1

ДМ до СТІ 000Г.21Л

ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА
(КУРС ІНДИВІДУАЛЬНОЇ
ПІДГОТОВКИ)

Наказ №35 від 17.03.2020 року

ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
обмежень для розповсюдження немає.
ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ
ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО З
ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДОКТРИН ТА ПІДГОТОВКИ
ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
2
 1

ДМ до СТІ 000Г.21Л

ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА
(КУРС ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ)

Довідковий матеріал Наказ №35 від 17.03.2020 року

командирам (інструкторам) ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
для підготовки до обмежень для розповсюдження немає.
проведення занять з ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ
тактичної медицини ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО З
ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДОКТРИН ТА ПІДГОТОВКИ
ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
 2

І. Довідковий матеріал для проведення занять з тактичної медицини

Тема 1: Домедична допомога в умовах бойових дій

Заняття 1: Загальні принципи домедичної допомоги в умовах бойових
дій

1.1. Поняття домедичної допомоги

Тактична медицина – це надання медичної допомоги під час військових

дій. Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини в яких
надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від звичних
лікарень або салону автомобілю швидкої допомоги.
Ранній початок домедичної допомоги є фактором, який значно покращує
шанси на виживання та відновлення функцій у пораненого. Тому існує поняття
“золотої години” - перша година після поранення, протягом якої повинно
розпочатись надання кваліфікованої домедичної допомоги.
Кожний військовослужбовець будь-якої сучасної армії, крім майстерного
володіння озброєнням, фізичної та тактичної підготовки, досконало володіє
прийомами надання медичної допомоги в бойових умовах.
Військовослужбовець, який не володіє знаннями з тактичної медицини є
небезпечним сам для себе та своїх товаришів.
Розділ тактичної медицини розрахований на навчання базових навичок
для надання само- та взаємодопомоги в умовах бойових дій.
Домедична допомога - це невідкладні дії та організаційні заходи,
спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані
та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються
на полі бою військовослужбовцями або санітарними інструкторами.
Надання домедичної допомоги на полі бою є дуже важливою, оскільки
вона надається у період найбільш важливого часу, щоб допомогти за будь-якої
бойової травми.
Доля поранених часто залежить від особи, яка буде першою надавати
домедичну допомогу.

1.1.1. Заходи домедичної допомоги

До основних заходів домедичної підготовки відносяться:

а) витягування поранених (уражених) із автомобільної та іншої техніки, із
під завалів та з інших найрізноманітніших місць їх перебування, включаючи
витягування із води;
б) гасіння палаючого одягу (засобів захисту шкіри) та запалювальних
сумішей, що горять на тілі;
в) одягання протигаза і засобів захисту шкіри на зараженій отруйними
речовинами місцевості та введення антидоту (протиотрути);
 3

г) усунення асфіксії (очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх

речовин, вибитих зубів, слизу, крові, виливання води, утримання язика за
допомогою серветки при його западанні тощо);
д) звільнення від стискаючих частин одягу (розстібання коміра,
бюстгальтера, пояса);
е) проведення штучного дихання і закритого масажу серця при
відсутності серцевої діяльності і дихання;
ж) накладання оклюзійної пов'язки (такої, яка герметизує) на грудну
клітку при відкритому пневмотораксі (проникаючій травмі грудної клітки) з
використанням поліетиленової плівки або прогумованої оболонки від пакета
перев'язувального індивідуального;
и) припинення кровотечі різними методами;
к) накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню;
л) введення внутрішньо-м'язово знеболювальної речовини шприц-
тюбиком або шприцом;
м) іммобілізація кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені
(переломи, рани та опіки), за допомогою підручних засобів та іншими
способами (при умові необхідності Вам особисто транспортувати
постраждалого в лікувальну установу);
н) надання тілу постраждалого фізіологічно вигідного положення;
п) зігрівання постраждалого; напування його водою або лужно-сольовим
розчином;
р) постійний контакт з постраждалим, переконання його в успішності
порятунку;
с) транспортування постраждалого до лікувальної установи.

1.2. Основні причини смертей

Близько 90% смертей в умовах бою відбуваються до того, як поранені

дістануться медичної установи. Більшість з цих ушкоджень несумісні з життям.
Проте негайна допомога при деяких станах, таких як кровотеча з рани на руці
або нозі, напружений пневмоторакс або проблеми з дихальними шляхами може
врятувати життя людини.
Під час виконання бойових завдань на полі бою у випадках, коли
військовослужбовець отримує поранення, обмежуються час надання
домедичної допомоги, тому необхідно правильно реагувати, виявляти та
надавати домедичну допомогу з метою уникнення наслідків, які приводять до
загибелі особового складу :
а) при кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова)
поранений гине до 2 хв. (локалізація рани - ділянка плеча (пахвова ямка) або
стегна (пахова ділянка)), причина смерті - швидка втрата значної кількості
крові;
 4

б) при кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає
теж до 2 хв. (локалізація рани - ділянка шиї), причина смерті - швидка втрата
значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорення ним
судин;
в) при кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох
секунд до однієї години (локалізація рани - волосиста частина голови), причина
смерті - швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні
вени і закупорка ним судин;
г) при зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи
тулуба смерть може настати до однієї години, причина смерті - швидка втрата
значної кількості крові, розвиток шоку;
д) при виникненні непрохідності верхніх дихальних шляхів через
западання язика за умов втрати свідомості (травма голови, шок) в положенні на
спині поранений гине до 5 хв., причина смерті - зупинка серця внаслідок
недостатнього надходження кисню;
е) при раптовій зупинці серця внаслідок ударної хвилі, закритої травми
грудної клітки, сильного стресу смерть настає через 5 хв., причини смерті -
зупинка діяльності серця і, як результат, припинення транспортування кисню
до клітин;
ж) при проникному пораненні грудної клітки смерть настає до однієї
години (локалізація рани - ділянка грудної клітки), причини смерті -
виключення легені з боку поранення з акту дихання, втрата значної кількості
крові.

1.3. Основні завдання домедичної підготовки в умовах бойових дій

Сучасні погляди на надання домедичної допомоги сформувалися у так

звану “тактичну медицину”, що передбачає чіткий поділ обсягу домедичної
допомоги в залежності від сектору поля бою.
З метою чіткого розуміння можливостей щодо надання медичної
допомоги пораненим та обмежень на полі бою умовно виділяють наступні
сектори:
а) сектор обстрілу (червона зона) - зона прямого обстрілу зі значним
ризиком отримання кульового чи іншого поранення. Допомога пораненому
надається тільки для усунення критичної кровотечі;
б) сектор укриття (жовта зона) - місце, захищене від прямого вогню
противника елементами природного (пагорби, схили) чи штучного походження
(стіни, будинки, захисні інженерні конструкції). Необхідно розуміти, що сектор
укриття в умовах бойових дій у будь-який момент може стати сектором
обстрілу, тому обсяг домедичної допомоги скорочується;
в) сектор евакуації (зелена зона) - місця, пристосовані або обладнані
для прийому, сортування поранених i хворих, надання їм домедичної
допомоги, лікування i підготовки до подальшої евакуації поранених, які цього
потребують.
 5

Обсяг домедичної допомоги:

а) в секторі обстрілу: переведення з положення на спині в положення на
животі; тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (шия, кінцівки);
б) в секторі укриття: контроль зупинки кровотечі, первинний огляд
пораненого (визначення ознак життя), швидке обстеження з ніг до голови
(пошук наявних пошкоджень), при необхідності - тимчасова зупинка кровотечі,
якщо вона не була зупинена раніше (голова, тулуб), відновлення прохідності
верхніх дихальних шляхів, герметизація ран грудної клітини (при
пневмотораксі), підготовка до транспортування пораненого в безпечну зону;
в) в секторі евакуації: контроль зупинки кровотечі, повторний огляд
пораненого, детальне обстеження з ніг до голови (пошук наявних пошкоджень),
накладання пов’язок на рани кінцівки і тулуба, фіксація переломів та шийного
відділу хребта, надання домедичної допомоги під час транспортування
пораненого до лікувального закладу.

1.4. Основні етапи надання домедичної підготовки в умовах бойових

дій

1.4.1. Етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах:

Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових

умовах:
а) Перший етап - допомога в “червоній зоні” (англ. Care Under Fire - що
означає “надання допомоги під вогнем”, або “ надання допомоги в зоні
обстрілу);
б) Другий етап - допомога в “жовтій зоні” (англ. Tactical Field Care - що
означає “надання допомоги на полі бою” або “надання допомоги в зоні
укриття”);
в) Третій етап - надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою
в медичні заклади «зеленої зони» – мобільні польові госпіталі, військові чи
цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).

1.4.2. Перший етап. Надання допомоги “під вогнем”

Перший етап - при наданні допомоги в “червоній зоні”

рятувальник знаходиться під вогнем супротивника, що значно обмежує
допомогу, яку він може надати. Допомога переважно складається з
використання джгута і якнайшвидшого переміщення потерпілих у безпечне
місце.
Першим пріоритетом на полі бою є ведення вогню у відповідь і
відбивання ворогів, тому головні цілі під час надання допомоги пораненим в
зоні обстрілу:
 6

а) виконати бойове завдання;

б) запобігти більшій кількості отримання поранень;
в) зберегти життя пораненого.
Після завершення етапу надання медичної допомоги в умовах обстрілу
надається медична допомога в “зоні укриття”.

1.4.3. Другий етап. Надання медичної допомоги в “зоні укриття”

Другий етап надання медичної допомоги починається в умовах після

того, як рятувальник і поранений більше не знаходяться під прямим вогнем
противника. На цьому етапі є більше часу для надання допомоги.
Під час надання допомоги в “зоні укриття” в першу чергу повинні бути
виконані наступні процедури:
оцінити стан пораненого застосовуючи правило домедичної допомоги по
протоколу CABCDE (C - Кровотечі масивні, критичні (Catastrophic
haemmorhage), A - Огляд дихальних шляхів (Airway), B - Легені (Breathing), C -
Ефективність дихання (Circulation), D - Серце (Disability), E - Огляд всього тіла
- Оцінка свідомості-Обігрів (Expose-Environment-Evaluate-Evacuate)):
а) оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч;
б) зробити необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних
шляхів, включаючи введення носоглоткового повітроводу при необхідності;
в) обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітини (в разі
напруженого пневмотораксу провести декомпресію);
г) перевірити стан кровоспинного джгута, якщо він застосовувався (якщо
на етапі надання медичної допомоги в умовах обстрілу пораненому був
накладений джгут для зупинки кровотечі з ран кінцівок, перевірити кровотечу);
д) оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч;
е) оглянути пораненого на предмет наявності будь-яких необроблених
ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробити їх;
ж) ввести знеболюючі та антибіотики з польової аптечки
(використовуючи польову аптечку пораненого);
и) вживати необхідних заходів для запобігання розвитку шокового
стану або надати допомогу при шоку, що вже розвинувся;
к) слідкувати за рівнем свідомості кожні 15 хвилин і диханням
пораненого (якщо він у свідомості – розмовляти з ним при можливості -
підбадьорити, заспокоїти);
л) в разі необхідності підготувати пораненого до евакуації (записати дані
клінічного огляду, відомості про виконані лікувальні заходи).

1.4.4. Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації

При здійсненні евакуації допомога надається до надходження

постраждалого в пункт збору або до медичної установи.
Розрізняють немедичну та медичну евакуацію:
 7

1) Немедична евакуація потерпілого відноситься до переміщення

потерпілих з використанням немедичного транспортного засобу або літального
апарату. Під час такої евакуації рятувальник може перебувати з потерпілим для
надання йому допомоги під час транспортування.
2) Медична евакуація відноситься до евакуації потерпілих з
використанням спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака.
На медичних транспортних засобах для евакуації (наземних і повітряних)
присутній медичний персонал для надання потерпілим допомоги під час
евакуації.
Поранених слід оперативно переміщати на наступний рівень надання
допомоги, інакше наявні цінні ресурси витрачатимуться на підтримання
пацієнтів, що перешкоджатиме іншим постраждалим отримати допомогу.
Допомога в умовах прямої загрози під час ведення бойових дій несе за
собою високий ризик отримання додаткових травм постраждалим, тож
виправданим є застосування мінімального переліку медичних маніпуляцій.
У фазі прямої загрози пріоритетами є не стільки максимальний об’єм
надання допомоги постраждалому, скільки усунення або мінімізація наявної
загрози, щоб попередити отримання ушкоджень іншими особами чи
додаткових травм постраждалими.
Єдиним пріоритетом у наданні домедичної допомоги є зупинка масивної
кровотечі, перевага надається наданню самодопомоги (самостійне залишення
зони небезпеки постраждалим і пошук ним тимчасового укриття). За
можливості вирішується питання переміщення постраждалого в небезпечну
зону, враховуючи можливі перепони та загрози оточуючого середовища:
зруйновані будівлі, пожежі, наявність хімічних, біологічних чи радіоактивних
елементів у зоні ураження тощо.
Знімати з пораненого засоби захисту (шолом, бронежилет) не можна,
оскільки Ви тим самим піддаєте себе додатковому ризику бути ураженим
вогнем противника. Транспортувати пораненого із сектора обстрілу слід тільки
в тому разі, коли дозволяє тактична ситуація.

1.5. Призначення, склад аптечок медичних індивідуальних для

надання першої медичної допомоги

1.5.1. Аптечка медична загальновійськова індивідуальна (АМЗІ)

Аптечка медична загальновійськова індивідуальна (АМЗІ) відносяться до

інвентарних індивідуальних медичних засобів та є табельним комплектом
медичного оснащення кожного військовослужбовця.
 8

Аптечка медична загальновійськова індивідуальна (АМЗІ) призначена для

надання першої медичної допомоги пораненим або травмованим у польових
умовах, в порядку самодопомоги і взаємодопомоги та застосовуються
військовослужбовцями тільки за цільовим призначенням під час
виконання бойових завдань (в екстрених ситуаціях) при отриманні травми,
поранення чи ураження (рисунок 1).

Рисунок 1 – аптечка медична загальновійськова індивідуальна (АМЗІ).

У склад аптечки медичної загальновійськової індивідуальної (АМЗІ)

входять наступні лікарські засоби та медичні вироби (таблиця 1.1.):
 9

Таблиця 1.1.
Склад аптечки медичної загальновійськової індивідуальної (АМЗІ)
Найменування Одиниця Кількість
виміру
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
Парацетамол 500 мг таблетки 2
Мелоксикам 7,5 мг таблетки 2
Ципрофлоксацин 500 мг (або левофлоксацин 500 мг) таблетки 2
ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНІ ЗАСОБИ, ШОВНІ МАТЕРІАЛИ, ЛЕЙКОПЛАСТИРІ
Пакет перев’язувальний індивідуальний стерильний з шт. 1
еластичним компресійним компонентом першої допомоги із
захисною вологостійкою оболонкою
Бинт марлевий стерильний завдовжки 7 м, завширшки 14 см шт. 1
Засіб для зупинки кровотечі хімічний (бинт кровоспинний шт. 1
тампонувальний з гемостатичним засобом)
Оклюзійна торакальна пов’язка (наліпка) на гелевій основі з шт. 2
клапаном (або без клапана)
Лейкопластир на нетканій основі завдовжки 3-5 м, завширшки шт. 1
2-3 см
МЕДИЧНІ ПРЕДМЕТИ ВИТРАТНІ
Рукавички медичні оглядові нітрилові нестерильні (розмір L пара 1
або XL)
Термоковдра на поліетиленовій основі завширшки 160 см, шт. 1
завдовжки 210 см
ЛІКАРСЬКІ ПРЕДМЕТИ, АПАРАТИ ТА ХІРУРГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ
Засіб для зупинки кровотечі механічний по типу «CAT» шт. 2
Назофарингіальний повітровід (повітропровід, трубка) з шт. 1
лубрикантом
САНІТАРНО-ГОСПОДАРСЬКЕ МАЙНО
Маркер водостійкий для нанесення інформації синього кольору шт. 1
Ножиці для розрізання одягу і взуття (атравматичні) шт. 1
СУПРОВІДНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Картка постраждалого бійця (встановленого зразка) шт. 1

Залежно від особливостей виконуваного завдання, рівня підготовки

військовослужбовця та ймовірності потенційних уражень радіологічною,
хімічною чи біологічною зброєю склад АМЗІ може бути доповнено
додатковими лікарськими засобами і медичними виробами.

1.5.2. Індивідуальна аптечка першої допомоги (IFAK – Individual First Aid

Kit)

Для надання першої медичної допомоги в бойових умовах також

використовується сучасна індивідуальна аптечка першої допомоги (IFAK –
Individual First Aid Kit) (рисунок 2).
Тактична індивідуальна аптечка першої допомоги (IFAK – Individual First
Aid Kit) повинна відповідати правилам надання домедичної допомоги за
спрощеним медичним протоколом C-A-B-C:
 10

Рисунок 2 – індивідуальна аптечка першої допомоги

(IFAK – Individual First Aid Kit).
а) Кровоспинні засоби (C):
1) Джгут для зупинки артеріальної кровотечі C.A.T. (Combat
Application Tourniquet) (рисунок 3а), бажано мати два турнікети – один в
аптечці, інший ззовні - на самій аптечці або на амуніції, у однаковому місці,
визначеному для всіх бійців підрозділу.

а б
Умовні познаки:
б) – джгут з еластичної гуми (типу Есмарха).
а) – спеціальний джгут (типу САТ).
Рисунок 3 – джгути.
Якщо турнікет C.A.T. відсутній – можливо використовувати
український гумовий кровоспинний джгут Есмарха (рисунок 3б) або інші
засоби для зупинки артеріальної кровотечі, наприклад, трикутна хустка для
накладення закрутки.
2) Бандаж для першої допомоги з аплікатором для тиску на рану
(Рисунок 4) ізраїльського виробництва – сучасний перев’язувальний пакет,
який створюючи постійний тиск на рану, зупиняє більшість достатньо сильних,
але не критичних кровотеч.
 11

Рисунок 4 – бандаж для першої допомоги з аплікатором для тиску

на рану.

3) Гемостатичний засіб на основі хітозану чи каоліну (рисунок 5), у

вигляді гранул або більш сучасні у вигляді кровоспинного бинта (бойової
марлі) - QuikClot, Celox, ChitoGauze та інші.
Ці засоби застосовуються для тампонування ран з кровотечею та
утворення штучного тромбу при взаємодії хітозану з кров’ю.

Рисунок 5 – гемостатичні засіби (QuikClot, Celox, ChitoGauze).

б) Засіб забезпечення прохідності дихальних шляхів (А):

1) Назофарингеальний (носоглотковий) повітровід (рисунок 6).
Важливий та ефективний засіб для відновлення прохідності дихальних шляхів
при западанні язика.

Рисунок 6 – назофарингеальний (носоглотковий) повітровід.

в) Засоби для боротьби з порушеннями дихання (B):

 12

1) Оклюзійний грудний пластир Ашермана (рисунок 7). Пластир

застосовується для герметизації відкритих поранень грудної клітини
(відкритому пневмотораксі).

Рисунок 7 – оклюзійний грудний пластир Ашермана.

2) Набір для декомпресії (Decomression Kit) (рисунок 8). Спеціальна

голка з катетером для декомпресії грудної клітки – ARS (Air Release System).
Декомпресійний набір застосовується для видалення повітря з
плевральної порожнини грудної клітини (напруженому пневмотораксі).
Замість цього набору для декомпресії аптечка може містити катетер
G14 (помаранчевий).

Рисунок 8 – набір для декомпресії (Decomression Kit).

3) Спеціальна маска із клапаном для штучного дихання методом “рот-

в-рот” (рисунок 9).

Рисунок 9 – спеціальна маска із клапаном для штучного дихання.

г) Засоби для зупинення менших кровотеч, підтримання кровообігу,

боротьби з шоком та інші засоби (C):
 13

1) Звичайні стерильні бінти та серветки та/або перев’язувальні пакети.

2) Термоковдра HRS або Blizzard Survival Blanket (рисунок 10) або
інша, які призначені для боротьби з переохолодженням або перегріванням
пораненого.

Рисунок 10 – термоковдра (Blizzard Survival Blanket).

3) Внутрішньовенний катетер G18 (зелений) (рисунок 11), який

призначений для катетерізації переферійних судин (при загрозі розвитку
шокового стану (переломах, опіках, масивній кровотечі, отруєнні).

Рисунок 11 – внутрішньовенний катетер G18 (зелений).

4) Трикутна хустка. Крім зупинки кровотечі хустка може

застосовуватися як універсальна пов’язка на різні частини тіла, для фіксації
кінцівок та інші.
5) Пластир бактерицидний.
6) Пластир котушковий.
7) Ножиці (рисунок 12).

Рисунок 12 – ножиці.

8) Рукавички гумові.
9) Антисептик (хлоргексидин або інші).
10) Англійські булавки.
 14

11) Незмивний маркер (рисунок 13) (краще розчин діамантового

зеленого (зеленки) у вигляді маркера - антисептик для невеликих ран).

Рисунок 13 – антисептик для невеликих ран (зеленка).

12) Медикаменти:
знеболювальні ненаркотичні (парацетамол, діклофенак, ібупрофен, або
інші);
антибіотики (цефалексін, норфлоксацин або амоксіцилін, або інші).

Тема 2: Допомога під вогнем

Заняття 1: Принципи надання домедичної підготовки на етапі допомоги
під вогнем

1.1. Надання домедичної підготовки на етапі допомоги під вогнем

Домедичну допомогу в секторі обстрілу надають тільки за наказом

командира, оскільки основним у бою є виконання бойового завдання. В
окремих випадках, коли дозволяє тактична ситуація, рішення приймають
самостійно. Допомога надається у вигляді самодопомоги та взаємодопомоги.
Якщо поранений не може переміститися в безпечне місце сам, і бойова
ситуація дозволяє вам надати йому допомогу, в такому випадку проведіть
швидку оцінку стану потерпілого, зупиніть кровотечу з ран на кінцівках, що
загрожують життю пораненого, і перейдіть разом з ним в безпечну зону. Для
цього потрібно виконати наступні кроки:
а) підійдіть до пораненого, використовуючи самий безпечний шлях;
б) сформуйте загальну картину стану пораненого (ступінь ураження,
ймовірність виживання). Застосовуйте правило скороченого медичного
протоколу для виявлення поранення C-A-B-C (Критична кровотеча – Дихальні
шляхи – Дихання – Циркуляція) – основна увага швидкому пошуку критичної
кровотечі;
в) після того, як підійдете до пораненого, визначте наявність у нього
свідомості:
1) запитайте гучним, але спокійним голосом: “Ти в порядку?”.
Акуратно струсіть або поплещіть пораненого по плечу;
2) якщо поранений знаходиться в свідомості, запитайте у нього, в
якому місці він відчуває біль або інші незвичні відчуття. Це допоможе
визначити рівень свідомості потерпілого і забезпечить вас інформацією, яку
можна використовувати при наданні допомоги потерпілому;
 15

3) задайте пораненому питання, щоб визначити рівень його свідомості.

Задавайте потерпілому питання, які потребують більш розгорнутих відповідей,
ніж “так” і “ні”. Приклади таких питань: “Як тебе звати?”, “Яке сьогодні
число?” і “Де ми знаходимося?”;
4) якщо поранений не відповідає на питання, не реагує на команди –
перевірте його на реагування на біль. Для цього потріть його грудну кістку
(грудину) кісточками ваших пальців або міцно стисніть м’яз у складці між
великим та вказівним пальцем пораненого.
г) якщо у пораненого важка кровотеча з кінцівки, або кінцівку
ампутовано, накладіть турнікет (джгут) поверх одягу вище місця кровотечі –
кровотеча з кінцівок - головна причина загибелі, якої можливо уникнути, тому
невідкладне застосування турнікетів (джгутів) для зупинки кровотечі може
бути вирішальним засобом в рятуванні життя на даному етапі;
д) якщо точне місце поранення кінцівки невідомо – не витрачайте час –
накладайте джгут максимально високо на стегні або плечі пораненої кінцівки;
е) якщо у пораненого відірвана рука, передпліччя, стегно або нога,
накладіть джгут, навіть якщо рана не сильно кровоточить. Природні захисні
механізми організму можуть тимчасово стримувати кровотечу, але таке
поранення незабаром призведе до сильної артеріальної кровотечі;
ж) не витрачайте час, намагаючись використовувати інші методи для
зупинки кровотечі, такі як накладення тиснучої пов’язки. Як тільки ви і
поранений досягнете безпечного місця, джгут можна буде накласти повторно,
або за необхідності можна буде застосувати інші методи зупинки кровотечі;
и) на цій стадії не приділяється увага звільненню дихальних шляхів,
оскільки головне завдання полягає в швидкому переміщенні пораненого в
укриття.
к) якщо тактична обстановка не дозволяє швидке переміщення
непритомного пораненого в укриття, спробуйте безпечно для себе повернути
його на живіт, так як протягом 5-10 хвилин він може задихнутися від западання
язика або захлинутися рідинами;
л) заспокойте пораненого і перемістіться разом з ним в безпечне місце, де
ви зможете надати медичну допомогу у жовтій зоні та зачекати на евакуацію до
пункту збору поранених для продовження допомоги у жовтій зоні;
м) якщо поранений непритомний, переміщуйте пораненого, зброю та інші
важливі речі його боєкомплекту в укриття, враховуючи умови бойової ситуації;
н) спробуйте не допустити нанесення пораненому додаткових ран.
п) не наражайте себе і пацієнта на небезпеку, надаючи непотрібну в
даний час допомогу.
Ситуації, при яких не слід надавати допомогу пораненому, перебуваючи в
зоні вогневого впливу противника:
ваше власне життя знаходиться в безпосередній небезпеці;
інші солдати, що знаходяться поруч, вимагають більш термінового
лікування;
 16

у потерпілого не виявляються ознаки життя – тобто поранений не реагує

на голос і біль, не рухається, не дихає, у нього відсутній пульс.

1.2. Алгоритм надання домедичної допомоги

1.2.1. Алгоритм надання домедичної допомоги в секторі обстрілу

(взаємодопомога)

Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу (взаємодопомога):

а) побачив поранення бійця - встанови голосовий контакт з пораненим,
взнай про місце поранення та можливість пересування;
б) якщо поранений не відповідає - перейди до п. 6;
в) накажи пораненому накласти самостійно джгут (при потребі);
г) якщо він може самостійно переміщуватися, накажи йому переміщатися
за твоєю командою і забезпеч йому вогневе прикриття;
д) якщо він не може самостійно переміщатись, накажи йому не
ворушитись;
е) передай інформацію командиру підрозділу про неможливість
пораненого пересуватися;
ж) отримай вказівку на висування за пораненим.
и) висувайся за пораненим під вогневим прикриттям.
к) встанови, чи є у пораненого травми несумісні з життям, якщо є -
вважай пораненого мертвим і повертайся в укриття сам;
л) якщо несумісних з життям травм немає - встанови наявність кровотечі
з кінцівки (кінцівок);
м) роззброй пораненого;
н) якщо є кровотеча з кінцівки - наклади джгут. В першу чергу
використовуй його джгут, за відсутності - власний;
п) перемісти пораненого в сектор укриття по команді та під вогневим
прикриттям з виносом зброї пораненого.

1.2.2. Алгоритм надання домедичної допомоги в секторі обстрілу

(самодопомога)

Якщо поранили вас, то негайно оцініть кровотечу:

а) Незначна кровотеча – продовжуйте бій, поки ситуація не
стабілізується, тоді перемістіться до безпечного укриття. Застосуйте прямий
тиск на рану, підніміть кінцівку. Перемістіться до пункту збору поранених.
б) Значна кровотеча – якщо бій триває, накладіть джгут C.A.T.,
продовжуйте бій та спробуйте переміститися в укриття, там зачекайте на
евакуацію до місця збору поранених. В укритті затампонуйте рану
гемостатичним або звичайним бинтом, накладіть ізраїльський бандаж, тоді
послабте джгут, проте не знімайте його з кінцівки. Оцініть кровотечу. Якщо
кровотеча зупинилася, перемістіться до місця надання медичної допомоги.
 17

Якщо кровотеча знову відновилася – затягніть джгут. Якщо відчуваєте

запаморочення – переверніться на живіт для запобігання асфіксії від западання
язика при втраті свідомості.
Алгоритм з надання домедичної допомоги в секторі обстрілу:
а) Сповісти командира підрозділу що тебе поранено.
б) Оглянути місце поранення.
в) Якщо поранено в кінцівку – необхідно накласти джгут.
г) Сповісти командира підрозділу про можливість пересування.
д) Отримай дозвіл та перемістись в сектор укриття (якщо є можливість
пересуватися)
е) якщо не має можливості пересуватися, то сповісти командира і не
ворушитись.
1.3. Фактори, що необхідно враховувати при розробці плану
порятунку
Перш ніж прийняти рішення про евакуацію пораненого з-під вогню, треба
добре все зважити, бо невдала евакуація може погіршити стан пораненого,
наразити пораненого та рятувальників на невиправданий ризик. Для складання
плану порятунку необхідно:
визначити оптимальний шлях доступу до потерпілого і маршрут
евакуації;
а) оцінити де та на якій відстані знаходиться найближче укриття;
б) оцінити рельєф місцевості через яку необхідно буде пересуватись;
в) оцінити де вогневі точки супротивника, сектора обстрілу та «мертві» зони;
г) оцінити, чи можливе вогневе прикриття;
д) оцінити, чи можливе та чи доцільне використання додаткових засобів
(техніки, димів, використати за необхідності);
е) чи є в постраждалого пошкодження, несумісні з життям (у цьому
випадку екстрена евакуація та всі ризики, що пов’язані з нею втрачає сенс);
ж) яка вага постраждалого і особи, що надає домедичну допомогу
(оцінити свої сили, за необхідності та за можливості залучити додатковий
особовий склад для допомоги в подальшому переміщенні);
и) оцінити оптимальний спосіб переміщення постраждалого (в залежності
від поранень та кількості осіб, що виконують транспортування постраждалого
до відносно безпечного місця);
к) ризики для особи, що надає домедичну допомогу;
л) дати запит на вогневе прикриття під час пересування до пораненого і
від нього з метою зменшення ризику ураження вас і пораненого;
м) використати в повному об’ємі отриману інформацію та можливі
засоби для підвищення ефективності порятунку постраждалого.
Заняття 2. Зупинка загрозливих для життя кровотеч з кінцівок за
допомогою джгута
 18

2.1. Кровотеча
Кровотеча – це виливання крові через пошкоджену судину залежності від
того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішніми або внутрішніми.
За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними
пошкодженням судин та нетравматичними, пов’язаними з їхнім руйнуванням
яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної
стінки.
У залежності від того, які судини були пошкоджені, та способами їхньої
зупинки, кровотечі поділяють на: артеріальну; венозну; капілярну:
а) Артеріальна кровотеча. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-
червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, товчками, одночасно із
поштовхами серця. Притискання артерії вище місця пошкодження зупиняє
кровотечу.
б) Венозна кровотеча. При венозній кровотечі кров темніша, витікає
безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори
кровотеча зменшується або зупиняється.
в) Капілярна кровотеча. Капілярна кровотеча виникає внаслідок
пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому
випадку кровоточить уся ранова поверхня. Колір темно-червоний. Ця кровотеча
виявляється небезпечною при захворюваннях, які супроводжуються зниженням
здатності крові згортатися (рисунок 1).

Рисунок 1 – види кровотеч.

При наданні домедичної допомоги здійснюють тимчасову
зупинку зовнішньої кровотечі.

2.2. Способи спинання кровотечі

Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів:

а) притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі;
б) притиснути і максимально зігнути кінцівку;
в) накласти кровоспинний джгут;
г) накласти первинну та стискуючу пов’язку.
 19

Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою

зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин.
Притискання проводиться не в рані, а вище - ближче до серця, перед
накладанням джгута або пов’язки.
Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом, потрібно добре
знати місця притискання артерій. Знаходять артерію за пульсом, притискають її
до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки
кровотечі.
При артеріальній кровотечі судину притискають вище місця поранення, а
при кровотечі з вени – нижче рани (рисунок 2).

Рисунок 2 – схема магістральних артеріальних судин і місця

їх пальцевого притискання.

Спосіб зупинки кровотечі максимальним згинанням кінцівок заснований

на максимальному згинанні кінцівки в суглобі, розташованому вище рани (в
результаті чого стискається магістральна судина), та послідуючій фіксації
кінцівки в цьому положенні бинтом, паском або іншого матеріалу (можна
використовувати завернутий рукав або штанину) (рисунок 3).
Обов’язково на згинальну поверхню ліктьового або колінного суглобу
розміщують невеликого розміру валик з тканини.
Кожен військовий повинен мати табельний джгут (турнікет) готовий до
використання та в доступному визначеному місці (наприклад, ліва верхня
сумка розгрузки) і бути навченим ним користуватися.
 20

Рисунок 3 – зупинка кровотечі максимальним згинанням кінцівок.

На лінії вогню – у секторі обстрілу поранений повинен з будь-якого

положення самостійно легко та швидко дістати власний джгут (турнікет).
Джгут (турнікет) можна накладати на одній (чи за потреби більше) 4-ох
точках - обидва плеча або обидва стегна поверх одягу.

2.3. Зупинка кровотечі з ран кінцівок

Основні правила накладання джгута:

а) джгут не можна розміщувати на дні аптечки, він повинен бути
легкодоступним для виймання;
б) при масивній кровотечі джгут необхідно накласти максимально
швидко, за можливості накладіть собі джгут самостійно, не очікуючи
сторонньої допомоги;
в) накладайте джгут тільки при кровотечі, що є небезпечною для життя;
г) не потрібно знімати чи розрізати одяг для накладання джгута,
накладайте його поверх одягу, однак впевніться, що він вище рани;
д) накладаючи джгут, здійснюйте максимальний тиск до повної зупинки
кровотечі з рани;
е) при необхідності (кровотеча триває) накладіть ще один джгут поверх
або вище накладеного;
ж) не накладайте джгута безпосередньо на коліно та лікоть;
и) не накладайте джгута в місці розташування накладних кишень,
заповнених речами;
к) не послаблюйте джгута з метою відновлення кровопостачання
кінцівки;
л) не рекомендується використовувати джгут повторно, якщо його
зберігали неналежним чином;
м) по можливості, слід залишити інформацію про час накладання джгута.
Запис можна робити любими підручними засобами (записка під джгут, напис на
лобі пораненого, тощо);
н) при можливості спочатку використовуйте джгут пораненого, а не свій.
 21

2.4.Техніка накладання турнікету типу С.А.Т.

Один з кращих джгутів є кровоспинний джгут (Combat Application

Tourniquet, С.А.Т.), що представляє собою стрічку на липучці і брашпиль, який
складається із затискаючої скоби, кріплячої стрічки і пластикової палички.
Накладання даного джгута можливо як однією, так і двома руками. Особливість
конструкції дозволяє однаково ефективно зупиняти артеріальну кровотечу як
на руці, так і на нозі.
Особливості застосування турнікету типу С.А.Т (рисунок 4):
а) під час допомоги у секторі обстрілу, помістіть джгут на кінцівці
якомога вище, і поверх уніформи (це буде змінено шляхом переміщення його
на шкіру і 5 см вище травми у секторі укриття);
б) протягнути вільний кінець (червоний/білий) стрічки джгута через усю
пряжку (як на звичайному ремені). При рані на руці – протягнути вільний
кінець (червоний/білий) стрічки джгута через ближнє напівкільце пряжки;
в) протягнути стрічку джгута щільно навколо кінцівки і закріпити її
якомога щільніше;

Рисунок 4 – застосування турнікету типу С.А.Т.

г) закріпити стрічку для написання часу;
д) закріпити вільний кінець стрічки джгута;
е) позначити час накладання джгута (рисунок 5).

Рисунок 5 – позначення часу накладання джгута.

 22

Основні помилки при накладанні турнікету:

а) накладання його при мінімальній кровотечі;
б) накладання його нижче місця кровотечі;
в) не послаблення його, коли це потрібно за часом, щоб дозволити крові
надходити в пошкоджену кінцівку;
г) зняття його, якщо поранений без свідомості, чи коли є швидка
евакуація;
д) не щільне накладання – турнікет повинен виключити периферичний
пульс;
е) не використовується другий турнікет, якщо потрібно;
ж) довго чекають, щоб накласти його.

2.5. Використання джгута в секторі обстрілу

Швидке використання джгутів (турнікетів), для зупинки кровотечі,

вирішальне в даному секторі:
а) кожен військовий повинен мати відповідний джгут (турнікет) готовий
до використання та в доступному стандартному місці (ліва верхня сумка
розгрузки) і бути навченим ним користуватися;
б) поранений повинен самостійно легко та швидко дістати власний джгут
(турнікет);
в) джгут (турнікет) можна накладати на одній (чи за потреби більше) 4-ох
точках – обидва плеча або обидва стегна поверх одягу;
г) у разі пошкодження липучки (сніг, болото), потрібно використовувати
два прорізи в пряжці турнікету.

2.6. Імпровізований джгут

Імпровізований джгут – це сучасний аналог медичного джгута, простіший

хірургічний інструмент для затискання судин, який використовується для
перетягування кінцівки і зупинки потоку крові.
Найпростіший турнікет, який можна виготовити в похідних умовах - це
кусок тканини і важіль для тиску, наприклад, звичайна палка або інший прямий
предмет. Обернувши кінцівку тканиною, вставте важіль і починайте
скручувати. Перетягувати кінцівку слід до тих пір, доки тік крові і кровотечу не
буде зупинено. Для попередження розв’язання слід зафіксувати один з кінців
важеля ще одним куском тканини.
Як правило, турнікет складається з цупких тканинних або шкіряних
ременів, постачаються відповідними пряжками для закріплення.
Основним мінусом турнікета являється відсутність еластичності. Цей
негативний моментом впливу турнікетів і може призвести до пошкодження
тканин, що підлягають тиску (особливо нервів).
 23

Основним плюсом турнікета є його унікальна міцність. Еластичні гумові

кровоспинні джгути, які використовуються у сучасній медицині, взагалі не
підходять для похідних умов – вони досить ламкі і дуже легко рвуться. Якщо
звернути увагу на будь-яку польову аптечку, то можливо відмітити, що замість
джгутів вони укомплектовані турнікетами. Гумовий джгут не витримує тертя
або сутички з гострими краями каміння або гілок дерев, в той час як турнікет
легко справляється з цим завданням. Фіксація у турнікета також набагато
міцніша, як правило, вони оснащені системою проти проковзування і системою
вологостійкості.
Використовуючи турнікет, або просто перетягуючи кінцівку, необхідно
розуміти, що це можливо робити не більше, ніж на 15 хвилин. Необхідно
дозувати тиск, ні в якому разі не залишаючи без увагу повністю стягнену
кінцівку. За можливості, при зупинці кровотечі слід мінімізувати здійснений
тиск. У випадку необережного поводження з турнікетом (якщо не знімати його
більше двох годин) – в перетисненій кінцівці може розпочатися омертвіння
тканин.

Заняття 3. Переміщення постраждалого

3.1. Загальні поняття щодо переміщення постраждалого в укриття

Переміщення пораненого в безпечну зону є важливою складовою в

системі заходів з надання домедичної допомоги на полі бою. Один з ключових
аспектів надання допомоги постраждалим в тактичних умовах – це запобігання
появі нових постраждалих.
Переміщення постраждалого здійснюється відповідно до плану
порятунку з повним дотриманням вищевизначеного принципу. Розробка плану
порятунку постраждалого в зоні обстрілу завжди повинна бути на першому
місті навіть коли надання допомоги постраждалому вкрай необхідне:
а) Після отримання дозволу від командира на здійснення переміщення
поранених із зони обстрілу в зону укриття необхідно спланувати кількість
рятувальників та кількість бійців з команди вогневого прикриття.
б) Заздалегідь спланувати шляхи підходу та відходу, визначити найбільш
небезпечні напрямки.
в) Запланувати та розподілити між евакуаційною командою місця в зоні
обстрілу, які можна використати, як тимчасовий захист при зміні бойової
обстановки.
г) Перевірити особисту зброю, засоби індивідуального захисту та
необхідне медичне спорядження у всіх членів евакуаційної команди.
д) Нагадати всім військовослужбовцям евакуаційної команди способи
підтримання зв’язку та порядок роботи в зоні ураження.
 24

е) Далі слід намагатись встановити голосовий контакт з постраждалими.

При встановленні голосового контакту з пораненим вимагайте від пораненого
дій щодо його самостійного виходу з зони обстрілу, а при необхідності і
накладання собі кровоспинного джгута.
У випадку коли поранений безпомічний, голосовий зв’язок з ним
підтримується постійно аж до моменту контакту. Такі дії спрямовані на
зменшення ризику отримати бойову травму для всіх бійців під час здійснення
евакуації пораненого.
Обов’язково треба дотримуватися нижченаведених принципів при наданні
допомоги постраждалим у тактичних умовах:
а) дочекатись завершення поставленої бойової задачі та отримати дозвіл у
командира на евакуацію;
б) вжити всіх заходів для зменшення ризику виникнення недоцільних
ушкоджень серед особового складу;
в) надавати допомогу постраждалому тільки відповідно до своєї фахової
підготовки і у обсязі, обумовленому тактичною зоною.
В умовах міста, поранені мають бути переміщені в кращі тактичні умови
максимально швидко, до того, як їм почнуть надавати допомогу. Особливу
небезпеку в міських умовах становлять снайпери, у зв’язку з наявністю великої
кількості місць для облаштування вогневих точок.
Відкриті території часто знаходяться під спостереженням ворога.
Необхідно використовувати різні засоби для порятунку постраждалих та
методи, що перешкоджають активним діям противника (вогнева перевага,
диверсії, дими, спеціально виготовлені або підручні пристрої для переміщення
поранених, евакуаційні стропи з карабінами тощо).

3.2. Техніка переміщення

У сучасних умовах індивідуальне спорядження кожного

військовослужбовця (бронежилет, шолом, стрілецька зброя та інше) збільшує
його середню вагу на 23-32 кг. У зв’язку з цим, переміщення постраждалого
може виявитись проблематичним.
Нижче наведено кілька способів, які можна використовувати під час
переміщення пораненого:
а) індивідуальне переміщення;
б) витягування;
в) винесення;
Техніка первинного переміщення постраждалих базується на застосуванні
одного або двох військовослужбовців, залежності від тактичної обстановки та
умов, можливе залучення більшої кількості особового складу.
 25

3.2.1. Індивідуальна техніка пересування

Індивідуальна техніка пересування – це специфічна техніка для

самопересування в укриття. Тактичні тренувальні сценарії дають можливість
відпрацювати такі види пересування в умовах, максимально наближених до
бойових. За сприятливих тактичних і медичних умов поранений солдат повинен
самостійно переміститись у безпечне місце.
Деякі з індивідуальних технік переміщення наведені нижче (рисунок 1):
Будь-який самостійно здійснений постраждалим спосіб переміщення з
небезпечної зони кращий, ніж застосування для цієї мети евакуаційної команди.
Слід запам’ятати, що перевага у виборі способу евакуації із сектору обстрілу
надається такому, де загальна площа тіла бійця, яка може бути в ролі мішені буде
малою, а швидкість пересування буде великою.

а б

в г

Умовні познаки:
а) – переповзання по-пластунськи; б) – переповзання навколішки;
в) – перебігання; г) – ходьба/біг.
Рисунок 1 – індивідуальна техніка пересування.

Якщо постраждалий може рухатися і самостійно надати собі необхідну

допомогу, то застосування евакуаційної команди не є необхідністю. Це зумовлює
деякі тактичні переваги:
дозволяє тактичним командирам не вилучати з бою непостраждалих
бійців та залучати до виконання загальної бойової задачі бійців з незначними,
мінімальними ушкодженнями;
 26

бійці-рятувальники залучаються до виконання загальної бойової задачі

підрозділу, чим підтримують його боєздатність;
дозволяє медикам і рятувальникам сфокусувати свої сили на тих, хто
отримав тяжчі бойові поранення.

3.2.2. Переміщення постраждалого

Спосіб перетягування постраждалого “На собі лежачи” (рисунок 2):

а) підповзати до постраждалого збоку так, щоб його голова була на рівні
грудей особи, яка надає домедичну допомогу;
б) взятися рукою за дальнє від особи, що надає домедичну допомогу,
плече постраждалого, а ногою зачепитися за гомілку дальньої від особи, що
надає домедичну допомогу, ноги постраждалого;
в) перевернутися на спину разом із постраждалим;
г) розташувати постраждалого на стегні так, щоб його голова була на
рівні грудей особи, що надає домедичну допомогу, і підтримувати його рукою
за спину (спорядження);
д) рухатися, відштовхуючись ногою і ліктем.

Рисунок 2 – спосіб перетягування “На собі лежачи”.

Спосіб перетягування постраждалого “На стегні” (рисунок 3):

а) підповзати до постраждалого збоку так, щоб його голова була на рівні
живота особи, яка надає домедичну допомогу;
б) взятися рукою за дальнє від особи, що надає домедичну допомогу,
плече постраждалого;
в) перевернути постраждалого на бік;
г) підвести ногу, яка ближче до постраждалого, під постраждалого;
д) перевернути постраждалого на ногу так, щоб бронеплита його
бронежилету знаходилась трохи вище коліна особи, яка надає домедичну
допомогу;
е) рухатися, відштовхуючись ногою і ліктями.
 27

Рисунок 3 – спосіб перетягування “На стегні”.

Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на
короткі відстані. При проведенні відтягування постраждалий стає
малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби
підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати
комплект зброї.
Спосіб відтягування постраждалого “Відтягування одноосібно”
(рисунок 4):
а) підійти до постраждалого з голови і лівою рукою взятись за лямку
бронежилету постраждалого;
б) припідняти тулуб постраждалого на 15 градусів;
в) зберігаючи спину рівною та використовуючи м’язи ніг, тягнути
постраждалого.

Рисунок 4 – спосіб відтягування “Відтягування одноосібно”.

 28

Спосіб відтягування постраждалого “Відтягування удвох”(рисунок 5):

а) вдвох підійти до постраждалого з голови і взятись за лямки
бронежилету постраждалого;
б) припідняти тулуб постраждалого на 15 градусів;
в) зберігаючи спину рівною та використовуючи м’язи ніг, тягнути
постраждалого.
г) відтягування удвох лежачи:
д) вдвох підповзти до постраждалого з голови і взятись за лямки
бронежилету постраждалого;
е) залишитись на животі чи перевернутись на спину;
ж) підтягуйте постраждалого руками до себе, виконуючи рухи одночасно.

Рисунок 5 – спосіб відтягування “Відтягування удвох”.

Спосіб відтягування постраждалого “Дай свій годинник” (рисунок 6):

а) ліву руку проведіть під лівою пахвою пораненого;
б) захопіть лівою рукою ліве передпліччя пораненого в верхній третині
(біля ліктьового суглобу);
в) праву руку проведіть під правою пахвою пораненого;

Рисунок 6 – спосіб відтягування “Дай свій годинник”.

 29

г) захопіть правою рукою захватом зверху ліве передпліччя пораненого в

нижній третині (ділянка кистьового суглобу, або місце носіння годинника);
д) підніміться з пораненим на напівзігнутих ногах (ноги пораненого
торкаються землі тільки п’ятами);
е) проведіть евакуацію пораненого рухаючись спиною вперед.
При пораненні лівої руки захват здійснюється за праву руку в
дзеркальному відображенні.

3.2.3. Способи перенесення постраждалого

Спосіб перенесення постраждалого “Рюкзак” (рисунок 7):

а) розташувати постраждалого за спиною;
б) підсісти під постраждалого так, щоб його таз розташувався на
попереку особи, що надає домедичну допомогу;
в) схрестити руки постраждалого у себе на грудях і взятися вільною
рукою за протилежну руку постраждалого вище ліктя;
г) підняти постраждалого, зберігаючи спину рівною, і нести,
нахилившись вперед.

Рисунок 7 – спосіб перенесення “Рюкзак”.

Спосіб перенесення постраждалого “Пожежник” (рисунок 8):
а) стати боком до постраждалого;
б) взяти постраждалого дальньою від нього рукою за зап'ясток, а
ближньою під коліно;
 30

Рисунок 8 – спосіб перенесення “Пожежник”.

в) підсісти під постраждалого та покласти його собі на плечі;
г) встати, зберігаючи спину рівною та використовуючи м’язи ніг.

Спосіб перенесення постраждалого “Милиці” (рисунок 9):

а) стати з боку від постраждалого;
б) однією рукою взятись за зап’ясток постраждалого та покласти його
руку собі на плечі;
в) іншою рукою обхопити постраждалого за пояс;
г) переміщуватися з постраждалим, підтримуючи його за пояс та за руку.

Рисунок 9 – спосіб перенесення “Милиці”.

Спосіб перенесення постраждалого “Милиці з підтримкою”
(виконується двома особами)(рисунок 10):
а) стати з обох боків від постраждалого;
б) взятись за зап’ястки постраждалого та покласти їх собі на плечі;
в) обхопити постраждалого за пояс чи за стегна;
г) переміщуватися з постраждалим, підтримуючи його.
 31

Рисунок 10 – спосіб перенесення “Милиці з підтримкою”.

Спосіб перенесення постраждалого “Трикутник” (виконується трьома

особами) (рисунок 11):
а) підтримувати постраждалого за пояс, як при методі «Милиці з
підтримкою»;
б) третій особі, що надає домедичну допомогу, потрібно стати на коліно
та покласти коліна постраждалого собі на плечі;
в) після цього третій особі, що надає домедичну допомогу, потрібно
підвестись, схрестити гомілки постраждалого у себе на грудях та притримувати
їх однією рукою, а іншою рукою тримати зброю.

Рисунок 11 – спосіб перенесення “Трикутник”.

 32

3.3. Нормативи виносу поранених і надання їм медичної

допомоги на полі бою (таблиця 1.2)
Таблиця 1.2.
Нормативи виносу поранених і надання їм медичної допомоги
№ Найменування нормативу Час на виконання, оцінка
з/п відмінно добре задовільно
1 Відтягування пораненого на спині на 15 м 1 хв 30 с 1 хв 40 с 1 хв 45 с
2 Відкриття та розгортання пакета 25 с 30 с 35 с
перев’язувального індивідуального в лежачому
положенні
3 Накладання первинної пов’язки на:
праве (ліве) око 1 хв 40 с 1 хв 50 с 1 хв 55 с
праве (ліве) вухо 1 хв 20 с 1 хв 30 с 1 хв 40 с
ліктьовий (колінний) суглоб 1 хв 10 с 1 хв 20 с 1 хв 30 с
плечовий суглоб 2 хв 25 с 2 хв 40 с 2 хв 50 с
грудну клітку 2 хв 25 с 2 хв 40 с 2 хв 50 с
гомілковостопний суглоб 1 хв 10 с 1 хв 20 с 1 хв 30 с
4 Накладання табельного кровоспинного джгута на 25 с 30 с 35 с
стегно (плече)

5 Накладання закрутки за допомогою косинки 45 с 50 с 55 с

(інших підручних засобів) на стегно (плече)
6 Накладання шин з підручного матеріалу при
переломах кісток:
плеча 4 хв 4 хв 30 с 5 хв
передпліччя 2 хв 40 с 3 хв 10 с 3 хв 40 с
гомілки 4 хв 30 с 5 хв 5 хв 30 с
стегна 4 хв 45 с 5 хв 30 с 6 хв
7 Надягання фільтруючого протигазу на ураженого 10 с 11 с 12 с
8 Виніс одного пораненого на відстань до 150 м, на 7 хв 12 хв 18 хв
спині, одним санітаром на середньопересіченій
місцевості
9 Виніс поранених на ношах (імпровізованих) на
середньопересіченій місцевості на відстань 300
м:
при роботі санітарів-носіїв в засобах захисту 20 хв 25 хв 30 хв
при діях без засобів захисту 10 хв 15 хв 20 хв
10 Виніс пораненого із сховища групою з 4 чоловік 12 хв 14 хв 16 хв
при довжині аварійного лазу не більше 30 м
33