ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ

ЛЕКЦІЯ:

ПРОФІЛАКТИКА
БАКТЕРІАЛЬНИХ
ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ
 Бактеріальні захворювання

 Бактеріальні хвороби належать

до інфікційних. Інфекційні
хвороби – розлади
життєдіяльності людей і
тварин, що викликаються
живими збудниками (вірусами,
бактеріями, рикетсіями),
продуктами їх життєдіяльності
(токсинами), патогенними
білками (пріонами),
передаються від заражених
осіб здоровим і можуть масово
поширюватися.
 Особливості. Однією з особливостей інфекційних хвороб є
наявність інкубаційного періоду, тобто періоду від моменту
зараження до появи перших ознак. Тривалість цього періоду
залежить від способу зараження і виду збудника і може тривати
від декількох годин до декількох років. Місце проникнення
мікробів в організм називають вхідними воротами інфекції.
 Епідеміологія – розділ медицини, що займається вивченням
причин різних інфекційних хвороб, а також методів їхнього
лікування і попередження. Завдяки епідеміології виявилася ще
одна спільна властивість інфекцій. Один раз перехворівши
інфекційним захворюванням, людина стає, як правило,
несприйнятливою до неї. Ця несприйнятливість до інфекції
отримала назву імунітет. Саме завдяки здатності організму
набувати імунітету, стало можливим попередження інфекцій за
допомогою щеплень. Одні люди, зіштовхнувшись зі збудником
хвороби, занедужують. Інші, що мають імунітет до цього
захворювання, начебто і не помічають його. Але є ще і треті.
Вони впускають збудника інфекції у свій організм, самі не
хворіють, але щедро діляться інфекцією з оточенням. Таких
людей називають носіями інфекції.
Класифікація. Існує велика кількість
класифікацій інфекційних хвороб. Найбільш
широко використовується класифікація Л. В.
Громашевського. Базуючись на механізмі
передачі, вчений поділив усі інфекції на 4 групи.

1.Кишкові інфекції з фекально-оральним

механізмом передачі (черевний тиф, холера,
дизентерія, сальмонельози, ботулізм, лептоспіроз,
бруцельоз та ін.).
 2. Інфекції дихальних
шляхів з повітряно-
крапельним механізмом
передачі (дифтерія,
скарлатина, кашлюк, пневмонії,
туберкульоз та ін.).

 3. Кров'яні інфекції з
трансмісивним механізмом
передачі (чума, туляремія,
рикетсіози, висипний тиф та
ін.).
 4. Інфекції зовнішніх покривів (сифіліс, гонорея, правець та
ін.).

 Заходи профілактики. Для профілактики бактеріальних хвороб

застосовують різні групи заходів. Один із найдавніших – ізоляція
хворих, Їх віддаляють від здорових людей до моменту одужання
(карантин), щоб запобігти поширенню збудників. Проводять також
ізоляцію домашніх або знищення диких тварин, які можуть
передавати збудників. Друга група заходів спрямована на розрив
механізму передачі хвороби. Наприклад, для розриву
крапельного шляху передачі можна використати марлеві пов'язки, а
для того, щоб запобігти передаванню збудника через воду, її слід
знезаразити. Знижують вірогідність хвороб і такі заходи, як
кип'ятіння питної води, правильна обробка харчових продуктів,
дотримання правил особистої гігієни (мити руки перед вживанням
їжі, тримати у чистоті тіло тощо). Третя група заходів спрямована на
вироблення несприйнятливості людини до бактеріальних
хвороб. Для цього слід робити щеплення (наприклад, проти
дифтерії), уживати вітаміни, які підвищують стійкість організму
тощо.
Заходи боротьби. Бактеріальні хвороби часто
супроводжуються підвищенням температури, погіршенням
самопочуття і потребують негайного лікування. Несвоєчасне
звернення до лікаря та недотримання його порад може
призвести до смерті хворого. Бактеріальні захворювання
лікують за допомогою антибіотиків та інших лікарських
засобів. Боротьба з хвороботворними бактеріями здійснюється
різними способами. Це стерилізація (метод знищення
високою температурою – понад 100°С, ультрафіолетовими
променями), пастеризація (метод знищення температурою до
60-70°С), дезінфекція (метод знищення хімічними
речовинами – формалін, спирт, хлорне вапно) тощо.

Отже, наявність збудника, інкубаційного періоду,

можливість вироблення імунітету, а також можливість
перенесення – ось ті ознаки, що відрізняють інфекційні
хвороби від інших захворювань і роблять їх схожими між
собою.
Кінець
 XX сторіччя та початок XXI ознаменувалися поверненням
туберкульозу, особливо в східноєвропейських країнах. Україна
не стала винятком. В 1995 р. в Україні офіційно оголошена
епідемія туберкульозу. Епідеміологічна ситуація загострюється і
соціально-економічними негараздами, міграційними процесами,
наркоманією, СНІДом, а також послабленням контролю за
протитуберкульозними заходами. Більш як 65% хворих, у яких
уперше виявили паличку Коха (збудник туберкульозу), —
соціально незахищені безробітні, студенти, учні, пенсіонери,
мігранти, особи, які звільнились з місць ув'язнення.

За
 всю історію людства від туберкульозу померло понад 300 млн.
осіб.

Паличкою
 Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд. осіб,
тобто майже третина населення Землі, 10% інфікованих захворіє.

Хворий
 на відкриту форму туберкульозу інфікує 10—15 осіб за
рік.
Від
 туберкульозу помирає більше дорослих,
ніж від усіх інших інфекційних разом узятих.

26%
 всіх померлих в слаборозвинутих
країнах загинуло від туберкульозу.

Третина
 хворих на СНІД помирає від
туберкульозу.

На
 туберкульоз хворіють частіше люди віком
від 15 до 44 років, тобто найбільш
працездатна частина населення, це збільшує
негативний економічний ефект хвороби .
 Неправильне застосування антитуберкульозних препаратів
призвело до того, що понад 50 млн. осіб хворіють на стійку до
ліків форму туберкульозу.

 У світі щорічно з'являється не менше 8 млн. хворих на

туберкульоз і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ
кількість хворих у найближчі часи може зрости до 90 млн., 30
млн з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993
р. ВООЗ оголосила цю хворобу «глобальною небезпекою для
людства».

 Туберкульоз

 Туберкульоз (сухоти) — це різноманітне за своїми проявами

інфекційне захворювання, яким страждали люди і тварини з
доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують
люди на землі. Ця недуга косила людей, заганяючи їх
передчасно у могили.
 Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати
ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані),
а й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, шкіри,
кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній
кількості випадків (80—90%) спостерігається ураження легень.
Основне джерело розповсюдження інфекції — хворий на
туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження
відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки
рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз.
Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або
слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу
молока, м'яса від хворої туберкульозом худоби.
 Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру
та ступеня ушкодження окремих органів і систем.

 Загальними ознаками для всіх форм хвороби є:

 підвищення температури,
 потовиділення ночами,
 погіршення сну і апетиту,
 втрата ваги,
 дратівливість,
 зниження працездатності.

 При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий

або з виділенням мокроти, може виникнути легенева
кровотеча.
 Як же можна запобігти захворюванню на туберкульоз?
Насамперед щепленням. Існуюча вакцина (так звана БЦЖ)
була запропонована французькими дослідниками А. Кальметом
і К. Гереном 1921 р. Це жива послаблена культура бактерії
туберкульозу. Вакцинована людина, отримавши послаблений
штам туберкульозної палички, виробляє на неї імунітет. Але
навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу,
призводить до того, що вакцинована людина стає беззахисною
перед туберкульозом.

 Визначимо ще деякі досить поширені бактеріальні

захворювання.

 Кишковий тракт — це природне місце існування багатьох видів

бактерій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідливі.
Однак багато мешканців кишечнику — небезпечні патогенні
мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу,
паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів.
Розрізняють
 дві групи харчових захворювань мікробного
походження: харчові інфекції і харчові отруєння
(інтоксикації).

Харчові
 інфекції

Харчові
 інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному
розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні
захворювання передаються від однієї людини до іншої через
продукти харчування, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в
організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу
небезпеку становлять збудники шлунково-кишкових захворювань.
Їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи
людини (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні
активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові
 інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість
продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись,
вживаються людьми кожного дня.
Захворювання,
 які передаються статевим
шляхом

В
 останні роки в Україні різко погіршилось
становище щодо захворюваності на хвороби, які
передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно
 з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні
налічується близько 30 захворювань, які
передаються статевим шляхом. В цю категорію
входять декілька груп, наприклад:

-
 бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також
різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;
-
вірусні, — генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні
бородавки та ін.;

-
паразитарні — короста та ін.; оптимальні умови для
передавання створюються при статевих контактах;

-
грибкові — кандидоз на статевих органах та ін. Можуть
виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії,
але передаються і статевим шляхом.

Враховуючи
 складну ситуацію в Україні щодо
розповсюдження цих захворювань, слід зазначити, що
важливе значення має профілактика, а саме:

слід
 уникати випадкових зв'язків, користуватись
презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних
правил.
Розглянемо найбільш поширені захворювання,
які передаються статевим шляхом.

Сифіліс
Сифіліс
 — це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають
на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як
правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через
поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки
тощо).

Збудник
 сифілісу — бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому
середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на
трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини
трепонема досить стійка. Під час статевих контактів з хворою людиною бліда
трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і
проникає в кров'яне русло. При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири
періоди: інкубаційний та три клінічних (первинний, вторинний та третинний).
Інкубаційний період хвороби триває 3—4 тижні: Потім, як правило, на статевих
органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-
жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це так званий
твердий шанкер. Через 7-8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до
нього лімфатичні вузли, найчастіше — пахвинні. Через деякий час починають
збільшуватись інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.
 Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по
організму відбувається наприкінці первинного періоду
сифілісу. Наступає своєрідний трепонемний сепсис, який
досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням,
безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у
кістках та суглобах, підвищенням температури тіла до 37—38
°С.

 Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з

часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс.
Його тривалість становить зазвичай 2—4 роки, але може
розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових оболонках, на
статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді
мідно-червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого
не лікувати, то через 2—3 місяці ці ознаки зникають, але це не
означає, що хворий одужав. Ознаки хвороби зникають із
зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка,
кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби.
 Через декілька років (3—5—10) з'являються ознаки
третинного періоду хвороби — горбинки й вузлики (так
звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У
хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються
печінка, серце, нирки, кістки, суглоби, а також нервова та
ендокринна системи, органи чуття. При цьому нерідко хворий
вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний
параліч, при якому у хворих виникають важкі психічні
розлади.

 Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим

ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження
сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати
випадкових статевих контактів, користуватись
презервативами.
Гонорея

 Гонорея. Збудником гонореї є бактерія — гонокок.

Заражаються гонореєю найчастіше при статевому
контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби
з'являються через 3—5 днів після зараження. Перебіг
хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.
 У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у
сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім
з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються
почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього
отвору сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба
прогресує і уражається весь сечівник.

 У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить

без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх
відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція
спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому
з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів.
Подразнюється слизова оболонка піхви. Якщо хвора не
лікується, то процес запалення переходить на слизову
оболонку матки, труб і яєчників. Внаслідок запалення
звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка
не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну
порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення
очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки,
внутрішні органи і нервова система.
 Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання,
коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює
великий резервуар інфекції. В зв'язку з малосимптомним та
безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві
зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що
сприяє розповсюдженню інфекції.

 Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим

кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього
потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих
контактів. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи
презервативи.
Снід — синдром набутого
імунодефіциту
 «Чума XX і вже XXI століття» — СНІД — за
роки своєї історії перетворився на один з
найнебезпечніших чинників, що негативно
впливають на розвиток особистості й
суспільства в усьому світі.

 Перше повідомлення про СНІД з'явилося у

Сполучених Штатах Америки 1981 року, відтоді
він став епідемією світового масштабу.
 Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить
французькому вченому професору Пастерівського інституту в
Парижі Люку Монтанье (1983). Менш аніж за рік надійшло
ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД,
з Америки від професора Національного інституту раку
Роберта Галло.

 Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що

викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

 Шляхи передання ВІЛ-інфекції :

 —при статевому контакті з інфікованою людиною

 — під час переливання крові та під час пересадки органів та
тканин

 —при неодноразовому використанні голок та шприців

наркоманами, нанесенні татуювання

 — при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок

медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з
інфікованими ВІЛ тканинами та органами

 — від інфікованої матері — плоду під час вагітності чи при

годуванні грудним молоком.
 Хвороба не передається: через рукостискання, через
поцілунок, через їжу, через предмети домашнього вжитку, при
купанні в басейні, душі, через спортивні предмети; через
укуси комах, при догляді за хворими в разі дотримання правил
особистої гігієни.

 ВІЛ може вразити кожного, хто практикує поведінку, пов'язану

з підвищеним ризиком: використовує голки та шприци після
інших осіб, вступає у статеві контакти з випадковими особами
або з інфікованими особами без використання презерватива.
 У багатьох людей після першого інфікування симптоми не
виявляються. Проте у декого впродовж одного-двох місяців
після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип,
спостерігається підвищення температури, головний біль,
збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Ці явища, як
правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім
зникають.
 Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути
і через десять років після зараження, а у дітей з вродженою
ВІЛ- інфекцією — через два роки. Тривалість такого
безсимптомного періоду має значні індивідуальні коливання. У
деяких осіб клінічна картина розгортається вже в перші місяці
після зараження, у той час як інші не виявляють ознак
захворювання впродовж 10 років і більше. Протягом
безсимптомного періоду вірус активно розмножується,
вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

 Поступово, у міру виснаження імунної системи, розвиваються

найрізноманітніші ускладнення. Для багатьох людей першими
симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів,
загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення
температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з
ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її
лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не
піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати
пам'яті.
 Термін «СНІД» застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-
інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби,
які називаються опортуністичними інфекціями. Здебільшого це
інфекції та інвазії, які рідко завдають шкоди здоровим людям.
У хворих на СНІД ці інфекції часто мають тяжкий перебіг і
призводять до смерті, оскіль­ки імунна система настільки
пригнічена ВІЛ, що організм виявля­ється неспроможним
впоратись з нашестям бактерій, вірусів, грибків, паразитів та
інших мікроорганізмів. Хворі на СНІД надзвичайно схильні до
різноманітних новоутворень (саркома Капоші, рак шийки
матки, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особливою
агресивністю і стійкістю до лікування.

 Коли СНІД уперше з'явився у США, препаратів для боротьби з

імунодефіцитом не існувало, а засобів для лікування
спровокованих ним інфекцій було дуже мало. Але за останні
роки вченими було розроблено методи лікування як самої ВІЛ-
інфекції, так і асоційованих інфекційних захворювань та
новоутворень. Однак за допомогою відомих сьогодні
препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та
хворих на СНІД.
 Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним
способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть
ризик зараження, таких, як спільне використання голок та
шприців або практика небезпечних статевих стосунків.

 Всупереч поширеній думці про неспроможність науки подолати

СНІД, хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена в
найближчому майбутньому.
 Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми
попередження СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий
спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточення в плані
інтимних статевих відносин, відповідальне виконання своїх
обов'язків тими, чия трудова діяльність пов'язана з ризиком
передачі інфекції (медики, перукарі та інші), допоможуть
створити надійний заслін від СНІДу.
 Дифтерія
Однією з бактеріальних
хвороб людини є дифтерія -
гостра антропонозная
бактеріальна інфекція з
загальтоксичними явищами і
фібринозним запаленням у
місці вхідних воріт збудника.
Збудник дифтерії - грам-
позитивна нерухома
паличкоподібна бактерія
Corynebacterium diphtheriae.

Corynebacterium diphtheriae
Механізм передачі - аерозольний,
шлях передачі - повітряно-
крапельний. . Іноді факторами
передачі можуть стати забруднені
руки та об'єкти зовнішнього
середовища.
Симптоми Дифтерії:
Інкубаційний період триває від 2 до 10
днів. Клінічна класифікація дифтерії
поділяє захворювання на наступні
форми і варіанти течії:
1.дифтерія ротоглотки

2. дифтерія носа

3. дифтерія очей

4. дифтерія вуха, статевих

органів,шкіри.
 Шляхи  
Захворювання Заходи профілактики  
  зараження    

Дифтерія Повітряно- Основним заходом щодо  

  крапельний профілактики дифтерії є  
    правильно організовані та вчасно  
    проведені щеплення дифтерійним  
анатоксином. З появою хворого
    на  
дифтерію в осередку
    проводиться  
    весь комплекс протиепідемічних  
    заходів: активне виявлення,  
    ізоляція і госпіталізація хворих;  
    бактеріологічне обстеження  
    і санація виявлених носіїв; поточна
    й завершальна дезінфекція  
 Шляхи  
Захворювання Заходи профілактики  
  зараження    

Менінгококо- Повітряно- З появою хворого в осередку  

ва інфекція крапельний проводяться протиепідемічні  
    заходи: активне виявлення,  
    ізоляція і госпіталізація хворих;  
    бактеріологічне обстеження  
    з подальшою ізоляцією та  
    санацією виявлених носіїв;  
    дезінфекція; екстрена профілактика
    антибіотиками, щеплення за  
    епідемічними показаннями  
    менінгококовими вакцинами  
 Шляхи  
Захворювання Заходи профілактики  
  зараження    
Черевний тиф Фекально- Профілактика черевного тифу й па-
і паратифи оральний ратифів ґрунтується на проведенні
    спільних для кишкових інфекцій  
    санітарних, дезінфекційних і дезін-
    секційних заходів, спрямованих на
    попередження водного та харчового
    шляхів передачі інфекції. З по-  
    явою хворого проводяться проти-  
    епідемічні заходи: раннє активне  
    виявлення хворих, їх ізоляція та  
    госпіталізація; лабораторне обсте-
    ження працівників харчування,  
    водопостачання та осіб, що підпали
    під ризик зараження; поточна й за-
    вершальна дезінфекція; вакцинація
    (ревакцинація) проти черевного  
    тифу; екстрена профілактика сухим
    полівалентним черевнотифозним  
    бактеріофагом  
 Шляхи
Захворювання зараження Заходи профілактики
   

Ангіна (го- Повітряно- Активне виявлення хворих, їх ізо-

стрий тонзи- крапельний або ляція, госпіталізація і раціональне
літ) через продукти лікування; максимальне розосе-
  харчування редження людей; провітрювання
    житлових, службових і навчальних
    приміщень; проведення поточної та

    завершальної дезінфекції; посилення

    медичного контролю за технологією

    приготування і термінами збережен-

    ня готової їжі
Захворювання шляхи зараження
    Заходи профілактики
Профілактичні заходи
Туляремія Трансмісивний, спрямовані на
попередження потрапляння
  через укуси збудника
інфекції, скорочення
  інфікованих епізоотологічної
активності природних
  переносників осередків туля-
ремії та попередження
  (кліщів). Інколи захворювань
людей у цих осередках.
  зараження мож- Основним
напрямком є проведення
  ливе повітряно- санітарно-
технічних (захист приміщень
  крапельним від про-
никнення гризунів) та
  або фекально- дератизацій-
них (знищення гризунів)
  оральним шля- заходів для
боротьби з гризунами. За
  хом епідемічни-
ми показниками
    проводяться щеплен-
ня (вакцинація раніше не
    щеплених
або щеплених понад п’ять
    років тому).
Спеціальна екстрена
    профілактика
    проводиться антибіотиками
 Скарлатина
Скарлатина - гостре антропонозне захворювання, яке
проявлюється інтоксикацією, ураженням ротоглотки та
дрібнокрапчастою екзантемою (шкірним висипом).
Джерело інфекції – хворий з початку
захворювання до 4-5 діб після зникнення
клінічних симптомів.

Основний шлях передачі інфекції –

повітряно-крапельний, вона може
передаватися через білизну, предмети
побуту, іграшки.

Вхідними воротами інфекції є глоткові

мигдалики.
 Ознаки:
- На обличчі хворого на скарлатину з'являється
рожевий висип, в більшості випадків висип
розташовується на шкірі чола і скронь, на щоках
проступає яскравий рум'янець, а ніс, верхня губа й
підборіддя стають блідими. На блідому тлі носогубного
трикутника в очі кидається вишневе забарвлення губ.

- Для скарлатини характерне збільшення і болючість

ущільнених бічночелюстних лімфатичних вузлів, їх
можна визначити при прощупуванні на рівні кутів
нижньої щелепи зліва і справа, вони збільшені в
розмірах, еластичні, не спаяні між собою і шкірою.

- Піднебінні дужки, язичок, мигдалини і м'яке небо

стають яскраво-червоного кольору. На мигдалинах
можуть бути гнойнички або ділянки скупчення гною.

- Температура тіла залишається підвищеною і висип

тримається 2-4 дні, потім поступово зникає. З 5-6 дня
хвороби на місці колишньої висипки виникає лущення
шкіри, яке триває 2-3 тижні.
 Профілактика:
Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції.
Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10
днів від початку хвороби. Діти, що ходять у
дошкільні заклади та перші 2 класи школи,
ізолюються на 22 дні. Для осіб, що
знаходилися у контакті з хворими
скарлатиною, встановлюється карантин на 7
діб. Заключна дезінфекція у вогнищі не
проводиться.
 Чума

Чума — гостре інфекційне

захворювання людей та деяких
тварин (головним чином
гризунів (300 видів), зокрема
пацюків (щурів), з яких
інфекцію переносять на людину
блохи), що розвивається за
типом геморагічної септицемії.
 Шляхи інфікування:
- трансмісивний (переносники – блохи)

- повітряно-пиловий

- повітряно-крапельний

- контактний

- аліментарний

Джерело інфекції – дикі, синантропні та домашні

тварини (біля 300 видів). Основний резервуар інфекції –
гризуни.
 Ознаки:
З'являються сильний озноб, головний біль, м'язові болі і відчуття
розбитості, температура тіла підвищується до 39–40 ° С.

Виражений кон'юнктивіт, очі гарячково

блищать, язик обкладений густим білим
нальотом («крейдової»), набряклий,
нерідко виникає його тремор. Слизова
оболонка порожнини рота суха,
мигдалики збільшені, із'язвлени.

Розвиваються безсоння, марення, галюцинації, збудження,

невиразність мови, атаксія.
 Профілактика:
Неспецифічна

- постійний санітарний контроль за

водопостачанням
- контроль за технологічним режимом
обробки та зберігання харчових продуктів
- боротьба з гризунами

Специфічна

Для специфічної профілактики

використовують живу атенуйовану
вакцину (штам EV) та пероральну вакцину
в таблетках. Вводиться перорально,
нашкірно. Імунітет - міцний, пожиттєвий.
Імунітет - на 6 місяців.
 Бактеріальні токсикоінфекції - захворювання, в патогенезі
яких беруть участь живі збудники та їхні токсини.
Характеризуються раптовим початком, бурхливим розвитком,
інтоксикацією, порушенням діяльності шлунково-кишкового
каналу. Передаються лише аліментарним способом.
Забруднюються харчові продукти мікроорганізмами в процесі
виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації
готової продукції, в також за відсутності належного
санітарного контролю та нагляду за особами, які працюють на
харчових підприємствах. Можливе ендогенне забруднення
м'яса під час забою та оброблення туш хворих тварин. Харчові
токсикоінфекцї завжди пов'язані із вживанням інфікованих
продуктів, які не піддавалися достатньому термічному
обробленню, або готових страв, інфікованих після
приготування під час зберігання поза холодильником або
надані для споживання без повторного термічного оброблення.
Колібактеріальні токсикоінфекції - отруєння умовно-
патогенними серотипами кишкової палички.
 Ешеріхії постійно наявні в кишечнику людини, всіх
теплокровних тварин і птахів і є представниками нормальної
мікрофлори. Основне джерело ентеропатогенних кишкових
паличок - хворі люди, рідше - бактеріоносії, а також хворі
тварини. Обсіменіння бактеріями групи кишкової палички
відбувається за порушення санітарного режиму на
підприємствах громадського харчування і торгівлі, за
недотримання правил особистої гігієни, коли готова продукція
забруднюється через руки персоналу, інструменти, тару та ін.
За недостатнього теплового оброблення продукції та
зберігання за температури понад 10°С бактерії групи кишкової
палички швидко ростуть і розмножуються. Ешеріхії - це рухомі
палички, аероби, спор і капсул не утворюють, добре ростуть
на звичайних живильних середовищах. Добре переносять
висушування і стійкі до високих температур: за +50°С гинуть
через 1 годину, за +70°С - через 10 хвилин, за - 100°С -
миттєво. Деякі штами витримують охолодження до -12°С
впродовж 30-32 днів.
 Оптимальна температурні умови для розвитку бактерій групи
кишкової палички +35+45°С. Під час руйнування бактерій в
організмі вивільняється ендотоксин, який сильно впливає на
кишкову стінку в місці локалізації мікробів, а під час
потрапляння в кров - на всі органи і тканини. Інкубаційний
період короткий і триває від 2 годин до 1 доби. Захворювання
починається раптово і проявляється у вигляді помірно
вираженого синдрому інтоксикації (озноб, загальна слабкість,
головний біль, відсутність апетиту, біль у м'язах кінцівок) у
поєднанні з симптомами ураження шлунково-кишкового
каналу (різкі болі в ділянці живота, нудота, блювання, пронос
із домішками слизу й крові). Температура тіла нормальна або
трохи підвищена до 37,5°С. Хвороба триває 1-3 дні.
Токсикоінфекції, спричинені бактеріями роду протея. Бактерії
роду Proteus належать до умовно-патогенних мікроорганізмів.
Більшість із них не має патогенних властивостей, однак окремі
штами здатні спричиняти токсикоінфекції.
 Джерела обсіменіння харчових продуктів бактеріями роду
протея аналогічні іншим токсикоінфекціям. Навіть за великої
контамінації протеєм продукти не мають виражених ознак
псування. Бактерії роду протея - рухомі палички, які
розмножуються і у сирих продуктах, і в термічно оброблених
за температур від +10 до +45°С, оптимальний діапазон +25 -
+2°С. Збудник стійкий до дії хімічних і фізичних чинників
довкілля, а також висихання, витримує температуру +65вС
впродовж 30 хвилин, +85°С 15 хвилин, під час кип'ятіння гине
миттєво. Стійкий до дії низьких температур, високої
концентрації кухонної солі (в 13 - 17% розчині гине через 48
годин). Інкубаційний період становить від 4 до 24 годин після
вживання зараженої їжі. Тяжкі випадки спостерігаються зрідка.
Основні клінічні ознаки - різкий біль у ділянці живота, нудота,
блювання, підвищення температури, загальна слабкість,
розлади шлунково-кишкового каналу. Хвороба триває 2-3,
іноді 5 днів. У тяжких випадках спостерігають ціаноз, судоми,
послаблення серцевої діяльності, можлива смертність у 1,5-
1,6% випадків. Токсикоінфекції, спричинені бактеріями
Clostridium perfringens. CI. perfringens є звичайними
представниками мікрофлори кишечника людини. Відомо шість
їх типів: А, В, С, D, Е, F.
 Поділ на типи заснований на здатності цих мікроорганізмів
виробляти різні за антигенними властивостями летальні та
некротичні токсини. Причиною харчових токсикоінфекцій
найчастіше є штами типів А та F, які вирізняються високою
термостійкістю спор. CI. perfringens - споротвірні палички,
оптимум розвитку 37°С, за температури 20°С їхній розвиток
сповільнюється, за 2-4°С – припиняється. Харчові
токсикоінфекції найчастіше виникають у результаті вживання
м'яса і м'ясних продуктів, відомі також отруєння рибою та
молоком. Вегетативні клітини мікроорганізмів можуть довго
зберігатися у м'ясі, молоці, а за сприятливих умов швидко
розмножуватися, досягаючи кількості десятків і сотень
мільйонів в 1 г продукту. Проте це несуттєво позначається на
органолептичних властивостях останнього.
 Одним з основних джерел обсіменіння напівфабрикатів і
консервів перед стерилізацією є допоміжні продукти -
борошно, прянощі, зелень, сушена цибуля, томатна
паста, крупа та ін. Найзабрудненіші спорами морква,
зелень, огірки, прянощі. Спори CI. perfringens
залишаються життєздатними за кулінарного оброблення
-варіння й обсмажування. З огляду на це готові страви
потрібно зберігати за якнайнижчої температури.
 Ці інфекції мають короткий інкубаційний період - 5-24 год.
Основні симптоми: біль у ділянці живота, пронос. Здебільшого
захворювання перебігає за нормальної температури тіла і
через 1-2 год завершується одужанням. У тяжких випадках
відзначають високу летальність, особливо серед людей
похилого віку. Токсикоінфекції, спричинені паличкою цереус.
Харчові отруєння, зумовлені бактерією Bacillus cereus, відомі в
усіх країнах світу. Найчастіше спостерігаються влітку та
восени. Переважно хвороба перебігає в легкій формі, за
винятком дітей, людей похилого віку і ослаблених.
Оптимальна температура для розмноження збудника +30°С,
однак спори можуть проростати за температури +3-(+70)°С.
Низька температура (-1-(-6) °С) затримує розвиток палички
цереус. Стійкість вегетативних форм невисока, однак спори
стійкі до високої температури, висушування, великих
концентрацій солі, цукру, речовин, які утворюються під час
копчення. Вони витримують нагрівання до +70-(+80) °С
впродовж 30 хв і кип'ятіння 10 хв.
 Особливо активно паличка цереус розмножується в
подрібнених продуктах (котлети, фарш, ковбаса), а також у
молоці та кремах. Більшість способів кулінарного оброблення
та наявні методи консервування не забезпечують знищення
спор Bacillus cereus. Бактерії роду Bacillus cereus спричиняють
захворювання двох типів, один з яких характеризується
проносом, а інший - блюванням. Симптоми форми, що
супроводжується проносом: біль у животі, водянистий пронос і
помірна нудота, що зрідка призводить до блювання. Ці
симптоми інколи тривають більш як 12 год. Розвиток
захворювання, що супроводжується блюванням, зазвичай
відбувається впродовж 1-5 год. після вживання зараженого
продукту. Одужання відбувається в обох випадках досить
швидко - впродовж 6-24 год після початку захворювання.
Стрептококові (ентерококові) токсикоінфекції. Стрептококи є
на шкірі, слизовій оболонці, в кишечнику (ентерококи) людини
і теплокровних тварин, у воді, ґрунті, повітрі приміщень.
 Окремі види кокових мікроорганізмів за масового обсіменіння
харчових продуктів (десятки мільярдів в 1 г продукту) можуть
спричиняти харчове отруєння. Найчастіше токсикоінфекція
виникає під час вживання зараженого молока і молочних
продуктів, виробів із подрібненого м'яса (ліверна та кров'яна
ковбаси, сосиски, котлети, фрикадельки), фаршированої
птиці, заливної риби, картопляного пюре, різних кремів.
Зараження харчових продуктів в основному відбувається від
людей, хворих на стрептококову інфекцію, або носіїв цього
захворювання, а також від хворих тварин. Під час обстеження
працівників кондитерської, хлібопекарської, м'ясної і молочної
промисловості стрептококове носіння виявляють у 57%, які
хворіли катаром слизової верхніх дихальних шляхів. Збудники
розмножуються за температури +37°С, а за +70°С гинуть
упродовж години. Вони стійкі до висихання, тривалий час
переносять низькі температури (-20°С), витримують
пастеризацію і становлять до 80% залишкової мікрофлори
молока.
 Захворювання виникає через 8-12 годин після вживання
заражених продуктів. Клінічна картина типова для
токсикоінфекцій. Одужання настає через 1-2 доби.

 Токсикоінфекції, спричинені парагемолітичними

вібріонами. Харчові отруєння, що спричиняються
парагемолітичними вібріонами, зазвичай пов'язані з
уживанням в їжу морської риби та морепродуктів (молюсків,
устриць, крабів, омарів), яких не піддавали термічному
обробленню. Вперше мікроорганізм Vibrio parahaemolyticus
виділено з морської води біля берегів Японії 1950 року під час
спалаху харчових отруєнь, спричинених споживанням
слабкосоленоїриби. Галофільні (солелюбні) вібріони постійно
наявні в морях, океанах, солоних озерах, а також у
гідробіонтах, що їх населяють. Взимку концентрація
парагемолітичних вібріонів у морській воді різко зменшується,
а влітку збільшується, що зумовлює сезонність захворювань -
вони реєструються з червня до жовтня, a пік їх - у серпні.
 Захворювання виникає лише під час вживання їжі, яка дуже
забруднена мікроорганізмами (104-105 вібріонів в 1 г їжі).
Така кількість може накопичуватися в теплу пору року за
кілька годин. Однією з найхарактерніших особливостей
вібріонів є галофілія - нездатність розмножуватися за
відсутності кухонної солі - та стійкість до великих її
концентрацій (7-10%). Оптимальна температура росту
вібріонів становить +30-(+35) °С. Вібріони довго виживають в
умовах довкілля за 0°С і зберігаються у Продуктах моря за
температури -10-(-20 ) °С впродовж 1-3 міс. У разі підвищення
температури до +56°С гинуть через 30 хв, за +80°С - через 5
хв, за 100°С - через 1 хв. Інкубаційний період триває 6-12
год, іноді до 96 год. Вирізняють три основні форми клінічного
прояву хвороби: гастроентеричну (найпоширеніша),
дизентерійну і холероподібну. Захворювання починається
гострим болем у животі, проносом, нудотою, блюванням.
Спостерігається озноб, різке підвищення температури тіла до
38-39°С, загальна слабкість, у разі тяжкої форми - порушення
роботи серця. Тривалість хвороби - до 15 діб, у середньому – 3
доби.
Бактеріальні інтоксикації
 Бактеріальні інтоксикації – це гострі або хронічні
захворювання, які виникають внаслідок вживання їжі, яка
містить токсини, в результаті розвитку специфічного збудника.
На відміну від токсикоінфекцій, за бактеріальних інтоксикацій
до організму людини разом із харчовими продуктами
потрапляє токсин, виділений мікроорганізмами під час росту в
продукті. Живих мікробів у продуктах може не бути або вони
містяться в незначній кількості.
Ботулізм.
 Харчове отруєння, що настає під час вживання харчових
продуктів, які містять токсин бактерій Clostridium botulinum,
називається ботулізмом. Ботулінічний токсин розглядається як
найсильніша отрута у світі і входить до арсеналу біологічної
зброї. Клостридії досить поширені у ґрунті та воді. Основними
джерелами забруднення напівфабрикатів і консервів є
допоміжні продукти - борошно, прянощі, сушена цибуля,
томатна паста, крупи, овочі. Харчові інтокси-кації часто
виникають під час споживання м'яса та м'ясних продуктів,
риби і молока.
5 форм захворювання:
 харчовий ботулізм;

 раневий ботулізм;

 дитячий ботулізм;

 респіраторний ботулізм;

 ботулізм неспецифічної форми.

 Нині на основі реакції нейтралізації токсину антитоксином
виділено сім типів ботулінистичного токсину - від А до G.
Ботулізм людини (крім дитячого ботулізму) зазвичай
спричиняється токсинами типів А, В та Е, а ботулізм у тварин є
результатом потрапляння токсину типу С або D. CI. botulinum -
анаеробна паличкоподібна бактерія. Мікроорганізм грампози-
тивний і утворює теплостійкі ендоспори. CI. botulinum типів А і
В розмножується в діапазоні температур від 10 до 50°С. Тип Е
може розмножуватися і продукувати токсин за 3,3°С. Повне
руйнування спор CI. botulinum досягається за 100°С через 5-6
год, за 105°С - через 2 год, за 120°С - через 10 хв. У
продуктах, що містять 14% кухонної солі, спори зберігаються
впродовж 2 місяців; 10% розчин формаліну - 24 год, етиловий
спирт - 2 місяців. Люди дуже чутливі до дії ботулінічного
токсину, хвороба виникає навіть тоді, коли людина брала до
рота заражений продукт і не ковтала його.
 У твердих продуктах токсин може розміщуватися лише в тій
ділянці, де розмножилася спора, тому незрідка хворіють не всі
люди, які споживали один і той же продукт. Інкубаційний
період триває від 2 годин до 10 діб, найчастіше 18-24 год, що
залежить від кількості токсину. Захворювання розвивається
раптово. Перші клінічні ознаки: розлади зору (відчуття туману,
сітки, двоїння, мушки перед очима), ускладнення читання,
головний біль, нестійка хода. Пізніше з'являються такі ознаки:
втрата голосу, параліч повік, мимовільні рухи очними
яблуками, напруження жувальних м'язів, параліч м'якого
піднебіння, порушення ковтання і відчуття нестачі повітря.
Температура залишається в межах фізіологічної норми або
знижується до 35,5°С. Без своєчасно розпочатого лікування
смерть настає через 2-3 дні після паралічу дихального центру
або серця. За відсутності лікування спеціальною сироваткою
летальність досягає 70%. Перенесене захворювання імунітету
не залишає.
 Стафілококове отруєння. Серед бактерій, що спричиняють
харчові інтоксикації, велике значення мають деякі
стафілококи, головним чином золотистий стафілокок
(Staphylococcus aureus).
 За частотою випадків стафілококове отруєння посідає перше
місце серед харчових отруєнь. Розвиваючись у харчових
продуктах, стафілокок може виділяти особливий вид токсину -
ентеротоксин, що діє на кишечник людини. Цей токсин
утворюється в аеробних і анаеробних умовах на різних
продуктах. Стафілококи тісно пов'язані з життям людини й
тварин і входять до складу нормальної мікрофлори організму
людини. Здебільшого вони трапляються на поверхні шкіри та у
носоглотці. У деяких випадках їхня наявність корисна,
оскільки вони гальмують розмноження більш шкідливих
мікроорганізмів, що спричиняють інфекційні захворювання.
Причиною спалахів харчових стафілококових отруєнь є
зазвичай продукти тваринного походження (м'ясо, риба і
птахопродукти). У молоко вони можуть потрапити з вимені
корів, хворих на мастит. Інші джерела | шкірний покрив
тварин і людей, причетних до оброблення молока. Свіжа риба і
птиця зазвичай не містять стафілококів, але можуть бути
заражені під час їхнього оброблення, наприклад, під час забою
або за післязабійного оброблення, вакуумна упаковка інгібує
ріст S. aureus у м'ясних продуктах.
 Інфікування їжі стафілококами може відбуватися під час
контакту осіб із захворюваннями носа та горла, з харчовими
продуктами у разі чхання, кашлю, за недотримання правил
особистої гігієни. S. aureus можуть розвиватися за температури
від 10 до 45°С. Оптимальна температура - +35-(+37) °С.
Стафілококи спор не утворюють, тому їх легко знищити за
належного теплового оброблення харчових продуктів.
Зазвичай клітини стафілококів гинуть за 70-80°С, однак деякі
види витримують нагрівання до 100°С упродовж 30 хв.
Ентеротоксин термостабільний, для повного його руйнування
необхідне двогодинне кип'ятіння. Накопичення ентеротоксину
в кількості, достатній для виникнення захворювання,
відбувається за масивності обсіменіння 105-107 клітин і
більшій в 1 г продукту. Симптоми стафілококової інтоксикації
людини можна спостерігати через 2-4 год після потрапляння в
організм ентеротоксину. Однак початкові ознаки можуть
з'явитися і через 0,5, і через 7 год. Спочатку спостерігається
слиновиділення, потім нудота, блювання, пронос.
 Температура тіла може бути субфебрильною або підвищеною.
Хвороба іноді супроводжується ускладненнями:
зневоднюванням, шоком, наявністю крові чи слизу у фекаліях і
блювотних масах. До інших симптомів захворювання належать
головний біль, судоми, пітніння і слабкість. Ступінь прояву цих
ознак і симптомів, а також захворювання визначаються
головним чином кількістю токсину, що надійшов в організм, і
чутливістю хворих індивів. Одужання часто настає через 24
год, але може знадобитися кілька днів. Смертельні випадки в
результаті стафілококового харчового отруєння трапляються
зрідка.
Дякую за увагу!
Будьте здорові