Вугрова хвороба (акне) – поліморфне мультифакторіальне захворювання сальних залоз.

Захворювання проявляється запальними процесами в сальних залозах які індукують

розвиток поліморфної висипки в місцях найбільшої концентрації сальних залоз (обличчя,
шия, зона декольте, верхня частина спини). Вказані ділянки шкіри носять назву
«себорейних» та містять від 400 до 900 сальних залоз на 1см2.
Акне є однією з найбільш розповсюджених дерматологічних нозологій у світі. Найбільш
активно захворювання проявляється у віці 12- 24 роки, що пов’язано з підвищеним рівнем
статевих гормонів, що є характерним для цього віку.
Етіологія та патогенез
Передуючим станом для розвитку вугрової хвороби є себорея. Себорея – це патологічний
стан шкіри обумовлений кількісними та якісними змінами шкірного сала. Виділяють
наступні форми себореї:
1) Суха себорея – зниження кількості продукуємого шкірного сала.
2) Жирна себорея – підвищення кількості продукуємого шкірного сала. Поділяється
на густу та рідку. При рідкій себореї зазвичай наявний «жирний» блиск шкіри, але
запальні елементи висипу відсутні. Густа себорея сприяє більш активній закупорці
усть сальних залоз та призводить до виникнення запальних елементів висипки.
3) Змішана себорея – стан при якому на суміжних ділянках шкіри можна помітити
прояви як сухої так і жирної себореї.
Загалом у розвитку вугрової хвороби можна виділити наступні основні ланки патогенезу:
1) Гіперплазія та гіперсекреція сальних залоз
2) Фолікулярний гіперкератоз
3) Колонізація протоків сальних залоз пропіонкислими бактеріями або піогенною
мікрофлорою
4) Запалення
Рівень секреції сальних залоз регулюється нейрогуморальним шляхом. Встановлено вплив
багатьох нейрометаболітів на рівень продукції шкірного сала. Особливу роль відіграє так
звана «субстанція Р» - нейропротеїн який активно синтезується при психоемоційних
навантаженнях. Даний протеїн стимулює секрецію шкірного сала та має прозапальні
властивості. Саме цим пояснюються загострення та більш тяжкий перебіг акне при
стресових навантаженнях. З іншого боку продукція шкірного сала регулюється за
допомогою статевих гормонів. Зокрема естрогени знижують продукцію, андрогени –
навпаки, підвищують рівень продукції шкірного сала. Але клінічне значення має не лише
підвищення рівня андрогенів в організмі, а й кількість та чутливість андрогенових
рецепторів в сальних залозах. Досить часто спостерігаються ситуації коли в пацієнта
відсутні значні зміни показників гормонального статусу, але перебіг вугрової хвороби є
важким, як раз в наслідок підвищеної чутливості сальних залоз до андрогенів.
Окрім гіперсекреції шкірного сала андрогени стимулюють також прискорений ріст
волосся в чутливих фолікулах та прискорену проліферацію епітеліальних клітин вивідних
проток сальних залоз, що характеризується локальним дискератозом (передчасним
ороговіванням епідермісу). Гіперпроліферація епітеліоцитів вивідних проток результує у
фоллікулярний гіперкератоз. Цей стан призводить до закупорювання вивідних шляхів для
шкірного сала та відповідно надлишкового накопичення секрету в середині ураженої
сальної залози.
В свою чергу, накопичення шкірного сала в середині залози призводить до збільшення її
розміру та створює оптимальні умови для дисбіозу з переважанням пропіонкислих
бактерій (Propion acne) та піококкової флори (Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus
aureus). Частина дослідників вважає дріжжоподібні грибки Pityrosporum ovale et. orbiculare
активними учасниками патологічного процесу. Загалом питання значимості тих чи інших
мікроорганізмів при акне залишається відкритим, оскільки всі виявленні м/о є
сапрофітною або умовно-патогенною флорою та їх наявність у біозразках елементів
висипу не доводить їхньої активної участі у патологічному процесі. Частина вчених
вважає що Propion acne жодним чином не індукує запальних процесів в шкірі.
Всі перераховані фактори сприяють формуванню запалення різного ступеня вираженості
та, відповідно, формуванню тої чи іншої форми вугрової хвороби.
Слід зауважити, що не всі елементи висипки при вугровій хворобі мають запальний генез.
Класичним елементом, який є наслідком жирної себореї, є комедон. Існують комедони
двох різновидів – закриті (білі) та відкриті (чорні). Відкритий комедон формується
внаслідок поверхневої закупорки фолікула та візуально проявляється як «чорна точка» на
поверхні шкіри. Скупчення таких комедонів зазвичай можна спостерігати на спинці та
крилах носа в більшості людей, що не рахується патологією. Темний колір «головки»
комедона з’являється внаслідок окислення шкірного сала при контакті з повітрям. Закриті
комедони формуються внаслідок більш глибокої закупорки фолікула, та виглядають як
папули тілесного або дещо білуватого кольору що підвищуються на рівнем шкіри. При
проведенні механічної чистки шкіри під час видавлювання комедонів виділяється певна
кількість шкірного сала.
Важливим фактором у виникненні акне є харчування. Вживання у їжу великої кількості
вуглеводів (особливо легкозасвоюваних) є сприяючим фактором у розвитку вугрової
хвороби, оскільки це призводить до підвищенної концентрації інсуліну та
інсуліноподібного фактора росту-1 в організмі. Ці речовини також впливають на
продукцію шкірного сала підвищуючи її. Окремим питанням є вживання коров’ячего
молока. Воно також стимулює синтез шкірного сала, але робить це не напряму, а
опосередковано через підвищення глікемічного навантаження інших продуктів
харчування внаслідок їх сумісного з молоком вживання.
За даними досліджень проведених у 2010 році паління також значно погіршує перебіг
вугрової хвороби.

Клінічна картина
За клінічним типом перебігу можна виділити наступні форми вугрової хвороби:
1) Комедональне акне – присутні переважно відкриті чорні комедони у великій
кількості. Запальні зміни відсутні або мінімальні.
2) Папульозне акне – переважання закритих білих комедонів частина з яких має
інфільтраційно-запальні зміни.
3) Пустульозне акне – виражений запальний процес що призводить до значної
нейтрофільної інфільтрації та формування пустульозних елементів висипу.
4) Індуративне акне – виражені запальні зміни, інфільтрація, але при цьому не
відмічається абсцедування. Елементи висипу діаметром до 5мм, щільні, багрового
чи синюшного відтінку але не містять гнійного інфільтрату в середині.
 5) Флегмонозне акне – наявне абсцедування запальних елементів висипу. Характерні
вузли діаметром близько 1см, м’які, яскраво червоні, болючі. Після розкриття
елементу виділяється значна кількість гною.
6) Конглобатне акне – ідентичне флегмонозному акне, але відмічається злиття
елементів висипу між собою.
7) Келоїдне акне – форма при який частина елементів висипу результують у
формування келоїдних рубців.

За важкістю виділяють наступні ступені ураження:

І – наявність комедонів та поодиноких папул
ІІ – переважання папульозних елементів та невелика кількість пустул
ІІІ – на фоні інтенсивної папуло-пустульозної висипки наявні декілька вузлових
елементів
IV – наявність великої кількості інфільтративних вузлових елементів

Лікування
Сучасне лікування акне направлено на всі ланки патогенезу, а саме: 1) Зниження секреції
шкірного сала; 2) Нормалізація процесів кератинізації вивідних проток сальних залоз; 3)
Вплив на мікробні фактори розвитку акне; 4) Зменшення інтенсивності запальних реакцій.
Лікування акне завжди є тривалим та продовжується від 3 місяців до 1-2 років.
Для топічної терапії акне можуть використовуватися наступні препарати:
1. Бензоїл пероксид – володіє кератолітичними та протимікробними властивостями.
Зазвичай застосовується 1-2 рази на день.
2. Азелаїнова кислота – кератолітик, дещо зменшує продукцію шкірного сала, має
бактеріостатичні властивості. Використовується також 1-2 рази на день.
3. Адапален – топічний ретиноїд, зменшує кількість продукуємого шкірного сала.
4. Топічні антибіотики (кліндаміцин, еритроміцин, тетрациклін, меклоциклін).
Препарати для системної терапії акне:
1. Третиноїн, Ізотретиноїн – системні ретиноїди з вираженим пригніченням синтезу
шкірного сала. Володіє рядом побічних дій головною з яких є тератогенність.
Використання системних ретиноїдів під час вагітності призводить до формування
аномалій розвитку плода, а саме гідроцефалії, мікроцефалії, аномалії зовнішнього
вуха, мікроофтальмії, вад серця (тетрада Фалло, дефекти серцевих перетинок),
вовчої пащи, патологій щитовидної залози. Саме тому при застосуванні даного
препарату подвійні методи контрацепції (один з них має бути бар’єрним) є
обов’язковими. Рекомендуєма доза препарату складає 0,4-1,0 мг/кг/день. В
середньому тривалість лікування системними ретиноїдами складає 6-9 місяців.
Призначення занадто високої або низької дози ретиноїдів або некоректна
тривалість застосування можуть призвести навпаки до погіршення перебігу
захворювання. Часто після 2-3 тижнів з початку лікування спостерігається
погіршення перебігу захворювання, але даний стан проходить самостійно без
коректування дози за 2-3 тижні. Однією з побічних дій є виражена сухість шкіри,
 тому під час лікування необхідно використовувати емолієнти (речовини що
активно зволожують шкіру) у великій кількості для компенсації даних явищ.
2. Системні антибіотики – зазвичай використовуються доксициклін, тетрациклін та
еритроміцин. Найбільш часто використовують доксициклін. Окрім протимікробної
активності вказані препарати володіють протизапальною дією що покращує перебіг
дерматозу.

Загалом медикаментозні засоби терапії були узагальнені у Європейських доказових

рекомендаціях з лікування акне ще в 2011 році. Рекомендації представлені у наступній
таблиці:
Комедональне Папулопустульозне Папулопустульозн Конглобатне акне
акне акне від легкого до е акне важкого
середнього ступеню/ нодозне
ступеню акне середнього
ступеню
Велика сила - Адапален + БП Ізотретиноїн Ізотретиноїн
рекомендації (ф.к.) або БП +
кліндаміцин (ф.к.)
Середня сила Топічний ретиноїд Азелаїнова кислота Системний Системний
рекомендації або БП або місцево антибіотик + антибіотик +
ретиноїд або адапален або азелаїнова кислота
системний системний
антибіотик + антибіотик +
адапален азелаїнова кислота
або системний
антибіотик +
адапален +
БП(ф.к.)
Невелика сила Азелаїнова к-та Синє світло або Системний Системний
рекомендації або БП цинк перорально антибіотик + БП антибіотик + БП
(бензоїлпероксид) або місцево або системний
еритроміцин + антибіотик +
ізотретиноїн (ф.к.) адапален або
або місцево системний
еритроміцин + антибіотик +
третиноїн (ф.к.) адапален +
або системний БП(ф.к.)
антибіотик + БП
або системний
антибіотик +
азелаїнова кислота
або системний
антибіотик +
адапален +
БП(ф.к.)
Альтернативи для - - Гормональні Гормональні
жінок антиандрогени + антиандрогени +
препарати для системний
нашкірного антибіотик
застосування або
гормональні
антиандрогени +
системний
антибіотик
Окрім вказаних медикаментозних засобів для лікування акне також можуть
застосовуватися фізіотерапевтичні та мануальні методики у якості дополнення до
основної терапії а у випадку лазерних методик і як монотерапію вугрової хвороби.
Використовують наступні методи:
1. Фотодинамічна терапія – опромінення видимим світлом після дії
фотосенсибілізатора. Найкращий ефект продемонструвало синє світло (409-419нм,
49Дж/см2) в поєднанні з 5-амінолевулиновою кислотою у формі 20% крема.
2. Лазерна терапія акне за допомогою діодного, імпульсного або калій-титанил-
фосфатного лазерів. Найкращі результати продемонстрував діодний лазер з
довжиною хвилі 1450нм. Стандартний курс включає в себе 4 процедури з
інтервалом 1-2 тижні. За даними різних досліджень кількість запальних елементів
після курсу лікування зменшувалася від 57,6% до 98%.
3. Пілінг. Організованої доказової бази ефективності пілінгів нема через відсутність
досліджень. Багато косметологів стверджують що використання пілінгів є
особливо ефективним при лікуванні акне.
4. Мануальна терапія акне передбачає використання механічних «чисток» шкіри. Є
суперечливою методикою оскільки може використовуватися лише в період ремісії
та при комедональному акне. Використання цієї методики при наявних запальних
елементах висипку призводить до погіршення перебігу вугрової хвороби.