Практичне заняття № 3

Тема. Дослідження рівня забруднення атмосфери шкідливими речовинами

Мета роботи:
а) засвоїти класифікацію шкідливих речовин за характером дії на організм людини;
б) з’ясувати сутність принципу нормування шкідливих речовин;
в) вивчити методи визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі;
г) виміряти вміст вуглекислого газу в повітрі.
Лабораторне та методичне забезпечення:
інтерферометр «ШИ-11» з технічним паспортом, навчально-методичні посібники.

Теоретичні відомості
1. Загальна характеристика хімічних речовин. Інтенсивний розвиток
науково-технічного прогресу, широка хімізація сприяє появі в навколишньому середовищі
нових хімічних і фізичних чинників, які несприятливо впливають на організм людини.
Тому для створення оптимальних умов життєдіяльності людини в різноманітних закладах
і установах необхідно забезпечити комфортні метеорологічні умови та необхідну чистоту
повітря, до складу якого можуть входити шкідливі речовини.
Шкідливими вважаються речовини, які при контакті з організмом людини можуть
викликати погіршення самопочуття, функціональні зміни, що виходять за межі прийнятих
норм, і навіть професійні захворювання. Ці речовини проникають в організм людини
через органи дихання, органи травлення, а також через шкіру та слизові оболонки.
Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, а через
шкіру – переважно рідкі речовини. У більшості випадків шкідливі речовини потрапляють
в організм людини через дихальні шляхи. Завдяки значній всмоктувальній поверхні
легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров, що є
причиною отруєнь (гострих або хронічних).
Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії,
метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму тощо. Гострі отруєння
виникають у результаті одноразової дії порівняно великих доз чадного газу, метану,
сірководню. Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих
доз свинцю, ртуті, марганцю. Потрапивши в організм людини, шкідливі речовини
розподіляються у ньому нерівномірно, концентруються лише в певних органах і
затримуються там тривалий час. Наприклад, найбільша кількість свинцю накопичується у
кістках, фтору – в зубах, марганцю – у печінці.
При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватися в
організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних
ефектів (функціональна кумуляція). У санітарно-гігієнічній практиці вони поділяються на
хімічні речовини та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) за характером впливу на організм
людини поділяються на:
 загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають
на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
 подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболонок,
дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірководень, озон);
 сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на
основі нітросполук);
 канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест,
нікель, хром);
 мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни
спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні
речовини тощо).
Класифікація речовин може проводитися й за іншими ознаками, наприклад, за
вибірковістю дії на окремі системи людини (серцево-судинну, систему органів травлення);
за основною шкідливою дією (задушливі, подразнювальні); за величиною
середньосмертельної дози.
Одним із досить поширених серед небезпечних і шкідливих чинників є пил, який
може здійснювати на людину фіброгенну дію, що є причиною багатьох професійних
захворювань органів дихання. Особливо небезпечною є одночасна дія пилу та шкідливих
речовин.
На ефективність дії шкідливих речовин суттєво впливають температура й вологість
повітря. Часто ці параметри навколишнього середовища підсилюють їхній вплив на
людину.
Конкретне значення ГДК для певної речовини визначається з урахуванням ступеня
впливу не лише на здоров’я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми та
природні угрупування в цілому.
Доцільно зазначити, що нижніх безпечних рівнів впливу шкідливих речовин не
існує. Будь-яка концентрація шкідливих речовин, яка перевищує звичайну (що є у природі
й до якої звикла людина), може негативно впливати на людину й навколишнє середовище.
Особливо це стосується різноманітних канцерогенів.
Наявність у повітрі, воді, ґрунті декількох забруднювачів посилює їхню дію на
живі організми. Дуже шкідливою є сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид
азоту, фенол, сірчана та фтористоводнева кислоти.
У переліку небезпечних речовин за ГДК поряд із нормативом може наводитися
додаткова літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини: О —
гостроспрямованої дії; А — алергічної дії; К — канцерогенної дії; Ф — фіброгенної дії.
Граничнодопустимі концентрації найбільш поширених шкідливих речовин у
повітрі наведено в табл. 10.1.
За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
I. Речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м 3 (свинець, ртуть,
озон).
II. Речовини високонебезпечні, ГДК 0,1-1,0 мг/м3 (сірчана й соляна кислоти,
хлор, фенол, їдкі луги).
III. Речовини помірнонебезпечні, ГДК 1,1-10,0 мг/м 3 (вінілацетат, толуол,
ксилол, метиловий спирт).
I. Речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (бензин, ацетон, гас тощо).
 Таблиця 11.1
Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених
пунктів

№ Максимальна разова,
Речовина Середньодобова, мг/м3
з/п мг/м3
1 Ацетон 0,35 0,35
2 Аміак 0,2 0,004
3 Нітробензол 0,008 0,008
4 Кіптява (сажа) 0,15 0,05
5 Оксиди азоту - 0,04
6 Оксид сірки 0,5 0,05
7 Оцтова кислота 0,2 0,06
8 Пари свинцю, ртуті - 0,0003
9 Пил нетоксичний 0,5 0,15
10 Пари сірчаної кислоти 0,3 0,1
11 Пари фтороводню 0,02 0,005
12 Сірководень 0,008 0,008
13 Хлор 0,1 0,03
14 Чадний газ 3 1

У навколишнє середовище шкідливі речовини можуть потрапляти внаслідок аварій

на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової
промисловості, а також при транспортуванні сильнодійних отруйних речовин.
Сильнодійними отруйними речовинами (СДОР) називаються хімічні сполуки, які в
певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей,
сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.
Аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти та інші речовини, які належать до СДОР, можуть
використовуватися у промисловості й на виробництві, а оксиди азоту і сірки, хлористий
водень, чадний газ утворюються при пожежах.
Для аналізу небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку шкідливих речовин,
використовують навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек.
Нижче наводиться приклад створення навчального алгоритму небезпеки розливу
сильнодіючих отруйних речовин.
Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР
1. Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї,
дорожньо-транспортні пригоди.
2. Небезпечний фактор: сильнодіючі отруйні речовини.
3. Наслідки: отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості,
захворювання, летальні випадки,
4. Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражальних факторів сильнодіючих
отруйних речовин.
5. Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, використати
 індивідуальні засоби захисту.
6. Долікарська допомога:
 СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже повітря, не дати потрапити
речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим
молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати
хворого від зайвих рухів;
 виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти
примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;
 виведення отрути із травного каналу: прийняти активоване вугілля – 1 столова
ложка на 100 г води, промити шлунок за допомогою зонду;
 при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20
хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо
СДОР – кислота – змити слабким розчином соди, якщо луги – рани закрити
асептичними пов’язками охолодити обпечене місце);
 для всіх випадків: при відсутності ознак життя – провести реанімацію.
7. Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху,
зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на
виробництві
3.Методи реєстрації шкідливих речовин
Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють
декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний
метод і метод неперервної реєстрації шкідливих речовин.
Експрес-метод (колориметричний), який ґрунтується на явищі зміни кольору
індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко
та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на
робочому місці.
Лабораторний метод, який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-
хімічного аналізу (хроматографічного, фото-колориметричного) в лабораторних умовах.
Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у
повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для
проведення аналізу.
Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин здійснюється за
допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів.
Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним
способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний
фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім
обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.
Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом
небезпеки шкідливих речовин, їхньою кількістю, ступенем небезпеки враження людей.
Контроль (вимірювання) може проводитися безперервно, періодично протягом зміни,
щоденно, щомісячно. Безперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК)
повинен бути забезпечений тільки в приміщеннях, коли в повітря можуть потрапити
шкідливі речовини гостроспрямованої дії.
До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного
середовища в приміщеннях і захисту працівників належать:
  вилучення шкідливих речовин та їхня заміна на менш шкідливі, наприклад,
останнім часом свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт –
іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – мийними
розчинами на основі води;
 локалізація шкідливих речовин за рахунок місцевої та загально-обмінної
вентиляції, а також різні методи очищення газових викидів (хімічне
перетворення, адсорбція, абсорбція);
 контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі (гігієнічне нормування);
 використання засобів індивідуального захисту;
 попередні та періодичні огляди працівників, які перебувають у шкідливих
умовах, дотримання правил особистої гігієни.
Забруднення повітря шкідливими речовинами в закладах освіти часто спостерігається
у фізичних і хімічних лабораторіях та кабінетах, а перевищення допустимої концентрації
вуглекислого газу – в усіх навчальних приміщеннях. Основними причинами такого стану
є незадовільна вентиляція та несправність систем опалення через матеріальні труднощі,
які є у більшості навчальних закладів. Це призводить до створення несприятливих умов
для навчання й виховання, які виникають внаслідок зменшення вмісту кисню та
збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі.
При тиску 760 мм рт.ст. до складу атмосфери біля поверхні Землі входять: азот –78 %,
кисень – 21 %, інертні гази – 1 % (вуглекислий газ – 0,03 %). Зменшення вмісту кисню
внаслідок неякісно облаштованої або відсутньої природної чи штучної вентиляції
приміщень до 17 % навіть без збільшення концентрації вуглекислого газу призводить до
посилення дихання, зниження гостроти зору, порушення координації рухів, появи
помилок в оцінці ситуації, виникнення почуття слабкості, сонливості, запаморочення
тощо.
Збільшення вмісту вуглекислого газу до 1 % має невеликий вплив на самопочуття
дорослої людини, але призводить до частішого дихання та зниження працездатності при
збільшеному навантаженні на всі органи.
При подальшому збільшенні вмісту вуглекислого газу в повітрі, що вдихається,
самопочуття різко погіршується, дихання стає важким і частішим, працездатність значно
знижується, людина може втратити свідомість. Тривале дихання повітрям, що містить
значну кількість вуглекислого газу, небезпечне для життя. При вмісті вуглекислого газу
близько 10 % розвивається важке отруєння і наступає смерть.
Перевірити наявність шкідливих речовин, зокрема концентрації вуглекислого газу
в приміщеннях, можна за допомогою газосигналізаторів і газоаналізаторів різного типу.
4.Інтерферометр «ШИ-11»
4.1 Опис інтерферометра. Інтерферометр призначений для визначення вмісту
вуглекислого газу й метану в повітрі. Зовнішній вигляд газоаналізатора подано на рис.
11.1.
Межі вимірювань: від 0 до 6 % (за об’ємом). Дія приладу ґрунтується на
вимірюванні зміщення інтерференційної картини, що відбувається внаслідок зміни складу
досліджуваного повітря, яке знаходиться на шляху одного з пучків світла, здатних
інтерферувати. Величина зміщення пропорційна різниці між показниками заломлення
світла досліджуваної газової суміші й атмосферного повітря.
 Рис. 11.1
Інтерферометр ШИ-11:
1 — штуцер для всмоктування повітря; 2 — розподільний кран;
З — окуляр; 4 — штуцер із фільтром; 5 — гвинт для зміщення
інтерференційної картини; 6 — кнопка контролю, 7 — кнопка
вимірювання; 9 — кришка відсіку з поглинальним патроном

4.2. Підготовка приладу до роботи

Перевірити герметичність газової лінії приладу. Для цього гумову трубку груші
надіти на штуцер 4, закрити штуцер 1 гумовим ковпаком і стиснути грушу. Якщо газова
лінія герметична, то груша при відпусканні не випрямляється. У такій само послідовності
перевіряють і забірник проб повітря.
Зняти кришку відсіку поглинального патрона 9; із штуцера поглинального патрона
зняти гумовий ковпак, замість нього надіти гумову трубку, яку з’єднати з випускним
штуцером гумової груші; трубку гумової груші надіти на штуцер 4 і зробити 5-6 стискань
груші; закрити штуцер поглинального патрона гумовим ковпаком.
Увімкнути лампу й домогтися при спостереженні в окуляр чіткого зображення
інтерференційної картини та шкали.
Продути повітряну й газову лінії чистим повітрям. Для цього встановити
інтерференційну картину в нульове положення, натиснути кнопки 6 і 7 одночасно й,
обертаючи гвинт 5, досягти збігання лівої чорної смуги інтерференційної картини з
нульовою поділкою шкали.
4.3. Порядок проведення вимірювань. Для визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі
необхідно спочатку визначити концентрацію метану. Для цього розподільний кран
ставлять у положення СН4. Стиснення гумової груші призводить до продування проби
повітря через прилад. Якщо в повітрі є метан, то інтерференційна картина зміщується
вправо впродовж шкали. За цим зміщенням відраховують кількість поділок, що
відповідають вмісту метану в повітрі (у %).
Розподільний кран ставлять у положення С02, прокачують повітря та проводять
відлік за шкалою. Це і є сумарне значення вмісту в повітрі метану й вуглекислого газу.
Вміст вуглекислого газу дорівнює різниці останнього й першого результатів.

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно-практичного заняття та
рекомендовану літературу за темою.
2. Визначити вміст вуглекислого газу в повітрі (дослід повторити З рази і
знайти середнє значення), порівняти отримані результати з нормативними
вимогами.
3. Результати вимірювань оформити у вигляді табл. 11.2 і зробити висновок.
4. Створити навчальний алгоритм однієї з небезпек, пов’язаних із
забрудненням атмосферного повітря шкідливими речовинами, та
структурно-логічну схему її вивчення.

Таблиця 11.2
Результати дослідження газового складу атмосферного повітря
 № досліду сн4 со2

Середнє значення

Контрольні питання

1. Як впливають шкідливі речовини на організм людини?

2. Які параметри навколишнього середовища підсилюють негативну дію
шкідливих речовин?
3. Якими методами можна виявити шкідливі речовини й проконтролювати
їхню концентрацію у повітрі?
4. У чому полягає принцип нормування шкідливих речовин?
5. Вкажіть класи небезпечності шкідливих речовин й охарактеризуйте методи
їхньої реєстрації.
6. Які речовини належать до сильнодіючих отруйних?
7. Користуючись табл. 10.1, назвіть найнебезпечніші речовини.
8. Яка концентрація вмісту вуглекислого газу в закладах освіти є безпечною?
9. Наведіть приклади шкідливих речовин, які мають канцерогенну і мутагенну
дію.
Якими методами перевіряють рівень запиленості приміщень? На чому вони ґрунтуються?
Яка доза вважається максимальною разовою дозою отруєння шкідливою речовиною? Яка
– максимальною середньодобовою?
Як визначити вміст вуглекислого газу за допомогою інтерферометра ШИ-11
Чому дорівнює ціна поділки на шкалі приладу?
Які існують джерела забруднення повітря у закладах освіти? Які заходи вживаються для
зменшення вмісту вуглекислого газу впродовж дня?
Які особливості долікарської допомоги при отруєннях сильнодіючими отруйними
речовинами?