Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
акушерства та гінекології №2
Завідувач кафедри

___________ проф. Булавенко О.В.

30 серпня 2019 року

Методичні рекомендації

до практичних та семінарських занять для лікарів-інтернів I–го року

навчання з акушерства та гінекології
на кафедрі акушерства та гінекології №2

Тема: „ Консультування з питань планування сім`ї та вибору

методу контрацепції: види, переваги, процес консультування,
етапи консультування.”
1. Науково методичне обгрунтування теми.
Знання причин, що перешкоджають фізіологічно настати вагітності, є актуальним, оскільки
частота неплідних шлюбів зростає з року в рік і на сьогодні становить 10-15%, і тільки 30% -
жінок виліковуються. Своєчана діагностика та правильно розроблений алгоритм лікування
неплідності є запорукою стабілізації демографічної ситуації в Україні.
2. Навчальна мета: підготовка кваліфікованих фахівців з питань консультування в
області репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, оволодіти консультуванням у
післяпологовому та післяабортному періоді.
Студент повинен:
2.1. Знати:
1. Види консультування.
2. Якості ефективного консультанта.
3. Репродуктивні права пацієнта.
4. Причини виникнення психологічних бар'єрів між консультантом і пацієнтом та шляхи їх
подолання.
5. Провідні принципи охорони репродуктивного здоров’я згідно з основами стратегії країн
європейського регіону ВООЗ «Здоров’я - 21»
6. Репродуктивні результати, якими забезпечує служби планування сім’ї (ПС), окремих осіб
та подружні пари.
7. Правове підґрунтя вирішення проблеми ПС в Україні.
8. Першочергові основи діяльності служби ПС.
9. Основні завдання служби ПС.
10. Організація спільної діяльності структурних підрозділів з питань ПС.
11. І рівень діяльності служби ПС.
12. ІІ рівень діяльності служби ПС.
13. ІІІ рівень діяльності служби ПС.
14. Організація спільної діяльності центрів ПС з медико-генетичною службою.
15. Організація спільної діяльності з службою профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД.
16. Організація спільної діяльності з дерматовенерологічною службою
17. Класифікація категорії – класів ВООЗ специфічних станів, що впливають на показання до
використання методу контрацепції.
18. сучасні методи контрацепції;
2.2. Вміти:
1. Дати визначення поняття консультування та його процесів, у т.ч. – консультування з
планування сім`ї та збереження репродуктивного здоров’я.
2. Стандартизувати та індивідуалізувати анамнез;
3. Описати етапи процесу консультування і перелічити основні моменти кожного етапу
4. Вміти застосувати різні техніки при проведенні консультування.
5. Сформулювати поняття конфіденційності та етики при проведенні консультування.
6. Виявлти стани, які є протипоказами до використання того чи іншого методу контрацепції;
7. Виявляти факторів ризику можливих ускладнень при використанні того чи іншого методу
контрацепції;
8. Обгрунтовувати покази до використання того чи іншого методу контрацепції;
9. Індивідуально вибирати метод контрацепції;
10. Визначати індивідуальний термін початку використання методу контрацепції;
11. Надавати детальних інструкцій пацієнтці по використанню даного методу контрацепції;
12. Вирішувати питання профілактичних оглядів.

2.3. Опанувати практичні навички:

1. Опанувати техніку консультування (постановка запитань, підбадьорення і заспокоєння,
перефразування та узагальнення (відображення змісту), відображення почуттів, паузи
мовчання, надання інформації, інтерпретація, конфронтація, почуття консультанта й
саморозкриття, структурування консультування)
2. Опанувати невербальні способи спілкування
3. Визначити причини психологічних бар`єрів та шляхи їх подолання
4. Методи обстеження гінекологічних хворих.
5. Методи функціональної діагностики, норми вмісту гормонів в крові і сечі.
6. Які методи контрацепції існують?
7. Для чого проводять планування сім’ї?
8. Вплив шкідливих чинників на організм жінки.

3. Виховна мета: На конкретних прикладах продемонструють принципи лікарської етики і

деонтології . Сприяти формуванню у лікарів вміння клінічно мислити в процесі спілкування з
хворим, враховувати не тільки характер захворювання, але й індивідуальні особливості хворої.
4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).

Назви попередніх Отримані навички

дисциплін
Нормальна анатомія
Визначати анатомічну будову зовнішніх та внутрішніх
людини статевих органів
Біологічна хімія Описувати особливості стероїдогенезу
Гістологія Описувати будову статевих клітин, ендометрія, яєчників,
матки та маткових труб
Нормальна та патологічна Визначати особливості фізіологічних змін в організмі
фізіологія жінки залежно від фаз менструального циклу. Володіти
забором матеріалу для гормонального та біохімічного
дослідження
Пропедевтика внутрішніх Збирати анамнез, проводити фізикальне обстеження,
хвороб розпізнавати клінічні синдроми та симптоми, визначати
необхідний об’єм та послідовність методів обстеження,
оцінювати результати параклінічних методів
Топографічна анатомія та Визначати анатомічну будову зовнішніх та внутрішніх
оперативна хірургія статевих органів

5. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

№ Основні етапи заняття Розподі Види контролю Навчально-

лчасу та методичне
рівні забезпечення
засвоєн
ня
1. Підготовчий етап: 50 хв. усне тестові завдання
1.1 Організаційні питання; опитування, таблиці, муляжі,
1.2 Формування мотивації письмове за календар,
1.3 Контроль початкового рівня L=II-III стандартизовани стетоскоп,
підготовки ми переліками сантиметрова
питань або стрічка
комп’ютерне
тестування.
2. Основний етап: 2 год. 10 Практичні Відеофільми,
самостійна робота студентів під хв. завдання таблиці, муляжі,
контролем викладача: L=III схеми регуляції
- під час збору анамнезу та менструальиого
огляду (за ії згодою) студенти циклу, таблиці,
звертають увагу на скарги, зміни слайди,
фізіологічних параметрів демонстраційна
обстеження. апаратура, історії
- оцінюють результати наданих хвороби або
лабораторних аналізів крові виписки і
(клінічних, біохімічних, лабораторні дані,
гормональних), сечі, дзеркала,
коагулограми та ін. рукавички,
- Збирають загальний та предметне скло,
гінекологічний анамнез. пінцети або
Проводять загальне та ложечки
гінекологічне обстеження. Фолькмана,
Оцінюють дані тестів рентгенограми
функціональної діагностики, черепа, матки,
лабораторні дані. упаковки
Проводять диференційну лікарських засобів,
діагностику порушень контрольні задачі,
менструальної функції і мікроскоп, набір
маткових кровотеч, пов’язаних з стекол з клітинами
перериванням вагітності, ранніх вагінального
термінів і пухлинами . епітелію — чотири
Поставлять діагноз ступеня
ендометріозу, аномалії розвитку естрогенної
ЖСО. насиченості,
Обгрунтувують симптоматичне і симптом папороті.
патогенетичне лікування На заняття
ендометріозу, аномалії розвитку підготувати не
ЖСО. менш як 2 хворих.
Обгрунтовують показання для
хірургічного методу лікування
( вишкрібування, ампутація
матки, резекція яєшників, тощо).
Оцінюють дані лабораторного,
рентгенологічного,
ультразвукового методів
дослідження.
3. Заключний етап: 60 хв.
3.1 Контроль кінцевого рівня L=III Вирішення
підготовки. клінічних задач,
3.2 Мотивована загальна оцінка письмове
навчальної діяльності кожного тестування.
студента.
3.3 Інформування студентів про
тему наступного
 5.1. Підготовчий етап – на початку заняття викладач повинен розкрити актуальність теми,
сформулювати основні цілі та задачі заняття, провести контроль вихідного рівня знань, видати
завдання для самостійної роботи.
5.2. Основний етап:

Організація, структура та завдання служби планування сім’ї

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої
частини населення, погіршення репродуктивного здоров’я населення особливої уваги
заслуговують питання планування сім’ї як резерву в зниженні материнської та дитячої смертності,
профілактики захворювань, які передаються статевим шляхом і збереження здоров’я населення.
У сучасних умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування сім’ї
набуває більшої медико-соціальної значимості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним
методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в
кожної третьої жінки, у першовагітних їхня частота досягає 40%. Основними ускладненнями
аборту є неплідності, невиношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні
порушення, ускладнення при наступних вагітностях та пологах.
Планування сім’ї як суттєвий елемент первинної медичної допомоги в багатьох країнах
світу та в Україні включає такі основні види діяльності:
 інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;
 організація служб планування сім’ї;
 забезпечення населення засобами контрацепції;
 лікування неплідності та сексуальних розладів;
 формування громадської думки в процесі роботи, спрямованої на зміну усталених уявлень
про планування сім’ї про суто медичну чи внутрішньосімейну проблему;
 підвищення рівня знань і кваліфікації з цієї проблеми не тільки акушерів-гінекологів та
лікарів інших спеціальностей, а також середніх медичних працівників, у першу чергу, акушерок
фельдшерсько-акушерських пунктів;
 поглиблення та поширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовки
педагогів та батьків з питань сексуального розвитку дітей;
 залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування сім’ї,
сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;
 підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім’ї.
Система планування сім'ї (ПС) України відноситься до однієї з наймолодших підсистем галузі
охорони здоров'я України.
Спеціально розроблена за світовим взірцем система ПС, яка включає комплекс медико-
організаційної роботи, спрямованої на формування в населення безпечної статевої поведінки,
зацікавленості в збереженні і поліпшенні особистого здоров'я та основ відповідального
батьківства, стала основою для формування репродуктивної функції підростаючого покоління та
збереження репродуктивного здоров'я в дорослого населення. Тобто, в основу діяльності
служби ПС покладається перш за все цілеспрямована робота з формування в молоді статевої
культури та підготовки її до створення здорової сім'ї.
Організація діяльності структурних підрозділів системи ПС здійснюється відповідно до
рівня надання консультативно-медичної допомоги з питань ПС.
До І рівня віднесені - фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, дільничні
лікарні, лікарські амбулаторії та амбулаторії сімейного лікаря, а також громадські організації
населених пунктів.
На цьому рівні сімейні та дільничні лікарі, фельдшери, акушерки забезпечують наступні
послуги з ПС:
 проведення санітарно-освітньої роботи з питань здорового способу життя, статевого
виховання;
 профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом;
 організація профілактичних оглядів жіночого населення з одночасним індивідуальним
консультуванням або підбором методу запобігання небажаної вагітності;
 організація і проведення навчання сімей сучасним методам планування сім'ї відповідно
до рекомендацій ВООЗ;
 своєчасне виявлення вагітних та проведення динамічного нагляду за ними у співпраці з
лікарем-акушером-гінекологом; своєчасне виявлення жінок із патологією тяжкого ступеня, яким
вагітність загрожує здоров'ю або життю, з метою скерування їх на більш високий рівень надання
допомоги.
Надання медичної допомоги з питань ПС на II рівні забезпечують кабінети у районних та
центральних районних лікарнях, міські кабінети, жіночі консультації, пологові будинки,
акушерські та гінекологічні відділення, служби дитячої та підліткової гінекології, дитячі
поліклініки, відділення/кабінет медико-соціальної допомоги дітям та молоді „Клініка, дружня до
молоді", зацікавлені громадські об'єднання.
Другий рівень надання медичної допомоги з питань ПС потребує нормативного визначення
відповідального спеціаліста з питань ПС, на якого покладається організаційно-методичне
керівництво щодо запобігання ІПСШ та непланованої вагітності:
 забезпечення населення інформацією та надання послуг із ПС;
 створення системи забезпечення контрацептивами населення;
 створення умов доступності до послуг із ПС для населення регіону;
 формування реєстру жінок з екстрагенітальною патологією тяжкого ступеня, яким
вагітність загрожує здоров'ю або життю з метою безоплатного забезпечення їх сучасними
ефективними видами контрацепції;
 співпраця з громадськими організаціями, закладами освіти, правоохоронними органами
та закладами опіки у впровадженні інформаційного компонента ПС у навчальних закладах із
питань статевого виховання, здорового способу життя, формування та збереження
репродуктивного здоров'я;
 проведення післяабортного, післяпологового консультування з питань ПС та
індивідуального підбору методу контрацепції.
На III рівні послуги з ПС надають Український державний центр планування сім'ї з
консультативно-діагностичним, інформаційно-аналітичним відділеннями та навчаль ним
центром, навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації, громадські об'єднання, обласні центри
планування сім'ї з консультативно-діагностичним, стаціонарним (стаціонаром денного
перебування), , інформаційно-аналітичним відділеннями та навчальним центром, центри
профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД, здоров'я, медичної генетики, обласні шкірно-
венерологічні та наркологічні диспансери, громадські об'єднання.
Український державний центр планування сім'ї організовує методичну, консультативну,
навчальну, високоспеціалізовану медичну допомогу.
Структурні підрозділи служби ПС ІІІ рівня забезпечують:
 надання консультативної і лікувально-діагностичної допомоги з питань, пов'язаних з
охороною репродуктивного здоров'я сімей, планування сім'ї;
 профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);
 андрологічну допомогу населенню,
 профілактику, діагностику та лікування безплідності;
 організацію санітарно-просвітницької роботи серед населення та навчальної роботи серед
медичних фахівців, соціальних спеціалістів, психологів та педагогів щодо основ планування
сім'ї, дитячої гінекології, сексології, андрології;
 аналіз демографічної ситуації в регіоні та стану репродуктивного здоров'я населення,
дослідження епідеміології репродуктивних втрат та медичних факторів, що порушують
репродуктивне здоров'я населення, а також розробку заходів і конкретних регіональних
рекомендацій щодо вирішення проблем планування сім'ї та репродукції людини на основі
сучасних досягнень медичної науки і практики;
 організаційно-методичну роботу служби планування сім'ї та інших лікувально-
профілактичних акушерсько-гінекологічних лікувальних закладів регіону;
 впровадження сучасних методів профілактики, діагностики лікування розладів і порушень
репродуктивної функції;
 підвищення кваліфікації лікарів різних спеціальностей та середніх медичних
спеціалістів з даних проблем;
 співпрацю з органами місцевої влади, соціального захисту населення, службою
сім'ї та молоді, органами та установами освіти, державними органами реєстрації актів
цивільного стану, правоохоронними та іншими органами, засобами масової інформації,
організаціями, релігійними конфесіями з питань медико-соціального захисту інтересів і прав сімей
та їх членів, репродуктивного здоров'я населення, а також визначення потреб регіону в різних
засобах та методах контрацепції;
 співпрацю з обласними дермато-венерологічними, наркологічними диспансерами,
центрами профілактики та боротьби з ВІЛ, центрами здоров'я, соціальними службами для молоді
для інтеграції послуг з питань ПС.
Організація діяльності служби ПС в Україні з питань формування репродуктивного
здоров'я здійснюється спільно зі службами освіти на будь-якому структурно-
організаційному рівні шляхом створення та затвердження спільних програм відповідно до вікової
категорії дітей.
Консультування – інструмент, що широко використовується в галузі інтелектуальних
технологій. Консультативна робота знаходить застосування в різноманітних областях і сферах
фахової діяльності і життя людини. Існує медичне і психологічне консультування, організаційне і
управлінське, педагогічне і профорієнтаційне, кадрове і маркетингове. Часто консультування, як
одна з форм роботи, застосовується в тих галузях, де необхідно використання психологічних
знань, оскільки консультування є процесом спілкування, який включає аспект впливу.
Консультування з питань репродуктивного здоров'я:
• комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення пацієнтом своїх проблем в області
репродуктивного здоров'я;
• пошук шляхів їх вирішення та засобів досягнення прийнятих рішень, включаючи зміну
поведінки у бік менш ризикованої. Консультування - це конфіденційна бесіда, що вимагає
двостороннього спілкування (діалог, а не монолог) і концентрується на індивідуальних потребах
пацієнта. Консультант надає пацієнтові чітку та об'єктивну інформацію і допомагає зробити
усвідомлений вибір (прийняти поінформоване і добровільне рішення). У процесі консультування
беруть участь дві сторони: консультант і пацієнт (клієнт). Консультант – підготовлений спеціаліст,
який володіє знаннями, уміннями та навичками консультування з питань репродуктивного та
сексуального здоров'я. Пацієнт (клієнт) – будь-яка людина, яка звернулась за допомогою до
консультанта.
Види консультування
Консультування може бути:
• Індивідуальним
• Груповим
• Сімейним
У залежності від тривалості спілкування та кратності зустрічей:
• Короткострокове
• Тривале
• Оперативне
За цільовою ознакою:
• Довідково-інформаційне
• Діагностичне
• Корегувальне
• Формуюче і розвиваюче
 Напрямки консультування з планування сім`ї:
• консультування з питань контрацепції, включаючи і невідкладну
контрацепцію;
• дошлюбне консультування;
• післяабортне консультування;
• консультування сім'ї під час вагітності та у післяпологовому періоді;
• консультування безплідних подружніх пар;
• консультування при сексуальних розладах.

Консультування з питань планування сім'ї повинно допомогти

пацієнтам:
• зробити поінформований вибір, що стосується їх репродуктивних
можливостей;
• обрати метод контрацепції, що їх влаштовує; консультування сім`ї під час вагітності і у
післяпологовому періоді;
• післяабортне консультування;
• консультування безплідних подружніх пар;
• консультування при сексуальних розладах
• попередити небажану вагітність, ІПСШ

Для того, щоб бути ефективним, консультанту необхідно не просто надати деякий об’єм
інформації, а надати її у сприятливій для пацієнта манері.
Постанова запитань. Вміле опитування надає можливість одержати інформацію про
пацієнта. Форма, у якій консультант задає питання, визначає не тільки якість та об’єм одержуваної
від пацієнта інформації, але й впливає на взаємовідносини консультанта і пацієнта. Питання
розподіляються на відкриті та закриті.
Підбадьорення та заспокоєння. Підбадьорення та заспокоєння важливі для створення та
укріплення 95 контакту між консультантом та пацієнтом, допомагають пацієнту повірити у себе,
спонукають його шукати рішення своїх проблем. Однак, якщо заспокоєння починає переважати у
консультуванні, воно формує залежність пацієнта від консультанта.
Відображення змісту: перефразування та узагальнення. Перефразування та узагальнення
висловлень переконує пацієнта, що консультант його уважно слухає та розуміє. Здатність не
тільки слухати, але і чути надзвичайно важлива для більшої ефективності спілкування з пацієнтом.
Відображення почуттів. Відображення почуттів тісно пов’язано з перефразуванням. Різниця у
тому, що перефразування зосереджується на змісті, а відображення почуттів – на тому, що
приховано за змістом. Відображення почуттів сприяє виникненню міжособистісного, емоційного
контакту, тому що демонструє пацієнту прагнення консультанта зрозуміти його внутрішній світ.
Консультант повинен виражати і власні почуття, які виникають у результаті консультування, але
вони повинні бути пов’язані тільки з темою бесіди. Однак, у консультуванні завжди більш значущі
почуття пацієнта, а не консультанта.
Паузи мовчання. Вміння мовчати та використовувати тишу у терапевтичних цілях – одна з
важливих навичок консультування.
Надання інформації. Задачі консультування досягаються також за допомогою надання
інформації: консультант висловлює свою думку, відповідає на питання пацієнта, інформує його
про різні аспекти проблем, які обговорюються.
Інтерпретація. Проводячи консультування, важливо виявити дійсні проблеми пацієнта, які
можуть відрізнятися від питань, зачеплених пацієнтом у своєму поверхневому оповіданні. 96
Задача інтерпретації полягає у тому, щоб незрозуміле зробити зрозумілим.
 Конфронтація – це реакція консультанта, яка суперечить двоякій поведінці пацієнта
(виверти, хитрощі), які заважають пацієнту побачити та вирішити свої проблеми.
Почуття консультанта та саморозкриття. Для якісного консультування необхідні не
тільки досвід, але й емоційна захопленість процесом. Однак, емоційна участь повинна бути
доречною та служити інтересам пацієнта, а не консультанта.
Структурування консультування. Структурування – це організація відношень
консультанта з пацієнтом. Воно відбувається протягом всього процесу консультування. Кожен
новий етап починається з оцінки того, що досягнуто.
Невербальне (немовне) спілкування має таке ж важливе значення у процесі
консультування, як і мовне. Пам’ятайте про важливість першого враження. Від того, як ви
привітаєте пацієнта, від вираження вашого обличчя залежить ступінь його довіри. Такі фактори як
зовнішній вигляд консультанта, манери поведінки можуть впливати на створення сприятливої
обстановки, прихильності пацієнта. Підтримуйте візуальний контакт, уважно слухайте пацієнта,
говоріть доброзичливо. Намагайтеся тоном свого голосу передати зацікавленість та турботу про
проблеми пацієнта. Усуньте між пацієнтом та собою фізичні бар’єри.
Завершення консультування. Питання про припинення консультативних зустрічей
вирішується спільно консультантом і пацієнтом. Остання зустріч повинна бути присвячена
підведенню підсумків.

Права пацієнта
Кожен пацієнт має право на:
• одержання інформації
• доступність обслуговування
• свободу вибору
• поінформовану згоду
• безпеку
• спілкування наодинці
• конфіденційність
• анонімність
• гідність і повага
• комфорт
• безперервність надання послуг
• вираження своєї думки
• соціальне страхування

Причини психологічних бар'єрів з боку консультанта

• не враховує готовність пацієнта до діалогу
• не враховує емоційний стан пацієнта
• не враховує особистісні особливості пацієнта
• упереджено відноситься до пацієнта, оцінює його, а не
вчинки
• намагається консультувати з питань, у яких не
компетентний
• не вміє правильно організовувати консультацію
(розподілити час, вибрати місце, розташувати меблі у
приміщенні і т.д.).

Шляхи подолання психологічних бар'єрів консультантом

• бути професійно компетентним, авторитетним для особи, яка
консультується
• мати необхідний рівень знань з питань планування сім`ї , збереження
репродуктивного здоров’я і організації здорового способу життя
• володіти методами групової та індивідуальної роботи
• вміти донести свої знання до пацієнта
• бути об’єктивним та доброзичливим
• вміти слухати та чути пацієнта
• гнучко змінювати стратегію діалогу
• делікатно і тактовно відноситись до всіх інтимних сторін життя пацієнта
• бути терплячим до можливої неадекватної реакції пацієнта
• вміти дотримуватись своєї лінії поведінки

Консультування з питань контрацепції

Консультування з питань контрацепції – один з основних компонентів послуг служби ПС і
охорони РЗ, що допомагає пацієнтам зробити усвідомлений вибір щодо їх репродуктивних
можливостей, включаючи вагітність, використання контрацепції.

Ціль консультування з питань контрацепції - допомогти пацієнтам:

• прийти до усвідомленого розуміння своїх репродуктивних можливостей;
• обрати метод контрацепції, яким вони залишаться задоволені;
• правильно і безпечно застосовувати обраний метод.

Важливість консультування з контрацепції

• Підвищення значення планування сім'ї (залучення більшої кількості
пацієнтів до користування послугами планування сім'ї).
• Поінформований (усвідомлений) вибір методу контрацепції.
• Ефективне використання методу контрацепції.
• Збільшення тривалості користування методом контрацепції.
• Ефективне використання робочого часу персоналу (більша кількість
задоволених пацієнтів, велика тривалість користування методом,
зменшення кількості візитів без необхідності).

Під час вибору методу контрацепції необхідно враховувати:

• репродуктивні цілі жінки чи пари (перерва між пологами або
планування пологів);
• персональну інформацію, включаючи можливі „незручності” при
застосуванні методу;
• доступність і наявність інших засобів, необхідних при
використанні методу контрацепції;
• необхідність захисту від ІПСШ (включаючи ВІЛ)

Етапи консультування
І. Первинне консультування.
Надається:
• інформація про всі методи контрацепції;
• інформація про інші послуги, які пропонуються клінікою;
• консультативна допомога пацієнтові у виборі методу контрацепції,
який відповідає його потребам.
ІІ. Консультування з конкретного методу:
• Метод обирає сама жінка або подружня пара.
• Надається інформація:
- про обраний метод;
- показання і протипоказання;
- можливі побічні дії;
- неконтрацептивні властивості;
- механізм дії (коротко);
- коли і як починати користуватися методом;
- як припинити використання методу;
- відновлення фертильності.
ІІІ. Наступне консультування (при повторних візитах):
• З'ясувати, чи задоволений пацієнт обраним методом.
• Уточнити, чи правильно пацієнт користується обраним методом.
• Якщо є можливість, забезпечити запасом засобів контрацепції за
умови потреби.
• Відповісти на питання, які виникли.

Особливості післяпологового консультування

І етап – допологовий.
Консультант повинен до пологів надати жінці повну
інформацію про різні методи післяпологової контрацепції.
Допологові візити надають можливість обговорити
питання догляду за здоров’ям майбутньої дитини, годування
грудьми та ПС.
ІІ етап - під час перебування в стаціонарі після пологів.
Проводиться післяпологове консультування, яке включає
наступні аспекти:
• початок статевого життя;
• необхідність використання методів контрацепції,
інформацію про прийнятні методи контрацепції,
профілактику ІПСШ;
• інформація для пацієнтки про терміни відвідування лікаря
жіночої консультації
IІІ етап – консультування у післяпологовому періоді в
амбулаторних умовах.
Надання жінці, яка щойно народила дитину, послуг з ПС,
може стати органічною частиною догляду за дитиною або
навпаки – контроль стану здоров’я немовляти може органічно
влитися до післяпологових відвідувань жінки, що народила.
Нерідкою є ситуація, коли догляд за матір’ю та дитиною
здійснюється різними медпрацівниками, які не координують свої
зусилля. Ідеальним є такий варіант, коли ПС стає невід’ємною
частиною медичного догляду за матір’ю та дитиною.

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ У ПІСЛЯАБОРТНОМУ

ПЕРІОДІ

Жінки, яким був зроблений аборт та/або жінки, які потребують післяабортного догляду, за
визначенням належать до групи ризику щодо небажаної вагітності – незалежно від того, чи аборт,
якого вони зазнали був самовільним (а сама вагітність – бажаною) чи штучним (таким, що був
наслідком небажаної вагітності). У будь-якому випадку жінці треба запропонувати консультації та
послуги з питань ПС, для того, щоби досягти однієї з двох цілей:
1) відкласти майбутню бажану вагітність до тих часів, коли її
репродуктивні органи прийдуть до норми після спонтанного аборту або
2) запобігти небажаних вагітностей у майбутньому та штучних абортів, як їх наслідків.

Жінки, яким був зроблений аборт, загалом швидко відновлюють свою

фертильність (11-14 день після аборту). Після аборту, що відбувся у другому триместрі вагітності,
фертильність відновлюється протягом чотирьох тижнів (28 днів). Швидке рішення щодо
використання методу контрацепції має прийматися тією категорією жінок, які є сексуально
активними, але у той же час хочуть/потребують запобігання ще однієї небажаної вагітності
найближчим часом. Часто жінка вважає, що після перенесеного аборту у неї буде відбуватися
затримка наступних вагітностей, як це буває у
післяпологовий період.
Консультування може допомогти тим жінкам, які зробили аборт, адекватно відреагувати на
реальність своєї теперішньої ситуації. До того ж, консультації допоможуть пацієнтам, що
перенесли аборт досягти наступних цілей:
• усвідомити ті причини або обставини, що призвели до небажаної
вагітності;
• оцінити ці причини щодо їх потенційної здатності спричинити наступну
небажану вагітність;
• позбавитися відчуття провини у зв’язку із своїм рішенням щодо минулого
аборту;
• виходячи з оцінки своєї ситуації та з метою запобігання небажаних
вагітностей у майбутньому, прийняти більш раціональне рішення щодо
своєї майбутньої поведінки та можливого застосування засобів
контрацепції (разом із захистом від ІПСШ).

Фактори, які визначають можливість застосування методу контрацепції у післяабортному

періоді
1. Репродуктивні плани жінки:
• Планує вагітність.
• Не планує вагітність.
2. Вік жінки:
• До 35 років.
• Старше 35 років.
3. Можливість регулярного спостереження після вибору методу.
4. Наявність супутньої генітальної і екстрагенітальної патології.

Деонтологічні та соціальні аспекти післяабортної контрацепції

• Не слід починати розмову про післяабортну контрацепцію,
якщо жінка не повністю відійшла від наркозного сну,
знаходиться в стані стресу, у неї виражений больовий
синдром.
• Якщо психоемоційний стан жінки не дозволяє провести
адекватне консультування, воно відкладається до стабілізації
стану жінки.
• Консультування повинне проводитися в окремому
приміщенні, в умовах достатньої кількості часу.
• Допускається присутність партнера на консультуванні, якщо
цього хоче жінка. В деяких випадках присутність партнера
підвищує ефективність консультування.
• Якщо вагітність наступила на фоні використання якого-небудь
методу контрацепції, необхідно пояснити жінці причину
контрацептивної невдачі, щоб у неї не формувалося
стеретипно-негативне ставлення до методів контрацепції.

5.3. Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняттю консультування з питань репродуктивного здоров'я
2. Які дві сторони процесу консультування Ви знаєте?
3. Основні види консультування (за кількістю пацієнтів, за тривалістю спілкування та кратністю
зустрічей, за цільовою ознакою)
4. Що таке планування сім`ї та його основні принципи.
5. Напрями консультування з планування сім`ї та його основні завдання.
6. Права пацієнта
7. Психологічні бар`єри з боку консультанта та шляхи їх подолання.
8. Що потрібно враховувати під час вибору методу контрацепції?
9. З якою метою використовують різні засоби контрацепції?
10. Основні етапи консультування.
11. Оптимальні терміни початку післяпологової контрацепції.
12. Післяпологова інфертильність.
13. Особливості післяпологового консультування на І,ІІ та ІІІ етапі.
14. Категорії жінок, які не схильні до використання післяпологової контрацепції:
15. Післяабортна інфертильність
16. Принципи післяабортного консультування
17. Фактори, які визначають можливість застосування методу контрацепції у післяабортному
періоді
18. Деонтологічні та соціальні аспекти післяабортної контрацепції

5.4. Заключний етап. Контроль засвоєння матеріалу шляхом розв'язання ситуаційних задач,
усних повідомлень студентів про виконану роботу. Оцінюється робота кожного студента,
викладач робить узагальнення, зауваження за ходом заняття з оцінкою знань студентами питань
деонтології, дає завдання додому.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття:

Місце проведення: навчальна кімната, оглядовий кабінет гінекологічного відділення, кабінет
функціональної діагностики, маніпуляційна, ендоскопічний кабінет, жіноча консультація.
Оснащення: навчальні таблиці, слайди, історії хвороби або виписки з них, дзеркала, пінцети,
предметні стекла, рентгенограми черепа, гістерограми, упаковки гормональних препаратів,
мікроскоп, набір стекол з клітика, діагностика та лікування ппогонадотропної перка, діагностика
та лікування гіпергонадотропної пернами вагінального епітелію (чотири ступеня естрогенної
насиченості).Набір контрольних запитань, ситуаційних задач, завдань для самостійної роботи
студентів.
6.1. Додатки. Засоби для контролю:
Контрольні питання:
Ситуаційні задачі.

Задача №1
При первинному консультуванні лікар акушер-гінеколог ознайомила пацієнтку з видами
контрацепції. Які питання їй слід розглянути при виборі конкретного виду контрацепції для
даної пацієнтки?

Метод контрацепції обирає сама жінка або подружня пара.

• Надається інформація:
- про обраний метод;
- показання і протипоказання;
- можливі побічні дії;
- неконтрацептивні властивості;
- механізм дії (коротко);
- коли і як починати користуватися методом;
- як припинити використання методу;
 - відновлення фертильності.

Задача 2
В гінекологічному відділення жінці було виконано переривання вагітності при терміні
вагітності 19тижнів за медичними показами медикаментозним шляхом (застосуванням
препаратів міфепрістон та мізопростол). Які фактори визначають вибір методу контрацепції в
її випадку? Через який час відновиться фертильність у жінки?

1. Репродуктивні плани жінки:

• Планує вагітність.
• Не планує вагітність.
2. Вік жінки:
• До 35 років.
• Старше 35 років.
3. Можливість регулярного спостереження після вибору методу.
4. Наявність супутньої генітальної і екстрагенітальної патології.
Фертильність після аборту в ІІтриместрі вагітності відновиться через 4тижні(28днів)

Задача 3

Породілля 24р., знаходиться в пологовому будинку після перших термінових пологів другу
добу. Який вид консультування має з нею проводитися на даному етапі та які аспекти мають
обговоритися?

ІІ етап - під час перебування в стаціонарі після пологів.

Проводиться післяпологове консультування, яке включає
наступні аспекти:
• початок статевого життя;
• необхідність використання методів контрацепції,
інформацію про прийнятні методи контрацепції,
профілактику ІПСШ;
• інформація для пацієнтки про терміни відвідування лікаря
жіночої консультації

Задача 4
При поступленні до гінекологічного стаціонару лікар не надав жінці інформацію про стан її
здоров`я та тактику лікування. Які права пацієнта порушив лікар? Які права пацієнта Ви
знаєте?

Лікар порушив право пацієнта на одержання інформації.

Кожен пацієнт має право на:
• одержання інформації
• доступність обслуговування
• свободу вибору
• поінформовану згоду
• безпеку
• спілкування наодинці
• конфіденційність
• анонімність
• гідність і повага
• комфорт
• безперервність надання послуг
 • вираження своєї думки
• соціальне страхування

Задача 5

Лікар-інтерн при спілкуванні з пацієнтом почувався невпевнено, збирав анамнез швидко та

неуважно, запитання задавав невпорядковано. Які якості ефективно консультування Ви б
рекомендували йому опанувати?
Постанова запитань..
Підбадьорення та заспокоєння.
Відображення змісту: перефразування та узагальнення.
Паузи мовчання.
Надання інформації.
Інтерпретація.
Конфронтація
Почуття консультанта та саморозкриття.
Структурування консультування.
Невербальне (немовне) спілкування
Завершення консультування.

7. Рекомендована література.
7.1. Основна:
1. Гріщенко В.І. «Гінекологія». / В.І. Гріщенко - Харків: Основа, 2000.

2. Наказ МОЗ України №59 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних

документів зі стандартизації медичної допомоги з питань планування сім'ї».

7.2. Додаткова:
1. Пол Блюментал, Ноєл Макинтош. Краткое руководство по репропродуктивному здоровью и
контрацепции. – Балтимор, 1998. – С.220-251.
2. Керівництво по плануванню сім’ї (під редакцією Вовк І.Б., Нізової Н.М.). – К., 1999. – С. 91-
105.

Дати затвердження і перегляду № протоколу методичного Підпис зав. кафедри

методичної розробки засідання кафедри