Мікроклімат

Мікроклімат – це клімат внутрішнього середовища приміщення, який визначається

температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, а також температурою внутрішніх
поверхонь приміщення (стін, стелі, підлоги, технічного обладнання) та впливає на
теплообмін людини з навколишнім середовищем, її тепловий стан, самопочуття,
працездатність і здоров’я.
Мікроклімат визначає кліматичні умови на обмеженій території: в межах одного і
того ж приміщення, населеного пункту, вулиці.
Мікроклімат за ступенем впливу на тепловий баланс людини підрозділяється на:
• Нейтральний
• Нагріваючий
• Охолоджуючий
Нейтральний мікроклімат забезпечує тепловий баланс організму. Різниця між
величиною теплопродукції Qм і сумарною тепловіддачею Qсум знаходиться в
межах 2 Вт, частка тепловіддачі випаровуванням вологи не перевищує 30%.

Охолоджуючий мікроклімат є поєднанням параметрів, при якому сумарна

тепловіддача в навколишнє середовище Qсум перевищує величину теплопродукції
організму. Це призводить до утворення загального і (або) локального дефіциту
тепла в тілі людини (> 2 Вт). Він призводить до загострення виразкової хвороби,
радикуліту, обумовлює виникнення захворювань органів дихання, серцево-судинної
системи.
Нагріваючий мікроклімат є поєднанням параметрів, при якому має місце зміна
теплообміну людини з навколишнім середовищем, що виявляється в накопиченні
тепла в організмі (> 2 Вт) та (або) у збільшенні частки втрат тепла випаровуванням
вологи (> 30%). Його вплив також викликає порушення стану здоров'я, зниження
працездатності і продуктивності праці. Він може призвести до захворювання
загального характеру, яке проявляється найчастіше у вигляді теплового колапсу.
Нагріваючий мікроклімат є причиною хвороб неінфекційного походження.
Інтенсивне потовиділення ,що виникає в цих умовах, супроводжується втратами
солей і води в організмі. Збільшуються кількість тромбоцитів у крові та її в'язкість,
рівень холестерину в плазмі крові, що підвищує ймовірність тромбозів (зокрема,
мозкових артерій). Виникають захворювання серцево-судинної системи, пов'язані зі
значним напругою гемодинаміки, що проявляються у вигляді стійкої міокардіопатії,
нейроциркуляторної дистонії за гіпертонічним типом. Спостерігаються головний
біль, підвищена пітливість і стомлюваність.
За ступенем впливу на самопочуття людини, її працездатність мікрокліматичні
умови підрозділяються на:
• Оптимальні
• Допустимі
• Шкідливі
• Небезпечні

Оптимальні мікрокліматичні умови характеризуються такими параметрами

показників, які при їх сумісному впливі на людину забезпечують оптимальний
тепловий стан організму. У цих умовах напруга терморегуляції мінімально, загальні
та (або) локальні дискомфортні теплоощущенія відсутні, що дозволяє зберігати
високу працездатність.
Допустимі мікрокліматичні умови характеризуються такими параметрами
показників, які при їх сумісному дії на людину можуть викликати зміну теплового
стану. Це призводить до помірного напрузі механізмів терморегуляції, незначним
дискомфортним загальним і (або) локальним теплоощущеніям. При цьому
зберігається відносна термостабільність, може мати місце тимчасове зниження
працездатності, але не порушується здоров'я.
Шкідливі мікрокліматичні умови - параметри, які при їх сумісному дії на людину
викликають зміни теплового стану організму: виражені загальні та (або) локальні
дискомфортні теплоощущенія, значне напруження механізмів терморегуляції,
зниження працездатності. При цьому не гарантується термостабільність організму
людини і збереження її здоров'я. Ступінь шкідливості мікроклімату визначається як
величинами його складових, так і тривалістю їх впливу.
 Температура

Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури

проводяться в 6 та більше точках.
Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів)
розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті
0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги (відповідно, точки t2, t4, t6 та
t1, t3, t5) та на відстані 20 см від стіни.
Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При
цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і навчальних
приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в
інтервалі +19 – +21⁰С в холодний період та 22-25 в теплий період, перепад
температури по вертикалі допускається не більше ніж 3,0⁰С, а по горизонталі – не
більш 2,0⁰С.
Добові коливання температури визначають за термограмою, яку записують за
допомогою термографа. Ці повинні знаходиться в межах 6⁰С.
Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням
людей допустима температура не більше 28⁰С, а для районів з розрахунковою
температурою
зовнішнього повітря 25⁰С і вище – не більше 33⁰С.
Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в
вуличному одязі допустима температура 14⁰С.
Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2-х годин і
безперервно.
У виробничих приміщеннях вимірювання параметрів мікроклімату проводиться на
постійних робочих місцях ( постійне робоче місце – місце, на якому працюючий
знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно) і в
робочій зоні (робоча зона – простір, в якому знаходяться робочі місця постійного
або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності) на
початку, в середині та в кінці робочої зміни.
Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди
року).
Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях проводяться на висоті 0,5-
1,0 м від підлоги – при роботі сидячі, або на висоті 1,5 м від підлоги – при роботі
стоячи.
 Вологість
Вологість повітря цей зміст водяної пари в повітрі. Виділяють:
1. максимальну вологість - максимальна концентрація водяної пари при даних
температурі повітря і атмосферному тіску (вимірюється в ppm або мм рт ст.)
2. абсолютна вологість - вміст водяної пари в аналізованому повітряному
середовищі
3. дефіцит вологості - різниця між максимальною і абсолютною вологістю
4. відносна вологість - відношення між абсолютною та максимальної вологістю у
відсотках
5. точка роси - температура нижче за яку волога конденсується.
6. фізіологічний дефіцит насичення - різниця між максимально можливим
насиченням повітря при температурі шкіри і абсолютною вологістю.
Одним із методів визначення вологості повітря є визначення абсолютної та
відносної вологості повітря станційним психрометром Августа.
Резервуар психрометру заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар
одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на
відстані приблизно 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на
штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого
термометрів.
Іншим методом є визначення вологості повітря за допомогою аспіраційного
психрометра Ассмана.
Істотним недоліком психрометра Августа є його залежність від швидкості руху
повітря, яка впливає на інтенсивність випаровування, а значить і на охолодження
вологого термометра приладу.
У психрометра Ассмана цей недолік ліквідовано за рахунок вентилятора, який
створює біля резервуарів термометрів постійну швидкість руху повітря 4 м/сек, а
тому його показники не залежать від цієї швидкості в приміщенні чи за її межами.
Крім цього, резервуари термометрів цього психрометра захищені від радіаційного
тепла за рахунок віддзеркалюючих циліндрів навколо резервуарів психрометра.
За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного
психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в
розетку електропровід психрометра з електровентилятором, після чого психрометр
підвішують на штатив в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники
сухого та вологого те термометрів.

Для визначення відносної вологості повітря використовують також волосяні, або

мембранні гігрометри, які показують безпосередньо цю вологість. Принцип роботи
гігрометрів оснований на подовженні знежиреної волосини чи послабленні
мембрани при їх зволоженні та навпаки – при висиханні.
Оптимальна відносна вологість в житлових приміщеннях в залежності від
температури коливається від З0 до 60% (30–45% – у перехідний і холодний сезони,
30-60% – в теплий сезон). При температурі повітря 16-20 °С для людей, які
знаходяться в спокої, оптимальна вологість складає 40-60%; при температурі вище
20 °С або нижче 15 .°С, а також при фізичній роботі вона не повинна перевищувати
30-40%. Припустимою є відносна вологість до 65%
 Швидкість руху повітря

Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних

отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашкового (при швидкостях від 1
до 50 м/с) і крильчастого (0,5 – 10 м/с) (мал. 8). Робота вертикально встановленого
чашкового анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчастий анемометр
потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.
Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники
циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від
турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі
відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого
обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв.
лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують
швидкість обертання крильчатки
Також швидкість руху повітря в приміщеннях визначають за допомогою
кататермометра.
Кататермометр дозволяє визначити дуже слабкий рух повітря в межах від 0,1 до 1,5
м/с. Прилад представляє собою спиртовий термометр з циліндричним або
кульовим резервуаром. Шкала циліндричного кататермометра градуйована в межах
від 35 до 38⁰С, кульового – від 33 до 40⁰С.
Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він
втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури,
але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості.
Кататермометр призначений для визначення охолоджуючої здатності повітря, на
підставі якої і розраховується швидкість руху повітря.
Норма швидкості руху повітря в приміщеннях в холодний і перехідний сезон
повинна становити 0,1-0,15 м/с, в теплий сезон не більше 0,25 м/с. Допускається
збільшення швидкості руху повітря в громадських та житлових приміщеннях до 0,3
м/с в холодний і перехідний періоди і до 0,5 м/с в теплий період року.
До методів комплексної оцінки температури, вологості та швидкості руху повітря
відносять визначення еквівалентно-ефективних температур, результуючих
температур і кататермометрію.
Еквівалентно-ефективна температура – умовна величина суб'єктивного
теплосприйняття людини ("комфортно", "тепло", "холодно" і т.д.), яке виникає в
нерухомому і максимально насиченому вологістю повітрі, що викликає у людини
таке ж теплосприйняття, як і різні комбінації температури, вологості та швидкості
руху повітря.
Метод еквівалентно-ефективних температур базується на порівнянні певних
комбінацій наступних факторів: температури, вологості та швидкості руху повітря з
суб'єктивними тепловими відчуттями людини.
Еквівалентно-ефективну температуру визначають за спеціальними таблицями або
за спеціальною номограмою.
Еквівалентно- ефективні температури при яких 50% людей відчувають себе
комфортно, віднесені до зони комфорту. Зона комфорту для звичайно одягнених
людей в спокої або при виконанні легкої роботи становить 17,2-21,7°, лінія
комфорту -18,1–18,9° ЕЕТ. При фізичній роботі температура зони комфорту
знижується.
Результуюча температура – умовна, виражена в °РТ температура, яка характеризує
різні комбінації температури повітря, оточуючих поверхонь (радіаційна
температура), вологості і швидкості руху повітря, при яких виникає таке ж
теплосприйняття, як і в нерухомому середовищі, насиченою вологою, з радіаційної
температурою рівною температурі повітря.
Метод визначення результуючих температур базується на порівнянні певних
комбінацій факторів: температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної
температури з суб'єктивними тепловими відчуттями людини.
Результуючу температуру визначають за спеціальною номограмою. Комфортне
теплосприйняття людей, які зайняті легкою фізичною працею сприймається при
результуючій температурі 16-18°, а у людей, які зайняті важкою фізичною працею –
10-13°
Кататермометр – спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром
(шкала циліндричного кататермометру градуйована в межах від 35 до 38 °С,
кульового – від 33 до 40 °С), який дозволяє визначити охолоджуючу здатність
комплексу метеорологічних чинників. Під дією охолоджуючої здатності повітря на
цей прилад, розраховують втрату тепла з його поверхні.
Встановлено, що оптимальне теплове відчуття у людей сидячих професій, в
звичайному одязі, в приміщенні спостерігається при показниках охолоджуючої
здатності повітря в межах 5,5-7 мкал/см2. При більш високих показниках
кататермометра ці ж люди відчувають холод, при більш низьких – задуху. При
фізичній роботі температура зони комфорту досягається при більш високих
значеннях охолоджуючої здатності повітря
Профілактичні заходи несприятливого мікроклімату

I група – гігієнічне нормування мікроклімату. Наукове обгрунтування гігієнічних

нормативів мікроклімату для приміщень різного призначення, з урахуванням умов
трудової діяльності, стану здоров'я та віку людей, що знаходяться в цих
приміщеннях.

II група – планувально-технічні заходи. Ці заходи спрямовані на нормалізацію

мікрокліматичних умов житла та на робочих місцях, за допомогою опалення,
вентиляції, кондиціонування, усунення причин, які створюють дискомфортний
мікроклімат.
III група – заходи, спрямовані на людину. До них відносять: підбір одягу,
загартовування, раціональний режим праці та відпочинку, раціональне харчування і
питний режим (спеціальні напої, підсолена газована вода).

IV група – медико-профілактичні заходи. До них відносять: періодичні медичні

огляди, санітарно-просвітницька робота з профілактики перегріву чи
переохолодження.