ПЕРВИННІ І ВТОРИННІ ЕЛЕМЕНТИ

ВИСИПКИ ШКІРИ

Первинні і вторинні елементи висипки на шкірі - це абетка для розуміння

хвороб шкіри.
Морфологічні елементи висипки:
Первинні морфологічні елементи виникають на незміненій, нормальній шкірі.
Вторинні морфологічні елементи виникають внаслідок еволюції первинних
морфологічних елементів.
Поверхневі локалізуються в епідермісі і сосочковому шарі дерми. Зникають без
сліда.
Глибокі розташовані в сітчастому шарі дерми і гіподермі. Залишають після себе
рубці або атрофію.
Мономорфні. Висипка складається з первинних елементів одного типу: псоріаз,
червоний плоский лишай, кропив’янка.
Поліморфні. Висипка складається з первинних елементів різного типу.
При наявності первинних морфологічних елементів декількох типів говорять
про справжній (або первинний) поліморфізм (екзема, лепра, герпетиформний
дерматоз Дюринга).
Несправжній (або вторинний) поліморфізм - при якому поряд з первинними
одночасно спостерігаються деякі вторинні морфологічні елементи (екзема).
Вірна оцінка наявності у хворого мономорфної, поліморфної висипки чи
несправжнього поліморфізму спрощує постановку діагнозу.
 ПЛЯМА
(MACULA)

ПЛЯМА (MACULA)-
первинний морфологічний елемент висипки, який
характеризується зміною кольору шкіри без зміни її консистенції.
Пляма не підвищуюється над рівнем шкіри.
Плями підрозділяють на запальні і незапальні.
Запальні плями зумовлені локальним розширенням кровоносних
судин.
Запальні плями зникають при натисенні на шкіру предметним
склом або пальцем і знову з'являються після припинення тиску.
Запальні плями розрізняються за розміром:
розеола — пляма розміром до нігтя мізинця;
еритема — пляма розміром від нігтя мізинця і більше (з долоню);
еритродермія - уражена вся шкіра.
Запальні плями можуть мати різне забарвлення від блідо-рожевого
до синюшно-червоного.
У процесі еволюції вони залишають після себе гіперпігментацію
або зникають безслідно.
Запальні плями спостерігаються при дерматитах, рожевому лишаї
Жибера, вторинному сифілісі і інших хворобах.
 ГІПЕРПІГМЕНТОВАНІ ПЛЯМИ

Незапальні плями характеризуються відсутністю запальних явищ

в шкірі. При натисканні на шкіру предметним склом або пальцем ці
плями не зникають.
До незапальних плям відносять гіперпігментовані і
депігментовані.
Гіперпігментовані плями з'являються в результаті відкладення в
шкірі пігменту - меланіну. Розрізняють вроджені і набуті
гіперпігментовані плями.
Вроджені гіперпігментовані плями - це найчастіше невуси.
Придбані гіперпігментовані плями зустрічаються при
фотодерматозах, аддисоновій хворобі та ін.
 ДЕПІГМЕНТОВАНІ ПЛЯМИ

При зменшенні вмісту в шкірі меланіну або

при його зникненні на шкірі з'являються
депігментовані плями.
Розрізняють вроджені (альбінізм) і набуті
(вітіліго) депігментовані плями.
ДЕПІГМЕНТОВАНІ ПЛЯМИ
 НЕЗАПАЛЬНІ ПЛЯМИ

• До незапальних плям відносять геморагічні плями (пурпура):

- петехії (1-2 мм),
- пурпура (1 см),
- екхімози (з долоню і більше),
- вібіцес (лінійної форми).

Плями, пов'язані з неправильним розвитком судин (судинні

родимі плями, телеангіектазії).

Плями від штучного введення фарб (татуювання,

професійні стигми), плями
 ВУЗЛИК
(PAPULA)

ВУЗЛИК (PAPULA) різко відмежований, щільний первинний

морфологічний елемент, який декілька підвищується над поверхнею
шкіри і утворюється внаслідок гіперплазії епідермісу або скупчення
запального клітинного інфільтрату в сосочковому шарі дерми.
За розміром папули бувають:
- міліарні (2-3 мм)
- лентикулярні (5-7 мм)
- нумулярні (з монету)
- бляшки (з долоню і більше).
Після папул на шкірі іноді відзначаються залишкові явища у
вигляді лущення або тимчасової гіперпігментації (депігментації).
Залежно від того, в якому шарі шкіри утворився вузлик,
розрізняють епідермальні папули (бородавки), дермальні папули
(вторинний сифіліс) і епідермо-дермальні папули (червоний плоский
лишай).
 ГОРБИК
(TUBERCULUM)

ГОРБИК (TUBERCULUM) - обмежений, щільний,

первинний морфологічний елемент діаметром від 1 - 2 до 5 - 10 мм,
який декілька підвищується над рівнем шкіри. Горбики
утворюються в результаті скупчення в дермі запального
інфільтрату типу інфекційної гранульоми.
Колір горбика може варіювати від рожево-червоного до
синюшно-багряного.
В процесі еволюції горбики можуть утворювати виразку
після якої формується рубець. Або – без утворення виразки
формувати рубцову атрофію шкіри.
Зустрічаються горбики при таких захворюваннях як
туберкульозний вовчак, лепра, третинний сифіліс.
 ВУЗОЛ
(NODUS)

ВУЗОЛ (NODUS) щільний, округлої або овоідної форми

обмежений первинний елемент діаметром понад 3 - 5 см, який
залягає в глибоких шарах дерми і підшкірної жирової клітковини.
Вузол може підвищуватися над рівнем шкіри або визначатися
лише пальпаторно. Вузли поділяють на запальні та незапальні.
При запальних вузлах забарвлення варіює від блідо-
рожевого до синюшно-багряного. Такі вузли в процесі еволюції
зазвичай виразкуються і завершуються рубцем. В окремих
випадках вузли можуть розсмоктуватися без виразки і на їх місці
залишається рубцева атрофія.
Запальні вузли утворюються при таких захворюваннях, як
третинний сифіліс, туберкульоз, лепра.
Незапальні вузли зустрічаються при різних
новоутвореннях шкіри. Вони складаються з розростань
відповідної тканини (фіброма шкіри, дерматофіброма, ліпома і
т.д). Незапальні вузли можуть утворитися і в результаті
відкладення продуктів обміну. Забарвлення шкіри над вузлом
залежить від характеру процесу, що викликав утворення самого
вузла. Шкіра над вузлами, виникнення яких обумовлено різного
роду новоутвореннями, має зазвичай нормальне забарвлення.
 ПУХИРЬ
(URTICA)

ПУХИРЬ (URTICA) це первинний морфологічний

елемент, який не має порожнини, декілька підвищується
над рівнем шкіри і виникає в результаті обмеженого
гострозапального набряку сосочкового шару дерми з
одночасним розширенням капілярів.
Розмір від 2-3 мм до 10 см і більше. Колір червоний,
блідо-рожевий або білий. Зазвичай швидко і безслідно
зникає.
Поява на шкірі пухирів супроводжується сильним
свербіжем.
Пухирі спостерігаються при таких захворюваннях як
кропив'янка, укуси комах, контакт з кропивою,
герпетиформний дерматит Дюринга і ін.
 ПУХИРЕЦЬ
(VESICULA)

ПУХИРЕЦЬ (VESICULA) - поверхневий (в межах

епідермісу) порожнинний морфологічний елемент, який
декілька підвищується над поверхнею шкіри і містить
серозну рідину.
Розмір пухирців коливається від 1 до 3-5 мм.
В процесі розвитку пухирець може або розкритися,
утворивши ерозію, або підсохнути, утворюючи кірочку, або
залишити після себе тимчасову гіперпігментацію
(депігментацію).
Пухирці спостерігають при таких захворюваннях
шкіри як екзема, дерматит, герпес симплекс та ін.
 МІХУР
(BULLA)

МІХУР (BULLA) порожнинний елемент, подібний

пухирцеві, але більший за розміром. Іноді його діаметр досягає
3 - 5 см і більше. Розташований у верхніх шарах епідермісу і під
епідермісом. Вміст міхурей може бути серозним, кров'янистим і
гнійним.
В процесі еволюції міхур може спадатися, утворюючи
кірки, або розкритися, утворюючи ерозію. На місці міхура
нерідко залишається нестійка пігментація.
Міхурі зустрічаються при таких захворюваннях як
пухирчатка, герпетиформний дерматит Дюринга, дерматит та ін.
 ГНІЙНИЧОК
(PUSTULA)

ГНІЙНИЧОК (PUSTULA) - порожнинний

гострозапальний морфологічний елемент з гнійним вмістом.
Гнійничок має полушаровидну форму, розмір від 1 до 10 мм,
зеленувато-жовтий кольор, оточений запальним віночком. Крім
епідермісу, може захоплювати більш глибокі шари шкіри, аж до
підшкірної жирової клітковини.
Гнійничок зсихається утворюючи кірочку жовтого
кольору, яка відпадає і інколи залишає нестійку
гіперпігментацію. Глибоко розташовані гнійнички залишають
після себе рубці.
Розрізняють три види гнійничків:
- фолікулярі;
- поверхневі;
- глибокі.
Гнійнички зустрічаються при таких захворюваннях як
фоллікуліт, фурункул, акне та ін.
 ВТОРИННІ МОРФОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
ГІПЕРПІГМЕНТАЦІЯ (HYPERPIGMЕNTATIO)

Вторинна гіперпігментація (hyperpigmеntatio) -

зміна забарвлення шкіри, яке може розвинутися в
результаті збільшення в ній меланіну або відкладення
гемосидерину на місці колишніх первинних елементів.
 ВТОРИННА ДЕПІГМЕНТАЦІЯ
(DEPIGMENTATIO)

Вторинна депігментація (depigmentatio) -

тимчасове або постійне стійке знебарвлення шкіри після
зникнення деяких первинних висипань (вузликів, пухирців,
міхурів та інших елементів).
Депігментація виникає в основному в результаті
зменшення вмісту в шкірі меланіну.
 ЛУСОЧКА
(SQUAMA)

ЛУСОЧКА (SQUAMA) - скупчення клітин рогового

шару, а в ряді випадків і підлеглих шарів епідермісу, які
злущуються.
Лущення буває:
1) фізіологічне,
2) патологічне лущення:
- великопластинчасте (псоріаз, іхтіоз)
- дрібнопластинчасте (мікози)
- борошноподібне (рубромікоз)
Спостерігається при таких захворюваннях шкіри, як
псоріаз, різнокольоровий лишай, себорея, екзема, нейродерміт
та ін.
 САДНО, ЕКСКОРІАЦІЯ
(EXCORIATIO)

САДНО, ЕКСКОРІАЦІЯ (EXCORIATIO) - дефект шкіри,

який з'являється в результаті поверхневої травми, наприклад
разчухів шкіри.
Садно зазвичай має лінійну форму.
При дефекті шкіри в межах епідермісу - не залишає після
себе слідів. Після екскоріації, яка розташована в дермі, утворюється
рубець.
 ЕРОЗІЯ
(EROSIO)

ЕРОЗІЯ (EROSIO) - дефект шкіри в межах епідермісу.

Ерозія розвивається внаслідок розриву пухирця, міхура або
порушення цілісності епітелію на поверхневих папулах.
Розмір і обриси ерозії зазвичай відповідають первинному
елементу, з якого вона утворилася.
Ерозія має червоний колір, вологу поверхню, гладке дно з
серозним виділенням. Загоюється безслідно.
Ерозія зустрічається при таких шкірних захворюваннях,
як екзема, дерматит, пухирчатка, оперізуючий лишай,
епідермофітія стоп та ін.
 ВИРАЗКА
(ULCUS)

ВИРАЗКА (ULCUS) - глибокий дефект шкіри, що досягає дерми,

підшкірної жирової клітковини, фасцій, м'язів і кісток. Виразки зазвичай
утворюються на місці розпаду таких первинних морфологічних
елементів як горбик, вузол, глибока пустула. Вони можуть також
виникати в результаті розладу крово- і лімфообігу (емболії, тромбози,
варикозне розширення вен, тромбофлебіти), зміни стінок судин
(атеросклероз, хвороба Рейно), травматичних ушкоджень, трофічних
розладів (сирингомієлія, спинна сухотка, пошкодження нервів), пухлини.
Виразка має краї і дно.
Після загоєння виразки на її місці завжди залишається рубець.
 ТРІЩИНИ
(FISSURA, RHAGADES)

ТРІЩИНИ (FISSURA, RHAGADES) - лінійні

порушення цілісності шкіри, що виникають внаслідок
надмірної її сухості або втрати еластичності при запальній
інфільтрації.
Залежно від глибини розрізняють поверхневі і глибокі
тріщини. Поверхневі тріщини локалізуються в межах
епідермісу, з них виділяється серозна рідина. Вони загоюються
без рубця. Глибокі тріщини проникають в дерму, з них
виділяється серозно-геморагічна рідина. Вони залишають після
себе рубець
Найчастіше тріщини утворюються в природніх складках
шкіри (в кутах рота, за вушною раковиною, в міжпальцевих
складках) або на місцях, що піддаються розтягуванню (над
суглобами, на долонях).
КІРКА
(CRUSTA)

КІРКА (CRUSTA) утворюється на шкірі в результаті

засихання виділень вологої поверхні.
Залежно від характеру вмісту первинних
порожнинних елементів розрізняють:
- серозні;
- геморагічні (кров'янисті);
- гнійні кірки.
Серозні кірки утворюються після пухирців, міхурів.
Кров'янисті (геморагічні) кірки формуються на глибоких
саднах, виразках.
Гнійні кірки утворюються в результаті зсихання
вмісту гнійничків.
 РУБЕЦЬ
(CICATRIX)

РУБЕЦЬ (CICATRIX) – це сполучна тканина, що

утворюється на місці глибокого дефекту шкіри (виразка, глибоке
садно, тріщина).
За величиною і обрисах рубець відповідає попередньому
дефекту шкіри. Свіжоутворені рубці мають червоний, а потім
рожевий колір, з часом вони набувають білий колір.
Рубець може розташовуватися на одному рівні з
навколишнього шкірою, западати, бути втягнутим або підніматися
над навколишньою шкірою (гіпертрофічний рубець). Рубці можуть
виникати і без попередньої виразки шкіри.
 АТРОФІЯ ШКІРИ
(ATROPHIA)

АТРОФІЯ ШКІРИ (ATROPHIA) – це стоншена,

позбавлена нормального шкірного малюнку ділянка шкіри, яка
трохи западає.
Атрофія спостерігається при таких захворюваннях, як
бляшечная склеродермія, червоний вовчак, третинний сифіліс та
ін.
Атрофія може розвиватися і первинно при порушенні
харчування (аліментарна атрофія).
 ЛИХЕНИФИКАЦІЯ
(LICHENIFICATIO)

ЛІХЕНІФІКАЦІЯ (LICHENIFICATIO) - ущільнення

шкіри, що виникає найчастіше в результаті злиття вузликів та
характеризується посиленням шкірного малюнка.
Лихенификація спостерігається при нейродерміті,
хронічній екземі і ряді інших захворювань.
 ВЕГЕТАЦІЯ
(VEGETATIO)

ВЕГЕТАЦІЯ (VEGETATIO) це розростання

епідермісу і сосочкового шару дерми. Вегетація може мати
вигляд згрупованих сосочкових розростань, що нагадують за
зовнішнім виглядом кольорову капусту або півнячий гребінь.
Важливими умовами виникнення вегетації є наявність
виділень і мацерація шкіри.
Вегетації можуть локалізуватися на поверхні папул,
ерозій, на дні виразки, особливо при розташуванні цих
елементів в природніх складках.
Вони соковиті, м'які, яскраво-червоного кольору, легко
кровоточать.
Спостерігаються при таких захворюваннях, як
гострокінцеві кондиломи, вегетуюча пухирчатка та ін.