Натуральна віспа як

біологічна зброя.
Протиепідемічні заходи в
осередку.
Махаріна К. О.
5 курс, 13 група
Натура́льна ві́спа

   Інфекційне вірусне антропонозне захворювання
з епідемічним поширенням. За приблизними підрахунками з
VI по XX століття хвороба призвела до смерті щонайменше
1 млрд людей. 
 Не зважаючи на підтверджений факт ліквідації у світі
натуральної віспи, її, через легкість зараження людей,
швидкість поширення, тяжкий перебіг,
високу летальність продовжують відносити до тих
інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити
серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко
поширюватися в міжнародних масштабах.  Вірус натуральної
віспи залишено, незважаючи на ліквідацію хвороби в
природі, у переліку тих біологічних агентів, що можуть бути
чинниками біологічної зброї
 Етіологія
 Збудник натуральної віспи — складний вірус, він
містить ДНК, розмножується в цитоплазмі клітин. 
 Вірус натуральної віспи має антигенну спорідненість
із еритроцитами групи А крові людини, що зумовлює
слабкий імунітет людей з такою групою крові, високу
захворюваність та смертність. Він стійкий до впливу
факторів довкілля, особливо до висушування та низьких
температур. Може тривалий час, упродовж місяців,
зберігатися у кірочках, взятих з віспин на шкірі хворих, у
замороженому та ліофілізованому стані залишається
життєздатним декілька років.
 Епідеміологічні особливості
 Джерелом інфекції були хворі, які у перші дні захворювання виділяли збудника у довкілля з
частинками слизу з носоглотки (повітряно-крапельний механізм передачі інфекції), а
пізніше — при відпаданні кірочок, що містили вірус, зі шкіри та слизових
оболонок контактним механізмом — шляхом безпосереднього контакту, так і внаслідок
того, що вірус із гноєм пустул, з кірочок потрапляв до пилу (пиловий шлях), який
піднімався у повітря і надалі проникав до організму здорової людини через дихальні
шляхи. Через високу стійкість вірусу до висушування він міг із натільною білизною та
іншими речами хворих переноситися на далеку відстань, де з пилом здатний був заражати
здорових. Хворий був заразним упродовж усього періоду захворювання, починаючи з
моменту виникнення гарячки. Можливо заразливість хворих починалася раніше — з
останнього дня інкубаційного періоду. Найбільша заразливість хворих припадала на період
розкриття віспяних елементів на слизовій оболонці рота і горла, відповідно 6-9-му дню
захворювання.
 Заходи в осердку
 Усі хворі підлягали госпіталізації та суворій ізоляції. 
 Персонал, що наглядає за хворими, повинен носити марлеві пов'язки, подвійні
халати, гумові хірургічні рукавички.  При появі випадку захворювання у вогнищі
встановлюється карантин на 17 днів, за людьми, що контактували з хворим,
встановлюють медичне спостереження з розміщенням їх у карантині.
 Щодня їх оглядає лікар і 2 рази протягом дня проводять термометрію. З огляду на
високу стійкість віспяного вірусу у навколишньому середовищі, важливу роль у
профілактиці віспи відіграє дезінфекція. Дезінфекції повинні підлягати: квартира,
робочі місця хворого і контактних осіб, усі місця, де вони бували, засоби
пересування, якими вони користувалися, їхні речі, білизна, посуд. Найбільш
ефективним методом дезінфекції є спалювання. Спалити потрібно все, що можна
знищити без збитку для хворого чи суспільства. Із числа дезінфекційних засобів
використовують хлорне вапно, феноли, лізол. Забороняється струшувати на
відкритому повітрі килими, покривала, одяг, постільну білизну, що знаходилися в
контакті з хворим.
 Заходи в осередку
 Особам, які були у безпосередньому контакті з хворими, слід обов’язково і терміново провести
вакцинацію проти віспи, причому, чим більший інтервал між моментом зараження і
вакцинацією, тим менше шансів уникнути захворювання. Найбільші шанси для захисту
організму створюються тоді, коли вакцинацію проводять протягом 1-ї доби після контакту з
хворим. Поряд з вакцинацією показане застосування метисазону, особливо особам, у яких є
протипоказання до введення вакцин. 
 Метисазон призначають дорослим по 0,6 г 2 рази на день протягом 4–6 днів. Разова доза
метисазону для дітей складає 10 мг/кг 2 рази на день протягом 4 днів. Ефективним засобом
профілактики віспи може бути гамма-глобулін з підвищеним вмістом противіспових антитіл
(людський чи тваринний), який вводять по 1 мл/кг. У населеному пункті, де виявлений хворий на
віспу, проводять негайну вакцинацію проти віспи всіх осіб, незалежно від віку.
 13 серпня 2018 року повідомлено, що створено
ефективний етіотропний препарат проти вірусів
натуральної, мавпячої та коров'ячої віспи
тековірімат TPOXX®. Препарат пригнічує
функцію основного білка вірусної оболонки,
необхідного для існування вірусів поза клітиною.
Таким чином, віруси не можуть вийти із зараженої
клітини, а також не відбувається поширення їх
всередині організму. Препарат створено через
побоювання біотероризму, реінтродукції
натуральної віспи у природні умови та виникнення
через це тяжкої пандемії. У Стратегічному
національному запасі США накопичено два
мільйони доз тековірімату в разі біотерористичного
нападу збудниками, що належать до роду
ортопоксвірусів.

Монумент присвячений ерадикації

віспи. Встановлений на території
штаб-квартири ВООЗ у Женеві.