ХАРЬКІВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ректор -проф. В.А. Капустник

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ №1 та НЕОНАТОЛОГІЇ
зав.кафедри - проф.М.О. Гончарь

Диференціальна діагностика синдрому

абдомінального болю та диспепсичного синдрому.
Функціональні і органічні захворювання
стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки.

Матеріали підготовлено:
Зав. кафедрою - проф. М.О. Гончарь, доц. Омельченко О.В.

Харків - 2020
 Мета заняття
-загальна: на підставі вивчення етіології, епідеміології, патогенезу, клініки, лабораторних
даних, навчитися діагностувати, проводити диференційну діагностику та призначати
лікування у дітей з абдомінальним та диспептичним синдромами.
А) Знати:
1. Анатомо-фізіологічні особливості стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки у
дітей (кафедри анатомії, фізіології, пропедевтичної педіатрії).
2. Семіотику уражень стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки (кафедра
пропедевтичної педіатрії).
3. Фізіологічні та біохімічні аспекти секреторної активності стравоходу, шлунку та
дванадцятипалої кишки (кафедра нормальної фізіології, біологічної хімії);
4. Основні механізми розвитку патології стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки
(кафедра патологічної анатомії та патологічної фізіології);
5. Основні діагностичні критерії при функціональних та органічних захворюваннях
стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей (кафедра педіатрії).
Б) Вміти:
6. Обстежити хворого (зібрати анамнез, детально з’ясувати питання, які стосуються
виявлення чинників ризику, з'ясувати причини розвитку функціональних та органічних
захворювань стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки, основні клінічні ознаки)
7. Оцінити результати лабораторних досліджень;
8. Оцінити результати інструментальних досліджень – езофагогастродуоденоскопії,
дуоденального зондування, добової рН-метрії стравоходу та шлунку, ультразвукового
дослідження органів черевної порожнини, рентгенологічного дослідження органів
черевної порожнини;
 Больовий абдомінальний синдром у дітей

- це сукупність симптомів, які супроводжують різні хірургічні та

нехірургічні захворювання, одним з проявів яких є біль в животі.
Розрізняють гострий і хронічний (рецидивуючий) біль. Гострий
біль в животі може бути проявом хірургічної патології, травми
або гострого інфекційного захворювання. Біль у животі у дітей в
більшості випадків обумовлена хронічними захворюваннями
органів травлення або функціональними розладами
Етіологічна класифікація абдомінального болю

• інтраабдомінальний (різні захворювання органів черевної

порожнини; спазм або розтягнення гладкої мускулатури стінок
порожнистих органів, натяг їх зв'язкового апарату, капсули
органу і вивідних шляхів; перфорація порожнього органу;
гіпоксія і ішемія органів черевної порожнини і малого таза та
ін.);

• екстраабдомінальний (захворювання органів грудної

порожнини, неврогенні причини, захворювання органів
заочеревинного простору, метаболічні порушення, екзогенні
фактори, інші захворювання і синдроми.
Класифікація болю за механізмом його виникнення
в черевній порожнині
Вісцеральний - вісцеральний біль виходить з органів
(шлунок, кишечник), чутлива іннервація яких
забезпечується парасимпатичною і симпатичною
нервовою системою.
Парієтальний - Парієтальний (соматичний) біль
обумовлений залученням у процес парієтальної
очеревини (при апендициті), черевної стінки.
Іррадіюючий - рефлекторний механізм проведення
вісцерального болю по чутливих цереброспінальних
нервах.
Психогенний - виникає за відсутності вісцеральної або
соматичної причини, і особливе місце в його
виникненні належить депресії
 Патогенетична класифікація
1. Спастичний біль (коліки): викликаються спазмом гладкої
мускулатури при органічній патології (печінкова, ниркова, шлункова,
панкреатична, кишкова коліки і ін.), При функціональних
порушеннях (синдром подразненого кишківника), при отруєннях
(свинцева коліка).
2. Біль від розтягування порожнистих органів.

3.Біль в результаті порушень місцевого кровообігу: ангіоспастичні;

стенотичні.

4. Перітонеальний біль.

5. Відображення болю: іррадіація болю, що виникає в травних органах,

або відображення болю в живіт при захворюваннях інших органів і
систем.
http://pediatrics.kiev.ua/
 Класифікація функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей
Діти/Підлітки:
G. Дитячі функціональні H1. Блювота й аерофагія (Vomiting and Aerophagia).
гастроінтестинальні розлади: H1a. Синдром румінації в підлітків (Adolescent
Новонароджені/Діти раннього віку: Rumination Syndrome).
G1. Регургітація в немовлят (Infant H1b. Синдром циклічної блювоти (Cyclic Vomiting
Regurgitation або дитяча регургітація). Syndrome).
G2. Синдром румінації в немовлят H1c. Аерофагія (Aerophagia).
(Infant Rumination Syndrome). H2. Абдомінальний біль, пов’язаний з
G3. Синдром циклічної блювоти (Cyclic функціональними гастродуоденальними
Vomiting Syndrome). розладами
G4. Кольки в немовлят (або малюкові H2a. Функціональна диспепсія (Functional
кольки — Infant Colic). Dyspepsia).
H2b. Синдром подразненого кишечника (Irritable
G5. Функціональна діарея (Functional
Bowel Syndrome).
Diarrhea).
H2c. Абдомінальна мігрень (Abdominal Migraine).
G6. Дишезія в немовлят (дитяча H2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль
дишезія — Infant Dyschezia). H2d1. Синдром дитячого функціонального
G7. Функціональний запор (Functional абдомінального болю (Childhood Functional
Constipation). Abdominal Pain Syndrome).
H3. Запор і нетримання калу
H. Дитячі функціональні H3a. Функціональний запор
гастроінтестинальні розлади: H3b. Нетримання калу (NonRetentive Fecal
Incontinence).
Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В. Функциональная диспепсия в свете Римских критериев IV
пересмотра (2016 г.) //«Consilium medicum». Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
 Регургітація у немовлят (малюкові зригування) –
невимушене повернення у ротову порожнину їжі, яку дитина
проковтнула; може супроводжуватись витіканням її з рота. На
відміну від блювання цей процес не супроводжується участю
м’язів тонкого кишечнику, шлунка, стравоходу та діафрагми.

Критерії діагностики зригувань

Наявність у здорової дитини у віці 3 тиж – 12 міс:
• відрижки (витікання їжі з рота або з носа) два або більше разів
на день протягом 3 тиж і більше;
• відсутність блювання, домішок крові у блювотних масах,
аспірації, апное, порушень загального стану, труднощів при
годуванні і ковтанні або неправильного положення під час і/або
після годуванн

Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В. Функциональная
диспепсия в свете Римских критериев IV пересмотра (2016 г.) //«Consilium medicum».
Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
синдромі циклічної блювоти в дітей

за рекомендаціями NASPGHAN (2016)

Терапевтична тактика при синдромі циклічної блювоти в дітей
Патогенез розвитку гастродуоденальних захворювань
 Функціональна диспепсія (ФД)
симптомокомплекс, що зустрічається у дітей старше 1 року, що
характеризується дискомфортом і / або болем у верхніх відділах
живота, почуттям швидкого насичення, нудотою, блювотою,
здуттям живота, якщо при обстеженні не вдається виявити будь-які
органічні захворювання.

Відповідно до Римського III Консенсусу, ФД: симптоми, відносяться

до гастродуоденальної області, за відсутності будь-яких органічних,
системних або метаболічних захворювань, які могли б пояснити ці
прояви.
Функціональна диспепсія переважає у дітей в критичні вікові
періоди (4-7 і 12-15 років)

Drossman D.A. Rome IV – ​Functional GI disorders: disorders of gut-brain interaction / D.A. Drossman, W.L. Hasler //
Gastroenterology. – 2016. – № 150 (6). – ​Р. 1257-1261.

МКБ-10: К30 Функціональна диспепсія

 Класифікація функціональної диспепсії
• постпрандіальний дистрес-синдром
• синдром епігастрального болю
В розвитку захворювання можуть мати значення такі
фактори:
• гіперсекреція соляної кислоти;
• аліментарні погрішності;
• психогенні чинники;
• порушення моторики верхніх відділів шлунково-
кишкового тракту (ШКТ) (стравохідношлунковий
рефлюкс, уповільнення евакуації зі шлунка, порушення
антродуоденальної координації);
• зниження порогу чутливості стінки шлунка до
розтягування;
Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В. Функциональная диспепсия в свете
Римских критериев IV пересмотра (2016 г.) //«Consilium medicum». Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
 Кліника ФД:
Діагностичні критерії постпрандіального дистрес-
синдрому (ПДС):
1) відчуття повноти після їжі, що виникає після прийому
звичайного об'єму їжі, кілька разів на тиждень
2) швидка насичуваність (ситість).
Підтверджують критерії:
здуття у верхній частині живота або нудота після їжі,
відрижка
Діагностичні критерії синдрому епігастрального
болю (ЕБС)

• біль або печія, локалізовані в епігастрії, як мінімум

помірної інтенсивності з частотою не менш ніж один раз
на тиждень,
• біль періодичний
• нелокалізованний біль або локалізується в інших
відділах живота або грудної клітини;
• немає полегшення після дефекації або відходження газів;
• немає відповідності критеріям розладів жовчного міхура
і сфінктера Одді.
 «Симптоми тривоги»
(При наявності будь-якого із симптомів, діагноз ФД стає
неможливим):
• Лихоманка
• Невмотивоване схуднення;
• Дисфагія;
• Блювота з кров'ю
• Кров у випорожненнях;
• Анемія
• Лейкоцитоз;
• Збільшення ШОЕ.

Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В. Функциональная диспепсия в свете
Римских критериев IV пересмотра (2016 г.) //«Consilium medicum». Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
 Діагностика:
Обов'язкові дослідження:
• загальний аналіз крові,
• загальний аналіз сечі;
• езофагогастродуоденоскопія;
• інтрагастральна рН-метрія.

Додаткові дослідження (за показаннями):

рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового
тракту;
електрогастрографія;
УЗД органів черевної порожнини
консультації фахівців (невролог та ін.)
 Діагностичні критерії:
• Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

• 1. Постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній

частині животі (вище пупка).

• 2. Не зменшується після дефекації або пов’язаний зі зміною частоти

або характеру стільця (тобто, не синдром подразненого
кишечника).

• 3. Відсутні докази запального, метаболічного або неопластичного

процесу, а також анатомічні зміни, здатні пояснити виявлені
ознаки захворювання.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на

тиждень протягом, принаймні, 2 місяців до встановлення діагнозу.
Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В. Функциональная диспепсия в свете Римских
критериев IV пересмотра (2016 г.) //«Consilium medicum». Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
 Лікування

• дотримання режиму дня, харчування;

• психоемоційний режим,
• ліквідація стресових ситуацій;
• упорядкування фізичних навантажень;
 Лікувальне харчування
Виключаються всі продукти, здатні викликати біль в епігастрії,
печію, відрижку: жирні блюда, копчені ковбаси, міцні м'ясні,
рибні і грибні бульйони, щі, борщі, житній хліб, свіжа випічка,
млинці, газовані напої, кава, редиска, гострі приправи. Дітям
дозволяється вживання білого хліба, краще вчорашнього, сухарів
з білого хліба, сухого печива, вегетаріанських супів і супів на
неміцних бульйонах, супівпюре, відварного м'яса, парових
котлет, фрикадельок (яловичина, курка, кролик, індичка),
відварної риби, каш (манної, рисової, гречаної, вівсяної) на
розведеному молоці, макаронних виробів, яєць зварених
некруто, парових омлетів, сиру у вигляді запіканок, кефіру,
йогуртів, негострого сиру, киселю, желе, компотів з солодких
сортів ягід і фруктів, відварних овочів (буряка, картоплі, кабачків,
гарбуза, цвітної капусти), сирої тертої моркви, солодких груш без
шкірки, бананів, печених яблук. Приймати їжу рекомендується
не менше 5 разів на день, дітям 2-го року життя 6 -7 разів
невеликими порціями.
 Лікування
• інгібітори протонної помпи (ІПП) (омерпразол 0.7-
3.5 мг. / кг., лансопразол 0.7-1.4 мг. / кг. на добу – 4 тижня)
• антациди використовують переважно на основі гідроксиду
фосфату алюмінію (Фосфалюгель), гідроксиду і оксиду магнію
(Алюмаг), Алмагель Нео, протягом 2-3 тижнів - за 30 хв. до або
через 90 хв. після їжі.
• Прокінетики для лікування постпрандиального дистресс-
синдрому ФД ( домперідон спензія у дозі 0,25 мг/кг/добу у 3
прийоми протягом до 2-3 тижнів
• лужні мінеральні води (по 50-100 мл 2-3 рази на день, злегка
підігріті за 30-40 хвилин до їжі) курсами по 2 тижні 2-3 рази на
рік.
ІПП не ефективні у дітей із постпрандіальним дистрес-
синдромом.
Наказ МОЗ України від 29.01.2013 р. № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із
захворюваннями органів травлення».
 Функціональний абдомінальний біль
захворювання, що характеризується епізодами болю
у животі, що повторюються з різною частотою
протягом більше 3 місяців і не мають органічної
природи.
• Патогенез функціонального абдомінального болю
пов'язаний зі зміною чутливості рецеп­торного
апарату до різних подразників і зниженням
больового порогу при участі в реалізації як
центральних, так і периферичних больових
рецепторів. Важливе значення в розвитку абдо­
мінального болю надають психосоматичним
факторам і проявам емоційного дискомфорту.
 Діагностичні критерії

• часто повторюваний або безперервний абдомінальний біль

протягом 6 місяців;
• не пов'язаний із прийомом їжі або актом дефекації;
• виникає, як правило, у денний або ранковий час і стихає під час
сну;
• відсутність органічних причин болю і недостатність ознак для
діагностики інших функціональних гастроентерологічних
захворювань.

• Диференціальну діагностику функціонального абдомінального

болю у дітей раннього віку проводять з лактазною недостатністю,
харчовою алергією, синдромом подразнених кишок.

Наказ МОЗ України від 29.01.2013 р. № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із
захворюваннями органів травлення».
 Лікувальні заходи

• дієта: виключення продуктів, що викликають біль і сприяють

підвищенню газоутво­рення (капуста, бобові, молоко, тваринний
жир, шоколад, виноград, картопля, газовані напої, квас); при
дитячій кишковій кольці - корекція харчування матері. При
штучному вигодовуванні використовують суміші збагачені пре- і
пробіотиками (Нутрилон, Нутрилон Комфорт), виключають суміші,
збагачені залізом;

• спазмолітичні препарати: но-шпа, папаверин - парентерально 2-5

днів, внутрішньо: ріабал, дюспаталін - до 2 тижнів;

• седативні засоби (препарати валеріани, пустирника);

• ентеросорбенти (полісорб, смекта, ентеросгель, поліфепан) 5-7

днів, піногасники (симетикон) - 3-5 днів - до 2 тижнів.
 Абдомінальна мігрень

пароксизмальний розлад, яким страждають близько 2 % дітей. Абдомінальна

мігрень являє собою гострий абдомінальний біль, що локалізується по
середній лінії живота. Цей біль триває кілька годин і супроводжується блідістю
й анорексією, нудотою, блювотою, похолоданням кінцівок. Іноді в особистому
або сімейному анамнезі є звичайна мігрень
Діагностичні критерії:
• протягом року три або більше пароксизмальних нападів сильного, гострого
абдомі­нального болю, що локалізуються по середній лінії живота і тривають
від 2-х годин до декількох днів
• відсутність структурних та біохімічних захворювань метаболізму, ШКТ і ЦНС.
наявність не менше двох з наступних ознак:
• головний біль при нападі;
• фотофобія при нападі;
• обтяжений сімейний анамнез щодо мігрені;
• головний біль тільки з одного боку;
• наявність аури або продромального періоду, що складається із зорових
розладів (затуманений або обмежений зір), моторних порушень
(нерозбірлива мова, не­можливість говорити).
• Обстеження: УЗД з визначенням швидкості
кровотоку в черевній аорті при
доплерографії (особливо під час
пароксизму), ендоскопічні, рентгенографія
органів черевної порожнини.

• Лікування: призначення парентерально

спазмолітичних препаратів і анальгетиків:
но-шпа, папаверин, баралгін; планова
підтримуюча терапія внутрішньо:
мебеверин, 7-10 днів; седативні засоби
(валеріана, пустирник) до 2 тижнів.
Гастроезофагеальна Шифр згідно МКБ-
рефлюксна хвороба 10: К 21
Гастроезофагеальна рефлюксна • К21.0 ГЕРХ,
хвороба [ГЕРХ] - хронічне супроводжувана
захворювання, обумовлене закидом ГЕР, з езофагітом
шлункового і/або кишкового вмісту • К21.9 ГЕРХ,
в стравохід, що призводить до супроводжувана
розвитку рефлюкс-езофагіту або ГЕР, без езофагіта.
протікає без нього, та
супроводжується розвитком
характерних симптомів.

Наказ МОЗ України від 29.01.2013 р. № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної
допомоги дітям із захворюваннями органів травлення».
 Основні патологічні фактори
розвитку ГЕРХ:
• Порушення функції нижнього стравохідного
сфінктера. ГЕРХ
зустрічається
• Зниження активності та подовження стравохідного у 8,7 - 17%
кліренсу. дітей з
• Зниження резистентності СО до ацидопептичного захворювання
ураження. ми ШКТ
• Збільшення агресивності шлункового вмісту.
• Дуоденогастральний рефлюкс.
 Клінічні прояви ГЕРХ.

До стравохідних симптомів відносять:

• печію (відчуття печіння, що виникає поблизу
мечоподібного відростка та поширюється вверх) як
правило, з'являється у разі зниження pH до 4,0 і нижче,
прояви якої залежать від положення тіла (виникає чи
посилюється при нахилах або вночі в лежачому
положенні)
• регургітацію, (стравохідна блювота) відчувається без
попередньої нудоти під час їжі
• дисфагію
• відрижку,
• «симптом мокрої подушки» (регургітація внаслідок
гіперсалівації
 Позаезофагеальні симптоми ГЕРХ:
• отоларингологічні, пов'язані з безпосередньою дією агресивного
рефлюксату на глотку та гортань, що призводить до виникнення
ларингіту, фарингіту, сухості й першіння в горлі, охриплості, отиту та
інших симптомів;
• бронхолегеневі, : стійкий надсадний кашель, покашлювання,
захриплість голосу, нічна аспірація зі стійким бронхоспазмом і
регургітацією глибоко проникає в трахею та бронхи.
• кардіальні - біль у ділянці серця, аритмії, тахікардія, рефлекторне
центральне апное та інші кардіальні симптоми;
• стоматологічні - витончення зубної емалі переважно внутрішньої
поверхні, рецидивуючий карієс, у важких випадках - афтозний
стоматит.
ШАДРІН О.Г.
д. мед. н., професор,керівник відділення проблем харчування
 Обсяг діагностики:
Обов'язкові дослідження:
• клінічний аналіз крові,
• аналіз калу на приховану кров,
• добове моніторування рН стравоходу
• ендоскопія стравоходу.
Додаткові дослідження катаральний езофагіт
(за показаннями):
• рентгенівське дослідження стравоходу і
шлунку,
• стравохідна манометрія,
• сцинтіграфія стравоходу,
• біліметрія.
Загальні рекомендації дітям щодо способу життя:
• уникнення горизонтального положення після їжи, під час сну
(підняття головного кінця ліжка на 15 см), фізичних вправ із
напруженням черевної порожнини;
• обмеження прийому ліків, що знижують тонус сфінктерів:
інгібітори кальцієвих каналів, бета-блокатори, теофілін,
транквілізатори та ін.
• зниження маси тіла;
• відмова від носіння корсетів, тугих пасок, що збільшують
внутрішньочеревний тиск;
• виключення підняття більше 5 кг; обмеження робіт, пов'язаних із
нахилом тулуба, з перенатуженням черевних м'язів.
•рекомендується 4-5-разове регулярне харчування невеликими
порціями; •виключення переїдання;
•прийом їжі не менш, ніж за 3 години до сну; після їжі бажано не
лежати щонайменше 1,5 години;
•уникання продуктів, що подразнюють слизову оболонку
стравоходу (цитрусові, цибуля, часник, томати, смажені страви);
 Лікування:
1. ГЕРХ без езофагиту (мають місце симптоми хвороби, але
немає ендоскопічних змін слизової оболонки стравоходу) та
ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом I ступеня тяжкості:
- Антациди та/або альгінати (алюмінію фосфат, сполуки
алюмінію, магнію, кальцію та ін.), призначають 4 - 5 разів на
добу через 1 годину після їжі та перед сном протягом 2 - 3
тижнів.
- Прокінетики (домперидон суспензія та ін.) по 0,25 мг на 1 кг
маси тіла за 15 - 20 хв. до їжі тричі на день, останній раз на
ніч, 2 - 3 тижня). Нерідко доцільно повторити цей курс
лікування через 1 місяць.
2. ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом 2 ступеня
тяжкості: призначають блокатори H2-гістамінорецепторів (2
покоління - група ранітідіна - 150 - 300 мг/добу; 3 покоління -
група фамотидина - 20 - 40 мг/добу) або інгібітори протонної
помпи (групи омепразолу, пантопразолу та інші аналоги),
переважно у дітей старше 12 р. та альгінати сумісно із
прокінетиками на 3 - 4 тижня.
3. ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом 3 - 4 ступеня тяжкості: на 3 -
4 тижня призначають прокінетики, інгібітори протонної помпи
(групи омепразолу, пантопразолу та інші аналоги), альгінати та
цитопротектори (смектит, гідрогельметилкремнієвої кислоти,
сукральфат) за 30 хв. до їжі тричі на день і на ніч протягом 4
тижнів.
У разі неефективності консервативної терапії (ускладнений
перебіг ГЕРХ (3 - 4 ступень езофагіту), кила стравохідного
отвору діафрагми, виражені позастравохідні прояви), показана
консультація хірурга.
 Хронічний гастрит (ХГ)
/ГАСТРОДУОДЕНІТОМ
Хронічний гастрит/гастродуоденіт (ХГД) – хронічне рецидивуюче
стадійне запалення слизової оболонки шлунку/ дванадцятипалої кишки
(СОШ, СОДПК) і підслизового шару, що супроводжується клітинною
інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, зі схильністю до
прогресування і поступовим розвитком атрофії залозистого апарата,
розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функції шлунку
та ДПК.

МКБ-10: К 29 Хронічний гастрит

МКБ-10: К. 29 Хронічний гастродуоденіт

Наказ МОЗ України ві9.01.2013 р. № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із
захворюваннями органів травлення».
Класифікація
 Клінічні синдроми
При загостренні
• больовий
• диспепсичний
• неспецифічної інтоксикації

Анамнез:
• початок захворювання - поступове,
• перебіг - хвилеподібний із загостреннями;
• зв'язок захворювання з інфікуванням НР,
аліментарним порушеннями, перенесеними
інфекційними захворюваннями, тривалим
прийомом лікарських засобів, харчовою
алергією.
 Гіперацидний (нормоацідний) ХГ:
переважає больовий синдром.
Болі в животі, пов’язані з прийомом
їжі, часто виникають натщесерце або
за 1-1,5 години після їжі переважно в
епігастральній області;
Больовий синдром інтенсивний і
тривалий.
Для диспептичного синдрому
найбільш характерні: відрижка
повітрям, кислим, печія, нудота,
схильність до запору.
 Гіпоацидний ХГ:
диспептичний синдром переважає над
больовим (в 55-60% пацієнтів)
характерні: відрижка їжею, нудота, відчуття
гіркоти у роті, зниження апетиту, метеоризм,
нестійкий характер стільця
больовий синдром слабовиражений: ниючий
біль в епігастрії (найчастіше після їжі),
характерне відчуття тиску і переповнення у
верхній частині живота
біль виникає і посилюється в залежності від
якості і обсягу їжі
Синдром неспецифічної інтоксикації значно
виражений, переважає астенія з диспепсією
 Клінічні прояви
Аутоімунний гастрит пов'язан перш за все з дефіцитом кобаламіну, який
абсорбується в недостатній кількості внаслідок дефіциту внутрішнього
фактора (IF), що спричинений тяжкою атрофією парієтальних клітин шлунку.
Захворювання прогресує повільно. Дефіцит кобаламіну впливає на систему
травлення, кровотворну та нервову системи. Найбільш значним
гематологічним проявом вважається мегалобластна анемія.
Гранулематозний гастрит
При мультисистемних захворюваннях специфічні симптоми, пов'язані із
залученням шлунку в патологічний процес, можуть бути незначними. Це
пацієнти з туберкульозом, хворобою Крона. Про залучення шлунку можуть
свідчити біль в животі, нудота, блювання. У деяких пацієнтів з еозинофільним
гастритом виникають порушення в системі сполучної тканини. Ті пацієнти, у
кого в процес залучені слизові оболонки, можуть скаржитись на нудоту,
блювання та болі в животі, пов'язані із вживанням певних продуктів
Атрофічний гастрит – це прогресуючий стан, пов'язаний з підвищеною
втратою шлункових залоз і заміщенням вогнищами кишечної метаплазії
протягом багатьох років. Клінічні прояви атрофічного гастриту належать до
класичного хронічного гастриту
 Об'єктивне дослідження
• гіперацидний (нормоацідний) ХГ - локальна болючість при
пальпації в епігастрії, іноді з іррадіацією в
пілородуоденальну зону
• симптом Менделя (+, ++)
• синдром хронічної інтоксикації: слабкість, підвищена
стомлюваність, емоційна лабільність, вегетативні порушення.

• гіпоацидний ХГ – астенічна статура,

• знижене харчування,
• болючість при пальпації в верхній і середній третині
епігастральній ділянці,
• симптоми хронічної інтоксикації.
 Діагностика
1.Ендоскопічне дослідження
• варіанти гастриту: поверхневий (катаральний), змішаний, субатрофічний,
нодулярний (гіпертрофічний і гіперпластичний), ерозивний, геморагічний.
• поширеність
• активність
• запально-деструктивні зміни слизової шлунка і 12-палої кишки
• моторні порушення (дуодено гастральний рефлюкс, дуоденостаз,
недостатність сфінктера і ін.)
• Гістологічне дослідження біоптатів слизової шлунка і 12-палої кишки -
визначення активності процесу, залучення залозистого апарату, розвиток,
поширеність та зворотність атрофії, наявність метаплазії, інфікування НР
та ін.
• діагностика інфекції H. pylori
Методи діагностики Helicobacter pylori
1. Біохімічні методи:
швидкий уреазний тест,
уреазний дихальний тест з 13С-сечовиною,
амонійний дихальний тест.
2. Морфологічні методи:
2.1. гістологічний метод
2.2. цитологічний метод
3. Імунологічні методи:
3.1. виявлення антигену H.pylori у калі .
3.2. виявлення антитіл до H.pylori у крові .
4. Мікробіологічний метод (чутливість до антибіотиків)
5. Молекулярно-генетичні методи:
ПЛР при дослідженні біоптатів слизової оболонки шлунка.
http://empendium.mp.pl/mircim/2016-presentations/143232, maastricht-v-what-is-new-in-the-
management-of-h-pylori-infection
2.Інтрагастральна рН-метрія (або фракційне
шлункове зондування) - визначення :

• секретоутворення (підвищений, нормальний,

знижений) шлунка;
• кислотоутворення (гіперацидність,
нормоацідність, гіпоацідність)
• лужноутворююча функція (нормальна, знижена).
хронічний ерозивний дуоденіт
3.Рентгенологічне дослідження виявляє ознаки
запалення і моторні порушення шлунка і 12-палої https://mishel-style.com.ua/pershi-simptomi-erozi
кишки. %D1%97-dvanadcyatipalo%D1%97-kishki-i-osoblivosti-
likuvannya

4. УЗД визначає супутню патологію жовчовивідних

шляхів, підшлункової залози, печінки.
 Лікувальне харчування
Помірне обмеження механічного і хімічного
подразнення слизової оболонки і
рецепторного апарату травного каналу,
обмеження стимуляторів шлункової секреції
і продуктів, що тривало затримуються у
шлунку. Харчування з фізіологічною нормою
білків, вуглеводів, калоражу, з помірним
обмеженням вмісту жирів. Виключають
також смаження як спосіб кулінарної
обробки продуктів. П'ятиразове приймання
їжі з великою кількістю рідини.
 Медикаментозна терапія
• антисекреторні препарати – інгібітори протонної помпи (ІПП- PPI) -
омепразол , езомепразол, пантопразол (Омепразол, Омез, Нольпаза,
Контролок,) - 0,5 - 0,8 мг/кг (максимум 40 мг на добу) 10-30 днів
• антациди - Алюмінія фосфат 20% (Фосфалюгель) в вікових дозах до
вживання їжі, середній курс 14 днів
• при моторних порушеннях призначають прокінетики домперидон
(Домрид, Мотіліум) 0,25 мг/кг/добу 3 рази на день до їжі 10 - 14 днів
• при вираженому больовому синдромі - спазмолітики -мебеверин
(Дуспаталін) призначають дітям від 6 років у дозі 2,5 мг/кг на добу 2
рази на день за 20 хв. до їжі, дротаверин (Дротаверін, Но-ш-па, но-х-
ша): діти віком 6-12 років:максимальна добова доза становить 80 мг,
розподілена на 2 прийоми., діти віком від 12 років: максимальна
добова доза становить 160 мг, розподілена на 2-4 прийоми. Прифінія
бромід (Ріабал) 1мг/кг/добу, гіосцину бутил бромід (Бускопан) - діти
віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці 3 рази на добу, діти віком від 12
років: по 2 таблетки 4 рази на добу.
 Ерадікація інфекції H. Pylori
Протимікробна чутливість Лікування, яке пропонується
H.pylori
Відомо:
1. Чутливий до CLA та MET 1. PPI-AMO-CLA -14 днів зі
2. Стійкий до CLA, чутливий стандартною дозою
до MET 2. PPI-AMP-MET -14 днів або
вісмута
3. Стійкий до MET, 3. PPI-AMO-CLA -14 днів або
чутливий до CLA вісмута
4. Стійкий до CLA та MET 4. PPI-AMO-MET -14 днів з
високою дозою для
амоксициліну або вісмута
(Де-нол, Віс-нол)

AMO амоксицилін (Флемоксин-солютаб, Амоксил); CLA кларитроміцин (Кларитроміцин, Фромілід); MET

метронідазол (Метронідазол, Трихопол); PPI нгібітор протонної помпи (Омепразол, Омез, Нольпаза,
Контролок). Або поступова терапія на 14 днів

У разі алергії на пеніцилін: якщо штам чутливий до CLA та MET, використовуйте стандартну потрійну терапію з MET
замість AMO; якщо штам резистентний до CLA, застосовуйте терапію на основі вісмута з тетрацикліном замість AMO,
якщо дитина старша 8 років. Або супутня терапія (PPI-AMO-MET-CLA) на 14 дн
 Стандартний режим дозування
Препарат Вага тіла, діапазон ранок вечір
доза, мг доза, мг

Інгібітор протонної помпи 15–24 кг 20 20

25–34 кг 30 30
>35 кг 40 40

Амоксицилін 15–24 кг 500 500

25–34 кг 750 750
>35 – кг 1000 1000

Кларитроміцин 15–24 кг 250 250

25–34 кг 500 250
>35 кг 500 500

Метронідазол 15–24 кг 250 250

25–34 кг 500 250
>35 кг 500 500

Субсаліцилат вісмута <10 років 262 QID

>10 років 524 QID
 Високодозований режим амоксициліну

Ваговий діапазон Ранкова доза, мг Вечірня доза, мг

15–24 750 750

25–34 1000 1000
>35 1500 1500
 Лікування педіатричних хворих з невдалим
результатом після попереднього курсу терапії
Первинна чутливість до Попередній режим лікуванн я Терапія порятунку
антибіотиків

1. Чутливість до Потрійна терапія з Потрійна терапія з використанням

використанням амоксициліну амоксициліну та метронидазолу
кларитроміцину та та кларитроміцину
метронідазолу Потрійна терапія з використанням
Потрійна терапія з амоксициліну та кларитроміцину
використанням амоксициліну
2. Чутливість до та метронідазолу Розгляньте можливість проведення
кларитроміцину та повторної ендоскопії та застосуйте
Поступова терапія спеціально розроблену терапію на 14
метронідазолу
днів; або лікуйте як подвійну
Потрійна терапія з резистентність
3. Стійкість до використанням метронідазолу
Clarithromycin T Лікуйте як подвійну резистентність
Потрійна терапія з
використанням Розгляньте можливість проведення
4. Стійкість до кларитроміцину повторної ендоскопії та застосуйте
метронідазолу індивідуальну терапію протягом 14 днів
Потрійна терапія чи або лікуйте як подвійну резистентність
5. Первинна поступова терапія
Розгляньте можливість проведення
антимікробна повторної ендоскопії для оцінки
чутливість невідома вторинної антимікробної чутливості; або
лікуйте як подвійну резистентність

У підлітків можуть розглядатися левофлоксацин (Левофлоксацин, Левостад, Левоксела) або тетрациклін

(Тетрациклин). Результати лікування анти-H.pylori оцінювати принаймні через 4 тижні після закінчення
терапії. .(Pediatric Gastritis Clinical Practice Guidelines Joint Recommendation of the ESPGHAN/NASPGAN, Update 2017)
Дози препаратів, які використовуються в схемах ерадикаційної НР-терапії у дітей

- Колоїдний субцитрат вісмуту - 4 -8мг / кг на добу (максимум

480 мг на добу)
- Амоксицилін - 25 мг / кг (максимум 1 г на добу);
- Кларитроміцин - 7,5 мг / кг (максимум 500 мг на добу)
- Рокситромицин (суммамед) - 10 мг / кг (максимум 1 г на добу);
- Ніфурател - 15 мг / кг;
- Фуразолідон - 10 мг / кг;
- Омепразол - 0,5-0,8 мг / кг (максимум 40 мг на добу)
- Пантопразол - 20-40 мг на добу
- Ранитидин - 2-8 мг / кг (максимум 300 мг на добу)
- Фамотидин - 1-2 мг / кг (максимум 40 мг на добу).
Виразкова хвороба (ВБ) - хронічне
рецидивуюче захворювання, що характеризується
формуванням виразкового дефекту в шлунку і (або) ДПК на
тлі запальних змін слизової оболонки шлунка (МОР) і ДПК,
схильне до прогресування, із залученням до патологічного
процесу інших органів і систем, розвитком ускладнень, що
загрожують життю хворого.
МКБ-10: К25, К26
• К25 - виразка шлунка (виразкова
хвороба шлунка), включаючи пептичну
виразку пілоричного та інших відділів
шлунка.
• К26 - виразка дванадцятипалої кишки
(виразкова хвороба ДПК), включаючи
виразку всіх відділів ДПК.

https://www.momjunction.com/articles/peptic-ulcer-in-
children-causes-symptoms-and-treaments_00123057/
Дифдіагностичні клінічні критерії перебігу виразкової хвороби

http://pediatrics.kiev.ua/
Для сучасного перебігу ВХ ДПК характерно

• Омолодження (маніфестація захворювання в 7-9

років);
• Зміни морфогенезу хвороби;
• Атиповий перебіг (прихований, безболісний
варіант майже у половини хворих)
• Збільшення частоти ускладнень і важких
варіантів течії;
• Резистентність до проведеного лікування,
• відсутність сезоністі загострень.
 За тяжкістю перебігу ВХ
виділяють:
• Легка : термін загоєння виразки - 4 тижні для ВХ
ДПК і 6 тижнів для ВХШ; ремісія - більше 1 року;
відсутність ускладнень (27-30% хворих)
• Середньої тяжкості: термін загоєння виразки -
від 1 до 2 місяців ремісія - менше 1 року;
відсутність ускладнень (25% хворих)
• Тяжкий перебіг: нетипова локалізація виразок,
численні дефекти (3 і більше), термін загоєння -
більше 2 місяців або відсутній, часті рецидиви -
більше 2 разів на рік або безперервно-
рецидивуючий тип перебігу (40-45% хворих).
 Ускладнення виразки шлунка та ДПК
• Кровотеча – кровава блювота, дьогтеподібний стілець, бліді
шкіряні покрови,запаморочення, холодний піт, прискорення
пульсу, падіння АТ;
• Перфорація язви – гострий “кінжальний” біль, блювота, лице
бліде, холодні
• кінцівки, змушене положення з приведеними до живота колінами,
живіт втягнутий,брюшна стінка напружена;
• Стеноз – інтенсивні стійкі болі, відчуття переповненності після їжі,
відрижка,блювота, яка приносить полегшення, зневоднення,
зниження маси тіла;
• Пенетрація в інші органи травлення – посилення больового
синдрому, біль не пов’язаний з прийомом їжі, в зоні патологічного
ураження виражена пальпаторно болючість, запальний інфільтрат,
субфебрільна температура, лейкоцитоз, прискорена ШОЕ.
• Ускладнені виразки підлягають хірургічному лікуванню в
спеціалізованому стаціонарі.
 Діагностика
Дослідження шлункової секреції:
- внутрішньошлункова рН-метрія – помірна гіперацидність (рН 1,3 – 1,5);
– виражена гіперацидність (рН 0,9 – 1,2);
- фракційне дослідження шлункового соку (гіперацидний стан).
Фіброезофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією. При гістологічному
дослідженні біоптатів з периульцерозної зони СОШ (при ВХШ) виявляють
гостре запалення з інфільтрацією і стазом, атрофію різної виразності; у
біоптатах СО ДПК (при ВХ ДПК) – гостре запалення з інфільтацією і
повнокров’ям, гіперплазією дуоденальних залоз,розростання сполучної
тканини. Гістологічно в біоптаті визначають наявність НР і ступінь обсіменіння
(мікробної забрудненості) СО (+,++,+++).
Рентгенологічне :
Рентгенологічні критерії виразки - синдром “ніші”, конвергенція складок та
інші ознаки у дітей зустрічаються рідко. Обстеження використовується для
діагностики моторно-евакуаторних порушень, дуоденостаза.
УЗД органів черевної порожнини
Дослідження проводиться для скринінг-діагностики супутньої патології
 Методи виявлення НР-інфекції у дітей :

• бактеріологічний - посів біоптату слизової оболонки

шлунку на диференціально-діагностичне середовище;
• молекулярно –біологічний (ПЦР у калі, слині);
• морфологічний - забарвлення бактерій в гістологічних
препаратах слизової оболонки;

• дихальний - визначення в повітрі, що видихається

хворим, ізотопів 12С або 13С;

• визначення уреазної активності в біоптатах слизової

оболонки.
Pediatric Gastritis Clinical Practice Guidelines Joint Recommendation of the ESPGHAN/NASPGAN Joint ESPGHAN/NASPGAN Guidelines
for the management of Helicobacter pylori – update 2016
 Лікування
Мета лікування
• Купіювати симптоми ВХ і забезпечити репарацію виразкового
дефекту.
• Усунути контамінацію НР СО.
• Домогтися відновлення не тільки цілісності, але і функціональної
спроможності СО.
• Попередити розвиток загострень і ускладнень.

Основні принципи лікування ВХ залежать від топографії виразкового

дефекту (ДПК або шлунок), періоду хвороби, тяжкості перебігу,
наявності ускладнень, зв'язку з НР.
Середній курс медикаментозного лікування загострення ВХ ДПК – 4-6
тижнів, ВХШ – 6-8 тижнів.
Критерії ефективності лікування: відсутність клініко-ендоскопічних
проявів хвороби з негативним тестом на H.рylori.
 Питання , що підлягають вивченню:
1. Диференційна діагностика синдрому
абдомінального болю у дітей.
2. Етіологія та патогенез органічних захворювань
страховоду та шлунку у дітей.
3. Класифікація захворювань страховоду та шлунку у
дітей.
4. Клінічні критерії гастроезофагеальної рефлюксної
хвороби у дітей.
5. Тактика ведення дітей гастроезофагеальною
рефлюксною хворобою.
6. Клінічні критерії хронічного гастриту у дітей
7. Диференційна діагностика гіпоацидного та
гіперацидного гастритів.
8. Диференційна діагностика виразкової хвороби
шлунка та дванадцятипалої кишки.
 Питання , що підлягають вивченню:
9. Ускладнення виразкової хвороби шлунка та
дванадцятипалої кишки у дітей.
10. Лабораторно-інструментальна діагностика
гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, хвороб
шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей.
11. Принципи ведення дітей з органічними
захворюваннями верхнього відділу травного тракту.
12. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика
синдрому циклічної блювоти.
13. Диференційна діагностика синдрому зригування
та циклічної блювоти у дітей.
14. Перелічте головні синдроми функціональної
диспепсії у дітей раннього віку
 Завдання для самостійної роботи
1.Хвора 15 років виявляє скарги на болі в животі ниючого характеру,
що виникають через 2 години після їжі, посилюються після емоційного
навантаження, нудоту, головний біль, підвищену дратівливість і
стомлюваність, відрижка повітрям, нудота. Скарги з'явилися 2 тижні
тому. Сімейний анамнез: у матері хронічний гастродуоденіт. Язик у
кореня обкладений білим нальотом. При глибокої пальпації живіт
болючий в епігастральній і пілородуоденальних областях, позитивний
симптом Менделя. Печінка у краю реберної дуги, селезінка не
збільшена. Стілець через день.

1. Попередній діагноз?
2. З якими захворюваннями необхідно проводити диференційну
діагностику даної патології?
3. Який найбільш вірогідний етіологічний фактор даного
захворювання?
ВІДПОВІДЬ

1. Хронічний гастродуоденіт, період загострення.

2.Диференціальний діагноз проводять із гастритом зі зниженою
секрецією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою,
виразковою хворобою.
3. Helicobacter pylori
2. Хвора 16 років, протягом 5-х років хворіє на виразкову хворобу
12-палої кишки. Дієтичних та медикаментозних рекомендацій не
дотримувалась. Раптово з’явився кинджальний біль в епігастрії.
Спостерігається різка блідість, тахікардія. Об'єктивно: загальний
стан важкий, свідомість ясна. Шкірні покриви бліді, чисті. ЧД - 26 в
хвилину. ЧСС - 136 ударів в хвилину. АТ - 80/60 мм рт. ст.
Аускультативно в легенях дихання везикулярне. Язик у кореня
обкладений білим нальотом. При пальпації живіт болючий в
епігастральній ділянці, там же виявляється м'язова напруга.
Стільця не було. Сечовипускання не порушено.

1.Попередній діагноз?
2.З якими захворюваннями необхідно проводити диференційну
діагностику даної патології?
3.Ваша тактика у цій ситуації.
ВІДПОВІДЬ

1. Виразкова хвороба 12-палої кишки ускладнена

перфорацією.
2. З гострим апендицитом, гострим холециститом,
гострим панкреатитом, гострою кишковою непрохідністю,
нирковою колькою.
3. Транспортування в хірургічний стаціонар для
проведённая ургентного лікування.
3. Хворий 8 років виявляє скарги на відрижку кислим вмістом, відчуття
дискомфорту за грудиною, відчуття клубка в горлі, утруднення
проходження їжі, нападоподібні, помірної інтенсивності болі в животі, що
виникають відразу після прийому їжі, зниження апетиту, періодичну
нудоту. Зазначені скарги з'явилися два роки назад, початок захворювання
пов'язує зі вступом до школи, підвищеним навантаженням і порушенням
режиму харчування. За останні 2 дні болі за грудиною посилилися на тлі
порушення дієти (їв торт, копчену курку). Відзначалася одноразова
блювота. Тони серця ритмічні, ясні. Язик у кореня обкладений білим
нальотом. Живіт болючий при пальпації в епігастральній і навколопупковій
ділянці. Печінка у краю реберної дуги, безболісна. Селезінка не
пальпується. Стілець 1 раз в день, оформлений.

1. Попередній діагноз?
2. З якими захворюваннями необхідно проводити диференційну
діагностику даної патології?
3. Ваша тактика у цій ситуації.
Відповідь.
1. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
2. З езофагітом, хронічним гастритом, виразковою
хворобою, диспепсією, порушеннями моторики стравоходу,
хворобами серцево-судинної системи.
3. збільшення кратності харчування (до 5-6 разів на добу),
обмеження вживання екстрактивних речовин, збільшення
частки продуктів з вираженими буферними ознаками.
прокінетики, антисекреторні препарати та антациди,
цитопротектори
4. Хворий А., 12 роки, поступив в клініку зі скаргами на болі в надчеревній ділянці,
що виникають через 20-30 хв після прийому їжі, відрижку повітрям.Перші ознаки
захворювання з’явилися 2 року тому (стала виникати біль в епігастральній ділянці
через 30-40 хв після прийому їжі, самостійно приймав дротаверинта магнію
гідроксид ).Живіт м’який, помірне напруження м’язів в епігастрії, локальна
болючість в епігастральній ділянці. При езофагогастродуоденоскопіі :на малій
кривизні, в середній її третини є свіжа виразка з набряклими, запально-зміненими
краями, розмірами 4х6 мм. Цибулина дванадцятипалої кишки не змінена.
Проведена біопсія слизової з країв виразки. НР виявлено в великій кількості.

1. Сформулюйте клінічний діагноз.

2. Який найбільш вірогідний етіологічний фактор даного захворювання?
Відповідь.
1. Виразкова хвороба шлунку, вперше виявлена, з
локалізацією на малій кривизні в фазі
загострення.

2. Helicobacter pylori
5. Хворий7 років скаржиться на біль у епігастрії,
частіше під час сну,або після емоційного
перевантаження, печію.Ці симптоми посилюються
після вживання їжі. Об'єктивно: живіт безболісний
при пальпації, печінка та селезінка не пальпуються.
1.Який діагноз найбільш вірогідний?
2.Які методи дообстеження для підтвердження
основного захворювання
будуть здійснені у подальшому?
Відповідь.
1. Функціональна диспепсія
2. Загальний аналіз крові та сечі, глюкоза
сироватки крові, копрограма, аналіз
випорожнення на приховану кров, (ФГДС),
інтрагастральна рН-метрія шлунку, УЗД
органів травлення.
1. Ранній і найхарактерніший диспептичний прояв хронічного езофагіту у дітей:
А.Відрижка*
В. Нудота
С. Блювота
Д. Гикавка
Е. Печія

2. Стратегією вибору при лікуванні хронічного езофагіту є:

А. Комплексна терапія, що поетапно посилюється*
В. Терапія з поступовим зменшенням активності лікування
С. Монотерапія
Д. Етіотропна терапія

3. Чим частіше обумовлене виникнення шлунково-стравохідного рефлюксу?

А. Підвищенням кислотності шлункового соку
В. Порушенням рухової функції стравоходу*
С. Підвищенням внутрішньочеревного тиску
Д. Аномалією анатомічної будівлі клапана Губарєва
Е. Підвищенням внутрішньошлункового тиску
4. Хворий К., 13 років, скаржиться на печію, закрепи, біль в надчеревній
ділянці, що виникають через 1,5 – 2 години після їжі, інколи вночі. Біль
посилюється в разі вживання гострої, солоної, кислої їжі. Який діагноз
найбільш імовірний?
А. Виразкова хвороба 12-палої кишки*
В. Аутоімунний гастрит
С. Діафрагмальна гриж
Д. Хронічний панкреатит
Е. Жовчнокам’яна хвороба

5. Хворий П. 17 років, госпіталізований у гастроентерологічне відділення із

скаргами на неодноразову блювоту кольору “кавової гущї”, загальну
слабкість,запаморочення. В анамнезі- виразкова хвороба. На протязі
останнього тижня турбував біль в епігастрії після їжі, не лікувався. Відзначає
зникнення болю після блювоти. Який найбільш імовірний діагноз?
А. шлунково-кишкова *
В. легенева кровотеча
С. хронічний панкреатит
Д. тромбоз мезентеріальних судин
Е. жовчнокам’яна хвороба
6. Назвіть групи препаратів які відносяться до антисекреторних?
А. блокатори Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори “протонової
помпи*
В. репаранти, М-холінолітики
С. метаболіки, цитопротектори
Д. препарати вісмуту, анаболіки
Е. спазмолітики, ферменти

7. Який з інструментальних методів дослідження найбільш

інформативний при виразковій хворобі?
А. ірригоскопія
В. оглядова рентгенограма органів черевної порожнини
С. ФГДС з біопсією*
Д. дослідження шлункового соку
Е. холецистографія
8. Пацієнт В., 16 років, звернувся до лікаря з приводу загострення
виразкової хвороби. Під час гастроскопії була взята проба на
наявність патологічної флори. Який збудник найбільш ймовірно
буде виявлений?
А. Нр *
В. Кандиди
С. Лямблії
Д. Хламідії
Е. Стафілокок

9. Синдром Золiнгера-Еллiсона - це:

А. Полiпоз шлунка
В.Дивертикульоз 12-палої кишки
С.Пухлина D-клітин пiдшлункової залози, яка продукує гастрин*
Д. Доброякiсна пухлина бета-клiтин пiдшлункової залози
10. Основний чинник виразкового езофагіту:
А.Недостатність кардії*
В. Виразкова хвороба
С. Цукровий діабет
Д. Пептичний чинник

11.При наявності печії та відрижки у хворих із підозрою на ГЕРХ проводиться тест

із:"
А. Інгібітором протонової помпи*
В. Препарати вісмуту,
С. С-сечовинний дихальний тест
Д. Пробним сніданком

12.Група препаратів, що не використовується для лікування хворих на виразкову

хворобу:"
А.Антибіотики
В.Гастроцитопротектори
С. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів
Д. Анаболічні гормони*
Е. Блокатори протонної помпи
13. Діагностичний метод, за допомогою якого можна виявити
джерело кровотечі в 12-палій кишці:
А. Подвійне контрастування цибулини 12-палої кишки
В. Ургентна ФЕГДС*
С. рН-метрія
Д.Контрастна рентгенографія

14. Основним принципом терапії хронічного гастриту, асоційованого

з хелікобактерною інфекцією, є:
А. Запобігання прогресуванню змін у слизовій оболонці
В. Ліквідація запальних змін
С. Лікувальне харчування
Д. Ерадикація хелікобактерної інфекції
 Література:
1. Наказ МОЗ України від 29.01.2013 р. № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних
протоколів медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення».
2. Маев И.В., Дичева Д.Т, Щегланова М.П., Андреев Д.Н., Заборовский А.В.
Функциональная диспепсия в свете Римских критериев IV пересмотра (2016
г.) //«Consilium medicum». Гастроэнтерология. - 2016. - № 2. 6 с.
3. Tack J, Talley NJ, Camilleri M, et al. Functional gastroduodenal disorders. Gastroenterology
2018; 130: 1466–79.
4. .Hadi S. Clinical investigation of IPP in patients with gastritis. Clin Ther 2018; 11: 590–
5. Pediatric Gastritis Clinical Practice Guidelines Joint Recommendation of the
ESPGHAN/NASPGAN Joint ESPGHAN/NASPGAN Guidelines for the management of
Helicobacter pylori – update 2016
6. Consensus statement – the Toronto Consensus for the treatment of Helicobacter pylori –
2016
7. (Pediatric Gastritis Clinical Practice Guidelines Joint Recommendation of the
ESPGHAN/NASPGAN, Update 2017)
8. Sugano K., Tack J., Kuipers E.J. et al. Kyoto global consensus report on Helicobacter pylori
gastritis. Gut 2015;64:1353-67.
9. Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C.A., Gisbert J.P., Kuipers E.J. et al. Management of
Helicobacter pylori infection — the Maastricht V/ Florence Consensus Report. Gut 2017;
66:6-30.