1

Лекція 3
Шкідливі речовини
Гострі та хронічні професійні отруєння. Кумуляція. Шляхи
надходження шкідливих речовин в організм людини. Токсичність. Механізм
токсичної дії виробничих шкідливих речовин на організм людини. Шкідлива
речовина – пил. Заходи та засоби колективного та індивідуального захисту
працюючих від дії шкідливих речовин. Вентиляція.

Гострі та хронічні професійні отруєння. Кумуляція. Шляхи

надходження шкідливих речовин в організм людини.
З розвитком техніки умови праці людини самі по собі не стають
безпечними, навпаки, з’являються нові, раніше невідомі небезпечні та
шкідливі фактори. На сьогодні відомо більше 7 млн. хімічних речовин, з яких
60 тис. знаходять широке застосування в різних сферах діяльності. На
міжнародному ринку щорічно з’являється від 500 до 1000 нових хімічних
сполук і сумішей. Тому останнім часом помітно збільшився вплив на
працюючих різних хімічних речовин.
Забруднення хімічними речовинами життєвого середовища людини, у
тому числі й повітря робочої зони, все більше зростає. Для нормальної ж
життєдіяльності людини важливе значення має наявність повітря з
необхідним хімічним складом.
У результаті виробничої діяльності в повітряне середовище надходять
різні хімічні речовини, що спричиняє зміни складу та співвідношення
необхідної суміші газів. Це призводить до забруднення “внутрішнього
середовища” людини хімічними речовинами, які потрапляють з повітрям.
Останнім часом помітно зріс вплив різних речовин, що потрапляють в
організм людини з їжею і водою. Число таких речовин, за даними
Американської організації з контролю лікарських і харчових продуктів,
досягає зараз жахливої кількості – до 60–80 тисяч.
Усе це свідчить про необхідність комплексного вирішення проблеми
зниження впливу шкідливих речовин на організм людини.
Ряд виробництв та галузей промисловості мають потенційну небезпеку
професійних отруєнь та захворювань працюючих. Цю небезпеку несуть
хімічні речовини з токсичними властивостями.
Згідно з ГОСТ 12.1.007-88, шкідлива речовина – це речовина, яка при
контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може
викликати виробничі травми, професійні захворювання чи відхилення в стані
здоров'я, які можуть бути виявлені сучасними методиками як у процесі
контакту з нею, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступного
поколінь.
Ці речовини звичайно містяться в сировині, продуктах,
напівпродуктах, відходах виробництва. Під дією шкідливих речовин в
організмі людини можуть відбуватись різні порушення. Ці порушення
виявляються як гострі і хронічні професійні отруєння.
 2

Гострі отруєння часто настають у результаті аварій, суттєвих

порушень технологічних процесів, правил техніки безпеки й промислової
санітарії. Гострі отруєння виникають після разової (разового потрапляння
всередину організму) дії великих концентрацій (доз) шкідливої речовини.
Виявляються ці отруєння безпосередньо в момент впливу шкідливої
речовини або через невеликий (6–8 годин, іноді більше) прихований
(латентний) період (наприклад, після дії оксиду азоту).
Хронічне отруєння – захворювання, яке розвивається після
систематичної тривалої дії малих концентрацій чи доз шкідливої речовини
(Рb, Мn, Hg, C6H6 та ін.). Такі отруєння обумовлені, в основному, процесами
кумуляції (накопичення).
Розрізняють кумуляцію матеріальну (накопичення шкідливої
речовини в організмі людини – Нg, F, Ba) і функціональну (накопичення
змін, викликаних шкідливими речовинами, наприклад, при систематичному
вживанні С2Н5ОН – алкоголізм).
Кількісно кумулятивні властивості шкідливих речовин оцінюють за
значенням коефіцієнта кумуляції.
Коефіцієнт кумуляції – відношення сумарної дози шкідливої
речовини, що викликає певний (частіше – смертельний) ефект у 50 %
піддослідних тварин при багаторазовому дробовому введенні, до дози, яка
викликає той самий ефект при одноразовій дії:

, (2.1)

де Кк – коефіцієнт кумуляції; Сі – концентрація (доза) шкідливої речовини

при дробовому введенні; С – концентрація (доза) шкідливої речовини при
одноразовому введенні.
Існує три найважливіші шляхи надходження шкідливих речовин в
організм людини:
- інгаляційний (через органи дихання);
- пероральний (шлунково-кишковий тракт);
- шкірно-резобтивний (через шкіру і слизові оболонки).
Пероральне потрапляння токсичних речовин відбувається з ліками,
харчовими добавками, косметикою.
У виробничих умовах надходження шкідливих речовин через
шлунково-кишковий тракт відбувається при вдиханні токсичних речовин, що
містяться в повітрі, особливо в пилоподібному стані. Далі ці речовини
затримуються на слизовій оболонці носоглотки і верхніх дихальних шляхів,
переміщуються по слизовій оболонці з бронхів, трахей і носоглотки убік
стравоходу і, змішуючись зі слиною, ковтаються й надходять у шлунково-
кишковий тракт. Потрапляння шкідливих речовин пероральним шляхом
можливе внаслідок недотримання правил особистої гігієни.
Шкіра бере участь у процесі дихання, і через шкіру значна кількість
хімічних сполук може проникати в організм людини. Це можливо не тільки
 3

при забрудненні шкіри розчинами і пилом токсичних речовин, але й у

випадку наявності токсичних газів у повітрі робочої зони.
Потенційну небезпеку становлять шкідливі речовини, які добре
розчинні в жирах і воді (наприклад, хлоровані вуглеводі – CCl 4, C6H6,
дихлоретан, ароматичні аміни, нітросполуки, ціаніди та ін.).
Токсичні пари і пил, що містяться в повітрі, усмоктуються через шкіру
і надходять у кров.
Здатність шкідливих речовин проникати через шкіру враховується при
гігієнічному нормуванні і проведенні оздоровчих заходів.
Найбільша кількість виробничих отруєнь настає в результаті
надходження шкідливих речовин у вигляді пари, газів, туманів, аерозолів в
організм людини через органи дихання. Це спричинене великою поверхнею
легеневої тканини, швидкістю проникнення в кров, відсутністю додаткових
бар'єрів на шляху отрути з вдихуваним повітрям у різні органи і системи
організму.

Токсичність.
При будь-якій формі отруєння характер дії шкідливої речовини
визначається ступенем її фізіологічної активності – токсичністю.
Токсичність – властивість речовини призводити до смерті чи шкодити
здоров'ю живої істоти при потраплянні будь-яким шляхом в її організм. Це
міра несумісності шкідливої речовини з життям.
Токсичні речовини (отрути) – це такі речовини, що проникають в
організм, вступають у з’єднання з його тканинами і вже в невеликих
кількостях викликають порушення їх нормальної діяльності.
Фізіологічну активність шкідливих речовин вивчає токсикологія.
Промислова токсикологія – розділ гігієни праці, що вивчає дію на організм
людини шкідливих речовин з метою створення нешкідливих і безпечних
умов праці на виробництві, попередження отруєнь.
Розрізняють хімічну і фізичну токсичність. В основі хімічної
токсичності лежить хімічна взаємодія отрути з тканинами і біосубстратами
організму, переважно за рахунок ковалентних зв'язків. Ці процеси є
необоротними.
Прикладом речовин з хімічною токсичністю є розчинні солі ртуті і
миш'яку, що взаємодіють із сульфідгідрильними групами білків (-SH):
SH S
2+
R + Hg R Hg + 2H +
SH S
Речовини, що мають фізичну токсичність, зв’язуються з
фізіологічними субстратами організму за рахунок ван-дер-ваальсових сил. У
цьому випадку дія отрути є оборотною. Структура молекул отрути і
біосубстрата не змінюється. Відбувається адсорбція токсичної речовини з
частковою нейтралізацією і наступним виведенням з організму без помітних
 4

шкідливих наслідків. Фізична токсичність характерна для речовин

наркотичної дії (спирти, альдегіди, кетони, вуглеводні та ін.).
Для кількісної оцінки токсичних навантажень на людину
використовують ряд показників. Основні з них – концентрація, доза і
токсодоза.
Концентрація – кількість речовини, що міститься в одиниці об’єму
повітря (мг/м3).
Доза – кількість речовини, поглиненої середовищем (мг/кг).
Токсодоза – кількісна характеристика токсичності речовини, що
відповідає певному рівню ураження при його дії на живий організм (мг/кг).
Залежно від задач хімічні сполуки, що застосовуються в різних галузях
промисловості, можуть бути оцінені за допомогою різних видів класифікацій.
Шкідливі речовини класифікуються за такими ознаками:
 ступінь дії на організм людини;
 шлях проникнення в організм;
 характер дії на організм людини;
 ступінь токсичності;
 хімічний клас сполук.
За ступенем дії на організм людини (ГОСТ 12.1.007-88 ССБТ)
шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
1 – речовини надзвичайно небезпечні;
2 – речовини високо небезпечні;
3 – речовини помірно небезпечні;
4 – речовини мало небезпечні.
Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють залежно від норм і
показників. Кожну конкретну речовину відносять до класу небезпеки за
показником, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки.
Наприклад, у таблиці 2.1 наведені показники, що оцінюють токсичну
дію речовин за їх абсолютною кількістю, яка викликає певний біологічний
ефект з урахуванням трьох основних шляхів потрапляння їх до організму
людини.
Таблиця 2.1 – Класифікація небезпеки речовин за ступенем дії на
організм
Норми для класу небезпеки
Показники 1 2 3 4
Гранично допустима концентрація Менше 0,1–1,0 1,1–10,0 Більше
(ГДК) шкідливих речовин у 0,1 10,0
3
повітрі робочої зони, мг/м
Середня смертельна доза при Менше 15–150 151–5000 Більше
введенні в шлунок, мг/кг 15 5000
Середня смертельна доза при Менше 100– 501–2500 Більше
нанесенні на шкіру, мг/кг 100 500 2500
Середня смертельна концентрація Менше 400–5000 5001–50000 Більше
в повітрі, мг/м3 500 50000
 5

Гранично - допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в

повітрі робочої зони – це концентрація, яка при щоденній (крім вихідних
днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 40 годин на
тиждень протягом усього робочого стажу не може викликати захворювань чи
відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень
у процесі роботи чи у віддалений термін життя теперішнього і наступного
поколінь.
Середня смертельна доза при введенні у шлунок – доза речовини,
що викликає загибель 50 % тварин при одноразовому введенні в шлунок:
DL50шл, мг/кг.
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру – доза речовини,
що викликає загибель 50 % тварин при одноразовому нанесенні на шкіру:
DL50шк, мг/кг.
Середня смертельна концентрація у повітрі – концентрація речовин,
які викликають загибель 50 % тварин при 2–4-годинному інгаляційному
впливі: СL50, мг/м3.

Види комбінованої дії шкідливих речовин

Розрізняють декілька видів комбінованої дії шкідливих речовин. Всі
речовини надходять одним шляхом.
Односпрямована дія - компоненти суміші діють на одні й ті ж системи
в організмі (наприклад, наркотична дія суміші вуглеводнів, дія дратівливих
газів). При цьому сумарний ефект дії суміші дорівнює сумі ефектів діючих
компонентів і повинен відповідати наступним рівнянням (рівняння
Н.Г.Авер'янова):

де: С1, С2, С3 ,…,Сn – фактична концентрація компонентів суміші;

ГДК1, ГДК2, ГДК3, …, ГДКn – гранично - допустима концентрація
компонентів суміші.
Односпрямовану дію на організм працівників з ефектом сумації, як
правило, мають:
• комбінації речовин з однаковою специфікою клінічних проявів.
• комбінації речовин, близьких за хімічною будовою;
Незалежна дія - компоненти суміші діють на різні системи організму і
їх токсичний ефект не залежить один від іншого (наприклад, бензол і
дратівливі гази), тобто комбінований ефект не відрізняється від ізольованої
дії. Переважає ефект найбільш токсичної речовини.
Потенцируєма (позитивний синергізм) і антагоністична (негативний
синергізм) дія - комбінована дія суміші речовин, яке по своєму ефекту в
першому випадку є більшим, а в другому - меншим, ніж сума дії окремих
речовин суміші. Тобто в першому випадку відбувається посилення ефекту, і
сумарна дія більше, ніж просте підсумовування, у другому випадку, навпаки,
 6

сумарний ефект впливу менший очікуваного або при простому

підсумовуванні (ослаблення).
Можливо також комплексний вплив речовин - коли отрути надходять в
організм одночасно, але різними шляхами.

Фактори, що впливають на тяжкість ураження

Токсична дія речовин залежить від складу, будови, фізико-хімічних
властивостей, кількості речовини, яке потрапило в організм, статі, віку,
індивідуальної чутливості організму, метеорологічних умов виробничого
середовища.
Для більшості хімічних речовин, ступінь токсичності визначається їх
будовою. Найкраще цей зв'язок спостерігаємо у органічних сполук.
Встановлено ряд правил і закономірностей.
За правилом Річардсона в гомологічному ряду сила наркотичної дії
зростає зі збільшенням числа атомів вуглецю в молекулі (до С 9 -нонан -
включно, починаючи з С10 - декан - токсичність різко падає в зв'язку зі
зменшенням їх летючості).
Наприклад, сила наркотичної дії збільшується в напрямок
СН4 → С2Н6 → С3Н8 → С4Н10 → … → С9Н20.
Це правило не діє для вуглеводів ароматичного ряду.
Правило розгалужених ланцюгів. Токсична дія послаблюється з
розгалуженням ланцюга вуглецевих атомів. З'єднання, які мають один довгий
бічний ланцюг, мають більш виражений токсичний ефект, ніж їх ізомери, які
мають кілька коротких бічних ланцюгів. Наприклад, ізомери ізобутана менш
токсичний ніж бутан.
Правило кратних зв'язків: біологічна активність речовини зростає зі
збільшенням кратності зв'язків, тобто зі збільшенням непредельності
(ненасиченості) з'єднання. Введення в молекулу хімічної сполуки кратних
зв'язків призводить до посилення його здатності до хімічних реакцій і, отже,
до підвищення токсичності. Токсичність (наркотична дія) вуглеводнів при
інгаляційному отруєнні зростає в ряду:
СН3 ─ СН3 < СН2 ═ СН2 < СН ≡ СН
этан этілен ацетілєн
Пояснюється це, здатністю сполук з подвійною і потрійною зв'язками
вступати в реакції приєднання.
При введенні в молекули гідроксильної групи збільшується
розчинність і послаблюється сила дії сполук. Наприклад, спирти менш
токсичні, ніж відповідні вуглеводні.
Введення в молекулу групи О призводить до посилення наркотичної
дії речовини: пропан і навіть пентан слабші наркотики, ніж ацетон.
СН3 – СН2 – СН3 СН3 – С – СН3
пропан || ацетон
О
 7

Введення галогену в молекулу органічної сполуки майже завжди

супроводжується посиленням токсичності і появою нових токсичних ефектів,
характерних для специфічно діючих отрут.
СНСl3 > СН2Сl2 > СН3Сl > СН4
Характер дії і ступінь токсичності речовини залежить від фізико-
хімічних властивостей - летючості, розчинності у воді і жирах, агрегатного
стану і дисперсності.
Зі збільшенням розчинності отрут у воді і рідинах організму
збільшується їх токсичність.
Наприклад, ВаCl2 (добре розчинний) - високотоксична речовина, а
BaSO4 (нерозчинний в воді) - не отруйний, використовується в медицині як
рентгеноконтрастна речовина.
Значення має здатність речовини до випаровування і сублімації.
Важливо знати температури, при яких відбуваються ці процеси. Найбільш
небезпечним є паро образний стан речовини (рідке - менш небезпечно, і
тверде - ще більш безпечне).
Вплив дисперсності: чим вище дисперсність, тим речовина буде більш
небезпечнійшою.
Вплив статі в формування токсичного ефекту не є однозначним. До
деяких отрут більш чутливі жінки (бензол, ртуть, фенол, формальдегід,
метанол і ін.). До інших - чоловіки (сполуки бору, марганцю). Це обумовлено
специфічними ознаками ураження (ембріотоксична дія, вплив на гонади
чоловіків і жінок).
Вплив віку на прояв токсичного ефекту при дії різних отрут
неоднаково: одні речовини більш токсичні для молодих (наприклад, NaNO 2,
CS2 і ін.), інші - для старшого покоління (наприклад, F 2, дихлоретан),
токсичний ефект де яких речовин не залежить від віку людини. Організм
підлітків в 2-3 рази, а іноді і більше є чутливим до дії шкідливих речовин,
ніж організм дорослих працівників.
Індивідуальна чутливість до шкідливих речовин досить значна і
залежить від особливостей протікання біохімічних процесів, а також
функціональної активності різних фізіологічних систем кожної людини.
Мікроклімат виробничого середовища впливає на терморегуляцію і
змінює сприйнятливість організму до шкідливих речовин.
Температура впливає на зміну функціонального стану організму,
порушення терморегуляції, посилення потовиділення, зміни обміну речовин і
прискорення багатьох біохімічних процесів. Посилення кровообігу збільшує
надходження шкідливих речовин через органи дихання, а такий шлях
проникнення шкідливих речовин, становить найбільшу небезпеку.

Механізм токсичної дії виробничих шкідливих речовин на

організм людини.
Необхідною умовою підтримки життя будь-якої живої істоти є
інтенсивний обмін речовини усередині організму, а також постійний обмін
 8

його із зовнішнім середовищем. В обміні речовин з навколишнім

середовищем беруть участь органи дихання і травлення, через які в організм
поступають кисень і живильні речовини, і органи виділення, що виводять з
організму шлаки.
Найбільшу небезпеку для організму представляє проникнення
токсичних речовин через органи дихання (інгаляційний шлях). Встановлено,
що близько 95% отруєнь на підприємствах відбуваються при проникненні
шкідливих речовин через дихальну поверхню легенів. Це обумовлено тим,
що слизова оболонка дихальних органів, починаючи з порожнини рота, носа,
глотки, володіє великою всмоктуючою здатністю. Велика частина шкідливих
речовин всмоктується в кров через глибокі дихальні шляхи – альвеоли
легенів, поверхня яких складає 90 – 130м 2. Постійний струм крові по
легеневим капілярам також сприяє швидкому проникненню речовин з
альвеол в кров.
Всі гази і пари, проникаючі в організм людини через органи дихання,
можна розділити на реагуючі з тканинами організму і не реагуючі з ними.
Не реагуючі гази і пари (вуглеводи, ацетон) всмоктуються в легені за
законом простої дифузії у напрямі падіння концентрації. Швидкість
насичення і граничний вміст в крові визначається физико - хімічними
властивостями (коефіцієнтом розподілу)
(2.2)
где: Кр – коефіцієнт розподілу;
Кк – концентрація в артеріальной крові;
Кв – концентрація в альвеолярному повітрі.
Реагуючі гази і пари (аміак, оксид азоту) затримуються в організмі з
постійною швидкістю, оскільки вони швидко піддаються хімічним
перетворенням безпосередньо в дихальних шляхах або після резорбції в кров.
Проникаючи в організм, шкідливі речовини переносяться кров'ю до всіх
органів і тканин і затримуються в них. Такий розподіл називають
динамічним. Він визначається інтенсивністю кровопостачання органів і
тканин. Потім відбувається перерозподіл речовин з переважним
накопиченням в тканинах з більшою сорбційною місткістю.
Так, марганець, хром, цинк, кадмій, кобальт нагромаджуються в
печінці і нирках, свинець і барій – у кістковій тканині, оскільки реагують з
кальцієм і фосфором, які в ній міститься. Такий розподіл називають
статичним. Решта органів рівномірно включається в розподіл.
Речовини, які потрапляють в організм людини, розщеплюються на
прості з'єднання з великими швидкостями завдяки наявності в організмі
ферментів, що виконують роль каталізаторів. Фермент є молекулою білка.
Природа створила десятки тисяч їх різновидів, тому що кожний фермент бере
участь в певних хімічних реакціях і взаємодіє з тими речовинами, для яких
призначений. Проте, при попаданні шкідливих речовин в організм людини
можливо, як зміни умов дії ферментів, так і зміни їх будови, що у результаті,
 9

приводить до втрати каталітичної активності. Токсичність з'єднань

виявляється в хімічній взаємодії між ними і ферментами, що приводить до
гальмування або припинення ряду життєвих функцій організму. Більшість
шкідливих речовин діє так само, що дозволило ввести умовну їх
класифікацію по характеру токсичної дії на організм людини. За даною
класифікацією шкідливі речовини за результатами переважно токсичної дії
на організм людини та зовнішньою ознакою отруєння умовно групують на
дев’ять груп(табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Класифікація шкідливих речовин по характеру
токсичної дії на організм людини.
Група речовин Ознаки отруєння
Нервові – альдегіди, вуглеводні, анілін, Викликають розлади функцій
сірководень, аміак, ефіри і ін. нервової системи
Дратівливі – хлор, аміак, тумани кислот, Вражають верхні і глибокі
фосген, силікатний пил і ін. дихальні шляхи (легеневу
тканину)
Припікаючи і дратівливі шкіру і слизисті Вражають шкірні покриви,
оболонки – неорганічні кислоти, луги викликають утворення язв і
наривів, омертвління, опіки
Ферментні – синильна кислота і її солі, Порушують структуру
миш'як і його з'єднання, солі ртуті і ін. ферментів
Печінкові – оксиди кадмію, бромбензол, Викликає структурні зміни
хлоровані вуглеводні, фосфор і ін. тканини печінки
Кров'яні – оксид вуглецю, свинець і його Інгібірують ферменти, що
неорганічні з'єднання, гомологи бензолу, беруть участь в активації
ароматичні смоли і ін. кисню
Мутагени – оксиди етилену, з'єднання Впливає на генетичний
свинцю, ртуті і ін. апарат клітки
Алергени – деякі з'єднання нікелю, берилій, Викликають алергічні
нитрохлорбензол і ін. захворювання
Канцерогени – кам'яновугільна смола, Викликають утворення
3,4-бензпирен, ароматичні аміни і ін. злоякісної пухлини

За певних умов багато речовин та продуктів, що одержуються, або

використовуються на нафтовидобувних і нафтохімічних підприємствах,
можуть проявляти свої токсичні дії.
Це відноситься до нафти і її окремих фракцій (бензинова, лігроїнова,
гасова і ін.), а також до продуктів переробки нафти: рідким (ароматичні
вуглеводні, спирти ефіри) і газоподібним (гази крекінгу, індивідуальні
граничні і неграничні вуглеводні гази: етан, етилен, пропан і ін.).
З урахуванням класифікації шкідливих речовин по характеру дії, нафта
і більшість продуктів її переробки (бензин, гас, граничні і неграничні
вуглеводні гази, ароматичні продукти) е нервовими отрутами. Вони надають
наркотичну дію. Головним чином вражають центральну нервову систему.
 10

Вони підвищують збудливість людини, викликають запаморочення,

серцебиття, загальну слабість організму, що нерідко закінчується втратою
свідомості. Нафта і рідкі нафтопродукти, потрапляючи на шкіру,
обезжирюють і сушать її, викликають різні шкірні захворювання (екзему,
дерматити).
Ароматичні вуглеводні, що містяться в нафті і нафтопродуктах (бензол,
толуол, ксилол), крім загальної наркотичної дії порушують кровотворення,
будучи отрутами крові. При попаданні на шкіру вони викликають
сверблячку, червоність, тріщини, екзему.
Хлоровані вуглеводні – чотирьох хлористий вуглець, дихлоретан
відносяться до отрут печінки. До ферментних отрут можна віднести пари
ртуті. Відносно невелика група хімічних речовин має канцерогенні
властивості. Так, полічиклічні ароматичні вуглеводні можуть викликати рак
легень. Аміно- і азо- з’єднання призводять до розвитку раку сечового пузиря.
Таким чином, характеристика шкідливих речовин, одержуваних на
нафтовидобувних і нафтохімічних підприємствах, дозволяє сформулювати
комплекс заходів, які направлені на забезпечення не тільки безпечних і
здорових умов праці на робочих місцях, але і чистоту атмосферного повітря,
а також охорону водоймищ від промислових стоків.

Пил – шкідлива речовина

Однією зі шкідливих речовин, яка часто знаходиться в повітрі на
промислових підприємствах, є пил, що являє собою дрібні частки твердої
речовини. Залежно від походження прийнято розрізняти органічний та
неорганічний пил.
До органічного відносять рослинний і тваринний пил.
Неорганічним вважається металевий і мінеральний (кварц, азбест,
цемент тощо) пил.
За способом утворення розрізняють аерозолі дезінтеграції та аерозолі
конденсації.
Аерозолі дезінтеграції з’являються при дробленні якої-небудь твердої
речовини. При цьому утворяться порошини різних розмірів неправильної
форми (у вигляді уламків).
Аерозолі конденсації виникають з парів металів, які при охолодженні
перетворюються у тверді частки. При цьому розміри пилових часток значно
менші, ніж при утворенні аерозолів дезінтеграції.
При оцінці токсичної дії пилу необхідно враховувати такі фактори, як
дисперсність, форма часток, розчинність, полярність, хімічний склад.
За дисперсністю розрізняють пил:
◘ крупно дисперсний – частки розміром понад 10 мкм осідають у
нерухомому повітрі зі зростаючою швидкістю;
◘ середньо дисперсний – частки розміром 10–5 мкм повільно осідають
у нерухомому повітрі;
 11

◘ дрібнодисперсний пил і дим – частки розміром менше 5 мкм майже

не осідають і швидко розсіюються в оточуючому середовищі.
Дрібнодисперсний пил становить для організму найбільшу небезпеку,
оскільки проникає в легені й осідає в них.
З огляду на різні форми часток, слід зазначити, що найбільш
небезпечними є частки багатогранні з гострими зламоподібними виступами.
Осідаючи у верхніх дихальних шляхах, вони викликають запалення тканевих
кліток, що, у свою чергу, створює сприятливі умови для проникнення в
організм збудників різних інфекційних захворювань.
Залежно від хімічного складу пил може спричиняти отруйну чи
механічну дію.
Розчинність пилу у воді і тканевих рідинах може мати позитивне і
негативне значення. Якщо пил не токсичний, то його гарна розчинність є
позитивним чинником, бо сприяє швидкому видаленню пилу з легень. У
випадку токсичності пилу його гарна розчинність виявляється негативною,
тому що в цьому випадку токсичні речовини потрапляють у кров.
Пил завдає шкідливої дії, головним чином, дихальним шляхам і
легеням. При тривалій дії на людину можливі серйозні ураження всього
організму. Великі часточки пилу, осідаючи у верхніх дихальних шляхах ,
викидаються з організму при кашлі і чиханні.
При значній кількості дрібний пил осідає на стінках альвеол. У цих
місцях відбувається рубцювання тканини і порушення обміну О 2 ↔ СО2 , що
призводить до розвитку такого захворювання, як пневмоконіоз (заміна
легеневої тканини сполучною).

Заходи та засоби колективного та індивідуального захисту

працюючих від дії шкідливих речовин та несприятливих
мікрокліматичних умов.

Для зменшення дії шкідливих речовин та несприятливих

мікрокліматичних умов на працюючих на промислових підприємствах
проводиться ряд заходів, основні з них – наступні:
механізація і автоматизація важких і трудомістких робіт, виконання
яких супроводиться надмірним теплом, що утворюється в організмі людини;
дистанційне керування процесами і апаратами, які випромінюють
тепло, що виключає необхідність перебування працюючих в зоні
інфрачервоного опромінювання;
раціональне розміщення і теплоізоляція устаткування, апаратів,
комунікацій і інших джерел, випромінюючих на робочі місця тепло.
Устаткування, яке випромінює тепло треба розміщувати так, щоб
виключити поєднання потоків променистої енергії на робочих місцях, а там,
де це можливо, встановити його на відкритих майданчиках. Теплоізоляцію
 12

слід робити з таким розрахунком, щоб температура зовнішніх стін

устаткування, яке випромінює тепло не перевищувала 450С;
пристрій в гарячих цехах спеціально обладнаних кімнат, кабін або
місць для короткочасного відпочинку, в які подається обчищене і
помірковано охолоджене повітря;
організація раціонального ввідно-сольового режиму з метою
профілактики перегрівів. Для цього до питної води додають невелику
кількість (0,2 – 0,5%) куховарської солі і насищають її діоксидом вуглецю
(сатурируют);
джерела, які інтенсивно виділяють вологу з відкритою поверхнею
випаровування (ванни, фарбувальні і промивальні апарати і інші місткості з
водою або водними розчинами), забезпечують кришками або ж обладнують
місцевими відсмоктувачами.
Засоби індивідуального захисту застосовуються в тих випадках, коли
безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування,
організацією виробничого процесу, архітектурно-планувальними рішеннями
і засобами колективного захисту.
До засобів індивідуального захисту відноситься:
- спецодяг. Спецодяг повинен оберігати тіло працюючих від
несприятливої дії механічних, фізичних і хімічних чинників зовнішнього
середовища.
До цих чинників відносять: несприятливий мікроклімат у
виробничому приміщенні, дія променистого тепла, а також шкідливих
речовин. Спеціальний одяг, надійно захищаючи тіло від виробничих
шкідливостей, разом з тим повинен забезпечувати свободу рухів, нормальну
терморегуляцію організму і добре очищатися від забруднень, не змінюючи
після цього своїх властивостей.
- спецвзуття. Спецвзуття повинно бути стійким до матеріалів
робочого середовища. Підошва повинна забезпечувати стійкість
працюючого. Спецвзуття призначено для захисту від пилу, ковзання по
зажиреній поверхні, знижених температур.
Для захисту голови від удару твердим предметом передбачені каски,
що забезпечені амортизаторами. Вони володіють ударною міцністю і
мінімальною масою. Виготовляють такі каски з текстоліту, пластмаси,
склопластика. Для захисту голови від бризок води застосовують капелюхи з
прогумованої тканини.
- засоби захисту очей. Для захисту очей використовують окуляри
закритого або відкритого типу. Окуляри закритого типу більшою мірою
захищають очі, проте можливе їх спітніння і зменшення поля зору. З метою
захисту від променистої енергії використовуються світлофільтри, які
вставляють в оглядові рамки окулярів, щитка, маски або шлома.
- засоби захисту обличчя. Для захисту обличчя використовують
щитки з прозорим екраном, а також маски, що мають наголовник для
зміцнення на голові.
 13

- засоби захисту органів дихання застосовують в тих випадках, коли

зміст шкідливих речовин перевищує гранично - допустимі значення або коли
зміст кисню в повітрі менше 18%. Підрозділяють засоби захисту органів
дихання на респіратори і противогази.
Фільтруючі респіратори захищають тільки органи дихання від
забруднень, які міститися в повітрі робочої зони. Респіратори є на півмаскою
з фільтруючим елементом. Залежно від наповнювача, фільтри бувають з
паперовим пластинчатим фільтром, з ватяним фільтром, з фетровим
фільтром.
Противогази фільтруючі і ізолюючі. Останні підрозділяються на
шлангові і автономні. Противогази фільтруючі призначені для захисту
органів дихання, очей і шкіри особи від дії шкідливих речовин. До складу
даного противогаза входить змінна фільтруюча коробка, яка підбирається
залежно від виду парів і аерозолів, що містяться в повітрі робочої зони. При
використовуванні автономного противогаза працівник повністю ізольований
від навколишнього середовища. Шланговий противогаз має шолом-маску,
шланги, фільтр. Повітря потрапляє в шолом-маску через шланги. Кінець
огорожного шланга знаходиться в зоні чистого повітря.
- засоби захисту рук мають величезне значення в профілактиці травм і
професійних захворювань (дерматитів). За призначенням їх підрозділяють на
засоби захисту від: механічних пошкоджень, термічних опіків, дії кислот,
лугів, солей, розчинників, речовин що офарблюють шкіру, дії електричного
струму, дії вібрації і т.п. Для виготовлення засобів захисту рук
використовують бавовняні тканини, шкіру, хутро, гуму, полімерні матеріали
і ін. Пасти і мазі часто є єдиним засобом захисту шкіри рук при виконанні
операцій, що вимагають чутливості пальців, а також при роботі з клеями,
фарбами і т.п. Пасти, мазі, миючі засоби застосовуються в цілях
попередження захворювання шкіри. До них пред'являють наступні вимоги:
вони не повинні дратувати шкіру, повинні легко наноситися, не стягувати
шкіру, зберігатися на шкірі в процесі роботи, легко зніматися з поверхні
шкіри після закінчення роботи.