Генетика та мінливість Аналізувати прояви
біологія Біотехнології мінливості
5. Основи Методи спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом,
психології дотримуючись правил етики та
деонтології
6. Основи Дезінфекцію, стерилізацію Проводити дезінфекцію та
медсестринства Асептику, антисептику. стерилізацію об’єктів
Контроль за якістю стерилізації. навколишнього середовища,
Санітарно-протиепідемічний режим інструментарію, перев’язного
лікувально-проф. закладів. Методи матеріалу Проводити
оброблення рук мед. персоналу гігієнічну антисептику рук
7. Фармакологія та Дезінфікуючі засоби Застосовувати дезінфектанти та
медична Антисептичні антисептичні засоби в залежно
рецептура Антибіотики від механізму їх дії.
Дотримуватись принципів
застосування антибіотиків,
визначати їх можливу побічну
дію та надавати невідкладну
допомогу
8. Медсестринство Причини виникнення дисбактеріозу, Вміти провести дезінфекцію
в інфектології діагностику та профілактику. Методи та стерилізацію з метою
дезінфекції та стерилізації профілактики внутрішньо-
Правила дотримання лікарняної інфекції
протиепідемічного режиму
10. Ріст та розвиток Особливості мікрофлори організма
людини новонароджених
записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Апаратурою для термічної стерилізації
2. Отримайте: 2.1. Поняття про асептику та антисептику
3. Закріпіть 3.1. Дотримання протиепідемічних заходів у лікувальних
знання з питань: установах
27
3.2. Вплив фізичних, хімічних та біологічних чинників на
мікроби
3.3. Дезінфекція, стерилізація
3.4. Виготовлення дез. розчинів та застосовувати
5. Опрацюйте: 5.1. Алгоритми:
* приготування дезінфекційних розчинів
* підготовка матеріалу до стерилізації та його стерилізація
* контроль за якістю стерилізації
5.2. Спосіб дезінфекції посуду, інфікованого матеріалу,
робочого місця, рук
Студенти одержують поняття про асептику та антисептику. Ввивчають види дезінфекції,
стерилізації. Виготовляють дезінфекційні розчини та застосовують їх за призначенням:
дезінфекції піпеток, інфікованого матеріалу, рук, робочого місця. Закріплюють знання з
методів стерилізації медичного інструментарію, перев'язувального матеріалу, лабораторного
посуду, живильних середовищ. Ознайомлюються з апаратурою для термічної стерилізації та
тестами контролю якості роботи стерилізаторів. Визначають чутливість мікроорганізмів до
антибіотиків диско-дифузійним методом, оцінюють результати антибіотикограми.
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомитися з послідовністю дій під час приготування
дезінфекційних розчинів, етапи занесіть у протокольний зошит.
Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину та робочих розчинів хлорного
вапна
1. Надягніть маску-респіратор, гумові рукавички, фартух. Провітріть приміщення,
забезпечте доступ свіжого повітря.
2. Всипте в ємкість 1 кг сухого хлорного вапна.
3. Воду потроху доливайте до 9 л, розмішуючи дерев´яною лопаткою.
4. Ємкість закрийте і залиште в темному місці на 1 добу. Протягом перших годин
розчин кілька разів перемішайте дерев´яною лопаткою.
5. Злийте освітлений розчин в іншу ємкість через кілька шарів марлі (осад не
використовуйте!).
6. Освітлений розчин розлийте в ємкості з темного скла і закрийте корками.
7. На ємкості наклейте етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати
приготування.
8. Зберігайте розчин у темному прохолодному місці протягом 10 діб.
9. Для приготування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна
безпосередньо перед застосуванням розбавте відповідною кількістю води.
10. Для дезінфекції приміщень, обладнання, предметів догляду за хворими,
інструментів, білизни використовують робочі 0,5 %, 1 %, 3 %, 5 % розчини хлорного
вапна залежно від об´єкта та рівня їхнього забруднення.
Приготування робочих розчинів хлораміну
1. Безпосередньо перед застосуванням налийте в посудину потрібну кількість води
кімнатної температури, висипте необхідну кількість хлораміну, розмішайте дерев´яною
лопаточкою до повного розчинення.
2. Залежно від характеру дезінфекції об´єктів і рівня забруднення використовуйте водні
розчини хлораміну різної концентрації — від 0,5 до 5 %.
Теплі розчини хлораміну (40 — 50 °С) більш активні!
Робочі дезінфекційні розчини можна використовувати протягом доби, але при
забрудненні його біоматеріалом - замінюють на свіжовиготовлений.
28
Ємність з робочим дезінфекційним розчином необхідно промаркірувати:
зазначити назву, концентрацію дезінфекційної речовини, дату, підпис.
Завдання 2. Ознайомитися з підготовкою до стерилізації та стерилізацією
інструментарію, перев'язувального матеріалу, живильних середовищ та лабораторного
посуду, заповнити таблицю у протокольному зошиті.
Матеріал для Режим стерилізації Термін Примітка
стерилізації
Інструментарій
багаторазового
користування
Перев'язувальний
матеріал
Живильні
середовища
Лабораторний посуд
*Алгоритм дії підготований епідвідділом облСЕС на основі наказів МОЗ України від 22.10.1993р. №223
«Про збір, знезараження використаних медичних виробів одноразового призначення», від 25.05.2000р. №120 «Про
вдосконалення медичної допомоги хворим на ВІЛ – інфекцію/СНІД», Державного реєстру деззасобів, дозволених
до використання в Україні станом на 30.07.2007р., матеріалів РАТН «Правильне використання і утилізація
само руйнівних шприців та безпечних контейнерів», травень 2002р.
І. Стерилізація та підготовка до неї медичного інструментарію:
Медичний інструментарій багаторазового користування після використання:
- замочують у дезінфікуючий розчин*
- промивають під протічною водою
- висушують
- складають у бікси
- оформляють супровідну документацію
- відправляють у стерилізаційну
- у стерилізаційній здають під розписку
У стерилізаційній після реєстрації:
- інструментарій кип'ятять у 2% розчині натрію гідрокарбонату 15хв.
- замочують у миючий розчин при температурі 50-52°С на 15-20 хв.
- у миючому розчині ретельно миють щітками, йоршиками
- промивають під протічною водою
- роблять проби на залишки миючого засобу та приховану кров -
- кип'ятять у дистильованій воді 5хв. з метою знесолення і висушують
- загортають у папір, тканину або вміщують у крафт-пакети і складають у бікси
- автоклавують при тиску 2 атм. 20 хв. або стерилізують у сухожаровій шафі при
температурі 180°С 1годину.
***3астосування дезінфектантів регламентується методичними вказівками
(рекомендаціями) МОЗ України, затвердженими Головним санітарним лікарем України
або інструкціями, прикладеними до ліцензованих засобів.
II. Стерилізація перев'язувального матеріалу
Вкладають у полотняні мішечки або зв'язують у марлеву серветку, складають у
бікс. Стерилізують в автоклаві при тиску 2атм - 20хв.
Ш. Стерилізація живильних середовищ
Живильні середовища готують, розливають у стерильний посуд, складають у
бікси. Автоклавують живильні середовища (крім тих, які містять білок), рідини
29
(фізіологічний розчин, воду та інші). Режим стерилізації визначається їх складом і
вказаний у рецепті виготовлення живильних середовищ.
● Найбільш вживані живильні середовища (МПА, МПБ) стерилізують 20 хв. при тиску
1атм (120°С).
● Середовища з вуглеводами стерилізують у автоклаві 10-15хв. при тиску 0,5атм
(112°С) або дробно: текучою парою при t 100°С протягом 30хв. 3дні підряд.
● Різні рідини стерилізують 20 хв. при тиску 1атм. (120°С).
● Живильні середовища, які містять сечовину, вуглеводи, молоко, картоплю, желатину,
стерилізують текучою парою методом роздрібної стерилізації: прогрівання проводять 3
дні підряд при t 100°С протягом 30-60хв. При першому прогріванні гинуть вегетативні
форми мікроорганізмів, а спорові зберігаються. Через добу спори проростають у
вегетативні форми, які гинуть на 2ий день стерилізації. На 3й день проводять
завершальну стерилізацію.
● Білкові рідини стерилізують на водяній бані або у спеціальних приладах з
терморегуляторами при t 56-58°С протягом 1 год. 5днів підряд. Цей метод називається
тіндалізація.
● Живильні середовища, які містять білок, сироватку, деякі антибіотики, стерилізують
методом фільтрації через бактеріальні фільтри.
ІV. Підготовка лабораторного посуду до стерилізації та його стерилізація
Лабораторний посуд перед стерилізацією знезаражують, миють і висушують:1.
Чашки Петрі загортають у папір по одній або кілька штук; при наявності складають у
спеціальні металеві пенали.
2. Широкий кінець градуйованої піпетки закривають ватою, загортають у довгі
смужки паперу шириною 4-5см. На папері відзначають об'єм загорнутої піпетки. Гострі
кінці пастерівських піпеток запаюють у полум'ї пальника, отвір протилежного кінця
закривають ватою, загортають у папір по 10 - 15 шт. Загортають уважно, щоб не
зламати кінці капілярів!
4. Флакони, колби, пробірки закривають ватно-марлевими корками.
Поверх корків (крім пробірок) надягають паперовий ковпачок. Пробірки зв'язують
по 5-30 шт. і загортають у папір.
Лабораторний посуд стерилізують у сухожаровій шафі при t 160 - 165°С 1 годину.
Загорнутий у папір посуд зберігається стерильним протягом 3 діб. Не загорнутий
- необхідно використати протягом доби.
Стерилізацію у біксах проводять з відкритими отворами!
Завдання 3. Ознайомтеся з методами контролю якості стерилізації.
Контроль якості стерилізації проводять з допомогою трьох видів тестів:
1. Фізичний метод – використовують максимальний термометр в автоклаві і ртутний
термометр у сухожаровій шафі та ін активаторах.
2. Хімічний метод – застосовують кристалічні хімічні речовини:
♦ для контролю якості стерилізації в автоклаві:
● бензонафтол - 1100 C ● бета-нафтол – 120 0 C
● антипірин – 113 0 C ● стрептоцид – 160 0 C
● резорцин, сірка - 119 0 C ● альбуцид – 180 0 C
♦ для контролю якості стерилізації у сухожаровій шафі:
● сахарозу ● тіосечовину ● альбуцид
3. Біологічний метод – використовують біотести, виготовлені з тест- культури
мікроорганізмів (з групи антракоїдів, які витримують кип’ятіння протягом 25-30 хв. і
вплив текучої пари температурою 1000 C протягом 4-6 хв.). У стерилізатор вміщують
30
щонайменше 5 тестів та 1(контрольний) залишають при кімнатній температурі. Після
стерилізації змиви з біотестів засівають на живильні середовища. Результат читають
слідуючим чином:
- у змивах, які перебували у стерилізаторі, росту культури не повинно бути
- у змивах з контрольного тесту – рясний ріст культури.
Завдання 4.Ознайомитися зметодикою дезінфекції відпрацьованого
патологічного матеріалу, робочого місця, рук:
1. Градуйовані, пастерівські піпетки, шпателі, металеві інструменти відразу після
використання опускають у посудину з дез. розчином – 0,2% розчин дезактина.
2. Патологічний матеріал (гній, сеча, мокротиння, тощо) знезаражують
деззасобами:
- мокротиння хворого на туберкульоз – 2,5% розчином дезактина (360 хв.);
- випорожнення від хворого на дизентерію – 0,5% розчином дезактина (60 хв.).
3. Посуд опускають в 1% розчин хлораміну на 30 хв. або в 1% розчин МедіДеса чи
Тетраліна на 60 хв
Алгоритм «Дезінфекція робочого місця»
1. Після закінчення роботи робоче місце протріть ганчіркою, змоченою
дезінфекційним розчином - 0,2% розчином Септаміна, 0,75% розчином МедіДеса,
Тетраліна або 3 % розчином хлораміну.
2. Вимийте руки з милом.
3. Висушіть руки, змастіть їх кремом для рук.
Обробка рук медичного персоналуМОЗ України наказ №798 від 21.09.2010 «Про
затвердження методичних рекомендацій "Хірургічна та гігієнічна обробка рук
медичного персоналу» Європейський стандарт поділяє оброблення рук медичного
персоналу на рівні спеціального оброблення (деконтамінації):
1) соціальний рівень (побутовий) — миття рук водою з милом дає змогу видалити зі
шкіри більшість транзиторних мікроорганізмів (антисептичне мило);
2) гігієнічний рівень (дезінфекція) — це найефективніший метод видалення і знищення
мікроорганізмів під час оброблення рук (антисептичне мило або антисептик);
3) хірургічний рівень — це спеціальне оброблення рук та передпліччя від бруду, повне
знищення транзиторної та зниження резидентної мікрофлори перед кожним
хірургічним втручанням (антисептичне мило + антисептик).
Алгоритм «Дезінфекція рук»
31
Техніка миття рук:
1.візьміть пінцетом ватну кульку, змочіть її 0,2 % розчином хлораміну;
32
2.протріть зверху вниз кисть лівої руки (потім правої) у такій послідовності: зовнішня
поверхня кисті, внутрішня її поверхня, між пальцями, нігті, під нігтями;
3.протирання повторіть;
4.помістіть відпрацьовані кульки в банку з дезінфекційним розчином;
5.вимийте руки водою з милом.
1. Патологічний матеріал, який містить патогенні ентеробактерії, для знезаражування
заливають 3 % розчином хлораміну на 2 год. Патологічний матеріал, що містить
мікобактерії туберкульозу, заливають 5 % розчином активованого хлораміну на 24 год.
Чим пояснити різницю в режимі дезінфекції? ____________________________________
2. У сухожарову шафу помістили металічні інструменти, вату, піпетки, флакони з
ізотонічним розчином натрію хлориду, гумові рукавички і простерилізували за
температури 180 °С протягом 60 хв. Оцініть ці дії. _______________________________
3. У корови, хворої на туберкульоз, мікобактерії виділяються з молоком. Чи можна
пити молоко хворої тварини після пастеризації?__________________________________
4. Металеві хірургічні інструменти прокип'ятили у дистильованій воді протягом 30 хв.
Чи можна їх вважати стерильними? ____________________________________________
1. Збудники яких захворювань гинуть при відхиленні температури від 37 °С? Де це
враховується?
2. Як діють на мікроорганізми хімічні бактерицидні речовини?
3. Як діють на мікроорганізми бактеріостатичні речовини?
4. Класифікація хімічних речовин залежно від механізму їх дії на мікроорганізми.
5. Чому перед стерилізацією посуд пакують у папір?
6. Для чого пишуть дату та час стерилізації?
7. Як провести дезінфекцію рук і робочого місця?
8. Що таке хіміотерапевтичний індекс?
9. Як класифікуються хіміотерапевтичні препарати?
10. Що таке антибіотики та їх біологічна активність?
11. Як класифікуються антибіотики за походженням, механізмом дії, спектром активності,
хімічною будовою?
12. Дати коротку характеристику окремим групам антибіотиків.
13. Як виникає антибіотикорезистентність у бактерій?
14. У чому полягає побічна дія антибіотиків?
15. Які основні принципи раціональної хіміотерапії?
16. Які методи визначення чутливості до антибіотиків?
ВИСНОВОК до практичного заняття:____________________________________
__________________________________________________________________________
 Вирішіть ситуаційні задачі:
1. Від хворого на холецистит із жовчі виділено S. aureus. За методом стандартних
дисків на середовищі АГВ одержано такі значення діаметрів зон затримки росту:
пеніцилін - 25 мм, ампіцилін - 24 мм, стрептоміцин - 14 мм, тетрациклін - 23 мм. Як
оцінити результати досліджень? Який антибіотик можна рекомендувати для лікування?
Для культивування мікроорганізмів підготували живильні середовища: МПА, МПБ,
середовища з глюкозою, сечовиною, нативною сироваткою крові. Чи можна їх
стерилізувати за однакових умов?
 Підготуйтесь до практичного заняття 5.
33
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття №5 «Вчення про інфекцію»,
питаннями вихідного контролю знань студентів. Вивчіть теоретичний матеріал за
конспектом лекції №.3 (див. підручник, с.).
Додаткова:
Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 с.107 -122, 129 -134, 224 -242
Тема: Вчення про інфекцію.
Актуальність теми: відкриття і впровадження у медичну практику антибіотиків
суттєво вплинуло на розробку методів етіотропної терапії інфекційних захворювань, що
захистило життя мільйонів людей. Завдяки їм знизилась кількість післяопераційних
ускладнень, захворюваність і смертність від гнійних інфекцій, підвищилась ефективність
лікування багатьох хвороб, збільшився середній вік людини. Разом з тим, антибіотикотерапія і
антибіотикопрофілактика може призвести до негативних наслідків - виникнення побічних
ефектів в організмі людини, формування резистентності мікроорганізмів до антибіотиків,
можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції.
Таким чином, відомості про протікання та особливості формування патологічних вогнищ
при інфекційних захворюваннях, методів діагностики та профілактики інфекційних
захворювань дає змогу ефективніше запобігати поширенню інфекцій та правильно розробити
профілактичні методи та заходи по попередженню даних патологій.
Навчальні цілі: вивчити форми і динаміку інфекційного процесу, усвідомити суть та
застосування антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів, сформувати уміння визначити
чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом, сформувати чітке
уявлення про внутрішньолікарняні інфекції
Виховна мета: усвідомити необхідність дотримання персоналом техніки безпеки під час
роботи та уважного ставлення до пацієнтів.
Знати:
- Джерела, механізми і чинники передавання збудників інфекційних хвороб;
- Патогенез інфекції;
- Види і форми інфекційного процесу;
- Вчення про антибіотики та хіміотерапевтичні препарати;
- Антибіотики, їх природу та механізм дії;
Вміти:
- Визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним
методом;
- Врахувати результати визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків;
- Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму,
чинних наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою.
1. Аналізувати антибіотикограму;
2. Дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму,
чинних наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою.
1. Назвіть основні форми взаємодії мікро-і макроорганізмів.
34
2. Патогенність і вірулентність мікроорганізмів. Фактори вірулентності, методи
визначення.
3. Роль макроорганізму, мікроорганізму, природних і соціальних умов життя та
спадковості у виникненні та розвитку інфекційних захворювань.
4. Джерела, шляхи та механізми передачі інфекцій.
5. Основні етапи інфекційного процесу.
6. Патогенез інфекційних хвороб. Періоди розвитку інфекційного процесу.
7. Класифікації інфекцій залежно від збудника, патогенезу, способу зараження, клінічних
проявів.
№з/ Назва Знати Вміти
п дисципліни
1. Анатомія людини Будову кровоносної системи Визначати роль білків в
організмі людини
2. Основи екології та Проблеми забруднення Оцінювати санітарно-
профілактичної навколишнього середовища бактеріологічний сна довкілля
медицини Екологію і здоров’я
3. Основи Терміноелементи Вміти свідомо користуватись
латинської мови з Словотворення науковою латинсько-грецькою
медичною термінологією
4. Біологія Білки, ферменти Оцінити роль білків організмі
5. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,

та між особове пацієнтом дотримуючись правил етики та
6. Медсестринство в Серологічний метод та його Взяти кров з вени на
інфектології застосування для діагностики серологічне дослідження
інфекційних хвороб Провести реакцію аглютинації
на склі, облікувати розгорнуту
реакцію аглютинації
7. Основи Дезінфекцію, стерилізацію Проводити дезінфекцію та
медсестринства Асептику, антисептику. стерилізацію інструментарію,
Контроль за якістю стерилізації. перев’язного матеріалу
Санітарно-протиепідемічний Проводити гігієнічну
режим ЛП закладів. антисептику рук
записи
1. Дайте 1.1. Інфекційний процесс. Інфекційна хвороба
визначення 1.2. Внутрішньолікарняні інфекції
поняттям: 1.3. Хіміотерапевтичні препарати
1.3. Антибіотики
2. Повторіть: 2.1. Антибіотики та механізм їх дії
3. Опрацюйте: 3.1. Техніку визначення чутливості мікроорганізмів до
антибіотиків диско-дифузійним методом
3.2. Врахування результатів визначення чутливості
мікроорганізмів до антибіотиків
35
Студенти вивчають серологічні реакції, їх суть, застосування. Отримують досліджувану
сироватку. Проводять орієнтовну реакцію аглютинації на склі. Спостерігають розгорнуту
реакцію аглютинації. Облікують та оцінюють результати.
Хід роботи
Завдання 1. Визначити патогенність чистої культури Staphylococcus
spp. (плазмокоагулазна, лецитовітелазна, гемолітична та ДНК-азна
активність). Зробити висновок про патогенність досліджуваних
У наш час визначення вірулентності проводять без використання лабораторних
тварин (через високу вартість та з етичних міркувань). З цією метою широко
використовують інші методи визначення вірулентності: інфікування культур клітин,
курячих ембріонів, а також виявлення окремих факторів патогенності або їх
генетичних детермінант.
Оцінка патогенності мікроорганізмів in vitro є
найбільш простим та доступним методом. Багатьом
патогенним мікробам властиве утворення ферментів –
токсинів, що руйнують клітини і тканини або
пригнічують ферментні системи організму
(плазмокоагулаза, гіалуронідаза, лецитовітелаза,
фібринолізин, декарбоксилаза та ін.). Визначаючи
наявність таких ферментів можна встановити
патогенність культури.
а) Виявлення гемолітичної властивості бактерій
Для виявлення гемолізу еритроцитів роблять посів а) Ріст S.aureus на кров’яному агарі
культури на кров'яний агар і визначають наявність зони
гемолізу навколо колоній, що виросли. Гемолітичні
властивості бактерій пов'язані з наявністю гемотоксину.
б) Виявлення плазмокоагулазної активності бактерій
Для виявлення плазмокоагулази виділену агарову
культуру у вигляді густої зависі вносять в пробірку з 0,5
мл цитратної плазми кроля та ретельно емульгують. б) Виявлення плазмокоагулазної
Пробірки витримують у вертикальному положенні при 37 активності бактерій
°С та спостерігають за появою коагуляції – згортання

плазми (зазвичай позитивний результат відмічається через
2 – 6 годин).
в) Виявлення ДНК-азної активності:
Для визначення ДНК-азної активності добові
культури стафілококів засівають бляшками в чашку Петрі
з агаром, який містить ДНК. Наважку нуклеїнової
кислоти з розрахунку 10 мг/мл ДНК вносять в
дистильовану воду, додаючи на кожні 20 мл води 1 мл
0,8% розчину їдкого натру та прогрівають до повного в) Виявлення ДНК-азної активності
розчинення. До розчиненого та охолодженого до 50 °С
МПА асептично додають отриманий розчин ДНК до концентрації 1 мг/мл (на 9 мл
МПА — 1 мл розчину ДНК). Через добу в чашку вносять 5 мл 1 % розчину соляної
кислоти та через 3 - 5 хвилин спостерігають появу навколо бляшок зони просвітління,
які свідчать про наявність ДНК-ази.
36
Завдання 2. Ознайомитися з методикою визначення чутливості
мікроорганізмів до антибіотиків методом паперових дисків.
Визначте діаметр зон затримки росту мікроорганізмів та зробіть висновок
стосовно застосування антибіотиків №1-8 проти культури мікроорганізмів, що
виросла у чашці Петрі.
Поживні середовища для визначення чутливості бактерій до антибіотиків повинні
відповідати таким вимогам:
• бути стандартними та забезпечувати оптимальні умови росту мікроорганізмів
• не містити інгібіторів росту бактерій і великої кількості стимуляторів
• не мати речовин, що пригнічують активнівність препаратів
• нейтральне або слаболужне поживне середовище (рН-7,0-7,4)
Алгоритм «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків методом
паперових дисків».
1. Візьміть чисту культуру мікроорганізмів
2. Приготуйте інокулюм - 5-10 однорідних колоній суспензуйте у 2мл рідкого
живильного середовища або фізіологічного розчину
3. Здійсніть посів «газоном» у чашку Петрі з живильним середовищем - 1мл
бактерійної суспензії з допомогою піпетки внесіть у чашку і рівномірно розподіліть по
поверхні середовища при похитуванні чашки.
Надлишок суспензії видаліть піпеткою у
дезінфектант
4. Чашки з посівом підсушіть протягом 20-
30хв. біля пальника на віддалі 10-15см
5. Стерильним пінцетом накладіть на агар
паперові диски, просочені розчином
антибіотиків.
Диски повинні розміщуватись на однаковій
відстані один від одного
і від центра чашки та її країв!
6. Витримайте посіви в термостаті 16 -18годин.
7. Виміряйте діаметр зони затримки росту
Результати слід читати таким
чином:
▪ наявність росту навкруг диску свідчить про нечутливість даного мікроорганізму до
антибіотика;
▪ зона затримки росту діаметром 15мм є показником малої чутливості мікроорганізму
до антибіотиків;
▪ при діаметрі зони 15-22мм мікроорганізм має середню чутливість;
▪ зона більше 25мм вказує на високу чутливість мікроорганізмів
Діаметр зон затримки росту: 1- _________2-__________3-___________4 - ________
5 - _____________; 6-_____________;7 - ______________; 8 - ______________
Завдання 3. Вирішить ситуаційні задачі.
1. У ХІVст. було поширення чуми -“чорної смерті” або “великого мору”, яка знищила
біля 25млн. населення Європи та 13 млн. населення Китаю. Як називається ця форма
поширення інфекційного захворювання? ________________________________________
37
2. У медичної сестри палати новонароджених під час профілактичного огляду із зіва
виділений Staphylocоccus aureus. Чи можна її допустити до роботи? Чому?__________
3. Відомо, що кров’яні інфекції передаються через укуси кровосисних членистоногих.
Назвіть їх та механізм передачі даних інфекцій. Охарактеризуйте його особливість.
4. У літній період, як правило, збільшуєть ся захворюваність населення на кишкові
інфекції, що пов’язано з недотриманням санітарно-гігієгічних навичок, вживанням в
їжу харчових продуктів сумнівної якості. Назвіть механізм передачі цих інфекцій.
Охарактеризуйте його. Вкажіть можливі профілактичні заходи.
5. В Україні повітряно-краплинні бактерійні інфекції (зокрема туберкульоз) набули
епідемічного поширення. Залишається високою смертність від цих інфекцій, у клініці
переважають важкі форми перебігу, що пояснюється зниженням опірності організму,
незадовільними екологічними та соціальними умовами. Який механізм передачі
вказаних інфекцій ? Вкажіть вхідні ворота.
Дати відповідь на питання тестового контроль кінцевого рівня знань

студентів.
ВИСНОВОК до практичного заняття:_____________________________________

________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Дослідження імунного статусу організму людини»,
«Імуномодулятори для імунокорекції імунного статусу організму людини»
пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття №6 «Серологічні реакції,
їх застосування». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 с.164 -189, 208 – 221
Тема: Серологічні реакції, їх застосування.
Актуальність: застосування серологічних реакцій з метою серодіагностики інфекційного
захворювання та з метою сероідентифікації збудників, що виділені від хворого, є необхідним
для встановлення заключного діагнозу інфекційного захворювання. На занятті студентам
надається можливість оволодіти методикою постановки основних серологічних реакцій
(реакція аглютинації, реакція пасивної гемаглютинації, реакція гемолізу). Розуміння ролі
антитілоутворення у формуванні імунної відповіді є необхідним підгрунтям для формування
уявлення про складний механізм функціонування імунної системи та її ролі у розвитку
імунозалежних патологій. Вміння обирати потрібні для діагностики інфекційного
захворювання серологічні реакції, ставити їх та інтерпретувати отримані результати є
важливим для формування у студентів клінічного мислення і розуміння суті патологічного
процесу при інфекційних хворобах.
38
Навчальні цілі: навчитися пояснювати роль антигенів як індукторів імунної відповіді,
пояснювати роль антитіл в імунній відповіді, розуміти суть серологічного методу
дослідження, мати поняття про діагностичні препарати, проводити реакцію аглютинації.
Знати:
- серологічні реакції, методику забору крові для серологічного дослідження, отримання
сироватки.
Вміти:
- поставити орієнтовну реакцію аглютинації (РА);
- оцінювати результати орієнтовної та розгорнутої реакції аглютинації.
чинних наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом,
електроапаратурою.
Оснащення: пробірки, піпетки, предметне скло, фізіологічний розчин, діагностикуми,
діагностична сироватка, досліджувана сироватка, суспензія невідомих бактерій,
видеодемонстрація РПГА, біопрепарати за темою.
Практичні навики.
1. Проведення реакції аглютинації на склі
2. Вибір препаратів для специфічної імунопрофілактики, імунотерапії інфекційних хвороб та
алергодіагностики;
3. Дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою
1. Визначення понять «імунітет», «імунологія»
2. Імунобіологічний період розвитку мікробіології та його представники
3. Характеристика видового вродженого імунітету
4. Набутий імунітет, його види
5. Специфічні чинники імунітету, їх характеристика
6. Антигени, їх властивості, класифікація
7. Природа антитіл, механізм імунної відповіді в організмі
8. Реакції імунітету, їх практичне застосування
9. З якою метою застосовують орієнтовну реакцію аглютинації на склі?
10. Які інгредієнти необхідні для реакції аглютинації на склі?
11. Розгорнута реакція аглютинації, її застосування
№з/ Назва Знати Вміти
п дисципліни
1. Анатомія людини Будову кровоносної системи Визначати місце венепункції
2. Основи Терміноелементи Вміти свідомо користуватись
латинської мови з Словотворення науковою латинсько-грецькою
медичною термінологією

5. Медсестринство в Серологічний метод та його Взяти кров з вени на
інфектології застосування для діагностики серологічне дослідження
інфекційних хвороб Провести реакцію аглютинації
на склі, облікувати розгорнуту
реакцію аглютинації
39
6. Основи Асептику, антисептику. Проводити дезінфекцію та
медсестринства Контроль за якістю стерилізації. стерилізацію інструментарію,
Санітарно-протиепідемічний перев’язного матеріалу
режим лікувально-проф. Проводити гігієнічну
закладів. антисептику рук
записи
1. Дайте 1.1. Імунітет, імунологія, антитіла, антиген, сироватка,
визначення неспецифічні фактори захисту (НФЗ)
поняттям:
2. Ознайомитись: 2.1. з умовами проведення серологічних реакцій та їх
застосуванням.
2.2. з технікою проведення та обліком, результатів
розгорнутої реакції аглютинації.
2.3. з орієнтовною реакції аглютинації на склі.
3. Вивчіть: 3.1. Алгоритм «Взяття крові на серологічне
дослідження»
3.2. Алгоритм Орієнтовної реакції аглютинації на склі та
облік її результатів 3.3. Алгоритм "Проведення
розгорнутої реакції аглютинації'
4. Опрацюйте: 4.1. Техніку взяття крові на серологічне дослідження
Обсяг роботи на занятті:
На практичному занятті студенти мають ознайомитися із поняттям серологічних реакцій,
визначити мету постановки та компоненти СР, ознайомитись із особливостями реакцій
аглютинації та преципітації. Студенти проводять постановку реакцій аглютинації на склі із
адсорбованими сироватками та преципітації в рідкій фазі, здійснюють облік. Розбирають
особливості обліку розгорнутої реакції аглютинації, проводять постановку розгорнутої РА з
метою серологічної ідентифікації. Виконані завдання студенти заносять в протокол та
підписують його у викладача.
Завдання 1. Ознайомтеся з умовами проведення серологічних реакцій та
їх застосуванням.
Серологічні реакції ґрунтуються на взаємодії антигену зі специфічним антитілом.
Оскільки ці реакції високоспецифічні, чутливі і можуть відбуватися in vitro, їх широко
використовують у лабораторній практиці.
За допомогою серологічних реакцій можна вирішити дві проблеми:
1) визначити невідоме антитіло або невідомий антиген у сироватці крові хворого —
серологічна діагностика;
2) визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патологічного матеріалу хворого, —
серологічна ідентифікація культури мікроорганізмів.
Проведення серологічних реакцій потребує підготовки посуду, інструментів,
апаратури й окремих інгредієнтів, тобто окремих компонентів реакції: антитіла,
антигену і неспецифічних компонентів.
Для постановки серологічних реакцій використовують чистий, сухий скляний
посуд: аглютинаційні, преципітаційні, центрифужні пробірки, піпетки градуйовані (або
піпеточний дозатор) і пастерівські, чашки Петрі, предметні стекла. Скло має бути
прозорим, без плям і подряпин. Для проведення серологічної реакції у пробірках слід
підібрати їх так, щоб вони були однаковими за висотою і діаметром, мали однакову
конфігурацію дна, однаковий колір скла.
40
Можна замість пробірок використовувати полістиролові планшети багаторазового
й одноразового використання. На планшеті є лунки, однакові за розміром і
конфігурацією дна (для постановки реакцій гемаглютинації, мікропреципітації, ІФА).
Використовують наступні інструменти й апаратуру: бактеріологічну петлю,
пінцет, штативи з гніздами, що відповідають діаметру пробірок, лупу, аглютиноскоп,
термостат, холодильник, центрифугу на 2000—3000 об/хв.
Специфічними компонентами серологічних реакцій є імунна діагностична
сироватка (відоме антитіло) і діагностикум (відомий антиген).
Імунними діагностичними називають сироватки, що містять відомі специфічні
антитіла. їх виготовляють із крові тварин (кроликів, коней, ослів, овець), яких
попередньо імунізують (заражають) відповідним антигеном (мікробами чи токсином)
за певною схемою. Після накопичення антитіл (приблизно через 2 тижні після
останнього введення антигену) беруть кров і виробляють із неї сироватку. В отриманій
сироватці визначають активність (титр). Титр — це найбільше розведення, в якому
сироватка спричинює видиму реакцію з відповідним антигеном в умовах досліду.
Сироватки розливають в ампули, частіше їх ліофілізують, потім запаюють. На ампулі
зазначають назву сироватки, її об'єм і титр. Перед використанням їх розчиняють у
дистильованій воді або ізотонічному розчині натрію хлориду (як зазначено в
інструкції). Зберігають сироватки у холодильнику за температури від 4 до 10 °С.
Імунні діагностичні сироватки бувають нативні (неадсорбовані) й адсорбовані.
Неадсорбовані сироватки містять природні антитіла, які накопичилися в крові
упродовж життя тварини, групові антитіла, які здатні взаємодіяти з бактеріями, що
мають однакові антигени (бактерії одного роду, родини), — це неспецифічні
антитіла та специфічні антитіла, які здатні взаємодіяти з бактеріями, що були
використані для імунізації тварин.
Імунна діагностична сироватка містить набагато більше специфічних антитіл, ніж
неспецифічних. Після розведення неадсорбованих сироваток концентрація
неспецифічних антитіл стає настільки малою, що вони не здатні спричинити видиму
реакцію з антигеном, а концентрація специфічних антитіл хоч і зменшується, але
залишається достатньою, щоб зумовити видиму реакцію з антигеном. Тому під час
проведення серологічної реакції неадсорбовані сироватки обов'язково розводять до
титру, вказаного на етикетці.
Адсорбовані імунні діагностичні сироватки високоспецифічні. Неспецифічні
антитіла з них видаляють методом адсорбції.
Адсорбовані сироватки можуть бути монорецепторними (містять антитіла до
одного антигену) і полівалентними (містять антитіла до 2 антигенів і більше). Титр
антитіл в адсорбованих сироватках невисокий (від 1:20 до 1:320), тому їх не розводять.
Адсорбовані сироватки використовують для проведення реакції аглютинації на склі з
метою вивчення антигенної структури бактерій, тобто для серологічної ідентифікації
культури.
Ампули з ліофілізованими сироватками вміщують у коробки, в кожну коробку
кладуть інструкцію щодо використання сироватки.
На коробці зазначають назву сироватки, її призначення, кількість ампул, об'єм в 1
ампулі, серію, термін придатності, умови зберігання, адресу підприємства-виробнюса,
крім того, для неадсорбованих сироваток зазначають титр.
В інструкції зазначають: назву сироватки, її призначення, спосіб застосування,
схему проведення серологічної реакції і врахування її результатів, термін придатності
41
сироватки, умови зберігання і транспортування, адресу підприємства, що виготовило
препарат.
На ампулі зазначають: назву сироватки, об'єм, серію, контрольний номер, дату
придатності, на ампулах з неадсорбованими сироватками — титр.
Перед використанням звертають увагу на термін придатності, цілість ампули,
чіткість підписів на ампулі, відповідність підпису на ампулі, інструкції й на коробці,
фізичні властивості препарату (відповідність зовнішнього вигляду до зазначеного в
інструкції) і розчиняють в об'ємі ізотонічного розчину натрію хлориду, який зазначено
на етикетці.
Завдання 2. Ознайомитися з алгоритмом «Взяття крові на серологічне
дослідження»
Завдання Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте руки За відомими Вам правилами Див. практичне заняття
до маніпуляції №4
2. Підготуйте Шприц на 10мл або шприц-пробірку, Інструментарій та
необхідний ватні кульки, марлеву серветку, матеріали повинні бути
інструментарій та джгут, валик, стерильний лоток, лоток стерильними
матеріали для відпрацьованого матеріалу, 70%
розчин етилового спирту
3. Підготуйте 3.1. Напередодні ввечері попередьте Спілкуйтесь з пацієнтом,
пацієнта пацієнта, щоб вранці не снідав, не дотримуючись правил
вживав ліки етики та деонтології
3.2. Зручно усадіть або укладіть
пацієнта
3.3. Попросіть і допоможіть пацієнту
покласти руку долонею вгору
3 4. Під ліктьовий згин підкладіть
валик
4. Визначіть місце 4.1. На плече вище ліктьового згину Джгут накладайте на
венепункції та накладіть джгут рукав сорочки або
підготуйте його 4.2. Запропонуйте пацієнту декілька серветку так, щоб вільні
раз стиснути і розтиснути кулак кінці були розташовані
4.3. Зробіть поглажування вгору і не заважали
передпліччя від китиці до ліктьового Джгут повинен
згину стискувати лише
4.4. Вказівним пальцем правої руки поверхневі вени і, ні в
пропальпуйте вени ліктьового згину і якому разі, не
виберіть найбільш об’ємну та порушувати рух крові по
найменш рухому артеріях
4.5. Поверхню ліктьового згину При цьому вени краще
протріть двічі ватними кульками, контуруються і
змоченими 70% розчином етилового пальпуються під шкірою
спирту Шкіру протирайте від
китиці до ліктьового
згину або коловими
рухами від центру до
периферії
42
5. Проведіть взяття 5.1.Зробіть голкою венепункцію (одно Взяття крові
крові – або двомоментно) проводиться при
5.2. Наберіть у шприц 5-8мл крові зав’язаному джгуті!
5.3. Розв’яжіть джгут Якщо пацієнт не
5.4. Накладіть на місце проколу ватну спроможний зробити це
кульку, змочену 70% розчином самостійно (знаходиться
етилового спирту у непритомному стані),
5.5. Виведіть голку з вени самі зафіксуйте місце
5.6. Запропонуйте пацієнту зігнути пункції або закріпіть
руку у ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку бинтом
ватну кульку на 3-5хв. Взяту кров виливайте у
5.7. Перенесіть кров із шприца у пробірку повільно по
пробірку і закрийте її гумовим стінці, щоб уникнути
корком. Якщо це шприц-пробірка – руйнування еритроцитів
відламайте поршень
6. Оформіть 6.1. Направлення оформляйте за Не дозволяється
супровідну відомими Вам правилами обгортати пробірку
документацію 6.2. Прикріпіть його до пробірки із направленням і
зовнішнього боку загортати краї паперу
досередини
7. Транспортуйте
матеріал до
8. Відпрацьований За відомими Вам правилами
інструментарій та
матеріал помістіть
у дезінфектант
9. Продезінфікуйте За відомими Вам правилами
руки
Завдання 3. Проведіть орієнтовну реакцію аглютинації на склі та облік
її результатів з метою ідентифікації культури бактерій.
Аглютинація (від лат. agglutinatiо — приклеювання) — це склеювання і
випадання в осад клітин (у мікробіології — бактеріальних клітин) після їх взаємодії зі
специфічними антитілами. Результатом реакції аглютинації є утворення пластівців
унаслідок склеювання бактеріальних клітин. Осад в реакції аглютинації називається
аглютинатом.
Орієнтовна реакція аглютинації на склі частіше використовується для визначення
антигенної структури мікроорганізмів, але інколи і для прискореної серологічної
діагностики (реакція Хеддльсона для діагностики бруцельозу).
Проведення реакції аглютинації (РА) на склі з метою серологічної ідентифікації
культури є завершальним етапом ідентифікації багатьох мікробних культур після
попереднього їх вивчення за культуральними, морфологічними, тинкторіальними і
ферментативними властивостями. Для постановки цієї реакції використовують
інгредієнти: специфічну аглютинуючу адсорбовану сироватку (відоме антитіло),
підготовлену згідно з інструкцією, ізотонічний розчин натрію хлориду і невідому, але
підозрілу культуру (невідомий антиген).
Алгоритми виконання практичних навичок:
43
Алгоритм "Проведення та облік результатів орієнтовної РА":
1)знежирте предметне скло, нанесіть маркером три кола діаметром близько 1 см на
однаковій відстані одне від одного, скло переверніть;
2)підпишіть: під І колом — Д (дослід), під II — КС (контроль сироватки), під III — КА
(контроль антигену), зазначте номер аналізу;
3)зафламбуйте предметне скло, покладіть його у кришку чашки Петрі;
4)нанесіть пастерівською піпеткою на кола Д і КС по 1 краплі аглютинуючої
сироватки, на коло КА - 1 краплю ізотонічного розчину натрію хлориду;
5)розітріть і змішайте бактеріологічною петлею досліджувану культуру з краплею
ізотонічного розчину натрію хлориду (КА);
6)змішайте досліджувану культуру з краплею сироватки (Д);
7)оцініть результати через 1—3 хв;
Увага! Оцінювання результату починають з оцінювання контролів: КА —
рівномірне помутніння, КС — крапля прозора. У разі появи пластівців у колі Д на
фоні прозорої рідини реакція позитивна (антиген відповідає антитілу), а в разі
рівномірного помутніння — реакція негативна (антиген не відповідає антитілу).
Іноді результат оцінюють за допомогою лупи або мікроскопа (реакція
мікроаглютинації).
Спостереження
Завдання Самостійні записи
1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для
проведення розгорнутої реакції аглютинації
2. Спостерігайте за демонстраційною розгорнутою
реакцією аглютинації (видео)
3. Проведіть облік та оцінювання результатів
демонстраційної реакції аглютинації
8)помістіть предметне скло в дезінфекційний розчин.
Завдання 4. Ознайомтеся з технікою проведення та обліком,
результатів розгорнутої реакції аглютинації.
Розгорнуту реакцію аглютинації здебільшого використовують для серологічної
діагностики інфекційних хвороб: для діагностики черевного тифу — реакцію Відаля,
для діагностики бруцельозу — реакцію Райта й інші, визначення титру імунної
аглютинуючої сироватки, а також для серологічної ідентифікації культури бактерій (Е.
соlі, бруцел).
Для проведення розгорнутої реакції аглютинації з метою серологічної
діагностики використовують такі інгредієнти: сироватку крові хворого (невідоме
антитіло), діагностикум (відомий антиген) та ізотонічний розчин натрію хлориду.
Для серологічного дослідження у хворого беруть кров на 5—7-й день від початку
захворювання, коли в ній накопичиться достатня кількість антитіл; у реконвалесцента
— з метою ретроспективного діагнозу; у здорової людини — з метою виявлення
латентної інфекції або бактеріоносійства.
Кров слід брати натще або не раніше ніж через 6 год після споживання їжі,
оскільки в ній можуть накопичуватися краплі жиру, що робить сироватку каламутною
(хільозна сироватка) та непридатною для дослідження. Найчастіше кров забирають із
ліктьової вени або з пучки IV пальця, можна брати із мочки вуха, у дітей грудного віку
— із п'ятки.
44
Забір крові потрібно проводити в асептичних умовах та з дотриманням
правил техніки безпеки!
На суху чисту стерильну пробірку наклеюють етикетку, в якій зазначають: номер
і назву матеріалу, заклад (відділення), або місце, де був взятий матеріал, прізвище, ім'я
та по батькові хворого, дату і час взяття матеріалу. Окремо заповнюють бланк
направлення встановленого зразка, в якому зазначають: номер і назву матеріалу,
заклад (відділення) або місце, де був взятий матеріал, кратність направлення матеріалу
(первинно чи повторно), прізвище, ім'я та по батькові хворого, його вік, дату
захворювання, попередній діагноз, мету дослідження, дату і час взяття матеріалу,
прізвище та посаду особи, яка направляє матеріал на мікробіологічне дослідження.
Потім одягають маску і гумові рукавички, ретельно обробляють ділянку шкіри на
ліктьовому згині послідовно двома ватними тампонами, змоченими 70 % етиловим
спиртом. Кров беруть стерильним шприцом в об'ємі 3—5 см 3. Для запобігання
гемолізу голку знімають зі шприца, а кров обережно виливають через канюлю у
стерильну пробірку так, щоб вона стікала по стінці пробірки. Пробірку закривають
гумовою пробкою. Краще збирати кров у спеціальну пробірку типу "Епендорф". Потім
кров доставляють до лабораторії не пізніше 2—3 год у спеціальних контейнерах або
біксах, на дно яких кладуть серветку з адсорбівного матеріалу. Направлення на
дослідження упаковують окремо.
Забороняється обертати направлення навколо посудини з об'єктом дослідження та
вкладати його в контейнер або бікс!
Для отримання сироватки кров вміщують у термостат за температури 37 °С на 30
хв (довше залишати не можна, оскільки відбудеться гемоліз). Утворений згусток
відокремлюють від стінок пробірки стерильною запаяною пастерівською піпеткою або
скляною паличкою і ставлять у холодильник за температури 4—10 °С на 1—2 год, а
для кращого відстоювання — на 18— 20 год. Можна відділяти сироватку
центрифугуванням.
Сироватку можна зберігати над згустком не довше ніж 48 год (пізніше настає
гемоліз). Якщо сироватка буде використана пізніше ніж через 48 год, її відсмоктують
стерильною піпеткою з гумовою грушею і переносять у стерильну пробірку. Чиста
стерильна сироватка зберігається у холодильнику до 1 міс. Головна вимога до
сироватки — її прозорість.
Для постановки розгорнутої реакції аглютинації з метою серологічної діагностики
використовують здебільшого стандартні антигени, які виробляють у науково-
дослідних закладах. Вони містять інактивовані мікроорганізми або їх антигени. Ці
антигени називають діагностикумами (від грец. diagnostikos— здатний розпізнавати).
Діаностикуми для РА випускають у рідкому або ліофілізованому стані в ампулах або
флаконах.
Перед використанням діагностикум перевіряють на придатність. Звертають увагу
на цілість посудини, чіткість надпису на ампулі чи флаконі, відповідність його
надпису, зазначеному в інструкції та на коробці, відповідність зовнішнього вигляду до
зазначеного в інструкції, термін придатності.
Перед використанням рідкий діагностикум збовтують, ліофілізований —
розчиняють. Він повинен бути рівномірно каламутним, не утворювати пластівців.
Розгорнуту реакцію аглютинації з метою серологічної діагностики проводять
здебільшого для виявлення антитіл у сироватці крові хворого. Оскільки
використовують нативну сироватку, перед постановкою реакції її розводять.
Розведення сироватки називається титруванням.
45
Алгоритм "Проведення розгорнутої реакції аглютинації':
1) підберіть 7 аглютинаційних пробірок однакового розміру, кольору скла, однакової
конфігурації дна і 1 пробірку для робочого розведення;
2) візьміть стерильні градуйовані піпетки об'ємом 5 см 3 і 1 см8; 1 пастерівську
піпетку;
3) поставте у штатив 3 стерильні пробірки і позначте, для яких піпеток вони
призначені;
4) розгорніть стерильні піпетки і поставте у відповідні пробірки;
Увага! Піпетки мають зберігатися до кінця досліду.
5) підпишіть пробірки: І — номер, вид антигену, 1:50; II — 1:100; III — 1:200; IV —
1:400; V — 1:800; VI — КС (контроль сироватки); VII — КА (контроль антигену);
окрему пробірку позначте літерами Рр (робоче розведення);
6) внесіть у пробірку, позначену Рр, піпеткою об'ємом 5 см 3 4,9 см3 ізотонічного
розчину натрію хлориду, у дослідні (крім першої і КС) — по 1 см3;
7) внесіть піпеткою об'ємом 1 см3 0,1 см3 досліджуваної сироватки в пробірку,
позначену Рр, перемішайте (розведення 1:50);
8) внесіть по 1 см3 розведеної (1:50) сироватки у пробірки першу, другу і КС;
9) перемішайте та перенесіть 1 см3 сироватки з другої пробірки у третю, 1 см3 із
третьої у четверту, 1 см3 із четвертої у п'яту, 1 см3 із п'ятої у дезінфекційний розчин;
10) додайте пастерівською піпеткою у кожну пробірку (крім КС) по 2 краплі
діагностикуму;
Увага! Діагностикум додається у кожну пробірку обов'язково в однаковій
кількості!
11) струсіть пробірки та поставте їх у термостат (37 °С);
12) вийміть пробірки з термостата через 2 год;
13) проведіть попередній облік результатів, поставте пробірки в штатив і залиште їх за
кімнатної температури;
14) проведіть остаточний облік результату реакції через 18— 20 год.
Облік результату розгорнутої реакції аглютинації починають з контролю: КС
— рідина прозора, КА — рівномірне помутніння або осад у вигляді ґудзика, а під час
збовтування утворюється рівномірне помутніння (реакція негативна).
Потім оглядають дослідні пробірки, порівнюючи пробірки 1 і 2, 2 і 3, 3 і 4, 4 і 5.
Увага! У разі позитивної реакції утворюється осад, що покриває все дно пробірки у
вигляді перевернутої парасольки, під час збовтування видно пластівці.
Реакція різько позитивна (++++) — осад у вигляді перевернутої парасольки на все
дно, рідина прозора.
Реакція позитивна (+++) — розмір осаду менший, відсутнє повне просвітління
рідини.
Реакція слабопозитивна (++) — розмір осаду ще менший, рідина каламутна.
Сумнівний результат реакції (+) — незначний осад, рідина каламутна.
Реакція негативна — осаду немає або осад у вигляді ґудзика, рідина рівномірно
каламутна.
Позитивним вважають результат з оцінкою осаду (+++) або (++++).
Останнє розведення, в якому реакція аглютинації має позитивне значення,
називається титром сироватки, його зазначають у відповіді.
Здебільшого діагностичним вважають титр сироватки 1:100. Але ніколи не
обмежуються одноразовим проведенням реакції аглютинації. Зазвичай її повторюють
через 1—2 тиж. За наявності захворювання кількість антитіл (титр сироватки) у крові
46
зростає, тому під час повторного проведення реакції аглютинації спостерігається
наростання титру антитіл у сироватці у 2—4 рази. Це дає змогу відрізнити хворого від
тієї людини, яка перехворіла або якій було зроблено щеплення. В останніх двох
випадках зростання титру антитіл у сироватці крові не спостерігається.
Завдання 4. Вирішіть ситуаційні задачі
1. У хворого, переведеного з терапевтичного відділення в інфекційне, на 12-й день
хвороби був поставлений клінічний діагноз "дизентерія?" Триразове бактеріологічне
дослідження калу виявилося негативним - шигели (збудники дизентерії) не виявлені.
Для підтвердження клінічного діагнозу в бак.лабораторію направлений досліджуваний
матеріал. Який матеріал був направлений у лабораторію в даному випадку? Яку
реакцію можна використовувати для підтвердження чи спростування клінічного
діагнозу? Який результат реакції підтвердить діагноз?
2. При ідентифікації збудника харчової токсикоінфекції з'ясувалося, що за
своїми біохімічними властивостями він відноситься до роду Salmonella. Які
дослідження треба провести, щоб визначити вид збудника?
3. У бак.лабораторії досліджується сироватка крові клінічно здорової людини з
підозрою на черевнотифозне бактерионосійство. Для цього було використано
РПГА з еритроцитарним черевнотифозним Ві-діагностикумом. У пробірках,
де були розведення сироватки від 1:10 до 1:80 спостерігався осад у вигляді
„парасольки”, а розведення 1:160 та 1:320 дали осад у вигляді „ґудзичка”. Що
означає отриманий результат?
Питання підсумкового контролю:
1. Що означають поняття “серологічна ідентифікація збудника захворювання” та
“серологічна діагностика інфекційного захворювання”?
2. Як класифікують серологічні реакції?
3. Що являють собою і як отримують стандартні діагностикуми?
4. Які серологічні реакції є багатокомпонентними?
5. Що таке система комплементу? Які шляхи її активації?
6. Що таке реакції лізису?
7. Що таке реакція імунного гемолізу? Яка мета її застосування?
8. Що таке реакція непрямої гемаглютинації? Яка мета її застосування?
ВИСНОВОК до практичного заняття: ________________________________
 Вивчення питання «Дослідження імунного статусу організму людини»,
«Імуномодулятори для імунокорекції імунного статусу організму людини» пропонується для
самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати
запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою заняття практичного заняття №7 «Методи оцінювання
імунного статусу організму людини». Вивчіть теоретичний матеріал за конспектом лекції та
підручником (див. підручник.).
[2]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник для вищих медичних
навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О, Климнюк С.І., Творко М.С. –
Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 с.195-198
[3]. Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. — К.: Медицина, 2008. стор.
136-164
[4]. Климнюк. С.І. Практична мікробіологія: посібник для вищих медичних навчальних
закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації/ Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998., с.151-
47
159.
Тема: Методи оцінювання імунного статусу організму людини.
Актуальність теми: постановка основної серологічної реакції (РА), що вивчалася на
минулому занятті, можлива тільки з корпускулярним антигеном, яким виступає ціла мікробна
клітина. Однак антигенні властивості можуть мати окремі компоненти мікробної клітини, що
вивільняються при її лізисі, синтезовані бактеріями токсини, протеїни вірусної частки та
тваринних тканин. Ці розчинні антигени (і антитіла до них) можуть бути виявлені в реакціях
преципітації (РП) або зв'язування комплементу (РЗК); виявлення мікробних токсинів можливе
також у реакції нейтралізації (РН). За сучасними оцінками ВООЗ реакція зв‘язування
комплементу залишається у числі достовірних та чутливих методів визначення як антигенів,
так і антитіл. Існує багато модифікацій РЗК: у гелі, у мікрооб‘ємі, на холоді, з використанням
різних еритроцитів. РП застосовується не тільки для діагностики інфекційних хвороб, а й з
метою встановлення видової приналежності тваринних білків - для визначення доброякісності
харчових продуктів і у судовій медицині. Реакція іммобілізації застосовується не так часто, але
вона є чутливим і надійним методом у діагностиці хвороб, викликаних рухливими
мікроорганізмами (холера, спірохетози).
Вивчення форм імунної відповіді та її механізмів необхідно для розуміння нормальних та
патологічних реакцій організму людини на речовини, які несуть ознаки генетичної
чужерідності, що відбувається при інфекційних, алергічних та онкологічних захворюваннях,
при трансплантації та вакцинації.
Навчальні цілі: ознайомитись з методами дослідження імунного статусу організму
людини, визначенням стану В –та Т – систем, фагоцитозу та комплемент та принципами
реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методами
діагностики та їх застосуванням.
Виховна мета: усвідомити необхідність дотримання персоналом техніки безпеки під
час роботи та уважного ставлення до пацієнтів.
Знати:
- види імунітету;
- фактори природної неспецифічної резистентності;
- фактори імунітету;
- препарати для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб;
- типи алергійних реакцій та способи їх попередження;
Вміти:
 пояснювати методи оцінювання імунного статусу організму людини;
 розуміти суть експрес-методів діагностики інфекційних хвороб;
 виконувати шкірні алергійні проби;
 вибирати діагностичні препарати;
 застосовувати препарати з профілактичною та лікувальною метою;
 дотримуватися вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, з електроапаратурою,
дотримання вимог календаря щеплень.
1. Пояснення методів оцінювання імунного статусу організму людини
2. Розуміння суті експрес – методів діагностики
1. Сучасне визначення імунітету. Його головні функції.
2. Імунна система. Її особливості як системи. Побудова імунної системи.
3. Формування імунокомпетентних Т и В лімфоцитів. Їхнє розселення.
4. Антитіла. Структура молекули імуноглобуліну (на прикладі Ig G).
48
5. Класи імуноглобулінів
6. Генетичний контроль утворення антитіл.
7. Поняття про антигени. Умови антигенності. Повноцінні та неповноцінні
антигени. Ад‘юванти.
8. Антигени мікроорганізмів.
9. Специфічність антигенів. Значення для діагностики і специфічної профілактики.
10. .Механізм реакції аглютинації, її варіанти.
11. Механізм прямої та непрямої РІФ.
1. Основи латинської Терміноелементи Користуватись науковою
мови з медичною Словотворення латинсько-грецькою
2. Основи екології та Дію чинників довкілля на Вживати заходи щодо
профілактичної організм людини (хімічні попередження забруднення
медицини речовини, іонізуюче довкілля та дії несприятливих
випромінювання тощо) чинників довкілля на організм
людини
3. Медична біологія Спадковість і патологія Характеризувати дані стани,
Імунодефіцитні стани визначати причини їх виникнення
4. Патоморфологія та Імунопатологічні процеси Оцінювати імунопатологічні
патфізіологія процеси, визначати їх причини
5. Анатомія людини Центральні та периферичні Визначати роль імунного нагляду
органи імунітету в організмі людини
6. Фармакологія та Імунотропні препарати Оцінювати доцільність
медична рецептура застосування лікарських засобів
на основі знань їх властивостей
7. Фізіологія Функцію імунної системи На основі знання будови і
Розгорнуту формулу крові властивостей білків, вміти
Білковий склад крові пояснювати їх роль у біологічних
системах. Оцінювати показники
периферичної крові
8. Медсестринство у Хронічні пневмонії,
внутрішній гепатити. Аутоімунні і
медицині алергічні захворювання
9. Медсестринство в Гнійно- септичні
хірургія процеси.Злоякісні
новоутворення
записи
1. Визначіть: 1.1. Мету дослідження імунного статусу організму
людини
2. Ознайомтесь: 2.1. Із станами, при яких проводять оцінку імунного
статусу
2.2. Оціночними тестами першого рівня –
орієнтовними
2.3. Оціночними тестами другого рівня – аналітичними
2.4. Принципами реакцій імунофлуоресценсії,
імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес –
методами діагностики та їх застосуванням
49
Студенти вивчають методи оцінювання імунного статусу організму людини. Знайомляться з
методами оцінювання стану В – та Т- систем імунітету, системи фагоцитозу. Розглядають суть
реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методи
діагностики та їх застосування
Хід роботи
Імунний статус – це сукупність лабораторних показників та клінічних даних ,
що відображають стан імунної системи на даний час.
Лабораторні дослідження дозволяють:
1. Підтвердити наявність дефектів імунної системи у пацієнтів з клінічними проявами
захворювання.
2. Виявити пошкоджений компонент імунної системи.
3. З’ясувати характер ушкодження.
Лабораторна оцінка імунного статусу людини містить визначення кількісних та
функціональних показників. Вона грунтується на даних загального аналізу крові та
імунограми. Імунограма – це сукупність результатів спеціальних імунологічних
досліджень, які визначають кількісні та якісні показники.
Згідно з існуючими регламентуючими документами, проводити оцінку імунного
статусу рекомендується при:
1. Необхідності детального обстеження стану здоров’я людини
2. Генетичних вадах імунної системи (первинні імунодефіцити)
3. Гострих і хронічних бактеріальних, вірусних, паразитарних інфекціях (вірусні
гепатити, сепсис, хронічна пневмонія, лейшманіоз), підозрі на СНІД
4. Аутоімунних та алергічних захворювань
5. Злоякісних утвореннях
6. Деяких утвореннях (розсіяний склероз)
7. Обстеженні пацієнтів у геронтологічних і ендокринологічних клініках
8. Обстеженні реціпієнтів до і після трансплантації
9. Для контролю цитостатичної, імунодепресивної та імуностимулюючої терапії
У даний час на практиці використовується двоетапний принцип оцінки імунного
статусу.
На першому етапі виявляють загальні характеристики або грубі дефекти у
системі клітинного, гуморального імунітету та в системі фагоцитозу з допомогою
найбільш простих тестів (тестів першого рівня)
Завдання 1. Ознайомтеся з оціночними тестами першого рівня –

орієнтовними:
♦ визначення кількості Т- і В-лімфоцитів
♦ визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів (М, G,А)
♦ визначення фагоцитарної активності лейкоцитів
♦ визначення абсолютного та відносного числа лімфоцитів
Інформативність і надійність цих тестів достатньо висока. Результати одержують
протягом першої доби.
Якщо мають місце відхилення в орієнтовних тестах або при наявності спеціальних
показань, проводять більш детальний аналіз імунологічного статусу. Для цього
рекомендують тести другого рівня.
50
Завдання 2. Ознайомтеся з оціночними тестами другого рівня –
аналітичними:
♦ визначення субпопуляцій регуляторних Т-лімфоцитів (Т-хелперів і супресорних
клітин)
♦ визначення спонтанної міграції лейкоцитів і тест гальмування міграції лейкоцитів з
використанням ФГА
♦ постановка (при відсутності протипоказань) шкірних тестів гіперчутливості
сповільненої і негайної дії на туберкулін, грибкові антигени, інші алергени
♦ дослідження проліферативної активності Т- і В-лімфоцитів у реакції
бласттрансформації на мітогени, антигени
♦ визначення активізаційних маркерів Т-лімфоцитів
♦ оцінка синтезу імуноглобулінів в культурі В-лімфоцитів
♦ оцінка активності кілерних лімфоцитів (К і NК клітин)
♦ визначення компонентів комплементів
♦ оцінка різних етапів фагоцитозу.
На основі одержаних даних можна достовірно оцінити стан імунної системи організму
й застосувати конкретні підходи для корекції.
Оцінка стану В – системи імунітету:
1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці
2. Антитілоутворення після природної або штучної імунізації
3. Стимуляція біосинтезу імуноглобулінів В –лімфоцитами in vitro
4. Шкірні проби для виявлення гіперчутливості негайного типу
5. Кількісні тести визначення Т –і В –лімфоцитів
Оцінка клітинного імунітету - стану Т – системи:
1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу
2. Стимуляція лімфоцитів in vitro
3. Кількісні тести визначення Т - лімфоцитів
4. Функціональна оцінка Т –хелперів
5. Визначення медіаторів лімфоцитів (лімфокінів)
6. Цитотоксична активність К – і ПК –клітин
7. Природні кілери (ПК - клітини)
Визначення стану системи фагоцитозу
1. Алгоритм «Визначення фагоцитарної активності нейтрофілів»
Суспензію культури стафілококу та суспензію нейтрофільних гранулоцитів
крові змішують в 2-х пробірках та інкубують одну пробірку при 37 0С протягом 30
хв., іншу – 120 хв. Після закінчення контакту фагоцитів з тест-культурою вміст
пробірок центрифугують, з осаду готують препарати-мазки, фарбують їх за
Папенгеймом та мікроскопіюють. Підраховують 200 клітин і визначають відсоток
тих, що містять мікробні тіла – фагоцитарний індекс (ФІ). Підраховують
фагоцитарне число (ФЧ) – середня кількість поглинутих мікробних тіл одним
активним нейтрофілом. Вираховують індекс завершеності фагоцитозу (ІЗФ).
Вивчення показників фагоцитозу має значення в комплексному аналізі
діагностики імунодефіцитних станів: часторецидивуючі гнійні запальні процеси,
тривалонезаживаючі рани, схильність до післяопераційних ускладнень. Вони
допомагають в діагностиці вторинних імунодефіцитних станів, а також
дозволяють спрогнозувати перебіг хвороби.
Показник фагоцитарного індексу в нормі - 40-80%. Фагоцитарне число в
51
нормі складає 3-9. Індекс завершеності фагоцитозу значно більший одиниці
свідчить про завершений фагоцитоз, а менший або рівний одиниці –
незавершений
2. Рухливість фагоцитів - оцінка фагоцитарної активності лейкоцитів
периферійної крові людини з використанням мікроорганізмів, мічених флюорохромами.
Принцип методу: фагоцит, який захопив мікроорганізми, помічені зеленим
флюорохромом ФІТЦ, сам починає інтенсивно флуоресціювати. При цьому він чітко
відрізняється від фагоцитів, які не поглинули мікроорганізми. Виходячи із означеного,
вираховується фагоцитарний індекс.
В пластикову пробірку вносять 10 мкл міченого стафілококу або кишкової палички
в концентрації 200 млн./мл або 10 мкл мічених дріжджів в концентрації 80 млн./мл,
додають 90 мкл цільної гепаринізованої крові, старанно перемішують та інкубують 30 хв.
при 370С. Далі вносять 2 мл охолодженого лізуючого розчину на 10 хв. (до повного лізису
еритроцитів). Лейкоцити осаджують, відмивають і ресуспендують.
Для вивчення опсонуючої активності сироватки у зразки додають 20 мкл інтактної
або прогрітої при 560 С автологічної сироватки. Як контроль опсонізації можна
використовувати суміш сироваток від здорових людей.
Після проведення реакції для мікроскопії готують препарати типу висушена
крапля, розглядають і підраховують фагоцитарний індекс, використовуючи фазово-
контрастну і люмінесцентну мікроскопію.
Фагоцитарна активність нейтрофілів є однією із найбільш важливих їх
функціональних характеристик.
Визначення активності системи комплементу
1. Визначення титру комплементу у сироватці крові визначають за допомогою
реакції гемолізу.
У цій реакції еритроцити барана є антигенами, а антитіла містяться в гемолітичній
сироватці, яку одержують при імунізації кролів еритроцитами барана. При взаємодії
антитіл з антигенами еритроцитів активується комплемент і наступає лізис еритроцитів
(гемоліз).
Вносять у пробірки гемолітичну сироватку й еритроцити, додати різну кількість
(від 0,1 до 0,9 мл) досліджуваної сироватки. Культивують в термостаті 30 хвилин при
370С. Визначають титр комплементу – найбільше розведення сироватки, яка забезпечує
повний гемоліз еритроцитів.
Практичне значення: показники активності комплементу сироватки крові
використовують при оцінці імунного статусу організму, як центральної ефекторної ланки
імунного захисту та неспецифічних захисних реакцій.
Дослідження факторів неспецифічної резистентності
1. Визначення в сироватці титру лізоциму – в основі лежить здатність
лізоциму лізувати тест-мікроби, внаслідок чого в пробірках буде відсутнє
помутніння.
Приготувати двократні розведення сироватки крові. Для цього в 7 пробірок
налити по 0,5 мл фізіологічного розчину, у першу внести 0,5 мл сироватки, перемішати і
перенести 0,5 мл у другу пробірку, одержавши розведення 1 : 2, 1 : 4, 1 : 8, 1 : 16, 1 : 32,
1 : 64. Із шостої пробірки 0,5 мл розчину вилити. Сьома пробірка - контрольна, до неї
сироватку не вносять. У всі пробірки внести по 0,5 мл суспензії тестової культури
Місrococcus lysodeiticus і поставити в термостат на 1 год. Облік реакції: відмічають у
яких пробірках відсутній ріст тестової культури і встановлюють титр лізоциму.
52
Визначення активності лізоциму є одним із показників неспецифічного захисту
організму, зокрема, активності місцевого захисту.
Завдання 4. Вирішіть ситуаційні задачі

1. Хворому призначена складна операція і з метою запобігання можливих ускладнень
необхідно оцінити стан його імунітету.
- Які кількісні показники стану імунітет увивчаються?
- Які показники характеризують функціональний стан імунітету?
- Які методи використовуються для їх визначення?
2. При додаванні гемолітичної (індикаторної) системи до пробірок, де міститься суміш
сироватки хворого з бактеріальним діагностикумом (основна система), у них відбувся
гемоліз. Про яку реакцію мова йде в даному випадку?
3. При постановці РЗК із сироваткою хворого з підозрою на токсоплазмоз, вона
виявилася негативної у всіх розведеннях. Як ви візуально визначите негативну РЗК?
Про що вона свідчить? Які реактиви було використано для постановки цієї реакції?
4. Є підозра, що у партії м‘ясних консервів міститься ботулінічний токсин. За
допомогою яких серологічних реакцій його можна виявити? Які реактиви та
обладнання необхідні? Який результат буде спостерігатися, якщо підозра
підтвердиться?
5. У бактеріологічній лабораторії досліджується сироватка громадянина Н. з підозрою
на сифіліс. У якості діагностикуму були використані живі трепонеми, а результат
фіксувався за допомогою темнопольного мікроскопу. Яку серологічну реакцію було
поставлено? Що покаже мікроскопія у разі нега-тивної реакції?
Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань студентів.
ВИСНОВОК до практичного заняття:_________________________________

_____________________________________________________________________
 Вивчення питання «Імуномодулятори для імунокорекції імунного статусу
організму людини» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів,
матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття №8 Вакцини, сироватки.
Методи алергодіагностики, запишіть у щоденнику тему і план. Вивчіть теоретичний
матеріал (див. підручник, с. 39— 56).
медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О, Климнюк С.І.,
Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998 с.195-198
[3]. Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. — К.: Медицина, 2008. стор.
136-164
[4]. Климнюк. С.І. Практична мікробіологія: посібник для вищих медичних навчальних
закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації/ Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.,
с.151-159.
53
Тема: Вакцини, сироватки. Методи алергодіагностики.
Актуальність теми: з давна люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних
хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Сьогодні у практичній медицині
застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування
інфекційних хвороб.
Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція -
натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим
інфекціям. Але застосування імунних препаратів може спричинити розвиток алергічного стану
та виникнення небезпечного для життя пацієнта – анафілактичного шоку. Для попередження
даного ускладнення (особливо при введенні лікувальних сироваток та імуноглобулінів)
проводять внутрішньошкірну пробу на чутливість організму до даного препарату.
Отже, медична сестра повинна знати діагностичні алергічні реакції, вміти провести та
оцінити основні алергічні проби, діагностувати ознаки анафілактичного шоку, володіти
принципами профілактики і надання долікарської невідкладної допомоги.
Навчальні цілі: ознайомтесь з інструкціями щодо застосування імунних препаратів,
календарем планових профілактичних щеплень, з принципами алергодіагностики,
препаратами для алергодіагностики, їх застосуванням, отримайте поняття про аутовакцини;
Знати:
- Види препаратів для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб,
- методи їх отримання та застосування;
- препарати для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб;
Вміти:
- Вибрати препарати для специфічної імунопрофілактики, імунотерапії інфекційних хвороб;
- Застосовувати препарати з профілактичною та лікувальною метою;
- Виконувати шкірні алергійні проби
- Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою, вимог
Календаря профілактичних щеплень;
1. Вибір препаратів для специфічної імунопрофілактики, імунотерапії інфекційних хвороб
2. Застосування препаратів з профілактичною та лікувальною метою
наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою, вимог
Календаря профілактичних щеплень
4. Вконання шкірних алергійних проб .
наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом
1. Препарати для створення набутого штучного активного імунітету
2. Класифікація вакцин, принципи виготовлення, застосування
3. Анатоксини, джерело одержання, застосування
4. Методи вакцинації, ревакцинації.
5. Профілактичні щеплення планові та за епідеміологічними показами.
6. Препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету: імуноглобуліни, виготовлення,
застосування
7. Лікувальні сироватки, джерело одержання, правила введення
54
8. Зберігання імунних препаратів та правила їх використання
9. Можливі алергічні ускладнення та їх профілактика
10. Поняття про аутовакцини.
11. Що таке алергія? Як поділяються алергійні реакції? Механізм алергічних реакцій.
12. Шкірно-алергійний метод діагностики інфекційних хвороб, його суть.
13. З якою метою використовуються методи алергодіагностики?
14. Алергійні реакції негайного типу (анафілактичний шок, сироваткова хвороба), їх
профілактика
15. Алергійні реакції сповільненого типу, методи їх запобігання
16. Діагностичні алергійні реакції, їх значення
17. Алергени, які використовуються для діагностики інфекційних хвороб.
з/ дисципліни
п
1. Анатомія Структуру імунної системи Визначити місце проведення шкірно-
людини людини. Будову кровотворної алергійної проби
системи. Будову передпліччя
3. Основи екології Проблеми забруднення Вживати заходи щодо попередження
та навколишнього середовища забруднення довкілля та дії
профілактичної Екологію і здоров’я несприятливих чинників довкілля на
медицини організм людини
4. Фізіологія Функції кровотворної Пояснювати фізіологічні основи
системи, лімфоїдної тканини, складових крові, що забезпечують
центральних та периферичниї захисну функцію
органів імунітету
5. Основи Терміноелементи Вміти користуватись науковою
латинської мови Словотворення латинською термінологією
6 Медична хімія Білки Пояснювати роль білків у біо-
системах
7. Фармакологія та α- і β- адреноміметики Ввести препарати для надання
медична Антигістамінні засоби невідкладної допомоги при
рецептура анафілактичному шоці
8. Основи Шляхи введення лікарських Виконувати підшкірну,
медсестринства препаратів внутрішньом’язову ін’єкцію.
Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,
пацієнтом дотримуючись правил етики та
9. Медсестринство Специфічну імунопрофілактику Вміти визначити терміни вакцинації
в інфектології та імунотерапію інфекційних та ревакцинації згідно Календаря
хвороб. Календар проф. проф. щеплень
щеплень;шкірно-алергійний Виконати шкірно-алергійну пробу та
метод діагностики оцінити її результат
записи
1. Вивчіть препарати 1.1. Сировина для одержання вакцин і анатоксинів
для створення 1.2. Принципи виготовлення вищезгаданих імунних
набутого штучного препаратів
активного імунітету: 1.3. Класифікація вакцин
55
1.4. Методи вакцинації та ревакцинації
1.5. Застосування вакцин та анатоксинів
2. Вивчіть препарати 2.1. Сироваткові імунні препарати, методи їх
для створення отримання
набутого штучного 2.2. Лікувальні сироватки, їх види
пасивного імунітету 2.3. Застосування сироваток, правила зберігання
2.4. Імуноглобуліни, джерело одержання
2.5. Застосування імуноглобулінів з лікувальною та
профілактичною метою
3 .Вивчіть методи 3.1.Вкажіть суть і мету їх проведення
алергодіагностики: 3.2. Опрацюйте техніку виконання
4. Ознайомтесь з 4.1. Зверніть увагу на:
Календарем перелік захворювань, проти яких:
профілактичних ♦ проводяться щеплення
щеплень ♦ терміни вакцинації та ревакцинації
♦ імунні препарати, які застосовуються для
специфічної профілактики
4.2.Препаратами для алергодіагностики, їх
застосуванням
5. Повторіть: 5.1. Можливі ускладнення алергічного характеру.
6. Засвоїти поняття: 6.1. Про аутовакцини
Студенти розглядають та ознайомлюються з імунними препаратами, методами їх отримання,
видами, інструкціями щодо їх застосування, основними положеннями наказу МОЗ України №595 від
16.09.2011року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні». Одержують поняття про
аутовакцини. Повторюють основні поняття про алергійні реакції та механізм їх розвитку. Ознайомлюються
з препаратами для алергодіагностики, їх застосуванням. Опрацьовують на муляжі техніку виконання
шкірних алергійних проб. Закріплюють знання з обліку результатів.
Хід роботи:
Завдання 1. Дайте характеристику імунних препаратів, заповніть таблицю:
Завдання Препарати для створення Препарати для створення
штучного активного імунітету штучного пасивного імунітету
Вакцини Анатоксини Сироватки Імуноглобуліни
Розгляньте та вивчіть
імунні препарати за
слідуючими критеріями
● джерело одержання
● види препарату
● застосування
● тип імунітету, що
формується на введення
препарату
Завдання 2. Ознайомтесь з визначенням придатності імунних препаратів до
використання:
1. Прочитайте дані про імунний препарат на упаковці:
● назву препарату
● адресу підприємства - виробника
● форму випуску
● контрольний номер
56
● номер серії
● термін придатності
● умови зберігання та транспортування
● шлях введення
2. Звірте одержані дані з позначеннями на ампулі (флаконі).
3. Уважно прочитайте інструкцію щодо застосування, зверніть увагу на:
● склад препарату
● імунобіологічні властивості
● призначення
● спосіб застосування
● можливі реакції на введення
● протипоказання
● умови зберігання та транспортування
● термін придатності
● в які організації посилається рекламація
Завдання 3. Ознайомтесь із календарем профілактичних щеплень та
положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень та
туберкулінодіагностики.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України 16.09.2011№ 595
КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ
І. Загальні положення
1. Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання
захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.
Інші обов’язкові щеплення встановлюються для груп населення: за віком; щеплення
дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом
здоров’я; проти вірусного гепатиту В осіб із злоякісними новоутвореннями, осіб, що
перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання
донорської крові або її препаратів; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях
та за епідемічними показами.
2. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших
інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з
особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.
3. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або
масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та
об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення.
4. З метою специфічної профілактики інфекційних хвороб особи, які бажають
зробити щеплення, для яких є медичні імунобіологічні препарати, зареєстровані в
Україні, можуть зробити щеплення за направленням лікаря.
5. У цьому Календарі терміни вживаються в такому значенні:
- вакцинація (щеплення, імунізація) - створення штучного імунітету у людини до
певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину;
- ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання
штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб;
- первинний вакцинальний комплекс - курс профілактичних щеплень, необхідний
для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб.
6. За наявності зареєстрованих комбінованих вакцин, до складу яких входять антигени
57
для профілактики інфекцій, визначених цим Календарем, вакцинація проводиться
комбінованими вакцинами.
1. Щеплення за віком
Вік Щеплення проти
1 день Гепатиту В 2
Туберку-
3-5 днів
льозу 1
1 міс. Гепатиту В 2
Дифтерії,
Гемофільної
3 міс. кашлюку, Поліомієліту 4
інфекції 5
правця
Дифтерії,
інфекції 5
правця
Дифтерії,
5міс. кашлюку, Поліомієліту 4
правця
6 міс. Гепатиту В 2
Кору,
12 міс. краснухи,
паротиту 6
Дифтерії,
інфекції 5
правця 3
Кору,
Дифтерії,
6р Поліомієліту 4 краснухи,
правця 3
паротиту 6
Туберку-
7р
льозу 1
Дифтерії,
14 р Поліомієліту 4
правця 3
Дифтерії,
18 р
правця 3
23 р Дифтерії 3
28 р
Дифтерії,
надалі -
правця 3
кожні
10років
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України16.09.2011 № 595
ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ І ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ ТА
ТУБЕРКУЛІНОДІАГНОСТИКИ
1. Це Положення регулює організацію і проведення профілактичних щеплень та
туберкулінодіагностики.
2. Медичне спостереження – це нагляд за особою протягом певного часу після
введення вакцини, анатоксину або алергену туберкульозного.
3. Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень, які створюються як
окремий структурний підрозділ лікарняного та/або амбулаторно-поліклінічного
лікувально-профілактичного закладу (далі – ЛПЗ) та діють у ЛПЗ, при медичних
кабінетах дошкільних закладів, ЗОШ, навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації,
медичних пунктах підприємств.
58
4. Питання організації діяльності щодо проведення щеплень покладається на
заступника керівника ЛПЗ в установленому законодавством порядку.
5. Кабінет щеплень може бути постійно діючим або тимчасовим. Кабінет щеплень
може створюватися у ЛПЗ, які мають ліцензію на провадження господарської
діяльності з медичної практики.
6. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами,
анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим
цим наказом, та інструкцією про застосування вакцини або анатоксину.
У Кабінетах щеплень для здійснення вакцинації можуть бути задіяні медичні
працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою), які пройшли
спеціальну підготовку та володіють правилами організації і техніки проведення
щеплень, туберкулінодіагностики, а також навичками надання невідкладної допомоги в
разі розвитку післявакцинальних реакцій/ післявакцинальних ускладнень. Медичний
персонал, який не пройшов спеціальну підготовку, не допускається до проведення
щеплень, туберкулінодіагностики.
7. Транспортування, зберігання і використання вакцин здійснюються з обов’язковим
дотриманням вимог “холодового ланцюга” відповідно до Порядку забезпечення
належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку вакцин, анатоксинів
та алергену туберкульозного в Україні, затвердженого цим наказом.
8. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЛПЗ. Порядок
проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЛПЗ з чітким
визначенням відповідальних осіб і функціональних обов’язків медичних працівників,
які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються з
територіальними СЕС у травні та листопаді кожного року.
9. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар,
фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою:
- в усній або письмовій формі запрошує до ЛПЗ осіб, які підлягають щепленню
(при щепленні неповнолітніх - батьків або інших законних представників, що їх
замінюють), у день, визначений для проведення щеплень;
- у дошкільному навчальному закладі - попередньо інформує батьків або осіб, що їх
замінюють, про проведення імунізації дітей.
10. Мед. огляд перед щепленням або туберкулінодіагностикою є обов’язковим .
При виявленні негативних змін у стані здоров'я особи призначаються додаткові
медичні втручання згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам
відповідно до медичних показань.
10.1. Медичні огляди осіб віком до 18 років перед щепленням у закладах охорони
здоров’я проводяться у присутності батьків безпосередньо у день щеплення або
туберкуліно-діагностики. У разі проведення у дошкільних закладах або ЗОШ
медогляди проводяться у присутності медичного працівника.
10.2. Обов'язковою умовою для проведення медичних оглядів осіб віком до 18 років
у закладах охорони здоров'я є дотримання температурного режиму у приміщенні - не
нижче 20° C та достатнє освітлення.
10.3. Медичний огляд осіб віком до 18 років перед щепленням або
туберкулінодіагностикою складається із:
1) збору анамнезу по органах і системах організму, оцінки реакції на попереднє
щеплення, перебігу поствакцинального періоду;
2) термометрії;
3) огляду шкіри, слизових оболонок кон’юнктиви очей, порожнини рота;
59
4) у разі необхідності - клінічного обстеження органів серцево-судинної, дихальної,
шлунково-кишкової систем;
5) отримання Інформованої згоди та оцінки стану здоров’я особи на проведення
щеплення або туберкулінодіагностики, затвердженої наказом МОЗ України від
31.12.2009 № 1086, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.08.2010 за №
594/17889 (далі - форма № 063-2/о);
6) отримання згоди на збір та обробку персональних даних особи;
7) медичного висновку лікаря щодо стану здоров’я дитини перед щепленням або
туберкулінодіагностикою з оформленням первинної медичної документації:
 форми № 112/о „Історії розвитку дитини”, затвердженої наказом МОЗ України від
27.12.99 № 302 (далі - форма № 112/о);
 форми 025/о „Медичної карти амбулаторного хворого”, затвердженої наказом МОЗ
України від 27.12.99 № 302 (далі - форма № 025/о);
 форми № 063/о „Карти профілактичних щеплень” , затвердженої наказом МОЗ
України від 10.01.2006 № 1, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України
08.06.2006 за № 686/12560 (далі - форма № 063/о).
Медичний висновок лікаря щодо стану здоров'я особи віком до 18 років за
результатами обов'язкового медичного огляду (у день щеплення або
туберкулінодіагностики) у разі відсутності захворювання визначається терміном
"здоровий", а при виявленні ознак захворювання - конкретизують.
11. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на
проведення щеплення та вклеюється форма № 063-2/о.
12. Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні сані-
протиепідемічних правил і норм у спеціальних кабінетах.
13. Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими або
самоблокувальними шприцами. Використані шприци знезаражують та утилізують. У
разі використання відсікача для голок перед знезараженням збирання відрізаних голок
та шприців здійснюється в окремі герметичні контейнери.
Під час проведення дезінфекції та утилізації використаних шприців з метою
уникнення ризику інфікування медичних працівників унаслідок отримання мікротравм
забороняються маніпуляції щодо розбору колючих частин ін’єкційного обладнання.
14. Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкуліно-діагностика повинні
проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності - в різні дні.
15. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм, затверджених
наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302:
 формі № 025/о;
 № 025-1/о "Вкладний листок на підлітка до медичної карти амбулаторного
хворого"(далі - форма № 025-1/о);
 № 025-3/о "Медична карта студента" (далі - форма № 025-3/о);
 № 026/о "Медична карта дитини (для школи, школи-інтернату, школи-ліцею,
дитячого будинку, дитячого садка)" (далі - форма № 026/о);
 формі № 112/о та формі № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого" (форма №
003/о), затвердженій наказом МОЗ України від 26.07.99 № 184.
При цьому вказуються такі дані: торговельна назва вакцини /анатоксину, доза, серія.
У разі використання імпортної вакцини /анатоксину зазначається оригінальне
найменування українською мовою. Унесені дані до медичної облікової документації
засвідчуються підписом лікаря.
60
16. Після проведення профілактичного щеплення та туберкуліно-діагностики
повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного
інструкцією про застосування відповідної вакцини/анатоксину/туберкуліну. Якщо в
інструкції про застосування не вказано термін спостереження, особа повинна
перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.
17. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 003/о, № 025/о, №
025-1/о, № 025-3/о, № 026/о, № 112/о) необхідно відмітити характер і терміни
виникнення загальних і місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з
Інструкцією щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями
після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного,
затвердженою цим наказом.
18. У разі підозри на групові реакції або ускладнення після введення вакцини
необхідно негайно повідомити про це керівника ЛПЗ і направити „Екстрене
повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на
щеплення” (форма № 058/о, затверджена наказом МОЗ України від 10.01.2006 № 1,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.06.2006 за № 686/12560) до
територіальної СЕС.
19. Медичні протипоказання до щеплень кожній особі встановлюються комісією з
питань щеплень, створеною наказом по ЛПЗ. Для вирішення складних та суперечних
питань щодо протипоказань до проведення щеплень наказом управління охорони
здоров’я МОЗ АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному, міському або
республіканському ЛПЗ.
20. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з
питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.
21. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником
надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється за формою № 063-2/о,
підписується як громадянином (при щепленні дітей - батьками або іншими
представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником, про що
повідомляється до територіальної СЕС.
22. У кожному кабінеті щеплень повинні бути інструкції про застосування всіх
препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не
входять до переліку обов’язкових), протоколи надання медичної допомоги при
невідкладних станах відповідно до чинних нормативів; лікарські засоби та вироби
медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах та
аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та
технічному персоналу ЛПЗ.
23. Вакцини різних виробників для профілактики однакових інфекційних
захворювань можна взаємно замінювати.
Директор Департаменту охорони Начальник Управління громадського
материнства, дитинства та санаторного здоров'я та санітарно-епідемічного
забезпечення благополуччя населення
С.І. Осташко А.А. Григоренко
Завдання 4. Ознайомтеся з правилами проведення профілактичних щеплень

1. Вивчіть 1.1. Інструкцію для імунізації
характеристику 1.2. Терміни імунізації
61
імунного 1.3. Дозування препарату
препарату 1.4. Шляхи введення
2. Визначіть 2.1. Відповідність напису на ампулі та Препарат бракують, якщо:
придатність упаковці а) без етикетки або частково заповненої
імунного 2.2. Термін придатності етикетки
препарату 2.3. Зовнішній вигляд препарату (колір, б) із стертим написом
в) у пошкодженій упаковці
прозорість, наявність осаду або
г) з осадом, пластівцями, зі зміненим
пластівців, сторонніх включень) кольором, прозорістю, сторонніми
2.4. Цілісність ампули включеннями
д) з вичерпаним терміном придатності
На бракований препарат складіть акт з
вказівкою серії, контрольного номера,
терміну придатності, причини
непридатності
3. Підготуйте 3.1. Протріть поверхні розчином Не слід проводити щеплення у кабінеті,
приміщення дезінфектанту де ведеться прийом пацієнтів
3.2. Помийте підлогу
3.3. Накрийте кушетку простирадлом
4. Підготуйтесь до 4.1. Надягніть чистий халат та ковпак 1. До проведення щеплень не
проведення 4.2. Підготуйте руки за відомими Вам допускаються особи з гнійничковими
щеплень правилами захворюваннями шкіри, ангіною та ГРВІ
2. Працівник, який проводить щеплення,
не повинен відволікатись для їх
реєстрації, запрошення осіб до кабінету
тощо
5. Підготуйте 5.1. Стерильний лоток Інструментарій та необхідні матеріали
необхідне 5.2. Лоток для відпрацьованого матеріалу повинні бути стерильними
оснащення 5.3. Імунний препарат
5.4. Ватні кульки
5.5. Шприци одноразового використання
5.6. Марлеві серветки
5.7. 70% розчин етилового спирту
6. Підготуйте 6.1. Усадіть зручно пацієнта за відомими 1. Не дозволено входити у кабінет
пацієнта, якому Вам правилами щеплень у верхньому одязі
буде проводитись 6.2. Додатково виясніть алергологічний 2. Пацієнт попередньо повинен бути
щеплення анамнез оглянутий лікарем на з’ясування
протипоказів до проведення щеплень
6.3. Проведіть деонтологічну бесіду
3. Маленьких дітей у кабінет щеплень
вводять поодинці із супроводжуючим
4. Інший контингент дозволено
приймати по 2 -4 особи
7. Підготуйте 7.1. Відкрийте ампулу (флакон), Препарат необхідно використати
імунний препарат дотримуючись правил асептики протягом 2-3 год., зберігаючи
7.2. Відкриту ампулу (флакон) накрийте «холодовий» режим
стерильною марлевою серветкою
8. Виконайте 8.1. Місце введення препарату протріть Інші антисептичні засоби не можна
щеплення двічі ватними кульками, змоченими 70% використовувати, так як вони ін
розчином етилового спирту 8.2. Введіть активують імунний препарат при
імунний препарат згідно інструкції нашкірній імунізації
8.3. Дайте пацієнту відповідні
рекомендації
9. Знезаразьте За відомими Вам правилами
інструментарій,
62
руки
10. Зареєструйте Дані внесіть у відповідну документацію
щеплення (див. Положення вище):
11. Забезпечте Медичний нагляд здійсніть протягом 1. При відсутності реакції зробіть запис
медичний нагляд терміну, зазначеного в інструкції до в історію розвитку дитини або
з метою перевірки імунного препарату амбулаторну карту
реакції на 2. При наявності реакції повідомте
дільничного лікаря
щеплення
Завдання 5. Ознайомтеся з класифікацією вакцин.

1. Вакцини І покоління
♦ Живі вакцини– містять живі вакцинні штами мікроорганізмів, вирощені на
поживних субстратах або чутливих біологічних моделях, які втратили патогенні
властивості, але зберегли антигенність. Живі вакцини поділяються на:
• дивергентні – отримують шляхом добору мікроорганізмів з близькими антигенними
властивостями
• атенуйовані – вірулентність яких знижена штучно.
Сьогодні відомо кілька способів атенуації мікроорганізмів: культивування
мікроорганізмів на нетипових для збудників поживних середовищах; тривалий вплив
температурного фактора; пасажів збудника через організм тварин, нечутливих до цього
збудника; тривала селекція віруса на культурах тканин або курячих ембріонах;
внаслідок дії мутагенів або бактеріофагів. Залучення генно-інженерних методів.
♦ Інактивовані (убиті) вакцини – вірулентність мікроорганізмів знижується з
допомогою фізичних (нагрівання, висушування, у/ф, іонізуюче випромінювання) та
хімічних чинників (обробка формаліном, спиртом, ацетоном).
2. Вакцини ІІ покоління
Одержують шляхом очищення антигенних компонентів від баластних речовин. До них
належать хімічні вакцини – проективний антиген вилучається з мікробів хімічним
шляхом. У вірусології, залежно від технології виготовлення та ступеня очищення,
хімічні вакцини поділяються на:
• субвіріонні – у своєму складі містять всі вірусні компоненти. Частково очищені від
ліпідів та інших органічних сполук
• субодиничні – мають у своєму складі тільки поверхневі вірусні білки, які виконують
роль проективних антигенів.
3. Вакцини ІІІ покоління
Розроблені на основі знань про генетику та генетичну технологію і називаються генно-
інженерними.
♦ Вакцини очищених рекомбінантних антигенів (наприклад: вакцина проти гепатитуВ)
♦ Векторні (живі генноінженерні вакцини)– потрібний ген, що відповідає за синтез
певного антигена, вводять у геном живого вектора (наприклад: у непатогенний вірус).
Для їх виготовлення використовують високоефективну біотехнологію.
4. Вакцини ІV покоління
Конструюються на основі новітніх технологій та наукових знань.
♦ Синтетичні вакцини –штучно з’єднані епітопи (антигенні детермінанти) різних
бактерій та вірусів – це свого роду «антигенне намисто».
♦ Ліпосомальні – основу складають пухирці з ліпопротеїдною стінкою, яка за будовою
нагадує цитоплазматичну мембрану, їх заповнюють антигеном
63
♦ Мікрокапсулярні – у комплекс нетоксичних полімерів внесений антиген. Комплекс
розчиняється у потрібний час з вивільненням антигену
♦ Мукозальні – в їх основі лежать мікрокапсульні вакцини, які наносяться на слизові
оболонки. У мукозальних та нашкірних вакцинах антиген адсорбується на полімері,
який при введенні в організм поступово розчиняється на слизовій оболонці,
звільнюючи антиген. Це ініціює створення потужного місцевого імунітету.
♦ Антиідіотипові – до складу входять антиідіотипові антитіла (вони є дзеркальним
відображенням цього антигена). Тобто, на антиідіотипові антитіла синтезуються такі ж
самі антитіла, як і на сам антиген
♦ ДНК- і РНК (генетичні) вакцини – являють собою гени, які кодують проективні
антигени, вбудовані у плазміди бактерій або інші вектори разом з промотором без
якого транскрипція в еукаріотичних системах не відбудеться. Найчастіше для запуску
реплікації генетичної вакцини в клітинах людського організму використовують
цитомегаловірусний промотор.
♦ Вакцини з трансгенних рослин є революційним напрямком сучасної вакцинології.
Отриманий з рослин і частково очищений антиген здатний викликати імунну відповідь.
У цих вакцин оральний спосіб введення та низька собівартість.
Створення вакцинних препаратів – це важкий і тривалий процес. Триває пошук
нових та вдосконалення існуючих вакцин. Є необхідність розробки ефективних вакцин
для профілактики ряду вірусних, бактеріальних, грибкових та паразитарних хвороб.
Гостро стоїть питання специфічної профілактики захворювань, спричинених рота
вірусами, шигелами, ентеротоксигенними кишковими паличками тощо. У світі немає
ефективних вакцин проти онкологічних захворювань. У цьому плані перспективними
вважають ДНК –вакцини, що містять гени контролю синтезу антигенів, асоційованих з
пухлинами. Важливою проблемою є створення вакцин
Завдання 6. Ознайомтеся з правилами зберігання вакцин:

Для зберігання і транспортування вакцин передбачено функціонування спеціальної
системи «холодового ланцюга»:
— спеціально навчений персонал з обслуговування холодильного обладнання,
— правильне зберігання і постачання МІБП нижчестоячих структурних підрозділів;
— холодильне обладнання для зберігання і транспортування МІБП при оптимумі
температур;
— механізм контролю з дотримання температурного режиму на етапах холодового
ланцюга.
Правила зберігання вакцин:
— до кожної упаковки вакцини має бути доступ охолодженого повітря;
— в першу чергу використовується препарат з найменшим терміном зберігання;
— у морозильній камері зберігаються лише живі вакцини, які потребують
температури - 20 °С, решта – у холодильнику (+2... +8 С).
— транспортування у термоконтейнерах разом з холодовими елементами.
Завантаження і розвантаження вакцин у термоконтейнери при кімнатній температурі
має тривати не більше 5-10 хв.
— При отриманні нової серії вакцини перевіряють фізичні властивості: колір,
прозорість, осад, наявність етикеток і цілісність ампул (флаконів).
— При виявлені 20 % і більше препарату, що не відповідає вимогам інструкції
препарат повертається поставнику.
64
Завдання 7. Ознайомитися з проведенням внутрішньошкірної
діагностичної проби, відпрацювати етапи на манекені та запротоколювати в
зошит для практичних робіт.
Шкірно-алергійний метод діагностики – це специфічна взаємодія антигена з
антитілом в організмі місцево (in vivo). Цей метод використовують для ідентифікації
алергену та діагностики інфекційних хвороб.
Види алергічних проб
in vivo in vitro
♦ Епікутанна ♦ Феномен звільнення гістаміну
♦ Скарифікаційна ♦ Тест дегрануляції базофілів
♦ Внутрішньошкірна
І. Проведення внутрішньошкірної діагностичної проби
Оснащення: ампули з ліками, стерильний туберкуліновий шприц та голки, бікс зі
стерильними ватними кульками та серветками, 70% розчин етилового спирту,
стерильний пінцет, лоток, маска, гумові рукавички, аптечка «АНТИСНІД», ємкості з
дезрозчинами
Етапи
Підготовка процедури
Пояснити пацієнту хід і сутність майбутньої процедури
Дати інформацію пацієнту про лікарський препарат і його побічні дії
Отримати згоду пацієнта на проведення процедури
Підготувати оснащення
Помити руки під протічною водою двічі з милом, висушити паперовим або
індивідуальним рушником і обробити спиртом.Одягнути маску, рукавички
Звірити напис на упаковці з листком лікарських призначень ( назва, концентрація,
кількість, термін придатності)
Виконання процедури
Набрати у стерильний туберкуліновий шприц 0,2мл (2 дози) туберкуліну
Запропонуйте пацієнту зручно сісти на стілець, звільнити руку до ліктьового суглоба
від одягу і покласти її долонною поверхнею догори на тверду основу
Двічі обробити місце ін’єкції (середня третина внутрішньої поверхні передпліччя)
стерильними ватними кульками, змоченими 70% розчином етилового спирту
Після висихання шкіри лівою рукою обхопити передпліччя пацієнта знизу
Ввести голку зрізом догори під кутом 150 у шкіру так, щоб занурився тільки її зріз
Обережно відпустити ліву руку
Ввести 0,1мл туберкуліну (1 доза). При правильному введенні на місці ін’єкції
утворюється білуватого кольору міхурець – «лимонна кірочка»
Вийняти голку, не притискаючи ватною кукулькою
Зняти залишки туберкуліну сухою стерильною ватною кулькою
Примітка: а) рекомендувати пацієнту не одягати одяг, що подразнює шкіру;
б) не зволожувати передпліччя; в) результат проби треба перевірити через 72 години
Запитайти пацієнта про самопочуття
Покласти використані ватні кульки та шприц у ємкість для дезінфекції
Зняти та продезінфікувати маску, рукавички, вимити і висушити руки
Зробити запис про проведення проби Манту і реакцію пацієнта
Оцінка результатів:
65
Розмір гіперемії не враховується. Для вимірювання діаметра папули
використовувати прозору пластмасову лінійку, яку необхідно накладати
перпендикулярно до осі руки.
Реакція негативна, якщо розмір папули становить - 0-1мм, сумнівна –
2-4мм, позитивна – 5мм, гіперергічна – понад 17мм.
Завдання 8. Вирішити ситуаційні задачі:
1. Збудник дифтерії виділяє екзотоксин, що має тропність до серцевого
м’яза, периферичної нервової системи та наднирників. Який імунний препарат
слід застосувати для профілактики та лікування даного захворювання?
2. Пацієнт знаходиться на лікуванні в інфекційній лікарні з приводу
ботулізму. Збудник даного захворювання виділяє одну з найсильніших
біологічних отрут, яка викликає токсинемію. Який імунний препарат необхідно
застосувати для специфічної імунотерапії?

________________________________________________________________________
 Вирішити ситуаційні задачі:
1. Після автокатастрофи пацієнту була введена протиправцева сироватка. На 8-му
добу у потерпілого підвищилась температура тіла, з’явився висип на шкірі за типом
кропивниці, виник свербіж, болі у суглобах. Що зумовило такий стан пацієнта?
2. Після вакцинації тривалість імунітету 1-5 років. Як досягти напруженості
імунітету на більш тривалий час.
 Вивчення питання «Мікробіологічна характеристика мораксел,
ацинетобактерій і кінгел» пропонується для самостійної позааудиторної роботи
студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання
для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 9 «Патогенні коки». Вивчіть
теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
[1]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посібник для вищих медичних
навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ:
Медицина, 2008 с. 79 -85
66
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2 СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ, МІКОЛОГІЯ ТА
ВІРУСОЛОГІЯ
Тема: Патогенні коки
Актуальність теми: коки набули патогенних властивостей в процесі еволюції.
Грампозитивнї коки (стафіло - і стрептококи) викликають гнійні запальні процеси органів і систем.
Грамнегативні (гонококи і менінгококи) мають більш локалізовану органотропність, тому діапазон
захворювань значно менший. На сьогоднішній день проблема кокових інфекцій полягає в тому,
що вони, внаслідок природного добору, наявності R - плазмід і адаптивних ферментів, стали
полінечутливими до дії антибіотиків, що утруднює лікування і вимагає цілеспрямованої
антибіотикотерапії.
Патогенні коки (гноєрідні) спричиняють переважно гнійно - запальні процеси
практично всіх органів та систем, як окремо, так і в асоціації з іншими аеробними та
анаеробними мікроорганізмами. До захворювань призводять як патогенні, так і умовно -
патогенні коки, що входять до складу нормальної мікрофлори людини. Внаслідок цього, вони
здатні викликати екзогенні й ендогенні інфекції; часто є причиною внутрішньолікарняних
інфекцій.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо причин
виникнення гнійно-запальних захворювань органів і систем організму, викликаних
патогенними коками, та їх профілактики.
Навчальні цілі:
Знати: - Загальну характеристику групи
- Особливості взяття та транспортування матеріалу до лабораторії
- Методи лабораторної діагностики кокових інфекцій
Вміти: - Проводити взяття патологічного матеріал для мікробіологічного дослідження(слизу
із зіва і носа)
- Висівати матеріал на живильні середовища
- Оформляти супровідну документацію.
- Аналізувати антибіотикограму
чинних наказів МОЗ України під час роботи з патогенним матеріалом, з електроапаратурою,
дезінфекційними засобами тощо.
Ознайомититись з: препаратами для специфічної профілактики і лікування хвороб,
спричинених патогенними коками.
Перелік практичних навичок:
1. Проводити взяття матеріалу для дослідження у разі різних інфекційних хвороб
спричинених патогенними коками та первинне висівання матеріалу на поживні середовища.
2. Оформляти супровідну документацію;
3. Транспортувати інфікований матеріал до лабораторії;
4. Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму,
чинних наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом, електроапаратурою,
вимог Календаря профілактичних щеплень
5. Виконувати шкірну алергійну пробу .
6. Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму,
67
чинних наказів МОЗ України під час роботи з біологічним матеріалом
1. Загальна характеристика групи.
2. Короткі відомості про морфологічні та культуральні властивості (монококів, стафілококів,
стрептококів, диплококів).
3. Взяття матеріалу для дослідження при хворобах, спричинених патогенними коками
4. Які заходи безпеки під час взяття і транспортування матеріалу до лабораторії?
5. Методи мікробіологічної діагностики кокових інфекцій
6. На які поживні середовища проводять первинний посів досліджуваного матеріалу (слизу із
зіва та носа, крові з вени у разі сепсису)?
7. Правила оформлення супровідної документації
8. З якою метою проводять профілактичне обстеження на носійство стафілокока?
9. Препарати для специфічної терапії та профілактики кокових інфекцій
10. Яке значення має визначення чутливості коків до антибіотиків?
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія Хімічний склад і Користуватися світловим
молекулярну організацію мікроскопом
клітинної мембрани
2. Українська мова за Оформлення супровідної Оформити супровідну
профспрямуванням документації документацію
3. Медична біологія Мінливість організмів Розпізнавати й характеризувати
форми мінливості
4. Анатомія людини Будову органів та систем Давати їм характеристику
людського організму
5. Основи латинської Медичну термінологію Вміти користуватись науковою
мови з медичною Терміноелементи латинсько-грецькою
6. Основи Правила взяття матеріалу Взяти слиз із зіва та носа, кров з
медсестринства та його транспортування вени. Провести дезінфекцію
до лабораторії інструментарію та матеріалів
Дезінфекцію, стерилізацію
7. Фармакологія та Антибіотики, принципи їх Оцінювати доцільність
медична рецептура застосування. Причини застосування протимікробних
формування резистентних засобів з метою хіміотерапії.
штамів мікроорганізмів та
їх усунення
8. Основи психології та Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,
між особове пацієнтом дотримуючись правил етики та
9. Клінічні дисципліни Гнійно-септичні процеси Проводити профілактику
циклу професійної та органів та систем гнійно-септичних процесів
практичної Дотримуватись санітарно-
підготовки протиепідемічного режиму
Завдання Вказівки до завдання
4. Повторити: 3.1. Техніку посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища
(посів тампоном на чашку Петрі) – див. практичне заняття №3
3.2. Правила оформлення супровідної документації
3.3. Аналіз антибіотикограми - див. практичне заняття №5
68
2. Вивчити : 2.1. Короткі дані про морфологію та культуральні властивості
патогенних коків (стафілококів, стрептококів, диплококів)
2.2. Особливості взяття та транспортування матеріалу до
мікробіологічної
2.3. Методи лабораторної діагностики кокових інфекцій
3. Опрацюйте: 3.1. Техніку взяття слизу із зіва та носа тампоном
3.2. Взяття крові в разі сепсису та її висівання
5. Ознайомтесь з: 5.1. Препаратами для специфічної профілактики та лікування
захворювань, спричинених патогенними коками
Студенти беруть слиз із зіва та носа стерильним ватним тампоном, роблять посів матеріалу на
цукровий бульйон і кров'яний агар. Вивчають техніку посіву крові в разі сепсису. Визначають
особливості взяття і транспортування матеріалу до лабораторії, оформлюють супровідну
документацію. Спостерігають за ростом патогенних коків на поживних середовищах. Аналізують
антибіотикограму за демонстраційним визначенням чутливості коків до антибіотиків методом
паперових дисків. Складають схему лабораторного дослідження при кокових інфекціях.
Знайомляться з препаратами для специфічнох профілактики і лікування хвороб. спричинених
патогенними коками.
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомитись з алгоритмом «Висівання крові у разі сепсису»
Сепсис можуть спричинити будь-які гноєтворні коки й інші мікроорганізми, а в
ослабленому організмі й умовно-патогенні в разі їх проникнення у кров. Культура
бактерій, виділена з крові, називається гемокультура.
Кров на гемокультуру відбирають з перших днів захворювання з вени у кількості
5-20мл (залежно від дня захворювання та вираженості клінічних ознак).
Одразу після взяття кров асептично висівають на рідке поживне середовище
(цукровий бульйон) у співвідношенні 1:10 та транспортують до лабораторії. Для
виділення чистої культури роблять пересів з бульйону на щільне поживне середовище
й ідентифікують культуру за схемою (див. практичне заняття №3)
Завдання 2. Ознайомитись з алгоритмом «Взяття слизу із зіва та носа,
посів матеріалу на живильні середовища»
1. Підготуйте руки до 1.1. За відомими Вам правилами
виконання маніпуляцій (практична робота № 4)
2. Приготуйте необхідне 2.1. Два стерильних ватних тампони з
оснащення маркуванням (номер пробірки, позначки
«З», «Н»)
2.2. Стерильний лоток
2.3. Шпатель
2.4. Живильні середовища (цукровий
бульйон, кров’яний агар)
2.5. Лоток для відпрацьованого
матеріалу
3. Усадіть пацієнта 3.1. Усадіть пацієнта на стілець Освітлення повинно
3.2. Попросіть відкрити рота бути зліва
Дотримуйтесь
правил спілкування з
пацієнтом, етики
69
та деонтології
4. Візьміть мазок із 4.1. У праву руку візьміть стерильний - Обережно! щоб не
зіва ватний тампон «З» викликати блювотного
4.2. У ліву руку візьміть стерильний рефлексу
шпатель - Працюйте так, щоб
4.3. Натисніть їм на корінь язика не торкатись
4.4. Введіть тампон у порожнину рота стерильним ватним
тампоном язика, щік
4.5.Візьміть мазок із зіва на межі
та зубів
здорової та ураженої тканини
- Під час взяття
4.6. Опустіть тампон у пробірку матеріалу
4.7. Відпрацьований шпатель помістіть у дотримуйтесь правил
лоток з дезінфектантом асептики та ТБ
5. Візьміть мазок з носа: 5.1. Пальцем лівої руки злегка підніміть
кінчик носа
5.2. У праву руку візьміть тампон «Н»
5.3. Введіть тампон спочатку в один, а
потім у другий носові ходи
5.4. Зніміть тампоном слиз зі слизової
оболонки носа для посіву
6. Проведіть посів слизу, 6.1. Посів на кров’яний агар тампоном
взятого із зіва, на здійсніть за відомими Вам правилами
живильне середовище: (методичні рекомендації до практичного
заняття №3)
7. Проведіть посів слизу, 7.1. Запаліть пальник
взятого з носа, на 7.2. Візьміть у ліву руку пробірку з 1%
живильне середовище цукровим бульйоном
7.3. Відкрийте її, тримаючи корок між
мізинцем і долонею правої руки
7.4. Зафламбуйте край пробірки, опустіть
тампон «Н» до дна
7.5. Струшуйте пробірку з бульйоном і
тампоном 10 хв.
7.6. Вийміть тампон із середовища,
відтисніть об край пробірки
7.7. Зафламбуйте край пробірки та корок,
закрийте пробірку, поставте у штатив
7 8. Тампон опустіть у порожню
пробірку «Н»
8. Відпрацьований 8.1. Проведіть передстерилізаційну
інструментарій та матеріал обробку та знезараження за відомими
помістіть у дезінфектант, Вам вимогами
знезаразьте руки
9. Оформіть супровідну Направлення до мікробіологічної
документацію до лабораторії.
мікробіологічної Направляється
лабораторії Назва матеріалу……….
ПІП, вік………………...
Назва лікувального закладу……….
Мета дослідження або клінічний
діагноз……...
Підпис особи, що взяла і відправляє
70
матеріал….
Дата…………………….
10. Транспортуйте посіви 10.1. Посіви укладіть у фенопластиковий При підозрі на
до мікробіологічної ящик, супровідну документацію у менінгококову
лабораторії. поліетиленовий пакет або папку інфекцію пам’ятайте
10.2. Транспортуйте до лабораторії він не стійкий у
навколишньому
середовищі.
Завдання 3. Вивчіть за мал. морфологію клітин коків у забарвленні за
Грамом. Визначте: до якої групи коків належать збудники на фото, їх
відношення до забарвлення за Грамом.
1 2
3
____________________ ______________________ _____________________
Завдання 4. Вивчіть препарати для специфічної профілактики та терапії
хвороб, спричинених патогенними коками та заповніть таблицю (додаток1)
Препарати для Препарати для лікування
профілактики
Стафілококи
Стрептококи
Стрептокок
пневмонії
Менінгокок
Гонокок
Для лікування сепсису, остеомієліту та інших важких стафілококових інфекцій
використовують імунологічні препарати: стафілококовий імуноглобулін, гіперімунну плазму.
При хронічних захворюваннях застосовують стафілококовий анатоксин, аутовакцину.
При стрептококовій інфекції специфічна профілактика не проводиться, вакцин немає.
Для лікування з успіхом використовують пеніцилін, еритроміцин, олеандоміцин і
сульфаніламідні препарати.
Гонорею лікують пеніциліном і сульфаніламідними препаратами. При хронічних
формах із лікувальною метою застосовують гонококову убиту вакцину.
Для лікування менінгококової інфекції використовують пеніцилін, рифампіцин,
левоміцетин та сульфаніламідні препарати, особливо сульфамонометоксин.
1. Хворий Н., 21 р., студент. Звернувся до дільничного лікаря зі скаргами на різку
слабкість, головний біль, нудоту, біль у суглобах. Захворювання розпочалось з
71
першіння в горлі, нежиті, загальної слабкості. Стан погіршився день тому: з’явились
мерзлякуватість, головний біль, біль у суглобах, підвищилась температура до 38,9°С.
Визначається ригідність м’язів потилиці та симптом Керніга. Пульс 100 за хв., АТ 80/40
мм рт.ст.
Вкажіть: а) Попередній діагноз; б) місце госпіталізації, засіб транспортування хворого,
невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

________________________________________________________________________
 Підготуйтесь до практичного заняття.
 Вивчення питань «Короткі відомості про кампілобактерії та гелікобактерії, їх
роль у патології людини. Специфічна профілактика» (2 год), «Лабораторна
діагностика черевнотифозного носійства» (1 год) пропонується для самостійної
позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 10 «Збудники кишкових
інфекцій». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
[1]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посібник для вищих мед. навч. закладів
І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008 с. 79 -85
Тема: Збудники кишкових інфекцій
Актуальність теми: бактерії цієї родини – це грамнегативні, неспороутворюючі палички
до яких належать збудники черевного тифу, паратифів А і Б, сальмонели – збудники харчових
токсикоінфекції. За даними ВООЗ, у країнах Європи щорічно на сальмонельоз хворіють
більше 1млн. людей. Великою медичною проблемою в останні 20 - 30 років є
внутрішньолікарняний сальмонельоз. Його викликають госпітальні штами сальмонел, які є
поліантибіотикорезистентними. До епідемічного процесу першими залучаються діти у віці до
1 року, пацієнти хірургічних та реанімаційних відділень, які перенесли обширні оперативні
втручання, особи похилого віку, пацієнти з важкою соматичною патологією та
імунодефіцитами.
Знання морфологічних, культуральних і біологічних властивостей має велике значення в
практичній медицині, що пов’язано з погіршенням санітарно- епідеміологічної обстановки,
збільшенням завозу продуктів з-за кордону сумнівної якості, кількість їх неухильно зростаєдає
змогу молодшому медичному спеціалісту віддиференціювати один вид збудника від іншого.
Навчальні цілі
Знати:
- Загальну характеристику родини кишкових бактерій
72
- Особливості взяття матеріалу для бактеріологічного дослідження , його
транспортування до мікробіологічної лабораторії
- Методи лабораторної діагностики патогенних ентеробактерій
Вміти:
- Взяти матеріал для дослідження, транспортувати його до лабораторії
- Висівати випорожнення на поживні середовища
- Оформлювати супровідну документацію
- Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму під
час роботи з патогенним матеріалом
Ознайомитись з :
- Методикою проведення реакції Відаля при черевному тифі і паратифах
- Препаратами для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених
кишковими бактеріями
1. Взяття матеріалу для дослідження
2. Транспортування матеріалу до мікробіологічної лабораторії
3. Оформлення супровідної документації
4. Первинне висівання матеріалу на поживні середовища
5. Вибір препаратів для специфічного лікування та профілактики
наказів МОЗ України під час роботи з патогенним матеріалом, електроапаратурою,
дезінфекційними засобами
1. Загальна характеристика родини кишкових бактерій.
2. Основні морфологічні та культуральні ознаки ентеробактерій
3. Який матеріал найчастіше відбирають у пацієнтів з підозрою на кишкові інфекції?
4. Особливості взяття випорожнень при кишкових інфекціях
5. На які живильні середовища здійснюють первинний посів досліджуваного матеріалу з
метою виділення ентеробактерій?
6. Які існують методи відбору випорожнень при хворобах, спричинених ентеробактеріями?
7. Умови транспортування матеріалу до лабораторії і як готують матеріал для посіву?.
8. Основні методи лабораторної діагностики кишкових інфекцій
9. За якими ознаками проводять первинну ідентифікацію ентеробактерій?
10. Як визначити сероваріант збудника для остаточної ідентифікації ентеробактерій?
11. Особливості мікробіологічної діагностики тифо-паратифозних бактерій
12. Яку серологічну реакцію використовують для виявлення черевнотифозного носійства?
1. Основи Медичну термінологію Свідомо користуватись науковою
латинської мови латинськю термінологією
2. Анатомія людини Будову ШКТ,
сечовидільної системи
3. Фізіологія Фізіологію: ШКТ,
сечовидільної системи
4. Основи Типи температурних кривих. Зображувати температурну криву
медсестринства Правила та техніку взяття підраховувати і записувати пульс
крові, випорожнень,сечі. відносно рівня температури тіла
Техніку дуоденального Проводити дуоденальне
зондування. Методи зондування та транспортування
дезінфекції, способи жовчі до лабораторії. Взяти кров з
73
стерилізації. вени. Здійснити забір сечі,
випорожнень на дослідження
Провести дезінфекцію,
Стерилізацію.
5. Основи екології Санітарно-гігієнічний, Дотримуватись правил санітарно-
та профілактичної протиепідемічний режим протиепідемічного режиму в ЛПЗ
медицини ЛПЗ.
6. Медична біологія Хімічний склад і Розпізнавати й характеризувати
молекулярну організацію форми мінливості, вплив
клітинної мембрани тератогенів та мутагенів на
Мінливість організмів організм
7. Фармакологія та Антибіотики, принципи їх Оцінювати доцільність
медична застосування. Кристалоїдні застосування протимікробних
рецептура розчини. Дезінфектанти. засобів з метою хіміотерапії на
Антисептичні речовини основі знань їхніх властивостей
8. Патоморфологія Ентерит гострий і хронічний
та патофізіологія та коліт гострий і хронічний
9. Основи Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,
психології та пацієнтом дотримуючись правил етики та
міжособове деонтології
спілкування
10. Медсестринство в Ешерихіози Збирати клініко-епідеміологічний
інфектології Тифо-паратифозні анамнез;Зібрати випорожнення,
захворювання сечу, кров, посіяти на живильне
Сальмонельози.Шигельози середовище, транспортувати до
Дезінфекцію, стерилізацію лабораторії.
записи
1. Вивчіть: 1.1. Загальну характеристику родини кишкових
бактерій
2. Занотуйте: 2.1. Короткі відомості про ешерихії, шигели.
сальмонели
3. Повторіть: 3.1. Загальні принципи взяття досліджуваного
матеріалу для мікробіологічного дослідження та
його транспортування до лабораторії (див.
практичне заняття №2)
4. Назвіть: 4.1. Матеріал, який досліджують при ешерихіозах
4.2. Матеріал для дослідження при ,шигельозах
4.3. Матеріал, який досліджують при тифо-
паратифозних захворюваннях та харчових
токсикоінфекціях, спричинених сальмонелами
5. Визначіть: 5.1. Можливі варіанти та особливості
транспортування матеріалу до лабораторії
5.2. Методи лабораторної діагностики патогенних
ентеробактерій
6. Ознайомтесь: 6.1. Методикою проведення реакції Відаля при
черевному тифі і паратифах
6.2. Препаратами для специфічної профілактики та
лікування хвороб, спричинених кишковими
бактеріями
74
Студенти проводять взяття випорожнень для мікробіологічної діагностики, висівають
випорожнення на живильні середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар. Спостерігають
за ростом ешерихій шигел на живильних середовищах. Вивчають методи лабораторної
діагностики патогенних ентеробактерій. Ознайомлюються з методикою проведення реакції
Відаля при черевному тифі та паратифах, препаратами для специфічної профілактики та
лікування.
Хід роботи
Для виділення та ідентифікації мікроорганізмів родини кишкових бактерій посів
випорожнень здійснюють на диференціально-діагностичні середовища Ендо,
Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар.
Завдання 1. Ознайомитись з методикою посіву випорожнень
бактеріологічною петлею.
Досліджуваний матеріал (випорожнення) в мікробіологічній лабораторії
попередньо готують до посіву:
- матеріал розводять ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:10,
відстоюють 30 хв., доки великі частки осядуть на дно.
- Посівним матеріалом служить поверхнева рідина.Техніку посіву
бактеріологічною петлею повторіть (див. методичні рекомендації до практичного
заняття №3 «Живільні середовища. Техніка посіву»).
Завдання 2. Ознайомитись з методикою посіву випорожнень шпателем.
Шпателем випорожнення сіють у мікробіологічній лабораторії або безпосередньо
із судна (горщика) біля ліжка пацієнта.
Із судна (горщика) випорожнення шпателем набирають з кількох місць.
У лабораторії випорожнення попередньо готують до посіву (див. вище).
Техніку посіву шпателем повторіть (див. методичні рекомендації до практичного
заняття №3 «Живільні середовища. Техніка посіву»).
Завдання 3. Ознайомитись з методикою взяття випорожнень ректальною
петлею та посів на живильне середовище
1. Одягніться
відповідно до Гумові рукавички та клейончастий фартух!
вимог
2. Підготуйте 2.1. Ректальну петлю Інструментарій та
необхідний 2.2. Диференціально-діагностичні середовища матеріал повинні
інструментарій та Ендо, Плоскірєва бути стерильними
матеріал 2.3. Лоток для відпрацьованого матеріалу
3. Укладіть 3.1. Укладіть пацієнта на лівий бік Дотримуйтесь правил
пацієнта 3.2. Запропонуйте зігнути ноги в колінах і спілкування з
притягнути їх до живота пацієнтом, етики та
4. Візьміть 4.1. У праву руку візьміть ректальну петлю, як Працюйте уважно,
досліджуваний перо щоб не травмувати
матеріал 4.2. Лівою рукою розведіть сідниці пацієнта пацієнта
4.3. Введіть ректальну петлю в анальний отвір
на глибину 3-5см у напрямку до пупка, а потім Дотримуйтесь правил
паралельно до хребта ще на 5-7см стерильності
4.4. Обертальним рухом наберіть
випорожнення
75
4.5. Виведіть ректальну петлю .
5. Здійсніть посів 5.1. Привідкрийте чашку Петрі із поживним Уважно!
на живильне середовищем При введенні петлі не
середовище 5.2. Розташуйте ректальну петлю біля края торкайтесь зовнішніх
чашки Петрі країв чашки
5.3. Зробіть кілька щільних штрихів, а потім
зигзагоподібними рухами здійсніть посів
5.4. Петлю помістість у лоток з дезінфектантом
6. Знезаразьте 6.1. За відомими Вам правилами практична
інструментарій, робота №4
матеріал, руки
7. Оформіть 7.1. Зразок оформлення супровідної
супровідну документації див.у попередньому занятті №9
документацію
8. Транспортуйте 8.1. Транспортування посівів до лабораторії
до лабораторії здіснити з дотриманням ТБ, протиепідемічного
режиму, чинних наказів МОЗ України під час
роботи з патогенним матеріалом
Завдання 4. Здійсніть спостереження за ростом збудників кишкових бактерій на
живильних середовищах. Проведіть диференціальну діагностику за характером
росту на фото. Зробіть підписи під малюнками та опишіть вигляд колоній.
1.1. Розгляньте ріст ешерихій, сальмонел, шигел на поживних середовищі Ендо (середовище
Ендо призначене для виділення ентеробактерій, виявлення ешерихій. Складається з
живильного агару, 1% лактози і індикатора – основного фуксину, знебарвлене сульфитом
натрію. Свіжоприготовлена середовище безбарвне або блідо-рожеве. При зростанні
лактозопозитивних бактерій їх колонії забарвлюються в темно-
червоний колір з металевим блиском; лактозонегативні кишкові
палички утворюють безбарвні колонії).
Мал. E.coli на середовищі Ендо

______________________________________
_______________________________________
Мал. Сальмонели на середовищі Ендо
_________________________________________________________
Мал. Шигели на середовищі Ендо

76
_______________________________________
_______________________________________
Завдання 5. Розгляньте ріст ешерихій, сальмонел, шигел на поживному середовищі

Плоскірєва (це диференціально-діагностичне та селективне середовище, сприяє кращому
росту деяких бактерій (збудники черевного тифу, паратифів, дизентерий) і пригнічує ріст
інших (кишкова паличка тощо). Містить агар з лактозою, діамантовим зеленим, солями
Шигели на середовищі Плоскірєва
жовчних кислот, мінеральними солями і індикатором (нейтральний червоний).

Лактозонегативні колонії виростають безбарвними, лактозопозитивні – червоними. На деяких
модифікаціях середовища Плоскирева виявляється ще і здатність сальмонел виділяти
сірководень: виросли колонії чорніють.
Завдання 6. Розгляньте ріст сальмонел на вісмут-сульфітному агарі.
Вісмут-сульфітний агар селективне
середовище для виділення сальмонел.
Готове середовище непрозоре,
зеленуватого кольору. Містить глюкозу,
неорганічні солі, діамантовий зелений,
агар. Діамантовий зелений та вісмут
пригнічують ріст грампозитивної флори і
багатьох ентеробактерій, у тому числі
шигел, ешерихій. Сальмонели при рості на
середовищі виділяють сірководень, який
взаємодіє з солями вісмуту. В результаті
утворюються колонії чорного кольору з металевим відтінком на зеленуватому середовища .
Опишіть колонії сальмонел на вісмут-сульфітному агарі
Завдання 7. Ознайомитись з методикою проведення реакції Відаля

При тифо-паратифозних захворюваннях з 2-го тижня в крові накопичуються антитіла,
які можна виявити у розгорнутій реакції аглютинації, запропонованій у 1896 році Ф.Відалем, в
честь якого цю реакцію називають реакцією Відаля. При обліку реакції Відаля враховують
динаміку утворення О-і Н-антитіл.
Реакцію непрямої Vі-гемаглютинації (РНГА) використовують для виявлення
мікробоносіїв.
Аглютиніни до збудників черевного тифу і паратифів вияв-ляють у сироватці крові,
починаючи з 8-10 дня захворювання й пізніше. Динаміка їх накопичення досить своєрідна:
спочатку появляються антитіла до О-антигену, але їх титр швидко зменшується після
77
видужування. Н- і V i - антитіла з’являються пізніше, але роками зберігаються у високих
титрах після хвороби, щеплень і у бактеріоносіїв. У зв’язку з цим для правильної оцінки
серологічної реакції важли-воодночасно виявляти всі типи аглютинінів.
Для постановки реакції аглютинації Відаля необхідно три компоненти:
1) антитіла (сироватка хворого);
2) антиген (бактерійний або еритроцитарний діагнос-тикум);
3) 0,85 % розчин хлориду натрію (електроліт).
Для одержання сироватки у хворого з вени, пальця або мочки вуха в стерильну пробірку
беруть 2-3 мл крові, ставлять її в термостат на 30 хв для згортання. Утворений згусток
обводять пастерівською піпеткою, відділяючи його від стінок пробірки, вміщують на 30-40 хв
у холодильник, відсмоктують сироватку і роблять її робоче розведення 1:50. Потім у шести
паралельних рядах аглютинаційних пробірок роблять наступні розведення сироватки від 1:100
до 1:1600 за стандартною схемою (табл.)
Потім у кожен ряд пробірок додають по 2 краплі відповідного діагностикуму (вбиті
бактерії черевного тифу, паратифу А і В). У реакції використовують контроль сироватки (в
пробірку не додають діагностикум), і контроль діагностикуму (в пробірку не додають
сироватку).
№ пробирки Титр
Ингредиенты
1:100 1:200 1:400 1:800 К 1:100 1:200 1:400 1:800 К 1:100 1:200 1:400 1:800 К
Физиологический
1,0 1,0 1,0 1,0 1,01,01 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0
раствор, мл
Сыворотка больного,
1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0
1:50, мл
Диагностикумы, капли:
2к в
Брюшнотифозный 2к 2к 2к 2к
дезр-р
2к в
Паратифозный А 2к 2к 2к 2к
дез.р-р
2к в
Паратифозный В 2к 2к 2к 2к
дез.р-р
Пробірки ставлять у термостат на 2 години, потім залишають при кімнатній температурі
до наступного дня і проводять облік.
При позитивній реакції аглютинації на дні пробірки утворюється осад, рідина над ним
стає прозорою. Коли струсити пробірку, осад підіймається в рідину у вигляді пластівців. При
негативній реакції рідина залишається каламутною, осад на дні пробірки відсутній.
Діагностичним титром реакції Відаля у хворих, що не вакцинувались та
мають типову клінічну картину, вважається 1:100, а при атипових чи стертих
клінічних формах захворювання – не нижче 1:200.
Інкубація в термостаті при 37 ° С 2 год; 18 ° С 18 год
Результат
Завдання 8. Ознайомлення з препаратами для специфічної профілактики і
лікування.
Препарати для специфічної Препарати для
профілактики лікування
1. Ешерихії
2. Збудники черевного
тифу та паратифів
3. Сальмонели –
4. Шигели
Завдання 9. Вирішіть ситуаційні задачі.
78
1. У баклабораторію направлено випорожнення дитини з попереднім діагнозом
“Коліентерит”.
а) На яке середовище потрібно посіяти випорожнення?
б) Якого кольору колонії можуть вирости?
в) Як встановити, що виділена культура є патогенним сероваром E. coli?
2. До інфекційного відділення поступив хворий з орієнтовним діагнозом
“Черевний тиф?”. Хворіє три дні. Температура весь час 39 °C.
а) Який матеріал необхідно взяти для проведення бактеріологічної діагностики?
б) На які середовища і яким способом його необхідно посіяти?
в) Чи можна в даний час використати серологічний метод діагностики?

__________________________________________________________________________
 Вирішити ситуаційну задачу:
1. У лікарню госпіталізовано хвору жінку, яка скаржиться на біль внизу живота,
часті рідкі випорожнення з домішками слизу, тенезми. Антибактеріальних
препаратів не приймала.
а) Яке захворювання можна запідозрити?
б) Який матеріал треба взяти для дослідження і як встановити вид збудника? Вивчення
питань «Мікробіологічна характеристика єрсиніозів» (1 год) пропонується для самостійної
позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані
завдання для самоконтролю.
 Підготуйтесь до практичного заняття. Ознайомтеся з темою і метою
практичного заняття № 11 «Умовно - патогенні бактерії». Вивчіть теоретичний матеріал
(див. підручник, с.).
[1]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посіб. для вищих мед-х навч. закл. І-ІІ рівнів
акредитації /Люта В.А, Кононов О.В. – К.: Медицина, 2008 с.
[2]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підр. для вищих мед. навч.
закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О,. Климнюк С.І, Творко М.С. – Тернопіль:
Укрмедкнига, 1998 с.
Тема:Умовно - патогенні бактерії
Актуальність теми:до умовно-патогенних мікроорганізмів відносяться представники
нормальної флори організму та навколишнього середовища, які безпечні для здорового
організму, але здатні проявляти патогенні властивості у разі порушення функцій захисних
факторів макроорганізму. Інфекції, які спричиняються умовно-патогенними мікроорганізмами,
називаються опортуністичними. У всьому світі спостерігається зростання такого виду
інфекцій. Основними чинниками зростання захворюваності слід назвати: зміну імунного
статусу макроорганізму, забруднення довкілля, розширення резервуару інфекції, несприятливі
соціальні фактори. Умовно-патогенні мікроорганізми здатні уражати будь-який орган або
систему організму. Тому встановити причину хвороби можна тільки мікробіологічними
методоми дослідження.
79
Т. ч., середній медичний працівник повинен знати морфотинкторіальні та культуральні
властивості найбільш поширених умовно-патогенних мікроорганізмів, особливості взяття
досліджуваного матеріалу та методи лабораторної діагностики.
Знати:
- Морфологічні та культуральні властивості клебсієл, протея, синьогнійної палички, ієрсиній;
- Осоливості взяття матеріалу на дослідження, його транспортування;
- Методи лабораторної діагностики
Вміти:
- Висівати матеріал на поживні середовища;
- Дотримуватись заходів безпеки, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України
щодо профілактики гнійно-запальних процесів, спричинених умовно-патогенними
мікроорганізмами.
2. Транспортування матеріалу до мікробіологічної лабораторії
5. Дотримання заходів безпеки, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України
щодо профілактики гнійно-запальних процесів, спричинених умовно-патогенними
мікроорганізмами.
1. Охарактеризуйте причини захворювань, спричинених умовно-патогенними мікроорганізми.
2. Умови і фактори, що сприяють прояву їх вірулентності та виникненю госпітальних
інфекцій.
3. Морфологічні та культуральні властивості клебсієл. Фактори патогенності.
4. Морфологія, культуральні та біохімічні властивості протеїв .
5. Захворювання, які спричиняють клебсієли, протей, синьогнійна паличка, ієрсінії
6. Який матеріал використовують для виявлення клебсієл, протею, синьогнійної палички,
ієрсіній та які медоди лабораторної діагностики застосовують?
7. На які поживні середовища висівають досліджуваний матеріал?
8. Джерела, шляхи розповсюдження та профілактика госпітальної інфекції.
9. Біологічні властивості кишкового ієрсініозу.

10. Епідеміологія і патогенез кишкового ієрсініозу. Принципи мікробіологічної діагностики,
лікування і профілактики.
дисципліни
1. Анатомія Будову ШКТ,
людини дихальних шляхів та інших
органів та систем
2. Фізіологія Фізіологію ШКТ,
сечовидільної системи,
дихальних шляхів тощо
3. Основи Медичну термінологію Вміти свідомо користуватись
латинської мови Терміноелементи науковою латинсько-грецькою
4. Основи Техніку взяття Взяти кров з вени.
медсестринства досліджуваного матеріалу Здійснити забір сечі, випорожнень та
Правила спілкування з інших виділень на дослідження,
80
пацієнтом транспортувати до лабораторії
Асептику Провести дезінфекцію,
Антисептику стерилізацію. Дотримуватись сан-
протиепідемічного режиму в ЛПЗ та
правил спілкування з пацієнтом
5. Основи екології Санітарно-гігієнічний, Дотримуватись правил санітарно-
та протиепідемічний режим протиепідемічного режиму в ЛПЗ
профілактичної ЛПЗ Дотримуватись санітарних норм
медицини Заходи профілактики ВЛІ зберігання харчових продуктів
6. Фармакологія та Антибіотики, принципи їх Оцінювати доцільність застосування
медична застосування. Кристалоїдні протимікробних засобів з метою
рецептура розчини. Дезінфектанти хіміотерапії на основі знань їхніх
Антисептичні речовини властивостей
7. Основи Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,
психології та пацієнтом дотримуючись правил етики та
міжособове деонтології
8. Медсестринство Гострі кишкові інфекції Зібрати випорожнення, сечу, кров,
в інфектології Дезінфекцію, стерилізацію посіяти на живильне середовище,
Асептику транспортувати до лабораторії.
Антисептику Провести дезінфекцію, стерилізацію
Забезпечувати особисту безпеку під
час роботи з хворими та інфікованим
матеріалом
записи
1. Визначіть: 1.1. Морфологічні та культуральні властивості клебсієл,
протею, синьо гнійної палички, ієрсіній.
1.2. Причини захворювань, які спричиняють УПМ
2. Ознайомтесь 2.1. Захворюваннями, які спричиняють клебсієли, протей,
з: синьогнійна паличка, ієрсінії
3. Повторіть: 3.1. Техніку висівання матеріалу на поживні середовища
4. Закріпіть 4.1. Особливостей взяття матеріалу на дослідження, його
знання з: транспортування
4.2. Методів лабораторної діагностики
4.3. Дотримання заходів безпеки, протиепідемічного
режиму, чинних наказів МОЗ України щодо профілактики
гнійно-запальних процесів, спричинених УПМ
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти вивчають морфологічні та культуральні властивості клебсієл, протею, синьо
гнійної палички. Опрацьовують техніку взяття досліджуваного матеріалу, його
транспортування до лабораторії, оформлення супровідної документації та висівання на
поживні середовища. Закріплюють знання з методів лабораторної діагностики хвороб,
спричинених вказаними збудниками. Знайомляться з короткою мікробіологічною
характеристикою ієрсиній.
Клебсієльози – захворювання які викликають бактерії роду Klebsiella. Вони
можуть бути гострими і хронічними; гострі викликають Klebsiella pneumoniae, K.
oxytoca, K. planticola, K. terrigena, хронічні – K. ozaenae i K. rhinoscleromatis.
Найчастіше запальні і септичні процеси викликає K. Pneumoniae – пневмонії, бронхіти,
81
септицемії, отити, перитоніти, інфекції жовчних і сечовивідних шляхів, харчові
токсикоінфекції, госпітальні ранові та опікові інфекції тощо. Основним методом
лабораторної діагностики клебсієльозів є бактеріологічне дослідження. Серологічний
метод застосовують рідко. Проводять також мікроскопію мазків.
Завдння 1. Роздивитися мікрофотографію мазка (бактеріоскопія) з
культури клебсієл, забарвлені за Бурі-Гінсом. Позначити на малюнку
клітини та капсули клебсієл.
Метод Буррі-Гінса - належить до складних методів
фарбування і використовується для виявлення капсули
бактеріальної клітини.
Етапи фарбування:
1. На предметному склі змішати краплю суспензії
мікробних клітин з краплею туші, розведеної 1:10
2. За допомогою скла з шліфованим краєм зробити мазок
таким же чином, як мазок крові,
3. Висушити і обережно зафіксувати в полум'ї пальника.
Нанести на мазок водний розчин фуксину на 1-2 хв.
Промити водою, висушити на повітрі.
Капсули Klebsiella pneumonae.
Відзначити: Клітини клебсієл ______Капсули _____
Забарвлення за Бурі-Гінсом.
1. Джерело
інфекції:________________________________________________
2. Хвороби, які викликають: ________________________________________
3. Матеріал для дослідження:_________________________________________
4. Профілактика:_____________________________________________________
__________________________________________________________________
Завдння 2. Ознайомитись з алгоритмом "Хід мікробіологічного дослідження
матеріалу при підозрі на інфекцію, обумовлену
клебсієлами".
1-й день: посів патогенного матеріалу на МПА, середовище
Ендо і Плоскірєва, цукровий бульйон. Інкубація при 37 ºС
24год ;
2-й день:із слизистих колоній (на Ендо – рожеві, білі або
червоні, на Плоскірєва –бежеві або жовті), що виросли,
роблять мазки і проводять мікроскопію (забарвлення за
Грамом). За наявності грамнегативних паличок відбирають
4–5 колоній, пересівають на скошений агар і комбіноване
середовище Ресселя для вивчення ферментативних
властивостей і рухливості одержаної чистої культури. У
пробірку під пробку опускають смужки паперу, просочені
реактивами для визначення утворення індолу та
сірководню. Проводиться посів на середовище з сечовиною
за Преусом, на цитратний агар Сіммонса. Інкубація при 37
ºС.
3-й день: облік результатів посіву.
(схема прийнята при захворюваннях, що викликають
ентеробактерії).
82
На простому або гліцериновому агарі через 2-4 год вирощування основні види
клебсієл утворюють характерні колонії з різною внутрішньою структурою, що
виявляють при агар-мікроскопії таких молодих колоній. У К. pneumoniаe вони мають
петлеподібну будову, у K. rhinoskleromatis – концентричну, а у K. ozenae – розсіяно
концентричну. Це дає змогу диференціювати названі види клебсієл між собою.
Зрілі колонії мікроскопують і відсівають на косий агар для виділення чистих
культур. Ідентифікацію останніх проводять посівом в середовища строкатого ряду
Гісса, жовчний бульйон, визначають рухливість, наявність уреази. Клебсієли нерухомі,
більшість штамів розкладають глюкозу, лактозу, сахарозу, сечовину, не виділяють
сірководень.
Завдання 3. Ознайомитись з препаратами для специфічної профілактики і

лікування клебсієльозів.
Лікування залежить від форми захворювання (яка система або орган
вражені), тяжкості проявів, яку визначає лікар. При ураженні кишечника і легких
проявах (немає скарг або вони незначні, а також збільшення клебсиелл у
випорожненнях невелике) амбулаторне лікування комплексне, з використанням
бактеріофагів і пробіотиків:
1) Бактеріофаги («Бактеріофаг клебсієл пневмонії», «Піобактеріофаг полівалентний
очищений рідкий» і «Бактеріофаг клебсієл полівалентний») призначається до їди 3 рази
в день. Разові дози: до 6 міс – 5 мл, 6 міс-1 рік – 10 мл, 1-3 роки – 15 мл, 3-7 років – 20
мл, 8 років і старше – 30 мл Якщо пацієнт погано сприймає препарат, то можна
призначати в клізмі 1 раз в день: до 6 міс – 10 мл, 6 міс-1 рік – 20 мл, 1-3 роки – 30 мл,
3-7 років – 40 мл, 8 років і старше – 50 мл. Курс лікування встановлює лікар, частіше 5-
10 днів.
2) Пробіотики (біфідумбактерин, пробифор, аципол, ацилакт, біфіформ, линнекс,
биовестин, біфілонг, нормофлорин, примадофилюс та ін.) призначаються курсом не
менш 10 днів, а краще 14-21 день, приймаються 2-3 рази на добу до їди. Разові дози
різні для кожного препарату.
При ураженні інших систем і наявності у пацієнтів скарг, а також більш важких
проявах клебсієли інша тактика лікування.
Завдння 4. Ознайомтеся з алгоритмом «Хід мікробіологічного дослідження

матеріалу при підозрі на інфекцію, обумовлену протеєм". Враховуючи результати
посіву харчових продуктів на скошений агар за Шукевичем. Звернути увагу на
“повзучій” ріст протея.
Алгоритм: 1-й день: посів патогенного матеріалу на
середовище Плоскірєва, середовище збагачення –5%
жовчний бульйон. Інкубація при 37 ºС 24 год;
2-й день:облік результатів посіву. На середовищі
Плоскірєва – прозорі великі ізольовані колонії з рожево-
жовтуватим відтінком, навколо колоній жовтуватий ореол
через підлужування середовища. Колонії, що
виросли,пересівають на комбіноване середовище Ресселя (з
сечовиною), роблять посів у конденсаційну воду пробірки зі
скошеним агаром за Шукевичем, середовище з сечовиною «Повзучий» зростання Proteus
vulgaris на пластинчастому
за Преусом. агарі при «точковому» посіві в
центр чашки
83
3-й день: облік результатів посіву, приготування мікропрепарату, забарвлення за
Грамом (грамнегативні дрібні палички).
У пробі за Шукевичем–зростання по всій поверхні
скошеного агару (посів роблять у конденсаційну вологу
свіжоскошеного МПА, культура протея поступово
піднімається у вигляді вуалі вгору по поверхні
середовища). Проводять посів на додаткові середовища
"строкатого ряду": маніт, бульйон (утворення індолу і
сірководню), напіврідкий агар, желатин.
4-й день: облік результатів: протей не ферментує маніт,
Зростання Proteus vulgaris на
утворює індол і сірководень, рухомий, розріджує кров'яному агарі (вуалеподібна
желатин і утворює фермент фенілаланін-дезаміназу плівка).
(поява темно-зеленого забарвлення при додаванні на
поверхню росту 10 % водного розчину FeCl3). Найважливіша ознака, що відрізняє
протей від інших ентеробактерій –здатність дезамінувати фенілаланін.
Про-форма протея росте на певних поживних середовищах, що містять жовчні
кислоти (середовище Плоскірева). На середовищі Плоскирева протей дає прозорі,
ніжні, блискучі колонії з характерним запахом, злегка щелочащие середу, яка
забарвлюється навколо них в жовтуватий колір. Колонії протея по формі мало
відрізняються від колоній сальмонел, що ускладнює їх ідентифікацію.
Завдння 5. Вивчення морфології клітин у забарвленні за Грамом. Позачте:
клітину протея, перитрихи.
1. ______________________________________
2. _______________________________________
Завдання 6. Ознайомитись з препаратами для Proteus vulgaris- поліморфні

специфічної профілактики і лікування інфекцій, палички, перитрихи
спричинених протеєм.
1) Специфічні бактеріофаги призначаються при надмірному зростанні протея.
До рекомендованих відносять «Бактеріофаг протейний рідкий», «Бактеріофаг
коліпротейний рідкий», «Інтест-бактеріофаг рідкий», «Піобактеріофаг комбінований
рідкий», «Піобактеріофаг полівалентний очищений рідкий». Бактеріфагі
призначаються за годину-півтори до їжі. Разові дозування розраховані залежно від віку
і становлять: до 6 міс - 10 мл, 6-12 міс - 10-15 мл, 1-3 роки - 15-20 мл, 3-12 років і
старше 30 мл. Кратність прийому і курс лікування визначає тільки лікар. Перед
прийомом бактеріофага необхідно попити лужну мінеральну воду.
2) Пробіотики і сімбіотікі для відновлення нормальної флори кишечника
(аципол, ацилакт, біфідумбактерин, біфіформ, лінекс, нормофлорин, біовестін,
примадофілус та ін). Призначаються натщесерце, курсом не менше 10-14 днів.
3) При вираженому зростанні протея у дорослих пацієнтів призначаються
антибактеріальні препарати (амоксицилин, ніфуроксазид, цефалоспорини III-IV
поколінь, фторхінолони, стрептоміцин). Перед призначенням антибактеріального
препарату необхідно провести спеціальне дослідження - антибіотикограму матеріалу
для виключення помилок лікування. До тетрациклінів деякі штами стійкі. Антибіотик
призначає лікар!
84
4) Симптоматичне лікування - жарознижуючі препарати, ентеросорбенти,
знеболюючі, протизапальні, препарати, які нормалізують водно-електролітний баланс
та ін.
Завдння 7. Основний метод лабораторної діагностики Ps. aeruginosa -
бактеріологічне дослідження з
подальшою ідентифікацією, при
якій враховують здатність мікроба
до утворення пігментів і біохімічні
властивості.
Для дослідження беруть кров,
ліквор, гній і ранові
відокремлюване, сечу, мокротиння
та ін., залежно від захворювання.
Посів матеріалу роблять на щільне
живильне середовище, інкубування посіву в аеробних умовах при 37 °С протягом 16-18
год.
Виявляють характерні для синьогнійної палички властивості -
пигментоутворення, термофильность, запах (жасмину, квітучої липи, опалого осіннього
листя або карамелі)та ін. Утворення слизу – особливість вірулентних штамів, слиз
надає в'язкість бульйонні культур і колоніям. В рідких середовищах Ps. aeruginosa
утворює сірувато-сріблясту плівку та помутніння зверху вниз. Спостерігається
феномен райдужного лізису– поява на поверхні колоній плівки, що переливається всіма
кольорами веселки у відбитому світлі (обумовлений дією бактеріофага). Утворення
пігменту (піоціаніну), який забарвлює живильне середовище, рани і перев'язувальний
матеріал в синьо-зелений колір (70-80% штамів).
Завдання 8. Ознайомитись з морфологічними та культуральними
властивостями ієрсіній, препаратами для специфічної профілактики і
лікування ієрсініозів.
Yersinia pseudotuberculosis (збудник псевдотуберкульозу) та Yersinia
enterocolitica (збудник кишкового ієрсиніозу) належать до умовно-патогенних
мікробів, є сапронозами і викликають захворювання ієрсиніоз. В Україні на їх частку
припадає 6–11% випадків всіх кишкових інфекцій. Широко розповсюджені в природі,
здатні розмножуватися у воді, ґрунті, рослинах. Мешкають в організмі гризунів,
домашніх тварин.
Ієрсиніоз кишечника характеризується гарячкою, переважним ураженням
травного каналу, токсико-алергічними проявами, різноманітністю клінічних форм.
Зараження людини настає аліментарним шляхом через харчові продукти і воду,
контаміновані виділеннями хворих тварин. Джерелом інфекції для людини є хворі на
єрсиніоз гризуни і санатропні тварини (корови, свині, кози, телята, коні). В Україні
спостерігаються спорадичні випадки.
Мікробіологічна діагностика кишечного єрсиніозу подібна до бактеріологічних
досліджень при псевдотуберкульозі. Досліджують кров, випорожнення, блювотні маси,
дуоденальний вміст, сечу, ліквор. При оперативних видаленнях червоподібного
відростку та лімфатичних вузлів посіви роблять з цих емульгованих органів. Якщо на
початку хвороби є запалення глотки і мигдаликів, досліджують слиз із носоглотки.
Посіви роблять на щільні диференціально-діагностичні агари Ендо або Плоскірєва
та середовище збагачення (селенітовий бульйон). Для виділення Y. enterocolitica із
фекалій пропонують щільні селективні середовища, що містять цефсулодин, іргазан і
85
новобіоцин (CIN-агар) та агар Мак Конкі. Оптимальна температура для культивування
28-30 0С. На цих середовищах колонії дрібні, блискучі, часто опуклі, мають
голубуватий відтінок. На агарі Ендо мають слабко рожевеве забарвлення. На МПА
утворюють дрібні, блискучі, безбарвні, з рівним краєм колонії (росинки), що
збільшуються при подовженні термінів вирощування (при 22–25°С). При
культивуванні при 37 °С колонії непрозорі, мають нерівний фестончастий край і
опуклий центр. На МПБ – рівномірне помутніння, потім з’являється осад і плівка на
поверхні середовища.
Ізольовані колонії досліджують мікроскопічно, на рухливість при 25 0С, висівают
на середовище Олькеницького й ідентифікують.
Для серологічної діагностики кишечного єрсиніозу використовують реакцію
об’ємної аглютинації, РНГА, метод ІФА. Важливо ставити ці реакції з парними
сироватками. Наростання титру антитіл в 4 рази і більше свідчить про специфічність
інфекційного процесу.
Можлива також постановка алергічної проби з діагностичною метою і
експерементальне зараження лабораторних тварин.
Yersinia pseudotuberculosis - овоїдна паличка розміром 0,6–0,8 мкм в довжину і
0,4–0,8 мкм завширшки. Грамнегативна паличка, має джгутиками, рухлива. Майже 60
видів тварин і 27 видів птахів є природним середовищем для Y.pseudotuberculosisв
природних умовах. Ці мікроорганізми присутні у будинкових мишей, щурів, котів,
кролів, ВРХ, зайців, лисиць, курей, качок та ін. птахів. Екскрети забруднюють корм,
воду, грунт. Хвора людина як джерело інфекції епідемічної небезпеки не представляє.
Інкубаційний період від 3 до 14 днів, в середньому 5-10 днів.
Механізм зараження – пероральний. Фактори передачі - харчові продукти (овочі,
коренеплоди, молоко і молочні продукти), вода. Зараження можливе при обробленні
інфікованих туш диких і домашніх тварин.
Лабораторне обстеження проводиться в обов’язковому порядку всіх хворих з
клінічним діагнозом або підозрою на псевдотуберкульоз, всіх хворих на кір,
скарлатину, краснуху та ін. інфекції з нетиповими проявами висипки, апендицитом.
Основний матеріал для бактеріологічного дослідження на псевдотуберкульоз – фекалії,
кров, вміст гнійників, ділянки резецированного кишечника, лімфовузлів. Серологічні
дослідження – РНГА з специфічним еритроцитарним антигенним діагностикумаом
(діагностичний титр – 1:100 і більше) або дослідження парних сироваток, взятих з
інтервалом в 7-10 днів (збільшення титру антитіл в 2 і більше рази).
Диспансерне спостереження за особами, які перехворіли псевдотуберкулезом,
проводить лікар-інфекціоніст або дільничний лікар протягом 3-х місяців у разі важкої
форми захворювання. За цей час через 1 і 3 місяці призначається клінічний огляд з
лабораторним дослідженням крові, випорожнень, а при ураженні печінки – з
біохімічним дослідженням. При середньотяжкому та легкому перебігу диспансерне
спостереження - протягом 1 міс. При появі скарг, клінічних проявів призначають
лабораторне обстеження за показаннями госпіталізують повторно.
Для лікування ієрсиніозу у дорослих рекомендують використовувати
фторхінолони (ципрофлоксацин по 1000 мг у добу). Хворі ієрсініозом як етіотропні
препарати приймають похідні оксихінолонкарбоксилової кислоти - фторовані хінолони
третього покоління - пефлацин по 400 мг 2 р. на добу і ципрофлоксацин по 500 мг 2 р.
на добу протягом 7-8 діб.
Терапевтичний ефект спостерігається у 96,2% випадків. Деякі Y. enterocolitica
утворюють пеніцилінази і цефалоспоринази, тому при ієрсініозі не рекомендується
86
призначати беталактамні антибіотики, за вийнятком цефалоспоринів III покоління. У
рекомендаціях, присвячених проблемі ієрсиніозу, звертається увага на доцільність
використання різних вітамінів, засобів дезінтоксикаційної терапії, неспецифічних
протизапальних та дезінтоксикаційних препаратів згідно симптомів при цій патології.
Завдання 9. Заповніть табл. «Препарати для специфічної профілактики і
лікування».
Препарати для специфічної Препарати для
профілактики лікування
Klebsiella pneumoniae
Proteus vulgaris
Ps. aeruginosa
Yersinia enterocolitica
Завдання 10. Зазначте профілактичні заходи для захворювань, що

спричиняють клебсієли, протей, синьогнійна паличкиа і єрсінії.
8. 1 _________________________________________________________________
8. 2 _________________________________________________________________
8. 3 _________________________________________________________________
8. 4 _________________________________________________________________
8. 5 _________________________________________________________________
8. 6 _________________________________________________________________
Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань.
ВИСНОВОК до практичного заняття:_______________________________________

__________________________________________________________________________
1. В мазках, виготовлених з раневого вмісту від хворого з підозрою на газову гангрену,
виявлено велику кількість розташованих хаотично Грам-позитивних паличок розміром
1×6 мкм, які оточені ніжними капсулами. На поживних середовищах в аеробних
умовах ці мікроорганізми не ростуть.Який це вид мікроорганізмів?________________
2. При дослідженні підозрілих харчових продуктів виявлено рухомі Грам-негативні
палички, які після 18-годинного культивування на МПА давали повзучий ріст у вигляді
вуалеподібного нальоту. Ізоляти не ферментували лактозу і манніт, розкладали
глюкозу, мальтозу та сахарозу до кислоти і газу, виділяли сірководень і індол.
Належність бактерій до якого роду підтверджено?________________________________
 Вивчення питань «Протичумний костюм. Одягання і зняття» (2 год.),
«Загальна характеристика, епідеміологія, патогенез збудника туляремії, взяття
матеріалу та заходи безпеки під час роботи» (1 год.), «Проказа. Мікробіологічна
характеристика збудника» (2 год.) пропонується для самостійної позааудиторної
роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання
для самоконтролю.
87
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 12 «Збудники особливо
небезпечних інфекцій». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
Тема: Збудники особливо небезпечних інфекцій (ОНІ)
Актуальність теми: особливо небезпечні інфекції належать до І –ІІ групи патогенних
для людини мікроорганізмів, висококонтагіозних, здатних до спустошливих епідемій і
пандемій. В Україні епідемічна ситуація з холерою залишається складною – спалахи постійно
виникають в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, Республіці Крим, де збудника
виявляють у воді і рибі. Спорадичні і групові захворювання на туляремію реєструються в
Одеській, Миколаївській, Волинській та інших областях. Також практично по всій території
Україні зустрічаються спорадичні випадки сибірки.
Молодший медичний спеціаліст повинен знати матеріал цієї теми для розуміння
механізму зараження, виявлення джерела та резервуару хвороби, оцінки небезпеки для
оточуючих та запобігання розповсюдження інфекції, а також для дотримання правил взяття
патогенного матеріалу, його транспортування у лабораторію, з додержанням усіх правил
техніки безпеки та протиепідемічного режиму під час роботи з інфікованим матеріалом.
Знати:
- Морфологічні властивості збудників особливо небезпечних інфекцій
- Методи мікробіологічної діагностики. експрес-методи дослідження
- Особливості роботи із збудниками особливо небезпечних інфекцій
- Препарати для специфічного лікування та профілактики
Ознайомитись із: типами протичумних костюмів, їх складовими частинами
Вміти:
- Зібрати матеріал для мікробіологічного дослідження
- Одягати та знімати протичумний костюм
- Здійснити первинне висівання матеріалу на поживні середовища
- Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічногорежиму,
чинних наказів МОЗ України під час роботи із збудниками І групи патогенності,
електроапаратурою, дезінфекційними засобами
2. Оформлення супровідної документації.
3. Одягання і зняття протичумного костюма
6. Дотримання вимог охорони праці, ТБ, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ
України під час роботи із збудниками І групи патогенності, електроапаратурою,
1. Як забезпечується постійна готовність лікувальних закладів в умовах можливого
виникнення ОНІ?
2. Характеристика збудників холери, чуми, туляремії, бруцельозу, сибірської виразки.
88
3. Особливості роботи із збудниками ОНІ.
4. Як відбирають досліджуваний матеріал при особливо небезпечних інфекціях?
5. Транспортування досліджуваного матеріалу до лабораторії
6. Методи мікробіологічної діагностики та експрес-методи дослідження, їх значення і
переваги.
8. Препарати для специфічної профілактики та лікування
9. Типи протичумних костюмів, їх застосування.
1. Основи латинської Медичну термінологію Вміти свідомо користуватись
мови з медичною Терміноелементи науковою латинською
2. Анатомія людини Будову тонкого кишківника,
лімфатичної системи, опорно-
рухового апарату, нервової
системи
3. Фізіологія Функції вище вказаних органів
і систем
Водно-солевий обмін
4. Основи Правила та техніку взяття Здійснити взяття
медсестринства досліджуваного матеріалу доспіджуваного иатеріалу
Методи дезінфекції Провести дезінфекцію,
Стерилізацію стерилізацію.
5. Основи екології та Санітарно-гігієнічний, Дотримуватись правил
профілактичної протиепідемічний режим ЛПЗ санітарно-протиепідемічного
медицини режиму в ЛПЗ
6. Медична хімія Вчення про розчини Трактувати величину рН
Водневий показник середовища
Гідроліз солей
7. Фармакологія та Кристалоїдні розчини Оцінювати доцільність
медична рецептура Дезінфектанти застосування протимікробних
Антисептичні речовини засобів з метою хіміотерапії
9. Патоморфологія та Механізм розвитку інфекційно
патофізіологія – алергічних захворювань
Орієнтовна картка
записи
1. Вивчіть: 1.1. Загальну характеристику ОНІ
1.2. Морфологічні та культуральні властивості збудників
холери, чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки
1.3. Особливості роботи зі збудниками ОНІ
2. 2.1. Правила взяття матеріалу від пацієнта або підозрілого
Опрацюйте: на особливо небезпечну інфекцію
2.2. Алгоритм транспортування досліджуваного матеріалу
до режимної лабораторії
2.3. Послідовність одягання та зняття протичумного
костюма
89
3. Визначіть: 3.1. Експрес – методи діагностики, їх необхідність і
переваги
3.2. Препарати, які використовують для специфічної
профілактики та лікування ОНІ
Студенти вивчають морфологічні властивості збудників ОНІ (за допомогою мікроскопії
готових препаратів, фотографій, таблиць, атласу, мультимедіа, слайдів). Опрацьовують
техніку взяття досліджуваного матеріалу, його транспортування до лабораторії. Здійснюють
первинне висівання матеріалу на поживні середовища, оформлюють супровідну
документацію. Розглядають протичумний костюм, одягають та знімають його, дотримуючись
правил. Закріплюють знання з методів мікробіологічної діагностики. Знайомляться з експрес-
методами дослідження, їх значенням при ОНІ. Вивчають препарати для специфічної
профілактики та лікування особливо небезпечних інфекцій.
Хід роботи
Робота в лабораторіях, де проводять мікробіологічну діагностику ОНІ, вимагає ще
більш жорсткого протиепідемічного режиму. Перед входом до лабораторії в гардеробній з
індивідуальними шафами співробітники знімають верхній одяг і білизну.
В залежності від об'єму і характеру роботи одягають один із 4ох типів протичумних
костюмів в певній послідовності: піжама, шкарпетки, тапки, капюшон (косинка), протичумний
халат, чоботи. Респіратор (маску) одягають так, щоб закрити рот і ніс, закладають ватні
тампони з обох боків носа, потім надівають окуляри, гумові рукавички, за пояс халата з
правого боку закладають рушник, змочений у дезрозчині.
По закінченні роботи руки в рукавичках занурюють у 5 % розчин лізолу на 2 хв.
Протичумний костюм знімають у зворотній послідовності, за виключенням рукавичок, які, не
знімаючи з рук, занурюють у ємкість із дез. розчином після зняття кожного предмету одягу і
знімають останніми. Одяг складають зовнішньою стороною всередину і дезинфікують або
автоклавують. Окуляри вміщують у 70 % спирт.
Після розтину трупів тварин всі інструменти кип'ятять у розчині лізолу протягом 40
хв, а самі трупи та відпрацьовані матеріали спалюють або автоклавують.
Завдання 1. Ознайомитись з алгоритмом «Взяття вмісту карбункула на
мікробіологічне дослідження сибірки»
1. Одягніться
відповідно до вимог Використовуйте протичумний костюм І типу
2. Підготуйте 2.1. Шприц одноразового використання Інструментарій та
необхідне оснащення або пастерівську піпетку або шприц- матеріал повинні бути
пробірку стерильними
2.2. Стерильну посудину
2.3. Стерильний лоток Весь необхідний
2.4. Лоток для відпрацьованого матеріал та
матеріалу інструментарій
2.5. Дві ватні кульки, змочені 70% готуйте із спеціальної
розчином етилового спирту укладки
2.6. Матеріал для упаковки
досліджуваного матеріалу та написання
супровідної документації
3. Підготуйте пацієнта 3.1. Поясніть суть маніпуляції Дотримуйтесь правил
3.2. Отримайте дозвіл на її проведення спілкування з
пацієнтом
4. Візьміть 4.1. Поверхню навколо карбункула Працюйте уважно, щоб
досліджуваний протріть двічі ватними кульками, не травмувати
90
матеріал змоченими 70% розчином етилового оточуючі тканини
спирту
4.2. Введіть під струп або у глиб Дотримуйтесь правил
виразки голку (пастерівську піпетку) стерильності
4.3. Наберіть досліджуваний матеріал
(серозне відділюване) Слідкуйте за
4.4. Виведіть голку та помістіть самопочуттям
зібраний матеріал у стерильний посуд пацієнта
5. Упакуйте 5.1. Згідно правил, якими керуємось Чітко дотримуйтесь
досліджуваний при ОНІ послідовності
матеріал виконання вимог
6. Відпрацьований Помістіть у лоток для використаного
інструментарій та матеріалу
матеріал
6. Оформіть 6.1.Окремо на матеріал, взятий з місця Дотримуйтесь правил у
супровідну ураження її оформленні та
документацію 6.2. Загальне направлення упакуванні
7. Продезінфікуйте 7.1. За відомими Вам правилами та
використане вимогами при роботі з ОНІ
оснащення
8. Транспортуйте до 8.1. Транспортуйте спеціальним Дослідження проводять
лабораторії супроводжуючим у лабораторії для ОНІ
Завдання 2. Розгляньте на мал. препарат, що містить збудників сибірки (Bacillus
anthracis). Зверніть увагу на форму та забарвлення збудника, їх розмір (великі,
дрібні, товсті, тонкі), взаємне розміщення, наявність спори, капсули. Зробіть
висновок про забарвлення за Грамом.
Форма клітин___________________
Забарвлення за Грамом _________
Розмір клітин і розміщення- _____
наявність спори ________________
наявність капсули_____________
Клітини збудника сибірської виразки (Bacillus anthracis)

Надійніші результати мікроскопії отримують при обробці
мазків капсульною люмінесцентною протисибірковою
сироваткою. Чисту культуру виділяють при посівах на щільне
середовище. (МПБ, МПА). Після інкубації при 37 °С виділену
культуру ідентифікують за морфологією, характером колоній,
біохімічними ознаками та лізисом специфічним бактеріофагом,
який діє тільки на бацили сибірки. Додатково рекомендують
посів на МПА з пеніциліном для виявлення тесту “перлинного
намиста”.
Ріст колоній Bacillus anthracis на _________________________

щільномусередовищі
91
Завдання 3. Ознайомитись з методами діагностики, способами та
правилами взяття досліджуваного матеріалу при захворюванні на чуму.
№ Досліджуваний Спосіб і правила взяття Методи діагностики
з/п матеріал
1. Виділення з Беруть стерильним шприцом із 1. Мікроскопічний
виразки щільно пригнаним поршнем 2. Мікробіологічний
2. Пунктат з бубона Місце ураження та оточуючі тканини (культуральний)
(бубонна форма) дезінфікують 70%розчином 3.Біологічний
Вміст виразки або етилового спирту. Голку вводять біля 4. Серологічний – не
карбункула краю виразки, карбункула або набув широкого
(шкірна форма) бубона. Повільно проходять до використання
середини місця ураження і 3. Експрес-методи:
набирають матеріал. ♦ РНГА з
3. Мокротиння Збирають у стерильну широкогорлу флуоресціюючими
(легенева форма) скляну банку антитілами
4. Випорожнення Збирають у стерильну широкогорлу ♦ реакція преципітації в
(кишкова форма) скляну банку одноразовим шпателем стандартних агарових
5. Кров Беруть 3-5мл крові з вени пластинках
стерильним шприцом і тут же сіють ♦ метод швидкого росту
на МПБ та на щільні живильні збудника на елективному
середовища у чашках Петрі середовищі з
6. Живі та загиблі бактеріофагом
гризуни, блохи 4. Алергійна проба – для
7. Вода, харчові Відбирають у скляний посуд, щільно ретроспективної
продукти закривають діагностики
Завдання 4. Розгляньте на мал. препарат збудника чуми (Yersinia pestis). Зверніть

увагу на форму та забарвлення збудника, їх відносний розмір (великі, дрібні,
товсті, тонкі), взаємне розміщення, наявність спори, капсули. Зробіть позначення.
Мазки для мікроскопії фіксують у суміші
Никифорова, забарвлюють метиленовою синькою, за
Грамом і Романовським-Гімзою. 1й і 3й методи дають
більш чітку біполярність паличок. Первинна
бактеріоскопія дає можливість зробити лише
попередній висновок.
___________________________________
___________________________________
___________________________________
Більш доказовим є виділення чистої культури та її
Yersinia pestis (мазок з бубона). ідентифікація. Для цього досліджуваний матеріал
висівають на МПА з додаванням крові і сульфіту натрію, стимуляторів росту й
антифагової сироватки. Характерні колонії з щільним жовтувато-каламутним центром і
тонким прозорим периферійним краєм, який нагадує мереживо хустинки Виділені
культури ідентифікують за морфологічними, культуральними й біохімічними
властивостями та лізисом чумним фагом.
При використанні біологічного методу досліджуваний матеріал вводять у черевну
порожнину гвінейським свинкам. За наявністю збудника чуми свинка гине через 5-7
днів. Позитивна біологічна проба має вирішальне значення в діагностиці.
92
Із серологічних методів для ретроспективної діагностики використовують реакцію
непрямої гемаглютинації, імуноферментний аналіз.
Прискорені методи діагностики: реакція імунофлуоресценсії, швидкий ріст
збудника на збагаченому елективному середовищі, фагодіагностика. Попередню
відповідь видають через 2-4, остаточну через 18-20 годин.
Завдання 5 Ознайомитись з методами діагностики, способами та правилами

взяття досліджуваного матеріалу при захворюванні на холеру.
№ Досліджуваний Спосіб і правила взяття Методи
матеріал діагностики
1. Перша порція Стерильною ложкою набирають 10-20
випорожнень, мл і вміщують у стерильні скляні 1. Мікроскопічний
блювотних мас, банки, закривають гумовими корками
промивних вод 2. Мікробіологічний
2. Друга порція 1-2мл засівають біля ліжка пацієнта у (культуральний)
випорожнень, 10-50мл 1% пептонної води рН - 7,8
блювотних мас, 3. Експрес-методи:
промивних вод ♦ люмінісцентна
3. Випорожнення Забирають ректальною мікроскопія
петлею і засівають у флакон з 1% ♦ метод іммобілізації
лужною пептонною водою вібріонів
4. Трупний матеріал Невеликі відрізки тонкого кишківника
з верхнього і нижнього відділів. 4. Серологічний –
Жовчний міхур з частиною паренхіми має допоміжне
печінки значення
5. Вода відкритих водойм, Забирають у скляний посуд, щільно
водопровідна вода, стічні закривають
води, мул, гідробіонти
(риби, молюски),
продукти
6. Змиви з поверхонь Відбирають з площі 0,25м ватним
тампоном, змоченим 1% лужною
пептонною водою, вміщують у
пробірку з цим же жив.середовищем
Завдання 6. Розгляньте на мал.препарат збудника холери (Vibrio cholerae).

Зверніть увагу на форму та забарвлення збудника, їх розмір (великі, дрібні,
товсті, тонкі), взаємне розміщення, наявність спори, капсули. Зробіть
позначення.
Для лабораторного дослідження при підозрі на холеру забирають випорожнення і
блювотиння хворого. Обстежують також воду та ін. об'єкти зовнішнього середовища.
Клінічний матеріал відбирає медичний працівник, який виявив хворого, до початку
антибіотикотерапії.
Орієнтовними є прискорені способи діагностики: іммобілізації та мікроаглютинації вібріонів
протихолерною 0-сироваткою (дослідження займає декілька хвилин) та імунофлюоресцентний
(відповідь через 2 год). Паралельно роблять посів на 1 % пептонну воду для виділення чистої
культури та її ідентифікації. Результати бактеріологічного обстеження можна отримати через
24-36 год.
93
форма клітин________________________________
забарвлення за Грамом _______________________
розмір клітин і розміщення- ___________________
наявність спори ______________________________
наявність капсули____________________________
наявність органел руху _______________________
Збудник холери (Vibrio
cholerae)забарвлення за Грамом
Завдання 7. Вивчіть морфологічні та культуральні властивості збудника

туляремії (Francisella tularensis). Розгляньте на мал.препарат, що містить
збудників туляремії. Зверніть увагу на форму та забарвлення збудника, їх
розмір (великі, дрібні, товсті, тонкі), взаємне розміщення, наявність спори,
капсули. Зробіть позначення.
На простих поживних середовищах не ростуть. Вимогливі до факторів
росту, культивуються на желточных середовищах (середовища Мак-Коя,
Чепика), або на середовищах з додаванням крові і цистеїну (середовище
Френсіса), інкубація мінімум 3 дні. На щільних середовищах утворюють дрібні
колонії молочно-білого кольору. Облігатні аероби.
Бактерії
Колоніі
Francisella
збудниківtularensis
туляремии під(F.
мікроскопом (зліва,
забарвлення заtularensis)
Грамом) та комп'ютерна візуалізація
збудників (праворуч).
За мал. визначте:
форма клітин______________________забарвлення за Грамом ______________________
розмір клітин і розміщення- __________________наявність спори ____________________
наявність капсули_______________ наявність органел руху ________________________
Завдання 8. Ознайомтеся з морфологічними, культуральними ознаками

збудника бруцельозу (р. Brucella), методами діагностики та препаратами для
специфічної профілактики і лікування бруцельозу.
Для виділення бруцел забирають кров, сечу, синовіальну рідину, кістковий мозок.
Посів на живильні середовища – м'ясо-пептонний печінковий бульйон (МППБ), м'ясо-
пептонний печінково-глюкозо-гліцериновий агар (МППГГА), печінково-глюкозо-
гліцериновий бульйон і агар (МГГБ і МГГА) з 10%-ної глюкозою і 2-3% - ним
94
гліцерином.Посіви вирощують протягом 30—35 діб. На щільних середовищах бруцели
утворюют дрібні, прозорі з рівним краєм колонії.
За мал. визначте:
форма клітин____________________________________
забарвлення за Грамом ___________________________
розмір клітин і розміщення- ________________________
________________________________________________
наявність спори __________________________________
наявність капсули________________________________
наявність органел руху ___________________________
Brucella, фарбування за Грамом
Колонії Brucella на щільному

середовищі
Біологічну пробу роблять на білих мишах або

гвінейських свинках. Із серологічних реакцій найчастіше
використовують реакції аглютинації Райта та Хаддлсона,
які позитивні з 2-го тижня захворювання. Діагностичний
титр реакції Райта 1 : 200. Але чутливішою є РНГА -
дозволяє віддиференціювати бруцельоз від вакцинального
процесу. Важливе практичне значення має алергічна проба
Бюрне. З цією метою в ділянку передпліччя
внутрішньошкірно вводять бруцелін і через 24 год
вимірюють величину набряку, що утворився: При діаметрі
набряку до 1 см пробу вважають сумнівною, від 1 до 3 см
—слабопозитивною, від 3 до 6 см — позитивною, понад 6
см — різко позитивною. Будучи високоспецифічною,
проба Бюрне стає позитивною через місяць від початку
хвороби і залишається такою багато років. Треба
враховувати, що вона дає позитивний результат у вакцинованих.
Завдання 9. Опрацюйте алгоритм «Транспортування досліджуваного

матеріалу до режимної лабораторії» занотуйте у робочому зошиті.
1. Скляний посуд, у який зібраний досліджувани та й матеріал, щільно закривають
гумовими корками (кришками), обгортають вощаним папером або заливають
парафіном.
95
2. Обгортають марлевою серветкою, змоченою дезінфектантом.
3. Укладають у бікс із супровідною документацією, окремо оформленою на кожен
зібраний матеріал.
4. Бікс вміщують у металевий контейнер або дерев’яний ящик, оббитий металом.
5. Ящик закривають на замок, пломбують на кришці пишуть «Верх, обережно».
6. Оформляють загальну супровідну документацію.
7. Транспортують до лабораторії ОНІ спеціальним санітарним транспортом у супроводі
проінформованого медичного працівника.
8. Матеріал у лабораторії здається і приймається під розписку.
9. Відібрані проби доставляються до лабораторії не пізніше 3 годин.
Завдання 10. Опрацюйте поданий матеріал та заповніть табл. «Препарати

для специфічної профілактик та терапії ОНІ»
Профілактика і лікування сибірки: Специфічну профілактику проводять живою
вакциною СТІ, яку застосовують одноразово нашкірно. Плановій вакцинації підлягають особи
групи ризику: робітники м’ясокомбінатів, підприємств переробки вовняної та шкірної
сировини, режимних баклабораторій, ветеринари, зоотехніки. Людям, які були в контакті з
хворою твариною або заразним матеріалом, вводять профілактично 10-20 мл протисибіркового
Ig й АБ. Лік. проводять специфічним протисибірковим Ig дозою 20-80 мл в/м після
попередньої десенсибілізації за методом Безредки. Застосовують також пеніцилін, оксацилін,
тетрациклін та ін.
Профілактика і лікування чуми: хворі підлягають виключно стаціонарного
лікування. Вибір ефективного етіотропного препарату, його дози і схеми лікування прямо
залежать від форми захворювання, в середньому тривалість становить 10 діб. Слід
використовувати оцінку антибіотикограмми. Так, шкірна форма чуми ефективно лікується Ко-
тримоксазолом по 1 табл. 4 рази на добу. Препаратом вибору при бубонній чумі є Левоміцетин
в добовій дозі 80 мг на 1 кг ваги пацієнта в поєднанні зі Стрептоміцином, що застосовуються в
добовій дозі 50 мг на 1 кг ваги. Антибактеріальні препарати слід вводити внутрішньовенно.
При легеневій і септичній формі переважно використовують Левоміцетин та Стрептоміцин
разом з Доксицикліном в добовій дозі 300 мг або Тетрацикліном у добовій дозі 6 г перорально.
Етіотропна терапія підкріплюється дезінтоксикаційними заходами, які передбачають
парентеральне введення 5% розчину Альбуміну в об'ємі 2 мл на кг ваги пацієнта зі швидкістю
60 крап. на хв., Реополіглюкіну в об'ємі 20 мл на кг ваги пацієнта, Гемодез в об'ємі 300 мл. При
шкірно-бубонній формі чуми крім парентеральної антибактеріальної терапії слід
використовувати місцеве антибактеріальне лікування Стрептоміціновою мазі.
Після закінчення антибактеріальної терапії обов'язковим є здійснення триразового
бактеріологічного контролю пунктату з бубонної, а також ін. біологічних матеріалів (мокрота,
слиз дихальних шляхів і калові маси).
Особи, які контактували з хворими на чуму, їх зараженими речами, також підлягають
карантинному спостереження протягом шести діб.
Профілактика і лікування холери: хворі на холеру підлягають обов'язковій
госпіталізації в холерні відділення. Вони потребують негайного лікування, яке має починатися
ще на догоспітальному етапі з метою компенсації втрат рідини, електролітів і корекції
метаболічних зрушень. Використовують ізотонічні полііонні розчини трисоль, ацесоль,
квартасоль та інші, які вводять хворому внутрішньовенно спочатку струминно, потім
швидкість введення знижують. При відсутності стандартного сольового розчину протягом
короткого часу можна вводити ізотонічний розчин хлориду натрію або розчин Рінгера.
Кількість рідини, яку слід ввести для первинної регідратації (протягом 1-1,5 год),
повинна відповідати ступеню зневоднення. При III–IV ступенях це складає біля 10 % маси
96
тіла. Компенсаторну регідратацію проводять, визначаючи втрати рідини, що тривають. Для
цього треба збирати блювотиння і випорожнення у посуд з об'ємними поділками.
Хворим з дегідратацією І і II ступеня при відсутності блювання рекомендується
пероральне введення. Транспортування здійснюють на спеціальних носилках, що оснащені
шиною для фіксації верхньої кінцівки при проведенні інфузії, штативом для системи і судном.
З антибіотиків використовують тетрациклін, олететрин, еритроміцин, левоміцетин перед
призначенням рекомендують провести антибіотикограму.
Виписують хворих на холеру після їх одужання та отримання негативних результатів
бактеріологічного дослідження, що проводиться через 24–36 год після антибіотикотерапії.
За епідемічними показаннями застосовують холерну вакцину. Її вводять, починаючи з 2-
річного віку, підшкірно, дворазово з інтервалом 7-10 днів. Дорослим - 1,0 мл для першого
щеплення і 1,5 мл для другої, дітям 2-5 років - відповідно 0,3 мл і 0,5 мл, 5-10 років - 0,5 мл та
0,7 мл, 10-15 років - 0,7 мл та 1,0 мл. Ревакцинація проводиться через 6 міс. у дозі першого
щеплення.
Профілактика і лікування туляремії: хворі підлягають госпіталізації в інфекційні
стаціонари. В комплексній терапії основне значення мають антибіотики. Найефективніший
стрептоміцин — дорослим по 0,5 г 2 рази на добу внутрішньом'язово. При легеневій та
генералізованій формах добову дозу стрептоміцину збільшують до 2 г. Курс лікування триває
протягом всього періоду гарячки та найближчих 5 днів нормальної температури. В тяжких
випадках антибіотикотерапію поєднують з використанням преднізолону (по 30-40 мг на добу)
або його аналогів.
Менш ефективні тетрациклін (добова доза 1,5-2 г), доксициклін (0,2 г), левоміцетин (2 г),
канаміцин (3-4 г), неоміцин (2 г), гентаміцин (0,24 г), які мають бактеріостатичну дію. У
випадках легеневої та генералізованої форм туляремії добову дозу вказаних антибіотиків
збільшують в 1,5 разу.
При затяжному перебігу і рецидивах туляремії здійснюють комбіноване лікування
антибіотиками і вакциною, яка вводиться парентерально в разовій дозі 1,5-15 млн мікробних
тіл з інтервалами 5-6 діб. Курс лікування – 6-12 введень. Вакцинотерапія супроводжується
вираженою місцевою та загальною алергічною реакцією, що обмежує її використання.
З дезинтоксикаційною метою доцільно застосовувати гемодез, поліглюкін, стандартні
сольові розчини з глюкозою. Широко використовують вітаміни й десенсибілізуючі засоби.
При нагноєнні бубонів їх розкривають і накладають пов'язку із стрептоміциновою маззю.
Хворим з ангінозно-бубонною формою туляремії рекомендують інгаляції хлорофіліпту,
полоскання рота розчином фурациліну (1:5000). При ураженні очей призначають 20-30 %
розчин або мазь сульфацил-натрію.
Летальність при туляремії нижча від 1 %, при своєчасному лікуванні - практично
відсутня.
Профілактика і лікування бруцельозу: Принципи і методи лікування залежать
від форми бруцельозу. Антибіотикотерапія може дати ефект тільки при остросептичній
(гострій) формі бруцельозу, при хронічних формах призначення антибіотиків відіграє
допоміжну роль, основне значення має вакцинотерапія. При гострій формі призначають
антибіотики у великих дозах. Тетрациклін - по 0,5 г через 6 годин протягом 3-6 тижнів,
протягом перших 2 тижнів, крім того, використовували стрептоміцин (в/м/) в дозі 1 г через 12
годин. Тетрациклін протипоказаний вагітним жінкам і дітям до 8 років. Або можна - бісептол
по 6 таблеток на добу протягом 4 тижнів. Комбінація бісептол - рифампіцин (по 900 мг на
добу) дає кращі результати. При проведенні повного курсу рецидиви спостерігаються рідко.
Призначаються вітаміни.
Для специфічної десенсибілізації і підвищення імунітету застосовують вакцинотерапію –
бруцеллін, однак найчастіше спеціальну (вбиту) лікувальну вакцину. Живу вакцину
призначають тільки з профілактичними цілями. Запропоновано різні методи введення
вакцини: в/в, в/м, підшкірний і внутрішньошкірної. Необхідно пам'ятати, що неточна
97
дозування вакцини може призвести до загострення хвороби (при передозуванні) або до
відсутності вираженого ефекту (при недостатній дозі). Тому вибір методу введення і
розрахунок індивідуальної дози відіграє велику роль.
При лікуванні хронічного бруцельозу застосовують підшкірне і внутрішньошкірне
введення вакцини. Підшкірно вакцину призначають при погіршенні перебігу хвороби і при
вираженому процесі. Важливим принципом вакцинотерапії є індивідуальний підбір дози
препарату. В якійсь мірі про вираженості реакції судять по інтенсивності проби Бюрне.
Підшкірне введення найчастіше починають з 10-50 млн мікробних клітин. Якщо місцева і
загальна реакція відсутні, то вакцину у збільшеній дозі вводять вже на наступний день. Для
лікування підбирають таку дозу, яка викликає помірну реакцію. Наступну ін'єкцію вакцини
роблять лише після того, як зникне реакція на попереднє введення вакцини. Одноразово
вводиться дозу в кінці курсу доводять до 1-5 млрд мікробних клітин.
Внутрішньошкірна вакцинотерапія є більш щадною. Цей метод використовують в стадії
компенсації, а також при переході бруцельозу в латентну форму. По вираженості шкірної
реакції підбирають робоче розведення вакцини (воно повинно викликати місцеву реакцію у
вигляді почервоніння шкіри діаметром від 5 до 10 мм). Вакцину вводять внутрішньошкірно в
долонну поверхню передпліччя в перший день по 0,1 мл на 3 місця, потім кожен день додають
по 1 ін'єкції і доводять на 8-й день до 10 ін'єкцій. Якщо реакція на вакцину зменшується, то
беруть більш концентрований розчин.
У районах, де було зареєстровано бруцельоз козячо-овечого типу, роблять імунізацію
людям, яким загрожує зараження. Для цього використовують живу бруцельозну вакцину.
Дорослих імунізують, починаючи з 18 років. Ревакцинацію роблять через 1 рік. Працівникам
овечих ферм і м'ясокомбінатів доцільно робити щеплення за 1—2 міс до початку окоту і
масового забою худоби.
Препарати для Препарати для додаткові
лікування профілактики
Сибірка
Чума
Холера
Туляремія
Бруцельоз
ВИСНОВОК до практичного заняття:______________________________________

__________________________________________________________________________
 Вивчення питань «Проказа. Мікробіологічна характеристика збудника» (2
год.), «Сучасні вакцини для специфічної профілактики та терапії туберкульозу,
дифтерії», «Легіонели. Мікробіологічна характеристика» пропонується для самостійної
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 13 «Збудники повітряно-
краплинних бактеріальних інфекцій». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник).
98
Тема: Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
Актуальність теми: Необхідність вивчення теми визначається тим, що останні роки в
Україні повітряно-краплинні інфекції (дифтерія, туберкульоз) набули епідемічного
поширення. Залишається високою смертність від цих інфекцій, у клініці переважають важкі
форми перебігу, що пояснюється зниженням опірності організму, незадовільними
екологічними та соціальними умовами.
Коклюш поширений у багатьох країнах світу. За даними ВООЗ щорічно близько 60 млн
осіб хворіють даним захворюванням, а летальність досягає 1%. В Україні проводяться
обов’язкові щеплення проти коклюшу, що сприяє значному зниженню захворюваності, зміні
характеру перебігу (збільшилась кількість легких та атипових форм хвороби).
Незважаючи на проведення планових профілактичних щеплень проти туберкульозу,
дифтерії, рівень захворюваності цими інфекціями залишається високим і складає одну із
проблем медицини.
Молодший медичний спеціаліст повинен чітко знати властивості збудників, особливості
взяття матеріалу для дослідження, принципи специфічної профілактики та лікування. Повинен
дбати про охорону громадського та власного здоров’я, ретельно дотримуватись правил
санітарно - гігієнічного та протиепідемічного режимів.
Знати:
- Морфотинкторіальні та культуральні властивості збудників дифтерії, коклюшу,
туберкульозу;
- Особливості взяття матеріалу при дифтерії, коклюші, туберкульозі, умови транспортування;
- Препарати для специфічної профілактики, лікування та алергодіагностики
Вміти:
- Проводити взяття матеріалу для дослідження;
- Здійснювати первинне вмсівання матеріалу на поживні середовища;
- Оформлювати супровідну документацію;
чинних наказів МОЗ України під час роботи зі збудниками повітряно-краплинних інфекцій,
патогенним матеріалом, електроапаратурою, дезінфекційними засобами
2. Первинне висівання матеріалу на поживні середовищ
4.Вибір препаратів для специфічного лікування, профілактики та алергодіагностики
5. Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи зі збудниками повітряно-краплинних інфекцій,
патогенним матеріалом, електроапаратурою, дезінфекційними засобами.
Питання для самоконтролю:
1. Короткі відомості про морфологію та біологічні властивості збудника дифтерії.
2. Особливості взяття матеріалу на дослідження при дифтерії та доставка його до лабораторії,
3. На які поживні середовища сіють досліджуваний матеріал , що містить коринебактерії
дифтерії?
4. Який матеріал і якими методами відбирають для дослідження за підозри на коклюш? За
яких умов його транспортують?
99
5. Які поживні середовища використовують для первинного посіву матеріалу для виділення
бордетел?
6. Препарати для специфічної профілактики дифтерії, коклюшу; терміни вакцинації та
ревакцинації згідно Календаря профілактичних щеплень
7. Короткі відомості про морфологію та біологічні властивості збудника туберкульозу
8. Правила збирання харкотиння у пацієнтів з підозрою на туберкульоз, дезінфекція
плювальниць.
9. Поживні середовища для культивування мікобактерій туберкульозу
10. Проба Манту та її значення для діагностики туберкульозу
11. Препарати для специфічної профілактики туберкульозу; терміни вакцинації та
ревакцинації згідно Календаря профілактичних щеплень
з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1 Анатомія людини Будову органів дихання
2. Фізіологія Функції органів дихання
мови з медичною науковою латинсько-грецькою
4. Фармакологія та Дезінфектанти Оцінювати доцільність
медична рецептура Антисептики застосування лікарських засобів
на основі знань їх властивостей
5. Основи психології та Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,
міжособове пацієнтом дотримуючись правил етики та
6. Основи Техніку взяття мазків із зіва, Взяти мазок із зіва, носа,
медсестринства носа, ротоглотки ротоглотки
Правила збирання Зібрати мокротиння
мркротиння Провести дезінфекцію та
Дезінфекцію, стерилізацію стерилізацію
7. Медсестринство в Дифтерію З’ясувати проблеми пацієнта.
інфектології Специфічну профілактику Взяти досліджуваний матеріал,
дифтерії транспортувати до лабораторії.
Виконати призначення лікаря
щодо введення вакцини та
лікувальної сироватки
8. Медсестринство в Коклюш Визначити терміни проведення
педіатрії Проведення планових планових профілактичних
профілактичних щеплень щеплень. Виконати введення
імунних препаратів за
призначенням лікаря
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
Вивчіть:
1. Морфотинкторіальну 1.1. Морфологію: форму, розміщення у мазках,
характеристику: фарбування, наявність додаткових елементів
• коринебактерій дифтерії
• збудника коклюшу
• збудника туберкульозу
2. Культуральні 2.1 Живильні середовища, які
властивості цих використовуються для культивування
мікроорганізмів 2.2. Ріст на живильних середовищах
100
2.3. Біохімічні властивості
2.4. Токсиноутворення
3. Особливості взяття 3.1. Взяття слизу із зіва і носа при дифтерії
матеріалу при дифтерії, (див. практичне заняття «Патогенні коки»)
коклюші, туберкульозі 3.2. Взяття мазка із ротоглотки та методом
«кашлевих пластинок» при коклюші
3.3. Взяття мокротиння при туберкульозі
3.4. Заходи безпеки під час роботи та
спілкування з пацієнтами
4. Методи лабораторної 4.1. Основні етапи лабораторної діагностики
діагностики коринебактерій дифтерії та бордетел
5. Специфічну 5.1. Випишіть з Календаря профілактичних
профілактику дифтерії, щеплень:
коклюшу, туберкульозу: ♦ препарати, які застосовуються для
специфічної профілактики
♦ терміни вакцинації та ревакцинації
6. Принципи лікування 6.1. Правила введення протидифтерійної
антитоксичної сироватки з метою лікування
дифтерії
Студенти вивчають морфотинкторіальні та культуральні властивості збудників дифтерії,
коклюшу, туберкульозу. Мікроскопують готові мазки. Опрацьовують техніку взяття
досліджуваного матеріалу, його транспортування до лабораторії. Здійснюють первинне
висівання матеріалу на поживні середовища, оформлюють супровідну документацію.
Вивчають препарати для специфічної профілактики, терапії та алергодіагностики збудників
повітряно – краплинних бактеріальних інфекцій.
Хід роботи
Завдання 1. Вивчіть особливості взяття досліджуваного матеріалу із зіва та
носа при підозрі на дифтерію
Досліджуваний матеріал (плівку) беруть із місця ураження дотримуючись усіх
принципів та правил його взяття:
1) дифтерія зіва – слиз (плівку) із зіва та носа
2) дифтерія незвичайної локалізації –
матеріал із зіва, носа та органів, які уражені
3) на вимогу епідеміолога забирають
змиви з іграшок та інших предметів,
харчові продукти.
1. Матеріал із зіва забирають натще або не

раніше ніж через 2 год. після їжі.
2. Проводиться до антибіотикотерапії або
через 3 доби після відміни лікування.
3. Для взяття матеріалу використовують
сухі стерильні ватні тампони або попередньо змочені 5% розчином гліцерину, вмішені
у пробірку й простерелізовані.
4. При транспортуванні на великі відстані використовують ватні тампони, зволожені
ізотонічним розчином хлориду натрію.
101
При підозрі на дифтерію для посіву досліджуваного матеріалу застосовують
поживні середовища: кров’яно-телуритовий агар, кров’яний агар, сироватковий агар,
які попередньо зігріті.
Завдання 2. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики

коринебактерій дифтерії (Corinebacterium diphteriae), з препаратами для
специфічної профілактики і лікування дифтерії.
1. Мікроскопічний метод: розгляньте на мал. препарат,

виготовлений з культури C.diphtheriae пофарбований за
методом Нейсера. Позначте під мал.: форму збудника,
забарвлення, розміщення, наявність зерен волютину.
___________________________________________
___________________________________________
___________________________________________
___________________________________________
2. Культуральний: Ознайомтесь на фото з Збудник дифтерії (C. diphtheriae)
поживними середовищами для культивування
коринебактерій дифтерії. Розгляньте колонії на чашках Петрі з середовищем
КТА та охарактеризуйте їх.
3 — біотип гравіс на кров’яному телуритовому агарі (72-год); 4— біотип мітіс на кров’яному

телуритовому агару (72-год); 5 —колонії на цистін-телуритовому сировоточному середовищі
(24-год) — біотип не диференцирован.
Завдання 3. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики бордетел та

особливостями взяття досліджуваного матеріалу.
З діагностичною метою обстежують дітей та дорослих за клінічними ознаками
або тих, які кашляють протягом 5-7 днів без ознак запалення у рото глотці. Також
обстежують осіб, які були в контакті із хворими.
Алгоритм взяття досліджуваного матеріалу
1. Матеріал необхідно забирати у ранні терміни 2-3рази щодня або через день.
2. Слиз беруть із задньої стінки глотки з її нижніх відділів, так як у верхніх відділах
носоглотки знаходяться авірулентні штами.
3. Взятий матеріал необхідно доставити протягом 2-4 годин, оберігаючи від
переохолодження.
Етапи взяття патологічного матеріалу задньоглотковим тампоном
сухим ватним тампоном, якщо посів здійснюють негайно після його взяття
102
ватним тампоном, зволоженим ізотонічним розчином хлориду натрію, якщо
матеріал транспортують до лабораторії
1. Підготуйте 1. Стерильний ватний тампон, зігнутий Інструментарій та
необхідний під кутом 120˚ матеріал повинні бути
інструментарій та 2. Шпатель стерильними
матеріал 3. Поживне середовище – казеїново-
вугільний агар (КВА)
2. Усадіть пацієнта: За відомими Вам правилами (див. Дотримуйтесь правил
практ. заняття «Патогенні коки») етики та деонтології
3.Візьміть мазок із 1. Візміть у ліву руку шпатель Уважно, щоб не
задньої стінки 2. У праву – стерильний ватний тампон, викликати блювотний
глотки зігнутий під кутом 120˚ рефлекс!
3. Притримуючи корінь язика Під час взяття матеріалу
шпателем, введіть тампон зігнутим не торкайтесь слизової
кінцем донизу у ротоглотку до оболонки щік, мигдаликів,
«відчуття провалу» піднебіння,
5. Проведіть кінцем тампона по задній губ, язика
стінці глотки справа наліво 2-3 рази
6. Вийміть тампон з рота, помістіть у
флакон
4. Здійсніть посів Техніку посіву тампоном на щільне Середовища повинні бути
або транспортуйте середовище (див. практичне заняття оброблені антибіотиками
до лабораторії №3 «Живільні середовища. Техніка для пригнічення супутньої
посіву») мікрофлори
5. Оформіть За відомими Вам правилами
супровідну
документацію:
6. Відпрацьований Проведіть знезараження та
інструментарій та передстерилізаційну обробку за
матеріал помістіть у відомими Вам вимогами
 методом «кашлевих пластинок»
1. Підготуйте необхідне 1. Чашку Петрі з живильним
оснащення: середовищем – казеїново-
вугільним агаром (КВА)
2. Усадіть пацієнта: За відомими Вам правилами Дотримуйтесь правил
медичної етики та
3. Здійсніть взяття 1. Візміть у праву руку Взяття матеріалу
досліджуваного матеріалу чашку Петрі з живильним здійснюйте у момент
середовищем – КВА і відкрийте її появи приступу кашлю.
2. Піднесіть її до рота пацієнта на Кришку, зняту з чашки
Петрі, тримайте
віддалі
внутрішньою поверхнею
8-10см донизу.
3. Витримайте кілька секунд на
протязі кількох кашлевих
поштовхів
4. Закрийте чашку Петрі з
живильним середовищем
103
4. Оформіть супровідну За відомими Вам правилами
документацію:
5.Транспортуйте посіви до
Завдання 4. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики кашлюку.

Розгляньте малюнок мікропрепарата збудника коклюшу (Bordetella
pertussis). Відмітьте форму збудника, розміщення, забарвлення, наявність
додаткових структур.
Лабораторна діагностика кашлюка:
1. Загальний аналіз крові. У розпалі хвороби відзначається характерна тріада: лейкоцитоз,
лімфоцитоз, уповільнена або нормальна ШОЕ.
2. Бактеріологічний метод -досліджують виділення слизової верхніх дихальних шляхів з
посівом на елективне середовище (кров'яно-вугільний агар, молочно-кров'яний агар) або
методом «кашльових пластинок».
3. Імунофлюоресцентний метод. Досліджують мазки зі слизової оболонки верхніх дихальних
шляхів з метою виявлення антигену збудника кашлюку.
5. Серологічний метод. З 2-3-го тижня хвороби досліджують парні сироватки в РА, РПГА,
РСК з метою виявлення специфічних антитіл і наростання їх титру.
форма клітин__________________________________
забарвлення за Грамом _________________________
розмір клітин і розміщення- ____________________
наявність спори _______________________________
наявність капсули_____________________________
наявність органел руху ________________________
На фото бактерії Bordetella pertussis

рожевого кольору під мікроскопом
(забарвлення за Грамом)
Завдання 5. Ознайомтесь із поживними середовищами для вирощування

бордетел (КВА). Розгляньте колонії на них, охарактеризуйте їх.
В катаральному періоді і на початку спазматичного з метою визначення збудника
досліджують виділення слизової верхніх дихальних шляхів з посівом на элективне
середовище (кров'яно-вугільний агар, молочно-кров'яний агар) або методом
«кашльових пластинок». Також для культивування використовується середовище
Борде-Жангу (фото праворуч) або казеїново-вугільний агар (фото зліва). Формування
колоній відбувається на 3 — 4 день після посіву. Колонії мікробів блискучі, сірувато-
кремового забарвлення, нагадують за зовнішнім виглядом крапельки ртуті, мають
в'язку
104
консистенцію. Після зняття колоній з живильного середовища залишається
сметаноподібний слід.
Колонії Bordetella pertussis

Завдання 6. Ознайомтеся з особливостями взяття досліджуваного матеріалу
та методами лабораторної діагностики туберкульозу.
Бактеріоскопічний метод. Матеріалом для дослідження в залежності від
клінічної форми захворювання є мокротиння, сеча, спинномозкова рідина, шматочки
органів, взяті під час операції, і ін. Спочатку матеріал микроскопируют після
фарбування за методом Ціля - Нільсена. Використовують також люмінесцентний
метод. Результати бактеріоскопічного аналізу розглядають як орієнтовні.
Бактеріоскопічні методи не дають змоги диференціювати збудників туберкульозу від
інших мікобактерій.
Основний метод бактеріологічний - дозволяє одержати чисту культуру й
ідентифікувати її.
Біологічний метод - зараження морської свинки, застосовується в основному для
діагностики туберкульозу нирок при дослідженні сечі.
З серологічних реакцій використовують реакції зв'язування комплементу,
непрямої гемаглютинації, преципітації в гелі.
Алергічні проби. Використовується туберкулін – препарат з M. tuberculosis -
фільтрат вбитих нагріванням бактерій, відмитий спиртом або ефіром, ліофільно-
висушений. Проба Манту проводиться в/ш введенням туберкуліну. Облік результатів
через 48-72 години. Позитивний результат – місцева запальна реакція у вигляді
набряку, інфільтрату та почервоніння – papula. Позитивний результат свідчить про
сенсибілізацію (або про наявність мікобактерій в організмі). Сенсибілізація може бути
викликана інфікуванням (реакція позитивна через 6-15 тиж. після інфікування),
хворобою, імунізацією (у щеплених живою вакциною). Ставиться туберкулінова проба
з метою відбору для ревакцинації та для оцінки перебігу туберкульозного процесу.
Для дослідження у пацієнта відбирають 3 проби мокротиння:
♦ 1шу пробу – у день звернення в присутності медичного персоналу
♦ 2гу пробу пацієнт збирає самостійно у ранкові години
♦ 3ю пробу – пацієнт збирає в присутності медичного персоналу в день доставки другої
проби.
Алгоритм Взяття харкотиння для мікробіологічного дослідження:
1. Підготуйте 1. Широкогорлу банку з кришкою або Інструментарій та
необхідний плювальницю матеріал повинні бути
матеріал та 2. Дезінфектант стерильними
105
інструментарій 3. Консервант (10% розчин натрію фосфату,
10% розчин NaCl, 5% розчин гліцерину)
2. Підготуйтесь До відповідної медичної форми додайте:
до маніпуляції маску, клейончастий фартух, гумові
рукавички
3. Підготуйте 3.1. Запропонуйте : почистити зуби без
пацієнта пасти, прополоскати рот, сплюнути у посуд
з дезінфектантом
4. Збирайте 4.1. Запропонуйте пацієнту покашляти і Харкотиння збирають у:
харкотиння: відхаркати мокротиння у плювальницю - спец. приміщенні з
4.2. Залийте харкотиння консервантом у вентиляційною
співвідношенні 1:1 установкою і
4.3. Закрийте герметично плювальницю бактерицидною лампою
кришкою - ранкові години
- присутності
медперсоналу (за спиною
пацієнта)
5. Оформіть 5.1. За відомими Вам правилами
супровідну 5.2.На посуд із зібраним матеріалом
документацію наклейте етикетку, де зазначене прізвище
пацієнта та його адреса
5.3. Супровідну документацію помістить у
поліетиленовий пакет
6. Транспортуйте 6.1. Посуд помістіть у спеціальний Матеріал доставте
до лабораторії контейнер або бікс негайно!
Завдання 7. Розгляньте малюнок мікропрепарата збудника туберкульозу.

(Mycobacterium tuberculosis) пофарбований за методом Ціля-Нільсена та
колонії мікобактерій на твердих поживних середовищах, дайте
характеристику клітин та колоній збудника туберкульоза.
Відмітьте форму збудника, розміщення,
забарвлення, а також охарактеризуйте колонії.
Для розмноження мікобактерій туберкульозу в
лабораторних умовах використовують складні поживні
середовища, що містять яйця, гліцерин, картопля,
вітаміни.
форма клітин______________________________
забарвлення за Грамом – ____________________
розмір клітин і розміщення - _________________
наявність спори ___________________________
наявність капсули_________________________
Збудник туберкульозу (M. tuberculosis)
наявність органел руху - ___________________ забарвлення за Цілем-Нільсеном
Для розмноження мікобактерій
туберкульозу в лабораторних умовах
використовують складні поживні середовища, що
містять яйця, гліцерин, картопля, вітаміни.
Стимулюють ріст мікобактерій аспарагінова
кислота, солі амонію, альбумін, глюкоза, твін-80.
Найчастіше застосовують середовище
106
Левенштейна-Йенсена (яєчна середовище з додаванням картопляного борошна,
гліцерину і солі) і синтетичне середовище Сотона (містить аспарагін, гліцерин, цитрат
заліза, фосфат калію). Розмножуються мікобактерії туберкульозу повільно. Період
генерації великий – поділ клітин в оптимальних умовах відбувається 1 раз на 14-15 год.
Перші ознаки росту виявляють через 8-10 днів після посіву. Потім (через 3-4 тижні) на
щільних середовищах з'являються зморшкуваті,
сухі з нерівними краями колонії, що нагадують цвітну капусту).
Форма колоній - _______________________________________________________________
Колір- ________________________________________________________________________
Завдання 8. Ознайомтеся з препаратами для лікування та профілактики

повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій та заповніть табл. «Вибір
препаратів для специфічного лікування, профілактики та
алергодіагностики ПКБІ»
Профілактика та лікування дифтерії: Лікування хворих і бактеріоносіїв
проводять у стаціонарах. Для лікування використовують кінську гіперімунну сироватку
"Діаферм", яку вводять за методом Безредки (нейтралізує тільки токсин, який циркулює в
крові), її слід застосовувати якомога раніше у таких разових дозах: при катаральній і
локалізованій формі — 20 000 МО, поширеній — 30 000 МО, при токсичній: І ступеня — 60
000 МО, II ступеня — 80 000 МО, Ш ступеня — 100 000 МО, при дифтерії гортані та дифтерії
інших локалізацій — 30 000 МО. Найефективнішими антибіотиками є пеніцилін (по 1 000 000
ОД в/м кожні 4 год.), еритроміцин (по 0,5 г 4 рази на добу), а також норфлоксацин, гентаміцин
і тетрациклін. Усім хворим на тяжкі токсичні форми дифтерії призначають
глюкокортикостероїди, а також 0,1 % розчин стрихніну нітрату (по 1 мл підшкірне двічі на
добу протягом 2—3 тиж), проводять неспецифічну дезінтоксикацію організму (в/в - 5 %
розчин глюкози, реополіглюкін, 10 % розчин альбуміну). При дифтерії гортані застосовують
глюкокортикоїди (преднізолон — 60—120 мг на добу), антигістамінні препарати (1 % розчин
димедролу, 2,5 % розчин піпольфену), седативні засоби (5 % розчин седуксену) і спазмолітики
(2,4 % розчин еуфіліну, 0,1 % розчин атропіну, 5 % розчин ефедрину). При явищах гострої
дихальної недостатності додатково в/м вводять літичну суміш (1 мл 1 % розчину димедролу, 1
мл 1 % розчину промедолу і 2 мл 2,5 % розчину аміназину). У випадку розвитку асфіксії
показана інтубація або трахеостомія.
Основні профілактичні заходи - масова планова активна імунізація населення АКДП
(адсорбованою кашлюково-дифтерійно-правцевою) вакциною, АДП-анатоксином, АДП-М-
анатоксином і АД-М-анатоксином. Профілактичну імунізацію вакциною АКДП у дозі 0,5 мл
здійснюють з 3-го місяця життя дитини триразово з інтервалами між щепленнями 1 міс. Першу
ревакцинацію АКДП проводять одноразово у дозі 0,5 мл через 1,5—2 роки після закінченої
вакцинації. 2гу і 3тю ревакцинацію проводять АДП-М-анатоксином у віці 6, 11, 14, 18 років
одноразово у дозі 0,5 мл. Аналогічно проводять ревакцинацію дорослих кожні наступні 10
років.
Для екстреної профілактики дітям, що були у контакті з хворими чи носіями токсигенних
штамів збудника дифтерії, призначають тетрациклін, а також щеплення проти цієї інфекції
(через 1 рік після попередньої вакцинації).
Профілактика і лікування кашлюку: етіотропна терапія ефективна в
катаральному періоді та в перші 2-3 дні спазматичного. Застосовують антитоксичний
протикашлюковий імуноглобулін в дозі 2 мл Призначають антибіотики — ампіцилін,
еритроміцин, гентаміцин в терапевтичних дозах, курс 5-7 днів. Застосування антибіотиків у
спазматичному періоді рекомендується при поєднанні кашлюку з ГРВІ, поширених бронхітах і
бронхіолітах, супутній хронічній пневмонії. Терапія спрямована на:
107
— ослаблення кашльового рефлексу (синекод, седуксен, глауцина гідрохлорид, аміназин (від
2-х років), кофол та ін);
— усунення кисневої недостатності (оксигенотерапія, звільнення дихальних шляхів від слизу);
— нормалізацію гемодинаміки.
При апное проводиться тривала штучна вентиляція легенів зволоженим киснем (під
негативним тиском Грегорі), штучне дихання, звільнення дихальних шляхів від слизу,
призначення глюкокортикоїдів, оксигенотерапія.
Специфічна профілактика: здійснюється АКДП-вакциною всіх дітей у віці від 3-х
міс. до 3-х років, які не хворіли на кашлюк та не мають медичних протипоказань. Курс
вакцинації складається з 3-х-кратного в/м введення вакцини (0,5 мл кожна) з інтервалом 30
днів. Ревакцинацію АКДП-вакциною проводять одноразово, через 12-18 міс. після останьої
вакцинації в дозі 0,5 мл. Щеплення проти кашлюку дітям старше 3-х років не проводять.
Неспецифічна профілактика. Рання ізоляція хворих (особливо перших випадків
захворювання) з подальшим наглядом та обстеженням.
Профілактика і лікування туберкульозу: для специфічної профілактики
використовують живу вакцину БЦЖ – BCG (Bacille de Calmette et de Guerin). Штам БЦЖ був
отриманий А. Кальметтом і М. Жереном. У нашій країні проводять вакцинацію всіх
новонароджених на 5-7-й день життя внутришкірним методом (зовнішня поверхня верхньої
третини плеча), через 4-6 тижнів утворюється інфільтрат – pustula (маленький рубчик).
Мікобактерії приживаються і виявляються в організмі від 3 до 11 місяців. Ревакцинацію
проводять особам з негативною туберкуліновою пробою з інтервалом у 5-7 років до 30-річного
віку (у 1, 5-6, 10 класах школи). Створюють таким чином інфекційний імунітет.
Для лікування туберкульозу застосовують антибіотики, хіміотерапевтичні препарати.
Препарати I ряду: тубазид, фтивазид, ізоніазид та II ряду: етіонамід, циклосерин, канаміцин,
рифампіцин, віоміцін. Усі протитуберкульозні препарати діють бактеріостатично, але до
препарату швидко виробляється стійкість, тому проводять комбіновану терапію одночасно
кількома препаратами з різним механізмом дії, з частою зміною комплексу препаратів.
Corinebacterium Bordetella Mycobacterium

diphteriae pertussis tuberculosis
Препарати для специфічного
лікування
Препарати для специфічної
Препарати для
алергодіагностики
ВИСНОВОК до практичного заняття:______________________________________

__________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Неклостридіальні анаероби — бактероїди. Мікробіологічна
характеристика та їх роль у патології людини» (2 год.), пропонуються для самостійної
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 14 «Патогенні клостридії».
Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
108
Тема: Патогенні клостридії
Актуальність теми: патогенні клостридії надзвичайно поширені у природі. Вони є
представниками мікрофлори кишкового тракту людей і тварин, особливо травоїдних.
Виділяючись із випорожненнями у навколишнє середовище й переходячи у спорову форму,
можуть у грунті зберігатись роками і, навіть, розмножуватись.
Ранова анаеробна інфекція (газова гангрена, правець) відомі ще за часів Гіппократа.
Виникнення її пов’язане з травмами та пораненнями у зв’язку з тим, що у вигляді спор
збудники тривалий час зберігаються у грунті. Інколи анаеробна інфекція виникає після
хірургічних втручань, проведення кримінальних абортів, коли збудники заносяться в рану
нестерильними інструментами.
Збудник ботулізму – спороутворююча паличка, яка роками перебуває у грунті. При
порушенні правил консервування харчових продуктів (особливо домашнього) накопичується
ботулінічний токсин, який силою перевершує всі біологічні отрути.
Тому, молодшому медичному спеціалісту необхідні знання та вміння при взятті
досліджуваного матеріалу, його транспортуванні до лабораторії та сутність методів
діагностики. Він повинен володіти інформацією про мікробіологічні характеристики
бактероїдів та роль у патології людини
Знати:
- Морфотинкторіальні властивості патогенних клостридій, неклостридіальних анаеробі
- Особливості взяття досліджуваного матеріалу для мікробіологічного дослідження та його
транспортування
- Хід мікробіологічного дослідження
- Препарати для специфічної профілактики та терапії
Вміти:
- Проводити взяття патологічного матеріалу для дослідження
- Здійснювати первинне висівання матеріалу на поживні середовища
- Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи зі збудниками ранових анаеробних інфекцій, патогенним
матеріалом, електроапаратурою, дезінфекційними засобами
наказів МОЗ України під час роботи зі збудниками ранових анаеробних інфекцій, патогенним
1. Загальна характеристика групи
2. Морфологія та культуральні властивості збудників правця, газової гангрени, ботулізму,
неклостридіальних анаеробів
3. Особливості взяття матеріалу для мікробіологічної діагностики та його транспортування
109
4. За якими напрямами проводять дослідження при анаеробних інфекціях?
5. Способи створення анаеробних умов для культивування бактерій
6. Методи мікробіологічної діагностики
7. Які живильні середовища використовують для культивування анаеробів?
8. Препарати для специфічної профілактики та лікування
1. Основи Медичну термінологію Вміти свідомо користуватись
латинської мови з науковою термінологією
медичною
2. Основи екології Екологію і здоров’я Оцінювати санітарно-
та профілактичної Проблеми забруднення бактеріологічний сна довкілля
медицини навколишнього середовища
3. Анатомія людини Будову ШКТ, м’язової системи
4. Фізіологія Фізіологію ШКТ
5. Основи Правила спілкування з Дотримуватись правил етики та
психології та пацієнтом деонтології
міжособове
6. Основи Правила та техніку взяття крові Взяти кров із вени, зразки
медсестринства з вени, виділень із рани, зразків шовного та перев’язувального
шовного та перев’язувального матеріалів на мікробіологічне
матеріалів, некротичних тканин дослідження.
Правила передстерилізаційної Провести дезінфекцію та
обробки інструментарію стерилізацію
багаторазового використання та Передстерилізаційну обробку
його стерилізацію інструментарію та його
Дезінфекцію, стерилізацію стерилізацію
7. Медсестринство в Ранову анаеробну інфекцію Взяти досліджуваний матеріал,
хірургії Асептику та антисептику транспортувати до лабораторії
дотримуючись правил асептики
та антисептики
записи
Вивчіть: 1.1. Морфотинкторіальні властивості збудників
1. Характеристику правця, газової гангрени, ботулізму,
патогенних та умовно- неклостридіальних анаеробів
патогенних клостридій 1.2. Фактори патогенності збудників правця,
ботулізму, газової анаеробної інфекції
1.3.Епідеміологію захворювань, викликаних
патогенними клостридіями
2. Особливості взяття 2.1. Перелічіть матеріал, який беруть на
матеріалу для дослідження
мікробіологічного 2.2. Особливості взяття щільного і рідкого
дослідження та його досліджуваного матеріалу
транспортування
3. Хід мікробіологічного ●виготовлення мазків -відбитків, їх забарвлення
дослідження : ●замалюйте мікроскопічну картину
110
►мікроскопічний метод
діагностики ●підготовка досліджуваного матеріалу до
посіву
►мікробіологічний ●запишіть середовища, на які здійснюють посів
(культуральний) метод ●умови вирощування
діагностики ●характеристика росту
● визначення токсигенності збудника:
►експериментальний  на мишах у реакції нейтралізації
метод діагностики
4. Препарати для спец.
профілактики та
лікування
Студенти вивчають морфотинкторіальні властивості збудників правця , газової
гангрени, ботулізму, неклостридіальних анаеробів, особливості взяття досліджуваного
матеріалу для мікробіологічної діагностики та його транспортування, хід мікробіологічного
дослідження, препарати для специфічної профілактики та лікування. Розглядають
демонстраційні поживні середовища для вирощування анаеробних мікроорганізмів;
знайомляться з умовами культивування.
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомтеся з особливостями взяття досліджуваного матеріалу
при захворюваннях, викликаних патогенними клостридіями
При ранових анаеробних інфекціях досліджують:
- Виділення з рани, матки, пупка – відбирають стерильним ватним тампоном або
піпеткою до обробки антисептиками й антибіотиками.
- Шматочки тканин, сторонні тіла – беруть з глибоких ділянок рани, карманів,
розчавлених тканин стерильним скальпелем та пінцетом у широкогорлу банку або
флакон.
- Кров – беруть з вени у шприц – пробірку або стерильним шприцем з послідуючим
переливанням у герметично закриту пробірку.
- Грунт – проби беруть у широкогорлі склянки.
Досліджуваний матеріал при ботулізмі: промивні води шлунка,блювотні маси, кров,
фекальні маси, залишки харчових продуктів.
Основні правила роботи з досліджуваним матеріалом:
● оберігати зразки від контату з атмосферним повітрям
● транспортувати в анаеробних умовах
● дотримуватись правил техніки безпеки
Мікробіологічні дослідження проводять у 2х напрямках - виділення з
досліджуваного матеріалу збудника та його токсину.
Завдання 2. Ознайомтеся з методами культивування патогенних анаеробів.
І. Фізичні – ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникнення кисню
в навколишній простір або живильне середовище:
1. Вирощування культур в анаеростаті (стаціонарному або портативному).
2. Метод Віньяла –Вейона – у пробірку з напіврідким агаром (t˚ =43-45˚С) піпеткою
вносять досліджуваний матеріал, добре перемішують і заповнюють цією сумішшю
стерильну пастерівську піпетку. Нижній кінець піпетки запаюють у полум’ї пальника;
верхній закривають корком. Загортають у щільний папір або вміщують у велику
пробірку; культивують у термостаті.
111
3. Культивування у стовпчику агару – у пробірку наливають напіврідкий агар (t˚
- 43-45˚С) на 2/3 її висоти. Піпеткою до дна вносять патологічний матеріал і ретельно
перемішують (прокручують пробірку між долонями), ставлять у банку з холодною
водою. Після ущільнення агару поміщають у термостат.
4. Метод Перетца – на чашку Петрі з МПА шпателем сіють досліджуваний
матеріал. Посів накривають стерильним предметним склом так, щоб не залишилось
пухирців повітря. Вміщують у термостат донизу дном.
5. Рідкі живильні середовища перед посівом регенерують (кип’ятять на водяній
бані 20-30хв., потім різко охолоджують). Здійснюють посів і середовище заливають
стерильною вазеліновою олією. Інкубують у термостаті.
ІІ. Хімічний – ґрунтується на видалені кисню хімічними речовинами.
1. Метод Арістовського – на дно ексікатора вносять хімічні речовини, які легко
поглинають кисень (натрію гідросульфіт, пірогалол). Вміщують чашки Петрі з
посівами, закривають кришкою і ставлять у термостат. Для поглинання кисню з
живильного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву
кислоту, шматочки варених паренхіматозних органів тварин; для адсорбції кисню –
кульки вати, пемзу.
ІІІ. Біологічний метод – грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами.
1. Метод Фортера – у чашці Петрі з КА по діаметру вирізають стерильним
скальпелем смужку шириною 1-1,5см. На одну половину сіють аероби (кишкову
паличку), на іншу – досліджуваний матеріал. Чашку Петрі заклеюють клейкою
стрічкою і вміщують у термостат.
Завдання 3.Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики збудника
раневої інфекції (газової гангрени). Розгляньте мал. мікропрепарата
виготовленого з культури клостридій (Clostridium perfringens). Відмітьте
форму збудника, розміщення, забарвлення, наявність спори, її
розташування у клітині, наявність капсули.
Відкрили амер. патологи У. Уелч і Г. Наттелл (1892).
Чисту культуру отримали французькі бактеріологи А.
Вейон і Ж. Жубер (1893), що дали йому назву.
форма клітин___________________________________
забарвлення за Грамом ___________________________
розмір клітин і розміщення- _______________________
наявність спори __________________________________
наявність капсули_______________________________
наявність органел руху ____________________________
Для первинного накопичення патогенних клостридій
Мікроскопія C. perfringens
використовують рідке живильне середовище Кітта – забарвлення за Грамом.
Тароцці, для отримання ізольованих колоній –
кров’яний агар.
Середовище Кітта-Тароцци. Містить м'ясо-пептонний бульйон
(МПБ), 0,5% глюкози і 0,15% агару. На дно пробірки для
адсорбції О2 поміщають шматочки вареної печінки або фаршу
шаром 1-1,5 см і заливають 6-7 мл
середовища. Середу перед посівом
регенерують (прогрівають 15-20
хв на водяній бані для видалення
повітря, а потім швидко
112
охолоджують). Після посіву середу заливають вазеліновим маслом і поміщають в
термостат.
Кров'яний агар з глюкозою. До 3%-го МПА (рН 7,2—7,4),
розплавленого і охолодженого до 50°С, додають до 1-2%
стерильного розчину глюкози, 15-20% свіжої
дефібрінірованної крові барана або коня. Розливають по
чашках Петрі, підсушують 20-30 хв. в термостаті.
Культивування проводять в анаеростаті.
Існують 3 варіанти колоній C. Колонії Clostridium perfringens на кров’яному агарі
perfringens: гладенькі (S), слизові (М) і
шорсткі (R). Гладенькі колонії спочатку на поверхні агару
нагадують краплі роси, потім набувають сірого або білого
забарвлення, соковиті, з блискучою поверхнею і рівним краєм.
Колонії C. pеrfringens на поверхні кров’яного агару мають 1 або 2 зони гемолізу, а
при витримуванні на повітрі набувають зеленуватого забарвлення.
Більшість штамів C. perfringens має слабкі протеолітичні властивості, повільно
розкладають згорнуту сироватку, варені шматочки м’яса або желатину. Здатні
розкладати з утворенням кислоти і газу глюкозу, галактозу, мальтозу, лактозу,
сахарозу, однак не ферментують маніт і дульцит.
Завдання 4. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики збудника

правця (Clostridium tetani). Розгляньте мал. мікропрепарата. Відмітьте
форму збудника, розміщення, забарвлення, наявність спори, її
розташування у клітині, наявність капсули.
Правцева паличка вперше описана М.Д. Монастирським
(1883) та А. Ніколаєром (1884), чисту культуру виділив С.
Кітазато в 1889 р.
форма клітин_____________________________________
забарвлення за Грамом ____________________________
розмір клітин і розміщення ________________________
наявність спори __________________________________
наявність капсули________________________________
наявність органел руху ____________________________
На середовищі Кітта-Тароцці вони ростуть у вигляді Чиста культура C. tetani
легкого
помутніння без виділення газу, на дні
пробірки поступово виникає осад.
На цукрово-кров’яному агарі утворюють
колонії з компактним центром і
ниткоподібними відростками, що
химерно переплітаються (колонії-
павучки). Іноді ростуть у вигляді круглих
колоній із зонами гемолізу.
Правцеві палички не розкладають
Ріст C. tetani на кров'яному агарі. вуглеводи, повільно згортають молоко
й розріджують желатин.
Типи середовищ для посіву _______________________________________________________
Колір колонії_______________________структура колонії_____________________________
113
_______________________________наявність зон гемолізу_____________________________
Завдання 5. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики збудника

ботулізму (Clostridium botulinum). Розгляньте мал. мікропрепарата. Зробіть
позначення.
C. botulinum - велика паличка
завдовжки 4-10 мкм і завширшки
0,6-1,5 мкм з округленими
кінцями, перитрихи. У
зовнішньому середовищі,
утворює великі овальні спори.
Палички зі спорами мають
характерний вигляд тенісної
ракетки. Капсули не утворюють. C. botulinum 3D модель
Форма Мазок з чистої культури C.
botulinum (забарвлення за Грамом)
клітин_____________________________________________________________
забарвлення за Грамом ______________________________________________________
розмір клітин і розміщення- ________________________________________________
наявність спори __________________________________________________________
наявність капсули________________________________________________________
наявність органел руху _________________________________________________________
Клостридії ботулізму - строгі анаероби, невибагливі до живильних середовищ,
оптимальна температура росту для
різних сероварів коливається від 25 до
40 °С. На середовищі Кітта-Тароцці
утворюють каламуть та осад на дні,
мають гострий запах згірклого масла.
На цукрово-кров’яному агарі
виростають неправильної форми колонії
з фестончастими краями або
колонії C. botulinum на цукрово-кров’яному агарі з зоною ниткоподібними відростками із
гемолізу
зонами гемолізу навколо них.
Палички ботулізму ферментують глюкозу, фруктозу, мальтозу до кислоти й газу,
розріджуючи желатин, курячий білок, м’ясо, продукують лецитиназу.
Для виділення збудника досліджуваний матеріал засівають у пробірки із
середовищем Кітта-Тароцці, одну з них прогрівають при 80 °С протягом 20 хв для
знищення сторонньої мікрофлори. Виділену чисту культуру мікроскопують, а в
культуральній рідині визначають наявність токсину і його тип у реакції нейтралізації
на тваринах.
Типи середовищ для посіву ________________________________________________
Колір колонії__________________структура колонії__________________________
_______________________________наявність зон гемолізу______________________
Завдання 6. Ознайомтеся з препаратами для специфічної профілактики та

лікування захворювань, викликаних патогенними клостридіями».
Заповніть табл. «Імунні препарати, які використовують для профілактики і
лікування захворювань, викликаних патогенними клостридіями»
114
Профілактика та лікування газової гангрени: до профілактичних заходів
належать: своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги, попередження і
лікування шоку та анемії, повноцінна хірургічна обробка ран, відмова від глухих швів
при масивних пораненнях, активне спостереження за хворим в перші дні після ПХО
рани.
Специфічна профілактика:
1) в/м введення 30 000 АО протигангренозної сироватки (в/ш вводимо 0,1 мл
розведеної сироватки; якщо немає реакції через 20 хв., то п/ш вводимо 1 мл
нерозведеної сироватки; якщо через 30 хв. немає реакції – вводимо всю дозу в/м);
2) використовують анаеробний бактеріофаг в суміші з новокаїном для обколювання
тканин навколо рани.
Для лікування газової гангрени:
- в/в вводять 150 000 АО протигангренозну сироватку (тричі по 50 000 АО на
ізотонічному розчині хлориду натрію),
- масивна дезінтоксикаційна терапія,
- паралельно проводиться хірургічне лікування: нанесення лампасних розрізів на
кінцівку з розкриттям фасціальних просторів, видаленням нежиттєздатних тканин;
- місцево в рану перекису водню, перманганату калію, хлоргексидину, гіпертонічного
розчину хлориду натрію;
- антибактеріальна терапія (пеніциліну, аміноглікозидів, групи тетрацикліну),
- гіпербарична оксигенація в барокамері,
- симптоматична терапія.
Специфічне лікування починають відразу. Під час операції під наркозом
внутрішньовенно крапельно повільно (1мл/хв) вводять лікувальну дозу антитоксичної
очищеної або концентрованої сироватки “Діаферм” (150 000 МО - по 50 000 МО
сироватки проти 3х основних збудників - C. perfringens, C. novyi, C. Septicum).
Профілактика та лікування правця: з метою попередження виникнення
правця після первинної хірургічної обробки рани вводять за методом Безредки 3000
МО антиправцевої сироватки в/м. Специфічна профілактика - активна імунізація
дорослих правцевим анатоксином або коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною в
дітей, починаючи з 3 місяців до 12 років. При пораненні нещеплених осіб необхідно
проводити активно-пасивну імунізацію: вводять підшкірно 0,5 мл правцевого
анатоксину і в/м 3000 МО протиправцевої сироватки або 3 мл протиправцевого
імуноглобуліну. Специфічне лікування проводять в/м введенням 100000-150000 МО
протиправцевої антитоксичної сироватки. Кращі результати отримують при ін’єкціях
протиправцевого людського імуноглобуліну у дозі 6 мл (900 МО).
Профілактика та лікування ботулізму: усім людям, які споживали продукти,
що послужили причиною отруєння хоча б однієї людини, вводять із профілактичною
метою по 1000-2000 МО протибутулінової сироватки типів A,B,C і E. Для активної
імунізації людей вживають полівалентний ботуліновий анатоксин.
При підозрінні на ботулізм після промивання шлунка необхідно негайно ввести
антитоксичну протиботулінову сироватку типів А, В, С, Е, а після визначення типу
токсину перейти на введення гомологічної сироватки. Сироватку типів А, С і Е вводять
по 10000 МО, типу В - 5000 МО за методом Безредки 4-6 разів на добу протягом 2-4
днів. Сироватка - єдиний препарат, який може врятувати життя хворого.
Clostridium Clostridium Clostridium
perfringens tetani botulinum
115
специфічного лікування
Препарати для специфічної
Додаткові рекомендації
♦ вакцини (АКДП, АДП)
♦ анатоксини (протиправцевий, протиботулінічний, протигангренозний)
♦ сироватки (протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна)
Завдання 7. Розгляньте короткі дані про неклостридіальні анаероби

(бактероїди), їх роль у патології людини та ознайомтеся з методами їх
мікробіологічної діагностики.
До родини бактероїдів (Васteroidaceae) належать аспорогенні грамнегативні
бактерії. У патології людини найбільшу роль відіграють два роди: Васteroides і
Fusobacterium.
Рід Bacteroides - це грамнегативні палички, нерухомі, спор не утворюють, строгі
анаероби. Бактероїди колонізують товстий кишечник, порожнина рота і органи статевої
системи. Фактори патогенності: токсини (ендотоксин, лейкоцідін); ферменти
(коллагеназа, фібринолізин, бета-лактамаза); пілі, капсула.
Бактероїди викликають гнійно-запальні захворювання різної локалізації
(перитоніт, апендицит, абсуесси, плевропневмонії, ендометрити).
Рід Fusobacterium форму тонких
веретеноподібних паличок із закругленими або
загостреними кінцями. Викликають гнійно-запальні
захворювання щелепно-лицевої ділянки, тонзиліт,
перітонзіллярний абсцеси, абсцеси легкого, мозку,
печінки, внутрішньочеревної порожнини, аспіраційну
пневмонію, ендокардит і ін. Фактори патогенності:
ендотоксин, екзотоксин, фосфоліпаза С, пили.
Основний метод лабораторної діагностики. -
бактеріологічний - посів на кров'яний агар,
тіогліколеве середовище в анаеробних умовах (10%
СО2), на середовищах із додаванням сироватки крові
ВРХ або асцитичної рідини. Культура бактероїдів і
фузобактерій має неприємний гнилісний запах.
Усі бактерії родини бактероїдів
високорезистентні до антибіотиків. Особливо до
пеніцилінів і цефалоспоринів І і II поколінь. Для лікування використовують
метронідазол, іміпенем, левоміцетин.
1. Жінка віком 40 р. на сільськогосподарських роботах отримала травму руки. Яку
допомогу слід надати пацієнту?
2. В хірургічне відділення поступив хворий з симптомами газової анаеробної інфекції,
збудник якої не встановлено. Який з перерахованих препаратів необхідно призначити
хворому для проведення специфічного лікування?
116
__________________________________________________________________________
1. У пацієнта рана, забруднена ґрунтом. Як провести екстрену профілактику правця,
якщо ця особа не отримала раніше курсу імунізації відповідно до календаря щеплень?
2. У лабораторії проводились дослідження з приводу діагностики правця. Яким
методом стерилізації треба знищити виділенні культури правця?
3. При огляді хворого з підозрою на харчову токсикоінфекцію черговий лікар виявив
симптоми, характерні для ботулізму. Хворий пригадав страви, які він їв напередодні.
Що з названого є найбільшімовірною причиною інфікування при ботулізмі?
4. Пацієнту, що проколов стопу іржавим цв’яхом, необхідно з профілактичною метою
ввести протиправцеву антитоксичну сироватку. Як запобігти виникненню
анафілактичного шоку, якщо алергічна проба на сироватку позитивна?
 Вивчення питань «Хвороба Лайма. Мікробіологічна характеристика збудника.
Патогенез лаймобореліозу. Діагностика. Профілактика і лікування» (2 год.),
пропонуються для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно
опрацювати і виконати запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 15 «Патогенні спірохети».
Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник.).
Тема: Патогенні спірохети
Актуальність теми: Спірохети об’єднані у дві родини: Spirochaetaecae та Leptospiracae,
серед яких патогенні для людини рід Bоrrelia, Treponema і Leptospira.
З роду Treponema у патології людей найбільшу роль відігріє – збудник сифілісу. За
даними ВООЗ сифіліс є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим
шляхом. У світі щорічно заражаються 12 мпн людей. Особливо швидкими темпами зростає
захворюваність у країнах Східної Європи, СНД, Україні. Причинами зростання є зміни
сексуальної поведінки, акселерація підлітків, моральний стан суспільства, міграція населення,
соціальні умови. Небезпечним є зростання захворюваності на сифіліс серед вагітних,
неповнолітніх, а також у новонароджених.
Лептоспіроз поширений практично у всіх країнах світу. Відмічається тенденція до його
зростання (Ізраїль, Литва, Росія, Україна). Природні осередки лептоспірозу в Україні поширені
у певних ландшафтних зонах - полісся та лісостеп. Досить великі спалахи відмічаються у
південних та західних областях України.
Молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний з основними морфологічними
властивостями патогенних спірохет, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, його
транспортуванням до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.
Знати:
117
- Морфотинкторіальні особливості патогенних спірохет
- Особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження
- Методи лабораторної діагностики хвороб, причинених патогенними спірохетами
- Хід мікробіологічного дослідження
- Препарати для специфічного лікування та профілактики
Вміти:
- Відбирати патологічний матеріал для дослідження
- Дотримуватись вимог охорони праці, ТБ, протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ
України під час роботи з електроапаратурою, дез. засобами, біологічними рідинами.
1 .Взяття матеріалу для дослідження
наказів МОЗ України під час роботи з електроапаратурою, дезінфекційними засобами,
біологічними рідинами
1. Загальна характеристика патогенних спірохет
2. Короткі відомості про збудника сифілісу, поворотних тифів і лептоспірозу
3. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди сифілісу
4. Яку серологічну реакцію застосовують під час масового профілактичного обстеження на
сифіліс?
5. В яких випадках використовують реакцію Васермана для діагностики сифілісу?
6. Методи мікробіологічної діагностики поворотного тифу.
7. Які методи використовують для діагностики лептоспірозу та виявлення лептоспір у
довкіллі?
8. Який імунний препарат використовують для специфічної імунотерапії лептоспірозу та його
профілактики у контактних осіб?
з/п
1 Основи латинської Медичну термінологію Вміти свідомо користуватись
мови з медичною Терміноелементи науковою латинсько-грецькою
2. Анатомія людини Будову статевих органів,
ССС, печінки, нирок
3. Фізіологія Функції статевих органів,
ССС, печінки, нирок
4. Основи Взяття крові з вени (пальця) Взяти кров з вени (пальця) на
медсестринства на серологічне дослідження серологічне дослідження
Дезінфекцію, стерилізацію Виготовити мазок крові
Провести дезінфекцію,
стерилізацію
5. Основи психології Правила спілкування з дотримуватись правил етики та
та міжособове пацієнтом деонтології у спілкуванні з
спілкування пацієнтом
6. Медсестринство в Сифіліс Зібрати досліджуваний матеріал
дерматовенерології в залежності від періоду
7. Медсестринство в Лептоспіроз захворювання, транспортувати
118
інфектології Бореліози до лабораторії
записи
І. Дайте загальну
характеристику
патогенних спірохет
ІІ. Вивчіть: 1.1. Особливості морфології та біологічні
1. Рід Treponema властивості
1.2. Вкажіть, які органи і системи уражаються, в
залежності від періоду захворювання
1.3. Особливості взяття досліджуваного матеріалу в
різні періоди захворювання
1.4. Методи лабораторної діагностики відповідно до
періодів хвороби
1.5. Хід мікробіологічного дослідження
1.6. Реакція Васермана
1.7. Експрес – методи діагностики
2. Рід Borrelia 2.1. Морфологію та біологічні властивості збудників
поворотних тифів
2.2. Особливості взяття досліджуваного матеріалу
2.3. Методи лабораторної діагностики
3. Рід Leptospira 3.1. Морфологію та біологічні властивості збудника
лептоспірозу
3.2. Методи лабораторної діагностики
3.3. Препарати для специфічної імунотерапії та
профілактики лептоспірозу
Студенти вивчають морфотинкторіальні властивості патогенних спірохет: трепонем,
борелій, лептоспір (за допомогою таблиць, атласу, мультимедійної презентації), особливості
взяття і транспортування матеріалу для дослідження, методи лабораторної діагностики.
Опрацьовують суть реакції Васермана. Складають схему мікробіологічної діагностики,
знайомляться з експрес- методами дослідження. Вибирають препарати для специфічної
профілактики і пікування.
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомитись з методами лабораторної діагностики відповідно до
періодів сифілісу, особливостями взяття досліджуваного матеріалу та
морфологічними ознаками Treponema pallidum.
Форма клітин___________________________________
Кількість завитків_______________________________
наявність спори _________________________________
наявність капсули_______________________________
наявність органел руху _____________________________
Мікроскопічний метод діагностики
використовується у первинному періоді сифілісу. Treponema pallidum (бліда
Дослідження проводять до призначення лікування. трепонема) в мазку з твердого
Відбір матеріалу проводять дотримуючись шанкра. Імпрегнація сріблом.
правил асептики та техніки безпеки:
119
1. Сифілітичну виразку очищують ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином
хлориду натрію, потім протирають сухим тампоном.
Це необхідно для видалення сального налету і контамінуючої мікрофлори
2. Дно твердого шанкру подразнюють металевою лопаткою до виділення ексудату.
3. Бактеріологічною петлею або піпеткою набирають краплю рідини і наносять на
предметне скло.
Скло повинно бути тонким (1,1 – 1,2мм). Якщо рідини невелика кількість, то її
вносять у краплю ізотонічного розчину хлориду натрію.
4. Матеріал накривають покривним скельцем – виготовляють «розчавлену краплю».
5. Досліджують у темному полі зору мікроскопа.
Мікроскопію проводять негайно, оскільки при підсиханні препарату збудник
сифілісу втрачає характерну рухомість.
Серологічний метод діагностики використовується у вторинному та третинному
періодах сифілісу.
1. Кров забирають з ліктьової вени у кількості 5-10мл у шприц-пробірку і отримують
сироватку.
Взяття крові проводять натще або не раніше, ніж через 6 год. після прийому їжі.
Не можна брати кров у пацієнтів з підвищеною температурою тіла, після
перенесеної інфекційної хвороби, у жінок – під час менструації, у вагітних – в
останні 10 днів, у породіль – перші 10 днів після пологів, у немовлят – у перші 10
днів життя, у разі вживання спиртних напоїв – не раніше, ніж через 24год.
2. Сироватку інактивують, прогріваючи її при t-56º С.
При цьому руйнується комплемент, а антитіла стабілізуються.
3. Здійснюють постановку реакцій: РЗК (реакція Васермана), імунофлуоресценції
(РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), ІФА.
Завдання 2. Ознайомитись з методами лабораторної діагностики та
морфологічними ознаками збудника лептоспірозу (Leptospira interrogans).
Замалювати кілька клітин та зробити позначення під малюнком.
Дослідження на виявлення збудника проводять у лабораторіях для ОНІ або у
мікробіологічних лабораторіях, що мають дозвіл на право роботи з патогенним
мікроорганізмами ІІІ-ІVгруп небезпечності. Від початку хвороби до 5-ї доби для
мікроскопічного дослідження та біопроби забирають 2мл крові з вени, з 10-ї до 16-ї доби –
сечу, спинномозкову рідину при появі менінгеальних симптомів, на 5-15 день хвороби
досліджують сироватку крові на виявлення протилептоспірозних антитіл. Із секційного
матеріалу відбирають тканинну рідину з уражених органів піпеткою з глибини 2-5 мм. За
необхідності досліджують воду, продукти, гризунів, сечу домашніх тварин.
Для мікроскопічного дослідження :
1. Досліджуваний матеріал центрифугують
2. З осаду готують «розчавлену краплю» - пастерівською піпеткою його наносять на
тонке предметне скло (1-1,1мм) і накривають покривним скельцем
3. Препарат розглядають за допомогою темнопольного мікроскопа.
Збудник лептоспірозу (Leptospira interrogans): 1- забарвлення за Морозовим; 2 – у темному полі

мікроскопа; 3- 3D модель збудника
120
Форма клітин_____________________________________________________________
кількість завитків__________________________________________________________
наявність спори ___________________________________________________________
наявність капсули_________________________________________________________
наявність органел руху ________________________________________________________
Частота виділення лептоспір невелика. Вони ростуть на поживних середовищах довго
(до 1 міс). Посів краще робити біля ліжка хворого.
Щоб отримати культуру лептоспір, кров, сечу або
спинномозкову рідину в кількості 5-10 крапель сіють на
поживні середовища Уленгута, Терських, розлиті в
пробірки по 5 мл, або в 5 мл стерильної води з додаванням
до неї 0,5 мл інактивованої сироватки кролика; заливають
вазеліновим маслом і відправляють до лабораторії.
Етапи культурального методу:
1. Досліджуваний матеріал сіють по 10-20 крапель у 3-5
пробірок із середовищем, що містить 10% кролячу Культура L. interrogans на
сироватку (Уленгута, Терських) середовищі з кролячою сироваткою
2. Вирощують протягом 1-3місяців
3. Через кожні 7-10 днів готують «розчавлену краплю» і мікроскопують у темному полі
зору мікроскопа.
Якщо ріст лептоспір не виявляють, посіви далі вирощувати в термостаті.
4. При виявлені лептоспір їх ідентифікують з допомогою реакції аглютинації і лізису з
типоспецифічними діагностичними сироватками.
При відсутності росту протягом 3-х місяців видають негативний результат!!!
При експериментальному (біологічному) методі досліджуваний матеріал
вводять хом’ячкам або морським свинкам внутрішньоочеревинно і спостерігають за
тваринами 15 діб. Кожного дня вимірюють температуру і зважують.
При «+» результаті тварини гинуть на 9-10 день
3. Роблять розтин загиблих тварин – в органах виявляють геморагії.
4. Проводять мікроскопічне і мікробіологічне дослідження кіркового шару нирок,
серологічне дослідження крові.
Серологічний метод використовують з 5-7-ї доби хвороби, максимальний титр
антитіл виявляють на 14-20 добу. Використовують:
1. Реакцію мікроаглютинації і лізису лептоспір (РМАЛ)
2. Реакцію непрямої гемаглютинації
3. Реакцію зв’язування комплементу, ІФА
Завдання 3. Ознайомитись з алгоритмом «Виготовлення мазка крові та «товстої
краплі» та іншими методами лабораторної діагностики та морфологічними
ознаками збудників поворотних тифів (бореліозів)
121
Мікроскопічний метод є основним для лабораторної діагностики бореліозів. Для
цього забирають кров з пальця в період нападу гарячки (до початку або в перерві
антибіотикотерапії), з якої виготовляють «товсту краплю» і мазок крові. Препарати
забарвлюють методом Романовського – Гімза та розглядають під імерсійною системою
мікроскопа. За Романовським-Гімзою забарвлюються в синьо-фіолетовий, а за
Грамом - в червоний колір. Спірохети поворотного тифу мають енергійну і
різноманітну рухливість. Морфологічно борелії вошивого і кліщового поворотного
тифу не відрізняються між собою.
Borrelia recurrentis 1- забарвлення за Романовським-Гімзою; 2 - за Грамом; 3- у темному полі
Форма клітин_____________________________________________________________
кількість завитків_________________________________________________________
наявність спори __________________________________________________________
наявність капсули_________________________________________________________
наявність органоїдів руху
Завдання 4. Ознайомитись з алгоритмом «Виготовлення мазка крові та

«товстої краплі» та занотуйте у робочий зошит послідовність дій.
1. Проведіть 1.1. За відомими Вам правилами та
обробку рук вимогами
2. Підготуйте 2.1. Голку-спис (одноразову) Інструментарій та
необхідне 2.2. 70% розчин етилового спирту матеріал повинні бути
обладнання та 2.3. Ватні кульки стерильними
інструментарій 2.4. Предметне скло
2.5. Предметне скло із шліфованим краєм Предметне скло - чисте,
2 6. Чашку Петрі сухе,знежирене
2.7. Стерильний лоток
2.8. Лоток для відпрацьованого матеріалу
2.9. Сухе мило
2.10. Марлеву серветку
3. Усадіть пацієнта 3.1. Усадіть пацієнта на стілець, поясніть Дотримуйтесь правил
та підготуйте його йому суть маніпуляції етики та деонтології при
3.2. Обробіть шкіру нігтьової фаланги спілкуванні з пацієнтом
безіменного пальця ватною кулькою,
змоченою 70% етиловим спиртом і
осушіть
4. Виготовляйте 4.1. Зробіть голкою-списом прокол шкіри Якщо кров виділяється
мазок крові 4 2. Першу краплю зніміть сухою ватною недостатньо,
122
кулькою запропонуйте пацієнту
4.3. Доторкніться нижньою поверхнею опусити руку донизу –
предметного скла до краплі на віддалі витискати краплю крові
1,5-2см від краю не можна!
4.4. Переверніть скло краплею вгору і Не торкайтесь
візьміть у ліву руку за ребра предметним склом шкіри!
4.5. Правою рукою встановіть скло із Діаметр краплі має бути
шліфованим краєм під кутом 45 0 з 2-3мм
нахилом у бік краплі Мазок має бути тонким і
4.6. Швидким рівномірним рухом рівномірним, мати світло-
проведіть склом із шліфованим кінцем по рожеве забарвлення
предметному склу
5. Виготовляйте 5.1. На предметне скло нанесіть 2-3 Змішуйте легко, щоб
«товсту краплю» краплі крові утворилась пляма
5.2. Скляною паличкою змішайте їх діаметром 1,5 см
6. Оформіть За відомими Вам правилами та вимогами
супровідну
документацію
7. Транспортуйте Виготовлені препарати укладіть у чашку
до лабораторії Петрі і транспортуйте
8. Помістіть За відомими Вам правилами
використане
обладнання у
9. Знезаразьте руки За відомими Вам правилами
Культуральний метод дає змогу виділити культури борелій можна виділити від
пацієнта шляхом посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища з кров’ю,
сироваткою крові, шматочками тканин та вирощування їх в анаеробних умовах при
температурі 28-30 С. Однак, цей метод неефективний. і у практичних лабораторіях не
використовується.
Борелії можуть культивуватися на складних поживних середовищах, що містять
сироватку, асцит, тканинні екстракти, при 28-35 0 С в атмосфері 5-10% СО2, а також у
курячих ембріонах при зараженні в жовтковий мішок.
Експериментальний (біологічний) метод діагностики застосовують як
додатковий. Кров вводять внутрішньоочеревинно молодим білим щурам або мишам.
Через 2-4 дні досліджують кров із хвостових вен, де борелії виявляють мікроскопічним
методом.
Завдання 5. Ознайомтеся з препаратами для специфічної профілактики та
лікування сифілісу, лептоспірозу, бореліозів та заповніть таблицю.
В основі лікування сифілісу - використання специфічних антибактеріальних
медикаментів кількох поколінь і груп. Пацієнт повинен неухильно дотримувати
призначеного йому режиму (раціональне харчування, відмова від алкоголю, прийом
вітамінів та ін), а також тривалість інтервалів між лікувальними курсами. У кожному
окремому випадку венеролог залежно від стадії сифілісу, можливих ускладнень,
алергічного фону, супутніх хвороб і т.д.) Лікування проводять по одному з 3х
варіантів:
1) комбіноване лікування пеніциліном (екмоновоциліном) з вісмутом;
2) повторні курси одним пеніциліном (экмоновоциліном) і в поєднанні з
неспецифічною терапією;
123
3) комбіноване лікування біциліном з вісмутом.
Основною методикою лікування сифілісу є антибактеріальна терапія. На даний
момент, як і раніше, використовуються антибіотики пеніцилінового ряду (короткі і
пролонговані пеніциліни або дюрантні пеніцилінові медикаментозні засоби). Якщо це
лікування виявляється неефективним, або у пацієнта відзначається індивідуальна
непереносимість до цієї групи препаратів, йому призначаються препарати групи
резерву (макроліди, фторхінолони, азитроміцин, тетрациклін, стрептоміцини та ін.)
Слід зазначити, що на ранній стадії сифілісу антибактеріальне лікування є найбільш
ефективним. Важливим критерієм вилікування пацієнта є проведення контрольних
серологічних реакцій. Паралельно з антибактеріальною хворому призначається
імуностимулююча терапія та неспецифічне лікування (вітамінотерапія, ін’єкції
біогенних стимуляторів, опромінення ультрафіолетом).
Кількість курсів: при первинному серонегативному сифілісі - 2, первинному
серопозитивном - 3, вторинному свіжому - 4, вторинному рецидивному - 5. Після
закінчення лікування хворі повинні знаходитись під наглядом лікаря: при первинному
серонегативному - 2 роки, при всіх інших формах - 5 років. Контроль проводять
клінічний і серологічний.
Лікування лептоспірозу проводиться тільки при дотриманні суворого
постільного режиму і в умовах стаціонару, включаючи етіотропну, патогенетичну і
симптоматичну терапію. Етіотропна терапія – призначення чутливих антибіотиків:
• пеніцилін 150-200 тЕД/кг/добу – якщо на цю групу антибіотиків є алергія, то
можна замінити відповідним препаратом з групи макролідів;
• препарат з групи амінопеніцилінів, тетрациклінів або цефалоспоринів у вікових
дозуваннях протягом близько 2х тиж., закінчують прийом антибіотиків через 3 дні
після нормалізації температури.
• Гамма-глобулін з гіперімунної волової сироватки.
При лікуванні бореліозу застосовують антибіотики тетрациклінового ряду
(Доксициклін). При хронічному перебігу хвороби призначають препарати групи
пеніциліну (Цефтріаксон, Бензилпеніцілін, Амоксицилін). При поєднанні борелиозу й
кліщового енцефаліту призначають гамма-глобулін.
При лікуванні бореліозу обов’язково застосовують препарати, що корегують работу
внутрішніх органів та систем:
 спрямовані на дезинтоксикацію організму;
 при менінгіті - дегідратація,
 при невритах і болях у суглобах – нестероідні протизапальні препарати та
фізіолікування;
 для підтримки роботи серця
 боротьба з імунодефіцитом,
 десенсибілізуюча терапія – при алергічних проявах
 адаптогени, вітамінотерапія.
Treponema pallidum Leptospira interrogans Borrelia recurrentis
специфічного
лікування
специфічної
124

__________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Актиноміцети. Основні властивості» (2 год.), пропонується
для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і
виконати запропоновані завдання для самоконтролю.
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 16 «Рикетсії. Патогенні
гриби». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
Тема: Морфологічні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм
Актуальність теми: рикетсії – це велика група поліморфних грамнегативних
внутрішньоклітинних паразитів. Рикетсіози поширені в усіх країнах світу. В Україні
реєструється хвороба Брілла (рецидивний варіант епідемічного висипного тифу), марсельська і
волинська гарячки.
Хламідіози і мікоплазмози – це різні інфекційні захворювання, збудники яких, маючи
певні біологічні властивості ( в першу чергу, внутрішньоклітинний паразитизм), можуть довго
персистувати в організмі людини, викликаючи гострі і хронічні процеси, клінічні і
безсимптомні інфекції і рецидиви. Хламідії і мікоплазми відносяться до прокаріотів, але мають
певні особливості, які їх відрізняють від звичайних бактерій. Хламідії в еволюційно-
біологічному аспекті займають проміжне положення між бактеріями і вірусами. Вони, як і
віруси, є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, а мікоплазми не мають клітинної
стінки. Їх важко вирощувати в лабораторних умовах, що ускладнює діагностику, профілактику
і лікування захворювань, які вони викликають. На території нашої країни реєструються
хламідійні “орнітози”, трахоми, респіраторні та урогенітальні хламідіози, мікоплазма- і
уреаплазма-інфекції. Актуальніше постають питання діагностики і лікування мікоплазмозів і
хламідіозів, які передаються статевим шляхом. Особливо поширений хламідіоз у віковій групі
15-24 років. ВООЗ повідомляє про 140 мільйонів людей, інфікованих щорічно.
На занятті студентам надається можливість ознайомитись з класифікацією, біологічними
властивостями рикетсій, хламідій, мікоплазми, вивчити патогенез, діагностику, профілактику і
лікування захворювань, які вони викликають. Все це зумовлює актуальність теми заняття та
спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.
Знати:
 Морфологічні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм
 Особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження
 Хід мікробіологічного дослідження при рикетсіозах, хламідіозах, мікоплазмозах
 Експрес – методи діагностики
 Препарати для специфічного лікування і профілактики
Вміти:
125
 Проводити мікроскопію мазків – препаратів
 Визначати морфотинкторіальні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм
 Відбирати матеріал для дослідження
 Оформлювати супровідну документацію
 Дотримуватись вимог охорони праці, ТБ, особистої гігієни, протиепідемічного режиму,
чинних наказів МОЗ України під час роботи з патогенним матеріалом, електроапаратурою,
Перелік практичних навиків
1. Мікроскопія мазків – препаратів
2. Визначення морфотинкторіальних властивостей рикетсій, хламідій, мікоплазм.
4. Оформлення супровідної документації.
6. Вибір препаратів для специфічної профілактики та лікування.
7. Дотримання вимог охорони праці, ТБ, особистої гігієни, протиепідемічного режиму, чинних
наказів МОЗ України під час роботи з патогенним матеріалом, електроапаратурою, дез.
засобами.
1. Короткі відомості про рикетсій, їх роль у патології людини
2. Взяття досліджуваного матеріалу та заходи безпеки
3. Методи лабораторної діагностики захворювань, викликаних рикетсіями
4. Специфічна профілактика висипного тифу
5. Короткі відомості про хламідій, мікоплазм, їх роль у патології людини
6. Особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження
7. Методи лабораторної діагностики захворювань, викликаних хламідіями, мікоплазмами
8. Експрес – методи дослідження
9. Профілактика і терапія хламідіозу
10. Засоби для профілактики та лікування мікоплазмо зів.
1. Основи латинської Медичну термінологію Вміти користуватись
мови з медичною науковою термінологією
2 Біологія Життєдіяльність клітин
3. Анатомія людини Будову ССС
4. Фізіологія Фізіологічні процеси ССС
5. Основи психології Правила спілкування з пацієнтом Дотримуватись правил етики
та міжособове та деонтології
6. Основи Взяття крові з вени на Взяти кров з вени на
медсестринства серологічне дослідження серологічне дослідженняти
Дезінфекцію, стерилізацію Провести сан. обробку при
Сан. обробку при педикульозі педикульозі
7. Фармакологія та Дезінфектанти. Антисептичні Оцінювати доцільність
медична рецептура речовини. Протигрибкові та застосування
протипротозойні препарати протимікробних засобів
8. Основи екології та Роль забрудненого середовища у Дотримуватись особистої
профілактичної формуванні захворювань гігієни, правил санітарно-
медицини населення. Сан-гіг, протиепідемічного режиму в
протиепідемічний режим ЛПЗ
ЛПЗ
9. Медсестринство в Висипний тиф Зібрати досліджуваний
126
інфектології Орнітоз матеріал, транспортувати до
лабораторії. Провести сан.
обробку при педикульозі
10. Медсестринство в Трахома
офтальмології
11. Медсестринство в Сечостатевий хламідіоз Зібрати досліджуваний
дермато- Уреаплазмоз матеріал, транспортувати до
венерології лабораторії
12. Медсестринство у Мікоплазмоз легень
внутрішній
медицині
записи
1. Повторіть: 1.1. Морфологію та біологічні властивості рикетсій, хламідій
і мікоплазм
2. Закріпіть 2.1. Особливостей взяття матеріалу і заходів безпеки при
знання рикетсіозах, хламідіозах і мікоплазмозах
щодо: 2.2. Транспортування матеріалу на дослідження
3. Вивчіть: 3.1. Основні методи лаб. діагностики рикетсіозів, хламідіозів
і мікоплазмозівх
3.2. Експрес-методи діагностики
3.3. Роль рикетсій, хламідій і мікоплазм у патології людини
3.4. Препарати для специфічного лікування та профілактики
Студенти вивчають морфологічні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм (за
допомогою таблиць, атласа, мультимедіа), особливості взяття і транспортування матеріалу для
дослідження та заходи безпеки. Визначають хід мікробіологічного дослідження, експрес -
методи діагностики. препарати для специфічної профілактики та лікування.
Хід роботи
Завдання 1.Ознайомтеся з морфологічними ознаками, методами лабораторної
діагностики збудника, особливостями взяття матеріалу і заходів безпеки та
транспортування матеріалу на дослідження при рикетсіозах. Розгляньте мал.
мікропрепаратів рикетсії Провачека (Rickettsia prowazekii).
Збудник висипного тифу -
рикетсія Провачека
(Rickettsia prowazekii). Будь –
які маніпуляції дуже
небезпечні. Тому
дослідження проводять лише у
режимних лабораторіях.
Вирішальним методом у
діагностиці висипного тифу та
Мікрофотографія рикетсій
хвороби Бріла на сучасному етапі у
практичній медицині є серологічний метод: антитіла у сироватці крові пацієнта
накопичуються на 5 -7 день хвороби. Досліджуваний матеріал – кров з вени, із якої отримують
сироватку за алгоритмом «Взяття крові на серологічне дослідження» (див. тему Вчення про
імунітет).
1. Використовують серологічні реакції: Їх слід проводити у динаміці – метод
парних сироваток
127
 ♦ реакція аглютинації рикетсій (РАР)
Сироватка, взята на 6 день хвороби:
Діагностикум Розведення сироватки Контролі
1/25 1/50 1/100 1/200 1/400 1/800 1/1600 1/3200 КД КС
R. prowazekii +хлоп`я +хлоп`я +хлоп`я -муть -муть- -муть -муть -муть осад прозор
R. typhi +хлоп`я -муть -муть -муть- -муть- -муть -муть -муть осад прозор
Результат: титр R. prowazekii _______ ;титр R. typhi _____
Сироватка, взята на 15 день хвороби:
Діагностикум Розведення сироватки Контролі
1/25 1/50 1/100 1/200 1/400 1/800 1/1600 1/3200 КД КС
R. prowazekii +хлоп`я +хлоп`я +хлоп`я +хлоп`я -муть- -муть -муть -муть- осад прозjр
R. typhi +хлоп`я -муть -муть -муть- -муть- -муть -муть -муть осад прозор
Результат: титр R. prowazekii __________ ;титр R. typhi ______
Висновок: Збільшення титру до R. prowazekii в 2 рази свідчить про ____________________
Таким чином, люди, в минулому інфіковані R. рrowazekii, продовжують залишатися
потенційними джерелами вошивого висипного
 реакція зв’язування комплементу (РЗК)
 реакція непрямої гемаглютинації (РНГА)
Діагностичний препарат еритроцитарний діагностикум сенсисибілізований рикетсіозним
антигеном.
День Контроль
взятия Разведения сыворотки еритроцитарного
сыворотки диагностикуму
1/10 1/20 1/40 1/80 1/160 1/320 1/640
- - - - -
гудзик гудзик гудзик гудзик гудзик

5 ++++ ++++ -
парасолька парасолька гудзик
++++ ++++ ++++ ++++ - - - -

20
парасолька парасолька парасольк парасоль гудзик гудзик гудзик гудзик
а ка
Результат: титр до риккетсиям на 5-день __________, на 20-день _______________

Висновок: збільшення титру в 4 рази свідчить про _________________
2. Експрес-метод діагностики – реакція непрямого гемолізу (використовується у
ранній період захворювання). Має високу чутливість і специфічність. Попередній
результат реакції - через 30хв., а остаточний – через годину.
Новітні методи діагностики: полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та реакція
імунофлюоресценції (РІФ).
Бактеріоскопічний метод: досліджуваний матеріал гемолимфа платяних вошей,
оболонки яєчок морської свинки,ендотелій судин.
Способи культивування рикетсій: зараження лабораторних тварин, зараження
курячих ембріонів в жовтковий мішок, зараження культур клітин.
128
Завдання 2. Засвоїти методи лабораторної діагностики та експрес діагностики
хламідіозів, особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження та
хід мікробіологічного дослідження.
Патологічний матеріал: зскрібки зі слизових оболонок уретри, кон’юнктиви,
центрифугат сечі, біоптат тканини, гній та інше.
1. Мікроскопічний метод використовується в практичних лабораторіях при діагностиці
трахоми, урогенітального хламідіозу. Досліджуються мазки-зскребки з уретри, кон’юнктиви
тощо, зафарбовані за методом Романовського-Гімзи. Виявлення 5-10 типових включень
ретикулярних або елементарних тілець в цитоплазмі уражених клітин має діагностичне
значення.
Chlamydia Trachomatis Chlamydia Psittaci Сhlamydia pneumoniae
Експрес-метод - виявлення морфологічних структур та антигенів за допомогою прямої і

непрямої РІФ, ІФА з використанням моноклональних хламідійних антитіл. Чутливість ІФА по
виявленню хламідій коливається в межах 50-70% у чоловіків і 88-100% у жінок.
2. Методи виділення і ідентифікації хламідій - виділяють хламідії шляхом зараження
курячих ембріонів або культури клітин (L-929, McCoy, HeLa). Це найбільш точний і доказовий
метод діагностики хламідіозу (золотий стандарт). Через 48-96 годин інфіковані клітини
забарвлюють за методом Романовського-Гімзи, або обробляють флуоресцентними антитілами
і виявляють наявність цитоплазматичних включень. Метод високо специфічний (100%),
чутливий (75%), результат відомий через 42-96 годин, але малодоступний для практичних
лабораторій і є великий ризик зараження персоналу.
3. Серологічна діагностика. Використовують РНГА, непряму РІФ (в основному для
діагностики зооноз них хламідіозів), РЗК ( не використовується для діагностики
урогенітального хламідіозу), ІФА (високо специфічний і доступний, використовують
діагностичні тест-системи). Досліджують парні сироватки, визначають наростання титрів
антитіл в 4 і більше разів.
4. Алергічна проба з орнітином (інактивована алантоїсна культура C.psittaci) ставиться
як для ранньої (2-9 день захворювання), так і ретроспективної діагностики хламідійного
орнітозу.
5. Біологічний метод діагностики. Тільки при хламідійному орнітозі, заражають
інтрацеребрально, інтраназально або в черевну порожнину білих мишей-сосунків. В мазках-
відбитках виявляють включення хламідій в цитоплазмі мононуклеарних клітин.
Інфекційні Досліджуваний Методи Мета, реакції, результат
хвороби матеріал діагностики
1. Трахома Зіскріб епітелію Мікроскопічний У мазках, забарвлених за
кон’юнктиви Романовським-Гімза в уражених
клітинах коковидні включення (тільця
Провачека-Хальберштедтера)
Мікробіологічний Культивування на курячих ембріонах
та культурах клітин L-929, НеІа
129
Серологічний Виявлення антитіл у сироватці крові
пацієнта з допомогою хламідійного
діагностикуму у реакціях ІФА, РНГА
2. Орнітоз Кров 8-10мл у Мікробіологічний Культивування на курячих ембріонах

перші 2 тижні та культурах клітин L-929, НеІа, НЕр-2
хвороби – виявлення специфічних включень у
Харкотиння -до мазках-відбитках, забарвлених за
25 дня Романовським-Гімзою або з
допомогою прямої
імунофлюоресценції
Біологічний Зараження білих мишей- сисунків – у
мазках-відбитках мікроколонії
хламідій
Серологічний Наростання титру антитіл у 4 рази у
парних сироватках при застосуванні
РЗК, ІФА
Алергійна проба з Застосовують для ранньої (2-9 день) та
орнітином ретроспективної діагностики
3.Респіра Слиз із Реакція імуно
торний носоглотки флуоресценції із
хламідіоз застосуванням
антитіл
4. Сечоста Зіскріби із уретри Мікроскопічний У мазках, забарвлених за
тевий у чоловіків Романовським-Гімза в уражених
хламідіоз Зіскріби із шийки клітинах виявляють цитоплазматичні
матки у жінок включення (ретикулярні тільця -
синьо-фіолетовий колір, елементарні –
в рожевий)
Зіскріби із уретри Виявлення Пряма реакція імунофлуоресценції
у чоловіків антигенів Непряма реакція імунофлуоресценції
Зіскріби із шийки хламідій ІФА
матки у жінок
Центрифугати
сечі. Біоптати
Зіскріби із уретри Культуральний Культивування на культурах клітин L-
у чоловіків 929, НеІа, ВНК-21 – виявлення
Зіскріби із шийки специфічних цитоплазматичних
матки у жінок включень у моношарі клітин,
забарвлених за Романовським-Гімзою
(ретикулярні тільця забарвлюються у
синьо-фіолетовий колір, елементарні –
в рожевий
Сироватка крові Серологічний Виявляють антитіла у:-РЗК
пацієнта -РІФ
Секрети статевих -ІФА
залоз -РНГА
Секрети статевих Молекулярно- ДНК-зондова гібридизація
залоз генетичні Ланцюгова полімеразна реакція (ЛПР)
дослідження
Зіскріби із уретри Імунохроматогра- Виявлення антигенів хламідій
130
у чоловіків фічні експрес -
Зіскріби із шийки методи
матки у жінок
Завдання 3. Засвоїти методи лабораторної діагностики та експрес
діагностики мікоплазмозів, особливості взяття і транспортування матеріалу
для дослідження та хід мікробіологічного дослідження.
Мікоплазмоз у людей викликають двома родами мікоплазм: Mycoplasma і Ureaplasma.
Вони в свою чергу поділяються на кілька видів:
 M. pneumonia –викликає легеневої (респіраторний) мікоплазмоз;
 M. incognitus – викликає генералізовану форму мікоплазмозу;
 M. hominis, M. genitalium та U. urealyticum – викликають урогенитальний
мікоплазмоз;
Мікробіологічна діагностика мікоплазма- і уреаплазма-інфекцій.
Патологічний матеріал: кров, харкотиння, слиз носоглотки, виділення і зскрібки з
уретри, вагіни, шийки матки, осад сечі, сперма та інше.
1.Бактеріологічний метод
найбільш доказовий. Проводять посів на
щільні і двофазові середовища,
виділення та ідентифікацію чистих
культур. Для посіву використовують
серцево-мозковий агар, двофазове
середовище (селективний агар з
налитим поверх нього сироватково-
Колонії Mycoplasma hominis на серцево-мозковому
глюкозним бульйоном з додаванням агарі у вигляді «випускної яєшні»
пеніциліну і ацетату талія). Ознаки
росту з’являються від 1 до 7 тижнів. Прискорює цей метод ідентифікація колоній за
допомогою епіфлуоресценції. Культури ідентифікуються на основі морфологічних,
культуральних, ферментативних властивостей.
2.Експрес-метод. За допомогою РІФ, РНГА, ІФА, агрегат-аглютинації виявляють
мікоплазми або їх антигени в клінічному матеріалі.
3.Серологічна діагностика. Застосовуються РЗК, ІФА, агрегат-аглютинація,
непряма РІФ для виявлення специфічних антитіл в крові хворого.
Респіраторні мікоплазмози в практичних лабораторіях найчастіше визначають
методами серодіагностики.
4.Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)– найчутливіший методом діагностики.
ІІ. Мікоплазмози
Інфекційні Досліджуваний Методи Мета, реакції, результат
хвороби матеріал діагностики
131
Харкотиння Культуральний 1. На серцево-мозковому агарі
Слиз із носоглотки колонії у вигляді «випускної яєшні»
Плевральний 2. На двофазному середовиші
1. Респіраторний мікоплазмоз ексудат (короткий стовпчик селективного
Лаваж при агару, поверх налитий сироватково-
бронхоскопії глюкозний бульйон) – зміна
Біоптати легеневої кольору рідкої частини середовища
тканин 3. Тест епіфлуоресценції –на
поверхню колонії наносять
люмінуючі мікоплазмені антитіла –
під люмінесцентним мікроскопом
спостерігають специфічне світіння
4. Вирощування мікоплазм у
культурі трахеї курчат – результат -
через 3-5 днів
Кров Серологічний - РЗК, РНГА, ІФА
2. Мікоплаз- Синовіальна рідина Культуральний Результати такі, як при
мений Тканини суглобових респіраторному мікоплазмозі
артрит хрящів
Кров Серологічний
У ♂ – виділення із Мікроскопічний Базується на виявленні ДНК
уретри, секрет збудника – препарат забарвлюють
3. Уреаплазмоз
простати, сперма флуорохромом олівоміцином

У♀– матеріал із (стандартна тест-система) –під
уретри, каналу люмінесцентним мікроскопом
шийки матки, уреаплазми мають вигляд яскраво-
заднього склепіння зеленої зернистості на темному
вагіни фоні
Культуральний Посів проводять на стандартні
середовища:
- на рідкому змінюється колір від
початкового жовтого до рожевого
без каламуті
-на щільному – дрібні колонії із
зубчастим краєм і зморщеною
поверхнею (б/х властивості –
гідролізує сечовину, оскільки
продукує уреазу)
Кров Серологічний - РЗК, РНГА, ІФА
- рекція агрегат-аглютинації
Завдання 4. Ознайомтеся з препаратами для специфічного лікування і
профілактики хламідіозів та мікоплазмозів.
Лікування орнітозу переважно здійснюють антибіотиками тетрациклінової групи або
рифампіцином. Якщо у хворого непереносимість на тетрациклін, то його можна змінити
левоміцетином або еритроміцином, але слід обов'язково врахувати, що ці антибіотики є менш
результативними, що може вплинути на тривалість лікування пацієнта. Пеніцилін,
стрептоміцин і сульфаніламідні препарати при даному захворюванні не дають ніякого
результату. Призначають також протизапальні та протиалергічні засоби. Застосовують
патогенетичну терапію (бронхолитики, вітаміни, кисень). Прогноз сприятливий.
Лікування хламідіозу повинні проходити обидва статевих партнера. Для лікування
хламідіозів використовують такі групи антибактеріальних препаратів:
132
 Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)
 Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, джозаміцин)
 Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)
Лікування вагітних жінок: Макроліди (еритроміцин)
Медична допомога в випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу
сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах .
Тривалість лікування – 10 діб (до бактеріологічного та клінічного одужання)
Медична допомога в випадку ускладненої хламідійної інфекції органів малого тазу та інших
сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах . Тривалість лікування – 14-20 діб.
Профілактика хламідіозу
 Перед постійним статевим життям з певним партнером рекомендую обом пройти
обстеження на інфекції що передаються статевим шляхом;
 Обстеження проходити щорічно;
 Статеві контакти з непостійними партнерами повинні бути виключно в презервативі;
 Якщо ж стався незахищений статевий контакт з невідомим або непостійним партнером,
бажано відразу ж звернутися до лікаря для обстеження та можливого профілактичного курсу
лікування;
 Не користуватися чужими рушниками та нижньою білизною;
 Санітарно-освітня робота серед населення (пропаганда здорового сексуального образу
життя і інформація про шляхи зараження і клінічних ознаках захворювання).
Мікоплазмоз звичайно добре піддається лікуванню. Але особливість
його в тому, що найчастіше він вражає чоловіків і жінок з порушеннями захисних
сил організму (імунітету).
Тому лікування обов’язково повинне проводитися в лікувальному закладі і
включає в себе:
 антибактеріальну терапію (антибіотики, які призначаються тільки після проведення
аналізу на чутливість до них мікоплазм);
 засоби, які зміцнюють імунітет і володіють загальнозміцнюючу дію;
 при сечостатевому мікоплазмозі – проведення місцевого протизапального лікування
(ванночки, спринцювання, свічки, мазі і т.д.).
Критерієм виліковності при сечостатевому микоплазмозе є відсутність мікоплазм при
лабораторному дослідженні. Для цього через 10 днів після проведеного лікування проводиться
аналіз на наявність мікоплазм (посів матеріалу на спеціальні середовища). Потім такі ж посіви
проводяться ще три рази з інтервалом в один місяць безпосередньо перед початком
менструації.
Профілактика мікоплазмозу: вакцин від мікоплазмозу не існує. По цьому для профілактики
легеневої форми необхідно дотримуватися ті ж методи, що і при інших простудних
захворюваннях. А для уникнення генітальної форми хвороби необхідно виключити випадкові
статеві зв'язки, особливо не предохраненные, ретельно обстежувати вагітних, виробляти
правильну обробку гінекологічного інструментарію, проводити адекватне лікування хворих
мікоплазмозом.
1. У 3-річної дитини діагностовано інтерстиціальну пневмонію, яка не
піддавалась лікуванню антибіотиками, що діють на синтез клітинної стінки бактерій.
Виділений на спеціальному середовищі агент утворює мікроскопічні колонії із
щільним центром і ніжною, прозорою периферією. Який діагноз можна поставити на
основі клініко-лабораторних даних?
2. У дівчинки 11 років, яка доглядала тварин у шкільному “живому куточку”,
спостерігається захворювання, схоже на грип (слабкість, лихоманка, втрата апетиту,
сильний головний біль). Пізніше з‘явилися симптоми бронхопневмонії. Збудник
вдалося виділити із крові хворої при зараженні курячих ембріонів у жовтковий міхур.
133
Шкірний тест з хламідіном позитивний у хворої та ще у трьох школярів, що працювали
у “живому куточку”. Про яке захворювання слід думати у першу чергу? Які тварини
могли бути найбільш імовірним джерелом інфікування дітей?
3. У пацієнта К. віком 26 років після випадкового статевого контакту з’явилися
скарги на болі при сечопуску, незначні гнійні виділення з уретри. При мікроскопічному
дослідженні мазків з уретри виявлено епітеліальні клітини із цитоплазматчними
включеннями у вигляді «шапочки» над ядром. Про яке захворювання можна думати?
ВИСНОВОК до практичного заняття:_______________________________

__________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Актиноміцети. Основні властивості» (2 год.), пропонується
для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 17 «Віруси». Вивчіть
теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
Тема: Морфологічні та культуральні властивості дерматоміцетів,
грибів роду Candida, актиноміцетів
Актуальність теми: нині спостерігається зростання захворюваності мікозами. За
даними ВООЗ кожний 5-й житель планети страждає від мікозів. Одними із причин цього є
екологічні зміни й урбанізація суспільства, які негативно впливають, на імунореактивність
сучасної людини. В Україні захворюваність також різко зросла і має тенденцію до
подальшого збільшення. Серед захворювань шкіри мікози займають одне з перших місць.
Спостерігається зростання мікотичних нозокоміальних інфекцій як серед пацієнтів, так і серед
медичних працівників, які заражаються під час маніпуляцій та догляду за хворими. Розвитку
мікозів срияють вікова схильність, нераціональне використання антибактеріальних препаратів,
шкідливі умови виробництва у певних категорій населення, травми. Крім того, постійно
збільшується проникнення в Європу мікозів неєвропейського походження, що пояснюється
міжконтинентальною міграцією населення.
До дріжджоподібних грибів належать представники роду Candida. З початком ери
антибіотиків захворюваність на кандидамікози постійно прогресує. Тому їх розглядають як
хворобу цивілізації («хвороба від лікування»). Це найпоширеніші збудники опортуністичних
інфекцій.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний із загальною
характеристикою цих мікроорганізмів, особливостями взяття досліджуваного матеріалу,
транспортуванням його до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики та
профілактики захворювань.
134
Знати:
- Морфологічні та культуральні властивості дерматоміцетів, грибів роду Candida,
актиноміцетів
- Особливості взяття матеріалу для мікробіологічного дослідження
- Методи лабораторної діагностики хвороб, спричинених патогенними грибами
- Препарати для специфічного лікування і профілактики
Вміти:
 Проводити мікроскопію мазків – препаратів
 Визначати морфотинкторіальні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм
 Відбирати матеріал для дослідження
 Оформлювати супровідну документацію
 Дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, особистої гігієни,
протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під час роботи з патогенним
1. Мікроскопія мазків – препаратів
2. Визначення морфотинкторіальних властивостей грибів
3. Взяття матеріалу для дослідження та оформлення супровідної документації.
5. Вибір прапарапів для специфічної профілактики та лікування.
6. Дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, особистої гігієни,
протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під час роботи з патогенним
1. Класифікація грибів за патогенністю
2. В яких умовах культивуються гриби?
3. Які гриби є збудниками дерматомікозів?
4. Які хвороби спричиняють гриби родів Trichophyton, Microsporu, Epidermophyton, роду
Candida та ураження, які вони зумовлюють?
5. Який матеріал відбирають на мікробіологічне дослідження та методи мікробіологічної
діагностики мікозів.
6. Які препарати використовують для лікування мікозів?
7. Охарактеризуйте морфологію актиноміцетів
8. Досліджуваний матеріал та методи діагностики хвороб, спричинених актиноміцетами.
1. Біологія Життєдіяльність клітин
2. Анатомія Будову органів дихання, ока,
сечостатевої систем
3. Фізіологія Фізіологічні процеси живої
клітини
мови з медичною науковою латинсько-
термінологією грецькою термінологією
5. Основи психології Правила спілкування з Дотримуватись правил
та міжособове пацієнтом спілкування. етики та
6. Основи Взяття крові з вени на Взяти кров з вени на
медсестринства серологічне дослідження. серологічне дослідження.
Збір мокротиння на Зібрати мокротиння на
135
мікробіологічне дослідження мікробіологічне
Дезінфекцію, стерилізацію дослідження.
7. Медсестринство в Мікози Збирати патологічний
дерматовенерології матеріал для дослідження,
дотримуючись правил ТБ.
Застосовувати методи
дезінфекції у відділенні
записи
1. Закріпіть 1.1.Морфологічні та культуральні властивості
знання дерматоміцетів, грибів роду Candida, актиноміцетів
щодо: 1.2. Чинниками, що сприяють виникненню та поширенню
мікозів
2.Вивчіть: 2.1. Особливості взяття матеріалу
2.2. Методи мікробіологічної діагностики
2.3. Препарати для специфічного лікування і профілактики
мікозів
3. Визначіть: 3.1. Хід мікробіологічного дослідження при мікозах
3.2. Роль рикетсій, хламідій і мікоплазм у патології людини
Вивчають морфологічні та культуральні властивості дерматоміцетів, грибів роду Candida,
актиноміцетів, особливості взяття матеріалу на мікробіологічне дослідження, методи
лабораторної діагностики, препарати для специфічної профілактики та лікування
Хід роботи
Завдання 1.Ознайомтеся з морфологічними ознаками дерматоміцетів,
бактеріоскопічним методом лабораторної діагностики. Розгляньте
мікрофотографії дерматоміцетів. На мал. позначте гіфи грибів та спори.
До грибкових захворювань, що викликають дерматоміцети, відносяться трихофітія, фавус
(парша), мікроспорія і епідермофітія. Після мікроскопічної діагностики можна поставити
точний діагноз на дерматомікози. Матеріал для дослідження: волосся, нігті, лусочки шкіри
уражені дерматофітами, кришечки пухирців, промивні води бронхів, сироватка крові хворого.
Мікроскопічне дослідження - патологічний матеріал подрібнюють, вносять у краплю
10% розчину КОН або NаОН на предметному склі, підігрівають до появи парів і залишають на
15 хвилин, а зіскріби з нігтів на 1-2 години. При мікроскопії «роздавленої краплі» виявляють
переплетений розгалужений міцелій і спори, які розташовані у вигляді ланцюжків.
Збудник трихофітії, або стригучого лишаю у Trichophyton violaceum мал.(1)
(фіолетовий трихофітон) вражає шкіру, волосся, нігті. Всередині ураженого волосся видно
ланцюжки спор розміром 3-4 мкм. Інколи розташовуються безладно («мішок з горіхами»).
Чиста культура Т. violaceum складається з тонкого (3-4 мкм) звитого малосептованого
міцелію, різноманітних хламідоспор. У старих культурах з'являються артроспори.
При мікроскопії фавусу (Trihophyton schonleinii) мал.(2) виявляють численні короткі,
вигнуті грубі нитки міцелію різної товщини, не гладкі, рівні, як у трихофитонов, а вузлуваті,
вони часто роздвоюються і на кінцях потовщені, роздуті. В них і між ними розташовуються
численні спори дуже різної величини і форми — круглі, овальні, кутасті, прямокутні; іноді
вони мають форму ланцюжків. Чиста культура T. schoenleinii представлена септованим
міцелієм з потовщеннями і галудженям («канделябри», «роги оленя»), а також артроспоровим
міцелієм, хламідоспорами і макроконідіями (8 x 50 мкм).
Microsporum аudounii мал.(3) і М. ferrugineum викликають у людей захворювання
мікроспорію. В ураженому волосі виявляють розгалужені нитки міцелію з величезною
кількістю дрібних спор, особливо в периферійній частині. Навколо волоса утворюється як би
136
чохол з дрібних, мозаїчно розташовані спір. В лусочках шкіри виявляють покручені нитки
міцелію. Чиста культура М. audouinii складається з широкого (4-5 мкм) септированного
міцелію, хламидоспор (діаметр близько 30 мкм) і артроспор. Рідко зустрічаються макро - і
мікроконідії. Чиста культура М. ferrugineum представлена гіллястим септированим міцелієм,
артроспорами і хламідоспорами.
Збудники епідермофітії відносяться до роду Epidermophyton і вражають роговий шар
епідермісу, рідше нігті. В лусочках шкіри і нігтів виявляються нитки міцелію, вилообразно
розгалужені. Іноді вони розпадаються на довгасті клітини. Серед ниток — ланцюжки спір.
Розрізняють рубромікоз (руброфітія) викликає Trychophyton rubrum, епідермофітію пахову –
Epidermophyton floccosum мал.(4), епідермофітію стоп – Trichophyton mentagrophytes
var.interdigitale мал.(5).
В лусочках шкіри виявляються септированный розгалужений міцелій, прямокутні
артроспоры, розташовані ланцюжками. У чистій культурі E. floccosum складається з
септованого жовтуватого міцелію, великих хламидоспор (20-30 мкм) і тупоконечных
макроконидий, розташованих групами на кінцях гіф по 3-5 штук у вигляді пучків бананів.
Чиста культура T. interdigitale складається з тонкого гіллястого септованого міцелію з
грушоподібними мікроконідіями (2-3 мкм), макроконідії (5x25 мкм) з хламидоспорами.
Мікроскопія дерматоміцетів: 1- Trichophyton violaceum; 2- Trihophyton schonleinii;

3 - Microsporum аudounii; 4 - Epidermophyton floccosum; 5 Trichophyton mentagrophytes
Позначте: гіфи гриба -___; спори - ____.

Завдання 2. Ознайомтеся з культуральними властивостями дерматоміцетів,
методоми лабораторної діагностики. Вивчіть за описом та характером
колонії представників дерматоміцетів.
При культуральній діагностиці роблять посіви на живильні середовища і за ростом та
виглядом колоній грибів визначають рід і вид збудника. Так як дерматоміцети ростуть досить
довго, цей метод застосовується рідко, тільки в тих випадках, коли важко встановити діагноз,
застосовуючи інші методи. Роблять посів на живильні середовища - сусло-агар, Сабуро та ін.
Ріст грибів вивчається через 1-3 тижнів культивування при 25 0 С.
Збудник трихофітії, або стригучого лишаю у Trichophyton violaceum (1) (фіолетовий
трихофітон), утворює зморшкуваті, шкірясті колонії від блідо-бузкового до темно-фіолетового
кольору, повільно ростуть, радіально складчасті, горбисті.
137
Колонії Trichophyton schoenleinii (2) повільно ростуть, горбисті, сморчковидно-
складчасті, голі, білувато-жовтуваті, іноді з темно-фіолетовими і безбарвними секторами.
Колонії Microsporum audouinii (3) повільно ростуть, білувато-сірі, бархатисті, плоскі, з
рідкісними радіальними лініями, іноді радіально-складчасті з невеликим підвищенням в
центрі. Реверзум рудувато-коричневий.
Колонії Microsporum ferrugineum (4) поліморфні, шкірясті, злегка куполоподібні з
радіальними складками. Зворотня сторона колонії помаранчева, коричнево-помаранчева
("іржава").
Колонії Epidermophyton floccosum (5) ростуть повільно, спочатку бархатисті, пізніше
борошнисті, сірувато-коричневі або оливковіі.
Tr. mentagrophytes var.interdigitale - зрілі колонії білі, бархатисті, деякі штами розуваті
до коричневих, поверхня ровна, зрідка з заглибленням у центрі.
Мікологічне дослідження дає можливість виділити чисту культуру і визначити

рід та вид збудників на щільних середовищах Сабуро, сусло-агар.
Серологічне дослідження: РПГА, РЗК, ІФА, ЛПР, РІФ.
Алергічний метод: проби з алергенами виділеними з грибів
Біологічна проба: (морські свинки, миші) заражають шкіру, кігті, волосяний
покрив.
Завдання 3.Ознайомтеся з морфологічними ознаками та культуральними
властивостями грибів роду Candida, методами їх лабораторної діагностики та
особливостями взяття матеріалу. Розгляньте фото колоній Candida albicans та
мікропрепарат клітин.
Род Candida включає 163 виду, але основну роль в патології людини відіграє C. albicans.
Дріжджова фаза Candida представлена одноклітинними організмами великих розмірів - 1,5 х
1,5 до 8 х 14 мкм, овальної, округлої або овально-витягнутої форми. Порівняно швидко
138
ростуть на щільних і рідких поживних середовищах, краще з додаванням вуглеводів.
Оптимальна температура росту - 25-28 о С, патогенні для людини і тварин види добре ростуть
при 37 о С, оптимум рН - 5,8 - 6,5, здатні рости при рН середовища 2,5 - 3,0. Для ідентифікації
Candida потрібні додаткові тести: визначення асиміляції різних джерел живлення, уреазної
активності, толерантності до 50% глюкози, здатності рости на середовищах без вітамінів і т. д.
Для лабораторного аналізу беруть мокротиння, зіскрібки з шкіри або слизових оболонок,
нігтьові лусочки, кров, ліквор, сечу, жовч, фекалії, пунктати з закритих порожнин,
відокремлюване свищів, біопсійний та секційний матеріал.
Спочатку проводять дослідження нативного матеріалу (за винятком крові); при цьому
ліквор, сечу і жовч центрифугують (1500 - 2000 об/хв, 10 - 15 хв). Препарати готують у 10 -
20% розчині лугу при слабкому нагріванні.
Виявлення нитчастої фази збудника (міцелію або псевдоміцелію) є свідченням наявності
кандидозу.
Розведення патологічного матеріалу, що містить нормальну мікрофлору (мокротиння,
фекалії, сеча, жовч і т. д.), готують у рідкому поживному середовищі (зазвичай рідке сусло або
рідке середовище Сабуро) і висівають. Для придушення зростання контамінуючих бактерій до
середовища додають антибактеріальні антибіотики (частіше пеніцилін і стрептоміцин - по 50 -
100 од/мл середовища).
Якщо замість зіскрібків використані змиви, то тампони попередньо струшують протягом
декількох хвилин в 5 - 7 мл рідкого живильного середовища, а потім проводять посів на щільні
середовища.
Зіскрібки з шкіри та нігтьових пластинок поміщають на скошені поживні середовища.
Посів крові і ліквору роблять у 10-кратний об'єм рідкого середовища Сабуро або МПБ з 2%
глюкози без додавання антибіотиків, т. к. кандидозна фунгемія іноді поєднується з
бактеріальним сепсисом. Більш високу ефективність виділення грибів з крові забезпечує
використання комбінованого серцево-мозковий середовища. Посів крові роблять 3 - 4-кратно,
здійснюючи забір з різних вен з інтервалом у кілька днів. При наявності фунгемії зростання
грибів з'являється через 24 - 48 год, максимальна інкубація - до 30 діб.
Характерна морфологічна ознака Candida – хламідоспори, утворюються через 12-24 год,
зрідка - через 48 год.
Поживні середовища:
1) Середовище Сабуро готується на дистильованій воді з додаванням 4% глюкози або
мальтози, 1% пептона і 1,8-2% агар-агару, рН 6,6 - 7,2; стерилізують при 110о 15 хв. Для
пригнічення бактеріальної флори в охолоджений до 43-45 0 С агар асептично вносять розчини
антибіотиків: пеніцилін і стрептоміцин.
2) Рисовий агар. 20 гр. білого рису заливають 1 л водопровідної води, доводять до
кипіння, потім витримують на малому вогні 45 хв., фільтрують, доводять об'єм водою до 1 л,
вносять 18-20 г агару. Середовище стерилізують при 120 0 С - 15 хв.
3) Середовище Городковой: МПА з 0,25% глюкози, стерилізація при 110 0 С - 15 хв.
4) Серцево-мозкове середовище. Екстракт з мозку теляти - 200 мл, екстракт м'яза серця
- 250 мл, пептон - 10 г, глюкоза - 2 г, натрію хлорид - 5 р, фосфат натрію двозаміщений - 2,5 г,
дистильована вода - до 1 л. З мозку і серця видаляють жирову тканину, органи подрібнюють і
розтирають в ступці, заливають подвійним об'ємом дистильованої води. Суміш витримують
протягом ночі в холодильнику, після чого прогрівають 1 год при 45-50 0 С і кип'ятять 30 хв.
Після охолодження до 250 С видаляють жир, екстракт фільтрують, доводять до початкового
об'єму дистильованою водою, установлюють рН 7,2 - 7,4; стерилізують при 120 0 С - 15 хв. Для
одержання щільної фази додають 2% агару, 50 мл щільного середовища скошують у колбі
таким чином, щоб після додавання 60 мл рідкого середовища скошена поверхня була повністю
занурена в рідку фазу. Вносять 5-7 мл крові і інкубують при 30-35 0 С.
139
Колонії Candida albicans Мікроскопічна будова Candida albicans
На мал. позначити:
гіфи гриба - ___, спори - ___
C. albicans на щільному середовищі утворює опуклі колонії білого або кремового кольору
сметаноподібної консистенції; дріжджові клітини овальної або видовжено-овальної форми
розміром 2,9 - 7,2 х 2,9 - 14,4 мкм, філаментують нерівномірно, скупчення дріжджових клітин
(гломерули) сильно заломлюють світло і мають майже чорне забарвлення. Переважає кулястий
тип росту. При зменшенні в середовищі глюкози (через 4 - 7 діб) або на спеціальних
середовищах (рисовий агар) на термінальних нитках псевдоміцелію утворюються
хламідоспори - двоконтурні утворення з зернистим вмістом. У місці прикріплення
хламідоспори іноді утворюється потовщення - протохламідоспора.
Завдання 4.Ознайомтеся з морфологічними ознаками та культуральними
властивостями актиноміцетів, методами їх лабораторної діагностики та
особливостями взяття матеріалу. Розгляньте фото колоній актиноміцетів та
мікропрепарат клітин.
Тонкі, прямі або злегка вигнуті палички розміром 0,2-10 x2 5 мкм, але часто утворюють
нитки завдовжки до 10-50 мкм.
Характерна особливість
актиноміцетів - добре
розвинений міцелій.
Паличкоподібні форми часто
мають потовщені кінці, в
мазках розташовуються
поодиноко, парами, V-або Y-
образно.
Клітини актиноміцетів під мікроскопом
Найбільш поширений
метод лабораторної діагностики актиноміцетів - виявлення друз A. israelii в ексудаті або
гнійних виділеннях з вогнищ ураженнях, які утворюють так звані сірчані гранули або тільця
Боллінгера розміром в середньому 0,3-2 мм. Для пошуку більш дрібних друз досліджуваний
матеріал (гнійне відокремлюване, мокротиння, біоптати) поміщають на предметне скло в
краплю 10-20% розчину КОН або NaOH, підігрівають, покривають покривним склом і
мікроскопують.
Друзи актиноміцетів мають щільну, кам'янисту консистенцію і скриплять як пісок при
натисканні на покривне скло. Друзи актиноміцетів також можна досліджувати методом
«роздавленої» краплі або в препаратах, пофарбованих за Романовським-Гімзою або Граму.
Вони утворюють агрегати міцелію, що мають вид округлих або овальних базофільних мас з
еозінофільними включеннями.
• Для виділення чистих культур актиноміцетів проводять посів на кров'яний і сироватковий
агар, середовища Сабуро або Чапека. Посіви актиноміцетів інкубують в аеробних і
анаеробних умовах протягом 1 -2 тижні.
140
• Важливе значення мають імунологічні дослідження: шкірна проба з актінолізатом, Оцінка
відповіді імунокомпетентних клітин на актінолізат in vitro.
Електронна мікрофотографія морфологічної будови грибів роду Actinomyces
Забарвлення по Граму фіксують погано; часто утворюють зернисті або

чіткообразні форми. Для гарного росту потребують підвищеного вмісту С02.
Актиномікози у людей викликає A. israelii.
Актиноміцети добре ростуть на багатьох
середовищах в анаеробних умовах - на агарі Сабуро або
глюкозо-кров’яному агарі Цейсслера. Ростуть дуже
повільно, з’являються в товщі агару у вигляді невеликих
білих або жовтих колоній лише через 10 – 45 діб після
посіву.
Від колонії в субстрат відходить субстратний
міцелій, на поверхні колонії виростає повітряний
міцелій. У деяких видів актиноміцетів спороносні гілки
розташовані колотівками або пучками, частіше вони
сидять на нитці міцелію моноподиально. Спори
утворюються фрагментацією або сегментацією. При фрагментації
протопласту спороносна гілка дробиться на 50-100 і більше дрібних грудочок, які
перетворюються в спори, розташовані ланцюжком. При сегментації спороносець
розділяється поперечними перегородками на короткі сегменти палочковидной форми,
які перетворюються в спори. Оболонка спори, залежно від виду гладка, горбиста,
зубчаста, шиповидна, волосиста.
Забір та транспортування патогенного матеріалу:
Матеріал - гній, виділення з нориць, бронхіальний секрет, грануляція і біоптати.
Під час забору треба виконувати правила особистої гігієни та ТБ. У всіх випадках, коли
це можливо, гній або тканину отримують черезшкірною пункцією. Для діагностики
торакального актиномікозу, бронхіальний секрет - транстрахеальною. Трансторакальна
черезшкірна пункційна біопсія або черезшкірна пункція підозрілихабдомінальних
абсцесів - єдині засоби отримання задовільних зразків патматеріалу для діагностики.
Транспортування зразків в бактеріологічну лабораторію повинно бути досить
швидким. Якщо тривале транспортування неминуче, треба використовувати спеціальні
транспортні середовища типу середовища Стюарта.
Завдання 5.Ознайомтеся з препаратами для профілактики і лікування
мікозів. Заповніть таблицю. «Збудників, що належать до патогенних грибів»
Особливості лікування мікозів:
 При поверхневих мікозах лікування, переважно, місцеве
 При глибоких мікозах лікування пероральне або парентеральне
141
 При хронічних опортуністичних мікозах (кандидомікозах) допускаєтся
застосування аутовакцин.
Для усунення фавуса (парші) можуть використовуватися спеціальні
протигрибкові мазі, наприклад, "Батрафен" (препарат, активний відносно всіх видів
грибка), "Бифоназол", "Клотримазол", "Оксиконазол". Якщо місцевого лікування
недостатньо, всередину призначається "Ирунин".
Для безболісного усунення кірочок з поверхні гладкої шкіри виконується її
попередня обробка вазеліновим маслом. Якщо пошкоджена нігтьова пластина,
рекомендуються лаки, до складу яких входять певні лікувальні компоненти
("Батрафен"). Паралельно проводиться загальнозміцнююча терапія ( імуномодулятори
та вітаміни). Лікування парші тривале.
Профілактика парші -дотриманні правил гігієни та проходження регулярних
медичних оглядів. Не контактувати з хворими.
Лікування пахової епідермофітії проводять місцево. У гострій стадії
захворювання використовують примочки розчину резорцину 1% і розчину нітрату
срібла 0,25%, сірчано-дьогтьові мазі, мазь Тридерм. Можна використовувати один з
наступних препаратів: Оксиконазол (1 раз на добу, курс лікування 4-5 тижнів),
Кетоконазол, Клотримазол, Тербінафін, Ціклопірокс, Еконазол (для всіх перерахованих
- 2 рази на добу, курс лікування 4-5 тижнів), Саліцилова кислота 3% (1 раз на добу).
Обрану мазь або крем наносити на уражені ділянки шкіри. До будь-якого з обраних
препаратів в комплексі додається застосування настоянки йоду 2% (2 рази в добу).
Також при загостренні захворювання використовують мазі Ізоконазол або
Мазипредон (2 рази на добу, курс лікування 1-2 тижні). Можна застосовувати заходи
щодо зниження сверблячки- антигістамінні препарати у вигляді таблеток: Тавегіл,
Супрастин, Зіртек та ін.
При епідермофітії профілактика - виявлення хворих, нагляд за санітарним станом
закладів та проведення дезінфекції. Всі предмети догляду за хворими дезинфікують.
Лікування актиномікозу включає ряд комплексних заходів:
1) Імунотерапія являє собою введення специфічних препаратів –актинолізат.
2) Антибактеріальна терапія: бензилпеніцилін (20 ОД /мл), стрептоміцин (20 мкг /мл),
тетрациклін (20 мкг /мл), левоміцетин (10 мкг /мл) і еритроміцин (125 мкг /мл).
Всі препарати призначаються строго лікарем і під його контролем!
3) Хірургічні методи лікування - висічення осередку ураження і пошкоджених тканин.
Прогноз захворювання серйозний. Всі пацієнти перебувають на диспансерному
спостереженні протягом 12-24 місяців для профілактики рецидиву захворювання.
Профілактика актиномікозу:
1) Гігієнічне виховання молоді та дотримання санітарних правил в побуті (гігієна
порожнини рота, своєчасне лікування зубів).
2) Своєчасна діагностика хронічних вогнищ інфекції та їх негайна санація.
3) Виключення ситуацій, що викликають зниження захисних сил організму
(переохолодження, часті простудні інфекції).
4) Диспансерне спостереження хворих з хронічною супутньою патологією
(бронхіальна астма, хронічні ентероколіти, цирози печінки, хвороба Крона та інші).
Профілактичні заходи і лікування при мікроспорії такі ж, як при трихофітії; крім
того, необхідні виявлення хворих собак і кішок.
Збудники
трихофітії фавусу мікро- епідермо- роду актино-
спорії фітії Candida міцети
142
1. Клінічні форми
(ознаки)
2. Досліджуваний
матеріал
3. Мікроскопічний
- морфологія
4. Мікологічне
дослідження -
культуральні
властивості
5. Алергічна проба
6. Серологічний
7. Препарати для
специфічної
профілактики і
лікування
1. У хворого в шийно-лицьовій області виявлено твердий флегмоноподібний
інфільтрат, шкіра навколо синьо-багрового кольору. У центрі інфільтрат
некротизований, з виразки виділяється гній з неприємним запахом. Для підтвердження
діагнозу «Актиномікоз шийно-лицьової області» проведено мікроскопічне дослідження
гною. Що повинен виявити бактеріолог для підтвердження діагнозу?
2. При мікроскопічному дослідженні мазка, пофарбованого за Грамом, який взяли
з виділення свищового каналу нижньої щелепи хворого, було виявлено друзи, центр
яких пофарбований грампозитивно, а колбоподібні утворення, що відходять від нього, -
грамнегативно. Для збудника якої інфекції характерні такі властивості?
3. При мікроскопії волосини взятої від хворого з уражених ділянок знайдені
обривки міцелію гриба, спори, пухирці повітря та крапельки жиру. Для збудників якого
грибкового захворювання характерна така мікроскопічна картина волосся?
Відповісти на запитання тестового контролю кінцевого рівня знань.

__________________________________________________________________________
Задача 1. Стерильним ватним тампоном зробили забір гнійного виділення з рани
хворого після апендектомії з підозрою на актиномікоз. Тампон помістили в глибину
транспортного поживного середовища для доставки патологічного матеріалу в бак.
лабораторію. Назвіть це поживне середовище.
Задача 2. При вивченні культуральних властивостей збудника виявлено ріст на
щільному поживному середовищі у вигляді S-форм колоній, матових, з характерним
запахом дріжджів. Який збудник має характерні властивості росту?
143
 Вивчення питання «Вірус кліщового енцефаліту. Патогенез і клінічна картина»
(2 год.), пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 18 «Віруси. Методи
культивування. Індикація та ідентифікація вірусів». Вивчіть теоретичний матеріал
(див. підручник, с.).
Тема: Віруси. Методи культивування. Індикація та ідентифікація вірусів
Актуальність теми: Віруси – особливий клас неклітинних форм життя. Відомо понад 2000
видів різноманітних вірусів, які уражають організм людини, тварини, комах, рослин, бактерій.
Вони відіграють надзвичайно велику роль у природі, виступають як фактор, що об’єднує
складні системи органічного світу, служать переносниками генетичної інформації. Понад 500
вірусів являються збудниками інфекційних хвороб у людей. Вони викликають гострі та
хронічні захворювання, більшість з яких носить масовий характер або дають високий відсоток
летальності (сказ, СНІД, геморагічні гарячки, гепатити тощо). Морфологію та фізіологію цих
мікроорганізмів вивчає самостійна галузь мікробіологічної науки – вірусологія, засновником
якої вважають вітчизняного вченого Д.Івановського.
Важливе значення для встановлення діагнозу відіграє встановлення збудника інфекції
або його «сліду» у досліджуваному матеріалі. Для діагностики вірусних інфекцій
використовують біоматеріали: кров, спинно-мозкову рідину, сечу, слиз, випорожнення,
секційний матеріал. Взяття матеріалу та його транспортування необхідно проводити
дотримуючись певних умов та техніки безпеки.
Тому молодшому медичному спеціалісту необхідні знання будови вібріона, його
взаємодії з чутливими клітинами, методів взяття матеріалу та транспортування до лабораторії.
Знати:
 Будову вібріона
 Основні етапи взаємодії віріона з чутливими клітинами
Вміти:
 Відбирати біологічний матеріал для дослідження
 Транспортувати матеріал до вірусологічної лабораторії
протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під час роботи з
вірусовмісним матеріалом, електроапаратурою, дезінфекційними засобами
Ознайомитись з:
 Методами взяття матеріалу при вірусних інфекціях, упаковкою та
транспортування до лабораторії
1. Взяття біологічного матеріалу для дослідження
2. Транспортування до лабораторії
144
протиепідемічного режиму, чинних наказів МОЗ України під час роботи з вірусовмісним
1. Особливості біології та морфології вірусів.
2. Які ознаки вірусів покладено в основу їх класифікації?
3. Взаємодія віруса з клітиною, реплікація віруса
4.Який матеріал забирають для дослідження при вірусних інфекціях?
5. Яких умов слід дотримуватись під час роботи з вірусовмісним матеріалом?
6. Правила упаковки та транспортування вірусовмісного матеріалу до лабораторії
1. Біологія (загальна) Життєдіяльність клітин
2. Анатомія людини Будову органів та систем
мови з медичною науковою латинською
4.. Фізіологія Фізіологічні процеси живої
клітини, органів та систем
5. Фармакологія та Противірусні препарати Оцінювати доцільність
медична Дезінфектанти застосування лікарських засобів
рецептура Антисептики на основі знань їх властивостей
6. Основи Взяття досліджуваного Взяти патологічний матеріал
медсестринства матеріалу для вірусологічних досліджень
Дезінфекцію, стерилізацію Проводити дезінфекцію та
Правила спілкування з стерилізацію
пацієнтом
та міжособове пацієнтом спілкування, етики та
8. Медсестринство в Вірусні інфекції та їх З’ясувати проблеми пацієнта
інфектології діагностика Зібрати досліджуваний
матеріал, транспортувати до
Завдання Вказівки до завданн Самостійні
записи
1. Ознайомтесь: 1.1. Із загальною характеристикою вірусів
1.2. Принципами класифікації вірусів
2. Повторіть: 2.1. Будову віріона
3. Вивчіть: 3.1. Основні етапи взаємодії вірусів з чутливими
клітинами
3.2. Методи взяття матеріалу при вірусних інфекціях,
упаковку та транспортування до лабораторії
4. Закріпіть 4.1. Взяття крові на серологічне дослідження –
знання з практичне заняття № 6 тема: «Серологічні реакції, їх
алгоритмів застосування», завдання №2
виконання 4.2. Забір випорожень на мікробіологічне
практичних дослідження - практичне заняття № 10 тема:
145
навичок: «Збудники кишкових бактерій»
Студенти повторюють будову віріона, розглядають схему взаємодії вірусів з клітиною.
Вивчають методи взяття матеріалу при вірусних інфекціях, його упаковку та умови
транспортування до лабораторії, правила техніки безпеки під час роботи з вірусовмісним
матеріалом.
Хід роботи
Для санітарно-вірусологічного дослідження у людини відбирають наступний
матеріал: спинно-мозкова рідина, кров, сеча, випорожнення, рідина із серозних
оболонок, мазок із кон’юнктиви, а також об’єктом дослідження можуть слугувати:
грунт, вода, молоко і молочні продукти, овочі, фрукти, живі організми (кліщі, молюски,
риби тощо). Здійснення вірусологічного нагляду за об’єктами довкілля необхідні для
визначення інтенсивності циркуляції вірусів на певній території, їх типового складу,
оцінки ефективності роботи щодо оздоровлення навколишнього середовища.
Завдання 1. Засвойте, що є матеріалом для санітарно-вірусологічного
дослідження, правилами його відбору та занотуйте алгоритм «Взяття
матеріалу для вірусологічних досліджень».
Важливою умовою успішного виділення віруса є правильний відбір патологічного
матеріалу та транспортування його до лабораторії.
Правила відбору матеріалу з підозрою на вірусну інфекцію:
1. Відбирати матеріал слід у найбільш ранні терміни після початку захворювання,
дотримуючись правил асептики та техніки безпеки;
2. Матеріал відбирають у стерильний посуд, вміщують у транспортне середовище для
вірусів (ВТС) і щільно закривають;
3. Під час проведення маніпуляцій медичні працівники та технічний персонал повинен
користуватись засобами індивідуального захисту.
Досліджуваний Правила взяття
матеріал
Спинно - мозкова Відбирають 1-2 мл у стерильну пробірку, закривають
рідина гумовим корком. Домішки еритроцитів та інших клітинних
елементів видаляють центрифугуванням, віруси виділяють з
над осадової рідини
Сеча Збирають середню порцію сечі в об’ємі 10мл, охолоджують
до 4º С, центрифугують, осад вміщують у 1мл ВТС
Кров На вірусологічне дослідження – беруть із вени в об’ємі 5-
10мл, краще у період гарячки, додають 1 МО гепарину на
1мл крові.
На серологічне дослідження – кров із вени в кількості 3-5мл
(для отримання парних сироваток кров беруть з інтервалом
12-14 діб), отримують сироватку шляхом відстоювання або
центрифугування.
Випорожнення У стерильний флакон вміщують 8-10 г фекалій і закривають
гумовим корком. Отримані фекалії розводять розчином
Хенкса у співвідношенні 1:10, струшують 3-5хв.,
центрифугують. Для виділення віруса відбирають над
осадову рідину
Рідина із серозних Беруть в об’ємі 2 мл. Для виділення віруса її
оболонок використовують одразу або зберігають у замороженому
146
вигляді
Мазок із Забирають сухим ватним тампоном і вміщують у ВТС
кон’юнктиви
Вміст везикул Поверхню шкіри обробляють ефіром, вміст везикул
відсмоктують тонкою голкою і переносять у ВТС
Секційний матеріал Відбирають у найбільш ранній термін після смерті хворого.
Спочатку беруть проби з поза порожнинних тканин, потім
тканини грудної порожнини, в останню чергу – з черевної
порожнини. Шматочки тканин масою 1-3г вміщують у
окремі стерильні флакони.
Завдання 2. Ознайомтеся з алгоритмом виконання практичних навичок

« Взяття вірусовмісного матеріалу при грипі, ГРВІ» та основні положення
занотуйте у робочий зошит.
1. Поставте у штатив 3-и пробірки і промаркуйте їх - пробірку з розчином Хенкса
(номер аналізу) і 2-і пробірки із стерильними ватними тампонами – «Н» і «З».
2. Усадіть пацієнта за Відомими Вам правилами.
3. Запропонуйте пацієнту «Звільніть ніс від слизу».
4. Візьміть тампон з позначкою «Н», у праву раку і уведіть його у порожнину носа
пацієнта на глибину 2–3см і, натискаючи із зусиллям на зовнішню стінку носа,
обертовим рухом зніміть десквамований епітелій.
5. Уведіть цей же тампон в інший носовий хід і відберіть матеріал так само.
6. Опустіть тампон у розчин Хенкса, ретельно його відмийте і відтисніть об стінки
пробірки, закрийте корком.
7. Тампон помістіть у пробірку з позначкою «Н».
8. Запропонуйте пацієнту: « Широко відкрийте рота».
9. Візьміть у ліву руку стерильний шпатель, натисніть ним на корінь язика.
Уважно! Щоб не викликати блювотний рефлекс
10. У праву руку візьміть другий тампон з позначкою»З» і відберіть матеріал із задньої
стінки глотки.
11. Опустіть тампон у ту саму пробірку з розчином Хенкса, відмийте його і відтисніть
об стінки цієї пробірки; тампон опустіть у пробірку, на якій зазначено «З»; закрийте її
корком.
12. Заклейте корок і верхню частину пробірки із середовищем Хенкса клейкою
стрічкою.
13. Заповніть направлення, помістіть його у пластиковий пакет.
14. Взятий досліджуваний матеріал помістіть у термоізолюючий контейнер, прикріпіть
до нього пакет з направленням, транспортуйте до лабораторії.
Завдання 3. Ознайомтеся з правилами упаковки та умовами
транспортування вірусовмісного матеріалу.
1. Посуд із вірусовмісним матеріалом щільно закривають гумовими кришками або
кришками, що закручуються;
2. Верх кришки або корка заклеюють водонепроникною стрічкою або лейкопластиром;
3. Посудину вміщують у пластиковий пакет, що містить вату, закривають або
заклеюють;
4. Цей пакет вміщують у пластиковий пакет більшого розміру;
147
5. Зразки, упаковані у 2 пакети поміщують у пластиковий контейнер і закривають
кришкою, що закручується. Верх контейнера заклеюють лейкопластиром.
6. Супровідну документацію прикріплюють до зовнішньої стінки контейнера;
7. Контейнери вміщують у термоізолюючий контейнер, який призначений для
транспортування біологічних матеріалів. Його також заклеюють широкою клейкою
стрічкою.
Завдання 4. Ознайомтеся з наказом МОЗ України №120 від 25.05.2000 р.
"Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-
інфекцію/СНІД"
Витяг з наказу
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруднення їх біоматеріалом
пацієнтів під час надання їм медичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий
контакт з матеріалом, що містить ВІЛ або інший збудник інфекційного захворювання.
У разі забруднення кров'ю або іншими біоматеріалами без ушкодження шкіри
потерпілий повинен:
1) оборобити місце забруднення одним з деззасобів (3% розчином перекису водню, 70°
етиловим спиртом);
2) промити водою з милом;
3) вдруге обробити 70° етиловим спиртом
У разі забруднення кров'ю або іншими біоматеріалами із ушкодженням цілісності шкіри
потерпілий повинен:
1) зняти рукавички робочою поверхнею усередину;
2) видавити кров із рани (на ватку з спиртом);
3) ушкоджене місце обробити деззасобом;
4) промити водою з милом; протерти спиртом;
5) на рану накласти пластир, надіти напальчник, нову рукавичку.
У разі потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки:
1) порожнини рота – прополоскати 70% спиртом;
2) порожнини носа – закапати 30% р-н альбуциду;
3) очей – промити водою, закапати 30% р-н альбуциду.
В усіх ЛПЗ ведеться форма 108-о «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної
допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом». А тому одразу ж
після аварії потрібно повідомити керівництво ЛПЗ про аварію для її реєстрації і провести
екстрену профілактику ВІЛ-інфекцїї.
Склад аптечки "АНТИ-СНІД"
 спирт етиловий 70° – 50 мл;
 5% спиртовий розчин йоду;
 3% розчин перекису водню;
 30% розчин альбуциду;
 перманганат калію у наважках по 0,05 – 3 шт.
 наважки деззасобів: хлорамін 30,0, хлорцин 30,0 по 3 шт. кожної (зберігати окремо;
 лейкопластир – 1 котушка;
 ножиці – 1 шт.;
 напальчники із розрахунку 1-2 на кожного працівника;
 стерильні рукавички – 3 пари;
 промаркірована ємність (1 л) для розведення перманганату калію;
 промаркірована ємність (1 л) для розведення деззасобів.
Хірургічні інструменти після використання у хворих на ВІЛ-інфекцію замочують в 3% розчині
хлораміну (30 хв.) або 6% розчині перекису водню (90 хв.) з подальшою звичайною
передстерилізаційною обробкою.
148
1. У пацієнта В. встановлений діагноз: грип. Який досліджуваний матеріал необхідно
зібрати? Які методи діагностики застосовувати?
2. Мисливця покусала лисиця. Яких профілактичних заходів необхідно вжити?
3. В Україні проти вірусного гепатиту В проводяться планові профілактичні щеплення.
Назвіть кому і в які терміни вони проводиться. Який документ їх регламентує.
4. Патологічний матеріал, взятий у пацієнта з підозрою на вірусну інфекцію,. необхідно
транспортувати до лабораторії дотримуючись певних умов, щоб не загинув збудник.
Назвіть ці умови.
5. При проведенні маніпуляцій та роботі з рідинами медичний персонал повинен
дотримуватись правил техніки безпеки. Який наказ регламентує профілактику
внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ -інфекцією?
__________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Збудники TORСH-інфекції» (4 год.), пропонується для
самостійної позааудиторної роботи студентів, матеріал необхідно опрацювати і
 Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 19 «Лабораторна
діагностика вірусних інфекцій. Принципи профілактики та лікування вірусних
інфекцій». Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с.).
Тема: Лабораторна діагностика вірусних інфекцій. Принципи профілактики
та лікування вірусних інфекцій
Актуальність теми: важливе значення для встановлення діагнозу відіграє встановлення
збудника інфекції або його «сліду» у досліджуваному матеріалі. Взяття матеріалу та його
транспортування необхідно проводити дотримуючись певних умов та техніки безпеки. Для
дослідження патологічного матеріалу застосовують такі методи: мікроскопічний, метод
імунної електронної мікроскопії, серологічний, біологічний, вірусологічний, молекулярно-
генетичні.
В основі специфічної профілактики вірусних інфекцій лежить застосування вакцин І-ІV
покоління. З лікувальною метою використовують препарати, які, в залежності від дії і
клінічного значення, поділяються на: етіотропні, імуномодулятори, патогенетичні та
симптоматичні.
Знати:
 Методи культивування вірусів
 Індикацію та ідентифікацію вірусів: РГА, РНГА, РН, ЦПД
149
 Експрес – методи діагностики: ІФА у вірусології, полімеразна ланцюгова реакція
 Препарати для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій.
Вміти:
 Вибрати противірусні хіміотерапевтичні препарати
 Вибрати препарати для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій
1. Вибір противірусних хіміотерапевтичних препаратів
2. Вибір препаратів для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій
1. Методи культивування вірусів
2. З якою метою проводять індикацію та ідентифікацію вірусів: РГА, РНГА, РН, ЦПД?
3. Експрес – методи діагностики: ІФА у вірусології, полімеразна ланцюгова реакція, їх
застосування
4. На які групи поділяються противірусні хіміотерапевтичні препарати?
5. Які Ви знаєте імунні препарати, джерела їх отримання та застосування?
6. Який документ регламентує планові профілактичні щеплення?
7. Які інфекції відносяться до керованих?
8. Який вид імунітету формується на введення імунних препаратів?
1. Біологія (предмет Життєдіяльність клітин
загальної школи)
клітини. Фізіологію органів та
систем людського організму
4.. Фармакологія та Противірусні хіміотерапевтичні Оцінювати доцільність
медична препарати застосування лікарських
рецептура засобів на основі знань їхніх
властивостей
5. Основи латинської Медичну термінологію Орієнтуватися в структурі
мови з медичною термінів. Вміти свідомо
термінологією користуватись науковою
латинською термінологією
7. Медсестринство в Вірусні інфекції та їх З’ясувати проблеми пацієнта
інфектології діагностика Зібрати досліджуваний
Специфічну профілактику та матеріал, транспортувати до
лікування вірусних інфекцій лабораторії
8. Медсестринство в Інфекційні хвороби вірусної Визначити терміни
педіатрії етіології проведення профілактичних
Специфічну профілактику та щеплень згідно Календаря
лікування вірусних інфекцій профілактичних щеплень та
повідомити батьків
записи
150
1. Вивчіть: 1.1. Методи культивування вірусів
1.2. Індикацію та ідентифікацію вірусів: РГА, РНГА,
РН, ЦПД
1.3. Експрес – методи діагностики:
- ІФА у вірусології
- полімеразну ланцюгову реакцію
2. Повторіть: 2.1. Імунні препарати, які використовують для
створення набутого штучного імунітету
3. Визначіть: 1.4. Препарати:
- для специфічного лікування та профілактики
вірусних інфекцій
- противірусні хіміотерапевтичні препарати
Студенти вивчають культивування вірусів, принципи індикації та ідентифікації з
допомогою серологічних реакцій. Особливої уваги надають експрес- методам діагностики :
ІФА, полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР).
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомитися з методами діагностики вірусних інфекцій та
методами індикації вірусів.
1. Мікроскопічний (вірусоскопічний):
а) під світловим мікроскопом – дозволяє виявити характерні вірусні включення;
б) електронна мікроскопія – можна виявити власне вірус;
в) люмінесцентний – рідше;
2. Метод імунної електронної мікроскопії полягає в мікроскопуванні під
електронним мікроскопом вірусів, оброблених відповідною імунною сироваткою,
наприклад феритином - залізовмістким білком;
3. Вірусологічний метод - полягає у зараженні досліджуваним матеріалом чутливої
біологічної моделі (лабораторні тварини, курячі ембріони або культури клітин),
індикації вірусу і його подальшої ідентифікації. При зараженні лабораторних тварин
індикація вірусів проводиться, як правило, по клінічній картині хвороби, патолого-
анатомічних змін орієнтовно і остаточно, наприклад, за допомогою реакції
гемаглютинації. Вірусологічний метод дозволяє точно визначити природу збудника,
але він вимагає достатнього часу (5-7 днів і більше), значних матеріальних витрат і
небезпечний;
4. Серологічні методи можуть бути використані для виявлення в досліджуваному
матеріалі як специфічних антитіл, так і вірусних антигенів.
Для цих цілей можуть бути використані всі відомі серологічні реакції:
1) Реакція зв'язування комплементу.
2) Реакція пасивної гемаглютинації і її варіанти (РНАг, РНАт).
3) Реакція гальмування гемаглютинації.
4) Реакція гемаглютинації імунного прилипання (комплекс антиген +
антитіло в присутності комплементу адсорбується на еритроцитах).
5) Реакції преципітації в гелі.
6) Реакції нейтралізації вірусів.
7) Радіоімунного метод.
8) Методи імуноферментного аналізу.
5. Біологічний метод;
6. Молекулярно-генетичні методи;
7. Експрес-метод діагностики – імунофлуоресцентний метод.
151
Методи індикації вірусів:
1) Реакція гемадсорбції - заснований на здатності поверхні клітин, в яких вони
репродукуються, адсорбувати еритроцити - реакція гемадсорбції. Для її постановки в
культуру клітин, заражених вірусами, додають суспензію еритроцитів і після деякого
часу контакту клітини промивають фізіологічним розчином хлориду натрію.
На поверхні уражених вірусами клітин залишаються прилиплі еритроцити.
2) Реакція гемаглютинації (РГ). Застосовується для виявлення вірусів в
культуральної рідині культури клітин або хоріоналлантоісній або амніотичній рідині
курячого ембріона.
З перерахованих методів все більшою популярністю користуються методи
імуноферментного аналізу, що відрізняються високою специфічністю і зручністю
використання.
Завдання 2. Ознайомтеся з вірусологічними та експрес- методами
діагностики ГРВІ, ВІЛ – інфекції, гепатиту В. Заповніть таблицю.
Вірусологічні методи Експрес-методи діагностики
діагностики
ГРВІ
ВІЛ –інфекція
Гепатит В
1. У хворого чоловіка віком 38 років відмічалось різке підвишення температури
до 40ºС. Через 4 дні паралельно із зниженням температури з`явився висип – спочатку
на обличчі (лоб, скроні), потім на тулубі та кінцівках. Висип на початку мав вигляд
папул, які швидко перетворювалися у багатокамерні везикули в епідермісі, потім – у
гнійнички (пустули). В центрі пустул відмічалися заглиблення, які добре
розпізнавалися на чотирнадцятий день хвороби. Через деякий час утворювалися
шкуринки, на третьому тижні пустули загоювалися, залишаючи рубці. Для якого
захворювання характерні описані зміни?
2. У дитячому дошкільному закладі зареєстровано спалах кишкової інфекції При
бактеріологічному дослідженні випорожнень хворих патогенних бактерій не виділено.
При електронній мікроскопії виявлено утвори круглої форми з чітким обідком і
товстою втулкою, які нагадують колесо. Назвіть найбільш імовірного збудника даної
інфекції.
3. У хворої дитини з підвищеною температурою, диспептичними явищами і
пітливістю через 2 дні з’явилися менінгеальні симптоми та гіперестезії, а на 5-й день
хвороби, після повторної температурної хвилі – різкі болі в м’язах ніг, а також їх в’ялі
парези і паралічі. Який збудник міг викликати подібне захворювання?

__________________________________________________________________________
 Вивчення питання «Профілактика професійних заражень в умовах лікарень
(СНІДу, гепатиту)» (2 год.), пропонується для самостійної позааудиторної роботи
студентів, матеріал необхідно опрацювати і виконати запропоновані завдання для
самоконтролю.
152
Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття № 20 «Лабораторна діагностика,
вірусних інфекцій (ГРВІ, ВІЛ – інфекції, гепатиту В)». Вивчіть теоретичний
матеріал (див. підручник, с.).
Тема: Принципи профілактики та лікування вірусних інфекцій.
Диференційований залік
Актуальність теми: інфекції верхніх дихальних шляхів вірусної етіології називають гострими
респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ). Вони посідають І місце серед усіх захворювань
за частотою та поширеністю, що зумовлено великою кількістю збудників (130 видів),
відсутністю перехресного імунітету та простим способом зараження (повітряно-краплинним).
Вірусний гепатит є серйозною глобальною проблемою. За даними ВООЗ, у світі
налічується 2 млрд. осіб, що мають імунологічні маркери гепатиту В, 350 млн. зареєстрованих
хронічних носіїв вірусу, 1 млн. смертельних випадків інфекції щорічно. Нині відомо 9
збудниківгепетиту. Найбільш вивчені – А, В, С, Е. Джерелом інфекції гепатиту В є хворі або
вірусоносії. В організмі людини вірус міститься у біологічних рідинах. Основні шляхи
передачі – парентеральний, статевий, транс плацентарний. Групами ризику є медичні
працівники, особи, що отримують гемотрансфузії або перебувають на гемодіалізі, ін’єкційні
наркомани, хворі на гемофілію, гомосексуалісти, повії, діти, матері яких є носіями HBsAg.
Вірус імунодефіциту людини дуже швидко поширився по земній кулі і набув стану
пандемії. В Україні епідемія ВІЛ/СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів і
охопила вже 1,6 відсотка всього населення країни. Державна політика України спрямовує
зусилля всього суспільства на запобігання поширенню ВІЛ –інфекції та захворюваності на
СНІД.
Т.ч., медичний спеціаліст повинен знати морфо-біологічні властивості збудників ГРВІ,
СНІДу, гепатитів, щоб вміти відібрати досліджуваний матеріал та проводити інформативну
роботу серед населення щодо профілактики вірусних хвороб, володіти знаннями щодо
класичних вірусологічних та експрес-методів діагностики.
Знати:
 Вірусологічні методи діагностики ГРВІ, ВІЛ – інфекції, гепатиту В
 Експрес – методи діагностики ВІЛ – інфекції, гепатиту В
 Препарати для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій
Вміти:
 Відібрати вірусовмісний матеріал при ГРВІ, підготувати його до транспортування
матеріалом, електроапаратурою, дезінфекційними засобами.
1. Взяття біологічного матеріалу для дослідження при ГРВІ
2. Транспортування матеріалу до лабораторії
153
1. Особливості взяття матеріалу при ГРВІ, його упаковка та транспортування до
3. Які вірусологічні методи діагностики використовують при ГРВІ, гепатиті В. СНІДі?
4. Які специфічні препарати використовують для профілактики гепатиту В та терміни
проведення щеплень?
5. Епідеміологія СНІДу, гепатиту В
6. Професійні шляхи зараження СНІДом, гепатитом В.
7. Загальні заходи профілактики професійних заражень
8. Документи, які регламентують захист від професійного зараження СНІДом,
гепатитом В.
1. Біологія (загальна) Життєдіяльність клітин
мови з медичною науковою латинською
клітини, органів та систем
5. Фармакологія та Противірусні препарати Оцінювати доцільність
медична Дезінфектанти застосування лікарських засобів
рецептура Антисептики на основі знань їх властивостей
6. Основи Взяття досліджуваного Взяти патологічний матеріал
медсестринства матеріалу для вірусологічних досліджень
Дезінфекцію, стерилізацію Проводити дезінфекцію та
Правила спілкування з стерилізацію
пацієнтом
8. Медсестринство в Вірусні інфекції та їх Зібрати досліджуваний
інфектології діагностика матеріал, транспортувати до
записи
1. Повторіть: 1.1. Особливості взяття матеріалу при вірусних
інфекціях, упаковкою та транспортування до лабораторії
2. Вивчіть: 2.1. Алгоритм взяття вірусовмісного матеріалу при ГРВІ
2.2. Підготовку його до транспортування
2.3. Вірусологічну діагностику
2.4. Препарати для специфічного лікування та
профілактики вірусних інфекцій
154
Студенти повторюють методи взяття матеріалу при вірусних інфекціях, упаковку та умови
транспортування його до лабораторії. Відбирають вірусовмісний матеріал при ГРВІ, готують
його до транспортування (елементи рольової гри). Вивчають вірусологічні та експрес-методи
діагностики ВІЛ-інфекції та гепатиту В, препарати для специфічної профілактики та лікування
вірусних інфекцій, оформлюють супровідну документацію.
Хід роботи
Завдання 1. Ознайомитися з противірусними хіміотерапевтичними препаратами
(Додаток 3 ) та вимогами до антивірусних препаратів (АП). Розібрати інструкції
щодо застосування антивірусних препаратів занести до протоколу назву АП та
охарактеризувати.
Віруси спричиняють до 80%усіх інфекційних хвороб. Роль вірусів у патології
невпинно зростає, відкриваються нові віруси, накопичуються докази участі вірусів у
хворобах, які раніше етіологічно і патогенетично не пов’язувапи з ними.
На сьогодні відомі і впроваджені у практику кілька десятків антивірусних
препаратів, які належать до різних груп речовин і виявляють активність до різних
вірусів.
Вимоги до антивірусних препаратів (АП):
♦ пригнічення унікальної для кожного вірусу стадії репродукції та біосинтезу вірусних
макромолекул;
♦ перетворення АП на активну форму виключно в інфікованій клітині;
♦ неможливість включення до складу ДНК нормальних клітин організму;
♦ відсутність токсичної дії для нормальних клітин організму людини;
♦ швидке потрапляння до інфікованої клітини;
♦ проникнення через гематоенцефалітичний бар’єр;
♦ виділення з організму у незміненими або вигляді нетоксичних метаболітів;
♦ можливість перорального використання;
♦ зручна схема застосування;
♦ безпечність у разі короткої або тривалої схеми хіміотерапії.
Сучасні АП здатні втручатися у глибинні біохімічні процеси, що відбуваються
при взаємодії вірусів з чутливими клітинами-господарями.
За клініко-фармакологічними характеристиками і особливостями практичного
використання, АП поділяються на:
 протигерпетичні,
 протицитомегаловірусні,
 протигрипозні,
 препарати розширеного спектру дії,
 антиретровірусні.
Завдання 2. Заповніть таблицю:
Препарати для специфічної Препарати для специфічного
профілактики пікування
1. Параміксовіруси:
- вірус епідемічного
паротиту
- вірус кору
2. Рабдовіруси
(вірус сказу)
3. Пікорнавіруси
(вірус поліомієліту)
155
4. Ентеровірус -72
(вірус гепатитуА)
5. Герпесвіруси
(вірус простого
герпесу)
6. Тогавірус
(вірус краснухи)
Завдання 3. Заповніть таблицю «Специфічна профілактика гепатиту В»
1. Документ, який
регламентує планові
профілактичні
щеплення
2. Імунні препарати,
для проведення
щеплень
3.Особи, які
підлягають щепленню

__________________________________________________________________________
для студентів до диференційованого заліку:
Диференційований залік передбачає узагальнення та контроль набутих знань, умінь та
навичок програмного матеріалу з навчальної дисципліни, опрацьованого на теоретичних,
практичних заняттях та під час позааудиторної самостійної роботи.
Знати: основні питання (згідно переліку у навчальної програми) теоретичного характеру
Вміти: виконувати практичні навички. передбачені навчальною програмою, відповідно до
переліку.
Завдання для самостійної підготовки студентів
1. Повторіть і закріпіть теоретичні знання матеріалу з навчальної дисципліни згідно переліку
питань, передбаченого навчальною програмою.
2. Опрацюйте виконання практичних навичок за поданими алгоритмами, мікрофотографіями,
відеосюжетами, мультимедійними презентаціями.
Перелік матеріалів для підготовки
І. Питання до диференційованого заліку
1. Мікробіологія як наука. Медична мікробіологія, її завдання в боротьбі з інфекційними хворобами.
2. Історія розвитку мікробіології. Вітчизняні вчені, їхній внесок у розвиток науки
3. Поняття про класифікацію мікроорганізмів. Вид як основна класифікаційна категорія
4. Морфологія бактерій, їхні розміри та основні форми
5. Будова бактеріальної клітини
6. Хімічний склад мікробної клітини
7. Живлення мікроорганізмів, основні типи
8. Дихання мікроорганізмів
9. Ріст і розмноження мікроорганізмів
10. Поживні середовища, класифікація, застосування
11. Мікробіологчний метод дослідження, значення для діагностики інфекційних захворювань
12. Поширення мікроорганізмів у природі. Роль води, повітря, грунту в передаванні інфекційних
хвороб
156
13. Мікрофлора організму людини
14. Вплив чинників навколишнього середовища на мікроорганізми
15. Стерилізація, основні види. Стерилізація медичних інструментів, перев’язувального та
хірургічного матеріалу, лабораторного посуду,
16. Дезінфекція. Дезінфікуючі речовини, виготовлення дезінфекційних розчинів
17. Поняття про асептику та антисептику
18. Генетика мікроорганізмів. Генотипова та фенотипова мінливість
19. Бактеріофаг, його природа та практичне застосування
20. Поняття про антибіотики, їх походження, класифікацію, застосування
21. Побічна дія антибіотиків, методи її подолання
22.Визначення понять «інфекція», «інфекційний процес», «інфекційна хвороба»
23.Роль мікроорганізмів у розвитку інфекційних хвороб. Етапи розвитку інфекційного процесу
24. Джерела інфекції, вхідні ворота, механізми та шляхи передавання
25. Експериментальний метод дослідження, його застосування
26. Імунітет, його види, неспецифічні і специфічні чинники імунітету.
27. Серологічний метод дослідження та його значення
28. Імунодефіцитні стани. Імунний статус організму людини
29. Вакцини – препарати для створення активного імунітету. Види вакцин, принципи виготовлення.
Методи вакцинації. Ревакцинація
30. Сироватки. Метод виготовлення і зберігання
31. Поняття про алергію, її основні форми
32. Анафілактичний шок. Стан анафілаксії та запобігання йому
33. Сироваткова хвороба, її профілактика
34. Діагностичні алергійні реакції, їх значення
35. Патогенні коки. Загальна характеристика групи
36. Стафілококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені стафілококами.
Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики стафілококових
хвороб. Терапія
37. Стрептококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені стрептококами.
Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Терапія
38. Стрептококи пневмонії (пневмококи). Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені
стрептококами пневмонії. Матеріал для дослідження, особливості взяття. Методи лабораторної
діагностики. Терапія
39. Менінгококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені менінгококами.
Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Терапія.
40. Гонококи. Мікробіологічна характеристика. Хвороби гонококової етіології. Матеріалу для
дослідження, особливості взяття Методи лабораторного дослідження. Терапія
41. Родина кишкових бактерій. Загальна характеристика групи
42. Ешерихії, мікробіологічна характеристика. Роль кишкової палички в організмі людини,
діареєгенні кишкові палички. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики
ешерихіозів. Терапія
43. Сальмонели. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені сапьмонелами.
Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Терапія
44. Шигели. Мікробіологічна характеристика. Хвороби, що спричинені шигелами. Особливості
взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Терапія
45. Холерні вібріони. Мікробіологічна характеристика.. Особливості роботи зі збудниками особливо
небезпечних інфекцій. Патогенез холери. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
Терапія
46. Коринебактерії дифтерії. Мікробіологічна характеристика. Патогенез, клінічні ознаки дифтерії,
імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
Специфічне лікування хворих на дифтерію, її профілактика. Терапія
47. Бордетели – збудники коклюшу. Мікробіологічна характеристика. Патогенез, клінічні ознаки
коклюшу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
Специфічна профілактика коклюшу. Терапія
48. Мікобактерії туберкульозу. Мікробіологічна характеристика. Патогенез, клінічна картина
туберкульозу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної
діагностики. Специфічне лікування хворих на туберкульоз, його профілактика. Терапія.
157
49. Загальна характеристика збудників зоонозних інфекцій: чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки.
Взяття матеріалу для дослідження та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо
небезпечних інфекцій. Патогенез, клінічна картина зоонозних інфекцій, імунітет. Специфічне
лікування хворих, профілактика.
50. Загальна характеристика патогенних клостридій. Особливості лабораторної діагностики ранової
анаеробної інфекції – газової гангрени, правця. Особливості взяття матеріалу для дослідження і заходи
безпеки. Специфічне лікування хворих і профілактика.
51. Мікробіологічна характеристика збудника ботулізму. Патогенез, клінічна картина ботулізму,
імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Специфічне лікування хворих, профілактика.
52. Загальна характеристика патогенних спірохет. Збудник сифілісу.
Патогенез, клінічна картина сифілісу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження в
різні періоди хвороби. Методи лабораторної діагностики
53. Короткі відомості про збудників поворотного тифу і лептоспірозів
54. Загальна характеристика рикетсій. Збудник висипного тифу.
Патогенез, клінічні ознаки висипного тифу, імунітет. Взяття матеріалу та заходи безпеки,
лабораторна діагностика. Специфічна профілактика
55. Хламідії. Особливості морфології. Роль у патології людини. Патогенні види. Мікробіологічна
діагностика. Препарати для лікування.
56. Мікоплазми. Особливості морфології, патогенні види. Роль у патології людини. Мікробіологічна
діагностика. Препарати для лікування
57. Мікробіологічна характеристика дерматомікозів (трихофітії, фавусу, мікроспорії, епідермофітії)
58. Мікробіологічна характеристика грибів роду Candida. Їх роль у патології людини. Методи
лабораторної діагностики
59. Віруси. Принципи класифікації та загальна характеристика
60. Короткі дані про РНК – геномні віруси (грипу, сказу, епідемічного паротиту, кору, гепатиту А,
поліомієліту, Коксакі, ЕСНО), кліщового енцефаліту
61. Короткі відомості про ДНК – геномні віруси (вірус натуральної віспи, герпес- віруси).
62. Короткі відомості про віруси гепатитів В і С. Особливості епідеміології. Патогенез хвороби.
Методи вірусологічної діагностики. Специфічна профілактика.
63. Ретровіруси. Вірус імунодефіциту людини. Основні властивості. Епідеміологія. Вірусологічна
діагностика СНІДу. Профілактика і лікування.
ІІ. Перелік практичних навичок
1.Користуватися мікроскопом;
2.Диференціювати мікроорганізми за морфологічними ознаками;
3.Проводити посів досліджуваного матеріалу на поживні середовища;
4.Проводити посів зубного нальоту, відбитка пальця, волосся, лікарських форм на штучні поживні
середовища;
5.Проводити посів лікарських форм на штучні поживні середовища;
6.Проводити дезінфекцію рук і робочого місця;
7.Визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків методом дифузії в агар;
8.Визначати ріст кишкової палички на диференційно-діагностичних середовищах;
9.Визначати ріст золотистого стафілокока на диференційно-діагностичних середовищах;
10. Застосовувати бактерійні препарати з профілактичною та лікувальною метою;
11. Дотримуватись санітарного режиму (умов асептики).
Рекомендована література:
Основна:
[1]. Люта В.А.. Мікробіологія: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ
рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина. 2008. 2012
[2]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології: посібник для вищих медичних навчальних
закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008, 2011
[3]. Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів до практичних
занять з навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2013
[4]. Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів з
навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2013.
158
Додаткова:
[5]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія [Текст]: підручник для вищих
Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.
[6]. Климнюк. С.І. Практична мікробіологія. [Текст]: посібник для вищих медичних
навчальних закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації / Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль:
Укрмедкнига, 1998
Додаток 1
Антибіотики
Пеніциліни
1. Природні пеніциліни: бензилпеніцилін, феноксиметилпеніцилін. Активність: стрептококи
групи А (Streptococcus pyogenes), інші β-гемолітичні стрептококи (групи B, C, G), актиноміцет
(Actinomyces), лептоспіроз, анаеробні коки, Clostridium, Neisseria meningitidis, сифіліс, Listeria
monocytogenes, Pasteurella multocida (напр. інфікування рваних ран після укусів собак або котів),
бешиха (Erysipelotrix). Активність до інших важливих видів бактерій (Enterococcus faecalis,
Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Neisseria gonorrhoeae) змінюється. Стафілококи
зазвичай стійкі, в результаті поширеної продукції β-лактамаз.
2. Напівсинтетичні антистафілококові пеніциліни (ізоксазоли): клоксацилін. Активність:
препарат першого вибору при стафілококових інфекціях (стійкий до стафілококових β-лактамаз).
Неактивні проти метицилін-резистентних стафілококів (MRSA – стійкі до всіх β-лактамів), ентерококів
та грам-негативних паличок, пневмококів, L. monocytogenes та анаеробів.
3. Амінопеніциліни: ампіцилін, амоксицилін. Активність: подібна до пеніциліну G, але активні
також проти грам-негативних паличок роду Haemophilus та з родини Enterobacteriaceae, які не
утворюють β-лактамаз, Helicobacter pylori (амоксицилін у комбінованій терапії). Активність проти
ентерококів вища, ніж пеніциліну. Ампіцилін є ЛЗ першого вибору при лікуванні інфекцій L.
monocytogenes, S. agalactiae та E. faecalis. Амоксицилін також використовується при Лайм бореліозі (на
стадії мігруючої еритеми). Великий відсоток стійких штамів серед паличок E. coli, Salmonella spp. та
Shigella sonnei. Нечутливими є бактерії з родів: Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Proteus
(індолпозитивні), Pseudomonas, Acinetobacter. Синергізм з аміноглікозидами (як у інших β-лактамів),
тому їх комбінація використовуються при лікуванні тяжких інфекцій.
4. Карбоксипеніциліни: тикарцилін. Активність: активний проти P. aeruginosa, але
гідролізується β-лактамазами паличок Enterobacteriaceae (доступний разом з інгібітором).
5. Уреїдопеніциліни: піперацилін. Активність: розширена активність проти грам-негативних
паличок, використовується в основному для лікування тяжких нозокоміальних інфекцій (легень,
очеревини, крові), викликаних P. aeruginosa, часто у комбінації з аміноглікозидом; активний також
проти ентерококів.
6. Пеніциліни з інгібіторами β-лактамаз
1) амоксицилін з клавулановою кислотою. Активність: як амоксициліну, додатково штами, які
утворюють β-лактамази (у т.ч. широкий спектр дії проти анаеробів). Стійкими є палички родини
Enterobacteriaceae, які утворюють β-лактамази з розширеним спектром дії (ESBL) та хромосомним
кодуванням цефалоспоринази (AmpC), та неферментуючі палички (напр., з родів Pseudomonas
i Acinetobacter);
2) ампіцилін зі сульбактамом: Активність: подібна до амоксициліну з клавулановою кислотою.
Сульбактам активний проти паличок Acinetobacter. Всмоктування через ШКТ недостатнє
(використовуйте парентерально);
3) тикарцилін з клавулановою кислотою. Активність: поєднання з інгібітором спричиняє
розширення спектру дії на штами паличок родини Enterobacteriaceae, які утворюють різні β-лактамази.
Дуже добра активність проти Stenotrophomonas maltophilia та Bacteroides fragilis. Недостатньо активний
проти бактерій, які продукують ESBL та AmpC. Рекомендований в основному для лікування
нозокоміальних інфекцій;
4) піперацилін з тазобактамом. Активність: ширша, ніж тикарциліну з клавулановою кислотою;
активність проти P. Aeruginosa подібна до піперациліну, краща у комбінації з аміноглікозидом.
159
Активний проти ентерококів, бактерій роду Bacteroides та деяких кишкових паличок. Показаний при
нозокоміальних інфекціях, також при бактеріємії/сепсисі та нейтропенічній лихоманці.
Цефалоспорини
Ентерококи та L. monocytogenes природно стійкі до усіх цефалоспоринів.
1. Парентеральні цефалоспорини з помірною активністю, гідролізовані більшістю β-лактамаз, які
продукують кишкові палички (І покоління): цефазолін. Активність: в першу чергу застосовуються
профілактично у хірургії та інколи при лікуванні S. aureus та стрептококових інфекцій; неактивний
проти коагулазонегативних стафілококів (S. epidermidis).
2. Пероральні цефалоспорини з помірною активністю, стійкі до дії деяких β-лактамаз, які
виробляються кишковими паличками.
1) І покоління: цефрадин, цефалексин та цефадроксил. Активність: досить активні проти
S. aureus, стрептококів та деяких кишкових паличок, які спричиняють нозокоміальні інфекції.
Застосовуються при лікуванні нозокоміальних інфекцій верхніх дихальних шляхів, сечовидільної
системи, шкіри та підшкірної клітковини. Не використовуйте для лікування інфекцій H. influenzae.
Цефадроксил у цій групі найефективніший для лікування стрептококового тонзиліту, а цефалексин
ефективний для продовження терапії (секвенційна терапія) інфекцій кісток та суглобів, спричинених
S. aureus (у дуже високій дозі).
2) ІІ покоління: цефаклор і цефпрозил. Активність: неефективний при лікуванні інфекцій,
спричинених штамами S. pneumoniae; нижча активність, у порівнянні з цефуроксимом, проти штамів
H. influenzae та M. catarrhalis, які утворюють β-лактамази. ЛЗ ІІ вибору (призначають тільки на основі
антибіотикограми) у хворих із гіперчутливістю ІІІ типу до пеніциліну та амоксициліну при лікуванні
загострення ХОЗЛ, неускладнених інфекцій сечової системи, гострого бактеріального гаймориту
(тільки при інфікуванні H.influenzae або M.catarrhalis).
3. Цефaміцини та цефуроксим: доступний тільки цефуроксим (ІІ покоління), як для п/о, так і для
парентерального застосування. Активний проти стрептококів (у т.ч. S. pneumoniae чутливих до
пеніциліну), H. influenzae та M. catarrhalis (які у т.ч. утворюють β-лактамази), E. coli, N. gonorrhoeae та
спірохет з роду Borrelia.
4. Цефалоспорини з високою активністю проти багатьох штамів, які утворюють β-лактамази (ІІІ
покоління): цефотаксим та цефтріаксон. Активність: висока активність проти S. pneumoniae (чутливих
до пеніциліну), H. influenzae, N. meningitidis, N. gonorrhoeae, E. coli, паличок з роду Klebsiella, Proteus,
Salmonella та інших з родини Enterobacteriaceae (неактивні проти штамів, які продукують ESBL,
AmpC). Неактивні проти P. aeruginosa. Бореліоз у випадку ураження ЦНС.
5. Пероральні цефалоспорини з високою активністю проти кишкових паличок (ІІІ покоління):
цефетамет, цефіксим, цефподоксим, цефтібутен. Активність: активність проти грам-позитивних коків
недостатня.
6. Цефалоспорини з високою активністю проти P. aeruginosa та різною активністю проти інших
бактерій
1) ІІІ покоління: цефтазидим, цефоперазон. Активність: цефтазидим активний проти 70% штамів
P. aeruginosa; ЛЗ вибору при лікуванні інфекцій, спричинених штамами P. aeruginosa, чутливими до
цього антибіотика; значно менш активний, ніж цефтріаксон та цефотаксим, проти грам-позитивних
коків. Гідролізуються ESBL, AmpC і карбапенемазами. Цефоперазон активний проти <30% штамів
P. aeruginosa;
2) IV покоління: цефепім. Активність: висока активність проти P. аeruginosa та кишкових
паличок, які утворюють β-лактамази типу AmpC, але недостатня проти штамів, які утворюють ESBL
і карбапенемазу. По відношенню до S. pneumoniae активність подібна як цефтріаксону.
7. Цефалоспорини, активні проти штамів MRSA i S. pneumoniae, стійких до пеніциліну (V
покоління): цефтаролін. Неактивний по відношенню до грам-негативних паличок, які утворюють
ESBL.
Монобактами
Азтреонам. Активність: виключно проти аеробних грам-негативних бактерій, зокрема P.
aeruginosa (у т.ч. штамів, які утворюють карбапенемазу типу MBL).
Карбапенеми
Іміпенем (доступний у препараті з циластатином та меропенем. Активність: найширший спектр
серед усіх антибіотиків; активні проти багатьох грам-позитивних, грам-негативних бактерій (у т.ч. тих,
які утворюють ESBL) та анаеробів. Доріпенем – широкий спектр дії, але вужчі покази, ніж для
іміпенему та меропенему. Ертапенем – активний проти паличок Enterobacteriaceae, неактивний проти
P. aeruginosa та Acinetobacter spp. Зарезервуйте їх для лікування інфікувань бактеріями, резистентними
160
до інших груп антибіотиків. Неактивні проти штамів, які утворюють карбапенемази, резистентних до
ампіциліну ентерококів, метицилін-резистентних стафілококів (MRSA, MRCNS), Enterococcus faecium,
C. difficile, паличок з роду Stenotrophomonas та Burkholderia.
Макроліди та азаліди
1. Макроліди: еритроміцин, рокситроміцин, кларитроміцин та спіраміцин.
2. Азаліди: азитроміцин.
Активність (залежить від виду антибіотика): аеробні грам-позитивні коки (не діють на
ентерококи), грам-негативні палички, вибагливі до умов вирощування (H. influenzae, Bordetella
pertussis, Pasteurella), атипові бактерії (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Ureaplasma,
Chlamydophila pneumoniae, Legionella), спірохети (Borrelia burgdorferi), а також деякі бактерії,
відповідальні за інфекції ШКТ (Campylobacter, Helicobacter pylori [кларитроміцин у комбінованій
терапії], Vibrio) та найпростіші (T. gondii → спіраміцин); атипові мікобактерії з групи Mycobacterium
avium intracellularae (MAC → кларитроміцин або азитроміцин). Найактивнішим проти грам-позитивних
коків є кларитроміцин, наступним у черзі - еритроміцин. Азитроміцин є найактивнішим серед усіх
макролідів по відношенню до H. influenzae (середня чутливість, до інших макролідів - низька). Штами
грам-позитивних коків, резистентних до макролідів у механізмі MLSB, одночасно є резистентними до
лінкозамідів та стрептограміну (перехресна резистентність). Враховуючи швидке зростання
резистентності до макролідів у S. pyogenes, S. agalactiae та S. pneumoniae, обмежте їх використання при
лікуванні інфекцій дихальної системи до ситуацій, коли це необхідно (гіперчутливість до β-лактамів,
атипові бактерії). У зв’язку з частою резистентністю H. рylori до макролідів при ерадикаційній терапії
призначайте амоксицилін та метронідазол.
Лінкозаміди
Кліндаміцин та лінкоміцин. Кліндаміцин має ширший спектр застосування з огляду на значно
кращі фармакологічні показники. Активність: аеробні грам-позитивні коки (S. aureus, S. pyogenes,
S. viridans, S. pneumoniae), грам-позитивні та грам-негативні анаеробні бактерії (у т.ч. Bacteroides
fragilis) та деякі найпростіші (Plasmodium falciparum, Toxoplasma gondii, Pneumocystis jiroveci).
Неактивні проти ентерококів, та аеробних грам-негативних бактерій (Enterobacteriaceae, P. aeruginosa,
Acinetobacter), а також штамів грам-позитивних коків, резистентних до макролідів (або стрептограміну)
у механізмі MLSB.
Стрептограміни
Зареєстрований комбінований препарат стрептограміну В та А: хінупристин
з дальфопристином. Активність: лише інфікування полірезистентними штамами грам-позитивних
коків S. aureus (MRSA, VISA, VRSA), резистентні до пеніциліну S. pneumoniae, резистентні до
ванкоміцину E. faecium, Peptostreptococcus. Крім того, Clostridium perfringens. Не діє на E. faecalis
(природна резистентність), а також на штами грам-позитивних коків, резистентних до макролідів (або
лінкозамідів) у механізмі MLSB.
Оксазолідинони
Лінезолід. Активність: використовується при інфекціях (в основному нозокоміальних),
спричинених грам-позитивними коками, резистентними до інших антибіотиків (штами Enterococcus
spp., резистентні до ванкоміцину [VRE], MRSA, резистентні до пеніциліну S. рneumoniae), при
складних інфекціях шкіри та підшкірної клітковини, спричинених S. aureus i Streptococcus spp.
Глікопептиди
Ванкоміцин та тейкопланін. Активність: грам-позитивні аеробні та анаеробні бактерії,
особливо стафілококи, ентерококи, стрептококи (у т.ч. анаеробні та пневмококи, резистентні до
пеніциліну), Corynebacterium jeikeium, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium urealyticum, C.
difficile, C. perfringens, бактерії з родів Propionibacterium i Eubacterium. Тейкопланін має подібний до
ванкоміцину спектр дії, але виявляє гіршу активність проти коагулазонегативних стафілококів,
особливо Staphylococcus haemolyticus; також може призначатися в/м. Природна резистентність до
глікопептидів присутня у бактерій з родів Lactobacillus, Leuconostoc i Pediococcus, Nocardia та
Erysipelotrix rhusiopathiae.
Ліпопептиди
Даптоміцин. Спектр дії: активний виключно проти грам-позитивних бактерій (коки, Clostridium
perfringens), особливо резистентних штамів S. aureus (MRSA, VRE, GISA). Показаний для лікування
ускладнених інфекцій шкіри та правостороннього інфекційного ендокардиту, спричиненого чутливими
штамами S. aureus, а також стафілококової бактеріємії.
Фторхінолони
1) І покоління: піпемідова кислота.
161
2) ІІ покоління: ципрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин.
3) ІІІ покоління: левофлоксацин, моксіфлоксацин.
Спектр дії: 1) вузький (І покоління) – грам-негативні палички з родини Enterobacteriaceae, P.
aeruginosa (використання тільки для лікування інфекцій сечовидільної системи);
2) широкий (ІІ покоління) – у т.ч. грам-негативні палички з родини Enterobacteriaceae, гонококи,
H. influenzae, деякі штами S. aureus, чутливі до метициліну (у цьому випадку призначайте їх тільки при
інфекціях сечовидільної системи або як продовження п/о секвенційної терапії запалень кісток
та кісткового мозку, але виключно у комбінації з рифампіцином). Не використовуйте їх при лікуванні
інфекцій S. pneumoniae (пневмококи мають природну знижену чутливість). Ципрофлоксацин є також
активним проти P. aeruginosa;
3) розширений (ІІІ покоління) – основною позитивною властивістю левофлоксацину
та моксифлоксацину у порівнянні з ципрофлоксацином є активність проти S. pneumoniae, а крім того
проти Chlamydophila pneumoniae, L. pneumophila, M. catarrhalis, а також висока активність проти
паличок із родини Enterobacteriaceae, H. influenzae та гонококів. Левофлоксацин, додатково,
є активним по відношенню до H. pylori. Менш активні від ципрофлоксацину по відношенню до P.
aeruginosa.
У деяких бактерій швидко розвивається резистентність, якщо фторхінолони використовують
у монотерапії. Не використовуйте їх при лікуванні інфекцій, спричинених L. monocytogenes, MRSA
i VRE.
Тетрацикліни
Тетрациклін, лімециклін, доксициклін, тигециклін. Активність: доксициклін має дуже
широкий спектр дії проти багатьох грам-позитивних та грам-негативних бактерій, аеробних
та анаеробних, у т.ч. атипових (Chlamydia, Ureaplasma, Chlamydophila, M. pneumoniae, L. pneumophila),
спірохет (Leptospira, Vibrio, Borrelia, Treponema) та рикетсій. Тигециклін зазвичай активний проти:
Enterococcus, S. aureus, S. epidermidis, S, haemolyticus, S. agalactiae, групи S. anginosus (у т.ч. S.
anginosus, S. intermedius i S. constellatus), S. pyogenes, стрептококи групи viridans, C. freundii, C. koseri,
E. aerogenes, E. cloacae, E. coli, K. oxytoca, K. pneumoniae, S. marcescens, Bacteroides fragilis, C.
perfringens, Peptostreptococcus, Prevotella. Часто резистентними до тигецикліну є: A. baumannii,
Burkholderia cepacia, M. morganii, Providencia, Proteus, Stenotrophomonas maltophilia. Неактивні проти
P. aeruginosa. Тетрациклін та лімециклін використовуються виключно при лікуванні звичайних вугрів
(особливо у папуло-пустульозній формі), а тигециклін при ускладнених інфекціях шкіри та м’яких
тканин, а також ускладнених інфекціях черевної порожнини (анаеробні бактерії). Тигециклін активний
проти штамів MRSA, VRE, ESBL+ i Klebsiella pneumoniae KPC+, MBL/NDM, OXA-48. Тетрациклін
може бути використаний у комбінованій терапії при ерадикації H. pylori.
Аміноглікозиди
Амікацин, гентаміцин, неоміцин, стрептоміцин, тобраміцин. Активність: перш за все аеробні
грам-негативні бактерії. Серед грам-позитивних найкраща активність проти стафілококів (не
використовуйте у монотерапії), а також незначна дія (у монотерапії) по відношенню до стрептококів
та ентерококів. При комбінованій терапії їх найчастіше комбінують з β-лактамами або глікопептидами
(діють синергічно з бензилпеніциліном, амінопеніцилінами та глікопептидами). Неактивні проти
анаеробів. Резистентність найрідше по відношенню до амікацину. Тобраміцин має найвищу
ефективність проти P. aeruginosa (препарати до небулайзерів використовуються для лікування
хронічних інфекцій легень у хворих на муковісцидоз). Стрептоміцин активний проти мікобактерій. У
комбінованій терапії стафілококових та стрептококових інфекцій найкраще перевіреним є гентаміцин
(при системних інфекціях у комбінованій терапії з антистафілококовим пеніциліном або
цефалоспорином І або ІІ покоління; якщо виділений штам стафілокока резистентний до гентаміцину,
не використовуйте також інших аміноглікозидів). При тяжких інфікуваннях грам-негативними
паличками з родини Enterobacteriaceae використовуються у комбінованій терапії з β-лактамним
антибіотиком, а при інфекціях P. aeruginosa з цефтазидимом або цефепімом, карбапенемом або
активним проти P. aeruginosa пеніциліном.
Рифаміцини
Рифампіцин. Активність: мікобактерії (туберкульозу, атипові, лепри), а також грам-позитивні
коки (особливо стафілококи), Legionella, N. meningitidis. Показаний в основному при туберкульозі
(часто у формі комбінованого з ізоніазидом препарату та лепрі. Усе частіше застосовується при
лікуванні тяжких інфекцій, спричинених резистентними до інших антибіотиків штамами стафілококів
(інфекційний ендокардит на штучних клапанах, спричинений MRSA, менінгіт, інфікування суглобових
162
протезів - завжди у комбінації з антистафілококовим антибіотиком з метою запобігання розвитку
резистентності) і пневмококів (менінгіт - завжди у комбінованій терапії напр. із ванкоміцином).
Рифаксимін. Активність: широкий спектр аеробних та анаеробних грам-негативних та грам-
позитивних бактерій. Зареєстрований для лікування інфекцій ШКТ, спричинених чутливими
бактеріями, при печінковій енцефалопатії та з метою профілактики діареї мандрівників. Може також
застосовуватись (покази поза реєстрацією) для лікування псевдомембранозного коліту у разі
неефективності лікування антибіотиками першої і другої лінії (метронідазол, ванкоміцин п/о,
фідаксоміцин).
Інші
1. Котрімоксазол та тріметоприм, котрімоксазол є комбінованим антибактеріальним ЛЗ, який
містить сульфометоксазол (сульфонамід) та тріметоприм. Спектр активності котрімоксазолу: S. aureus
(у т.ч. MRSA); Xanthomonas (Stenotrophomonas) maltophilia, Tropheryma whippelii та Nocardia (ЛЗ
вибору); Burkholderia cepacia, Aeromonas, Vibrio cholerae, Acinetobacter, грам-негативні палички
з родини Enterobacteriaceae (E. coli, Proteus, Klebsiella, Salmonella, Shigella, Y. enterocolitica),
Pneumocystis jiroveci (ЛЗ вибору у лікуванні та профілактиці), найпростіші (Isospora belli, Cyclospora
cayetanensis). Резистентні >60% штамів пневмококів та >30% H. influenzae (не використовуйте
в емпіричній терапії інфекцій дихальної системи). Окремо тріметоприм використовується виключно
у профілактиці та лікуванні неускладнених інфекцій сечовидільної системи (багато бактерій виявляють
природну резистентність, напр. P. aeruginosa, Acinetobacter, Moraxella, Neisseria, Brucella,
Campylobacter, Nocardia, Clostridium, S. pyogenes).
2. Похідні нітрофурану: фуразидин. Активність: грам-позитивні бактерії (стафілококи,
ентерококи [у т.ч. резистентні до ванкоміцину]) та грам-негативні палички з родини Enterobacteriaceae.
Неактивний проти P. aeruginosa. Використовується виключно для лікування інфекцій дистальної
частини сечовидільних шляхів та профілактики інфекцій сечовидільної системи.
3. Фосфоміцин. Активність: грам-позитивні бактерії (стафілококи, ентерококи) та грам-
негативні палички з родини Enterobacteriaceae, у т.ч. штами, які утворюють пеніцилінази. Неактивний
проти Bacteroides та деяких штамів P. aeruginosa і Proteus. Призначається виключно при: гострому,
неускладненому циститі; інтенсивній, безсимптомній бактерійурії (напр. у вагітних жінок);
профілактиці інфекцій сечовидільної системи перед хірургічними маніпуляціями або катетеризацією
сечового міхура.
4. Похідні імідазолу: метронідазол, тинідазол. Активність: анаеробні бактерії (у т.ч. Clostridium
difficile, C. perfringens), вища активність проти грам-негативних бактерій (напр. Bacteroides fragilis, H.
pylori). Активні також проти найпростіших (Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba
histolytica). При лікуванні інтраабдомінальних інфекцій та абсцесів, викликаних анаеробними
бактеріями, зазвичай у комбінації з цефалоспорином ІІІ покоління або глікопептидом. Тинідазол
переважно використовується тільки при інфікуваннях найпростішими, можливо у комбінованій терапії
інфекцій H. pylori.
5. Фідаксоміцин – має специфічну дію щодо C. difficile і завдяки цьому не порушує фізіологічної
флори кишківника. Показаний при лікуванні інфекцій C. difficile у дорослих.
6. Мупіроцин – антибіотик для місцевого застосування на шкірі. Активність: грам-позитивні
коки (S. aureus, у т.ч. штами, резистентні до пеніциліну, інші стафілококи, стрептококи), деякі грам-
негативні бактерії (Haemophilus influenzae, E. coli). Не діє на фізіологічну флору шкіри
(Corynebacterium, Propionibacterium, Micrococcus).
Додаток 2
Для лікування мікозів використовують протигрибкові препарати в таблетках широкого
спектру дії або місцеві антімікотікі. Перш за все лікар визначає вид грибка, що вразив організм
людини, підбирається ефективний препарат і встановлюється відповідна дозування.
Грибкові патології поділяються на:
 поверхневі (вражають нігті, волосся, шкіру);
 внутрішні (шкодять органам і системам).
163
Протигрибкові препарати: класифікація
Азоли - вони розрізняються способом застосування — системним та місцевим.
Препарати для місцевого застосування: Міконазол , Клотримазол, Еконазол, Бифоназол,
Оксиконазол, Ізоконазол.
Препарати для системного застосування: Флуконазол, Кетоконазол, Ітраконазол.
Це найбільш представницька група синтетичних антимікотиків.
Азоли мають фунгістатичний ефект. Місцеві препарати можуть діяти фунгіцидно.
Препарати-азоли володіють широким спектром протигрибкової активності. Активні
переважно щодо дерматоцитів, кандід, грампозитивних коків, коринебактерій. Речовину
клотримазол помірно активно стосовно трихомонад і анаеробних бактерій. Азоли збуджують
небажані реакції: біль у животі, нудоту, блювоту, діарею, запори, запаморочення, сонливість,
тремор, парестезії, судоми, головний біль, свербіж, висип та ін.
Полієни: Леворин, Ністатин, Натаміцин, Амфотерицин. Є природними антимікотиками.
Застосовуються внутрішньо і місцево. В залежності від концентрації, мають фунгіцидну та
фунгістатичну дії, які ведуть до порушення цілісності мембрани і загибель клітини грибка.
Полієни володіють найбільш широким з усіх протигрибкових препаратів спектром своєї
активності. Активні у відношенні кандид, трихомонад, лейшманій, амеб. Дерматофіти стійкі
до них
Група аліламінів (Тербизил;Ламізил;Тербінафін;Экзитерн) - синтетичні антигрибкові
засоби, які необхідні для терапії грибкових патологій нігтів (оніхомікози), волосся, шкіри, а
також лишаїв. Володіють широким спектром дії і активно руйнують оболонки грибкових спор.
Протигрибкові препарати для шкіри тіла
Дерматомікоз вражає шкірні покриви голови, ніг, рук, живота, ін. частин тіла. Кращі з них:
1. Ністатин. Медикамент застосовується для терапії не тільки шкірного грибка, але і
кандидозів піхви, порожнини рота, кишечника. Препарат приймають 3-4 рази на добу по 1
таблетці. Дитині лікар підбирає дозу індивідуально.
2. Флуконазол. Призначається при кандидозах різних органів, включаючи шкірний
покрив. Антимікотик другого покоління робить негативний вплив на печінку, але після
завершення лікування орган відновлюється.
3. Ітраконазол. Капсули призначаються для лікування шкірних мікозів, при
кандидозах, оніхомікозах. Підходить для профілактики перерахованих патологій у людей з
ВІЛ. Рекомендована добова кількість– 200 мг (курс триває тиждень).
4. Клотримазол. Може застосовуватися для терапії грибка, лишаїв, трихомоніазу. Ці
недорогі, але ефективні таблетки. Курс лікування становить не менше тижня.
5. Кетоконазол. Таблетки знайшли широке застосування для лікування себорейного
дерматиту і дерматомікозу. Засіб протипоказаний при вагітності та годуванні. Лікар призначає
Кетоконазол дозуванням по 200 мг на день, визначаючи тривалість прийому індивідуально для
кожного хворого.
Терапія кандидозу.
Для терапії гострої форми кандидозу необхідний прийом препаратів широкого спектру.
Лікування в середньому триває 2 тижні. Як правило, гінеколог для лікування молочниці
виписує одне з наступних засобів:
1. Пімафуцин. Допускається використовувати навіть при вагітності і в період грудного
годування. Не викликає алергічних реакцій добре переноситься. Містять у складі натаміцин і є
нетоксичними.
2. Клотримазол. Ефективний для лікування вагінального кандидозу, але не підходить
під час вагітності або годування.
3. Дифлюкан. Як правило, для лікування молочниці вистачає одноразового прийому.
Протипоказання: вагітність, лактація, хронічні патології нирок і печінки.
Антімікотікі від грибка нігтів
Початкову стадію розвитку оніхомікозу успішно лікують місцевими засобами: розчинами,
мазями, спеціальними лаками, гелями. Якщо хвороба вразила більшу частину нігтьової
164
пластини, без таблеток широкого спектру дії не обійтися. Підбирає відповідний медикамент
доктор, ґрунтуючись на ступені захворювання. Найбільш ефективні протигрибкові препарати
для нігтів ніг – це Флуконазол; Кетоконазол або Нізорал; Ітраконазол; Флюкостат; Тербінафін.
Додаток 3
Противірусні засоби
Класифікація противірусних засобів.
1. Протигрипозні: ремантадин, арбідол, осельтамівір та ін.
2. Противогерпетические: идоксуридин, ацикловір та ін.
3. Активні у відношенні ВІЛ: зидовудин, саквінавір та ін
Інгібітори зворотної транскриптази:
а) нуклеозидні: абакавір, диданозин, зальцитабин, зидовудин, ламівудин, ставудин
б) ненуклеозидные: делавердин, ифавиренз, невірапін
Інгібітори протеази: ампренавір, атазанавір, індинавір, лопінавір/ритонавір, ритонавір,
нелфінавір, саквінавір, типранавир, фосампренавир
Інгібітори інтеграли: ралтегравір
Інгібітори рецепторів зв'язування вірусів: маравирокс
Інгібітори злиття: энфувиртид
4. Препарати різних груп: рибавірин.
5. Препарати інтерферонів та стимуляторів інтерфероногенезу: рекомбінантний інтерферон
людський лейкоцитарний інтерферон (реаферон), анаферон.
Машковский М.Д. створив таку класифікацію противірусних препаратів:
А) Інтерферон
1. інтерферон. Лейкоцитарний інтерферон з донорської крові людини.
2. інтерлок. Очищений α-інтерферон, отриманий з донорської крові.
3. реаферон. Рекомбінантний α 2-інтерферон, продукується бактеріальним штамом псевдомонади, в
генетичний апарат якого вбудовано ген людського лейкоцитарного α 2-інтерферону.
4. Інтрон А. Рекомбінантний інтерферон альфа-2в.
5. Бетаферон. Рекомбінантний людський β 1-інтерферон.
Індуктори інтерферону
1. полудан. Порошок або пориста маса білого кольору, має імуностимулюючої активністю,
тобто здатністю стимулювати вироблення ендогенного інтерферону і має противірусну дію.
2. неовір. Дія таке як і у Полудан.
Б) Похідні амантадину та інших груп синтетичних сполук
1. Ремантадин. Застосовується як антипаркінсонічна засіб, вказує профілактичну дію щодо
гріпозной інфекції, викликаної певними штамами вірусів.
2. Адапромін. Близький до ремантадіну.
3. Дейтіфорін. Схожий з ремантадином.
4. Арбідол. Противірусний препарат, який надає інгібуючу дію на віруси грипу А і В.
5. Бонафтон. Має противірусну активність відносно вірусу простого герпесу і деяких
аденовірусів.
6. Оксолін. Володіє віруцидну активністю, ефективний при вірусних захворюваннях очей,
шкіри, вірусних ринітах; надає профілактичну дію при грипі.
7. Теброфен. Застосовують у вигляді мазі при вірусних захворюваннях очей, а також при
захворюваннях шкіри вірусної або передбачуваної вірусної етіологіі.Может приминаючи
також для лікування плоских бородавок у дітей.
8. Ріодоксол. Має противірусну оптимальністю і має протигрибкову дію.
9. Флореналь. Відкриває що нейтралізує дію в отнашении вірусів.
10 метисазон. Пригнічує репродукцію вірусу основної групи: має профілактичної активністю
в отнашении вірусу віспи і полегшує перебіг поствакцинальних ускладнень, затримує
поширення шкірного процесу, сприяє більш швидкому підсихання еффеорацій. Є дані про
ефективність метисазон при лікуванні рецидивуючого генітального герпесу.
165
В) Нуклеозид
1. Ідоксурідін. Застосовують при кератитах в офтальмології.
2. Ацикловір. Ефективний щодо вірусів простого герпесу та оперізувального герпесу. Надає
імуностимулюючу дію.
3. Ганцикловір. У порівнянні з ацикловіром ганцикловір більш ефективний і, крім того, діє не
тільки на вірус герпесу, але і на цитомегаловірус.
4. Фамцікловір. Має такі ж функції, як і ганцикловір.
5. Рібаміділ. Рібаміділ, подібно ацикловіру, має противірусну активність. Інгібує синтез
вірусних ДНК і РНК.
6. Зидовудин. Противірусний препарат, що інгібує реплікацію ретровірусів, включаючи вірус
імунодефіциту людини (ВІЛ).
Г) Противірусні препарати рослинного походження
1.Флакозід. Отримують з листя оксамиту амурського сімейства рутових. Препарат
ефективний відносно ДНК-вірусів.
2. Алпідарін. Отримано з трави Koneermena альпійського і копійочник жовтіючого, сімейства
бобових. Ефективний щодо ДНК-вмісних вірусів групи герпесу. Інгібуючу дію на
репродукцію вірусу простого герпесу виявляється переважно на ранніх стадіях розвитку
вірусу.
3. Холепін. Очищений екстракт з частини рослини мепедеці копеечковой, сімейства бобових.
Має противірусну активність щодо ДНК-вмісних вірусів групи герпесу.
4. Лігосін. Застосовують при герпетичних захворюваннях шкіри.
5. Госипол. Продукт одержується при переробці насіння бавовни або з коріння бавовника,
сімейства мальвових. Препарат має активністю щодо різних штамів вірусів, в тому числі
дерматотропних штамів вірусу герпесу. Виявляє слабку дію на грампозитивні бактерії.
166

Практикум Микробиология

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Практикум Микробиология

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Циклова комісія професійної та практичної підготовки відділення

для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня

Розглянуто та схвалено на засіданні

- Мікроскопічний - виявлення збудника під мікроскопом у мазках, виготовлених із

Завдання 2. Вивчить етапи виділення чистої культури мікроорганізмів

Рис. Метод посіву штрихом для отримання окремої колонії.

5. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,

°С та спостерігають за появою коагуляції – згортання

Дати відповідь на питання тестового контроль кінцевого рівня знань

ВИСНОВОК до практичного заняття:_____________________________________

4. Основи психології Правила спілкування з Спілкуватись з пацієнтом,

Завдання 1. Ознайомтеся з оціночними тестами першого рівня –

Завдання 4. Вирішіть ситуаційні задачі

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань студентів.

ВИСНОВОК до практичного заняття:_________________________________

Завдання 4. Ознайомтеся з правилами проведення профілактичних щеплень

Завдання 5. Ознайомтеся з класифікацією вакцин.

Завдання 6. Ознайомтеся з правилами зберігання вакцин:

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань студентів.

ВИСНОВОК до практичного заняття:____________________________________

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань студентів.

ВИСНОВОК до практичного заняття:____________________________________

Мал. E.coli на середовищі Ендо

Мал. Сальмонели на середовищі Ендо

Мал. Шигели на середовищі Ендо

Завдання 5. Розгляньте ріст ешерихій, сальмонел, шигел на поживному середовищі

Шигели на середовищі Плоскірєва

жовчних кислот, мінеральними солями і індикатором (нейтральний червоний).

Завдання 7. Ознайомитись з методикою проведення реакції Відаля

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань студентів.

ВИСНОВОК до практичного заняття:____________________________________

9. Біологічні властивості кишкового ієрсініозу.

Завдання 3. Ознайомитись з препаратами для специфічної профілактики і

Завдння 4. Ознайомтеся з алгоритмом «Хід мікробіологічного дослідження

Завдання 6. Ознайомитись з препаратами для Proteus vulgaris- поліморфні

Завдання 10. Зазначте профілактичні заходи для захворювань, що

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань.

ВИСНОВОК до практичного заняття:_______________________________________

Клітини збудника сибірської виразки (Bacillus anthracis)

Ріст колоній Bacillus anthracis на _________________________

Завдання 4. Розгляньте на мал. препарат збудника чуми (Yersinia pestis). Зверніть

Завдання 5 Ознайомитись з методами діагностики, способами та правилами

Завдання 6. Розгляньте на мал.препарат збудника холери (Vibrio cholerae).

Завдання 7. Вивчіть морфологічні та культуральні властивості збудника

Завдання 8. Ознайомтеся з морфологічними, культуральними ознаками

Brucella, фарбування за Грамом

Колонії Brucella на щільному

Біологічну пробу роблять на білих мишах або

Завдання 9. Опрацюйте алгоритм «Транспортування досліджуваного

Завдання 10. Опрацюйте поданий матеріал та заповніть табл. «Препарати

Відповісти на питання тестового контролю кінцевого рівня знань.

ВИСНОВОК до практичного заняття:______________________________________

1. Матеріал із зіва забирають натще або не

Завдання 2. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики

1. Мікроскопічний метод: розгляньте на мал. препарат,

3 — біотип гравіс на кров’яному телуритовому агарі (72-год); 4— біотип мітіс на кров’яному

Завдання 3. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики бордетел та

Завдання 4. Ознайомтеся з методами лабораторної діагностики кашлюку.

На фото бактерії Bordetella pertussis

Завдання 5. Ознайомтесь із поживними середовищами для вирощування

Колонії Bordetella pertussis

Завдання 7. Розгляньте малюнок мікропрепарата збудника туберкульозу.

Результат: титр до риккетсиям на 5-день , на 20-день _____

Позначте: гіфи гриба -_; спори - __.