Professional Documents
Culture Documents
Механізм Токсичної Дії Шкірнонаривної Дії
Механізм Токсичної Дії Шкірнонаривної Дії
План
Вступ
1. Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.
2.Класифікація СДОР
3.Клінічні ознаки.
4.Перша медична допомога:
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Клінічно можуть бути різні форми уражень: ураження шкіри, очей, органів дихання,
шлунково-кишкового тракту та комбіновані ураження, які найбільш часто зустрічаються.
1. Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.
2.Класифікація СДОР
(по токсичній дії на організм і клінічний прояву)
1. Речовини переважно задушливої дії:
хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген.
2. Речовини переважно загальноотруйної дії:
оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид.
3. Речовини, що володіють задушливою та загальноотруйною дією:
сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, акрилонітрил.
4. Нейротропні отрути, тобто речовини нервово-паралізуючої дії, що
порушують функції ЦНС і периферійної нервової системи:
ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос і ін. фосфорорганічні інсектициди (ФОІ)
5. Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією:
аміак.
6. Метаболічні отрути:
етиленоксид, метилхлорид.
7. Речовини, що порушують обмін речовин і структуру клітини:
диоксин.
3.Клінічні ознаки.
Хлор дуже сильно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів,
викликає їхній опік. У постраждалого з’являється сухий кашель, біль за грудиною,
порушення координації, задишка, різі в очах, сльозотеча. Через 2-4 години розвивається
токсичний набряк легенів — синюшність, ядуха, смерть.
За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу
дихального і серцевого центрів.
В роки 2-ї світової війни хімічні речовини не застосовувалися, але в хімічних
камерах було отруєно 3 млн. чоловік.
Фосген — також як і хлор відносить до групи СДОР задушливої дії, тобто
надходить в організм через органи дихання і в остаточному підсумку призводить до
порушення дихання, ядухи. Вже при незначних концентраціях відчувається солодкувато-
приторний запах прілого сіна (гнилі) і неприємний присмак у роті, подразнення слизових
оболонок очей, кашель, утруднення дихання, тиск за грудиною, почуття теплості і тиску в
підложечній області, нудота, іноді блювота.
Після закінчення контакту людини з ОР усі зазначені вище симптоми слабшають
або зовсім зникають, постраждалий почуває себе цілком задовільно. Наступає період
прихованої дії (гаданого добробуту) від декількох хвилин при важкому ступені ураження,
до 5-6 годин і навіть 2-3 днів — при легкому ступені ураження. Людина може рухатися, а
цього їй ні в якому разі не можна робити. Треба виносити постраждалих тільки на ношах,
хоча вони і можуть пересуватися самостійно.
Клінічні ознаки.
Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій
атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.
При легкому ступені отруєння (вміст карбоксигемоглобіну в крові
10-15%) виникають шум у вухах, пульсація в скронях, головний біль, запаморочення,
м’язова слабість, особливо в ногах, нудота, блювота, часто спостерігається стан ейфорії
(сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і
невмотивованих вчинків. Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко,
основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.
При отруєннях середньої тяжкості (30-40% вміст карбоксигемоглобіну в крові) —
сильний головний біль, обличчя червоніє, збудження, вимова незв’язна, сплутаність
свідомості.
При 40-50% карбоксигемоглобіну — сильний головний біль, утрата свідомості,
колапс, тривала кома.
У важких випадках при концентраціях карбоксигемоглобіну 60-70% — утрата
свідомості, припинення дихання, смерть.
При вмісті в крові 80% карбоксигемоглобіну — швидка смерть. Шкірні покрови —
малинового кольору.
Механізм дії.
Синильна кислота дуже легко всмоктується слизовими дихальних шляхів і
шлунково-кишкового тракту. Попавши в організм, вона блокує внутрішньоклітинні
залізовмісні ферменти, зокрема цитохромоксидазу, і тим перешкоджає засвоєнню кисню
тканинами.
Розвивається клітинна (тканинна) аноксія. При цьому особливо страждає функція
ЦНС.
Клінічна картина.
Отруєння розвивається дуже швидко: різка задишка, короткочасне рухове
збудження, уражений падає, непритомніє, розвиваються судоми і швидко наступає
параліч дихального і судинно-рухового центрів — смерть. Так виявляється блискавична
форма.
При уповільненій формі — інтоксикація наростає поступово. Скарги на гіркий смак
у роті, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота.
Пізніше з’являється нудота, шум у вухах, задишка, біль в області серця, утруднення
вимови, утрата свідомості, судоми заміняються паралічем — тонус м’язів падає.
Артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний, дихання аритмічне, поверхневе,
незабаром зупиняється, а серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після
чого і воно зупиняється.
Шкірні покрови, слизові — рожевого забарвлення.
Перша допомога.
Припинити надходження отрути в організм (надягання протигаза, винос, виведення
із зараженої атмосфери). Введення антидоту — амілнітрату шляхом вдихання парів під
маскою протигаза. У умовах стаціонару використовують більш потужні антидоти —
внутрівенно хромосмон, тіосульфат натрію, глюкозу.
Клініка.
Аміак уражає в першу чергу нервову систему, знижує спроможність клітин
нервової системи засвоювати кисень. Подразнення рецепторів блукаючого нерва може
викликати рефлекторне гноблення дихального центру і серцевої діяльності. При великих
концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах
гострої дихальної і серцево-судинної недостатності. У наступному, ураження парами
аміаку викликає запалення легенів, бронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані,
токсичний набряк легенів. Вплив аміаку на ЦНС виявляється у збудженні, судомах. Воно
мабуть пояснюється нестачею кисню в крові і нервових клітинах.
Аміак також здійснює місцеве подразнення слизових оболонок очей, дихальних
шляхів. Звідси задушливий кашель, нежить, утруднення дихання, різі в очах, сльозотеча.
Пульс частий, серцебиття.
Перша медична допомога.
При попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином
квасців; при болях — закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі.
При інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої
атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО”
або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4). Поза зараженою атмосферою інгаляція кисню,
вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини —
тепле молоко із содою.
Шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре
дегазує аміак.
При попаданні рідкого аміаку усередину:
– промивання шлунка, викликати блювоту;
– дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;
– давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.
Всі названі вище пункти першої медичної допомоги повинні добре засвоїти члени
сандружин, робітники хімічних об’єктів, населення, що мешкає в районі хімічно
небезпечних об’єктів і, природно, студенти, що вивчають курс «БЖД і ЦО».
Кількість, Назва
т
50,0 аміак
40,0 толуол
20,0 ціанист
а кислота
3,0 азотна
кислота
Додаток № 2
ЗАСОБИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ РІЗНОМАНІТНИХ ОТРУЄННЯХ
(із “Положення про охорону праці робітників Мінвузу”)
1.Алкалоїди групи Бромиста камфора (0,5 г) або кардіомін (30 крапель), міцний чай, кава, ШД
морфіну (штучне дихання), О2 (кисень) або карбоген — 6% СО2 + O2.
2.Аміак рідкий Пити дуже слабкий розчин оцтової кислоти або лимонний сік. Викликати
блювоту. Дати рослинну олію, молоко або яєчний білок. ЗІЗ. Протигаз марки “ДО”
або “М”. Спец. одяг, гумові чоботи і рукавички.
3.Бензол Викликати блювоту. Дати проносне. ШД і О2, кава. ЗІЗ. Протигаз марки “А”
або “М”. Спец. одяг бавовняний із силікатно-казеїновим покриттям. При роботі в
осередку застосовувати інструменти, що не викликають іскроутворення, не
використовувати вибухонебезпечні акумуляторні ліхтарі, тому що пари горючі,
вибухонебезпечні. Самозапалювання при температурі 534°С.
5.Фенол рідкий Викликати блювоту. Дати вапняну воду: суспензія оксиду магнію (15 г
(карболова кислота), КМnО4 оксиду магнію на 100 мл води по 1 ст. л. через 5 хв.) Розведений розчин КМnО 4
(1:4000 — марганцівка), 5% розчин гіпосульфіту натрію. ЗІЗ. При наявності парів
— протигаз марки “А” або респіратор Ф-46-К із відповідним фільтром. Захист очей.
Щільний спец. одяг, гумові чоботи, рукавички.
6.Мінеральні кислоти При отруєнні через стравохід полоскати рот водою і 5% розчином соди. Дати
(азотна, сірчана, оцтова, молоко і суспензію оксиду магнію (10 г на 150 мл води), або вапняну воду і
хлористоводнева, щавлева і рослинну олію, або рідке борошняне тісто. ЗІЗ. Від сірчаної кислоти протигаз марки
ін.) “В” з додатковим фільтром. Захисний спец. одяг, рукавички, чоботи. Від
хлористоводневої кислоти протигаз марки “В”.
7.Миш’як або сурма Викликати блювоту. Дати проносне (сульфат магнію). Після чого в 300 мл
води розчинити 100 г сульфату заліза, додати 20 г оксиду магнію, розтертого в 300
мл води, збовтати і давати по 1 ч. л. кожні 10-15 хв. по припиненні блювоти.
8.Наркотики, ефір, Дати 0,03 г фенаміну або 0,1 г коразолу або 30 крапель кордіаміну; після
хлороформ, снотворне цього — міцний чай або кава. При необхідності ШД, О2 (кисень).
9.Ртуті сполуки Негайно дати випити 3 сирих яйця в молоці (1 л), викликати блювоту. Дати
суміш 1 г гіпосульфіту натрію + 5 мл 3% H 2О2 + 10 мл Н2О, рахуючи, що зазначена
кількість береться на кожні 0,1 г хлористої ртуті, що потрапила в шлунок.
10. Нітросполук Викликати блювоту. Давати проносне. Цілком неприпустимо давати спирт,
и жири або рослинну олію.
11. Ціанистоводн При отруєнні через рот дати 1% розчин гіпосульфіту натрію і 0,025% розчин
ева, синильна кислота і її солі КМnО4. Викликати блювоту. Вдихати амілнітрит. ШД, О2 (кисень).
12. Фосфор, Дати 200 мл 0,2% розчину сульфату міді. Не давати жири, молоко, рослинну
ФОР. карбофос, хлорофос олію. При ураженні ФОР — тарен у табл. під язик, атропін із шприц-тюбика
тощо внутрім’язово. ЗІЗ. Протигази фільтруючі, загальновійськові, респіратор Ф-46-К із
патроном марки А. Захисні окуляри, захисний одяг, гумові чоботи, рукавички.
ГАЗОПОДІБНІ СДОР
13. Пари азотної Абсолютний спокій навіть при помірному отруєнні. Вдихання кисню. ЗІЗ.
кислоти Див. п. 6.
14. Аміак (із Свіже повітря, спокій, ШД. Зігрівання області шиї (гарячий компрес на
балонів) шию). ЗІЗ. Протигаз марки “ДО” або “М”. Спецодяг, захисні чоботи, рукавички,
окуляри.
15. Пари бензолу Свіже повітря (уникати охолодження, спокій). Вдихання O2. ЗІЗ. Див. п. 3.
16. Пари йоду Вдихати водяну пару з домішкою аміаку, очі промити 1% розчином
гіпосульфіту натрію.
17. Ацетону Чисте повітря. ШД, О2. ЗІЗ. Протигаз марки “А”. Спец. одяг.
пари
19. Сірчистий газ Промивання носа і полоскання рота 2% розчином соди. Спокій.
20. Сірковуглець Чисте повітря. ШД, О2. Спокій. ЗІЗ. Протигаз марки “В”. Захисний одяг.
, сірководень
21. Хлор Спокій, навіть при помірному отруєнні, вдихання кисню. ЗІЗ. Протигаз марки
“В” та “М”. Захисний одяг, гумові рукавички, взуття, фартухи.
22. Брому пари Вдихання 3-5% газоповітряної суміші, що містить аміак. Промивання очей,
рота, носа 3-5% розчином соди. Спокій. Вдихання О2.
24. Фенолу пари Чисте повітря. Спокій. ЗІЗ. При наявності парів — протигаз марки А або
респіратор Ф-46-К з відповідним фільтром.
26. Озон Свіже повітря, спокій, тепло, серцеві засоби за показниками. При
подразненні дихальних шляхів — інгаляції 2% розчином соди.