МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ​

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ​

ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Презентація на тему:
Шляхи поширення інфекційних захворювань с
еред особового складу військових частин

Підготувала:​
Студентка 5 курсу
Медичного факультету  №2
Групи № 22
Котляр Оксана Олександрівна
Київ - 2022
 Актуальність теми:
Інфекційні захворювання залишаються найбільш розповсюдженими серед усіх
захворювань у світі. Практично щорічно з’являється інформація стосовно спалахів,
відновлення або появи інфекційних захворювань в регіонах, де вони були ліквідовані або
взагалі не мали місця, появи нових захворювань, резистентності збудників до існуючих
препаратів. На жаль, у світі зберігаються або з’являються нові збройні конфлікти, які
сприяють зростанню та розповсюдженню інфекційних хвороб. 
Під час війни відбувається перенаселення таборів і притулків, як правило, в зоні
конфлікту є недостатня кількість доброякісної питної води та продуктів харчування,
виникають труднощі в забезпеченні ними, може спостерігатись активізація переносників
інфекційних захворювань. Міграція населення сприяє розповсюдженню інфекційних
захворювань та збільшенню рівня захворюваності як серед мігрантів, так і серед
місцевих мешканців (в 60 та вище разів).
Інфекційні захворювання актуальні як для цивільного населення, так і для
військовослужбовців усіх армій. Вони актуальні як у мирний час, під час миротворчих
місій, так і у воєнний.
Захворюваність особового складу військ інфекційними захворюваннями
визначається як внутрішніми факторами, властивим армійським колективам, так
і зовнішніми чинниками, що характеризуються епідеміологічною обстановкою в
країні і, особливо, епідеміологічною та епізоотичною обстановкою в районі
розташування і дії військ. Сукупна дія внутрішніх і зовнішніх факторів визначає
структуру інфекційної захворюваності особового складу військ.
Епідемічний процес виникає і підтримується тільки за умови спільних дій таких 3 -
ох первинних рушійних сил або ланок епідемічного ланцюга: 
1) джерело інфекції 
2) здійснення механізму передачі збудника 
3) сприйнятливість населення до цієї інфекції
 Джерело інфекції

Джерелом занесення інфекції до війська та організованих

колективів цивільного населення може бути:
1. Цивільне населення (біженці, евакуйоване населення, населення,
що проживає в епідеміологічному відношенні районах, репатріанти).
2. Військовослужбовці з-поміж молодого поповнення, що прибуває з тилу країни,
а також військовослужбовці, які повертаються з відпусток та відряджень.
3. Неблагополучні в епідемічному відношенні військовополонені, а також
військовополонені, що звільняються, - в'язні концтаборів.
4. Активізація природних осередків інфекції (чуми, туляремії, тощо).
5. Застосування противником біологічної зброї проти військ та цивільного
населення.
 Механізми, шляхи та фактори передачі збудників
інфекції (за Черкаським Б.Л., 2001) 
Первинна локалізація Механізм передачі Шляхи передачі Фактори передачі
збудника

Дихальні шляхи Аспіраційний повітряно-крапельний, аерозоль, пил

повітряно-пиловий 

Шлунково-кишковий Фекально-оральний водний, харчовий, вода, продукти харчування,

тракт контактно-побутовий руки, предмети побуту

Кровоносна система Трансмісивний інокуляційний, членистоногі переносники

контамінаційний

Зовнішні покриви Контактний статевий, ґрунт, брудні руки, предмети

контактнопобутовий  побуту, членистоногі
переносники
 Фекально-оральний механізм передачі
Фекально-оральний механізм може реалізовуватись водним шляхом при передачі
збудника через воду, аліментарним при вживанні контамінованих харчових
продуктів, а контактно-побутовим - при передачі збудника через предмети побуту. 
Дані шляхи передачі інфекції обумовлені санітарним станом об’єктів  навколишнього
середовища, соціальними чинниками (водопостачання,  каналізація, благоустрій
об’єктів харчування, забезпечення якісними продуктами харчування), а також рівнем
санітарної культури особового складу.  Велике епідемічне значення мають окремі
декретовані категорії: працівники об’єктів харчування та водопостачання, які
можуть спричинити інфікування великої кількості військовослужбовців. 
 Повітряно-крапельний та повітряно-
пиловий шляхи передачі
Захворювання, що передаються повітряно-краплинним та повітряно-пиловим
шляхом, широко поширені серед особового складу військових частин через значне
фізичне та психічне навантаження, пов'язане з розгортанням військ, з тісними
умовами проживання та недотриманням правил особистої гігієни. В умовах
нерухомості повітря при експіраторних актах хворого збільшується концентрація
збудника у повітрі, що спричиняє інфікування присутніх осіб. До таких інфекцій
відносяться інфекції верхніх дихальних шляхів, туберкульоз та менінгококова інфекція.
Нещодавно повідомлялося про еозинофільну пневмонію серед солдатів, дислокованих в
OIF, хоча її етіологія та трансмісивність залишаються неясними. Новий коронавірус
SARS-CoV-2019 також передаються краплинним шляхом і в останні роки військові
медики нарощують зусилля для запобігання занесенню і поширенню серед особового
складу гострої респіраторної хвороби, спричиненої цим вірусом.
Трансмісивний механізм передачі

Трансмісивний механізм передачі відбувається за участі живих

кровососних переносників, які переносять збудників від джерела інфекції
до сприйнятливих людей. Найбільше значення в передачі збудників
інфекційних хвороб мають комахи – воші, блохи, комарі, москіти та
кліщі (іксодові, гамазові та ін.), а також механічні некровососні
переносники (мухи, таргани). Незважаючи на великі зусилля військових,
трансмісивні захворювання як спостерігалися під час великих наземних
бойових операцій та операцій, не пов'язаних із війною, протягом століть
так і залишаються проблемою сьогодні. Одна з найбільш актуальних
проблем - педикульоз. Також нещодавні приклади включають лихоманку
Денге на Гаїті, малярію під час операції «Відновлення надії» в Сомалі
та Операція «Нескорена свобода» в Афганістані, а також вісцеральний
та шкірний лейшманіоз у OEF та OIF.
Зоонозні інфекції також мають важливе значення серед інфекцій військового складу,
зокрема занесення збудників зоонозних інфекцій з синантропними та дикими гризунами
(при польовому розміщенні військ вони заселяють землянки та інші
об'єкти). Захворювання включають хантавірусну інфекцію серед морських піхотинців
США, які брали участь у спільних навчаннях США та Республіки Корея, та Ку-лихоманку
під час OIF/OEF. Сказ також викликає занепокоєння, оскільки військовослужбовці
ввикористовують як домашніх тварин місцевих тварин, які не отримували звичайних
вакцин для тварин. 
Захворювання, що передаються через кров, що пов'язано в першу чергу з високим ризиком
поранень військовослужбовців, можуть включати гепатит В, гепатит С, ВІЛ-інфекцію
та зараження на геморагічні віруси, такі як віруси Ебола або Марбург.
Вплив води може призвести до передачі інфекцій, включаючи лептоспіроз та
шистосомоз. 
Також військові продовжують стикатися з інфекціями, що передаються статевим
шляхом, серед особового складу. У період військових конфліктів і після них збільшується
серед різного контингенту людей ризик інфікування на ВІЛ та інші хвороби, що
передаються статевим шляхом. Рівні поширеності інфекцій, що передаються статевим
шляхом, серед персоналу силових структур можуть бути як мінімум в два рази вище, ніж
серед населення в цілому. 
 Парентеральний механізм передачі
Реалізація парентерального механізму передачі відбувається в разі проникнення збудника в кров
людини за допомогою шприців та інших інструментів, які порушують цілість шкіри та слизових
оболонок, що може зумовити розповсюдження таких інфекцій – вірусних гепатитів В, С, Д, ВІЛ-
інфекції та ін. Особливо цей механізм актуальний при наданні медичної допомоги
військовослужбовцям.
Аналізуючи захворюваність на ВІЛ-інфекцію серед військовослужбовців ЗС України, можна
стверджувати, що після впровадження в 1998 році «бар’єру на шляху занесення інфекції в ЗС
України» на базі обласних військоматів, а саме дослідження молоді, яка призивається на строкову
службу, за допомогою експрес-тестів на ВІЛ-інфекцію, рівень загальної захворюваності зменшився.
Але ситуація змінилась на початку проведення антитерористичної операції. У 2014 році була
розпочата мобілізація, з хвилями якої в ЗС України потрапила велика кількість асоціального
прошарку населення, яке не проходило тестування на ВІЛ. 55 % мобілізованих підписали контракт
та залишились на військовій службі. Вони не проходили тестування та продовжують впливати на
рівень захворюваності, збільшуючи його.
Приклади інфекцій відповідно до шляхів її поширення
Структура інфекційної захворюваності під час різних війн має суттєві зміни і в значній
 мірі залежить від театру військових дій, активності бойових дій, періоду року,
різновиду зброї, яка застосовується, тилового оснащення військ, застосування 
біологічно зброї та багатьох інших умов.

 У Першу світову війну санітарні втрати від хвороб у військах, що воювали, перевищували втрати від поранень у
2-3 рази. У структурі інфекційних захворювань і санітарних втрат більший відсоток належав висипному та
поворотному тифам, холері, натуральній віспі, малярі, грипу. Під час громадянсько війни та військово інтервенці
1918-1920 рр. перехворіло на висипний тиф приблизно 15-25 млн осіб, на поворотний тиф - близько 3,5 млн. В 1918-
1919 рр. розвинулась епідемія грипу (іспанки), яка забрала в Європі людських життів у 4 рази більше, ніж під час
всіє Першої світово війни у всіх арміях. В 1919 р. збільшилась захворюваність на віспу, малярію. 
Під час Друго світово війни в цілому більше половини захворювань припадало на інфекційні. Значні
санітарні втрати були обумовлені захворюванням на грип та інші ГРЗ, на другому місті знаходились стрептококові
інфекції. Залишались на високому рівні і показники захворюваності на висипний, поворотний, черевний тифи та
паратифи, дизентерію. У військах на півдні Європи, країнах Африки реєструвались випадки захворювань на
особливо небезпечні інфекці. Актуальними були: вірусні гепатити, «дитячі» інфекці , дифтерія, дерматомікоз,
трахома, малярія, туляремія, кліщовий та комариний енцефаліти, лептоспіроз, ку-гарячка, гарячка цуцугамуші,
кліщовий рикетсіоз. Також значні показники захворюваності спостерігали на амебіаз, меліодоз, різноманітні
гарячки (арбовірусні інфекці , геморагічні гарячки). Серед інших захворювань важливе місце займали
стафілококові та інші гнійничкові інфекції. У всіх арміях в різний час Друго світово війни реєструвались і
особливо небезпечні інфекці, але показники їх захворюваності були невисокими.
Під час першого періоду Другої світово війни склалась тяжка
епідемічна ситуація, обумовлена різноманітністю багатьох
факторів, які сприяли розповсюдженню інфекційних захворювань.
Серед них важливе місце займала масова евакуація населення з
прифронтових зон - це призводило до переміщення людей,
формування активних осередків інфекційних захворювань. 
У другий період війни переважну загрозу для військ на театрі
бойових дій представляли населення та природні осередки на
територіях, які були звільнені від окупації, військовополонені та
в’язні концнтаборів. 
Під час війни в Афганістані та в Чечні інфекційні захворювання
переважно визначали і рівень загально захворюваності
військовослужбовців. Інфекційні захворювання склали 34 %, хвороби нирок
та підшкірно клітковини - 14,5 %, захворювання внутрішніх органів
складали 41,5 %, з яких переважали хвороби органів дихання, особливо в
осінньозимовий період (серед них пневмонії, спостерігалось зростання їх
кількості з тяжким перебігом, у 7 % з них розвинувся інфекційно-
токсичний шок). Структура інфекційно захворюваності відображала
характер патології серед місцевого населення. Серед них переважала
захворюваність на вірусні гепатити А і Е, тифо-паратифозні інфекції ,
шигельоз та інші гострі кишкові інфекці , амебіаз. Рівень захворюваності
на вірусний гепатит чітко корелював з підвищенням бойової активності
військ. 
 Під час ведення бойових дій відбувається
 активізація деяких механізмів передачі інфекції.

Цьому сприяють: 
1. Масові пересування військ і населення, перемішування значних людських контингентів
( масова евакуація населення із прифронтових зон у тил країни та передислокація військ з
тилових районів у прифронтову зону). Можлива евакуація в тил країни хворих на
контагіозні інфекційні захворювання,  розвиток епідемій, а також занесення контагіозних
інфекцій з поповненням з тилу в війська. 
2. Погіршення санітарно-гігієнічного стану під час ведення бойових дій або НС мирного
часу: 
- скупченість населення, погіршення санітарно-гігієнічних умов за умови  організації
харчування, водопостачання, лазнево-прального обслуговування, побуту; 
- руйнування водопровідних та каналізаційних споруд; 
- можливий вихід із ладу медичних, протиепідемічних установ; 
- значні незворотні санітарні втрати серед населення, а також велика кількість трупів
тварин. 
3. Вплив уражаючих факторів зброї масового ураження (проникаюча радіація, хімічна зброя)
та їх наслідки – зниження захисних сил організму (розвиток вторинного імунодефіциту).
 Заходи, які спрямовані на розрив
механізму передачі інфекції 
 Збудники інфекцій з повітряно-крапельним механізмом передачі ефективно поширюються в замкнутих
приміщеннях. В умовах нерухомості повітря при експіраторних актах хворого збільшується концентрація
збудника у повітрі, що спричиняє інфікування присутніх осіб. Провітрювання замкнутих приміщень
призводить до розсіювання аерозолю і відповідно до зменшення концентрації збудників у повітрі і
зменшення ризику захворюваності. Важлива роль в цьому відношенні відводиться санітарному нагляду
(попереджувальному та поточному) за умовами розташування особового складу в жилих приміщеннях та в
військово-технічних об’єктах. 
 Для реалізації фекально-орального механізму передачі збудника кишкових інфекцій важливе значення має
санітарний стан об’єктів навколишнього середовища і такі соціальні чинники, як водопостачання,
каналізація, благоустрій об’єктів харчування, забезпечення якісними продуктами харчування, а також
рівень санітарної культури особового складу. 
 У групі кров’яних інфекцій з трансмісивним механізмом передачі, збудники яких передаються вошами,
знищення останніх є найбільш ефективним способом розриву механізму передачі.
 Важливе значення у справі профілактики інфекцій має дезінфекція, що являє собою комплекс заходів,
спрямованих на знищення збудників інфекційних захворювань.
Профілактика інфекційних захворювань серед
військових
 Висновки:
1. Інфекційні захворювання під час локальних війн залишаються актуальними. х рівень
може бути значним як серед військовослужбовців, так і серед місцевого населення,
біженців, завдяки чому вони мають вплив на результати військового конфлікту. 
2. Структура інфекційних захворювань під час різних війн має суттєві зміни і в значній мірі
залежить від театру військових дій, активності бойових дій, періоду року, різновиду зброї,
яка застосовується, тилового оснащення військ, застосування біологічно зброї та ін.
Структура різна серед різних контингентів людей, які беруть участь у військовому
конфлікті.
3.  В зоні військового конфлікту (в різні його періоди) відбувається активізація інфекційних
захворювань, які притаманні для багатьох локальних конфліктів: ГРЗ, стрепто-
стафілококові, гострі кишкові інфекції, короста, а також тих, які розповсюджені серед
місцевого населення та збудники яких існують в природі в даній місцевості в мирний час. 
4. Фахівцям органів системи охорони здоров’я в містах, де не відбувається збройний
конфлікт, а куди переміщуються біженці, слід активізувати профілактичну роботу, яка
спрямована на запобігання розповсюдженню таких захворювань, в першу чергу -
туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусні гепатити, тифи, короста, інфекцій, «що керуються».
 Перелік використаної літератури:

 Трихліб В.І., Майданюк В.П., Ткачук С.І., Півник В.М., ІНФЕКЦІЙНІ

ЗАХВОРЮВАННЯ ПІД ЧАС ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН, 2015 УДК 616.9:355.4 
 Військова епідеміологія з епідеміологією надзвичайних ситуацій: підручник /
М.А.Андрейчин, О.Д.Крушельницький, В.С.Копча, І.В.Огороднійчук; за
ред.М.А.Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2015. – 320 с. 
 І.В.Огороднійчук, О.Д.Крушельницький, О.М.Іванько Імунопрофілактика в Збройних
Силах України / Навчальний посібник. - К.: УВМА, 2018. – 100 с.
 Військова епідеміологія: навчальний посібник (ІV р. а.) / Н.О. Виноград, З.П.
Василишин, Л.П. Козак. — К. : ВСВ «Медицина», 2018. — 184 с.
Дякую за увагу!