Статичне випробовування кранів – проводиться вантажем на 25% більшим робочого до гака

крану кріпиться контрольний вантаж піднімається на висоту 20-30см від землі і витримується в
цьому положенні на протязі 10хв. Якщо за цей час вантаж самовільно не опустився на землю то
кран вважається «витримав випробовування, при цьому перевіряється міцність
металоконструкцій, надійність тормозних систем та стальних канатів.

Динамічне випробування – проводиться вантажем на 10% більшим робочого, до гака крану

кріпиться контрольний вантаж піднімається на різну висоту, опускається та різко тормозиться, при
цьому перевіряється надійність роботи кінематичних систем крану в русі або в динаміці.

Вантажні ліфти – проходять статичне випробування навантаженням на 50% більше робочого.

Пасажирські ліфти та вантажні ліфти що працюють з провідником – проходять статичне

випробування навантаженням на 100% більшим робочого.

16.03.2023

Тема: Безпека експлуатації герметичних систем що працюють під тиском

Причини аварій та вибухів стаціонарних посудин газових балонів та трубопроводів.

Герметичність системи - це властивість не пропускати через стінки, зєднання та інші елементи

кострукції, рідини та гази що в них знаходяться, це відноситься до всіх систем, що працюють під
тиском не рівним атмосферному (Компресорні установки, парові та водогрійні котли, газові
балони, трубопроводи)

Розгерметизація системи - може привести до виникнення в робочій зоні небезпечних та

шкідливих факторів, різкому підвищенню тиску, переміщенню розгерметизованих ємкостей в
просторі, руйнуванню будівельних конструкцій при вибухові. Для попередження вибуху необхідно
виключити утворення вибухонебезпечного середовища та ініціатору вибуху.

Ініціатором вибуху можуть бути гарячі предмети, електричні розряди, теплові прояви хімічних
реакцій, іскри від удару та тертя, сонячна радіація. Попередження виникнення
вибухонебезпечного середовища та ініціатора вибуху досягається забезпеченням нижнього рівня
концентрації газів за рахунок контролю складу повітря, герметизацію обладнання, використання
матеріалів що не іскрять при ударі та терті, зменшення температури нагрівання обладнання,
використання засобів захисту від атмосферної та статичної електрики.

Вибухонебезпечна концентрація горючих газів в повітрі складає 5-15%

Причиною аварій та вибухів газових балонів та трубопроводів можуть бути експлуатаційні та

технологічні недоліки

Технологічні: Виникнення дефектів конструкції які понижають її міцність (тріщини, раковини)

Експлуатаційні: Порушення режимів експлуатації за рахунок підвищення тиску вище допустимого
або виникнення сумішей горюче - окислювач із-за розгерметизації обладнання.

Вибух газових балонів може статися із-за наповнення їх не тим робочим тілом для якого вони
призначені.

Кисневі балони можуть вибухнути при попаданні масла на вентиль балона.

Враховуючи причини аварій та вибухів газових балонів та трубопроводів

Державним комітетом по нагляду за охороною праці встановлені підвищені вимоги безпеки до їх

конструкції та правил експлуатації.

Балони та трубопроводи проходять періодичну технічну перевірку внутрішній огляд проводиться

1 раз 2 роки, гідравлічне випробування водою тиском на 50% більшим робочого 1 раз в 5 років!
Трубопроводи по яким транспортуються токсичні речовини перевіряються на герметичність
тиском повітря що дорівнює робочому. Відстуність пропускання на з’єданнях перевіряється
мильним розчином.

Газові балони проходять технічну перевірку на тих підприємствах, які їх наповняють. Державному
комітеті по нагляду за охороною праці підлягають реєстрації всі посудини та установки які
працюють під тиском >0,07 МПа, цистерни та бочки для перевезення зріджених газів, цистерни та
бочки для перевезення та зберігання сипучих речовин без тиску але які спорожняються під тиском
більшим 0,07МПа

Не підлягають реєстрації прилади водяного опалення та посудини невеликих об’ємів в яких

добуток тиску на об’єм менше 20

23.03.2023

Для попередження заповнення газових балонів не тим робочим тілом для якого вони
призначені використовують сигнальне пофарбування (кисневий - синій колір, пропан-бутан –
червоний, ацитилен – білий, вуглекислота – чорний)

Для попередження заповнення балонів не тим робочим тілом для якого вони призначені кожен тип
балона на кранах має свій розмір різьби та напрям різьби.

Для виявлення протікання газу із-за розгерметизації використовують одоризацію газу, це

введення до суміші газу спеціальної сигнальної домішки яка має різкий не приємний запах.

Якщо запобігти утворенню суміші горюче-окислювач неможливо, проводиться флегматизація

суміші, тобто до суміші газу додаються речовини які сповільнюють швидкість реакцій окислення, в
якості флегматизатора використовуються: водяна пара, азот або вуглекислий газ.

Для запобігання іскріння при ударі та терті головки газових балонів та інструменти для їх
відкривання виготовляють із металів, що не іскрять при ударі та терті (алюміній, бронза, латунь)

Тема: Гігієна праці.

Санітарно гігієнічні вимоги до виробничих територій та робочих місць

План

1. Вимоги виробничої санітарії до вибору площадок під будівництво промислових об’єктів

2. Санітарно гігієнічні вимоги до повітря робочої зони
3. Нормування та контроль складу повітря робочої зони
 При виборі площадок під будівництво промислових об’єктів необхідно враховувати комплекс
санітарно технічних заходів, які створюють відповідні умови як для працюючих так і для
навколишнього житлового та лісового масивів.

Площадки слід вибирати з врахуванням аерокліматичної характеристики та рельєфу місцевості,

прямого сонячного випромінювання та природнього провітрювання, туманоутворення та умов
розсіювання шкідливих виробничих викидів. При цьому площадки необхідно розміщувати як можна
ближче до енергетичних комунікацій

Підприємства які мають значні шкідливі виробничі викиди, відділяються від житлових санітарно
захисними зонами

Санітарно захисна зона – це найменша відстань від території підприємства до найближчого

житлового будинку.

В залежності від складу та кількості шкідливих викидів встановлено 5 класів санітарно-захисних

зон по ширині:

1. 1000м
2. 500м
3. 300м
4. 100м
5. 50м

В санітарно захисній зоні можна розміщувати адміністративно-службові будівлі, склади, гаражі,

пожежні депо, амбулаторії крім житлових будівель.

Санітарно

На виробництві при веденні технологічного процесу на організм людини можуть діяти такі
шкідливі виробничі фактори як:

- Пари
- Аерозолі
- Надмірна теплота
- Підвищена або понижена температура
- Вологість повітря

Організм людини постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем.

На процес теплообміну між людиною і навколишнім середовищем впливають метеорологічні
умови та характер праці. Параметри що обумовлюють тепловий баланс системи «Людина –
робоча зона» і одночасно характеризують робочу зону називаються - параметрами мікроклімату
робочої зони. До них належать:

- Температура
- Вологість повітря %
- Швидкість руху повітря м/с
- Барометричний тиск Па

В природі ці параметри можуть змінюватися

Нормовані параметри робочого місця:

- Темп: +18 - +23 С понижені (-6 ) підвищені (+35)

- Волог: 40 – 60 % Понижена (18%>) приводить до пересихання дихальних шляхів та втрати
вологості організму. Підвищена вологість 75< може привести до переохолодження при
низьких температурах та перегріванню на високих температурах
- Швидкість руху повітря: 0.2 – 0.5 м/с взимку , 0.5 – 1 м/с влітку.
- Барометричний тиск:

Атмосферне повітря яке найбільш сприятливе для організму людини складається з сумішей газів:
азоту 78.08%, кисню 20.95%, інертні гази (аргон, неон) 0.93%, вуглекислий газ 0.03%, інші домішки
0.01%

Шкідливі речовини які є в повітрі робочої зони можуть бути причиною загальних та місцевих
отруєнь які протікають в гострій або хронічній формах.
Гостре отруєння виникає при попаданні значної кількості шкідливої речовини в організм на протязі
короткого часу

Хронічне отруєння виникає при попаданні невеликої кількості шкідливої речовини на протязі
довгого часу накопичуючись в оргінізмі що назив. Кумуляція .

При хронічному отруєнні може виникати сенсибилізація та привикання

Сенсибилізація це такий стан організму при якому повторна доза шкідливої речовини викликає
більший ефект ніж попередній

За характером дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 групи

1 – загальноотруйні (свинець, ртуть, оксид вуглецю)п

2 – подразнюючі - які подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів (хлор, аміак, оксиди сірки,
озон)

3 – сенсабелізуючі (розчинники)

4 – мутагенні – впливають на спадкову інформацію ( свинець, марганець, радіоактивні ізотопи)

Деякі речовини попадаючи в легені людини викликають фіброгенну дію, тобто поява на поверхні
легенів дрібних рубців – фібрів, що може викликати професійне захворювання – пневмоконіоз. Це
пил деревини, мінералів, пластмас, металів, волокна тканин, та мінералів.

Згідно санітарних норм, вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони визначається величиною
гранично допустимих концентратів в м/м. Гранично допустима концентрація – це така кількість
шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка на протязі всього робочого стажу не викличе у
працівника отруєнь

За ступенем небезпеки з врахуванням гранично допустимих концентрацій, шкідливі речовини

поділяються на 4 класи небезпеки:

1 клас – надзвичайно небезпечні (0.01)

2 клас – високо небезпечні (0.3)

3. Нормалізація та контроль складу повітря робочої зони

Методи нормалізації:

1. Використання технологічних процесів які зменшують або виключають попадданя

шкідливих речовин в повітря робочої зони.
2. Використання автоматизації та механізації
3. Використання вентиляції та кондеціювання повітря
4. Очищення повітря методом (а – поглинання твердими пористими речовинами шкідливих
речовин – абсорбція, б – хімічним перетворенням хімічних речовин в менш шкідливі –
хемосорбція, в – розчинення шкідливих речовин в рідинах – абсорбція, г – використання
фільтрів пилоусадочних камер та циклонів

Методи контролю складу повітря:

1. Температура заміряється термометром в кількох точках виробничого приміщення на висоті

півтора метра від підлоги та визначається середнє
2. Швидкість руху повітря вимірюється анемометром
3. Відносна вологість повітря вимірюється психрометром або гігрометром
4. Барометричний тиск заміряється барометром
5. Тиск вище атмосферного заміряється манометром
6. Тиск нище атмосферного заміряється вакуоуметром
7. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони визначається лабораторним аналізом проб
8. Вміст газів визначається різного типу газоаналізаторами

Тема: Захист від шуму та вібрації на виробництві.

План

1. Дія вібрації на організм людини та захист від неї

2. Вплив шуму та методи боротьби з шумом
3. Захист від інфра та ультра звуків

Шум, вібрація, інфра та ультра звуки по своїй фізичній природі є пружними коливаннями твердих
тіл газів та рідин

Під вібрацією принято розуміти рух точок або механічної системи при якому почергово змінюється
з часом значення хоча б 1 з кординат

Причиною вібрації є виникнення при роботі машин та механізмів неврівножених силових дій.
Наявність дисбалансу.

Причиною дисбалансу може бути неоднорідність матеріалу, тіл що обертаються, не співпадіння

центра маси тіла з віссю його обертання, деформація деталей

По характеру дії на організм людини вібрація поділяється на загальну та локальну.

Загальна вібрація – яка прикладена до опорних поверхонь тіла людини в положенні сидячи або
стоячи, викликає струс всього організму людини

Локальна вібрація – діє на окремі частини тіла людини руки або ноги

Загальна вібрація з частотою більше 0,7 Гц може викликати морську хворобу, нійбільш небезпечна
вібрація з частотою від 6 до 9Гц. Так як вона близька до частоти коливань внутрішніх органів
людини , що може викликати явище резонансу.
При систематичних коливаннях з частотою більше 1 герца, може викликати стійкі порушення
опорно рухового апарату центральної нервової системи, системи травлення

Головні методи боротьби з вібрацією:

1. Зменшення вібрацій шляхом зниження або знищення збуджуючих сил.

2. Вібродемпфлірування – зменшення вібрації за рахунок збільшення сил тертя тобто первід
коливань в теплоту.
3. Вібропогашення – динамічне погашення коливань за рахунок введення в систему
додаткових масс. Або збільшення жорсткості системи
4. Віброізоляція – введення в систему додаткового пружного зв’язку в цілях послаблення
передачі вібрації суміжному елементу конструкції
5. Використання засобів індивідуального захисту

Методи боротьби з шумом, звук що сприймає людина це пружні коливання повітряного

середовища які викликанні порушенням рівноваги. Шум являє собою скупчення звуків різних
частот і фаз. Що хаотично міняються в часі і викликають неприємні відчуття в людини. Розрізняють
механічний, електромагнітний та гідроаеродинамічний шум.

Органи слуху людини розрізняють звуки в діапазоні частот від 16герц до 20000герц

До 16гц інфразвук вище 20000 це ультра звук які людина не чує. Для порівняння та оцінки шумів
користуються поняттям рівень шуму. Рівень шуму – сумарний рівень звукового тиску який
визначається в усім частотнім діапазоні і вимірюється приладом – шумоміром в одиницях Децибел
(дБ)

Шум викликає шкідливий вплив на фізичний стан людини, пригноблює центральну нервову
систему. Приводить до порушеннь обміну речовин, викликає сердечні захворювання.

Рівень шуму 30-35дБ звичний для людини.

Шум інтенсивністю 40-45дБ викликає нервове навантаження, зниження продуктивності праці.

Тривалий вплив шуму більше 75дБ може привести до професійної глухоти

Забороняється навіть короткочасні перебування людини в зонах з рівнем шуму вище 135дБ

Методи боротьби з шумом:

1. Зменшення шуму шляхом впливу на джерело збудження

2. Зміна напрямку випромінювання шуму за рахунок використання різного типу екранів
3. Механізми які генерують підвищений рівень шуму розміщуються в окремих ізольованих
кімнатах або біля зовнішніх стін виробничого приміщення.
4. Акустичне оформлення в приміщенні
5. Зменшення шуму на шляху його розповсюдження за рахунок використання різного типу
глушаків
6. Використання засобів індивідуального захисту

Захист від інфра та ультразвуків

Інфразвук це звук з частотою до 16гц який людина не чує, джерелом інфразвуку є робота машин та
механізмів з числом робочих циклів менше 20 в секунду: Двигуни внутр згорання, вентилятори,
компресори, а також турбулентні процеси в потоках рідини та газів.

Інфразвук росповсюджується на великій відстані і може долати фізичні перешкоди.

Інфразвук використовується як в гідролокації підводних та надводних морських та океанських

суднах

При проходженні інфразвуку в людини може виникати відчуття страху та сонливості, порушення
мови пониження уваги, порушення роботи вестибулярного аппарату.

Засоби захисту від інфразвуків:

1. Використання машин та механізмів з числом робочих циклів більшим 20 в секунду

2. Віддалення робочого місця від джерела

На виробництві використовуються природнє, штучне та комбіноване освітлення.

Природнє освітлення може бути боковим - через віконні отвори, верхнє – через ліхтарі, та
комбіноване.

Штучне освітлення може бути загальним, та місцевим. Загальне освітлення використовується для
освітлення основних виробничих приміщень, території підприємств, та місць масового проходу
працюючих.

Місцеве освітлення використовується для освітлення визначеного робочого місця. Використання

тільки місцевого світла в виробничих приміщеннях не допускається, так як створюються різкі тіні,
що можуть привезти до травмування працівників.

За функціональними ознаками загальне освітлення поділяється на: - робоче, - аварійне, -

евакуаційне, - охоронне, - чергове.

Робоче освітлення обов’язкове в усіх виробничих приміщеннях і на території для забезпечення

нормального виробничого процесу.

Аварійне освітлення влаштовується в тих випадках, коли раптове виключення робочого освітлення
і зв’язане з цим можливе порушення нормального обслуговування обладнання чи технологічного
процесу, може привести до вибуху, пожежі або порушення технологічного процесу.

Мінімальна освітленість робочого освітлення 150люкс

Аварійне повинно складати 5% від робочого, але не менше 2 люкс

Евакуаційне освітлення влаштовується в місцях, небезпечних для проходу людей (коридорах, на

сходах).

Мінімальна освітленість аварійного освітлення не менше 0.5 люкс.

Аварійне та евакуаційне освітлення як правило, під’єднуються до незалежного джерела світла

Охоронне освітлення, влаштовується в приміщеннях які в неробочий час охороняються

Чергове освітлення влаштовується по периметру території підприємства, яке охороняється

Головною задачею, освітлення на виробництві, є створення найкращих умов для зору. Освітлення
на робочому місці, повинно відповідати характерові, зорової роботи, який визначається, 3
параметрами:

1. Найменший об’єкт розрізнення – найменший розмір предмету що розглядається , окрема

його частина або дефект, які необхідно чітко розрізняти в процесі роботи.
2. Фон – це поверхня що безпосередньо прилягає до об’єкта розрізнення, на який він
розглядається
3. Контраст об’єкта з фоном, який характеризується відношенням якості розглядаємого
об’єкта і фона.

Освітлення на робочій поверхні, повинно забезпечувати достатньо рівномірні розподілення якості,

якщо у полі зору знаходяться поверхні що значно відрізняються по яркості, то при переводі
погляду з ярко освітленої поверхні на слабоосвітлену поверхню, око повинно переадаптуватися,
що веде до швидкої втоми.

Збільшення освітленості робочої поверхні, покращує видимість об’єктів за рахунок збільшення їх

яркості, збільшує швидкість розрізнення деталей що веде до збільшення продуктивності праці

Величина освітленості повинна бути постійною, пульсація освітленості, приводить до швидкої

втоми зору.

Електричні джерела світла бувають – лампи накалювання, газорозрядні лампи, світлодіодні.

Головною характеристикою, яка характеризує економічність джерела світла, є світлова віддача.

Світлова віддача – відношення світлового потоку який випромінює лампа до споживаємої

потужності

Лампа накалювання – проста в виготовленні, відсутні допоміжні пристрої для включення в

мережу, зручна експлуатація, надійна в роботі при коливанні напруги.

Недоліки:

1. Невисока світлова віддача 7-20люм/ват

2. Невеликий термін служби (до 2500год)
3. Наявність в спектрі випромінювання жовто-червоного кольору.

Світлодіодні лампи – світлова віддача 100-150 люм\ват, термі служби до 100к годин, коефіцієнт
пульсації ноль.

Тема: Захист від іонізуючих випромінювань

План

1. Види та дози іонізуючих випромінювань

 2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
3. Радіаційна безпека

Іонізуюче випромінювання – це будь яке випромінювання взаємодія якого з середовищем

приводить до утворення зарядів різних знаків.

Розрізняють корпоскулярне та фотонне іонізуюче випромінювання

Корпускулярне випромінювання – потік елементарних частинок з масою спокою близькою до 0, це

альфа та бета частинки нейтрони і протони, вони характеризуються високою іонізуєчою здатністю,
та малою проникаючою

Фотонне випромінювання – потік електромагнітних коливань який поширюється в вакуумі

швидкістю близької до швидкості світла, це гама випромінювання та ренгенівські
випромінювання. Фотонне випромінювання характеризується високою проникаючою здатністю та
низькою іонізуючею.

Дія випромінювання в будь якому середовищі залежить від енергії випромінювання і оцінюється
дозою випромінювання

Доза випромінювання визначається окремо для повітря, для речовини і для біологічної тканини

Відповідно розрізняють експозиційну дозу для повітря, поглинену дозу для речовини, та
еквівалентну дозу для біологічної тканини

Експозиційна доха характеризує іонізуючу здатність випромінювання в повітрі, вимірюється в

одиницях «рентген»

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання що поглинається одиницею

маси опроміненої речовини, вимірюється в одиницях «грей»

Еквівалентна доза – є мірою впливу випромінювання на конкретну людину, одиницею

вимірювання еквівалентної дози є «зіверт», або позасистемна одиниця «бер» 1бер = 0.01 зіверт

Джерелами іонізуючих випромінювань можуть бути природні джерела, це сонячне

випромінювання, випромінювання всесвіту, та внутрішнє випромінювання земної поверхні.

Штучні джерела – це іонізуючі випромінювання які утворюються в наслідок техногенного впливу

людини (Ядерні вибухи, ядерні реактори, ренгенівські апарати, прилади в яких використовуються
радіоактивні матеріали, апаратура зв’язку високої напруги, тощо.)

Біологічна дія іонізуючого випромінювання

Біологічна дія іонізуючих випромінювань визначається поглинанням живою тканиною, енергії

випромінювання і виникаючою при цьому іонізацію молекул речовини

Іонізація живої тканини приводить до розриву молекулярних зв’язків та зміні хімічної структури
цих зв’язків що викликає загибель клітини
Під дією випромінювання в живій тканині проходить розщеплення води на атомарний водень H та
гідроксильну групу ОН, які маючи велику хімічну активність вступають в взаємодію з іншими
молекулами тканини утворюючи нові з’єднання не властиві живій тканині

Опромінювання може бути зовнішім і внутрішнім, хронічним та гострим.

При зовнішньому випромінювання найбільш небезпечні є гами та ренгенівські випромінювання

так як вони мають високу проникаючи здатність.

Внутрішні опромінення проявляються при попаданні радіоактивної речовини в середину організму

при диханні, їжі, або з водою.

При внутрішньому випромінюванні людина наражається не приривне випромінювання, до тих пір

поки радіоактивна речовина не розпадеться

При гострому променевому опіку, спостерігаються набряклості, пухирі, омертвіння шкіри можуть
з’явитися довго не заживаючі променеві рани, на місці яких можливі утворення ракових
захворювань

Одноразові опромінення дозою 25-50 бер до зворотніх процесів крові, опромінення дозою 80 -100
бер викликає початкові ознаки променевої хвороби, доза 270 – 300 бер, гостра променева
хвороба, смерть.

Згідно норм населення України поділяється на 3 категорії:

А) Категорія що постійно або тимчасово стикається з радіоактивними речовинами

Б) Це особи що не працюють з радіоактивними речовинами але за умовами проживання можуть

підлягати опромінюванню

В) Інше населення

По мірі відчуття до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів

опромінення яких причиняє найбільшу шкоду здоров’ю

1. Червоний кістковий мозок

2. Щитовидна залоза, печінка, нирки, очі, кишково-шлунковий шлях
3. Руки, ноги, шкіра

В залежності від групи критичних органів та категорії небезпеки робіт встановлені гранично
допустимі дози опромінення за рік.

Гранично допустима доза це найбільше значення індивідуальне, еквівалентної дози опромінення

за рік, яка при рівномірному впливові на протязі 50 років не викличе у працівника захворювань
або відхилень в стані здоров’я

Гранично допустима доза опромінення для категорії А:

1 група: 5 бер

2 група: 15 бер

3 група: 30 бер

Небезпека іонізуючого випромінювання проявляється в тому, що людина не може його виявити

ніякими органами чуття

Засоби захисту:

1. Зменшення потужності джерела випромінювання до мінімальних розмірів. (захист

кількістю)
2. Скорочення часу роботи з джерелом

Первинні засоби гасіння пожеж.

До первинних засобів гасіння пожеж які повинні бути в кожному виробничому підрозділі
належать:

- Бочка з водою
- Багор

Вогнегасники бувають – вуглекислотні, порошкові, повітряно пінні.

Тектонічні стихійні лиха:

- Вулкани
1. Лавовий потік який може досягати до 100км
2. Небезпечні та отруйні які можуть росповсюджуватись на відстань до 300км.
3. Кислотні дощі, які викликають отруєння людей та рослинності
4. Попіл та дим, який може розповсюджуватись на віддаль до 1000км і забруднюють
атмосферу
5. Селеві потоки які виникають
- Землетрус – це сильні коливання земної кори викликані тектонічними причинами, що
приводять до руйнування споруд. Щорічно фіксується

Сила землетрусу визначається за шкалою Ріхтера, згідно якої, нульова позначка на сейсмографі
означає абсолютний спокій грунту, кожний наступний бал, означає підземний поштовх в 10 разів
більший від попереднього
 - Поява у воді артезіанських свердловин підвищеного вмісту радону.

Порядок при дій при виникненні землетрусу:

1. Якщо відчули поштовхи земної кори, необхідно терміново покинути приміщення, відійти
на безпечну відстань від будівель і присісти.
2. Якщо вас поштовхи застали в середині будівлі, неохідно заняти місце під несучую стіної в
куті з’єднання, під столом чи якимось іншими предметами які можуть захистити від
падіння конструкцій.

Топологічні стихійні лиха:

- Повені

- Урагани

- Смерчі – атмосферний вихор що виникає в грозовій хмарі а потім поширюється у вигляді

темного рукава, до поверхні суходолу або моря, в верхній частині смерч має схоже на
лінійку розширення що сливається з хмарами. Швидкість обертання може досягати 330 м/c

- Тайфуни