Білет 1

1. Антисептичні засоби. Визначення класифікаці, представники кожної групи

2. Засіб для купірування печінкової коліки
3. Засіб для лікування алергічної кропив’янки
4. Дитилін
5. Магнію сульфат

1. Антисептичні засоби- це засоби для знищення збудників хвороб, які знаходяться

на пошкоджених або непошкоджених шкірі і слизових оболонках. Антисептики –
протимікробні речовини які затримують розвиток мікроорганізмів. Вони порушують у
мікробів нормальне протікання біохімічних процесів внаслідок гальмування
активності окремих ферментних систем. Такий тип дії протимікробних препаратів
називається – бактеріостатичним . Вони ,в основному, не мають вибірковості дії,
тобто діють над усі види мікроорганізмів і можуть вражати клітини
макроорганізму на місці нанесення.

Вимоги: 1. висока протимікробна активність, широкий спектр дії. 2. Нетоксичність для

людей і тварин. 3. Швидкість ефекту і тривалість антимікробної дії. 4. Добра розчинність і
поверхнева активність. 5. Хороша ефективність у присутності органічних речовин. 6.
Дешевий спосіб отримання. 7. Не повинні шкодити предметам, які дезінфікуються. 8. Не
повинні абсорбуватися у кров у великих кількостях, а у разі абсорбції не викликати
важких побічних ефектів.

Класифікація:

Неорганічні сполуки:

- галогени: Хлорамін Б, хлоргексидин (Гібітан), Йодонат, трийодметан (Йодоформ),

Йоддицерин, повідон-йод (Бетадин);

- окисники: 3% розчин перекису водню, Калію перманганат(НАЙСИЛЬНІШИЙ)

- кислоти та луги: Саліцилова кислота , Борна кислота, розчин аміаку;

- солі важких металів: срібла нітрат (Ляпіс), Протаргол, цинку сульфат, міді сульфат
(Мідний купорос).

Органічні сполуки:

- похідні ароматичного ряду: фенол (Карболова кислота), Резорцин, Іхтіол, Лінімент

бальзамічний за вишневським, дьоготь

- похідне нітрофурану: Фурацилін

 - барвники: метиленовий синій(антидот при отруєнні нітратами!), Брильянтовий зелений,
етакридину лактат, Фукорцин;

- альдегіди і спирти: розчин формальдегіду, спирт етиловий;

- детергенти: Етоній(найкраше відновлює шкіру), декаметоксин, Мірамістин;

- засоби рослинного походження походження: Хлорофіліпт, Преп. Календули,

Комбіновані: СТЕРИЛІУМ, КУТАСЕПТ.

Механізми дії

Галогени викликають денатурацію білка та окислення ряду ферментів.

+ДЕЗОДОРУЮЧА(зникнення неприємних запахів)

Окисники – порушують окислювально-відновні процеси білків протоплазми та

ферментних систем мікробної клітини. +ДЕПІГМЕНТУЮЧА!!!

Кислоти та луги – викликають денатурацію білка протоплазми мікробної клітини.

Солі важких металів – денатурацію білка, блокаду сульфгідрильних груп ферментних

систем протоплазми мікробної клітини, утворення альбумінатів. Феноли – блокують
ферментативну активність дегідрогеназ. У великих дозах вони викликають денатурацію
білка протоплазми мікробних клітин. Спектр протимікробної дії широкий проте не спори
та віруси фенол не впливає.

Барвники – гальмують ферментативні процеси утворюють важкорозчинні комплекси .

впливають на проникність клітинних мембран викликають лізис. Нітрофурани –
відновлюють нітрогрупу в аміногрупу, порушують ф-цію ДНК, гальмують клітинне
дихання мікр.

Ніфуроксазид – блокує дегідрогеназ, пригнічує дихальні ланцюги , цикл три карбонових

кислот, порушує мікробну стінку та цитоплазматичні мембрани. Похідні 8-оксихіноліну –
порушують синтез білка, утворюють хелати, останні посилюють окислювальні процеси у
протоплазмі.

Альдегіди та спирти – блокують ферментативну активність дегідрогеназ, денатурують

білок протоплазми.

Детергенти – знижують перерхневий натяг, порушують проникність клітинної оболонки

мікробної клітини, а також осмотичну рівновагу, охотний і фосфатний обмін.

Покази:

1. Для дезінфекції рук – всі препарати галогени, крім трийодметану та йодину. 2.Для
дезінфекції інструментів хлорамін Б, хлоргексидин, фенол, трикрезол, розчин
формальдегіду, спирт етиловий 3. Для знезараження предметів догляду за хворими, та
 дезін приміщень – хлорамінБ, ртуті дихлорид, фенол. 4. Антисептики – інфіковані рани,
опіки, виразки, пролежні,екзема. 5. обробка операційного поля - рокал, хлоргекседин. 6.
Промивання шлунка при отруєнні - калію перманганат. 7. Для профілактики та лікування
інфекцій порожнини рота та носоглотки – калію перманганат, срібла нітрат, протаргол,
етакридину лактат. 8. В офтальмологійній практиці – срібла нітрат, цинк сульфат,
гексаметилентетрамін. 9. Для сприцювання, полоскання. 10. Видалення папілом
борадовок мозолів – ферезол.

ІІ. 1.Засіб для купірування печінкової коліки-

Бутилкоспаламін, Платифіліну гідротартрат М-холіноблокатор, ін’єкційно

**групи ненаркотичних анальгетиків для купірування коліки. Баралгін, СПАЗМАЛГОН, ТРІГАМ + також
Промедол, омнопон (наркотичні анальгетики)

2.Засіб для лікування алергічної кропив’янки-

Цетиризин, Дезлоратадин, Супрастин, (протиалерг., негайн.типу., Антигістам., Н1

гістаміноблокатор)

Димедрол(ПРОТИАЛЕРГІЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ Блокатори Н1рецепторів),

1.Дитилін

Ще називають суксаметоній

Н-холіноблокатор міорелаксант деполяризуючий (лептокураре)

Інші препарати цієї групи: баклофен, толперизон.

При в/в введенні викликає швидку і нетривалу дію, до 10 хвилин. При повторному введенні тривалість
дії збільшується.

Механізм дії: Препарат порушує передачу імпульсів з рухових нервів, що веде до розслаблення
скелетної мускулатури. М'язи розслабляються в певній послідовності: окорухові, мімічні, шийні,
кінцівок, в останню чергу - дихальні, міжреберні і діафрагма. На Н-холінорецептори внутрішніх органів
і ЦНС м'язові релаксанти дуже мало впливають і тільки у великих дозах.

Дитилін – викликає стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Подібно ацетилхоліну,

збуджують Н-холінорецептори скелетних м'язів, викликають деполяризацію постсинаптичної
мембрани, але на відміну від ацетилхоліну вони повільно гідролізуються холінестеразою, настає
стійка деполяризація. Не відбувається реполяризація і постсинаптична мембрана не відповідає на
надходження наступних імпульсів, що виходять з нервових закінчень.

На початку дії лептокураре м'язові волокна відповідають скороченням - фібриляцією, а потім

розслабляються.
 У разі передозування міорелаксантами або підвищеній чутливості до них (спостерігається при
генетично обумовленому дефіциті ферменту холінестерази) для відновлення рухової активності та
дихання слід перелити свіжу кров (містить холінестеразу), проводити штучне апаратне дихання.
Антагоністи – холінестераза (у свіжій крові)

Покази: в хірургії для розслаблення скелетної мускулатури під час операції, при вправленні вивихів і
репозиції уламків кісток при переломах, для зменшення або усунення судом при правці та інших
судомних станах. Підбираючи різну дозу, можна викликати розслаблення лише окремих груп м'язів
або викликати тотальне розслаблення скелетної мускулатури.

Побічні ефекти: М'язова слабкість, головний біль, нудота, може бути брадикардія, аритмії, зниження
АТ, бронхоспазм, алергічні реакції, фібриляції м'язів, м'язові болі, особливо в попереку, кінцівках.

Протипоказання: міастенія, глаукома, порушення функції печінки, нирок, виснаження, вагітність

2.Магнію сульфат
Міотропні препарати, які мають пряму розслаблюючу дію на гладком’язові
структури артеріол, що знижують загальний периферичний опір судин і АТ: ), -
дибазол, - магнію сульфат.
Гірка сіль при ентеральному введенні в малих дозах (3-4 г) проявляє
1.жовчогінну дію, у великих дозах (10-30 г) 2.сильну проносну.
Магнезія діє на кишечник, ефект настає швидко, через 1 -3 години.
При парентеральному введенні (в/в, в/м) препарат викликає:
1.Гіпотензивн, вазодилятуючий
2.седативний
3.протисудомний,курареподібний
4.токолітичний
5.АНТИаритмічний
6.снодійний, наркозний
7.подавляє дихальний центр.
Показання до застосування: як проносний засіб магнію сульфат призначається
при отруєннях різними отрутами для зменш ення їх псмоктування в кров, для
підготовки до оперативних втручань на ШКТ, іноді одночасно з
протиглистними засобами.
Протипоказання: гострі запальні і деструктивні процеси в черевній порожнині,
вагітність, менструація, кахексія, гіпотонія, похилий вік. Побічні ефекти:
колапс, пригнічення дихання при парентеральному пведенні, хворобливі
відчуття в животі. Форма випуску: порошок у пакетах по 50 г; у флаконах по 25
г

Білет 2
1. Пеніциліни. Класифікація, механізм дії, покази і побічні ефекти
2. Засіб для лікування шизофренії
3. Засіб для виведення хворого з гіперглікемічної коми
4. Лідокаїн
5. Лібексин

Пеніциліни:

Препарати цієї групи діють бактерицидно. Пеніциліни мають низький рівень

токсичності, що дозволяє використовувати широкий діапазоп дозувань, і є
порівняно дешеві. Природні пеніциліни утворюються в процесі росту грибів
(бензилпеніцилін, його солі й ефіри, феноксиметилпеніцнлін), напівсинтетичні
отримані шляхом модифікації молекули природних пеніцилінів

Напівсинтетичні- стійкі до дії пеніциліназ (b-лактамаз)

-кислотостыйкі, ефективні при призначення всередину

-володіють широким спектром

Класфікація

Класифікація пеніцилінів
1. Природні (біосинтетичні): вводяться паренетерально бо не стійкі в кислому
середовищі шлунка
• короткої дії: бензилпеніцилін, феноксиметилпеніцилін;
• подовженої дії (депо-пеніциліни): біцилін1, 3, 5 вводяться вм, ретарпен.
2. Напівсинтетичні:
• антистафілококові: оксацилін;
• широкого спектру дії: ампіцилін, амоксицилін;
• з антипсевдомонадною активністю (антисиньогнійні пеніциліни) -
карбеніцилін, азлоцилін, піперацилін;
• комбіновані: ампіокс (ампіцилін + оксацилін);
3. Захищені пеніциліни: сполуки, які інактивують Ь-лактамази:
клавуланова кислота (клавуланат), сульбактам, тазобактам
• уназин (ампіцилін + сульбактам);
• амоксиклав, аугментин (амоксицилін + клавуланова кислота);
• ампісульбін (ампіцилін + сульбактам);

Механізм дії Пригнічують синтез мукопептидів клітинної стінки

мікроорганізмів.

Частота введення: Для підтрим ки в орга н ізм і хім іотерапевтичної концентрації

бензилпеніцилін слід вводити через кожні 4 години, а в/в через 3 години. Для продовження дії
бензилпеніциліну його розчиняють в 0,25-0,5% розчині новокаїну. Утворюється новокаїнова сіль
пеніциліну, суспензію якої вводять в/м. Вона повільно всмоктується з місця введення і таким
чином дія пролонгується. Бензилпеніцилін врозчині новокаїну вводять кожні 6-8 годин

Покази: Ангіна пневмонія, ревматизм, бешихове запалення; скарлатина,

эндокардит гонорея сифіліс бактеріальний менінгіт, синьогнійна
інфекція ,кишкові інфекції, газова гангрена, дифтерія, сибірка ВХШ та
дванадцятипалої кишки

Спектр дії Г*- і Г - коки: стрептококи, стафілококи, менінгококи, гонококи,

лістерїі, збудники, сибірки , спірохети (бліда трепонема, лептоспіри) ,
трихомонади, клостридії; кишкова паличка синьогнійна паличка,
хелікобактер пілорі .
Побічна дія Алергічні реакції, дисбактеріоз , диспепсі, нейротоксичність,
кровотеча суперінфек-

ція
Протипокази підвищена чутливість до препаратів групи пеніциліну,
інфекційний мононуклеоз, вагітність, вік до 18 років.

ІІ. 1.Засіб для лікування шизофренії:

ХЛОРПРОТІКСЕН, АМІНАЗИН, Трифтазин (типові нейролептики!!), Для них є

характерним розвиток екстапірамідних порушень. Можна ще нітраземам(снодійні) але в
комбінації з іншими

Засіб який не викликає екстрапірамідних розладів: «атипові» нейролептики

Азалептол, Рисперидон СУЛЬПІРИД- бензаміди
 2.Засіб для виведення хворого з гіперглікемічної коми

Інсулін людський короткрої дії АКТРАПІД, Епайдра

*При діабетичній комі: Інсулін людський короткрої дії, спочатку його вводять вв крапельно
на ізотонічному розчині NaCl з розрахунку 0.1 ОД на 1 кг маси тіла, пр зниженні цукру в
крові менше 11 ммоль.л переходять на пш введення препарату по 10 ОД кожні 6-8 год.
Глікемію не знижують менше ніж 5 ммоль.л для запобігання набряку мозку

1.Лідокаїн
Засіб для місцевої анестезії - заміщений амід
Інші засоби цієї групи :новокаїн, анестезин, бупівакаїн, ультракаїн, дикаїн
Похідні заміщених амідів інактивуються мікросомальними ферментами
печінки, здійснюють сильнішу і тривалішу дію, до них рідше розвивається
гіперчутливість.
Для подовження дії анестетика додають адреналін.
Механізм дії місцевоанестезуючих засобів полягає в стабілізації мембран
нервових клітин у поляризованому стані. ВОНИ ПРИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ
КОНТАКТІ З МЕМБРАНАМИ НЕРВОВИХ КЛІТИН АБО ЇХ ВІДРОСТКІВ
ЗДАТНІ ВИКЛИКАТИ ТИМЧАСОВУ ВТРАТУ БОЛЬОВОЇ (І ІНШИХ ВИДІВ)
ЧУТЛИВОСТІ В РЕЗУЛЬТАТІ ПОРУШЕННЯ ТРАНСПОРТУ ІОНІВ,
ГЕНЕРАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ДІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ІМПУЛЬСУ НЕРВОВИМИ
ВОЛОКНАМИ.
Покази: всі види місцевої анестезії (поверхнева, інфільтраційна, провідникова)
у хірургії, офтальмології, стоматології, оториноларингології; в кардіології при
шлуночкових аритміях, а також порушеннях ритму, викликаних інтоксикацією
препаратами наперстянки, для профілактики фібриляції шлуночків при інфаркті
міокарда (протиаритмічна дія), для розчинення антибіотиків(0,25-0,5%)
Побічна дія: Місцева "анестезія при правильному проведенні і не перевищенні
доз препаратів безпечна і добре переноситься. До явищ, що найчастіше
зустрічаються, відносять алергічні реакції, особливо небезпечний
анафілактичний шок, тому перед проведенням місцевої анестезії необхідно
з'ясувати алергологічний анамнез і провести пробу на чутливість організму до
препарату, обраного для анестезії. Також можуть спостерігатися нейротоксичні
явища: головний біль, рухове збудження, тремор, судоми, зниження
артеріального тиску; інколи може спостерігатися порушення серцевої
діяльності та ін.
Протипокази: індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарат;
вказівка в анамнезі на епілептиформні судоми, пов'язані з введенням лідокаїну
гідрохлориду; AV-блокада II і III ступеня, повна поперечна блокада серця;
синдром слабкості синусового вузла; синдром Вольфа - Паркінсона - Уайта,
 синдром Адамса - Стокса; важкі форми серцевої недостатності (II-III ступеня);
виражена артеріальна гіпотензія; тяжка брадикардія; кардіогенний шок,
міастенія; гіповолемія; порфірія; тяжка ниркова і / або печінкова недостатність ;
ретробульбарне введення хворим на глаукому; порушення згортання крові,
антикоагулянтна терапія; інфекції в місці ін'єкції.

Лібексин

ГРУПА: Протикашльові засоби периферичної дії

ІНШІ ПРЕПАРАТИ ГРУПИ: ФАЛІМІНТ

Лібексин

За протикашльовою дією близький до кодеїну, не пригнічує дихання, не викликає

закрепів (обстипації) та лікарської залежності.

Механізм протикашльової дії включає: місцевоанестезуючу дію на рецептори верхніх

дихальних шляхів, з яких починається кашльовий рефлекс (за анестезуючою активністю
прирівнюється до кокаїну);

спазмолітична дія на гладку мускулатуру бронхів (переважає ефект папаверину);

частково пригнічує кашльовий центр, викликає протизапальну дію в бронхах, сприяє

видаленню бронхіального секрету.

Ефект розвивається через 30-40- хв і триває 4-5 год.

Побічні ефекти: оніміння слизової оболонки рота (тому слід ковтати таблетку, не
розжовуючи!) Форма випуску: таблетки по 0,1 г.

Білет 3
1. Протигрибкові препарати. Класифікація. Механізм, покази і побічні дії
2. Лікарський засіб для лікування ураження електричним струмом
3. Засіб для лікування порушення сутінкового зору
4. Адреналін
5. Аторвастатин
Протигрибкові препарати. Класифікація. Механізм, покази і побічні дії
Грибкові захворювання (мікози) можна розділити на дві групи: поверхневі дерматомікози та
глибокі (системні) мікози.
При поверхневих дерматомікозах можуть уражатися гладка шкіра, волосся, нігті, слизова
оболонка рота, травного тракту та статевих органів жінки.
Виділяють поверхневі дерматомікози з ураженням волосся, без ураження волосся та
поверхневі кандидамікози (ураження організму дріжджеподібними грибками роду Candida,
зокрема грибком Candida albicans).
При глибоких мікозах в процес утягуються розташовані нижче тканини (сухожилля, м’язи,
кості) або розвиваються метастатичні ураження внутрішніх органів.
Для лікування мікозів застосовують протигрибкові (протимікозні) засоби, тобто засоби,
що мають фунгіцидну або фунгістатичну дію.

Класифікація протигрибкових (антимікотичних) препаратів за походженням та хімічною

будовою

І. Протигрибкові антибіотики:
- полієнового ряду (ністатин, леворин, амфотерицин В (фунгізон), мікогептин, полієновий
антибіотик з групи макролідів – натаміцин («Пімафуцин»));
- похідні бензофуранциклогексану (грізеофульвін);
ІІ. Синтетичні протигрибкові препарати
1. Азоли:
· Імідазоли (кетоконазол («Нізорал», «Дерматол»), клотримазол («Канестен», «Канцид»),
еконазол, міконазол, біфоназол, сертаконазол);
· Тріазоли (флуконазол («Фуцис»), ітраконазол («Орунгал»), терконазол)
2. Аліламіни (нафтифін («Екзодерил»), тербінафін («Ламізил»), аморолфін, флуцітозіп);
3. Препарати інших груп: похідні міристаміну (мірамістин); морфоліни (аморфолін); ундецілова
кислота та її комбінації (мікосептин, тіолак, цинкундан); препарати йоду; препарати борної
кислоти; похідні нітрофенолу (нітрофунгін); четвертинні амонієві солі (декамін).
ІІІ. Рослинні засоби: галенові препарати горіха, бузини, лопуха.

Класифікація протигрибкових препаратів за механізмом дії

1. Препарати, що порушують проникність клітинної мембрани грибів та її транспортні функції

– полієнові антибіотики;
2. Препарати, що інгібують синтез грибкових стеринів (ергостеролу) – азоли, аліламіни;
3. Препарати, що порушують синтез нуклеїнових кислот та білку грибковими клітинами –
грізеофульвін.
Класифікація протимікозних препаратів в залежності від виду грибів і локалізації процесу

І. Протигрибкові засоби, які застосовують для лікування захворювань, що спричинені

патогенними грибами (паракокцидіомікоз, гастоплазмоз, криптококоз, бластомікоз,
аспергильоз)
1 Засоби для лікування системних мікозів:
- антибіотики: амфотерицин В, амфоппокамін, мікогептин;
- похідні імідазолу: міконазол, кетоконазол, клотримазол;
- похідні тріазолу: ітраконазол, флуконазол.
2 Засоби для лікування дерматомікозів (дерматофітії):
- антибіотики: гризеофульвін, нізорал;
- аліламіни: тербінафін (ламізил);
- похідні нітрофенолу: нітрофунгін;
- препарати йоду: розчин йоду спиртовий, калію йодид;
- похідні ундецилової кислоти: мазь “Ундецин”, “Цинкундан”.
ІІ. Протигрибкові засоби для лікування мікозів, спричинених умовно-патогенними грибами (
кандидомікози):
- антибіотики: ністатин, леворин, амфотерицин В, амфоглюкамін, пімафуцин;
- похідні імідазолу: міконазол, клотримазол, оксиконазол;
- аліламіни: тербінафін (ламізил);
- четвертинні амонієві солі: декамін;
- галогени, неорганічні кислоти, луги.

Поділ протигрибкових засобів по застосуванню

- Протигрибкові засоби зовнішнього або місцевого застосування у вигляді мазей та розчинів

спричиняють відшарування ураженого епідермісу шкіри, видалення волосся та нігтів,
уражених грибом або пригнічення росту грибів.
- Протигрибкові засоби загальної (системної) дії – призводять до загибелі або уповільнення
розмноження грибів і застосовуються в/в або per os.

Протигрибкові антибіотики (полієни)

Механіхм дії: полієнові антибіотики формують комплекси з ергостеролу, що вїодять до складу
мембрани клітин гриба, і порушують плазматичну мембрану клітин грибів, порушуючи її
цілісність, що приводить до втрати клітинни її макромолекул та іонів, і до лізису клітини. Таким
чином, полієни є фунгіцидними засобами і мають найширший спектр антифунгальної
активності.

Ністатин — Nystatinum
Найбільш чутливі до нього гриби кандиди та лейшманії.
Покази: кандидоз порожнини рота, стравоходу, кишківника, шкіри і слизових оболонок,
кандидозний вульвовагініт.
 Грізеофульвін - Griseofulvinum
Проявляє фунгістатичну дію на епідермофітів, трихофітів, мікроспорумов. Всмоктується,
потрапляє до клітин шкіри, волосся, нігтей.
Протипокази: захворювання крові, печінки, нирок, вагітність, лактація
Амфотерицин Б
Активний по відношенню до кандид, аспергілій, трихофіт, епідермофіт, бластоміцет.
Застосовуються при генералізованих мікозах, вводиться в/в крапельно в ізотонічному розчині
глюкози 2-3 рази на тиждень. Проникає в багато органів і тканин, але погано проходить через
гематоенцефалічний бар'єр, кумулює. Поки єдиний полієновий антибіотик для в\в введення.
Покази: генералізовані мікози (грибковий сепсис), кандидозні захворювання шкіри (мазь
місцево).
Побічні ефекти: диспепсичні розлади, гіпокаліємія, нефротоксичність, гепатотоксичність,
неврологічні симптоми, можливі флебіти в місцях введення. Найтоксичний протигрибковий
антибіотик
Протипокази: непереносимість, порушення функції печінки, нирок.

Синтетичні протигрибкові засоби

Декамін - Decaminum
Діє на гриби роду Кандіда, на різноманітні бактерії.
застосовується для лікування стоматитів, фарингітів, тонзилітів, ангін шляхом введення в рот
карамелей кожні 3-5 годин, затримуючи їх до повного розчинення та розсмоктування.
Клотримазол (Кандибене) – застосовують тільки місцево при мікозах шкіри, урогенітальному
кандидозі та трихомоніазі
Кетоконазол (Низорал) – застосовують всередину та місцево при поверхневих та системних
мікозах, для профілактики грибкових інфекцій при зниженій імунологічній резистетності
організма
Флуконазол (Дифлюкан) – призначають всередину та внутришньовенно при системноу
кандидозі, кандидозі слизових оболонок, вагінальному кандидозі. Для профілактики
грибкових інфекцій у хворих із злоякісними новоутвореннями при лікуванні їх цитостатиками,
у хворих СНІДом, при пересадці органів (тобто при зниженому імунітеті)
Ітраконазол (Орунгал) – протигрибковий препарат широкого спектра дії. Використовується
для проведення пульс-терапії онихомікозів
Тербинафін (Ламізил) – протигрибковий препарат широкого спектра дії для перорального та
зовнішнього застосування

2.Лікарський засіб для лікування ураження електричним струмом

КОРДІАМІН (Симулятор дихання (аналептик) змішаної дії) діє на довгастий мозок
в/в.

3.Засіб для лікування порушення сутінкового зору

Ретинолу ацетат (жиророзчинний вітамін), природний аналог – вітамін А, перорально.
Ретинолу ацетат слід застосовувати з рибофлавіном, нікотиновою кислотою.

4. Адреналін
Адреноміметик змішаної дії
Механізм дії: Адреналін синтезується в організмі в наднирниках. Він збуджує одночасно
і альфа -, і бета-адренорецептори, викликає сильне звуження периферичних судин, вихід крові з
селезінки, перерозподіл її і підвищення артеріального тиску через збудження альфа-
адренорецепторів. У порівнянні з норадреналіном пресорна дію адреналіну менш стабільна через
одночасне збудження В - адренорецепторів, розширення коронарних, мозкових, легеневих судин і
судин скелетних м'язів. Пресорна дію адреналіну залежить від дози і шляхів введення. У малих дозах і
при підшкірному введенні він може викликати гіпотонію, так я збуджує в першу чергу Бета-
адренорецептори.
Адреналін різко посилює роботу серця, викликає тахікардію, підвищує збудливість, провідність,
збільшує ударний і хвилинний об'єм крові (ХОК). У той же час при введенні на тлі
нормального або підвищеного АТ він може викликати рефлекторну брадикардію (через збудження
вагусу від різкого підвищення АТ). Поєднання його прямої збудливої дії на серце з розвитком
брадикардії може призвести до розвитку аритмії, особливо в стані гіпоксії.
Адреналін розслабляє гладку мускулатуру бронхів, кишечника, детрузора, гальмує перистальтику. Він
підвищує тонус скелетної мускулатури, підсилює її скоротливу діяльність.

Адреналін активує ферменти гліколізу (аденілатциклазу, фосфорилазу), збільшує розпад, глікогену,

сприяє розвитку гіперглікемії. Він активує ліполітичні ферменти (трігліцерідліпази), підвищує вміст в
крові жирних кислот. Адреналін підсилює основний обмін і підвищує споживання кисню, викликає
скорочення сфінктерів ШКТ, сечового міхура, мідріаз, звужує судини кон'юнктиви, зменшує продукцію
водянистої вологи.

Адреналін збуджує ЦНС, викликає безсоння, проявляє антинаркотичну і протиалергічну дію. На матку
він впливає слабко через одночасне збудження альфа і бета-адренорецепторів.

При підшкірному введенні його дія продовжується до ЗО хвилин, при в/в до 5 хвилин.

Покази: анафілактичний шок та інші алергічні стани негайного типу (наприклад реакція на пеніцилін,
сироватки), купірування нападів бронхіальної астми, при колапсах, отруєннях
судинорозширюючими отрутами. Адреналін (0,5-1 мл) разом атропіном (0,5 мл) вводять
внутрішньосерцево як оживлюючий засіб при зупинці серця від ураження електричним струмом,
удушення. Його можна використовувати. при брадиаритміях, серцевих блокадах, для виведення з
гіпоглікемічної коми. Місцево адреналін призначають для лікування простої відкритокутової
глаукоми, зупинки капілярних кровотеч з слизових оболонок, лікування ринітів, синуситів, при
риноскопії, для подовження дії місцевих анестетиків.

Побічні ефекти: підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія, болі в області серця. При
порушеннях ритму, викликаних адреналіном, призначають бета-адреноблокатори (анаприлін та ін.)

Протипоказання: кардіогенний і постгеморагічний шоки, хронічна серцева недостатність, стенокардія,

гіпертонічна хвороба, атеросклероз, тиреотоксикоз, діабет, вагітність, фторотановий і
циклопропановий наркоз (небезпека аритмій).

5. Аторвастатин / Ловастатин
ГІПОХОЛЕСТЕРИЛЕМІЧНІ, АНТИАТЕРОСКЛЕРОТИЧНІ. ІНГІБІТОРИ СИНТЕЗУ І ПЕРЕНЕСЕННЯ
ХОЛЕСТЕРИНУ В ОРГАНІЗМІ
Механізм дії: здійснюють вибіркову дію на печінку. Пригнічують синтез холестерину в печінці на стадії
мевалонової кислоти. Знижують вміст загального холестерину в крові, тригліцеридів, холестерину
ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності. Підвищують рівень холестерину ліпопротеїнів високої
щільності (ЛПВЩ), збільшують вміст оксиду азоту. Механізм дії всіх статинів пов’язаний з
конкурентним інгібуванням ферменту гідроксилм етилглутаріл-коензим -А-редуктази, яка відповідає
за перетворення ГМГ-КоА в мевалонат, попередник стеринів, включаючи і холестерин.

Покази до застосування: гіперліпопротеїдемія, яка не коригується спеціальною дієтою і фізичним

навантаженням; атеросклероз у всіх проявах, профілактика розвитку атеросклерозу.

Побічні дії: Підвищення рівня печінкових трансаміназ у крові, диспепсичні розлади, головний біль,
запаморочення, безсоння, парестезії. Рідко - біль у м’язах, рабдоміоліз (руйнування скелетної
мускулатури), гепатит, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Протипокази: гострі захворювання печінки і нирок, вагітність, лактація, підвищена чутливість до

препаратів. Слід бути обережними при одночасному призначенні статинів з антикоагулянтами
непрямої дії і імунодепресантів, адже що можливе посилення їх дії. Обов’язково при тривалому
застосуванні статинів необхідно контролювати не рідше 1 разу на місць рівні печінкових ензимів
(АлАт, АсАТ, ЛФ, ГГТП), збільшення рівнів яких більше, ніж в 4 рази потребує негайної відміни
препарату. Дітям статини не призначаються. боуазїаііп,

Призначається по 10-20 мг 1 раз на добу ввечері під час їжі, адже, як відомо, максимальний синтез
холестерину відбувається саме вночі.

Білет 4
1. НПЗЗ
2. Засіб для лікування риніту
3. Засіб що активує фібриноліз для лікування ІМ
4. Амоксиклав
5. Фуросемід
1. НПЗЗ
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)− препарати, які поряд із жарознижуючою і
болезаспокійливою активністю, мають виражений протизапальний ефект, який є у
них переважаючим, та наближається по силі дії до такого у стероїдних гормональних засобів,
але не мають стероїдної структури. Також володіють антиагрегантною дією і помірною
імунодепресивною активністю. До них відносять похідні фенілоцтової, фенілпропіонової,
саліцилової кислот, індольні похідні, оксиками і ін.

Циклооксигеназа (ЦОГ) або простагландинсинтетаза − основний фермент, що каталізує

біосинтез простагландинів. Він існує у вигляді декількох ізоформ – ЦОГ-1
(конститутивна), ЦОГ-2 (індуцибельна, активується при запаленні)). Протизапальний ефект
більшості НПЗЗ обумовлений їх інгібуючим впливом на ЦОГ-2, а основний побічний ефект –
на ЦОГ-1.

Неселективні інгібітори ЦОГ-1 і ЦОГ-2 − препарати, що здатні блокувати обидві ізоформи

ЦОГ (ікконституітивну, так і індуцибельну) - більшість НПЗЗ (кислота ацетилсаліцилова,
індометацин, диклофенак, кетопрофен, напроксен, піроксикам, ібупрофен і ін.)

Селективні інгібітори ЦОГ-2 − препарати, що блокують, переважно індуцибельну

циклооксигеназу (напр., німесулід, мелоксикам, і ін.)

Класифікація НПЗЗ за впливом на циклооксигеназу

 Селективні інгібітори ЦОГ-1: Ацетил-саліцилова кислота (0.075-0.150)
 Неселективні інгібітори ЦОГ-1 та ЦОГ-2: Індометацин, диклофенак, ібупрофен,
ацетилсаліцилова кислоти (0.5-1.0), Кетопрофен, Піроксикам, Ациклофенак, Напроксен
 Селективні інгібітори ЦОГ-2: Мелоксикам, Лорноксикам, Німесулід
 Високоселективні інгібітори ЦОГ-2: Целекоксиб, Рофекоксиб, Вальдекоксиб,
Еторикоксиб, Парекоксиб

Класифікація НПЗЗ за хімічним походженням

1.Арилкарбонові кислоти
 Похідні саліцилової кислоти або саліцилати (кислота ацетилсаліцилова,
дифлунісал)
 Похідні антранілової кислоти або фенамати (кислота мефенамова, кислота
ніфлумова)
2.Арилалканові кислоти
 Похідні арилоцтової кислоти (диклофенак натрію)
 Похідні гетерооцтової кислоти (кеторолак)
 Похідні індол-/інденоцтової кислоти (індометацин, суліндак, етодолак)
 Похідні арилпропіонової кислоти (ібупрофен, напроксен, кетопрофен)
3.Енолікові кислоти
 Похідні піразоліну (фенілбутазон, метамізол)
 Оксиками (піроксикам, мелоксикам)
4.Деякі інші похідні Німесулід, колхіцин, целекоксиб, набуметон

Основні ефекти НПЗЗ

 протизапальний
 жарознижуючий
 анальгезуючий
 антиагрегантний
 імуномоделюючий
МЕХАНІЗМ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ ДІЇ
⮚ Пригнічення утворення із арахідонової кислоти медіаторів болю, запалення та лихоманки –
простагландинів, внаслідок чого знижується активністиь ферменту ЦОГ-2 (індуцибельної)
⮚ Пригнічення синтезу та вивільнення медіаторів запалення (серотоніну, гістаміну) із опасистих клітин;
⮚ Пригнічення активності гіалуронідази, тим самим обмеження процеса ексудаії; ⮚ Інгібування
синтезу коллагену фібробластами грануляційної тканини, пригнічують проліферативну фазу
запалення.
МЕХАНІЗМ ЖАРОЗНИЖУЮЧОЇ ДІЇ
⮚ Знижують температуру тіла (через 0.5-2 години), тільки якщо вона підвищена, тобто при лихоманці,
що пов'язано з інгібуванням синтеза простагландинів в центрі терморегуляції в гіпоталамусі.
⮚ Значно посилюють тепловіддачу внаслідок розширення судин шкіри, слизових оболонок,
підвищення функції потових залоз.
⮚ На теплопродукцію практично не впливають
МЕХАНІЗМ АНАЛГЕЗУЮЧОЇ ДІЇ
Основний компонент – периферичний зменшення продукції альгогенів, антиексудативна дія
Центральний компонент - пов'язаний з гальмуванням проведення больових імпульсів до кори
головного мозку
МЕХАНІЗМ АНТИАГРЕГАНТНОЇ ДІЇ
Антиагрегантна дія пояснюється здатністю НПЗЗ пригнічувати ЦОГ у тромбоцитах, блокуючи утворення
тромбоксану А2. Завдяки цьому НПЗЗ показані для профілактики тромбозів
МЕХАНІЗМ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОЇ ДІЇ
Імуномодулюючий ефект НПЗЗ грунтується на інгібуванні біосинтезу ПГ, здатних пригнічувати функції
зрілих Т- та В-лімфоцитів, особливо кооперацію імунокомнетентних клітин

Показання до застосування НПЗЗ

 Аутоімунні захворювання: ревматизм, ревматоїдний артрит, подагричний і псориатичний
артрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бєхтєрева).
 Неревматичні захворювання опорно-рухового апарату: остеоартроз, міозит, тендовагініт,
травма (побутова, спортивна). Нерідко при цих станах ефективним є застосування місцевої дії
лікарських форм НПЗЗ (мазі, креми, гелі). Неврологічні захворювання; невралгія, радикуліт,
ішіас, люмбаго. Больовий синдром різноманітної етіології, у тому числі головний та зубний
біль, післяопераційний біль, болі в ділянці органів малого тазу, альгоменорея
 Лихоманка (як правило, при наявності температури вище 38,5 0 С).
 Тромбофлебіт поверхневих вен; профілактика і лікування післяопераційних тромбозів і
емболій (малі дози аспірину)
Диклофенак натрію – «золотий стандарт ревматології»
Побічні ефекти НПЗЗ
❖Ульцерогенна дія на ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий
ентероколіт (неселективні інгібітори ЦОГ)
❖ Гепатотоксична дія (Парацетамол)
❖ Нефротоксична дія,
❖ Кардіотоксична дія (Коксиби)
❖ Пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, анемія, в
поодиноких випадках – агранулоцитоз) – Анальгін
❖ Анафілактичний шок, Синдром Стівенса — Джонсона, Синдро́ м Лає́лла
❖ Висипи на шкірі, кропив’янка, нудота.
❖ БА (особливо аспірин, індометацин, ібупрофен);
❖ Аспіринова ТРІАДА, непереносимість ацетилсаліцилової кислоти - аспіринова астма, риніт –
ринорея – риносинуси

Протипоказання до ННА та НПЗЗ

• Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит
• Виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту глюкозо-6-
фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік (до 3 місяців), вагітність, годування груддю –
парацетамол
• Бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка
• Геморагічний інсульт, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик
кровотечі;
• Пацієнтам, які отримують антикоагулянти, включаючи низькі дози гепарину (2500-5000 одиниць
кожні 12 годин) – кеторолак;
• Одночасне лікування іншими НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ), глюкортикоїдами,
варфарином, пентоксифіліном
• Хронічний алкоголізм
• Період вагітності і годування груддю

Антидот парацетамолу при отруєнні — N-ацетилцистеїн (препарат АЦЦ в/в).

2.Засіб для лікування риніту

Нафтизин, А1-адреноміметик, оксиметазолін, галазолін –краплі в ніс. Також можна сказати Ефедрину
гідрохлорид (адреноміметик непрямої дії), але зараз для цього не випускається
Якщо це АЛЕРГІЧНИЙ риніт, то Цетиризин, Дезлоратадин (блокатор Н1)
3.Засіб що активує фібриноліз для лікування ІМ
ФІБРИНОЛІЗИН В/В КРАПЛИННО (антитромботичні, антикоагулянти, активатор
фібринолізу прямої дії)

АЛЬТЕПЛАЗА (антитромботичні,актив фібринолізу,непрямої дії 2 покоління)

4. Амоксиклав
Антибіотики що поруш синтез кліт.ст., пеніциліни інгібіторозахищені напівсинтетичні (оксацилін ,
ампіцилін , амоксицилін )
Комбінація амоксициліну з клавулановою кислотою (інгібітором бета-лактамаз).

Показання до застосування: інфекції органів дихання, жовчо - та сечовивідних шляхів, черевної

порожнини, органів малого тазу, ЛОР-органів, шкіри, м’яких тканин, кісток, ендокардиті, сепсисі,
гонореї. Форма випуску: таблетки 0,25; 0,5 г; порошок для 3,1% і 6,25% суспензії; флакони по 0,6 і 1,2 г
для в/в. До цієї ж групи належить препарат Уназин (ампіцилін натрію + сульбактам натрію).

Основним механізмом розвитку резистентності бактерій до Ь-лактамних антибіотиків є продукція

ферментів Ь-лактамаз, що руйнують Ь-лактамне кільце даних препаратів.

Вказаний механізм є одним з провідних для таких клінічно значущих збудників, як З.аигеиз,
Н.іпїіиеп/ае, М.саіаггИаІіз, Е.соїі, К.рпеитопіае, В.Тгадіїіз. З метою його подолання були отримані
сполуки, які інактивують Ьлактамази: клавуланова кислота (клавуланат), сульбактам та тазобактам.
Вони входять до складу комбінованих препаратів, що містять пеніциліновий антибіотик (ампіцилін,
амоксицилін, піперацилін) і один з інгібіторів Ьлактамаз. Такі препарати отримали назву
інгібіторозахищених пеніцилінів. В результаті поєднання пеніцилінів з інгіб іторам и Ь-лактамаз
відновлюється природна (первинна) активність пеніцилінів проти більшості стафілококів, грам
негативних бактерій, неспороутворюючих анаеробів, а також розширюється їх антимікробний спектр
за рахунок ряду грамнегативних бактерій (клебсієла і ін.) З природною стійкістю до пеніциліну.

Побічні ефекти-
алергічні реакції (до анафілактичного шоку)
💣нейротоксичні прояви
💣порушення функції серця
💣підвищення згортання крові
+диспепсичні розлади
+ дисбактеріоз

5. Фуросемід
Петльові діуретини
Відноситься до числа найбільш потужних і швидкодіючих «петльових» діуретиків.
Висока ефективність препарату обумовлена тим (механізм), що він пригнічує реабсорбцію
натрію як в проксимальних, так і в дистальних відділах звивистих і цнальців, а також у
висхідній частині петлі Генле, отже, дія фуросеміду проявляється у всіх відділах канальців
нефрона.
Реабсорбція калію при цьому пригнічується в меншій мірі.
Реабсорбція натрію, калію (а заодно і води) імоншується в результаті пригнічуючої дії
фуросеміду на № -К-АТФазу, і оксокіназу, малеат- і сукцинатдегідрогеназу, що призводить до
ослаблення оіюргії «натрієвих насосів».
Препарат підвищує зворотну проникність базальної мембрани клітин і канальців для натрію.
У результаті цього прискорюється пасивний струм натрію і позаклітинного простору в клітину і
накопичення його тут, а заодно і пиьмується надходження натрію в клітину з просвіту
канальців через апікальної мембрану.
У той же час зворотний перенос натрію через базальну мембрану в інтерстиції різко
гальмується. У цих умовах на реабсорбцію натрію погрібно більше енергії.
Крім цього, препарат стимулює синтез простагландинів в судинній стінці, що призводить до
зниження її тонусу та розширення судин. При цому кіільшується також нирковий кровотік та
підвищується клубочкова фільтрація.
Перша (рання) фаза розвивається в перші ЗО хв після ін’єкції препарату і і.шежить від його дії
на периферичні судини, а друга фаза розвивається через 1-2 години після ін’єкції і пов’язана з
діуретичною дією.
Фуросемід однаково ефективний в умовах ацидозу і алкалозу.
Після в/в введення діуретичний ефект починається через 3-5 хв, і іОорігається до 1-2 год.
Після прийому всередину підвищення діурезу нідзначається через 20-30 хв і зберігається 3-
5 год. Швидкий ефект фуросеміду при в/в введенні дає можливість використовувати його при
невідкладних і пінах - набряк мозку, легенів, інтоксикації та ін. (форсований діурез).
І Ефективність фуросеміду при лікуванні хворих з недостатністю кровообігу пов'язана не
тільки з діуретичною дією, але і зі здатністю препарату розширювати периферичні судини.
Препарат призначають всередину (після їжі або під час їжі), в/м або в/в. ІІсоредину зазвичай
призначають по 1 табл. 1 раз на добу (вранці). В/в або 221в/м вводять 2-4 мл щодня або
через день. Лікування повинне проводитися на тлі дієти, багатої калієм (курага, печена
картопля в «мундирах»).
Показання до застосування та побічні ефекти: сильні салуретики використовують при
гіпертонічному кризі, ускладненому лівошлуночковою недостатністю і, як наслідок, набряком
легень; хронічній серцевій недостатності; набряковому синдромі при цирозі печінки;
гіперкальціємії; гіперкаліємії; гострій нирковій недостатності в олігоануричній фазі; для
форсованого діурезу при екзо- і ендогенних інтоксикаціях (інтракорпоральний метод
дезінтоксикаційної терапії).

Протипоказання: печінкова кома, гостра ниркова недостатність з анурією, гостра судинна

(шок, колапс) та серцева недостатність (інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії),
діабет, подагра, одночасно з аміноглікозидними антибіотиками (посилення ототоксичності),
наявність в анамнезі алергії на сульфаніламідні препарати. Форма випуску: таблетки по 0,04;
ампули 1% 2 мл

Білет 5
1. Кардіотонічні засоби
2. Засоби для лікування ентеробіозу
3. Засіб для лікування післяопераційної атонії кишечника
4. Парацетамол
5. Кислота амінокапронова
1. Кардіотонічні засоби
Кардіотонічні препарати стимулюють скоротливу активність серця та усувають явища
серцевої недостатності.
А) Серцеві глікозиди: складні сполуки рослинного походження, що мають
кардіотонічну активність.

Класифікація серцевих глікозидів за походженням:

Препарати наперстянки

Дигітоксин (кардитоксин, дигофтон) — препарат наперстянки повільної дії, найбільш

активний кардіотонік. Збільшує силу та уповільнює серцеві скорочення, уповільнює
провідність серця, виявляє помірну сечогінну дію. Він повністю всмоктується з травного
каналу. Фармакологічний ефект починається через 2-3 год, максимальна дія розвивається
через 7-10 год. Показання до застосування: хронічна серцева недостатність, надшлуночкові
тахіаритмії.

Побічні ефекти: виражена кумуляція, брадикардія, порушення серцевого ритму.

Дигоксин (ланікор, ланоксин, диналацин) — препарат наперстянки середньої швидкості

дії. Початок дії від 30 хв до 2 год, максимум дії — через 6-8 год. Швидше виводиться з
організму.

Показання до застосування: хронічна недостатність кровообігу, деякі види порушень

серцевого ритму (аритмії). Кумуляція менш виражена, ніж у дигітоксину.

Целанід (ізоланід, ланатозид С) — препарат наперстянки швидкої дії. Початок дії — через
15-20 хв, максимальна дія — через 2-3 год.

Показання до застосування: гостра та хронічна серцева недостатність II—III ступеня,

тахіаритмія. Кумуляція незначна.

Препарати конвалії

Корглікон — препарат конвалії швидкої дії для внутрішньовенного введення. Дія настає
через 3-5 хв, максимальна дія — через 30-90 хв, тривалість дії — до 15 год. Виявляє
седативну дію.

Показання до застосування: гостра серцева недостатність, набряк легень.

Побічні ефекти: нудота, блювання, порушення серцевого ритму.

Протипоказання: міокардит, ендокардит, кардіосклероз.

Препарати строфанту — строфантин К та строфантин G (залежно від джерел отримання)

Строфантин — кардіотонічний засіб швидкої і сильної дії. Початок дії — через 2- 10 хв,
максимум дії — через 15-30 хв, тривалість дії — до 3 днів. Більш токсичний, ніж корглікон.

Показання до застосування: гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність

III-IV ступеня, деякі види серцевих тахіаритмій.
Побічні ефекти: нудота, блювання, порушення серцевого ритму, при швидкому введенні —
шок, зупинка серця.

Препарати горицвіту — настій трави горицвіту, адонізид

Чинять менш активну дію на серце, ніж препарати наперстянки, конвалії і строфанту; вони
менш стійкі, з менш тривалою дією. Препарати горицвіту виявляють седативну (заспокійливу)
дію, не кумулюють в організмі. Застосовують за нетяжкого перебігу хронічної серцевої
недостатності (на початкових стадіях ХСН), при вегетосудинному неврозі, дистонії.

Фармакологічна дія серцевих глікозидів:

• посилення і вкорочення систоли (серцевого скорочення) — позитивна інотропна дія;

• подовження діастоли та уповільнення серцевого ритму — негативна хромотропна дія;

• уповільнення проведення нервових імпульсів провідною системою серця — негативна

дромотропна дія;

• підвищення збудливості та автоматизму серця — позитивна батмотропна дія при

застосуванні препаратів у високих дозах;

• сечогінна дія;

• седативна (заспокійлива) дія (препарати конвалії та горицвіту);

• покращення енергетичного балансу міокарда — підвищення вмісту АТФ, утилізації молочної

кислоти, зменшення потреби серця у кисні.

Механізм дії серцевих глікозидів: підвищення вмісту в клітинах серця йонізованого

кальцію, який забезпечує швидке і сильне скорочення; поліпшення зв’язку кальцію зі
скоротливими білками.
Серцеві глікозиди, особливо препарати наперстянки, мають властивість
кумулювати (накопичуватися) в організмі.
Б) Неглікозидні кардіотоніки:

1. Бета-1-адреноміметики (добутамін)

2. Катехоламіни і їх деривати (норадреналін, дофамін)

3. Інгібітори фосфодіестерази (амріон, мілрінон)

4. Глюкагон

1. Добутамін

Виявляє стимулюючий вплив переважно на бета1-адренорецептори міокарда. В результаті

збільшується ударний і хвилинний об’єми серця, дещо знижується периферичний і легеневий
судинний опір, поліпшується коронарний і нирковий кровообіг. Частота серцевих скорочень і
артеріальний іиск можуть незначно підвищуватися.
Показання до застосування: гостра серцева недостатність різного генезу (кардіогенний шок,
інфаркт міокарда, операції на серці, важкі травми, сепсис та ін.).

Побічні ефекти: тахікардія, екстрасистолія, підвищення артеріального іиску, головний біль,

нудота, можливі флебіти, алергічні реакції.

Протипоказання: підвищена чутливість. Форма випуску: Флакони у вигляді концентрату по

0,1 і 0,25 г

2. Норадреналін

Норадреналін чинить дуже сильну дію на альфа-рецептори та більш помірний вплив на бета-
1 рецептори. Норадреналін (норепінефрин) 1 мг/мл спричиняє генералізоване звуження
кровоносних судин, за винятком коронарних судин, які він розширює опосередковано шляхом
збільшення споживання кисню. У результаті цього відбувається збільшення сили (та при
відсутності вагального гальмування) та частоти скорочення серцевого м’яза (міокарда).
Периферичний опір судин збільшується, а діастолічний і систолічний тиск зростає.

Показання.
Норадреналін показаний для невідкладного (негайного) відновлення артеріального тиску у
випадках гострої гіпотензії.
Протипоказання.
Використання концентрату норадреналіну 1 мг/мл для приготування інфузійного розчину
протипоказано для пацієнтів із відомою підвищеною чутливістю (алергічною реакцією) на
норадреналін або на будь-які допоміжні речовини.
Артеріальна гіпотензія через недостатній об’єм крові (гіповолемія, зменшення об’єму
циркулюючої крові).
Використання пресорних амінів під час циклопропанової або галотанової анестезії може
спричинити тяжку аритмію серця. Через можливий підвищений ризик фібриляції шлуночків
норепінефрин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують ці або будь-які інші
сенсибілізуючі препарати для серця або у яких спостерігається посилена гіпоксія (киснева
недостатність) або гіперкапнія (підвищений вміст діоксиду вуглецю в крові або тканинах).
2. Дофамін

За хімічним походженням дофамін є попередником біосинтезу норадреналіну і має

специфічний стимулюючий вплив на дофамінові рецептори, а в більших дозах стимулює
також α- і β-адренорецептори. Під впливом Дофаміну підвищується загальний периферичний
опір судин (ЗПОС) та систолічний артеріальний тиск, посилюються серцеві скорочення,
збільшується серцевий викид. Частота серцевих скорочень змінюється відносно мало.
Підвищується потреба міокарда в кисні, але у зв’язку зі збільшенням коронарного кровотоку
забезпечується підвищена доставка кисню. Дофамін зменшує опір ниркових судин зі
збільшенням у них кровотоку, збільшує клубочкову фільтрацію, екскрецію натрію.
Реєстровані фармакологічні ефекти залежні від концентрації діючої речовини в крові.
У низьких дозах (0,5-2 мкг/кг за хвилину) впливає в основному на дофамінові рецептори.
Розширює мезентеріальні, мозкові, коронарні судини, зменшує опір ниркових судин, збільшує
клубочкову фільтрацію, збільшує діурез та виведення натрію з організму.
В інтервалі середніх доз (2-10 мкг/кг за хвилину) стимулює β1-адренорецептори, чим
спричиняє позитивний інотропний ефект, збільшує хвилинний об’єм серця.
У дозах 10 мкг/кг за хвилину і вищих більше впливає на α1-адренорецептори, чим збільшує
ЗПОС, звужує ниркові судини, підвищує артеріальний тиск, знижує діурез.
Показання.
Стани шоку або стани, що загрожують виникненням шоку:
•серцева недостатність, спричинена гострим інфарктом міокарда (кардіогенний шок);
•тяжкі інфекції (інфекційно-токсичний шок);
•стан шоку після операцій;
•виражене зниження артеріального тиску (тяжка гіпотензія) будь-якого генезу;
•реакції гіперчутливості (анафілактичний шок).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дофаміну або до інших компонентів лікарського засобу.
Феохромоцитома, тиреотоксикоз.
Тахіаритмія, фібриляція шлуночків, а також стани, які супроводжуються механічним опором
наповненню шлуночків.
Гіповолемія (перед початком лікування препаратом необхідно відновити дефіцит об’єму
циркулюючої крові).
Закритокутова глаукома.
Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі.
3. Амрінон, Мілрінон
Кардіотонічний неглікозидний засіб, який відрізняється за структурою та механізмом дії від
серцевих глікозидів і катехоламінів і виявляє позитивний інотропний, незначний
хронотропний та вазодилататорний ефекти. Пригнічує активність фосфодіестерази третього
типу, за рахунок чого в клітинах міокарда та гладеньких м'язах судин накопичується цАМФ і
збільшується внутрішньоклітинна концентрація іонів кальцію, що призводить до посилення
скоротності міокарда та розслаблення гладеньких м'язів судин; не виявляє бета-
адренергічної активності і не пригнічує натрій-калієву аденозинтрифосфатазу; спричиняє
залежне від дози та концентрації в плазмі підвищення максимального систолічного тиску в
лівому шлуночку, а також збільшення швидкості кровотоку в передпліччі, що свідчить про
пряму вазодилататорну активність препарату; крім підвищення скоротності міокарда,
поліпшує його діастолічну функцію за рахунок більш вираженої діастолічної релаксації лівого
шлуночка. При застійній СН спричиняє швидке, залежне від дози та концентрації в плазмі,
зростання серцевого викиду та зниження тиску в легеневих капілярах і судинного опору без
суттєвого збільшення ЧСС та потреби міокарда в кисні. Істотні зміни гемодинамічних
параметрів починають реєструватися через 5-15 хв. від початку введення препарату.

Показання.
Короткочасна терапія гострої декомпенсації серцевої недостатності, в тому числі після
операцій на серці.

Протипоказання.
Підвищена чутливість до мілринону або до інших компонентів препарату.
Гостра стадія інфаркту міокарда.
Період годування груддю.
Дитячий вік.

4. Глюкагон
Підвищує вміст цАМФ в кардіоцитах, опосередковано діючи через глюкагонові рецептори,
швидко і різко підвищує силу, частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і в результаті
збільшує потребу міокарда в кисні. Основним показанням для призначення служить гостра
серцева недостатність на фоні передозування бета-адреноблокаторів.
N.B.

Особливості роботи з препаратами серцевих глікозиди:

 серцеві глікозиди наперстянки накопичуються в організмі, тому їх слід призначати за

схемою: спочатку проводити початкову дигіталізацію (насичення організму препаратами),
потім призначати підтримувальну терапію. Підтримувальна доза, як правило, у 4-5 разів
нижча за дозу початкової дигіталізації;

 серцеві глікозиди в ампулах необхідно вводити виключно внутрішньовенно повільно. Вміст

ампули слід розчиняти у 10- 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

 строфантин доцільно вводити внутрішньовенно протягом 5-7 хв;  серцеві глікозиди

несумісні з препаратами кальцію, блокаторами кальцієвих каналів (антагоністами кальцію),
адренергічними засобами, препаратами калію;

 при комбінації глікозидів з діуретиками (сечогінними) посилюється їхня токсична дія

внаслідок гіпокаліємїі. При цьому необхідно призначати препарати калію;

2. Засіб для лікування ентеробіозу:

Мебендазол,
Альбендазол(широкогоо спектру),
Пірантел,
Піперазину адипінат(для боротьби з кишковими нематодозами)

Мебендазол, Альбендазол(широкогоо спектру),

Ефективний при наступних нематодозах: ентеробіозі, аскаридозі, трихоцефальозі,
анкілостомідозі, на всіх стадіях розвитку трихінельозу, при дракункулезі. Активний при
трематодозах печінки, цестодозах кишечнику, при ехінококозі. Ефективний також при
змішаних глисних інвазіях. Препарат погано всмоктується в кишечнику (5-10%), близько 90%
його виводиться з фекаліями в незміненому виді протягом 24-48 годин, решта - із сечею.

Механізм: Порушують засвоєння глюкози паразитами →виснаження запасів глікогену у

тканинах гельмінтів та зменшення синтезу АТФ → порушення обміну речовин і загибель
гельмінта.

Бажано дотримання безжирової дієти й обов’язкове спорожнення кишечника

наступного дня після прийому препарату.
при ентеробіозі дорослим призначають 1 таблетку одноразово, при неефективності -
повторний прийом через 2 і 4 тижні. При інших інвазіях - курси прийому тривалі: по 0,1 г 2-3
рази на день до 14 днів.

Побічні ефекти: запаморочення, нудота, блювота, пронос, алергічні реакції.

Протипокази: вагітність.

Форма випуску: таб. 0,1 (перед вживанням подрібнити!

3. Засіб для лікування післяопераційної атонії кишечника.

Прозерин

Є антихолинестеразним препаратом зворотньої дії, ефект триває 2,5-4 години

Інші препарати цієї групи: галантаміна гідробромід,піродистигміна бромід,холіну
альфосцерат.
Механізм дії: Препарати цієї групи надають непряму холіноміметичну дію за рахунок
блокади ферменту ацетилхолінестерази, в результаті чого ацетилхолін, що виділяється
закінченнями холінергічних нервів не руйнується, кількість медіатора збільшується, а ефект
його підсилюється і пролонгується. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому
надає, переважно периферичну дію. Покращує нервово-м'язову передачу, підсилює моторику
шлунково-кишкового тракту, підвищує тонус сечового міхура, бронхів, секрецію екзокринних
залоз. Викликає брадикардію, зниження артеріального тиску. Звужує зіницю, знижує
внутрішньоочний тиск, викликає спазм акомодації.
Покази: : в клініці нервових хвороб для лікування важкої м'язової слабкості (myasthenia
gravis), паралічів, невритів, менінгіту, енцефаліту та ін.; післяопераційній атонії шлунка,
кишечника, сечового міхура, в т.ч. затримці сечовипускання; атрофії зорового нерва,
відкритокутовій формі глаукоми. При слабкій пологової діяльності (рідко). Застосовують також
при отруєннях курареподібними препаратами антидеполяризуючої дії (диплацин). 
Побічні ефекти: порушення акомодації(міоз), гіперсалівація, нудота, блювання, посилення
перистальтики кишечника, діарея, часте сечовипускання, бронхоспазм
Протипоказання: бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки,
ентероколіти, механічна непрохідність ШКТ, стенокардія, епілепсія, гіперкінези, вагітність.

4. Парацетамол

Аналгетик-антипіретик центральної дії (похідне аніліну)

Інші препарати цієї групи: анальгін, ібупрофен, індометацин.
Механізм дії: Пригнічує синтез простагландинів, знижує підвищену температуру тіла завдяки
гальмівного впливу простагландинів на гіпоталамічні структури.
Покази: Головний біль, включаючи мігрень; біль у спині; ревматичний біль; біль у м'язах;
періодичні болі у жінок; невралгії; зубний біль; для полегшення симптомів застуди та грипу,
таких як лихоманка, ломота, біль.
Побічна дія: порушення функції ШКТ: диспепсичні явища, ульцерогенна дія (Для
профілактики ульцерогенного ефекту препарати доцільно комбінувати з антисекреторними
засобами, такими як Н2-Гістаміноблокатори (фамотидин), блокаторами протонової помпи
(омепразол), синтетичними аналогами простагландину Е, - мізопростол, антиоксидантами
(вит. Е, тіотріазолін)), дистрофічні зміни в нирках, міокарді, печінці, суглобах та інших органах
(профілактика - введення НПЗЗ в організм разом з засобами, які покращують
мікроциркуляцію (трентал, вінборон, тіотріазолін) значно послаблює, або повністю
попереджує розвиток дистрофічних змін в ШКТ, нирках та серці.); пригнічення синтезу ПГ в
якийсь момент може призвести до переваги вазоконстрикції, порушенню мікроциркуляції, що
може призвести до виникнення мікроінфаркту в органі. Гепатотоксична дія. Підвищення
ризику тромбоутворення та інших ускладнень (інфаркту міокарда, інсульту), порушення
кровоутворення, беспосередньо, гранулоцитопенію та агранулоцитоз, алергічні реакції.
Протипокази: 
 Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит
 Виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту глюкозо-6-
фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік (до 3 місяців), вагітність,
годування груддю – парацетамол
 Бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка
 Геморагічний інсульт, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і
високий ризик кровотечі;
 Пацієнтам, які отримують антикоагулянти, включаючи низькі дози гепарину (2500-5000
одиниць кожні 12 годин) – кеторолак;
 Одночасне лікування іншими НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ),
глюкортикоїдами, варфарином, пентоксифіліном
 Хронічний алкоголізм
 Період вагітності і годування груддю

5. Кислота амінокапронова

ГРУПА: ІНГІБІТОРИ ФІБРИНОЛІЗУ

Це група препаратів, які зменшують активність фібринолітичної системи, сприяють

збереженню згустку крові, що утворився. За своєю структурою вони схожі на амінокислоту
лізин, є її конкурентними антагоністами

К и с л о т а а м і н о к а п р о н о в а - (син Афібрин *, Епсікапрон *)

МЕХАНІЗМ: Препарат блокує активатори плазміногену, пригнічує дію плазміну, інгібує кініни.
Виявляє гемостатичну дію при кровотечах, пов’язаних з підвищеним фібринолізом.

Надає протиалергічну дію завдяки зменшенню утворення антитіл, підвищує антитоксичну

функцію печінки.

Показання до застосування: кровотечі після операцій на легенях, простаті, підшлунковій і

щитовидній залозах, передчасне відшарування плаценти, при мертвому плоді в матці,
хворобах печінки, панкреатитах, гіпопластичній анемії.

Кислоту амінокапронову призначають рег оз по 2-3 г 3-5 разів на день, вводять в/в до 100 мл
5% розчину під контролем коагулограми.

Побічні ефекти: запаморочення, нудота, пронос, запальні процеси у верхніх дихальних

шляхах, гіпертензія, брадикардія.

Протипоказання: тромбози, емболії, вагітність, хвороби нирок, профілактика кровотеч при

пологах (можливі тромбоемболії після пологів).

Форма випуску: табл. 0,5; фл. 5% - 100 мл

 Білет 6
1. Транквілізатори і седативні
2. Антихолінергічний препарат для лікування виразкової хвороби шлунка
3. Засіб для лікування цукрового діабету 2го типу
4. Доксициклін
5. Амброксол
6. Транквілізатори і седативні
Транквілізатори - (“tranquillo-are”– робити спокійним, безтурботним) або анксіолітики (від лат.
anxius – тривожний, охоплений страхом, тобто “протитривожні”), або атарактики (від лат.
ataraxia – незворушність духу, душевний спокій)

Група препаратів, які пригнічують ЦНС зі слабкою антипсихотичною та вираженою

антиневротичною дією: (усувають негативні емоції – страх, тривогу, хвилювання) невротичної
природи

Класифікація транквілізаторів:

Класифікація транквілізаторів
похідні бензодіазепіну (типові): похідних інших груп
(атипові)
«нічні» транквілізатори «денні» транквілізат. Мебікар(денний)
Діазепам Лоразепам Гідазепам Буспірон(денний)
Феназепам Альпразолам Афобазол
Хлордіазепоксид
Медазепам

ВИДИ дії на організм: анксіолітична,

гіпнседативна, протисудомна,
вегетокоригуюча, міорелаксуюючу
Механізм дії бензодіазепінів:

На фізіологічному рівні обумовлений здатністю знижувати активність нейронів в структурах лімбічної

системи (центр емоцій), а також гальмувати актувуючий вплив ретикулярної формації.

Нейрохімічний механізм - взаємодія з бензодіазепіновими рецепторами (ГАМК-бензодіазепіно-Сl - -

іонофорний комплекс) мембрани нейронів. Це призводить до відкриття хлорних каналів і входу іонів
хлору всередину клітини. В результаті цього збільшується негативний заряд внутрішньої клітинної
поверхні мембрани, тобто розвивається її гіперполяризація і знижується збудливість нервових клітин.

Покази до призначення транквілізаторів:

♣Невротичні розлади, що супроводжуються почуттям тривоги, безсонням

♣ судомний синдром, епілепсія (ДІАЗЕПАМ)

♣ мігрень

♣ клімактеричні розлади

♣ сверблячі дерматози, екзема

♣ лікування наркоманії, алкоголізму

♣ потенціювання дії снодійних засобів та анальгетиків

♣ премедикація перед хірургічним втручанням

Побічні ефекти транквілізаторів:

♣Психічна та фізична залежність Тривалість курсу лікування- не більше 2 місяців Повторний курс – не
раніше, чим через 3 тижні

♣Абстиненція (тривога, тремор, безсоння, збудження, головний біль, втрата апетиту, нудота,
гіпергідроз, жахливі сновидіння, серцебиття, м'язові посмикування, судомний синдром та ін.)

♣Денна сонливість, слабкість, зниження концентрації уваги, труднощі при запам'ятовуванні нової
інформації.

♣Не призначають препарати людям, робота яких потребує підвищеної уваги

♣Парадоксальна реакція збудження, безсоння

♣Зниження libido, порушення менструального циклу

♣Гостре отруєння у випадку передозування

«НІЧНІ» транквілізатори (седативні, сильні)

Діазепам, Хлордіазепоксид та ін.

Володіють виразною гіпно-седативною дією і можуть порушувати координацію рухів, швидкість

реакцій, концентрацію уваги тощо.

«ДЕННІ» транквілізатори

Gidazepam, Mezapam (rudotel), Trioxazyn, Buspyron

Седативний ефект виражений слабо. Мають активуючу дію на ЦНС (покращення настрою, уваги,
бодрість, активність, зникнення психоастенічних порушень), які проявляються тільки в умовах стресу.
СЕДАТИВНІ (ЗАГАЛЬНОЗАСПОКІЙЛИВІ) ЗАСОБИ (від лат. sedatiо – заспокоєння ) - препарати, які
відновлюють функціональний стан ЦНС шляхом: послаблення процесів збудження або посилення
процесів гальмування в головному мозку при астенічних та психоемоційних розладах, які передують
невротичній патології Вони не викликають залежності, сонливості, міорелаксації.

Класифікація седативних засобів:

Класифікація седативних засобів

синтетичні рослинного комбіновані змішані засоби
походження рослинного
походження
Броміди, Наст. та екстр. Персен(валеріана, Корвалдин
магнійвмісні валеріани Наст. меліса, мята перцева) Корвалол
препарати кропиви собачої Ново-пасит
(Магне-В6, Наст. півонії (хміль,звіробій,мелісса,
Магнемакс) бузина,валеріана,глід)
Гліцисед Фітосед
Механізми седативної дії:

Препарати рослинного походження:

Знижують збудливість нейронів активуючої системи головного мозку - ретикулярної формації

середнього мозку і деяких ядер таламусу, що приводить до обмеження аферентної (висхідної)
імпульсації до кори головного мозку

Броміди:

Діють переважно на кору великих півкуль, посилюють явища гальмування і гальмівний контроль за
діяльністю вищих емоціогенних та вегетативних центрів мозку.

ПОКАЗИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ СЕДАТИВНИХ ЗАСОБІВ:

Неврози з підвищеною збудливістю, що супроводжуються: коронароспазмом, відчуттям страху,

тривоги, головним болем, втомлюваністю;

 Безсоння;

 Підвищена судомна готовність у дітей;

 Гіпертиреоз;

 Клімактеричні розлади,

 Нейроциркуляторна дистонія;

 Спазми гладкої мускулатури

2. Антихолінергічний препарат для лікування виразкової хвороби шлунка

Пірензепін ГАСТРОЦЕПІН

Механізм: Вибірково блокує М -холінорецептори шлунка, гальмує секрецію шлункового соку,

зменшує секрецію гастрину, знижує продукцію НСІ і пепсину. Не робить істотного блокуючого впливу
на М-холінорецептори слинних залоз, серця, гладких м’язів ока та інших органів.
 Показання до застосування: для лікування гострих і хронічних виразок шлунка і дванадцятипалої
кишки, гастритів з підвищеною кислотністю ш лункового соку, виразкових уражень ш лунково-киш
кового тракту, пов’язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів та ін.

Протипокази: Гіперплазія передміхурової залози; паралітична непрохідність кишечника, стеноз

воротаря; I триместр вагітності; підвищена чутливість до Пірензепіну.

3. Засіб для лікування цукрового діабету 2 типу

Глібенкламід
ГРУПА: Пероральні протидіабетичні препарати 2 покоління
Для інсулінонезалежногодіабету
Інші препарати групи : гліквідон гліклазид, гліпізід, метформін, глюкофаг
Г л і б е н к л а м і д (Син.: Манініл)
Належить до похідних сульфонілсечовини другої генерації і відрізняється
високою активністю та швидкою абсорбцією.
Малотоксичний; володіє гіпохолістеринемічною дією; знижує тромбогенні
властивості крові; МЕХАНІЗМ:
блокують АТФ-залежні К+ канали бета-клітин острівців Лангерганса, що
призводить до відкриття потенціалзалежних Са2+- каналів. Надходження
кальція в бета-клітини призводить до стимуляції виділення ендогеного
інсуліну;
• стабілізують вміст інсуліну в крові (можливо, шляхом пригнічення
інсулінази);
• підвищують чутливість рецепторів до інсуліну, збільшують їх кількість, а
також потенціюють дію ендо- та екзогеного інсуліну.
Покази до застосування: цукровий діабет II типу у хворих старше 40
років, коли метаболізм вуглеводів не піддається успішному контролю лише
дієтотерапією та при відсутності ускладнень. покращує мікроциркуляцію,
добре переноситься, ефективний при розвитку резистентності до інших
цукорознижуючих препаратів.
Ефект настає протягом 2-3 годин після прийому препарате та триває 8-12
годин.
Призначають 2 раза на добу після їжі.
Побічні ефекти: алергічні реакції; гіпоглікемічна дія, пригнічення
кровотворення; диспепсичні реакції; зобогений ефект; підсилюють дію та
непереносимість алкоголя.
: інсулінзалежний цукровий діабет (І типу), кетоацидоз, діабетична кома,
ниркова та печінкова недостатність, алергія на сульфаніламіди, великі
хірургічні втручання (коли є показ проведення інсулінотерапії), резекція
підшлункової залози, вагітність, лактація.
Форма випуска: табл. по 0,0035 - 0,005 г

4. Доксициклін
Антибіотики – тетрацикліни напівсинтетичні ( інші метациклін)

Добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, як і інші тетрацикліни, погано проходить через

гематоенцефалічний бар’єр. Практично повністю виводиться через ш л унково-киш ковий тракт, тому,
на відміну від іотрацикліну, може застосовуватися при нирковій недостатності. Має найтриваліший
серед тетрацикліну період дії: хіміотерапевтична концентрація її крові підтримується більше 14 годин.
Всередину призначають 1-2 рази на добу, в/в вводять крапельно по 0,1 або 0,2 - 1 раз на добу. Добре
переноситься, рідше інших тетрациклінів викликає побічні реакції.

Спектр дії: стрептококи, кишкова паличка, сальмонели, шигели, холерний вібріон, збудник правця,
сибірської виразки, газової гангрени, дифтерії, туляремії, бруцельозу, коклюшу, також діють на
спірохет, лептоспір, протея, хламідій, мікоплазм, токсоплазм, трихомонад, дизентерійну амебу,
рикетсії, великих вірусів (трахоми, орнітозу). При прийомі всередину натщесерце всмоктується 75-
80% прийнятої дози. Продукти харчування й лікарські препарати, що містять залізо, магній, гідроокис
алюмінію, кальцій (молочні продукти) порушують всмоктування тетрацикліну, утворюючи з ними
важкорозчинні комплекси. Проникають в різні органи і тканини, а також через гематоенцефалічний
бар’єр. Можуть накопичуватися в кістковій тканині, виділяються нирками, жовчю, незначна частина
виявляється в молоці при лактації, в слині.

Показання до застосування: призначають всередину, в/м, в/в І місцево при різних інфекціях,
викликаних чутливими до тетрацикліну мікро-організмами. В тому числі, інфекції дихальних шляхів -
бронхіти, пневм онії (д оксіц икл ін), жовчовивідних шляхів: періодонтит та ін. (доксіциклін); ієрсиніоз
(доксициклін); ерадикація Н.руїогі (тетрациклін в поєднанні з іншими антибіотиками і
антисекреторними препаратами); н е го н о ко ко в и й ур е тр и т, викл иканий хл ам ід іям и, м
ікоплазм ам и (доксіциклін); тазові інфекції (в поєднанні з Ь-лактамами, антианаеробними
препаратами), рикетсіози; особливо небезпечні інфекції: чума (в поєднанні зі стрептоміцином),
холера (доксициклін); зоонозних інфекції: лептоспіроз, бруцельоз, тулярем ія (в поєд нанні зі стр е п
то м іц и н о м ), сибірка (доксициклін).

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, кандидоз, алергічні реакції, лейкоцитопенія, тромбоцитопенія,

У дітей порушення утворення кісткової І зубної тканини: зміна забарвлення зубів, дефекти емалі,
уповільнення подовжнього росту кісток, ф отосенсібілізація (частіше доксициклін), гепатотоксичність,
неф ротоксичність, при тривалому застосуванні гіповітаміноз, порушення засвоєння їжі і синтезу
білка. Протипоказання: непереносимість, порушення функції печінки, нирок, лейкоцитопенія,
вагітність, лактація, дітям до 8 років

5. Амброксол
ВІдхаркувальні , муколітики , стимулятори синтезу сурфактанту ( бромгексин)

Метаболіт бромгексину. Відхаркуюча дія у амброксолу більш потужна, ніж у бромгексину. Препарат
стимулює утворення сурфактанту, нормалізує порушене співвідношення серозного та слизового
компоненту бронхіального секрету, покращує реологічні показники мокроти (зменшує її в’язкість та
адгезивні властивості), полегшує її виведення з бронхів.

Показання до застосування: як у бромгексину. густий в’язкий гнійний секрет при гострих та

хронічних бронхітах, бронхообструктивному синдромі, бронхіальній астмі, гострій та хронічній
пневмонії, туберкульозі легень, також для санації бронхіального секрету в перед- та
післяопераційному періоді.Може використовуватись для с ти м у л я ц ії у тв о р е н н я сур ф а кта н
ту у не д о н о ш е н и х д іте й та новонароджених з синдромом дихальної недостатності. При важких
станах муколітики вводять парентерально. При комбінації амброксолу з антибактеріальними
засобами відбувається їх накопичення в органах дихання, оскільки він збільшує їх пасивну дифузію в
легенях. Побічні реакції: нудота, блювота, алергічні реакції.

Протипоказання: перші 3 місяці вагітності, індивідуальна непереносимість.

Форма випуску: таблетки по 0,003 г (по 1 табл. З рази на добу після їжі); вироп для дітей (0,3 % 100
мл); розчин для інгаляцій (0,7 % розчин 100 мл); имнули (по 2 мл 0,75% розчину) для в/м або в/в
введення, амброксолрпіард-таблетки 0,075 г. В педіатрії відхаркуючі засоби використовуються
самостійно при запальних ьіхворюваннях верхніх дихальних шляхів, при муковісцидозі
(ацетилцистеїн, промгексин), в комплексній терапії при пневмоніях, туберкульозі легень, бронхітах,
бронхоектазах, бронхіальній астмі та ін. захворюваннях. Однак мсгосування їх в молодшому віці
потребує обережності, оскільки існує можливість закупорки слизом дихальних шляхів.
 Білет 7
1. Ненаркотичні анальгетики
2. Засіб для лікування гіпертонічної хвороби якому також притаманні антиангінальні і
антиаритмічний ефекти
3. Антигістамінний препарат для профілактики полінозів, запобігає вивільненню гістаміну з
базофілів
4. Дитилін
5. Інтерферон

1.Ненаркотичні анальгетики

це лікарські препарати різної хімічної структури, які володіють протизапальною, анальгезуючою та

жарознижуючою діями та не мають наркогенного потенціалу.

Ненаркотичні анальгетики не пригнічують дихальний та кашльовий центри, не викликають пристрасті при

тривалому використанні, не супроводжуються ейфорією.

Класифікація

Ненаркотичні анальгетики
Центральної дії Периферично Спазмоаналгет Комбіновані
ї дії и анальгетики
Анальгетики- Неопіоїдні Метамізол Баралгін Солпадеїн
антипіретик Нефопан натрію Спазмалгон Пятирчатка
и Кеторолак (анальгін) Андіпал Новіган Пенталгін
Ацетамінофе Седалгін
н Темпалгін
(парацетамол)
.

ГОЛОВНІ ФАРМ ЕФЕКТИ: Протизапальий, знеболюючий, жарознижуючий, антиагрегантний,

імунодеприсивний.

Механізм дії

Анальгетики-антипіретики і спазмоанальгетики анапьгегичну дію виявляють за рахунок пригнічення

синтезу простагландинів (ПГ) у місці запалення та ЦНС, що веде до зменшення сенсибілізації ноцицепторів
до дії альгогенів, порушення сприйняття болю і відповідних реакцій на неї, зменшення механічного
стискання рецепторних закінчень, так як ненаркотичні анальгетики здійснюють усунення запального
набряку. Інгібуючи фермент простагландинсинтетазу, ННА викликають зниження порогу синаптичної
передачі ноцицептивних імпульсів до ЦНС. Парацетамол майже не впливає на периферичну
простагландинсинтетазу, але пригнічує дію ферменту в центральній нервовій системі.

Поряд з периферичною дією ненаркотичні анальгетики виявляють центральний ефект: блокують дію
простагландинів у ЦНС і знижують збудливість больових центрів.

Жарознижуюча дія ННА пов'язана зі зменшенням пірогенної дії ПГ на центр терморегуляції та збільшенням
процессу тепловіддачі.

Неопіоїдні ННА впливають на дофамінові, норадреналінові і серотонінові рецептори в ЦНС, зменшують їх

чутливість до специфічних медіаторів і запобігають, тим самим, проведенню больового імпульсу.

ПОКАЗАННЯ
1.Больовий синдром різного генезу, середньої та слабкої інтенсивності (головний і зубний біль, біль у вусі,
біль у м'язах, суглобний біль)

2.Лихоманка, гарячкові стани при інфекційно-запальних захворюваннях

3.Невралгія

4.Коліки – баралгін, спазмалгон, спазмовералгін НЕО.

5.Спазми коронарних судин та судин мозку баралгін, спазмалгон в/в;

6.Для зняття гіпертензивного кризу або гіпертензії спричиненої спазмом судин – баралгін або спазмалгон
в/в

7.Мігрень – баралгін, седалгін, пенталгін, спазмовералгін НЕО.

8.Альгодисменорея.

Протипокази: виразкова хвороба шлунку та 12пк, виразковий ентероколіт, алергічні реакції, вагітність,
лактація, дистрофічні зміни в печінці та нирках (Анальгін та Парацетамол - гепатотоксини).

Побічні ефекти: порушення кровоутворення (гранулоцитопенія, агранулоцитоз) – Анальгін

2. Засіб для лікування гіпертонічної хвороби якому також притаманні антиангінальні і антиаритмічний
ефекти. Верапаміл, Амлодипін (Антагоністи кальцію, блокатори кальцієвих каналів)

3. Антигістамінний препарат для профілактики полінозів, запобігає вивільненню гістаміну з базофілів.

Кромолін натрію, Кетотифен (Антигістамінні засоби, блокатори Н1-гістамінорецепторів,засоби, які
гальмують звільнення тучними клітинами гістаміну та інших медіаторів алергії).

4. Дитилін
Н-холіноблокатор міорелаксант деполяризуючий (лептокураре)

Інші препарати цієї групи: баклофен, толперизон.

Механізм дії:

Препарат порушує передачу імпульсів з рухових нервів, що веде до розслаблення скелетної мускулатури.
М'язи розслабляються в певній послідовності: окорухові, мімічні, шийні, кінцівок, в останню чергу -
дихальні, міжреберні і діафрагма. На Н-холінорецептори внутрішніх органів і ЦНС м'язові релаксанти дуже
мало впливають і тільки у великих дозах. Дитилін  – викликає стійку деполяризацію постсинаптичної
мембрани. Подібно ацетилхоліну, збуджують Н-холінорецептори скелетних м'язів, викликають
деполяризацію постсинаптичної мембрани, але на відміну від ацетилхоліну вони повільно гідролізуються
холінестеразою, настає стійка деполяризація. Не відбувається реполяризація і постсинаптична мембрана
не відповідає на надходження наступних імпульсів, що виходять з нервових закінчень. На початку дії
лептокураре м'язові волокна відповідають скороченням - фібриляцією, а потім розслабляються. 

У разі передозування міорелаксантами або підвищеній чутливості до них (спостерігається при генетично
обумовленому дефіциті ферменту холінестерази) для відновлення рухової активності та дихання слід
перелити свіжу кров (містить холінестеразу), проводити штучне апаратне дихання.

Антагоністи – холінестераза (у свіжій крові)

Покази: в хірургії для розслаблення скелетної мускулатури під час операції, при вправленні вивихів і
репозиції уламків кісток при переломах, для зменшення або усунення судом при правці та інших судомних
станах.

Підбираючи різну дозу, можна викликати розслаблення лише окремих груп м'язів або викликати тотальне
розслаблення скелетної мускулатури.

Побічні ефекти: М'язова слабкість, головний біль, нудота, може бути брадикардія, аритмії, зниження АТ,
бронхоспазм, алергічні реакції, фібриляції м'язів, м'язові болі, особливо в попереку, кінцівках.

Протипоказання: міастенія, порушення функції печінки, нирок, виснаження, вагітність

5. Інтерферон
Противірусні ( а-2А-інтерферони (реаферон, роферон, лаферон) 2. а-2В-інтерферони (Інтрон-А, віферон) 3.
а-2С-інтерферони (бероферон, велферон)

Суміш різних підтипів натурального інтерферону а з лейкоцитів крові людини. Має противірусну,
антипроліферативну, імуномодулюючу та протипухлинну дії. Показання до застосування: лікування та
профілактика грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій. З лікувальною метою вміст ампули
розчиняють в 2 мл кип’яченої або дистильованої води. Розчин закапують в носові ходи по 3-4 краплі кожні
20 хвилин протягом 4 годин, потім 4-6 разів на добу. Для профілактики розчин інтерферону закапують в
носові ходи по 5 крапель 2-3 рази на добу. Для інгаляції вміст 3 ампул розчиняють в 10 мл теплої води
(37°С), інгаляції проводять 2 рази на добу. При вірусному гепати 11 використовують ректальні супозиторії.

Побічні дії: рідко - головний біль, нездужання Протипоказання: Гіперчутливість

Форма випуску: ампули, ємністю 2 мл з вмістом 1000 МО препарату; ректальні і вагінальні супозиторії 150-
500 тис. - 1 млн. - 3 млн. МО; очні краплі - 3 млн. МО; мазь, гель 1% - 2,0 г.

Білет 8
1. Гіпотензивні засоби класифікація за ВООЗ і за механізмом дії
2. Зісіб для лікування остеомієліту
3. Засіб для швидкого видалення отрути з кишечника
4. Аміназин
5. Лоратадин
Білет 8
1. Гіпотензивні засоби класифікація за ВООЗ і за механізмом дії

Гіпотензивні засоби – засоби, що знижують системний артеріальний тиск та застосовуються для

лікування і профілактики гіпертонічної хвороби, а також інших патологічних станів, що
супроводжуються спазмом переферичних судин.

Поділяються на

І. Препарати основної групи

- Сечогінні (діуретики) - Гідрохлортіазид, Індапамід, Фуросемід, Торасемід, Спіронолактон, Еплеренон.

- Aдреноблокатори – Пропранолол, Метопролол, Бисопролол, Небіволол, Атенолол, Талінолол.

- Інгібітори АПФ – Каптоприл, Лізиноприл, Еналаприл, Раміприл, Періндоприл, Фозіноприл.

- Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ – Лозартан, Кандесартан, Телмісартан, Валсартан, Епросартан.

- Антагоністи кальцію – Ніфедипін, Амлодипін, Верапаміл, Дилтіазем, Леркнідипін.

 II.Препарати додаткової групи

Агоністи центральних α2-адренорецепторів – Доксазозин, Празозин, Теразозин.

Симпатолітики - Раунатин.

Судинорозширюючі засоби – Магнію сульфат, Папаверину гідрохлорид, Дибазол, Дротаверин.

Агоністи імідазолінових (І1) рецепторів - Моксонідин.

Гангліоблокатори – Бензогексоній, Гігроній, Пентамін.

Інгібітори реніну – Аліскірен.

Класифікація гіпотензивних засобів

за механізмом дії:

Нейротропні препарати;

Міотропні препарати;

Антагоністи кальцію;

Активатори К+- каналів;

Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ);

Блокатори рецепторів ангіотензину 2

Діуретики

Купірування гіпертонічного кризу вм,вв

магнію сульфат

клофелін

дібазол

фуросемід

2. Зісіб для лікування остеомієліту Лінкоміцин (лінкозаміди), Ципрофлоксацин.

Офлоксацин ( фторхінолони), Ванкомицин (Глікопептиди)
Цефтриаксон (ЦЕФАЛОСПОРИНИ), антибіотик

3. Засіб для швидкого видалення отрути з кишечника Магнію сульфат, натрію сульфат, карловарська сіль
(сольові послаблюючі засоби, препарати осмотичної дії, що подразнюють механорецептори, 2 ст.л. на пів
склянки води)

4. Аміназин
Антипсихотичний засіб. Нейролептики. Похідні фенотіазину з аліфатичною структурою.
Інші препарати цієї групи: левомепромазин, трифтазин.
Механізм дії: Препарати цієї групи пригнічують висхідну ретикулярну формацїо, мають
антидофамінергічний, антихолінергічний впливи. Це обумовлено їх біохімічною взаємодією з
біологчними системами організму, а саме:
1. Блокада Д2-дофамінорецепторів та альфа-адренорецепторів, головного мозку.
2. Пригнічення проникності клітинних мембран для електролітів та інших біологічно активних речовин.
3. Інгібування тирозингідроксилази, яка перетворює тирозин в ДОФА (діоксифенілаланін), тобто
порушує синтез попередника медіатора дофаміну та норадреналіну.
4. Iнгібування кальмодуліну (білка, який переводить Са" в активну форму). що призводить до
гальмування фізіологічної функції та енергозабезпечення КЛітин.
5. Зменшення вивільнення лівообертаючих глутамінової, аспарагінової, хінолінової амінокислот, які
взаємодіють з N-метил-Д-аспартатглутаміно- рецепторами (NMDA) і завдяки цьому активують нейрони.
6. Серотоніно-, Н1-гістаміно-та М-холіноблокуюча дія, що обумовлює широкий спектр їх
фармакологічних ефектів.
Головна дія нейролептиків-це вплив на ЦНС. Антипсихотична дія полягає у вигляді послаблення
психомоторного збудження, пригнічення відчуття страху, зниження агресивності, пригнічення марення
та галюцинацій. Разом з тим, препарати здатні потенціювати дію снодійних, наркозних,
протисудомних, анальгетиків та інших препаратів з депримуючим типом дії. Пригнічуючи рецептори
пускової (тригерної) зони блювотного центру, препарати володіють центральною протиблювотною
дією та здатні усувати гикавку.
Впливаючи на вегетативну нервову систему, нейролептики викликають rinотензію (знижують АТ),
гіпотермію (пригнічують центр терморегуляції, зменшують теплопродукцію) та гіподинамію,
пригнічують секрецію залоз, мають протисудомну властивость.
Фарм. ефекти: Антипсихотичний Нейролептичний Психоседативний Міореларсуючий Протиблювотний
Антигістамінний Гіпотензивний Гіпотермічний Потенціювальний
Покази: Психози зі станами психомоторного збудження (шизофренія, алкогольний , маніакально
депресивний психоз у фазі маніакального збудження). Блювання у онкохворих, вагітних. У складі
літичних сумішей в анестезіології.
Побічні дії: Порушення функції екстрапірамідної системи -- паркінсонізм, проявом якого є ригідність
м'язів, тремор, безконтрольні рухи, спазми м'язів обличчя, шиї, спини, При тривалому застосуванні
препаратів цієї групи вказані прояви посилюються, можо виникати каталептичний стан (хворий
тривалий час застигає в певній полі)
Протипоказання: захворювання печінки, нирок, порушення кровотворення, тромбоемболічні стани,
декомпенсація серцевої діяльності, ревмокардит, гострі травми мозку, виразкова хвороба (не можна
призначати препарат перорально).
5. Лоратадин
Група: протиалергічні, Антигістамінні засоби 3 покоління
Інші препарати: діазолін, фенкарол кларитин
Мають пряму бронхорозширюючу дією. Інгібують реакцію гладкої мускулатури бронхів на гістамін,
зменшують свербіння, запобігають розширенню судин і підвищенню їх проникності під впливом
гістаміну.

Препарати цього покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, володіють більшою

специфічністю по відношенню до Н^гістамінорецепторів, не мають холінолітичної та седативної дії на
ЦНС. Крім того, ці препарати не мають побічних ефектів, характерних для препаратів II покоління (не
викликають порушень ритму серця, функцій печінки, нирок та ін.) Серед Н ^гіста м ін о б л о ка тор ов 2
-го і 3 -го поколінь зменш ення антигістамінової активності відзначається в ряду: цетиризин> е б асти н
» терфенадін = фексофенадин > астемізол> лоратадин.

Л о р а т а д и н - Має тривалу дію (до 24 годин.) при одноразовому введенні в організм, не пригнічує
ЦНС.
Побічні ефекти: зрідка нудота, блювання, сухість у роті.
 Протипоказання: професія яких вимагає швидкої реакції (амбулаторно), вагітність, лактація, дитячий
вік, гіпертрофія передміхурової залози, бронхіальна астма
. Форма випуску: табл. 0,01; сироп. Призначають по 1 табл. 1 раз на добу, дітям до 12 років - по 0,005 г
(1/2 таблетки або 1 ч.л. сиропу) 1 р/д

Білет 9
1. М-холіноміметики та антихолінестеразні
2. Засіб для лікування неврозу
3. Засіб для профілактики тромбозів що впливає на агрегацію тромбоцитів
4. Азитроміцин
5. Панкреатин

Білет 9
М-холіноміметики – речовини що взаємодіють з М-холінорецепторами і викликають ті ж самі ефекти що і
ацетилхолін.
Пілокарпін гідрохлорид – звужує зіницю, знижує внутрішньоочний тиск і використовується для лікуваня
глаукоми у вигляді очних крапель і очної мазі. Для системної дії не застосовується у звязку з високою
токсичністю

Ацеклідин – теж використовується для лікування глаукоми, можуть вводити підшкірно при атонії кишечника і
сечового міхура

Антихолінестеразні засоби – блокують фермент ацетилхолінестеразу, в результаті чого ацетилхолін не

руйнується, накопичується, ефект підсилюється і пролонгується. Поділяються на препарати які інгібують
ацетилхолінестеразу оборотно і необоротно. Оборотні блокують холінестеразу на 4-6 годин, необоротні до 20
діб і в лікарській практиці не застосовуються

Покази:
Міастенія, периферичні паралічі та парези, наслідки травм, поліомієлітів
Післяопераційна атонія ШКТ, матки та сечового міхура, атонічні закрепи
Глаукома
Передозування та отруєння холіноблокаторами (атропіном), курареподібними препаратами поляризуючої дії
(Диплацин)
Побічні ефекти
Звуження зіниці, спазм акомодації;
Гиперсалівація;
Нудота;
Часте сечовипускання
Проноси (посилення перистальтики)

Протипокази:
Бронхіальна астма;
Стенокардія;
Епилепсія;
Гіперкінези
 Представники
Прозерин
Галантаміну гідробромід
Піридостигміну бромід

2. Засіб для лікування неврозу: Аміназин, нейролептик (типовий)

3. Засіб для профілактики тромбозів що впливає на агрегацію тромбоцитів Аспірин НПЗЗ,

4. Азитроміцин – антибіотик класу Азалідів, порушує синтез білка, взаємодіючи з 50S субодиницею
Показання до застосування: ангіни, пневмонії, бронхіти, фарингіти, ларингіти, синусити, отити, скарлатина,
бешиха, хламідійні уретрити, цервіцити, гоноррейний і негоноррейний бореліоз (хвороба Лайма), атипові
бактеріози при СНІДІ та ін. Інфекційних захворювань, в комплексній іерапії виразкової хвороби шлунка і 12-
палої киш ки, пов’язаної з ПеІісоЬасіег руїогі.

Побічні ефекти: алергічні реакції, нудота, блювота, холестаз, жовтяниця.

Протипоказання: виражені порушення функцій печінки та нирок, обережно при серцевих аритміях.

5. Панкреатин - Ферментні препарати, препарат що впливає на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

МЕХАНІЗМ: Ферментний препарат підшлункової залози свиней, містить протеази (трипсин), що гідролізують білки,
амілази, які розщеплюють вуглеводи, і ліпазу,що розчеплюють жири.

Призначають по 1-2 таблетки під час їди, не розжовуючи їх.

Показання до застосування: гіпоацидні і анацидні гастрити, хронічні гастродуоденіти, ентероколіти, холецистити, хронічні
панкреатити та гепатити, метеоризм, переїдання, недостатність жувального апарату.

Побічні ефекти: алергічні реакції, рідко - діарея або закреп, нудота, дискомфорт в епігастральній ділянці.

Протипоказання: гострі панкреатити та гепатити, обтураційна жовтяниця.

Форма випуску: таблетки різних фірм, вкриті кишечнорозчинною оболонкою, мають різну активність ферментів.

Білет 10
1. Холіноблокатори
2. Засіб для лікування кандидомікозу
3. Засіб для лікування закрепу
4. Промедол
5. Фамотидин

1. Холіноблокатори

Класифікація:
I. м-Холіноблокатори: атропіну сульфат,тропікамід, екстракт беладони, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід,
бутилскополамін, іпратропію бромід, пірензепін,гоматропін.
II. н-Холіноблокатори.

 1.Гангліоблокатори – препарат короткої дії (10-20 хв)- гігроній

 препарат середньої тривалості дії (2-4 год)-бензогексоній, пентамін,

 2. Міорелаксанти – н-холіноблокатори із вибірковою дією в області закінчень рухових нервів: тубокурарину хлорид,
суксаметонію йодид (дитилін), піпекуронію бромід (ардуан).
 Класифікація та препарати:
а)Деполяризуючі - дитилін(суксаметонію йодид),баклофен, толперизон
б)Недеполяризуючі - Піпекуронію бромід,Векуронію бромід,Циплацин,Губокурарину хлорид, Мелікгин

I. м-Холіноблокатори: атропіну сульфат,тропікамід, екстракт беладони, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід,

бутилскополамін, іпратропію бромід, пірензепін,гоматропін.
Механізм дії

Препарати цієї групи зворотно вибірково блокують М- холінорецептори органів і припиняють передачу імпульсів з закінчень
поспангліонарних парасимпатичних нервів на клітини органів-виконавців. Вони усувають мускаринові ефекти ендогенного та введеного
зовні ацетилхоліну шляхом конкуренції з ним за М-холінорецептори.

Після пригнічення М-холінорецепторів (інактивація парасимпатичної іннервації) переважає симпатична іннервація.

Класичним представником М-холіноблокаторів є атропіну сульфат. Антагонізм між атропіном і ацетилхоліном конкурентний, тобто
взаємодія цих речовин з М-холінорецептором знаходиться в прямій залежності від концентрації препарату та медіатору в рецепторній
зоні (більше того, антагонізм між атропіном і ацетилхоліном однобічний, тобто ефекти ацетилхоліну усуваються атропіном, а не
навпаки).
ОТРУЄННЯ АТРОПІНОМ частіше зустрічається у дітей, які випадково з'іли плоди дурману або блекоти. Протікає у вигляді трьох фаз. У
першу виразно проявляються симптоми блокади периферичних М-холінорецептоpів: розширення зіниць і порушення акомодації,
сухість шкіри, сухість у роті і утруднення ковтання, серцебиття. У другій фазі до цих симптомів приеднуються порушення функції ЦНС:
загальне психомоторне збудження; марення, галюцинації, задишка. На закінчення настає коматозний стан. ДОПОМОГА: промивання
шлунка, введення прозерину крапельно в/в, психомоторне збудження купіpують аміназином, у важких випадках роблять обмінне
переливання крові.

Усі М-холіноблокатори пригнічують секрецію залоз, сприяють розслабленню непосмугованої мускулатури органів, які перебувають у
стані спазму.
викликають розширення зіниці (мідріаз), підвищення внутрішньоочного тиску, параліч акомодації(Атропіну сульфат, гоматропіну
гідробромід, скополаміну гідрохлорид, платифіліну гідротартрат, тропікаміл, бесалол)
викликають тахікардію(Атропіну сульфат, гоматропіну гідробромід, скополаміну гідрохлорид, платифіліну гідротартрат, адифснін)
Пірензепін володіє гастропротскгорною дією, бесалол – антисептичною дією.
Платифілін виявляє спазмолітичну (папавериноподібну) дію, розширює артеріальні судини, знижує AT.

Показання до застосування та взаємозамінність

1. Діагностика захворювань очей (атропіну сульфат, гоматропіну гідробромід, скополаміну г/х, платифіліну гідротартрат, тропікамід);

2. Запальні захворювання очей (атропіну сульфат, скополаміну гідрохлорид);

3. Підбір лінз (атропіну сульфат, гоматропіну гідробромід, платифіліну гідротартрат. тропікамід);

4. Виразкова хвороба шлунка, гіперацидний гастрит (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, адифенін, метацнну йодид, пірензепін,
бутилскополаміну бромід, апрексон, бесалол);

5. Премедикація (атропіну сульфат, скополаміну! гідробромід, метацину йодид);

6. Бронхіальна астма (атропіну сульфат, скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат, метацину йодид, іпратропій бромід);

7. Коліки: кишкові, печінкові, ниркові (атропіну сульфат, скополаміну гідрохлорид, платифіліну гідротартрат, аднфенін, метацину йодид,
бушлекополаміну бромід, апрофен, бесалол);

8. Заіроза передчасних пологів (метацину йодид);

9. Ендартеріїт (адифенін, апрофен);

10. Спазми судин головного мозку та коронарних судин (апрофен);

11. Зупинка серця, брадикардія, передозування холіномімстиків та антихолінестеразних препаратів (атропіну сульфат);

12. Морська хвороба, хвороба Паркінсона (скополаміну гідрохлорпд).

13. Гіпертонічна хвороба (платифіліну гідротартрат).

Побічна дія
Інтоксикація атропіном дуже характерна та має такі ознаки: суха шкіра, підвищення температури, широкі зіниці, далекозорість, сухість у
роті, тахікардія, ускладнене сечовиділення, атонія кишечника, галюцинації, рухове збудження, що може перейти до судом та коми.

При застосуванні адифеніну можливе виникнення відчуття сп'яніння, запаморочення, порушення акомодації.

Специфічним антидотом при отруєнні атропіном та його аналогами є фізостигмін.

Протипоказання

М-холіноблокатори протипоказані при глаукомі.

Платифілін протипоказаний при органічних захворюваннях печінки та нирок; іпратропій бромід – при вагітності.

Адифенін не можна застосовувати водіям транспорту та особам, що виконують роботу, яка потребує швидких психічних та фізичних
реакцій.

II. н-Холіноблокатори.

 1.Гангліоблокатори –
Представлені третинними і четвертинними амонієвими сполуками, які блокують Н-холінорецептори гангліїв і таким
шляхом гальмують передачу нервових імпульсів з прегангліонарних нервів на постгангліонарні. Вони блокують також
Н-холінорецептори наднирників, каротидних клубочків, а в значних дозах можуть пригнічувати і Н-холінорептори. У
результаті блокади Н-холінорецепторів гангліїв послаблюється або припиняеться потік імпульсів до органів, які отримують
вегетативну іннервацію; блокада Н-холінорецепторів наднирників веде до зниження надходження в кров адреналіну,
вплив на Н-холінорецептори ЦНС викликае седативний ефект. Гангліоблокатори призводять до зниження артеріального
тиску, зменшенню серцевого викиду. За рахунок депонування крові в брижових і судинах нижніх кінцівок зменшується
тиск у малому колі кровообігу і маса циркулюючої крові. Блокуючи парасимпатичні ганглії, речовини цієї групи
знижують секрецію зовнішньосекреторноих залоз, тонус і моторику гладком'язових органів черевної порожнини і
бронхів, розширюють зіницю, порушують акомодацію. Мускулатура матки гангліоблокаторами стимулюється. Цей
ефект пояснюється тим, що гангліоблокатори збільшують енергозабезпеченість міометрія за рахунок підвищення
кількості макроергів.
Показання до застосування: гіпертонічний криз, набряк легенів і мозку, для керованої гіпотензії при проведенні
хірургічних операцій, рідко - спазм периферичних судин (хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт та ін.).
Побічні ефекти: ортостатичний колапс (для попередження його хворий Після прийому препарату повинен перебувати в
горизонтальному положенні 2-3 години), тахікардія, запори, здуття живота, затримка сечі, сухість у роті, порушення
акомодації. При лікуванні гангліоблокаторами легко виникає тахiіфілаксія.
Протипоказання: шок, феохромоцитома, глаукома, гіпотензія, виражений атеросклероз, інфаркт міокарда, ниркова і
печінкова недостатності, вагітність.
Слід зазначити, що у зв'язку з тим, що препарати часто викликають побічні ефекти, їх застосування в сучасній медичній
практиці обмежена.
 препарат короткої дії (10-20 хв)- гігроній
 препарат середньої тривалості дії (2-4 год)-бензогексоній, пентамін,

2. Міорелаксанти – н-холіноблокатори із вибірковою дією в області закінчень рухових нервів: тубокурарину хлорид,
дитилін(суксаметонію йодид),баклофен, толперизон, піпекуронію бромід (ардуан),рокуронія бромід, диплацин,.
Механізм дії

За механізмом дії міорелаксанти поділяються на:

1. Міорелаксанти антидепаляризуючої (недеполяризуючої) дії. Препарати цієї групи за типом конкурентного антагонізму з

ацетилхоліном блокують Н-холінорецептори в постсинаптичній мембрані нервово- м'язового синапсу та не допускають виникнення
стану деполяризації і збудження м'язового волокна. Антагонізм їх з ацетилхоліном носил, взаємний характер. Штучно підвищуючи
кількість ацетилхоліну в області рецепторного паля, можна вирішити конкуренцію на користь медіатору, який послаблює взаємодію
міорелаксантів з Н-холінорецепторами та поновлює нервово-м'язову передачу. Тому фармакологічними антагоністами цих сполук є
антихолінестеразні засоби.

2. Міорелаксанти деполяризуючої дії (лептокураре).

Велика структурна подібність препаратів цієї групи до ацетилхоліну доз- воляє вступати у природну взаємодію з Н-холінорецепторами,
що викликає тривалу деполяризацію мембрани і порушує проведення збуждення з нерва на м'язи.

Фармакодинаміка
Міорелаксантам властива тотальна релаксація скелетних м'язів. Препарати виявляють дію на різні групи скелетних м'язів у певній
послідовності. Спочатку виникає м'язова слабкість з наступним розвитком в'ялого паралічу дрібних м'язів обличчя, шиї, пальців рук і ніг.
У хворих з'являється ністагм, диплопія, змазаність мови. Потім послідовно виключаються м'язи кінцівок, тулуба, міжреберні м'язи і
останніми – м'язи діафрагми. Смерть наступає від гіпоксії (механічної асфіксії). Свідомість і чутливість не порушуються.

Відновлення тонусу м'язів відбувається у зворотному порядку: першою "включається" діафрагма, а останніми – дрібні м'язи.
Збудливість та скоротливість м'язів зберігається.

Показання до застосування та взаємозамінність

Кероване дихання та релаксація при наркозі, полегшення репозиції кісткових уламків, вправлення вивихів (усі міорелаксанти).

Гіперкінези (меліктин).

Інтубація трахеї (суксаметонію йодид, диплацин, меліктин).

Для зневоднення очного яблука (диплацин).

Паркінсонізм (меліктин).

Побічна дія

Всі недеполяризуючі міорелаксанти – гістамінолібератори, тому можуть викликати псевдоалергічні реакції, особливо бронхоспазм.

Іноді через 10-12 год після введення суксаметонію йодиду може виникнути біль у м'язах.

Протипоказання

Міорелаксанти не застосовуються при міастенії, у ранні строки вагітності.

Меліктин не слід приймати при порушеннях функції печінки та нирок, декомпенсації серцевої діяльності.

Суксаметонію йодид протипоказаний дітям грудного віку і при глаукомі (можливе різке підвищення внутрішньоочного тиску).

Задачі

1.Засіб для лікування кандидомікозу

Ністатин(полієни, протигрибкові препарати),

Показання.

Лікування захворювань травного тракту, викликаних грибками родуCandida ( Candida albicans )

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату;

· порушення функції печінки;

· панкреатит;

· виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Проявляє протигрибковий ефект. Ністатин зв’язується зі стеринами клітинної мембрани грибків, внаслідок чого мембрана стає
нездатною функціонувати як селективний бар’єр, що призводить до втрати основних компонентів клітини.

Ністатин вибірково діє на патогенні дріжджоподібні грибки родуCandida таAspergillus. Стійкість до ністатину у грибків родуCandida та
інших чутливих видів розвивається повільно. Чинить фунгістатичну, а у великих дозах − фунгіцидну дію.

Препарат неактивний відносно бактерій, актиноміцетів і вірусів. 

 Флуконазол

Флуконазол показаний для лікування таких грибкових інфекцій у дорослих (див. розділ «Фармакодинаміка»):

–криптококовий менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»);

–кокцидiоїдоз (див. розділ «Особливості застосування»);

–інвазивні кандидози;

–кандидози слизових оболонок, включаючи кандидоз ротоглотки та кандидоз стравоходу, кандидурія, хронічний кандидоз шкіри і
слизових оболонок;

–хронічний атрофічний кандидоз ротової порожнини (кандидоз, спричинений використанням зубних протезів) при неефективності
гігієни ротової порожнини або місцевої терапії.

Флуконазол показаний для профілактики таких захворювань у дорослих:

–рецидив криптококового менінгіту у пацієнтів з високим ризиком його розвитку;

–рецидив кандидозу ротоглотки або стравоходу у пацієнтів із ВІЛ з високим ризиком його розвитку;

Протипоказання.

Гіперчутливість до флуконазолу, інших азольних сполук або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, зазначених у розділі
«Склад».

2. Послаблюючий засіб для лікування хронічного закрепу. Лактулоза (дуфалак)(підкислюючі послаблюючі), Бісакодил, Гуталак
(синтетичні послаблюючі), таб., Рицинова олія(рослинний)

ДУФАЛАК - Осмотичні проносні засоби

У товстій кишці лактулоза розщеплюється кишковими бактеріями до низькомолекулярних органічних кислот. Ці кислоти знижують рН
у просвіті товстої кишки і через осмотичний ефект збільшують об’єм кишкового вмісту. Це стимулює перистальтику товстої кишки та
нормалізує консистенцію калових мас. Запор коригується, і відновлюється фізіологічний ритм кишечнику.
Показання.

Запор: регуляція фізіологічного ритму кишечнику.

Стани, що потребують полегшення дефекації (геморой, після операцій на товстому кишечнику та аноректальній зоні).

Печінкова енцефалопатія: лікування і профілактика печінкової коми і прекоми.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату, галактоземія, шлунково-кишкова непрохідність, перфорація
травного тракту або ризик перфорації травного тракту.

Препарати

Промедол- наркотичний анальгетик, агоніст опіоїдних рецепторів

діюча речовина:trimeperidine;

Фармакодинаміка

Тримеперидин впливає головним чином на центральну нервову систему (ЦНС), а також на гладку мускулатуру внутрішніх органів.
Сповільнюючи діяльність ЦНС, тримеперидин пригнічує відчуття болю, а також дихальний, кашльовий та блювотний центри. У свою
чергу, центрами, які збуджує тримеперидин, є: центр блукаючого нерва (уповільнюється частота серцевих скорочень), окорухового
нерва (зіниці звужуються), а також блювотний центр в першій фазі дії препарату (можлива також нудота). Тримеперидин підсилює дію
засобів анестезії, також полегшує настання сну у випадках, коли це утруднено через біль. За впливом на ЦНС тримеперидин слабший
морфіну. За впливом на гладку мускулатуру внутрішніх органів тримеперидин значно відрізняється від морфіну, оскільки розслаблює
м’язи, тобто діє спазмолітично. Тримеперидин сприяє виникненню регулярних скорочень матки в разі дискоординованої родової
 діяльності, таким чином, прискорюючи процес пологів, і зменшує родові болі. Через ейфоричну дію та дію, що викликає абстиненцію,
тримеперидин може викликати психічну та фізичну залежність, у зв’язку з цим - наркоманію.

Показання.

- Для зменшення сильного болю в разі поранень, переломів кісток, опіків, інфаркту міокарда, гострого панкреатиту, ниркових,
печінкових і кишкових колік, при злоякісній пухлині, а також після хірургічних операцій.

- Для зменшення родових болів і для сприяння родовій діяльності в разі дисфункції шийки матки, при відсутності можливості проводити
епідуральну анестезію і якщо народження дитини прогнозується не раніше ніж через 2 години.

- Премедикація перед операцією.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до активної речовини.

- Пригнічення дихання.

- Обструктивні захворювання дихальних шляхів, у тому числі напади бронхіальної астми.

- Паралітичний ілеус або ризик його розвитку.

- Болі неясного походження в животі.

- Підвищений внутрішньочерепний тиск або травма голови.

- Інтоксикація алкоголем.

- Судоми.

- Стан коми.

- Феохромоцитома.

- Тримеперидину гідрохлорид не можна призначати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів
після припинення їх застосування.

- Дитячий вік до 2 років.

- Вік понад 65 років.

- Період вагітності або годування груддю

Побічні реакції.

Зазвичай тримеперидину гідрохлорид переноситься добре. Побічні дії, що спостерігаються найбільш часто, ‒ нудота, блювання, запор,
сонливість, дезорієнтація.

З боку імунної системи: рідко ‒ свербіж, кропив’янка, висипи; анафілактичні реакції (після внутрішньовенного введення); з невідомою
частотою ‒ контактний дерматит.

З боку психіки: нечасто ‒ дезорієнтація; рідко ‒ занепокоєння, зміни настрою, галюцинації, дисфорія.

З боку нервової системи: нечасто ‒ запаморочення, сонливість; з невідомою частотою ‒ головний біль.

З боку органів зору: рідко ‒ міоз, двоїння в очах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто ‒ артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих доз); рідко ‒ брадикардія, тріпотіння
серця; з невідомою частотою ‒ ортостатична гіпотензія, підвищений внутрішньочерепний тиск.

З боку дихальної системи:рідко - пригнічення дихання (при застосуванні великих доз).

З боку травного тракту: часто - запор, нудота, блювання; нечасто ‒ відчуття сухості у роті
ФАМОТИДИН-  Антагоністи H2-рецепторів

Фармакодинаміка

Фамотидин є потужним конкурентним інгібітором H2-гістамінових рецепторів. Основною клінічно значущою фармакологічною дією
фамотидину є пригнічення шлункової секреції. Фамотидин знижує як концентрацію кислоти, так і об’єм шлункової секреції, у той час
як продукування пепсину залишається пропорційним до обсягу виділеного шлункового соку.

Фамотидин пригнічує базальну і нічну секрецію шлунка, а також секрецію, що стимулюється введенням пентагастрину, бетазолу,
кофеїну, інсуліну та фізіологічним рефлексом блукаючого нерва.
Показання.

- Доброякісна виразка шлунка.

- Пептична виразка дванадцятипалої кишки (лікування та попередження рецидивів).

- Гіперсекреторні стани, такі як синдром Золлінгера-Еллісона.

- Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (рефлюкс-езофагіт).

- Профілактика розвитку симптомів та ерозій або виразкоутворення, асоційованих із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату та до інших антагоністів H2-гістамінових рецепторів.

Дитячий вік, період вагітності або годування груддю (через відсутність необхідного клінічного досвіду).

Відхилення від норми лабораторних параметрів Підвищений рівень печінкових ферментів

З боку серця Атріовентрикулярна блокада, аритмія, зниження артеріального тис

серцебиття

З боку кровоносної та лімфатичної системи Тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, нейтро

З боку нервової системи Головний біль, запаморочення, судоми, парестезія, порушення рівн

З боку органів зору Запалення кон’юнктиви

З боку органів слуху Дзвін у вухах

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Обструкція дихальних шляхів

Білет 11
1. Проносні засоби
2. Неінгаляційний наркотичний засіб короткочасної дії для нетривалих маніпуляцій(стомат і
гінеколог)
3. Засіб для профілактики кровотечі
4. Бензилпеніцилін????
5. Амлодипін

Проносні засоби
Входять до групи препаратів що впливають на моторику органів травлення

Препарати що прискорюють випорожнення кишечника.

Покази: проносний, для підготовки до опер.втручання. хронічні закрепи, дисбактеріоз

Протипокази: гострі диструктивн іпроцеси в черевній порожнині. Вагітність, менструація,

гіпотонія, похилий вік

1)препарати осмотичної дії:

А)сольові

2)Засоби, що подразнюють хеморецептори кишечника(контактні):

А) Рослинні олії

Б) синтетичні

В)Препарти рослин що містяь антраглікозиди

Г) ті що набухають

За механізмом поділяються на :

1)препарати осмотичної дії- підвищують осмотичний тиск у просвіті кишеччника що призводить

до потоку рідини з тканин у просвіт тим самим розріджуючи його вміст , розтягуючи стінки ,
подразнюючи механорецептори, швидкого і сильного збільшення перистальтики. У посиленні
перистальтики відіграють роль холецистокініни. Підвищення осмотичного тиску в просвіті кишки
ускладнює всмоктування продукті(токсинів) з кишечника в кров.

Покази: проносний, для підготовки до опер.втручання. хронічні закрепи, дисбактеріоз

Протипокази: гострі диструктивн іпроцеси в черевній порожнині. Вагітність, менструація,

гіпотонія, похилий вік

Сюди входять:

А)Сольові проносні

Магнію сульфат – в малих дозах при ентеральному введенні –жовчогінна дія, у великих-
проносна, швидкий ефект через1-3 год. При парентеральному введенні- пригніченння ЦНС,
протисудомна, гіпотензивна дія.

Покази: проносний, для підготовки до опер. Втручання.

Протипокази: гострі диструктивн іпроцеси в черевній порожнині. Вагітність, менструація,

гіпотонія, похилий вік

Лактулоза – похідне Д-фруктози збільшує кількість молочнокислих бактерій внаслідок чого

підкислюється вміст кишечника, підвищ осм тиск

2)Засоби, що подразнюють хеморецептори кишечника(контактні):

А)Рослинні олії:

Рицинова олія в кишечнику розпадається на гліцин і рицинолову кислоту, що подразнює

кишнечник і стимулюють перистальтику

Б) Синтетичні проносні засоби

Викликають подразнення хеморецепторів кишечник, рефлекторне посилення

перистальтики і збільшення секреції слизу

Показання: хронічні закрепи, обумовлені гіпотонією і млявою перистальтикою товстого

кишечника, закрепи після операці, пологів, регулювання випорожнень при геморої, проктиті,
анальних тріщинах, підготовка до оперативних втручань
 Побічні ефекти: біль у животі, нудота

Протипоказання: Кишкова нерохідність, защеплена грижа, гострі запальні захворювання органів

черевної порожнини, біль в животі неясного походження, кровотеча,тгострий проктит, геморой,
цистит До 6 років не можна

Бісакоділ-супозиторій, драже

Гутталакс

В)Препарати рослин, що містять антраглікозиди

Препарати ревеню, кори крушини, листа сени викликають утворення подразнюючих речовин

Збір послаблюючиий №1

Збір послаблюючий №2

Регулакс

Сенадексин

Таблетки кореня ревеня

Таблетки екстракту Крушини

Г) Препарати що набухають і збільшують вміст кишечника

Форлакс

фортранс

Неінгаляційний наркотичний засіб короткочасної дії для нетривалих маніпуляцій(стомат і

гінеколог)

Пропофол- засіб для загальної анестезії короткочасної дії

Кетамін- короткої дії для моно- та комбінованого наркозу

Засіб для профілактики кровотечі

Вікасол- коагулянт непрямої дії, водорозчинний аналог вітаміну К

Бензилпеніциліну натрієва сіль

Антибіотик порушують синтез кліт.ст., пеніциліни природні ( бензилпеніциліну
калієва сіль , біцилін-5 )
Показання до застосування: інфекції, викликані стрептококами (тонзиліт, фарингіт),
бешиха, скарлатина, ревматизм (гостра та хронічна ревматичні лихоманки),
пневмококові пневмонії, менінгіт, ендокардит, сифіліс, лептоспіроз, бореліоз (хвороба
Дайма), сибірка, анаеробні інфекції (газова гангрена, правець), актиномікоз.
Побічні ефекти: алергічні реакції, у великих дозах пеніциліни можуть викликати
нейротоксичні явища, порушувати роботу серця, підвищувати згортання крові. У
людей з підвищеною чутливістю до пеніциліну може виникнути анафілактичний шок,
тому перед введенням слід проводити пробу на переносимість.
 Протипоказання: підвищена чутливість, алергічні захворювання. Основні недоліки
природних пеніцилінів: - нестійкість до бета-лактамаз, 330- незначна абсорбція в
шлунку (обумовлює необхідність ін’єкційних шляхів введення), - низька активність
відносно більшості грамнегативних мікроорганізмів.
Вводиться в/ м в розчині новокаїну, в/в - крапельно, струминно в фізіологічному
розчині натрію хлориду, глюкози, в воді для ін’єкцій, вводять також інтралюмбально.
Форма випуску: флакони по 250-500 тис.-1-5-10 млн. ОД

Амлодипін- блокатор кальцієвих каналів надтривалої дії( засоби дл профілактики нападів

стенокардії)

Білет 12
1. Засоби що впливають на тонус і скоротливу здатність матки
2. Засіб для лікування екстрапірамідних розладів, що виникли внаслідок прийому нейролептиків
3. Засіб для лікування залізодифіцитної анемії
4. Бісептол
5. Метоклопрамід

6. Засоби що впливають на тонус і скоротливу здатність матки

І. Засоби що впливають переважно на скоротливу активність міометрію:

1)Утеротоніки (підвищують скоротливу активність матки).
- гормонопрепарати гіпофіза– окситоцин , Пітуїтрин;
- естрогенні препарати – естрон (Фолікулін), естрадіол (Естрамон, Естрожель).
- простагландини – динопрост ,динопростон,;
-антихолінестеразні – прозерин
-неселективні в-адреноблокатори- пропранолол
-препарати різних груп- хінін, солі кальцію, рицинова олія, вітамінопрепарати С,
В1
2. Засоби що знижують тонус і скоротливу діяльність матки-токолітики
-в-адреноміметики- фенотерол, сальбутамол, гексопреналін
-гестагени- прогестерон утрожестан
-міотропні спазмолітики – магнію сульфат, папаверину гідрохлорид
-м-холіноблокатори- атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат
-наркозні засоби- натрію оксибутират
-транквілізатори- діазепам
-вітамінопрепарати- віт Е
-блокатори кальцієвих каналів -ніфедипін, верапаміл
ІІ Засоби що підвищують тонус міометрію
Препарати рослинного походження (матвкових ріжок) Ергометрину малеат,
ерготаміну гідротартрат, ерготал
ІІІ Засоби що знижують тонус шийки матки( атропіну сульфат, дінопрост,
дінопростон)
За клінічним застосування їх можна розділити на 3 підгрупи:
 - Препарати для стимуляції пологової діяльності (окситоцин, дінопростон,
дінопрост
- Препарати для зупинки післяпологових маткових(гіпотонічних) кровотеч в
акушерстві( карбетоцин, маткові ріжки) транексамова кислота, етамзилат,
менадіон
- Препарати для зупинки матвкових кровотеч в гінекології (екстракт грициків
рідкий
. водяного перцю рідкий, трава ддеревію, настойка арніки
Механізм дії
Механізм дії окситоцину пов'язаний із збудженням окситоцинових рецепторів на
плазматичній мембрані клітин не посмугованих мязів матки. Внаслідок цього
стимулюється аденілатциклазна система, підвищується внутрішньоклітинна
концентрація рівня кальція і натрію,посилюється збудження біометрія та
скорочувальна активність.

Білет 13
1. Наркотичні анальгетики
2. Засоби для лікування амебіазу
3. Препарат рослинного походження для лікування вегетосудинних розладів
4. Новокаїн
5. Дигоксин

1. Наркотичні анальгетики
Наркотичні анальгетики — це лікарські препарати, які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову
чутливість і спричинюють ейфорію, звикання та психічну і фізичну залежність (наркоманію).

Механізм болетамувальної дії наркотичних анальгетиків пояснюється тим, що вони пригнічують процеси
міжнейронної передачі больових імпульсів в центральній частині аферентних шляхів, проведення больових
імпульсів у таламусі, сповільнюють проведення больових імпульсів у ретикулярній формації головного мозку, а
від неї – до кори головного мозку, порушення суб’єктивно-емоціонального сприйняття, оцінки болю та реакції
на неї.

Наркотичні анальгетики змінюють психічну оцінку відчуття болю, знімаючи страх відчуття болю. На відміну від
загальних анестетиків, препарати даної групи викликають аналгетичний ефект без порушення свідомості, без
м’язового розслаблення і без порушення збудливості рецепторного апарату. Вони порушують динамічну
рівновагу між окремими ділянками кори і тому викликають стан ейфорії.

Властивість викликати ейфорію при систематичному введенні в організм рано чи пізно призводить до
формування психічної, а потім і фізичної залежності, тобто наркоманії. До наркотичних анальгетиків швидко
виникає толерантність.

Показання для застосування наркотичних анальгетиків

1. Травматичні болю і шок;2. Післяопераційні болі;3. Болі при інфаркті міокарда; 4. Болі спастичного
генезу (зі спазмолітиками);5. Знеболювання пологів; 6. Болі при онкологічних захворюваннях;7.
Премедикація; 8. Нейролептанальгезія

Побічні ефекти при застосуванні наркотичних анальгетиків та заходи щодо їх

усунення:
• пригнічення дихання, а також пригнічення центру дихання у плода (у пупкову вену —
налоксон);
 • нудота, блювання (протиблювотні — метоклопрамід);
• підвищення тонусу гладеньких м'язів (вводити з атропіном);
• гіперемія і свербіж шкіри (антигістамінні);
• брадикардія;
• закреп (проносне — листя сени);
• толерантність;
• психічна і фізична залежність.

При гострому отруєнні наркотичними анальгетиками пригнічується функція ЦНС, що характеризується

непритомністю, сповільненням дихання аж до його зупинки, зниженням артеріального тиску і температури
тіла. Шкіра бліда і холодна, слизові оболонки ціанотичні.

Характерними ознаками є патологічне дихання за типом Чейна — Стокса, збереження сухожилкового рефлексу
та виражений міоз.

Лікування хворих з гострими отруєннями наркотичними анальгетиками:

• промивання шлунка незалежно від шляху введення 0,05- 0,1 % розчином калію

перманганату;

• прийом 20-30 г активованого вугілля;

• сольове промивання;

• внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення антагоніста налоксону (наркан). Препарат

діє швидко (1 хв), але нетривало (2-4 год). Для тривалої дії слід внутрішньовенно ввести

налмефен (діє 10 год);

• може виникати потреба в штучному диханні;

• зігріти пацієнта.

2. Засоби для лікування амебіазу

МЕТРОНІДАЗОЛ
Механізм

Швидко всмоктується як при прийомі всередину, так і при інвагінальному застосуванні, рівномірно
розподіляється в тканинах. Виділяється з сечею, жовчю, сім’яною рідиною, вагінальним слизом. Метронідазол,
взаємодіючи із ДНК трихомонад, інших найпростіших і клостридій, викликає конформацію, руйнування спиралі
ДНК і деградацію трихомонад та інших найпростіших. Інгібує механізм відновлення ДНК у двохтрьох наступних
генераціях, що призводить до загибелі збудників захворювань.

Показання до застосування:

трихомоніаз, амебіаз, лямбліоз, шкірний лейшманіоз, анаеробні інфекції, при виразковій хворобі шлунка й 12-
палої кишки, гострий виразковий гінгівіт. Викликає у людини відразу до спиртних напоїв, що знайшло
застосування в лікуванні хронічного алкоголізму. При гострому й хронічному трихомонозі у жінок і чоловіків
призначається за схемами. Наприклад, по 0,25 г 2 рази на день (зранку і ввечері під час або після їжі) протягом
10 днів. Жінкам, крім прийому всередину, призначають увечері по одній вагінальной свічці (або вагінальній
таблетці), що містить 0,5 г метронідазолу.

Побічні ефекти:

диспептичні розлади, головний біль, кропив’янка, свербіж, лейкопенія. При лікуванні метронідазолом
забороняється вживання спиртних напоїв і снодійних засобів.

Протипокази:

вагітність, годування груддю, порушення кровотворення, гострі захворювання ЦНС.

Форма випуску:

таб. 0,25 й 0,5; супозиторії вагінальні 0,5; р-н для в/в ін’єкцій має назву «Метрогіл» випускається по 100 мл 0,5%
р-ну (Зо/. Меігодуїі 0,5% рго іпіесііопіізиз 100 ті). У стоматології використовуються гелі «Метрогіл Дента» і
«Метродент» (разом із Хлоргекседином біглюконатом) для нанесення на слизові оболонки порожнини рота,
санації зубоясневих кишень і кореневих каналів при гострих гінгівітах, гострих виразково-некротичних
гінгівітах, хронічних періодонтитах, періодонтальних абсцесах, рецидивуючих афтозних стоматитах, зубному
болі при інфекційноалергічних процесах у порожнині рота.

3.Препарат рослинного походження для лікування

вегетосудинних розладів
Настій валер’яни, персен.
Фармакодинаміка

Біологічно активні речовини, що містяться у кореневищах з коренями валеріани (ефірна олія, валеріанова
кислота, борнеол, алкалоїди, дубильні речовини, цукри), зменшують збудження у центральній нервовій
системі, посилюють ефекти інших седативних, снодійних, анальгетичних та спазмолітичних засобів.

Показання.

Функціональні розлади діяльності центральної нервової системи (підвищена емоційна збудливість,

дратівливість, розлади сну тощо), серцево-судинної системи (нейроциркуляторна дистонія).

Протипоказання

Депресія та інші розлади, що супроводжуються пригніченням центральної нервової системи. Підвищена

чутливість до біологічно активних речовин, що входять до складу препарату.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід утримуватися від керування транспортом або роботи з іншими механізмами в період застосування
препарату.

Побічні реакції.
Препарат, як правило, переноситься добре, проте у деяких хворих можуть спостерігатися пригнічення
емоційних реакцій, сонливість, зниження працездатності, депресія, нудота, спастичний біль у животі, слабкість.
Можливі алергічні реакції (у т. ч. почервоніння шкіри, висипання, свербіж, набряк шкіри).

ПЕРСЕН
Седативний препарат, мята+меліса+валеріана.

4.НОВОКАЇН
Н о в о к а ї н - Добре розчинний у воді. При введенні в тканини новокаїн порівняно швидко гідролізується на
параамінобензойну кислоту і диетиламіноетанол - біологічно активні продукти. ПАБК входить до складу
фолієвої кислоти, здійснює позитивний трофічний вплив на організм. З іншого боку проявляє антагонізм по
відношенню до антимікробної дії сульфаніламідів, які мають з нею структурну подібність.

Диетиламіноетанол чинить легку судино-розширювальну дію. Найбільш часто використовується для

інфільтраційної і провідникової анестезії, тривалість якої становить/від ЗО хвилин до 1 годиниД ля проведення
інфільтраційної анестезії новокаїн застосовують у вигляді 0,25% (до 500 мл)- 0,5% (до 150 мл) розчинів.

В процесі операції можна повторно вводити протягом кожної години до 1000 мл 0,25% розчину і до 400 мл
0,5%. Для провідникової та епідуральної анестезії використовують 1-2% розчини до 20-25 мл. Для
спинномозкової використовують частіше 2-3 мл 5% розчину.

Для термінальної анестезії новокаїн не застосовується, тому що повинен використовуватися в дуже високих
концентраціях від 10 до 20%, однак, в таких концентраціях він чинить подразнюючу дію і може пошкодити
слизові оболонки.

Форма~випуску: Розчин для Ін'єкцій 0.25%. ОЇ5~%~псґТ мл. 2 мл, 5 мл, 100 мл, 250 мл, 400 мл, 500 мл; 2% - 2
мл, свічки, що містять по 0,1 г новокаїну, разом з анестезином входять до складу мазі Меновазан.

Досить часто до новокаїну та інших місцевих анестетиків додають адреналін (або інший адреноміметик). Його
додають в кількості 1-2 краплі 0,1% розчину на 5-10 мл 0,25% р-ну новокаїну. Така комбінація: - подовжує дію
анестетика (у зв’язку з уповільненням всмоктування його через звужені судини); - зменшує крововтрату під час
подальшого хірургічного втручання; - покращує інтенсивність місцевої анестезії, знижує системні токсичні
ефекти місцевих анестетиків; Однак, слід враховувати, що одночасно підвищується ризик розвитку порушень
ритму серця і навіть підвищення АТ у чутливих пацієнтів.

5.ДІГОКСІН
Д і г о к с і н - Добре всмоктується при прийомі всередину.

Володіє сильною систолічною інотропною дією, досить значно уповільнює серцевий ритм, має виражений
діуретичний ефект

У крові менше, ніж глікозиди наперстянки пурпурової, зв’язується з білками, менше кумулює.

При прийомі всередину ефект настає через 1-2 год, при в/в введенні - через 20-30 хв. 172

Показання до застосування: гостра і хронічна недостатність кровообігу, а також при пароксизмальних

суправентрикулярних аритміях (миготлива аритмія, тахікардія) Форма випуску: таблетки по 0,0001 і 0,00025 і
ампули по 1 мл 0,025 % розчину для в/в введення.
 Білет 14
1. Антагоністи АПФ і блокатори рецепторів до ангіотензину 2
2. Антибіотик для лікування виразкової хвороби з наявністю хелікобактерної інфекції
3. Гормональнй засіб для лікування бронхіальної астми
4. Оксиметазолін
5. Кофеїн

1.Інгібітори АПФ і блокатори ангіотензинових рецепторів

Інгібітори АПФ:

Клас І - ліпофільні ліки (каптоприл), які самі по собі є активними і у печінці

піддаються біотрансформації на неактивні метаболіти, що виводяться через нирки.

Клас II - ліпофільні проліки, які стають активними лише після метаболічної

грансформації (гідролізу) в печінці. Активною формою цих пролікарських
іннгбіторів АПФ є їх діацидні метаболіти. Ниркова екскреція у вигляді активних
діацидних метаболітів є основним шляхом елімінації більшості інгібіторів АІІФ
другого класу.

Він поділяється на три підкласи:

- 2А - препарати, активні метаболіти яких виводяться переважно через нирки

(еналаприл, периндоприл);

- 2В - препарати, активні метаболіти яких мають два основних шляхи енімінації

(нирки, печінка) (раміприл, фозиноприл);

- 2С - препарати з переважно печінкової елімінацією (більше 60% ліків виводиться

з жовчю) (спіраприл, трандалоприл).

Клас ІІІ - гідрофільні ліки (лізиноприл), що не метаболізуються в організмі,

циркулюють в крові поза зв’язку з білками плазми і виводяться нирками в
незмінному вигляді

1. Препарати короткої дії, які необхідно призначати 2 або 3 рази на добу

(каптопрші).

2. Препарати із середньою тривалістю дії, які необхідно приймати не менше 2 разів

на добу (еналаприл).

3. Препарати тривалої дії, які забезпечують цілодобовий контроль за рівнем АТ при

прийомі 1 раз на добу (лізиноприл, периндоприл, раміприл).

Показання до застосування: різні форми артеріальної гіпертензії (ниркові та

вазоренальні АГ); у хворих із супутнім цукровим діабетом або (іронхіальною
астмою; непереносимість (резистентність) до інших • інтигіпертензивних
препаратів, лікування хворих АГ з проявами .неросклерозу; застійної недостатності
кровообігу (в якості вазодилятатора і а блокатора альдостерону).

Побічні ефекти: сухий кашель, що проходить після відміни препарату,

оронхоспазм, ангіоневротичний набряк, (пов’язані зі збільшенням кількості
брадикініну і накопиченням субстанції Р у легенях), свербіж шкіри, гіпотензія

БЛОКАТОРИ АНГІОТЕНЗИНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ

Механізм гіпотензивної дії:

- інгібування вазоконстрикторної дії ангіотензину 2;

- зниження активності симпатичної нервової системи; - натрійуретичний,

діуретичний ефект;

- зниження вироблення альдостерону; - антипроліферативна дія (зворотній

розвиток ремодельованих судин). Діють тривало, приймають їх 1 раз на добу.
Призначають з діуретинами та Опокаторами Са2 ' каналів.

Відмінності від блокаторів АПФ: Відсутність побічних ефектів, пов’язаних з

активацією брадикініну (кашель, ангіоневротичний набряк), тому що не пригнічують
киназу II - ферменту, що руйнує брадикінін.

Показання до застосування: артеріальна гіпертензія; ХСН (у складі комбінованої

терапії з діуретиками і серцевими глікозидами).

Побічні ефекти: зрідка запаморочення, головний біль.

Протипоказання: вагітність

2.Антибіотик для лікування виразкової хвороби

Амоксицилін-напівсинт. Пеніцилін

3.Гормональний засіб для лікування бронхіальної астми

Беклометазон-гормональний препарат,стероїдний протизапальний, глюкокортикоїд

4.Оксиметазолін

Адреноміметик прямої дії, Альфа-1-адреноміметик Інші препарати цієї групи:

норадреналіну гідротартрат, нафтизин, галозолін.

Механізм дії: за умови стимуляції Альфа-1-адренорецепторів Для місцевого

застосування Постсинаптичні  Мілкі периферичні судини (шкіри, слизистих
оболонок, мезентеріальні) - Судини звужуються, АТ підвищується  Сфінктери
 ШКТ, сечового міхура, матка, насінні бульбашки, сім'явивідні протоки -
Мускулатура скорочується  Капсула, трабекули селезінки - Скорочення, кров
викидається з депо, підвищення АТ  Радіальний м'яз ока - Скорочення, зіниця
розширюється  ЦНС - Збудження Нафтизин, Оксиметазолін використовується
місцево для лікування гострих ринітів, гайморитів, синуситів, зупинки носових
кровотеч, при риноскопії, алергічних кон’юнктівітах.

Побічна дія альфа-1 Тахікардія, підвищення АТ, аритмія.

Протипокази альфа-1 гіпертонічна хвороба, тахікардія, діти до З років.

Білет 15
1. Антацидні, антисекреторні засоби
2. Засоби для лікування туберкульозу
3. Засіб для керованої гіпотонії
4. Ацетилсаліцилова к-та
5. Глібенкламід

1.Антацидні,антисекреторні засоби

Антацидні засоби - препарати, що нейтралізують соляну кислоту у шлунковому соку.

Класифікація: 1.Системні-діють на весь організм-натрію бікарбонат

2. Несистемні-діють тільки в шлунку- Алюмаг,Альмагель,Маалокс

3.Локальні-діють в місці пошкодження слизової оболонки шлунка- де-нол

ПОКАЗИ:Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит;

рефлюксезофаг, синдром Золінгера-Елісона. Спастичні стани привиразковій
хворобі, спазм периферичних судин, печінкова, ниркова каліка, холецистит,
еластична та гіпермоторна дискінезія ШКТ, Панкреатит. Невиразкова диспепсія,
гастродуоденіт, дуоденіт, ентероколіт

Побічні ефекти: дефіцит фосфора в організмі, порушення сна, блювота,нудота,

зміни пов’язані з накопиченням неорганічних елементів(фосфат
алюмінію,кальцій,магній)

2.Засоби для лікування туберкульозу

Рифампіцин

Ізоніазид – синтет.протитуберк.препарат,похідне ізонікотинової кислоти

Стрептоміцину сульфат-аміноглікозид 1 покоління

3. Засіб для керованої гіпотонії

Гігроній, н-холіноблокатор, гангліоблокатор, ін’єкційно

4. Ацетилсаліцилова кислота

Нестероїдний протизапальний засіб. (похідне саліцилової кислоти) Інші препарати

цієї групи: ацелізин, анальгін, парацетамол. Механізм дії: Інактивує фермент ЦОГ-1
та ЦОГ-2, що призводить до зменшення синтезу простагландинів активності
гіалуронідази та проникності капілярів. Блокує синтез тромбоксану А2 , пригнічує
агрегацію тромбоцитів.

Покази: Захворювання сполучної тканини, ревматизм, ревматоїдний артрит,

неврити, радикуліти, ІХС, профілактика тромбозів (у малих дозах 0,075-0,1).

Побічна дія: порушення функції ШКТ: диспепсичні явища, ульцерогенна дія (Для
профілактики ульцерогенного ефекту препарати доцільно комбінувати з
антисекреторними засобами, такими як Н2-Гістаміноблокатори (фамотидин),
блокаторами протонової помпи (омепразол), синтетичними аналогами
простагландину Е, - мізопростол, антиоксидантами (вит. Е, тіотріазолін)),
дистрофічні зміни в нирках, міокарді, печінці, суглобах та інших органах
(профілактика - введення НПЗЗ в організм разом з засобами, які покращують
мікроциркуляцію (трентал, вінборон, тіотріазолін) значно послаблює, або повністю
попереджує розвиток дистрофічних змін в ШКТ, нирках та серці.); пригнічення
синтезу ПГ в якийсь момент може призвести до переваги вазоконстрикції,
порушенню мікроциркуляції, що може призвести до виникнення мікроінфаркту в
органі. Гепатотоксична дія. Підвищення ризику тромбоутворення та інших
ускладнень (інфаркту міокарда, інсульту), порушення кровоутворення,
беспосередньо, гранулоцитопенію та агранулоцитоз, алергічні реакції.
Протипокази:  Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний
гастрит  Виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік (до 3 місяців),
вагітність, годування груддю – парацетамол  Бронхіальна астма, риніт,
ангіоневротичний набряк або кропив’янка  Геморагічний інсульт, геморагічний
діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик кровотечі; 
Пацієнтам, які отримують антикоагулянти, включаючи низькі дози гепарину (2500-
5000 одиниць кожні 12 годин) – кеторолак;  Одночасне лікування іншими НПЗЗ
(включаючи селективні інгібітори ЦОГ), глюкортикоїдами, варфарином,
пентоксифіліном  Хронічний алкоголізм  Період вагітності і годування груддю

5.Глібенкламід

ГРУПА: Пероральні протидіабетичні препарати 2 покоління Для

інсулінонезалежногодіабету Інші препарати групи : гліквідон гліклазид, гліпізід,
метформін, глюкофаг Г л і б е н к л а м і д (Син.: Манініл) Належить до похідних
сульфонілсечовини другої генерації і відрізняється високою активністю та швидкою
абсорбцією. Малотоксичний; володіє гіпохолістеринемічною дією; знижує
тромбогенні властивості крові;
МЕХАНІЗМ: блокують АТФ-залежні К+ канали бета-клітин острівців Лангерганса,
що призводить до відкриття потенціалзалежних Са2+- каналів. Надходження
кальція в бета-клітини призводить до стимуляції виділення ендогеного інсуліну; •
стабілізують вміст інсуліну в крові (можливо, шляхом пригнічення інсулінази); •
підвищують чутливість рецепторів до інсуліну, збільшують їх кількість, а також
потенціюють дію ендо- та екзогеного інсуліну.

Покази до застосування: цукровий діабет II типу у хворих старше 40 років, коли

метаболізм вуглеводів не піддається успішному контролю лише дієтотерапією та
при відсутності ускладнень. покращує мікроциркуляцію, добре переноситься,
ефективний при розвитку резистентності до інших цукорознижуючих препаратів.
Ефект настає протягом 2-3 годин після прийому препарате та триває 8-12 годин.
Призначають 2 раза на добу після їжі.

Побічні ефекти: алергічні реакції; гіпоглікемічна дія, пригнічення кровотворення;

диспепсичні реакції; зобогений ефект; підсилюють дію та непереносимість
алкоголя.

Протипоказання: інсулінзалежний цукровий діабет (І типу), кетоацидоз,

діабетична кома, ниркова та печінкова недостатність, алергія на сульфаніламіди,
великі хірургічні втручання (коли є показ проведення інсулінотерапії), резекція
підшлункової залози, вагітність, лактація.

Форма випуска: табл

Білет 16
1. Адреноблокатори
2. Похідне фторхінолонів для лікуванння інфекційних захворювань дихальної системи
3. Засіб для лікування артеріальної гіпертензії на фоні підвищеної активності раас
4. Ібупрофен
5. Вікасал

1.Адреноблокатори

α-адреноблокатори - селективні α1-адреноблокатори: празозин, доксазозин,

тамсулозин , теразозин;

β1-адреноблокатор(кардіоселективні):атенолол , метопролол

β1- β2-адреноблокатори (неселективні):пропранолол (Анаприлін), піндолол,

окспренолол,тимолол

α-β-адреноблокатори лабетолол ,карведілол

Покази: артеріальна гіпертензія, гіпертензивний криз, мігрень, депресивні стани;
алкоголізм, неінгаляційний наркоз. З обережністю препарат призначають хворим з
недостатністю серця, затримкою натрію в організмі, водіям транспорту, особам, що
виконують роботу, пов'язану з потребою швидкої фізичної та психічної реакції. Під
час лікування хворим забороняється вживати спиртні напої.

Побічна дія: АНАПРИЛІН: може викликати брадикардію, серцеву недостатність,

гіпотонію, бронхоспазм, головний біль, запаморочення, загальну слабкість, явища
алергії. Порушують ліпідний склад крові та сприяють розвитку атеросклерозу

Протипокази:АНАПРИЛІН: брадикардія і блокади, гостра серцева недостатність,

гіпотонія, бронхоспазм, вагітність, спастичний коліт, цукровий діабет (через
небезпеку гіпоглікемії). Небажано його призначення в гострий період інфаркту
міокарда через негативну інотропну дію і погіршення провідності.

2. Похідне фторхінолонів для лікування інфекційних захворювань дихальної

системи

Левофлоксацин – 2 покоління фторхінолонів

3. Засіб для лікування артеріальної гіпертензії на фоні підвищеної активності

раас

Лозартан- антигіпертинзевний засіб, блокатор ангіотензинових рецепторів

4.Ібупрофен

Нестероїдний протизапальний засіб. (похідне пропіонової кислоти) Інші

препарати цієї групи: парацетамол, анальгін, диклофенак-натрій. Механізм дії:
Зменшує синтезу простагландинів за рахунок пригнічення ЦОГ-1 та ЦОГ-2.
Ліпофільний з усіх НПЗЗ, швидко проникає через ГЕБ, тому використовується
переважно при головному болю та гіпертермії.

Покази: Симптоматична терапія головного болю, зубного болю, дисменореї,

невралгії, болю у спині, суглобах, м’язах, при ревматичних болях, а також ознаках
застуди і грипу.

Побічна дія: порушення функції ШКТ: диспепсичні явища, ульцерогенна дія (Для
профілактики ульцерогенного ефекту препарати доцільно комбінувати з
антисекреторними засобами, такими як Н2-Гістаміноблокатори (фамотидин),
блокаторами протонової помпи (омепразол), синтетичними аналогами
простагландину Е, - мізопростол, антиоксидантами (вит. Е, тіотріазолін)),
дистрофічні зміни в нирках, міокарді, печінці, суглобах та інших органах
(профілактика - введення НПЗЗ в організм разом з засобами, які покращують
мікроциркуляцію (трентал, вінборон, тіотріазолін) значно послаблює, або повністю
попереджує розвиток дистрофічних змін в ШКТ, нирках та серці.); пригнічення
синтезу ПГ в якийсь момент може призвести до переваги вазоконстрикції,
порушенню мікроциркуляції, що може призвести до виникнення мікроінфаркту в
органі. Гепатотоксична дія. Підвищення ризику тромбоутворення та інших
ускладнень (інфаркту міокарда, інсульту), порушення кровоутворення,
беспосередньо, гранулоцитопенію та агранулоцитоз, алергічні реакції.

Протипокази:  Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний

гастрит  Виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік (до 3 місяців),
вагітність, годування груддю – парацетамол  Бронхіальна астма, риніт,
ангіоневротичний набряк або кропив’янка  Геморагічний інсульт, геморагічний
діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик кровотечі; 
Пацієнтам, які отримують антикоагулянти, включаючи низькі дози гепарину (2500-
5000 одиниць кожні 12 годин) – кеторолак;  Одночасне лікування іншими НПЗЗ
(включаючи селективні інгібітори ЦОГ), глюкортикоїдами, варфарином,
пентоксифіліном  Хронічний алкоголізм  Період вагітності і годування груддю

5.Вікасол

Група: Коагулянти непрямої дії Інші препарати групи: прямої дії(фібриноген,

тромбін), непрямої(віт. К) В і к а с о л - Це водорозчинний аналог вітаміну К, або
віт. К3 .

МЕХАНІЗМ: препарати стимулюють в печінці синтез ендогенних (природних)

факторів згортання - протромбіну (II фактор), фібриногену (І фактор), акцелерину
(\/- \/І), проконвертину (VII), фактора Крістмаса (IX), Стюарта-Прауера (X). Вони
посилюють процеси коагуляції крові тільки в організмі, діють повільно, через 12-18
годин. Являють собою препарати вітаміну К (антигем орагічного або
коагуляційного) Ефект його розвивається поступово - через 12-18 годин після
введення. Показання до застосування: паренхіматозні і капілярні кровотечі, для
попередження кровотеч у вагітних, новонароджених, при підготовці до операції,
променевої хвороби, септичних станах, передозуванні антикоагулянтів непрямої дії,
захворюваннях печінки.

Побічні ефекти: шкірний висип, свербіж, еритема, кропив’янка, бронхоспазм,

гемолітична анемія, тромбоемболія.

Протипоказання: тромбоемболії, підвищене згортання крові. Вікасол вводять для

профілактики кровотеч - за 2-3 дні до операції. Для лікування - в/м або в/в 1 раз на
день 3-4 дні (потім роблять перерву) або в табл. 0,015 2-3 рази на день. Форма
випуску: табл. 0,015, амп. 1% 1 мл.
 Білет 17
1. Відхаркуючі та протикашльові
2. Препарат для лікування сальмонельозу
3. Лікарський засіб для лікування лихоманки
4. Мезатон
5. Метформін

ВІДХАРКУЮЧІ ТА ПРОТИКАШЛЬОВІ

Протикашльові препарати

Протикашльові засоби пригнічують кашльовий центр (кодеїну фосфат, глауцин, бутамірат), блокують аферентні
рецептори трахеї, бронхів і тканини легенів (пренокседіазин, пронілід).

Розрізняють протикашльові засоби центральної та периферичної (місцевої) дії.

Препарати центральної дії пригнічують кашльовий центр, який розташований в стовбурі мозку поблизу
дихального центру.

Центральної дії:

Наркотичні: кодеїн, кодеїну фосфат, етилморфіну гідрохлорид, порошок та екстракт опію, морфіну гідро
хлорид.

Ненаркотичні: глауцину гідробромід, окселадин, бутамірату цитрат.

Периферичної дії: лібексин та фалімінт

Покази: до комплексної терапії при запальних захворюваннях дихальних шляхів (гострі та хронічні трахеїти,
бронхіти, пневмонії).

Побічні дії: Глауцин – запаморочення, нудота, легка гіпотензивна дія. Кодеїн фосфат – запори, підвищення
тонусу бронхів, пригнічення дихального центру. Кодеїн - лікарська залежність.

Протипокази: Глауцин – при зниженому АТ, ІМ, дітям менше 1 року. Кодеїн фосфат – дітям менше 6 міс.,
хворим на аденому передміхурової залози. При захворюваннях шлунку.

Відхаркуючі засоби

Відхаркуючі засоби виявляють рефлекторну і резорбтивну дію на бронхи і бронхіальні залози. Відхаркуючий
ефект пов’язаний з подразненням слизової оболонки шлунка, звідки імпульси передаються через еферентні
волокна до залоз і м’язів бронхів. Харкотиння розріджується і прискорюється його виведення. Обволікаючи
слизову оболонку, рідки екстракт захищає від подразнення, це сприяє зменшенню кашлю та запального
процесу.

Муколітики стимулюють утворення сурфактанту. Легеневий сурфактант вистиляє у вигляді тонкої плівки
внутрішню поверхню легенів; забезпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання, захищає їх від
несприятливих чинників, покращує його «ковзання» по епітелію та полегшує виділення харкотиння з
дихальних шляхів.

Відхаркуючі засоби (експекторанти).

1. Засоби, що стимулюють відхаркування (секретомоторні):

- рефлекторної дії: трава термопсису, корінь алтеї, Мукалтин, корінь солодки, плоди анісу, Пертусин, Пектосол,
Натрію бензоат, Терпінгідрат, Бронхофіт, Бронхікум, Геделікс, Ментоклар ;
- резорбтивної дії: Натрію і Калію йодид, Натрію гідрокарбонат, Амонію хлорид, гвайфенезин (Тусин)

2. Муколітичні (бронхосекретолітичні):

- препарати протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин, рибонуклеаза, дезосирибонуклеаза);

- синтетичні муколітики (ацетилцистеїн, карбоцистеїн, месна);

- стимулятори синтезу сурфактанту (бромгексин, амброксол);

- замінники сурфактанту (альвеофакт, екзосурф, сукрим, куросурф).

Покази: до комплексної терапії при запальних захворюваннях дихальних шляхів (гострі та хронічні трахеїти,
бронхіти, пневмонії), тривалий сухий кашель при хронічних запальних процесах дихальних шляхів.

Побічні дії: можливе виникнення диспепсичних явищ, алергічних реакцій.

Протипокази: гострі запальні процеси в легенях та дихальних шляхах, туберкульоз легень, ниркова
недостатність, вагітність, лактація.

6. Препарат для лікування сальмонельозу - бактрим (сульфаніламідні препарати)

7. Лікарський засіб для лікування лихоманки - парацетамол – анальгетики-антипіретики ( ненаркотичні
анальгетики)

8. МЕЗАТОН - Адреноміметик прямої дії, Альфа-1-адреноміметик

9. МЕТФОРМІН - протидіабетичні препарати 2 типу , бігуаніди

Білет 18
1. Діуретики
2. Лікарський засіб для лікування холери
3. Адренергічний засіб для попередчення передчасних пологів
4. Діазепам
5. Гепарин
1. Діуретики: визначення, класифікація, номенклатура. Механізм дії та покази до застосування.

Діуретики - це група лікарських препаратів, здатних збільшувати добовий діурез, виділення солей (натрію) і
води з організму, зменшувати вміст рідини в тканинах і серозних порожнинах.

Класифікація діуретиків за локалізацією та механізмом дії:

І Засоби, що діють на рівні клітин ниркових канальців:

1. Препарати, які діють на рівні апікальної мембрани переважно у дистальних канальцях нирок (К+-
зберігаючі діуретики):
- конкуренти за Ь-білок-переносник І\Іа+ - триамтерен, амілорид;

- антагоністи альдостерону (блокатори продукції Ь-білок- переносник № +) - спіронолактон

(верошпірон), еплеренон.

2. Препарати, які діють на рівні базальної мембрани (салуретики):

- інгібітори карбоангідрази - ацетазоламід (діакарб);

- тіазидні діуретики - гідрохлортіазид, цикпометіазид;

 - тіазидоподібні діуретики - індапамід, хлорталідон, клопамід;

- петльові діуретики - фуросемід, торасемід, кислота етакринова.

II. Осмотичні діуретики - маніт, сечовина.

III. Препарати, які збільшують кровообіг в нирках - ксантини: теобромін, лмінофілін (еуфілін) та ін.

IV. Препарати лікарських рослин з діуретичним ефектом - трава хвоща польового, листя мучниці, березові
бруньки, листя ортосифона, листя брусниці, ягоди суниці та ін.

Показання до застосування діуретинів (загальні):

1. Набряки серцевого, ниркового, а також передменструальні.

2. Гіпертонічна хвороба та гіпертонічний криз.

3. Гостре отруєння хімічними речовинами, у тому числі лікарськими засобами (головним чином
водорозчинними).

4. Асцит при цирозі печінки.

5. Гостре набухання, набряк головного мозку і легенів.

6. Глаукома, гідроцефалія, епілепсія.

Протипоказання: порушення видільної функції нирок, тяжка форма недостатності кровообігу

2. Антибіотик для лікування інфекцій ШКТ в тч холери - доксациклін, граміцидин с

3. Адренергічний засіб для попередження передчасних пологів – Гексопреналін (токолітик),
орципреналін (бета-адреноміметик)

4. ДІАЗЕПАМ - Анксіолітик. Нічний транквілізатор. Похідні бензодіазепіну.

5. ГЕПАРИН - антитромботичні засоби, антикоагулянти прямої дії

Білет 19
1. Засоби для лікування бронхіальної астми
2. Засіб для лікуання ревматоїдного артриту
3. Антиадренергічний засіб для лікування ІХС у хворого з цукровим діабетом
4. Перекис водню
5. Димедрол

Засоби для лікування бронхіальної астми

Бронхолітики - це ЛП, що знижують тонус гладких м’язів бронхів і в такий спосіб усувають їх
спазм, зменшують клінічні прояви синдрому бронхообструкції.

Механізми бронхоспазму Мускулатура бронхів представлена волокнами гладких міоцитів. В

міофібрилах цих волокон містяться білкові тіла актин та міозин, при взаємодії яких, за участі
іонів кальцію, утворюється комплекс актин-міозин, що призводить до скорочення бронхіальних
міофібрил з виникненням бронхоспазму. В гладеньких міоцитах бронхів є присутнім так званий
„кальцієвийнасос” завдяки якому, є можливим переміщення іонів кальцію з міофібрил до
саркоплазматичногоретикулуму, що і призводить до розслаблення бронхів. Робота кальцієвого
насосу регулюється концентрацією двох внутрішньоклітинних нуклеотидів, які діють
антогоністично: цАМФ, який стимулює зворотнє поступлення іонів кальцію з міофібрил в
саркоплазматичнийретикулум, внаслідок чого гальмується утворення комплексу актин-міозин і
формується розслаблення міоцитів бронхів; цГМФ, який гальмує роботу „кальцієвогонасосу” і
повернення іонів кальцію з міофібрил до саркоплазматичногоретикулуму, при цьому зростає
поступлення кальцію до актину та міозину з формування комплексу, який призводить до
скорочення міоцитів бронхів та бронхоспазму. Співвідношення цАМФ та цГМФ регулюється:
нейромедіаторами (нейротрансмітерами) вегетативної нервової системи; активністю
відповідних рецепторів на мембрані гладких міоцитів бронхів; ферментами аденілатциклазою та
гуанілатциклазою, які стимулюють відповідно утворення цАМФ та цГМФ.

Бронхорозширюючі засоби (бронхолітики)

Адреноміметики:- β2-адреноміметики: фенотерол (Беротек), сальбутамол (Вентолін),

сальметерол (Серевент);- β1+β2-адреноміметики: ізопреналін (Ізадрин), орципреналіну
сульфат (Астмопент);- α+β-адреноміметики: епінефрин (Адреналіну гідрохлорид),
ефедрину гідрохлорид (Ефедросан).

М-холіноблокатори: іпратропію бромід (Атровент), атропіну сульфат (Атромед).

Міотропні засоби: амінофілін (Еуфілін), теофілін (Теопек), Теобромін, дротаверин (Но-

шпа), Папаверину гідрохлорид.

Протиалергічні:- нестероїдні:

Н1-гістаміноблокатори: терфенадин (Гістадин), хлоропірамін (Супрастін), лоратадин

(Кларитин).Стабілізатори мембран тучних клітин : кромоглікат-натрію (Інтал), недокроміл
натрію (Тайлед), кетотіфен (Задітен)

-стероїдні:

інгаляційні: беклометазон (Бекатид), будесонід (Пульмікорт), флутіказон (Фліксотид)

системні: преднізолон (Декортин), дексаметазон (Дексона).

5.Антагоністи лейкотрієнових рецепторів: монтелукаст (Сингуляр), зафірлукаст (Аколат).

6.Інгібітори тромбоксансинтетази: Озогріль .

Показання. Бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень, легенева гіпертензія,

розлади дихання (типу Чейна-Стокса), мігрень, порушення мозкового кровообігу.

Засіб для лікуання ревматоїдного артриту Диклофенак натрію, Піроксикам(НПЗЗ)

Зілеутон (Десенсибілізуючі, протиалергічні препарати)

Антиадренергічний засіб для лікування ІХС у хворого з цукровим діабетом Бісопролол

Перекис водню

Димедрол

Білет 20
1. Лікарські засоби що впливають на коагуляцію
2. Антибіотик для профілактики рецидиву ревматизму
3. Засіб для розчинення антибіотиків
4. Фентаніл???
5. Омепразол

Лікарські засоби що впливають на коагуляцію

3асоби, що стимулюють згортання крові. Механізм дії, препарати, покази, побічні ефекти.

Засоби, впливаючі на гемостаз

Гемостатичні засоби:

А) Агреганти: препарати кальцію: Хлористий кальцій, Кальцію глюконат, Серотоніну адипінат,

карбазохром (Андроксон);

Б) Коагулянти:- місцевої дії: Губка гемостатична, Тромбін - системної дії: менадіон натрій
бісульфіт (Вікасол), Фібриноген, етамзілат (Дицинон);

В) Інгібітори фібринолізу (антифібринолітичні засоби):Амінокапронова кислота, кислота

транексамова (Циклокапрон), амбен (Гум бікс,Памба), апротинін (Контрикал).

До А+Б груп відносяться засоби з натуральним факторами згортання крові і ті, які сприяють
утворенню деяких з них. Механізм дії полягає в процесах наближення і склеювання тромбоцитів
за рахунок активації системи згортання крові, її окремих факторі: протромбіну, про
конвертину. Показані при станах з підвищеною кровоточивістю- виразки, геморагічні стани,
маткові кровотечі, геморагічний інсульт, паренхіматозні кровотечі, носові, післяопераційні.

Протипоказані при підвищеній гемокоагуляції, тромбоемболії, атеросклерозі, гіперкаліціемії,

інфаркт міокарду.

Побічні ефекти : вікасол здатен акумулювати, тромбін і губка застосовуються лише місцево,
оскільки при парентеральному застосуванні утв тромби.

Механізм дії антифібринолітичних засобів(В) полягає у блокаді фібринолізу – розщеплення

фібрину кровяного згустка і руйнування тромбу.Блокує активатори про фібринолізину і частково
пригнічуючи дію фібринолізину проявляють кровоспинну дію. Ці препарати використовують
після операці на легенях, простаті, підшлункові. Щитовидні, тривалій затримці в матці
мертвого плода.Кислота амінокапронова також має протиалергічні властивості, пригнічує утв
антитіл, стимулює функцію печінки. Побічні дії: запаморочення, нудота, пронос, катаральне
запалення верхніх дихальних шляхів

Також використовують препарати рослинного походження: кропива дводомна, грицики звичайні,

калина , гірчак перцевий, арніка гірська.

Антибіотик для профілактики рецидиву ревматизму біцилін5

Засіб для розчинення антибіотиків Новокаін,вода для інєкцій

Фентаніл???

Омепразол

Білет 21
1. Нейролептики
2. Засіб для промивання шлунку при отруєнні
 3. Препарат гіпоглікемічної дії для лікування цукрового діабету хворих з ожирінням
4. Атромін
5. Спіронолактон

1. Нейролептики – препарати, що пригнічують ЦНС з антипсихотичною дією (усувають у

хворих марення, галюцінації, психомоторне збудження), змінюють вегетативні функції (АТ і т.п.) і
при тривалому застосуванні можуть викликати розлади екстрапірамідної системи
(паркінсонізм)

Типові – препарати, які викликають розлади екстрапірамідної системи – синдром

Паркінсона

 Похідні фенотіазину
Аміназин (Хлорпромазин)
Етаперазин (Перфеназин)
Флуфеназин (Модітен-депо)
Трифтазин (Трифлуоперазин)
Тіоридазин (Сонапакс)
 Похідні бутирофенону
Дроперидол 
Галоперидол
 Похідні тіоксантену 
Хлорпротиксен (Труксал)

“Атипові” – практично не викликають екстрапірамідних розладів

Похідні бензамідів - Сульпірид (Рестфул, Еглоніл)
Похідні дибензодіазепіну - Клозапин (Азалептин, Лепонекс)
Похідні бензиоксазолу - Рисперидон (Рисполепт)

Механізм дії

Блокада дофаміно- (D2) та адренорецепторів;

Зменшення проникності клітинних мембран для електролітів та інших біологічно

активних речовин;

Інгібування тирозингідроксилази, яка перетворює тирозин в ДОФА, тобто

порушується синтез дофаміна та норадреналіна.

Інгібування кальмодуліну, який переводить Са++ в активну форму, тобто гальмують

фізіологічну функцію та енергозабезпеченість клітин.
Взаємодія з N-метил-Д-аспартат (NMDA) та глутамінорецепторами, зниження
активності нейронів.

Основний ефект - Антипсихотичний – вони усувають симптоми психозів (марення,

галюцинації, психомоторне збудження. При цьому зберігається свідомість
Показання

Лікування психозів

шизофренія

маніакально-депресивний психоз

алкогольний психоз

реактивний психоз

побічні ефекти

Явища паркінсонізму, акінезії (при тривалому використанні)

Зниження артеріального тиску, колапс (альфа-адреноблокуюча дія)

Депресія, скутість

Місцевоподразнююча дія

Порушення функції печінки, кровотворення (агранулоцитоз), алергічні реакції

Закрепи, сухість в роті, порушення зору, затримка сечовипускання (блокада М-

холінорецепторів)

Ендокринні порушення - гінекомастія, галакторея, порушення менструального цикла,

імпотенція, збільшення маси тіла (пригнічення секреції пролактину)
2.Засіб для промивання шлунку при отруєнні Калій перманганат
– антисептик, окисник

3.Препарат гіпоглікемічної дії для лікування цукрового діабету

хворих з ожирінням Глібенкламід. Похідний сульфанілсечовини. Пероральний гіпоглікемічний
засіб

Атромін (атенолол) Кардіоселективний бета-адреноблокатор

Механізм дії кардіоселективних:  Вони відрізняються тим, що блокують в основному Бета-
адренорецептори серця і мало впливають на Бета-адренорецептори бронхів, тому рідко викликають
бронхоспазм.
Покази до кардіоселективних: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія, гострий інфаркт
міокарда, профілактики повторних реінфарктів), тахіаритмії, профілактичне лікування мігрені, стабільна
хронічна серцева недостатність (при умові титрування доз).
Побічні ефекти кардіоселективних: брадикардія, ортостатична гіпотензія, бронхоспазм, головний біль,
запаморочення, які виникають частіше на початку лікуванню, загальну слабкість, явища алергії.
Протипоказання кардіоселективних : кардіогенний шок, гостра серцева недостатність, блокади, брадикардія,
артеріальна гіпотонія, бронхіальна астма, вагітність, дитячий вік,бронхоспазм, порушення периферичного
кровообігу, підвищена чутливість до препарату.
 2. Спіронолактон
Калійзберігаючі діуретини, антагоністи альдостерону, ті що діють на апікальній мембрані

Інші препарати групи: еплеронон

С п і р о н о л а к т о н (син.: Верошпірон, Альдактон)

Механізм дії обумовлений властивістю препарату проявляти конкурентний антагонізм до мінералокортикоїду

- альдостерону, який сприяє зворотному всмоктуванню іонів натрію в канальцях і збільшує виведення калію з
сечею, регулюючи таким чином електролітний баланс в організмі.

Спіронолактон, маючи стероїдну будову, конкурентно по відношенню до альдостерону зв’язується з його

рецепторами, блокуючи біологічні ефекти останнього - гальмує реабсорбцію натрію і води і зменшує
виведення калію з організму.

Показання до застосування: калійзберігаючі діуретики разом з гіпотензивними препаратами входять в схему

лікування артеріальної ііпертензії та хронічної серцевої недостатності, є препатом вибору при первинному
гіперальдостеронізм і цирозі печінки з набряково-асцитичним синдромом. Діуретичний ефект проявляється на
2-5 день лікування.

Спіронолактон блокує не тільки альдостеронові рецептори, до яких він проявляє виражену спорідненість,
але і рецептори до андрогенів і в ряді випадків може бути використаний для лікування гірсутизму,
викликаного надлишком андрогенів.

Спіронолактон не чинить клінічно значущого впливу на ниркову гемодинаміку.

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, запаморочення, в окремих випадках сонливість, шкірний висип,
підвищення в крові концентрації половини, креатиніну. Структурна подібність із стероїдними гормонами у
сніронолактону може призводити до ендокринних порушень: дисменореї у жінок, гінекомастії, гіпертрофії
передміхурової залози у чоловіків, зниження лібідо, еректильної дисфункції, що проходять після відміни
препарату.

Спіронолактон може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі крові І збільшувати ризик розвитку його
побічних ефектів, включаючи аритмії. Одночасне застосування препарату з інгібіторами АПФ, індометацином
та Іншими калійзберігаючими діуретиками може призвести до розвитку і Іперкаліємії. НПЗЗ, знижуючи
клубочкову фільтрацію і діурез, послаблюють сечогінну дію спіронолактону.

Білет 22

1.Адреноміметики.класиф. мех.

2.Препарати для профілактики рахіту

3.Анальгетик тривалої дії для знеболення у хворого з онкопатологією

4.Метронідазол

5.Лозартан-Тева

Адреноміметики. Класифікація. Механізм дії. Препарати, їх синоніми. Покази до

застосування. Побічні ефекти.
Адреноміметичні засоби — це лікарські засоби, що безпосередньо стимулюють
адренорецептори.
Класифікація
1. Прямі адреноміметики
А. α- β-адреноміметик норепінефрин ( Норадреналіну гідротартрат), епінефрин
(Адреналіну гідрохлорид, Адреналіну гідротартрат).
Б. α-адреноміметики
α1-адреноміметики: фенілефрин (Мезатон), оксиметазолін (Назол), тетризолін (Візин,
Тизин); ксилометазолін (Галазолін, Фармазолін), нафазолін (Нафтизин);
центральні α2-адреноміметики: клонідин (Клофелін, Гемітон), гуанфацин (Естулік),
метилдофа (Допегіт).
В. β-адреноміметики
β1-адреноміметики: добутамін (Добутрекс);
β2-адреноміметики: фенотерол (Беротек, Партусистен), сальбутамол (Вентолін),
сальметерол (Серевент), тербуталін (Бриканіл), гексопреналін (Гініпрал);
β1-β2-адреноміметики: ізопреналін (Ізадрин), орципреналіну сульфат(Астмопент).
2. Непрямі адреноміметики (симпатоміметики)ефедрину гідрохлорид (Ефедросан)
3. Стимулятори дофамінових рецепторів допамін (Дофамін)
Механізм
Усі препарати цієї групи подразнюють різні типи адренорецеггторів. Так, α1-адреноміметики
стимулюють α1- адренорецептори судин;
α2 -адрепоміметики - а2-адренорецептори судинорухового центру та симпатичних волокон;
α1, β1 -адреноміметики -β1-адренорецеіжгори міокарда;
β2 -адреноміметики діють на β2 -адренорецептори бронхів та матки; β1 + β2 а-дреноміметики -
на β1 + β2 -адренорецептори бронхів, матки та міокарда; α1, α2, β1 , β2 -адреноміметики
активізують α1, α2, β1 , β2- адренорецептори, а стимулятор дофамінових рецепторів збуджує:
дофамінові рецептори.
Показання до застосування
1.Найбільш надійний ефект при гіпотонії різного походження (колапс, шок, передозування
гангліолітиків, отруєння з пригніченням судинорухового центру) -норадреналіну, фенілефрину
г/х, ефедрину г/х.
2.При зупинці серця –адреналін, добутамін.Бронхіальна астма - ізопреналін або епінефрин,
орципреналіну сульфату, сальметеролу та ізопреналіну.При гіпоглікемічній комі
використовують епінефрин.При запальних захворюваннях слизових оболонок носа (риніт, фа-
рингіт, синусит, сінна гарячка), а також при проведенні риноскопії або лікувальних процедур -
тетризолін (тизин), ксилометазолін, оксиметазолін та нокспрей.При набряку та гіперемії
слизової оболонки та кон’юнктиви при подразненні очей, наприклад, внаслідок дії диму,
пилу, хлорованої води, алергічних запальних реакціях типу сінної гарячки та у разі підвищеної
чутливості до пилку рослин; для зменшення печіння, подразнення, свербежу, болю та
сльозотечі - тетризолін (візин).
Для продовження часу дії і зменшення токсичності місцевих анестетиків при провідниковій і
термінальній анестезії використовують епінефрин, фенілефрину г/х або ефедрину г/х.
Норадреналін вживати не можна, оскільки він викликає некроз через сильний спазм дрібних
судин.
При загрозі передчасних пологів використовують фенотерол, сальбутамол та тербуталін.
При гіпертонічній хворобі застосовують гуанфацин, клонідин.
Побічна дія При застосуванні епінефрину можливе відчуття неспокою,
головний біль, тремор.При введенні норадреналіну під шкіру або в м’язи існує небезпека
розвитку некрозів.
При застосуванні β- адреностимулятуторів можлива нудота, тремор рук, сухість у роті.
Ксилометазолін, оксиметазолін, тетризолін (тизин), нокспрейвикликають сухість у носі.
Тривале застосування впину може викликати подразнення кон’юнктиви, відчуття різі, печіння,
реактивної гіперемії, затуманення зору або в поодиноких випадках - мідріаз. Іноді можуть
виникати системні сим- патоміметичні ефекти.
1.Препарати для профілактики рахіту

Ергокальциферол.- Вітамін Д

Існує три різновиди вітаміну Д. Практичне значення має віт. Д 2 (кальциферол, що

має рослинне походження) та віт. Д3 (холекальциферол - що міститься в шкірі людей
та тварин, печінці морських риб). Вітаміни Д2 та Д3 близькі за хімічною структурою та
дією на організм. Отримують їх синтетичним шляхом. Вітаміном Д збагачені яєчний
жовток , вершкове масло, молоко, печінка риб. Основна кількість віт. Д, що необхідна
людині, утворюється в шкірі під дією ультрафіолетового опромінення з 7-
дегідрохолестерина. Добова потреба у вітаміні Д складає для для дітей - 400 МО, для
дорослих - 100 МО під час лактації - 800-1000 МО
2.Анальгетик тривалої дії для знеболення у хворого з онкопатологією
Трамадол разом з НПЗЗ, мождиво- Омнопон-п/ш, морфін,

4.Метронідазол

Метронідазол
ПРОТИТРИХОМОНАДНІ ЗАСОБИ( тінідазол )
Швидко всмоктується як при прийомі всередину, так і при інвагінальному
застосуванні, рівномірно розподіляється в тканинах. Виділяється з сечею, жовчю,
сім’яною рідиною, вагінальним слизом. Метронідазол, взаємодіючи із ДНК
трихомонад, інших найпростіших і клостридій, викликає конформацію, руйнування
спиралі ДНК і деградацію трихомонад та інших найпростіших. Інгібує механізм
відновлення ДНК у двохтрьох наступних генераціях, що призводить до загибелі
збудників захворювань.
Показання до застосування: трихомоніаз, амебіаз, лямбліоз, шкірний лейшманіоз,
анаеробні інфекції, при виразковій хворобі шлунка й 12-палої кишки, гострий
виразковий гінгівіт. Викликає у людини відразу до спиртних напоїв, що знайшло
застосування в лікуванні хронічного алкоголізму. При гострому й хронічному
трихомонозі у жінок і чоловіків призначається за схемами. Наприклад, по 0,25 г 2 рази
на день (зранку і ввечері під час або після їжі) протягом 10 днів. Жінкам, крім прийому
всередину, призначають увечері по одній вагінальной свічці (або вагінальній таблетці),
що містить 0,5 г метронідазолу. Побічні ефекти: диспептичні розлади, головний біль,
кропив’янка, свербіж, лейкопенія. При лікуванні метронідазолом забороняється
вживання спиртних напоїв і снодійних засобів.
Протипокази: вагітність, годування груддю, порушення кровотворення, гострі
захворювання ЦНС.
Форма випуску: таб. 0,25 й 0,5; супозиторії вагінальні 0,5; р-н для в/в ін’єкцій має
назву «Метрогіл» випускається по 100 мл 0,5% р-ну (Зо/. Меігодуїі 0,5% рго
іпіесііопіізиз 100 ті). У стоматології використовуються гелі «Метрогіл Дента» і
«Метродент» (разом із Хлоргекседином біглюконатом) для нанесення на слизові
оболонки порожнини рота, санації зубоясневих кишень і кореневих каналів при
гострих гінгівітах, гострих виразково-некротичних гінгівітах, хронічних
періодонтитах, періодонтальних абсцесах, рецидивуючих афтозних стоматитах,
зубному болі при інфекційно-алергічних процесах у порожнині рота.

5.Лозартан-Тева

Лозартан
Антигіпертензивні , Блокатори ангіотензинових(АТІ ) рецепторів. Є селективними
антагоністами рецепторів ангіотензину II, усувають вазопресорні ефекти останнього -
лозартан, вальсартан, кандесартан.
Є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу АТ,). У наслідок цього
знижується ЗПСС, зменшується післянавантаження і системний АТ. Знижується тиск в
малому колі кровообігу.
Показання до застосування: артеріальна гіпертензія; ХСН (у складі комбінованої
терапії з діуретиками і серцевими глікозидами).
Побічні ефекти: зрідка запаморочення, головний біль. Протипоказання: вагітність.
Форма випуску: таблетки по 0,05. Призначають по 1-2 табл. 1 раз на день.

Білет 23
1. Місцеві анестетики
2. Сульфаніламід для пневмонії
3. довготривалий блокатор кальцієвих каналів
4. Донорміл
5. окситоцин
Місцеві анестетики (МА) - це ЛЗ рослинного та синтетичного походження, які викликають оборотну втрату
больової та інших видів чутливості внаслідок прямого контакту з мембраною нервових клітин при збереженні
свідомості.

МА - це ЛЗ, які оборотно зв’язуються з певним сайтом рецепторів у порах Na+ каналів в нервах і блокують рух
іонів через пори.

Механізм дії. МА знижують проникність клітинних мембран для іонів Na+ через блокаду натрієвих іонних
каналів. МА стабілізують клітинні мембрани у фазі поляризації.

Отже, ці ЛЗ блокують формування і передачу нервових імпульсів. Вони можуть зв’язуватися з іншими
мембранними протеїнами, зокрема, можуть блокувати калієві канали, але це потребує їх високих
концентрацій.

Місцевоанестезуючі засоби:

а)для поверхневої (термінальної) анестезії: бензокаїн (Анестезин), тетракаїн (Дикаїн), тримекаїн (Мезокаїн),
бумекаїн (Піромекаїн);

б)для інфільтраційної: прокаїн(Новокаїн), тримекаїн (Мезокаїн), бупівакаїн (Маркаїн), мепівакаїн (Карбокаїн,

Мепівастезин, Скандонест), Бензофурокаїн, артикаїн (Ультракаїн), тримекаїн (Мезокаїн),

в) для провідникової анестезії: артикаїн (Ультракаїн), тримекаїн (Мезокаїн), прокаїн (Новокаїн), мепівакаїн
(Карбокаїн, Мепівастезин, Скандонест);

г) для усіх видів анестезії: лідокаїн (Ксикаїн, Ксилокаїн).

Розрізняють типи місцевої анестезії: 1) термінальна (поверхнева - анестезія слизових мембран та шкіри);

2) регіонарна (провідникова - блокада анестетиком нервових стовбурів, які інервують певну ділянку тіла, або
регіон). До такої анестезії належить епідуральна (перидуральна) анестезія, субарахноїдальна (спинномозкова)
анестезія;

3) інфільтраційна (прямі ін’єкції МА у тканини, шар за шаром, не враховуючизвичайношкірнихнервів, тобто

пошарове насичення тканин слабким розчином МА). 4) внутрішньокісткова анестезія;

5)внутрішньосудинна анестезія (проводиться в умовах накладання жгуту, дистальніше від місця введення МА).

Лідокаїн (lidocaine) є еталоном для усіх місцевих анестетиків, використовується для забезпечення усіх видів
місцевої анестезії. Артикаїн (аrticaine) використовується для анестезії стоматологічних процедур.Артикаїн має
низку токсичність, не долає ГЕБ, не міцно зв’язується з білками плазми і є препаратом вибору для вагітних і
матерів-годувальниць. Бензофурокаїн(benzofuracaine) - МА з центральною аналгезивною активністю. Він може
бути застосованим для інфільтраційної анестезії і як аналгетик у хворих на панкреатит, перітоніт, ниркові і
печінкові коліки.
1. Сульфаніламід для пневмонії.
Бісептол

Сульфаніламідні , комбінований ( щ еще комбінований салазопіридазин, сульфасалазин)

Механізм дії: включає в себе «подвійний блок». Сульфаметоксазол, як і інші препарати

сульфаніламідів, конкуруючи з ПАБК, порушує синтез дигідрофолієвої кислоти. Триметоприм -
пригнічує дигідрофолатредуктазу, блокуючи перехід дигідрофолієвої кислоту в тетрагідрофолієву.
Така дія на різні етапи синтезу пуринових і піримідинових основ у мікробній клітині істотно підвищує
протимікробну активність - ефект стає бактерицидним.

Показання до застосування: інфекції дихальних шляхів (пневмонії), токсоплазмоз, сальмонельоз,

інфекції середнього вуха, інфекції сечовивідних шляхів, простатит і т.п. 321

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, алергічні реакції, порушення кровотворення, гепато- та

нефротоксичність, тератогенний ефект. Протипоказання: виражені порушення ф ункції печінки,
нирок, кровотворення, діти до 6 років, вагітність.
 Форма випуску: табл., що містять різні дози сульфаметоксазолу і триметоприму (0,12; 0,24; 0,48 та
таб. форте 0,96); суспензія оральна 80 мл (для дітей); амп. по 5 мл для приготування розчину для
внутрішньовенного крапельного введення (вміст ампули розвести в 125 мл 5% глюкози або
ізотонічному р-ні МаСІ). Призначають 2 рази на день

2. Довготривалий блокатор кальцієвих каналів.

Амлодипін

Антигіпертензивні

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів, БКК) Верапаміл, Ніфедипін, Амлодипін,

Фелодипін

Механізм їх дії полягає у блокаді повільних кальцієвих каналів Ь-типу, Інгібуванні транспорту іонів
Са2 * через м ембрану кард іом іоц итів, і ладком’язових клітин судин і клітин провідної системи
серця. Відбувається порушення взаємодії актину і міозину, що забезпечують скоротливість міокарду і
гладком’язових клітин. Крім того, кальцієві канали виявляються іадіяними у генерації пейсмейкерної
активності клітин синусового вузла та проведенні імпульсу по атріовентрикулярному вузлі, тому БКК
володіють і іротиаритмічною дією. БКК - потужні вазодилятатори, які знижують потребу міокарду в
кисні і розширюють коронарні артерії. Розширення артерій і артеріол обумовлює іменшення
загального периферичного опору і, отже, АТ і післянавантаження на серце (гіпотензивна,
протиішемічна дії). Поряд з антиангінальними (антиішемічними) властивостями БКК можуть подавати
додатково антиоксидантну та антиатерогенну дію (стабілізація плазматичної мембрани, що
перешкоджає проникненню і депонуванню цільного холестерину в стінці судини

Показання до застосування: профілактика нападів стенокардії, лікування перцевої недостатності,

гіпертонічна хвороба.).

Побічні ефекти: різке зниження артеріального тиску, блювота, закрепи, набряки, тахікардія, головний
біль, гіперемія обличчя, іноді - загострення іпенокардії, інфаркт міокарда, інсульт. Це пов’язано з тим,
що зниження периферичного опору судин і падіння артеріального тиску при прийомі препарату
короткої дії може призвести до збудження барорецепторів і рефлекторному збудженню симпатико-
адреналової системи і б е таїадренорецепторів серця, рефлекторному підвищенню ЧСС.
Протипоказання: кардіогенний шок, виражена гіпотонія, вагітність, Індивідуальна підвищена
чутливість до ніфедипіну і інших похідних дні ідропіридину.

Ф орма випуску: таблетки по 0,005 і 0,01

1. Донорміл
Снодійний засіб
Механізм дії: за хімічною структурою близький до блокаторів Н1-гістамінорецепторів (димедрол).
Препарат викликає снодійну, седативну і М-холіноблокуючу дію. Скорочує час засинання, підвищує
тривалість і якість сну, при цьому не змінює фази сну.
Покази: розлади процесу засипання. Збільшує тривалість сну. 
Побічні ефекти: сонливість в денний час, затримка сечі, сухість у роті, порушення акомодації (парез),
запори, алергічні реакції, звикання, пристрасть.
Протипоказання: глаукома, аденома простати.
1. Окситоцин
ГРУПА утеротоніки, засоби для стимуляції пологової діяльності

ОКСИТОЦИН
ГРУПА. ГОРМОНИ ГІПОФІЗУ. БІЛКОВОЇ ПРИРОДИ. ГОРМОН ЗАДНЬОЇ ДОЛІ
(НЕЙРОГІПОФІЗА)
МЕХАНІЗМ. У ЖІНОК – ВИКЛИКАЄ СИЛЬНІ СКОРОЧЕННЯ
МУСКУЛАТУРИ ТІЛА МАТКИ. ЦЯ ДІЯ ПРЕПАРАТУ ПОВ‘ЯЗАНА З
ВПЛИВОМ НА МЕМБРАНИ КЛІТИН МІОМЕТРІЯ (ПОКРАЩ ЇЇ
ПРОНИКНІСТЬ ДЛЯ К, ЗНИЖ МЕМБРАННИЙ ПОТЕНЦІАЛ)

У ЧОЛОВІКІВ – СТИМУЛЮЄ
СКОРОЧЕННЯ ГЛАДКИХ
М‘ЯЗІВ СІМ‘ЯВИНОСНИХ
ПРОТОК. ПОГІРШУЄ
ЗАПАМ‘ЯТОВУВАННЯ ТА
ВІДТВОРЕННЯ ІНІОРМАЦІЇ
(АМНЕСТИЧНА ДІЯ)

ПОКАЗИ. ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ СКОРОЧЕНЬ МАТКИ ПРИ ПЕРЕНОШЕНІЙ

ВАГІТНОСТІ; ПРИ СЛАБКОСТІ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДЛЯ
ЗУПИНКИ ПІСЛЯПОЛОГОВИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ.

ПРОТИПОКАЗИ. НЕВІДПОВІДНІСТЬ РОЗМІРІВ ПЛОДА ТА ТАЗА;

НЕПРАВИЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПЛОДА; БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ;
НАЯВНІСТЬ РУБЦІВ НА МАТЦІ, ПЕРЕДЛЕЖАННЯ ПЛАЦЕНТИ, СТИСНЕННЯ
ПЛОДА, АРТ ГІПЕРТЕНЗІЯ, ХРОН НИРКОВА НЕДОСТ.

ПОБІЧНА ДІЯ. НУДОТА, БЛЮВАННЯ, АРИТМІЯ (В Т.Ч. У ПЛОДА), ПІДВИЩ

АТ, АЛЕРГІЯ, БРОНХОСПАЗМ.

СПОСІБ ВВЕДЕННЯ. В/В, В/М, П/Ш, В ШИЙКУ МАТКИ